zik #39 by zik news

05 політика

18 споживач

Що пишуть у програмах партії

Ліки так і не подешевшали №39 4 жовтня 2012

рекомендована ціна 3,00 грн

• малюнок: Ігор Бежук

стор. 11

04 освіта

07 економіка

17 особистість

Школи «розводять» на гроші

Менші зарплати – більше випивки

Смітник годує

Освітян змушують платити за користування новою базою даних

Українці перейшли з пива та вина на горілку

Львівський фріган про те, де в місті можна безкоштовно взяти продукти й інші товари

новини 02

БІЛЬШЕ НОВИН НА

““

170

““

Треба трупом лягти, а цей закон скасувати

Головна реформа на сьогодні – відправити президента у відставку!

Письменник Юрій Ан друхович про закон про кримінальну відповідаль ність за наклеп

Олександра Кужель про те, що при нинішньому главі держави не може бути проведено жодної нормальної реформи

zik.ua

““

Слово «гумно» означає тік, на якому молотили. Це місце, де творилася господарка

років виповнилося будівлі театру ім. М. Заньковецької у Львові

Ірина Фаріон пояснила Вадимові Ко лесніченку значення слова і попроси ла не спотворювати її висловлювань

Пасажир побив водія автобуса «3А»

• На площі Міцкевича у Львові зібралися шанувальники ретро-автівок, аби разом відсвяткувати 52-й День народження «Запорожця». З цієї нагоди організатори урочистостей влаштували у центрі міста справжній парад стареньких автомобілів. На свято вже традиційно запросили вихованців шкіл-інтернатів та сиротинців Львівщини. Їх частували солодкими подарунками – морозивом і великим святковим тортом із зображенням «Запорожця». (фото: Євген Кравс)

На Львівщині зростає кількість хворих на грип

а даними Львівської обласної СЕС, уже сьогодні рівень захворюваності зростає. – Стрибок був на початку вересня, коли діти пішли до школи, та в кінці місяця. За минулий тиждень вересня кількість хворих у Львові зросла із 1905 осіб (з 17-го до 23 вересня) до 3468 осіб (з 24-го до 30 вересня), – сказала в. о. завідувача епідеміологічного відділу обласної СЕС Валентина Косоловська. Щоправда, цей стрибок фахівці пояснюють як прояв сезонного зростання захворюваності, а не наближенням епідемії.

п’ятницю зранку, 28 вересня, на вул. Князя Романа пасажир напав на водія автобуса на маршруті «3А». Таким чином він хотів «привчити» його їздити за затвердженим міською радою маршрутом. – Через затор на пл. Галицькій водій автобуса «3А» не поїхав по маршруту, а повернув на вул. Князя Романа, хоча мав би їхати по Галицькій і Соборній, – розповів очевидець події Сергій. Наздоганяти автобус кинувся потенційний пасажир. Він біг за ним аж до готелю «Швейцарський», де водій таки відчинив йому двері. Утім замість того, аби чемно заплатити за проїзд, чоловік кинувся до водія із запитанням, чи знає той, яким маршрутом має їхати, і що, на його думку, тепер мають робити люди, які чекають цього автобуса на зупинці

навпроти пам’ятника Королю Данилу. А після риторичного запитання відразу кинувся на водія з кулаками. – Він ударив водія, тоді вони зчепилися, але ударів більше не було. Після цього водій подзвонив. Із того, що я зрозумів, – у міліцію, щоби повідомити про напад. А пасажир телефонував до управління транспорту, щоби поскаржитися на порушення й уточнити, яким саме маршрутом має прямувати автобус. «3А» простояв на вул. Князя Романа близько десяти хвилин, чекаючи правоохоронців, – розповів Сергій. Однак ніхто так і не приїхав. Відтак перемогла дружба: водій із підбитим оком рушив далі за маршрутом. В автобусі, яким той керував, поїхав і нападник, котрий вийшов на зупинці біля Податкової.

Цікаво, що в управлінні транспорту Львівської міської ради стверджують, що про інцидент нічого не знають: – Про факт нападу на водія автобуса нам ніхто не повідомляв, – запевнив начальник управління транспорту та зв’язку Микола Жук. – Не було у п’ятницю і скарг щодо зміни маршруту водієм автобуса «3А», – запевнив чиновник. Стверджують, що нічого не чули про напад, і в АТП-1, яке обслуговує цей маршрут. – Вперше про таке чую. Мені про напад ніхто не доповідав, – сказав директор АТП-1 Михайло Сидорович. А от на питання, чи дозволено водіям самовільно змінювати маршрут у разі заторів, відповідати не захотів. «Я не буду нічого коментувати по телефону», – сказав він і кинув слухавку.

ВООЗ попереджає, що на Львівщині цьогоріч «гулятимуть» три різновиди грипу – «свинячий», котрий викликав епідемію в Україні у 2009 році, а також нові для наших теренів «Вікторія» та «Вісконсен», повідомила Наталія Тімко, головний позаштатний епідеміолог управління охорони здоров’я ЛОДА. Медики попереджають, що ці віруси можуть викликати небезпечні ускладнення, особливо хронічних захворювань, тому просять не легковажити хворобою, а звертатися до лікарів.

карикатура тижня

Повісився через жінку

’язень львівської виправної колонії покінчив із життям через сімейні проблеми. Про таку версію самогубства засудженого розповідають його співкамерники. В’язень перебував за ґратами через крадіжку мобільного телефону, чоловікові залишалося відбути ще два роки. У неділю зранку його знайшли мертвим у туалеті. На шиї в нього була шнурівка від взуття. «Оста-

точного висновку поки що немає, триває службове розслідування і нашими силами, і відповідну перевірку проводить Шевченківська районна прокуратура. За попередньою інформацією, останнім часом у нього були проблеми з рідними, з сім’єю, яка перебувала на волі», – розповів Мирослав Демків, речник управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області. • карикатура: Ігор Бежук

Люди номера Гончар Михайло 6 Гороховська Катерина 15 Дащаківська Оксана 11 Дейнека Анатолій 11 Демків Мирослав 2 Дрозд Ярослав 3 Дубневич Богдан 13

Азаров Микола 18 Андрухович Юрій 2 Афтаназі Роман 19 Барнацький Павло 12 Батенко Тарас 13 Васюник Ігор 12 Галензовська Марина 18

Дубневич Ярослав 13 Жук Микола 2 Зайцев Юрій 4 Канівець Олег 11 Кличко Віталій 5 Ковч Омелян 12 Козак Тарас 11

Газета «Західна інформаційна корпорація» Засновник і видавець: ТОВ «Західна інформаційна корпорація», 79000, Львів, вул. М. Вороного, 3 Генеральний директор: Роман Любицький Редакція: 79000, Львів, а/с 1537, тел.: 0 (32) 253-31-93, тел.: 0 (32) 253-31-94 e-mail: gazeta@zik.lviv.ua

№39 4 жовтня 2012 року

Колесніченко Вадим 2 Копцюх Уляна 12 Коренькова Галина 7 Королевська Наталія 5 Корпан Володимир 3 Косоловська Валентина 2 Кужель Олександра 2

Головний редактор: Тарас Смакула; заступники редактора: Олександра Губицька, Наталя Онисько; арт-директор: Олег Слюсарчук. Директор з реклами: Аліна Чичкань Реклама: 0 (32) 247-50-45, tv_reklama@ziktv.com.ua Продаж газет: 0 (32) 253-31-94, sale@zik.lviv.ua

Ліпська Наталія 11 Лопушанський Андрій 12 Луценко Юрій 5 Михайльо Віталій 11 Николайчук Іван 4 Нога Андріан 12 Ожаровський Костянтин 19 Пазиняк Василь 12 Писарчук Петро 12 Пляскін Микола 21 Пукшин Ігор 13

Радіоненко Надія 15 Садовий Андрій 3, 15 Сенчук Олена 11 Сенчук Сергій 11 Сидорович Михайло 2 Слічна Галина 15 Соловйов Олексій 18 Стадник Уляна 15 Стефанюк Юлія 15 Стшембош Зузана 19 Стшембош Томаш 19

Передплатний індекс: 89805. Друкарня ТОВ «Експрес Медіа Груп». Замовлення № 15925. Тираж номера 10 500 прим. Підписано до друку 02.10.2012 р. Реєстраційне свідоцтво: ЛВ №1035/289р. Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори і рекла модавці. Передрук матеріалів без письмової згоди редакції заборонено. Матеріали з позначкою «Вибори-2012» і «Новини компаній» друкуються на правах реклами.

Сукмановський Михайло 13 Суліма Євген 4 Табачник Дмитро 4 Таран Сергій 6 Тимошенко Юлія 5 Тігіпко Сергій 5 Тімко Наталія 2 Фаріон Ірина 2 Федорович Наталія 15 Фреснель Генеквін фон 19 Ходзінська Лідія 11

Худо Андрій 15 Цьона Олег 6 Чебеняк Орест 12 Черепанова Тетяна 4 Швець Володимир 12 Шнайдер Володимир 15 Ющенко Віктор 5 Янукович Віктор 5, 6 Яценюк Арсеній 5 Ящун Богдан 11

для новин, зауважень, відгуків та скарг

м е д і а - х о л д и н г

0 800 500 945

всі дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні

новини 03

Запрацювала нова система освітлення

• У Львові на площі Арсенальній археологи виявили фундамент і підлогу Великої синагоги. Археологічні дослідження, які тут проводять, є частиною реалізації проекту облаштування площі, який став однією зі спроб вшанувати пам’ять про історію єврейської громади Львова і звернути увагу на багатоетнічне минуле міста (фото: Роман Балук)

Увага! Чадний газ!

инулого тижня у Львові зафіксували випадок отруєння чадним газом. Шкідливими випарами отруїлися п’ятнадцятирічна дівчина і дворічна дитина на вул. Студентській, 4. Коли їхні батьки вмикали опалення в будинку, то не могли навіть подумати, що діти опиняться у реанімаційному відділенні. Статистика свідчить про значне збільшення кількості випадків отруєнь чадним газом. Із початку цього року у Львові таких було 55, восьмеро людей загинули. Торік померло троє. Тож управління надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЛМР наголошує: із різким зниженням температури починається сезон отруєнь чадним газом. Тому людям

потрібно бути дуже уважними, коли вони вмикають обігрівальні прилади, а за наявності пічного чи індивідуального опалення перевірити тягу у димоходах і димовентиляційних каналах. Окрім цього, із першого жовтня коминярі ЛКП Галицького і Личаківського районів, де є найбільше будинків із пічним опаленням, почали перевірку справності коминів. Також мешканці можуть самі зателефонувати в ЛКП, яке їх обслуговує, і викликати коминяра. Головне управління Держтехногенбезпеки у Львівській області теж рекомендує дотримуватися правил безпечного використання електрообігрівальних приладів і газових печей. Зокрема, перед тим

як увімкнути електрообігрівач, потрібно перевірити його справність, температура нагрівального елементу не повинна перевищувати 85°С, вони мають стояти на відстані 25 см від інших поверхонь. Окрім цього, не можна встановлювати такі прилади у ванній, використовувати їх для сушіння одягу та інших речей. Перед тим як увімкнути газову піч, її потрібно почистити від попелу, перевірити наявність тяги і тріщин, а також чи щільно закриваються дверцята. Не можна використовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі рідини (бензин, гас і т. ін.), сушити і складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали, а також залишати їх без нагляду.

Гривні дозволять коливатися Нацбанк України не витрачатиме резерви на підтримку курсу національної валюти і дозволить їй коливатися. Про це 27 вересня на пресконференції у Львові розповіла аналітик консультаційного центру TeleTRADE Катерина Бермес. За її словами, Україна, яка готується до виборів, вимушена знизити обмінний курс гривні для того, щоби підтримати конкурентоспроможність експорту і запобігти зростанню дефіциту зовнішньої торгівлі до розміру, що може призвести до дестабілізації національної економіки. «Також одним із факторів впливу на курс національної валюти є зменшення валютних резервів майже на 10 млрд доларів порівняно із серпнем 2011 року. На нашу думку, Нацбанк не витрачатиме резерви на підтримку курсу гривні – він дозволить їй коливатися у допустимих межах».

КП «Львівсвітло» виконало ремонт приміщення диспетчерської, а також замінило систему керування зовнішнім освітленням. Апаратуру у диспетчерському пункті не змінювали з 1967 року, повідомляє прес-служба ЛМР. Таку систему наразі впроваджено тільки у Львові та Києві. Раніше, щоби увімкнути освітлення в місті, треба було 310 разів підняти тумблер. Зараз систему освітлення вмикає комп’ютерна

програма. «На цьому дисплеї ми повністю бачимо, яка ситуація з зовнішнім освітленням міста. Витратили на це немалі кошти – 1,7 млн грн, але тепер все ж економимо. Якщо раніше за зміну витрачали приблизно 100 л палива, то зараз – до 20 л. Також відбулася оптимізація чисельності працівників – тепер працює на вісім осіб менше. Раніше треба було витрачати години – зараз усе робиться за секунди», – зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

Мер Львова образив управління ЛОДА

правління розвитку інфраструктури Львівської облдерж адміністрації подало позов на міського голову Львова Андрія Садового за образу честі та гідності. – З боку Андрія Садового звучали численні заяви про корумпованість управління розвитку інфраструктури ЛОДА. Ми вважаємо ці заяви безпідставними, тому просимо або довести їх, або спростувати, – заявив Володимир Корпан, начальник управління розвитку інфраструктури ЛОДА. Фінансового відшкодування моральних збитків у мера наразі не вимагають – лише спростувань і вибачень. Нагадаємо, «холодна війна» між львівською

мерією та держадміністрацією почалася 1 січня 2012 року після впровад ження нової маршрутної мережі. Міська влада була невдоволена тим, що область відмовляється ліквідовувати автобусні маршрути, які довозять мешканців приміської зони до Львова. Головним аргументом мерії було те, що більша частина протяжності цих маршрутів проходить через центр міста. Натомість у ЛОДА відмовилися виконувати цю вимогу, оскільки потрібно було в односторонньому порядку розривати з перевізниками угоди на обслуговування маршрутів, а це могло спровокувати численні позови від підприємців.

ДЗЕРКАЛО

Що про нас пишуть? Rzeczpospolita

Польща У Львові припинило мовлення «Польське радіо “Львів”». На жаль, претензії поляки можуть мати лише до себе, оскільки саме Польща фінансувала цю невелику редакцію і раптово припинила її фінансувати. Звичайно, Польща – це конкретні інституції. Гроші на функціонування радіостанції переказував протягом багатьох років урядовий фонд «Допомога полякам на Сході». Донедавна фонд отримував їх від сенату. Проте тепер кошти передали від сенату до МЗС. На жаль, на практиці ці зміни обернулися радикальними скороченнями. Чимало серйозних ініціатив польської діаспори, зокрема на схід від Бугу (в Україні. – ZIK), опинилися під загрозою закриття – власне, як «Польське радіо “Львів”». Зараз МЗС має блискавично відреагувати, бо інакше поляки у Львові будуть на нас, Польщу, серйозно ображені. А чергова опора польської ідентичності [у Львові] зникне.

Gazeta Wyborcza Польща

Про мистецьке видання LZ-мagazine, що виходить в Україні, знала лише вузька група фанатів авангардної моди та фотографії. Усе змінилося, коли генконсул Польщі у Львові Ярослав Дрозд запротестував проти підготовленої журналом виставки у львівському Музеї ідей. Ішлося про фото, зроблені на Личаківському цвинтарі, зокрема на цвинтарі «львівських орлят». Після втручання консула виставку демонтували, а справа «збоченської фотосесії», як її назвав портал Kresy.pl, розійшлася луною в Інтернеті. Ляшенко та Слуцька використовують старий як світ мотив Ероса і Танатоса, поєднують символіку смерті з образами молодих тіл в еротичних позах. Їхні невинні роботи не є спрямовані проти пам’яті «львівських орлят». Це мистецька фотографія, через яку варто сперечатися, але не варто її забороняти. Втручання консула свідчить лише про вразливість польської влади на пункті польськоукраїнських відносин. Чи справді між нашими країнами немає важливіших проблем, ніж фотографії з журналу?

№39 4 жовтня 2012 року

освіта 04

Максим Опанасенко

«Д

о уваги керівників навчальних зак ладів. Сьогодні о 14:00 у бібліотеці ММК управління освіти ЧМР відбудеться нарада керівників навчальних закладів із питань впровадження в загальноосвітніх навчальних закладах інформаційної системи управління освітою (підписання договорів). (Явка обов’язкова)».

Така шифровка з’явилася на сайті Чернівецького освітнього порталу ще в липні. Через два місяці на електронну пошту «Свідомо» надійшло анонімне повідом лення про те, що Міносвіти готує чергову ІТ-аферу. В анонімці йшлося про те, що МОНМС наказало школам узяти участь в експерименті, під час якого їх підключать до електронної бази даних, а гроші за це отримає приватне підприємство. Подібну махінацію було запущено ще минулого року у вищій освіті. Тоді створили державне підприємство «Інфоресурс». За планом, воно мало займатися створенням Єдиної державної бази з питань освіти. Базу було створено цього року. Основне завдання – збирати інформацію про абітурієнтів, студентів і викладачів. Офіційна мета – повністю автоматизувати і передати в державні руки процес створення і видачі дипломів. База виявилася для університетів платною. Платити потрібно було за підключення плюс робочі місця операторів, котрі вносили інформацію про вступників. На базу всю літню кампанію скаржилися і абітурієнти, які через її «глюки» не могли подати заяву до обраного ВНЗ, і самі оператори, котрі годинами чекали моменту «просвітлення» бази, коли можна було додати дані. Тепер Міносвіти вирішило випробувати подібне і на школярах.

•

Прихований наказ

21 червня заступник міністра освіти, а тоді тимчасово виконувач його обов’язків Євген Суліма підписав наказ №729 «Про запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах і органах управління освітою експерименту “ІСУО-2012” у 2012 році». Цей документ неможливо знайти ані на офіційному сайті Міносвіти, ані на жодному іншому ресурсі. Щоправда, після двох запитів міністерство таки надало його нам. Цим документом у кожній області обрали школи та відділи освіти, які на собі випробовуватимуть переваги нової «Інформаційної системи управління освітою». Від-

№39 4 жовтня 2012 року

Шкільний шМОН Міністерство освіти вигадало новий спосіб заробітку на школах мовитись від експерименту не могли навіть ті школи, які не мають можливості підклю-

читися до мережі Інтернет. У цьому випадку інформацію замість них має вносити відповідальна особа у відділі освіти. При цьому обрані школи зобов’язані внести туди дані про розміщення корпусів, кількість учнів, класів, педагогів і звітувати перед міністерством саме за допомогою цієї системи. До того ж за допомогою комп’ютерних програм, які чітко визначені і дозволені міністерством. Окреме доручення отримав «Інфоресурс» – забезпечити зв’язок ІСУО з Єдиною державною електронною базою з питань освіти – тією самою, на котру скаржилися абітурієнти. А в жовтні наступного року подати звіти про її використання з зауваженнями та пропозиціями. В експерименті мають брати участь усі області. У Львівській до системи підключили відділ освіти Буської райдержадміністрації і підпорядковані йому загальноосвітні навчальні заклади. Загалом 44 школи, причому лише 32 з них мають доступ до Інтернету. Відсутність мережі керівництво відділу освіти Буської РДА не надто бентежить. – Вони традиційно приносять звіт у паперовому ва-

ріанті або на дисках. Згодом я сам вношу дані звітності у систему, – каже Іван Нико-

лайчук, заступник начальника Буського районного відділу освіти. Варто зазначити, що електронна звітність у школах існує вже давно. Однак у ці звіти вносили лише найпростішу статистичну інформацію і скористатися нею сповна могло лише Міністерство освіти. Натомість запроваджена цього року система звітування містить значно ширшу інформацію про школи. І головне – до неї мають доступ не лише освітяни, а й батьки. Цікаво, що Николайчук наразі не бачить нічого поганого в експерименті. Каже, що тепер батьки матимуть змогу більше дізнатися про школи та вибрати з них найкращий варіант для своєї дитини. Не виходячи з дому, вони можуть подивитися, де розміщена школа, скільки є класів, скільки навчається дітей, хто директор, який основний профіль навчання, скільки вчителів і якої категорії. Він також ствержує, що задоволені й освітяни, бо тепер звіти можна передавати електронною поштою і виправляти помилки після перевірки, а не носити до районних відділів. Щоправда, паперової звітності у школах

наразі не відмінили, тож згодом паперовий звіт все ж треба принести. Окрім цього, за словами чиновника, тепер школи подають значно більше статичної інформації. – Мені не потрібно зайвий раз турбувати директорів шкіл, щоби зібрати якусь статистику, – вона постійно оновлюється і доступна на сайті. Я сам можу зробити потрібну мені вибірку. При цьому інформація має певні рівні доступу, тому про розголошення персональних даних не йдеться. Наприклад, паспортні дані вчителів може бачити лише куратор школи, який їх вводив, – резюмує Іван Николайчук. Безпосередньо у школах теж бачать лише позитиви від використання такої бази – мовляв, можна вести електронний журнал, щоденник, батьки матимуть змогу стежити за успішністю у школі.

Про оплату не турбуються – наразі програмне забезпечення отримали на пільгових умовах за 1 гривню.

•

Як робитимуть гроші

Але, як то кажуть, диявол ховається у дрібницях. Нара-

зі школи справді не платять за зручну для них звітність. Проте на сайті проекту чітко зазначено, що платити не потрібно лише перші 30 днів користування, а от пізніше доведеться викласти не такі уже й малі кошти, як для провінційних шкіл. Тож чому і за чий рахунок школи мають сплачувати за участь в експерименті? Таке запитання ми надіслали в Міносвіти. Нам відповіли: експеримент оплати не передбачає. Утім перевірка показала інше. На офіційному сайті експерименту ми зацікавилися приміткою «Також у складі проекту» з адресами двох порталів – «КУРС» і «Мої знання». Якраз до «КУРСу» Міносвіти і радить звертатися з питань впровадження проекту. Його електронна адреса – на головній сторінці бази. І саме «КУРС» названий автором програмного забезпечення для експерименту. Прикинувшись методистом відділу освіти одного з міст Київщини, ми написали на рекомендовану міністерством адресу. Відповідь отримали від Юрія Зайцева, котрий назвався керівником проекту. – Щодо можливостей та переваг системи повну інформацію можете отримати на сайті підтримки проекту www.ekyrs.org. Там також є інформація про вартість програмного забезпечення. Вона залежить від кількості учнів у школі, – відповів він нам. Вартість?! Ми зайшли на сайт, знайшли розділ із такою назвою – і дізналися, що безкоштовно з програмним забезпеченням можна працювати лише 30 днів. Опісля треба підписати з компанією договір і придбати ліцензійні ключі. Якщо у школі навчається від 501-го до 1000 учнів, то за користування програмою треба сплатити 2690 гривень. Отже, школам усе ж доведеться платити за про-

граму? Це ми вже вирішили з’ясовувати як журналісти. Зателефонували на номер, який нам надав Зайцев: – Тобто усім школам доведеться сплатити за участь в експерименті? – Так. Будь-яке програмне забезпечення потребує затрат і за нього треба платити.

А взагалі – надішліть до нас запит. Скільки грошей можна заробити на школах у такому «експерименті», ми порахували на прикладі того ж Буського району. Участь в експерименті беруть усі 44 школи району. Загалом у них навчається 5034 учні. Більшу частину становлять сільські школи, де є в середньому 180-200 дітей. Щоби отримати ліцензійну програму, кожна школа має заплатити приватній компанії 1560 грн. Принаймні таку ціну зазначено на сайті www.ekyrs.org. Це 68640 гривень лише в Буському районі. Загалом у Львівські області є 1428 шкіл, у яких навчається 257 424 дитини. При цьому частина шкіл – міські, у яких, зазвичай, більш ніж 500 учнів, а для цієї категорії вартість програмного забезпечення сягає 2690 грн на школу. Окрім цього, після року користування базою школи мають платити за технічну підтримку програми від 450 до 680 грн залежно від кількості учнів.

•

Хто робитиме гроші?

Портал і програмне забезпечення «КУРС» належить харківській фірмі ТОВ «Нові знання». За даними Інформаційно-ресурсного центру, де містяться дані про всі підприємства і підприємців, належить воно Черепановій Тетяні Олексіївні. Їй належать і «Мої знання».

•

Як не стати жертвою «експерименту»

Відповідь нам підказала адміністрація нашого столичного Подільського району, куди, дізнавшись про їхню участь в експерименті, ми направили запит про джерела фінансування. Нам повідомили: нічого не платили, бо на це не виділено грошей. «Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.06.2012 р. №729 “Про запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах та органах управління освітою експерименту «ІСУО-2012» у 2012 році” джерела фінансування на встановлення програми звітності не визначено, тому на даний час узяти участь у цьому експерименті немає можливості». Тобто сміливий Подільський відділ освіти просто проігнорував наказ МОН Дмитра Табачника. Натомість освітяни Буського району майбутнім фінансуванням не переймаються. Мовляв, щороку школи складають кошторис матеріально-технічного забезпечення, тож просто вноситимуть туди нову графу витрат. За все заплатить держава. Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» спеціально для тижневика ZIK

політика 05

Головна мета

артія регіонів пропонує соціальну державу та справедливість і продовження політики «від стабільності до добробуту». Об’єднана опозиція ВО «Батьківщина» – єднатися навколо зміни чинної влади та звільнення України від «окупаційного режиму». Крім цього, це єдина партія, яка бере на себе зобов’язання звільнити двох конкретних осіб – Тимошенко та Луценка. «УДАР» готовий завдати «удару по проблемах» і об’єднатися навколо перетворень, де основною має бути антикорупційна люстрація. При цьому наголос роблять на особі лідера. ВО «Свобода» пропонує єднатися навколо побудови держави на основі соціальної і національної справедливості.

КПУ головним гаслом кампанії зробила «повернення країни народу». Акцент – на потребі «забрати» й перерозподілити». «Україна – вперед!» спробує всіх об’єднати навколо «нових лідерів», які здатні побудувати «нову економіку», де буде «добре всім». Загалом, судячи з гасел, це спроба повторити успіх Тігіпка і залучити на свій бік людей, які не особливо вникають в економіку. «Наша Україна» пропонує єднатися навколо демократичної правової національної держави. Українська платформа «Собор» хоче змін, а влада повинна забезпечити заможність і безпеку громадян – або піти. Основну роль відводять державі як гаранту.

Програмні засади у внутрішній політиці

ПР «Батьківщина» «УДАР» «Свобода» «Україна – вперед!» КПУ «Наша Україна» УП «Собор»

Внутрішня політика

децентралізація влади обмеження недоторканності відкликання депутата імпічмент президенту люстрація відрахування на армію від ВВП

касування або обмеження недоторканності депутатів усіх рівнів підтримують «Батьківщина», «Свобода» та КПУ. Перші дві декларують також бажання скасувати і президентську недоторканність та ухвалити закон про імпічмент президенту. Разом з «УДАРом» і УП «Собор» вони просувають ідею відкликання депутата. «УДАР», «Свобода» та «Наша Україна» домагатимуться запровадження відкритих партійних списків. «УДАР» хоче скасовувати рішення центральних та місцевих органів влади через референдум. Подібний пункт є і у УП «Собор».

Програми партій: час читати між рядків Програмні засади в економіці

Зовнішня політика

націоналізація зниження податків податок на розкіш конкуренція і демонополізація захист національного виробника заборона продажу земель с/г призначення

питанні реприватизаціїнаціоналізації сходяться позиції «Батьківщини», «Свободи», КПУ та УП «Собор». При цьому націоналізація за версією «Батьківщини» повинна стосуватися переважно підприємств, «незаконно приватизованих режимом Януковича». «Свобода» та КПУ хочуть повернення у держвласність усіх стратегічних підприємств, а УП «Собор» – усіх незаконно приватизованих підприємств. Більшість політичних сил зійшлися на потребі спрощення податкової системи, зниження податків та дерегуляції дозвільної системи. Партія регіонів декларує зниження ПДВ до 16% та податкові канікули для інноваційних галузей та сфери ІТ на 10 років. «Україна – вперед!» обмежується принципом максимального спрощення податкової

Історія та мова у програмах

системи. «Наша Україна» декларує скорочення податків до семи основних, «Свобода» – скасування ПДВ, а «Батьківщина» – ліквідацію податкової міліції. У питанні продажу сільськогосподарських земель Партія регіонів відстоює думку про вільний ринок із високою ціною. «УДАР» пропонує продавати землю на відкритих аукціонах, але право власності надавати винятково фізичним особам, громадянам України. УП «Собор» підтримує продаж землі, проте лише тим, хто живе поряд із ділянкою, та пропонує забороняти перепродувати землю частіше, ніж раз на три роки. «Наша Україна» і «Батьківщина» виступають за продовження мораторію на продаж с/г земель. Категорично проти будь-яких форм їх продажу – «Свобода» і КПУ.

державна українська мова визнання УПА російська мова

одо ставлення до мови та історії – серйозні розбіжності. «Україна – вперед!» уникає й цих питань. Усі політичні сили, крім КПУ, декларують державний статус української мови. Водночас Партія регіонів і КПУ декларують потребу запровадження державного або офіційного статусу для російської мови. В окремих областях ПР задекларувала наміри зробити російську державною. «Батьківщина»

НАТО ЄС Росія скасування газових угод 2009 року скасування Харківських угод 2010 року

Мова й історія

Майже всі політичні сили, крім Партії регіонів та УП «Собор», сходяться на потребі люстрації. «Батьківщина» й «УДАР» – за економічними і корупційними ознаками. «Свобода» декларує потребу люстрації політичної, антикомуністичної. Подібні ідеї люстрації за принципом причетності до комуністичного режиму є в окремих учасників «Нашої України». У питанні фінансування обороноздатності та армії цифрову конкретику пропонують лише УП «Собор» та «УДАР», які хочуть, аби армію фінансували на рівні, не нижче 2% від ВВП.

Програмні засади у зовнішній політиці

й «УДАР» прагнуть широкого розвитку мов інших меншин у різних сферах суспільного життя на «рівноправних умовах». Визнання УПА чітко прописане у програмах «Свободи» та УП «Собор». У програмах партій, які творять блок із «Нашою Україною», КУНу і УНП, також є пункти про визнання УПА. Натомість цього питання взагалі не згадують інші «опозиційні» учасники перегонів.

ПР «Батьківщина» «УДАР» «Свобода» «Україна – вперед!» КПУ «Наша Україна» УП «Собор»

Економіка ПР «Батьківщина» «УДАР» «Свобода» «Україна – вперед!» КПУ «Наша Україна» УП «Собор»

Газета ZIK уже аналізувала програми львівських мажоритарників. Тепер для аналізу відібрано восьми політичних сил. Перші

шість – це ті, які регулярно з’являються в рейтингових опитуваннях: Партія регіонів, ВО «Батьківщина», «УДАР Віталія Кличка», ВО «Свобода», КПУ, «Україна – вперед!» Наталії Королевської. Дві інші обрали через їх особливості: «Нашу Україну» – бо її очолює експрезидент Ющенко, а Українську платформу «Собор» – бо вона позиціонує себе як «партію без політиків». Використовували виборчі програми партій з офіційного сайту Центральної виборчої комісії та партійних сайтів.

ПР «Батьківщина» «УДАР» «Свобода» «Україна – вперед!» КПУ «Наша Україна» УП «Собор»

ільшість українців не читають програм політичних партій навіть перед виборами. Мовляв, все одно у них лише декларації, яких не будуть виконувати. Однак із них можна почерпнути багато інформації, особливо якщо навчитися читати між рядків.

питаннях зовнішньої політики між учасниками виборів – чи не найбільше розбіжностей. «Україна – вперед!» взагалі оминула це питання. «Наша Україна», УП «Собор» і «Свобода» чітко декларують бажання вступити до НАТО. Натомість «Батьківщина» розглядає тільки можливості співпраці з НАТО та іншими оборонними блоками. «УДАР» хоче «інтегруватися і спів працювати з усіма». КПУ і Партія регіонів відстоюють «нейтральний статус». Партія регіонів, «Батьківщина» та «УДАР» – усі прагнуть одночасно інтегруватися в Європу та розвивати тісні стосунки з Росією.

«Свобода» – проти вступу в ЄС та за вихід із СНД. КПУ хоче найтіснішої інтеграції у структури СНД. Натомість «Наша Україна» і УП «Собор» визначають вектор у бік інтеграції в ЄС. Чітка різниця інтересів політичних партій помітна й у питанні скасування газових угод 2009 року та Харківських угод 2010-го. Денонсації і першого, і другого вимагає лише «Наша Україна». Скасування Харківських угод хочуть також «Свобода» та УП «Собор». Партія регіонів робить ставку виключно на розвиток альтернативних джерел енергопостачання. Натомість КПУ, «Батьківщина», «УДАР» узагалі цих питань уникають.

Про варіанти коаліцій

політичних програмах як опозиційних, так і провладних партій можна знайти багато спільного – тільки в різних комбінаціях. Інтеграція в ЄС здатна об’єднати «Батьківщину», «УДАР», «Нашу Україну», УП «Собор» і навіть Партію регіонів. Щоправда, «глибина» інтеграції може бути різною. Якщо йтиметься про суто економічну співпрацю, то не виключено, що приєднається і «Свобода». Тісніша співпраця з Росією може об’єднати Партію регіонів, КПУ, «Батьківщину», «УДАР». Натомість «Свобода» й «Наша Україна» опиняться у «глухій опозиції». Інтеграція в НАТО. Може об’єднати голоси «Нашої України», «Свободи» та УП «Собор». Ці ж сили можуть згуртуватися навколо визнання УПА й антикомуністичної люстрації. Скасування газових угод 2009 року вимагатиме лише «Наша Україна». А от навколо скасування Харківських угод 2010-го можуть об’єднатися «Наша Україна», УП «Собор», «Свобода».

– підтримують

Мовне питання. Партія регіонів може об’єднатися з КПУ задля впровадження держстатусу російської мови. «М’яке законодавство» у мовній сфері можуть підтримати «УДАР» і «Батьківщина». В опозиції опиняться «Свобода», «Наша Україна», УП «Собор», які займають більш жорстку позицію. В економічній сфері і владні, і опозиційні сили готові захищати національного виробника. Більшість партій (Партія регіонів, «Батьківщина», «УДАР», «Свобода», «Наша Україна») декларують бажання знизити податки. Разом із тим, «Свобода» може виявитися союзником КПУ та УП «Собор» у питанні націоналізації стратегічних об’єктів української промисловості. Заборона продажу землі об’єднає «Свободу» і КПУ. Ці ж дві сили можуть приєднатися до «Батьківщини» та «Нашої України», коли ті вимагатимуть продовження мораторію на продаж земель с/г призначення. Роман Соломонюк

– не підтримують

№39 4 жовтня 2012 року

коментарі 06 Антін Борковський

Газовий батіг і пряник Михайло Гончар Директор енергетичних програм Центру «Номос»

е думаю, що Росія взимку поставить газовий ультиматум Україні – мовляв, вступайте у Митний Союз, а то... Можливі як різні страшилки, так і обіцянки газового пряника. Скажімо, якщо Україна вступить до Митного Союзу, можуть розглянути і здешевлення газу. Але в Росії навряд чи будуть використовувати важелі заохочення. Через низку причин «Газпром» опиняється в ситуації хронічного дефіциту коштів. Якби він міг дозволити собі втрату коштів з України через політичну мотивацію, це давно зробили б. Гадаю, можуть погрожувати поверненням експортного мита при постачанні нам газу, яке було скасовано постановою уряду Росії внаслідок Харківських домовленостей. Нинішню владну команду України вони зневажають і хочуть примусити її піти на стратегічні поступки у радянській манері – безкоштовно. Цей трюк їм уже вдався – під час Харківських домовленостей. Тоді нинішня влада відмовилася від перспективи вступу до НАТО, проголосила позаблоковий статус і продовжила базування Чорноморського флоту ні за цапову душу. Не отримавши від Росії,

якщо вживати торгашеську лексику, належної оплати – її просто не виторгували. Натомість «виторгували» примарну знижку, котра як такою знижкою не є. «Пільгова ціна газу» для України – термін неправильний. Було змінено митний режим постачання газу з нестягненням експортного мита. Відтак ми отримали нібито здешевлений газ, хоча «Газпром» фактично ні на цент ціни не знизив. Тож російська держава може повернути і статус-кво, почавши знову стягувати це мито. Певно, Москва діятиме у притаманній для неї манері – досягати свого, але ні цента на це не витрачаючи. Подібне доволі ефективно відбулось у Білорусі. Тим паче, що в Кремлі вважають, що мають в Україні справу з бовдурами. Можливо, вони й не далекі від істини, бо бути першокласним хапугою ще не означає бути такого ж рівня державним діячем. Водночас у Кремлі свідомі: хоча боягузливий Київ і не наважиться на радикальні кроки щодо «Газпрому», але, будучи затиснутим у глухий кут, може піти на неадекватні, з точки зору «Газпрому», дії. Наприклад, звернувшись до Стокгольмського арбітражу.

Наклеп і контроль над Радою Сергій Таран Політолог (Київ)

ричини скасування закону про наклеп (із кримінальним переслідуванням та величезними штрафами) зрозумілі. Для влади ситуація вийшла з-під контролю. Спочатку в Адміністрації президента замислювали, що закон має асоціюватися з депутатами, котрі напряму не пов’язані з президентом. Тож згодом, як уявляли автори, президент виступить із критикою: кримінальну відповідальність знімуть, а величезні штрафні санкції залишать. Хоча навіть штрафний апарат цілком дос татній, аби тиснути на ЗМІ. Але вістря критики вдарило саме у президента – й адміністрація не могла захистити Януковича від звинувачень. Напередодні виборів отримувати додатковий шквал критики від журналістів було небезпечно – проти цього закону об’єдналися всі. Це не перший безглуздий хід влади. Якби вона дослухалася до здорового глузду, то не робила б інших ініціатив, скажімо, пов’язаних з опозицією. Після скасування закону про

№39 4 жовтня 2012 року

наклеп влада вкотре опинилась у дурній ситуації, хоча, якби вона цього не зробила, все було б іще складніше. Це стало б черговим каменем у мур, котрий швидко постає між Україною і міжнародною спільнотою. Водночас проявився і механізм контролю над парламентом. Нема жодної політичної сили, яка взяла б на себе відповідальність за цей закон. Президент стверджує, що це не він, у Партії регіонів кажуть про неоднозначну позицію фракції. Не взяли за нього відповідальності навіть «тушки», включно з комуністами. Тобто закон постав, але без політичної відповідальності за нього. Саме такий механізм закладено у контролі над парламентом наступного скликання – і його реалізуватимуть «тушки», що пройдуть через мажоритарні округи. У наступній каденції закони ухвалюватимуть, але жодна політична сила за них не відповідатиме. І, найімовірніше, після виборів закон про наклеп з’явиться – без кримінальної складової, але з величезними штрафами.

Круговорот вареників у природі

• малюнок: Марек Рачковскі

Бездарна політична буфонада Олег Цьона Заслужений артист України (Театр ім. Леся Курбаса)

сі вони хочуть єдиного – влади заради влади. Вони лише прикриваються різними людинолюбними і державо творчими мотивами, а проглядає жага до влади. І відчуваю, їм та влада потрібна для отримання фінансових і честолюбних можливостей насамперед для себе. Певно, я звучу в унісон зі суспільством, настільки вже політики знечестили поняття політики, – боротьба за владу перетворилася на гнилий театр. Він не щирий у всьому, що вони декларують. Єдиним щирим рушієм є їхнє прагнення керувати. Прийшовши до влади, вони її використають тільки для себе, нічого не змінивши, і вкотре увійдуть у ту саму річку.

Не секрет, що наші політики в ефірах і на шпальтах готові перегризти одне одному глотки, а в житті спілкуються дуже толерантно. Це свідчить не про їхню вихованість, а суто про те, що вони грають в усвідомлену ними всіма гру. Політичну гру, що призначена для нас. Рівень цієї гри примітивний і слабенький – я як про-

фесійний актор це легко зчитую. Вони непереконливо грають турботу про мене і народ. Українську політичну виставу не варто порівнювати з п’єсами Шекспіра – його сценарії занадто високі для порівняння з тою гнилою мишачою метушнею. Перед нами розігрують фарс, чи трагікомедію, з елементами буфонади. Цей вуличний театр поверховий у засобах і примітивний – розмальовані щоки, кричущі костюми: «От ми вам дамо це, бо боремося за це! А у нас такі гасла, а у вас – такі! У вас такий прапор, а ми ще крутіший придумаємо!». Біда ж у тому, що цей фарс матиме трагічний фінал. Ми вже втратили віру. Усі поняття й ідеї, які могли б вести за собою людей, знецінилися, бо за цими гаслами стоять особи, що відверто їх компрометують. Світові лідери, оці обами, меркелі і путіни, на тлі наших політиків, використовуючи різні школи акторської майстерності, грають дуже професійно. Західні політики діють більш переконливо і майстерно. До того ж виникає враження, що вони і гонору та відповідальності мають значно більше. Йдеться про відповідальність за роль, яку граєш. Зрештою, на Заході

і результати відрізняються від наслідків активності наших клоунів. Наші ж відповідальністю навіть не переймаються, ніби достатньо просто надягнути на себе політичного ковпака, мукати якісь слова – і от ти політик. Водночас варто говорити і про публіку, себто про нас із вами. Наш рівень якраз і провокує існування настільки примітивного шапіто, це ж ми дозволяємо йому існувати. І ми не можемо лише звинувачувати «їх», що вони, мовляв, такі. Варто питати і себе, чому ж так можна чинити з нами, чому саме такі актори виходять на політичну сцену? Чому це стало правилами гри? Невже все відбулося зовсім без нашої участі? Наша біда, що саме це і має запит. Ця драматургія написана нами всіма разом. І це найстрашніше. Бо проб лема не в тому, що вони такі, – це ми всі разом щось таке творимо у нашій державі, що потім не можемо з цим впоратися. Ми не можемо зупинити цієї п’єси, але слід замислитись, чому ж ми не можемо цього. Відповідь, мовляв, вони нас і не питаються, мене не влаштовує, – бо якраз і мали б питатися. І коли ми це збагнемо, нарешті прийде час робити щось спільне і принципово інше.

Коряво «рятується» Україна, не працює жоден зі сценаріїв. Схід прагне порятунку від «бандерівців», захід – від «комуно-москалів». Водночас обидва табори успіхів досягнули (як для себе) сумнівних – у ЄС як не брали, так і не беруть, до Росії також досі не приєднали. І так понад 20 років. Риторика від Карпат до хутора Михайлівського традиційна: ми хороші – вони погані, вони продажні – ми порядні, вони ламають те, що ми будували. Брюссель вимагає прозорості в енергетиці, Київ радісно киває, розпихаючи мільярди по офшорах. Кремль кидає нас у газову яму, але й на цьому примудряються заробити. На словах щось ворушиться, натоміть одіозні чиновники на місцях, опозиція окопалася, табачники рулять. Все йде по колу. Наші політики давно злиплися як вареники. Аби зарухатися, мають відчути сметану – якийсь інтерес. Коли живильна сметана зволожує пошерхлі поверхні, вайлуватість переходить у гіперактивність. Так і вистрибують перед виборами. Різниця у підливі – кому сметана, кому шкварки, кому грибна мачанка. Хочеш у ЄС? Завтра вступимо. Хочеш стабільності і захищеного бізнесу? А може, пам’ятник Бандері на Софійській площі? Усе буде, тіко проголосуй. На виборах політичне тісто катуляється, бризкаючи соусом: «ти, кнедль бандеровскій, продался жидо-вашингтону!», а «ти, пельменю, давно на зарплаті у ФСБ». Але радикальних змін у країні досі не сталося. Бо ж вічнозелена сметана одна – породжена тіньовим урядом України, що засідає на Кіпрі, Кайманових островах і решті офшорів. Пироги міняють фракційні миски, міняється підлива, часом їх розігрівають у штучних скандалах. Одні недоварені, другі вже розвалюються, але на спагеті з пармезаном чи піцу принципово не перетворюються, що не робили б Вареник Андрійович і Пельмень Федорович. У виборчому холодильнику знову лише гумові вироби з тіста, а вибори вже от-от. І витягають на виборчий стіл чим хата багата – смачне, поживне, але остогидле. Тож незабаром пообідаємо на виборах, але ситості не буде, бо 20 років вареничної дієти вимагають іншої кулінарії. Якоїсь революційно іншої. Але ж відомо: з вареника, як і з варення, кулі не зліпиш.

Менші зарплати – більше випивки

Віктор Біщук

алишаючись одними з найбільших споживачів алкогольних напоїв у Європі, українці тепер надають перевагу горілці перед вином та пивом. Цьому «сприяють» і лобістська політика держави щодо виробників горілки, і не надто райдужні соціально-економічні умови життя у країні.

•

Україна п’ята за кількістю споживання алкоголю на душу населення

Нація «міцних напоїв»

Загалом співвідношення споживання слабоалкогольних напоїв, передусім пива, вина та міцних – горілки перебуває у постійній взаємній залежності. Вибір споживачів диктують багато факторів – смаки, традиції, купівельна спроможність. Державна політика також може впливати на те, що і в яких кількостях п’ють мешканці тієї чи іншої держави. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна займає п’яте місце у світі за кількістю споживання алкоголю на душу населення. Про це йдеться у Глобальній доповіді про стан у сфері алкоголю і здоров’я, який ВООЗ опублікувала 2011 року. Зокрема, у середньому українці випивають 15,6 літра чистого алкоголю на рік. Для справедливості зазначимо, що наші найближчі сусіди – Польща, Словаччина та Чехія – займають щаблини поруч у цьому «антирейтингу», а Росія, Угорщина та Чехія навіть випереджають нас. Тепер перейдімо до пропорції між слабкими та міцними напоями. Наприклад, у Молдові та Угорщині існують давні традиції споживання сухого вина. Чехи відомі на весь світ своїм пивом. Натомість в Україні (як і в сусідній Росії) найбільший попит на міцні напої, насамперед – на горілку. Наслідки такого вибору українців загальновідомі – одні з найменших у Європі показники тривалості життя, великий відсоток смертей, прямою чи опосередкованою причиною яких є передусім вживання алкоголю. За статистикою ВООЗ, Україна – друга серед європейських країн за рівнем дитячого та підліткового алкоголізму. Випереджає нас та ж таки Росія. Найсумніше у цьому – відсутність будь-яких намагань з боку держави стримати падіння української нації в алкогольне провалля. Навпаки – наразі чиновники вбачають у бажанні українців «перехилити чарчину» непогані можливості для збагачення.

виготовляти сировину для міцних алкогольних напоїв належить винятково державним підприємствам. Насамперед – ДП «Укрспирт». Ще 11 січня 2011 року Верховна Рада прийняла закон щодо внесення змін до закону України про список об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації (щодо державного підприємства спиртової та лікерогорілчаної промисловості «Укрспирт»). Ініціатором цього законопроекту був Кабінет Міністрів. А перед цим КМУ постановою №672 від 28 липня 2010 року реорганізував державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») у державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт». Одним із найзначніших наслідків таких реформ стала централізація управління всіма потужностями «Укрспирту». Це дозволило Кабінету Міністрів жорсткіше контро лювати усі спиртозаводи, призначати та звільняти їх директорів і повністю визначати напрями й обсяги експорту етилового і плодового спирту, а також оптову торгівлю ними. Окрім цього, ціну на алкогольні напої жорстко регламентують постановами Кабінету Міністрів України за допомогою встановлення мінімальних цін на алкоголь та акцизних ставок на виробництво алкогольних напоїв. Тож найпотужніші виробники просто змушені бути у «дружніх стосунках» із владою, оскільки «неугодним» підприємцям урядовці можуть створити проблеми, просто перекривши постачання їм сировини.

•

Право сильнішого

Відповідно до українського законодавства, право

економіка 07

• фото: Джим Шилдс

Алкогольні війни

В Україні віддавна триває неофіційна й негласна

Країни, які найбільше «випивають» (у літрах на людину в рік) 1. Молдова – 18,21 2. Чехія – 16,47 3. Угорщина – 16,28 4. Росія – 15,75 5. Україна – 15,57 6. Естонія – 15,56 7. Андорра – 15,48 8. Румунія – 15,29 9. Словенія – 15,18 10. Білорусь – 15,14

боротьба за серця, душі і, головне, – гаманці покупців між виробниками горілки та підприємствами, котрі займаються виготовленням пива та вина. На відміну від західноєвропейських держав, на попит і пропозицію на ринку значний вплив має саме позиція та лояльність виконавчої влади та дозвільних служб. Оскільки «підкилимна» боротьба між виробниками алкоголю залишається темою закритою, про чергове загострення конкуренції можна дізнатися з відкритих листів та звернень до органів влади. Так, 20 вересня цього року асоціація «Виноградарі та винороби України», яка об’єднує провідних виробників вин України, котрі виготовляють сумарно понад 82% усіх вин України, на своєму сайті розмістила лист – звернення до президента України, в якому звинуватила ДП «Укрспирт» у цілеспрямованому «руйнуванні алкогольної, в тому числі й виноробної, галузі країни». Зокрема, винороби стверд жують, що підприємства державного монополіста з виробництва спирту відмовляються постачати свою продукцію, етиловий спирт, через нібито відсутність готового спирту на складах підприємства. Як наслідок, 2012 рік став для виноробних підприємств найгіршим в історії незалежної України. Так, виробництво десертних вин порівняно з 2010-м впало на 66%. Винороби про-

сять президента вплинути на «Укрспирт» і змусити держпідприємство відновити постачання спирту. Натомість представники «Укрспирту» вказують на те, що зменшення реалізації етилового спирту відбулося через те, що Кабмін збільшив ставки акцизного податку, що, своєю чергою, призвело до подорожчання вин та інших слабоалкогольних напоїв. Відповідно, виробники слабоалкогольної продукції не змогли закупити відповідну кількість спирту. Як доказ наводять статистику про відвантаження спирту виноробним підприємствам (див. табл.).

через низку об’єктивних факторів, так і внаслідок відсутності діалогу між виноробами та урядом. «Винороби скорочують виробництво і через падіння загального рівня платоспроможності населення, і через незрозумілу ситуацію у виноградарсько-виноробній галузі загалом. Ми втрачаємо, тому що за останні роки було прийнято низку законодавчих ініціатив, які призвели до значного скорочення ринку вина в Україні», – зазначив Михайлечко. Невтішну статистику озвучують і пивовари. Із січня до липня 2012 року в Україні було реалізовано

Таблиця. Відвантаження спирту виноробним підприємствам, тис. декалітрів

Рік

2009 2010 2011 2012

Заявлено

Вибрано

4217,80

1789,69

42,43

4306,00

2313,19

53,72

2067,10

968,32

46,84

1277,1

419,98

32,8

Своєю чергою, відповідно до звіту підприємства, за 8 місяців 2012 року обсяги виробництва ДП «Укрспирт» етилового спирту зросли на 15% і становили 8523 тис. декалітрів проти 7390 за 8 місяців 2011-го. На чиєму боці не була б правда, статистика свідчить, що за шість місяців 2012 року загалом спад виробництва виноробної продукції порівняно з аналогічним періодом 2011-го становив 25%. Найбільше постраждала столова група вин, яка тільки почала завойовувати свого покупця. Її показник знизився на 27%.

•

Горілка «росте», вино та пиво «падають»

Директор асоціації «Виноградарі та винороби України» Сергій Михайлечко впевнений, що скорочення виробництва відбулося як

178,5 млн декалітрів пива від вітчизняних виробників. Тобто за сім місяців українці спожили пива на 3,5 млн декалітрів (або на 2%) менше, ніж за аналогічний період минулого року. Пивовари також услід за виноробами вказують, що винуватців слід шукати у Кабміні. Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Укрпиво» Галина Коренькова каже, що основними причинами такого становища є фіскальний тиск на галузь та підвищення цін на сировину, енергоносії та паливо. Внаслідок дії цих чинників середня роздрібна ціна на пиво за вказаний період зросла на 16,7%, досягнувши 14,7 грн за літр напою. «Підвищення акцизу понад рівень, який визначає інфляція в Україні, є економічно та законодавчо необґрунтованими. Пояснення, що таким чином збільшаться

надходження до бюджету, недоречні, оскільки це призводять до скорочення реалізації пива загалом. За оцінками експертів, пивоварна галузь України має значний – на рівні однієї третьої до існуючого – потенціал для зростання. Тому державі було б значно вигідніше сприяти нарощенню виробництва пива, ніж піднімати акциз на нього. Замість цього із 2008 року ми зупинилися в розвитку. Подальше скорочення продажів пива зменшує надходження від інших податків і зборів, які сплачують як виробники пива, так і пов’язані з його виробництвом і реалізацією бізнеси», – скаржиться Коренькова. Натомість представники горілчаної галузі мають привід для радості: за даними Держкомстату, за перше півріччя 2012 року виробництво горілки в країні зросло на 15,1% – до 15,5 мільйона декалітрів. Із них на внутрішньому ринку було реалізовано майже 13 млн декалітрів, що на 20% більше, ніж за такий самий період минулого року.

•

Горілка дешевша, ніж пиво

Хоча виробники горілки пояснюють таке зростання насамперед успіхами держави у виведенні галузі «з тіні», прихильність до оковитої має і соціальні підстави. Не таємниця, що при погіршенні умов життя, зменшенні рівня доходів населення починає надавати перевагу міцним алкогольним напоям. В Україні ця тенденція підсилюється дивною «прихильністю» державних чиновників до виробників горілки. Наразі один градус алкоголю у горілці обходиться споживачеві майже вдвічі дешевше, ніж градус алкоголю у пиві. Тому що бідніші будуть українці, то більше зароблятимуть виробники та продавці горілки.

№39 4 жовтня 2012 року

8 реклама

Власники апартаментів у Трускавці отримують дохід 11 500 доларів на рік

У Трускавці особливої популярності серед гостей курорту набув новий готельний комплекс «Лісова пісня». У комплексі надає послуги Медікал СПАцентр «Аква-Мед», оснащений найсучаснішим діагностичним, бальнеологічним, фізіотерапевтичним та косметологічним обладнанням. Завдяки тому, що всі номери готелю є 2-х і 3-кімнатними апартаментами з кухнею, комплекс зарекомендував себе як найкраще місце відпочинку та оздоровлення для сімей з дітьми. Унікальною пропозицією від комплексу «Лісова пісня» є можливість придбати готельний номер у власність. Детальніше про цю пропозицію ми поцікавилися в директора готельного комплексу Тараса Мінчака. – Пане Тарасе, то справді можна стати власником окремого готельного номера на популярному курорті? – Насправді практика купівлі готельних номерів є доволі поширеною в Європі. Передусім це вигідно з точки зору отримання доходу, який гарантує власникові номера готельний оператор. Крім цього, в курортних готелях власники номерів мають змогу суттєво зекономити на відпочинку й оздоровленні своїх родин, оскільки проживають у власному номері та користуються значними знижками на оздоровчі та рекреаційні послуги, які надає готель. В Україні наша пропозиція є унікальною в тому сенсі, що наш готельний комплекс у форматі апарт-готелю найбільший серед діючих на бальнеологічних курортах України. У

№39 4 жовтня 2012 року

Трускавці вже є успішний досвід реалізації подібного проекту, але комплекс «Лісова пісня» значно більший за кількістю номерного фонду й обсягом послуг курортної інфраструктури. – За якою ціною можна придбати номер у готелі «Лісова пісня»? – Ви можете придбати готельний номер за ціною від $1100 за кв. м. При цьому у Вашому номері буде повністю виконано оздоблювальні роботи. Таким чином Ви можете стати власником готельного номера всього за $40000. – Якої площі пропонують номери та скільки у них кімнат? – Усі готельні номери є апартаментами з 1-ю, 2-ма чи 3-ма кімнатами та кухнею. Площа апартаментів – від 28 до 60 кв. м. – Як здати придбаний апартамент в оренду, щоби почати отримувати дохід? – Достатньо укласти з нами угоду, за якою ми, як готельний оператор, візьмемо на себе вирішення всіх організаційних і технічних питань, пов’язаних з орендою Вашого апартаменту. Завдяки цьому Вам не доведеть шукати орендаря, турбуватися за технічний стан приміщення, сплачувати комунальні та експлуатаційні платежі. Це все зроблять наші спеціалісти, а Вам залишиться просто отримувати винагороду від оренди Вашого апартаменту. – Який дохід отримуватиме власник апартаменту? – Уклавши з готельним оператором угоду, Ви отримуватимете зафіксований у валюті

дохід 8-12% річних від суми, за якою придбали апартамент. Це становитиме від 3500 доларів до 11500 доларів на рік залежно від типу придбаного апартаменту. – Коли власник апартаменту починає отримувати дохід? – Із моменту, коли Ви сплатили у повному обсязі кошти за придбаний апартамент і уклали відповідну угоду. З наступного місяця Вам починає нараховуватися орендний дохід, який Ви гарантовано отримуватимете щомісяця. – На який термін укладається угода? – Угода укладається терміном на 5 років і може бути продовжена за бажання сторін. Таким чином Ваш апартамент ні дня не простоюватиме без орендаря, а завжди приноситиме стабільний дохід, зафіксований у валюті. – Які комунальні та експлуатаційні платежі повинен сплачувати власник апартаменту? – Уклавши угоду, Вам не доведеться сплачувати жодних комунальних чи експлуатаційних платежів. Взявши в оренду Ваш апартамент, ми беремо на себе зобов’язанні його утримувати, здійснювати сплату всіх комунальних та експлуатаційних платежів. – Коли власник може проживати у своєму апартаменті? – Навіть віддавши апартамент в оренду, Ви зможете безкоштовно проживати в ньому до 45 днів на рік. При цьому Ви отримуєте знижку 30% на всі додаткові послуги комплексу, у тім

числі ресторану, медико-діагностичного центру, СПА-центру та ін. За бажання Ви можете придбати апартамент винятково для особистого використання і не передавати його нам в управління. У такому разі можете жити в апартаменті у будь-який час. При цьому Вам не нараховуватиметься дохід, а комунальні та експлуатаційні платежі будете оплачувати самостійно. – Від чого залежить ставка доходу, який виплачується власникові апартаменту? – Це залежатиме від того, за якою ціною Ви придбали апартамент: за ринковою чи акційною зі знижкою. У першому варіанті, коли Ви придбали апартамент за ринковою ціною, отримуватимете зафіксований у валюті дохід 12% річних. У другому варіанті, якщо купуєте апартамент за акційною ціною, що нижча від ринкової на 2025%, Ваш дохід становитиме 8% річних. Ви можете на свій розсуд вибрати варіант придбання – і від Вашого вибору залежатиме ціна апартаменту та дохід, який отримуватимете. – Як власник може продати свій апартамент? – Придбавши апартамент, Ви отримуєте свідоцтво право власності, що дозволяє Вам розпоряджатися своїм майном, у тім числі здійснювати його продаж. Варто зазначити: якщо Ви бажаєте продати апартамент, який придбали за акційною ціною, то можете звернутися до нас – і ми здійснимо його зворотній викуп. Наше зобов’язання зворотного викупу прописано у договорі купівлі-продажу, згідно з яким

ми зобов’язані викупити Ваш апартамент за ціною, яку Ви сплатили при його купівлі. Якщо ми своєчасно не перерахуємо Вам кошти за зворотній викуп Вашого апартаменту, то можете його продати будь-якій іншій особі за визначеною Вами ціною. Враховуючи, що при купівлі за другим варіантом ціна апартаменту була акційною – на 20-25% нижчою від ринкову, то Ви маєте можливість не тільки швидко продати свій апартамент, а й отримати додатковий дохід від його продажу за вищою ціною. – Чим зумовлений вищий дохід порівняно з типовим доходом від оренди житла? – Комплекс розташований у Трускавці – найбільшому бальнеологічному курорті України. Управління комплексом забезпечує професійна команда готельного оператора, яка здійснює його рекламу, заселення та обслуговування номерів, забезпечує його належний технічний стан. Інфраструктура комплексу включає: медично-діагностичний центр із лікувально-діагностичним обладнанням, бальнеологію (13 ванн, лікувальні душі та гідротерапевтичне обладнання), фізіотерапевтичний відділ (16 кабінетів, оснащених сучасним медичним обладнанням), 2 басейни, 8 саун, фітнес-зал, ігрові кімнати для дітей, 2 ресторани, 5 гектарів лісопаркової відпочинкової території з дитячими та спортивними майданчиками, які цілодобово охороняють. Важливо, що мешканці апартаментів можуть скористатися послугами інфраструктури, не виходячи з комплексу, оскільки все вміщено в

одній будівлі. Такий формат комплексу має високий попит у гостей курорту, що забезпечує стабільний дохід, який суттєво вищий, ніж при типовій здачі житла в оренду. Варто зазначити, що комерційна діяльність готельного оператора спрямована на отримання доходу від продажу послуг розширеної інфраструктури комплексу, а дохід, який отримується від здачі номерів, в основному перераховується як винагорода власникам апартаментів. Саме тому апартаменти продають за доступною ціною, а винагорода, яку отримують власники апартаментів, є вищою. – Де можна детальніше дізнатися про комплекс? – Зайшовши на сайт за адресою www.lisova-pisnia.ua, Ви можете детальніше ознайомитися з комплексом, його інфраструктурою, переглянути фото та відеоматеріали, а також дізнатися про спеціальні акції та знижки для власників апартаментів. Також Ви можете поспілкуватися з нашими спеціалістами за тел.: +38 (067) 371-11-11. Та найкраще оцінити всі переваги нашої пропозиції Ви зможете, відвідавши готельний комплекс особисто. Ви матимете можливість скористатися послугами медично-діагностичного центру, пройти комплексне обстеження, прийняти оздоровчі, косметологічні та релаксаційні процедури, а також відчути цілющий вплив унікальних лікувальних вод Трускавця і найчистішого повітря Карпат, прогулюючись поміж столітніх дубів і сосен лісопаркової території готелю. Надія Лемішко

журналістська солідарність 09

Наклеп скасовано Журналісти закликають бути пильними! «Президентові України п. Януковичу В. Ф. Спільна заява редакторів провідних львівських ЗМІ

Пане Президенте! М

инулого тижня (27-го та 28 вересня 2012 року) сім провідних газет Львова («Високий Замок», ZIK, «Львівська газета», «Ратуша», «Львівська Пошта», «Новий погляд» та «Медіа Стар») вийшли з порожньою білою першою шпальтою. У такий спосіб журналісти цих видань висловили свій протест щодо ухвалення в першому читанні закону, який передбачає кримінальну відповідальність, зокрема ув’язнення, за наклеп. Акція журналістів набула широкого розголосу. Наші зусилля, помножені на громадську думку небайдужих громадян України, які вбачають у законопроекті народного депутата від Партії регіонів Віталія Журавського рецидиви повернення до тоталітаризму, змусили його заявити про намір відкликати свій скандальний законопроект. Однак за процедурою це можна зробити, лише

•

Газети «Високий Замок» «Львівська газета» «Львівська Пошта» «Новий погляд» «Ратуша» «МедіаСтар» ZIK

заручившись підтримкою 226 народних депутатів. Ми глибоко сумніваємося в тому, що доля законопроекту №11013 «Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо посилення відповідальності за посягання на честь і гідність людини)» і його норм, які передбачають доповнення Кримінального кодексу статтями 145-1 і 145-2, котрими передбачено кримінальну відповідальність за такі діяння, як наклеп і образа, не буде схожою на процедуру ухвалення одіозного «мовного» закону: коли громадськість запевняли, що Ви, пане Президенте, його не підпишете... Ми маємо усі підстави не довіряти обіцянкам народних депутатів утриматися від розгляду цього проекту. Ми чудово обізнані з намірами автора документа і його однодумців повернутися до розгляду реакційного й анти-

•

Інтернет-видання Zaxid.net ІА ZIK «Вголос» «Львівський портал» ІА «ГалІнфо»

демократичного акта після жовтневих парламентських виборів. Нас щонайменше дивує позиція прихильників цього законопроекту, які нещодавно декриміналізували певні норми кримінальнопроцесуального законодавства, що стосуються, зокрема, і політиків, а сьогодні повернули цей каральний інструмент проти журналістів. Ми сповнені рішучості боронити своє право на професію, рівно ж як і право громадян України на всебічну й об’єктивну інформацію – невід’ємні конституційні права мешканців демократичної європейської держави. Звертаємося до Вас, гаранта Основного Закону, з вимогою втрутитися в ситуацію, що виникла довкола законопроекту №11013. Ваших повноважень і статусу почесного голови Партії регіонів цілком достатньо для того, щоб убезпечити українське суспільство від появи схожих ініціатив.

•

Телеканали ТРК «Люкс» ZIK НТА

Зрештою, український загал асоціює владу саме з Вашою особою, пане Президенте, а отже, і відповідальність за недалекоглядні кроки політиків-популістів, які можуть утілитися в реальні закони, лягатиме і на Вас. Зі свого боку ми усвідомлюємо необхідність широкого суспільного діалогу довкола серйозного законодавчого врегулювання діяльності та відповідальності ЗМІ, який передбачатиме врахування позицій усіх зацікавлених сторін, виправлення суперечностей, наявних у багатьох чинних актах, поєднання проблеми журналістської відповідальності з надійним правовим захистом працівників мас-медіа тощо. Понад те, ми, як, сподіваємося, й інші колеги по цеху, готові до такого діалогу. Віримо, що Ви прислухаєтеся до голосу «четвертої влади» і Ваша реакція на це звернення виправдає наші сподівання.

•

Радіо «Львівська хвиля» «Незалежність» FM «Галичина»

Головні редактори шести львівських газет 1 жовтня зустрілися з головою Львівської ОДА Михайлом Костюком, аби передати спільне звернення до президента України Віктора Януковича з приводу закону про наклеп. На зустрічі головні редактори газет ZIK, «Високий Замок», «Львівська газета», «Львівська Пошта», «Новий погляд» і «Ратуша» висловили своє обурення законопроектом про наклеп, який Верховна Рада прийняла в першому читанні, і наголосили, що він повертає Україну в часи Кучми, коли тривали переслідування журналістів і коли владу не можна було критикувати. Цей закон, переконані редактори, опустить журналістику до бульварного рівня – медіа перестануть писати на болючі теми, натомість заповнюватимуть шпальти й ефіри розважальною інформацією. «Нас щонайменше дивує позиція прихильників цього законопроекту, які нещодавно декриміналізували певні норми кримінальнопроцесуального законодавства, що стосуються, зокрема, і політиків, а сьогодні повернули цей каральний інструмент проти журналістів. Ми сповнені рішучості боронити своє право на професію, рівно ж як і право громадян України на всебічну й об’єктивну інформацію – невід’ємні конституційні права мешканців демократичної європейської держави, – зазначили у спільному зверненні редактори львівських газет. – Звертаємося до Вас, гаранта Основного Закону, з вимогою втрутитися в ситуацію, що виникла довкола законопроекту №11013. Ваших повноважень і статусу почесного голови Партії регіонів цілком достатньо для того, щоб убезпечити українське суспільство від появи схожих ініціатив...» Спільне звернення до президента редактори передали голові Львівської облдержадміністрації Михайлові Костюку. Він зазначив, що позиція автора законопроекту, народного депутата від Партії регіонів Віталія Журавського, – це позиція одного чиновника, який, очевидно, має певні упередження до журналістів. Михайло Костюк пообіцяв, що звернення головних редакторів львівських газет того ж дня потрапить до Адміністрації президента. «Коли Віктор Янукович його побачить – невідомо, але в адміністрації воно буде сьогодні», – запевнив голова Львівської ОДА. Головні редактори газет готові продовжувати акції протесту проти закону про наклеп, якщо влада не почує їхньої позиції. Уже цього тижня газети ZIK, «Високий Замок», «Львівська газета», «Львівська Пошта», «Новий погляд» і «Ратуша» вийдуть з узго дженою сторінкою «Журналістська солідарність». Видання опублікують звернення до президента, а також поінформують читачів про зустріч із головою ЛОДА Михайлом Костюком. Зазначимо, до спільного звернення головних редакторів газет уже доєдналися керівники й інших львівських ЗМІ: продюсери телеканалів, інформагентств та інші. Нагадаємо, 25 вересня в Інтернеті стартувала акція протесту проти законопроекту про наклеп, який Верховна Рада прийняла в першому читанні. Цей закон стосується не лише журналістів, а й усіх громадян і є загрозою для всього громадянського суспільства. Минулого тижня (27-го та 28 вересня) сім провідних газет Львова вийшли з білими першими шпальтами. У такий спосіб журналісти цих видань висловили свій протест щодо ухвалення в першому читанні закону, який передбачає кримінальну відповідальність, зокрема ув’язнення, за наклеп.

№39 4 жовтня 2012 року

10 передвиборна агітація

Розмова з Богданом Дубневичем, кандидатом у народні депутати у виборчому окрузі №118

Нинішні опозиціонери заробляють бали на бренді Тимошенко Ув’язнення Юлії Тимошенко є найганебнішим явищем в історії української незалежності. Визнане всім світом політичним переслідуванням, воно фактично закрило Україні шлях в Європу, перекреслило співпрацю з цивілізованим світом і відклало українську перспективу на невизначений час. Світові лідери відмовляються навіть зустрічатися з представниками української влади, не кажучи вже про спільну працю. Юлія Тимошенко стала живим доказом злочинності нинішньої влади, її несприйняття демократії як такої, прагнення до перетворення України на бандитсько-міліцейську державу з диктатором на президентському троні. Про те, хто здатен нині змінити політичні тенденції і за яких умов, – у розмові з кандидатом у народні депутати у 118-му виборчому окрузі Богданом Дубневичем. – Богдане Васильовичу, Ви балотуєтеся у Верховну Раду під гаслом «Юлі – волю!». Але з таким закликом нині виступає чимало кандидатів… – Юлія Тимошенко сьогодні – єдиний лідер, здатний проти-

стояти банді Януковича. Вона має величезну підтримку серед українців, які вбачають в її особі єдину надію на краще майбутнє. Тому не дивно, що багато політиків прагнуть побудувати свою передвиборну кампанію на бренді Тимошенко та заробити бали на закликах про її вихід на волю. Проте значна кількість цих політиків не те що не знають Юлію Володимирівну особисто, а й ніколи з нею не працювали, не підтримували її. А деякі навіть були прямими її конкурентами, чим, власне, і доклалися до того, що вона програла президентські вибори, а президентом став Віктор Янукович. Я вступив у «Батьківщину» 2004 року. Не вдаватимуся зараз у подробиці, але більш ніж шість років підтримував ВО «Батьківщина» у Львові й області. І доклався до формування команди, яка завжди була надійною опорою Юлії Тимошенко, що, зрештою, показували результати цієї політичної сили на всіх виборах із того часу. Так було до 2010 року, коли відбулися президентські вибори.

Ми здійснювали ресурсну, організаційну підтримку президентської кампанії нашого лідера і зробили все можливе для того, щоби вона перемогла. Утім ситуація склалася так, як склалася. До влади прийшов Віктор Янукович, а Юлія Тимошенко та її політична сила почали зазнавати цькувань. Зокрема, усі пам’ятають історію з місцевими виборами і те, як ВО «Батьківщина» втратила право взяти участь у виборчих перегонах і бути представленою в місцевих радах. – Тоді Ви вийшли з «Батьківщини»… – Не вийшов, а призупинив членство. Руками Івана Деньковича, «тушки» Партії регіонів, було реалізовано масштабну аферу з недопускання «Батьківщини» до виборів. Саме з його подачі в ЦВК було подано на реєстрацію дві партії «Батьківщина». Це було потрактовано як порушення виборчого законодавства – і через те не допустили до участі у виборах ані справжню «Батьківщину», ані її клона а-ля Денькович. Коли суть цієї афери стала зрозумілою, а відтак і її основна мета, тобто

усунення від представництва в місцевих органах законодавчої влади всіх осіб, близьких до Юлії Тимошенко, було вирішено зробити все можливе для того, щоб цей план зламати. Тоді ми з братом Ярославом розмовляли з Юлією Володимирівною. Вона сказала: «Маєте змогу – ідіть в обласну раду». Оскільки єдиним способом стати кандидатом у депутати, за тодішнім законом про вибори, було обов’язкове висунення від політичної партії, я заручився підтримкою «Відродження». Це була політична сила, яка не мала стосунку до влади чи опозиції та здавалася нейтральною. Членство у ВО «Батьківщина» я тимчасово призупинив, про що є відповідні рішення Пустомитівської організації, яка мене цілком підтримала в цьому рішенні, адже найважливішим тоді було те, аби, попри все, громада району мала представництво у Львівській обласній раді. На місцевих виборах 2010 року таку тактику застосовувало чимало кандидатів у депутати, які не були членами тієї чи іншої політичної сили, але вважали себе гідними спробувати свої сили на виборах. Водночас наголошую: членом партії «Відродження» я не ставав. Також не ховався від виборців за партійним списком, балотувався в одномандатному округу. Через якийсь час моє членство у ВО «Батьківщина» було поновлено, про що, знову ж таки, є рішення районної організації. – Однак коли Ви подали свою кандидатуру на вибори до Верховної Ради і вказали при цьому, що є членом ВО «Батьківщина», адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко назвав Вас самозванцем… – Історія зі Сергієм Власенком доволі суперечлива. Насправді він сам не є членом ВО «Батьківщина», про що зізнався під час одного з прямих ефірів на телебаченні. З іншого боку, пан Власенко має пріоритетне право доступу до Юлії Володимирівни, і нині дуже багато людей висловлює сумніви в тому, що шановний адвокат доносить до громадян України все те, що йому каже ув’язнена. Так само, як інформує лідера про те, що відбувається в її політичній організації. Бо сама Тимошенко навряд чи схвалила б те, що осіб, яким вона повністю довіряла, нині фактично усунуто від керівництва партією, вони не мають впливу на її діяльність. Маю на увазі насамперед Івана Кириленка, якого зняли з посади голови фракції в парламенті. Схожу ситуацію спостерігаємо також на місцях: людей, які були опорою Юлії Володимирівни, нині називають самозванцями. Схоже, центральне керівництво Об’єднаної опозиції не зацікавлене у присутності в своїх лавах людей, відданих особисто Юлії Тимошенко. – Ви натякаєте, що нинішні очільники опозиції діють за

спиною лідера, під прізвищем якого йдуть на вибори? – Не можу говорити про це напевно. Можу лише констатувати численні інформаційні атаки на мене, зокрема з боку колишніх однопартійців. Логіку в цих атаках знайти складно, однак думаю, що мета – усунути від виборчого процесу самодостатніх, сильних, проукраїнських кандидатів, яких неможливо підкупити. Центральним київським вождям і лідерчукам вигідно провести у Верховну Раду своїх німих кнопкодавів, аби законодавчий орган України і надалі нагадував цирк або ляльковий театр, де нардепів смикають за ниточки ляльководи з Банкової. Згадаймо хоча б ситуацію з «мовним» законом. Так, його провела Партія регіонів, але за мовчазної згоди опозиції! І коли документ розглядали в першому читанні, і коли відбувався розгляд другого читання та в цілому, опозиціонери, як вони кажуть, «не зорієнтувалися»! – Думаєте, це було зроблено свідомо? – Навряд це була свідома гра в піддавки з партією влади. Радше за все, нинішні опозиційні лідери не мають достатньо сил, потуги, особистих якостей для того, щоби справді об’єднати навколо себе демократичних депутатів й опиратися злочинній владі Януковича. На такий опір здатна тільки Юлія Тимошенко. Тільки вона є тим лідером, який може згуртувати роз’єднаний опозиційний табір і змінити ситуацію на користь демократії та перспективи. Але нинішні вожді чудово розуміють, що коли Юлія Володимирівна повернеться в політику, їхнє самоврядування завершиться – жоден із них не здатен створити їй серйозної конкуренції, амбіції ж, мабуть, не дозволяють розпрощатися з мрією про лідерство. От і заробляють бали на образі Тимошенко, не демонструючи водночас наполегливості в питанні її звільнення.

Розміщено відповідно до вимог статей 68, 71, 73 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та оплачено за рахунок коштів виборчого фонду партії або кандидата №39 4 жовтня 2012 року

І, засліплені, не розуміють, що конфлікти в опозиційному сере довищі тільки ослаблюють довіру до опозиції та грають на руку антидержавницьким силам. Влаштовуючи розбірки та поливаючи одне одного брудом, можна втратити все. Не лише віртуальне, вимріяне лідерство, а загалом перспективу – і для себе, і для країни. Тільки в єднанні можлива перша перемога на виборах, і лише спільна робота в парламенті, спрямована на визволення Юлії Тимошенко, дасть українській демократії і лідера, і силу, і майбутнє. Якщо ж боротьба триватиме в демократичному таборі, серед людей, які поділяють демократичні цінності, це однозначно зіграє на руку Партії регіонів. Адже коли двоє чубляться, третій користає. 28 жовтня не може бути самоціллю – цей день має стати початком великої роботи над зміною державницьких трендів. Влада Віктора Януковича завела державу в глибоку яму, і саме вибори мають стати точкою або виходу з прірви, або зацементуванням нинішньої ситуації і продовженням падіння. Стає сумно, коли кандидати в народні депутати торгують довготривалою перспективою в обмін на сумнівні особисті відсотки вже і негайно. Глибоке занурення в міжособистісні конфлікти лише дискредитує опозиційні сили, змушує сумніватися в її здатності до консолідованої роботи на благо України. Тому, повторю, нині як ніколи стає очевидно, що єдиною людиною, яка має достатньо лідерських якостей, силу волі та бажання перемагати, є Юлія Тимошенко. Відтак її визволення має стати першим питанням, яке повинен внести у порядок денний новий склад Верховної Ради. Проте, аби був результат, у майбутньому парламенті повинні бути люди, які справді щиро цього бажають. Марта Коломієць

топ-тема 11

Олександра Губицька, Наталя Онисько

ьвівські кандидати у народні депутати «вдарились» у доброчинність саме напередодні виборів. Не соромлячись, «мажоритарники» створювали благодійні фонди свого імені й задобрювали виборців саме у тих округах, де через кілька місяців у бюлетені мало бути їхнє ім’я. Добро чомусь не поширилося на бідних і нещасних з інших округів.

У зв’язку з офіційним стартом виборчої кампанії

більшість цих благодійних фондів уже заморозили свою діяльність. Однак відголос їх прекрасних справ є й досі: офіційно відкривають збудоване та відремонтоване, на публіці оголошують списки подарованого й описують щедрість кандидатів на сайтах і у ЗМІ. Свою славу благодійника вони експлуатують сповна. Кандидати одноголосно заявляють про те, що повернуться до доброчинності й опісля народного волевиявлення. Проте експерти переконані: діяльність фондів якщо й продовжать, то хіба ті, що стануть депутатами Верховної Ради і потребуватимуть подальшої промоції своєї роботи.

Благодійний фонд «Разом – здолаємо»

кс-податківець та ексмитник Тарас Козак не обійшовся без благодійності. На початку лютого на світ з’явився благодійний фонд «Разом – здолаємо», керівником якого (згідно з даними обласного управління юстиції) є Богдан Ящун. Цей чоловік – один із довірених осіб Козака на виборах, а також його помічник-консультант і керівник Центру експертизи громадської думки «Акцент». Судячи з аккаунту Тараса Козака в соціальній мережі (сайту благодійного фонду ми не знайшли), його доброчинна діяльність теж зосередилася на окрузі №122, де він балотується. Це Жовківський та Яворівський райони. Наприклад, йому дякували за різноманітну допомогу люди із сіл Домажир, Гійче, Любині, Ліс, Рулево, Віжомля, Нагачів та інших. На жаль, аккаунт у соцмережі Тарас Козак створив лише у квітні, тому попередню меценатську діяльність відстежити непросто. Він також ремонтував приміщення, давав гроші на церкву і навіть купив автомобіль «швидкої допомоги». До слова, 2011 року Тарас Романович задекларував понад мільйон гривень, а на рахунки поклав більш як 16-ть. Ми зателефонували до Тараса Козака на мобільний. «З початку виборчої кампанії я не витрачаю ні копійки зі свого благодійного фонду. До офіційного старту його використовував», – сказав він. На запитання, чому фонд створив саме перед виборами, пан Козак відповів, що «він давно створений». А також додав, що раніше для благодійності користувався фондами друзів. Після цих слів він попросив вислати запитання на електронну пошту. Відтоді слухавку не брав, на смс не відповідав.

Керівник фонду Богдан Ящун теж виявився небагатослівним. На запитання, скільки загалом коштів витратив фонд на благодійність, він відповів: «Багато». Окрім того, за його словами, Тарас Козак фонд не фінансує. – Може, він шукає меценатів? – Ні, що б він там шукав… Але, як казав Шарапов в одному з телевізійних фільмів, атаку ведете у правильному напрямку. – Що ж тоді зробив Тарас Козак для фонду, якщо його ім’я всюди йде як приставка до його назви? – Що зробив? Мені здається, правильніше буде сказати – що фонд зробив, – резюмував Богдан Ящун. І додав, що «благодійна допомога надається ще з незапам’ятних часів», відколи він відає фондом. Як ми вже писали, фонд зареєстровано у лютому цього року. Як і Тарас Козак, Богдан Ящун пообіцяв дати докладне інтерв’ю у понеділок. Однак так і не дав. Натомість за день до здачі номера на редакційну скриньку холдингу ZIK надійшли відповіді на наші запитання від Богдана Ящуна. За його словами виходить, що засновником фонду є саме Ящун. Також соратник Козака повідомив нам, що благодійний фонд «Разом – здолаємо» «не створювався для агітаційної діяльності за будь-якого кандидата у депутати і з цією метою не використовується». Однак, судячи з переліку добрих справ, який надав Ящун у відповіді, щедрість структури таки зосередилася лише в окрузі Козака. На запитання, чи морально створювати подібні фонди перед виборами, благодійник повідомив, що такі структури «морально створювати у будь-який час, незалежно від політичної ситуації в державі».

Показова благодійність Напередодні парламентських виборів львівські мажоритарники масово створювали благодійні фонди, діяльність яких поширювалася лише на їх округи

Благодійний фонд Анатолія Дейнеки «Разом!»

січні цього року Анатолій Дейнека, депутат Львівської обласної ради та водночас начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, повідомив журналістам, що скоро створить благодійний фонд. «Намагаюся допомогти всім, хто потребує моєї помочі. Невдовзі зареєструю благодійний фонд. Тоді можливостей і

засобів для допомоги буде значно більше», – похвалився він. Фонд заснували у лютому. Керівником, згідно з даними юстиції, є Лідія Ходзінська. Людина з таким самим ім’ям є також керівником фірми дружини Дейнеки ПП «Грінвуд». Щоправда, він чомусь цього факту соромиться: «Ні, ніколи. Це просто людина. Так само, як і ви…»

Нині Анатолій Дейнека балотується у 125-му окрузі, однак стверджує, що до власної промоції фонд не залучав. «Я його свідомо не активізовував перед виборами, бо це виглядало б як підкуп виборців. Мій благодійний фонд запрацює після виборів. Будемо шукати людей, які пожертвують гроші, щоби виконувати статутні завдання цього фонду».

Благодійний фонд «Крила надії»

онд створили наприкінці 2007 року. На сайті кандидата у народні депутати в окрузі №119 Сергія Сенчука (президент корпорації «ЕкоЛан», до того працював у міському Держкомземі, задекларував за 2011 рік понад 1,3 млн грн) вказано, що з березня до липня 2012 року він займав посаду президента фонду «Крила надії». На тому ж сайті є новина про «масштабний» проект під назвою «Здоров’я школяра», організаторами й ініціаторами якого стали благодійний фонд «Крила надії» та кафедра педіатрії Львівського медуніверситету. Як не дивно, «масштабний» проект охопив лише чотири райони області – Радехівський, Буський, Кам’янсько-Бузький та Бродівський, котрі якраз і

входять до 119-го округу, де балотується благодійник. «Фонд не має жодного стосунку до депутатства Сергія Сенчука, – каже Наталія Ліпська, директор фонду. – Олена Сенчук, дружина Сергія, була президентом. А Сергій замінив її, поки вона перебувала у декретній відпустці. Наш фонд від багатьох відрізняється тим, що всі гроші використовуємо винятково на лікування дітей. А кошти на зарплати працівникам Сергій дає із власної кишені. Це близько 10 тисяч гривень щомісяця. П’ять років тому я навіть не знала його прізвища, аж поки ми не зібралися разом, аби створити фонд. А до цього ми ще два роки допомагали дітям без фонду». Наталія Ліпська стверд жує: у тому, що перед вибо-

рами Сергій Сенчук розповідає про свою діяльність у рамках благодійного фонду, нічого поганого насправді нема. «Сергій дає кошти на існування фонду п’ять років і цей фонд не був створений під вибори. Це його право згадувати те, що він допомагає. Наприклад, проводили акцію, коли роздали медикаменти сільським амбулаторіям. Сергій може пишатися тим, що стільки років допомагає людям. Чому треба приховувати цю інформацію?» – каже вона. Варто сказати, що на сайті самого благодійного фонду про доброчинні акції кандидата Сергія Сенчука немає жодного слова. Сам кандидат наразі від коментарів щодо власної благодійності відмовився.

Оксана Дащаківська, виконавчий директор Львівської обласної організації Комітету виборців України: Фактично благодійні фонди кандидати в депутати створюють з метою легалізації грошей і легітимізації себе перед виборцями. Адже люди добре сприймають керівника благодійного фонду, завжди є надія, що цей фонд працював до виборів і працюватиме після. У нас благодійники мають позитивний імідж, а це неабиякий плюс для кандидата. Це також узаконення грошей. Кандидати в депутати не можуть просто так витягти з кишені гроші і комусь їх дати, бо тоді виникне безліч запитань – а звідки, а хто ця людина?.. А будучи керівником благодійного фонду, завжди можна сказати, що це друзі скинулися на фонд чи невідомі благодійники. Зауважте, у Львові не створюють благодійних фондів перед виборами – вони працюють лише в районах і селах. Адже в селах люди вже не очікують нічого доброго від влади і раді вже тому, що хтось хоч перед виборами щось зробить. Тому і не сприймають це як підкуп, а винятково як благодійність.

Благодійний фонд Олега Канівця «Добре серце»

лег Канівець, кандидат у 126-му окрузі, теж долучився до благодійності минулоріч. Він не створював новий фонд, а перейменував старий. Як розповів ZIKу заступник голови благодійного фонду Віталій Михайльо, це сталось у травні-червні минулого року. За його ж словами, основні гроші для фонду давав саме Канівець, який задекларував за 2011 рік більше мільйона гривень доходу. Згадок про імена

інших благодійників на сайті фонду «Добре серце» ми не знайшли, хоча такі нібито існують. За час існування фонду під егідою Канівця, на благодійні справи витратили понад 1,4 млн грн. Як похвалу Канівцю варто зазначити те, що його щедра рука простяглася не лише на округ, де він висувається. За словами Віталія Михайля, фонд надавав допомогу також у Миколаївському районі. А на сайті фонду згадано і Сколівський район.

«Наразі ми припинили діяльність фонду до 28 жовтня. Не проводимо прийому громадян, не надаємо допомогу», – сказав нам Михайльо. Утім на сайті фонду з’являються новини про благочинність, попри офіційний старт передвиборної кампанії. Наприклад, 12 серпня – інформація про відкриття дитячого майданчика в Пукеничах, 14 вересня – про офіційне відкриття дитячого центру у Стрию тощо. Всюди з те-

плом згадують голову благодійного фонду і кандидата в одній іпостасі. Однак у самому фонді у цьому не вбачають порушень закону, адже профінансували добрі справи раніше. «Усе це ми зробили давно, наприклад, центр уже працював, його офіційно відкрили», – каже заступник голови фонду. Уже традиційно насамкінець і тут обіцяють, що фонд працюватиме далі після виборів.

№39 4 жовтня 2012 року

топ-тема 12

Благодійний фонд «Південний»

асновник благодійного фонду «Південний» Петро Писарчук не веде активної передвиборної агітації на парламентських виборах 2012 року. Він відмовився від боротьби на одномандатному виборчому окрузі, а йде в парламент за списком Партії регіонів під 105-м номером у списку. Найімовірніше – непрохідним. Чим зумовлена відмова від активної політичної боротьби одного з найбільш відомих регіональних політиків, невідомо. Але разом із пасивністю політичною Писарчук став значно пасивнішим благодійником. Точніше, більш вибірковим.

Як розповіла прессекретар Петра Писарчука Уляна Копцюх, після виборів до місцевих рад у 2010 році, коли фонд працював дуже активно, було прийнято рішення дещо призупинити його діяльність. – На жаль, звернення до фонду стали надто дріб’язкові і часто люди звертались ледь не за тим, щоби паркет перестелити. Ми розуміємо, що це важливо для конкретної людини, але на сьогодні прийнято рішення, що головне завдання фонду – підтримка масштабних проектів. Насамперед – у галузі культурної спадщини.

Показова Напередодні парламентських виборів львівські мажоритарники масово створювали благодійні фонди, діяльність яких поширювалася лише на їх округи

Благодійний фонд «Гуманітарні ініціативи»

ей благодійний фонд було створено справді дуже давно. Офіційно він зареєстрований 19 квітня 2000 року Ігорем Васюником, сьогодні кандидатом у депутати по 117 виборчому окрузі від Об’єднаної опозиції, та Орестом Чебеняком, радником віце-прем’єр-міністра України. Діяльність фонду мала доволі широку географію, а зосереджена була насамперед на допомозі дітям. Фонд сприяв покращенню матеріальної бази шкіл, лікарень тощо. Проте 2010 року фонд повністю зосередив діяльність лише на одному проекті, а саме – увічненні пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча. Фонд збирав кошти на спорудження пам’ятника в місті Перемишляни. Згідно зі звітом, для його побудови акумулював 2 млн грн. За словами Ігоря Васюника, це був надто масштабний проект, тож протягом минулих двох років фонд більше нічим не займався. Проте насправді його діяльність доволі активна. Наприк лад, у липні цього року відбувся соціальний проект «Танцювальні вікенди» за підтримки фонду, а 1 вересня у школах Франківського району Львова, що входить у виборчий округ №117, голова фонду роздавав подарунки першокласникам… Скільки на це було витрачено коштів, сам Ігор Васюник не пам’ятає. Зрештою, він це називає «кілька дрібних акцій». Обіцяв з’ясувати суми, але, на жаль, більше не брав слухавки. Ще один показовий момент, що до цього літа Ігор Васюник публічно не пов’язував свого імені з

№39 4 жовтня 2012 року

благодійною діяльністю. Якщо задати пошук в Інтернеті, то згадки про Ігоря Васюника як голову благодійного фонду «Гуманітарні ініціативи» з’являються лише в червні 2012 року. Тобто разом із початком передвиборної кампанії. – Я ніколи не використовував фонд для передвиборної агітації, – заявив він у коментарі ZIKу. – Те, що у ЗМІ з’являються повідомлення, що щось відбулося за підтримки благодійного фонду «Гуманітарні ініціативи», це просто так вирішили організатори акції. Я ніколи не представлявся як голова фонду, ніколи не входив до виконавчої структури. Але є співзасновником від самого початку. Приблизно 2010 року спостережна рада обрала мене головою фонду. У цьому кандидат дещо лукавить, адже відео про його діяльність благодійника на відеоресурсі You Tube викладено користувачем «Ігор Васюник», який був зареєстрований на сайті 28.06.2012 р. А щодо сум на «дрібні акції», то нам вдалося з’ясувати лише одну, справді дрібну: 1 тис. грн була перерахована фондом на підтримку акції Художньомеморіального музею Івана Труша «Подаруй дитині радість», у рамках якого впродовж осені 2012 року проводять безкоштовні мистецькі тематичні заняття в дитячих лікарнях, інтернатах та санаторіях Львова й області. Ще одним благодійником музею став уже згаданий фонд Олега Канівця «Добре серце», який також дав 1 тис грн. для того, щоби лектори музею приїхали у Стрийську лікарню, на його виборчий округ.

«Благодійний фонд “Народне джерело”» Василя Пазиняка

Благодійний фонд «Вибір»

асиль Пазиняк, кандидат у депутати по 122 виборчому окрузі, створив благодійний фонд «Народне джерело» за порадою друзів, проте так його й не використав. – Створити фонд мені порадили колишні пацієнти, друзі, – каже він. – Планували, що використовуватимемо його не лише для діяльності кандидата,

а насамперед для допомоги потребуючим. Проте не склалося – фонд так і не розпочав діяльності. Не було можливості поповнювати його. Думаю, він запрацює, коли буде можливість. І справді, займатися благодійністю за власний кошт кандидатові було б складно. За минулий рік він задекларував доходу 49,8 тис. гривень.

олова громадської організації «Вибір» і кандидат у депутати по 121-му виборчому окрузі Павло Барнацький стверджує, що в нього немає жодного благодійного фонду. Проте, згідно з даними управління юстиції у Львівській області, фонд із одноймен-

ною назвою був зареєстрований 28 листопада 2011 року. Його керівником є Андріан Нога, який також працює в громадській організації Барнацького «Вибір». Однак чи засновував Барнацький благодійний фонд, уже немає значення, бо він так і не запрацював.

Благодійний фонд ім. Андрія Лопушанського

ндрій Лопушанський діяльність фонду призупинив згідно з вимогами чинного законодавства 31 липня 2012 року. А зареєстрований він був 22 серпня 2011-го. Тобто Благодійний фонд ім. Андрія Лопушанського офіційно пропрацював менше року. Проте Володимир Швець, прес-секретар кандидата в депутати, запевнив ZIK, що насправді його керівник уже понад десять років займається активною благодійною діяльністю. Серед здобутків – побудова школи та церкви в містечку Добромиль ще у 2005-2006 роках. По цьому прес-секретар розповів історію про те, як

2005-го кількість звернень до благодійника стала такою великою, що йому довелось офіційно зареєструвати фонд і найняти людину, яка працювала б зі зверненнями. ZIKу не вдалося знайти в офіційному переліку Міністерства юстиції реєстрацію фонду Лопушанського ні в 2005 році, ні в 2006-му чи навіть 2010-му… Прес-секретар припустив, що, можливо, це якась його помилка в датах… Проте факт того, що пан Лопушанський долучився до побудови і школи, і церкви, – беззаперечний. В Інтернеті є чимало сюжетів і статей про його допомогу у Добромилі, датованих саме 2012 роком,

тобто «дякувати на камеру» мешканці містечка почали вже після старту виборчої кампанії. Для нас залишилася незрозумілою така запізніла публічна вдячність. Особливо з огляду на загалом активну благодійність кандидата. Адже він також допомагає оздоровлюватися дітям – дає їм можливість безкоштовно відвідати оздоровчий комплекс «SPA-Женева» у Трускавці. Започаткував програму «Народний адвокат», у рамках якої надає правову підтримку. Також безкоштовну. А ще полагодив 800 м дороги в місті Хирів біля заводу «Екватор», де він є одним з інвесторів. Акція ремонту

дороги була особливо гучною, оскільки Лопушанський приєднався до неї вже в розпалі, коли люди перекрили трасу, протестуючи проти ям. Робітники заводу засипали ями, але пізніше працівники «облавтодору» їх вичищали і клали асфальт по-новому. Представники Лопушанського пояснюють це тим, що гроші були виділені на всю дорогу, отже, автодорівцям просто треба було їх освоїти. Станом на сьогодні на головній сторінці сайту фонду є обіцянка відновити його діяльність відразу після виборів. Можливо, тоді вона поширюватиметься не лише на 125-й виборчий округ.

топ-тема 13

а благодійність Благодійна організація «Фонд братів Дубневичів»

е донедавна відомі брати «світили» фонд «Дубневич». Однак 8 лютого 2011 року, згідно з даними управління юстиції у Львівській області, зареєстрували благодійну організацію «Фонд братів Дубневичів» і вже активно її використовували. Невідомо, чи це вони перейменували старий фонд, чи створили повністю новий. Спочатку у новоствореному фонді пообіцяли дати відповіді у визначений термін, однак за день до здачі номера раптово відмовились, пообіцявши надати їх у четвер, коли тижневик ZIK уже надрукують. Ярослав і Богдан Дубневичі – одні з тих, чий благодійний фонд витратив чи не найбільше грошей на потрібні їм округи. Перелік добрих справ у 120-му окрузі, де балотується Ярослав Дубневич, ледве вміщається на дев’яти аркушах.

Благодійний фонд Тараса Батенка

арас Батенко вирішив не розпорошувати власні сили. На сайті фонду його імені чітко видно, що найбільше допомагають на Золочівщині. Як не дивно, 123-й округ, де він висувається, охоплює Золочівський, Миколаївський та Перемишлянський райони і місто Новий Розділ. На сайті також зазначено, що «протягом тривалого часу благодійний фонд Тараса Батенка допомагає втіленню багатьох проектів», а насправді створили його

лише у середині січня цього року. На жаль, телефон кандидата у нардепи не відповідав, тому дізнатися, що саме сподвигло його на благодійність якраз перед виборами, нам не вдалося. Один із його представників повідомив нам, що кандидат спілкуватися на цю тему не бажає. Чим саме доклався Батенко до благодійності – невідомо. Навряд чи грошима, бо, згідно з його декларацією про доходи за 2011 рік, до-

хід сім’ї не перевищив 315 тисяч гривень. Як дослідила онлайн-газета «Варіанти», благодійність Батенка спонсорує держава. Мовляв, на гроші державної компанії НАК «Нафтогаз» державна компанія «Магістральні нафтопроводи “Дружба”», де працює Батенко, будує соціальні об’єкти, перелік яких проконтрольований і скорегований Батенком як депутатом облради. А сам Батенко потім уже як кандидат у нардепи

приписує заслуги собі. У цьому ми переконалися, коли поспілкувались із отцем Михайлом Сукмановським, котрий керує ще одним благодійним фондом на Золочівщині, що був зареєстрований за день до фонду Батенка. Як розповів отець Михайло, Тарас Батенко дав на побудову басейну для хворих дітей 100 тисяч гривень. І лише на уточнююче питання повідомив, що гроші таки дав не сам Батенко, а держава.

Цей список ZIK отримав в «Опорі», котра моніторила діяльність кандидатів. Благодійна діяльність, як видно з цього списку, чітко охоплювала округ Ярослава Дубневича – Городоцький та Мостиський райони, а також частину Самбірського. Допомагали всім чим могли – автомобілями, ремонтами, концертами, продуктами. Натомість Богдан Дубневич «обробляв» 118-й округ – частину Личаківського та Шевченківського районів Львова та Пустомитівський район. Знову ж таки, не обійшлося без концертів і спортивних змагань. Як уже писала газета ZIK, Богдан Дубневич витратив торік на благодійність більш ніж 1,5 млн грн з особистого гаманця. Такий висновок можна було зробити із його звіту про роботу депутата облради за 2011 рік, який у

Благодійний фонд Ігоря Пукшина

ей фонд було створено 26 січня 2012 року. І саме відтоді починається активна благодійна діяльність кандидата в депутати. Зосере дитися він вирішив на допомозі дітям свого округу, а також на фінансуванні різноманітних фестивалів на Бойківщині. Як пояснили у виборчому штабі, діяльністю фонду займаються інші особи і він працює для допомоги людям, а не для піару кандидата. А те, що фонд має ім’я кандидата, – звісно, просто

Благодійні організації, зареєстровані на Львівщині напередодні виборів: 22.08.2011 року – Благодійний фонд ім. Лопушанського Андрія Ярославовича. Андрій Лопушанський кандидат від КУНу в окрузі №125.

03.02.2012 року – Благодійний фонд «Разом – здолаємо». Козак Тарас Романович самовисувається в окрузі №122.

28.11.2011 року – Благодійний фонд «Вибір». Барнацький Павло Степанович (також голова ГО «Вибір») йде на вибори як самовисуванець в окрузі №121.

14.02.2012 року – Благо дійний фонд Анатолія Дейнеки «Разом!». Анатолій Михайлович самовисува ється в окрузі №125.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

2011

2012 18.01.2012 року – Благодійна організація «Благодійний фонд Тараса Батенка». Тарас Іванович балотується як самовисуванець в окрузі №123.

18.01.2012 року – Благодійна організація «Благодійний фонд «Народне джерело». Василь Пазиняк балотується від ВО «Батьківщина» в окрузі №122.

26.01.2012 року – Благодійний фонд Ігоря Пукшина. Ігор Гелярович балотується (самовисування) в окрузі №125.

вигляді газети поширювали у Пустомитівському районі. Загалом брати Дубневичі нещадно експлуатували релігійність галичан, організовуючи усілякі прощі, ремонтуючи каплиці та церкви і фінансуючи привезення різноманітних ікон. Вони використали найліпшу схему непрямого підкупу на селі. Мовляв, якщо кандидат дає гроші на церкву, то він хороший чоловік. Як зазначають спостерігачі «Опори», у передвиборний період Дубневичі могли б утриматися від згадування про себе та фонд хоча б у анонсах релігійних заходів. Натомість якщо раніше листівки із запрошенням на прощі замовляв їх благодійний фонд, то нині Богдан Дубневич знову роздав запрошення на безкоштовну прощу до храмів, але вже оплачені ним самим як кандидатом у депутати.

•

випадковість. Найцікавішою акцією Благодійного фонду Ігоря Пукшина нам видається роздача насіння. Насіння, яке роздали людям, не зійшло… Кумедну історію розповів один із місцевих мешканців. Він став свідком розмови, коли одна жінка каже іншій: – Не зійшло те насіння – не буду за Лопушанського голосувати. – Та то ж не він роздавав, а Пукшин! – Та хто ж їх там розбере!

ЗУ «Про вибори народних депутатів України» Заборонено проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати, або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

№39 4 жовтня 2012 року

фоторепортаж 14

Карнавальна хода «Золотого лева» текст і фото: Роман Балук

іяк не виберетеся до театру? Тоді театр виходить до вас – на вулицю! Адже для сучасних колективів сцена – термін дуже відносний. Це вкотре підтвердили учасники Міжнародного театрального фестивалю «Золотий лев», який уже 23-й раз сколихнув Львів карнавалом.

Шістнадцять колективів з усього світу приїхали до Львова в гості. Проте знайомитися з містом театралам нецікаво – їм головне познайомити місто з собою. І ось ближче до вечора 29 вересня майже дві сотні артистів у костюмах, «озброєні» ходулями, танцювальними платформами, барабанами, вогнем, кольоровим димом і всім іншим, що влазить у гасло «класика очима експеримен-

№39 4 жовтня 2012 року

ту», вийшли на центральні вулиці міста, щоби змусити тисячі пар глядацьких очей розбігатися. А як інакше, якщо над вами розмахує крилами великий птах, за яким по проспекту Свободи пливе корабель із принцесами на борту, а за ним повзуть металеві дракони, оповиті голубим димом?! І все це під супровід барабанів по два метри у діаметрі. А ще над вами раптово може піти дощ, але не лякайтесь – це точно котрийсь із клоунів «освіжає обстановку». І не забувайте потиснути руку, якщо хтось із акторів підійде до вашого балкона, щоби привітатись… А от по-справжньому налякатися змусив колектив «GEFEST-show» із Євпаторії, котрий кидав вогнем на всі боки. На запитання про безпеку їхнього шоу хлопці відповідали, що загроза лише в тому, що ви можете отримати надто багато емоцій…

життя на людях 15

Міську освіту очолила чиновниця, яка викрила фінансову аферу на кілька мільйонів гривень

иконувачем обов’язків начальника управління освіти Львівської міської ради призначили Галину Слічну. Щоправда, наразі лише на час відпустки Катерини Гороховської, яка до цього перебувала на лікарняному.

– Я отримала розпорядження від міського голови про призначення на посаду в. о. начальника управління освіти. Чи це буде на час відпустки Катерини Гороховської, чи довше – ще не знаю, – каже Слічна. На запитання, чи братиме вона участь у конкурсі на заміщення вакантної посади очільника освітян, який зараз триває, пані Слічна відповіла, що ні. Нагадаємо, до цього призначення вона майже два роки працювала на посаді начальника відділу освіти Галицького району управління освіти. Відзначилася тим, що за її

сприяння у Галицькому районі викрили мільйонну фінансову аферу сімейного бухгалтерського підряду – як наслідок, фінансову звітність перевіряли в усіх відділах освіти Львова. Варто зазначити, що зараз у міськраді триває бурхливий процес кадрових ротацій. На не останні посади призначають молоді кадри. Зокрема, начальником управління молоді, сім’ї та спорту – Володимира Шнайдера. Його попередницю Наталю Федорович призначили начальником управління соціального захисту. Це вже «друге пришестя» чиновниці на цю посаду. Впро-

довж 2009-2010-го вона працювала головою Франківської райадміністрації. Там вона відзначилася скандалом. Представники місцевого відділу освіти вимагали звільнити пані Федорович із посади. Вони стверджували, що пані Наталія зверхньо ставиться до працівників галузі освіти. В. о. начальника управління внутрішньої політики, яке до цього очолював пан Шнайдер, буде Уляна Стадник. Також призначили керівником управління туризму Надію Радіоненко. Нагадаємо, раніше вона очолювала ЛКНП «Центр розвитку туризму».

Zaxid.net поступився «!ФЕСТу»

нтернет-видання Zaxid.net, яке пов’язують із мером Львова Андрієм Садовим, поступилося місцем мережі концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ». У приміщенні за адресою пл. Ринок, 15, на третьому поверсі, де ще недавно був офіс інформаційного видання, від вересня запрацював хостел мережі «!ФЕСТ». Натомість Zaxid.net переїхав у офіс на проспекті Чорновола. За словами співвласника мережі ресторанів Андрія Худо, жодного стосунку до згаданого інформаційного ресурсу хостел не має. «Ми орендували приміщення не в Zaxid.net, а в київської фірми, у власності якої є цей буди-

нок», – сказав він. Щоправда, назву «київської фірми» не вказав, пояснивши, що «її важко пригадати». Згідно з інформацією, розміщеною на інтернет-сторінці «!ФЕСТу», ціна за одну ніч у хостелі коливатиметься від 100 до 150 грн (залежно від вигляду з вікна – у двір чи на площу Ринок). «Ми заселилися в це приміщення наприкінці серпня. Особливо ніяких ремонтів не робили. І вже у вересні заклад почав працювати. Наша концепція: «Півні під контролем». Тобто у нас буде тихо і спокійно, тож зранку можна буде вдос таль виспатися», – сказала керівник хостелу Юлія Стефанюк.

вибори 2012

В «УДАРі» знають, як зламати хребет корупції В Україні має бути створено Антикорупційне агентство – незалежний державний орган, якому буде надано функцію боротьби з корупцією. Про це 2 жовтня на пресконференції повідомив кандидат у народні депутати України від політичної партії «УДАР» у в. о. №115 Дмитро Добродомов. За його словами, в Антикорупційне агентство буде передано інформацію щодо конкретних проявів корупції, отриману від людей під час акції «УДАРу» – «Люстрація влади». Кандидат зазначив, що лише по в. о. №115 надійшло понад 30 таких звернень.

«Вразила активність людей, які зверталися до агітаційних наметів “УДАРу”, заповнювали форми. Ми проводимо аналіз отриманої інформації, деякі дані вже опрацьовують журналісти. Жодне з цих повідомлень не буде залишено без уваги. Ці матеріали передадуть у новостворене Антикорупційне агентство, над яким буде жорсткий громадський контроль», – зазначив Добродомов. Кандидат наголосив, що без подолання корупції в Україні неможливі будь-які ініціативи щодо розвитку держави. «В Україні влада, яка декларує боротьбу з корупцією, насправді цю корупцію очолює. На сьогодні ніхто всерйоз не займається боротьбою

із цим явищем. Закликаємо людей бути активнішими і не боятися звертатися. Поки ми не зламаємо хребет корупції, нічого не буде», – додав Добродомов. Кандидат у народні депутати України від «УДАРу» у в. о. №117, депутат Львівської облради Оксана Юринець зазначила, що план дій «УДАРу» щодо боротьби з корупцією «Антикорупційна люстрація» передбачає створення чітких і єдиних для всіх правил, прозорість використання бюджетних коштів та контроль кадрового забезпечення влади. «Антикорупційну люстрацію потрібно проводити на всіх рівнях. Це стосується всіх чиновників, які

сьогодні є на теренах України», – наголосила Юринець. Кандидат у народні депутати України від «УДАРу» у в. о. №122 Ігор Самардак переконаний, що люстрацію політиків слід розпочинати з лав своєї партії, з висування кандидатів у депутати. «Це є головним пріоритетом партії “УДАР”, тому що вона розпочала люстрацію з себе. Жоден наш кандидат не був спійманий на застосуванні чорних технологій, а це означає, що ці люди достойні», – зазначив Самардак. Він закликав політичні сили люструвати своїх кандидатів, а тоді вже говорити про люстрацію на рівні держави. Катерина Маршалок

вибори 2012

Феномен успіху партії Кличка За чотири тижні до виборів соціологи зафіксували тенденції, які можуть суттєво змінити картину розподілу місць у майбутньому парламенті Ідеться про результати соціологічного дослідження, яке провів Київський міжнародний інститут соціології. Згідно з цим опитуванням, Партію регіонів підтримують 22% виборців, комуністів – 9%. А ось в опозиційному таборі невелика сенсація: вперше соціологи фіксують перевищення рейтингу «УДАРу» над показниками «Батьківщини». За політичну силу Кличка готові віддати свої голоси 14% українців, за Об’єднану опозицію – 13%. Звісно, скептики можуть із недовірою поставитися до таких результатів дослідження. Тим паче, що останнім часом активізувалися псевдосоціологи – неіснуючі або спеціально створені фірмочки, котрі «підганяють» результати до-

сліджень чи просто вигадують їх залежно від потреби замовників. Але КМІС – фірма дуже серйозна й авторитетна у соціології. Створено її 1992 року, генеральний директор – Володимир Паніотто, доктор наук, професор кафедри соціології Києво-Могилянської академії, член правління Соціологічної асоціації України, а також провідних міжнародних соціологічних асоціацій. Він, зокрема, брав участь у розробці методології національного екзит-полу. Час проведення опитування (проводили його 1-18 вересня; за загальнонаціональною випадковою вибіркою було опитано 2,024 респондентів віком від 18 років; інтерв’ю проводили зручною для респондента мовою; похибка вибірки не перевищує 2,2%) дав підстави соціологам (очевидно, здиво-

ваним фактом переваги «УДАРу» над «Батьківщиною») застерегти: збільшення підтримки партії може бути або реальною тенденцією, або нещодавньою представленістю у ЗМІ Віталія Кличка, що пов’язана з переможним боксерським поєдинком 8 вересня. Своєю чергою, політологи теж відзначають тенденції, схожі до тих, про які свідчить соціологія. Зокрема, Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», відзначає зсув електоральних симпатій в опозиційному таборі. «Помітно, що більше прихильників стає у партії “УДАР” і відносно менше в Об’єднаної опозиції. Немає сумнівів у тому, що “УДАР” вийшов на рівень другої потужної опозиційної сили. Тепер обом

силам варто продемонструвати готовність до співпраці, оскільки треба думати про майбутнє», – наголошує Фесенко. Причиною того, що партія Віталія Кличка нарощує рейтинг, на думку політолога, є те, що «УДАР» – єдина політична сила, у якої мінімальні іміджеві проблеми. «На тлі всіх інших вони виглядають дуже добре і респектабельно: немає вантажу попередніх проблем, розчарування і недовіри. Є хороша репутація самого Віталія Кличка, є відчуття, що збирається доволі солідна політична команда. Тож посеред інших їх сприймають як промінь світла у темному царстві. І це привертає до них голоси багатьох виборців, причому не лише на заході і в центрі країни, де сконцентрований традиційний

електорат противників Партії регіонів, а й на сході та півдні держави, де в них з’явилося чимало прихильників. Саме цим партія Кличка відрізняється від Партії регіонів і Об’єднаної опозиції. Бо регіонали опираються лише на схід і південь, а опозиціонери – лише на захід та центр. У партії Кличка більш різноманітна структура електорату», – стверджує Володимир Фесенко. Цю особливість помітили і західні спостерігачі. Зокрема, президент Польщі Броніслав Коморовський відзначає створення в Україні нових партій, які не ділять Україну на схід та захід. В інтерв’ю «Польському радіо» після повернення з України він відзначив: «Сьогодні Україна повільно стає одним народом, одною державою з одним способом мислення. По-

стають, зрештою, політичні партії, які йдуть на вибори, дистанціюючись від історичного поділу на Україну Східну та Західну. Маю на увазі серед інших партій “УДАР Віталія Кличка”, відомого боксера, який є цілком новим явищем в українській політиці. Із цим процесом ми можемо пов’язувати великі надії на вирішення багатьох внутрішніх труднощів в Україні». Очевидно, саме в об’єднавчому потенціалі Віталія Кличка прихована таємниця виборчого успіху партії «УДАР». Звичайно, лише вибори покажуть справжню силу кожного учасника, але вже зараз ми є свідками народження політичного лідера, котрий серйозно впливатиме на подальший розвиток України. Сергій Павловський

№39 4 жовтня 2012 року

16 передвиборна агітація

В Україні вже давно є потреба в політичній силі, яка не прикривалася б патріотичними гаслами, а відстоювала б національні пріоритети, – вважає депутат Львівської облради Богдан Козак. – Таке завдання стоїть сьогодні перед новим об’єднанням патріотичних сил «Наша Україна», до якого увійшли партія «Наша Україна», УНП, КУН та ще 30 громадських організацій. Якими можуть бути його політичні перспективи – далі у розмові з депутатом. – Сьогодні багато політичних сил обрали для себе опозиційну нішу. У чому відмінність між ними й об’єднанням «Наша Україна»? – У цінностях. Наші лідери не ставили собі за мету створити проект під вибори, зібравши печатки кількох політичних сил. Ми об’єдналися з ідеологічно близькими партіями, щоби здійснювати національну політику. За останні роки лави «Нашої України» покинуло чимало політиканів, які звикли шукати власної вигоди. Сьогодні ці люди – у списках багатьох партій, які намагаються привласнити собі опозиційну нішу. Що нового такі пристосуванці зможуть запропонувати людям? Нічого. Назва не змінить суті. Попри різні асоціації, «Наша Україна» не змінювала своєї назви. Вона відображає головне завдання об’єднання – відстоювати національні пріоритети, творити політику національного становлення. Україна має стати національною державою. Це головний месидж, який мають зрозуміти українці. – Чи зрозуміють до виборів? – Після 28 жовтня життя не закінчується. Як писала Ліна Костенко – «і кожен фініш – це, по суті, старт». Рано чи пізно українці зрозуміють, що їм потрібна національна держава. Але для цього має бути виважена державницька політика, а не політика війн. Сьогодні нас намагаються ділити за тим, якою мовою спілкуємося, на якій території проживаємо, яких героїв визнаємо. Україна стала своєрідним фронтом влади і опозиції, російськомовних і україномовних, лівих і правих. Розбрат іще ніколи ні до чого доброго не доводив. Ще римляни казали: «розділяй і володарюй». Розсвареною нацією легше керувати. Це підтверджує й українська історія. Нам пропонують «удари», «фронти», «війни». Який сценарій ми хочемо отримати – сирійський чи єгипетський? Який результат? Розколоти країну? А може, нам потрібно інше – побудувати сильну соборну державу? Візьмімо до прикладу дві сім’ї одного віку, які живуть приблизно в однакових умовах. Але в одній – щастя, мир, злагода, в хаті чисто, діти доглянуті, а у другій – війни, сварки, бійки. Де ви хотіли б жити? Саме сценарій такої сварливої сім’ї сьогодні намагаються нав’язати українцям. Думаю, мине ще трохи часу, люди втомляться воювати і зрозуміють, що війнами нічого доброго не досягнеш і не збудуєш – ні в сім’ї, ні в державі. – Ви стали депутатом Львівської обласної ради завдяки підтримці виборців на

Богдан Козак: «Україні потрібна політика національного становлення» мажоритарному окрузі. Чому вирішили не балотуватися по мажоритарці до Верховної Ради? – Ще під час свого депутатського звіту у 2011 році я дав слово своїм виборцям, що не поборюватиму союзників із національно-патріотичного табору. І на відміну від деяких учасників КОДу, які кричали на весь голос про патріотизм, а потім стали самовисуванцями, свою обіцянку я дотримав. Нинішня ситуація в країні є доволі складною. Нам необхідна проукраїнська парламентська більшість, тому вкрай потрібен кожен кандидат, який захищатиме у Верховній Раді національні інтереси. – Це означає, що Ви позбавили себе можливості представляти інтереси своїх виборців у Верховній Раді? – Це не так. Я братиму участь у виборах до Верховної Ради в першій двадцятці партійного списку об’єднання патріотичних сил «Наша Україна». Скажіть, чи багато політичних сил допустили у двадцятку представників Львівщини? Об’єднання «Наша Україна» – аж двох: №16 – Богдан Козак, №20 – Ігор Стефанишин. Скажу більше, за даними дослідників, сьогодні лише 35% кандидатів у депутати від усіх сил – українці. Від такої влади неможливо очікувати проукраїнської політики. Ми не можемо втрачати шанс збільшити представництво українців у новому парламенті. Крім того, ми не можемо втратити шанс збільшити представництво львів’ян.

– Ви – депутат Львівської облради, успішний підприємець. Для чого Вам Верховна Рада і велика політика? – Для мене депутатський мандат ніколи не був самоціллю. Важливішою завжди була оцінка людей та відповідальність за справи, які роблю. Я поважаю своїх виборців і намагаюся працювати так, аби вони пишалися своїм депутатом. Але мене болить, що у вищому законодавчому органі діють закони первісного ладу: бійки, сварки, колотнеча. Мене болить, що приймають антиукраїнські закони, які суперечать чинній Конституції України, національним інтересам. Я не можу стояти осторонь, коли приймають такі рішення. Ми маємо брати на себе відповідальність за зміни в державі. Якість української політики покращиться лише тоді, коли кожен свідомий українець перестане стояти осторонь. – Дехто вважає, що «Наша Україна» забиратиме голоси в Об’єднаної опозиції. Чи справді це так? – За соціологічними дослідженнями, сьогодні 16% виборців не знають, за кого голосувати. 14% кажуть, що хотіли б голосувати «проти всіх». Чому ми збираємося позбавити людей права вибору, загнати їх у двопартійну систему? А що далі? Диктаторський режим однієї партії? Вибачте, але ми вже це мали. Невже історія нас нічому не навчила?! – Сьогодні «Наша Україна» – не на піку популярності. Чи не легше було спробувати себе в іншій політичній силі?

– Зараз, коли всі, кому не лінь, створюють партії, заповнюють ефіри дешевим піаром, ми хочемо запропонувати людям не стандартні гасла, а силу, яка порушуватиме глобальні суспільно-ідеологічні платформи. Державотворення – це не нові обличчя, а політичний курс. Останні десять років новітньої історії – це замалий час для того, щоби робити висновки про перспективи цієї політичної сили. – Ви вважаєте, що люди знову повірять у Ющенка? – Після президентства Ющенка залишилося чимало важливих надбань. Він створив інститут національної пам’яті, відродив гетьманську резиденцію в Батурині, відновив історичну справедливість щодо гетьмана Івана Мазепи, встановив пам’ятник героям Крут, надав Романові Шухевичу та Степану Бандері звання Героїв України, порушив перед світовою спільнотою питання визнання голодомору в Україні 1932-1933 років геноцидом. За Ющенка наша держава почала рухатися шляхом демократичних перетворень. Мінімальна зарплата і пенсія були прирівняні до прожиткового мінімуму. Я не знаю президента України, який зробив більше, маючи такі обмежені повноваження, як він. Сьогодні у владі є багато професійних людей, але, на жаль, серед них мало українців. Це видно з законів, які приймають на державному рівні, з політики окремих міністерств в уряді, з політичних заяв наших «державотворців». Взяти хоча б для

прикладу прийняття ганебного закону про мови. Партія регіонів завжди мала в парламенті 186 голосів. Де взялося 226, щоби його прийняти? Відповідь проста – допомогло 30 кнопкодавів. Ось де ховаються справжні зради. – Яке, на Ваш погляд, головне завдання нового об’єднання і наскільки цього разу воно буде міцним? – Головне завдання – це побудова національної держави. Держави, в якій 46 мільйонів населення вважатимуть себе українцями, стануть єдиною нацією. Це можливо зробити, якщо нам вдасться зберегти українську мову, національну історію та культуру, тобто ті засадничі речі, без яких немає нації. Заберіть, до прикладу, перших 20-30 прізвищ національних героїв з української історії. Що залишиться – російська, українська чи яка? Народ не матиме власної історії. Тому базові принципи нашої програми – неподільна унітарна соборна Україна, цілісна нація, єдина державна мова, розвинуте громадянське суспільство, європейський вибір, євроатлантична безпека, єдина українська помісна Церква, конкурентна економіка, національний виробник, потужний середній клас, подолання корупції та соціальний захист. А щодо міцності, то можу сказати, що б ти не робив – зводиш будинок, починаєш власну справу, – важливим є правильний фундамент. Якщо фундамент закладений на злі, неприязні – він не буде міцним, не буде ні добра, ні злагоди, ні любові. Дуже легко

бути в партійній структурі, коли вона перебуває на піку популярності. І зовсім інша річ, коли з неї розбіглися всі пристосуванці. Тепер вони виступають проти Ющенка. Але дуже важко зрозуміти, що саме їх не влаштовує. Може, проукраїнський вектор державної політики, який здійснював попередній президент? Виникає враження, що найбільше кричать саме ті «патріоти», які були тоді при владі на високих посадах і власною безвідповідальністю, низьким рівнем професіоналізму, зневагою до суспільства підривали авторитет президента. Як кажуть, один в полі не воїн. І звинувачувати одну людину в усіх помилках, м’яко кажучи, не по-чоловічому. Треба спочатку, щоби кожен із них відповів, що він зробив для держави і який коефіцієнт корисної дії був від його перебування у владі. Думаю, такі особи покинули наші лави. Усі, хто залишились, – це люди, які мають тверді переконання. Вони – справжній міцний кістяк нового об’єднання. – Що ще хотіли б додати на завершення нашої розмови? – Хотів би побажати українцям не хворіти черговими політичними проектами, а бути мудрими та розрізняти, де є справжнє українство і де дешеві передвиборні гасла. Сподіваюся, цього разу нам вдасться обрати собі достойний український парламент. Будемо вдячні за вашу довіру і за кожен голос. Пам’ятайте: УКРАЇНЦІ «ЗА» «Нашу Україну» – №14. Тетяна Паркасевич

особистість 17

Фріганізм (англ. freeganism від free – «вільний, безкоштовний» і vegan – «веганізм») – стиль життя, який заперечує принципи споживацтва. Його прихильники обмежують свою участь у традиційному економічному житті і прагнуть до мінімізації споживаних ресурсів. Як джерело продуктів харчування та інших матеріальних благ фрігани використовують звалища, сміттєві контейнери тощо. На відміну від безпритульних та жебраків, чинять так на знак небажання бути частиною економічної системи купівлі-продажу. Фріганізм виник на основі вегетаріанства, але через якийсь час пішов своїм шляхом. Більшість із його прихильників їдять і рибу, і м’ясо, але тільки те, що пропаде, якщо не буде спожите. Фрігани зобов’язані дотримуватися чистоти біля сміттєвих ящиків, залишати їх у кращому стані, ніж вони були до їхнього візиту, щоби полегшити працю «колег», які прийдуть туди наступними. «Кодекс честі» забороняє фріганам забирати з ящиків документи або папери з будь-якими конфіденційними записами. Втручання в особисте життя людей на основі знахідок зі смітника також категорично заборонено. Найбільшого розквіту рух фріганів досяг у Швеції, США, Бразилії, Південній Кореї, Британії та Естонії.

ьвівський фріган розповів ZIKу про подарунки долі і чому дівчата не соромляться, коли він «порпається».

Геннадієві (прізвисько Тарган) 22 роки. 2008-го здобув професію велослюсара. Офіційно безробітний. На життя заробляє, займаючись ремонтом побутової техніки та велосипедів. Виступає проти ідеології споживацтва і, щоби врятувати планету, збирає на смітниках та лагодить викинуті речі.

•

Прізвисько Тарган отримав ще у школі

От, наприклад, кілька днів тому знайшов mp3-плеєр – робочий, нормальний. Просто зламався usb-порт, мабуть тому його викинули. Вчора знайшов фен – справний, у робочому стані. Знаходжу програвачі, холодильники, телевізори – ремонтую, роздаю друзям, продаю. Хоча частіше таки перше, ніж друге. Знаю, що щось комусь треба, – кажу «забирай». Якісь речі використовую сам – наприклад, вдома у мене є мікрохвильова пічка, яку знайшов на смітнику, а ще одну хочу десь «прилаштувати». Навіщо це викидати, якщо його можна використовувати? І навіщо працювати вісім годин на добу заради того, аби купити щось, що можна взяти безкоштовно? По смітниках шарю з самого дитинства. Почалося з того, що, кілька разів викидаючи сміття, знаходив там щось цікаве. Відтоді періодично почав туди заглядати. Це не означає, що я роблю так щодня. Просто коли проходжу повз контейнер і нікуди не поспішаю, можу туди зазирнути, чи нема там чогось цікавого. У школі з мене знущалися через це – навіть прозвали Тарганом. Але я не переймався. І так те прізвисько до мене прижилося – Тарганом мене називають і досі. Лише кілька років тому я дізнався, що є така ідеологія – фріганство, яка заперечує культуру споживацтва. Фрігани виступають проти того, щоби виробляти, купувати і викидати все нові й нові речі, бо ж ресурси планети обмежені.

•

Дівчата порпаються у смітниках частіше

Люблю робити людям добро. У під’їзді в мене є «країна забутого дитинства» – коли знаходжу іграшки, доводжу їх до нормального вигляду і ставлю в шафку у під’їзді. Хтось звідти їх забирає, хтось ставить нові – такий кругообіг. Їх принесуть додому, відмиють – і зможуть знову ними бавитися. Бо хтось у дитинстві цю іграшку любив більше за все на світі, а потім її викинули

• фото: Наталя Горбань

«Навіщо купувати, якщо можна взяти на смітнику?» у смітник. Як на мене, це жахливо. Дитинство – найкраща пора в житті і нею треба насолоджуватись. Я не хочу дорослішати, не хочу бути затурканим системою і життям. Хочу бути таким, як діти – щирим і справжнім. Мабуть тому люблю іграшки. Збираю їх, хтось мені дарує, я комусь дарую – так обмінюємося. Узагалі досі вважаю себе дитиною. Сусіди на мене пальцем не показують – вони вже, здається, до мене звикли. А от мама моїм способом життя незадоволена і вважає, що так бути не має. Але мириться – бо ж не буде зі мною воювати, адже це моє життя. А от дівчата, з якими я зустрічався, ніколи не були проти мого захоплення. Я завжди знаходжу «відірваних» дівчат, які простіше до всього ставляться. Коли гуляю з дівчиною, то питаю, чи не буде їй гидко або соромно, якщо я буду порпатися у смітнику. Або пропоную їй відійти і вдавати, що ми незнайомі. Але ніхто ніколи не казав, що соромиться. А загалом так виходить, що фріганством більше займаються дівчата. Наприклад, у нас у Львові я єдиний хлопець-фріган, інші четверо моїх знайомих, котрі

займаються фріганством, – дівчата.

•

Про культуру фріганів та українців

Одне з правил фріганства – залишати смітники треба у чистішому вигляді, ніж вони були до того, як ти прийшов. Нерідко витягую зі смітника папір та пластик і перекладаю їх у спеціально призначені для цього контейнери. Мене страшенно злить, що наші люди не можуть зробити навіть таких елементарних речей, як посортувати сміття. А ще щось говорять про Європу… Конфліктів чи сутичок за смітники з бездомними у мене не було. Кілька разів натрапляв на злючого чоловіка, який казав: «Ідіть звідси! Що ви тут риєтесь!» Але таке буває рідко. За правилами солідарності, якщо хтось уже порпається у смітнику, ти маєш пройти повз. Хто перший прийшов – той і має право там щось шукати. А був випадок, коли ми з друзями оглядали вміст смітника, в якому вже знайшли кілька платівок, підійшла бабуся, котра також там щось шукала, і коли знайшла платівку

– показала нам і запитала, чи нам її не потрібно. Я часто бачу цю бабусю, іноді допомагаю їй щось дістати з дна контейнера. А коли знаходжу скляні пляшки, ставлю їх біля смітника – знаю, що вона пізніше прийде і забере їх.

•

Безкоштовна не лише техніка, а й житло

Зараз їжі зі смітників не беру – не маю такої потреби. Більше техніку або меблі. Але коли ми жили на сквоті (покинуте приміщення або будинок, яке займають для проживання, зазвичай без згоди власника. – ZIK), то чимало хороших продуктів знаходили на смітниках. А ще з нами жила дівчинка, яка була просто генієм фріганства – їй завжди вдавалося знайти щось смачненьке. І при цьому жодного разу нічим не хворів. А скільки ми всього їли звідти! Тим, що знайшов, ніколи не труївся. А тим, що купив, – бувало. До речі, ще коли був малий, їздив на звалище, наступив там на іржавий цвях, поранив собі ногу. Дуже злякався – думав, що це кінець, бо там таке робиться! Але прийшов додому, промив ногу – і за

три дні все зажило. Можливо тому, що маю добрий імунітет. За допомогою фріганства в покинутому будинку можна створити собі комфортні умови – на смітнику можна знайти необхідну побутову техніку і їжу. А якщо ще й працювати, то можна купити валик та фарбу і закатати стіни. Тоді помешкання буде гарним і охайним. Головне, щоби було бажання. Найдовше у сквоті ми жили на вул. Пісковій – майже рік. Усе там відмили, прибрали, зробили ремонт. До нас приходив власник, сказав: «живіть» (будинок однаково мають зносити). Це приміщення було дуже хороше. І головне – велике: можна було робити майстерні, галереї, якісь соціальні речі… Але все розлетілося, бо там поселилися якісь «ліві» люди, які кричали, шуміли, пиячили. А ті, хто організували сквот, тобто відмивали його і чистили, були надто пасивні, замість того, щоби дати копняка і вигнати. Казали: «Ну а що ми зробимо? Що має бути, те буде…» І так дочекалися того, що всіх вигнали, а будинок опечатали. За кордоном на таких сквотах живуть десятиліття-

ми. У нас люди до цього поки що «не дозріли». Уже п’ятий сквот, який ми робили, пропав через людей… Перед тим, як заселятися, ми ніби домовлялися про «сухий закон», що ніякого алкоголю, ніяких незнайомих людей там бути не має… Але щоразу знаходиться хтось «у третьому коліні», до кого приходять якісь незрозумілі люди, які бухають, щось ламають, крадуть. У результаті на нас починають скаржитися сусіди – і сквот розганяють.

•

Подарунки долі зі смітника

У багатших районах, де рівень життя людей високий, на смітниках можна знайти дуже багато цікавих речей – і техніку, і одяг, і їжу. Наприклад, є такий смітник у центрі Львова, біля якого я часто проходжу і ледь не щоразу знаходжу там щось цікаве. Якось, коли ми жили на вул. Пісковій на сквоті («мажорний» район), мені захотілося чаю. Я сказав: «Іду шукати чайник». Підійшов до першого смітника – і просто витягнув звідти чайник. Іноді так буває: чогось хочеш – і відразу знаходиш. Так само було в Києві. Мені були потрібні навушники, я підійшов до першого смітника – і відразу ж їх знайшов. Іноді життя підносить такі подарунки. Підготувала Наталя Горбань

№39 4 жовтня 2012 року

споживач 18

Дешевші. В уяві урядовців

• фото: Василь Гузінський

Обіцяного здешевлення ліків на 20% у вересні так і не відбулося

а початку літа уряд пообіцяв, що з вересня цього року більшість ліків вітчизняного виробництва подешевшають на 20%. Однак, судячи з моніторингу цін, який ми провели, поки що обіцянки так і залишилися обіцянками – цін на ліки досі ніхто не знизив.

•

Що обіцяли

Здешевлення мало відбутися згідно з меморандумом взаєморозуміння, який 6 червня було підписано між Кабміном і більш ніж чотирма десятками фармацевтичних компаній. Основним пунктом було поетапне зниження (протягом трьох місяців) цін на соціально значимі препарати на 20%. В обов’язковому списку мінімального асортименту – 102 лікарські засоби. Серед них такі, як амізон, валеріана, валідол, кальцію глюконат, лідокаїн та 15 виробів медичного призначення (вата, шприци, термометри та ін.). Окрім цього, керівники підприємств пообіцяли не підвищувати цін на препарати, що внесені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також на ті, які лікарні купують за бюджетні гроші. У переліку флуконазол, тетрациклін, стрептоміцин та інші. Своєю чергою, Кабмін зобов’язався розробити чіткі критерії відбору лікарських засобів для закупівлі за бюджетні кошти та формування

№39 4 жовтня 2012 року

державного замовлення. Окрім цього, мали посилити державний контроль на етапі допуску препарату-аналога, що вже є в обігу на внутрішньому ринку. Під час підписання меморандуму Микола Азаров зазначав, що це передусім добровільний документ, бажання обмежити вартість ліків і показати приклад усім іншим виробникам та продавцям. – Я надзвичайно вдячний вам за те, що ви добровільно погодилися на зниження цін на ліки. З одного боку, це може при-

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

звести до зниження певних економічних показників, а з іншого – зниження вартості не завжди спричиняє економічні втрати. Іноді це призводить до збільшення обсягів продажу. А зі свого боку ми беремо певні зобов’язання – і ми їх, безперечно, будемо виконувати, – додав прем’єр.

•

А що зробили

Ми зафіксували ціни на деякі лікарські засоби у червні та порівняли їх із цінами у вересні та на початку жовтня.

Частина медикаментів із цього переліку не подешевшала – навпаки подорожчала. Натомість представники уряду впевнені, що ліки тепер вартують менше. Під час «круглого столу» за участі вітчизняних фармацевтів і представників уряду голова Державної служби України з лікарських засобів Олексій Соловйов зазначив: «За результатами меморандуму можна констатувати, що у повній мірі були підтримані ініціативи уряду та президента – і ціни на лікарські препарати, які входять до обов’язкового переліку для

аптечних установ, справді були знижені на 18%». ZIK звернувся до представників фармацевтичних компаній, які брали участь у підписанні меморандуму, з питанням, чому ціни на ліки не були знижені на обіцяні 20%. Виконувач обов’язків керівника планово-економічного відділу Борщагівського ХФЗ Марина Галензовська розповіла, що вони намагатимуться знижувати ціни, але поки що це дуже складно. – Зрозумійте, що ми – лише початкова ланка у розповсюдженні ліків. Після нас

ТОВ «Здоров’я»

Індикативна ціна, грн (11.06.2012 р.) 33,22

Індикативна ціна, грн (07.09.2012 р.) 33,23

Індикативна ціна, грн (01.10.2012 р.) 34,29

Кардіо

ТОВ «Здоров’я»

6,70

6,58

6,69

Анестетик

ТОВ «Здоров’я»

13,60

13,99

14,33

Протимікробний

ТОВ «Здоров’я»

13,28

13,00

13,26

Противірусний

ВАТ «Фармак»

14,15

Глюкокортико ВАТ «Фармак» стероїд Антибактеріальний ВАТ «Фармак»

32,99

ліки відсутні у продажу 33,80

ліки відсутні у продажу 34,01

7,27

7,37

7,60

Антиалергічний, протизапальний Вітамін В6

ЗАТ «Дарниця»

6,24

6,28

6,56

ЗАТ «Дарниця»

11,78

11,60

11,93

Антибіотик

ЗАТ «Дарниця»

19,94

20,54

Знеболювальний, протизапальний Протигрибковий

Борщагівський ХФЗ 11,05

11,23

11,32

Борщагівський ХФЗ 8,39

8,63

8,38

Назва препарату

Група

Виробник

Азитроміцин (250 мг, №6, капс.) Атенолол (0,05, №20, тб.) Лідокаїн (10%, 2 мл, №10) Метронідазол (0,25, №20, тб.) Ацикловір (табл. 0,2 №20)

Антибіотик

Гідрокортизон (2,5%, 2 мл, №10) Ципрофлоксацин (0,5, №10, тб.) Дексаметазон (0,4%, 1 мл, №5) Піридоксину г/х (5%, 1 мл, №10) Цефазолін (розчин д/др. 1 №5) Ібупрофен (0,2, №50, таб.) Клотримазол (1%, 25 г, мазь)

ще працює дистриб’ютор, а потім уже аптеки. Тому, звісно, наші ціни значно нижчі, ніж у аптеках. Але ми намагаємося не піднімати їх, як і обіцяли, а також поступово зменшувати вартість соціально орієнтованих ліків. Та все ж в умовах, коли все дорожчає, це відбувається дуже складно. До того ж сировину ми закуповуємо з-за кордону, тому ціна ще й від цього залежить. На питання, на які саме ліки вже знижено ціни, Марина Галензовська відповісти не змогла. Представники ж інших фармкомпаній, як і в Міністерстві охорони здоров’я, так і не надали своїх пояснень. Підготувала Євгена Слободянюк спільно із

24 вересня цього року уряд вніс зміни до постанови «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного при значення». Документ набуде чинності з 1 січня 2013-го. Відповідно до цього нормативно-правового акта, пропонують за стосувати єдиний рівень постачальницько-збу тових надбавок (10%) на всі лікарські засоби, до яких запроваджено державне регулювання цін, і встановити граничні торговельні (роздрібні) надбавки на них залежно від вартості. Зокрема, при закупівельній ціні на лікарські засоби до 100 грн дозволена торговельна (роздрібна) надбавка 25%, від 100 до 300 грн – 20%, від 500 до 1000 грн – 15%, більш як 1000 грн –10%.

історія 19 Богдан Білан

елчинський став, який ще до початку ХХ століття існував на місці нинішніх фонтану і басейну при вході в Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького, був свідком не одної звитяги на фронті військовому та любовному. Найкращі його часи пов’язані з генералом австрійської кавалерії князем Генеквіном фон Фреснелем. Окрім бойових подвигів, він прославився тим, що облаштував на ставі надсучасну військову пливальню (басейн), організовував тут показові військові маневри та грандіозні «морські битви». А особливо він відзначився своїм палким коханням до Зузани Стшембош, файної і заможної львівської панночки.

«Цього погожого вересневого дня на ставі Пелчинському військові влаштували для всіх мешканців міста незабутні фестини. Задовго до їх початку по місту розвішали гарно виконані афіші, на яких була інформація про перебіг свята та малюнок його основної атракції – битви з морськими чудовиськами. У визначений час дослівно ціле місто вирушило понад став. Підприємці влаштовували трибуни, бо за львівським звичаєм один хотів бачити ліпше і більше, ніж інший. Був величезний тлум, а найсильніше нарікали на непорядок ті, які найактивніше штовхалися, прагнучи стати у перших рядах. У виступах брали участь усі види зброї, навіть артилерія з гарматами. Це була файна військова забава з показовими маршами, атаками, засідками, молодечими вигуками і т. п. при великому, спраглому видовищ натовпі. Оскільки у Львові немає жодного моря, то нічого дивного, що використовували став Пелчинського. Смакам львівської публіки потрафляли змоклі військові, з яких вона дуже потішалася. Сама битва морських чудовиськ справила на громадян незабутнє враження. Кружляючи ставом, штучні кити, крокодили, дракони і сирени породжували голосні викрики захоплень і погроз, так само як і човни, заповнені муринами (неграми) і турками. На закінчення мала відбутися до цього часу невідома у Львові забава – відлов кита. Та не все проходило згідно зі сценарієм. Публіка, як, зрештою, на кожних фестинах, була трохи обдурена, але оскільки львів’янин полюбляє час від часу бути трохи обдуреним, то все закінчилося легкими наріканнями. Слід теж відзначити, що фестини відбувалися з метою зібрати грошей на користь потерпілих від повеней».

Любов і чудовиська • «Пелчинський став», літографія Карла Ауера

Тесть із зятем не бавились у жодні сентименти, змобілізували свої збройні сили – і рушили на поле бою недалеко від Золочева

кутою за найменшу провину. «Улюбленим покаранням генерала стало опускання у колодязь, де замість води було лише болото, жаби і різні хробаки. Ця кара була такою страшною і гидкою, що багато людей не витримували цього і позбувалися глузду». Думку жінки та її інтереси не брали до уваги. «Щораз менше втіхи мала вона від життя між двома шаленцями, з яких один був її рідним батьком, а другий – чоловіком. Порятунок прийшов після смерті тих двох найдорожчих осіб – лише тоді графиня могла дати волю своєму доброму серцю і філантропним почуттям». Насамперед вона намагалася компенсувати страждання, яких зазнали люди у форпостах ворогуючих сторін. «У Вільшаниці, резиденції батька, вона за свій рахунок вибудувала церкву і віддала у її власність 400 моргів поля. Також вибудувала церкви в Ляцькому (зараз с. Червоне Золочівського району) і в околиці, не рахуючи допомоги на різні потреби без огляду на віросповідання».

• «Боротьба з морськими потворами» – фрагмент плакату вистави, літографія Карла Ауера

Приблизно так міг виглядати репортаж про яскраве свято на Пелчинському ставі, який перетворили на один з основних об’єктів розваг львів’ян військові на чолі з генералом Фреснелем.

поле зору австрійської армії це місце потрапило близько 1820 року. До того тут, можна сказати, закінчувалося місто. На пагорбах теперішньої Цитаделі ще були заміські будиночки патриціату з городами, садками і виноградниками. Навпроти ж розкинулись обшири так званої Вульки (зараз Парк культури та Студентський парк), що була дикою і романтичною пусткою, котру оточував вінок лисих розкиданих пагорбів. «Старші львів’яни воліли б ліпше будувати дороги, ніж їздити чи ходити біля страшних урвищ. Навіть пастушок, котрий пас кіз, боявся спинатися по цих горах, котрі кишіли гадинами, осами і шершнями». Поміж обома верховинами протікала річка Вулька (чи Сорока) – притока Полтви. Завдяки чисельним джерелам і потічкам вона творила на своєму шляху каскади ставків, найбільшим з

яких був Пелчинський. Свою назву він отримав від родини Пелків, які були власниками цих земель і млинів на річці. Спочатку військові почали використовувати пустинні пагорби Вульки для маневрів і навчань, потім застосували для своїх потреб став, а вже у 1850-х збудували фортецю на Цитаделі.

еред тим як очолити полк кавалерії у Львові, князь фон Фреснель зробив блискучу військову кар’єру. Мав за собою багато вдалих битв, а на грудях – цілі ряди орденів. Уже в нашому місті він проявив себе і як чудовий організатор – облаштував навколо Пелчинського ставу військовий полігон та басейн. Сам князь, окрім військових досягнень, відзначився ще й пригодами в особистому житті. «Його вибір пав на молоденьку панночку Зузану Стшембош, котра, окрім розкішної вроди, мала ще мільйонний маєток. Посаг чарівної одиначки тягнувся з обох боків цісарської дороги від Львова до самого Золочева: шістнадцять сіл з панщиною вклонялися молодій дідичці, для неї шуміли ліси на всім гірськім пасмі

Вороняків, до неї всміхалася уся ця людна околиця». І хоча генерал був уже немолодий та небагатий, проте міг протиставитись батькові Зузани, який був пострахом для своїх посполитих, усієї родини та сусідів. «Старий Стшембош, колись учасник наполеонівських воєн, був войовничим авантюрником, цілком у стилі польських магнатів ХVІІІ століття. У твердому австрійському ярмі вже не було місця для такого типу осіб, однак пан Томаш і далі навіснів, страхом і переляком охоплюючи цілу околицю». У таких умовах батьківської тиранії та шляхетської вседозволеності зростала дівчина, аж поки родина добилася через суд можливості її забрати. Зузана знайшла прихисток у монастирі Sacre Coeur (Святого серця, на пл. Юра – зараз ІІІ корпус «Політехніки»). Дізнавшись про долю дівчини та її маєтки, Фреснель запропонував руку, серце та полк гусарів у розпоряд ження стурбованої родини. Таким чином генерал отримав молоду вродливу шляхтянку і її мільйони, а Зузана – становище при цісарському дворі та захист від дивацтв знавіснілого батька.

Настали сімейні будні, які у цій зварйованій родині не могли бути нудними. Фреснель намагався якнайскоріше опанувати надані йому багатства, а старий Стшембош відверто ненавидів підстаркуватого розпорядника частини його статків. І, як результат, дійшло до гучного конфлікту за межу, хоча Зузана була одиначкою і весь спадок однаково переходив їй. Та це не мало значення – важливим був привід! «Тесть із зятем не бавились у жодні сентименти на кшталт судових процесів – просто змобілізували свої збройні сили і рушили на поле бою. Одного дня на горі недалеко від Золочева зустрілися старий Стшембош на чолі 500 селян і генерал Фреснель із доволі великою кількістю гусарів». Обидві сторони, люди бойового гарту, мали намір серйозно воювати. Довелося втрутитись сусідам, які спільними зусиллями з мудрішою частиною родини зуміли закопати сокиру війни. Насправді Фреснель мало відрізнявся від пана Томаша. У своїх володіннях він намагався навести казенну дисципліну. Важка безправна робота супроводжувалася по-

давалося, нарешті спокій і мир поселилися в її домі. Але, напевне, пані Зузана була покликана, жертвуючи собою, рятувати мир і честь своєї родини. Коли вона звільнилася від обох тиранів, перед нею став наступний виклик. Після листопадового повстання 1830-1831 років конфіскували увесь маєток далекого родича графа Костянтина Ожаровського. Вона могла врятувати його родину, уклавши шлюб і таким чином надаючи матеріальну допомогу герою, кавалеру ордену Virtuti Militari, який втратив усе в боротьбі за відновлення польської держави. Патріотичні пориви мали перемогти бажання тридцятирічної жінки жити у нормальній сім’ї, адже граф, хоч і був не старий, славився своєю відразливою зовнішністю. «Але Зузана відважилася на цей героїчний вчинок. Віддала себе і свій маєток Ожаровському. Зрозумів цю ситуацію і Ожаровський, людина, поза своєю фізичною бридотою, дуже інтелігентна, вихована і великий патріот, а тому їх шлюб був суто формаль ним…» Графиня Ожаровська пережила і свого другого чоловіка. Померла десь на 89-му році, присвячуючи своє вдовине життя духовним справам. Про всю величину трагедії особистого життя багатої, але нещасливої панянки може свідчити факт, поданий дослідником Романом Афтаназі: «У кінці лісу було око з таємничими готичними написами, начебто пам’ятка епохи романтизму – знак нещасного кохання Зузани Стшембош до якогось художника». За матеріалами: Францішек Яворскі. Над ставом Пелчинським / Бібліотека часопису «Ї» №39 4 жовтня 2012 року

телебачення 20 П’ЯТНИЦЯ, 5 жовтня

• Ефір: 12 канал (Львів), 04:00-06:00, 12:00-16:00, 21:00-00:00 (у будні), 02:00-08:00, 21:00-24:00 (у вихідні та свята). Цілодобово у кабельних мережах Західної України та Києва. Супутник: АМОS 2 4W; частота – 11609.75 МГц.; FEC (корекція похибок) 3/4; символьна швидкість – 3600 Ксимв./сек.; поляризація – горизонтальна.

СУБОТА, 6 жовтня

НЕДІЛЯ, 7 жовтня

ПОНЕДІЛОК, 8 жовтня

ВІВТОРОК, 9 жовтня

СЕРЕДА, 10 жовтня

ЧЕТВЕР, 11 жовтня

06:00 ПроКарпати 06:45, 08:10 Чвертка з паном Марциняком 06:50, 09:10 Хіт-парад FM-TV 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:45, 14:25 Народний контроль ZIK 07:50, 14:30 Спортивні новини 07:55, 14:35 Економіка зблизька 08:05, 14:40 Погода 08:15 Без цензури 08:20 Every day 08:30 101. Служба по рятунку 08:55, 16:35, 18:00 Телемагазин 09:20, 17:35 Телефільм 09:50 На всі 100 10:15 Перевірка на вечірку 10:40 Доміно 11:40 Чоловічі розваги 12:00 Телерада 13:00, 19:30 Діло 13:30, 19:00 Віч-на-віч із репортером 14:00 Огляд дня 14:45 Прямим текстом 16:50 Книга скарг і пропозицій 17:15 Sundaynews 18:15 Власний бізнес 18:35 Вечірня казка 20:00 Топ-тема

06:00, 09:10 Телефільм 06:30, 10:45 Чоловічі розваги 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:50, 14:25 Народний контроль ZIK 07:55, 14:30 Спортивні новини 08:00, 14:35 Економіка зблизька 08:10, 14:40 Погода 08:15, 11:10 Чвертка з паном Марциняком 08:20 Паті з FM-TV 08:35, 11:25 Без цензури 08:40 Every day 08:55 Телемагазин 10:10 101. Служба поря тунку 10:30 Народний адвокат Прикарпаття 11:30 Хіт-парад FM-TV 12:00 Віч-на-віч із репортером 12:30 Топ-тема 13:30 Діло 14:45 Вибори. 3D формат 15:55 Здоров будь! 16:05 Телемагазин 16:20 Хто тут живе? 18:10 Телемагазин 18:35 Вечірня казка 19:00 Діло 19:30 Фракція 20:30 Діло

06:00, 15:10 101. Служба порятунку 06:20 Прямим текстом 07:20 Перевірка на вечірку 07:35 Власний бізнес 07:55, 14:00 Погода 08:00 Мультисвіт 08:25 Чвертка з паном Марциняком 08:45, 14:05 Every day 08:55, 16:00, 18:00 Телемагазин 09:10, 14:40 Телефільм 10:30 Доміно 11:30 Книга скарг і пропозицій 11:55 Без цензури 12:00, 13:30, 19:00, 20:30 Діло 12:30 Телерада 14:15 Лісовий сектор 15:30 Без цензури 15:35 Sundaynews 16:15 Концерт Г. Лепса, 1 ч. 17:10 На всі 100 18:15 БудЕксперт 18:35 Вечірня казка 19:30 Діалоги

06:00 БудЕксперт 06:20 Чвертка з паном Марциняком 06:35 Every day 06:45 Програма захисту 07:00 Мультисвіт 07:30 Погляд на тиждень 08:15, 14:00 Погода 08:20 Здоров будь! 08:35 Хіт-парад FM-TV 08:40 Перевірка на вечірку 08:55, 16:00 Телемагазин 09:10, 17:35 Телефільм 09:35 На всі 100 10:00 Хто тут живе? 11:50, 18:20 Без цензури 12:00 Громадська думка 13:00 Діло 13:30, 19:00 Віч-на-віч із репортером 14:05 Чесно. Фільтруй Раду! 16:15 Вибори. 3D формат 18:00 Телемагазин 18:15 Хіт-парад FM-TV 18:30 Вечірня казка 19:30 Діло 20:00 Фракція

06:00 Книга скарг і пропозицій 06:25, 14:45 ПроКарпати 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:50, 14:25 Народний контроль ZIK 07:55, 14:30 Спортивні новини 08:00, 14:35 Економіка зблизька 08:10, 14:40 Погода 08:15 Чвертка з паном Марциняком 08:20 Sundaynews 08:45, 15:50 Хіт-парад FM-TV 08:55, 16:00 Телемагазин 09:10 Every day 09:45, 15:30 Народний адвокат Прикарпаття 10:00 Прямим текстом 11:55 Чвертка з паном Марциняком 12:00 Фракція 13:00, 19:30 Діло 13:30 Віч-на-віч із репортером 16:15 Перевірка на вечірку 16:35 Доміно 17:30 Телефільм 17:55 Телемагазин 18:10 Лісовий сектор 18:30 Вечірня казка 19:00 Віч-на-віч із репортером 20:00 Діалоги

06:00 Доміно 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:45, 14:25 Народний контроль ZIK 07:50, 14:30 Спортивні новини 07:55, 14:35 Економіка зблизька 08:05, 14:40 Погода 08:10 Чвертка з паном Марциняком 08:15, 18:25 Без цензури 08:20 Every day 08:30 Хіт-парад FM-TV 08:35 Лісовий сектор 08:55, 15:55, 18:00 Телемагазин 09:10 Чоловічі розваги 09:45 Вибори. 3D формат 11:10 Телефільм 11:35 Перевірка на вечірку 11:55 Чвертка з паном Марциняком 12:00 Діалоги 13:00, 19:30 Діло 13:30, 19:00 Віч-на-віч із репортером 14:00 Огляд дня 14:45 БудЕксперт 15:05 101. Служба порятунку 15:30 Власний бізнес 16:10 Чесно. Фільтруй Раду! 18:15 Здоров будь! 18:30 Вечірня казка 20:00 Громадська думка

06:00, 10:05 Прямим текстом 06:55 Дитяча трибуна 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:50, 14:25 Народний контроль ZIK 07:55, 14:30 Спортивні новини 08:00, 14:35 Економіка зблизька 08:10, 14:40 Погода 08:15, 11:55 Чвертка з паном Марциняком 08:20 Паті з FM-TV 08:45 Every day 08:55, 16:35, 18:00 Телемагазин 09:10 Книга скарг і пропозицій 11:05 Без цензури 11:10 Програма захисту 11:25 Перевірка на вечірку 11:45 Хіт-парад FM-TV 12:00 Громадська думка 13:00, 19:30 Діло 13:30, 19:00 Віч-на-віч із репортером 14:45 Хто тут живе? 16:50 На всі 100 17:15 101. Служба порятунку 17:35 Телефільм 18:15 Народний адвокат Прикарпаття 18:30 Вечірня казка 20:00 Телерада

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 22:00 101. Служба порятунку Ексклюзивні новини від рятувальників, оперативне відео з надзвичайних подій, фахові поради експертів та правила безпеки, а також відважні вчинки справжніх героїв, які живуть поруч із нами та не бояться рятувати людські життя. 22:25 Вибори. 3D формат Виборчі дебати у новому, об’ємному політичному форматі 3D: дебати, диспут, дискусія. У кожній програмі – по дві пари опонентів. Це кандидати, їх довірені особи та представники політичних сил – учасників виборчого процесу.

21:00 Власний бізнес 21:20 Погода 21:35 БудЕксперт 22:00 Програма захисту 22:15 Доміно Троє гостей ігрової телепрограми дадуть свої оригінальні експрес-відповіді на 28 каменів-запитань журналіста Романа Шостака. Хвилина для відповіді – це замало часу для того, щоби вигадувати, і водночас дуже багато, щоби говорити по суті. 23:15 Перевірка на вечірку 23:30 На всі 100

21:00 Погляд на тиждень Неупереджено, докладно, глибоко про головні події. Хвилюючі теми, фахові коментарі й обговорення топ-теми тижня із запрошеним у студію гостем. 21:45 Погода 22:00 Чесно. Фільтруй Раду! Виборчий округ №126. Котрий із кандидатів зможе найефективніше вплинути на електорат Стрийського та Жидачівського районів, міст Стрий та Моршин? Може, це представник партії «УДАР Віталія Кличка» Андрій Кіт чи кандидат від ВО «Батьківщина» Олег Канівець? Або самовисуванець Ігор Осташ? Чи переможця сутички за депутатський мандат слід шукати у протистоянні представника політичної партії «Нова політика» Василя Рябошапка і самовисуванця Ігоря Тенюха?

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 22:00 ПроКарпати 22:45 Народний адвокат Прикарпаття 23:00 Прямим текстом

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:50 Без цензури 22:00 НА!РОБОТУ Незабаром – перше реальне шоу «НА!РОБОТУ». Але спочатку про тих, хто наживається на нашому бажанні знайти роботу, – про шахраїв і непевних роботодавців. Вражаючі журналістські спецрозслідування! 22:20 Здоров будь! 22:35 Хроніка надій та ілюзій. Радянська Україна 23:00 Прямим текстом

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 22:00 Хто тут живе? Уся правда про чиновників, депутатів, суддів і правоохоронців. Для кого вони працюють – для народу чи для власного добробуту? У прямому ефірі в студії оприлюднюють результати журналістських розслідувань про нерухомість, майно, бізнес та видатки запрошеного держслужбовця.

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:50 Без цензури 22:00 Прямим текстом Про політику – лише прямим текстом! До відвертої дискусії Остап Дроздов запрошує експертів, аналітиків та політичних діячів. Актуальні події, що відбуваються у суспільстві, стають темою для обговорення у студії. Це програма для вдумливих телегурманів, що змушує не просто слухати, а чути, не просто дивитися, а мислити.

Перед стартом Першого реального шоу «НА!РОБОТУ» журналісти з’ясовують ситуацію на ринку праці 9 жовтня на телеканалі ZIK стартують спецрозслідування журналістів Першого реального шоу «НА!РОБОТУ». Серія безпрецедентних викриттів основних проблем, пов’язаних із роботою та працевлаштуванням, виходитиме в ефір щовівторка. Таким чином телеканал ZIK анонсує початок нового наймасштабнішого в Західній Україні телепроекту.

20 тисяч гривень боргу – і це лише одному працівникові. З такою бідою до журналістів проекту звернулася мати ошуканого робіт-

за півроку тяжкої роботи чоловікові виплачувати не збираються – і це при офіційному працевлаштуванні. Що робити в такій ситуації

СпецроЗслідування «на!роботу» з 9 жовтня щовівторкА о 22:00

№39 4 жовтня2012 року

ника. Мовляв, підприємство збанкрутувало, а зарплату

– з’ясуємо в одному з перших розслідувань проекту.

Без їжі, без дому й роботи і далеко за кордоном. У таку халепу потрапили заробітчани, які довірили одній із львівських фірм своє працевлаштування на чужині. Журналіст проекту зробив справді відчайдушний крок – влаштувався менеджером у фірму, яка замішана в кримінальній справі та на яку поскаржилися глядачі ZIKу. Підприємці начебто допомагали заробітчанам цілком легально праце влаштуватися за кордоном, а насправді… Детальніше

про це – уже найближчого вівторка, коли вийде перше розслідування проекту. «Ми показуємо, як працювати і не дозволяти себе використовувати, як відстоювати свої права й не вірити у сумнівні обіцянки працедавців, як розуміти свої реальні можливості і не обманювати самих себе у роздутих резюме», – пояснює вихід в ефір серії розслідувань керівник Першого реального шоу «НА!РОБОТУ» Ольга Мовчан. Ці матеріали мають підготувати глядачів до не-

бувалого проекту – реальних змагань за роботу мрії. Адже 6 листопада на телеканалі ZIK стартує Перше реальне шоу «НА!РОБОТУ». Глядачі спостерігатимуть, як учасники крок за кроком рухаються до головного призу. Кожен із них прагне нової роботи – кращої, цікавішої, креативнішої. Претенденти на головний приз, які раз за разом вибуватимуть, будуть обов’язково працевлаштовані. Але переможе тільки один – і саме він отримає роботу своєї мрії. Юля Сівакова

спорт 21

«Кунг-фу має бути в кожному русі, в кожному подиху» Микола Пляскін, майстер Львівської академії традиційного ушу, розповів, у чому різниця між ушу та кунг-фу, чому українці можуть досягти в них успіху і скільки коштує навчання в китайських монастирях

китайської традиційне ушу перекладають як «бойове мистецтво». А от назва «кунг-фу» до нас потрапила спершу зі Заходу – і дослівний переклад звучить як «досконала майстерність у чомусь». Тобто вислів «кунг-фу» ми можемо застосовувати у різних ситуаціях і стосовно різних людей, які є майстрами своєї справи у будь-якій галузі діяльності.

З певних історичних причин кунг-фу було застосоване до традиційного ушу. До початку 1990-х років традиційне ушу в Китаї осягало всі види людської діяльності. Це був свого роду стиль життя китайців і ним займалося дуже багато людей. Особливу увагу цьому виду єдиноборств приділяли військові й охоронні служби. І навіть коли відкривали школи бойового мистецтва, це були не тільки заклади для вивчення єдиноборств, а й освітні заклади, де навчали також оздоровчих практик, китайської медицини та реабілітації. Можна сказати, що в основі традиційного ушу лежить насамперед здоровий спосіб життя, бо це надзвичайно тісно пов’язано з китайською ментальністю.

не вважаю, що для того, щоб досягти успіху у східних єдиноборствах, потрібно бути китайцем. Але справді, не можна взяти шматок культури і перенести її в іншу країну, не розуміючи її до кінця, адже ми не зможемо її використовувати повноцінно. Тому я досить багато часу проводжу в Китаї, а саме в монастирях Уданських гір, володію китайською мовою. І саме через розуміння мови та спілкування з простими людьми і майстрами бойових мистецтв відбувається пізнання культури та ментальності цього народу.

нас донедавна не було нормальних джерел, у яких можна було б знайти достовірну інформацію. Сьогодні ж познайомитися з традиційним ушу можна і в Україні, але, звісно, для того, аби побачити, що це насправді, бажано було б, як то кажуть, хоча б одним оком глянути на нього в Китаї. Знаєте, навчання у нас я можу порівняти з тренуваннями, коли людина теоретично володіє ударами руками та ногами, але при цьому ніколи

не стояла у спарингах і не має практики. Тому, як на мене, потрібно їхати туди, де це зародилось, і пізнавати те чи інше східне єдиноборство. У нашій академії намагаюся знайомити учнів не тільки з традиційним ушу, а й з китайською культурою. Ніхто не каже, що потрібно забувати своє рідне, але що більше ми пізнаємо інших людей, то більше розуміємо себе. Ми маємо змогу побачити, зробити певні висновки, порівняти українську та китайську культури. Можу сказати, що, вивчаючи китайську культуру, я багато дізнався нового про українську.

ізнання культури народу, де зародилось ушу, сприяє росту майстерності, створюється додаткова мотивація. Принаймні саме так було в мене. Я займався у двох майстрів, у двох особистостей, котрі вплинули на моє життя. Це майстер Хан Куйюань, пекінський майстер тайцзицюань стилю сім’ї Чень, – перший мій учитель, який багато чого мене навчив і надалі продовжує вчити. Він і ознайомив мене з поняттям кунг-фу, бо раніше у мене було викривлене розуміння усіх цих речей. Я ставився до цього суто як до бойового мистецтва, а ця людина відкрила мені очі – і я побачив, що це цілий світ, у якому

““

ивчаючи бойове мистецтво заради бойового мистецтва, у певний момент життя людина може стикнутися, наприклад, із такою проблемою, як втрата здоров’я. Тому бойове мистецтво потрібно сприймати не як якийсь період у житті, а як стиль усього свого життя. Крім того, це мистецтво, яке дуже активно розвивається і сьогодні. Наприклад, зовсім недавно з’явилось таке поняття, як модерн-ушу. А традиційне ушу розділилося на два напрями – ушу таолу та ушу саньда. Де саньда – це двобої, а ушу-таолу – демонстрація техніки. І люди, котрі безпосередньо роблять ставку на один із аспектів китайського традиційного ушу, у підсумку за мету ставлять дещо інше – наприклад, досягнення якихось спортивних результатів. Можна побачити унікальних спортсменів, котрі демонструють техніку на грані фантастики і досконалі у двобої. Але якщо ми будемо говорити про традиційне ушу, то воно в собі осягає все це.

давнину люди, які хотіли займатися кунг-фу в монастирях у майстрів, мали витратити для цього щось дороге. Це могли бути як матеріальні, так і духовні цінності. Я зустрічав людей,

Для підтримки здоров’я достатньо займатися по годині два-три рази на тиждень. Для того ж, щоби чогось навчитися, на тренування треба щодня витрачати хоча б годину. Заняття кунг-фу мають бути систематичними і комплексними.

цікаво жити і розвиватися. Я почав розуміти, для чого все це роблю і заради чого цим займаюся. Поки ти молодий і не маєш наставника, який відкрив би тобі очі на всі ці моменти, то займаєшся або тому, що це подобається, або ж щоби бути сильним чи щоби когось перемагати. Але насправді це не основна цінність, вона є важливою лише на певний відрізок життя. Розуміння цього у мене відбулося власне у кунгфу. Воно допомагає змінити ставлення до світу, бо коли ти живеш заради свого «я» (матеріальних цінностей), то не можеш побачити життя навколо себе, не замислюєшся про власне життя і про те, що буде далі. І коли пелена з очей спадає, світ набуває повної яскравості.

які приїжджали в Китай і думали, що, нічого не віддавши і не заплативши, будуть навчатися в монастирях. Насправді вони дуже помилилися. Кожен монастир має певне забезпечення і певні правила, котрі мають виконувати всі без винятку. І тому просто так брати всіх охочих жоден монастир не буде. Будь-яка школа бойового мистецтва при монастирі коштує певних грошей – це і навчання, і проживання, а також необхідно мати справжнє бажання займатися тим чи іншим видом єдиноборств. Якщо людина виявляє бажання навчатися, вона повинна бути готова і до великих фінансових та моральних затрат. Особисто я дуже довго відкладав гроші, щоби провести кілька тижнів у монастирях. Я вже понад де-

сять років навчаюся в різних майстрів і не бачу кінця-краю науці. Після кожної поїздки

глибинного досвіду освоєння кунг-фу. Також, використовуючи роботу зі зброєю в наших

““

Кунг-фу допомагає змінити ставлення до світу, бо коли ти живеш заради свого «я», то не можеш побачити життя навколо себе.

відкриваю для себе щось нове.

ля підтримки здоров’я достатньо займатися по годині два-три рази на тиждень. Для того ж, щоби чогось навчитися, на тренування треба щодня витрачати хоча б годину. Заняття кунгфу мають бути систематични-

ми і комплексними. Вони повинні включати як індивідуальні напрацювання, так і практику з партнером. Але краще, щоби кунг-фу було в кожному вашому русі, в кожному подиху. Читаєте ви книги або чимось іще зайняті, все це можна робити з розумінням кунг-фу. Треба прагнути, щоби кунг-фу проникало в наше життя – тоді практична цінність занять буде значно більшою. Наприклад, зараз люди багато працюють за комп’ютером. Бажано робити перерви, щоби розім’ятися, потягнути зв’язки для вільної циркуляції крові по тілу. Тоді й самопочуття буде набагато кращим. У житті треба намагатися не втратити жодного моменту: коли ви в автобусі – тренуйте стійку, коли читаєте книгу – робіть розтяжку і т. д. Я вважаю, що головне в заняттях кунг-фу – це поліпшення здоров’я, а самозахист і прикладний аспект – другорядне.

обота зі зброєю дозволяє отримати більше розуміння бойового мистецтва, розширює кругозір та допомагає у здобутті більш

тренуваннях, ми отримуємо деякий ступінь свободи від можливого пересичення одноманітністю тренувань.

авно виношую ідею створити загальноосвітню школу, в якій акцент робитиметься на вивченні української та китайської культури, мови та на занятті традиційним ушу. А по закін-

ченні цієї школи, можливо, було б навчання в одному з вузів Китаю. І переконаний, що різниця в релігії тут не має значення. Традиційне ушу може існувати поза нею. Адже метою, яка ставиться перед людиною, є досягнення гармонії в душі та фізичне оздоровлення тіла, а не приналежність до певної релігії.

якому віці найкраще починати займатися ушу? Обмежень немає, займатися кунг-фу можна практично з пелюшок. Є певні відмінності у вікових категоріях у молоді – це вправи на швидкість, силу, тобто зовсім інша динаміка тренувань. А у старших людей, звичайно, метою повинно бути зміцнення здоров’я. Але насправді багато чого так просто не передаш словами, не розкажеш. Треба прийти і спробувати. Підготував Іван Дупнак

Микола Пляскін – президент Академії традиційного кунг-фу, голова інструкторської ради академії, член Асоціації з дослідження уданських бойових мистецтв в горах Удан (КНР), інструктор при Даоській академії традиційного ушу в горах Удан. Дворазовий переможець Шаолінського турніру з традиційного ушу в м. Чженьчжоу (КНР) в розділах «Тайцзицюань» і «Традиційна зброя». Академія є офіційним українським філіалом Уданської академії даоського традиційного ушу.

• фото з домашнього архіву Миколи Пляскіна №39 4 жовтня 2012 року

гумор, афіша, комікс 22

Політика робить патріотом?

наєте, кохані мої, після Євро-2012 стало очевидно, що патріотизм – то один із головних чинників перемоги. Принаймні у спорті. А що таке патріотизм? Це не лише любов до країни і народу – це готовність інтереси держави поставити вище за особисті. Я чому це згадав. Бо мене прикро вразила історія із призначенням Олега Блохіна тренером «Динамо». Не мругайте очима – власне про патріотизм тут найбільше йдеться. Бо досі знаменитий український футболіст тренував збірну України. І, властиво, перед самим відбірним турніром на чемпіонат світу він залишає національну дружину і переходить у «Динамо»! Знаєте, якби таке сталося в якійсь іншій країні, де національні інтереси беруть гору над власними, то такий вчинок тренера був би освистаний всіма і негайно! Серед людей інтелігентних і мудрих, до яких відношу себе і вас, така дія особи відповідальної і при здоровому розумі називається зрадою. А зрадників треба карати – принаймні всенародним осудом. А що в нас? Уболівальники «Динамо» пускають слину на коліна, а решта лиш шкробаються у шкробалку – цікаво, що з того вийде… І ніхто навіть не згадав про долю національної збірної! Натомість Місько Кравець, мій кумпель із третьої брами, вирішив бойкотувати всі матчі «Динамо», тим паче, що його телевізор показує тільки бої без правил павуків із мухами. Чого ж ми чекаємо від національної дружини патріотизму, коли не дбаємо і не підтримуємо її? Без патріотів-глядачів не буде патріотів-футболістів. До речі, як і політиків! Якщо ми не ставимо політикам високу планку вимог, то отримаємо не слуг народу, а нероб і злодіїв. Хоча в передвиборній боротьбі бувають дивовижні метаморфози. Знаменитий футболіст Андрій Шевченко, який сам стверджував, що вихований у радянських традиціях, заявив, що почав вивчати… українську мову! Чудо із чудес! Це при тому, що його батьки – українці і спілкувались українською! Тож Шевченко несподівано виявив, що українська – його рідна мова… Ти ба! Лиш ставши політиком, український спортсмен визнав такі очевидні речі. Шкода, що Блохін не йде в нардепи, – може, тоді теж став би патріотом не лише своїх інтересів, а й інтересів держави. Хіба нє?

№39 4 жовтня 2012 року

Класика «Контрастів»

«Універсальний солдат – 4»

Концерт гурту «Кому вниз»

Ювілейний концерт Олега Криси

4 жовтня, 19:00

Львівська філармонія (вул. Чайковського, 7) Концерт у рамках ХVІІІ Фестивалю сучасної музики «Конт расти». Виконують: Артур Микитка – керівник-концертмейстер, Діна Йоффе – фортепіано, Камерний оркестр «Академія», Міхаіл Вайман – скрипка. У програмі: Ріхард Штраус. Соната для скрипки і фортепіано ор. 18; Михайло Глінка. Секстет для фортепіано і струнних; Макс Брух-Мирослав Скорик. «Кол Нідрей»; Ернест Шоссон. Концерт для фортепіано, скрипки і струнного квартету.

30-50 грн

Із 4 жовтня Програма Unisol як і раніше актуальна і знову введена в експлуатацію. Давнім і непримиренним ворогам часів В’єтнамської війни Ендрю Скотту та Люку Деверо вкотре судилося зустрітися, щоби продовжити своє одвічне протистояння і нескінченну боротьбу. Проте нові небезпеки змушують двох солдатів об’єднатися у протистоянні зі спільним ворогом. Кривавий результат і брутальний фінал неминучі... У ролях: Жан-Клод Ван Дамм, Дольф Лундгрен, Скотт Едкінс, Рас Блеквелл.

5 жовтня, 19:30

Національний драматичний театр ім. М. Заньковецької (камерна сцена, просп. Свободи, 26) «Ми відчули, що такий концерт зараз потрібен львів’янам. Адже гурт не виступатиме під патронатом жодної з партій, а просто привезе свою музику», – розповів організатор концерту. Басгітарист Сергій Степаненко каже, що цей «сольник» буде своєрідною репетицією перед великим туром: «Наступного року святкуємо 25-ліття і плануємо об’їхати всю Україну».

80-200 грн

Це проект міжнародного формату, який проводять за стандартами світових тижнів моди ready-to-wear, і одна з наймасштабніших стильних подій у Східній Європі.

Локації 3-4 жовтня: ТЦ «Інтерсіті» (м. Львів, просп. Чорновола, 67-г) – IC 5 жовтня: Mirotel Resort & Spa (м. Трускавець, просп. Кобзаря, 1) – MR 6-7 жовтня: Виставковий центр Shuvar-Expo (м. Львів, вул. Хуторівка, 4-б) – SE

Шоурум 6-7 жовтня: Виставковий центр Shuvar-Expo (м. Львів, вул. Хуторівка, 4-б)

4 жовтня 18:00 Off Schedule / IC Samoilov brothers, Yuliya Karpovych, Марина Ходанич, Оксана Ткач, Ольга Рахметова, Надія Смолінська 19:00 In Avant Garde / IC Ольга Гнатюк, Steblakizm & Jana Karbovska, Юлія Пастух,

Львівський тиждень моди Ольга Чорноволова, Ірина Поліщук, Валерія Карлікова, Ростислав Русіонов і Христина Черевичник 21:00 Lviv Fashion Week Party. Клуб Rafinad People (вул. Руданського, 1) 22:00 Lviv Fashion Week Party. Play bar (проїзд Крива Липа, 6)

5 жовтня 20:00 Саботаж / MR 21:00 Foltovych& / MR 21:30 Novana studio / MR 22:00 Mercedes Benz White collection / MR 23:00 Lviv Fashion Week Official Party / MR

5 жовтня, 19:00

21:00 Lviv Fashion Week Party. Клуб Rafinad People 22:00 Lviv Fashion Week Party. Play bar

6 жовтня 14:00 Поза сценою: робота компаній із прогнозування трендів. Тренди Весна/літо 2013 і Осінь/ зима 2013-2014 – лекція Марлени Вулфорд. Конференц-зал British Club Lviv (вул. Наливайка, 18) 16:00 Oksana Piekna, krISTINA Chegodaeva/ SE 17:00 David Bacali (Словенія), Ivanna Yukhymchuk, Amina Gasem / SE

Львівська філармонія (вул. Чайковського, 7) Не новиною цьогорічних «Контрастів», радше традицією, є вшанування імен виконавців, які представляють свою майстерність на фестивалі. Цього разу почесним гостем буде скрипаль Олег Криса, який святкує також 70-річний ювілей. Він завітає на «Конт расти» з дружиною, піаністкою Тетяною Чекіною, а також із братом – скрипалем Богданом Крисою. Представлять вони концерт камерної музики.

50-110 грн

18:00 Anna Yakovenko, Olga Romanova / SE 19:00 Mykytyuk&Yatsentyuk / SE 20:00 Natasha Pavluchenko / SE 21:00 Віктор Черкаський / SE 22:00 Petro Nesterenko-Lanko / SE 16:00-22:00 Шоурум / SE 18:00 Sophie Maria Syedova Party. ZanZibaRclub 21:00 Lviv Fashion Week Party. Клуб Rafinad People 22:00 Lviv Fashion Week Party. Play bar

7 жовтня 16:00 Світлана Возіян, Helena Gizhovska / SE 17:00 Софі Марія Сєдова / SE 18:00 Syuzanna Slastion, Khrystyna Rachytska / SE 19:00 Roksolana Bogutska / SE 20:00 Belarus Fashion Week presents BOITSIK / SE 21:00 Oksana Mukha / SE 16:00-22:00 Шоурум / SE 21:00 Lviv Fashion Week Party. Клуб Rafinad People 22:00 Lviv Fashion Week Party. Play bar Пряму відеотрансляцію показів Lviv Fashion Week 6-7 жовтня можна дивитися на Tvoemisto.tv та myRelax.com.ua.

анонси, кросворд 23

Усі знижки Львова Гардероб

«Фактоїди» Бориса Черних

Фестиваль «Lviv Street Art»

До 7 жовтня

The Beatles через півстоліття з Тоні Палмером

Виставка живопису Аліни Максименко

7 жовтня

До 23 жовтня 8 жовтня, 19:00

Галерея мистецтв «Primus» (вул. Лесі Українки, 16/5)

Парк культури ім. Б. Хмельницького

Роботи цього талановитого майстра відрізняються вишуканістю та неповторною авторською театралізованістю. Художник народився 1952 року у Львові. 1978-го закінчив Львівську національну академію мистецтв. Постійний учасник різноманітних національних та міжнародних виставок. Роботи Бориса Черних є в музеях та приватних колекціях майже в усіх країнах Старого Світу.

Перший фестиваль вуличного мистецтва «Lviv Street Art» – унікальний для Львова захід, що об’єднає вуличних музикантів, художників графіті, творців хенд-мейду та вуличних артистів, фаєристів, ходулістів, мімів і живі скульптури. Вуличні митці створюють унікальну атмосферу міста. Вони вже давно стали яскравою візитівкою Львова. Вони – професіонали й аматори, сміливі і незалежні. Відтак творчі майданчики заживуть своїм яскравим життям.

Вхід вільний

До 11 жовтня – великий осінній розпродаж у Gorgany.com До 12 жовтня – акція «Купуй комплектом» у Respect До 14 жовтня дві знижки на одну покупку у MegaVision До 31 жовтня 50% на оправи у «Люксоптиці» Діти До 10 жовтня – подарунок до візка Trio I-Move у Chicco До 20 листопада 20% на дитячі візки в «Антошці» Дім До 15 жовтня – до 25% на комп’ютерні столи та стільці у «Ліга Нова» До 16 жовтня посуд у пода рунок до індукційної поверхні у «5ок»; чотири одиниці вбудованої техніки за ціною трьох у «5ок»; мобільний телефон у по дарунок до смартфону у «5ок» До 21 жовтня до 60% на світильники у Black Red White До 28 жовтня 25% на кухні на замовлення у BRW До 30 жовтня 40% на кухні у Merx До 31 жовтня знижка 25% на товари жовтня у Babyzone До 4 листопада яскрава акція до дня народження у MOYO До 31 грудня – 10% на ноутбуки і комп’ютери Apple для студентів у MOYO До 10 січня 25% на сковорідки Tefal у «5ок» Спорт До 11 жовтня – великий осінній розпродаж у Gorgany.com До 17 жовтня – до 40% на кайти в «Екстрем стайл» До 25 жовтня акційна ціна на комплект лиж у «Екстрем стайл» До 28 жовтня знижка у подарунок у Megasport

Галерея «Леміш» (вул. Ставова, 7-в)

Львівська обласна філармонія (вул. Чайковського, 7) Концерт з нагоди 50-річчя створення легендарного рокгурту. У ньому, зокрема, візьме участь кінорежисер зі світовим іменем і водночас друг Джона Леннона Тоні Палмер, який продемонструє уривки та розкаже історію створення власних фільмів про «ліверпульську четвірку». А ще він 9 жовтня о 14:00 проведе майстер-клас в Українському католицькому університеті (філософсько-богословський факультет).

Це серія мальовничих краєвидів, які не просто споглядаєш, а миттєво в них розчиняєшся, поглинаючи настрій і мелодію природи. Особливе місце відведено фігуративним образам жінки – легким, надзвичайно пластичним і подекуди таємничим. Аліні Максименко притаманне бездоганне маніпулювання тонально-колористичними контрастами, які сприяють різноманіттю та розмаїтості, без яких немислима гармонія.

Вхід вільний

Кросворд

Це російський художній фільм за мотивами культового бестселера Сергія Мінаєва «ДухLess. Повість про несправжню людину». Згодом фільм став відкриттям 34-го Московського міжнародного кінофестивалю. Із виходом книги слово «духless», складене з російського кореня «дух» і англійського суфікса «less», увійшло в російський лексикон як визначення бездуховності, нескінченного споживання, гріховного шику й загального падіння моралі. Головний герой фільму – 29-річний топ-менеджер великого міжнародного банку на ім’я Макс. Він упевнений, що життя вдалося, адже у нього є те, про що багато хто лише мріє: дорогий автомобіль, пентхаус і безконечні вечірки. Своє життя Максим тратить на заробляння грошей, а гроші – на нічні клуби, шикарних дівчат, кокаїн та інші атрибути так званого гламурного життя. Але якогось моменту герой усвідомлює, що з його життям щось не так. І його світ починає руйнуватися як картковий будиночок. За словами авторів, вони намагалися створити не дослівну екранізацію роману,

а цілком самостійну роботу, розповісти історію героя середнього віку: про його нескінченний біг життям, вічний пошук духовних цінностей. У фільмі вибудувано людську історію персонажа, в якій є трагізм, лірика, а головне – порятунок. Саме цим він відрізняється від героя книги. Творці картини залучили до проекту сучасних музикантів, які займаються електронною музикою, а також придбали права на низку закордонних композицій. У фільм увійшло кілька західних хітів, серед яких танцювальний хіт «Speak» (Eesma), пісня гурту Black Strobe «I am a man» і «Bon, Bon, Bon» (Vanessa Contenay). Крім того, використано кілька класичних творів, які перезаписав Великий симфонічний оркестр під керівництвом Юрія Башмета. Жанр: драма Режисер: Роман Пригунов У головних ролях: Данило Козловський, Марія Андрєєва, Михайло Єфремов, Артур Смольянінов, Артем Михалков, Марія Кожевникова, Сергій Білоголовцев. Рік: 2012 Країна: Росія

Колонка підготована спільно з львівським онлайн-журналом

Надсилайте знижки на editor@zakupy.lviv.ua •

•

По горизонталі:

1. Монгол-скотар. 3. Атрибут тенісиста. 6. Гайворон. 8. Житель Північної Африки. 9. Корабель Ясона. 11. … Шанель. 12. Кальцієвий польовий шпат. 15. Заклик до молитви в мусульман. 16. Молоді роги плямистого оленя. 18. Пастушковий журавель. 19. Спільнота людей. 24. Клубок дроту. 25. Успіх, удача. 26. Різкий поштовх боксера. 27. Діючий вулкан на о. Сицилія. 28. Зовнішній вияв сутності предметів. 30. У шикуванні військ – лицева сторона. 31. Духовий музичний інструмент типу флейти. 33. Манеж у цирку. 34. Ринок. 38. Медичний матеріал. 40. Звання члена сенату. 42. Герой Троянської війни. 44. Військо хана. 45. Фільм Соловйова. 46. Місце монарха. 47. Трискладова віршова стопа. 48. Монголоїдна … .

•

По вертикалі:

1. Горілка з рису. 2. Карти ворожки. 3. Комерційна знижка. 4. Геодезичний інструмент. 5. … Крісті. 6. Полярна морська качка з цінним білим пухом. 7. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. 8. Казахський бард. 10. Грозовий газ. 13. Хлопець-підліток (заст.). 14. Паста з помідорів. 16. Запакований у паперову обгортку предмет для перевезення. 17. Пітьма, темнота. 20. Дуже поношена сорочка. 21. Садові ножиці. 22. Стінка над карнизом. 23. Одна з мов програмування. 29. «Обличчя» телевізора. 30. Одержима людина. 32. Остаточна чи умовна заборона президента. 35. І валютна, і заповідна. 36. Поселення (заст.). 37. Угода на передачу власності. 38. Гра в 52 карти. 39. Французький філософ Раймон … . 41. Негр на Русі. 42. Соціаліст-революціонер. 43. Давньоіндійське філософське вчення.

Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької (вул. Лесі Українки, 1) Велика сцена 4 жовтня 18:00 «Одруження». Неймовірна подія у 2 діях 7 жовтня 18:00 «Ромео і Джульєтта в кінці листопада». Лірична комедія 9 жовтня 18:00 «Останній гречкосій». Гірка комедія 10 жовтня 18:00 «Сватання на Гончарівці». Комедія у 2 частинах

Камерна сцена 9 жовтня 16:30 «Завчасна паморозь». Символічна драма на 1 дію 10 жовтня 16:30 «Три любові». Вистава без антракту

№39 4 жовтня 2012 року

передвиборна агітація

Розміщено відповідно до вимог статей 68, 71, 73 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та оплачено за рахунок коштів виборчого фонду партії або кандидата реклама

Найкращий спосіб заробити Найкращий спосіб вигідно зберігати гроші і при цьому ще й заробляти – довірити їх професіональним фінансистам. Але тоді виникає питання, як вибрати той єдино правильний банк? Насамперед, за словами директора з маркетингу роздрібного бізнесу VAB Банку Ігоря Шумицького, необхідно звернути увагу на ділову репутацію фінансової установи, її економічні показники й рівень обслуговування. А також переконатися, чи є банк членом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Якщо вас усе влаштовує, тоді можна сміливо довіряти йому свої гроші. VAB Банк, наприклад, уже 20 років на ринку фінансових послуг і умови розміщення грошей у нього одні з найпривабливіших. Найпопулярніший нині, за словами

І. Шумицького, вклад «Наш найкращий депозит». Його переваги – це високий дохід – 25% річних у гривнях та 10,5% у доларах чи євро. Причому ця ставка поширюється на весь період його дії – від 4-х до 13 місяців. Мінімальний вклад – лише 2 тисячі гривень. Така вартість грошей, як зазначив І. Шумицький, цілком виправдана. Адже банк вкладає запозичені засоби у високодохідний бізнес. Тому отриманий прибуток дозволяє заробляти не тільки банкірам, а насамперед клієнтам банку. Є у VAB Банку й інші, не менш привабливі пропозиції, розраховані на будь-яку категорію вкладників, зазначає фінансист. Наприклад, по депозиту «Подвійний дохід» терміном на чотири місяці можна більше не вибирати між високим прибутком і вільним доступом до засобів. Оскільки за

одним договором відкривають одночасно два вклади: на вимогу і терміновий. Таким чином, вкладник отримує доступ до 50% засобів у будь-який момент без втрати процентів. Його легко поповнити, а дохід нараховується на вклад на вимогу в розмірі 25% річних і 15% – на терміновий. А ось депозит «Тиждень» більше підійде клієнтам, які мають намір більш динамічно користуватися своїми заощадженнями. Адже цей вклад дозволяє у вільному режимі накопичувати і використовувати засоби, отримуючи високий дохід. Якщо після закінчення семи днів вкладник не захоче забирати гроші, то термін депозиту автоматично пролонгується ще на тиждень. І так упродовж 91 дня. При цьому ставка зростає до 28% річних. Депозит «Зростаючий» дозволяє щомісяця додатково заробляти по 2% річних

у гривнях і 1% у доларах та євро. Вклад «Терміновий» – отримувати високий дохід за рахунок капіталізації відсотків. Відкрити рахунок можна і через Інтернет, каже І. Шумицький. Це дозволяє вкладникам мобільно 24 години на добу керувати своїми засобами, перебуваючи в будьякому місці, де є Інтернет. А також самостійно продовжувати термін дії депозиту необмежену кількість разів. Існують також програми лояльності для пенсіонерів, власників зарплатних карток і постійних вкладників. Відсотки за вкладом можна отримувати як самостійно у відділенні, так і перераховувати їх на картку. Як запевняє фінансист, гроші не повинні лежати під подушкою – вони мають працювати і приносити прибуток. Адже це головний принцип ринкової економіки.

Зареєстрований банк 2 липня 1992 р. (реєстраційний № 120), має банківську ліцензію № 35 від 10.10.2011 р. на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та генеральну ліцензію № 35 від 10.10.2011 р. на здійснення валютних операцій

ГАЗЕТА ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ

Не встиг купити? Передплати! 6 місяців – 60 грн 3 місяці – 30 грн. передплатний індекс

89805 №39 4 жовтня 2012 року