zik #41 by zik news

08 розмови

10 політика

«Я син свого батька»

Чи є життя після виборів? №41 18 жовтня 2012

рекомендована ціна 3,00 грн

Запатентовано у Львові стор. 4

новини 02

БІЛЬШЕ НОВИН НА

““

Рятування України називають виставкою женихів після 50-ти Політолог Тарас Возняк про те, що кандидати пропонують свої кандидатури, не розібравшись, що потрібно Україні

““

На цих виборах інтелектуального пошуку якогось інтелектуального прориву у візіях України я не бачу

Віце-ректор УКУ Мирослав Маринович про відсутність нових ідей

zik.ua

10 млн ““

Президенти приходять і відходять, а проблема деградації українського суспільства залишається Ведучий Віталій Портніков про те, чому українці не йдуть вперед

грн таки додали депутати на прибирання Львова

«Розумні» світлофори не витримують львівської напруги

• До 70-річчя створення Української повстанської армії центральними вулицями Львова пройшов Марш слави УПА. У ньому взяли участь 80 членів Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять». Вони були одягнені у військові однострої, мали спорядження та озброєння, як тодішні упівці. Були серед них і вояки на конях. Також у марші крокували ветерани УПА та їхні родичі. А попереду колони йшли молоді пластуни, тримаючи в руках портрети загиблих упівців, зокрема командного складу Української повстанської армії. (фото: Роман Балук)

директора департаменту житлового господарства та інфраструктури, в міста є проблеми з наповненням бюджету, тому чи замінять таблички цього року, невідомо. Усе залежить від наповнення міської казни. За його словами, таблички на будинках належать до елементів благоустрою і за ними мають дивитися ЛКП. Однак коштів на заміну у підприємств немає, тому вони дають собі раду, як можуть. Хтось фарбою пише по фасаду, хтось трафаретом на старій табличці. Тому минулого року у міськраді започаткували програму оновлення ознакування на будинках міста.

фахівці «Сварко» їх знімуть і відповідно налаштовуватимуть механізми захисту. Окрім цього, встановлюватимуть спеціальні стабілізатори, які подаватимуть світлофорам більш якісний струм. Чи платитиме місто за додаткове обладнання і скільки воно коштуватиме, пан Туркевич не зазначив. Додав лише, що остаточно проект буде здано 19 жовтня 2013 року. Його реалізують у рамках співпраці міста з ЄБРР щодо відновлення дорожнього покриття та всієї інфраструктури вздовж трамвайних маршрутів №2 і №6. Загалом «розумними» світлофорами обладнають 28 переходів, сьогодні вже встановлено 13 об’єктів.

карикатура тижня

На будинки у Франківському районі повісять нові таблички епартамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради за результатами тендера уклав угоду із ТОВ «Паркбуд» на встановлення об’єктів зовнішнього ознакування на будинках і вулицях міста. Вартість угоди становить 891 тис. грн. Про це повідомляють у «Віснику державних закупівель», інформує портал «Наші гроші». До кінця року потрібно встановити знаки синього кольору з білими написами. Знаки виготовлені з оцинкованого металу, на яких має бути нанесено також герб міста. Щоправда, як зазначив Володимир Олійник, в. о.

ак звані розумні світлофори, які встановлювала компанія «Сварко», додатково обладнуватимуть стабілізаторами напруги й адаптовуватимуть для роботи у львівській енергомережі. За словами Мирослава Туркевича, начальника відділу автоматизованого керування рухом ЛКП «Львівавтодор», зараз світлофори працюють у тестовому режимі. – Найбільша проблема в нас на вул. Личаківській, адже тут дуже великі перепади напруги. А на світлофорах встановлено пристрої захисту, які реагують на такі зміни і вимикають їх. Аби усунути цю проблему, встановили пристрої, які моніторили перепади і якість струму. Тепер

– Торік нам виділили 1 млн грн, за який ми замінили таблички в Сихівському районі. Цього року гроші надали для Франківського району. Щодо наступного «спального» району, який будуть ознаковувати, я готовий приймати пропозиції, – каже Володимир Олійник. При цьому він додав, що з центральною частиною міста проблем немає. По-перше, тут складніше заблукати, а по-друге, тут встановили ознакування у рамках впорядкування туристичної інфраструктури. Своєю чергою, Василь Косів, заступник міського голови з гуманітарних питань, пояснив, чому

таблички відрізняються кольором – у центрі коричневі, а на периферії сині. «У центрі і прицентральній частині міста в нас реалізовано проект туристичного ознакування. Чимало європейських міст практикують диференціацію кольорів, коли йдеться про туристичну інфраструктуру. Для Львова навіть спеціально підбирали колір, який гармоніював би з колористикою міста, – пояснює Василь Косів. – Натомість у інших районах ми використовуємо колір, який ліпше видно. Дослідженнями доведено, що білий на синьому найкраще для цього пасує. Тож використовуємо саме це поєднання».

• карикатура: Ігор Бежук

Люди номера Бобицький Ярослав 4 Бусел Яків 19 Веденєєв Дмитро 19 Вишневський Володимир 6 Возняк Тарас 2 Волков Олександр 21 Ганапольський Олег 6 Герман Ганна 15 Гладир Сергій 21 Грушецький Іван 19

Азаров Микола 13 Алілуєва Світлана 8 Бандера Степан 6, 8, 19 Баумгартнер Фелікс 3 Безсмертний Роман 6 Бериляк Адріана 4 Берія Лаврентій 8 Бертт Стівен 21 Біляк Богдана 3 Брежнєв Леонід 8

Дроздов Артур 21 Жук Роман 5 Закалюк Андрій 3 Іванів Юрій 16 Ільчук Григорій 4 Іщук Олександр 19 Карін Сергій (Даниленко) 19 Кваснєвський Александр 3 Кличко Віталій 10 Кордюк Юліан 19

Газета «Західна інформаційна корпорація» Засновник і видавець: ТОВ «Західна інформаційна корпорація», 79000, Львів, вул. М. Вороного, 3 Генеральний директор: Роман Любицький Редакція: 79000, Львів, а/с 1537, тел.: 0 (32) 253-31-93, тел.: 0 (32) 253-31-94 e-mail: gazeta@zik.lviv.ua

№41 18 жовтня 2012 року

Корнієнко Максим 21 Косів Василь 2 Костюк Михайло 5 Кравцов В’ячеслав 21 Кроненберг Девід 18 Крушельницька Соломія 19 Кузьменко Дмитро 16 Кук Василь 8 Кулієв Кайсин 8 Кучма Леонід 8

Головний редактор: Тарас Смакула; заступники редактора: Олександра Губицька, Наталя Онисько. Директор з реклами: Аліна Чичкань Реклама: 0 (32) 247-50-45, tv_reklama@ziktv.com.ua Продаж газет: 0 (32) 253-31-94, sale@zik.lviv.ua

Лейбін Віталій 10 Лунц Лазар 8 Лупиніс Анатолій 8 Маївський Дмитро 19 Маринович Мирослав 2 Маріаш Віталій 14 Марчук Ігор 19 Матвієйко Мирон 8 Мах Ернст 4 Меєр Стефані 18 Мисак Йосиф 4 Музика Максим 19 Музика Ярослава 19 Наливайченко Валентин 8

Неберикут Олександр 10 Нестеренко Євген 4 Олан Франсуа 13 Олійник Володимир 2 Онишкевич Мирослав 8 Пасічник Микола 19 Паттісон Роберт 18 Пашніна Олена 16 Погожельський Пьотр 6 Портніков Віталій 2 Рибачук Олег 6 Саакашвілі Міхаіл 6 Садовий Андрій 15 Саляк Юліан (Сокіл) 19

Передплатний індекс: 89805. Друкарня ТОВ «Експрес Медіа Груп». Замовлення № 16029. Тираж номера 10 000 прим. Підписано до друку 16.10.2012 р. Реєстраційне свідоцтво: ЛВ №1035/289р. Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори і рекла модавці. Передрук матеріалів без письмової згоди редакції заборонено. Матеріали з позначкою «Вибори-2012» і «Новини компаній» друкуються на правах реклами.

Світлик Богдана (Світлана) 19 Сибірний Андрій 4 Сталін Йосиф 8, 19 Стефанович Лев 19 Стецько Ярослав 8 Табачник Дмитро 3 Тарасюк Борис 6 Тимошенко Юлія 6, 10 Тимощук Ігор 5 Токарєв Віктор 4 Томас Чарльз 21 Туркевич Мирослав 2 Федашко Петро 5 Федорчук Віталій 8

Франко Франциско 10 Фрателло Майк 21 Харків Віктор (Хмара) 19 Хрущов Микита 8, 19 Чернілевський Ігор 4 Чечуро Вадим 21 Чорновіл В’ячеслав 8 Шаповал Юрій 19 Шуст Роман 3 Шухевич Роман 6, 8, 19 Шухевич Юрій 8 Ющенко Віктор 6, 8 Янукович Віктор 6, 8, 10

для новин, зауважень, відгуків та скарг

м е д і а - х о л д и н г

0 800 500 945

всі дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні

новини 03

Музею передали монети, які пересилали до Польщі

П • У Львові відкрили нове приміщення Сихівського райвідділу міліції, що на просп. Червоної Калини, 66. На реконструкцію витратили 5,3 млн грн. У новому приміщенні райвідділу є три камери для утримання затриманих, у кожній з яких облаштовано по дві лавки, туалет і умивальник. При вході до райвідділу є «айбокс» – сенсорний екран, на якому громадяни можуть отримати потрібну інформацію, зокрема про те, як подати заяву про злочин, а також довідатися про графіки прийому керівництвом райвідділу чи зареєструвати аудіозвернення до правоохоронців, яке буде рівносильне письмовій заяві. А от анонсовані прозорі стіни райвідділу, які мали сприяти прозорості й відкритості в роботі міліції, виявилися лише обіцянкою. Великі скляні вікна має лише частина кабінетів, та й ті завішані жалюзі. (фото: Роман Балук)

Львівські посібники з історії надішлють на аналіз у Міносвіти

ього тижня львівське обласне та міське управління освіти отримали від Міністерства освіти й науки, молоді та спорту листа, яким їм фактично заборонили використовувати два львівські посібники з історії – для 5-х та 11-х класів. Якщо ж ці посібники й далі лежатимуть на учнівських партах, директори навчальних закладів нестимуть персональну відповідальність за такі порушення, йдеться у листі. Використовувати ці книжки можна, лише якщо вони матимуть гриф Міністерства освіти. Міські ж посадовці пояснюють: це додаткова література, нею можна користуватися. Історики припускають, що львівські підручники не сподобалися міністрові Табачнику через їх проукраїнськість. Адже на цих сторінках немає «білих плям», які були у міністерській книжці. Ідеться про Голодомор, УПА, український визвольний рух, Помаранчеву революцію та події сучасної України, як-от прийняття «мовного закону». Попри міністерські листи, вчителі обіцяють: навчатимуть дітей «правильної»

рацівники Львівської митниці передали Львівському історичному музею монети, які незаконно відправили за кордон поштою. За рішенням Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей у власність держави передано 37 монет, 31 з них – античні з міді та срібла, що були в обігу на території Криму та Південної України. За висновками експертів, вони є предметами археології, становлять музейну та історичну цінність. Інші шість монет також є предметами археології, датовані орієнтовно

XVII-ХІХ століттям. Їх можна було вивезти за кордон лише з дозволу територіальної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через держкордон України. Усі ці грошові знаки виявили працівники Львівської митниці під час огляду міжнародного поштового відправлення, яке надсилали з Криму до Польщі. Суд визнав громадянина України, який пересилав культурні цінності, винним у скоєнні адміністративного порушення, наклав штраф і стягнення у вигляді конфіскації цих монет у дохід держави.

На проспекті Свободи відновили газон

У • фото: Йосип Марухняк

історії, навіть якщо ці уроки будуть «підпільними». «Якщо справді заборонятимуть користуватися цими підручниками, то ми такі уроки проводитимемо в суботу, у парках, лісах, будь-де, але діти те, що мають знати, знатимуть», – каже вчитель історії та автор посібника для 5-х класів Андрій Закалюк. За словами фахівців, такий лист нагадує радянську цензуру. «У мене відразу виникла асоціація з коротким вступом до історії ВКП(б), в якому не можна було ні одної букви написати, ні одного слова додати. Повинен бути авторський посібник, котрий реалізовує програ-

му, яку тут затвердило міністерство», – каже декан історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Роман Шуст. В обласному управлінні освіти кажуть, що львівські книжки з історії відстоюватимуть горою. «Ми підтримуємо львівську ініціативу. Ідеться про посібник з історії України. Він має право використовуватись у робочому процесі», – пояснює заступник начальника Головного управління освіти й науки Львівщини Богдана Біляк. Та, попри все, львів’яни вже готують документи, аби надіслати цей підручник на аналіз у Міністерство освіти.

Львові триває ремонт проспекту Свободи. За словами підрядників, уже завершено відновлення 98% газонів і 35% бруківки. Про це повідомляє пресслужба ЛМР. «Станом на 15 жовтня закінчено ремонтні роботи з відновлення 98% газонів та 35% бруківки. Робітники працюють із 08:00 до 18:00-19:00 залежно від погодних умов, у суботу до обіду. Ремонтні роботи мають бути повністю завершені після першої декади листопада», – повідомили в ЛКП «Агенція

з підготовки Львова до Євро-2012». Нагадаємо, тендер на виконання робіт виграла компанія ПП «Мірт». Під час робіт відновлять площу перед Оперним театром, центральну пішохідну алею та зелену зону. Роботи фінансують на кошти УЄФА, які футбольна асоціація виділила на обслуговування офіційної фан-зони. Загалом на реконструкцію проспекту Свободи передбачено 2,4 млн грн: на перекладання бруківки – 1 млн 930 тисяч грн, на відновлення газонів – 470 тис. грн.

Коротко Чистять ставок У зв’язку зі значним замуленням чистять ставок у Стрийському парку, відновлюють бортові стінки та каналізацію, щоби надалі була можливість спускати і регулювати рівень води у ставку. Після очищення водойми продезінфікують її дно і заповнять водою. Мул зі ставка використають як посадковий матеріал у теплицях «Зеленого Львова».

Університету 65 років

Подолав швидкість звуку

Львівському державному університету безпеки життєдіяльності випов нилося 65 років від дня заснування. Святкування річниці розпочали зі святкової літургії у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Після цього ректорат і гості взяли участь в урочистій акції покладання квітів до Пам’ятника героям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС.

Австрійський скайдайвер подолав швидкість звуку, розігнавшись у повітрі більш ніж до 1170 км на годину. Піднімаючись на страшну висоту, відважний австрієць Фелікс Баумгартнер навіть писав у Twitter. Уже перед самим стрибком він зробив запис, з якого зрозуміло: відчайдушний спортсмен усвідомлював усю небезпеку задуму.

Відділення №2, вул. Валова, 15, тел.: (032) 242-65-01, (032) 235-65-44 Відділення №9, вул. Куліша,1, тел.: (032) 242-85-08, (032) 297-06-64 Відділення №12, вул. Ярослава Мудрого, 1, тел.: (032) 297-08-95, (032) 242-85-11 Відділення №19, вул. Саксаганського, 10, тел.: (032) 261-54-15, (032) 261-54-16

ДЗЕРКАЛО

Що про нас пишуть? The Financial Times Великобританія

PKO BP є найбільшим банком у Центральній Європі за ринковою капіталізацією, проте у нього немає великих інвестицій за кордоном. Єдиний дочірній бізнес за межами Польщі – «Кредобанк», що займає невелику частку на українському ринку – 0,4%. Незважаючи на те, що він такий маленький, «Кредобанк» є джерелом клопотів та витрат для контрольованого державою PKO BP, відколи він купив його 2004 року у KBC за $54 млн. Інвестиція була продиктована політичними міркуваннями – тодішній президент Александр Кваснєвський хотів показати своєму українському колезі, що польські компанії зацікавлені в Україні. Половину усіх інвестицій довелося списати після депресії 2009 року. PKO BP врятував «Кредобанк» і торік заснував «поганий банк», щоби зняти з балансу «Кредобанку» безнадійні кредити. Водночас «Кредобанк» перестав покладатися на великих позичальників. Високий рівень корупції дає змогу великим позичальникам підкуповувати суддів і не платити за кредитами.

Gazeta Krakowska Польща

Нічний міжнародний поїзд Львів-Вроцлав їде лише кільканадцять годин, але дорогою у таємничий спосіб змінює час приїзду до Кракова. Пасажири дезорієнтовані, а польська й українська залізниці мають різне уявлення про його розклад. Касирка у Львові розповідає пасажирам, що поїзд прибуває до Кракова о 06:30. Той самий час вказано в українському розкладі. Один пасажир із Німеччини мав квиток на цілу подорож зі Львова до Берліна з пересадками у Кракові та Варшаві. О 07:15 він уже планував сидіти в наступному поїзді. Коли о 06:30 німець попросив провідника видати довідку про запізнення, щоб отримати відшкодування від PKP InterCity, той був здивований більше, ніж пасажир. Згідно з польським розкладом, поїзд Львів-Вроцлав прибуває до Кракова о… 07:17 – і про спізнення не могло бути й мови. У прес-центрі PKP InterCity не знають, звідки беруться такі розбіжності у розкладах, і скеровують до «Укрзалізниці».

№41 18 жовтня 2012 року

топ-тема 04

Запатентовано Кому продають свої винаходи львівські науковці

Наталя Горбань

отертий, ще радянський костюм, бліде обличчя та безнадійна нужда – саме так доволі часто уявляють українського науковця. Ще одним підтвердженням такого стереотипу став пікет, котрий 10 жовтня відбувся під стінами ЛОДА на знак протесту проти недофінансування Національної академії наук України.

Із плакатами вийшли близько 150 представників профспілок понад десяти

організацій, що входять до Національної академії наук. Люди тримали плакати з написами «Наука голодує – держава занепадає», «Чи потрібна неукам наука?», «Нація без науки – нація без майбутнього» та «Урядовці! Дайте хоча б гроші на зарплату й тепло!». Цього ж дня подібні пікети відбулися у Києві, Одесі, Харкові та Севастополі. Ми звикли чути про нові наукові розробки закордонних учених, а от чим у той час займаються наші – всі мовчать. А злі язики кажуть, що вітчизняна наука безнадійно відстала «назавжди», відтак, мовляв, нічого дивуватися, що держава фінан-

сує її за залишковим принципом, – все одно користі з того жодної. Чи справді все так погано? Як виявилося, наші вчені свій високий потенціал використовують не лише для того, щоби здійснювати відкриття та винаходи, а ще й для того, аби отримати доступ до сучасного обладнання, міжнародних конференцій та недешевих наукових статей. Відтак радше не «завдяки», а «всупереч» з’являються наукові розробки, відкриття та винаходи. Аби розповісти про всі з них, не вистачило б ані наших ресурсів, ані місця. Тож вирішили зупинитися лише на кількох – на наш погляд, найцікавіших.

Куди «течуть» мізки

ьогодні наших науковців переманюють ще активніше, ніж це було в 1990-ті роки, вважає доктор технічних наук, завідувач кафедри фотоніки Ярослав Бобицький. – Наприклад, сьогодні у Ряшеві та Білостоку (Польща) споруджено надзвичайно дорогі, затратні і перспективні центри нанотехнологій. Чому саме в тих містах, де навіть немає своїх науковців, які могли б працювати із цим надзвичайно дорогим обладнанням? – риторично запитує науковець. – Бо ці міста розташовані від східного кордону на відстані до 100 кілометрів, тож це чудовий струмочок для перетікання мізків за кордон! Ці центри, очевидно, наповнюватимуть ученими зі східних країн. Але це, на жаль, часто єдиний вихід для молодого дослідника, який пов’язує своє майбутнє з наукою. А на думку Євгена Нестеренка (прізвище змінено, оскільки науковець попросив не називати його, він понад десять років тому виїхав за кордон, де успішно очолює кафедру та працює на надсучасному обладнанні. – ZIK), біда української науки в тому, що в нас немає промисловості, яка її потребувала б і підтримувала. – В Україні можна бути науковцем. Але потерпатиме від такої діяльності насамперед сім’я самого науковця, – каже він. – У нас можливо займатися хіба теоретичною наукою. Натомість премію Нобеля

№41 18 жовтня 2012 року

отримують ті, хто може поєднувати теорію з експериментом. Тому науковці, котрі не знайшли себе вдома, змушені їхати за кордон. Натомість в Інституті біології клітини НАН України «перетікання мізків» проблемою не вважають. Понад те, тут пишаються, що їхніх працівників потребують за кордоном. – Наше завдання – усіх, кого ми беремо, підготувати мінімум до рівня кандидата наук. Зазвичай, після захисту більшість молодих спеціалістів відразу виїжджають

““

отримувати ще до тисячі доларів завдяки грантам», – каже він. Саме гранти чимало науковців називають ледь не рятівним колом, що допомагає «залатати бюджетні дірки». А от співпраця із закордонними інститутами дає можливість нашим науковцям попрацювати з сучасним обладнанням і отримати доступ до наукової періодики та матеріалів конференцій: – Ми виживаємо за рахунок двосторонніх проектів.

Виїхавши на роботу в закордонні установи, молоді науковці навчаються організації праці, нових методів і покращують мову.

на роботу за кордон, а на їх місце приходять нові, – з гордістю каже Андрій Сибірний, директор Інституту біології клітини НАН України. – Виїхавши на роботу в наукові установи за кордон, молоді науковці навчаються організації праці, нових методів і покращують мову. Тож коли повертаються додому, вже мають знайомства і вміють писати наукові проекти, які потрібні, аби вигравати конкурсні наукові гранти. Сибірний пояснює, що найсильніші з молодих учених, які хочуть чогось досягти, потім все одно повертаються – і саме на батьківщині роблять кар’єру. «Маючи 500 доларів заробітної платні як співробітники інституту, можуть

Завдяки цьому можемо здійснити поїздки до наших партнерів, відправити наших аспірантів для проведення там досліджень. Адже не секрет, що деякі популярні наукові журнали беруть 30 євро за можливість прочитати опубліковану у них статтю, – каже Ярослав Бобицький. Науковець розповідає: попри те, що його неодноразово кликали у найкращі закордонні лабораторії, він для себе вирішив постійно працювати таки на батьківщині. Зробив це із двох причин: «Тому що науковець – це фанат своєї справи і фотоніка має розвиватися в Україні, а також тому, що “Політехніка” мене навчила – і я зобов’язаний навчити тут інших».

Патент на мільйони

ерез скрутне фінансове становище доволі часто українські науковці, зробивши відкриття чи винахід, не поспішають патентувати його у світі. Адже, щоби право власності на винахід визнали за його автором, доведеться чимало заплатити. «Ця сума становить кільканадцять тисяч євро, – каже науковець із кафедри фотоніки Ярослав Бобицький. Та й право це визнають лише на п’ять років. – Якщо патент не підтримувати, тобто через п’ять років знову не заплатити таку суму, то він втрачає чинність». Натомість український патент обійдеться дешевше – у кілька сотень гривень. Уся проблема в тому, що за межами нашої держави з ним ніхто не рахуватиметься, а ще немає жодної гарантії, що за місяць-два аналогічну ідею за кордоном не запатентує хтось інший. І річ тут навіть не у плагіаті, вважає Ярослав Бобицький: ідеї витають у повітрі і часто винаходи з’являються власне тоді, коли в галузі накопичується критична маса знань,

що і приводить у кінцевому результаті до відкриття – у різних людей іноді з незначним часовим інтервалом. Отримують іноземні патенти наші науковці, зазвичай, лише у тих випадках, якщо зробили відкриття, працюючи на закордонну корпорацію. Утім хто платить, той і має виняткове право продавати ліцензії на використання винаходу. Натомість авторові перепадає відсоток. – Ми з донькою маємо патент на композицію для відбілювання зубів. Але за ці патенти заплатила бельгійська фірма. Вони мають виняткове право на впровадження таких технологій. Відповідно до загальноприйнятої практики, якщо винаходом скористаються – власник патента отримує левову частку прибутку, а решту суми розподіляють між авторами винаходу згідно з угодою, – каже Ярослав Бобицький. Утім зробити винахід ще зовсім не одзначає заробити. – У радянські часи якщо твій винахід використову-

вали, ти отримував свої три відсотки від зиску внаслідок його використання, – розповідає завідувач кафедри теплотехніки і ТЕС Йосиф Мисак. – А зараз винахід можуть використовувати, а от платити не поспішають... Щороку кафедра отримує до десяти патентів. – На кафедрі теплотехніки і ТЕС займаються забезпеченням із допомогою технічних рішень збереження устаткування в режимах зупинок – як короткочасних, так і довготривалих. Для нас насамперед важливо, що наші винаходи впроваджені і вони дають економічний ефект. А щоби заробити на тому… Це вдається одиницям, – каже Мисак. – Цього року таки сподіваються, що «Львівська політехніка», як власник патентів, продасть кілька ліцензій на винаходи кафедри. А от Ярослав Бобицький із кафедри фотоніки «Львівської політехніки» у справедливості радянської системи щодо винахідників сумнівається. І має на це причини:

топ-тема 05

у Львові

Лікувати зуби лазером і наночастинками

а стику фотоніки, нанотехнологій та медицини львівські нау ковці знайшли спосіб, як ефективно лікувати зуби – наночастинками та лазерами. Виконавцями цього проекту були чотири організації – Львівський державний медичний університет, «Львівська політехніка», Інститут фотоніки (Технічний університет Відня) та Університетська клініка у Відні. Ідейним натхненником цих робіт стала асистент кафедри терапевтичної стоматології Державного мед університету, кандидат медичних наук, президент Асоціації лазерної стоматології України, лікар-стоматолог Адріана Бериляк, яка свого часу виграла стипендію Ернста Маха на стажування у Відні і там провела піонерські експерименти щодо використання наночастинок для дезінфекції мікроканальців дентину зуба. – Сьогодні, лікуючи хворий депульпований зуб, чистять тільки кореневий макроканал. Але від макроканалу відходять тисячі мікроканальців, настільки дрібних, що потрапити туди не може навіть лікувальний дезінфекуючий розчин. Якщо не пощастить, ця інфекція з часом може поширитися і призвести до новоутворення – гранульоми, – пояснює доктор технічних наук, за-

Вітаміни і покращений спирт

–У

же доволі давно в нашому інституті працюють над дослідженням синтезу вітаміну В2 (рибофлавіну) дріжджами. На дріжджах, які мають назву Сandida fаmata, ми маємо одні з кращих продуцентів рибофлавіну із дріжджів у світі, – каже директор Інституту біології клітини НАН України Андрій Сибірний. Зараз найбільше вітаміну В2 випускає Китай, трохи менше Швейцарія та Німеччина. Львівський інститут веде переговори щодо продажу ліцензії на штам, що

виробляє вітамін із фірмами зі США, Австрії та України. Щоправда, фірма в Україні, яка має потенціал виробляти цей вітамін і зацікавилася таким виробництвом (сьогодні наша держава закуповує рибофлавіну в Китаї більш як на 1 млн доларів щороку), не має досвіду. – Вони зробили пробну ферментацію і все знищила якась інфекція, бо середовище в них виявилося нестерильним. А обігових коштів, щоби зробити це знову, немає. Американська фірма також цікавиться

– вона колись випускала цей вітамін, а потім його почав виробляти Китай, ціни сильно впали – стало нерентабельно. Тепер ціни на вітамін В2 знову ростуть, тому відновити виробництво вигідно. Щоправда, нині все на етапі переговорів. Ще одне з досягнень інституту – тут, співпрацюючи з американською фірмою, дріжджі «змусили» вироб ляти на два відсотки більше етанолу. Винахід уже запатентували, утім покупця для ліцензії, як і у випадку

з рибофлавіном, поки що не знайшли. – Дріжджі перетворюють глюкозу на етанол (на це йде 93% глюкози) та біомасу – на клітини, які розмножуються, іде 7% глюкози. Власне, у виробництві етанолу такої кількості біомаси не треба – нам потрібен етанол. І ми вигадали, як можна змінити це співвідношення, щоби 95% ішло на етанол, а лише 5% – на біомасу. 2% – це, видається, дрібниця, але у промисловому масштабі це кількість значна, – каже Андрій Сибірний.

Система САЛО і чому не потрібна економія

фективні в сонячних батареях суперконденсатори можна використовувати і для стандартних сонячних панелей. Відтак науковці запропонували, як можна економити енергію в багатоповерхівках. – До розробки такої системи було залучено молодих фахівців «Політехніки». Вони назвали її САЛО – система автономного локального освітлення. Ми

пропонуємо її насамперед для багатоповерхівок. Система із сонячними батареями, за допомогою якої можна буде освітлювати один під’їзд будинку, за нашими оцінками коштуватиме 10-15 тисяч гривень. Це ті гроші, які сплачує під’їзд за освітлення за рік. Тобто якщо ми встановлюємо таку систему, то за рік-півтора вона окупиться, а далі освітлення буде повністю дар-

мовим, – розповів Віктор Токарєв. Освітити вночі сонцем під’їзди наші науковці пропонують за ціною, приблизно вдвічі меншою, ніж інші виробники подібного обладнання. Кажуть – секрет у тому, що ефективніші системи потребують меншої кількості сонячних панелей. Зі своєю розробкою вони вже зверталися і до Львівської обласної державної адмі-

ністрації, і до міської ради. Однак безрезультатно – дармова енергія у Львові чомусь не потрібна. – Спробуємо сконтактувати з ОСББ. Ми можемо зробити таку систему практично за собівартістю. Єдине, що нам потрібно, – доступ, аби мати можливість удосконалювати цю систему, подивитися, як вона працює в реальних умовах, – каже Григорій Ільчук.

відувач кафедри фотоніки та керівник проекту з української сторони Ярослав Бобицький. Адріана Бериляк довела, що для ефективної дезінфекції можна використати бактерицидні наночастинки, наприклад, срібла, розміри яких настільки малі, що вони легко можуть проникати і у мікроканальці. – Саме такий спосіб дезінфекції (наголосимо: всієї системи каналу кореня зуба) став одним із запатентованих в Україні винаходів. Другий – поєднання дезінфекції лазерної і дезінфекції наночастинками. Виявляється, якщо ми дамо, крім наночастинок, ще й лазерний імпульс певної частоти, то ці частинки проникнуть у мікроканалець іще глибше – отже, дезінфекція буде ще кращою. Це другий наш патент. Наступний винахід – спосіб забрати больові відчуття у хворих на гіперемію зубів. Тут знову ж таки використано лазерні та нанотехнології і знову вперше у світовій практиці, – пояснює Яро слав Бобицький. Сьогодні цю технологію ніде у світі масово не використовують. Наразі цей метод запроваджують у Львові у Центрі стоматологічної імплантології та протезування «ММ». А автори цих методик переконані: майбутнє на ними.

Науковий «Оскар» за торбинку-зарядне свого часу отримав значок «Винахідник СРСР». – Я навіть не знав, за що мене нагородили. Лише пізніше дізнався, що це за винаходи, які були використані у військовій сфері. У результаті я отримав 25 карбованців за винахід. Натомість професор Віктор Токарєв із кафедри органічної хімії «Львівської політехніки» на своїх винаходах таки заробив. Запатентовані ним струмопровідні і теплопровідні гуми стали популярними: їх поставляли на «Електрон», коли той іще працював, за ними до Львова приїздили із Польщі, Білорусі, Росії… – На основі розроблених нами теплопровідних гум виробляли ізоляційні матеріали під елементи високої потужності, які треба охолоджувати, а на основі струмопровідних гум – кнопки управління, – пригадує Віктор Токарєв. Мільйонів завдяки запатентованому винаходу науковець не заробив, зате купив на зароблені завдяки винаходам кошти квартиру.

кщо говорити про найновіші досягнення науковців у нашому місті, то просто не можна не згадати винахід гнучкого суперконденсатора. 2011 року за версією американського видання «Журнал наукових досліджень і розробок» до сотні найкращих

““

ратор енергії. А оскільки це текстиль, то основною умовою було те, щоби всі деталі «сонячної батареї» бути гнучкими, – пояснює професор кафедри фізики «Львівської політехніки», керівник проекту Григорій Ільчук, який розробляв пристрій разом із професором

Українські вчені свій високий потенціал використовують не лише для того, щоби здійснювати відкриття.

науково-дослідних розробок світу увійшла робота групи науковців зі Львова. Отримати «Оскара» серед винахідників вдалося завдяки розробці гнучкого суперконденсатора, а якщо простіше – пристрою для накопичення енергії. – Тайванський інститут, з яким ми працювали, – це інститут текстильних технологій. Від них ми отримали завдання розробити пристрій, який може бути на сумці, рюкзаку, наметі тощо і який можна було б використовувати як гене-

кафедри органічної хімії Віктором Токарєвим та Ігорем Чернілевським, котрий представляв у цій розробці технологію суперконденсаторів від ТзОВ «АЦЕР». Гнучкі фоточутливі елементи (частина, де сонячні промені перетворюються на електричну енергію) створили вже давно. Найскладнішим завданням для наших науковців було розробити гнучкий суперконденсатор – фактично невелику ефективну та ще й гнучку (!) батарейку, яка змогла б накопичувати ви-

роблену енергію, а також систему, яка її розподіляла б. Коли енергія споживачу потрібна – віддавала б її, коли ні – працювала б на накопичення. До цього часу у світі такого не робив ніхто. Загалом над проектом працювали три роки. – Такий прилад насамперед можна використовувати як автономні джерела живлення – для телефонів, ноутбуків, айпадів. Його можна вмонтувати у будьякий інший текстильний виріб, наприклад, сумку чи піджак, – пояснює професор кафедри органічної хімії Віктор Токарєв. Розробка львівських учених виявилася не лише найбільш гнучкою у світі, а ще й дуже ефективною: – Завдяки нашому суперконденсатору значно підвищується ефективність відбору енергії, тож ця система ефективно працює навіть при розсіяному сонці, – каже Григорій Ільчук. – Там, де інші сонячні батареї не мають жодного шансу, наша працюватиме.

• фото надав Григорій Ільчук

№41 18 жовтня 2012 року

коментарі 06 Антін Борковський

Грузинське щастя Матвій Ганапольський Письменник, журналіст (радіо «Ехо Москви»)

чудового поета Володимира Вишневського є фраза: «А щастя було таким можливим, таким близьким!» Ці рядки він написав про грузинські вибори. Хоча наразі й не знає про це. Наприклад, іще до виборів можна було реалізувати щастя №1 – вибори скасувати, зробити себе царем, духовним лідером, батьком нації і т. д. Слухняний парламент негайно законодавчо зафіксував би появу в країні нового Давидабудівничого. Друге щастя – це чудеса з виборами, коли за Саакашвілі було б 146%, а хто незадоволений – «звертайтеся до суду!» Нормальне щастя, випробуване. Третє щастя – трошки посадити лідера опозиції. Так, років на вісім. Скажете, його нема за що садити? Звісно, «нема за що». Саме це доводили б його адвокати у численних касаційних судах усі наступні вісім років, поки він шив би рукавиці. А оскільки опозиційний Іванішвілі неправильно заправляв би ковдру і протизаконно ділився б кашею з сусідом по камері, то його умовно-дострокове звільнення, логічно, скасовувалося б. Четверте щастя – це відразу після показу компромату

про тюрму оголосити це відео фальшивкою, звинувативши його організаторів у наклепі і в заклику до повалення існуючого конституційного ладу. Ага, забув, – «до з’ясування» закрити опозиційні телеканали? Не подобається? Звертайтеся до суду, ось адреса!.. Ну і, звичайно, останнє щастя – основне. Це перенесення виборів. Адже, погодьтеся, неможливо проводити вибори в такій нервовій обстановці. Цією «спокусою щастям» хтось може бути незадоволений. Так, для них є ОМОН, кийки тощо. А кому не подобається – в усіх є закордонні паспорти, світ відкритий! Уже можна з холодною головою дещо підсумувати. У Грузії переміг не Саакашвілі або Іванішвілі. У Грузії перемогла конституція. Ми маємо справу з мирними вільними виборами, де влада буде мати іншу конфігурацію. Де лідер правлячої партії визнає свою поразку, заявляє, що допоможе обрати спікера, і переходить в опозицію, будучи чинним президентом. Усі ці перипетії – ніби внутрішні справи Грузії. Здавалося б, що нам до того. Чого ми так уважно спостерігали за чужими пристрастями? Бо «щастя можливе і так, і ось так...»

ЗМІ, церква та вибори Пьотр Погожельський Спеціальний кореспондент «Польського радіо»

не сказав би, що у Польщі вибори є більш лагідними, ніж в Україні. Кожна виборча кампанія видається дуже важливою. Лунають обіцянки, котрі реалізувати просто неможливо. Натомість внутрішні політичні дискусії несуть більшу відповідальність, ніж в Україні, бо найактивніші серед органів контролю над політиками – ЗМІ. Саме вони змушують політиків дотримуватися певних правил. В Україні лише нещодавно почала з’являтися тенденція, за якою політики зобов’язані реагувати на звинувачення з боку журналістів. Звісно, до ідеалу ще вкрай далеко, в разі появи матеріалу, в якому того чи іншого українського політика звинувачують у зловживаннях, консолідованої реакції переважно нема. Подібне чомусь слабко використовує і опозиція, не вимагаючи реакції правоохоронців на описані неподобства, а це ж мало б бути її політичним хлібом. У Польщі все відбувається з точністю до навпаки. Політик

№41 18 жовтня 2012 року

у разі закидів змушений давати пояснення журналістам, а гучною справою правоохоронці зайнятися просто зобов’язані. Польський політик має відповідати на незручні питання – інакше стає на стежку закінчення політичної кар’єри. Адже політика передбачає публічність і публічну відповідальність. І річ не в сумлінні наших політиків – причини у консолідованому контролі ЗМІ та реакції правоохоронців. У Польщі немає і фінансової мотивації виборців. Питання хамського купування голосів просто не стоїть, бо за цим стежать усі – від журналістів до правоохоронців. Не маю сумніву, польські політики охоче скуповували б голоси, але за цим, на щастя, пильно наглядають. Зрештою, у Польщі, попри високий рівень релігійності, неприпустимими є навіть парафіяльні виїзди на прощі коштом кандидатів. І, що найважливіше, немає священиків, котрі таке толерували б.

Холості патрони історії • малюнок: Марек Рачковскі

Як ми не інтегрувались у ЄС Олег Рибачук Громадський діяч, колишній віце-прем’єр із питань євроінтеграції

оли ми 2005 року прийшли до влади, євроінтеграція сприймалася як гарна передвиборна обіцянка, як фішка, про яку Ющенко з Тимошенко говорили в унісон: «Це для нас настільки важливо, що в нас є аж цілий віцепрем’єр із цих питань».

Я пропонував польську модель роботи: аби раз на тиждень збирався уряд і кожен міністр доповідав, що в його відомстві просунулося. На ці засідання мали запрошувати і президента. Спочатку йшлося про щотижневі зустрічі, потім про щомісячні – але насправді за час мого віце-прем’єрства ми не мали жодного засідання уряду, присвяченого суто

““

справ – мовляв, це наша тема, хоча євроінтеграція – не стільки політика, як економіка, зовнішньоекономічна діяльність держави. Потім ми з Борисом Тарасюком порозумілись і він за певний час переконався у сенсі моїх пропозицій. Але в нас було чотири віце-прем’єри. Віцепрем’єр, відповідальний за адмінреформу, Роман Безсмертний мав подібні претензії: тоді в кожного віце-прем’єра повинен бути такий орган. Тобто робити такі структури або для всіх віце-прем’єрів, або не робити для жодного. Як на мене, підхід убивчий, але він є свідченням того, що європейська інтеграція лишалася тільки риторикою. Імітація інтеграції до ЄС була зумовлена не страхом перед Москвою

Спочатку йшлося про щотижневі зустрічі, потім про щомісячні – але насправді за час мого віцепрем’єрства ми не мали жодного засідання уряду, присвяченого суто європейській інтеграції.

європейській інтеграції. Спроби впровадити досвід польських євроінтеграційних органів натрапляли на опір майже всіх без винятку міністрів. І це не були якісь спеціальні чиновничі тупість чи лінь. Я запропонував структуру, де б віце-прем’єр з європейської інтеграції мав якийсь міжурядовий орган, що працював би локомотивом, будучи відповідним секретаріатом для президента чи прем’єра. Скажімо, одразу почало пручатися Міністерство закордонних

– її просто використовували у виборчій кампанії. Спробуйте перемогти на виборах під гаслом: «Назад у Радянський Союз»! Цього не взявся робити навіть Янукович. Крім того, за 20 років Росія і не запропонувала привабливої моделі. Наші очільники хочуть жити, як у Європі, а урядувати (чи то правити), як у Росії, Білорусі чи Казахстані. Ющенко захопився спочатку нагородами, а потім боротьбою з Тимо шенко. Сама ж Тимошенко сказала фразу, яка

мене вразила: «Олегу, от пройдемо вибори – тоді будемо цим займатися». Хоча я і Ющенкові, і Тимо шенко робив презентації не просто на польському досвіді, а й адаптовані за допомогою, зокрема, і британських радників, котрі привели до ЄС із десяток європейських країн. У нас були дуже потужні кадри і вся можлива теорія. І зараз, до слова, теж усі знають, що робити: є чимало матеріалів для кожної реформи. Усе буксує, бо критерії реформ європейського стандарту й українського принципово відрізняються. Хоча всі партії – звісно, крім комуністів – декларативно проєвропейські. У нас досі контролюючі органи перебувають під тими, кого вони контро люють. Закони не передбачають відповідальності – жодна реформа не йде за алгоритмом, за яким вона йшла у кожній європейській країні. Бо ж якщо проводиться реформа, спочатку слід вивчити, чиї інтереси вона зачіпає, тривають консультації з бізнесом. Коли йдеться про європейські реформи, питання навіть не в пакеті законів, а в загальній логіці реалізації. На українську дійсність слід чітко накладати європейський трафарет проведення реформ і ретельно стежити за виконанням закону. Бо будь-який відступ нагадує роботу купленої німецької системи з виготовлення морозива, в яку замість молока вперто ллють воду, – усе зупиняється автоматично. Так само і з реформами.

Львівщина, індукована політиками, котрі виборюють щасливе депутатське завтра, втратила здоровий глузд у спробі гідно вшанувати світлу пам’ять борців за незалежність України. Бо ж гідно – не конче масово. Одні пішли шляхом костюмованого маскараду: пара сотень людей вбирається у військові строї і, помахуючи холостими шмайсерами та рештою водяних пістолетиків, загрозливо співає. Звісно, Кремль здригається у пароксизмах відчаю. Інші незламно вшановують УПА грою в козаки-енкаведисти, зосереджено залягаючи під корчами у боротьбі з «ненажерливим окупантом». Патріотична піонерія в апофеозі прищів гонорово чіпляє на себе Залізні хрести вермахту, куплені в чорних археологів. Ніби це не ордени за військову мужність, зняті з трупів, а пірсинг у пупку. Крім того, УПА проти німців активно воювала. Радикали проводять чергову спартакіаду імені Шухевича, цього разу з водного поло. Мажоритарні меценати щотижня ліплять пам’ятники Бандері, немовби спроектовані карикатуристами з Луб’янки. І всі щиро вважають себе запеклими бандерівцями. Можна було б зігнорувати цей угар патріотичної самореклами, якби не соус: ми ж, мовляв, подовжуємо естафету борців. Але суть УПА полягала не в імітації боротьби, тому й не чіпляли козачих шабельок. Революція суттєво різниться від шанхайського караоке. Імітація, в якій опір підміняють цирком шапіто, девальвує ідею. Але посполиті у ліфті, що провалюється у розквіт а-ля Зімбабве, заспокоєні: боротьба ж триває. Щоправда, шмайсери надувні, а козачки – ряжені. Замість послідовної боротьби – бажання прикритися тінями героїв. Бо ж рецепти життєвої постави солдатів УПА викликають тремтіння у комсомольських колінах. Страшно боротися. Жодного революційного вчинку – лише грізне нявчання за кавою. Імітативний синдром притаманний не лише Галичині. Так само й комуністи імітують «дєло Лєніна», ведучи пенсіонерів до сталінського раю на автах по сто тисяч. Регіональні стабілізатори, втерши осетровий смалець у куршевелях, імітують незламну борню за кожен колосок і кубометр газу. Бо ж мета в усіх спільна – потрапити в Раду. А там уже можна наімітуватись досхочу – хоч у будьонівці з наганом, хоч із парабелумом. Але вхолосту.

07 передвиборна агітація

передвиборна агітація

«Обіцянками високих зарплат напередодні виборів бюджету не наповниш», – Олег Баран

Валентин Наливайченко: «Ми разом повинні зламати хребет злочинній владі» Валентин Наливайченко – третій номер у списку «УДАРу», екс-голова Служби безпеки України та кадровий дипломат – представив кандидата від партії «УДАР» по мажоритарному окрузі на Стрийщині та Жидачівщині Андрія Кота. «За минулі два з половиною роки розвиток України зупинився. Вона окупована режимом корупції та українофобії. Злодії, які керують державою, зараз думають, що залишаться при владі навічно. Вони принизили бідністю й несправедливістю кожного українця. Усе, що є важливим для нас, під загрозою: наші цінності, мова, культура, історія, земля. Саме тому я, Андрій Кіт, Марія Матіос, Віталій Кличко вирішили йти до Верховної Ради, аби сказати бандитам “геть!” – зазначив під час виступу Валентин Наливайченко. «Ми підтримуємо Андрія Кота, тому що він є членом команди Віталія Кличка “УДАР”. Нам потрібна саме така команда у Верховній Раді – смілива, яка не зрадить. І ми переконані, що вона проголосує за ті закони, які ми хочемо прийняти. Адже ми йдемо у парламент, щоби провести люстраційні та антикорупційні закони. Для цього потрібна політична воля, рішучість та більшість у парламенті», – заявив Валентин Наливайченко. «Ми добре знаємо Андрія Кота, його патріотичні коріння. Ми добре знаємо його як людину, яка не скориться, не скорумпується, а буде діяти разом із нами як член команди. Раніше ми зустрічалися з багатьма людьми

й отримували тільки позитивні відгуки про нього. Також вивчили його діяльність як депутата обласної ради. Він самостійно організовував чимало автобусів для поїздки на захист української мови у Києві. Він постійно дбає про розвиток свого краю, бере участь у важливих рішеннях нашої партії та в розробці законопроектів, які наша партія вже зараз готує для нового парламенту. Ми впевнені, що він голосуватиме особисто і принесе багато користі в парламенті саме як розумний законотворець, а не як “тушка” і “кнопкодав”», – зазначив один із лідерів «УДАРу». Відповідаючи на запитання про те, чого найбільше потребує сьогодні наша політика, кандидат у народні депутати від Стрийщини та Жидачівщини Андрій Кіт заявив, що найбільша необхідність політики – правда. За його словами, потрібно зірвати маски і показати, хто є хто. Хто працював і буде працювати на користь країни, а хто займався пустомовством і розкраданням народних грошей. Тому закон про люстрацію ми маємо намір прийняти одним із перших. Також нам потрібно терміново відмінити антиукраїнські закони, яких наприймав минулий парламент, і прийняти закон про відставку президента, суддів, депутатів і всіх інших посадових осіб. «Якщо говорити про довгострокову перспективу, то в нас є пакет економічних законопроектів, які ми хочемо впровадити у життя. Але насамперед це політичний пакет законів, який повинен навести в нашій дер-

жаві лад. Окрім того, є пакет антикорупційних законів, який повинен очистити нас від людей, котрі дискредитують владу. Якщо цього не зробити, то які добрі економічні закони ми не приймали б, вони не працюватимуть», – зазначив Андрій Кіт. «Я довго думав і аналізував, що ми вже 21 рік живемо у незалежній державі, а виникає враження, що час розвитку в ній, час покращення життя людей зупинився тоді, коли ми проголосили незалежність. Одразу після проголошення незалежності ми всі дружно сказали, що хочемо змінити комуністичну систему, що компартія України – то є зло. Але ми про це сказали і, мені здається, на тому поставили крапку. Тому зараз необхідно повернутися до цього питання і заборонити комуністичну ідеологію, публічно засудити всі злочини, які вчинила компартія з Україною та українцями, і ліквідувати її, як це зробили вже майже всі наші сусіди», – наголосив Андрій Кіт. «Партія “УДАР” Віталія Кличка – це місце для тих людей, які здатні щось зробити, які відповідають за власні слова і, найголовніше, налаштовані зламати цей окупаційний режим. Кожен член команди довів це поодинці і є визнаним людьми. Ми йдемо у парламент не для того, щоби виборювати собі привілеї. Ми станемо тією силою, яка підніме гідність українців. Закликаю вас бути сильними, 28 жовтня захистити власний голос і сказати “ні” окупантам. Підтримайте “УДАР”, підтримайте Андрія Кота», – наголосив Валентин Наливайченко.

Розміщено відповідно до вимог статей 68, 71, 73 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та оплачено за рахунок коштів виборчого фонду партії або кандидата

Чому підприємці ідуть у політику, як збагатити український бюджет для збільшення соціального рівня населення та підняти малий і середній бізнес? Про це газета ZIK запитала в депутата Львівської обласної ради, засновника ТзОВ «Барком» (ТМ «Родинна ковбаска»), кандидата в народні депутати України по 117 виборчому окрузі Олега Барана. – Пане Олегу, ні для кого не секрет, що Ви – доволі успішна людина. Вашому ТзОВ «Барком» належить близько двадцяти відновлених Вами ж ферм, Ви обробляєте 7 тисяч гектарів землі, маєте власний м’ясопереробний завод і мережу магазинів. Виникає питання: для чого потрібно ще йти до Верховної Ради? – Щодня з екранів телевізорів та радіоприймачів українцям обіцяють зарплати у тисячу євро, високі пенсії. Тільки як саме це зробити, не говорить жоден із політиків. Вони чомусь забувають, що перш ніж брати з бюджету, його потрібно наповнити. Тож, дивлячись на український політикум, можу сказати лише одне: сьогодні в нас більше розмов, аніж справ. На жаль. Тому переконаний, що мій досвід, який я здобув за 15 років наполегливої праці, стане корисним не тільки для мого округу, а й для України загалом. Те, що політика і підприємництво не повинні бути разом, ми чуємо вже впродовж двадцяти років. Але прийшов інший час. Сьогодні слід думати про те, як підняти українську економіку. Обіцянками про високі зарплати тут нічого не зробиш. Потрібно, щоби прийшли люди, які житимуть проблемами українців, а не пустою демагогією, які своїм прикладом довели, що вони вміють будувати економіку. Це не обов’язково має бути Олег Баран. Можливо, це буде хтось інший на моєму окрузі. Але ця людина повинна жити проблемами округу, проблемами людей і справді хотіти щось змінити у своїй державі. – Але в країні чомусь сформувалася думка, що бізнесмени ідуть до парламенту винятково для того, щоби захистити свою справу… – У Європі та США 70% бюд жету наповнюється за рахунок малого та середнього бізнесу. В Україні цього не було і немає. А проблема в тому, що Верховна Рада України ніколи не поверталася до підприємців обличчям. І від цього найбільші негаразди. Так, я йду до парламенту, щоби відстоювати бізнес – але не свій, а весь український. Українських підприємців потрібно не захищати, а дати їм можливість розвиватися. Адже тільки підприємці можуть змінити економіку України, а отже – життя пересічних українців. – Існує думка, що підприємцями у владі легко керувати – бізнес стає своєрідною ниточкою, за яку певним людям у певний момент вигідно потягнути. – Не погоджуся з Вами. Це не так. Проаналізуймо нинішню Верховну Раду. Хто у ній найчас-

тіше стає «тушками»? Отож – не підприємці. Це не той критерій. Керувати легко слабкими духом людьми, тими, хто не має ні власних переконань, ні власних поглядів, ні фінансів. Повірте мені, успішними людьми так просто не маніпулюватимеш. – Зрозуміло, що одним із Ваших завдань у ВР буде захист інтересів малого та середнього бізнесу. Як саме виглядатиме цей процес? – Проблеми малого та середнього бізнесу знаю дуже добре, адже фактично з нуля починав власну справу. Скажу так: аби малий та середній бізнес успішно розвивався та не був у тіні, Україні потрібно зменшити повноваження контролюючих органів і спростити податкове навантаження. На часі мінімалізація бюрократичних процедур. Ну і корупція – з нею стільки років боремося, а побороти не можемо… А взагалі, перш ніж приймати закони, які стосуються підприємців, потрібно постійно з тими ж самими підприємцями проводити «круглі столи» та масштабні обговорення. Вивчати, опрацьовувати законодавчі документи до найменших деталей, аби вони ефективно працювали. – Хотілося б почути про конкретні ініціативи, зокрема на Вашому окрузі. – Насправді наших людей цікавлять не глобальні речі, а ті, які стосуються саме їх. Питання 117 округу для мене добре відомі. Адже це фактично мій рідний округ. Саме на його території минули мої шкільні роки. Я навчався у школі №85, а також №55. А ще досі прописаний на вулиці Володимира Великого, 117. Щодо конкретних ініціатив… Серед моїх пріоритетів – насамперед створення в окрузі безкоштовної юридичної консультації. Планую започаткувати центри для талановитих людей та втілення ідей. Ми знаємо, що в Україні є багато талантів, а такий центр дасть змогу цим людям проявити себе та реалізуватися. Спочатку центр фінансуватимуть за кошти держави, однак поступово його можна перевести на самоокупність. На завершальній стадії робота над створенням в окрузі

Фонду святих Володимира та Ольги, завершення будівництва однойменного храму (вул. Симоненка) та допомога потребуючим. А загалом потрібно вирішувати все, що турбує громаду. І це моє першочергове завдання. Я львів’янин, тут моя сім’я, тут справа мого життя. І навіть у разі обрання мене до Верховної Ради переїжджати звідси не буду. Відтак контактів зі своїми виборцями стовідсотково не втрачу. – Місцевий рівень – зрозуміло. А як стосовно державного? Чи маєте якісь конкретні державні ініціативи? – Домагатимуся прийняття Закону «Про перше робоче місце». Його завдання – не лише збереження існуючих і створення нових робочих місць, а насамперед зменшення безробіття та кількості трудових мігрантів серед молоді. Ще одне питання – якісне медичне обслуговування. Маю на увазі Закон «Про доступну якісну медицину». Хочу ініціювати створення на державному рівні єдиного варіанта бланку кредитного договору, аби уникнути маніпуляцій під час оформлення кредитів. Крім того, переконаний, що має бути спеціальне маркування медичних препаратів, куплених за державні кошти для хворих. На жаль, у цій сфері сьогодні маємо певні зловживання… – А якщо говорити про дратівливі для багатьох українців питання, наприклад, такі як мовний закон тощо? Якою буде Ваша позиція? – Скажу коротко. В Україні є одна державна мова – українська. Іншої бути не може. – Якщо таки потрапите до ВР, чи це не вплине на якість ковбасних виробів? – У моїй сім’ї четверо діток. П’ятою дитиною називаю свою справу. Тому що б не трапилося, а «Родинній ковбасці» я все одно приділятиму час та увагу. Тим паче, що в нас працює команда професіоналів, яка уважно стежить за продукцією. Запевняю Вас: якість наших виробів не залежить від того, чи буду я у Верховній Раді. Вона не знизиться за жодних обставин. Людмила Місечко

Розміщено відповідно до вимог статей 68, 71, 73 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та оплачено за рахунок коштів виборчого фонду партії або кандидата №41 18 жовтня 2012 року

розмови 08

«У нас досі комсомольці 30-річний політв’язень, син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич у розмові з оглядачем тижневика ZIK Антоном Борковським розповів, як можна вистояти в тюрмі і на волі, чим відрізнялися троцькісти від оунівців, чому він не продав свою душу за свободу і чи можлива революція в Україні

Або сядеш — або скажеш zzОдин

із Ваших спогадів про батька — коли він Вам подарував фінського ножа. — Дивно, але сьогодні я згадував про це. Моя жінка від першого шлюбу має сина і подарувала йому японського ножа. Каже, боюся, аби він не порізався. Я теж спробував на гостроту фінського ножа, батьківський подарунок, — шрам маю донині.

zzВи, будучи дитиною, відчували, ким був Роман Шухевич? — Авжеж. Дитина росте, живучи тим, що почує від дорослих. Дитина з родини лікарів готова сприймати медицину більше, ніж її однолітки, бо постійно чує відповідні розмови батьків. Дитина чує, навіть коли батьки не звертають на це уваги. Коли я був малий, крутився біля батька — приходили і Бандера, і Стецько. Звісно, нічого конфіденційного не чув, але загальні бесіди, в тому числі й політичні, чув. І це лишалося. Чи знав я, хто такий батько чи Бандера? Знав. Мимоволі бачив і як складалися стосунки у націоналістичному підпіллі — були рівними, не вдаючись до спеціальної ієрархії. zzКоли

енкаведисти забрали Вас у сиротинець, бандерівці хотіли Вас звідти витягнути. Як вони дізналися, де Ви? — Коли я був у сиротинці в Чорнобилі, звідтам переслав кілька листів — і батько дізнався, де я. Йому переповів хтось зі знайомих. За мною приїхав батьків охоронець, але запізно — мене там уже не було. Забрали в дитячий будинок у Донбасі, а вже звідтам мої листи ніде не доходили (всміхається. — ZIK). Зараз я відправ-

№41 18 жовтня 2012 року

ляв би листи по іншому. Скажімо, у таборі доволі просто обходив цензуру — писав листи з адресою і ховав у шафах, які виробляли у майстернях. Шафи упаковували і вони їхали «на волю». Люди в тому відношенні були сумлінні — коли купували шафу у крамниці і знаходили подібного листа, то кидали у скриньку. Тоді я такого не знав. Хоча втік все одно. Приїхав. І батько мене послав по сестру — знав мою впертість і розумів: якщо він мене не організує, то поїду сам. Але не судилося. Хтось побачив. zzХтось побачив і продав, попри симпатію до УПА? — Еге. Було стукацтво, та й органи мали власну мережу. Двірники, паспортистки, інформували й звичайні люди, яких підловлювали на неблаговидних ділах: «або сядеш — або скажеш». І люди працювали — хто на міліцію, хто на КГБ. zzТобто за три-чотири роки вдалося опанувати суспільством? — Вдалося. Скажімо, на сході України вже не було такої потреби, та й там не було потужного підпілля, а сюди кинули найкращі кадри. А люди… Люди повсюди люди. Я нікого не виню, бо то таке. Якщо матері погрожують: «Кажи — або твій син сяде…», то які претензії... Але коли в це погрузнеш — вирватися годі. Хоча й серед них різні люди траплялись. Одна жінка мені розповіла: коли за неї взялися, знайшовся один і порадив: «Їдь звідси, бо тут спокою не дадуть». Вона пару років мешкала поза Львівщиною, а потім повернулася. Все вляглося — вона випала з уваги.

79-річний Юрій Шухевич, син головнокомандувача УПА Романа Шухевича, у радянських таборах провів понад три десятки років. За різними політичними статтями його морили в тюрмах, таборах і на виселенні у 1948-1956, 19581968, 1972-1988 роках. У неволі втратив зір. Вперше був арештований органами НКВД у віці 11 років. Першу «дорослу» статтю терміном у десять років «Владімірского централу» отримав 15-літнім. 1958-го був повторно засуджений на десять років за антирадянщину в тюрмі. За «політику» отримав і подальші терміни. Став членом Гельсінської групи. У 1990 році одержав дозвіл повернутися в Україну. Став одним із засновників УНА-УНСО. Герой України.

Стукачі — слабкі люди й корисливі zzЯк у таборі укладались стосунки ув’язнених націоналістів із рештою в’язнів? — Членів ОУН та УПА в таборах я зустрічав багато. Днями нагороджували полковника УПА Левковича — я з ним сидів. Трималися вони добре, дружно, а це й дає силу. Поляки сиділи, пов’язані з різними підпільними організаціями, і також були згуртованими. Дисципліну з організацій переносили у табір. І в цьому була величезна відмінність від так званих троцькістів. За троцькізм судили багатьох, але кожен із них думав: «Ето всьо врагі народа. Мєня, конечно, тоже суділі, но мєня же ошибочно, я же нє віноват». І виходило, що кожен із них був сам по собі. А коли кожен сам за себе, шансів на опір нема. Їх так само і переконували до співпраці: «Ти ж бивший члєн партії, а ето всьо врагі. — Докажи свою нєвіновность на дєлє». І пішло-поїхало… Це була категорія дуже, я б сказав, неприємна.

Я не сидів зі «старими» каторжанами — есерами чи денікінцями. Тамті організації, певно, мали свою етику, подібну до нашої, але коли мене посадили — вони в таборах уже перевелися. Ми могли витримати не лише завдяки організації — ми чітко знали: оце наш ворог і ти від нього пощади не чекай, тримайся подалі. І нехай ми часто мали серйозні розбіжності, але була чітка градація: оце є ми, а оце — вони. Українець приходить з етапу — він земляк. Працювала етика політичного в’язня, яка породжувала таку собі солідарність. Я не скажу, що не було стукачів, — були; стукачі — це слабкі люди й корисливі. Якщо їх викривали, у ліпшому випадку, викидали з нашого кола, а в гіршому випадку — самі розумієте (всміхається. — ZIK). Повірте, таке не лише очищало, а й гуртувало. zzОдин

із політв’язнів розповідав мені, що право виносити смертний вирок мали лише пред-

ставники національної спільноти. — Адміністрація хотіла нацькувати одну групу на іншу, це стандартний підхід. Українців на литовців, литовців на поляків і у зворотному порядку. Тож існувало правило: якщо ми викривали литовця, то йшли до литовців і казали: «Забирайте його і судіть». І вони карали. Якби його судили ми, це могли б невірно потрактувати… Подібне стосувалось і наших: «Хлопці, дивіться, — отой-то ото». Ми твердо слідували цьому правилу і це дозволило вистояти. А скажімо, старий кримінальний світ сам себе знищив — його спочатку розкололи. zzНа «ворів» і на «сук»?

— Так, а потім ті групи почали колотися на підгрупи, почавши жерти одне одного. І верхівку знищили.

zzСтару структуру підпілля перенесли в табори? — Так. Але провідників і командирів старалися тримати у конспірації.

• фото: Василь Гузінський

Вказівки давали через дуже перевірених людей. Знали: якщо засвітиться, то розстріляють. Або просто вб’ють — вестимуть під конвоєм і пристрілять. Чи кинуть одного серед блатних — і вони його замордують. Тому провідників тримали поза зовнішньою грою — точніше, поза підозрами. Часто провідні функції свідомо брали на себе інші люди. Відтак молоді вчилися керувати. Натомість більш важливі рішення приймали за апробацією провідників. Скажімо, Заполярний провід ОУН на чолі зі Сорокою в таборі цілком відтворив структуру. Водночас на користь нашій справі пішла кількість ув’язнених українців — литовців було численно менше, відтак їх і розсіяти було легше. Тому українці змогли подолати і кримінальний світ, і їх не зламали табори. Якби такий опір у таборах був з 30-х років, то табірну систему вдалося б доконати раніше. Якби опір чинили всі, з цим і система була б змушена рахуватись.

розмови 09

все очолюють» Про блатних, міжнародну спільноту і євреїв як вид радянського транспорту zzЯк складалося з блатними? — Адміністрація намагалася нацьковувати проти нас блатних, але ми дали відсіч. Блатні доволі скоро присіли і варились у своїй «каші»: «Рєбята, ми вас нє трогаєм, а ви нас». Коли ж почалися страйки, в них почала втягуватись і маса суджених за побутовими статтями (блатним чи «ворам у законі» втягуватись «у політику» не дозволяла їхня етика). Але всі розуміли, що страйки спрямовані на полегшення життя, тож піддавалися нашому впливу. zzЯк Вам вдалося вистояти? — Пропозиції були. Я завжди пам’ятав, що я син свого батька, батька, котрий загинув. Як я так його спаплюжу?! Відчуваєш плече друзів — це теж додає сил. Навіть у

дрібницях — потрапив у карцер, а тобі курити передадуть чи кусок хліба. Чи наш фельдшер у лікарні допоможе. Хоча гноїли мене і після смерті Сталіна, і після відставки Хрущова та смерті Брежнєва. zzЧому Вас не випустили за кордон, адже могли поміняти на якогось чилійського комуніста? — Це питання виявилося принциповим для них. Скажімо, я вже навіть втратив зір і мене запрошували їхати до Канади чи Австралії, але сказали: «Відбудете заслання — прошу дуже». Скажімо, у 1970 році був черговий обмін дисидентів (згодом виявилося, що я також був у цьому списку). Але було сказано, що «ні-ні, навіть дискусії на цю тему бути не може». І мене замінили на когось іншого. З одного боку —

син Романа Шухевича, а з іншого — я занадто багато відсидів. Така собі інерція системи. zzМожливо, міжнародна спільнота занадто слабо тиснула? — До мене приходили оберемки поштівок — не тільки від діаспори. «Ми чули про вас від нашого пастора» — писали євангелісти. Хотіли обміняти, але вони не погодилися. От скажімо, Кайсин Кулієв — відомий балкарський поет. Він був на фронті, коли вислали балкарський народ. Йому персонально дозволили не йти на заслання. Але він сказав, що поїде разом з усіма в Казахстан. Згодом він став депутатом Верховної Ради СРСР. До нього звернувся син Твардовського, до якого звернулися московські дисиденти. Твардовський-батько був дуже

дружний із Кулієвим, і після смерті Твардовського Кулієв звернувся до його сина — мовляв, проси що хочеш у пам’ять про батька. Той і згадав про Шухевича: «Може, щось вдасться полегшити». За кілька днів Кулієв каже: «Просі что хочеш, только нє ето». Таке-то. Міжнародні інстанції ніби щось там тиснули, а з іншого боку — професору Лунцу дала премію Міжнародна федерація психіатрів, а це ж через нього, через інститут Сербського проходили наші інакодумці. Це ж там їх штампували, роблячи дурнями в психушках. Одного психіатра навіть посадили за те, що він протестував проти присудження Лунцові премії, казав, що той кагебіст, а не науковець. Тож міжнародна спільнота ніби старається, а так виходить, що погано.

Як вистояти без вини винуватому zzЧому так дивно склалась історія останнього головнокомандувача УПА Василя Кука? По арешті він відбув пару років, а потім працював у державному архіві? — Коли Кук «попав», був 1954 рік. Підпілля як таке було розгромлене, хоча залишки були. У разі чогось можна було завжди послатися на ро зірвані зв’язки. З іншого боку, вже й не було кого видавати. Відповім так: я ніколи там не зустрічав людей, які скаржилися б на Кука, що він їх видав чи що сидять через нього. По смерті Сталіна траплялися різні історії. Скажімо, із Заходу прислали від бандерівців Матвієйка, а від двійкарів — Онишкевича. Там були свої тертя. Онишкевича привезли в Москву — за нього відповідав Берія. Помер Сталін — і всі побоялись узяти відповідальність за оунівця — і того просто розстріляли. Потім ніби казали, мовляв, дурницю зробили, бо посидів би й розкаявся — а тюремної баланди не шкода. Але система побоялася взяти відповідальність. Із Матвієйком вийшло інакше: з ним почали гру — і він втік. Матвієйко походив, зрозумів, що зв’язки розірвані, люди виїхали

— пішов і здався. Потім написав покаяння. Кук розповідав, що перед ним вибір був такий: або він стоїть твердо і тоді його розстріляють, або буде співпрацювати чи напише розкаяння, яке він і написав. І в 1960 році з’явилось оце від Кука… Було нам у таборі неприємно… Коли першийліпший кається, то таке, але Кук… Це був удар для всіх. Хоча, за великим

мене одного) привезли в Україну, повозили тудисюди. У Києві до театру зводили. І запропонували підписати щось про батька. Я відмовився — це було б аморально. Крім того, кажу: «Я не член ОУН, то чого маю поривати з ОУН?» (сміється. — ZIK). «Ну добре, — кажуть. — От тебе повозили, напиши, яке зараз гарне життя, Україна процвітає, народ щасливий і націо-

““

От коли 28-го закінчаться вибори, всі позривають плакати і бігборди, а гасла підуть в архів. На наступних виборах їх витягнуть і перетрусять, аби з’ясувати, що ж можна експлуатувати далі.

рахунком, а що він написав у цьому зверненні? Що людей присилали із Заходу (це було правдою), що все безглуздо, бо підпілля вже нема і людей присилають лише на загибель. Ось квінтесенція того звернення. За це йому дарували життя. zzЧому ж Ви не писали подібного? — А пощо? Не міг я через себе переступити. Мені пропонували щось таке написати. Скажу більше. 1963 року мене (хоча й не

налізму не сприймає». Я пояснив, мовляв, не знаю, що народ сприймає, а що ні. Буду щирим: спокуса була. Крім того, вони мене поїли пострашному. Голова мені вже тріщала, але споїти до безпам’ятства не змогли, аби я щось підписав. Не підписав і відсидів до кінця. zzАле ж Ви фактично наривались на подальші репресії? — По-різному виходило. От якось надіслав я

великого листа на ім’я президії Верховної Ради, а копію — до Москви. «Українське слово» в Парижі листа надрукувало — і мене р-р-раз і до Києва. А написав я, що з тих, кого випустили, кількох вбили. Навів прізвища. Писав, що маю звільнятись, але можу бути будь-якої хвилини вбитий. Заступник прокурора республіки Чумак викликає до себе: «Таку статтю надрукував». Я кажу: «Та в кінці кінців, я що, не можу в президію писати?» — «Та ти «наліво» ще написав!» Питаю: «Я що — неправду написав? Перевірте, де ці люди!» Бо ж зв’язок між зоною і волею був завжди. Коли мені лишилися лічені дні до звільнення, хотіли мене до Києва завезти — Кажу: «Не поїду». Бо хотіли везти спецконвоєм — пара наглядачів і поїздом, цивільно. Кажу: «Може, ви мене пристрелите в дорозі, а потім скажете, що я втікав. Я зек — беріть мене під звичайний конвой». Бо якщо разом з людьми — то є хоч якась ґарантія. Лишився в зоні. «В отмєстку» тривалий час не мав змоги не те що проживати в Україні, а й заїхати сюди.

Про комсомольських революціонерів, федералізацію і розкол zzБув шанс переламати хід подій наприкінці 1980-х — на початку 1990-х? — Коли творилась Українська міжпарламентська асамблея, нашою метою було зробити якнайбільше галасу і дати можливість нашим депутатам у Верховній Раді сказати: «Дивіться, що вимагає вулиця. Ми маємо ухвалити те-то й те-то, бо інакше завтра…» Вони мали б ухвалювати бодай щось, аби збивати накал. Але наші депутати не вміли того використати, бо вважали, що істина в найвищій інстанції — саме вони. Ще був Союз, а ми вже зібрали чотири мільйони підписів, навіть на Кубані збирали — люди там самі організувались. Шанс був. У 1990-х УНА-УНСО було у розквіті — ми організували громадські комітети у багатьох містах. В УНСО нас було близько 10 тисяч. Із них 2,5 тисячі людей були готові до всього — в разі чогось, ось вони тут, готові їхати куди хочеш і робити все що треба. Але помаленьку як УНСО, так і «Тризуб» розпорошили. Засилали провокаторів. Анатолій Лупиніс мав широкі міжнародні зв’язки, мав добрі стосунки від прибалтів до курдів. Де тільки наші хлопці не воювали. zzЧому Ви обрали власний шлях, а не пристали до якогось партійного списку — скажімо, до Руху? — Мене то не цікавило. У проводі Руху було забагато пристосуванців. Ми вважали, що потрібно розпускати Верховну Раду повністю, запропонувати нову Конституцію для нової України. Але… zzВи досі вірите в революцію? — Людське життя коротке. Всього хочеться одразу. Але поволеньки люди таки організовуються і влада буде змушена з ними рахуватись. І коли ми зуміємо людей переконати у необхідності революції, тоді щось зміниться. Для багатьох революція асоціюється з барикадами, з матросом Железняком і наганом. Я, звісно, не відкидаю можливості сценарію збройного і кривавого, але насамперед потріб-

на революція духовна — аби ми перестали бути «совками». Чому не вдався Майдан? От поміняли президента — і що далі? Все ж лишилося по-старому. Янукович десь мав рацію, коли на дебатах із Ющенком сказав, що хочуть повернутися до влади ті, кого від неї відсунули. До влади пхалися навіть не вчорашні, а передвчорашні діячі, яких від влади відсунув ще Кучма. Так і сталося: почали воювати за квоти в адміністраціях і міністерствах. А Ющенко мав усім їм красно подякувати і почати працювати з народом. Треба було перенести Майдан із Києва до Харкова, до Львова, у районні центри. Йти до кожного кварталу, до кожного жителя. Але в нас комсомольці досі очолюють усі процеси. І все гарно пояснюють. Спочатку, аби тільки крові не було, мовляв, Україна дісталася нам мирним шляхом, звалилася як манна небесна. Потім почали говорити про ЄС і НАТО. А зараз усі стали великими націоналістами — бо на це прийшла мода. Нехай. Вони так і лишаться хамелеонами, — змінитися мають люди. Бо оці націоналістичні гасла, котрі зараз направо і наліво використовують, потрібні їм лише, аби проскочити до Верховної Ради. І от коли 28-го закінчаться вибори, всі позривають плакати, а гасла підуть в архів. На наступних виборах їх витягнуть і перетрусять, аби з’ясувати, що ж можна експлуатувати далі. zzВідчуваєте спроби розколоти Україну? — Москва завжди буде намагатися колоти Україну. Українська держава занадто просякнута людьми, котрі працюють на Москву ще зі старих часів. Хто в нас міністр оборони і хто очолює КГБ? От коли Наливайченко очолив спецслужби, пропонували нових людей, але ніц. Тому що начальники відділів кадрів СБУ — це каста в касті. І вони не пропустять нікого чужого. Міняти ж треба не міністрів і не вивіски, а цілу систему. От візьміть мента — чи назвеш його міліціянтом, чи поліціянтом – він як брав хабарі, так і братиме.

№41 18 жовтня 2012 року

політика 10

Василина Думан

а роль експертів ми запросили Віталія Лейбіна та Олександра Неберикута. Лейбін представив погляд на українські виборчі перегони ззовні. Він є відомим російським журналістом та політичним експер-

том. Живе у Москві, хоча народився в Донецьку. Нині працює головним редактором тижневика «Русский репортер». Олександр Неберикут – аналітик Громадянської мережі «Опора», яка з 2006 року проводить спостереження за виборами в Україні. Він представив погляд на політичну ситуацію зсередини.

Варіант

Опозиція не набере навіть 150 де путатських мандатів, а Партія регіонів разом із партіями-сателітами легко утворить конституційну більшість і отримає 2/3 місць у парламенті.

Віталій Лейбін

а такої переконливої перемоги Партії регіонів основний політичний конфлікт в Україні зосере диться всередині владної гру пи. Будуть сутички між близь ким колом людей, пов’язаним із президентом Януковичем (його сином та адміністраці єю), і колом еліти, пов’язаним із найбільшими промислови ми групами. Із часів виборів 2010 року ми бачимо спроби Янукови ча посилити власний вплив на країну. Збоку може здава тися, ніби в нього й так багато влади. Насправді українська влада виглядає нездатною контролювати таку велику територію. Зрозуміло, що Янукович і надалі намага

тиметься посилити власну владну вертикаль. Це, своєю чергою, суперечитиме інте ресам реальної промислової еліти України. Вони заці кавлені в тому, щоби влада була недостатньо сильною, аби їх контролювати. Як це позначиться на мешканцях країни? Гадаю, громадяни втратять інтерес до спосте рігання за політичним шоу, тому що це буде в основному підкилимна боротьба. Але якщо конфлікт буде доволі гарячим, то це спровокує втрату впливу попередніх власників на найбільші про мислові активи. І в цьому сенсі для пересічних гро мадян це буде потенційна проблема.

Олександр Неберикут

е один із цілком реаль них варіантів. Інший – що опозиція все ж таки матиме хоча б 151 голос. Ймо вірність і одного, й іншого варіанта становить 50/50. Якщо Партія регіонів отримає конституційну більшість, то це буде дуже зручно для вла ди. З одного боку, опозиція існуватиме і виконуватиме роль прапорця для міжнарод ної спільноти, що от, у нас якне-як є демократія. З іншого боку, це означатиме подаль шу централізацію влади. До всього, на порядку денному може постати питання про вибори президента Верхо вною Радою. За політичними силами стоять найвпливовіші українські олігархи, які здат ні мобілізувати всі ресурси для того, щоби поставити це питання на порядок денний. Крім того, маючи кон ституційну більшість, влада може продовжувати рух у бік Росії, не зважаючи на вну трішню ситуацію, ув’язнення Тимошенко та осуд Європей ського Союзу. Протистояння у самій Партії регіонів? Гадаю, вони не спричинять якоїсь серйоз

№41 18 жовтня 2012 року

ної економічної кризи. Тому що олігархи і багаті люди, які стоять за Партією регіонів та іншими політичними сила ми, максимально зацікавлені у стабільності. Попри те, що зараз дійсно є певний пере діл економічних інтересів у бік «сім’ї Януковича», як це президентське найближче оточення називають. Але це буде більше політичний торг. Знову ж таки, чому можуть ставити питання про обрання президента у Верхо вній Раді? Тому, що «сім’я Януковича» фактично зараз виходить з-під контролю ба гатьох олігархів. Але вони ма тимуть більший чи менший контроль над парламентом – залежно від результатів виборів. І це буде їх основний інструмент у протистоянні чи дискусії з Януковичем. Я не думаю, що люди це на собі відчують. Тому що інтерес стабільності для бізнесу є домінуючим у всіх олігархів, незалежно від їх політичної сили чи ситуа тивних уподобань. Через це малоймовірно, що протисто яння порушить економічну рівновагу.

• фото: Reuters

Вибори відбулися.

Що далі? 2

Варіант Опозиція набере не менш ніж 151 мандат і утворить впливову силу у Верховній Раді.

Віталій Лейбін

цьому випадку конфлікти в сере дині Партії регіонів будуть не такими сильними. Зовнішня за гроза інших політичних сил буде важ ливішою. Це більш здорова ситуація, адже влада розуміє, що вона перебуває під постійною загрозою. Активний вплив опозиції, радше за все, піде на користь країні і громадянам. Чи очікувати на нових «тушок»? Узагалі партійна система в Україні справді доволі слабка. Усі партії спілкуються мовою популізму та без відповідальності. Парламент не має високої довіри суспільства, і я не бачу позитивної перспективи. Основна

Олександр Неберикут функція українського парламенту полягає в тому, що це шоу. Схожа біда була в Іспанії після диктатури Франко. Але там за домовленістю усіх політичних сил партії не робили двох речей. Перше – не обговорювали, хто на чийому боці брав участь у грома дянській війні (себто не спекулювали на історії). Друге – не обговорювали соціальні пропозиції, котрі суттєво збільшили б соціальні витрати. Тобто ти не можеш пообіцяти збільшення пенсії у п’ять разів, не пояснивши, де ти візьмеш гроші. В українських умовах усе з точністю до навпаки – і це сильно шкодить політичній системі.

позиція планувала, що вони зможуть узяти чи не дві третини манда тів. Про це, очевидно, не йдеться. Зараз мали б хоча блокуючу кількість місць, яка не дасть вносити зміни до Конституції чи протя гувати питання без будьякого діалогу з опозицією. Я не думаю, що теперішня ситуація в такому випад ку кардинально зміниться. Найімовірніше, триватиме підготовка до президент ських виборів.

політика 11

Варіант

Значущу роль почнуть відігравати альтернативні опозиційні сили: «УДАР», «Свобода», «Україна – вперед!».

Олександр Неберикут

Віталій Лейбін

е найбільш малоймовірний варіант, хоча той самий «УДАР» може отримати доволі серйозні відсотки. Можливо, «Свобода» пройде, але це не буде та кількість депутатів, яка може суттєво змінити систему політичних координат. Вони не задаватимуть тон, не формуватимуть порядок денний. Хай там навіть буде 80 депутатів (більше навряд чи) від цих третіх опозиційних партій. На наше щоденне життя це вплине лише таким чином, що ми просто побачимо трохи більше нових облич на перших політичних ролях. Можливо, їхня місія могла б полягати у тому, щоби бути тим об’єднуючим містком між теперішньою вадою і опозицією з тим, аби домогтися якогось консенсусу в реформах. Але це малоймовірно на тлі ситуації з Тимошенко й інших протистоянь, які відбуваються між політичними елітами.

озвиток подій залежатиме від того, як поводитимуться партія Кличка й опозиційні партії, наскільки вони зможуть змінити порядок денний. Якщо вони справді будуть «кусати» партію влади у важливих моментах (нові призначення в системі влади, нові захоплення власності) і розповідатимуть суспільству, що провладне угруповання працює у своїх вузьких інтересах, то це потенційно зіграє на користь змістовності політики. Хоча в українському парламенті майже завжди були такі сили, які мали так звану золоту акцію – коли якась політична сила отримує кредит довіри. Тут ситуація залежатиме від вимог, які перед цими новими

Якби збереглася пропорційна система на 100%, то, думаю, опозиція спокійно могла б претендувати на більшість у парламенті й отримати своїх 226 депутатських мандатів. Але зараз є маніпулювання на рівні виборчого законодавства – за рахунок впровадження ще й мажоритарної системи, коли є багато можливостей для самовисуванців. Зрештою, все це допустила та сама опо-

чистої «золотої акції». І опозиція, і влада спробують з ними домовитися, причому з кожним приватно. Пропонуватимуть посади, дрібне лобіювання. У влади для цього є більше ресурсів, тож вона, відповідно, матиме більше можливостей домовитися. Водночас, колись же має статися чудо – і хтось у політиці почне робити щось змістовне і домовлятиметься про участь у коаліції не за принципом посад і дрібних лобістських можливостей. Це питання дійсно політичного чуда – коли на теренах України з’явилися б політики, які почали б аналізувати проблеми щоденного життя, а не спекулювати на популістських питаннях.

Варіант Масові кричущі фальсифікації результатів виборів. Олександр Неберикут

Віталій Лейбін

Вибори до Верховної Ради України підкралися непомітно – зосталося менше двох тижнів до голосування. Спеціально для тижневика ZIK експерти змоделювали варіанти нашого найближчого політичного майбутнього за різних результатів волевиявлення громадян.

партіями стоятимуть для входу в ту чи іншу коаліцію. Наявність «Свободи» у парламенті, як би до неї не ставилися, радше за все, не зашкодить політиці Партії регіонів. Мати такого ворога в парламенті означатиме вести гостру політичну дискусію на теми, які насправді не є життєво важливими. Для регіоналів важливі інтереси власності і системний контроль. А якщо вони розповідатимуть своєму східноукраїнському виборцю про те, які жахливі свободівці, то це розв’яже їм руки у тих питаннях, які їх дійсно хвилюють. У цьому сенсі я думаю, що Партії регіонів вигідна наявність «Свободи» у парламенті. Щодо партії Кличка, то це темна конячка. Гадаю, що це буде партія

ені здається, що рішучі фальсифікації можливі там, де майже нема конкуренції. Де суперник – дуже слабкий кандидат. Усі українські партії пройшли багато виборів і мають деякі навики щодо контролю за результатами. Тож я не прогнозую, що будуть масові фальсифікації по всій країні. Але якщо таке станеться… От, гляньте, фаль-

сифікації зазвичай зав’язані на місцевих адміністраціях. І якщо такі регіони знайдуться, то, швидше за все, буде дуже потужний скандал, який здіймуть опозиційні сили. Не виключено, що після цього дійсно можуть змінитися якісь регіональні керманичі. Але я зовсім не прогнозую ситуації, що можуть бути масові протести, новий Майдан.

асамперед це буде сигнал для міжнародної спільноти, який може спровокувати серйозні наслідки. Буде жорсткіша міжнародна ізоляція для політичних лідерів. Може дійти до економічних санкцій, якщо це дійсно будуть очевидні брудні фальсифікації з якимись альтернативними серверами, вкиданням бюлетенів. У такому випадку наслідки можуть відчути на собі і пересічні громадяни. Я думаю, що чинна влада дуже боїться тиску з боку міжнародної спільноти, ізоляції, економічних

санкцій. Через це вона намагатиметься зробити все, щоби ці вибори виглядали чесними. Стосовно того, чи це стане сигналом до якихось революційних дій із боку суспільства, то тут я сумніваюся. Суспільство, якщо вийде на протистояння цим фальсифікаціям, не матиме кого підтримувати. Водночас зараз є тенденція до економічного спаду – і на цьому тлі можуть бути заворушення, які мають шанс вилитися у силові акції. У цьому найбільша небезпека. Сподіваюся, що до цього не дійде.

зиція. Чим вони керувалися і які мотиви в них були, тут складно сказати. Можливо, вони свідомо не хотіли брати на себе відповідальності у вигляді 226 депутатів, адже в такому випадку вони стали б владою. А в цій ролі складніше готуватися до президентських виборів. Себто вигідніше мати 151 місце і блокувати якісь рішення, що можуть вплинути на зміни Конституції, на політичну владу і так далі.

№41 18 жовтня 2012 року

тема 12

Ірина Залецька

адватижнідопочатку опалювального сезону у Львівській обл держадміністрації раптом зрозуміли, що неправильно проводили закупівлю вугілля для шкіл і лікарень. Як наслідок, такі заклади сьогодні забезпечені твердим паливом лише на 65%, а в кількох районах узагалі не завезли вугілля. Усе, на що наразі спромігся очільник області, – назвати постачання вугілля для бюджетних установ шахрайським бізнесом.

•

Шахрайський бізнес чи владна некомпетентність?

Під час одного з останніх засідань колегії Львівської ОДА голова облдержадміністрації Михайло Костюк емоційно заявив, що покладе край нечесному бізнесу на вугіллі. Керівник області переконаний, що купувати тверде паливо школи повинні безпосередньо у ДП «Львіввугілля», а не через посередників, як є наразі. Костюка розлютив той факт, що, як виявилося, державне підприємство взагалі не брало участі в тендерах. «Це неприпустимо. Ми всіляко підтримуємо ДП “Львіввугілля” у ситуаціях, пов’язаних із виплатою заборгованих зарплат чи відсутністю ринків збуту, а саме підприємство навіть не подає заявки на участь у тендері! Бюджетні установи звертаються до посередників, які роблять шахрайський бізнес на вугіллі, котре добуває державне підприємство. Це нонсенс!» – заявив Костюк. Виявляється, керівник області чомусь не був поінформований про те, що, відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 4 червня 2004 року №286, основною умовою для участі в тендері для вугільних підприємств є повна передоплата за поставку вугілля. Натомість, відповідно до вимог тендерних комітетів, для бюджетних установ оплату слід проводити лише після відвантаження. Тобто дефакто підприємство не може пропонувати свою продукцію школам і лікарням, оскільки не зможе виконати однієї з умов тендерних закупівель. Єдине, на що спромоглися в ЛОДА, – 18 вересня 2012 року відправити в Міністерство енергетики та вугільної промисловості України прохання врегулювати це питання.

•

Час збирати вугілля

Державні підприємства – виробники вугілля завжди більше орієнтувалися на

№41 18 жовтня 2012 року

Бізнес на теплі Школи та лікарні вдвічі переплачують за паливо посередникам. Обласна влада про це не знала… промислових споживачів, тож не шкодували приватникам «вугільних крихт». Проблему порушили лише після того, як ВАТ «Шахта “Надія”» втратило свого основного покупця – Бурштинську ТЕЦ. Підприємству довелось освоювати нові для себе сегменти ринку збуту продукції, а тут уже була налагоджена жорстка конкурентна мережа. – Я мешкаю у Червонограді, тому мені дуже близька ця проблема. Шахти значно зменшили видобуток вугілля, – розповідає депутат ЛОР Петро Федашко. – На наших теренах почали продавати марки вугілля донецьких виробників. Натомість місцеві мешканці можуть залишитися без роботи. Основні претензії в депутата, який цього року порушив проблему закупівель твердого палива, – до ТзОВ «Торговий дім “Світ СР”». Це підприємство цьогоріч перемогло в конкурсах на постачання вугілля для опалення шкіл восьми районів області. – «Світ СР» корумпувало всю Львівщину, саме воно ставить марки «Д» (марка вугілля, яке добувають на Донеччині. – Ред.). Окрім цього, вони часто зазначають ціну, нижчу від собівартості. На мої запити, чому вони так чинять, адже на ДП «Львіввугілля» вугілля з такою зольністю коштує 600 грн/т, а не 450 грн/т, вони мені кажуть: «У нас так виходить», – обурюється Федашко. Він пояснює це тим, що фірми-постачальники часто купують дешеве волинське вугілля, а продають його тут як львівське – і так заробляють гроші. «Щоби визначити марку вугілля, потрібно замовити дослідження у спеціалізованій лабораторії. Така є в Луганську, але вартість одного дослідження – 5 тис. грн. Тому його ніхто не

робить», – резюмує Петро Федашко. Заміна марки вугілля – не основний гріх приватників. Головною проблемою є перевищення зольності вугілля, котре постачають школам і лікарням. Для повного розуміння, відсоток зольності – один з основних параметрів якості вугілля. І що він нижчий, то краще воно прогорятиме, а отже, буде вищою ціна палива. У тендерних умовах замовник завжди зазначає відсоток зольності, який не можна перевищувати. У випадку порушення кожен відсоток зольності понад норму перераховують у грошовий еквівалент, який фірма-постачальник має

підприємств. І відповідно до законів попиту та пропозиції, на ринку множаться посередницькі фірми, які швидко адаптувались і повністю захопили сегмент постачання вугілля для бюджетників. Одне з найактивніших цього року – вже назване депутатом ТзОВ «Торговий дім “Світ СР”». Цікаво, що існує воно лише півтора року, однак, за словами директора Романа Жука, вже відзначило свою 250 тендерну процедуру. Цього року вісім районних відділів освіти Львівської області купують вугілля саме в цієї компанії. Загалом, згідно з інформацією сайту z.texty. org.ua, із жовтня минулого року ТзОВ «Торговий дім

““

Триває боротьба за найбільший ринок бюджетного споживання твердого палива на Львівщині. Районний відділ освіти Жовківської РДА купує вугілля на 3,2 млн грн. Логічно, що за ці гроші запекло борються

відшкодувати замовникові. Торік Державна фінінспекція у Львівській області перевірила п’ять районних відділів освіти і виявила порушення на 735, 3 тис. грн, а цьогоріч лише під час перевірки двох районних відділів освіти – на 681,4 тис. грн. «Усі ці проблеми відпали б, якби вугілля купували напряму в об’єднання шахт ДП “Львіввугілля”. Але для цього потрібно змінити тендерне законодавство», – стверджує пан Федашко.

•

Приватники наступають

Приватні фірми, своєю чергою, дуже добре ознайомлені з законодавством і обмеженнями, які встановлено для державних вугільних

“Світ СР”» уклало 25 угод на загальну суму 37,18 млн грн. А його попередник ТОВ «Світ СР» (підприємства зареєстровані за однією юридичною адресою та мають того самого директора) із липня 2009 року по жовтень 2011-го, згідно з інформацією цього ж сайту, уклало 13 угод на загальну суму 35,29 млн грн. Усе це бюджетні гроші. Після того, як підприємство програло тендер на постачання вугілля у Жовківському та Буському районах, воно звернулося зі скаргою в Антимонопольний комітет. У результаті було зупинено тендерні процедури у цих районах. У Буському взагалі відмовилися від купівлі вугілля і купили дрова та торфобрикети. – Триває боротьба за найбільший ринок бюджетного

споживання твердого палива на Львівщині. Районний відділ освіти Жовківської РДА купує вугілля на 3,2 млн грн. Логічно, що за ці гроші триває запекла боротьба, – каже в. о. начальника відділу освіти Жовківської РДА Ігор Тимощук. За його словами, зараз триває перевірка тендерної процедури, відбирають проби якості вугілля. За її результатами буде вирішено, хто саме постачатиме паливо школам Жовківщини. От тільки незрозуміло, коли саме це буде. Натомість директор ТзОВ «Торговий дім “Світ СР”» Роман Жук дуже лаконічно пояснює свою позицію: переможця визначили несправедливо. – Якщо вже прописали 28% золи, то так і має бути. У нас є два місця, де пропонують вугілля з показником, який близький до такого. Це Червоноградська збагачувальна фабрика – 28,1% і ДП «Львіввугілля» – 28,7%. Я не можу запропонувати їхню продукцію, оскільки не пройду кваліфікації. Тому подав документи від донецького виробника, вугілля якого задовольняло зазначені критерії. Відповідно, прораховую вартість продукту плюс 130 грн на транспорт за кожну тонну. А переможцем визнали фірму, яка не дотрималася критеріїв зольності, але поставила нижчу ціну. Та якби ми поставили 28,1%, то я, можливо, встановив би нижчу ціну. Ви ж написали правила гри і самі їх не дотримуєтеся! – обурюється Роман Жук. За його словами, на тендері в Буському районі була майже така сама ситуація.

•

Бюджет за все заплатить

Позиція Романа Жука є цілком зрозумілою: якщо для великих виробників вугілля постачати кам’яне паливо у школи та лікарні області досі було не надто вигідно, то для фірмпосередників це дуже прибуткова справа. Сьогодні вугілля, залежно від відсотка зольності, коштує закладам освіти від 780 до 1600 грн за тонну. Вугілля за найвищою ціною та з найнижчою зольністю (13%) продало Турківському районному відділу освіти власне ТзОВ «Торговий дім “Світ СР”». Щоправда, паливо такої якості ДП «Львіввугілля» не продає, тут найнижчий показник – 15%. Однак можна порівняти ціну вугілля із зольністю 28%, яке Торговий дім «Світ СР» продало районному відділу освіти Турківської РДА по 1070 грн за тонну. На ДП «Львіввугілля» паливо з такою зольністю пропонують по 717 грн/т. Звичайно, тут наведено базову ціну, але невже доставка вугілля, завантаження-розвантаження може

коштувати плюс 353 гривень на кожній тонні?! Як пояснює директор ТзОВ «Торговий дім “Світ СР”», підприємство займається посередництвом. Вугілля купує переважно у львівських та волинських виробників, частину привозять із Донеччини. Кінцеву ціну, яку пропонують безпосередньо на тендер, формують, прораховуючи витрати, яких фірма зазнає під час постачання. – По-перше, якщо «тягнути» вугілля з Донецька, то собівартість зростає на 15% через збільшення транспортних витрат, а по-друге, вона залежить від сезону. Сама тендерна процедура триває 50-60 днів і ми, відповідно, дивимося, за якими цінами можемо завести паливо. У липні одна ціна, у серпні – інша. Також ціна залежить від обсягів продукції та витрат на розвезення, – розказує Роман Жук. – Є відділи освіти, де у вісім шкіл завозять по 100-200 тонн, – це одна ціна. Враховується, чи є під’їзна колія загального користування, чи нам потрібно відвантажувати вугілля до когось на майданчик. Усе це підвищує ціну, оскільки кожне підприємство, яке надає послуги з навантаження, має свої тарифи. Далі враховується логістика доставки. Окремим пунктом формування ціни на вугілля для шкіл та лікарень є кредит. Виявляється, що підприємство купує вугілля у кредит і враховує в ціну відсотки, які набігають за час від початку тендера до фактичної оплати замовником. – У ціні враховують затрати, які підуть на кредит, бо якщо ми відвантажили вугілля у червні, а нам досі не заплатили, то 2,5% на місяць я маю на ресурс додати. Ми відразу закладаємо це в ціну, оскільки у травні ніхто за вугілля не заплатив і не заплатить. У нас так формують бюджети, – каже Роман Жук. Імовірно, що такої логіки дотримуються більшість фірм-посередників, які постачають тверде паливо у бюджетні установи. Врешті, прямого конкурента у виробника немає, тож і порівнювати з ним ціни немає сенсу. Що ж до самих керівників районних відділів освіти, то вони доволі скептично ставляться до цін на ринку. Адже діють у межах чинного законодавства – вибирають найнижчу пропозицію, представлену на конкурс. Вимоги до вугілля формують з інформації з Інтернету та інструкцій до котлів. Головне, щоби паливо вчасно потрапило у школи, а гроші на його закупівлю виділили з бюджету. Та й вимагати в учителів та лікарів, аби вони дбали про бюджетні гроші, а тим паче про розвиток місцевої вугільної промисловості, щонайменше нелогічно. А от чому у проблемі некомпетентне керівництво ЛОДА – це вже питання.

економіка 13

Друга хвиля економічної кризи Скільки коштуватимуть Україні дешеві китайські кредити

Віктор Біщук

кщо ще донедавна про другу хвилю економічної кризи говорили лише політики чи експерти з опозиційного табору, то тепер і найвищі можновладці країни визнали, що українцям слід готуватися до гіршого.

«Зараз Україною дуже серйозно проходить друга хвиля кризи. Я навіть сказав би – не друга хвиля, а криза, що триває і яка, якщо вірити певним прогнозам, різним економічним теоріям, охопила наш світ і розтягнеться ще принаймні на десять років», – зазначив Прем’єрміністр України Микола Азаров, виступаючи на IX Форумі Ялтинської європейської стратегії (YES), що відбувався у вересні цього року. Якщо врахувати те, що ці слова лідер правлячої політичної сили сказав у переддень парламентських виборів, то можна припустити, що й там розуміють: далі приховувати очевидні речі не вдасться, навіть якщо це може зашкодити рейтингам партії. Загалом так звана друга хвиля економічної кризи була доволі прогнозованою, про неї говорили давно багато фахівців зі світовим іменем і не лише в Україні. Зрештою, економічні кризи – явище, органічно властиве світовій економіці. Питання

в іншому – наскільки економіка тієї чи іншої країни виявиться готовою до кризи і як така готовність позначиться на добробуті громадян.

•

Політика затягування пасків

Якщо спробувати охарактеризувати стан справ у європейській економіці останній рік, то, мабуть, найкраще пасував би термін «затягування пасків». Знижуються обсяги виробництва у двох чи не найпотужніших економіках Єврозони – Франції та Німеччини. Сувора економія та підвищення податків для багатих у Франції стали основним лейтмотивом економічної політики французького президента Франсуа Олана. Зокрема, поданий ним проект державного бюджету на 2013 рік фахівці вже називають найжорсткішим за минулі 30 років. Так, податки для найбагатших французів, відповідно до ініціатив Олана, можуть сягнути до 70% доходів. За допомогою такого «суперподатку для багатих» французи сподіваються зекономити до 36,9 млрд євро. Продовжуються затяжні рецесійні процеси в уже давно проблемних країнах Європи – у Греції, Італії, Іспанії та Португалії. Уряди цих держав так і не змогли віднайти необхідну рівновагу між вимогами суворої економіки та політичним популізмом – і тому сьогодні

доля їх національних економік безпосередньо залежить від кредитів міжнародних фінансових організацій. Економічна криза у Греції вже давно переросла в політичну і навіть часткове списання їх зовнішнього боргу та багатомільярдні вливання не рятують країну від загрози дефолту. Рівень безробіття у країнах Єврозони наблизився до рекордних за півстоліття 10,7%, побивши попередній рекорд. На швидке економічне зростання у Європі ніхто не сподівається. Уряди найбільших країн орієнтуються на подальшу економію коштів, згортання соціальних програм. Це, своєю чергою, спровокує політичну нестабільність, громадянські заворушення. Навіть традиційно стабільна британська економіка демонструє тривалий спад виробництва та інфляцію. Ще не отямившись остаточно від обвалу банківського сектора та спровокованої цим економічної кризи, Сполучені Штати Америки намагаються нейтралізувати негативні явища в національній економіці масштабною доларовою емісією. Ринок нерухомості та система споживчого ринку так і не вийшли на докризовий рівень. В американських громадян просто немає вільних обігових коштів для відновлення виробництва та розвитку приватного сектора економіки. Ситуація погіршується ще й тим, що

східні ринки, які останніми роками були рятівними для Америки, також знизили рівень споживання товарів, вироблених США. Поки що потужні вливання у світову економіку емісійної доларової маси тимчасово стримують взаємне скорочення споживання, а вслід за ним і виробництва. Але рано чи пізно така ситуація призведе до повторення 2008 року. Зокрема, представники Федеральної резервної системи кажуть про готовність влити до 500 млрд доларів у світову економіку. Але якщо перший виток кризи був викликаний кризою у фінансовому секторі та невиправданими кредитами, то друга хвиля торкнеться виробництва та неодмінно позначиться на рівні життя більшості американців і європейців. Натомість східні економіки, яким у 2008-2009 році вдалось уникнути катастрофічних наслідків світової кризи, цього разу також продемонстрували свою вразливість. Якщо протягом минулих тридцяти років економіка Китаю демонструвала зростання до 10% за рік, то, за офіційною інформацією китайського уряду, 2012-го зростання ВВП становитиме 8%, а з 2013-го по 2016 рік – до 6,6%. Відповідно, якщо Китай традиційно був одним із найбільших інвесторів у національні економіки США та країн Євросоюзу, то у май-

бутньому рівень імпорту та експорту цієї країни суттєво знизиться, що автоматично призведе до скорочення виробництва і в самому Китаї. Тож і Європа, і США, і Китай у майбутньому лише скорочуватимуть своє споживання. Для сучасної глобалізованої та взаємно інтегрованої економіки це означатиме лише одне – взаємне падіння прибутків і скорочення виробництва, що, своєю чергою, спровокує черговий виток зниження виробництва/споживання на світовому ринку. Така депресивна спіраль триватиме, за розрахунками економістів, щонайменше до 2016-2018 року.

•

Українська передвиборна щедрість

На тлі надекономії у традиційно стабільних європейських країнах Україну вкотре поглинула передвиборна державна щедрість. Зростання соціальних видатків і пострадянська екзотика у вигляді «Вітіної тисячі» – компенсації вкладникам Ощадбанку СРСР, зовсім не сприятимуть стабілізації вітчизняної економіки. Так, зростання ВВП України за підсумками восьми місяців 2012 року, згідно з поперед німи даними Держкомстату, сповільнилося до 1,5% порівняно з 2% за підсумками семи місяців. Натомість українська офіційна статистика,

мабуть, ще за інерцією декларує оптимістичні очікування. На наступний рік Кабмін заклав у проект державного бюджету прогноз зростання реального ВВП на 4,5% за інфляції на рівні 7,9%. Для імпортоорієнтованої української промисловості скорочення споживання вітчизняних товарів є надзвичайно болісним фактором, і саме це стало однією з основних причин краху української економіки в 2008 році. За такої динаміки розвитку кризових процесів у світовій економіці Україна вже невдовзі зіткнеться з серйозними викликами: суттєве падіння збуту українських товарів, зростання темпів інфляції та зниження надходжень до державного бюджету. Уряд держави змушений буде обирати між подальшим набиранням кредитних запозичень і визнанням власної неплатоспроможності та дефолтом. До того ж над Україною «висітимуть» борги, набрані за минулі роки. У таких умовах, коли євробанки будуть зайняті порятунком національних економік, чи не єдиними кредиторами можуть стати східні економіки, передусім Китай. Але практика показує, що за дешеві китайські кредити доводиться платити або частками державних підприємств, або ж здачею у довготривалу оренду та користування надр і землі. Якщо ж грошей не дасть ніхто, на Україну чекає дефолт.

№41 18 жовтня 2012 року

фоторепортаж 14 Текст і фото: Роман Балук

роходимо повз інтригуючий напис «Зачиняйте двері – бережіть дівчат!» і опиняємося ніби в іншому світі. Тут мало одягу, але багато мистецтва. Мистецтва малюнка на тілі, що зібрав на Lviv tattoo fest людей, які звикли до постійного руху, розвитку та оновлення. Культурі голкового малюнка на тілі понад шість тисяч років. Люди ставляться до неї по-різному, проте більшість керуються висловом: «Моє тіло – мій храм, а татуювання його прикрашає». Упродовж трьох днів майже дві сотні умільців демонстрували свої найкращі роботи та запрошували всіх охочих зробити собі малюнок на тілі. Для тих, кому не шкода власної шкіри, татуювання – це насамперед мистецтво. Люди розповідають, що розписують тіло для себе. І наголошують на важливості символізму. «Я багато читав про малюнки, вивчав їхнє значення перед тим, як нанести на тіло, – розповідає власник кількох татуювань, учасник фестивалю Віталій Маріаш. – Також протягом тих кількох годин, поки майстер наносить малюнок, маєш час подумати про щось високе». На фестивалі проводили конкурси робіт майстрів боді-арту й тату у більш ніж десяти номінаціях. Щовечора визначали найкраще татуювання дня, а наприкінці фестивалю відбувся конкурс Miss Tattoo. Учасники розповідають, що якісне красиве татуювання може коштувати від кількох десятків до кількох сотень доларів. А от позбутися такого малюнка практично неможливо. Навіть дороге і тривале лазерне шліфування не видаляє чорнило зі шкіри повністю, а лише висвітлює зображення.

• Майстер тату Сем наносив це фото на спину

Дуель майстрів татуювання У Львові відбувся Міжнародний фестиваль натільного живопису • Для

Юлії це тату буде сувеніром із фестивалю, який вона ніколи не загубить

• Вечірня демонстрація робіт, зроблених майстрами за день. Судді визначали переможців у кількох номінаціях

№41 18 жовтня 2012 року

життя на людях 15

Ганна Герман очолила прес-центр регіоналів

адник президента, кандидат у депутати львів’янка Ганна Герман очолила передвиборний прес-центр Партії регіонів. «Оскільки нам доведеться зустрічатися щодня, то я візьму ще раз відпустку. Моя посада в Адміністрації президента не має з цим нічого спільного», – сказала вона на презентації прес-центру,

повідомляє «Українська правда». За словами Герман, прес-центр працюватиме до моменту оголошення офіційних результатів парламентських виборів. «Мінімальна кількість людей за мінімальну винагороду», – сказала радник президента. Прес-центр Партії регіонів традиційно розмістився в готелі «Інтерконтиненталь».

• фото: Василь Гузінський

Мер Львова Андрій Садовий хоче створити політичну партію

іський голова Андрій Садовий оголосив про ініціативу створення політичної партії «Самопоміч» та, відповідно, заявив про початок збору підписів. Текст заяви мер Львова оприлюднив на своїй сторінці у Facebook. «“Самопоміч” не буде учасником парламентських виборів 2012 року. Ми на початку свого шляху в політиці і будемо поступово здобувати довіру українців своєю працею», – написав він. Як відомо, громадська організація «Самопоміч» вже допомагала Андрієві Івановичу перемогти на виборах мера. Однак своєї діяльності не припинила, а нині реалізовує у Львові різноманітні соціальні проекти – не без підтримки з боку міської ради.

• фото: Василь Гузінський

передвиборна агітація

Ігор ВАСЮНИК, кандидат у народні депутати від Об’єднаної опозиції ВО “Батьківщина” та ВО “Свобода”. «Здобудеш Українську державу – або згинеш у боротьбі за неї». Такою була перша заповідь «Декалогу українського націоналіста». Із цими словами на вустах українські повстанці 70 років тому залишали свої сім’ї та зі зброєю в руках ішли захищати найсвятіше, що є в кожної людини, – свою Батьківщину. Що рухало ними у ті страшні часи, коли Україна була поруйнована навалою червоної та коричневої орди, а жодної надії на перемогу, здавалося, бути не може? Що змушувало їх жертвувати своїми молодими життями та сповна випити чашу втоми, болю і страждань? Останній задокументований бій УПА з каральними загонами КДБ відбувся 14 квітня 1960 року. Тоді, коли СРСР уже готувався до польоту людини в космос, а Микита Хрущов уже стукав черевиком по трибуні Генасамблеї ООН. Вони знали, що вороття назад немає і найкраще, що їх може чекати, – це тортури й заслання на Сибір.

Воїни УПА сповна пройшли пекло Другої світової війни і післявоєнних років. В останніх із відчайдухів уже не було ні надії, ні, можливо, навіть віри в успіх своєї місії. Лише несхитне мов граніт почуття обов’язку та безмежна любов до свого краю. Не буде перебільшенням, що саме завдяки їм ми вже два десятиліття живемо у своїй державі. Сьогодні синьо-жовтий прапор і тризуб прикрашають державні установи, а «Ще не вмерла України…» супроводжує як усі офіційні церемонії, так і перемоги наших спортсменів на міжнародних спортивних змаганнях. Мети, за яку віддавали життя воїни УПА в буремні сорокові та п’ятдесяті роки, здається, досягнуто. Хто, однак, міг тоді подумати, коли В’ячеслав Чорновіл 24 серпня 1991 року під грім овацій вносив у сесійну залу Верховної Ради синьо-жовтий прапор, що вбивство Ґонґгадзе стане привидом нашої незалежності, національні багатства розкрадуть спритники-нувориші, а «досягнення» України забезпечать їй останні місця у всіх європейських гуманітарних рейтингах. Перелічувати всі хиби української сучасності марно, адже

вони й так добре відомі. Хочеться лише спитати себе, чи вони, бува, не через те, що український народ так і не став господарем на своїй землі, а невелика частка патріотів у стінах парламенту й уряду опинилася у відвертій меншості як до безрідних плутократів-космополітів, так і до тих, хто не соромиться відверто захищати інтереси чужої держави? УПА – це армія, яка боролася до останнього, це армія, яку так ніхто й не переміг, оскільки не можна перемогти святі почуття патріотизму, жертовності, віри та любові. Сьогодні подвиг тих, хто віддав тоді свої життя і хто залишився живий, має стати для нас ідеалом. Вірмо в себе та просімо в Бога, щоби Він запалив у наших серцях хоча б іскру з того невгасимого вогню, який опалював їхні серця. Адже життя, за словами Олени Теліги, – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя. Марш свободи, який пройшов на свято Покрови до 70-річчя УПА в Києві, засвідчив: пам’ять про борців за Українську державу житиме вічно. Понад 30 тисяч людей із різних куточків України засвідчили свою єдність і показали, що стерти пам’ять чи знищити українську історію неможливо.

Подвиг воїнів УПА має стати ідеалом для нас сьогодні

Київ, 14 жовтня. Марш Свободи. Олег Тягнибок та Ігор Васюник

постать 16

«Іноді можемо й заплакати» Герой-рятівник року Юрій Іванів розповів, чому українці «запускають» пожежі, хто є «постійними клієнтами» рятувальників та як можна переконати потенційних самогубців не стрибати з висоти Майор служби цивільного захисту Юрій Іванів, 36 років. Народився у селі Сокільники. Навчався у Пожежнотехнічному училищі та Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. Працює начальником караулу 4-ї Державної пожежнорятувальної частини Франківського району м. Львова. Цього року став переможцем акції «Герой-рятівник року». Пожежником працює 19 років. Живе у Підбірцях, одружений, має трьох дітей.

•

• фото: Наталя Горбань

Як стати героєм

липня о 6 годині ранку надійшов виклик – потрібно було допомагати евакуювати людей із багатоповерхівки. На місці я побачив, що дві дівчини на балконі п’ятого поверху просять про поміч і вже збираються стрибати. Ми у цей час ще гасили сміття на першому поверсі під сходовим майданчиком, там також горіли двері. Я побачив, що чекати не можна – дівчата були у стані шоку. Я і двоє моїх колег кинулися задимленими сходами на п’ятий поверх. На щастя, двері до квартири були відчинені (якби замкнені, ми не встигли б). Мій колега пішов у сусідню кімнату, а я потрапив до кімнати, з якої були двері на балкон. Коли туди забіг, одна з дівчат уже майже стрибнула – фактично я спіймав її за руку, а іншу встиг відштовхнути. Дівчину, яка стояла на краю, важко було втримати і я боявся, щоби вона не вирвалася. Коли людина у стані шоку, її складно в чомусь переконати. Тому спробував відволікти увагу. Я запитав, як її звати. Вона сказала, що Ірина. А я їй: «Мою маму теж так звати». Знання, як поводитися в таких ситуаціях, приходить із досвідом, все в інструкції прописати неможливо. Заспокоїти дівчину було складно, вона й далі хотіла стрибнути. Сказала, що мені легко її заспокоювати, бо я маю маску. Тоді я зняв маску і віддав їй. Лише тоді вона трохи оговталася. У нас в інструкції написано, що в жодному випадку ми не маємо знімати маску. Але це був єдиний спосіб не дати дівчині зробити дурницю.

№41 18 жовтня 2012 року

За цей випадок я отримав звання «Герой-рятівник року». Але героєм себе не вважаю. Просто виконував свою роботу. Якби, наприклад, на балконі опинився мій колега, то він зробив би те саме.

•

Надокучають зіваки

Коли ми приїжджаємо на пожежу, збирається чимало людей, які починають давати поради, критикують або кажуть, що ми довго їхали, хоча стандартно добираємося до місця виклику в нашому районі не більше п’яти хвилин. Нерідко до нашого приїзду вогонь встигає сильно розгорітися. Люди чомусь думають, що, коли приїдуть пожежники, то треба буде заплатити (ми ж ніяких рахунків не виставляємо), тому починають гасити самі. Але вони лише «запускають» пожежу. А коли вогонь розгоряється, викликають нас. А потім ще й дорікають – мовляв, чого ви так довго їхали? А ще є такі, хто кричить, що ми приїздимо без води. Даю голову навідріз, що в будь-який час доби до нас може прийти будь-хто – і я відкрию йому систему, аби він переконався, що там є вода. Люди не розуміють, що ми не привозимо зі собою моря. Коли цистерна закінчується, ми використовуємо гідрант чи водойму.

•

«Постійні клієнти» та сусідське милосердя

Найбільше пожеж стається через зловживання алкоголем та куріння в ліжку. Менше – через дитячі пустощі, замикання, переванта-

ження мереж і неліцензовані опалювальні прилади. Серед тих, хто полюбляє випити, є й наші «клієнти». Іноді, коли нам кажуть адресу, ми вже знаємо, до кого їдемо і де його шукати. До одного чоловіка, який зловживає алкоголем і курить у ліжку, приїздили вже чотири рази. Спочатку шукали його в задимленій квартирі, а тепер уже знаємо, що він зачиняється під час пожежі у ванній. Четвертий раз, коли ми його витягнули, він був непритомний – надихався диму. Ми його «відкачуємо», а сусіди, які за цим спостерігали, жаліють: «Ой, який би він не був, докучав, постійно горів, але все ж таки людина. Шкода його, вже, певно, не відкачають…» Ми відкачали, а люди: «О-йо-йо-й… Він далі нам надокучатиме!»

•

Жінка в пожежному авто – недобрий знак

Ніколи не беремо жінок у пожежну машину – це до нещастя. Якось їхали на змагання і з нами сіла моя дружина. Хлопці були незадоволені, попереджали, що це поганий знак. Коли ми приїхали на змагання, відразу все пішло не так, зламалася драбина... Відтоді не беру в пожежну машину жінок. Також не можна заходити в частину через ворота, бо доведеться швидко виїздити на пожежу. Заходимо тільки хвірткою. А коли їздимо на допомогу іншим частинам або вони приїжджають до нас, ніколи не прощаємося. Бо кажуть, якщо попрощатися, то ще тієї ж доби доведеться знову побачитися на пожежі.

•

Пожежник – як камінь

Є дуже складні випадки, але ми не маємо права на слабкість. Бо якщо дамо волю емоціям, своєї роботи виконати не зможемо. Маємо насамперед думати, як за найкоротший час витягти людину, як надати першу допомогу. Але це не означає, що нам байдуже. Уже як виконаємо свою роботу, то підходимо, висловлюємо співчуття. Але поки працюємо, маємо бути твердими як каміння. Насправді ми дуже чуйні. Деколи можемо навіть заплакати. Є різні випадки. Найскладніші, звісно, – смерть вагітних жінок і малих дітей. Спочатку дуже важко. Звикнути до того не можна, але можна себе психологічно налаштувати. Також у нас є психологи, з якими за потреби можемо поговорити. Поки що мені їхні послуги не були потрібні. Найліпші психологи для мене – моя дружина і діти.

•

Рятуючи, запросив на каву

Був випадок, коли з жінкою, яка хотіла накласти на себе руки, спілкувався три з половиною години – переконував її не стрибати. Вона вже перелізла через перила на балконі третього поверху. Мені довелося піднятися до неї драбиною. За той час, впродовж якого переконував її повернутися до квартири, ми говорили про все. Намагатися схопити людину і силою втримати її в таких випадках не треба – може потягти за собою. Спочатку запитав, що у неї сталося. Жінка (їй було приблизно 50 років) сказала, що вона

нікому не потрібна: з нею ніхто не спілкується, навіть родичі. Я пробував переконати її, що все так не буде – буде й краще. Намагався змінити тему, пожартувати з нею: переконував, що якщо вона вже зі мною спілкується і таки стрибне, то в мене будуть проблеми. Просив її, щоби вона хоч мене не підставляла, а стрибнула після закінчення моєї зміни (сміється. – ZIK). Пояснював, що третій поверх – це не дуже високо і якщо вона таки стрибне, то лише сильно покалічиться. Потім запропонував злізти – і жінка таки погодилася. Договорилися до того, що я потім мусив повести її на каву. Вона пообіцяла більше такого не робити. Виявилася цілком адекватною жінкою. Просто у неї так склалося життя.

•

Нам би їхню техніку

У мене є родич, який живе в Канаді і працює там пожежником. Він приїздив до нас, оглядав усе. Скажемо так: він думав, що це у нас музей… Так, в Україні намагаються перейти на таке обладнання, як на Заході: є німецька техніка, обновили машини. Але навіть таке обладнання, котре у нас вважають новим, у них уже застаріле. Наприклад, у них є теплові сенсори, за допомогою яких можна відразу визначити, де є загорання, і їм не потрібно обходити задимлені підвали, шукаючи, де ще тліє вогонь. Або, наприклад, засоби зв’язку у них вмонтовані у касці і рятувальники не мусять, як ми, носити їх у руках. Після того, як він подивився, як ми працюємо, сказав: «От якби вам наше обладнання, а нам – ваших людей».

•

Роботу не покину

Рідні звикли. Звісно, є небезпека. Але що жінка може вдіяти? Намовити мене кинути роботу не намагається, бо знає, що їй це не вдасться. Була одна спроба. Тоді я сказав, що на цю тему ми навіть не говоритимемо – працюватиму пожежником до пенсії. Усі хвилюються – і мама, і дружина. Завжди просять бути обережним. Ми обережні: насамперед думаємо про свою безпеку. Це залізне правило – дотримуватися

правил безпеки, які написані кров’ю. Але всього у правилах прописати неможливо. Якось довелося стрибати із другого поверху палаючого будинку. Нам повідомили, що всередині є дитина. Влетіли туди без засобів гасіння, щоби швидко її знайти. А за той час вогонь поширився, тому вийти через двері вже не могли. Довелося стрибати з вікна. Зате перевірили, що дитини там не було. Одного разу гасили підвал, у якому був газовий балон. Від температури він здувся і в ньому вирвало вентиль. Якби його не вирвало, то розірвало б балон і нас повбивало б. Був випадок, що ми якраз вийшли з будинку, який уже погасили, і відразу після того обвалилася стеля. Якби затрималися на кілька секунд, то могли б не встигнути... Та навіть у такі моменти не виникає думка змінити роботу. А жінці про такі випадки не розповідаю: менше знаєш – краще спиш.

•

Мрії про кролячу ферму

Пожежником або військовим хотів стати ще зі шкільних років. Батьки до цього поставилися позитивно. Мені подобається моя робота, тому що маю можливість допомагати людям. А от паперової рутини не люблю. П’ять років пропрацював на вищій, ніж зараз, посаді – заступником начальника частини. Але не витримав, за власним бажанням перевівся на нижчу посаду начальника караулу, щоби менше працювати з паперами і більше безпосередньо рятувальником. Та й вільного часу тепер більше – за законом одну добу чергую, три відпочиваю. Коли не на роботі, займаюся вихованням дітей. Також маю господарку – кроликів, нутрій, індиків, а ще городи. Тому ті три доби пролітають дуже швидко. Скоро матиму 20 років вислуги. Ще п’ять – і зможу піти на пенсію. Тоді спробую робити щось нове. Та й діти вже вступатимуть до вузу, тому треба буде думати про краще фінансове забезпечення. Хотілося б мати свою ферму і розводити там кроликів. Хоча це тільки плани. Наразі ще маю час про це подумати. Підготувала Наталя Горбань

споживач 17

Обід подано! Доставка щойно зготованого сніданку чи вечері до дверей вашої квартири вже давно перестала бути недосяжною мрією. Особливо якщо ви мешкаєте у центрі міста, а не на його околицях. Ми проаналізували діяльність львівських служб доставки готової їжі та з’ясували їх переваги й недоліки.

• фото: adme.ru

•

Служби доставки: тільки привозять

У Львові діють три великі служби доставки їжі, які співпрацюють із різними ресторанами. UFood – це всеукраїнська мережа замовлення їжі онлайн. У Львові вони співпрацюють із 14-ма закладами харчування. Клієнт може спростити собі вибір, вказавши, якій кухні надає перевагу. У переліку є українська, японська, грецька, мексиканська та інші кухні. Доставку обіцяють здійснити протягом години-півтори. Вартість послуги залежить від ресторану, який обрав клієнт. У кожного свої умови. Наприклад, в одного з ресторанів мінімальне замовлення становить 100 гривень, а вартість доставки – 30 грн. Якщо ви замовите їжі більш ніж на 300 гривень, то вам привезуть страви безкоштовно. МсDonald’s, до слова, не вимагає мінімального замовлення, зате доставка обійдеться у 60 грн. Сайт зі зручною навігацією, тому замовити доволі просто. Є можливість переглядати сайт трьома мовами – українською, російською та англійською. Також доставкою їжі з ресторанів займається фірма із цікавою назвою «Прівозілка». Ця мережа почала роботу 2008 року в Одесі, тепер відкрила офіс у Львові. У нашому місті вони співпрацюють із 14-ма закладами харчування. Мінімальна сума замовлення та вартість доставки також залежать від ресторану.

Назва

Мінімальне замовлення/ додаткові умови

Час доставки

Можливість замовити онлайн

Час роботи

Доставка на околиці

Контактний телефон

UFood

Залежить від обраного ресторану

Того ж дня

Цілодобово

За додаткову плату (приблизно 80 грн)

0 (800) 500-587

«Прівозілка»

Залежить від обраного ресторану

Того ж дня

Немає

Цілодобово

За додаткову плату (приблизно 80 грн)

(032) 253- 05-25

Food-Order

Залежить від обраного ресторану

Того ж дня

Цілодобово

Не з усіх ресторанів за додаткову плату

(067) 442-14-44

«Ланч-кафе»

Мінімальне замовлення – 120 грн

Замовляти напередодні Немає до 17 години

Робочий день

(097) 524-25-25

«Смак-сервіс»

Мінімальне замовлення – 100 грн

Замовляти напередодні Є (але не дуже до 17 години зручна)

Робочий день

Нема

(032) 247-07-27

«Смаколик»

Мінімальне замовлення – 150 грн

Того ж дня

Немає

Робочий день

Нема

(032) 245-22-84

Crazy Town

Немає/ якщо вартість замовлення понад 300 Того ж дня грн, доставка безкоштовна

Немає

10:00 до 23:00

За додаткову плату

(032) 232-83-49

«ДеМанджаро»

Немає/якщо вартість замовлення понад 100 грн, доставка безкоштовна

Того ж дня

10:00-18:00 (у будні)

Лише по центру міста

(032) 235-80-52

«Піца-Львів»

Мінімальне замовлення 42 грн

Того ж дня

11:00-22:30

Нема

(093) 253-35-58

«ЯпонаХата»

Мінімальна сума замовлення – 100 грн

Того ж дня

09:30-21:30

Нема

(067) 578-18-35

Окрім цього, вартість послуги розраховують індивідуально для кожного випадку (район перебування клієнта, розташування обраного ресторану, кількість ресторанів в одному замовленні). Під час складання замовлення існує можливість обирати з переліку страв. Є сервіс, котрий додає вартість обраних страв. Проте коли натискаєте кнопку «замовити», то з’являється вікно, де потрібно вказати номер телефону, а потім чекати дзвінка, щоби продиктувати замовлення. Це менш зручно, ніж просто відіслати замовлення. Оплачувати за замовлення слід безпосередньо кур’єру, який привезе їжу. Також є можливість оплати безготівковим перерахунком, але лише завчасно. Компанія Food-Order працює у Львові й ІваноФранківську. Співпрацює

з шістьма львівськими закладами харчування. На їхньому сайті ви можете замовити страви української, японської та італійської кухонь. Директор FoodOrder Дмитро Кузьменко розповів нам, що львів’яни найчастіше замовляють японські страви. А загалом послуга замовлення їжі більш популярна у Львові, ніж у Івано-Франківську. «Звісно, як у будь-якого бізнесу, тут є свої нюанси. Але люди вже починають звикати до того, що їжу простіше замовити, ніж готувати», – додає пан Кузьменко. Нещодавно Food-Order розвозила своїм постійним клієнтам у подарунок по пляшці вина, а зараз компанія готує акційні подарунки до новорічних свят. Для того, щоби замовити доставку, обов’язково зареєструватися на сайті. Майже в усіх

закладах, які співпрацюють із цим сервісом, доставка безкоштовна.

•

І готують, і привозять

Якщо ви прихильник здорового харчування, то можете замовити страви у кафе «Смаколик». Їжею із цього закладу можна годувати і дорослих, і маленьких діток. Серед страв: запечене яблуко, сирна запіканка з домашнього сиру та справжній «живий» йогурт, змішаний із руколою, кінзою та кропом. Страви японської кухні (роли, суші, гарячі страви з морепродуктами та ін.) можна замовити в «ЯпонаХаті». Crazy Town приймає замовлення з 10-ї до 23 години телефоном. Вартість доставки – 30 грн. Якщо замовляєте на суму понад

300 гривень, їжу привезуть безкоштовно. У «ДеМанджаро» можна замовити італійську піцу, гарніри та млинці. Також доставкою італійської піци займається pizzalviv.com. Якщо ви зробите замовлення більш ніж на 42 гривні, то вам її привезуть безкоштовно. Робила у них замовлення минулого тижня Олена Пашніна: «Ми замовляли через сайт pizzalviv.com. Привезли впродовж години. Смачно. Ціни середні, на рівні будьякої піцерії. Хвилювалися за якість, бо ніколи в цієї компанії не замовляли, але було добре. Там є навіть сервіс замовлення через скайп. Працює».

•

Кейтеринг

Основною цільовою аудиторією для послуги

із замовлення їжі є офісні працівники. Особливо якщо у приміщенні їхньої компанії немає обладнаної кухні чи їдальні. Кейтерингом (організацією офісних обідів із доставкою на підприємство) займаються чимало невеличких ресторанів і кав’ярень. Ціни у них доступніші, ніж у великих відомих закладах харчування, проте й вибір їжі трохи простіший. Деякі заклади оголошують стандартне меню на тиждень. Якщо кількість працівників доволі велика, то за потреби можуть скласти індивідуальне комплексне меню. Специфікою цих закладів є те, що замовлення потрібно здійснити заздалегідь. Обіди привозять запакованими у термоконтейнери. Кожну порцію пакують в одноразовий посуд. Підготувала Євгена Слободянюк

№41 18 жовтня 2012 року

особистість 18

Роберт Паттісон: «Я подорослішав» Мабуть, найзнаменитіший кіновампір Роберт Паттісон цьогоріч нарешті звільнився від вампірської саги «Сутінки» – і тепер відчайдушно намагається подолати свій усталений імідж, який приніс йому шалену славу серед дівчаток-тінейджерів. Наразі йому це вдається: на «Берлінале» Паттісон привіз картину «Любий друг», де став партнером Уми Турман, а у Канни – дивний «Космополіс» Девіда Кроненберга.

• фото: Катерина Сліпченко

•

Про сьогодення

араз у мене як у актора прекрасне життя, але намагаюся знайти якомога більше різних і складних ролей. Можливість працювати у таких фільмах, як «Любий друг» чи «Космополіс», є для мене справжнім подарунком. Тепер маю показати, на що я здатний! Дуже хочу, щоби мене переоцінили як актора.

•

Про свого героя у «Космополісі»

Пекер живе у складному світі фінансів, що підпорядковується певним алгоритмам, і він грає за тими правилами, які диктують ці закони, породжуючи особливу реальність. Для нього це основна дилема. Він має справу з фінансовими показниками, планування яких постійно націлене на майбутнє, він не знає, як це – жити сьогоденням. Пекер настільки відірвався від реального світу, що йому дуже важко зрозуміти, який наш світ насправді. Прошу вибачити мені, якщо це звучить дуже вже метафізично, але саме таким чином розкривається його історія. Ця роль вимагала значно більше сил, ніж усі інші ролі, які я зіграв раніше. Девід Кроненберг хотів, щоби я працював абстрактно, він не хотів, щоб я зіграв цього персонажа, розуміючи і маючи логічне уявлення про поведінку мого героя. Це було дуже цікавим і важким завданням для мене. Я радше був змушений дозволити

№41 18 жовтня 2012 року

емоціям та інтуїції повністю керувати мною, ніж думати про те, як ця сцена або репліка діалогу пов’язані з наступними. Девід справді хотів створити альтернативну реальність для цього фільму.

•

Про секс на екрані

У мене ніколи не виникало проблем із відвертими сценами на екрані або зі сценами, де я голий. Думаю, що це спричиняє більше труднощів у акторок, які хвилюються про те, як кадри тих сцен може використати преса, і про те, що фото, на яких вони оголені, будуть поширювати в Інтернеті.

•

Про «Сутінки»

Коли ти стаєш частиною такої неймовірно популярної франшизи, як «Сутінки», це затьмарює все, що ти робиш крім цієї ролі до тих пір, поки це є частиною суспільної свідомості. Зараз принаймні такий фільм, як «Голодні ігри», привертає настільки ж велику увагу. Відволікання уваги публіки позитивно позначається на мені, адже я можу звільнитися від того уявлення, яке склалося про мене завдяки моєму персонажу в «Сутінках». За іронією долі, роль у «Космополісі» мені запропонували в останній знімальний день у «Світанку». У мене були неймовірні відчуття, коли Девід Кроненберг зателефонував саме того дня. Це також

служить мені нагадуванням про те, що маю бути дуже вдячний «Сутінкам» за те, що ці фільми зробили для мене. Це може видатися дивним, але я одночасно відчував захоплення і жах. Я думав тиждень, перш ніж передзвонив Девіду і сказав йому, що згоден.

•

Про кар’єру

Я дуже щасливий, що досяг того, що в мене є зараз. Я можу рухатися далі, залишити свій слід і подивитися, як високо можу піднятися. Для мене як актора фільми «сутінкової саги» стали безпечним гніздечком. Раніше мені не доводилося хвилюватися про те, чи проваляться мої роботи, бо я знав, що через кілька місяців все одно буду зніматися в наступному фільмі саги. Тепер, коли такого почуття безпеки більше немає, я перебуваю у тому ж становищі, що й інші актори. Мені потрібно постійно доводити, що я чогось вартий, і шукати цікаві фільми, які, сподіваюся, будуть успішними.

•

Роберт Паттінсон, актор, модель і музикант, народився 13 травня 1986 року у Лондоні. Найбільше відомий завдяки ролі Едварда Каллена у кіноадаптації світового бестселера «Сутінки», написаного Стефані Меєр, а також ролі Седрика Дігорі у фільмі «Гаррі Поттер та вогняний кубок».

Про акторські вподобання

Мені подобається думка зніматися у «невеликих» фільмах, бо навіть якщо у них не буде високих касових зборів, то моя кар’єра, найімовірніше, не постраждає. Зовсім інша річ, якщо ти береш участь у зйомках блокбастера великої кіностудії. У цьому випадку

провал фільму в прокаті позначається і на тобі, вдаряє по твоїй акторській кар’єрі, після чого про тебе можуть доволі швидко забути. Моя головна мета – знайти цікаві фільми та глибокі ролі. Хоча, звісно, ти повинен враховувати інтереси глядачів і твої фільми мають приносити прибуток, якщо хочеш, щоби тебе запрошували зніматися. Але як актор ти не можеш обмежитися тільки цими критеріями. Ти повинен зосередитися на роботі і дивитися, куди це тебе веде. Крім того, мені дуже подобається те, що в таких фільмах, як «Космополіс», ти слухаєш переважно те, що говорить режисер, і значно менше сторонніх людей втручається у творчий процес. Думаю, що створення істинно оригінального фільму можливе тільки тоді, коли режисер і актори працюють разом у максимально творчій атмосфері.

•

Про популярність

Ти можеш навчитися давати раду з чим завгодно і не дратуватися через зайву увагу. Перш за все це лестить

тобі і очевидно, що як актор ти прагнеш схвалення з боку глядачів. По-друге, це означає, що люди цінують твою роботу. Таким чином, безглуздо дозволяти увазі шанувальників дратувати тебе, це суперечить здоровому глузду і виглядає так, ніби ти здався. Переважно я живу так, як хочу, мені просто треба бути обачним при виборі місць, які відвідую, і стежити за тим, як довго я там перебуваю. Доводиться бути обережним, адже люди можуть повідомити у «Твіттері», в якому я кафе. Але зазвичай мені вдається знайти якийсь затишний куточок, аби не зустрітися з людьми, котрі товчуться зовні. Не складно уникнути переслідування. Із часом ти здобуваєш неабиякий досвід і стаєш просто експертом у тому, як сховатися, коли тобі це потрібно. Але навіть якщо люди зупиняють тебе, звісно, це таки доволі приємно. Іноді ти можеш мило поговорити зі своїми фанатами, які просто хочуть переконатися, що в реальному житті ти не засранець! Усе це пов’язано з твоєю сферою діяльності. Характер роботи такий: якщо твої фільми успішні протягом якогось часу, то божевілля навколо них неодмінно буде супроводжувати і твоє життя. Найгірше, коли ти хочеш піти на якийсь великий захід, наприклад на рок-концерт або музичний фестиваль. Я був на Коачелла-фест у Каліфорнії – і через папараці це перебування перетворилося на справжній жах. Мені вдалося подивитися лише

виступ гурту Radiohead, бо після цього залишатися там стало неможливо.

•

Про життя кінозірки

Мені дуже подобається, що в мене є можливість подорожувати усім світом. Поїздка на Каннський фестиваль чи промо-тури моїх фільмів у різних країнах – це неймовірно цікавий досвід. Хоча з «сутінковими» фільмами це ускладнюється підвищеним рівнем уваги з боку фанатів. Але коли в тебе є можливість побувати десь, наприклад, для зйомок фільму у цікавому місці або просувати цей фільм у Європі, то для тебе відкривається інший світ. Мені дуже подобаються враження, які я отримую від поїздок, і навіть якщо подорожую не по роботі, то отримую задоволення від того, що в мене є можливість познайомитися з різними містами і культурами. Я буквально відчуваю блаженство від цього і, на подив, відчуття того, що я не замкнений у якомусь одному місці, бадьорить мене. Хоча зараз проводжу більшість часу в Лос-Анджелесі, ніж у Лондоні.

•

Про зміни

Я подорослішав. Тепер значно краще розумію, куди мене веде життя. Це просто чудово знати, що всі дороги у світі відкриті для тебе і від тебе самого залежить, як багато ти досягнеш у житті. Записала Катерина Сліпченко

історія 19

Підрозділ «Башта» Як львівські упівці організовували зустріч Романа Шухевича з радянським керівництвом задля мирного врегулювання ситуації в Західній Україні

Віктор Харків (Хмара) народився 1922 року в селі Немилів на Радехівщині. Після навчання у рідному селі та Радехові 1938-го закінчує дворічну середню сільськогосподарську школу у Львові. Спочатку стає членом товариства «Сокіл», а 1939-го – ОУН. Влаштовується на роботу поблизу Галича, де невдовзі стає військовим референтом Галицького районного проводу ОУН. Із відходом поляків у 1939 році проводить низку успішних акцій, метою яких було захоплення зброї. Побоюючись арешту радянської адміністрації, поселяється у сестри у Кракові, де влаштовується на роботу і налагоджує зв’язки з українським підпіллям. За місяць до початку війни за наказом ОУН перебирається на вишкіл у німецький Нойгаммер, де стає бійцем батальйону «Нахтігаль». У грудні 1942 року його розформували – і Хмара їде до Львова, де в той час на вулиці Козланюка жила його мати. Продовжує навчатися на агронома, водночас стає зв’язковим Крайового проводу, згодом військовим референтом Львова. Організатор і командир Військової округи І «Башта» (12.1943-09.1944). Після її розпуску – член Військового штабу ВО ІІ «Буг». Заарештований 1946 року у Львові, де перебував у своєї тещі на вулиці Чоловського. Відбувши десятирічний термін покарання у Норильську, повернувся до Львова, де й помер 1988 року. Зі спогадів Миколи Пасічника, члена проводу ВО «Башта», записаних під час допиту: «За своїми поглядами Хмара був ідейним націоналістом, бандерівцем-професіоналом, котрий уже тривалий час був пов’язаний із цим рухом. Дуже енергійний і прагне завжди бути керівником, до підлеглих дуже вимогливий».

Богдан Білан

«Г

ей там у лісі на Волині створилась армія УПА», – співається в народній пісні. Справді, упівці дислокувалися переважно в лісах, але терен їх боротьби часто виходив за його межі, охоплюючи населені пункти. Маловідомим є факт, що УПА мала окремий підрозділ і у Львові, під назвою Воєнна округа I «Башта», а у 1945 році у нашому місті вела переговори з керівництвом УРСР про мирне врегулювання ситуації в Західній Україні.

оєнна округа І «Башта» була територіально найменшою в УПА – включала Львів і приміські села, які німецька окупаційна адміністрація внесла в межі міста. Округу створили у грудні 1943 року на основі військової референтури міста Львова, керівник якої Вік тор Харків (Хмара) і став командиром «Башти». Його заступником і водночас ке-

рівником воєнного штабу округи був львів’янин із псевдо Сокіл (Юліан Саляк). Особовий склад дислокувався на території ВО ІІ «Буг» у янівських лісах на північний захід від Львова (теперішні Яворівський і Жовківський райони). Округа «Башта» організувала два вишкільних табори. Перший – у лютому 1944 року поблизу села Зарудці на Жовківщині, другий – у квітні 1944 року. Обидва були викриті німцями, тому їх ліквідували. До військової округи входила сотня «Спартанці», сформована після викриття першого вишкільного табору, та «Чорна сотня», підпорядкована Службі безпеки ОУН. У червні 1944 року вони утворили сотню УПА «Холодноярці», котра згодом стала основним куренем ВО «Башта», що нараховував близько 500 вояків. Головним завданням «Башти» були вишколи з тактики боїв у місті. Із цією метою вони вербували людей зі середовища львівських студентів, робітників, службовців та німецьких поліцаїв. Безпосередньо у Львові у підпорядкуванні Хмари перебувала боївка жандармерії (15 осіб), яка займалася розвідкою, здобуванням зброї, грошей, медичного та канцелярського приладдя, виконанням спеціальних завдань. Зокрема, під час слідства органів НКВС над Хмарою львівській боївці закидали два пограбування – житла сім’ї українського шевця та помешкання хірурга. Причетність до першого командир спростовував, а друге таки визнав, стверджуючи,

що його метою було заволодіти хірургічним інструментом для потреб УПА. Бійці ВО «Башта» у тодішніх межах Львова та околиць мали сутички з німцями, червоними партизанами, фронтовими частинами Червоної армії та військами НКВС. Округу ліквідували наказом УПА-Захід 1 вересня 1944 року у зв’язку з реорганізацією структури в умовах більшовицької окупації. Її територія, відділи та штаб передали ВО «Буг», що діяла на теренах Львівської області.

а на цьому діяльність УПА у Львові не припинялася. У жовтні 1944 року підпільниці Ярослава Музика та Богдана Світлик отримали наказ організувати зустріч командування УПА з радянським керівництвом, аби обговорити умови мирного врегулювання ситуації в Західній Україні. У лідерів ОУН не було ілюзій стосовно української державності чи автономії в умовах радянської окупації. Метою ж переговорів було добитися лояльнішого ставлення до населення взамін за припинення збройного протистояння з боку УПА. «Напевно, його й не могло бути з огляду на жорстку позицію тодішнього керівництва УРСР, переконаного, що ціною переваги військових сил можна не одмінно перемогти “українсько-німецьких націо налістів”», – стверджують історики Дмитро Веденєєв та Юрій Шаповал. Та все ж варто було спробувати. 19 листопада 1944 року довірена особа Романа Шу-

• За матеріалами «Літопису УПА» та особистого архіву історика Володимира Мороза

хевича львівська художниця Ярослава Музика через свого приятеля, заступника начальника обласного управління охорони здоров’я Юліана Кордюка, передала представникам влади пропозицію. «Провід ОУН хоче донести до керівництва УРСР свою програму та ідеї, а також (зважаючи на великі жертви) обговорити можливість взаємного припинення збройної боротьби», – пишуть про це дослідники Олександр Іщук та Ігор Марчук. 17 лютого у її квартирі на вул. Винниченка, 26 зустрілися полковник держбезпеки Сергій Карін (Даниленко) і одна з керівників Львівського міського проводу ОУН Богдана Світлик (Світлана). У результаті досягнули домовленостей про переговори, котрі відбудуться в одному з віддалених населених пунктів. Обидві сторони запевнили взаємну гарантію безпеки її учасників. Санкцію з радянського боку давали особисто Хрущов і керівництво НКВС СРСР. Зустріч відбулася в ніч проти 1 березня 1945 року на 130-му кілометрі шосе Львів-Тернопіль на одному з хуторів Козівського району Тернопільської області. З одного боку під виглядом представників уряду УРСР прибули вже згаданий полковник Карін – заступник начальника 4-го управління НКДБ УРСР, та капітан А. Хорошун – начальник відділення УНКДБ у Львівській області, а з іншого – члени Проводу ОУН Дмитро Маївський та Яків Бусел. Розмова тривала близько п’яти годин, однак не увінчалась успіхом. Обидва лідери УПА – і Шухевич, і Бандера – проаналізували інформацію із зустрічі та вирішили не втрачати надії на позитивні результати військово-політичних перемовин. Іншої думки була радянська система. На крилах перемоги у Великій Вітчизняній та успіху у повоєнному поділі Європи вона не йшла на жодні компроміси, а прагнула силою розчавити будь-який опір. Тому наступну пропозицію про мирні переговори, яка надійшла від Шухевича 10 квітня 1948 року, залишили взагалі без уваги. Надісланий секретареві Львівського обкому КП(б)У Іванові Грушецькому Ярославою Музикою лист був зверхньо проігнорований та вплинув хіба на долю підпільниці.

Ярослава Музика народилася 1898 року у містечку Залізці на Тернопільщині. Семирічною переїхала до Львова, де мешкав батько юрист Лев Стефанович. У 19201923 рр. навчається на факультеті пластики Вільної академії мистецтв у Львові. Із 1928-го працює реставратором у Національному музеї, активно цікавиться народним мистецтвом. У 1931 році за сприяння чоловіка, викладача мікробіології Максима Музики, добивається дозволу створити Асоціацію незалежних українських митців, очолює її аж до ліквідації у 1939-му. Асоціація займалась організацією українських митців у Галичині та за кордоном шляхом проведення виставок та видання журналу «Мистецтво». 1935 року навчається у Вільній академії в Парижі. Згодом два тижні гостює в Італії у своєї тітки Соломії Крушельницької. Із початком війни її чоловік, заступник директора медінституту, був змушений терміново евакуювати разом зі студентами до Середньої Азії. Ярослава залишається у Львові – очевидно, через важливу місію в українському підпіллі. Саме вона мала завдання організовувати зустрічі керівництва ОУН з партійними лідерами УРСР. Остання спроба переговорів датується квітнем 1948 року, а вже у листопаді, під час творчого відрядження до Криму, художницю арештували й перевезли до Києва. Після жорстоких допитів Музика змушена була визнати всі пред’явлені їй звинувачення. Засуджена до 25-річного ув’язнення, яке відбувала поблизу Братська в Іркутській області. Після смерті Сталіна, завдяки численним клопотанням, 6 червня 1955 року Ярославу Музику було звільнено. Повернувшись до Львова, хвора на туберкульоз художниця влаштувалася на роботу в картинну галерею, де після її смерті у 1973 році відкрили окреме відділення з її творами та колекцією. №41 18 жовтня 2012 року

телебачення 20 П’ЯТНИЦЯ, 19 жовтня

• Ефір: 12 канал (Львів), 04:00-06:00, 12:00-16:00, 21:00-00:00 (у будні), 02:00-08:00, 21:00-24:00 (у вихідні та свята). Цілодобово у кабельних мережах Західної України та Києва. Супутник: АМОS 2 4W; частота – 11609.75 МГц.; FEC (корекція похибок) 3/4; символьна швидкість – 3600 Ксимв./сек.; поляризація – горизонтальна.

СУБОТА, 20 жовтня

НЕДІЛЯ, 21 жовтня

ПОНЕДІЛОК, 22 жовтня

ВІВТОРОК, 23 жовтня

СЕРЕДА, 24 жовтня

ЧЕТВЕР, 25 жовтня

06:00 ПроКарпати 06:35 Спецрозслідування проекту «НА!РОБОТУ» 06:50, 08:10 Чвертка з паном Марциняком 06:55, 09:10 Хіт-парад FM-TV 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:45, 14:25 Народний контроль ZIK 07:50, 14:30 Спортивні новини 07:55, 14:35 Економіка зблизька 08:05, 14:40 Погода 08:15 Без цензури 08:20 Every day 08:30 101. Служба порятунку 08:55, 16:35, 18:00 Телемагазин 09:20, 17:35 Телефільм 09:50 На всі 100 10:15 Перевірка на вечірку 10:40 Доміно 11:40 Чоловічі розваги 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Фракція 14:45 Прямим текстом 16:50 Книга скарг і пропозицій 17:15 Sundaynews 18:15 Власний бізнес 18:35 Вечірня казка 20:00 Топ-тема

06:00, 09:10 Телефільм 06:30 Чоловічі розваги 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:50, 14:25 Народний контроль ZIK 07:55, 14:30 Спортивні новини 08:00, 14:35 Економіка зблизька 08:10, 14:40 Погода 08:15, 11:10 Чвертка з паном Марциняком 08:20 Паті з FM-TV 08:35, 11:25 Без цензури 08:40 Every day 08:55, 16:05, 18:10 Телемагазин 10:10 101. Служба поря тунку 10:30 Народний адвокат Прикарпаття 10:45 Спецрозслідування проекту «НА!РОБОТУ» 11:30 Хіт-парад FM-TV 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Топ-тема 13:30 Актуальне інтерв’ю 14:45 Вибори: 3D формат 15:55 Здоров будь! 16:20 Хто тут живе? 18:35 Вечірня казка 20:00 Фракція

06:00 101. Служба порятунку 06:20 Прямим текстом 07:20 Перевірка на вечірку 07:35 Власний бізнес 07:55, 14:00 Погода 08:00 Мультисвіт 08:25 Чвертка з п. Марциняком 08:45, 14:05 Every day 08:55, 16:00, 18:00 Телемагазин 09:10, 14:40 Телефільм 10:30 Доміно 11:30 Книга скарг і пропозицій 11:55 Без цензури 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Діалоги 14:15 Лісовий сектор 15:10 Спецрозслідування проекту «НА!РОБОТУ» 15:30 Без цензури 15:35 Sundaynews 16:15 Концерт «Чисті світанки», 1 ч. 17:10 На всі 100 18:15 БудЕксперт 18:35 Вечірня казка 20:30 Громадська думка

06:00 БудЕксперт 06:20 Чвертка з паном Марциняком 06:35 Every day 06:45 Програма захисту 07:00 Мультисвіт 07:30 Погляд на тиждень 08:15, 14:00 Погода 08:20, 04:50 Здоров будь! 08:35, 18:15 Хіт-парад FM-TV 08:40 Перевірка на вечірку 08:55, 16:00, 18:00 Телемагазин 09:10, 17:35 Телефільм 09:35 На всі 100 10:00 Хто тут живе? 11:50, 18:20 Без цензури 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Топ-тема 13:30 Актуальне інтервю 14:05 Чесно. Фільтруй Раду! 16:15 Вибори: 3D формат 18:30 Вечірня казка 20:00 Фракція

06:00 Книга скарг і пропозицій 06:25, 14:45 ПроКарпати 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:50, 14:25 Народний контроль ZIK 07:55, 14:30 Спортивні новини 08:00, 14:35 Економіка зблизька 08:10, 14:40 Погода 08:15 Чвертка з паном Марциняком 08:20 Sundaynews 08:45, 15:50 Хіт-парад FM-TV 08:55, 16:00, 17:55 Телемагазин 09:10 Every day 09:30 Спецрозслідування проекту «НА!РОБОТУ» 09:45, 15:30 Народний адвокат Прикарпаття 10:00 Прямим текстом 11:55 Чвертка з паном Марциняком 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Фракція 16:15 Перевірка на вечірку 16:35 Доміно 17:30 Телефільм 18:10 Лісовий сектор 18:30 Вечірня казка 20:00 Діалоги

06:00 Доміно 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:45, 14:25 Народний контроль ZIK 07:50, 14:30 Спортивні новини 07:55, 14:35 Економіка зблизька 08:05, 14:40 Погода 08:10 Чвертка з паном Марциняком 08:15, 18:25 Без цензури 08:20 Every day 08:30 Хіт-парад FM-TV 08:35 Лісовий сектор 08:55, 15:55, 18:00 Телемагазин 09:10 Чоловічі розваги 09:45 Вибори: 3D формат 11:10 Телефільм 11:35 Перевірка на вечірку 11:55 Чвертка з паном Марциняком 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Діалоги 14:45 БудЕксперт 15:05 101. Служба порятунку 15:30 Власний бізнес 16:10 Чесно. Фільтруй Раду! 18:15 Здоров будь! 18:30 Вечірня казка 20:00 Громадська думка

06:00, 10:05 Прямим текстом 06:55 Дитяча трибуна 07:00 Мультисвіт 07:30, 14:00 Огляд дня 07:50, 14:25 Народний контроль ZIK 07:55, 14:30 Спортивні новини 08:00, 14:35 Економіка зблизька 08:10, 14:40 Погода 08:15, 11:55 Чвертка з паном Марциняком 08:20 Паті з FM-TV 08:45 Every day 08:55, 16:35, 18:00 Телемагазин 09:10 Книга скарг і пропозицій 11:05 Без цензури 11:10 Програма захисту 11:25 Перевірка на вечірку 11:45 Хіт-парад FM-TV 12:00, 19:00 Віч-на-віч із репортером 12:30, 19:30 Діло 13:00 Громадська думка 14:45 Хто тут живе? 16:50 На всі 100 17:15 101. Служба порятунку 17:35 Телефільм 18:15 Народний адвокат Прикарпаття 18:30 Вечірня казка 20:00 Фракція

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 22:00 101. Служба порятунку Ексклюзивні новини від рятувальників, оперативне відео з надзвичайних подій, фахові поради експертів та правила безпеки, а також відважні вчинки справжніх героїв, які живуть поруч із нами і не бояться рятувати людські життя. 22:25 Вибори: 3D формат Виборчі дебати у новому, об’ємному політичному форматі 3D: дебати, диспут, дискусія. У кожній програмі – по дві пари опонентів. Це кандидати, їхні довірені особи та представники політичних сил – учасників виборчого процесу.

21:00 Прямим текстом 21:40 Погода 21:45 Власний бізнес 22:10 БудЕксперт 22:45 Програма захисту 23:00 Доміно Троє гостей ігрової телепрограми дадуть свої оригінальні експрес-відповіді на 28 каменів-запитань журналіста Романа Шостака. Хвилина для відповіді – це замало часу для того, щоби вигадувати, і водночас дуже багато, щоби говорити по суті.

21:00 Погляд на тиждень Неупереджено, докладно, глибоко про найголовніші події. Хвилюючі теми, фахові коментарі та обговорення топ-теми тижня із запрошеним у студію гостем. 21:45 Погода 22:00 Чесно. Фільтруй Раду! Виборчий округ №122. Котрий із кандидатів зможе найефективніше вплинути на електорат Жовківського та Яворівського районів Львівської області? Може, це представник Партії регіонів Володимир Босий чи кандидат від ВО «Батьківщина» Василь Пазиняк? Або самовисуванець Тарас Козак? Чи переможця сутички за депутатський мандат слід шукати у протистоянні самовисуванця Сергія Савуляка та кандидата від партії «УДАР Віталія Кличка» Ігоря Самардака?

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 22:00 ПроКарпати 22:45 Народний адвокат Прикарпаття 23:00 Прямим текстом

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:50 Без цензури 22:00 Спецрозслідування проекту «НА!РОБОТУ» Незабаром перше реальне шоу «НА!РОБОТУ». Але спочатку про тих, хто наживається на нашому бажанні знайти роботу, – про шахраїв та непевних роботодавців. Вражаючі журналістські спецрозслідування! 22:20 Здоров будь! 22:30 Прямим текстом

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 22:00 Хто тут живе? Уся правда про чиновників, депутатів, суддів та правоохоронців: для кого вони працюють – для народу чи для власного добробуту? У прямому ефірі у студії оприлюднюють результати журналістських розслідувань про нерухомість, майно, бізнес та видатки запрошеного держслужбовця.

21:00 Огляд дня 21:20 Народний контроль ZIK 21:25 Спортивні новини 21:30 Економіка зблизька 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:50 Без цензури 22:00 Прямим текстом Про політику – лише прямим текстом! До відвертої дискусії Остап Дроздов запрошує експертів, аналітиків та політичних діячів. Актуальні події, що відбуваються у суспільстві, стають темою для обговорення у студії. Це програма для вдумливих телегурманів, що змушує не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а мислити.

№41 18 жовтня 2012 року

спорт 21

«Дуже тішуся, що табличка з дверей міністерської приймальні тепер висить на дверях моєї спальні»

Олександр Волков Народився 29 березня 1964 року в Омську (Російська Федерація). Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Вихованець відділення баскетболу чернігівської СДЮШОР «Спартак». Позиція – форвард. Зріст – 208 см. Вага – 99 кг. Виступав за команди: «Будівельник», Київ (1981/1986, 1988/1989 рр.), ЦСКА, Москва (1986/1988 рр.), «Атланта Хоукс», НБА (1989/1992 рр.), «Калабріа», Італія (1992/ 1993 рр.), «Панатінаікос» (1993/1994 рр.), «Олімпіакос», Греція (1994/1995 рр.), БК «Київ» (2000/2002 рр.). Олімпійський чемпіон (1988 р.). Срібний призер Чемпіонатів світу 1986-го і 1990 рр. Чемпіон (1985 р.), срібний (1987 р.) і бронзовий (1989 р.) призер Євробаскетів. Чемпіон СРСР 1988-го і 1989 років. Заслужений майстер спорту СРСР (1988 р.). Один із перших радянських і перший український баскетболіст у НБА.Міністр спорту України у 1999/2000 рр. Президент Федерації баскетболу України із червня 2007 р. Державні нагороди: орден Дружби народів (Росія, 2006 р.), орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.). Одружений. Із дружиною Аллою виховує двох доньок – Анастасію та Олександру.

Розмова з Олександром Волковим, президентом Федерації баскетболу України zz Свого часу Ви були міністром спорту аж 159 днів… – Зараз, коли минув не один рік, я не розумію, як узагалі міг погодитися очолити міністерство. Напевне (хоч як пафосно це звучить), у той момент, коли мені запропонували міністерський портфель, я це сприйняв як служіння Батьківщині. Що не кажіть, але виховувався я у Радянському Союзі, де спорт був невід’ємною частиною політики держави. Нас змалку вчили, що, виходячи на баскетбольний майданчик, ми захищаємо честь країни. Тож коли мені сказали, що потрібно, аби я був міністром спорту, то погодився, не вагаючись і не роздумуючи жодної хвильки. zz Про що, як я розумію, дуже скоро пошкодували… – Саме так. З одного боку, я лише змарнував час, а з іншого – заглянув за куліси політичного життя, багато чого зрозумів і остаточно позбувся певних ілюзій. А ще чітко усвідомив, що кожна людина повинна займатися тим, що їй до душі. Тому одним із найщасливіших днів свого життя вважаю той, коли залишив посаду міністра. На те, щоби звільнити кабінет, мені дали кілька днів, але я впорався за якихось 15 хвилин – зібрав речі, зняв табличку у тепер уже колишній моїй приймальні і пішов додому. Табличку, до слова, не викинув – залишив на пам’ять, вона тепер на дверях моєї спальні. І, знаєте, я дуже тішуся з того, що вона висить саме там. zz Чи не залишилося образ, що не змогли втіли-

ти в життя задумане та й загалом на міністерській посаді були доволі короткий термін? – Звісно, певна образа десь трохи була. Усе ж люди, які мене призначали, обіцяли всебічну допомогу, а в підсумку навіть не знайшли часу, щоби поговорити зі мною, пояснити помилки, якщо вони були, зрештою, банально не подякували за те, що зробив. А я ж працював зовсім не з корисливих міркувань. Окрім того, робота у міністерстві вартувала мені 15 кг зайвої ваги, які дуже швидко й легко набрав на різноманітних бенкетах і фуршетах, відкриттях та закриттях… Дійшло до того, що я не міг дивитися на себе у дзеркало. Ви собі не уявляєте, скільки після цього всього знадобилося зусиль, аби повернути спортивну форму. zz Тоді повернімося до того, до чого справді лежить душа. Як Ви оцінюєте гру наших збірних (жіночої та чоловічої) на Євробаскеті-2013? – Головним критерієм оцінки розвитку того чи іншого виду спорту в країні є виступ національної команди. Тому я хотів би щиро подякувати нашій жіночій збірній, яка потрапила у дуже складну групу, однак зуміла обійти сильні команди Ізраїлю та Угорщини і вийти в основний турнір. Утім зараз говорити будьщо про перспективи команди Вадима Чечуро складно, оскільки деякі гравці мали намір завершити свою кар’єру цьогорічного літа через вік. Передумають чи все ж залишаться ще на рік заради виступу на чемпіонаті Європи – наразі

невідомо. У чоловічої збірної, враховуючи рівень її суперників у групі, завдання було простіше – і хлопці виконали його за два тури до закінчення відбірного турніру. Мене тішить, який ажіотаж панує навколо команди, яку увагу прикуто до її поєдинків. Це означає, що ставитися до них безвідповідально вже не можна. Гравцям уже не вдасться, так би мовити, тишком-нишком програти, жодних поблажок для них не буде. zz Але на адресу тренерського штабу чоловічої збірної можна почути чимало критики... – У чомусь, враховуючи рівень гри збірної в окремих матчах, вона була справедливою. Однак особисто я впевнений у правильності обраного шляху. Під той формат, який у нас є в національній команді, і враховуючи дуже невеликий ігровий час, який хлопці отримують у своїх клубах, можу сказати, що філософія роботи, обрана головним тренером Майком Фрателло, виявилася єдино правильною. Маю на увазі його прагнення змінити менталітет баскетболістів. Серед них немає яскравих зірок європейського рівня, тому Фрателло змушує хлопців повірити в те, що вони здатні прогресувати і досягати результатів за рахунок повної дисципліни і максимальної самовіддачі. І, до слова, домігся в цьому значних успіхів. Згадайте: раніше українська збірна дуже погано грала на виїзді і частенько втрачала

практично виграні матчі у заключних періодах. Так-от, американському спеціалістові вдалося домогтися того, що вона подолала цей так званий комплекс останніх хвилин. Хлопці боролися за перемогу до самого кінця. zz При підготовці команди завжди виникають ті чи інші труднощі. Які з них вважаєте найбільшими в роботі Майка Фрателло? – Процес зміни поколінь. От згадаймо, наприклад, найкращі європейські збірні – Іспанії, Росії, Франції – у них процес зміни поколінь проходив поступово. У стартових п’ятірках з’являлося не більше одного новачка. А в нас? Лише за минулий сезон Сергій Гладир пропустив Євробаскет-2011 через травму, Артур Дроздов – унаслідок безглуздої дискваліфікації, а Максим Корнієнко взагалі не потрапив до складу! Та й В’ячеслав Кравцов не завжди виходив в основі. Тому Фрателло довелося «ліпити» фактично нову команду. І він доклав до цього максимум зусиль. Будучи невтомним трудоголіком, Майк встигав приділяти увагу навіть незначним дрібницям. Відкрию секрет: на першому підготовчому зборі він застосував практику відеозйомки емоцій та міміки гравців – результат їхньої реакції на різні дії на майданчику під час тренувань та ігор. І отримав чимало інформації про психологію своїх підопічних. Деякі з них незабаром покинули розташування команди.

zz Ви особисто були задоволені грою нашої збірної? – А я завжди незадоволений! Ніколи не був задоволений і своєю грою, і грою нинішнього покоління. І вважаю, що це правильно. Адже коли ти задоволений, настає самозаспокоєння і подальший прогрес неможливий. Тому я багато чим незадоволений, але знаю, що ми рухаємося у правильному напрямі. І вірю, що в цьому випадку можемо дожити до часів, коли почнемо вигравати в усіх по 25-30 очок. Перші кроки до цього вже зроблено. Збірна поступово знайшла свою структуру і в ній з’явився явний лідер – Артур Дроздов. Стосовно решти гравців, то після останнього матчу у кваліфікації я зайшов у роздягальню і побажав їм відчайдушно боротися за місце на майданчику у своїх клубах. Адже не секрет, що в минулому чемпіонаті Суперліги майже всі вони перебували в тіні легіонерів, і деяких це цілком влаштовувало. Але про який прогрес збірної може йтися, якщо у клубах збірники переважно гріють лавку запасних? Тому, сподіваюся, у новому сезоні ця картина зміниться на краще і ми побачимо якісь задатки тієї збірної, яку в підсумку хочемо бачити завжди. Однак, безперечно, нині ми ще дуже далекі від цього. zz Багато хто вважає, що Стівен Бертт не виправдовує очікувань уболівальників. – Я теж так вважаю. Коли ми запропонували

йому прийняти українське громадянство, він був найкращим гравцем Суперліги за багатьма показниками. До того ж у ньому був дух переможця і він часто приймав нестандартні, але ефективні рішення. Куди все це поділося? Я не можу знайти однозначної відповіді. Можливо, над ним досі тяжіє психологічний прес того, в якій ситуації він вимушено покинув «Дніпро». Нагадаю, партнер по команді Чарльз Томас погрожував Стівену фізичною розправою, навіть убивством. Тому він виїхав із Дніпропетровська й зараз виступає в Туреччині. zz Навіщо тоді запрошувати його у збірну? – Звісно, нині на майданчику Бертт нагадує слабку тінь самого себе трирічної давнини. Так, він намагався і допоміг нашій збірній, але не так, як хотілося б. Ми чекали більшого. До того ж з’явилися питання до його фізичного стану. Сам він каже, що все гаразд, але... Та все ж зараз Стівен Бертт нам дуже потрібен. Вірю, що він прекрасно це розуміє і повністю виправдає наші очікування на Євробаскеті-2013. zz Із планами підготовки до Євробаскету вже визначилися? – Підготовка до цього турніру триватиме в особливому режимі, адже після закінчення чемпіонату Суперліги у збірної буде майже півроку. За цей час можна встигнути зробити дуже багато... Розмовляв Адам Кадет

№41 18 жовтня 2012 року

гумор, афіша, комікс 22

70 літ УПА. Героям слава!

инулими вихідними, кохані мої, на самої Покрови, святк ува лись’мо направду велике свято – 70 років Українській повстанській армії! Армії, завдяки якій нині маємо незалежну Україну. Не про таку державу мріяли повс танці, але наша незалежність є фактом. За волю України 70 літ тому піднялися на повен зріст молоді хлопці. Повстали проти двох найбільших європейських армій – фашистської і совєтської. Обидві були зайдами, окупантами, не мали українців за людей. І хлопці з лісу йшли на армійські лави зі словом «Україна» на устах! Здавалося б, вони були приречені на загибель. Але віра у вільну Україну була сильнішою. І боротьба тривала. Завершилася вона проголошенням незалежності України. А нині Україна, незалежна і вільна, стала для них мачухою. Бійці УПА досі не визнані державою, за яку віддавали свої життя. А знаєте, чому? Бо нині при владі в Україні нащадки тих, із ким воювали повстанці. І їм досі страшно, що повстанський дух возродиться в українцях. Щоби правити вічно, їм треба перетворити нас на малоросів, гомо совєтікусів усіляких. Вони хочуть, аби ми забули, чиїх батьків ми діти… Табачники та Ківалови з Колесніченками настільки бояться повстанців, що згадку про них викинули навіть із підручників! А Міносвіти ще й наказало не використовувати підручник з історії України для 10-11 класів та посібник для 5 класу «Вступ до історії України», які видали у Львові. Бо там є і про УПА, і про Голодомор! Учителів страшать. Певно, на Сибір будуть висилати… Влада досі боїться навіть мертвих повстанців! Недавно біля Старого Села знайшли останки дев’яти бійців УПА. Спершу вояків хотіли перепоховати на міському цвинтарі Дрогобича з усіма військовими почестями. Але міністр оборони Дмітрій Саламатін заборонив участь військових у перепохованні! Видко, дуже страшно тому чоловікові із Казахстану, колишньому громадянину Росії, жити в Україні, де шанують своїх, а не його героїв… Але ніц. Нам треба вчитися у воїнів УПА. Вони таки вибороли незалежність України. Тепер наша черга – зробити її справжньою Україною. Хіба нє? Шануймо, кохані мої, своїх героїв. Слава Україні! Героям слава!

№41 18 жовтня 2012 року

Від Моцарта до сучасності

Концерт гурту «Галактика»

Молоді «Контрасти» 20 жовтня,19:00

19 жовтня, 19:00

19 жовтня, 22:00

Концертний зал ім. С. Людкевича (вул. Чайковського, 7)

Культ Live Music Club (вул. Чайковського, 7)

Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії під керівництвом маестро зі Швейцарії Сімона Камартіна виконає твори Моцарта, Дерунґса, Станковича, Тертеряна. Солюватимуть румунська скрипалька Оана КамартінЗахарія та львівська піаністка Оксана Рапіта. У програмі: Моцарт. Увертюра «Імпресаріо»; Мартін Дерунґс. «Mozart Fantasie» для скрипки, фортепіано й оркестру та ін.

Це справді грандіозне повернення «Галактики» на сцену. Голос, який залишав слід на серці, зазвучить із новою силою. І Львів не випадково став тим особливим містом, із якого почнеться нова історія колективу. Тут народився соліст гурту і саме тут сформувалися його музичні смаки. У новому складі та зі старими піснями, кожну з яких можна вважати хітом, «Галактика» перегорне чергову сторінку своєї історії.

30-50 грн

50 грн

III Свято сиру і вина у Львові 19-21 жовтня

Площа Ринок

ротягом трьох фестивальних днів гості свята матимуть змогу відвідати Ярмарок сирів та вина, а також насолодитися хорошою музикою. Сьогодні сирів та вин існує надзвичайно багато видів, а от можливості їх спробувати, насолодитись і обрати улюблені поєднання не так багато. Але відтепер така нагода є! Зануритися у світ сирів та вин та розібратись у розмаїтті їх видів можна на ІІІ Міському святі сиру та вина. А що може краще смакувати зі шматочком смачного сиру, як не келих чудового вина? Тому до фестивалю приєднаються і винороби, які представлять свою найкращу продукцію та зможуть позмагатися за прихильність серед шанувальників цього напою. ІІІ Міське свято сиру і вина стане гарною нагодою більше довідатися про культуру сироваріння і традиції виноробства

у Львові та, безперечно, скуш тувати сотні кілограмів сиру й запити їх найкращим вином.

Новинками цьогорічного святкування стануть: – відкриття на площі Ринок імпровізованого Сиро-винного ресторану; – ярмарок народних ремесел; – Львівська винна пошта, за допомогою якої можна відправити не тільки ексклюзивні аrtлистівки, а й усе, що придбаєте на святі! Буде й Land Art зона. Це гігантські дивани з соломи, а також столи, функцію яких виконуватимуть справжні винні бочки – дивовижний антураж свята! Окрім смакування та продажу, ІІІ Міське свято сиру та вина запропонує своїм гостям приготувати різноманітні сирні страви самостійно й усією родиною! Таку можливість матимуть усі, хто відвідає кулінарні майстеркласи.

Виставка «4-й БЛОК» Із 22 жовтня, 11:00-23:00

Концертний зал ім. С. Людкевича (вул. Чайковського, 7)

Арт-музей «Сало» (просп. Свободи, 6/8)

Ще одне продовження традицій фестивалю «Контрасти». Львівська філармонія завжди залучає молодь, щоби вона представляла свою майстерність, тож фестиваль виконує місію стимулювання молодих композиторів до творчості. Цьогоріч у проекті візьме участь львівська композиторка Любава Сидоренко та молодий талановитий львівський композитор Іван Пахота. Спеціально до фестивалю написала новий твір Павліна Залубська.

«4-й БЛОК» – це універсальний борець за право на життя нашої планети, угруповання, що є мистецьким наслідком Чорнобильської катастрофи та фактичною реалією соціально орієнтованого мистецтва України. «4-й БЛОК» – це колекція екологічних плакатів, що налічує понад 5000 робіт, це творчий осередок, до котрого входять дизайнери й графіки з понад 45 країн. А ще «4-й БЛОК» є єдиним членом ICOGRADA від України.

30-50 грн

Вхід вільний

анонси, кросворд 23

Усі знижки Львова Гардероб

До 140-річчя Соломії Крушельницької

«Магія простих речей» Олесі Джураєвої

«Амадеус» у Львові

До 31 жовтня 50% на оправи у «Люксоптиці» Дім До 21 жовтня до 60% на світильники у Black Red White До 28 жовтня 25% на кухні на замовлення у BRW До 30 жовтня 40% на кухні у Merx До 31 жовтня знижка 25% на товари жовтня у Babyzone До 4 листопада яскрава акція до дня народження у MOYO До 31 грудня – 10% на ноутбуки і комп’ютери Apple для студентів у MOYO До 10 січня 25% на сковорідки Tefal у «5ок» Спорт До 25 жовтня акційна ціна на комплект лиж у «Екстрем стайл» До 28 жовтня знижка у подарунок у Megasport

«На відстані подиху. Поцілунок»

24 жовтня, 19:00 22 жовтня, 19:00

До 23 жовтня

Концертний зал ім. С. Людкевича (вул. Чайковського, 7)

Мистецька галерея Гері Боумена (вул. Наливайка, 18)

Вона стала символом української оперної сцени. Її неперевершене сопрано полонило Італію, Європу, Америку. З нею були щасливі співати уславлені світові виконавці Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Такою вона була, Соломія Крушельницька. Виконують: колективи Школи ім. С. Крушельницької: ансамбль «Диксиленд», Ансамбль бандуристів, Духовний оркестр, Ансамбль скрипалів та ін.

Київський графік Олеся Джураєва послідовно та зосереджено розробляє у своїх серіях гравюр тему співвідношення «мене» (автора-глядача) і «світу» (предмета). Її стилістика бачення побутовості апелює як до декоративного досвіду фовізму (у щедро кольорових – майже живопис – гравюрах на картоні), так і до формальних пошуків «суворого стилю» радянських 1960-х (у стримано монохромних ліногравюрах).

Вхід вільний

Концертний зал ім. С. Людкевича (вул. Чайковського, 7) Проривом в історії оркестру стала срібна медаль Герберта фон Караяна на Міжнародній зустрічі молодих оркестрів у Західному Берліні в 1976 році. Оркестр співпрацює зі всесвітньовідомими солістами, бере участь у фестивалях, здійснює турне Європою, Америкою, Азією, на Далекому Сході, виступаючи у найпрестижніших концертних залах. Виконують: камерний оркестр «Амадеус», Агнєшка Дучмаль – диригент, Павел Вакареци – фортепіано.

40-80 грн

Кросворд

абуть, кожен, хто спробує охарактеризувати творчість Тіма Бертона, а тим паче, зарахувати його новий анімаційний фільм до якогось конкретного жанру, постане перед нелегким вибором. Адже йдеться про екстраординарний талант, що поєднується із вражаючою здатністю особливим чином бачити світ і передавати це бачення глядачеві. Його нова робота «Франкенвіні» – це ще одна добра, тепла і зворушлива історія, хоча розказана у трохи похмурих тонах. Головний герой цієї історії – хлопчик Віктор, який полюбляє старі фільми жахів, а також у захопленні від природничих наук. У нього є пес Бублик. Життя тривало й ніщо не віщувало біди, аж одного жахливого дня бідолаха Бублик опиняється під колесами автомобіля й гине. Віктор не може змиритися зі смертю пса. Він кличе на допомогу науку й затіває повномасштабну процедуру з повернення Бублика зі світу мертвих. Шляхом неймовірних зусиль йому це вдається, але дещо в собаці сильно змінилося. Деякі його «частини» довелося замінити на механічні, а сам пес тепер б’ється струмом. Спершу Віктор ховав Буб лика на горищі. Але навіть

якщо пес загинув, а потім ожив, він усе ж залишається псом: втікає на вулицю й лякає сусідів. Незабаром про воскреслого Бублика дізнаються і батьки, і вся околиця. Незважаючи на приязність і доброту цуцика, світ, схоже, не готовий його прийняти… «Франкенвіні» – римейк однойменної короткометражки Тіма Бертона, відзнятої 1984 року. Тоді вона залишилася незрозумілою, а Бертона звільнили зі студії Walt Disney Pictures за «марну трату коштів». Через 23 роки студія сама звернулася до режисера із проханням перезняти той самий короткометражний фільм. Тож уже можна побачити результат цієї роботи. Рік: 2012 Країна: США Мова дублювання: українська Жанр: мультфільм, жахи, фантастика, комедія У головних ролях: Мартін Ландау, Крістофер Лі, Мартін Шорт, Роберт Капрон, Кончата Феррелл, Кетрін О’Хара, Вайнона Райдер, Том Кенні, Аттікус Шаффер Режисер: Тім Бертон Сценарій: Джон Огаст, Тім Бертон, Леонард Ріппс Тривалість: 87 хв.

До 28 жовтня

Мистецька галерея «Зелена канапа» (вул. Вірменська,7) В експозиції представлено роботи двох молодих художниць Наталі Гайдаш та Ярослави Ткачук. Обидві розвивають декоративно-ужитковий напрям, а саме – займаються ремеслами. Наталя втілює творчі ідеї в лискучому кольоровому прозорому склі, створюючи об’ємні скульптури у техніці тіффані. Ярослава працює з теплою матовою монохромною лляною пряжею, з якої також створює об’ємні композиції.

Колонка підготована спільно з львівським онлайн-журналом

Вхід вільний

Надсилайте знижки на editor@zakupy.lviv.ua

•

По горизонталі:

2. Спортивний черевик. 3. Спідометр судна. 6. Тропічна пальма. 8. Рід отруйних змій. 9. Ціна товару в прейскуранті. 10. Конспіративна квартира. 14. Фасон чоловічої сорочки. 17. Її вішають на стіну. 18. Промовець. 19. ФК Вірменії. 23. Вмістище для різних механізмів, приладів. 24. Африканський білокрильник. 26. Місце виплати грошей. 30. Духовий музичний інструмент. 31. Людина-таксист. 32. Взірець досконалості. 33. Одиниця яскравості. 34. Англійський «гектар».

•

По вертикалі:

1. Установа, де зберігають старі документи. 2. Німецький філософ. 4. Оптичні явища в атмосфері. 5. Об’єднання однорідних підприємств. 7. Рід сухопутних військ. 10. Персонаж Шекспіра. 11. Четверта частина року. 12. Височина, часто з пологими схилами, пригір. 13. Перерва між діями вистави. 15. Звичка, схильність до певних дій, вчинків. 16. Пласт породи. 20. Надає блиску. 21. Головний учасник бою биків в Іспанії. 22. Настінний світильник. 25. Старовинна російська монета. 27. Вінегрет, Олів’є. 28. Мова африканського народу. 29. Риболовне знаряддя, яке встановлюють на дно водоймища. реклама

тижневик

№41 18 жовтня 2012 року

передвиборна агітація

Розміщено відповідно до вимог статей 68, 71, 73 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та оплачено за рахунок коштів виборчого фонду партії або кандидата реклама

№41 18 жовтня 2012 року