çóñòðі÷àëèñÿ â Æåíåâі òà Âіäíі. Ïèñüìåííèê íàçèâàâ öі ïðèñòðàñíі ïîáà÷åííÿ «ìіäü і âîãîíü». Ïіñëÿ ñìåðòі ÷îëîâіêà Åâåëіíà íå íàâàæèëàñÿ íà íîâèé øëþá ÷åðåç ìàòåðіàëüíó íåâëàøòîâàíіñòü Áàëüçàêà. Ó 1843 ð. ïèñüìåííèê âіäâіäàâ її â Ïåòåðáóðçі, à â 1847 і 1848 ðð. – â Óêðàїíі. Ïîáðàëèñÿ âîíè ëèøå ÷åðåç ñіìíàäöÿòü ðîêіâ ïіñëÿ çíàéîìñòâà, âіí÷àëèñÿ â áåðäè÷іâñüêîìó êîñòüîëі Ñâÿòîї Âàðâàðè. Ìàáóòü, Ãàíñüêà ïðîñòî çãëÿíóëàñÿ íàä Áàëüçàêîì, ÿêèé íà òîé ÷àñ óæå áóâ õâîðèé. Æèòòÿ Áàëüçàêà ñòàëî ÷àñòèíîþ ñòâîðåíîї íèì ëþäñüêîї êîìåäії. Ïèñüìåííèê íàâіòü íå íàìàãàâñÿ ïðèáîðêàòè ñâîї ïðèñòðàñòі. І ñìåðòü ÷åðåç ï’ÿòü ìіñÿöіâ ïіñëÿ âåñіëëÿ, ÿêîãî âіí ïðàãíóâ ñіìíàäöÿòü ðîêіâ, ìîãëà á âèãëÿäàòè êîìі÷íî, êîëè á ñìåðòü ÿê òàêà íå áóëà òðàãåäієþ. Ïðîòå Áàëüçàê çâèê і òðàãі÷íå, і êîìі÷íå íàçèâàòè êîìåäієþ. Íåäàðìà ñâîїìè ëіòåðàòóðíèìè â÷èòåëÿìè âіí ââàæàâ êîìåäіîãðàôàêëàñèöèñòà Ìîëüєðà, ãåíіÿ Âіäðîäæåííÿ Ô. Ðàáëå, ùî âèñìіþâàâ ëþäñüêó ïðèðîäó, і àíãëіéñüêîãî ðîìàíòèêà Â. Ñêîòòà, ÿêèé ëþáèâ çîáðàæàòè ëþäåé ÷åñíèõ і âèñîêîìîðàëüíèõ. Ó òâîðàõ Áàëüçàêà ñàòèðè÷íèé ñìіõ і âèêðèòòÿ âàä ñóñïіëüñòâà ïîєäíàëèñÿ іç çàõîïëåííÿì òèìè íåáàãàòüìà, ùî æèâóòü çà çàêîíàìè ñîâіñòі. «Áàëüçàê îõîïëþє ñó÷àñíå ñóñïіëüñòâî ìåðòâîþ õâàòêîþ. Éîãî ñêàëüïåëü çàíóðþєòüñÿ â äóøó, ó ñåðöå, ó ìîçîê… ó ïðîâàëëÿ, ÿêå êîæåí íîñèòü ó ñîáі», – ñêàçàâ ïèñüìåííèê Â. Ãþãî íà ìîãèëі ñâîãî êîëåãè.
Ïåðåâіðòå ñåáå 1. ×èì óñëàâèâñÿ Î. äå Áàëüçàê? ßê íàçèâàєòüñÿ îñíîâíà ïðàöÿ éîãî æèòòÿ? 2. Ùî âè çíàєòå ïðî «Ëþäñüêó êîìåäіþ»? ×îìó àâòîð òàê íàçâàâ ñâîþ åïîïåþ? 3. ×èì Áàëüçàê ñõîæèé íà ñâîїõ ãåðîїâ? 4. Ùî â áіîãðàôії Áàëüçàêà çäàëîñÿ âàì íåçâè÷àéíèì? Äîâåäіòü, ùî ïèñüìåííèê áóâ ñèíîì ñâîãî ÷àñó. Ïåðåä ÷èòàííÿì. Ïðèãàäàéòå âèçíà÷åííÿ ðîìàíòèçìó òà ðåàëіçìó. ×èòàþ÷è ïîâіñòü «Ãîáñåê», ñïðîáóéòå âèçíà÷èòè òâîð÷èé ìåòîä Áàëüçàêà.
ÃÎÁÑÅÊ (Ñêîðî÷åíî) Дія відбувається взимку 1829–1830 рр. у вітальні віконтеси де Гранльє, де зібралося кілька гостей. Після від’їзду молодого графа Ернеста де Ресто віконтеса пошепки радить закоханій у нього дочці Каміллі бути обережнішою. Репутація цього чоловіка, який справляє надзвичайно приємне враження, заплямована жахливою поведінкою його матері – жінки, здатної, як подейкують у світському товаристві, «поглинути й мільйонний статок». Господиня дому зауважує, що «поки його мати жива, у жодній порядній родині батьки не зважаться довірити юному де Ресто майбутнє і посаг своєї дочки». Почувши цю розмову, друг родини пан Дервіль вирішив розповісти історію, яка мала довести, що становище молодого графа не безнадійне. 147
