Ùå îäèí ìóçåé Ãðіíà — ó Ñòàðîìó Êðèìó — ñòâîðåíî çàâäÿêè åíòóçіàçìó òà íåéìîâіðíіé ñèëі äóõó Íіíè Ãðіí. Ìàëåíüêèé áіëèé áóäèíî÷îê ó ãóñòîìó çàòèøíîìó ñàäó äîñі ïàì’ÿòàє íåëåãêі é âîäíî÷àñ íàéùàñëèâіøі äíі æèòòÿ ïèñüìåííèêà. Ó 2005 ð. øàíóâàëüíèêè òâîð÷îñòі ìèòöÿ âіäðîäèëè ùîðі÷íå ñâÿòî ïіäíÿòòÿ ïóðïóðîâèõ âіòðèë íàä Ñòàðèì Êðèìîì íà ñâіòàíêó 23 ñåðïíÿ, ó äåíü íàðîäæåííÿ Ãðіíà. Çà æèòòÿ Ãðіí òàê і íå çäîáóâ âèçíàííÿ. Çà ðîêіâ ðàäÿíñüêîї âëàäè ìèòöåâі ÷àñòî çàêèäàëè, íіáè òâîðè éîãî îñïіâóþòü ñâіò íåçäіéñíåííèõ ìðіé, à ïåðñîíàæі — íàäòî äàëåêі âіä ñó÷àñíîñòі. Íàñïðàâäі òàëàíîâèòі ãðіíіâñüêі êíèæêè íå âіäñòàâàëè âіä ñâîєї äîáè, à íàâïàêè, ïіäíîñèëèñÿ íàä íåþ, áî æ ïîâåðòàëè іñòèííå çíà÷åííÿ âі÷íèì äóõîâíèì öіííîñòÿì, äîïîìàãàëè ÷èòà÷àì ïîâіðèòè â Ìðіþ і âëàñíі ñèëè.
Ïåðåâіðòå ñåáå 1. Ðîçêàæіòü ïðî äèòèíñòâî òà þíіñòü Ãðіíà. ßêèì áóâ ïèñüìåííèê ó òі ðîêè, ùî ëþáèâ, äî ÷îãî ïðàãíóâ? 2. ×îìó Ãðіí çàõîïèâñÿ ðåâîëþöіéíèìè іäåÿìè? ßêі íàñëіäêè ìàëî öå çàõîïëåííÿ? 3. ßê ñêëàëàñÿ äîëÿ ïèñüìåííèêà ïіñëÿ Æîâòíåâîї ðåâîëþöії? ×îìó çà æèòòÿ ìèòöÿ éîãî òâîð÷іñòü íå îòðèìàëà øèðîêîãî âèçíàííÿ? 4. Õòî âèãàäàâ ñëîâî «Ãðіíëàíäіÿ»? Ùî âîíî îçíà÷àє? Ðîçêðèéòå çìіñò öüîãî ñëîâà ç îãëÿäó íà îñîáëèâîñòі õóäîæíüîãî ñâіòó Ãðіíà. 5. Òåìè ïðîєêòіâ. «Î. Ãðіí òà Óêðàїíà»; «Ìóçåї Î. Ãðіíà â Êðèìó». Ïåðåä ÷èòàííÿì. Ïіä ÷àñ ÷èòàííÿ çíàéäіòü ó ïîâіñòі «Ïóðïóðîâі âіòðèëà» êàçêîâі åëåìåíòè.
ÏÓÐÏÓÐÎÂІ ÂІÒÐÈËÀ Ôåєðіÿ (Óðèâêè) I. Ïðîâіñòü Повернувшись із плавання, моряк Лонгрен дізнався, що його дружина Мері померла, залишивши на сусідку маленьку доньку Ассоль. Змушений піклуватися про дитину, чоловік покинув морську справу й почав заробляти на життя виготовленням іграшкових кораблів. Земляки не надто любили Лонгрена через відлюдькуватість, а невдовзі ставлення до нього стало ще гіршим. У селищі Каперна заговорили про те, що Лонгрен бачив, як тоне трактирник Меннерс, і не допоміг, уважаючи його винним у смерті р своєї дружини. Ненависть до Лонгрена поширилася і на маленьку Ассоль.
(...) Äіâ÷èíêà çðîñòàëà áåç ïîäðóã. Çî äâà-òðè äåñÿòêè її îäíîëіòêіâ, ÿêі æèëè â Êàïåðíі, ïðîñî÷åíіé, ÿê ãóáêà âîäîþ, ãðóáèì ðîäèííèì íà÷àëîì, çà îñíîâó ÿêîãî ïðàâèâ íåïîõèòíèé àâòîðèòåò ìàòåðі é áàòüêà, ïåðåéíÿòëèâі, ÿê óñі äіòè ó ñâіòі, íàçàâæäè âèêðåñëèëè ìàëåíüêó Àññîëü іç öàðèíè ñâîãî çàñòóïíèöòâà é óâàãè. Âіäáóëîñÿ öå, çðîçóìіëî, ïîñòóïîâî, çàâäÿêè íàïó÷óâàííþ òà îêðèêàì äîðîñëèõ íàáóëî õàðàêòåðó ñòðàøíîї çàáîðîíè, à ïîòіì, ïîñèëåíå ïåðåñóäàìè... ïåðåòâîðèëîñÿ â äèòÿ÷èõ ãîëîâàõ íà ñòðàõ äî ìàòðîñüêîї äîìіâêè. Äî òîãî æ çàìêíóòèé ñïîñіá æèòòÿ Ëîíãðåíà äàâ âîëþ òåïåð іñòåðè÷íіé ìîâі ïëіòêè; ïîäåéêóâàëè, ùî ìàòðîñ, ìîâ, äåñü êîãîñü óêîëîøêàâ, і âіäòîäі éîãî íå áåðóòü ñëóæèòè íà ñóäíà, à ñàì âіí ïîõìóðèé і âіäëþäüêóâàòèé, àäæå «éîãî ãðèçå íå÷èñòå ñóìëіííÿ». 155
