репортаж 04 •
Володимир Семків
У
країною почали їздити розрекламовані «хюндаї». Вагони престижного потяга, котрий з’єднує Львів і Київ, заповнені від сили на третину. Слабенький попит на пасажирські місця легко відстежити на інтернет-сторінці Укрзалізниці. Натомість нічні поїзди, котрі були змушені «посунутися» своїми графіками на користь корейських машин, потерпають від навали пасажирів. Напередодні цей потяг випробували у промопоїздці за участю віце-прем’єра Бориса Колеснікова. Вагони були набиті журналістами й залізничниками. Повторити такий аншлаг удасться не скоро…
•
Кореспондент ZIKy на власному досвіді випробував, як хитає корейський поїзд на українських коліях
Без церемонії
Новенький «хюндай» стояв на першому пероні київського вокзалу. Антураж вражав перехожих, які з торбами блукали станцією. Люди дивувалися і виглядові поїзда, і частоколу телекамер, і натовпу міліції. Залізничні чиновники прицмокували в очікуванні старту. Чоловіки східної зовнішності (нескладно здогадатися, що корейці) впевнено позирали на своє чадо. Церемонії, у помпезному значенні цього слова, не було (зате її влаштували у Львові по приїзді). Провівши короткий брифінг на пероні, інфраструктурний міністр Борис Колесніков скочив у вагон першого класу. Кинув піджак на сидіння – і пішов перевіряти, хто як усівся в поїзді. – Борисе Вікторовичу, а давайте ми удвох пройдемося по вагону, сядемо у крісло і нас знімуть, – перехопила Колеснікова тележурналістка. Однак віце-прем’єра не тягло на авантюри: – Ні, давайте ви сядете на свої місця – і поїзд поїде, – відрубав чиновник. Порада віце-прем’єра була дуже доречною. Поїзд умить набрав високу швидкість, а на одному з поворотів вагони почали добряче хитатися. Провідники довго боролися з буфетним візком, який «втратив контроль» у тамбурі.
•
«Хюндай» не жене порожняк?
Диво техніки
Замість провідників у «хюндаї» стюарди, вбрані у стильну бордову форму. На
№21 31 травня 2012 року
жіночому одязі гарна деталь – вишиваний орнамент. Стюард Олександр продемонстрував портативний комп’ютер, який дає змогу відстежити розсадку пасажирів і відловити «зайців». – Зараз покажу, – чоловік увімкнув пристрій із трохи заплямованим сенсорним екраном. – Зеленим кольором світяться ті місця у вагоні, які порожні. Продане місце – жовте. Ми перевіряємо, хто де сидить, а раніше ходили вагонами і збирали квитки. За словами Олександра, щасливців-стюардів відбирали кілька місяців. Перевіряли знання професії, проводили психологічні тести.
•
«Цезарь» і «Олівьє» за 20 і 17 грн
Поїзд справді зручний. У салоні багато простору, комфортні крісла, добрі кондиціонери. До стелі прикріплено кілька екранів, на яких висвітлюється корисна інформація: середня температура в поїзді, швидкість тощо. Монітори безперестанку показують відеоролики про те, як слід користуватися витвором корейської промисловості. Двері до вагона відкриваються кнопкою. Але українці за інерцією намагаються шарпати їх силою. Звукоізоляція в поїзді краща, ніж у вітчизняних вагонах, але стукіт рейок усе ж чутно. Найменш зручно тим пасажирам, які сидять посередині тримісного ряду. За підлокітник доводиться конкурувати із сусідами, які
• Міні-бар: наче не в потязі
можуть заснути на чужому плечі… Людям, котрі переймаються незайманістю особистого простору, варто купувати квиток у вагон першого класу. У «люксі» більше місця, більше розе ток, є переваги на кшталт безкоштовного обіду. Квиток у другий клас коштує 300 гривень, у перший – 450. Туалети кардинально відрізняються від звичних, особливо ж у тих вагонах, які стали на рейки понад 30 років тому. Зручна перевага – одноразові настилки на унітаз, які дозволяють бути спокійним за гігієну. А найбільша проблема – зберігати спокій та рівновагу у момент, коли потяг розганяється до 160 кілометрів на годину. Серце потяга – це шостий вагон. Там є міні-бар. Милі дівчата за комфортним прилавком пропонують купити каву, салати, канапки. Гарячі напої недорогі: чай – 6 гривень, кава – 8. Людина, котра складала список страв, полюбляє літеру м’який знак, бо зробила в меню кілька помилок: так, салати звуться «Цезарь» і «Олівьє» (а коштують 20 і 17 гривень відповідно). Вражаюча річ у буфеті – таця з фужерами на довгих ніжках. Видовище, як скло хитається на поворотах, – не для слабодухих. – Вітаю, Ви стали першим покупцем у нашому поїзді, – здивувала автора молода продавчиня. Склянка яблучно-полуничного соку, куплена за 6 гривень, увійшла в історію цього «хюндаю»!
•
Оптимістичний Колесніков
Найбільш гучним був вагон із залізничниками. Розкуті працівники витягли зі схронів шампанське, коньяк – святкували запуск поїздановинки. Залізничник, який назвався Сергієм, переконує: «Поїзд – це чудовий набуток». – Коли я побачив фотографії в Інтернеті, то перше враження було: ні, це надто дорого, це «космос»! Я казав, що купувати ці поїзди не варто, але зараз, перевіривши на собі вагони, можу запевнити, що це виправдана покупка, – аргументував Сергій. Залізничник пояснив, що «хюндай» – це чудовий вибір для бізнесмена, який має намір їхати в інше місто, – швидше й дешевше, ніж автомобілем. Воно то так. Але ж влада хоче пересадити на швидкісні потяги і бабусю із Сарн, яка везе у столицю чорниці, і туриста, який мандрує до Івано-Франківська з великим наплічником, і студента, котрий їздить у Лозову. – Не бійтеся таких заяв. Це буде нескоро, – запевнив Сергій. – Щоби запустити нові поїзди, спочатку треба змінити залізничне полотно. А це гігантські кошти. Гендиректор Укрзалізниці Володимир Козак, завітавши у вагон до журналістів, і сам визнав: купувати нові поїзди, прокладати рейки дуже дорого. – Коли водій їде автомобілем, то мусить знижувати швидкість. Так само й тут. Якщо крива ділянка має радіус 1200-1300 метрів, можна не стишувати ходу. Якщо ж крива 600-800 метрів, треба
• «Їдемо за графіком» (фото: Володимир Семків (4))
понижувати швидкість до 80100 кілометрів. Аби прибрати одну криву, треба вкласти 50-60 мільйонів гривень, – розповів Козак. Однак Борис Колесніков не втрачав оптимізму. – Наш клієнт – абсолютно всі громадяни! Ми ініціюємо поправки до законодавства, щоби звільнити швидкісні поїзди від ПДВ. Це дасть змогу заощадити 16 відсотків від вартості квитка, – розповів віце-прем’єр під час імпровізованого брифінгу в коридорах вагона. Сам Борис Колесніков зізнався, що послугами залізниці користувався давненько: – Переважно їздив у 1990х роках, коли не можна було добиратися літаком.
•
Розлита кава
Це можна було передбачити. На одній із проблемних ділянок у міні-барі перекинулася таця з напоями. Одному пасажирові забруднило одяг. На гамір у буфеті миттєво прибігли оператори з телекамерами. – Вам не вистачає сенсацій?! Ну розлили каву, – намагалася вгамувати ажіотаж пасажирка середнього віку. – Хіба з вами такого не буває? Працівниця буфету, зморена відвідувачами, поскаржилася: на майбутнє треба подумати про посуд зі стійкішою основою. – Візок теж себе не виправдав. Він займає весь коридор, тому важко розминутися. Якби всі сиділи на своїх місцях, було б легше, – поскаржилася жінка.
У Кореї – 300 км, в Україні – 162
У кабіні машиністів запевнили: поїзд прибуде до Львова вчасно. Один із них, який назвався Михайлом, показав аркуш, на котрому розписано деталі руху: своя швидкість на кожен поворот і населений пункт. – Керувати не складно – ми ж професіонали! У мене 12 років стажу. На «хюндаї» тренувалися два тижні – їздили у відрядження в Корею, пройшли базову підготовку, – розповів Михайло. Максимальна швидкість, яку вдалося побачити на табло, – 162 кілометри на годину. Але бувало і 60… Рух поїзда викликав велетенський інтерес у людей ззовні. На вокзалах «хюндай» знимкували, на полях люди випростовували плечі й позирали у бік незвичної машини. – У Кореї потяги їздять зі швидкістю 300 кілометрів на годину. Але в них прямі шляхи, жодних перехресть і переходів, – прокоментував машиніст.
•
Віршик для віцепрем’єра
Графіка вдалося дотриматися: поїзд прибув до Львова за 4 години 55 хвилин. Але вже в неділю, під час першого планового заїзду, «хюндай» таки запізнився на 20 хвилин… На львівському вокзалі Бориса Колеснікова зі свитою зустрічали губернатор Львівщини Михайло Костюк і мер Андрій Садовий. На виході з вагона стояла сцена. Дітлахи влаштували для делегації танці з великим м’ячем і привітали гостей віршами («Щоб красень Львів наш ще гарнішим став, відомо всім, що сил своїх багато віце-прем’єр Колесніков доклав»). Розчулений віце-прем’єр у Львові нарешті перейшов на українську мову. У своєму виступі він згадав і розлите горнятко кави. – Для мене головне, що ми прибули за розкладом. Мине місяць-два, ми виявимо та виправимо всі недоліки. Якщо основні проблеми – це те, що у вагоні розлили каву і немає бездротового Інтернету, то я просто щасливий, – заявив Колесніков. Залагодивши у Львові свої справи, віце-прем’єр повернувся до столиці. Літаком.
• Колесніков не їздить поїздами, але реформу робить