Page 1

05 економіка

09 in memoriam

ГРоші на папері

У пам’ять про Возницького

Продовжити реформування ЛКП планують після виборів

«Я мав авторитет в обкомі партії у Львові – і що хотів, те й робив» №21 31 травня 2012

рекомендована ціна 3,00 грн

як вижити львів’янинові під час чемпіонату

Фани на зоні ЄВРО У ЛЬВОВІ

СХЕМА Фан-зони / перекриття вулиць / паркування / ЛІКАРНІ / СВЯТКОВА ПРОГРАМА реклама

15 життя на людях

Софія Ротару перегнала Коцюбинського Своєрідні вподобання сучасних українців


новини 02

БІЛЬШЕ НОВИН НА

““ 

““ 

4,5 млн грн

Я давно казала: якщо у вас є проблема з мовами, якщо у вас є проблеми з двомовністю – вивчіть українську. І де б ви не були, що б ви не робили – я обов’язково дістану вас і обов’язково змушу відповідати перед законом і перед країною за те, що ви робите зараз.

Але в цьому разі це показує, що ми маємо демократичний лад у країні. Ви уявляєте таку бійку в парламенті Білорусі чи Росії? Це приклад демократії. Маємо те, що маємо.

загальна вартість продуктів, якими харчуватимуть нардепів і чиновників під час відпусток

Юлія Тимошенко, екс-прем’єр, про запровадження двомовності в Україні

Олег Надоша, член фракції Партії регіонів, пояснює бійку у парламенті при прийнятті законопроекту про регіональні мови

УЄФА зняла зі сайту інформацію про окупацію Львова

Консультація стадіону – за півмільйона євро

Н

а консультаційні послуги для вже збудованої «Арени Львів» витратять 590 тисяч євро. Німецька компанія Arenacom перевірить проектну документацію, розрахунки, а також конструкційні й оздоблювальні роботи, які виконують на об’єкті. Інфраструктуру інспектуватимуть «на відповідність вимогам УЄФА, міжнародним стандартам, нормам Європейського Союзу та кращим практикам, що зазвичай застосовують», – повідомив інтернет-сайт tender.dz-ua.org. Замовником виступило ДП «Дирекція з будівництва об’єктів до Євро-2012 у м. Львові». Постачальника послуг було обрано без проведення конкурсу. Як запевнили ZIK у ДП «Західінфрапроект», загальна вартість стадіону після отри-

З

• Рух транспорту на проспекті Свободи остаточно перекрито, а відновити його обіцяють лише 5 липня. Фан-зона функціонуватиме із 7 червня до 1 липня. Загалом розрахована вона на майже 27 тисяч осіб. На її території розмістять торговельні намети з продуктами харчування та напоями, VIP-сектор, сцену й екрани, санітарну зону, площу для вболівальників, місця для людей з обмеженими фізичними можливостями. Водночас фонтан, що перед Оперою, на період роботи фан-зони закриють із питань безпеки. Усю територію офіційної фан-зони обгородять. Вхід буде безкоштовним, проте за правилами потрапити туди зможуть тільки тверезі, без гострих предметів, алкогольних напоїв, парасоль тощо. (фото: Василь Гузінський)

zik.ua

і своєї інтернет-сторінки УЄФА забрала інформацію про польську окупацію Львова в період між двома світовими війнами. Усе через те, що полякам не сподобалося, що їх на офіційному сайті УЄФА в колонці про історію Львова прирівняли до фашистів і комуністів. На думку польських істориків, цей період історії (цитуємо) «фактично прирівняно до гітлерівської чи радянської окупації Львова у 1941 і 1944 роках». УЄФА до прохання Польщі прислухалася – і тепер окупаційного запису на офіційному сайті асоціації немає.

мання послуг від Arenacom не зросте. Оплата консультацій входить у загальний кошторис будівельних робіт, передбачених для «Арени Львів» на цей рік. Зазначимо, що компанія Arenacom зажила на Львівщині неоднозначної слави. 2011 року прокуратура області намагалася оскаржити договір між будівничими «Арени Львів» та Arenacom, який передбачав проведення експертизи технічної документації стадіону. Посилаючись на перевірку контрольно-ревізійного управління Львівщини, прокуратура повідомила: фактична вартість зроблених робіт становить приблизно 180 тисяч гривень, натомість із бюджету було перераховано 15 млн грн. Однак Господарський суд Львівщини відхилив прокурорський позов.

карикатура тижня

На турецьку фірму «Онур» подали до суду «за рабство»

К

олишній працівник ТзОВ «Онур» Ігор Глушко вимагає компенсації «за рабство у турецькій фірмі». А його адвокатові погрожують невідомі. Чоловік подав позов у Шевченківський районний суд. На перше засідання представники фірми не з’явилися. Натомість, як розповіла правозахисник і представник потерпілого Любов Качмар, біля її будинку до неї підійшли з погрозами двоє незнайомих чоловіків. – Вони попередили, що якщо я буду втручатися в інтереси фірми «Онур» і ганьбити її перед пресою та перед загалом, то погано закінчу, – каже Качмар.

– Майже дослівно сказали таке: «Ми тебе вкатаємо в асфальт – і ніхто тебе не знайде». За словами правозахисниці, це вперше їй як громадському діячеві довелося чути такі прямі погрози. І вона їх пов’язує лише з тим, що представляє інтереси Ігоря Глушка в суді. Качмар також додала, що один із чоловіків розмовляв з акцентом. За цим фактом вона звернулася у прокуратуру. Нагадаємо, ZIK у №11 від 22 березня 2012 р. вже розповідав історію Ігоря Глушка, котрий розказав, як насправді ремонтують дороги Львівщини, чому українці сиділи лише на задніх місцях в автобусі, про

Люди номера Андрушків Богдан 16 Андрушко Сергій 8 Ахметов Рінат 6 Бандера Степан 15 Бекешкіна Ірина 6 Бердт Валентин 15 Богарас Лариса 7 Боднарська Леся 5 Бочкор Наталія 3 Брейвік Андерс 7 Бурмака Марія 15 Веденєєв Дмитро 19

Величкович Микола 16 Виговський Іван 9, 17 Возницький Борис 9, 22 Ворошилов Климент 19 Гасин Дарина 19 Гасин Оксана 19 Гасин Олег 19 Гасин Олекса 19 Гасин Ольга 19 Герман Ганна 15 Гітлер Адольф 9 Глушко Ігор 2

Гоголь Микола 15 Головатий Мар’ян 11 Горбачов Михайло 16 Грач Орест 11 Гринів Ігор 16 Грушевський Михайло 15 Давимука Степан 17 Даніель Юлій 7 Дем’ян Григорій 19 Де Ніро Роберт 21 Джолі Анджеліна 21 Добкін Михайло 7 Дорофєєв Валентин 3 Євсєєва Юлія 15 Єнакіївський (Іванющенко) Юра 6

Газета «Західна інформаційна корпорація» Засновник і видавець: ТОВ «Західна інформаційна корпорація», 79008, Львів, вул. М. Вороного, 3 Генеральний директор: Роман Любицький Редакція: 79008, Львів, а/с 1537, тел.: 0 (32) 253-31-93 , тел.: 0 (32) 253-31-94 e-mail: gazeta@zik.lviv.ua

№21 31 травня 2012 року

жахливі умови праці й невідповідну оплату. На сьогодні прокуратура скерувала листи у відповідні інстанції, які мали би здійснювати перевірку та нагляд за дотриманням охорони праці на підприємствах. Як зазначила Любов Лєсна, начальник відділу Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області, інспекція готова провести комплексну перевірку, щоби з’ясувати обставини і виявити порушення, оскільки у зверненні йдеться справді про грубі порушення. Однак наразі, за її словами, зв’язатися з керівництвом фірми «Онур» не вдалося.

Єрмолаєв Михайло 8 Забужко Оксана 7 Захаров Євген 7 Захарова Інна 7 Захарченко Віталій 7 Іньяріту Алехандро 21 Калнишевський Петро 9 Каменщик Василь 19 Карпачова Ніна 7 Кернес Геннадій 7 Качмар Любов 2 Кирпа Георгій 6 Кличко Віталій 15 Клюєв Андрій 6 Колесніков Борис 4, 6 Коломойський Ігор 6

Головний редактор: Олег Онисько; заступники редактора: Олександра Губицька, Наталя Онисько; арт-директор: Олег Слюсарчук. Директор з реклами: Аліна Чичкань Реклама: 0 (32) 247-50-45, tv_reklama@ziktv.com.ua Продаж газет: 0 (32) 253-31-94, sale@zik.lviv.ua

Конашевич-Сагайдачний Петро 17 Коновалець Євген 17, 19 Королевська Наталія 8 Корчак Януш 7 Костюк Михайло 4 Коцюбинський Михайло 15 Коцюк Василь 5 Кравчук Леонід 15 Кук Василь 19 Кулик Михайло 11 Кулиняк Ольга 11 Кульчицька Олена 11 Кульчицький-Жмайло Марко 17 Кучма Леонід 15, 17

• Ukrainian

Media Service

Левченко Катерина 3 Ленін Володимир 9 Лєсна Любов 2 Лис Володимир 3 Лозинський Іван 5 Лубківський Маркіян 3 Лутковська Валерія 7 Луценко Юрій 7, 8 Мазепа Іван 15 Махно Нестор 15 Могильов Анатолій 7 Мудрий Ярослав 15 Надоша Олег 2 Ніколсон Джек 21 Олійник Борис 15 Олійник Петро 17

Откович Мирослав 8 Павленко Юрій 15 Павлів Тарас 3 Парубій Андрій 16 Пенн Шон 21 Пилат Володимир 16 Пінзель Іван 9 Пінчук Віктор 8 Пітт Бред 21 Попов Олександр 8 Проскурня Сергій 15 Путін Володимир 9 Ротару Софія 15 Рурк Міккі 21 Савка Ігор 5 Садовий Андрій 4, 5

Передплатний індекс: 89805. Друкарня ТОВ «Експрес Медіа Груп». Замовлення № 15132. Тираж номера 11 000 прим. Підписано до друку 29.05.2012 р. Реєстраційне свідоцтво: ЛВ №1035/289р. Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори і рекламодавці. Передрук матеріалів без письмової згоди редакції заборонено. Матеріали з позначкою «Вибори-2012» друкуються на правах реклами.

Самотос Іван 19 Семенів Світлана 11 Сковорода Григорій 15 Соболєв Єгор 8 Сорочик Юрій 16 Сталін Йосип 19 Стечак Софія 11 Столипін Петро 8 Сугоняко Олександр 6 Сюмар Вікторія 6 Тернавчик Галина 11 Тимошенко Юлія 2, 8 Тігіпко Сергій 6 Томенко Микола 8 Тягнибок Олег 16 Українка Леся 15

Фенцик Олександр 11 Фінчер Девід 21 Хмельницький Богдан 9, 15 Хрущов Микита 17 Чорновіл В’ячеслав 7, 16 Шевченко Андрій 8 Шевченко Тарас 15 Шейка Орест 16 Шептицький Андрей 15, 19 Шухевич Роман 19 Щербицький 9 Ющенко Віктор 15, 17 Ющенко Катерина 15 Янукович Віктор 6, 8, 15 Ясинський Станіслав 8 Яценюк Арсеній 6

для новин, зауважень, відгуків та скарг

м е д і а - х о л д и н г

0 800 500 945

всі дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні


новини 03

На Євро масово приїдуть педофіли?

У

зв’язку з посиленням небезпеки сексуального насильства над дітьми правозахисники рекомендують батькам вивезти своїх неповнолітніх дітей із міста на час проведення чемпіонату. Зокрема, таку заяву зробила президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» Катерина Левченко. «Будь-які масові заходи призводять до збільшення кількості правопорушень, а в Україні проблема із розбещенням дітей і сексуальним туризмом є і без цього. Дослідження, які ми проводили, показали, що чимало людей з-за кордону вважають нашу країну такою, де сексуальні стосунки із дітьми “дозволяють”: законодавство не так жорстоко за це карає, правоохоронці недостатньо реагують на такі випадки», – пояснила Наталія Бочкор, директор наукового департаменту «Ла Страда».

Протягом двох днів у Львові згоріли два ресторани

• фото: Василь Гузінський

28

травня близько четвертої ранку на вулиці Замарстинівській згорів ресторан «Козацький шинок». У пожежі загинув 28-річний працівник. А в ніч проти неділі 27 травня від пожежі постраждало приміщення ресторану «Гопак», що на вул. Науковій. Цікаво, що це вже не перша пожежа у закладах власника «Козацького шинку». Торік згорів його ще недобудований ресторан на вулиці Варшавській. Тоді збитки, за даними «надзвичайників», сягнули 350 тисяч гривень.

• фото: телеканал ZIK

На запитання журналістів телеканалу ZIK, чи не пов’язує підприємець ці дві пожежі між собою і чи не припускає, що це справа рук його конкурентів, відповів дослівно: «Це дурне запитання! Вибачте… Добре, дякую… До побачення!» Розмова на цьому завершилася. На сьогодні не відомо, чи були заклади застраховані й чи отримав він компенсацію за минулорічні збитки. Правоохоронці також наразі не повідомляють про причини виникнення пожежі.

Очевидці подій розповідають, що полум’я було дуже сильним, пожежу гасили приблизно дві години 10 пожежних машин і майже півсотні «надзвичайників». – Коли ми погасили пожежу, то у попелі знайшли останки невідомої людини, – розповів Валентин Дорофєєв, рятувальник. – Визначити, хто це, спочатку не могли. Щодо пожежі в ресторані «Гопак», то тут вогонь пошкодив лише дах закладу. Із власником зв’язатися не вдалось. Причини пожежі з’ясовують.

В організації вважають, що батьки повинні провести із неповнолітніми дітьми бесіди про те, що не можна розмовляти із незнайомими, сідати в їх машину чи йти з ними. Однак такі застереження начальник служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації Володимир Лис вважає перебільшеними: «Під час Євро у зв’язку з великою кількістю людей певні небезпеки будуть. Але ж футбольні чемпіонати проводили і в інших містах – і там батьки своїх дітей нікуди не вивозили. Життя на цьому не закінчилося, втікати не потрібно». За його словами, міські служби цього року намагаються якомога більше неповнолітніх охопити таборами при школах, а також проведуть інформаційну кампанію про те, як повинні поводитися діти під час Євро.

ДЗЕРКАЛО

Що про нас пишуть? Der Spiegel Німеччина

Львівські футбольні фанати жорстокі, що вже скоро стане очевидним. І вони нерозбірливі, коли йдеться про удари для тих, із ким вони не погоджуються. ... У вересні 2010 року, коли «Боруссія» здобула у Львові перемогу в Лізі Європи над «Карпатами», кілька місцевих фанів скандували «Sieg Heil» з трибун. «Гладіатор» Тарас Павлів, який організовував тоді фанатів, стверджує, що скандувати це гасло почали «кілька радикалів», які проникли до його групи. Це не є причина заносити всіх львівських ультрасів у чорний список УЄФА. «Міліція хотіла б заарештувати нас, – каже він. – Але у цій країні не ми є небезпечними. Небезпечні Янукович і його люди».

Gazeta Wyborcza

Коротко Квитки на Євро зі знижкою За словами Маркіяна Лубківського, директора турніру Євро-2012 в Україні, є 10 тисяч квитків на Україну та Польщу, які планують продати за нижчими цінами. Йдеться про місця на стадіонах, які мають обмежену видимість. У продажу квитки будуть аж до початку Євро-2012.

Європідробки У Львові викрили підпільну міні-фабрику з виготовлення спортивного одягу із символікою Євро-2012 та «Адідас». Правоохоронці затримали «підприємців» під час реалізації однієї з партій футболок. Загалом партія складалась із 370 виробів вартістю майже 100 гривень кожна. Повідомляє пресслужба ГУ МВСУ у Львівській області.

Уболівальникам не до сексу Директор турніру УЄФА Євро-2012 в Україні Маркіян Лубківський вважає, що вболівальники не матимуть часу на секс. «Вони отримуватимуть задоволення від футболу і не матимуть часу на секс. Принаймні у цьому нас переконують попередні соціологічні дослідження і так було під час попередніх турнірів», – заявив Лубківський.

Чорний PR BBC продемонстрував фільм про українських і польських футбольних фанів – «Євро-2012: стадіони ненависті». У стрічці показано факти расизму з боку хуліганів у двох країнах. Газета The Guardian назвала це найгіршим PR для України. Раніше Футбольна федерація Англії повідомила, що в Донецьк і Київ приїде лише 5 тисяч британців через страх перед насильством і вибухами.

Перекладачі для ДАІ Під час Євро даівці працюватимуть разом із перекладачами – курсантами Університету внутрішніх страв. Перекладачі працюватимуть й у чергових частинах. Тож якщо інспекторові не вдасться самому порозумітися з туристом, він зможе зателефонувати до перекладача – і той допоможе вирішити проблему.

Польща

Чи є у Львова шанси на повторення краківського туристичного буму? Колись до Праги та Кракова іноземних туристів приваблювали низькі ціни. Цієї переваги Львів уже не має. Ціни у готелях можна порівнювати з польськими. Окрім того, до Кракова та Праги виконують масу рейсів бюджетні авіакомпанії, а Львів живе у блокаді через відсутність поступу в інтеграції України з ЄС.

реклама

прилюдні торги із реалізації арештованого нерухомого майна ПП «НИВА – В.Ш.» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 12) проводить прилюдні торги із реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: Лот №1. Нежитлова будівля цегляного кафе заг. пл. 180,1 кв. м, будівля сторожа, цегляна вбиральня за адресою: Стрийський район, с. Стрілків, вул. Фіцика, 3-а. Початкова (стартова) ціна – 274 716,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 13 735,80 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 17:45 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Болехівська, 27 (ВДВС). Лот №2. Нежитлові приміщення заг. пл.

266,8 кв. м за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 36. Початкова (стартова) ціна – 2 137 057,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 106 852,85 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 15:30 за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7/235. Лот №3. Одноповерховий із цокольним поверхом, мансардою та мезоніном цегляний житловий будинок заг. пл. 226,9 кв. м за адресою: м. Львів, смт Брюховичі, вул. Смолиста, 7-а. Початкова (стартова) ціна – 1 290 275,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 64 513,75 грн без ПДВ.

Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 15:30 за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7/235. Лот №4. Житловий будинок заг. пл. 229,5 кв. м за адресою: м. Львів, смт Брюховичі, вул. Смолиста, 7-в. Початкова (стартова) ціна – 1 305 059,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 65 252,95 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 15:30 за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7/235. Лот №5. Трикімнатна квартира заг. пл. 66,3 кв. м за адресою: м. Львів, вул. І. Миколайчука, 16/32. Початкова (стартова) ціна – 384 000,00

грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 19 200,00 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 15:30 за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7/235. Лот №6. Трикімнатна квартира заг. пл. 67,30 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 64/1. Початкова (стар-

това) ціна – 538 245,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 26 912,25 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 15:30 за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7/235. Лот №7. Нежитлове приміщення (столярний цех) заг. пл. 1824,1 кв. м за адресою: Львівська

область, Городоцький район, с. Лівчиці, вул. Колгоспна, 18. Початкова (стартова) ціна – 626 549,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 31 327,45 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 18.06.2012 р. о 12:00 за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 1-а (ВДВС).

Кінцевий термін реєстрації для участі в торгах за всіма лотами – за годину до торгів. Гарантійні внески вносити на р/р №26008228003200 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 33668915, одержувач: ПП «Нива – В.Ш.». Ознайомитися з майном можна щодня, крім вихідних і святкових днів, за його місцезнаходженням, звернувшись до організатора торгів. Охочим взяти участь у прилюдних торгах необхідно звернутися для подачі заяв за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 7, к. 235. Довідки за телефонами: (044) 587-51-04, (032) 242-60-13.

№21 31 травня 2012 року


репортаж 04 •

Володимир Семків

У

країною почали їздити розрекламовані «хюндаї». Вагони престижного потяга, котрий з’єднує Львів і Київ, заповнені від сили на третину. Слабенький попит на пасажирські місця легко відстежити на інтернет-сторінці Укрзалізниці. Натомість нічні поїзди, котрі були змушені «посунутися» своїми графіками на користь корейських машин, потерпають від навали пасажирів. Напередодні цей потяг випробували у промопоїздці за участю віце-прем’єра Бориса Колеснікова. Вагони були набиті журналістами й залізничниками. Повторити такий аншлаг удасться не скоро…

Кореспондент ZIKy на власному досвіді випробував, як хитає корейський поїзд на українських коліях

Без церемонії

Новенький «хюндай» стояв на першому пероні київського вокзалу. Антураж вражав перехожих, які з торбами блукали станцією. Люди дивувалися і виглядові поїзда, і частоколу телекамер, і натовпу міліції. Залізничні чиновники прицмокували в очікуванні старту. Чоловіки східної зовнішності (нескладно здогадатися, що корейці) впевнено позирали на своє чадо. Церемонії, у помпезному значенні цього слова, не було (зате її влаштували у Львові по приїзді). Провівши короткий брифінг на пероні, інфраструктурний міністр Борис Колесніков скочив у вагон першого класу. Кинув піджак на сидіння – і пішов перевіряти, хто як усівся в поїзді. – Борисе Вікторовичу, а давайте ми удвох пройдемося по вагону, сядемо у крісло і нас знімуть, – перехопила Колеснікова тележурналістка. Однак віце-прем’єра не тягло на авантюри: – Ні, давайте ви сядете на свої місця – і поїзд поїде, – відрубав чиновник. Порада віце-прем’єра була дуже доречною. Поїзд умить набрав високу швидкість, а на одному з поворотів вагони почали добряче хитатися. Провідники довго боролися з буфетним візком, який «втратив контроль» у тамбурі.

«Хюндай» не жене порожняк?

Диво техніки

Замість провідників у «хюндаї» стюарди, вбрані у стильну бордову форму. На

№21 31 травня 2012 року

жіночому одязі гарна деталь – вишиваний орнамент. Стюард Олександр продемонстрував портативний комп’ютер, який дає змогу відстежити розсадку пасажирів і відловити «зайців». – Зараз покажу, – чоловік увімкнув пристрій із трохи заплямованим сенсорним екраном. – Зеленим кольором світяться ті місця у вагоні, які порожні. Продане місце – жовте. Ми перевіряємо, хто де сидить, а раніше ходили вагонами і збирали квитки. За словами Олександра, щасливців-стюардів відбирали кілька місяців. Перевіряли знання професії, проводили психологічні тести.

«Цезарь» і «Олівьє» за 20 і 17 грн

Поїзд справді зручний. У салоні багато простору, комфортні крісла, добрі кондиціонери. До стелі прикріплено кілька екранів, на яких висвітлюється корисна інформація: середня температура в поїзді, швидкість тощо. Монітори безперестанку показують відеоролики про те, як слід користуватися витвором корейської промисловості. Двері до вагона відкриваються кнопкою. Але українці за інерцією намагаються шарпати їх силою. Звукоізоляція в поїзді краща, ніж у вітчизняних вагонах, але стукіт рейок усе ж чутно. Найменш зручно тим пасажирам, які сидять посередині тримісного ряду. За підлокітник доводиться конкурувати із сусідами, які

• Міні-бар: наче не в потязі

можуть заснути на чужому плечі… Людям, котрі переймаються незайманістю особистого простору, варто купувати квиток у вагон першого класу. У «люксі» більше місця, більше розе­ ток, є переваги на кшталт безкоштовного обіду. Квиток у другий клас коштує 300 гривень, у перший – 450. Туалети кардинально відрізняються від звичних, особливо ж у тих вагонах, які стали на рейки понад 30 років тому. Зручна перевага – одноразові настилки на унітаз, які дозволяють бути спокійним за гігієну. А найбільша проблема – зберігати спокій та рівновагу у момент, коли потяг розганяється до 160 кілометрів на годину. Серце потяга – це шостий вагон. Там є міні-бар. Милі дівчата за комфортним прилавком пропонують купити каву, салати, канапки. Гарячі напої недорогі: чай – 6 гривень, кава – 8. Людина, котра складала список страв, полюбляє літеру м’який знак, бо зробила в меню кілька помилок: так, салати звуться «Цезарь» і «Олівьє» (а коштують 20 і 17 гривень відповідно). Вражаюча річ у буфеті – таця з фужерами на довгих ніжках. Видовище, як скло хитається на поворотах, – не для слабодухих. – Вітаю, Ви стали першим покупцем у нашому поїзді, – здивувала автора молода продавчиня. Склянка яблучно-полуничного соку, куплена за 6 гривень, увійшла в історію цього «хюндаю»!

Оптимістичний Колесніков

Найбільш гучним був вагон із залізничниками. Розкуті працівники витягли зі схронів шампанське, коньяк – святкували запуск поїздановинки. Залізничник, який назвався Сергієм, переконує: «Поїзд – це чудовий набуток». – Коли я побачив фотографії в Інтернеті, то перше враження було: ні, це надто дорого, це «космос»! Я казав, що купувати ці поїзди не варто, але зараз, перевіривши на собі вагони, можу запевнити, що це виправдана покупка, – аргументував Сергій. Залізничник пояснив, що «хюндай» – це чудовий вибір для бізнесмена, який має намір їхати в інше місто, – швидше й дешевше, ніж автомобілем. Воно то так. Але ж влада хоче пересадити на швидкісні потяги і бабусю із Сарн, яка везе у столицю чорниці, і туриста, який мандрує до Івано-Франківська з великим наплічником, і студента, котрий їздить у Лозову. – Не бійтеся таких заяв. Це буде нескоро, – запевнив Сергій. – Щоби запустити нові поїзди, спочатку треба змінити залізничне полотно. А це гігантські кошти. Гендиректор Укрзалізниці Володимир Козак, завітавши у вагон до журналістів, і сам визнав: купувати нові поїзди, прокладати рейки дуже дорого. – Коли водій їде автомобілем, то мусить знижувати швидкість. Так само й тут. Якщо крива ділянка має радіус 1200-1300 метрів, можна не стишувати ходу. Якщо ж крива 600-800 метрів, треба

• «Їдемо за графіком» (фото: Володимир Семків (4))

понижувати швидкість до 80100 кілометрів. Аби прибрати одну криву, треба вкласти 50-60 мільйонів гривень, – розповів Козак. Однак Борис Колесніков не втрачав оптимізму. – Наш клієнт – абсолютно всі громадяни! Ми ініціюємо поправки до законодавства, щоби звільнити швидкісні поїзди від ПДВ. Це дасть змогу заощадити 16 відсотків від вартості квитка, – розповів віце-прем’єр під час імпровізованого брифінгу в коридорах вагона. Сам Борис Колесніков зізнався, що послугами залізниці користувався давненько: – Переважно їздив у 1990х роках, коли не можна було добиратися літаком.

Розлита кава

Це можна було передбачити. На одній із проблемних ділянок у міні-барі перекинулася таця з напоями. Одному пасажирові забруднило одяг. На гамір у буфеті миттєво прибігли оператори з телекамерами. – Вам не вистачає сенсацій?! Ну розлили каву, – намагалася вгамувати ажіотаж пасажирка середнього віку. – Хіба з вами такого не буває? Працівниця буфету, зморена відвідувачами, поскаржилася: на майбутнє треба подумати про посуд зі стійкішою основою. – Візок теж себе не виправдав. Він займає весь коридор, тому важко розминутися. Якби всі сиділи на своїх місцях, було б легше, – поскаржилася жінка.

У Кореї – 300 км, в Україні – 162

У кабіні машиністів запевнили: поїзд прибуде до Львова вчасно. Один із них, який назвався Михайлом, показав аркуш, на котрому розписано деталі руху: своя швидкість на кожен поворот і населений пункт. – Керувати не складно – ми ж професіонали! У мене 12 років стажу. На «хюндаї» тренувалися два тижні – їздили у відрядження в Корею, пройшли базову підготовку, – розповів Михайло. Максимальна швидкість, яку вдалося побачити на табло, – 162 кілометри на годину. Але бувало і 60… Рух поїзда викликав велетенський інтерес у людей ззовні. На вокзалах «хюндай» знимкували, на полях люди випростовували плечі й позирали у бік незвичної машини. – У Кореї потяги їздять зі швидкістю 300 кілометрів на годину. Але в них прямі шляхи, жодних перехресть і переходів, – прокоментував машиніст.

Віршик для віцепрем’єра

Графіка вдалося дотриматися: поїзд прибув до Львова за 4 години 55 хвилин. Але вже в неділю, під час першого планового заїзду, «хюндай» таки запізнився на 20 хвилин… На львівському вокзалі Бориса Колеснікова зі свитою зустрічали губернатор Львівщини Михайло Костюк і мер Андрій Садовий. На виході з вагона стояла сцена. Дітлахи влаштували для делегації танці з великим м’ячем і привітали гостей віршами («Щоб красень Львів наш ще гарнішим став, відомо всім, що сил своїх багато віце-прем’єр Колесніков доклав»). Розчулений віце-прем’єр у Львові нарешті перейшов на українську мову. У своєму виступі він згадав і розлите горнятко кави. – Для мене головне, що ми прибули за розкладом. Мине місяць-два, ми виявимо та виправимо всі недоліки. Якщо основні проблеми – це те, що у вагоні розлили каву і немає бездротового Інтернету, то я просто щасливий, – заявив Колесніков. Залагодивши у Львові свої справи, віце-прем’єр повернувся до столиці. Літаком.

• Колесніков не їздить поїздами, але реформу робить


економіка 05

Комунальна еволюція Ірина Залецька

Н

ещодавно у ЗМІ з’я­ вилася сенсаційна новина – львівські ЖЕКи почали за­ робляти. За пер­ ший квартал 2012 року 50 ЛКП заробило 400 тис. грн! Щоправда, згодом виявилося, що заробіт­ ки комунальних підпри­ ємств – лише на папері. Насправді цифри значно скромніші й сягають 1,55,0 тис. грн на підпри­ ємство.

Водночас за три минулі роки мерії таки вдалося «зняти з шиї» міського бюджету всі ЛКП, які обслуговують житловий фонд. До великих заробітків поки що справа не дійшла. Наразі 2011 року спільний чистий прибуток 51-го львівського комунального підприємства за рік становив півмільйона гривень, однак беззбитковість таких підприємств – уже результат. Врешті, у міськраді визнають: ЛКП і не створені для прибутку. Головне – щоби вони протрималися до того, як усі будинки перейдуть у

власність мешканців, тобто ОСББ.

Привид ЖЕКу

Термін житлово-експлуатаційна контора (ЖЕК) міцно засів у свідомості українців. Основними характеристиками терміну є халатність, злодійство та хамство. У радянський час ці структури створювали не як підприємства, а лише як підрозділи, які повинні утримувати житловий фонд і отримувати на це гроші з бюджету. Адже тоді квартирна плата була у всій країні однаковою незалежно від витрат, які потрібні на обслуговування будинків. Ринкова економіка застала ЖЕКи зненацька. Витрати на утримання будинків, принаймні у Львові, суттєво різнилися. Стара житлова забудова цент­ ральної частини міста потребувала значно більше грошей на ремонти, ніж новобудови на Сихові. При цьому грошей на ремонти не було передбачено ні в першому, ні у другому випадках. Натомість 30-40 тисяч гривень, які виділяли з міського бюджету на утримання кожного з 54 ЖЕКів, просто «проїдали».

– ЖЕКи працювали таким чином, що нарахування мешканцям проводили, однак збором коштів ніхто не переймався, – згадує Леся Боднарська, начальник міського відділу комунальних підприємств. – Вдавалося зібрати до 70% коштів – і всі вони йшли на зарплату працівникам. Поштовх кардинальній реформі ЖЕків дали мешканці, які наприкінці 1990-х почали виходити на вищий рівень доходів і вимагати від комунальників виконання принаймні частини своїх обов’язків. Пришвидшили цей процес «закордонні заробітки» українців – люди захотіли, щоби було «як у світі». А оскільки ЖЕКи були першим порогом влади, то не дивно, що Андрій Садовий із ГО «Самопоміч», яка вирішувала комунальні проблеми львів’ян, у березні 2006 року, пообіцявши дати раду комунальникам, посів крісло міського голови. Щоправда, пообіцяти виявилося легше, ніж виконати…

Як корабель назвеш…

Першим кроком на шляху кардинальної реформи ЖЕКів стала зміна назви цих структур.

реклама

торги з реалізації арештованого нерухомого майна ПП «Спеціалізоване підприємство “Юстиція”» (03680, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8) проводить прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки), а саме: Лот №1. Двокімнатна квартира заг. пл. 50,9 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 16/106. Початкова (стартова) ціна – 236 737,50 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 11 836,88 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 09:00 за адресою: м. Львів, вул. Технічна, 1/208. Лот №2. Комплекс нежитлових будівель заг. пл. 5497,5 м2 за адресою: Львівська область, м. Кам’янкаБузька, вул. Джерельна, 1. Початкова (стартова) ціна – 662 688,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 33 134,40 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 12:00 за адресою: м. Кам’янкаБузька, вул. Ярослава Мудрого, 17-б (приміщення ВДВС). Лот №3. Нежитлова будівля «А-1» заг. пл. 193,4 м 2 за адресою: м. Львів, пл. Князя Святослава, 5-а. Початкова (стартова) ціна – 198 379,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 9 918,95 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 09:00 за адресою: м. Львів, вул. Технічна, 1/208. Лот №4. Напівпідвальне приміщення заг. пл. 70,2 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кониського, 9/13. Початкова (стартова) ціна – 397 670,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 19 883,50 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 15.06.2012 р. о 09:00 за адресою:

м. Львів, вул. Технічна, 1/208. Лот №5. Трикімнатна квартира заг. пл. 68,9 м2 за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, 26/34. Початкова (стартова) ціна – 376 244,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 210 843,00 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 18.06.2012 р. о 15:00 за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Дрогобицька, 5 (приміщення ВДВС). Лот №6. Нежитлові будівлі заг. площею 2672,4 м2 за адресою: м. Львів, вул. Бескидська, 41. Початкова (стартова) ціна – 5 796 975,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 289 848,75 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 20.06.2012 р. о 09:00 за адресою: м. Львів, вул. Технічна, 1/208. Лот №7. Двокімнатна квартира заг. пл. 77,8 м2 за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 36, кв. 57. Початкова (стартова) ціна – 336 186,75 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 16 809,34 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 20.06.2012 р. о 09:00 за адресою: м. Львів, вул. Технічна, 1/208. Лот №8. Нежитлові будівлі: адмінкорпус заг. пл. 712,4 м2; деревообробний цех заг. пл. 1217,6 м2; лісопильне відділення заг. пл. 209,2 м2; будівля складу заг. пл. 44,6 м2; будівля ремонтної майстерні з з/бетонним цехом заг. пл. 1401,9 м2; будівля гаражу заг. пл. 687,4 м2; будівля складу заг. пл. 247,6 м2; будівля складу заг. пл. 353,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Дрогобич, вул. Пластунів, 44/1. Початкова (стартова) ціна – 1 526 104,80 грн

без ПДВ. Гарантійний внесок – 76 305,24 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 19.06.2012 р. о 17:00 за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 37 (приміщення ВДВС). Лот №9. Будівля адміністративного корпусу заг. пл. 666,6 м2 та будівля цеху із виготовлення тари заг. пл. 1579,1 м2 за адресою: м. Дрогобич, вул. Б. Хмельницького, 39. Початкова (стартова) ціна – 1 587 000,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 79 350,00 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 19.06.2012 р. о 17:00 за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 37 (приміщення ВДВС). Лот №10. Одноповерховий цегляний житловий будинок із підвалом та мансардою заг. пл. 153,6 м2 та земельна ділянка площею 0,08 га за адресою: м. Стебник, вул. Старицького, 3. Початкова (стартова) ціна – 282 183,00 грн без ПДВ. Гарантійний внесок – 14 109,15 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 19.06.2012 р. о 17:00 за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 37 (приміщення ВДВС). Гарантійні внески вносити на поточний рахунок №26004176897 у «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, ЄДРПОУ 32277680, одержувач: ПП «СП “Юстиція”». Охочим ознайомитися та взяти участь у прилюдних торгах необхідно звернутися до організатора прилюдних торгів для подачі заяв за адресою: м. Львів, вул. Технічна, 1/208. Кінцевий термін подачі заяв – за 1 годину до торгів. Довідки за телефоном: (032) 240-34-01.

Львівські ЖЕКи стали прибутковими, але їх все одно хочуть закрити

На думку мерії, саме надання їм статусу підприємств мало змінити ставлення як мешканців, так і самих комунальників до своєї роботи. Паралельно поміняли структуру та організацію роботи тепер уже львівських комунальних підприємств із обслуговування житлового фонду. У Ратуші пішли на непопулярний крок і втрутились у фінансово-господарську діяльність ЖЕКів. Простіше кажучи, почали рахувати гроші та дивитися, на що їх витрачають. – 2009 року скоротили понад 500 працівників із 4200ти, які працювали в ЛКП, – каже Боднарська. – Змінили статути підприємств, дозволивши їм заробляти додатковою діяльністю. Та головне – запровадили норму, згідно з якою фонд оплати праці всіх працівників ЛКП не повинен перевищувати 50% від нарахувань квартирної плати. Мерія виписала 107 позицій додаткової діяльності для ЛКП, за якими вони можуть заробляти кошти. Можна створювати бригади, які займаються, наприклад, санітарними побілками, лагодженням сантехніки, заміною дверей або замків у приватних помешканнях. Окрім цього, ЛКП обладнали комп’ютерами і запровадили централізовану бухгалтерську звітність. Сьогодні всі видатки та доходи таких підприємств щодня перевіряє департамент економіки мерії.

Працювати комусь треба

Щоправда, в мерії розуміли – реформа реформою, а жити якось потрібно. Тож

водночас з організаційною реформою підприємств провели реформу тарифну. Фінансисти мерії перші в Україні запровадили тариф для кожного будинку окремо. В нього закладали кошти на зарплату працівникам і поточний ремонт. А щоби люди бачили, на що мають іти гроші, між ЛКП та кожним мешканцем укладали угоду на обслуговування будівлі. Згодом таку практику запровадили у всій державі. У результаті квартплата в деяких будинках зросла втричі. Якщо у 2005-2009 роках базова ставка становила 36-68 копійок за квадратний метр залежно від класу споруди, то зараз верхня межа, встановлена для ЛКП, – 1,70 грн/м2. Додатково оплачується вивіз сміття, освітлення місць загального користування та інше. – Останнім суттєвим внес­ ком у фінансовий добробут підприємств стало запровадження щомісячної плати за обслуговування нежитлових приміщень. Тепер офіси укладають угоду з ЛКП і платять практично на рівні мешканців. Ці гроші класифікують як додатковий заробіток – їх можна витратити, наприклад, на премії працівникам. Це дуже стимулює, – зазначає Іван Лозинський, голова Личаківської райадміністрації. – Також у мене є одне ЛКП, яке має ліцензію на виконання будівельних робіт. Роблять це добре, тому якщо є замовлення з капремонту будинку, то намагаюся віддати його саме цьому підприємству. Нехай хлопці заробляють. Зросли і зарплати працівників – щоправда, значно

скромніше. Наприклад, у двірників зарплатня збільшилася в середньому на третину – з 1000 грн до 1350, а в начальника ЛКП – з 2600 до 3500 грн.

ЛКП не назавжди

Щоправда, у мерії все одно вважають, що оптимальна форма господарювання – ОСББ. Підтримує це бачення і Василь Коцюк, член Національної комісії з питань реформування ЖКГ і голова Асоціації ОСББ «Сихівчанин». Він переконаний, що на сьогодні ЛКП, попри всі зміни, працюють радше для показухи, а не для результату. Як приклад наводить те, що при однакових тарифах на квартирну плату в його ОСББ на поточні ремонти витрачають 40 копійок із тарифу, а в ЛКП – лише 10 к. – Варто розуміти, що всі будинки однаково неможливо передати в управління мешканцям, – каже Ігор Савка, директор ЛКП «Старий Львів». – Наприклад, у центральній частині, коли є один дах на 10 квартир, мешканцям дуже складно зібрати гроші на його ремонт. Тому частина ЛКП повинна залишитися. Головне – щоб у львів’ян були гроші на замовлення додаткових послуг. Зрештою, на сьогодні активну модернізацію ЛКП поки що припинено. Продовжити реформи планують уже після парламентських виборів, оскільки триває організація виборчих дільниць, у якій беруть активну участь комунальні підприємства. А вже на осінь планують чергову реформу ЛКП.

реклама

№21 31 травня 2012 року


коментарі 06

Війна не соціологів, а маніпуляторів

Антін Борковський

Ірина Бекешкіна Соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи»

В

ійни соціологів після 2004 року в Україні не було. Для серйозної соцфірми нечесна робота закінчується поганими наслідками – вона втрачає закордонних клієнтів.

А результати поважних фірм майже завжди збігаються. Причому під соціологічною війною в Україні розуміють інше: коли з’являються невідомі люди, які називають себе соціологами й оприлюднюють результати досліджень, кот­ рих насправді не було проведено. Замовникам, звісно, хотілося б, аби з відповідними результатами виступала якась серйозна організація. Але ж так не виходить. Тож просто наймають людей, від соціології часто далеких. Соціологи з цими маніпуляторами особливо не воюють – це просто два паралельні світи, з ними боролася чи не одна я. Зрозуміло, що вони вправні й швидкі, адже володіють відповідними ресурсами. На цих виборах використовувати маніпулятивні технології будуть, послуговуючись, у тому числі, й даними соцопитувань. От, наприклад, під час остан-

ніх президентських виборів оприлюднили дослідження однієї солідної російської фірми, за результатами якого на друге місце, тобто у фінал виборів, вийшов Тігіпко. Усі почали наїжджати на дослідників – мовляв, «це все кляті росіяни». Але все було значно простіше. Вони провели нормальне телефонне опитування, однак… у великих містах. Під час презентації дослідження це було вказано, але потім, при поширенні, уточнення якось тишком зникло. І вийшло: всенаціональне опитування вивело на друге місце Тігіпка. Але ж у великих містах (міста-мільйонники переважають на сході України, на заході їх значно менше) Тігіпко справді був одним із лідерів. Водночас слід пам’ятати, що соцопитування не дає результату виборів, а лише фіксує думку громадян у певний момент – «якби вибори відбувалися наступного тижня». От за нинішніми опитуваннями «Свобода» непрохідна, але нещодавно вона до парламенту потрап­ ляла, набираючи 5%. Натомість «Удар» проходить, набираючи близько 10%, хоча на початках дехто мав сумніви.

Восени гривня «попливе» Олександр Сугоняко Президент Асоціації українських банків

Н

айближчим часом коливання гривні будуть незначні. На ситуацію впливатиме низка факторів: надходження валюти, падіння цін на металургійну продукцію.

Після Євро будуть валютні надходження – і тиск на курс гривні може послабитися. Але у жовтні-листопаді проблеми проявляться – і тиск на курс стрімко збільшиться. Думаю, що гривню будуть змушені потихеньку девальвувати навіть до виборів, а потім можна чекати посилення інфляційних процесів, тож зниження курсу таки відбудеться. Платіжний баланс, особ­ ливо торговельний, у нас геть поганий, зростає негативне торговельне сальдо, тобто економічна основа для девальвації присутня. Хоча великий торговельний

№21 31 травня 2012 року

дефіцит перекривається по фінансовому рахунку, але будь-якого моменту ці спекулятивні кошти можуть вийти з України – і тоді питання девальвації може постати «у повний зріст». За нинішнього рівня довіри до Нацбанку попит на валюту, що визначається суто економічними факторами, може перекритися іншими і дестабілізація може бути серйозною, аж до дестабілізації банківського сектора. Водночас розумна девальвація потрібна. От, скажімо, Росія девальвує рубль, створюючи ліпші умови для себе при експорті в Україну і погіршуючи умови для нас. Подібне робить Туреччина. Минулого року ми вже «дотрималися» курсу гривні… Торік у травні було близько 38 мільярдів резервів, а зараз – 31,6 мільярда. Спеціально «тримати» курс не треба – його слід утримувати в межах коливання.

Хюндаєве щастя

• карикатура: Марек Рачковскі

Володарі олігархічної системи Вікторія Сюмар Виконавчий директор Інституту масової інформації

Д

ля аналізу стосунків у нинішній владній команді мав би працювати серйозний психоаналітик, хоча є й певні загальні тенденції.

Бунту олігархів годі сподіватися, хоч владна команда має безліч інте­ ресів, що перетинаються. Ці сутички є доволі жорст­ кими, проте розвалом це не закінчується. От група Ахметова, яку в Кабміні очолює Колесніков, мала серйозні питання до групи Клюєва, але публічних сварок чи скандалів не було – обійшлося рівнем перемигувань. Однак закінчилось усе висиланням Клюєва в РНБО, де його було позбавлено можливості впливати на грошові потоки.

““ 

Держава їм потрібна не як спосіб реалізації амбіцій і геополітичних планів. Їхній патріотизм має хіба один вимір – вони не дають працювати в Україні транснаціональним корпораціям, і саме цим значною мірою зумовлена зовнішня ізоляція Януковича. І росіяни, і європейці не можуть нормально працювати в Україні – і це не влаштовує всіх. Водночас протистояти державному рейдерському механізму не може ані Юра Єнакіївський (Іванющенко), ані Коломойсь­кий, який колись відчув проблеми з Буковелем. І хоча фізично вони живуть за кордоном, той самий Коломойський проводить більшість часу у Швейцарії, – але ж заводи розта-

Євразійського простору вони просто бояться – там нема правил гри, там живуть хлопці, котрі мають таку саму мотивацію, як і вони. Там діє лише право сильного, а воно просте – забирати все у слабшого.

Навіть якщо простір для заробітку наших олігархів зменшується, вони не виходять із команди. У них є розуміння спільності інтересів, їх влаш­ товує головне – можливість використання влади на свою користь. Вони свідомі: вихід може завалити саму систему і спричинити створення іншої, а це вже пряма небезпека. У цьому аспекті наших олігархів єднає спільна цінність – бачення влади як способу заробітку.

шовані в Україні. Подейкують, що таємні збори українських олігархів відбуваються, проте кожен радикальний крок убік означатиме посилення силового сценарію. А позаяк країна сприймається винятково як ресурс, то користуватися ним слід лише якомога довше, а далі – якнайшвидше сховати те, що встигли витягнути. І час викачування ресурсів слід щосили продовжувати. На заводах наших олігархів не впроваджені надсучасні

розробки, вони не стали надто технологічними чи енергоощадними – це ж старі радянські підприємства. Усі свідомі, що за п’ять-сім років ці заводи вже не будуть себе окуповувати. Тож завдання просте: протриматися цей час, майже нічого не вкладаючи, а потім – хоч трава не рости. Вони хочуть жити у швейцаріях чи австріях, але будувати подібне в Україні не мають наміру. Євразійського простору вони просто бояться – там нема правил гри, там живуть хлопці, котрі мають ту ж мотивацію, що й вони. Там діє лише право сильного, а воно просте – забирати все у слабшого. У Європі ж жити за правилами можна – ніхто не вискочить із владного кабінету й не забере твій бізнес. Із сильнішими вони хочуть жити за правилами, натомість зі слабшими (із власним народом) правила застосовувати не поспішають. На міжнародному рівні вони раптом хочуть нормального суду та дотримання законів, а в Україні – най працює право сильного. Найбільша прикрість України якраз не в нинішній владі, а у відсутності реальної альтернативи до неї. Я боюся, що коли піде «поганий» Янукович, йому на зміну прийде також людина системи. Наприклад, я не знаю, що зміниться з приходом молодого перспективного Арсенія Яценюка. Просто не бачу його людиною, що буде забирати незаконно приватизовану власність у колективного Амхетова чи Коломойського.

Коли запустили швидкісний потяг «хюндай», серце радісно забилося – таки можемо, будемо прудко борознити неозорі простори України, «схід і захід – разом»… Потім прийшло гірке розуміння – розплата буде зависокою. Не готові українці віддавати за проїзд у сидячому другому класі 300 гривень, а в першому – 500. Офіційна логіка урядових будівничих зрозуміла: швидше, досконаліше, безпечніше. Але вона видається якоюсь дрібненькою, якщо не сказати підленькою. Бо людей фактично змушують пересаджуватися з дешевих пасажирських поїздів на дорогі. Якщо старі маршрути справді збиткові, а відтак вирішили зекономити, навіщо ж додатково запускати недешевий «хюндай»? Багаті й так до Києва літали, бідні ж мирно відсипались у різномастих буковинських «бидловозах». Першою «швидкісною» спробою доїзду до Києва був денний «експрес». Щоправда, залізничні фокусники встановили в ньому нереально незручні крісла. За рештою характеристик «експрес» нічим спеціальним «хюндаю» не поступався. І якби просто переставили сидіння, то можна було б обійтися і без «корейця». Бо швидкісний потяг має сенс лише коли є відповідна колія – інакше він може злетіти з насипу з усіма своїми «нанотехнологіями». Не їздять «феррарі» дорогами Львівщини. За кілька років до «хюндая» львів’ян потішили черговим чудо-поїздом – міська електричка мала їздити з Персенківки на Підзамче. Відкривали це з тулумбасами та криками – як ми, мовляв, центр розвантажимо! За якийсь час господарники гнізда Кирпового, скромно підтиснувши хвоста, це ноухау скасували. Певно, і зараз хтось укотре вирішив піти вдячним шляхом відкатів, бо ж будувати державним коштом і державним же коштом віддавати кредити в Україні вміють і люблять. Освоєні ж мільйони скромно розтікаються рахунками небайдужих відмивайл. Зрештою, на швидкісних поїздах захмарно не заробиш, а от побудова швидкісної колії затьмарить усі єврооборудки. Коли модернізаційна фантазія на колії вичерпається, певно, візьмуться за не менш вдячні прожекти. Наприклад, за побудову пірамід у Винниках, аби переспрямувати з Єгипту потоки туристів. А ліпше – викопати Галицький канал, сполучивши Полтву з Чорним і Балтійським морями. Бо ж фірма «Хюндай» до цього часу почне будувати кораб­ лі. Швидкісні й комфортні.


розмови 07

Народний омбудсмен

• фото: Назарій Тузяк

Голова правління Української Гельсінської спілки із прав людини Євген Захаров – про те, як він став правозахисником, про політиків, котрі штучно роздмухують ненависть україномовних до російськомовних, про українських мажорів та про головну проблему нашої держави

Щ

иро кажучи, те, що я став правозахисником, від мене не залежало. Просто виріс у родині, яка мала тісні зв’язки із колом дисидентів. Моя мати у 1940-х навчалася на філфаку Харківського університету разом із Юлієм Даніелем і Ларисою Богарас (подружжя дисидентів. – ZIK). До цього середовища я потрапив у доволі ніжному віці. Ще в тринадцять років почав читати самвидав. Коли я розповсюджував самвидав, то ховався – знав, що за це можуть посадити. Ми постійно жили під пресом КДБ. Друзі сиділи за ґратами, ми листувалися, поки були в таборі. Із 1981го по 1990 рік у нас постійно прослуховували телефон. Це було демонстративне стеження – нам давали розуміти, що за нами спостерігають. Я на це абсолютно не звертав уваги. Наша діяльність мала три періоди. Перший – фактично андерграунд. Тоді ми не могли нічого робити публічно: за самвидав карали, за передачу відомостей за кордон карали. Другий період – час перебудови. Тоді вже була змога займатися громадською діяльністю і певною мірою політичною. Оцей період 1987-1991 років був часом, коли громадськість почала перетягувати ковдру від держави на себе: в економіці, журналістиці,

у видавничій справі, у політиці. Лише від 1992 року правозахист став цілком легальним – у нас уже була правозахисна організація. Погрози були, чимало з них лунало саме в перший період – із 1971 року до 1987-го. Потім фактично ні. Моє входження у велику політику відбулося 1991 року: я був довіреною особою В’ячеслава Чорновола у Харківській області. Тоді ж зрозумів, що це не моє, і кинув. Далі займався вже винятково правозахистом.

Євген Захаров – голова правління Української Гельсінської спілки із прав людини, співголова Харківської правозахисної групи. Учасник дисидентського руху 1970-1980-х років. Євгена Захарова двічі висували на посаду омбудсмена, але парламентська більшість 2007 року підтримала Ніну Карпачову, а 2012-го – Валерію Лутковську. Одружений із Інною Захаровою, членом Харківської правозахисної групи. Має сина.

ьогодні правозахисником, звісно, бути легше. Раніше існувала загроза позбавлення волі, арешту. І я до цього завжди був готовий. Знав, що можуть пресувати за те, що роблю. Якби це тривало ще певний час, то таки сів би – все до того йшло. Але перебудова мене врятувала. Правоохоронні органи по-різному ставляться до правозахисників. Наша організація доволі відома, із репутацією, тому нас терплять. Навіть у Харкові, де зараз узагалі мало кого терплять. У нашому офісі перебували посли США, Німеччини, Великобританії, Голландії, Іспанії, Франції. Коли до Харкова приїжджають іноземні делегації, то зустрічаються із Добкіним, Кернесом і… зі мною. Серйозних перепон нам не створювали. Із самого початку ми мали контакт

із міліцією. Усі керівники обласної міліції, які були, принаймні до 2010 року, завжди ставилися до нас із повагою. Після зміни президента начальником міліції поставили людину, яка була помічником Геннадія Кернеса. І якщо раніше вся міліція із ним воювала, то після зміни влади стала повністю йому підкорена. До 2010 року наша співпраця з міліцією ставала все більшою, а в період від 2006-го по 2009 рік була і зовсім тісною. Саме у цей час створили громадські ради при МВС. Міліція доволі вдячно реагує, коли бачить, що до неї ставляться з розумінням і прагнуть зробити краще, ніж є. Зараз зовсім немає взаємної довіри між правозахисниками та МВС. Віталій Захарченко – значно кра-

С

щий міністр, аніж Анатолій Могильов. Загалом із ним можна було б співпрацювати, але зважаючи на те, що Юрій Луценко перебуває за ґратами, це було б дуже негарно. Я так не хочу – нехай інші співпрацюють. У певних фахах є професійне ставлення до подій. У мене – як і в лікарів: отримую багато важкої інформації і намагаюся ставитися до цього професійно. Взагалі належу до генетичних щасливців – у мене родина така, мати була такою ж. Думаю, займатися тим, чим займаюся, можна лише

радше навпаки. Питання моралі насамперед внутрішнє, особистісне. Якщо нема внутрішніх стримуючих начал, то жоден контроль не врятує. Хіба породжуватиме більшу корупцію. У нас зараз судова система повністю залежить від виконавчої влади. Навіть та куца незалежність, що була, зараз ліквідована. Тому й людей, які скоїли жахливі злочини, можуть навіть не судити або давати їм незначні покарання. Те, що мажорів не карають за злочини, які вони вчинили, спричиняє появу в людей

““ 

Мій головний закид до української влади стосується того, що за 20 років незалежності вона залишила людей бідними та неосвіченими.

тоді, коли ти є оптимістом. Дружина ж вважає, що я клінічний оптиміст! На все намагаюся дивитися як на певний етап довгого процесу, який почався давно.

Н

е думаю, що зараз люди стали гірші, ніж за радянських часів. Залишилися такими ж, як і були. Завжди існували мажори: коли діти номенклатури скоювали злочини, їх так само виводили з-під удару. Усе це насправді було. Не думаю, що більший контроль дасть результат –

бажання самосуду, що й було після події в Миколаєві. З одного боку, добре, що громадськість реагує на такі речі. Але з іншого – це ж скринька Пандори, адже в людей розв’язується жага помсти. Коли натовп вирішує, що добре, а що ні, – це погано, адже натовп ніколи не має рації. Навіть коли він правий, то однаково неправий. Збільшення кількості злочинів, скоєних на ґрунті ненависті, свого часу було пов’язане з Росією, зокрема з тамтешніми скінхедами.

Це впало на благодатний ґрунт: тут знайшлася молодь, яка сприйняла це і сповідує аналогічні речі. На жаль, стереотипи у суспільстві є і їх кількість зростає. Цьому сприяють і політики, коли штучно роздмухують ненависть україномовних до російськомовних. Хоча причетна до цього й інтелігенція – почитайте нещодавню статтю Оксани Забужко на сайті «Радіо Свобода». Фактично це ксенофобська стаття, адже Забужко стверджує, що чи не все погане, що є, йде від російськомовних осіб. Це ж неправда. Люди діляться не за тим, якою мовою спілкуються, а залежно від того, що у них в голові. Такі гучні події, як зґвалтування у Миколаєві чи вчинок Брейвіка, є ознаками загального занепаду західної цивілізації. Коли релігія не впливає на людей, не тримає їх у певних рамках, а іншого замінника немає, виникають такі речі. У цьому сенсі заклик ініціативи «Першого грудня» цілком зрозумілий. Але штучно нічого зробити не можна, це має відбутися природно. У нас же така загальносвітова криза ще підсилюється провінційністю країни, бідністю.

М

ій головний закид до української влади стосується того, що за 20 років незалежності вона залишила людей бідними та неосвіченими. Саме в таких людей зароджуються упередження – звідси йде неприязнь до іноземних студентів, недовіра та навіть ненависть до тих, хто заможніший від тебе. Януш Корчак написав у щоденнику: «Я нікому не бажаю зла, не вмію й не знаю, як це робити». Мені дуже близьке таке ставлення. Силою й насильством нічого змінити не вдасться. Головна проблема країни – відсутність людей, які на щось здатні. Які спроможні працювати, глибоко думати. Тут у XX столітті знищили дуже багато людей – голодомори, громадянські війни, Друга світова війна, політичні репресії… Тому у нас велика нестача осіб, які здатні щось робити. Тому тут бідні еліти, а політичні еліти геть погані та ще й неосвічені. У нас досі «правлять бал» старі еліти, які зробили кар’єру за радянських часів. Хоча нові теж не радують, бо у певному сенсі навіть більш цинічні. Це не залежить від партійної приналежності. Цинізм і відсутність моральних чеснот – головна проблема для тих, хто тут живе й працює. Надто все пронизано корупційними зв’язками. Хоча є достойні й серед депутатів. Я дуже хотів би, щоби президентом була людина молодша, іншої генерації. Підготував Назарій Тузяк

№21 31 травня 2012 року


свідомо 08

Крок вліво, крок вправо… Хто контролює телебачення і як діє «телефонне право» в новинах Єгор Соболєв

П

ізно ввечері 21 травня у будинку поруч із місцем смерті прем’єрареформатора Російської імперії Петра Столипіна за печивом і вином зібралися півтора десятка столичних журналістів. Вони відзначали другу річницю журналістського руху «Стоп цензурі». Найжвавіше обговорювали ідею зробити для іноземних журналістів екскурсію до Межигір’я.

«Свідомо» задалося питанням: а що вдалося і не вдалося журналістам, які повстали проти цензури на ТБ, яка посилилася після приходу Віктора Януковича до влади? Через старі дружні зв’язки ми походили «внутрішніми кухнями» двох телеканалів – «1+1» та СТБ. Саме їхні новинарі два роки тому оголосили про спробу влади встановити контроль над теленовинами. Ось до чого цей протест призвів.

Усі забули про Межигір’я

Тоді перший голос проти цензури стосувався нового президента Віктора Януковича. Журналіст «1+1» Мирослав Откович описав на «Українській правді», як не пустили до ефіру його

сюжет з аналізом, чи порушив президент закон своїм запереченням Голодомору. Сьогодні журналісти «ТСН» та «Вікон» таких тем уже не пропонують. Вони звикли, що родина Януковича і його знаменитий спосіб життя – це табу. На СТБ ідею показати таке востаннє піднімали рік тому. Тоді журналісти «Стоп цензурі» спробували пройти на територію Межигір’я, скориставшись обіцянкою президента показати, як він живе. Але далі паркана нікого не пустили. Глядачі каналу цього не побачили, бо головний редактор «Вікон» Михайло Єрмолаєв на ідею зняти такий сюжет відреагував лаконічно: «Ехать не надо». Його вже немає на каналі – росіянина Єрмолаєва, який керував репортерами СТБ з весни 2010-го до весни 2012го, без особливих пояснень було звільнено. Так само, як без пояснень його і призначали. Репортери, котрі постійно з ним сперечалися щодо того, що можна і чого не варто знімати, зітхнули з полегшенням. За їхніми розповідями, тепер ніхто не обмежує сюжетів про перебування в тюрмі Юлії Ти­ мошенко та Юрія Луценка. Подібна ситуація і на «плюсах». Сюжети про те, як президент отримав Межигір’я, як там оздоблюють зали гігантських приміщень, як для нього будують величезний розважальний центр із вертолітним майдан-

чиком на історичних схилах Дніпра, в «ТСН» не знімають. І не пропонують. «Та ти що, – трохи здивовано відреагував один із ветеранів каналу. – Всі вже забули, що таке можна знімати». Натомість у «ТСН» звикли, що будь-який критичний сюжет про владу буде заблоковано. У редакції підсумкової програми вже кілька місяців припадає пилом репортаж Станіслава Ясинського про те, що комп’ютерний розподіл справ між суддями – фікція. І навряд чи його колись покажуть – журналіст у кадрі ще в зимовому пальто. При цьому табу на опозицію на «1+1» теж немає.

на бюджеті топ-посадовців. Таких журналістів не звільняють, не залякують – просто не затверджують подібні теми. Так володаря найпрестижнішої для телевізійників премії «Телетріумф» Сергія Андрушка було на рік виведено зі складу редакції «Вікон». При цьому йому продовжували платити зарплату і навіть створили для нього спеціальний департамент, який мав виробляти документальні фільми, – мрія багатьох телерепортерів. Ось тільки жоден фільм Сергія до ефіру не потрапив. Зараз талановитого журналіста повернули у новини, але знімати сюжети про владу йому переважно не довіряють.

““ 

Про президента – як про небіжчика

На обох телеканалах без проблем висвітлювали, як європейські лідери один за одним відмовлялися їхати на саміт із Віктором Януковичем до Ялти. І про скасування саміту як результат тотального бойкоту новину дали. Так само редактори розписують знімальні групи на судові засідання у справах Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Але «копати», як робляться ці справи, наскільки обґрунтовані звинувачення – це також забута справа на обох телеканалах. І там, і там є класні репортери, але їх не пускають вгризатися в декларації, оборудки та бізнес

робу теленовин – їхню продажність. Редакція «плюсів» зараз її майже не відчуває. А ось «естебешники» разом із колегами з інших каналів холдингу Віктора Пінчука – ICTV та «Новим» – часто з огидою дивляться на «джинсу» у власних випусках. Точно оцінити її масштаби можуть лише менеджери телеканалів, які торгують власними новинами. Репортерам «Вікон» найбільшим покупцем видається Наталка Королевська. Разом із колегами з інших каналів одного дня журналісти зчинили бунт. Це було 7 лютого, коли парламентським журналісткам СТБ та ще кількох каналів зателефонували і сказали обов’язково записати «синх-

38

39

ICTV

35

35

«1+1»

31

27

«Україна»

30

33

«Інтер»

26

32

5-й канал

15

Новий канал

13

11

9 6

9 9

СТБ

11

11

9 7

13

№21 31 травня 2012 року

23

26 20 18

17

16

23

15

35 18 20 15 17

Як відзначила «Телекритика», яка аналізує, наскільки теленовини відповідають журналістським стандартам, це вже традиція для більшості телеканалів. Про президента та прем’єра центральне телебачення розповідає як про небіжчиків: добре або нічого (див. діаграму. – ZIK). Цензура змогла модифікувати в інтересах влади і застарілу та запущену хво-

27

33

28

30

33

33

27 26

20 19 — квітень 2012 — березень 2012 — лютий 2012 — січень 2012 — грудень 2011 — листопад 2011

Що дивитися?

Самі тележурналісти всю інформацію давно черпають з Інтернету. Але в телеколах,

Сюжети про те, як президент отримав Межигір’я, як там оздоблюють зали гігантських приміщень, як для нього будують величезний розважальний центр із вертолітним майданчиком на історичних схилах Дніпра, в «ТСН» не знімають. І не пропонують. рон» (так на ТБ-жаргоні називають коментар для новин) Королевської. Журналістки «Вікон» відмовилися та пішли скаржитися двом іншим депутатам із Блоку Тимошенко – Миколі Томенку та Андрієві Шевченку. Славетний у минулому тележурналіст одразу подзвонив Королевській і запропонував їй залагодити конфлікт. Цього разу її в ефірі не було… Зате в наступні!

Кількість позитивних або нейтральних, без балансу думок, матеріалів про владу в теленовинах Перший канал

Показово, що одним із найбільших покупців замовних матеріалів про себе Королевську вважає й Інститут масової інформації. Він відстежує приховану рекламу у шести загальнонаціональних газетах і журналах. ІМІ порахував, що абсолютним чемпіоном за кількістю куп­лених статей став голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов, який готується до виборів у столиці. Королевська взяла «срібло» у цьому сумному змаганні.

27 26

36

та й серед інституцій, які спостерігають за телебаченням, найвільнішим зараз вважають телеканал ТВі. Саме туди з «плюсів» пішов перший повстанець проти цензури часів Януковича – Мирослав Откович зараз є редактором підсумкового випуску новин. Каже, що професійно просто щасливий.

Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», спеціально для ZIKу


in memoriam 09

Б

ув 1943-й, мені випов­ нилося шістнадцять років. Навколо – армії, партизани, УПА. 1944го мене мобілізували в Радянську армію. Служив у ній сім років. Я служив із Сергієм Родіоновим із Донецька. Він малював. А що малював? Солдати пишуть листи до дівчат, а він пташок малює, квіточки, «жду ответа, как соловей лета» (сміється. – ZIK). І я при ньому почав малювати. Це буквально така доля була. Коли я повернувся з армії додому, то собі думав: піду шофером працювати. А мама каже: «Слухай, та ти ж малюєш! Хай батько їде до Львова й дізнається, чи там є школа». Батько поїхав, дізнався, що є школа художня. І так я ввійшов у мистецтво. Закінчив Львівське художнє училище, а потім Ленінградську академію. Став першим радянським мистецтвознавцем у Львові. Тут були старі мистецтвознавці, які працювали ще за часів Польщі, а я був «советский искусствовед».

К

оли вчився в Ленінграді, мене трохи чорти брали: їдеш – палаци, Пєтродворєц, Павловськ, а у нас в Україні нічого немає. У нас тільки 1963-го почали читати курс «Искусство народов СССР». А так – лише Росія і Європа... Мені це було образливо. І я, коли вже все закінчив, вирішив, що підніматиму якось українське мистецтво. 1960-ті, 1970-ті, частина 1980-х – найактивніша пора мого життя, ми тоді зібрали більше тридцяти тисяч речей, які оцінено зараз десь у сімнадцять мільярдів євро. Але справа не в оцінці: гроші – то таке. Але те, що ми привезли, – то є. А те, чого ми не привезли, майже знищено...

Я

мав авторитет в обкомі партії у Львові – і що хотів, те й робив. Зрозумів одне тільки: не можна питати. Бо якщо спитаєш, то ніхто тобі не дозволить. Я спитаю: «Можна мені їхати по ікони?» – що, обком партії мені скаже, що можна? (сміється. – ZIK) Так їду собі… «Можна замок робити?» Теж скажуть: «Нащо той замок робити?» А я собі роблю замок... Всяке було... «А чого ви приїхали?» Може начальство вийти, міліція – а я їм виймаю з кишені слова Володимира Ілліча: «Искусство принадлежит народу». Комусь іншому з кишені виймаю слова Гітлера з «Майн кампф»: «Для того, щоби знищити народ, треба знищити його минуле». І все (сміється. – ZIK). Так ми і їздили по тих об’єктах. І оце почали звозити це все, почали брати замки, почали брати якісь храми, робити музеї там… Ми взяли дванадцять церков із тим, що облаштовуватимемо там музеї. По-перше, це врятує храм. Подруге, буде музей.

П

рийшовши працювати в музей 1960 року, я бачив, як багато речей

їни – наприклад, до Харкова чи Одеси. Але це катастрофічна помилка. Цей матеріал – львівський. І його саме тут треба вивчати, писати книжки. А по всій Україні виставляти цілісні колекції. Я ніколи не подумав би, що Росія у цих питаннях обжене Україну. Але Путін дав близько 200 мільйонів доларів на фондосховища. У нас – нуль. Кажуть, мовляв, «не напасешся коштів на вас». Але ми працюємо незалежно від того. Мусимо вистояти.

Я

Борис Возницький 16 квітня 1926 – † 23 травня 2012

• фото: LUFA

нищиться, і злість брала. Тоді склався хороший колектив реставраторів – і ми почали роботу зі збирання колекції. Збирати було що. Коли зі Львівської області після війни виїхали поляки, на її території було 500 католицьких костелів. У 1946 році намагалися ліквідувати Греко-католицьку Церкву — священиків змушували переходити в православ’я. Питання ставили руба: «Ти переходиш у православ’я?» «Так». «Ну то йди служити в церкві». Тих, хто відмовлявся, відправляли до Сибіру, а храм закривали. Так було закрито 820 церков. Переважно їх перетворювали на склади для збіжжя чи мінеральних добрив. Нашої групи ніхто не чіпав, нами ніхто не цікавився. Ми могли приїхати, а дверей у церкві нема – все відкрито. Якщо ж храм був складом, то комірник навіть був зацікавлений: вони отримували команду нищити всі релігійні інтер’єри й викидати ікони, аби можна було засипати збіжжя. Ми тоді зібрали дві з половиною тисячі дерев’яних скульптур, декілька тисяч ікон, близько чотирьох тисяч стародруків, різне прикладне мистецтво. Я прийшов у галерею, де було 11 тисяч експонатів, – а зараз їх 58 тисяч.

С

кільки пам’ятаю своє життя, я завжди перевиховував начальників – міністрів, керівників партійних осередків (посміхається). Приїжджав Щербицький у Олеський замок. Всі казали: буде Щербицький – замок закриють, бо він ідеологічно шкідливий. На ЦК уже писали доповідні. Прийшов Щербицький – і так захоплено дивиться, а я йому показую, розповідаю. Викликав міністра культури: «Ви були в Олеському замку?» «Ні, не був. А що, комісію треба скерувати?» «Не комісію, а поїдьте подивіться, який замок зробили!»

Борису Возницькому у квітні виповнилося 86 років. Народився в селі Ульбарів на Рівненщині. Під час війни служив у штрафній роті радянської армії. Закінчив Ленінградську академію мистецтв. У 1960-1962 рр. – заступник директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом директор Львівської картинної галереї, якою керував донедавна. Врятував безліч шедеврів – від ікон до палаців. Заснував низку музеїв: в Олеському замку, музей Івана Федорова, музейсадибу Шашкевича, музей «Русалки Дністрової» тощо. Відновив оборонну вежу у П’ятничанах, захистив від нищення Бернардинський костел, відреставрував каплицю Боїмів. Ініціював реставрацію замків у Золочеві, Підгірцях і Жовкві. Doktor Honoris causa Варшавської Академії мистецтв, почесний член Академії мистецтв України, Герой України. Загинув в автокатастрофі на стареньких «Жигулях» неподалік Золочівського замку.

М

и збирали колекцію під час хрущовської «відлиги». Такого цілеспрямованого нищення, як на сході України в 1930-ті, тут не було. На сході України знищено 80 відсотків культурної спадщини, не залишилося майже жодної ікони XV-XVII ст. Було знищено загалом до 600 тисяч образів. А в 1960-х ікони переважно просто викидали чи десь складали. Траплялося, що коли ми приїздили, назустріч виходили люди – хто з лопатою, хто з сокирою чи вилами – і казали: «Не віддамо нічого, це наше». Ми пояснювали, що ікони можуть просто загинути. У відповідь чулося: «Нехай пропадуть, але це наші діди робили». А зараз клімат змінився зовсім. Того покоління вже нема, тепер це все вимірюється грішми. Я приїжджаю в

село Крупець Миколаївського району – там побудована нова церква, а поруч стояла стара гарна дерев’яна церковця. Немає церковці. «Ми її розібрали, – кажуть люди. – І нову побудували». «А де ж іконостас? Там же були чудові ікони початку XVIII століття!» – питаю. «Та один приїхав купив». Дуже важко таке чути… Таки зараз складніше вберегти цінності, ніж у 1960-ті та 1970-ті. Ми все брали на облік і за ці цінності відповідала держава. Зараз уже ніхто не відповідає, Церква стала незалежною інституцією – і все залежить від грамотності священика, від свідомості жителів села. Ми за часи неза-

фігур, п’ять із них ми вихопили – без голови, без рук. А тринадцять було порізано…

Ч

и вивозять наші па­ м’ятки... Мені якось телефонує з Петербурга директор комісійного магазину: «Борисе Григоровичу, я знаю, що ви фахівець із Пінзеля. До нас надійшло дві скульптури». Надіслали фотографії. І справді – роботи учнів Пінзеля. Я бачив ці скульптури у Львові рік тому – і от вони вже в комісійному магазині в Росії! Вивозять. Трапляється, підмінюють оригінали або просто крадуть. Я розмовляв із міністром культури Польщі

кось оголосили, що замки треба продавати. Це жах! Невже Україна не може утримувати тих 18 замків?! До львівських замків щодень приїздить 30-40 автобусів, хоча там немає інфраструктури, а часто навіть туалетів. Ми таки стаємо туристичною державою: після запровадження безвізового режиму вся Європа їде до нас... Замок у Свіржі вже хочуть приватизувати кілька осіб: називають прізвища, відомі всій Україні, серед них і представників Донбасу. Вони мають усе – острови, літаки, машини. Бракує лишень родинного замку... От якось приїхали ми до Старого Роздолу, до приватизованого палацу Лянцкоронських (XVIII-XIX ст.). Київські бізнесмени купили за 460 тисяч гривень цей палац, де попередньо був санаторій, із відповідними приміщеннями і 12 гектарами парку. Навіть півмільйона гривень не дали! І з чого, ви думаєте, почав новий власник? Побачив рельєфи XVI-XVII століть, котрі коштують мільйони, – і почав їх виривати. Нам ледве вдалося його зупинити – про-

““ 

Приїжджав Щербицький до Олеського замку. Всі казали: буде Щербицький – замок закриють, бо він ідеологічно шкідливий. На ЦК уже писали доповідні. Прийшов Щербицький – і так захоплено дивиться, а я йому показую, розповідаю…

лежності загубили більше, ніж у радянський період.

Я

зібрав третину робіт видатного скульптора Пінзеля. Дві третини пішло на дрова. Був випадок, що приїжджаю і бачу, як студенти ріжуть на дрова фігуру роботи Пінзеля. Я витягнув пилку з тієї фігури і забрав її. І потім вона вже у нас стояла в експозиції – одбиті руки, лиця немає… Якось один представник ЮНЕСКО спитав: «Як Ви оціните цю фігуру?» Як йому відповісти, як я оцінюю недорізану цю фігуру? Кажу: «Двісті тисяч доларів». А коли він ішов, то сказав: «Не подумайте, що я прицінююся – мені просто було цікаво, чи знаєте Ви ціну цим речам. Я двічі вів аукціон у Лондоні. Оту фігуру, яку почали різати, давайте в Лондон, починайте з восьми мільйонів доларів – дванадцять мільйонів отримаєте». І таких тринадцять фігур пішло на дрова там – ми не встигли. Було вісімнадцять

– він розповів, що на східному їхньому кордоні затримують три тисячі ікон щороку. А в нас якось просто все... У радянський час єдиним способом вкладення грошей було колекціонування. Підпільні мільйонери так і робили. За «колекційними» підрахунками, у Львові було 52 мільйонери. Зараз більшості тих колекцій не існує, їх переважно вивезли. Але є декілька створених патріотами – наприклад, колекція гуцульських хрестів чи збірка ікон на склі. Колекціонери пропонують, хочуть подарувати державі. А для того, щоби подарувати державі, треба створити, як у Росії чи Румунії, музей приватних колекцій. Коли ми у Львові кажемо про це, нам відповідають: «Ніде». Наша держава така бідна, що навіть не має можливості приймати подарунки.

Д

ехто каже: та нехай Возницький роздав би експонати по музеях Укра-

куратура не дозволила. Але це вже приватна власність. Він купив – і вже нічого не вдієш.

З

наєте, яка різниця між Польщею й Україною?! Польща має могили, яким вклоняються, а Україна – ні. На Вавелі, де поховані королі, щороку проходять 2,5 мільйона дітей. От і виховання патріотизму. В нас же цього немає. Обмаль місць пам’яті. Біда з гетьманськими могилами. Хмельницького, як і багатьох гетьманів, iз гробу викинули. Десь на Соловках лежить Калнишевський... Найважливіше – знайти гробницю Івана Виговського! Ми поїхали в сусіднє село, там стоїть церква, яку збудував 1724 року син Виговського. Церква падає, нікому вона не потрібна. Ми хочемо її перенести до музею і врятувати. Церковця дивовижна; мені вона наснилася двічі (усміхається. – ZIK).

Юлія Абібок, Антін Борковський, Володимир Семків

№21 31 травня 2012 року


особистість вибори-2012 10

«Наша мета проста і зрозуміла» «Своєю громадсько-політичною діяльністю я хочу добитися того, щоби громадяни могли впливати на рішення влади з ключових питань життя країни», – пише у своїй статті для «АіФ» Віктор Медведчук, ініціатор громадського руху «Український вибір».

Право на владу Погляньмо правді у вічі – політика, яку систематично проводить українська влада протягом багатьох років, не відображає позиції звичайних громадян. Ряд питань (таких, наприклад, як зов­нішньополітичне та внутрішньоекономічне позиціонування країни, зміна форми державного управління з парламентсько-президентської на президентську, боротьба зі свавіллям чиновників і корупцією, купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення, статус російської мови і безліч інших) вирішують без участі громадян. Понад те, як свідчать дані соціологічних досліджень, роблять це переважно наперекір думці більшості українців. Я не хочу повторення подій осені-зими 2004 року, тому що вважаю їх не проявом осмисленого устремління до свободи й демократії, а наслідком боротьби за владу всередині політичної та фінансової еліти. Трагізм ситуації був у тому, що на той момент одна частина еліти, яка тоді перебувала в опозиції (по суті, вона була не «опозицією», а «фрондою»), для приходу до влади використовувала зовнішню підтримку і вміло маніпулювала невдоволеністю значної частини суспільства тогочасним станом справ. У результаті влада у країні помінялася, а стан справ, який викликав невдоволення людей, залишився попереднім і значно погіршився. Як наслідок – люди розчаровані й шукають реальніших виходів із ситуації, що виражається, з одного боку, у зростанні підтримки радикалів і готовності слідувати за популістськими політиками – з іншого. Ще одна зміна влади не покращить ситуації. Майбутні вибори до Верховної Ради нічого не змінять. Нескладно передбачити, що у результаті даремних спроб змінити ситуацію на краще ми

станемо свідками нового сплеску соціального невдоволення – і ще не відомо, яких форм воно набуде. У будь-якому разі постраждає рядовий громадянин. Саме тому я, якщо хочете, «граю на випередження». Вони хочуть укотре використати народ у своїх політичних – і не тільки політичних – цілях. Я хочу, щоби народ сам застосував своє законне право на владу. Змінювати потрібно не осіб, які перебувають при владі, а саму систему влади чи, точніше, – систему відносин влади і суспільства.

Окупанти Уоллстрит Не таємниця, що сьогодні в Україні суспільство та політичні еліти (а також бізнес-еліти, які фактично злилися з ними) живуть у паралельних світах окремо одні від одних. Але було би помилкою стверджувати, що це особливості тільки української демократії. Або «недосконалої демократії». Така ситуація характерна не тільки для багатьох так званих пострадянських країн, а й у тій чи іншій формі для держав т. зв. розвиненої демократії. Еліта завжди прагне максимально обмежити вплив громадян на владу. Роль останніх фактично зводиться до того, щоби раз у кілька років опустити виборчий бюлетень в урну. Тому не дивно, що в багатьох країнах зростає громадянське невдоволення таким станом справ. Один із яскравих прикладів – рух «Окупуй Уолл-стрит». Його учасники виступають проти ситуації, що склалася, коли найважливіші фінансово-економічні питання, які безпосередньо стосуються кожного, вирішують еліти без участі самих громадян. А чинна система не дозволяє змінити ситуацію (буквально на днях ми були свідками цього). Я маю на увазі вердикт американського суду (найнезалежнішого суду у світі!), згідно з яким певний високопоставлений менеджер відстояв своє право отримати в якості річного бонуса (винагороди за хорошу роботу) більш ніж 20 млн доларів. І це при тім, що у результаті його дій акціонери цього банку втратили понад мільярд доларів. Політики, партії, інститути влади необхідні. Але вони недостатні.

Необхідно дати можливість самим громадянам безпосередньо впливати на прийняття ключових державних рішень – рішень, які мають безпосередній вплив на їхню долю.

Налаштованість на зміни Якими ідеальними не були б політики, сьогодні система влади ніяк не мотивує їх діяти в інтересах «загального блага», а навпаки – стимулює досягати лише власних цілей, діяти тільки у своїх власних інтересах. Як би політик або високопоставлений чиновник не діяв у цих координатах, система його викидає як «профнепридатного». Тому ніщо не замінить громадської участі, а вона можлива тільки за умови, якщо буде створено механізми, що дозволяють суспільству здійснювати безпосередній вплив на прийняття рішень влади із найважливіших питань. Одним із таких механізмів є і референдум. Я прекрасно здаю собі відчит у тому, що самі політики не зацікавлені в тому, щоби створювати ці механізми – інакше той же закон про національний референдум уже багато років тому було би прийнято у новій редакції – такій, що відповідає сучасній правовій реальності. Тому в рамках громадського руху «Український вибір» ми плануємо здійснювати тиск на владу, щоби необхідні законодавчі зміни було прийнято. Я вважаю дуже важливим завданням у рамках нашого руху створити можливість для вільної демонстрації волі людей. Владу необхідно змусити рахуватися з громадянами, їх думкою, їхніми проблемами. При цьому форми та методи такого «примушування влади до демократії і законності» можуть бути найрізноманітнішими. Успіх прийде тільки тоді, коли влада побачить, наскільки серйозними є настрої суспільства, яке хоче реальних змін. Я знаю одне: розвинуте громадянське суспільство можливе тільки там, де серйозна громадянська активність. Наша мета проста і зрозуміла: розбудити цю активність і об’єднати українських громадян у громадянське суспільство, яке ніколи не дасть себе в образу. Ініціатор громадського руху «Український вибір» Віктор Медведчук

Для чого Віктор Медведчук повертається у велику політику

«Український вибір» опублікував свій маніфест Основні пропозиції документа – відновлення парламентськопрезидентської форми правління і прийняття закону про референдум. На думку авторів маніфесту, одна з головних проблем у тім, що Україна досі не входить до списку країн, де поширене вільне волевиявлення громадян (референдуми). У нас стало нормою, що влада змінює Конституцію, переписуючи Основний Закон під президента. Плюс накопичилося

№21 31 травня 2012 року

чимало стратегічних питань, на які політики поки що не знайшли чіткої відповіді: статус російської мови, європейська інтеграція, вступ у ВТО, Митний союз із Росією, Білоруссю і Казахстаном, земельна реформа і т. д. Тому «Український вибір» у своєму маніфесті пропонує розробити і прийняти закон «Про всеукраїнський і місцевий референдум щодо народної ініціативи», який закріпив би право кожного жителя безпосередньо впливати на

вирішення ключових питань у країні. Представники організації посилаються на ст. 5 Конституції, в якій сказано: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи влади та органи місцевого самоуправління». На всеукраїнському референдумі, на думку представників «Українського вибору», повинні вирішувати такі питання, як розпуск парламенту й відставка

уряду. На місцевих референдумах – рішення соціально-економічних питань, розпуск рад усіх рівнів, звільнення із займаних посад голів обласних і районних адміністрацій, мерів, селищних і сільських голів. У своєму маніфесті рух також пропонує відновити парламентсько-президентську форму правління, за якої Верховна Рада формує уряд, контролює його роботу, призначає і звільняє з посад керівників правоохоронних

органів. Серед інших пріоритетних питань: турбота про здоров’я нації, гідні зарплати, створення нових робочих місць, високий рівень освіти, боротьба з корупцією, право на двомовність і друге громадянство. Автори маніфесту впевнені, що прийняття закону «Про всеукраїнський і місцевий референдум» – питання часу. Поки ж громадський рух збирається впливати на владу за допомогою інших механізмів. «Ми проводи-

тимемо круглі столи, дискусійні клуби за участі експертів, учених, журналістів, – обіцяють в “Українському виборі”. – Будемо проводити громадські експертизи рішень органів влади і місцевого самоуправління, публікувати інформаційно-аналітичні матеріали про їх діяльність, факти протиправних дій влади, чиновників, організовувати публічні заходи й акції протесту, які повинні змусити владу дотримуватися інтересів громадян та їх законних прав».


фоторепортаж 11

Поцілунки за гроші Учасники акції «Поцілунок за подарунок» протягом дня переціловують стільки дівчат, скільки їхнім товаришам не вдасться поцілувати і за рік Наталя Горбань

З

а день я поцілував близько 200 дівчат. І що найприємніше – не було жодної, яка після цього не усміхнулася б, – розповідає Михайло Кулик.

20-річний хлопець уже другий рік поспіль працює волонтером акції «За поцілунок – дітям на дарунок». Тих, хто погоджується пожертвувати кошти для малюків із багатодітних сімей, він цілує в щоку. Каже, після такої «подяки» всі жертводавці щасливі. – Ми підходимо і до закоханих пар. Цікаво, що вони не ревнують, а з радістю погоджуються на поцілунок, – ділиться емоціями хлопець. – А одного разу було так, що спочатку за пожертву поцілунок отримав від нашої волонтерки хлопець, а потім нас догнала його дівчина і теж кинула у скриньку гроші, щоб отримати цілунок уже від мене. Акція «За поцілунок – дітям на дарунок» проходить у Львові вже третій рік поспіль. Представники молодіжної громадської організації «Борець» разом із волонтерами напередодні Дня захисту дітей збирають кошти на підтримку багатодітних сімей. Координатор акції Оксана Кулиняк вважає, що багатодітних родин оминають увагою і держава, і громадські благодійні організації. У 2010 році, коли акцію провели вперше, вдалося зібрати більше 11 тисяч гривень – цього вистачило, щоби обдарувати 10 родин. 2011-го зібрали вже 16 тисяч гривень – цих коштів вистачило для 15 сімей. – Ми купуємо продукти, побутову хімію. Там, де є школярі, – канцтовари, адже сім’ям іноді складно забезпечити цим дітей, – каже Оксана Кулиняк. – Також враховуємо особливі побажання кожної родини. Торік, наприклад, одна із сімей попросила праску, інша – футбольний м’яч. Волонтерами набирають хлопців і дівчат від 17 до 25 років. Ходять здебільшого парами. Однак дівчат-волонтерів таки більше, тому іноді

цілувати перехожих ідуть дві волонтерки. – Хтось дає гривню, хтось двісті. А іноді люди питають, чи потрібні нам копійки, – ділиться враженнями Михайло Кулик. – «Так, звісно», – відповідаю я. Ми завжди вдячні за будь-які пожертви. З ентузіазмом до справи підходить і 18-річний Сашко Фенцик – студент третього курсу Львівського університету. – Протягом дня ми цілуємо стільки дівчат, скільки інші хлопці не зможуть поцілувати і за рік! – сміється він. – Іноді підходимо до людей, а вони кажуть: «Ви ж нас уже цілували!» А ми

Волонтери не намагаються цілувати всіх підряд. Йдучи вулицею, уважно вдивляються в обличчя перехожих. Пояснюють: підходять зазвичай до тих, хто нікуди не поспішає, ще краще – до людей, які сидять на лавках. Здебільшого звертаються до молоді. – Ми підійшли до старшої жіночки, а вона відповіла, що її діти теж потребують допомоги, хоча і кинула у скриньку кілька гривень. Було доволі неприємно, – пояснює Галина. Хоча вже незабаром вона наважилася запропонувати свій поцілунок «сеньйорам»: «Біля пам’ятника королю

лонтерства хлопчина не приховує. Зовсім по-іншому збирає гроші за поцілунки 22-річний Мар’ян Головатий, аспірант географічного факультету Львівського університету. З однаковою ввічливою усмішкою підходить як до розкішних красунь, до яких наважиться заговорити далеко не кожен чоловік, так і до

«Обмінюємо поцілунки на ваші подарунки», – звертається Мар’ян до 18-річної Олени Кульчицької. Дівчина кидає у скриньку дві гривні, але від поцілунку відмовляється – каже, що має нареченого, тож поцілунків незнайомців не потребує. Загалом пожертвувати кошти на допомогу дітям зголошується більшість людей, до яких звертаються. Лише

• Приблизно половина людей погоджуються підтримати акцію

погоджується на поцілунки: здебільшого люди ніяковіють і кажуть «цілувати не треба». Іноді пояснюють – маю другу половину. Ще для когось друга половина – не причина відмовлятися від зайвого поцілунку. 17-річний Сашко, який не захотів називати свого прізвища, однією рукою обіймаючи за талію свою дівчину, отримав поцілунок від волонтерки.

• Галина Тернавчик дякує за пожертву

• Аспірант Мар’ян Головатий – цілувальник із трирічним стажем

• Ті, хто погоджуються на поцілунок, завжди залишаються задоволеними

цього навіть не пам’ятаємо. Натомість вони нас, мабуть, запам’ятають надовго… 19-річна Галина Тернавчик, яка збирає пожертви у парі з Сашком, каже, що молодь цілується охоче. А от старші чи одружені здебільшого відмовляються. Найбільша сума, яку кинули в її скриньку, – 200 гривень.

Данилу сиділи дуже гарно вбрані старші люди – у капелюшках, вишукані. Вони дали пожертву й отримали поцілунки», – ділиться дів­ чина. А от Сашко пропонує свої поцілунки лише молодим і гарним дів­ч атам, довго й обережно їх обираючи. Задоволення від такого во-

жінок значно старших від нього. Мар’ян бере участь в акції вже втретє. Найбільша сума, яку отримав за один поцілунок, – 100 гривень. Хоча здебільшого у скриньку кидають кілька гривень. А от його партнерка Софія Стечак, 17-річна абітурієнтка, ще «нецілована» – проходить стажування.

декотрі або відповідають, що грошей немає, або кажуть, що не мають часу, або мовчки опускають очі. Волонтерів інструктують – у всіх цих випадках треба просто ввічливо подякувати і піти. А от Орест Грач, 21-річний хлопчина, до якого звернулися волонтери, засумнівався: «Звідки я знаю, що гроші підуть на доброчинність?» Дві гривні в скриньку він таки кинув, але цілуватися не захотів: «Це ж не заради поцілунку», – сказав. Загалом лише приблизно третина з тих, хто жертвує,

Пані Ольга, приблизно 50 років, також відмовилася цілуватися: «Навіщо цілувати мене? Я вже стара, а поряд із вами молоді та красиві дів­ чата! Цілуйте їх!» Натомість 55-річна Світлана Семенів із Кіровограда, яка дорогою до Почаївського монастиря відвідала Львів, поцілунок молодого хлопця отримала радісно і зашарілась. «У нас в Кіровограді теж чимало дітей, які потребують. Шкода, що ними ніхто не опікується і так, як ви, не збирає для них коштів», – сказала жінка і кинула 5 гривень.

№21 31 травня 2012 року


топ-тема 12

Лікарі заговорять англійською

У

сі медичні заклади працюватимуть у звичному режимі. Для мешканців Львова надання планової чи невідкладної медичної допомоги не зміниться. Також передбачено, що у дні матчів виклики прийматимуть додатково ще чотирма мовами – англійською, німецькою, французькою та польською. Для цього із 6 червня до 2 липня у відділі приймання викликів Станції швидкої медичної допомоги працюватимуть почергово

29 викладачів Львівського медичного університету, які володіють іноземними мовами. У фан-зоні в дні проведення матчів чергуватимуть три бригади швидкої медичної допомоги та працюватиме один стаціонарний медичний пункт. Керуватимуть бригадами лікарі, які володіють англійською мовою. Допомагатимуть їм 18 студентівмедиків. Усі карети швидкої допомоги будуть обладнані медикаментами, ехокардіо-

Нічна доставка і фан-меню

графами, дефібриляторами, пневматичними іммобілізаційними шинами тощо. Для порозуміння з іноземцями та людьми із вадами мовлення львівські медики розробили комунікаційні таблиці, за допомогою яких можна визначити причини звернення по медичну допомогу. На таблицях зображено малюнки з найпоширенішими хворобами, а під ними – їх переклад англійською, українською та польською мовами.

П

остачальників товарів до магазинів і ресторанів, що розташовані у центрі міста, просять здійснювати заїзд і розвантаження продуктів лише у нічний час. Такий режим введено з 28 травня, триватиме він до 5 липня 2012 року. Ресторани й магазини, розташовані у межах пішохідної зони, можуть здійснювати завіз товарів лише з 00:00 до 08:00. Ті, які розташовані в межах пішохідної зони малого автотранспортного кільця, у дні після матчів, а саме 10, 14 і 18 червня

2012 року, можуть завозити товар з 04:00 до 09:00. Для львівських кнайп мерія також розробила приклад меню англійською мовою – це своєрідна рекомендація для рестораторів міста, просте і поживне фанменю. Ті львівські ресторатори, які переклали меню багатьма мовами, забезпечили відвідувачів wi-fi, безкоштовними туалетами, впровадили безготівкову оплату і дають туристам безкоштовні карти, отримали від мерії наклейки «Місто рекомендує».

Євро у львові: як вон Фан-зона у центрі, буферні зони за містом, перекриття вулиць, в’їзд за запрошеннями — ось неповний перелік проблем, з якими доведеться зіткнутися львів’янам

Схема фан-зони

Прибирання міста у три зміни

Дітям до 14 років вхід у фан-зону заборонено

П

рохід на територію фанзони заборонено відвідувачам, які перебувають: у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, відмовлятимуться від огляду працівниками служби охорони, не досягли 14-річного віку і без супроводу дорослого.

№21 31 травня 2012 року

На територію фан-зони заборонено приносити: зброю та вибухові речовини, газові балончики (окрім кишенькових запальничок), рідини та напої, предмети зі скла, наркотики, феєрверки, лазерні вказівники, димові шашки, мегафони, горни, парасолі, держаки для

Н транспарантів (окрім гнучких пластикових до 1 метра), прапори та банери, більші за 2 м х 1,5 м. А також прапори та банери, що містять расистську, ксенофобську, радикально праву, національно-соціалістичну чи політичну пропаганду. Не можна приводити собак.

а час проведення матчів пішохідну зону прибиратимуть цілодобово у три зміни. У центрі Львова буде залучено близько 95 двірників. Фан-зону прибиратимуть близько 20 робітників фірми «АВЕ Львів». Також із 28 травня до 5 липня введено дворазовий забір сміття з урн. Крім ручного підмітання (щоденно двічі на добу), здійснюватимуть механізоване прибирання вулиць порохотягом, за необхідності їх поливатимуть водою.

Всередині фан-зони буде встановлено 90 контейнерів для сміття, 40 контейнерів для пластику, 4 – для паперу. Для зручності вивезення сміття використовуватимуть також 120-літрові смітники із мішками. Встановлять додаткові контейнери, зокрема на пл. Міцкевича, вул. Федорова, вул. Фурманській, пл. Ринок, а також 20-«кубовий» контейнер для пресування сміття на вул. Вірменській.


топ-тема 13

Свято у фан-зоні

О

фіційне відкриття фан-зони відбудеться 7 червня. Участь у ньому візьмуть гурти з країн-учасниць чемпіонату. Серед них французький L’avion Rose, німецький хіп-хоп-гурт Chefket та український «ФлайzZza». У дні матчів виступатимуть Mad Heads XL, «Скрябін», «Бумбокс», «Танок на майдані Конґо», «Друга ріка», «Тартак». У вільні від матчів дні на сцені

львівської фан-зони реа­ лізовуватиметься проект «ФанАРТія». Детальна святкова афіша — у наступному номері газети ZIK. Вхід у фан-зону безкош­ товний. Сюди не впускатимуть осіб у стані алкогольного сп’яніння та з колючо-ріжучими предметами. Тут буде розташовано 40 торговельних точок з їжею та напоями. Передбачено місця для людей з особливими потребами.

но буде Із квитком на матч – проїзд безкоштовний

М

іж основними об’єк­ тами Євро-2012 працюватимуть додаткові експрес-маршрути «пл. Петрушевича – стадіон» і «Залізничний вокзал – пл. Різні». На експрес-маршруті «пл. Петрушевича – стадіон» мало б працювати 40 автобусів, на маршруті «Залізничний вокзал – пл. Різні» – чотири. Крім того, курсуватимуть за цими напрямками міські автобусні маршрути №16, №48, №32, а також тролейбусний маршрут №9, трамвайні маршрути №1, №9 та №6. Планують залучити додаткові тролейбуси на маршрути №3, №5, №8 та №9. У місті повинні бути розміщені окремі системи знаків для пішоходів і для

водіїв. Пішохідні вказівники – фіолетового кольору з білими стрілками, дорожні – білого кольору з чорними символами або текстом. Знаки уніфіковані й не потребують перекладу, оскільки не використовують слів. Кожен вказівник умовно поділено на п’ять секцій у такому порядку: логотип турніру Євро-2012, кінцевий пункт призначення, додаткова інформація про вид транспорту та необхідний час, а також напрямок руху. Власники квитків на матчі матимуть змогу користуватися громадським транспортом у Львові безкоштовно протягом 36 годин: протягом доби дня матчу та до 12:00 наступного дня.

400 000 осіб відвідають фан-зону у Львові – прогнозують міські чиновники

Прогулянки містом краще перенести

У

Ратуші розробили спеціальні поради про те, як поводитися в натовпі. Насамперед у дні матчів львів’янам радять залишатися вдома. Не рекомендують виходити в центральну частину міста, де буде найбільше скупчення людей, особам зі слабкою нервовою та вегето-судинною системами, а також схильним до клаустрофобії. Тим, хто все-таки захоче бути учасником свята, рекомендують залишити вдома дітей. Також варто не під-

даватися на провокації та не вступати в суперечки із вболівальниками. Щоби не загубитись у натовпі, треба ходити взявшись за руки зі своїм супутником, а також попередньо домовлятися про певне місце зустрічі. Обов’язково слід узяти зі собою прохолодну воду та парасолю (малу складену) – вона врятує і від дощу, і від надмірного сонця. Головна рекомендація мерії – намагайтеся потоваришувати з іноземними гостями і за потреби їм допомогти.

Переночувати можна і за містом

У

Львівській області організували кілька буферних зон, де вболівальники можуть залишити автобуси й автомобілі, а також поставити намети. У Городку на вул. Львівській, 659-а зможуть розміститися 600 осіб зі своїми наметами. Зону забезпечено біотуалетами, електромережею, душовими кабінками та стоянкою для авто. Вартість доби – 15 євро. У селі Рясна-Руська (Яворівський район) передбачено дві стоянки для 50 автобусів, 60 автомобілів та 15 трейлерів. За-

безпечено охорону. Вартість доби – 10 євро у звичайні дні та 20 євро – у дні матчів. У с. Сопошин (Жовківський район) готове наметове містечко на 500 осіб (намети надають) і мотель на 50 осіб. Також тут є стоянка для автомобілів та автобусів. Вартість – 15-20 євро за добу. В с. Солонка поруч зі стадіоном біля мотелю «Катерина» передбачено стоянку для 60 автобусів – 15-20 євро доба. На території Львівського іподрому організовано сцену та буферну зону, де проходитиме

Інформація трьома мовами

З

першого червня у Львові працюватиме Інформаційний центр, його телефон: +3032 297-5555. Інформацію надаватимуть українською та іноземними мовами (англійською, німецькою, португальською) відповідно до потреб клієнта. Служба триматиме прямий зв’язок із екстреними службами міста 101, 102, 103, 104. Якщо буде потреба втручання цих служб, то дзвінок переадресовуватимуть на їхній номер без роз’єднання клієнта з оператором Інфор-

маційної служби міста. Тут можна буде дізнатися про: зміни в графіку руху транс­ порту, перекриття вулиць, паркування транспорту; проведення культурних заходів та інші події на території міста; де отримати медичну допомогу; про організацію роботи установ і служб у місті на час Євро-2012; інформацію для вболівальників, туристів та іноземців; де отримати допомогу в критичних ситуаціях. Також працюватиме «гаряча лінія» міста: 15-80.

«Фан-фест» і заплановані концерти. Тут буде відповідна інфраструктура – туалети, адміністративний блок із камерою зберігання, медпункт, пункти обміну валют, торгові ряди та пункти харчування. Вхід із квитком на матч безкоштовний, без квитка – 25 грн. Буферна зона в с. Водники (Пустомитівський район) – «Бухта вікінгів» – передбачає наметове містечко на 1000 місць, стоянку для автобусів та інше. Вартість доби залежно від наданих послуг – 35-120 євро.

Ринки не закриють

Т

ри ринки, які розміщені на шляхах пересування фанатів, – Привокзальний, Галицький і Стрийський – працюватимуть у звичному режимі, як і решта базарів. Однак міськрада посилить боротьбу зі стихійною торгівлею. Окрім цього, торгівці з ближніх сіл не ризикуватимуть привозити товари, що швидко псуються, оскільки через перекриття вулиць не матимуть гарантій його довезти.

Туалети

У

фан-зоні буде встановлено 16 туалетів контейнерного типу для забезпечення санітарних потреб персоналу та відвідувачів фан-зони. Кнайпи та кафе впускатимуть до вбиралень безкоштовно.

№21 31 травня 2012 року


вибори-2012 14 Соціологи впевнені: на майбутніх парламентських виборах партія Наталії Королевської «Україна – вперед!» пройде до Верховної Ради. Уже на початку травня партія впевнено переступила прохідний бар’єр – її підтримують 5-6% виборців і динаміка росту триває. Партія вже стала впливовою політичною силою, тож у парламенті нового скликання на неї будуть зважати. Яким чином альтернативній силі, яка потіснила на політичному олімпі старих політиків, вдалося так швидко заручитися підтримкою неабиякого числа виборців? Чим живе і дихає її лідер? Яким нова партія бачить майбутнє нової України? І як має намір цього добиватися? Недавній день народження її лідера (18 травня Наталії Королевській виповнилося 37 років) став зручним приводом для відвертої розмови.

Я росла серед шахтарів – Ви доволі успішна людина, на Вашому рахунку є чимало особистих перемог. До при­ ходу в політику створили з нуля велике підприємство. Вже будучи у політиці, стали найре­ зультативнішим за кількістю законопроектів депутатом. Як досягаєте своїх особистих перемог? Що таке перемога для Вас особисто? – Кажуть, що у кожної перемоги багато батьків, а ось поразка – завжди сирота... Я народилася і виросла у шахтарському місті Красний Луч Луганської області. Мій батько – шахтар, мати – вчителька. Дитинство я провела не у бабусі в селі, а у батька на шахті, серед териконів. Шахтарі – дуже командні люди, з сильним відчуттям плеча. Вони кажуть – у нас одна на всіх небезпека, одна відповідальність і одна можливість. Перемога – це завжди результат командної роботи. Коли є команда, спільна мета і спільна відповідальність, завжди буде позитивний результат. – Як повинна мислити успіш­ на людина? Як створювати правильні внутрішні настрої, а про що краще не думати? – Успішна людина повинна передусім не зациклюватися на невдачах і йти тільки вперед, до досягнення своєї мети. Якщо трапляються якісь перешкоди на шляху, то не опускати рук, а шукати вихід із ситуації. Важливіше концентруватися на тому, де можна дійсно щось змінити. Необхідно робити те, що правильно, а не те, що легко. – А якою була перша пере­ мога? Пригадаєте? – Пригадаю. Моєю першою перемогою була медаль, яку я отримала в школі. До десятого класу я навчалася у звичайній середній школі, де була найкращою ученицею. Однак після закінчення 9 класу батьки перевели мене у найсильнішу школу нашого міста. Після першої контрольної з математики, коли я отримала не найвищу оцінку, зрозуміла, що необхідно не просто подвоїти, а удесятерити свої зусилля у навчанні. Я впоралася і закінчила школу з медаллю. Щоправда, не із «золотою», а «срібною» – через «добре» з поведінки: була не найслухнянішою ученицею, завжди наполягала на своїй точці зору, заступалася за товаришів.

№21 31 травня 2012 року

Депутатська недоторканність – ліцензія на беззаконня

– Поговорімо трохи про по­ літику. Ви прийняли рішення са­ мостійно йти на вибори. Ваша політична сила позиціонується як «альтернатива», про що Ви самі неодноразово заявляли. Альтернатива кому чи чому? – Альтернатива старим політикам і старій політиці. 20 років поспіль народ вибирав спочатку між комуністами і націоналістами, потім – між помаранчевими і біло-блакитними. Але від зміни місць доданків сума не змінюється. Змінюються партії при владі, але не якість життя людей і якість політики. Тому парламентські вибори цієї осені – це вибір між минулим і майбутнім. До Верховної Ради мають потрапити нові лідери, які думатимуть про робочі місця для людей, а не про свої місця в парламенті. Зай­матися питаннями економіки, промисловості, інвестицій – а не мовою, підручниками з історії, пам’ятниками героям і антигероям. Зміцнювати державу, а не свої доходи. Саме таких лідерів об’єднує наша команда, саме таким людям ми надамо соціальний ліфт у політику. – Як Ви ставитеся до депу­ татської недоторканності? – Імунітет перед законом дає так званій «еліті» ліцензію на беззаконня. Партія «Україна – вперед!» виступає за повну ліквідацію інституту недоторканності в Україні – для народних депутатів, президента, суддів. Ми повинні зробити перший крок і позбавити недоторканності хоча б депутатів. Всі повинні бути рівними перед законом. Закон мусить бути один для всіх.

Зарплата 1000 євро – реально! – Ви їздите регіонами з презентацією «Нова економіка – нова країна». Заявляєте, що зарплата у 1000 євро і пенсія у 500 євро можливі в нашій країні. Це не популізм? – У нашої держави був і все ще залишається величезний потенціал і колосальні ресурси, які потрібні для створення високорозвиненої економіки. Очевидно, нинішня модель економіки не може забезпечити високого рівня життя. Україні необхідна нова економічна модель, яка забезпечить створення нових високооплачуваних робочих місць, гарантуватиме високі соціальні стандарти для пенсіонерів, забезпечить можливість отримати роботу за фахом кожному випускникові ВНЗ. Що для цього потрібно? По-перше, держава повинна визначати економічні пріоритети і підтримувати галузі, які створюють економічну безпеку країни і стануть локомотивами розвитку. По-друге, держава має повністю звільнити від свого втручання середній і малий бізнес, дати можливість людям справи спокійно заробляти для себе і своїх сімей. І третє – держава повинна забезпечити соціальну справедливість. Не тільки декларувати можливості, а й реально гарантувати рівність прав на соціальні гарантії. Я була на останньому економічному форумі в Брюсселі. Європа розробила «меню економічного

НАТАЛІЯ КОРОЛЕВСЬКА: «ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО В УКРАЇНІ МОЖЛИВЕ» Лідер нової політичної сили має твердий намір вивести країну з двадцятирічної епохи недотриманих обіцянок і несправджених надій зростання», яке складається з підтримки національної промисловості, малого та середнього бізнесу, масштабних програм зайнятості, боротьби з безробіттям і захисту малозабезпечених. Такі цілі повинна поставити перед собою й Україна.

Робочі місця – тільки у процвітаючій економіці – Ви – один із найрезульта­ тивніших депутатів Верхов­ ної Ради. Прийнято 23 Ваших закони. Один із останніх за­ конопроектів – про підтримку національного виробника. У чому його суть? – Ми пропонуємо стимули для модернізації, зниження податкового тягаря. Хочемо знизити податки на вітчизняні товари дитячого асортименту, продукцію легкої промисловості. Знизяться ціни – підвищиться попит на вітчизняні товари. А зростання виробництва забезпечить створення нових робочих місць в Україні. – Як плануєте боротися з безробіттям?

– Нові робочі місця з’явля­ тимуться, а зарплати зростатимуть тільки за процвітаючої економіки. Ми підготували і вже зареєстрували законопроект щодо збільшення зайнятості. Ставимо перед собою завдання створити стимули для підприємців щодо створення робочих місць, допомогти соціально незахищеним людям отримати роботу і підняти зайнятість у тих сферах, де сьогодні найбільше безробіття. У малих населених пунктах для студентів, матерів-одиначок, дітей-сиріт, інвалідів, осіб передпенсійного віку з’явиться можливість отримати хорошу роботу з гідною оплатою. А для випускників – отримати перше робоче місце. – До речі, зараз кожна п’ята молода людина в Україні – без роботи. У Вас є конкретні про­ позиції для молоді? – Ми пропонуємо реальні стимули для роботодавців. Насамперед – субсидувати до 50% зарплати людей, які неконкурентоспроможні на ринку праці, таких як молодь без досвіду роботи, студенти-випуск­ники. Також якщо роботодавець створив нові робочі місця для таких осіб, ми пропонуємо на рік звільнити його від

сплати єдиного соціального внеску на їх зарплату – тобто він зможе платити людям більше, а податків стягуватимуть менше. Ми також хочемо надати студентам випуск­ них курсів вищих навчальних закладів можливість переходити на навчання за індивідуальними планами у разі укладення договорів про працевлаштування (контрактів) із роботодавцями. А коли студенти набудуть досвіду роботи за фахом, це зробить їх конкурентоспроможними на ринку праці.

Діти нагадують про краще майбутнє для України

– Жінка в політиці – це все ще радше виняток із правил в Україні. За кількістю жінокпарламентарів ми відстаємо навіть від деяких арабських країн. Як це – бути жінкою-по­ літиком у нашій державі? – Мій прадід керував МТС, на якій працювала знаменита Паша Ангеліна. Саме він посадив на трактор першу жінку, хоча раніше нікому не приходило в голову, що жінка може бути трактористом. До нас теж усвідомлення того, що жінка може ефективно займатися

політикою, приходить поступово. І що більше в наступному парламенті буде активних жінок, то краще буде для України. – У Вас є чоловік, двоє дітей. Сім’я – найважливіше у житті будь-якої людини. Як навчитися не обділяти увагою близьких че­ рез постійну завантаженість, не зробити родину жертвою свого успіху? – Моя сім’я – це моя опора в житті. Мої діти нагадують мені, що кращі дні України ще попереду. Але як будь-якій жінці, яка працює, мені іноді складно поєднувати роботу і родину. І я дуже вдячна моїй мамі, яка допомагає виховувати дітей і оберігати родинне вогнище. – Як до Вашої роботи ста­ виться чоловік? – Із розумінням. Він із самого початку розумів, на що йде (всміхається). – У Вас є власні секрети краси? – Коли займаєшся улюбленою справою, до того ж у тебе є прекрасна сім’я, люблячий чоловік, діти – це і є головна умова краси для жінки. Краса починається з оптимізму та позитивного ставлення до життя!


життя на людях 15

Ганна Герман на сцені театру

Юрій Павленко і його куми

В

У

иставу за романом радника президента Ганни Герман «Піраміди невидимі» хочуть показати у великих містах України, а також у тих європейських столицях, де є чисельна українська діаспора. Нагадаємо, 27 квітня на сцені Івано-Франківського обласного академічного театру ляльок імені Марійки Підгірянки відбулася прем’єра вистави за романом «Піраміди невидимі» з книги Герман «Червона Атлантида». Режисером і продюсером постановки виступив Сергій Проскурня. Ганна Герман, яка була присутня на прем’єрі, про цю виставу сказала так: «Це було краще, ніж я написала». Успіх вистави в Івано-Франківську не про­

йшов непоміченим і вже 16 травня трупа виступала на Малій сцені театру ім. І. Франка у Києві. Як повідомляє тижневик «Дзеркало тижня», тепер ведуть переговори про гастролі з виставою «Піраміди невидимі» і в інших містах України, а також у європейських столицях, де є українська діаспора. Книга Герман «Червона Атлантида» вийшла у видавництві «Довіра» на 303 сторінках накладом 2500 примірників. Крім однойменної повісті, до неї також увійшов роман «Піраміди невидимі» і три оповідання, які автор назвала «фресками». Передмову до видання написав відомий поет, Герой України, академік Борис Олійник.

• Режисером постановки Ганни Герман виступив

Сергій Проскурня (фото: Наталія Чубенко)

58,7%

10,8%

0,5-0,8%

повноважений президента України з прав дитини і колишній міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту (2007-2010 рр.) визнав, що своєю успішною кар’єрою завдячує родичам. Юрій Павленко у програмі «Люстрація» телеканалу ZIK розповів, що ще в кінці 1980-х, коли він був 14-річним підлітком, двоюрідна сестра Марія Бурмака брала його на різноманітні політичні «збіговиська».

Софія Ротару обігнала Коцюбинського, Махна й Шептицького

Т

равневе соцопитування посполитих українців, яке провела соціологічна група «Рейтинг», дало несподівані результати. І хоча топ-десятку «видатних українців усіх часів» очолили хрестоматійні Тарас Шевченко (58,7%), Леся Українка (22,5%) і Богдан Хмельницький (20,1%), решта симпатій таки заскочили. Першою несподіванкою стало те, що Віталій Кличко з (10,8%) обігнав не лише Михайла Грушевського, Григорія Сковороду чи Івана Мазепу, а й колишніх фіналістів телепроекту «Великі українці» Степана Бандеру і Ярослава Мудрого, котрі в соцопитуванні набрали, відповідно, 4,3% та 3,8%. Решта результатів виміряного замилування

пересічних українців гідні не меншого подиву. Відтак Софія Ротару з 1,9% обійшла на повороті не лише письменника Михайла Коцюбинського (1,6%) і трьох українських президентів – Януковича (1,4%), Кучму (1,1%) та Кравчука (1,1%), – а й батька Махна та Митрополита Андрея Шептицького, чия популярність серед народних мас країни коливається в межах 0,5-0,8%. Народна уява навіть воскресила героя однойменного твору Миколи Гоголя Тараса Бульбу, кот­ рий опинився у третьому десятку улюбленців. Хоча, може, саме це і не мало б дивувати, адже опитані не отримували якихось списків із підказками – кожен «співав як умів».

Проте власне кар’єру він почав будувати завдяки тестю – Юлія Євсєєва, дружина Павленка, є донькою керівника фізкультурнооздоровчого комплексу Національного банку України. І саме в цьому комплексі любив «поправити здоров’я» тодішній голова НБУ Віктор Ющенко. Цікаво також, що хрещеним батьком першого сина Павленка є Леонід Кучма, а хрещеною матір’ю молодшого – Катерина Ющенко.

• Хрещеним батьком першого сина Павленка є Леонід Кучма

Премію «Великий їжак» отримав Валентин Бердт

П

ремію за найкращу книгу для дітей українською мовою «Великий їжак» вручили у Жовкві. Таку відзнаку давали вперше, але організатори обіцяють, що вона стане щорічною. Першим її лауреатом став письменник із Харкова Валентин Бердт за книжку «Мій друг

Юрко Циркуль та інші». Грошовий номінал премії – 10 тисяч гривень. «Великий їжак» – перша українська недержавна премія для автора найкращої сучасної україномовної книги для дітей, незалежно від його місця проживання та місця видання книги.

реклама

№21 31 травня 2012 року


особистість 16

Чорновіл не розумів фактора Щ

е за Радянського Союзу я тривалий час викладав карате. У мене була група в правоохоронних органах, я тренував комсомольські оперативні загони – іноді доводилося брати серйозних і озброєних злочинців. Я вважав, що зі злочинністю треба боротися. Зрештою, мій батько служив у міліції, тож удома я постійно чув про злочинний світ і порядних людей. Щоправда, потім я за свого батька вислуховував: люди, котрі відсиділи, вважали його ворогом. Але ж ловила міліція злочинців. Коли я в 1968 році почав вивчати карате, моїм учителем був офіцер спецслужб. Зрештою, в ті часи карате, тим паче прикладний варіант кіокушин карате, викладали тільки в КДБ, більше ніде. Як спаринг-партнера я мав сина того офіцера, і коли його батько виїхав до Росії, вже викладав він. За це мені також доводилося вислуховувати.

Н

а рівні міського відділу комсомолу у 1980-х роках дуже гостро стояло питання виховання молоді. Ідеологічна машина давала збої, шукали методи та нові форми роботи, тому вона була відкритішою. А тоді весь світ на противагу суто японським практикам почав робити щось своє: у Росії відкрили рукопашний бій Кадочнікова, у Грузії почали відроджувати боротьбу чидаоба, у Франції сават, у Греції панкратіон. Я ж захоплено вивчав і досліджував козаччину. Накопав справді багато матеріалу, лише в Галичині до 1939 року було чи не 25 видів бойових мистецтв. Зупинився на гопаку, бо дуже велика різноманітність прийомів і коротка назва (усміхається. – ZIK). Хлопці з комсомолу Юра Сорочик, Ігор Гринів і Орест Шейка розуміли ситуацію і мислили державницькими категоріями: головне було не кинути молодь у кровопролиття. Зрештою, тодішні лідери розуміли, що треба мирно виходити з ситуації. Скажімо, я особисто зустрічався з Горбачовим, коли він приїздив до Львова, ми обговорювали питання молоді. Горбачов вважав, що треба відпустити республіки, аби вони піднялися економічно, а потім, коли розвинуться, можна робити економічний союз. З одного боку, до нього було тяжко доступитися, але з іншого, він і сам шукав людей – був непоганим чоловіком і мав відчуття.

№21 31 травня 2012 року

Батько бойового гопака Володимир Пилат у розмові з оглядачем тижневика ZIK Антоном Борковським розповів, як кадебісти тренували каратистів, як за гопак боровся з СНПУ і якої найбільшої помилки припустився у житті

Я

вчився працювати у фулл-контакт карате (ударів завдають у повну силу. – ZIK), мусив вивчати професіональний бокс, пару років боровся, займався хатха-йогою. Коли я здавав ката у 1978 році (такий собі каратешний іспит. – ZIK), мені довелося провести 30 поєдинків по хвилині із кожним суперником. Потім місяць відходив від травм. На зламі 1970-1980-х каратистів, які вийшли з тіні, почали замикати за надуманими приводами. Гадаю, це було сплановано: спочатку дозволили проявитись, а потім посадили. Іноді пускають чутки, мовляв, якщо Пилат займався карате і не сидів, отже він кадебіст. Мені просто пощастило – правоохоронці, з якими я разом тренувався, знали мене як нормальну людину, а це важливо. Плюс КДБ і УВС тоді воювали між собою на смерть. Якщо до мене виникали підозри чи претензії, певно, казали: «Стоп, Пилат – нормальна людина. Не треба наговорювати». Арештовували переважно «підвальників», котрі тренували у пивницях, а також тих, хто тренував бандюганів, бо вони жили й тоді (всміхається. – ZIK). Часто це було заробітчанство без моралі, без засад. У бригадах рекетирів опинилося багато боксерів, культуристів, борців, а каратистів хоч і значно менше, але теж були. Це свідчить про відсутність знання найважливішої таємниці карате – відповідальності перед суспільством. Іти в якусь «бригаду» часто пропонували й мені, але це ж питання моралі. За що воюють люди, які зв’язалися з криміналом, і за що каратисти… Моя мета була – захист світла, правди, добра і любові. Водночас я почав усвідомлювати, що простим людям це не потрібно.

Н

епорозуміння почалися 1991 року, коли взялися вішати ярлики, що я пропагую підготовку бойовиків. Але того насправді не було – я був далекий від політики. Щоправда, хотіли примазатись унсовці, мені навіть доводилося говорити: «Хлопці, який стосунок ви маєте до гопака?» Питання ми закрили. Але з’явилася така собі Соціалнаціональна партія на чолі з Андрушківим, Тягнибоком,

Парубієм. У мене були великі напрацювання – чимало тренерів, школа розвивалася, але була проблема зі спорткомплексом. Я мотався туди-сюди, але стабільного осередку не існувало. Вони казали: «Усе, що треба, ми дамо, як прийдемо до влади. Буде фінансування гопака, спорткомплекс зробимо. Давай хлопців до нас». Тоді я мав перший конфлікт зі своїми вчителями, від мене відійшло кілька хороших тренерів, котрі закінчили «інфіз». Вони заявили: «Ми не хочемо йти в політику – ми спортсмени. Або спорт, або політика». Я чомусь тоді

же час почав розвиватись інший проект – «Український рукопаш гопак», такий собі двійник-плагіат. І тому рукопашу дуже помагали. Але наслідки цього пожинав я – купа народу отримували травми, не було спеціальної ідеології. Як побачили, що назву «бойовий гопак» вкрасти не вдасться (бо я все запатентував), придумали свою – «український рукопаш гопак». Мене найбільше вразило, що Олег Тягнибок став почесним президентом відповідної федерації. Але ж він прекрасно знав ще з часів Студентського братства, що

ки копати, воювати». Та не смішіть курей – із космосу п’ять копійок видно! Яка війна в криївках?! Тебе ж миттєво вирахують! Я казав хлопцям: «Вас не туди ведуть, вам не те говорять – вас просто підставляють». Яка Абхазія, яка Чечня… Є ж зовсім інші технології ведення боротьби. Шкода, погубили багато хлопців, які служили в Радянській армії і мали відповідні знання та наснагу. Я хотів, аби хлопці з гопака йшли в армію, здобували вищу освіту і служили Україні на офіційному рівні. А хлопців відмовляють. Я бачу, той відмазався, той відкупив-

““ 

Я казав: «Ну добре, підготуємо людей, а що далі робитимемо, якщо, не дай, Боже, щось станеться?» – «Та от ми в гори підемо, будемо криївки копати, воювати». Та не смішіть курей – із космосу п’ять копійок видно! Яка війна в криївках?! Тебе ж миттєво вирахують!

повірив політикам – і це була моя дуже велика помилка.

У

жовтні 1992 року я привіз до хати залишки накладу своєї книжки «Традиції української національної фізичної культури», кілька тисяч примірників. Буквально до тижня часу – пожежа. Офіційна версія – мовляв, я міг то сам спалити. Яке сам?! Власну хату?! Сусіди бачили, що якісь люди на даху лазили біля комина. Мій товариш пожежник подивився і каже: «Цегла сплавлена до скла, температура мала бути до 1000 градусів, а книжки чи хатні речі дають до 700 градусів. За такої температури цегла на скло не плавиться. Отже, це щось сильніше». Але нічого такого в мене в хаті не було. 1994 року виходить моя книжка «Бойовий гопак» – і з листопада в мене починається низка перевірок. Директор школи №2, де я працював, каже: «Або звільняють мене, або я звільняю тебе». Ішов тиск – хтось був зацікавлений, аби це все прикрити. Ми мали шість залів, де було «залізо», бо також викладав і культуризм, – забрали все. Через півроку не дозволили тренуватись у залі «Лісотеху» на Чупринки. Причини незрозумілі. З ким не розмовляю, є відчуття, що люди не договорювали. У той

бойовим гопаком займаюся конкретно я. Чому він із Миколою Величковичем вирішив створити Українську федерацію рукопаш гопака, я не міг зрозуміти. Величкович колись займався гопаком, потім пішов у СНПУ, а згодом очолив організацію «Патріот України». Логіка, певно, така: експлуатуючи назву «бойовий гопак», вони автоматично накладають її і на свій бренд.

В

’ячеслав Чорновіл узагалі не розумів, для чого це все. Він вважав, що є тільки політичні методи боротьби, хоча деякі мої хлопці були у «Варті руху», помагали. Він був людиною іншого плану, не усвідомлював, що таке фактор сили, – через це й поплатився. Пропозиції творити напівбойові групи з боку наших парамілітарних організацій свого часу були, але я відмовлявся, бо знав Кримінальний кодекс і знав, чим подібне закінчується. Відповідальність буде на тому, хто організовує хлопців. Маразм наших псевдопатріотів зумовлений тим, що вони розраховують на селян і плебеїв, котрі життя сприймають украй примітивно. Я от ставив питання: «Ну добре, підготуємо людей, а що далі робитимемо, якщо, не дай, Боже, щось станеться?» – «Та от ми в гори підемо, будемо криїв-

ся. Питаю, що відбувається. Вони й пояснюють: «Та в нас армія не українська». То робіть її українською!

Я

не був «ядрьоним» націоналістом – я був спортсменом. Але наприкінці 1980-х думав: людина, котра стала націоналістом, – це ж дуже крута людина. У мене все було розписано за спортивним графіком: кросзалізо-мішок-спаринг. А є люди, які віддають час і зусилля державі, ідеї. Я ж прос­ то спортсмен – ну гопак розробляю, ну б’ю мішки, ну хто я такий, куди ж мені до них? Вони ж свідомі! А от коли я потрапив у те середовище – побачив багатьох моральних виродків, які ненавидять себе, які знищують себе тютюном і горілкою, для яких служіння зводиться до елементарних побутових проблем. Я був просто шокований. Використовували хлопців – наприклад, змушували клеїти листівки. Я приходжу, а хлопці не можуть тренуватися, бо всю ніч розповсюджували агітки. А завдання ж було в них не партіям помагати, а гопаком займатися.

І

з самого початку створення школи думав, що я роблю і куди веду людей. Ми мали якнайшвидше вийти на рівень олімпійського виду спорту (було передбачено види майстерності,

що тягнуть аж до майстра спорту міжнародного класу), з показовою програмою готувалися поїхати у США, Канаду, Польщу. Це ж не проблема навчитися морду бити. У світі є безліч бійців, які можуть не гірше від вас виступати, це ж така справа. Але от, скажімо, в айкідо голів не розвалюють і щелеп не ламають, а їх знає весь світ. Ушу, тайцзіцюань – це бойові системи, в яких ніхто нікого не б’є. Гопак міг стати візитною карткою держави: наш


особистість 17

сили — за це і поплатився Володимирові Пилату 57 років, народився у Львові. Батько працював у міліції. Наприкінці 1960-х почав займатися карате. 1977-го склав іспити на І дан. Водночас вивчає інші східні бойові мистецтва та кікбоксинг. Із 1987 року взявся за відновлення бойового гопака. 1989го став співорганізатором І Всеукраїнського з’їзду козацтва. У 1990-му створив асоціацію «Галицька Січ», на базі якої розвивав гопак. 1991 року видав першу книжку «Традиції української національної фізичної культури». У серпні 2001-го очолив Міжнародну федерацію бойового гопака. У 1999-му отримав звання генерала українського козацтва.

поступаються, наші ритми не менш милозвучні. Ми могли би з не меншим успіхом демонструвати це у світі, доводячи, що нам теж є що показати. Нехай гопак – це призабуте мистецтво, але якщо зараз Бразилія підняла як бойове мистецтво капоейру, яка донедавна була танцем, то це нікого не дивує. Скажімо, коли до влади прийшов Хрущов і світ почав дізнаватися про Україну, наші танцювальні колективи їздили до Японії й успішно там виступили. Після того японці потрапили до Києва – навчіть нас гопака. Їх на народні танці – ідіть учіться. Японці пояснюють, що хочуть вивчати бойове мистецтво, а наші кажуть: «Нема такого». Ті повернулися і з’явилась стаття, мовляв, в Україні є бойове мистецтво, але воно настільки засекречене, що нам показували лише його танцювальні елементи.

В

оїн, справжній воїн, повинен служити своїй державі та народові, захищати добро. Мені було важко зрозуміти людей, котрі вивчали бойові мистецтва, аби чинити кривду. В

““ 

• фото: hopak.frankivsk.org

Коли я потрапив у націоналістичне середовище – побачив багатьох моральних виродків, які ненавидять себе, які знищують себе тютюном і горілкою, для яких служіння зводиться до елементарних побутових проблем. Я був просто шокований.

одяг яскравий – шаровари, вишивана сорочка, взуття, а ще ритми. Зрештою, в нас зараз є осередки у США, в Канаді, Португалії. Я ж усе чесно досліджував на собі – хотів, аби наша

техніка була ефективна й не завдавала шкоди здоров’ю. Весь світ знає про пекінську оперу, про вистави, де майстри кунг-фу демонструють техніку під ритми. Але ж наші національні костюми не

Японії карате має державну підтримку і вони йдуть служити своїй країні. Це дуже почесно, коли майстер карате служить своєму народові. Я думав, що подібне буде і в нас із гопаківцями – з ідеєю

козацтва вони вдосконалюються, а ті, що досягнули вершин, мають честь і право служити своїй державі. Але в наших військах дозволу «на гопак» не давали. Чому американці всіляко підтримують бойові мистецтва, адже різної зброї винайдено вже чимало?! Бо це насамперед система виховання вольових, рішучих чоловіків. Я колись брав участь у перших боях без правил, умію воювати по-всякому і всіма видами зброї. Те, що я міг дати спецназу, нічим не поступається тому, що дає система Кадочнікова. Я пропонував генералам: давайте розробимо різні варіанти – «гопак для спецназу», «гопак для десанту», «гопак для внутрішніх військ». Я ж це все і так викладав, чимало хлопців із першого «Беркута» в мене займалися. В карате більш жорсткі і статичні позиції. Деякі речі азіатам, котрі регулярно сидять на підлозі, робити легше, ми ж сидимо на кріслах. Усюди пхають рукопашний бій, але гопак не слабший. Можу про це говорити, бо вивчав досвід і американської поліції, і «зелених беретів». Мені також доводилося затримувати озброєних злочинців – я перевіряв на практиці, як усе працює. На вищі рівні гопака я хлопцям так і не дав техніки. Не хочу цього брати на совість, адже учитель відповідає за учнів. Я старію – мені вже 57 років. Якщо не буде можливості навчати достойних, заберу з собою усе на той світ. Але кому це казати – Давимуці? (сміється. – ZIK).

Х

очуть стравити українців – і до того ведуть. Побоїще на 9 травня було сплановане не у Львові. Ті, хто нагнітав істерію, власних сил не мали, тож використали й футбольних фанатів. Хтось зацікавлений, аби зіштовхнути лобами захід та схід і влаштувати громадянську війну. В Україні всі починають воювати проти президента, хто б ним не став. Але зараз ситуація якась надто загрозлива. Телеефір насичений агресією, яку подають свідомо, або ж до жаху дебільним шоу-бізнесом, котрий глумиться з усього. У нас з одного боку ненависть, а з іншого – клоунада. Породити це може лише негатив. Націоналістичні ж гасла використовують, аби прийти до влади. Але де реальна підтримка української мови з боку тих, хто її завзято боронить? Нинішню зневіру породили ті, хто під націоналістичними гаслами йшов до влади, їм завжди

«п’ята колона» снилася. От прийшли до влади, чого ж ладу в державі не навели, чому пересварилися, чому як шакали почали ту владу шматувати? Замість того, щоби відправляти «бандитів у тюрми», почали воювати за нерухомість і за газ із нафтою. Якось один із націоналістичних діячів озвучив ідею: аби будувати державу, треба стати шляхтичем – слід наживати майно та нерухомість. І вони так активно почали все наживати, що забули про Україну. От, скажімо, взяти оточення Чорновола і проаналізувати його майновий стан… Його непомітно оточили якісь незрозумілі люди, нажилися-награбувалися – і далі їм начхати на все. Але аналізу цього так ніхто й не провів.

Г

рошей політики, аби я їх підтримував, мені не давали. Однак із патріотичними гаслами «треба допомагати нашим, але грошей ми не маємо», приходили. Та ми з хлопцями не є повними ідіотами і знаємо, скільки коштують білборди і скільки їх вішають по країні. Я ж не дитина, аби, дивлячись на їхні джипи, повірити, наскільки вони бідні. Я міркував: «Стоп! Секундочку. Як так: депутат не має бізнесу, то звідки в нього такі гроші, звідки будинки, машини?» Чому люди цього не рахують? З одного боку, ніби співчуваєш, бо то «наші», але чому ж вони «лендкрузерами» їздять? Смішно й гидко. Механізм паразитування нескладний: вони подають себе як бідних, опущених, переслідуваних, а все погане, мовляв, наробили «кляті жиди і Москва». Наші патріоти замість того, щоби будувати або бізнес, або державу, ходять і шукають винуватого. А шукати треба не ворогів, а друзів. Хлопців моїх використали – у жовтні 1997 року потягнули «бити комуністів». Хлопці молоді, запальні, а тут їм кажуть, що в усьому комуністи винні. Після того почалося… Але я тренер, виріс у спорті, тренувався і дружив з різними людьми різних національностей, чимало з них очолюють федерації карате. Вони мені співчувають, бо якби я лишився «в карате», міг би мати школу, учнів й не мати жодних проблем.

У

нас є безліч козацьких організацій, хоча різниця між українським і російським козацтвом в Україні суттєва. Російське козацтво доволі добре фінансує тамтешній уряд, була навіть акція «Козаки за Митний

союз». Це переважно колишні офіцери. Їх розписали по посадах та завданнях – і вони на території України проводять політику сусідньої держави. Прикро, але вони навіть за Кучми не мали таких прав і свобод, як зараз. Це недогляд Адміністрації президента і може призвести до великого конфлікту. Я очолюю координаційну раду з питань козацтва, але жодного разу ніхто мене не запросив в обласну адміністрацію, аби бодай спитати: «Володю, а що там у вас робиться?» Їм просто на це все глибоко начхати. У Дніпропетровській області виділяють 5 мільйонів гривень щороку на козацтво, у Запорізькій – близько 6 мільйонів. Коли ж я про це заговорив із покійним Петром Олійником (головою Львівської ОДА за президента Ющенка. – ZIK), він почав: «Яке ще козацтво?! Це ж явище, непритаманне Галичині!» Я порадив йому повчити історію. Бо звідки родом Конашевич-Сагайдачний, Кульчицький, Виговський?! Українське козацтво нікому не потрібне, починаючи з Чорновола, якого обрали гетьманом. Зараз воно ледве клигає. Серед нинішніх козаків є як ідейні люди, так і просто божевільні чи алкаші, котрі повдягаються у козацьку форму і торгують погонами й орденами. Це дискредитує саму ідею і оскверняє форму. Ось випадок, який мені розповів один бізнесмен: «Я відриваю від своїх роботяг гроші, сподіваючись, що козаки рухають українську справу. Приїжджаю – стіл від горілки гнеться. Вони хочуть зі мною пропивати мої ж гроші».

Н

ещодавно я казав молодим націоналістам: «Ви єднаєтесь у якісь групи, хочете когось бити. А чому не йдете Україні служити – наприклад, до війська на контрактну службу? Не можна воювати з рідною країною». Ідіть і вдосконалюйте владу особистим прикладом, служіть чесно та поводьтеся достойно. Питаю: «От ви з факелами пройшлися, а що доброго зробили? Може, ліпше би спортом позаймалися та військову освіту отримали? Бо ж Євген Коновалець в Австрійській державі здобув військову освіту». Аби воювати, спочатку слід навчитися воювати, а не сидіти збоку і скиглити: «І це не так, і те». Якщо маєте національну свідомість, проявляйте її на рівні державного апарату. Не любиш злодіїв – іди в міліцію. Не любиш міліції – іди в прокуратуру. Російських шпигунів бачиш – то йди в СБУ.

№21 31 травня 2012 року


споживач 18

З

Тестування курячої приправи Марка

гідно зі стандартом, приправи – це суміші пряноароматичні для перших і других страв, які є поєднанням спеціально підготовлених прянощів, солі, цукру, сушених

овочів і зелені з додаванням підсилювачів смаку або й без них. Звучить спокусливо. Насправді ж усе трохи інакше. Ми протестували шість курячих приправ, у яких оцінили

маркування та упаковку, перевірили їх у лабораторії за кількома показниками і провели дегустацію. За результатами порівняльного тестування загальну оцінку «відмінно»

отримали лише дві приправи – «Мівіна» та «Приправка». У «Ароматики», «Роллтона» і «Мрії» загальна оцінка «добре». Приправа «Торчин» отримала «задовільно».

«Мівіна»

«Приправка»

«Ароматика»

«Роллтон»

«Мрія»

«Торчин»

ТзОВ «Техноком»/ м. Харків

ПП «Парфюм»/ м. Харків

ЗАТ «Юроп Фудс ГБ»/ Росія

ТзОВ «Маревен Фуд Україна»/ м. Біла Церква, Київська обл.

ТзОВ «Кондитерпромторг-1»/ м. Чернігів

ТзОВ «Техноком»/ м. Харків

90

200

100

100

75

90

Білки/ жири/ вуглеводи

0,5/ 6,7/ 19,6

1,6/ 3,6/ 19,0

5,4/ 2,1/ 15,1

0,9/ 0,5/ 14,8

0,1/ 1,8/ 12,5

3,3/ 1,2/ 18,0

Енергетична цінність, ккал у 100 г

141

111

101

67

66,3

96

Термін/ умови зберігання

12 місяців/ при температурі не вище 25°С і вологості не більше 75%

24 місяці/ при температурі не вище 20°С і вологості не більше 75%

24 місяці/ при температурі не вище 20°С і вологості не більше 75%

12 місяців/ при температурі не вище 25°С і вологості не більше 75%

12 місяців/ при температурі не вище 25°С і вологості не більше 75%

12 місяців/ при температурі не вище 25°С і вологості не більше 75%

Сіль кухонна, суміш харчова для приправ (крохмаль кукурудзяний, пшеничне борошно вищого і першого ґатунку, пальмовий стеарин, часник, емульгатор лецитин соєвий), посилювачі аромату і смаку (глутамат, гуанілат і інозинат натрію), цукор, овочі сушені 3,4% (морква, цибуля ріпчаста, перець червоний солодкий), мальтодекстрин, ароматизатори (біле куряче м’ясо, курка), жир рослинний гідрогенізований, зеленина сушена 1,2% (цибуля зелена, порей, петрушка, кріп), куркума, регулятор кислотності кислота лимонна, м’ясо курки сушене 0,02%, барвник рибофлавін

Сіль, крохмаль кукурудзяний, підсилювачі смаку і аромату (глутамат натрію Е621), олія пальмова, морква столова сушена, паприка пластівці, сушена зелень петрушки, цибуля ріпчаста сушена молота, куркума, порошок м’яса курки, підсилювачі смаку і аромату (інозинат і гуанілат натрію Е631, Е627), зелень кропу сушена, ароматизатор харчовий ідентичний натуральному «курка»

Сіль, підсилювачі смаку і аромату (глутамат Е621, інозинат Е631 і гуанілат натрію Е627), кукурудзяний крохмаль, цукор, овочі (морква, часник, петрушка, селера, цибуля), олії (пальмова, соняшникова), ідентичний натуральному і натуральні ароматизатори (курка, перець), екстракт рослинних білків, куркума, екстракт спецій (карі), барвник (рибофлавін)

Сіль харчова кухонна йодована, овочі сушені (морква, пастернак), крохмаль модифікований, м’ясо курки сушене (порошок), посилювачі смаку і аромату (глутамат, інозинат і гуанілат натрію), зелень сушена (петрушка, кріп), куркума, ароматизатор ідентичний натуральному (курка), олія рафінована, барвник рибофлавін

Сіль кухонна, підсилювачі смаку і аромату: глутамат натрію, інозинат натрію, крохмаль кукурудзяний, морква столова, цукор білий, ароматизатор харчовий ідентичний натуральному «курка», зелень петрушки сушена, жир рослинний, цибуля ріпчаста сушена, куркума, зелень кропу сушена, перець солодкий шматочки, регулятор кислотності: кислота лимонна харчова, часник сушений, перець чорний, барвник штучний «цукровий колер»

Сіль кухонна, підсилювачі аромату і смаку (глутамат, гуанілат і інозинат натрію), мальтодекстрин, овочі сушені 1,8% (морква, часник, цибуля ріпчаста, паприка солодка), ароматизатор курячий (містить яйцепродукти), куркума, жир курячий 1%, зелень петрушки сушена, перець чорний мелений

Глутамат натрію (Е621), мг/кг *

2976

1369

1792

3314

3483

2807

Наявність курячого м’яса

Не виявлено (заявлений порошок м’яса у деяких приправ, можливо, не ідентифікується внаслідок повного руйнування ДНК-білків, у зв’язку з чим визначити наявність білка м’яса неможливо

Маса, заявлено/ фактично, г

90/ 90,1

200/ 200,2

100/ 100,0

100/ 100,0

75/ 76,0

90/ 90,2

Органолептика (80%)

Відмінно

Відмінно

Добре

Добре

Добре

Задовільно

Непрозорий, світло-жовтий

Непрозорий, жовто-зелений, зі шматочками паприки й інших овочів

Непрозорий, жовтий

Дуже світлий

Багато кропу і овочів

Непрозорий, жовто-зелений

Овочевий, виражений

Приємний овочевий, насичений

Овочевий, морквяний, не дуже насичений

Слабкий овочевий

Виразний кропу

Невиразний

Насичений, жирний

Овочевий, не дуже насичений

Овочевий, трохи пряний (гострий)

Овочевий, трохи водянистий

Не надто насичений, овочів і зелені (кропу)

Не виражений

Маркування (10%)

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Задовільно

Відмінно

Упаковка (10%)

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Загальна оцінка (100%)

Відмінно

Відмінно

Добре

Добре

Добре

Задовільно

Виробник

Маса, г

Склад

Вигляд (бульйон) Запах (бульйон) Смак (бульйон)

Приправа до курки чи замість курки?

К

оли у курячій приправі хтось хоче знайти м’ясо, мені стає смішно. Ну от насправді – навіщо у приправі до птиці потрібна курятина? Набір спецій, що ідеально пасує до вибраної страви, – ось що треба. Але ж так вважають не всі. До білого м’яса – червоні спеції. Тобто курятині пасує паприка, червоний перець і томатний соус. Це, звісно, питання смаку, але ж погодьтеся – приправа не повинна

складатися лише з солі й ароматизаторів. Та, виявляється, часто так і є. «Запах м’яса, ідентичний натуральному» – це не епізод з футуристичного фільму. Ваші улюблені кубики, які так по-домашньому виглядають у рекламі, зовсім не зобов’язані бути натуральними. Виробник переважно чесно вказує склад – щоправда, зазвичай неймовірно дрібними літерами. Петрушка, кріп та інші спеції теж часто у зміненому вигляді – спеціально

№21 31 травня 2012 року

• * За розпорядженням головного санітарного лікаря України №37 від 27.12.1999 р. – до 10000 мг/кг

синтезовані. Щоби приправа надавала яскравого аромату страві, також необхідні підсилювачі смаку – і їх ви теж знайдете у складі. Інозинат і гуанілат натрію – якось не дуже апетитно звучить, правда ж? Про це у рекламі не говорять. Як і про найпопулярніший підсилювач – глутамат натрію. Саме з ним часто пов’язують так званий «синдром китайського ресторану» – коли після великої кількості ароматної їжі люди відчувають незрозумілу

важкість у роті, потерпають від посиленого потовиділення і почервоніння обличчя. Річ у тім, що в деяких кухнях, у тому числі китайській, цю добавку використовують у надвеликих кількостях. За останніми дослідженнями, глутамат на- трію може негативно впливати на сітківку ока. Натомість у невеликих кількостях він навіть корисний – наприклад, міститься у щойно зірваних із грядки овочах, саме тому вони здаються нам найсмачнішими. Та в

Ольга Мовчан ведуча телепрограми «Книга скарг і пропозицій» на телеканалі ZIK knyga_skarg@ziktv.com.ua цьому випадку йдеться не про штучно синтезовану добавку, а про природну речовину, якої у приправі точно не знайдете. І нарешті щодо м’яса. Особисто я зовсім не хотіла б знайти сушену курятину в приправі до курки. Просто тому, що жодного сенсу в цьому не

бачу. Корисного в курячому жирі, що довго зберігався, точно нічого немає. Смачного, як на мене, теж. Тому те, що експерти, досліджуючи курячі приправи, виявили менше одного відсотка м’ясних продуктів, споживачів відштовхувати не повинно.


історія 19

Смерть від власної кулі Керівник Головного штабу УПА Олекса Гасин вистрелив собі у рот, рятуючись від погоні енкавеесівців

Богдан Білан

Щ

онайменше двічі Гасина помилково «впізнавали» серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки «Лицар» знову нагадував про себе. Про це навіть гордо рапортували Хрущову, котрий був тоді першим секретарем ЦК КП(б)У. «Ворогам така інформація була потрібна, щоби похвалитися результатами своєї роботи, отримати за це премію грішми, підвищення по службі. Усі свідки ж навмисне зізнавали те, чого хотіло совєтське начальство, помагаючи в такий спосіб “Лицарю” продовжувати революційну діяльність, бо вбитого більше не розшукуватимуть», – писав Василь Кук, останній командир УПА, історик.

• Олекса Гасин з дружиною Ольгою

5

січня, напередодні Святвечора, до Львова прибув Олекса Гасин – командир Головного військового штабу УПА, член Проводу ОУН. Він дуже хотів відсвяткувати Різдво разом із сім’єю – дружиною Ольгою та трьома діточками. Така зустріч була величезним щастям для підпільника, якому доводилося постійно роз’їжджати та переховуватися. Та це був останній світлий промінчик в історії сім’ї Гасинів. Далі – смерть, табори, дитбудинки… 31 січня близько сьомої години вечора до будинку на вулиці Богуславського, 14 (зараз Лукіяновича) підійшов чоловік у тілогрійці. Запалене світло у вікнах і гучні розмови змусили його минути дім, від якого віяло родинним теплом, але водночас і тривогою. Він почав швидко рухатись у напрямку вулиці Коперника. Із брами будинку вийшли кілька осіб і попрямували за ним… Тим чоловіком був Олекса Гасин, котрий саме цього дня намагався провідати своїх дітей. Переслідувачами ж стали співробітники зовнішнього спостереження 5-го відділу УМДБ.

Ч

екісти мали інформацію, що у Львові перебуває небезпечний «бандерівський бандит». Для його затримання проводили операцію «Омут», що мала на меті вистежити й ліквідувати членів Крайового проводу ОУН на Львівщині. У результаті цього завдання було отримано інформацію про те, що в селі Добряни перебуває родина одного з керівників ОУН, за прикметами схожого на Гасина. Тут

• Місце загибелі Шефа Головного штабу УПА: перехрестя вулиць Коперника – Стефаника

вистежили й затримали 25 січня 1949 року його дружину Ольгу. Дітей вона завбачливо залишила у Львові. Але й тут енкавеесівці їх виявили у доньки священика з Конюхова, рідного села Гасинів, яка мешкала на вул. Богу­ славського. Та змушена була зізнатися, що переховує дітей «Лицаря», який прийде їх провідати 31 січня. Досвідчений підпільник та один із найкращих конспіраторів ОУН, як стверджували навіть вороги, Гасин розумів, що це пастка. Та досвід підказував – шанси перемогти є в будь-якій ситуації. Коли один із переслідувачів спробував обігнати Гасина, щоби придивитися до його обличчя, «Лицар» вихопив револьвер, зробив два постріли і кинувся бігти у напрямку Головпошти. Вулицею якраз проїжджав трамвай – це міг бути порятунок. Гасин скочив на сходинку вагона і тут же отримав удар від міліціонера, котрий виявився всередині. Дмитро Веденєєв, майор СБУ, у статті «Пастка для Лицаря» так описує останні хвилини життя героя: «Наближалася погоня, Гасин устиг поранити міліціонера, який опинився поблизу, вистрелив собі в рот і помер на місці. У загиблого знайшли записку на клаптику цигаркового паперу (“грипc”). У ній Олекса Гасин пише дружині,

що дуже стурбований небезпекою її викриття. “Кохана, будемо разом – і тоді стільки будемо думати про нашу дальшу долю…”» Він ще не знав, що Ольгу вже заарештували 25 січня.

У

битого підпільника енкавеесівці кинули у вантажівку й відвезли неподалік у гараж приміщення НКВС на Дзержинського (зараз обласне управління СБУ на вул. Вітовського). Сюди невдовзі доставили й Ольгу. Донька Гасина Оксана так записала спогади матері про цю подію: «У Львові на Лонцького сиділа (зараз міське управління міліції на вул. Бандери, 1). Їй сказали: ви ідете – і ми вам щось покажемо. Через кілька годин їй показали тіло батька, щоби вона впізнала, бо вони ж мусіли з’ясувати, що то Гасин, переконатися, що то він. Мама не могла… Вона закам’яніла… Всередині ніби щось обірвалося. Було дуже покалічене лице. Мама казала, що був дуже страшний, аж важко впізнати. Впізнала за годинником, який подарувала йому на день народження. Вона казала: “Я його впізнала. Рана була в голову… Я зомліла… Я страшно плакала”». Цього разу смерть виявилася правдою. «Олекса Гасин загинув у трамвайному

• Усі цитати та фото – із книжки Григорія Дем’яна «Генерал УПА Олекса Гасин-“Лицар”», збірки документів і статей

вагоні, до якого заскочив, рятуючись від енкавеесівцівпереслідувачів, на скруті колії біля будинку Головної пошти у Львові», – зазначає у своєму фундаментальному дослідженні біографії «Лицаря» історик Григорій Дем’ян. Цю тезу підтверджує і архів СБУ, до якого зверталася донька Гасина: «Застрелився при спробі затримання його співробітниками УМДБ у місті Львові біля Головної пошти. На жаль, місце поховання встановити не вдалося». Зате вдалося встановити таблицю на місці загибелі, пам’ятник і створити меморіальний музей у рідному Конюхові. Пам’ятну таблицю було встановлено у п’ятдесяті роковини смерті 31 січня 1999го на розі будинку, що на перехресті вулиць Стефаника та Коперника. Її автори – скульптор Іван Самотос та архітектор Василь Каменщик. Чотири роки до того – 28 травня 1995-го – у рідному селі урочисто відкрито пам’ятник роботи того ж Івана Самотоса, а у 2000-му в родинній садибі запрацював меморіальний музей Олекси Гасина.

До четвертого класу його вчили вдома і навіть не випускали на вулицю – лиш би не проговорився, хто він. Але й такі умови стали для хлопця покращенням – до того були вічні втечі, переїзди та жахливі злидні. Донька господині дому згадує: коли Олега у восьмирічному віці привели до них, то на нього страшно було дивитися – худий, втомлений та дуже серйозний, він поводився, немовби йому було років на десять більше. Менше пощастило донькам Гасина Оксані та Дарині. Вони потрапили у дитбудинок. До всіх жахів переповнених післявоєнних дитячих закладів додався ще й спеціальний режим утримання, який межував із тюремним, – безперервний нагляд, ізоляція від інших дітей, заборона на прогулянки.

Д

ружину Ольгу, котра родом із того ж села, що й Олекса, чекала нелегка доля. Після смерті чоловіка її відпустили, сподіваючись захопити ще когось із верхівки ОУН. Та вона, будучи досвідченою підпільницею, зв’язковою Гасина та Шухевича, не заводила жодних контактів, а навпаки намагалася сховатися від стеження. Її знову ув’язнили у березні того ж 1949-го. Отримала десять років таборів. Звільнили у 1956-му. Вдруге одружилась із таким самим колишнім політв’язнем і поселилась у Броварах під Києвом, де й похована. Старший син Олег виховувався під зміненим прізвищем у родині Боднарів, котрі мешкали на вул. Лукіяновича.

• Меморіальна таблиця, встановлена на місці смерті Гасина

Усіх дітей відшукала сестра Ольги Марія та зробила їх спільне фото, яке відіслала матері. Діти ж і випросили листами у Ворошилова звільнення матері із заслання. Уже після смерті Сталіна вони зуміли здобути освіту. Олег закінчив Київський університет, Дарина – Львівський лісотехнічний, а Оксана – «Політехніку». Усі створили сім’ї та потішили бабцю онуками.

Олекса Гасин-«Лицар» Український політичний і військовий діяч (19071949). Шеф Головного військового штабу УПА, член Проводу ОУН. Полковник. Народився у селі Конюхів неподалік Стрия в родині заможного селянина, інженера-землевпорядника за фахом. Брав активну участь у діяльності товариств «Сокіл» і «Просвіта», був членом пластового куреня «Червона Калина» й УВО. Навчався у «Львівській політехніці», яку не закінчив через арешт польською поліцією. Потім був ще ряд арештів, польських і німецьких, під час яких велася активна пропагандистська та вербувальна робота серед в’язнів. Завдяки цьому українські націоналісти перетворили польські в’язниці на своєрідні осередки підготовки кадрів для визвольної боротьби. Разом з основною освітою ґрунтовно вивчав військову справу. Закінчив польську школу підхорунжих, зайнявши друге місце серед усіх учнів, що було нечуваним досягненням для українця. 1937 року закінчив скорочений курс Баварської воєнної академії. Через переслідування був змушений у вересні 1938-го податися в еміграцію. Там знайомиться з Євгеном Коновальцем, разом з яким готує сучасний «Військовий підручник», працює на посаді військового референта ОУН. 1941-го за безпосередньої участі Гасина складено розгорнутий план повстанських дій і створення УПА. Після проголошення 30 червня 1941 року у Львові Акта відновлення державної самостійності України був обраний на посаду заступника військового міністра. Із початку 1944 року Гасин очолив Групу УПА «Захід», згодом призначений на найвищу військову посаду УПА – Шефа Головного військового штабу. У тій складній ситуації Гасин виявив і дипломатичний хист. Він провів переговори з місцевими німецькими воєначальниками. В обмін на нейтралітет вони передали йому 40 ручних кулеметів, 3 гармати, 20 автоматів, 400 гвинтівок і боєприпаси. Ця угода дала змогу озброїти немало повстанців і ледь не коштувала життя її організаторові, якого звинуватили у співпраці з ворогом. У 1945-1948 pp. Гасин брав активну участь в організаційних нарадах лідерів підпілля, де було вироблено засади стратегії і тактики руху опору в післявоєнний період. Листувався з митрополитом Андреєм Шептицьким. «Всюди, щоби пережити, треба мати в то віру і треба мати дуже велику силу волі та спокій», – зі слів Олекси Гасина.

№21 31 травня 2012 року


телебачення 20 П’ятниця, 1 червня

• Ефір: 12 канал (Львів), 04:00-06:00, 12:00-16:00, 21:00-00:00 (у будні), 02:00-08:00, 21:00-24:00 (у вихідні та свята). Цілодобово у кабельних мережах Західної України та Києва. Супутник: АМОS 2 4W; частота – 11609.75 МГц.; FEC (корекція похибок) 3/4; символьна швидкість – 3600 Ксимв./сек.; поляризація – горизонтальна.

Субота, 2 червня

Неділя, 3 червня

Понеділок, 4 червня

Вівторок, 5 червня

Середа, 6 червня

Четвер, 7 червня

06:00 Перевірка на вечірку 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 Книга скарг і пропозицій 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:05 Погода 08:10 Чвертка з паном Марциняком 08:15 Твоє бачення. Вільний мікрофон 08:20 БудЕксперт 08:40 Every day 08:55 Телемагазин 09:15 Художній фільм 11:15 Програма захисту 11:35 На всі 100 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Прямим текстом 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з паном Марциняком 14:30 Твоє бачення. Вільний мікрофон 14:35 Здоров будь! 14:50 Художній фільм 16:50 Телемагазин 17:05 Хто тут живе? 19:00 Дрес-код 19:15 ПРАВОкація 19:40 Хіт-парад FM-TV 19:50 Телемагазин 20:05 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗ КУЛЬТ УРА!

06:00 На всі 100 06:55 Твоє бачення 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:05 Погода 08:10 Твоє бачення 08:15 Чвертка з п. Марциняком 08:20 Чоловічі розваги 08:35 Паті з FM-TV 08:55 Телемагазин 09:30 Скеля 10:10 Художній фільм 12:00 Погода 12:05 Хто тут живе? 13:50 Твоє бачення 14:00 Погода 14:05 101. Служба порятунку 14:25 Чвертка з п. Марциняком 14:30 Паті з FM-TV 14:50 Художній фільм 16:55 Телемагазин 17:10 Прямим текстом 19:00 Тема тижня 19:15 Чеховські оповідання 19:35 Чвертка з паном Марциняком 19:40 Твоє бачення. Вільний мікрофон 19:50 Телемагазин 20:10 Вечірня казка 20:35 КУЛЬТ УРА!

06:00 Художній фільм 08:00 Погода 08:05 Мультисвіт 08:30 Об’єкт-2012. Уся правда про Євро! 08:55 Телемагазин 09:10 Спільна правда 10:05 Художній фільм 12:00 Погода 12:05 Доміно 13:05 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗ КУЛЬТ УРА! 13:30 Книга скарг і пропозицій 14:00 Погода 14:05 Хто тут живе? 15:50 Телемагазин 16:05 Тема тижня 16:20 Sundaynews 16:40 Чвертка з паном Марциняком 16:45 Концерт «Пісні моря», 3 ч. 17:40 Дрес-код 18:00 Хіт-парад FM-TV 18:40 Чоловічі розваги 18:55 Телемагазин 19:10 Об’єкт-2012. Уся правда про Євро! 19:45 Чвертка з паном Марциняком 19:55 Твоє бачення 20:00 Дитяча трибуна 20:10 Вечірня казка 20:30 Обережно, діти!

06:00 Особистий прийом 07:00 Мультисвіт 07:30 Погляд на тиждень 08:15 Погода 08:20 Книга скарг і пропозицій 08:50 Хіт-парад FM-TV 08:55 Телемагазин 09:10 Художній фільм 11:15 Лісовий сектор 11:35 На всі 100 12:00 Тема тижня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Особистий прийом 13:25 Програма захисту 13:50 Чвертка з п. Марциняком 14:00 Тема тижня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Дитяча трибуна 14:35 Хіт-парад FM-TV 14:40 Every day 14:50 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗ КУЛЬТ УРА! 15:20 101. Служба порятунку 15:40 Чвертка з паном Марциняком 15:50 Телемагазин 16:05 Художній фільм 18:10 Програма захисту 18:30 Sundaynews 18:55 Телемагазин 19:15 Хіт-парад FM-TV 19:20 Перевірка на вечірку 19:45 Тема тижня 19:55 Хіт-парад FM-TV 20:00 Дитяча трибуна 20:05 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗ КУЛЬТ УРА!

06:00 ПРАВОкація 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 Чоловічі розваги 07:00 Мультисвіт 07:30 Тема тижня 07:40 Об’єкт-2012. Уся правда про Євро 08:05 Погода 08:10 Чвертка з п. Марциняком 08:15 Твоє бачення 08:20 Every day 08:30 Дрес-код 08:55 Телемагазин 09:10 Художній фільм 11:10 БудЕксперт 11:30 Здоров будь! 11:45 Власний бізнес 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 ПроКарпати 12:50 ПРАВОкація 13:15 101. Служба порятунку 13:35 Книга скарг і пропозицій 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з п. Марциняком 14:30 Твоє бачення 14:40 Every day 14:50 Хроніка надій та ілюзій 15:20 Прямим текстом 15:50 Телемагазин 16:05 Художній фільм 18:00 Доміно 18:55 Телемагазин 19:10 На всі 100 19:35 БудЕксперт 19:55 Здоров будь! 20:05 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій

06:00 Книга скарг і пропозицій 06:55 Хіт-парад FM-TV 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:05 Погода 08:10 Чвертка з паном Марциняком 08:15 Твоє бачення 08:20 ПРАВОкація 08:45 Every day 08:55 Телемагазин 09:15 Художній фільм 11:05 Хіт-парад FM-TV 11:15 Перевірка на вечірку 11:50 Тема тижня 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Об’єкт-2012 12:45 Люстрація 13:15 Дрес-код 13:30 Власний бізнес 13:50 Здоров будь! 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з п. Марциняком 14:30 Твоє бачення 14:35 Дитяча трибуна 14:40 Every day 14:50 Обережно, діти! 15:20 Прямим текстом 15:50 Телемагазин 16:05 Художній фільм 17:50 Телемагазин 18:05 КВК «Європа» 20:05 Вечірня казка 20:35 Обережно, діти! 21:00 Огляд дня

06:00 Чеховські оповідання 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 БудЕксперт 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:05 Погода 08:10 Чвертка з паном Марциняком 08:15 Твоє бачення 08:20 Власний бізнес 08:40 Every day 08:55 Телемагазин 09:10 Художній фільм 11:15 Люстрація 11:55 Хіт-парад FM-TV 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Хто тут живе? 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з п. Марциняком 14:30 Твоє бачення 14:35 Дитяча трибуна 14:40 Every day 14:50 Хроніка надій та ілюзій 15:20 Об’єкт-2012 15:40 Тема тижня 15:50 Телемагазин 16:05 Художній фільм 18:05 ПроКарпати 18:40 Чоловічі розваги 18:55 Телемагазин 19:15 Лісовий сектор 19:35 На всі 100 20:05 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій. Радянська Україна

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 22:00 101. Служба порятунку Ексклюзивні новини від рятувальників, оперативне відео з надзвичайних подій, фахові поради експертів і правила безпеки, а також відважні вчинки справжніх героїв, які живуть поруч із нами і не бояться рятувати людські життя. 22:25 Особистий прийом Телеприймальня ZIKу, яка допомагає прибрати невидимі бар’єри між людьми й чиновниками. Щоп’ятниці керівники області й міста у прямому ефірі відповідають на питання глядачів і допомагають вирішувати їхні проблеми відповідно до своїх повноважень. 23:35 КУЛЬТ УРА! 00:00 Художній фільм

21:00 Книга скарг і пропозицій Наймасштабніший споживчий проект Західної України перевіряє популярні товари та продукти: що ми насправді їмо і чим користуємось у побуті? Шокуючі результати лабораторних досліджень, безпрецедентні експерименти та невідомі подробиці виробництва, аби ви завжди могли зробити правильний вибір. 21:25 Погода 21:35 Тема тижня 21:45 Програма захисту 22:00 Доміно Троє гостей ігрової телепрограми дадуть свої оригінальні експрес-відповіді на 28 каменів-запитань журналіста Романа Шостака. Хвилина для відповіді – це замало часу для того, щоби вигадувати, і водночас дуже багато, щоби говорити по суті. 23:00 КВК «Європа» 00:00 Художній фільм

21:00 Погляд на тиждень Неупереджено, докладно, глибоко – про найголовніші події. Хвилюючі теми, фахові коментарі й обговорення топ-теми тижня із запрошеним у студію гостем. 21:45 Погода 22:00 Власний бізнес 22:20 БудЕксперт 22:45 Перевірка на вечірку 23:00 КВК «Європа» 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 22:00 ПРАВОкація Прихована камера, відверті інтерв’ю, екстремальні ситуації, реакції відповідальних осіб. Розслідування, що обурюють, шокують і захоплюють, а найголовніше – допомагають. Журналісти викривають порушників і хабарників, долають корупцію та зловживання в усіх сферах, щоби захистити право кожної людини на гідне життя. 22:20 Здоров будь! 22:30 ПроКарпати 23:00 Прямим текстом 23:30 Хроніка надій та ілюзій. Радянська Україна 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з п. Марциняком 21:50 Без цензури 22:00 Об’єкт-2012 Невідомі подробиці, приховані деталі підготовки кожного об’єкта, приуроченого до Євро-2012 у Львові. Чи за призначенням використовують багатомільйонні державні кошти, виділені на підготовку до футбольного чемпіонату? 22:25 Люстрація Колись глашатай ідей ленінського комсомолу… Йому запропонували очолити газету, яку В’ячеслав Чорновіл хотів бачити рупором демократії… Він уже шість років є депутатом ВР, але про його діяльність у парламенті відомо небагато... Степан Курпіль – вже тільки політик чи все ще журналіст? 23:00 Прямим текстом 23:30 Обережно, діти! 00:00 Художній фільм

21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 22:00 Хто тут живе? Уся правда про чиновників, депутатів, суддів і правоохоронців: для кого вони працюють – для народу чи для власного добробуту? У прямому ефірі в студії оприлюднюють результати журналістських розслідувань про нерухомість, майно, бізнес і видатки запрошеного держслужбовця. 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:50 Без цензури 22:00 Прямим текстом Про політику – лише прямим текстом! До відвертої дискусії Остап Дроздов запрошує експертів, аналітиків і політичних діячів. Актуальні події, що відбуваються у суспільстві, стають темою для обговорення у студії. Це програма для вдумливих телегурманів, що змушує не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а мислити. 00:00 Художній фільм

реклама

№21 31 травня 2012 року


особистість 21

Ми всі створені рівними, але народжуємося в нерівних умовах Найбільший вплив на нього мав Міккі Рурк

Б

ред Пітт приїздить у Канни чи у Венецію, немов ясне сонечко: мало хто викликає довкола своєї появи такий ажіотаж. Сміх сміхом, а цьогоріч на Лазурному березі з його появою навіть покращилася погода. Сам Бред серйозно ставиться до свого зоряного статусу і намагається (рідкісний випадок!) не лише заробляти 20 мільйонів за фільм, а й вкладати їх у нові проекти.

Про дітей

Вони ще надто малі, щоби перейматися моїми ролями. Наразі найбільше стурбовані тим, що всі намагаються їх сфотографувати. Вони вже знають, що куди б не пішли, на них скрізь чекають божевільні люди з фотоапаратами. І я вважаю, що це доволі жорстоко щодо моїх дітей. Тепер усі мої амбіції залежать від них. Якщо бачу якусь життєву історію, яка здасться мені важливою, погоджуюся брати в ній участь. Якщо зіграю в ній і мої діти будуть мною пишатися, коли виростуть і зрозуміють щось важливе в житті, – беруся за неї.

Про задоволення

Я витрачаю надто багато сил на те, щоби бути повніс-

Про самооцінку

Мій власний барометр завжди говорить, добре чи погано мені вдалося. З роками стаєш ніби ближчим сам до себе. За минулі п’ять років я це дуже добре зрозумів, краще усвідомив, яким я є. Як можу пристосуватися до ситуації? Хоча і наслідую Де Ніро весь час, ніколи не зможу ним стати.

Про впливи

У дитинстві на мене вплинув кінематограф – змушував думати над багатьма речами. Можливо, я ідеаліст, але мені іноді здається, що, створюючи фільми, можу здивувати і розважити глядача, який сидить у маленькому кінотеатрі в Оклахомі. Найбільший вплив на мене мав Міккі Рурк. Він для мене – джерело натхнення. У ньому поєднуються жорст­ кість і душевність. Він може бути водночас твердим як камінь і тендітним як папір. Він і Шон Пенн вразили мене – втім, як і більшість молодих людей того часу. Згодом ще був Ніколсон. Він чарівник.

технологію. Це особливо помітно у фільмі «Загадкова історія Бенджаміна Баттона».

• тю задоволеною людиною. Задоволений правильним вибором професії і тим, що живу з жінкою, яку кохаю. Задоволений, що мені вдалося побудувати велику та міцну родину. Сім’я – ризикована річ, бо що більше любові, то більше втрат. Це обмін – і я готовий піти на всі жертви. Але так було не зав­ж ди. Я провів 1990-ті, ховаючись. Почав відчувати себе жалюгідним. Був сповнений рішучості знайти кіно про цікаве життя, але сам я не жив цікавим життям.

Про Анджеліну

Однією з найправильніших та найрозумніших речей, які я будь-коли робив, є те, що матір моїх дітей – саме Анджеліна. Вона чудова. О, я такий щасливий бути з нею! Мені подобається разом із нею вчитися бути батьками. Я був здивований, наскільки це легко, автоматично, наскільки це інстинктивно. І зараз у мене з’явилася впевненість і віра в ці інстинкти. Маю на увазі, один звук уночі – й ви встаєте з ліжка і йдете до дітей, тому що ви, можливо, потрібні їм. Кажу своїм дітям: «Ви можете зробити безлад, але ви повинні прибрати потім його за собою». Вчу їх змалку бути вільними, а водночас відповідальними.

Про чутки

Справді не хочу нічого про себе слухати. Мене це спочатку дратувало, я намагався боротися з цим, але швидко усвідомив, що все це марно, тому просто став ігнорувати чутки...

Про продюсування

Понад усе люблю брати участь у розвитку цікавого проекту. Тому що багато фільмів – наприклад, навіть таких, як «Древо життя» (Бред Пітт представив цей фільм у Каннах 2011 року. – ZIK), – ніколи не дійшли б до публіки без хорошої підтримки. І я дуже радий, що можу впливати на цей процес і допомагати хорошим історіям виходити на широкий екран. Прагну, щоби після мене у житті залишилося щось серйозне – і хочу, щоби діти мною пишалися.

Про занепад кіно

У нашому бізнесі все відбувається і розвивається певними циклами. Нинішню ситуацію я порівняв би з тією, що була у пізні 1960-ті. І тоді, і тепер продюсери не хотіли ризикувати. Гроші вкладали в перевірені бренди, кінотеатри крутили нескінченні продовження та продовження продовжень. Але водночас відбувся і бум незалежного кіно.

Бред Пітт народився 18 грудня 1963 року в місті Шауні (штат Оклахома, США). Закінчив університет Міссурі, де вивчав журналістику й рекламну справу. Першу вагому роль отримав у телесеріалі «Даллас». У великому кіно з’явився 1991 року в драмі «Тельма і Луїза». За роль у фільмі «Дванадцять мавп» удостоєний номінації на «Оскар». Основні роботи: «Справжня любов», «Каліфорнія», «Легенди осені», «Інтерв’ю з вампіром», «Дванадцять мавп», «Сім», «Сім років у Тибеті», «Знайомтеся, Джо Блек», «Бійцівський клуб», «Бути Джоном Малковичем», «Великий куш», «Мексиканець», «11друзів Оушена», «12 друзів Оушена», «Троя», «Містер і місіс Сміт», «Вавилон», «13 друзів Оушена», «Убивство Джессі Джеймса боягузом Робертом Фордом».

Тепер, коли всі переходять на економічні цифрові камери, виробництво авторських фільмів знову стає привабливим. Самобутність тих проектів, які я фінансую – зокрема стрічки «Людина, яка змінила все», – у тому, що вони балансують десь посередині між артхаусом і мейнстримом.

Про шлюб

Ми з Енджі не одружимося до того часу, поки всі люди в країні не отримають можливість і право на шлюб. Ми живемо у великій державі, яка є демократичною. У нас є свобода і рівність, але все ж триває дискримінація. Не підтримую цього.

Про улюблені ролі

Одна з таких ролей – у «Каліфорнії». Вважаю, що саме у ній я здійснив ривок у акторському плані, відчув суть героя і справді зробив кілька серйозних відкриттів для себе. Але взявши цю роль як орієнтир ефективної вдалої роботи, а водночас працюючи над іншими речами, я трохи заплутався і дещо зіпсував. Коли тільки приїхав до Голлівуду, мені пропонували ролі лише в серіалах, а мені це було абсолютно нецікаво. Я хотів зніматися в кіно і дуже повільно просувався в цьому напрямку. А потім

прийшло інше прокляття – провідного актора.

Про режисерів

Обожнюю Алехандро Гонсалеса Іньяріту, мені подобається абсолютно все, що він робить. Подобається працювати з Девідом Фінчером. У нас із ним гармонія, розуміємо один одного з півслова – з цього все і почалося. Фінчер вимагає величезної віддачі й обожнює знімати. Він обож­ нює процес, він обожнює

Про архітектуру

Мабуть, якби я не став актором, став би архітектором, хоча навчався на журналістиці. Знаєте, мене запитують, чи буду коли-небудь режисерувати фільми, – але я охочіше зводив би будинки. Адже це дуже схоже на роботу режисера, тому що ви прогулюєтеся серед творів мистецтва, живете в них, оточені ними – це дійсно захоплює. Серед усіх міст світу мені, мабуть, найбільше подобається Венеція, тут весь час існуєш серед пам’яток мистецтва.

Про доброчинність

Усі життя однаково важливі. Очевидно, існує інформаційний дисбаланс, коли бачиш, що стільки людей помирає – особливо дітей – від укусів малярійних комарів і діареї. Бачу, що потрібно робити більше, ніж зараз робиться. Головна проблема в тому, що ці теми не потрап­ ляють до друку чи в ефір. Ми просто не отримуємо про це інформації. У нашому суспільстві є величезний запас оригінальних ідей і співчуття – і ми могли б більшою мірою змінювати стан справ. Ми повинні ставитися з увагою до проблем здоров’я на планеті, тому що хвороби, безперечно, можуть розповсюджуватися. Ми ж усі живемо в одній чашці Петрі. Люди створені рівними, але народжуються в нерівних умовах. Записала Катерина Сліпченко

№21 31 травня 2012 року


гумор, афіша, комікс 22

Смерть Героя

З

наєте, кохані мої, я досі під враженням величезної втрати для всіх українців – смерті Бориса Возницького. Незмінний керівник Львівської картинної галереї впродовж півстоліття, він, наче добрий дух скарбів культури, як ангел-охоронець десятиліттями оберігав надбання нашого народу. Здавалося, що так буде завжди. Бо важко уявити справи музейні у Львові й околицях без цього одержимого своєю справою чоловіка. Але смерть невблаганна – на Личаківському цвинтарі поховали Героя України Бориса Возницького. Він, мабуть, один із небагатьох, хто цілком відповідав званню Героя України. Ви лиш уявіть: ще з шістдесятих років рятував від знищення культурну спадщину народу. Його зусиллями повернуто до життя понад 30 тисяч експонатів! Дух захоплює від обширів діяльності цієї Людини! І навіть у 85 років він був діяльним і наполегливим. Цьогоріч має збутися його чи не найбільша мрія – Пінзеля виставлятимуть у Луврі, в Парижі! На жаль, без Бориса Возницького. А він так тішився , що львівське мистецтво зможуть оцінити в культурній столиці світу!.. Прикро. Прикро й за незакінчену реставрацію Підгорецького та Золочівського замків. Прикро й за те, що не збулася ще одна його мрія – відкрити пантеон українським гетьманам. Два роки він шукав поховання Івана Виговського – і таки знайшов у Жидачівському районі, звідки той родом. Возницький сподівався, що в пантеоні буде поховано останки ще Калнишевського та Дорошенка... Чи здійсняться ці мрії? Це залежатиме від нас. Чи зможемо продовжити його титанічну працю? Зберегти безцінні скарби? Чи розграбуємо і продамо за безцінь? Мені пригадалися слова Бориса Возницького, звернені до нас: «Аби залишитися нацією, ми повинні розуміти, що наше найбільше надбання – це культурна спадщина. Без неї жоден народ не має майбутнього». Гадаю, це справжній заповіт великого Українця. Але чи варті ми його? Хіба нє?

№21 31 травня 2012 року

Європейська пам’ять про ГУЛАГ 31 травня, 18:00

Книгарня «Є» (просп. Свободи, 7) Упродовж 1939-1953 років у табори і спецпоселення до Сибіру та Середньої Азії було депортовано близько мільйона осіб із країн Європи. Команда вчених із різних країн зібрала чимало фото, відео й документів із приватних та державних архівів, записала 160 інтерв’ю з колишніми депортованими. Дослідники Марта Кравері та Катрін Ґуссефф поділяться з нами тим, що знають про жертв ГУЛАГу та спецпоселень.

Вхід вільний

Малярство Петра Гуменюка До 6 червня

Культурно-мистецький центр «Дзиґа» (вул. Вірменська, 35) Петро Гуменюк – один із засновників мистецького товариства «Шлях», працював як художник-реставратор у Національному музеї у Львові. Тепер трудиться художником у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса. Працює переважно в улюбленій царині живопису, графіки та іконопису. Професійна сфера зацікавлень цього автора – це зазвичай малярство, графіка, ікони.

Вхід вільний

Вечірка з Mad Heads XL

«Абсент» від Андруховича та Karbido

31 травня, 22:00

31 травня, 19:30

Клуб «Picasso» (вул. Зелена, 88) Запальна вечірка від радіо «Люкс ФМ», яка відбудеться останнього весняного дня, має знакову назву – «З новим літом!» Хедлайнером вечора є легендарний український гурт Mad Heads XL. Група вперше вийшла на сцену 8 грудня 1991 року. Відтоді музиканти встигли записати 7 альбомів, випустити 20 відеокліпів, дати 1000 концертів. Пісню-хіт «А я на морі» встановили як рінгтон 200 000 осіб.

100 грн

Перший український театр для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка, 11) «Абсент» є останньою частиною музично-поетичної трилогії польського гурту Кarbido і Юрія Андруховича. Це створена за мотивами роману «Перверзія» синтетична лірико-музична програма, підсилена та доповнена візуалізацією. Юрій Андрухович співпрацю з польським гуртом Karbido вважає однією з найвдаліших у своїй творчій біографії.

60-80 грн

Прометей із 31 травня

С

трічка Рідлі Скотта «Чужий» 1979-го стала етапною подією в історії фантастичного кінематографа і відкрила світові зірку Сігурні Вівер. Мусило проминути більш ніж тридцять років, за які на екрани вийшло ще три фільми – «Чужі», «Чужий-3» та «Чужий: воскресіння» роботи інших режисерів, – щоби Рідлі Скотт наважився повернутися до теми, яка колись прославила його ім’я. Про те, що відбудуться зйомки приквела славетної стрічки, вперше стало відомо у середині

2009 року. Рідлі Скотт запропонував продюсувати новий проект, а згодом і погодився стати його режисером. У результаті переробки первісного сценарію стало зрозуміло, що стрічка буде не стільки приквелом, скільки повноцінним фільмом, цілком окремим проектом, який може існувати без будь-якої прив’язки до «Чужих». За задумом Рідлі Скотта, дія нового фільму розгортається за 30 років до подій, описаних у першому «Чужому». У листопаді 2010-го стрічку запустили у виробництво, у січні 2011-го підтверджено її назву –

«Прометей». Головну роль у ній отримала шведська акторка Нумі Рапас, яка вразила Скотта грою у фільмі «Дівчина з татуюванням дракона» 2009 року. Окрім багатьох відомих кінотворців (наприк­ лад, оператора Даріуша Вольскі, який знімав усі серії «Піратів Карибського моря» чи оскароносного художника-постановника Артура Макса), до роботи над проектом залучили і швейцарського художника Ганса Рудольфа Гігера – творця образу того першого, нині вже класичного Чужого. Шанувальники цього доволі специфічного фантастично-­

хорорівського жанру побачать не просто ще один блокбастер, переповнений комп’ютерними спецефектами. Режисер намагався повернутися до джерел створення повномасштабних декорацій і якомога менше використовувати зображення, створене на комп’ютері, – він воліє працювати на натурі. «Прометей». США, 2012. Жанр: трилер, фантастика, бойовик. Режисер: Рідлі Скотт. У голов­них ролях: Нумі Рапас, Майкл Фассбіндер, Шарліз Терон, Ідріс Ельба, Гай Пірс, Логан Маршалл-Грін та ін.


кросворд, знижки 23

Усі знижки Львова •

Гардероб До 2 червня до 50% на одяг у магазинах Arber

«Плоди пізнання» Ольги Пильник

Євро-2012

Презентація антології «Тотальний футбол»

До 3 червня 20% на всі сумки у магазинах Derby; дві речі за ціною однієї у Marks&Spencer («Кінг Кросс Леополіс»)

«Місце гри» Юрія Дячишина

До 17 червня 40% на босоніжки та сумки у Steve Madden («Кінг Кросс Леополіс»)

5-24 червня, 11:00-18:00 До 8 червня

«Зелена канапа» (вул. Вірменська, 7)

Галерея «IconArt» (вул. Вірменська, 26)

Галерея презентує групову виставку, присвячену Євро-2012. Адже це не лише спортивні змагання, а явище, що захоплює всі аспекти суспільного життя. Серйозно або й із іронією учасники виставки створять унікальні арт-об’єкти на тему футбольного чемпіонату, різноманітні за жанром – від живопису до інсталяцій. Попередній список учасників: А. Атоян, Н. Бартків, Н. Гайдаш, С. Декалюк, О. Казнох, О. Кравченко, М. Паленко ті ін.

Світ, який авторка облаштувала у стінах галереї, нагадує передісторичні часи едемського саду. Тут можна відчути себе першолюдьми. Химерні «дерева», що випромінюють світло, зроблені з глини – матеріалу буденного і водночас міфологічного. Перші люди були з глини, однак такий символспогад залишався малозрозумілою метафорою, аж поки не оприявнились оці глино-дерева, цей земляний сад...

Вхід вільний

4 грн

Програма II Міжнародного джазового фестивалю Alfa Jazz Fest 2012

1 червня, 18:00

До 31 червня

Кав’ярня-книгарня «Кабінет» (вул. Винниченка, 12)

Галерея «Дзиґа» (вул. Вірменська, 35)

Антологію представлять упорядник Сергій Жадан, а також письменники Євген Положій і Наташа Ґерке (Польща). Книжка призначена передусім тим, хто хотів би більше дізнатися, що ж стоїть за цією грою, чим живуть стадіони після того, як завершуються матчі, та що запалює серця і горлянки десятків тисяч чоловіків. Кожен з авторів антології написав про одне з міст, у якому відбудуться матчі Євро-2012.

Фотопроект показує традиційні місця гри у вуличний футбол – гри без мільйонних гонорарів, без реклами. Шкільні стадіони, дворики будинків і під’їзди, де постійно проходить свій чемпіонат, незалежно від сезону, не чекаючи на Євро-2012. Це гра без квитків і без глядачів. Та й суддею теж ніхто не хоче бути, адже рефері не можна копати м’яча. Це гра для власного задоволення.

Вхід вільний

До 30 червня до 30% на нову колекцію взуття у Antonio Biaggi («Кінг Кросс Леополіс») До 7 липня до 50% на окремі речі у Colin’s

До 31 травня до 30% на демісезонний одяг у «Антошці»; 33% на штани у «Тигресі» (вул. Патона, 37, «Сріблястий»); 25% на товари травня у Babyzone (вул. Вашингтона, 8); 25% на дитяче взуття ТМ FROODO у Babyzone (вул. Вашингтона, 8)

Вхід вільний

Кросворд

До 3 червня до 40% на одяг у «Пелікані» До 5 червня Більше купуєш – більше знижок у Babyzone (вул. Вашингтона, 8) До 7 червня 20% на дитячий одяг із нової колекції у Chicco («Магнус»)

1-3 червня

A

lfa Jazz Festival – джазовий фестиваль міжнародного масштабу, який не тільки збирає найкращих музикантів світу, а й дарує Львову чудове свято у найкращих традиціях європейських музичних подій. Концерти відбуваються під відкритим небом, що надає старому місту особливої атмосфери.

Парк культури імені Б. Хмельницького •

1 червня

19:00 – Квінтет Кенні Гарретта (CША) 21:00 – Рішар Бона (Камерун) •

2 червня

19:00 – Кассандра Вілсон (США) 21:00 – Джон МакЛафлін і «4th Dimension» (Великобританія) •

3 червня

19:00 – Тріо Джона Патітуччі (США) 21:00 – Джино Ваннеллі (Канада) Площа Ринок •

1 червня

17:00 – ManSound + «Піккардійська терція» (Україна) 18:30 – Проект Ніколая Моісеєнка (Росія)

Діти

До 10 червня у «Будинку іграшок («Південний») знижка на конструктори Lego; 20:00 – Тріо Скотта Гендерсона (США) •

до 15 липня 25% на найпопулярніші іграшки Fisher Price; до 17 червня – знижки за хороші оцінки;

2 червня

17:00 – Квартет Аркадія Шилк­лопера (Росія) 18:30 – Група Марека Напьорковського (Польща) 20:00 – «Діслокадос» (Україна) •

Площа біля Палацу Потоцьких

2 червня

11:30 – Секстет Григорія Паршина (Україна) 13:30 – Тріо Іванов – Гладенький – Волков (Україна) 15:30 – Квінтет Ольги Лукачової (Україна) •

до 30 червня до 50% на ляльки MOXIE і BRATZ;

3 червня

17:00 – Денис Мороз & AQ (Україна) 18:30 – Мікі Бірта і друзі (Угорщина) 20:00 – Walk Away (Польща)

до 23 червня 25% на машинки «Тачки» у «Будинку іграшок» та «Антошці»

3 червня

11:30 – Тріо Наталії Лебедєвої (Україна) 13:30 – Vitimes (Німеччина – Білорусь) 15:30 – Квартет Олексія Саранчина (Україна)

По горизонталі:

1. Начальник варягів, брат Синеуса і Трувора. 4. Доказ непричетності до злочину. 5. Наркотик з індійських конопель. 6. Авто за викликом. 8. Сітчаста приклеєна тканина для вишивання. 9. Музичний стиль і танець, що виник на півночі Бразилії. 12. Ціна товару, зазначена в прейскуранті. 16. Трясовина. 17. Проявник у фотографії. 18. Валка верблюдів у пустелі. 21. Мінеральна вода Трускавця. 23. Блискуча цятка, блискітка (перен.). 25. Тварина, що має дев’ять життів. 26. Озброєна група злочинців. 27. Острів, який ще інколи називають Еспаньйола. 28. Бронхіальна … .

По вертикалі:

1. Квітка «любить-не любить». 2. Район, область. 3. Звання після старшого лейтенанта. 5. Крики, галас. 7. І електрично заряджена частина, і співак … Суручану. 9. Тверда накладка на місці перелому кістки. 10. Комаха, яку підкував Лівша. 11. Дерев’яне паливо. 13. Заправлене закваскою рідке тісто. 14. І дурень, і роман Достоєвського. 15. Квітка, емблема королівської влади у середньовічній Франції. 19. Сузір’я зодіаку після Близнюків. 20. Річка з водоспадом у Північній Америці. 21. Пластинка, що прибивається до каблука. 22. Американська актриса … Турман. 24. Він завжди має рацію.

Дім До 31 травня кухні на замовлення зі знижкою 35% у салоні BRW (вул. Луганська, 18); 20% на дивани у «МебліСтиль» (вул. Наукова, 10); третя річ в подарунок у Брокарді («Кінг Кросс Леополіс»); акційна ціна на контактні лінзи у «Люксоптиці» (просп. Шевченка, 3); до 25% на туристичне спорядження у «Спортеку» До 3 червня до 40% на меблі й освітлення у BRW До 30 червня каскадні знижки на вбудовану техніку в «Ельдорадо» Колонка підготована спільно з львівським онлайн-журналом

Надсилайте знижки на editor@zakupy.lviv.ua

№21 31 травня 2012 року


№21 31 травня 2012 року

zik #21  

Тижневик ZIK

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you