451° çà Ôаðåíãåéòîì (Óðèâêè

ïè ñüìåí íèê áðàâ ó÷àñòü ó ñòâîðåííі ñöåíàðіþ äëÿ ñåðіàëó «Òåàòð Ðåÿ Áðåä áåðі». À ùå ôàíòàñò ñêëàäàâ âіðøі, ùîïðàâäà, ñîðîìèâñÿ їõ. Ñâîþ ïîåòè÷íó çáіðêó «Êîëè ñëîíè â îñòàííіé ðàç ó äâîðèêó öâіëè» âіí âèäàâ ó âіöі ï’ÿòäåñÿòè òðüîõ ðîêіâ.

À âòіì, Áðåäáåðі çàéìàâñÿ íå ëèøå ïè ñüìåí ñòâîì: âіí ðîçðîáëÿâ êîñìі÷íèé àòðàêöіîí äëÿ ïàðêó ðîçâàã, áðàâ ó÷àñòü ó ñòâîðåííі êîìï’þòåðíîї ãðè «451° çà Ôàðåíãåéòîì» (її äіÿ ðîçïî÷èíàєòüñÿ âіä êіíöÿ ïîäіé ðîìàíó, ùî ìàє âіäêðèòèé ôіíàë). Ó 1985 ð. Áðåäáåðі ðàçîì ç àðõіòåêòîðîì É. Æåðäå ñïðîåêòóâàâ ñіòі-ìîë «Õîðòîí Ïëàçà». Öÿ ñïîðóäà і â íàøі äíі íå âòðàòèëà ïîïóëÿðíîñòі.

Âіä 1999 ð. і äî êіíöÿ æèòòÿ Áðåäáåðі áóâ ïðèêóòèé äî іíâàëіäíîãî âіçêà òÿæêîþ õâîðîáîþ. Îäíàê ïèñüìåííèê íå âïàäàâ ó ðîçïà÷, íîâі òâîðè äèêòóâàâ äî÷öі.

Íà çàïèòàííÿ, ÿêèé íàïèñ âіí õîòіâ áè áà÷èòè íà ñâîєìó ìîãèëüíîìó êàìåíі, âèäàòíèé ôàíòàñò âіäïîâіâ, ùî ëіïøå çàìіñòü êàìåíÿ ïîñòàâèòè ëіõòàð, à âіäâіäóâà÷àì ïîðàäèâ çàëèøàòè ÿáëóêî äëÿ ïðèâèäіâ. Ó öіé ôðàçі âåñü Áðåäáåðі: ùèðèé, îïòèìіñòè÷íèé і ôàíòàñòè÷íèé…

Ïåðåâіðòå ñåáå

1. Ðîçêàæіòü ïðî æèòòÿ Áðåäáåðі. ßêі ôàêòè áіîãðàôії ïèñüìåííèêà âàñ îñîáëèâî çàöіêàâèëè? 2. ßêі ðèñè õàðàêòåðó é æèòòєâі ïîäії äîïîìîãëè Áðåäáåðі ñòàòè ïèñüìåííèêîì-ôàíòàñòîì? 3. Ó ÿêèõ ìèòöіâ ó÷èâñÿ ïèñàòè àìåðèêàíñüêèé ôàíòàñò? 4. ×èì, êðіì ëіòåðàòóðè, çàéìàâñÿ Áðåäáåðі? 5. ×îìó ïèñüìåííèê ââàæàâ ñåáå ùàñëèâèì? ×è ùàñëèâі âè? ßêùî òàê, òî ÷îìó? ßêùî íі, ðîçêàæіòü, ùî âàì çàâàæàє.

Ïåðåä ÷èòàííÿì. ×èòàþ÷è óðèâêè ç ðîìàíó Áðåäáåðі, çâåðíіòü óâàãó íà òî÷íî ïåðåäáà÷åíі àâòîðîì ñåðåäèíè ÕÕ ñò. îçíàêè ñó ñïіëüñòâà ÕÕІ ñò.

451° ÇÀ ÔÀÐÅÍÃÅÉÒÎÌ

(Óðèâêè)

Äîíîâі Êîíãäîíó іç âäÿ÷íіñòþ

451° çà Ôàðåíãåéòîì – òåìïåðàòóðà, çà ÿêîї çàãî ðÿєòüñÿ ïàïіð.

ßêùî òîáі äàäóòü ëіíіéîâàíèé ïàïіð, ïèøè âïîïåðåê.

Õóàí Ðàìîí Õіìåíåñ

×àñòèíà ïåðøà Òàê ïðèєìíî áóëî… Òàê ïðèєìíî áóëî äèâèòèñü, ÿê âîãîíü ïîãëèíàє ðå÷і, ÿê âîíè ÷îðíіþòü і çìіíþþòüñÿ. Ó êóëàêàõ – ìіäíèé íàêîíå÷íèê áðàíäñïîéòà; âåëè÷åçíèé ïіòîí âèïëüîâóє îòðóéíèé ãàñ; êðîâ áóõêàє ó ñêðîíÿõ, à ðóêè, ùî ïåðåòâîðþþòü íà ïîïіë ïîäåðòі ñòîðіíêè іñòîðії, çäàþòüñÿ ðóêàìè äèâîâèæíîãî ìóçèêè, ÿêèé äèðèãóє ñèìôîíіþ ïîëóì’ÿ é ãî-

ðіííÿ. Ñèìâîëі÷íèé øîëîì іç öèôðîþ 451 íèçüêî íàñóíåíèé íà ÷îëî; î÷і ïàëàþòü æîâòîãàðÿ÷èì âîãíåì âіä äóìêè, ùî áóäå äàëі. Âіí íàòèñêàє íà çàïàëüíèê – і áóäèíîê íіáè ïіäñòðèáóє â æàäіáíîìó ïîëóì’ї, ùî çàáàðâëþє âå÷іðíє íåáî â ÷åðâîíå, æîâòå é ÷îðíå. Âіí ñÿãíèñòî ñòóïàє êðіçü ðіé âîãíåííî-÷åðâîíèõ ñâіòëÿêіâ. Éîìó íåñòåðïíî õî÷åòüñÿ, ÿê êîëèñü, ó äèòèíñòâі, óñòðîìèòè ó âîãîíü ïàëè÷êó ç ëüîäÿíèêîì ñàìå òîäі, êîëè êíèæêè, çìàõóþ÷è, íà÷å ãîëóáè, êðèëàìè-ñòîðіíêàìè, óìèðàþòü íà ґàíêó é íà ëóæêó ïåðåä áóäèíêîì, çëіòàþòü іñêðèñòèìè âèõîðàìè і ÷îðíèé âіä êіïòÿâè âіòåð âіäíîñèòü їõ ãåòü.

Íà îáëè÷÷і Ìîíòåãà çàñòèãëà ïîñìіøêà-ãðèìàñà, ÿêà ç’ÿâëÿєòüñÿ íà ãóáàõ ëþäèíè, êîëè її ðàïòîì îáïàëèòü âîãíåì і âîíà ðâó÷êî âіäñàõíåòüñÿ âіä éîãî ïåêó÷îãî äîòîðêó.

Âіí çíàâ, ùî, ïîâåðíóâøèñü ó ïîæåæíå äåïî, ãëÿíóâøè â äçåðêàëî, äðóæíüî ïіäìîðãíå ñâîєìó îáïàëåíîìó îáëè÷÷þ. À çãîäîì, óæå çàñèíàþ÷è, âіí ùå âіä÷óâàòèìå íà ãóáàõ çàñòèãëó ñóäîìíó ïîñìіøêó.

Âіí ñòàðàííî âèòåð і ïîâіñèâ íà öâÿõ ñâіé ÷îðíèé ëèñêó÷èé øîëîì, äáàéëèâî ïîâіñèâ ïîðÿä áðåçåíòîâó êóðòêó, ç íàñîëîäîþ ïîìèâñÿ ïіä äóøåì, ïîòіì, çàêëàâøè ðóêè â êèøåíі òà íàñâèñòóþ÷è, ïåðåòíóâ ìàéäàí÷èê âåðõíüîãî ïîâåðõó ïîæåæíîї ñòàíöії é êîâçíóâ ó ëþê.  îñòàííþ ñåêóíäó, êîëè, çäàâàëîñÿ, âіí ðîçіá’єòüñÿ, Ìîíòåã âèñìèêíóâ ðóêè ç êèøåíü і îõîïèâ ìіäíó æåðäèíó, ÿêà çі ñêðèïîì çóïèíèëàñü, ëåäü éîãî íîãè òîðêíóëèñÿ öåìåíòíîї ïіäëîãè ïåðøîãî ïîâåðõó.

Âіí âèéøîâ і íі÷íîþ âóëèöåþ ðóøèâ äî ìåòðî, äå ïіäçåìíèì òóíåëåì ì÷àâ áåçøóìíèé ïíåâìàòè÷íèé ïîїçä. Ïîїçä íåâäîâçі âèêèíóâ éîãî ðàçîì іç ñèëüíèì ñòðóìåíåì òåïëîãî ïîâіòðÿ íà åñêàëàòîð, ùî âіâ íà ïîâåðõíþ â ïåðåäìіñòі. Íàñâèñòóþ÷è, Ìîíòåã ïіäíÿâñÿ íà åñêàëàòîðі â íі÷íó òèøó. Âіí ïðîñòóâàâ äî ðîãó, íå äóìàþ÷è íі ïðî ùî, â óñÿêîìó ðàçі, íі ïðî ùî îñîáëèâå. Àëå ðàïòîì ñïîâіëüíèâ õîäó, íіáè çâіäêèñü íàëåòіâ âіòåð і õòîñü ïîêëèêàâ éîãî íà іì’ÿ.

Îñü óæå êіëüêà âå÷îðіâ, іäó÷è ïðè ñâіòëі çіð äî ïîâîðîòó, çà ÿêèì òðîòóàð âіâ äî éîãî äîìó, Ìîíòåã ïî÷óâàâñÿ òàê äèâíî. Éîìó çäàâàëîñÿ, ùî çà ìèòü äî òîãî, êîëè éîìó òðåáà áóëî ïîâåðíóòè, çà ðîãîì õòîñü ñòîÿâ. Ïîâіòðÿ áóëî íіáè çàðÿäæåíå ÿêîþñü îñîáëèâîþ òèøåþ… Ìîæå, âіí óëîâëþâàâ ÿêèéñü ñëàáêèé çàïàõ, à ìîæå, âіä÷óâàâ ëåäü ïîìіòíå ïіäâèùåííÿ òåìïåðàòóðè òàì, äå ñòîÿâ òîé íåâèäèìêà. Çðîçóìіòè öå áóëî íåìîæëèâî. Àëå ùîðàçó, ïîâåðíóâøè çà ðіã, âіí áà÷èâ ëèøå áåçëþäíèé òðîòóàð… Ëèøå îäíîãî âå÷îðà éîìó çäàëîñÿ, íіáè ùîñü øâèäêî ìàéíóëî ÷åðåç ëóæîê і ùåçëî, ïåðø íіæ âіí óñòèã âãëÿäіòèñÿ ÷è âèìîâèòè áîäàé ñëîâî.

Òà ñüîãîäíі âіí òàê ñòèøèâ õîäó, ùî ìàéæå çóïèíèâñÿ. Ïîäóìêè âіí

Êàäð іç êіíîôіëüìó «451° çà Ôàðåíãåéòîì» (ðåæèñåð Ô. Òðþôôî, 1966 ð.)

áóâ óæå çà ðîãîì – і ðàïòîì äî íüîãî äîëèíóâ ëåäü ÷óòíèé øåðåõ. Äèõàííÿ? ×è ðóõ ïîâіòðÿ, âèêëèêàíèé ïðèñóòíіñòþ êîãîñü, õòî çà÷àїâñÿ é ÷åêàâ?

Âіí ïîâåðíóâ çà ðіã.

Ïî òðîòóàðó, îñÿÿíîìó ìіñÿ÷íèì ñâіòëîì, âіòåð ãíàâ îñіííє ëèñòÿ, і çäàâàëîñÿ, íіáè äіâ÷èíà, ÿêà éøëà íàçóñòðі÷, íå ñòóïàє, à ïëèâå â ïîâіòðі, áî її ïіäãàíÿє âіòåð і ëèñòÿ. Ëåäü íàõèëèâøè ãîëîâó, âîíà äèâèëàñü, ÿê її ÷åðåâè÷êè ÷іïëÿþòü ðóõëèâå ëèñòÿ. Íà її òîíêîìó, ìàòîâî-áіëîìó îáëè÷÷і çàñòèã âèðàç ëàãіäíîї, íåâñèòèìîї öіêàâîñòі é ëåäü ïîìіòíîãî ïîäèâó. Òåìíі î÷і òàê ïèëüíî âäèâëÿëèñü ó ñâіò, ùî íàâðÿä ÷è âîíà ïðîïóñòèëà á íàâіòü íàéìåíøèé ïîðóõ. Áіëà ñóêíÿ íà íіé øåëåñòіëà. Ìîíòåãîâі çäàâàëîñÿ, íіáè âіí ÷óє, ÿê ðóõàþòüñÿ її ðóêè â òàêò õîäі, і íàâіòü íåâëîâèìå âіäëóííÿ – ñâіòëèé òðåïåò її îáëè÷÷ÿ, êîëè âîíà ïîáà÷èëà ÷îëîâіêà, ÿêèé ñòîÿâ çà êіëüêà êðîêіâ. (…) Äіâ÷èíà çóïèíèëàñü і, çäàâàëîñÿ, õîòіëà ïîçàäêóâàòè, àëå íàòîìіñòü ãëÿíóëà íà Ìîíòåãà òåìíèìè, ñÿéëèâèìè, æâàâèìè î÷èìà, òàê íіáè âіí ñêàçàâ їé ùîñü íàäçâè÷àéíî ïðèєìíå. Àëå âіí ëèøå ïðèâіòàâñÿ. Ïîìіòèâøè, ùî äіâ÷èíà çà÷óäîâàíî äèâèòüñÿ íà ñàëàìàíäðó íà éîãî ðóêàâі é íà äèñê іç ôåíіêñîì íà ãðóäÿõ, âіí ïðîêàçàâ: –Âè, ïåâíå, íàøà íîâà ñóñіäêà? –À âè, ìàáóòü… – âîíà âіäâåëà î÷і âіä åìáëåì éîãî ïðîôåñії, – ïîæåæíèê? – її ãîëîñ çàâìåð. –ßê äèâíî âè öå ñêàçàëè… –ß… ÿ çäîãàäàëàñÿ á íàâіòü іç çàïëþùåíèìè î÷èìà. –Ùî, çàïàõ ãàñó? (…) Éîãî íіêîëè íå ìîæíà öіëêîì ïîçáóòèñÿ. –Àòîæ, íå ìîæíà, – ìîâèëà âîíà ç ÿêèìîñü îñòðàõîì.

Ìîíòåãîâі çäàëîñÿ, íіáè âîíà êðóæëÿє íàâêîëî íüîãî, õî÷ âîíà é íå çðóøèëà ç ìіñöÿ. –Ãàñ, – ïðîêàçàâ âіí, – ìåíі ïàõíå, ÿê ïàðôóìè. (…)

Äіâ÷èíà òðîõè ïîäóìàëà. –Íå çíàþ, – ñêàçàëà âîíà, òîäі îçèðíóëàñÿ íà òðîòóàð, ùî âіâ äî їõíіõ áóäèíêіâ. – Ìîæíà, ÿ ïіäó ç âàìè? Ìåíå çâóòü Êëàðіñ Ìàêëåëåí. –Êëàðіñ. À ÿ – Ãàé Ìîíòåã. Õîäіìî. À ÷îìó âè òàê ïіçíî áëóêàєòå îòóò? Ñêіëüêè âàì ðîêіâ?

Òåïëîї, àëå ñâіæîї íî÷і âîíè éøëè ñðіáíèì âіä ìіñÿ÷íîãî ñÿéâà òðîòóàðîì, і Ìîíòåãîâі çäàâàëîñÿ, íіáè â ïîâіòðі ïîâіâàëî òîíêèì àðîìàòîì àáðèêîñіâ і ïîëóíèöü; âіí îçèðíóâñÿ і çðîçóìіâ, ùî öå íåìîæëèâî î òàêіé ïîðі ðîêó. Áóëà òіëüêè äіâ÷èíà, ÿêà éøëà ïîðó÷, ó ìіñÿ÷íîìó ñâіòëі її îáëè÷÷ÿ ñÿÿëî, ìîâ ñíіã… –Òàê-îò, – ïðîìîâèëà äіâ÷èíà, – ìåíі ñіìíàäöÿòü і ÿ áîæåâіëüíà. Ìіé äÿäüêî çàïåâíÿє, ùî öå â òàêîìó âіöі íåìèíó÷å. Êîëè ïèòàþòü, ñêіëüêè òîáі ðîêіâ, êàæå âіí, âіäïîâіäàé, ùî ñіìíàäöÿòü і ùî òè ñõèáíóòà. Âíî÷і äîáðå ãóëÿòè, ïðàâäà æ? ß ëþáëþ âäèõàòè çàïàõ ðå÷åé, áà÷èòè їõ, à іíêîëè îòàê áëóêàþ öіëó íі÷ àæ äî ñõіä ñîíöÿ.

Çíîâó çàïàëà ìîâ÷àíêà; íàðåøòі Êëàðіñ çàìèñëåíî ñêàçàëà: –Çíàєòå, ÿ âàñ àíіòðîõè íå áîþñÿ. –À ÷îãî ìåíå áîÿòèñÿ? – çäèâóâàâñÿ âіí. –Áàãàòî õòî áîїòüñÿ âàñ. ß ìàþ íà óâàçі, áîїòüñÿ ïîæåæíèêіâ. Àëå æ âè, çðåøòîþ, ëþäèíà ÿê ëþäèíà… (…)

Її, òåïåð îáåðíåíå äî íüîãî, îáëè÷÷ÿ çäàâàëîñÿ òåíäіòíèì, ìàòîâîáіëèì êðèñòàëîì, ùî ñâіòèâñÿ çñåðåäèíè ì’ÿêèì, íåìåðêíó÷èì ñâіòëîì. Òî áóëî íå ðіçêå åëåêòðè÷íå ñâіòëî, à äèâíî çàñïîêіéëèâèé ÷óäîâèé, ïðèєìíèé ïëîìіíåöü ñâі÷êè. (…)

Ðàïòîì Êëàðіñ Ìàêëåëåí ñêàçàëà: –Ìîæíà ùîñü çàïèòàòè? ×è äàâíî âè ïðàöþєòå ïîæåæíèêîì? –Âіäòîäі, ÿê ìåíі âèïîâíèëîñü äâàäöÿòü, òîáòî âæå äåñÿòü ðîêіâ. –À âè êîëè-íåáóäü ÷èòàєòå êíèæêè, ÿêі ïàëèòå?

Âіí çàñìіÿâñÿ. –Öå ïðîòèçàêîííî! –Àâæåæ, àâæåæ… –Öå íåïîãàíà ðîáîòà. Ó ïîíåäіëîê ïàëèòè êíèæêè Åäíè Ìіëëåé, â ñåðåäó – Óїòìåíà, ó ï’ÿòíèöþ – Ôîëêíåðà, ïåðåòâîðþâàòè їõ íà ïîïіë, à ïîòіì ñïàëþâàòè íàâіòü ïîïіë. Îòàêèé íàø ïðîôåñіéíèé äåâіç.

Âîíè ïðîéøëè ùå òðîõè. Ðàïòîì Êëàðіñ çàïèòàëà: –À ÷è ïðàâäà, ùî êîëèñü ïîæåæíèêè ãàñèëè ïîæåæі, à íå ðîçïàëþâàëè їõ? –Íі. Áóäèíêè çàâæäè áóëè âîãíåòðèâêі, çàïåâíÿþ âàñ. –Äèâíî. ß ÷óëà, íіáè êîëèñü ãîðіëè áóäèíêè, à ïîæåæíèêè іñíóâàëè äëÿ òîãî, ùîá ãàñèòè âîãîíü.

Âіí çàñìіÿâñÿ.

Äіâ÷èíà øâèäêî ïîãëÿíóëà íà íüîãî. –×îãî âè ñìієòåñÿ? –Íå çíàþ. – Âіí çíîâó çàñìіÿâñÿ, òà çíåíàöüêà çàìîâê. – À ùî? –Âè ñìієòåñÿ, õî÷ ÿ íå ñêàçàëà íі÷îãî ñìіøíîãî і íà âñå âіäïîâіëà îäðàçó æ. À âè íіêîëè íå çàìèñëþâàëèñÿ íàä òèì, ïðî ùî ÿ çàïèòóâàëà? –Âè òàêè ñïðàâäі òðîõè äèâíà, – ïðîìîâèâ Ìîíòåã, ãëÿíóâøè íà íåї. – Âè íà÷å çîâñіì íå ïîâàæàєòå ñïіâðîçìîâíèêà! –ß íå õîòіëà âàñ îáðàçèòè. Ìàáóòü, ÿ íàäòî ëþáëþ ïðèäèâëÿòèñÿ äî ëþäåé. –Íó, à öå âàì íі ïðî ùî íå ãîâîðèòü? – âіí ïîïëåñêàâ ïî öèôðі «451» íà ðóêàâі ñâîєї âóãëÿíî-÷îðíîї êóðòêè. –Ãîâîðèòü, – ïðîøåïîòіëà âîíà é ïðèøâèäøèëà õîäó. – Âè êîëèñü áà÷èëè ðàêåòíі àâòîìîáіëі, ùî ì÷àòü ãåí òàì, ïî áóëüâàðàõ? –Õî÷åòå çìіíèòè òåìó? –Ìåíі іíîäі çäàєòüñÿ, ùî âîäії òèõ àâòîìîáіëіâ íå çíàþòü, ùî òàêå òðàâà ÷è êâіòè, àäæå âîíè áà÷àòü їõ òіëüêè íà âåëèêіé øâèäêîñòі, – ñêàçàëà äіâ÷èíà. – Ïîêàæіòü їì çåëåíó ïëÿìó, é âîíè ñêàæóòü: àãà, öå òðàâà. Ðîæåâà ïëÿìà? Ðîçàðіé! Áіëі ïëÿìè – áóäèíêè, áðóíàòíі – êîðîâè. ßêîñü ìіé äÿäüêî ñïðîáóâàâ їõàòè ïî øîñå ïîâіëüíî. Òî éîãî íà äâà äíі ïîñàäèëè äî â’ÿçíèöі. Ñìіøíî, ïðàâäà æ? І âîäíî÷àñ ñóìíî. –Âè íàäòî áàãàòî äóìàєòå, – ìîâèâ Ãàé çíіÿêîâіëî. –ß ðіäêî êîëè äèâëþñÿ òåëåâіçіéíі ïåðåäà÷і, íå õîäæó íà àâòîìîáіëüíі ãîíêè é íå áóâàþ â ïàðêàõ ðîçâàã. Ïåâíå, òîìó â ìåíå äîñèòü ÷àñó äëÿ âñÿêèõ áåçãëóçäèõ äóìîê. Âè áà÷èëè çà ìіñòîì ðåêëàìíі ùèòè çàâäîâæêè äâіñòі ôóòіâ? À âè çíàєòå, ùî êîëèñü âîíè áóëè çàâäîâæêè äâàäöÿòü ôóòіâ? Òåïåð æå àâòîìîáіëі ì÷àòü òàê øâèäêî, ùî ðåêëàìè äîâåëîñÿ ïîäîâæèòè, à òî їõ íіõòî íå çìіã áè ïðî÷èòàòè. –Íі, ÿ öüîãî íå çíàâ! – Ìîíòåã êîðîòêî çàñìіÿâñÿ.

–À ÿ çíàþ ùå ùîñü, ÷îãî âè, ìàáóòü, íå çíàєòå. Óðàíöі íà òðàâі ëåæèòü ðîñà.

Âіí íàìàãàâñÿ ïðèãàäàòè, ÷è ÷óâ êîëèñü ïðî öå, і ðàïòîì ðîçñåðäèâñÿ. –À êîëè ïîäèâèòèñÿ òóäè, – âîíà êèâíóëà íà íåáî, – òî ìîæíà ïîáà÷èòè ìàëåíüêîãî ÷îëîâі÷êà íà ìіñÿöі. (…)

Âîíè ïіäіéøëè äî її áóäèíêó – óñі âіêíà â íüîìó ñâіòèëèñÿ. –Ùî òóò òàêå? – Ìîíòåãîâі íå ÷àñòî äîâîäèëîñÿ áà÷èòè ñòіëüêè ñâіòëà â æèòëîâîìó ïðèìіùåííі. –Íі÷îãî, ïðîñòî ìàìà, òàòî é äÿäüêî ñèäÿòü ðàçîì і ðîçìîâëÿþòü. Çàðàç òàêå ðіäêî çóñòðіíåø, òàê ñàìî, ÿê і ïіøîõîäà. Íå ïðèãàäóþ, ÷è ÿ êàçàëà, ùî ìîãî äÿäüêà àðåøòóâàëè ùå ðàç – іøîâ ïіøêè. Òàê, ìè äóæå äèâíі ëþäè. (…) –Íà äîáðàíі÷! – âîíà ïîâåðíóëà äî ñâîãî áóäèíêó. Òîäі, íіáè ùîñü ïðèãàäàâøè, çóïèíèëàñü, ïіäіéøëà äî íüîãî é ïîäèâèëàñÿ, çäèâîâàíî é äîïèòëèâî, éîìó â îáëè÷÷ÿ. –Âè ùàñëèâèé? – çàïèòàëà. –Ùî?! – âèãóêíóâ âіí.

Àëå äіâ÷èíè âæå íå áóëî ïîðÿä… –Ùàñëèâèé? Îò äóðíèöі!

Ìîíòåã ïåðåñòàâ ñìіÿòèñÿ. Âіí çàñóíóâ ðóêó â ñïåöіàëüíèé îòâіð ó äâåðÿõ ñâîãî áóäèíêó, é âîíè ó âіäïîâіäü íà éîãî äîòîðê âіä÷èíèëèñÿ. –Çâіñíî, ùàñëèâèé. À ùî âîíà ñîáі äóìàє? Ùî ÿ íåùàñíèé? – çàïèòóâàâ âіí ó ïîðîæíіõ êіìíàò, éîãî ïîãëÿä íàòðàïèâ íà âåíòèëÿöіéíó ðåøіòêó â ïåðåäïîêîї. І âіí íàðàç ïðèãàäàâ, ùî òàì ñõîâàíå. Çàðàç âîíî íіáè äèâèëîñÿ íà íüîãî çâіäòè. Âіí øâèäêî âіäâіâ î÷і. ßêà äèâíà çóñòðі÷ öüîãî äèâíîãî âå÷îðà! Òàêîãî ç íèì ùå íå áóëî, õіáà ùî ðіê òîìó, êîëè âіí çóñòðіâñÿ â ïàðêó çі ñòàðèì і âîíè ðîçìîâëÿëè…

Ìîíòåã ïîõèòàâ ãîëîâîþ і ãëÿíóâ íà ãîëó ñòіíó. Âіäðàçó æ íà íіé ïðîñòóïèëî îáëè÷÷ÿ äіâ÷èíè, ÿêèì âîíî âіäáèëîñÿ â ïàì’ÿòі: ïðåêðàñíå, íàâіòü áіëüøå – ïðèãîëîìøëèâå. Öå òîíêå îáëè÷÷ÿ íàãàäóâàëî öèôåð áëàò íåâåëè÷êîãî ãîäèííèêà, ëåäü âèäèìèé ó òåìíіé êіìíàòі, êîëè, ïðîêèíóâøèñü ñåðåä íî÷і, õî÷åø äіçíàòèñü, êîòðà ãîäèíà, і ñòðіëêè ïîêàçóþòü ãîäèíó, õâèëèíó é ñåêóíäó, і öåé ñâіòëèé äèñê êàæå òîáі, ùî íі÷ ìèíàє, äàðìà ùî ñòàє òåìíіøå, і íåçàáàðîì çіéäå ñîíöå. –Ó ÷îìó ðі÷? – ñïèòàâ Ìîíòåã ó ñâîãî äðóãîãî, ïіäñâіäîìîãî «ÿ», öüîãî äèâàêà, ÿêèé ÷àñîì âåðçå ùîñü, íå ïіäêîðÿþ÷èñü íі âîëі, íі çâè÷öі, íі ðîçóìó.

Âіí çíîâó ïîäèâèâñÿ íà ñòіíó. ßê âîíà ñõîæà íà äçåðêàëî! Íåéìîâіðíî – ÷è æ áàãàòüîõ òè ùå çíàєø, õòî á ìіã òàê âіäáèâàòè òâîє âëàñíå ñâіòëî? Ëþäè áіëüøå ïîäіáíі äî… – âіí ÿêóñü õâèëþ ïіäøóêóâàâ ïîðіâíÿííÿ і çíàéøîâ éîãî ó ñâîїé ðîáîòі, – …äî ñìîëîñêèïіâ, ùî ïàëàþòü, äîêè їõ çàãàñÿòü. Õіáà ÷àñòî ïîáà÷èø íà îáëè÷÷ÿõ іíøèõ ëþäåé âіäáèòîê ñâîãî âëàñíîãî ëèöÿ, ñâîїõ íàéãëèáøèõ, ïîòàєìíèõ, òðåïåòíèõ äóìîê? ßêà ìîãóòíÿ ñèëà ïåðåâòіëåííÿ áóëà â öіé äіâ÷èíі! Íåìîâ íåòåðïëÿ÷à ãëÿäà÷êà ëÿëüêîâîї âèñòàâè, âîíà ïåðåä÷óâàëà íàéìåíøå òðåìòіííÿ éîãî âіé, êîæåí ïîðóõ ðóêè ÷è ïàëüöÿ. Ñêіëüêè âîíè éøëè ðàçîì? Òðè

õâèëèíè? Ï’ÿòü? І âîäíî÷àñ íіáè äóæå äîâãî. ßêèì âåëè÷åçíèì âèäàâàâñÿ її âіäáèòîê íà ñòіíі, ÿêó òіíü âіäêèäàëà її òåíäіòíà ïîñòàòü! Âіí âіä÷óâàâ: êîëè â íüîãî çàñâåðáèòü îêî, âîíà êëіïíå, à ëåäü íàïðóæàòüñÿ â íüîãî ì’ÿçè îáëè÷÷ÿ, âîíà ïîçіõíå ðàíіøå çà íüîãî.

І òåïåð âіí äóìàâ: «À é ñïðàâäі, âîíà íіáè íàâìèñíå ÷åêàëà ìåíå òàì, íà âóëèöі, î òàêіé ïіçíіé ïîðі…»

Ìîíòåã ïðî÷èíèâ äâåðі ñïàëüíі é íà÷å îïèíèâñü ó ìàðìóðîâîìó õîëîäíîìó ñêëåïі. Íåïðîãëÿäíà òåìðÿâà, íåìà é íàòÿêó íà çàëèòèé ñðіáíèì ñÿéâîì çîâíіøíіé ñâіò; âіêíà ùіëüíî çàâіøåíі, à ñàìà êіìíàòà ñõîæà íà ìîãèëó, êóäè íå ïðîíèêàє æîäåí çâóê âåëèêîãî ìіñòà. Ïðîòå êіìíàòà íå áóëà ïîðîæíÿ.

Âіí ïðèñëóõàâñÿ.

Ëåäü ÷óòíå ïåðåðèâèñòå êîìàðèíå ãóäіííÿ, äçèæ÷àííÿ åëåêòðîííîї áäæîëè, ùî ñõîâàëàñü ó ñâîєìó òåïëîìó é çàòèøíîìó ãíіçäå÷êó. Ìóçèêà ëóíàëà äîñèòü âèðàçíî, ìîæíà áóëî íàâіòü ðîçïіçíàòè ìåëîäіþ.

Âіí âіä÷óâ, ÿê óñìіøêà êîâçíóëà ç éîãî âóñò, ðîçòàíóëà…

Ïіòüìà. Âіí íå áóâ ùàñëèâèé. Íі, âіí íåùàñíèé. Âіí ñêàçàâ öå ñàì ñîáі. Âèçíàâ ÿê ôàêò. Âіí íîñèâ ñâîє ùàñòÿ, ìîâ ìàñêó, à äіâ÷èíà çіðâàëà її…

Íå âìèêàþ÷è ñâіòëà, âіí óÿâèâ êіìíàòó: äðóæèíà íà ëіæêó, íå âêðèòà êîâäðîþ é õîëîäíà, íà÷å íàäãðîáíèé ïàì’ÿòíèê; її íåðóõîìі î÷і âòóïèëèñÿ â ñòåëþ, íіáè ïðèâ’ÿçàíі äî íåї íåâèäèìèìè ñòàëåâèìè íèòêàìè. À ó âóõàõ – ìàíþñіíüêі «÷åðåïàøêè», ðàäіîïðèéìà÷і-âòóëêè çàâáіëüøêè ÿê íàïåðñòîê, і îêåàí åëåêòðîííèõ çâóêіâ – ìóçèêà é ãîëîñè, ìóçèêà é ãîëîñè – âèïëåñêóєòüñÿ íà áåðåãè її áåçñîííîãî ìîçêó. À êіìíàòà áóëà òàêè ïîðîæíÿ. Ùîíî÷і ñþäè âðèâàëèñÿ õâèëі çâóêіâ, ïðèïëèâè é âіäïëèâè ãîéäàëè Ìіëäðåä, íåñëè її, іç øèðîêî ðîçïëþùåíèìè î÷èìà, íàçóñòðі÷ ðàíêó. Ïðîòÿãîì îñòàííіõ äâîõ ðîêіâ íå áóëî æîäíîї íî÷і, ùîá éîãî äðóæèíà íå ïëàâàëà â öüîìó îêåàíі, ðàäî íå çàíóðþâàëàñü ó íüîãî ùå é ùå. (…)

Êàäð іç êіíîôіëüìó «451° çà Ôàðåíãåéòîì» (ðåæèñåð Ô. Òðþôôî, 1966 ð.)

Цього вечора Гай знайшов дружину напівмертвою: Мілдред випила цілу пляшечку снодійного. Він викликав «щвидку», але замість лікаря приїхали два оператори. За допомогою спеціальних пристроїв жінці очистили шлунок і замінили кров. «Ми маємо до десятка таких випадків щоночі. За останні роки вони так почастішали, що довелося створити спеціальну машину», – пояснив один з операторів. Уранці Мілдред так і не змогла згадати вчорашньої події.

Дорогою на роботу Монтег зустрів Кларіс, яка йшла на прийом до психіатра. Дівчину вважали божевільною, бо вона робила незрозумілі речі: збирала колекцію метеликів, пила дощову воду. Відтоді Гай і Кларіс щодня разом ходили до метро й розмовляли про все на світі. А через сім днів дівчина зникла.

На роботі Монтег помітив, що програмований механічний пес – ідеальний убивця, який знаходить своїх жертв за особливостями хімічного складу, вороже на нього реагує.

Гаєві пригадався виклик на минулому тижні й горе чоловіка, чию бібліотеку спалила його команда. Спробувавши уявити почуття людини в такій ситуації, він заговорив з колегами про те, що нібито колись давно пожежники гасили пожежі, а не розпалювали їх… –Îöå çäîðîâî! – Ñòîóíìåí і Áëåê ðàçîì âèõîïèëè ç êèøåíü ïîæåæíі ñòàòóòè é ïîêëàëè ïåðåä Ìîíòåãîì. Îêðіì ïðàâèë, ó íèõ áóëà âìіùåíà êîðîòêà іñòîðіÿ ïîæåæíèõ êîìàíä Àìåðèêè. І Ìîíòåã ïðî÷èòàâ äîáðå çíàéîìі ðÿäêè:

Ïðàâèëà 1.Çà ñèãíàëîì òðèâîãè âèїæäæàòè íåãàéíî. 2.Øâèäêî ðîçïàëþâàòè âîãîíü. 3.Óñå ñïàëþâàòè äîòëà. 4.Íåãàéíî ïîâåðòàòèñÿ äî ïîæåæíîї ñòàíöії. 5.Áóòè íàïîãîòîâі äî íîâèõ ñèãíàëіâ òðèâîãè.

Óñі äèâèëèñÿ íà Ìîíòåãà. Âіí íå âîðóõíóâñÿ.

Ðàïòîì ïðîëóíàâ ñèãíàë òðèâîãè.

Çàêàëàòàâ äçâіí ïіä ñòåëåþ, âіäáèâàþ÷è íàëåæíі äâіñòі óäàðіâ. ×îòèðè ñòіëüöі ìèòòþ ñïîðîæíіëè. Êàðòè ñíіãîïàäîì ïîñèïàëèñÿ íà ïіäëîãó. Ìіäíà æåðäèíà çàòðåìòіëà. Ëþäè çíèêëè.

Ìîíòåã ñèäіâ. Óíèçó çàêàøëÿâ і îæèâ æîâòîãàðÿ÷èé äðàêîí.

Ìîíòåã ïіäâіâñÿ і, íà÷å óâі ñíі, ñïóñòèâñÿ ïî æåðäèíі âíèç.

Ìåõàíі÷íèé ïåñ ïіäñêî÷èâ ó ñâîїé áóäі, î÷і çàïàëàëè çåëåíèì âîãíåì. –Ìîíòåãó, âè çàáóëè øîëîì!

Âіí ñõîïèâ øîëîì, âèáіã, ñòðèáíóâ ó ìàøèíó, і âîíà ïîì÷àëà, à íі÷íèé âіòåð ðîçíîñèâ íàâñіáі÷ âèòòÿ ñèðåíè é ìîãóòíіé ãóðêіò ìåòàëó.

Öå áóâ îáëóïëåíèé òðèïîâåðõîâèé áóäèíîê ó ñòàðіé ÷àñòèíі ìіñòà. Éîìó áóëî íå ìåíø ÿê ñòî ðîêіâ, àëå ñâîãî ÷àñó éîãî âêðèëè, ÿê і ðåøòó áóäèíêіâ, âîãíåòðèâêîþ ïëіâêîþ… –Ïðèїõàëè.

Äâèãóí ïèðõíóâ і çóïèíèâñÿ. Áіòòі, Ñòîóíìåí і Áëåê óæå áіãëè ïî òðîòóàðó, íåçãðàáíі é ïîòâîðíі ó ñâîїõ ãðóáèõ âîãíåòðèâêèõ êîìáіíåçîíàõ. Ìîíòåã ïîäàâñÿ ñëіäîì çà íèìè.

Âîíè ðîçòðîùèëè âõіäíі äâåðі é ñõîïèëè æіíêó, äàðìà ùî òà é íå íàìàãàëàñÿ òіêàòè ÷è õîâàòèñÿ. Âîíà ñòîÿëà, ïîõèòóþ÷èñü, âòóïèâøèñü ó ïîðîæíþ ñòіíó ïåðåä ñîáîþ, íіáè її îãëóøèëè æàõëèâèì óäàðîì ïî ãîëîâі. Її âóñòà áåçãó÷íî âîðóøèëèñü, à â î÷àõ çàñòèã òàêèé âèðàç, íіáè âîíà ñèëêóâàëàñÿ ùîñü ïðèãàäàòè; íàðåøòі ïðèãàäàëà, і âóñòà çàâîðóøèëèñÿ çíîâó: –Áóäüòå ìóæíіì, Ðіäëі. Áîæîþ ëàñêîþ ìè ñüîãîäíі çàñâіòèëè â Àíãëії òàêó ñâі÷êó, ÿêîї, ÿ ïåâåí, їì íіêîëè íå çàãàñèòè. –Äîñèòü! – ñêàçàâ Áіòòі. – Äå âîíè?

Ç ïðèãîëîìøëèâîþ áàéäóæіñòþ âіí äàâ æіíöі ëÿïàñà é ïîâòîðèâ çàïèòàííÿ. Ñòàðà ïåðåâåëà ïîãëÿä íà Áіòòі. –Âè çíàєòå, äå âîíè, à òî á âàñ òóò íå áóëî, – ïðîêàçàëà âîíà.

Ñòîóíìåí ïðîñòÿã êàðòó òðèâîãè ç êîïієþ òåëåôîíîãðàìè íà çâîðîòі:

«Є ïіäñòàâè ïіäîçðþâàòè ãîðèùå áóäèíêó № 11, Åëì-ñòðіò, Ñіòі, Å.Á.». –Öå, ïåâíå, ïàíі Áëåéê, ìîÿ ñóñіäêà, – ìîâèëà æіíêà… –Ãàðàçä, õëîïöі, ñòàâàéòå äî ðîáîòè!

Çà ìèòü ïîæåæíèêè áіãëè ïî ñõîäàõ êðіçü çàñòîÿíó ïіòüìó, âèëàìóâàëè áëèñêó÷èìè ñîêèðàìè íåçàìêíåíі äâåðі, – ñïîòèêàëèñÿ, ãàëàñóâàëè, íà÷å âàòàãà øêîäëèâèõ õëîï÷àêіâ. –Ãåé! Ãåé!

Êíèæêè ëàâèíîþ ðèíóëè íà Ìîíòåãà, êîëè âіí, çäðèãàþ÷èñü, äåðñÿ âãîðó ñòðіìêîþ äðàáèíîþ. ßê óñå íåäîáðå ñêëàëîñÿ! Äîñі âñå áóëî ïðîñòî – ÿê çíÿòè íàãàð çі ñâі÷êè. Ñïî÷àòêó ïðèїçäèëà ïîëіöіÿ, æåðòâі çàêëåþâàëè ðîòà ïëàñòèðîì, çâ’ÿçóâàëè і, êèíóâøè â áëèñêó÷èé «æóê»-àâòîìîáіëü, êóäèñü âіäâîçèëè. Îòæå, êîëè ïðèáóâàëè ïîæåæíèêè, áóäèíîê óæå áóâ ïîðîæíіé. Íіõòî íå ñòðàæäàâ, õіáà ùî ðå÷і! À ðå÷і íå âіä÷óâàþòü áîëþ, âîíè íі÷îãî íå âіä÷óâàþòü, íå êðè÷àòü і íå ïëà÷óòü, ÿê ìîæå çàêðè÷àòè é çàïëàêàòè öÿ æіíêà, îòîæ òâîє ñóìëіííÿ îïіñëÿ òåáå íå ìó÷èòü. Çâè÷àéíà ñîáі ÷èñòêà, ðîáîòà ïðèáèðàëüíèêà. Óñå ïî ÷åðçі. Äàâàé ñþäè ãàñ! Ó êîãî ñіðíèêè?

Àëå ñüîãîäíі õòîñü ïîìèëèâñÿ. Öÿ æіíêà ïñóâàëà óñòàëåíèé ðèòóàë. Ïîæåæíèêè íàäòî ãàëàñóâàëè, ñìіÿëèñÿ, æàðòóâàëè, àáè ÿêîñü çàãëóøèòè її ñòðàøíèé ìîâ÷àçíèé äîêіð. Âîíà ïðèìóøóâàëà ïîðîæíіé áóäèíîê âîëàòè âіä îáóðåííÿ, ñòðóøóâàòè íà ïîæåæíèêіâ òîíêó ïèëþãó ïðîâèíè, ùî íàáèâàëàñü їì ó íіçäðі, êîëè âîíè íèøïîðèëè â êіìíàòàõ. Öå íåïîðÿäîê! Íåïðàâèëüíî! Çíåíàöüêà Ìîíòåã ñòðàøåííî ðîçëþòèâñÿ.

Öієї æіíêè íå ïîâèííî áóëî áóòè òóò, íі â ÿêîìó ðàçі!

Êíèæêè ãóïàëè ïî ðóêàõ і ïëå÷àõ Ìîíòåãà, ïàäàëè íà éîãî çâåäåíå äîãîðè îáëè÷÷ÿ. ßêàñü êíèæêà, íà÷å áіëèé ãîëóá, ïîêіðëèâî îïóñòèëàñÿ éîìó ïðîñòî â ðóêè, òðåìòÿ÷è ñòîðіíêàìè-êðèëàìè. Ó òüìÿíîìó, ìåðåõòëèâîìó ñâіòëі âіäêðèòà ñòîðіíêà ìàéíóëà, ìîâ áіëîñíіæíå ïåðî ç òåíäіòíèì âіçåðóíêîì íàïèñàíèõ íà íüîìó ñëіâ. Ó öüîìó ñóì’ÿòòі, ó öіé ãàðÿ÷öі Ìîíòåãîâі âäàëîñÿ ïðî÷èòàòè ëèøå ðÿäîê, àëå òîé ïàëàâ ó ìîçêó, íà÷å âèêàðáóâàíèé ðîçïå÷åíîþ ñòàëëþ: «І ÷àñ çàñíóâ ïіä ïîëóäåííèì ñîíöåì». Âіí âèïóñòèâ êíèæêó. Âіäðàçó æ óïàëà éîìó äî ðóê äðóãà. –Ãåé, Ìîíòåãó! Äàâàé ñþäè!

Âіí ìіöíіøå âõîïèâ êíèæêó і ïðèñòðàñíî, ç áîæåâіëüíîþ íåðîçâàæëèâіñòþ ïðèòèñ її äî ãðóäåé. Íàãîðі ïîæåæíèêè âîðóøèëè êóïè æóðíàëіâ, çäіéìàþ÷è êóðÿâó. Æóðíàëè ïàäàëè, íà÷å ïіäñòðåëåíі ïòàõè, à æіíêà âíèçó ñòîÿëà, íіáè ìàëåíüêà äіâ÷èíêà, ñåðåä öèõ ìåðòâèõ òіë.

Íі, ñàì Ìîíòåã íå çðîáèâ íі÷îãî – òî âñå éîãî ðóêà, ó ÿêîї áóâ ñâіé ìîçîê, ñâîє ñóìëіííÿ і ñâîÿ öіêàâіñòü ó êîæíîìó òðåìòëèâîìó ïàëüöі; öÿ ðóêà çíåíàöüêà ñòàëà çëîäіéêîþ. Îñü âîíà ïіðíóëà ïіä ïàõâó, ïðèòèñëà êíèæêó äî ñïіòíіëîãî òіëà і âèðèíóëà, âæå ïîðîæíÿ, çі ñïðèòíіñòþ ÷àðîäіÿ! Äèâіòüñÿ, íі÷îãî íåìàє! Íі÷îãî!

Âіí ïðèãîëîìøëèâî ðîçãëÿäàâ öþ áіëó ðóêó, òî âіäâîäÿ÷è її âіä ñåáå, íіáè äàëåêîçîðèé, òî ïіäíîñÿ÷è ìàëî íå äî î÷åé, ÿê ñëіïèé.

–Ìîíòåãó!

Çäðèãíóâøèñü, âіí îçèðíóâñÿ. –Íå ñòіéòå òàì, ÿê іäіîò!

Êíèæêè ëåæàëè, ìîâ êóïè ñâіæîї ðèáè, ïіäãîòîâëåíîї äëÿ ñîëіííÿ. Ïîæåæíèêè ìåòóøèëèñü êîëî íèõ, ñïîòèêàëèñÿ, ïàäàëè. Ñïàëàõóâàëè çîëîòі î÷і òèñíåíèõ íàçâ і, ïàäàþ÷è, çãàñàëè. –Ãàñ!

Óâіìêíóëè ïîìïè, і ñòðóìåíі õîëîäíîãî ãàñó ðèíóëè ç áàêіâ іç öèôðîþ 451, ùî âèñіëè çà ñïèíàìè ïîæåæíèêіâ. Êîæíó êíèæêó, êîæíó êіìíàòó áóëî ïîëèòî ãàñîì. Òîäі âñі êâàïëèâî ñïóñòèëèñü óíèç. Ìîíòåã, ïîõèòóþ÷èñü і çàäèõàþ÷èñü âіä âèïàðіâ ãàñó, іøîâ îñòàííіé. –Âèõîäüòå! – íàêàçàëè âîíè æіíöі.

Âîíà ñòîÿëà íàâêîëіøêè ñåðåä êíèæîê, òîðêàþ÷èñü їõíіõ ïðîñÿêíóòèõ ãàñîì øêіðÿíèõ і êàðòîííèõ ïàëіòóðîê, îáìàöóâàëà çîëîòå òèñíåííÿ, ç íіìèì äîêîðîì äèâëÿ÷èñü íà Ìîíòåãà. –Íå ìàòèìåòå âè ìîїõ êíèæîê, – ïðîêàçàëà âîíà. –Âè çíàєòå çàêîí, – âіäïîâіâ Áіòòі. – Äå âàø ãëóçä? Ó êíèæêàõ ïîâíî ñóïåðå÷íîñòåé. À âè ïðîñèäіëè õòîçíà-ñêіëüêè ðîêіâ ïіä çàìêîì ó ñâîїé âàâèëîíñüêіé âåæі! Îáëèøòå âñå! Ëþäåé, ïðî ÿêèõ іäåòüñÿ â öèõ êíèæêàõ, íіêîëè íå áóëî. Íó-áî, õîäіìî! –Çàðàç áóäèíîê çàéìåòüñÿ, – ñêàçàâ Áіòòі.

Ïîæåæíèêè íåçãðàáíî ïðîñòóâàëè äî äâåðåé. Âîíè îçèðíóëèñÿ íà

Ìîíòåãà, ÿêèé ùå ñòîÿâ êîëî æіíêè. –Íå ìîæíà æ її çàëèøàòè òóò! – ðіøó÷å çàÿâèâ âіí. –Âîíà íå ïіäå. –Òîäі òðåáà її ïðèìóñèòè!

Áіòòі ïіäíіñ ðóêó іç çàïàëüíè÷êîþ. –×àñ ïîâåðòàòèñÿ äî ïîæåæíîї ñòàíöії. À öі ôàíàòèêè çàâæäè íàìàãàþòüñÿ çàïîäіÿòè ñîáі ñìåðòü, ðі÷ âіäîìà.

Ìîíòåã äîòîðêíóâñÿ äî æіí÷èíîãî ëіêòÿ. –Õîäіìî çі ìíîþ. –Íі, – âіäêàçàëà òà. – Àëå âàì – äÿêóþ. –Ðàõóþ äî äåñÿòè, – ìîâèâ Áіòòі. – Îäèí. Äâà. –Áóäü ëàñêà, – áëàãàâ Ìîíòåã æіíêó. –Òðè… ×îòèðè… –Õîäіìî, – Ìîíòåã ïîòÿãíóâ çà ñîáîþ æіíêó. –ß âîëіþ çàëèøèòèñÿ òóò, –ñïîêіéíî âіäïîâіëà òà. –Ï’ÿòü… Øіñòü… –Ìîæåòå íå ðàõóâàòè, – ñêàçàëà æіíêà é ðîçòóëèëà êóëàê – íà äîëîíі ëåæàëà ÿêàñü òîíåíüêà ïàëè÷êà. Çâè÷àéíèé ñîáі ñіðíèê. Àëå, çàáà÷èâøè éîãî, ïîæåæÊàäð іç êіíîôіëüìó íèêè ìåòíóëèñÿ ãåòü іç äîìó. «451° çà Ôàðåíãåéòîì» (ðåæèñåð Áðàíäìåéñòåð Áіòòі, íàìàãàþ÷èñü Ô. Òðþôôî, 1966 ð.)

çáåðåãòè ãіäíіñòü, ïîçàäêóâàâ äî âèõîäó. Íà éîãî ÷åðâîíîìó îáëè÷÷і ãîðіëè é âèãðàâàëè âіäáëèñêè òèñÿ÷ ïîæåæ і íі÷íèõ òðèâîã.

«Áîæå ìіé, – ïîäóìàâ Ìîíòåã, – òàæ íàïðàâäó ñèãíàëè òðèâîãè íàäõîäÿòü ëèøå âíî÷і. І íіêîëè âäåíü! ×è íå òîìó, ùî âîãîíü ãàðíіøèé âíî÷і? І âèñòàâà öіêàâіøà?»

Íà ÷åðâîíîìó îáëè÷÷і Áіòòі, ÿêèé çàøïîðòàâñÿ ó äâåðÿõ, ïðîìàéíóâ ñòðàõ. Æіí÷èíà ðóêà ñóäîìíî ñòèñíóëà ñіðíèêà. Ïîâіòðÿ áóëî ïðîñÿêíóòå âèïàðàìè ãàñó. Êíèæêà, ÿêó Ìîíòåã çàõîâàâ ïіä ïàõâó, êàëàòàëà â ãðóäè, íåìîâ ñåðöå. –Іäіòü, – ïðîìîâèëà æіíêà, і Ìîíòåã âіä÷óâ, ùî ìèìîõіòü çàäêóє äî äâåðåé ñëіäîì çà Áіòòі, òîäі ñõîäàìè âíèç, ÷åðåç ëóæîê, äå, íà÷å ñëіä çëîâіñíîї çìії, òÿãëàñÿ ñìóæêà ãàñó.

Æіíêà âèéøëà çà íèìè, çóïèíèëàñü íà ґàíêó і çìіðÿëà їõ ñïîêіéíèì ïîãëÿäîì, àëå â öüîìó ñïîêîї âèðàçíî âіä÷óâàâñÿ îñóä.

Áіòòі êëàöíóâ çàïàëüíè÷êîþ, íàìіðÿþ÷èñü ïіäïàëèòè áóäèíîê.

Àëå âіí çàïіçíèâñÿ.

Ìîíòåãîâі ïåðåõîïèëî ïîäèõ – æіíêà íà ґàíêó êèíóëà íà íèõ ïðåçèðëèâèé ïîãëÿä і òåðíóëà ñіðíèêîì îá ïîðó÷÷ÿ.

Ç áóäèíêіâ íà âóëèöþ âèáіãàëè ëþäè.

Íàçàä ïîâåðòàëèñÿ ìîâ÷êè, íå äèâëÿ÷èñü îäíå íà îäíîãî. Ìîíòåã ñèäіâ ïîïåðåäó, ðàçîì ç Áіòòі òà Áëåêîì. Âîíè íàâіòü íå çàïàëèëè ñâîїõ ëþëüîê, ëèøå äèâèëèñÿ íà äîðîãó. Ïîòóæíà «ñàëàìàíäðà» êðóòî ïîâåðíóëà çà ðіã і ïîì÷àëà äàëі. –Ðіäëі, – íàðåøòі ïðîìîâèâ Ìîíòåã. –Ùî? – ñïèòàâ Áіòòі. –Âîíà ñêàçàëà «Ðіäëі». Êîëè ìè ââіéøëè, âîíà ïðîáóðìîòіëà ÿêіñü äèâíі ñëîâà: «Áóäüòå ìóæíіì, Ðіäëі». І ùå ùîñü… ùîñü іùå… –Áîæîþ ìèëіñòþ ìè ñüîãîäíі çàñâіòèìî â Àíãëії òàêó ñâі÷êó, ÿêîї, ÿ âіðþ, їì íіêîëè íå çàãàñèòè, – ïðîìîâèâ Áіòòі.

Ïіñëÿ öèõ ñëіâ Ñòîóíìåí і Ìîíòåã çäèâîâàíî ãëÿíóëè íà áðàíäìåéñòåðà. Áіòòі ïîòåð ïіäáîðіääÿ. –×îëîâіê íà éìåííÿ Ëàòіìåð ñêàçàâ öå ÷îëîâіêîâі, ÿêîãî çâàëè Íіêîëàñ Ðіäëі, êîëè їõ çà єðåñü ñïàëþâàëè æèâöåì íà áàãàòòі â Îêñôîðäі øіñòíàäöÿòîãî æîâòíÿ òèñÿ÷à ï’ÿòñîò ï’ÿòäåñÿò ï’ÿòîãî ðîêó.

Ìîíòåã і Ñòîóíìåí çíîâ ïåðåâåëè ïîãëÿä íà äîðîãó… –ß ãåòü íàïõàíèé âñÿêèìè öèòàòàìè é âèñëîâàìè, – ñêàçàâ Áіòòі. – Òà é áіëüøіñòü áðàíäìåéñòåðіâ òàê ñàìî. Іíêîëè ñîáі äèâóþñü… (…)

Монтег раптом усвідомив, що не може згадати, як десять років тому зустрівся з Мілдред. Ця жінка тепер видавалася йому зовсім чужою. Вона майже не спілкувалася з Гаєм: слухала музику через навушники-«черепашки», їздила на авто зі швидкістю сто миль на годину або дивилася телевистави, які постійно транслювали стіни «балакучої вітальні».

Від Мілдред Монтег дізнався, що Кларіс загинула, а її родина кудись виїхала.

Наступного дня Гай захворів. Спогади про те, як разом із книжками спалили жінку, не давали йому спокою: «Учора я подумав про всі свої змарновані десять років. А ще думав про книжки. І вперше зрозумів, що за

кожною стоїть людина. Людина плекала свої думки. Потім витрачала хтозна-скільки часу, аби їх викласти на папері. А мені це досі й на думку не спадало…».

Гай розповів дружині, що за вентиляційною решіткою кондиціонера ховає книжки.

×àñòèíà äðóãà Ðåøåòî і ïіñîê

Монтег відчував непереборне бажання дізнатися, що написано в книжках, які він урятував під час підпалів. Тож наступного дня разом із дружиною вони почали читати: «Важко визначити мить народження дружби. Коли по краплині наповнюєш посудину, буває одна, остання, яка переповнює її, й рідина переливається через вінця; отак і серед багатьох добрих учинків є якийсь, що переповнює серце»… Однак Мілдред залишалася незворушною, хіба що побіжно зацікавилася темою «Про себе». Найбільше її турбувало те, що транслюватиме «балакуча вітальня», і те, що про заборонені книжки може дізнатися Бітті.

«Бідна Міллі», – подумав Гай. Однак відразу продовжив: «Бідний Монтег. Адже й ти нічого не можеш втямити в них. А де знайти допомогу, де знайти вчителя, коли змарновано стільки часу?»

Раптом Гай пригадав, що минулого року в міському парку натрапив на колишнього викладача англійської мови, який потайки читав вірші. Того літнього чоловіка звали Фабер. «Я не кажу про самі речі, сер, – пояснив він. – Я кажу про значення речей. От я сиджу тут і знаю – я живу»… «Оце, власне кажучи, і все. Годинна розмова, вірші, ці слова, – а тоді старий тремтливою рукою написав свою адресу на клаптику паперу…»

Пожежник кинувся до шухляди з написом «Майбутні розслідування (?)» і знайшов у ній картку Фабера: Монтег тоді не виказав старого, але й не знищив адреси. Він набрав номер телефону, назвався й прямо запитав у професора, скільки примірників творів Шекспіра, Платона, скільки видань Біблії залишилося в їхній частині світу. Сприйнявши це як провокацію, Фабер поклав слухавку. Власне, Монтегові й не потрібна була його відповідь: «Жодної книжки! Звісно, він це знав зі списків, що висіли на пожежній станції. Але йому хотілося почути підтвердження від самого Фабера».

Незважаючи ні на що, Гай поїхав до професора, показав йому врятовану Біблію і запропонував передрукувати її в кількох примірниках. Старий, тимчасом, був переконаний, що їхня цивілізація невідворотно «мчить до загибелі» й протидіяти їй уже марно. Тоді Монтег у відчаї почав виривати сторінки зі Святого Письма. Зрештою Фабер сказав: «Отже… є безробітний друкар. Ми можемо надрукувати кілька книжок і чекати, коли почнеться війна, яка зруйнує заведений порядок і дасть нам потрібний поштовх». Крім того, професор дав Гаю пристрій, схожий на радіоприймач-«черепашку». Через цей пристрій Фабер міг чути те, що й Монтег, і розмовляти з ним.

Увечері до будинку Монтега прийшли подруги Мілдред. Роздратований галасом і пустими балачками жінок, Гай вирішив їх спантеличити, показавши книжки. Голос Фабера в пристрої умовляв його перетворити все на жарт: прочитати якийсь вірш і спалити книжку. Однак це не допомогло уникнути неприємної ситуації: послухавши поезію, одна з гостей несподівано розридалася.

×àñòèíà òðåòÿ Âîãîíü ãîðèòü ÿñíî

Коли наступного дня Монтег разом зі своєю командою прибув на виклик, з’ясувалося, що сигнал тривоги подала Мілдред. Ще раніше це зробили її ображені приятельки. Бітті вже давно підозрював Гая, тож тепер відкрито над ним знущався. За наказом брандмейстера, Монтег змушений був спалити власний будинок з вогнемета. Тим часом Бітті здогадався про пристрій Фабера й почав погрожувати, що знайде того, хто допоміг Гаю «порозумнішати». Загнаний у глухий кут, Монтег убив брандмейстера, оглушив двох інших пожежників і спалив механічного пса, який встиг пошкодити йому ногу.

Гаєві було дуже боляче, але ще більше він страждав через те, що мусив піти на вбивство. Раптом йому сяйнула думка: Бітті свідомо шукав смерті, адже ганьбив озброєну людину й навіть не збирався захищатися. Трохи заспокоївшись, Монтег побіг до Фабера. Дорогою він підкинув у будинок дружини пожежника останні чотири книжки, які перед тим забрав зі схованки, й подав сигнал тривоги. «Я знаю, що роблю зле, але ваш чоловік чинив так само з іншими й ніколи не питав себе, добре це чи ні, ніколи не замислювався й не картав себе. А тепер, оскільки ви дружина пожежника, настав і ваш час, вогонь знищить ваш дім за всі будинки, які спалив ваш чоловік, за всіх людей, яких він, не задумуючись, робив нещасними», – думав Гай.

Зустрівшись із Фабером, Монтег дізнався, що почалася війна, і, за порадою старого, вирушив до занедбаної залізничної колії, уздовж якої отаборилися люди, переслідувані урядом. Сам професор збирався до Сент-Луїса, щоб розшукати знайомого друкаря.

Поліція влаштувала справжнє полювання на Монтега, але йому таки вдалося вирватися з міста й знайти один з мандрівних таборів. Чоловіки, що сиділи біля вогнища (то були професори різних університетів і священик), пригостили втікача кавою і запропонували подивитися по телевізору, як розгортаються пов’язані з ним події. З’ясувалося, що, загубивши слід Монтега, поліцейські вирішили інсценувати фінал погоні. Публіка нетерпляче чекала розв’язки, тож вони якнайшвидше мали знайти підходящу жертву. Нарешті камера показала постать дивака, що гуляв перед світанком. Мить – і пес встромив голку в невинного чоловіка, якого телеведучі назвали Монтегом…

Відтак Гай дізнався, що кожен з його нових знайомих тримає в пам’яті одну чи навіть кілька книжок. Вони сподіваються, що після війни люди захочуть скористатися їхніми знаннями, а якщо цього не станеться, з вуст у вуста передадуть зміст книжок своїм дітям. Уже двадцять років це товариство плекає надію на те, що книжки буде надруковано: «У людини є чудова риса: якщо треба починати все від самого початку, вона не зневірюється і не втрачає мужності, бо знає, що це дуже важливо і варто зусиль».

На місто летіли бомбардувальники, але Монтегові було байдуже. Він зрозумів, що люди, які там живуть, нічого не дають одне одному, не залишають на землі нічого доброго. Невдовзі пролунали вибухи – над містом зайнялася моторошна заграва… «Тепер підемо проти течії… І пам’ятайте одну важливу річ: самі ми нічого не варті. Ми – ніщо. Але те, що ми зберігаємо в собі, колись може допомогти людям», – сказав ватажок табору. Поснідавши, товариство вирушило в дорогу.

Монтег рушив на північ. Озирнувшись, він побачив, що всі йдуть слідом за ним, і пішов уперед… «Колись, потім, через місяць чи через пів року, але не пізніше ніж через рік, він знову, вже сам, пройде по цих місцях і йтиме доти, доки наздожене тих, хто пройшов цим шляхом раніше за нього. А тепер перед ним лежала довга дорога; вони йтимуть цілий ранок, до полудня; і коли вони йшли мовчки, то тільки з однієї причини: кожному було про що подумати, кожному було що згадати. Пізніше… вони почнуть розмовляти чи просто розказувати про те, що запам’ятали, щоб пересвідчитися: усе це збереглося в їхніх головах. Монтег відчув, що і в ньому повільно прокидаються, оживають слова. І коли настане його черга, що він скаже? Що він цього дня може сказати таке, щоб хоч трохи полегшити їм шлях?.. “...І по цей бік, і по той бік річки – дерево життя, що родить дванадцять разів, щомісяця приносячи плід свій; а листя дерева зцілює народи”. Так, думав Монтег, ось що я скажу їм опівдні. Опівдні... Коли ми прийдемо до міста».

Ïåðåêëàä Є. Êðèæåâè÷à

Çàïèòàííÿ і çàâäàííÿ äî ïðî÷èòàíîãî

1. ×è çäàëàñÿ âàì Êëàðіñ äèâíîþ? ×è ùàñëèâà âîíà? À Ìîíòåã? Ùî òàêå, íà âàøó äóìêó, ùàñòÿ? 2. Ïðî÷èòàéòå óðèâîê ç ðîìàíó, ó ÿêîìó éäåòüñÿ ïðî øêîëó Êëàðіñ.

«– ×îì âè íå â øêîëі? Äåíü ïðè äíі áëóêàєòå… –Çà ìíîþ â øêîëі íå òóæàòü, – âіäêàçàëà äіâ÷èíà. – Êàæóòü, íіáèòî ÿ íåòîâàðèñüêà, âàæêî ñõîäæóñÿ ç ëþäüìè. À íàñïðàâäі ÿ äóæå òîâàðèñüêà. Óñå çàëåæèòü âіä òîãî, ÿê íà öå äèâèòèñÿ, ÷è íå òàê? Ïî-ìîєìó, ñïіëêóâàòèñÿ ç ëþäüìè – öå ðîçìîâëÿòè, ÿê îñü ìè ç âàìè. – Âîíà ïîòîðîõòіëà êàøòàíàìè, ÿêі çíàéøëà ïіä äåðåâîì íà ïîäâіð’ї. – Àáî æ ðîçìîâëÿòè ïðî òå, ÿêèé äèâíèé ñâіò. Ñïіëêóâàòèñÿ ç ëþäüìè ïðèєìíî. À õіáà öå ñïіëêóâàííÿ, êîëè çіáðàòè âñіõ äîêóïè і íіêîìó íå äàâàòè é ñëîâà ñêàçàòè. Óðîê ïî òåëåáà÷åííþ, óðîê ç áàñêåòáîëó, ç áåéñáîëó ÷è ç áіãó, ùå óðîê ç іñòîðії – ïðèìóøóþòü ùîñü ïåðåïèñóâàòè, ïîòіì ïðèìóøóþòü ùîñü ïåðåìàëüîâóâàòè, à òîäі çíîâó ñïîðò. Çíàєòå, ìè íіêîëè íі÷îãî íå çàïèòóєìî â øêîëі, ïðèíàéìíі áіëüøіñòü; à íàñ îáñòðіëþþòü âіäïîâіäÿìè – áàõ! áàõ! áàõ! – ïîòіì ùå ñèäèìî ÷îòèðè ãîäèíè, äèâèìîñü ó÷áîâèé ôіëüì. ßê íà ìåíå, öå íіÿêå íå ñïіëêóâàííÿ. Áåçëі÷ ëіéîê, ó ÿêі âëèâàþòü і ç ÿêèõ âèëèâàþòü õòîçíà-ñêіëüêè âîäè, òà ùå é çàïåâíÿþòü, íіáè öå âèíî. Ïіä êіíåöü çàíÿòü ìè òàê âèñíàæóєìîñÿ, ùî òіëüêè é çàëèøàєòüñÿ – ëÿãàòè ñïàòè ÷è éòè â ïàðêè ðîçâàã çà÷іïàòè ïåðåõîæèõ, áèòè âіêíà â ïàâіëüéîíі äëÿ áèòòÿ ñêëà ÷è âåëèêîþ ñòàëåâîþ êóëåþ òðîùèòè àâòîìîáіëі â ïàâіëüéîíі àâòîìîáіëüíèõ àâàðіé. Àáî ñіñòè â àâòî і ì÷àòè ïî âóëèöÿõ, íàìàãàþ÷èñü ÿêíàéáëèæ÷å ïðîñêî÷èòè ïîâç ëіõòàðíі ñòîâïè, íå çà÷åïèâøè їõ, – є òàêà ãðà. Óòіì, âîíè, ïåâíå, ñëóøíî ââàæàþòü, ìàáóòü, ÿ òàêà і є, ÿê âîíè êàæóòü. Ó ìåíå íåìàє äðóçіâ. І öå íіáèòî ïіäòâåðäæåííÿ, ùî ÿ íå ïðè ñâîєìó ðîçóìі. Àëå âñі ìîї ðîâåñíèêè ãàëàñóþòü і òàíöþþòü, ìîâ íåñàìîâèòі, àáî æ ëóïöþþòü îäíå îäíîãî. Âè ïîìіòèëè, ÿê òåïåð ëþäè îáðàæàþòü îäíå îäíîãî? –Âè ðîçìіðêîâóєòå òàê, íіáè âàì ñòîíàäöÿòü ðîêіâ».