The AIR by KBP - April 2021

№ 11 Квітень, 2021

КОНТИНЕНТ, ЯКИЙ ДИВУЄ ЛІМПОПО. Побачити на власні очі КИРИЛО КАРАБИЦЬ: «Диригент — провідник енергії» SONGHOY BLUES і берег пустелі СУЧАСНЕ АФРИКАНСЬКЕ МИСТЕЦТВО

МАКСИМ ІВАНЧУК: ТВОРЕЦЬ КРАСИ

THE AFRICA ISSUE

April ‘21 | INSPIRE

1

2

INTRO | April ‘21

ШАНОВНІ ПАСАЖИРИ, команда КВР вітає вас!

Технологічний прогрес дає змогу легше відкривати міста, країни і навіть континенти. Дістатися літаком, наприклад, до Африки можна орієнтовно за три години — і опинитися зовсім в іншому світі. Там, де найбільша піщана пустеля Сахара. Там, де люди знають, за різними оцінками, понад 2000 мов. Там, де незабутні заходи сонця і найяскравіше різноманіття тварин на планеті — неймовірні жирафи, зебри, горили, гіпопотами... Наразі з КВР виконуються прямі регулярні рейси до Каїра, а чартерні рейси, як завжди, поєднують Київ із Хургадою і Шарм-ель-Шейхом. Також серед українців дедалі популярнішим стає Занзібар. Цей номер The Air присвячений саме Африці. Читайте і надихайтеся, плануйте подорожі з нами та відкривайте світ.

З любов’ю, ваш КВР

April ‘21 | INTRO

1

ЗМІСТ 8

КОНТИНЕНТ, ЯКИЙ ДИВУЄ.

Більш ніж пустеля

16

20 8

24

КІНО-АФРИКА:

з півдня на північ, із заходу на схід

МАКСИМ ІВАНЧУК:

творець краси

КИРИЛО КАРАБИЦЬ:

«Диригент — провідник енергії»

30 34 36

SONGHOY BLUES.

Талант замість зброї

DOBKINA:

пише пісні в літаках

ЖОДНИХ КЛІШЕ

від Трістана дю Плессі

20

44 50 54

РИМА САКУА:

born to be wild

ГЕОРГІЙ ЗУБКО

про найближчі плани KBP

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО АФРИКИ.

№ 11

КВІТЕНЬ 2021

Головна редакторка: Олена ІВАНОВА (063) 837-14-52 helena.ivanova.mail@gmail.com Літературна редакторка: Ксенія ЛИТВИН Дизайн і верстка: Юлія БАБУШКО, Анастасія БОЙКО, Оксана КАТЕРЕНЧУК, Даша АКУЛОВА Відділ реклами: Юлія АГЕЄВА (097) 849-85-86 air@inline.in.ua Видавець і засновник: ТОВ «ІН ЛАЙН» 03189, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, оф. 43 (050) 198-56-94 Адреса редакції: 03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6д, оф. 43 Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 24125-13965P. Видане Міністерством юстиції України 01.10.2019. Шрифт: Bandera Display Cyrillic Друк: ТОВ «Перша зразкова друкарня» 61001, м. Харків, вул. Конєва, 21 www.exp-print.com.ua Наклад: 5000 примірників Вихід із друку: 5 квітня 2021 року Над номером працювали: Ганна Панахно, Ганна Безрукова, Ксенія Литвин, Юліанна Кокошко, Дарія Демура, Інна Сословська, Світлана Остін, Євгенія Прорвіна, Юлія Козда, Тетяна і Кирило Лазовські, Олена Іванова, Ірина Баранівська, Катерина Сафронова, Юлія Риндіна

Яке воно?

60

ПРОСТО, ПРЯНО, ЕКЗОТИЧНО.

Гастрономічна мандрівка Африкою

36 66

ЛУКСОРСЬКИЙ ОБЕЛІСК:

шлях між цивілізаціями

70 74 80 54

2

84

ЛЕОПОЛЬД ІІ

та Вільна держава Конґо

САФАРІ В ТАНЗАНІЇ:

tips & tricks

ЛІМПОПО.

Побачити на власні очі

#KBPOFFSTAGE Вячеслав Цілик

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЖУРНАЛУ Журнал розповсюджується безкоштовно на території міжнародного аеропорту «Бориспіль». Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. У разі надання готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що макет відповідає вимогам законодавства України. У цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію і дозвіл на розміщення та використання на території України, а всі рекламовані товари та послуги, що підлягають обов’язковій сертифікації та вимагають наявності ліцензії, сертифіковані й мають відповідну ліцензію. Також у разі надання оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це жодним чином не обмежує права третіх осіб. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Усі права захищені. Передрук і будь-яке використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу редакції.

INTRO | April ‘21

April ‘21 | INTRO

3

KBP: НОВИНИ

ВІДНОВЛЕНО АВІАСПОЛУЧЕННЯ МІЖ ЛАТВІЄЮ ТА УКРАЇНОЮ 17 березня літак «Airbus A220-300» авіакомпанії «airBaltic» привіз пасажирів із Риги до «Борисполя» після року відсутності польотів.

Представники авіакомпанії повідомили, що з переходом на літню навігацію із 28 березня рейси за маршрутом Київ — Рига виконуватимуться чотири рази на тиждень, і далі поступово частота рейсів збільшуватиметься.

30 РОКІВ ПОЛЬОТІВ «AUSTRIAN AIRLINES» ДО KBP 1 квітня 1991 року «Austrian Airlines» виконала перший політ в Україну за маршрутом Відень — Київ. У KBP зустріли водяною аркою «Embraer 195» «Austrian Airlines», який цього дня привіз пасажирів із Відня. Керівники аеропорту привітали генерального директора «Lufthansa Group» в Україні Рене Койнзака та екіпаж із річницею першого польоту й обмінялись подарунками.

«"Lufthansa Group" вірить у швидке відновлення українського ринку. Наші клієнти хочуть подорожувати знову, як це було до кризи», — зазначив Рене Койнзак. Вітаємо наших давніх партнерів із «Lufthansa Group» і бажаємо подальшого розвитку та безпечних польотів. Цьогоріч одразу дві авіакомпанії «Lufthansa Group» відзначають 30 років із першого польоту до KBP. 1 квітня — «Austrian Airlines», 28 жовтня — «Lufthansa».

4

ЛОУКОСТЕР «ANADOLUJET» ЗАПУСТИВ РЕЙСИ З АНКАРИ ДО KBP Дочірній лоукостер «Turkish Airlines» — «AnadoluJet» — 30 березня виконав перший рейс з Анкари до Києва. Також в українському офісі авіакомпанії повідомили, що в сезон літньої навігації авіакомпанія відкриє регулярні рейси з Києва до Даламана. Польоти в Даламан стартують із 30 квітня з частотою двічі на тиждень. Літак вилітатиме з Даламана до Києва щочетверга і щонеділі о 23:00. Вильоти з Києва заплановані щопонеділка і щоп’ятниці о 02:20.

ІНФОРМАЦІЙНА СТОРІНКА ДЛЯ МАНДРІВНИКІВ Незважаючи на втілені протиепідемічні заходи, в багатьох країнах досі зберігається доволі висока кількість хворих на COVID-19 і діють жорсткі карантинні обмеження. Якщо збираєтесь у закордонну подорож, необхідно завчасно перевірити правила перетину кордону, а також ознайомитись із правилами перельоту на сайті авіакомпанії. Вам може стати в пригоді інформаційна сторінка, на якій можете перевірити актуальний режим в’їзду та транзиту для громадян України в будь-якій країні світу. Інформаційна сторінка VisitUkraine доступна за QR-кодом.

KBP | April ‘21

April ‘21 | KBP

5

АВІАЦІЙНІ НОВИНИ

ЧИСЛО ЧАРТЕРІВ З УКРАЇНИ ДО ТУРЕЧЧИНИ 2021 РОКУ ПОБ’Є ВСІ РЕКОРДИ Число чартерних перельотів між містами України й Туреччини в літньому сезоні 2021-го збільшиться на 62%, як порівняти з докризовим 2019 роком. Про це йдеться в дослідженні Української асоціації туристичних агентств. За основу організація взяла один тиждень у червні, оскільки в цьому місяці польотні програми запускають на повну потужність. Дані показали, що в поточному сезоні авіакомпанії планують виконувати 326 рейсів на тиждень між містами

України й Туреччини, тоді як 2019-го показник становив 201 рейс. Понад третину перельотів — 128 — заявлено на лінії Київ — Анталія. З урахуванням рейсів із регіональних аеропортів на Анталію припадатиме 80% чартерного ринку між Україною і Туреччиною. Рейси на цей курорт заплановані з Києва, Дніпра, Запоріжжя, Львова, Миколаєва, Одеси, Харкова, Херсона та Чернівців. Також туроператори заявили рейси з Києва до Аланії; з Києва, Запоріжжя, Львова, Одеси, Харкова в Бодрум; з Києва, Запоріжжя, Львова, Харкова в Даламан; з Києва в Ізмір. Джерело: avianews.com

МАУ ВІДНОВЛЮЄ ПОЛЬОТИ З КИЄВА ДО БЕРЛІНА, ВІЛЬНЮСА ТА БАРСЕЛОНИ Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» відновила низку рейсів, які було призупинено через пандемію COVID-19. Із 28 березня 2021 року компанія здійснюватиме польоти за маршрутом Київ — Берлін — Київ, із 29 березня — Київ — Вільнюс — Київ, а з 14 квітня — за маршрутом Київ — Барселона — Київ. Починаючи з квітня 2021-го МАУ планує відновити власну маршрутну мережу на 64% обсягу 2019 року. Джерело: flyuia.com

«SKYUP» ПРОПОНУЄ КОРОТКОТРИВАЛІ ПОДОРОЖІ ДО ГРУЗІЇ «SkyUp» із березня сформував туристичні маршрути з України в Грузію, які включають переліт рейсами авіакомпанії і розміщення в готелях. Для проживання можна вибрати три готелі в центральній частині Тбілісі й чотири готелі в Батумі. Усі готелі мають категорію 3* або 4*. Тури до Грузії включають перебування в країні від двох до чотирьох ночей залежно від дати вильоту. Джерело: skyup.aero

6

KBP | April ‘21

АВІАЦІЙНІ НОВИНИ

«WINDROSE» ПРОДОВЖУЄ ПОЄДНУВАТИ МІСТА УКРАЇНИ Авіакомпанія продовжує поєднувати міста України і здійснює польоти в Одесу, Львів, Івано-Франківськ, Запоріжжя, Дніпро, Харків, Херсон, Миколаїв. «Тим, хто бажає придбати квитки авіакомпанії за максимально вигідною ціною, необхідно пам’ятати: квитки з датою вильоту через два-три місяці дешевші, ніж ті, що на найближчі дні. Також не варто забувати: авіаквитки з вильотом у вівторок або в середу зазвичай дешевші, ніж ті, що з вильотом в інші дні тижня», — зазначається на офіційному сайті «Windrose». Джерело: windrose.aero

КИЇВ

КЕЛЬН

«RYANAIR» АНОНСУВАВ НОВИЙ МАРШРУТ ІЗ КИЄВА «Ryanair» має намір з’єднати авіамаршрутом українську столицю з Кельном із 3 липня. Авіакомпанія виконуватиме польоти за напрямком двічі на тиждень. Рейси з Києва до Кельна внесені до розкладу по середах і суботах. Також «Ryanair» планує влітку поєднати Одесу та Барселону. Джерело: avianews.com

April ‘21 | KBP

«AIRBUS» ВИПУСТИВ ОСТАННІЙ ЛАЙНЕР-ГІГАНТ A380 «Airbus» випустив останній лайнергігант A380 і відправив його із заводу в Тулузі до Гамбурга, щоб провести роботи з підготовки до передачі замовнику — авіакомпанії «Emirates» із Дубая. Європейський виробник вирішив закрити програму ще 2019 року через відсутність нових замовлень на найбільший пасажирський літак у світі із двома повноцінними палубами. Завдяки габаритам A380 дозволяв авіакомпаніям встановлювати розкішні

салони першого класу з персональними каютами для пасажирів. Це робило подорож незабутньою, однак через наявність чотирьох двигунів лайнеригіганти програвали дводвигунним літакам в економічності. Як наслідок — нові замовлення на модель A380 останніми роками не надходили, а авіакомпанії почали поступово виводити такі літаки із флоту ще до кризи в галузі, викликаної пандемією коронавірусу. Джерело: avianews.com

АВІАКОМПАНІЇ «LUFTHANSA GROUP» ЗБІЛЬШАТЬ КІЛЬКІСТЬ РЕЙСІВ З УКРАЇНИ «Lufthansa», «Austrian Airlines» і «SWISS» більш ніж удвічі збільшують кількість рейсів із України з початком літнього розкладу.

«Lufthansa»: Київ — Франкфурт: збільшується частота з 9 до 14 рейсів на тиждень із 28 березня. Київ — Мюнхен: відновлюється маршрут із 15 березня до 5 рейсів на тиждень, і з червня — до 12 рейсів.

«SWISS»: Київ — Цюрих: збільшується частота до 3 рейсів на тиждень з 15 березня та 6 рейсів із червня.

«Austrian Airlines»: Київ — Відень: 4 рейси на тиждень із наступним збільшенням частоти до 7 разів на тиждень. Джерело: wing.com.ua

7

Inspire ГОРИЗОНТИ ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ РАЗОМ ІЗ ТИМИ, ХТО РУХАЄТЬСЯ.

— ГАНС-ҐЕОРҐ ҐАДАМЕР

8

INSPIRE | April ‘21

Каньйон річки Блайд

КОНТИНЕНТ, який дивує

April ‘21 | INSPIRE

9

Почувши слово «Африка», уявляєте насамперед пустелю? Ми розвіємо міф про те, що головні й чи не єдині герої цього континенту — палюче сонце, гарячий пісок і убога рослинність. Текст: Юліанна КОКОШКО

Фото: Christian Kull

АТЛАСЬКІ ГОРИ: ВІД САДІВ ДО ЛЬОДОВИКІВ

Найбільший і найвищий гірський масив Північної Африки — Високий Атлас. Вирушати в похід Атласькими горами варто організованою групою або з провідником. У цій місцевості трапляються села, у яких живуть доброзичливі бербери, проте загалом вона важкодоступна для європейського туриста. У тутешніх уще-

До того ж рясні зимові снігопади часто відрізають регіон від цивілізації. Зате який прекрасний Високий Атлас навесні! Мандруючи південною частиною гір теплої пори, відчуєте гаряче дихання Сахари. Північ потішить око яскравою зеленню й квітучими садами. Охочим підкорити найвищу вершину (Тубкаль — 4167 м) або гори трохи нижче (Мгуні — 4068 м, Аяші — 3737 м) знадобиться повноцінне альпіністське спорядження. На сміливців чекатимуть засніжені піки, льодовики й водоспади. На деяких верхо-

линах (глибина — до 4 км) здавна ховалися втікачі-одинаки і навіть племена.

гір’ях сніг лежить майже цілий рік. До лижних трас зручно добиратися з Марракеша.

Територія від Атлантичного узбережжя Марокко до затоки Габес у Тунісі

10

ОХОЧИМ ПІДКОРИТИ НАЙВИЩУ ВЕРШИНУ (ТУБКАЛЬ — 4167 М) ЗНАДОБИТЬСЯ ПОВНОЦІННЕ АЛЬПІНІСТСЬКЕ СПОРЯДЖЕННЯ. НА СМІЛИВЦІВ ЧЕКАТИМУТЬ ЗАСНІЖЕНІ ПІКИ, ЛЬОДОВИКИ Й ВОДОСПАДИ

INSPIRE | April ‘21

НАМАКВАЛЕНД — КРАЇНА КВІТКОВИХ ЧУДЕС Територія Намібії та ПАР Намакваленд («Земля людей нама») — область на північному заході Південної Африки, що розтягнулася приблизно на 1000 км. Тутешні високі гори посеред пустелі та корінні жителі — бушмени —

звикли милуватися в садах і парках. Тут народилися лілії, гербери, гладіолуси, алое. Окрема історія — жовто-помаранчеві намаквалендські ромашки. Розкішні килими, ступити на які нога не підіймається. Утім, таке буяння барв, на жаль, не щорічне диво. Для створення квіткової казки регіону має пощастити з весняними дощами.

У ПЕРІОД ЦВІТІННЯ НА ОДНОМУ КВАДРАТНОМУ МЕТРІ МОЖНА ЗУСТРІТИ ДО 60 ВИДІВ РОСЛИН. УСЬОГО В НАМАКВАЛЕНДІ ЇХ ОРІЄНТОВНО 4000 — І ЦЕ В СЕРЦІ ПОСУШЛИВОГО КОНТИНЕНТУ!

навряд чи цікаві мандрівникам. Справжній туристичний бум вона переживає із серпня до жовтня, дивуючи гостей квітковою феєрією. У період цвітіння на одному квадратному метрі можна зустріти до 60 видів рослин неймовірних відтінків. Усього в Намакваленді їх орієнтовно 4000 — і це в серці посушливого континенту! Згідно з однією із версій, рясне цвітіння відбувається через розмаїття рідкоземельних металів у місцевих ґрунтах. До речі, алмазні родовища розкинулися неподалік. Ця країна — батьківщина багатьох культур, красою яких давно

April ‘21 | INSPIRE

11

СЕКРЕТ ПОЯВИ НЕЗВИЧНИХ БАРВ — У ЦІАНОБАКТЕРІЯХ. НАЙДАВНІШІ МІКРООРГАНІЗМИ, ЯКІ З’ЯВИЛИСЯ НА ЗЕМЛІ ПРИБЛИЗНО 3,5 МІЛЬЯРДА РОКІВ ТОМУ, — ЄДИНІ МЕШКАНЦІ ОЗЕРА

ОЗЕРО РЕТБА. СТЕРЕЖІТЬСЯ ОПІКІВ! Приблизно за 20 км від столиці Сенегалу (Дакар) У цій водоймі навряд чи потонете. По-перше, її глибина всього 3 метри. По-друге, Рожеве озеро дуже солоне. Проте саме через це купатися в ньому

довше 10 хвилин суворо заборонено. Раніше воно було лагуною, яка з’єднувалася з океаном вузькою протокою. Поступово атлантичний прибій намив стільки піску, що протока зникла. Лагуна перетворилася на озеро. У 1970-х, коли в країні лютувала посуха, воно помітно обміліло й набуло унікального кольору. Відтінки водойми можуть

змінюватися від світло-рожевого до коричневого. Секрет появи незвичних барв — у ціанобактеріях. Найдавніші мікроорганізми, які з’явилися на Землі приблизно 3,5 мільярда років тому, — єдині мешканці озера. Вміст солі в Ретба майже в півтора раза більше, ніж у Мертвому морі, — 380 г/л. Купатися в ньому ризикують рідкісні туристи. Місцеві, які заробляють копійки на видобутку солі з озерних вод, обов’язково змащують тіло захисною олією.

12

INSPIRE | April ‘21

ЗАПАДИНА ДАНАКІЛЬ. ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО ПЕКЛА! Північна частина Афарської улоговини, кордон Ефіопії та Еритреї Її називають пеклом на Землі. Навіть якщо легко переносите спеку, опинившись тут, приготуйтеся до випробувань.

життя на Землі тільки зароджувалося. Ба більше: у місцевих гідротермальних басейнах і гарячих джерелах — безліч мікроорганізмів — екстремофілів. Вони примудряються виживати за температури від +40 до +90 °C, майже в окропі! Цей факт заінтригував астрономів. Якщо життя можливе в такому пеклі, значить, його реально знайти і на інших планетах,

ВЛІТКУ МІСЦЕВА ТЕМПЕРАТУРА МОЖЕ СЯГАТИ +55 °C. +37 °C — ЗВИЧАЙНА СПРАВА на перший погляд, абсолютно не придатних для існування живих істот.

Влітку місцева температура може сягати +55 °C. +37 °C — звичайна справа. Додайте до цього постійний запах тухлих яєць, точніше сірки, що підіймається від гарячих джерел всередині вулканічного кратера. Западина на висоті 125 м нижче рівня моря — одне з найнижчих місць на планеті. Вона з’явилася мільйони років тому через розсув тектонічних плит на стику Африки й Азії. Данакіль вабить найсміливіших туристів і допитливих дослідників. Іспанська експедиція дійшла висновку, що данакільська вода унікальна. Така кількість неорганічних сполук у рідині могла існувати лише за тих часів, коли

April ‘21 | INSPIRE

13

ВЕЛИЧ ДОЛИНИ ВРАЖАЄ: ДОВЖИНА — ПОНАД 160 КМ, ШИРИНА — 27 КМ, ГЛИБИНА МІСЦЯМИ СЯГАЄ 550 М. ПОДУЖАТИ НЕБЕЗПЕЧНІ ГІРСЬКІ СТЕЖКИ МОЖУТЬ ЛИШЕ ДОСВІДЧЕНІ ЕКСТРЕМАЛИ!

КАНЬЙОН ФІШ-РИВЕР: ПРОГУЛЯНКИ ДЛЯ ЕКСТРЕМАЛІВ Південь Намібії

Найдовша внутрішня річка Намібії — Фіш-Ривер — дама непостійна, тече з перервами. Коли в південній півкулі в розпалі літо, вона стає повноводною,

в інші сезони — розпадається на безліч дрібних водойм. За мільйони років унаслідок цього процесу утворився найбільший на африканському континенті каньйон. Розмірами він поступається тільки Великому каньйону в США. Велич долини вражає: довжина — понад 160 км, ширина — 27 км, глибина місцями сягає 550 м. Майже 60 років тому її

визнали національною пам’яткою. Подужати небезпечні гірські стежки можуть лише досвідчені екстремали. Один із найпопулярніших пішохідних маршрутів (90 км) триває орієнтовно п’ять днів. Щоб його здолати, потрібно дістати спеціальний дозвіл у столиці Намібії (Віндгук). Вирушати на прогулянку каньйоном можна виключно холодної пори року (місцева зима триває із квітня до вересня). Приголомшливі краєвиди, зустрічі зі зміями, скорпіонами й незабутня атмосфера — саме за цим варто їхати до Африки.

14

INSPIRE | April ‘21

ВОДОСПАД ВІКТОРІЯ Кордон Замбії і Зімбабве Ніколи не зайве нагадати, що найбільший у світі водоспад тече саме в Африці. І щохвилини з висоти 108 метрів обрушує 500 мільйонів літрів води завширшки аж 1708 метрів. Там народжуються

сотні веселок, та це ще не все. Водоспад Вікторія — одне з небагатьох місць на планеті, де можна побачити веселки місячні. Кольори, ніби відокремившись від нічного неба, висять над водою: саме так заломлюється біле місячне сяйво. Найбільша кількість оглядових майданчиків — на боці Зімбабве (15 із 19).

А для охочих побачити ущелини й безмежні потоки Вікторії з незвичного ракурсу — стилізований під колоніальне минуле потяг. Колії, що звиваються верхньою скелею, відкривають найсоковитіші краєвиди. Остаточно закарбувати візит у пам’яті допоможе банджи-джампінг із залізничного мосту до прірви водоспаду.

ВОДОСПАД ВІКТОРІЯ — ОДНЕ З НЕБАГАТЬОХ МІСЦЬ НА ПЛАНЕТІ, ДЕ МОЖНА ПОБАЧИТИ МІСЯЧНІ ВЕСЕЛКИ

April ‘21 | INSPIRE

15

З півдня на північ, із заходу на схід:

КІНО-АФРИКА

«Пальми в снігу»

16

INSPIRE | April ‘21

Уявіть найкіногенічніші місця Африки на кшталт пейзажів із «Короля Лева» чи планети Татуїн із «Зоряних війн», які знімали в Тунісі. Африка величезна. Пропонуємо добірку фільмів про життя різних її частин. Текст: Дарія ДЕМУРА

БОТСВАНА Держава в центрі Південної Африки, що не має виходу до моря. Колишня колонія Великої Британії. Межує з ПАР, Намібією та Зімбабве. Одна з країн із найменшою густотою населення на планеті. Площа Ботсвани значно перевищує територію України, однак проживає у ній трохи більше ніж півтора мільйона людей. До 70-х її вважали однією із найвідсталіших держав у світі, та після виявлення родовища алмазів рівень життя тут різко виріс. Сьогодні це одна з найбільш розвинутих країн на континенті.

«МАБУТЬ, БОГИ З’ЇХАЛИ З ГЛУЗДУ» (1980, Ботсвана)

терористів. Тут бачимо розвинутішу Ботсвану — трохи міста й одне живописне село. Однак більша частина сюжету відбувається серед дикої природи: висушені пейзажі, екзотичні дерева, змії, слони, жирафи та носороги. Фільм сподобається тим, хто цікавиться саваною і життям віддалених африканських племен.

Fun fact Актора, який зіграв головну роль — бушмена, режисер знайшов у схожому племені в Намібії. До того часу він бачив лише трьох білих людей і вважав своє село найбільшим населеним пунктом у світі. На момент знімання першої частини бушмен не усвідомлював значення грошей: перший і без того невеликий гонорар — 300 доларів — просто викинув.

Перша з чотирьохсерійного циклу комедія південно-африканського режисера Джеймі Юйса. Типовий гумор 80-х і водночас глибокий філософський зміст, простота й наївність на фоні первозданної природи далекої Ботсвани. Фільм показує ізольоване середовище племені бушменів із пустелі Калагарі. Вони не знають, що таке гроші, автомобілі та білошкірі люди. Натомість розуміються на полюванні й місцевих рослинах. У них немає поняття власності, усі живуть мирно і дружно, аж поки в їхнє буття не втручається цивілізація. Утім, на думку племені, це вторгнення богів. Паралельно розвиваються дві інші історії — науковця та вчительки зі Штатів, а також повстанців-

April ‘21 | INSPIRE

«Мабуть, боги з’їхали з глузду»

17

«РОЗКОЛОТЕ НЕБО» (1990, Північна Африка)

«Розколоте небо»

Драма Бернардо Бертолуччі базується на однойменному романі Пола Бовлза. Письменник був вельми незадоволений цією роботою і не погоджувався з багатьма сценами, хоча й зіграв у фільмі роль оповідача. Стрічка знайомить із колоритом Північної Африки.

1947 рік. У центрі сюжету — молода пара американців, втомлена Другою світовою війною та власними стосунками, приїжджає з товаришем до Марокко. Дія стрічки розпочинається в портовому місті Танжер (у книзі це алжирський Оран), потім

герої подорожують далі й далі вглиб Сахари. Бертолуччі проводить улюблені паралелі: втікаючи від цивілізації, подружжя мало б відновити почуття, однак сувора місцевість весь час приносить нові випробовування. Погана їжа, обшарпані стіни запорошених готелів, старі французькі форти серед пустелі, епідемія тифу, піщані бурі, каравани берберів і життя в гаремі. Дивитися всім, хто не боїться зняти рожеві окуляри і дізнатися, що справжня Північна Африка — не лише туристичні вулички марокканських містечок.

«ПАЛЬМИ В СНІГУ»

епохах. Сюжет, що розвивається у 50–60-ті, знайомить з Екваторіальною Ґвінеєю за колоніальних часів, зокрема із завершенням цієї доби. Водночас зі стрічки можна дізнатися, як країна змінилася за понад пів століття і чим живе зараз. Головний герой із минулого — іспанець, нащадок власників плантацій какао на Фернандо-По (сьогодні — Біоко), найбільшому острові країни, на якому розташована її столиця. Героїня сучасних пригод — племінниця іспанця, що розплутує стару історію дядька. Хоча це й романтична драма, у її основі — не просто любовна історія. Вона зображає непрості відносини між іспанськими колоністами і їхніми підданими, життя корінного народу бубі, їхні звичаї і традиції. Та, здається, головну роль тут грає природа Гвінеї. Соковита, щедра, насичено-зелена, вона щоразу контрастує з надривними настроями фільму. Обов’язковий до перегляду тим,

(2015, Екваторіальна Ґвінея)

Картина іспанського режисера Фернандо Ґонсалез Моліна, події якої відбуваються у двох

18

хто хоче розширити знання про цю частину Африки.

САХАРА Сахару часто називають найбільшою пустелею на Землі. Насправді вона — друга за розмірами після Антарктичної. Однак можна впевнено стверджувати: серед класичних спекотних пустель Сахара не поступається жодній. Займає приблизно 30% площі Африки, захопивши території Марокко, Алжиру, Єгипту, Лівії, Мавританії, Малі, Нігеру, Судану, Тунісу, Чаду й спірну частину Західної Сахари.

РЕСПУБЛІКА ЕКВАТОРІАЛЬНА ҐВІНЕЯ Країна на західному узбережжі екваторіальної частини Африки, що складається з континентальної території (Ріо-Муні) та п’яти островів. Межує з Камеруном і Габоном, омивається водами Ґвінейської затоки Атлантичного океану. Колишня колонія Іспанії, офіційна мова — іспанська (у єдиної з африканських країн). Розвивається завдяки родовищу нафти, третя на континенті за нафтовидобутком після Анґоли та Нігерії.

INSPIRE | April ‘21

«Пальми в снігу»

УҐАНДА Розташована на сході Африки, межує з Південним Суданом, Кенією, Танзанією, Руандою та Демократичною Республікою Конґо. Не має виходу до моря, зате володіє чималою частиною найбільшого африканського озера — Вікторія. Уґанда — колишня колонія Великої Британії. Економіка країни динамічно розвивається завдяки сільському господарству. Основний експортний товар — кава.

Стрічка залишає світле відчуття завдяки позитивним героям і вселяє віру в те, що немає нічого неможливого, навіть у найважчих ситуаціях

April ‘21 | INSPIRE

«Королева Катве»

«КОРОЛЕВА КАТВЕ» (2016, Уґанда)

Буде цікава не лише любителям шахів, а й тим, хто хоче поглянути на світ під іншим кутом.

Fun fact Із понад сотні уґандійців, які знялися у вуличних сценах фільму, майже 80% не мали досвіду роботи з камерою. Проте в картині це зовсім непомітно.

Фільм Disney від режисерки Міри Наїр. Це реальна історія про неписемну дівчинку зі столичних нетрів, яка завдяки випадку та власним надзвичайним здібностям стала чемпіонкою континенту із шахів. Можливо, Африка тут не така мальовнича: у картині відводиться зовсім небагато місця природі. Зате ви точно відчуєте справжнє життя міста, побачите різницю між вищим і середнім класами в країні. Звичайно ж, найбільше уваги приділили найбіднішій верстві населення. Умови нетрів, щоденна праця з малих років, майже суцільна неграмотність. Проте стрічка не гнітить. Вона залишає світле відчуття завдяки позитивним героям і вселяє віру в те, що немає нічого неможливого, навіть у найважчих ситуаціях.

19

МАКСИМ ІВАНЧУК:

творець краси

Пластичний хірург Максим Іванчук — засновник, ідейний натхненник та зірковий лікар власної клініки сегменту віп. Робота для нього настільки в задоволення, що йому хочеться повертатися до неї знову й знову. Як результат — вдячність пацієнтів із різних куточків світу.

П

ластична хірургія — це шлях до змін. Розкажіть, як ви бачите взаємозв’язок зовнішнього та внутрішнього? Чого зазвичай не вистачає людям перед тим, як вони звертаються до вас? Майбутні пацієнти звертаються, бо хочуть змінити або поліпшити зовнішність. Якщо казати про фактори, їх величезна кількість! До прикладу: невпевненість у собі, сімейні труднощі, бажання побачити себе новою, почати життя з чистого аркуша, позбутися дискомфорту, який, як кажуть багато пацієнток,

20

заважає жити. Після операцій жінки розкриваються, починають жити новим життям, знаходять себе, реалізовують у житті, досягають успіху в кар’єрі та гармонії в сім’ї.

Чи часто виявляєте необхідність змін у собі — щодо роботи, чи свого вигляду, чи життя загалом?

ставляться в першу чергу як до особистості, до еталону краси. Він повинен творити красу.

Завдяки чому у пластичного хірурга формується свій почерк? І як би ви описали свій?

Щодо мене, то професія не впливає на мій зовнішній вигляд. Навіть якщо хочу щось видозмінити, довіряю тільки собі, а себе власноруч на операційному столі

Свій почерк — про це можна написати книгу! Якщо коротко, то в кожної людини є свій ідеал, який вона бачить. Пластичний хірург створює цей ідеал своїми руками. Виходячи з досвіду, кількості виконаних операцій та процедур,

не поміняю — це неможливо. (Усміхається.) Тому люблю себе таким як є. До лікаря

але й, безумовно, бажань пацієнта, формується той чи інший ідеал. Для кожного

PROMOTION | April ‘21

April ‘21 | PROMOTION

21

пацієнта він індивідуальний. Деякі люди нарікають, мовляв, усі, хто зробив операції, мають однаковий вигляд. Для мене ж це тільки слова. Кожен відрізняється. І пластичному хірургу треба бути перфекціоністом, аби зберегти індивідуальність пацієнта, підкреслити її, а не просто поміняти зовнішність людини.

Чи можуть недоліки бути красивими? Що для вас краса та естетика в широкому розумінні?

не сприймає себе, свою зовнішність, і її постійно гризуть думки помінятися, то потрібно до цього прийти. Тоді внутрішнє відчуття дискомфорту мине і, можливо, зміниться якість життя.

Ваша клініка за стилем нагадує готель — настільки все зручно та продумано. Що змінили чи вдосконалили за останній час із точки зору обладнання та зручностей?

авторські процедури, які не використовуються більше ніде, у жодних інших країнах. Кількість наявних послуг збільшується. Також у клініці дбаємо про комфорт наших пацієнтів, бо це напрочуд важливо. Людина повинна почуватися як удома, турбота повинна бути постійною і головне — пацієнт має бути спокійним!

Я вважаю, що кожна людина красива

Щороку ми привносимо в нашу клініку щось нове — це стосується і обладнання,

Ви — відомий автор власних методик. Які саме процедури вдалося додати чи які методики стали ще кращими?

по-своєму. Немає некрасивих людей. Головне — любити себе! А якщо людина

і персоналу. Завжди працюємо над якістю наданих послуг, постійно додаємо

Ми вдосконалили нашу методику авторської процедури повного перевтілення

22

PROMOTION | April ‘21

Результат після пластичної операції допомагає пацієнту полюбити себе й подивитися на світ по-іншому. Завдяки цьому змінюється і внутрішній стан людини обличчя. Також методика «Обрис нижньої виличної ділянки з виділенням кута молодості» стала ще популярнішою — до нас приїжджають пацієнти з різних куточків земної кулі. Комплексні операції на обличчі повністю видозмінюють зовнішність людини, багато пацієнтів бажають саме таких змін. Результат після пластичної операції допомагає пацієнту полюбити себе й подивитися на світ по-іншому. Завдяки цьому змінюється і внутрішній стан людини.

частіше звертатися та приділяти увагу собі, своїй зовнішності? Які тренди зараз бачите у своїй галузі?

Як загалом бачите свою практику та баланс роботи й особистого життя цього року?

Скільки процедур, стільки і трендів! Ми в основному працюємо над комплексними операціями обличчя і тіла. Так ось тренд для пацієнтів — повне перевтілення або оновлення свого обличчя, після чого люди в захваті й не можуть повірити очам: настільки можливо видозмінити себе. І найголовніше — по-справжньому полюбити і набути впевненості в собі, якої ніколи

Ситуація у світі напружена. Я не люблю відпочивати, постійно перебуваю в робочому режимі. Це і є мій стиль життя, моє хобі та мій відпочинок. Відчуваю масу позитивних емоцій, коли бачу людей щасливими. Не перебільшую! Планую розвиватися і постійно працювати над успіхом завтрашнього дня, що ми з командою і робимо. Залишу трохи інтриги. Ви скоро все побачите

Минулий рік позбавив різноманіття подорожей. Можливо, люди стали

не було. Я кажу не за всіх, а за більшість пацієнтів.

й дізнаєтеся!

April ‘21 | PROMOTION

23

Interview ДЕЯКІ СКАРБИ ВІДКРИВАЮТЬСЯ ТІЛЬКИ ТИМ ЛЮДЯМ, ЯКІ ПЕРШИМИ ПРОХОДЯТЬ НЕХОДЖЕНИМИ ШЛЯХАМИ.

— ДЖАННІ РОДАРІ

24

INTERVIEW | April ‘21

КИРИЛО КАРАБИЦЬ:

«Диригент — провідник енергії» Медіуми, як відомо, об’єднують два світи, щоби передавати з одного в інший дещо важливе. Диригент — медіум, який об’єднує ще більше: композитора, оркестр, публіку. Говоримо з найуспішнішим і відомим на весь світ українським диригентом Кирилом Карабицем. Текст: Олена ІВАНОВА Фото: Konrad Cwik та kirillkarabits.com

April ‘21 | INTERVIEW

25

К

ирило Карабиць — єдиний українець, який керує європейським симфонічним оркестром, причому вже 12 років. І не абияким, а Борнмутським — одним з основних у Великій Британії. Протягом цього часу колектив здобув звання «Найулюбленіший оркестр світу», Кирило — «Диригент року». Паралельно кілька років обіймав посаду шеф-диригента й музичного директора Німецького національного театру і Державної капели Веймара — одного з найпрестижніших у світі та найстарішого в Німеччині. Свого часу на його місці були Штраус і Ліст. Працював із найкращими симфонічними оркестрами планети: Віденським, Чиказьким, Французьким національним, Сіднейським філармонічним, Оркестром BBC і багатьма іншими. Щоби перерахувати всі його досягнення, нагороди й проєкти, не вистачить кількох сторінок. Європейська кар’єра Кирила Карабиця розпочалася у 22 роки — феноменальний вік для цієї професії. Ще студентом він виграв конкурси на престижні вакансії. Спочатку на роль помічника диригента Будапештського фестивального оркестру, потім обійшов 150 претендентів з усього світу на посаду другого диригента Філармонічного оркестру Радіо Франції. Єдиний, хто не знав французької, але переміг саме французів на фінальному етапі добору. Це було 20 років тому, протягом яких пан Кирило й не думав збавляти темп. Одна з його цілей — популяризація музики українських композиторів на Заході. Завдяки його записам і виступам Прокоф’єва стали, нарешті, називати українським композитором, світ дізнався про Лятошинського...

Як казав мій учитель, «диригувати важко перші 30 років, потім поступово стає легше». Комунікація — найголовніша частина роботи диригента

ПРО РОБОТУ ДИРИГЕНТА Кілька днів тому пройшов ваш онлайн-концерт у Тулузі. Як почуваєтеся, коли немає глядачів? Це нелегко. Немає енергії від залу, тому треба знаходити інші енергетичні потоки, щоби концентруватися на них. Інакше — усе пусте, граєш фактично для себе. Дуже сподіваюся, що це скоро закінчиться.

У оркестрів різних країн, крім об’єктивних вимог до професіоналізму диригента, можуть бути ще й специфічні очікування, відомі тільки їм. Інакше як мінімум дискомфортно. Як знаходите підхід? Звідки знаєте, що важливо для колективу, який бачите вперше? У мене вже є приблизне уявлення, як спілкуватися з колективами залежно від країни, як доносити музичні ідеї. Наприклад, Німеччина та Велика Британія. У них протилежні очікування від диригента. У першій люблять, коли він

26

пояснює все словами, говорить що, як і чому треба робити, ще й розкаже щось про композитора. Це дає їм матеріал для роздумів, мотивацію. В Англії навпаки: музикантам не подобається, коли диригент розмовляє, їм треба тільки показати, і все. Це практика, вивчення ментальності кожної країни. З роками дедалі простіше, але не все. Як казав мій учитель, «диригувати важко перші 30 років, потім поступово стає легше». Так, полегшуються процеси за пультом, але інші складники — навряд чи. Як-то постійні переїзди, адаптація до нової ментальності. І комунікація — найголовніша частина роботи диригента.

Але зараз із локдаунами ваш світ як музиканта змінився кардинально. Що відчуваєте за такого рівня невизначеності? Чи стане все знову, як раніше? Ситуація незрозуміла, і недостатньо просто жити надією, що все повернеться. Ми змушені вже щось шукати, робити — це зовсім не легко. Наприклад, я керую оркестром в Англії.

INTERVIEW | April ‘21

Повернувся з Франції — маю зробити шість тестів та відсидіти вісім днів на карантині, щоби бути допущеним до репетицій. У будь-якому разі ситуація почне покращуватися, але коли саме — це інше питання. Чи зможемо подорожувати? Адже кожна країна має свої правила. Для музикантів це величезна проблема.

Як відновлюватимуться концерти і як ця машина працюватиме надалі? Чи повернуться гастролі, чи весь фокус переміститься на роботу тільки у своїй країні? Очевидно, класична музика все переживе, як робила це сотні разів. А от суспільство — як воно зміниться? Уже помічаю, наскільки небезпечний вакуум, що виникає, коли людина припиняє спілкування. Думаю, тепер воно стане найціннішим пріоритетом у нашому житті.

Як би описали хорошу та «важку» публіку? Який план дій для «важкої»? Є енергія залу, і мені надзвичайно важливо відчувати її. Проявляється вона по-різному. Буває, публіка дуже вихована і стримана в оплесках, але відчуваєш неймовірний контакт. Диригент — провідник цієї енергії: з одного боку, керує оркестром, з іншого — приймає

April ‘21 | INTERVIEW

відгук залу, акумулює його, щоб у відповідь або вести публіку в якісь несподівані моменти, дивувати, або навпаки. Щоби через змахи рук відбувалася комунікація музики та слухача. Саме в цьому полягає робота диригента.

Нещодавно ви знайшли в Паризькому архіві дві загублені симфонії Березовського. А 31 грудня 2020-го виконали їх із «Київськими солістами». Це значуща подія для української музики. Що відчували, коли ноти втілилися у звуки, розуміючи, що саме від вас залежить, як світ почує ці твори вперше? Симфонічних творів українських композиторів мало, як і мало незагубленої оркестрової музики Березовського. А тут — відразу дві симфонії. Поставив собі за мету втілити цей проєкт у життя до кінця року. Так, було хвилююче. Ще й вдалося порадувати музикантів, які не щодня мають змогу грати абсолютно нове. Це справді історична подія.

ПРО ОСОБИСТЕ Час згадати ще одного визначного українського композитора — Івана Карабиця, вашого батька. З огляду на вашу сім’ю, у дитинстві вас автоматично

уявляєш відмінником, який весь вільний час грає гами. Але ви були відмінним зірвиголовою, двієчником і просто нормальною дитиною. Як ця дитина реагувала на твори батька? Чи відкривали його для себе по-новому? Такі відкриття, аналіз і переоцінки легше робити на відстані, коли пройшов час. А тоді це була просто частина мого життя: бачив, як він пише твори, ходив на концерти... Для мене то була єдина відома реальність: чийсь батько на заводі, мій — композитор. Але товариші, звісно, могли це якось зазначати. А от пізніше, коли був студентом консерваторії, це почало тиснути. Завжди відчував імідж «сина свого батька», усі мої досягнення автоматично приписували тільки цьому. Це і стало поштовхом поїхати вчитись у Віденський університет музики, щоби самоствердитися. Завжди хотів бути тільки симфонічним диригентом, але навчатися за цією спеціальністю дозволяють лише після першого диплому. Мене ж прийняли одразу на два факультети: хорового та симфонічного диригування, тому вдвічі довше вчитися не довелося. Тоді ж ще виграв конкурс на помічника диригента Будапештського оркестру й постійно мігрував між містами.

27

Помічаю, наскільки небезпечний вакуум, що виникає, коли людина припиняє спілкування. Думаю, тепер воно стане найціннішим пріоритетом у нашому житті неосвіченість молоді як причину власної непопулярності? Головна місія державних культурних інституцій — оперних театрів, філармоній, оркестрів тощо — виховувати публіку й надавати якісний продукт. Саме тому вони фінансуються державою. Так це має працювати. Кожна організація має відповідати за своїх слухачів. На Заході, наприклад, є технології, що дають змогу робити класичні концерти популярними, досягати заповнення залу на ту чи іншу програму. Це завдання і наших інституцій.

Як усе встигали? Уже не кажучи, що це найскладніший можливий факультет... Це був важливий крок щодо питання «батька — сина». Відчував себе хазяїном свого життя, з цього моменту почалася моя кар’єра. Зрозумів, що людина, якщо захоче й буде тяжко працювати, зможе досягти величезних успіхів. Батько, і за це я дуже вдячний, ніколи не тиснув і лише спостерігав. Точно бажав мені одного — здоров’я, усе інше — опціонально. Тільки завдяки цьому, коли я зробив вибір у бік музики, він був упевнений: це рішення саме моє, добровільне.

Офіційно ви мешкаєте в Парижі, але все життя безупинно їздите, маючи не тільки гастролі, а й постійні місця роботи в інших країнах. Чи знайшли свій дім — у найглибшому сенсі цього слова? Згодом зміг побудувати для себе різні світи. У мене не може бути постійного місця. Уже 12 років я головний диригент Борнмутського оркестру, і в Англії в мене своє життя. Водночас ще три роки очолював Оркестр Веймарської штатскапели та Національного театру Німеччини — там абсолютно інше життя. Потім є Париж, у якому 20 років тому починав. А ще є Україна зі своїми викликами. І відчуття того, що, попри різноманіття місць

28

Йдеться про піар насамперед? та історій, я однаково залишаюсь українським диригентом із місією розвивати й доносити світу нашу культуру. Постійно вивчаючи різні менталітети, мови, приходжу до думки, що найважливіше — ми самі. Ми заслуговуємо на комфорт проявляти власні риси, закладені природою та походженням. Так і моє українство з часом тільки проявляється. Україна переживає складні часи щодо культурної ідентифікації. Ніхто зараз не може сформулювати, що ж таке українська культура та спадщина. На жаль, визначення цьому дають залежно від політичного контексту. Наприклад, чи можна вважати українським композитором Бортнянського, хоча він реалізувався в Росії? Потрібно, щоби політика йшла за культурою, а не навпаки.

ПРО ІНДУСТРІЮ Часто керівники опер, театрів (усі ті, хто впливає на репертуар та його подачу) — потомствені музиканти, що виросли на академічній музиці й глибоко занурені в її світ. Чи здатні вони з боку (очима потенційної широкої публіки) подивитися на репертуар, його подачу й імідж своїх закладів? Без зверхності та нарікань на

Піар лише частина комплексу. Треба боротися за кожен квиток, за кожну людину як постійного відвідувача. А для цього — спілкуватися, прищеплювати любов до жанру, розкривати його мову, бути в контакті. І, звичайно, важливий якісний та різноманітний продукт, щоби людині було цікаво повертатися. Тоді вона знову купить квиток, а інституції не треба буде жалітися на нестачі.

Чому ця проста ідея у нас майже не практикується? Наша система працює ще за радянськими настановами — державні колективи отримують зарплатню. Водночас не вистачає контролю якості їхнього продукту. Тому, можливо, кількість таких колективів треба скорочувати, створювати більшу конкуренцію. Якщо театр не створює якісний продукт, можливо, його потрібно закривати або міняти керівника. Це ще одне запитання: «Як побудована система їхнього найму та їхньої мотивації?». У Європі це досить просто: очільник театру підписує контракт на кілька років і знає, що його можуть не подовжити, якщо результат незадовільний.

Як формулюєте свою місію як музиканта? Знаходити шляхи спілкування з людьми мовою музики.

INTERVIEW | April ‘21

April ‘21 | INTERVIEW

29

SONGHOY BLUES:

«Пустельний блюз — музика нашої Батьківщини»

МОРЕ І БЕРЕГ, ЩО НАРОДИЛИ БЛЮЗ Кілька тисяч років тому, завойовуючи Африку, араби пізнали дещо небачене. Рідна Аравійська пустеля виявилася невеликим морем порівняно з розлитим у безкінечність океаном Сахари, що панує аж до країв Землі. Крім піщаних

30

хвиль, хтось розлив тут у безкінечність і час — він стікає плавно, як дюна, й так само невідступно, тихо розчиняючи зміну незліченних поколінь... І от раптом океан скінчився. Арабський караван завмер від роками небаченої картини Сахель, що означає «берег». На ній — зелені дерева і трави, червона земля і сиві башти круглих скель.

Songhoy Blues став усесвітньо відомим гуртом, передавши в піснях трагічні спогади про цивільний конфлікт у рідній країні — Малі. Текст: Крістіан УЛЬВЕУС, Олена ІВАНОВА

Сахель — це 4000 кілометрів поясу велетенської Африки, від Атлантики до Червоного моря. На півдні за ним — Сахара, яка вже не має влади, там царство саван і джунглів. Там час несеться гучно та бурхливо, разом із пташками, що зграями ширяють поміж дерев. Саме тут звучить багато гітарної музики. На пасовища цих країн — Малі, Алжиру, Буркіна-Фасо, Ніґеру — постійно навідувались кочівники туареги з верблюдами, щоби нагодувати їх перед черговим походом із караваном через Сахару. Саме вони під гітару наспівували свої історії про блукання, вічну спеку, мрії, що, звичайно ж, не здійснилися... Цю музику називають пустельним блюзом. Жанр народився навіть до того, як на протилежній стороні Землі, у Міссісіпі, темношкірі раби почали виливати тугу, граючи на гітарі. Міссісіпські мелодії поклали початок класичному блюзу. Звучання цих двох жанрів схоже, але пустельний пульсує великим різноманіттям ритмічних штрихів, які наче

INTERVIEW | April ‘21

малюють контрасти пейзажів. А кілька років тому він зазвучав особливо гучно і сумно. Північ Малі 2012-го окупували повстанці. Однією із заборонених дій стало виконання музики. На біженців перетворилося багато музикантів — тепер їхній пустельний блюз почули за океаном, лейбли зацікавилися свіжим звучанням. Серед найвідоміших представників напряму — Songhoy Blues. Блюз цих музикантів не традиційний, сильно приправлений західним роком і електрогітарами.

Засновуючи гурт, прагнули через музику передавати свої страждання і надії? Перед початком кризи у Малі 2012 року ми були звичайними студентами, закоханими у музику. Та коли джихадисти застосували закони шаріату, прогресивна спільнота запротестувала проти них так, як могла, взявши до рук замість зброї талант. Оскільки музика — наша основна зброя, вирішили опиратися

April ‘21 | INTERVIEW

саме так: створити групу і виконувати патріотичні пісні для співгромадян.

Як описуєте жанр пустельного блюзу? Пустельний блюз — музика нашої Батьківщини. За географічними ознаками це мелодії з півночі Малі або з тих країн, що розташовані поруч. За мелодикою жанр орієнтований на гітару.

Троє із чотирьох учасників колективу мають однакове прізвище, хоча не є родичами. Чи відчуваєте, що вас породнила музика?

Оскільки музика — наша основна зброя, вирішили опиратися саме так: створити групу і виконувати патріотичні пісні для співгромадян

Співак Алью, гітарист Ґарба і біс-гітарист Умар мають прізвище Туре, доволі розповсюджене в Малі. Ми не родичі, але маємо одне коріння, на нас вплинула однакова музика, у нас одна історія. Тож можна сказати, що ми породнилися.

Пам’ятаєте роки становлення? Що допомогло пережити цей період успішно? Коли почали їздити на концерти, виступати у клубах, заробляли копійки. Грали на сцені з усмішками на обличчях, хоча

31

потім хотіли плакати. Пройшли всі перепони завдяки двом чинникам. По-перше, про Songhoy Blues почали говорити: спочатку — в родинах і компаніях, згодом — по радіо, на телебаченні, у газетах. Інтерес до нас був справді великим: зрозуміли, що колись станемо всесвітньо відомими, що доля нам усміхнеться. По-друге, у піснях ділилися думками про тодішні події в країні й отримували схвальні відгуки. Ми посли організації «WaterAid»: пишаємося тим, що діяльність гурту допомагає збирати кошти на проєкти з доставлення чистої води в Малі. Завдяки цьому нам не соромно за власне існування.

Яке значення у творчості гурту мала зустріч із Ніком Зіннером (Yeah Yeah Yeahs)? Завдяки Ніку і музичному проєкту «Africa Express» нашу музику змогли почути по всій планеті. У цьому справді велика заслуга саме Ніка.

містить традиційні елементи, з іншого — передає бунтівний дух, в якому ми починали писати. Саме цей неповторний стиль і цінують слухачі.

Як ставитеся до нових музичних технологій? Ми не проти використання електронних музичних інструментів або програмного забезпечення у творчості за умови, що й надалі гратимемо малійську музику. Та апаратні гітари — як акустичні, так і електричні — мають якусь чарівність і магію, тому не готові повністю перейти на програмні синтезатори.

Якою мовою виконуєте пісні? Більшість пісень із репертуару Songhoy Blues виконуємо сонгайською: це наша рідна мова, якою досконало володіємо. Але іноді співаємо іншою мовою Малі — бамбарою, а також французькою.

Над чим працюєте сьогодні?

«Музика у вигнанні» — частина нашої історії. Позитивні відгуки викликані

Останній альбом записали торік у НьюЙорку, наразі продовжуємо його розкручувати. На наших шанувальників чекає багато приємних сюрпризів і позитивної енергії, особливо в умовах жахливої пандемії. Ми радо даруємо вдячність

тим, що музика Малі звучить по-новому. З одного боку, творчість Songhoy Blues

і любов прихильникам Songhoy Blues в усьому світі.

Чому дебютний альбом гурту — «Музика у вигнанні» — отримав багато позитивних відгуків?

32

Ми посли організації «WaterAid»: пишаємося тим, що діяльність гурту допомагає збирати кошти на проєкти з доставлення чистої води в Малі INTERVIEW | April ‘21

April ‘21 | INTERVIEW

33

34

PROMOTION | April ‘21

DOBKINA: пише пісні в літаках Коли душа хоче щось сказати, неможливо змусити її мовчати. Серед хмар у літаку або посеред плину часу в машині вона промовляє істинним звучанням. А ви вже чули, як співає душа Алли Добкіної? Текст: Ксенія ЛИТВИН

ПРО СТАРТ СОЛЬНОЇ КАР’ЄРИ Чому саме знакового 2020 року розпочалася моя кар’єра співачки важко сказати. Мабуть, зустріла тих людей, яких повинна була зустріти. І які допомогли мені розкрити те, що давно в мені й було. З раннього віку я писала вірші. Також завжди полюбляла співати в караоке і навіть брала участь у проєкті «Голос країни». Моя історія почалася з пісні «Мур-Мур». Вона досі найпопулярніша у моєму репертуарі. Минулого року я познайомилася з командою із Харкова, у якої вже були готові композиції, а пізніше до неї приєдналася команда з Києва. Самостійно розвивати кар’єру співачки неможливо, тож я рада, що ці люди дають мені професійні поради, до яких я прислухаюся. Спочатку свій сольний проєкт назвала ADMood. AD — мої ініціали, Mood — настрій. Однак нова пісня буде вже під моїм прізвищем DOBKINA.

ПРО РЕАКЦІЮ ОТОЧЕННЯ

ків навіть записала перший альбом, та з професійної точки зору він був лише пробою. І тільки в 26 почала вкладатися в музику по-справжньому. Спочатку моє близьке оточення відреагувало неоднозначно. Дехто не повірив у мене. Але минув рік — і ставлення близьких змінилося. Вони кажуть, що я молодець, йду правильним шляхом. Тепер вважають: з цього вийде велике майбутнє.

ПРО ОСОБИСТІ ЯКОСТІ ТА АВТОРСЬКИЙ СТИЛЬ У мене є відчуття музики й найголовніше — я співаю душею. Можливо, не дуже веселі треки людям подобаються менше. Однак ці пісні важливі для мене самої. Ті ж, хто по-справжньому проймаються моєю музикою, надовго залишають її у серці. На фото, відео може здаватися, що я розкута. Та насправді буває, що ніяковію. Це від переживань — іноді виступати чи зніматися психологічно важко.

Найпершою людиною, яка побачила в мені артистичний потенціал, був приятель нашої сім’ї. Пам’ятаю, як особливо полюбляла співати в домашньому карао-

Стиль музичний підтримую і стилем одягу. Зі стилістів співпрацюю лише із Бічоллою Тетрадзе — у нас вийшов чудовий творчий тандем. Він багато чого

ке пісню «Миллион алых роз» Пугачової. Потім якось закинула музику. Хоча у 12 ро-

мене навчає, підказує й розкриває в мені те, що я в собі не бачила.

April ‘21 | PROMOTION

ПРО ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС Працювати у студії — окремий ритуал з особливими емоціями. Виступ — то одні емоції, народження тексту — інші, запис пісні — геть інші. Коли заходжу на студію, в мене одразу піднімається настрій. Минулого року вперше виступила сольно у Києві. Як для початку вийшло добре, та одночасно побачила ті моменти, які хочу тепер допрацювати.

ПРО СВОЇ ПІСНІ Моя особливість в тому, що я пишу тексти в літаках. Або ж в іншому разі — десь у дорозі. Рідко пишу вдома. Кілька пісень написала під час локдауну, бо не було справ і я максимально зосередилася. А от під час польотів написала найбільше. Моя музика для сучасних людей, які втомилися від попси і хочуть слухати змістовні пісні. Окрім моєї топової композиції «Мур-Мур», слухачам також подобається трек «Санта-Барбара». Також маю сингл «Космос» — це історія про завершення кохання. На жаль, таке трапляється досить часто в наш час. Із текстами мені допомагає друг — поки що більшість пісень, які чули слухачі, написав він. Однак зараз намагаюся брати безпосередню участь у створенні треків. Свою нову пісню «Пополам», яку нещодавно презентувала, написала сама. Впевнена, що вона багатьом сподобається, бо в ній частинка моєї душі. Це буде дещо новий формат від мене — більш ліричне виконання.

ПРО СПРАВЖНЄ Хочу, щоб слухачі кайфували від моєї музики і щоб ми частіше збиралися з ними в залах. Прагну зі сцени ділитись із людьми тим, чим живу.

Моя музика для сучасних людей, які втомилися від попси і хочуть слухати змістовні пісні

35

«Alice & Fifth»

36

INTERVIEW | April ‘21

ЖОДНИХ КЛІШЕ Хто думає, що африканський інтер’єр — землянка із солом’яною стріхою, дуже помиляється. Засновник «Studio A», південноафриканський дизайнер Трістан дю Плессі доводить протилежне. Текст: Ірина БАРАНІВСЬКА

К

оли опиняєшся в ресторанах чи крамницях, оформлених Трістаном, відчуваєш зацікавленість, збудження й задоволення. Як в атмосферних місцях Парижа або Лондона. От тільки мова про ПАР та її космополітичного майстра. Хлопцю щойно виповнилося 33, а він уже шість років керує власною студією та має статус «Чоловік року» за версією GQ. Одним із найбільших своїх успіхів вважає здобуття міжнародної премії «Restaurant & Bar Design Awards» за найкращий інтер’єр року — оформлення ресторану «Alice & Fifth» у Йоганнесбурзі. Дю Плессі, який вправно працює з фактурами, індустріальними елементами та сучасною графікою, першим привіз цю визначну нагороду до своєї країни. Попередній найвагоміший проєкт Трістана в рідному місті — клубний коворкінг «Mesh» — несподіваний мікс стильного офісу й бару, що відкривається о 16:00. Він вміє поєднувати бізнес із задоволенням і перетворювати кволі корпоративні ідеї на славні дизайн-пам’ятки. Тяжіє до лофтового шику і водночас сконцентрований на сучасній африканській естетиці — природних матеріалах, яскравій палітрі й залученні талантів співвітчизників. У його інтер’єрах можна побачити меблі Девіда Крейноу, Ґрегора Дженкіна, унікальні роботи Поркі Гефера і команди «Dokter and Misses». Не так давно дю Плессі відсвяткував перехід ще одного професійного рубежу — символічне завоювання Рима. Він закінчив реновацію готелю «Chapter Roma» в історичній частині міста і тепер правомірно називає себе міжнародним дизайнером. Трістан жваво вдихнув життя в неокласичну будівлю 1880 року, залишивши недоторканими історичні склепіння й арки. Хоча ні, він їх навіть покращив — підкреслив геометрію чорненим металом. Інтер’єри деяких кімнат прикрасив килимками еротичного характеру. Хлопець гостро відчуває зв’язок поколінь — поєднує спадщину і сучасність так влучно, що хочеться рукоплескати стоячи. Непогано як для майстра без профільної освіти, чи не так? Вам не почулося. Дю Плессі — натхненний самоук із захопливим портфоліо. У ньому можна знайти бутикготель «Georgious George» в Кейптауні, стейкгауз «MeatCo» в Дубаї та оптику «Now You See Me» в Норвуді. Паралельно Трістан розробляє приватні інтер’єри. У його кар’єрній географії — дев’ять країн. Він — відома особистість у ПАР і без перебільшення ікона стилю. Дизайнер полюбляє шкіру й чорний колір. «Якби міг стати ким завгодно, був би рокзіркою», — виправдовується молодий маестро. Знаєте, яке місце директор

April ‘21 | INTERVIEW

37

«MeatCo»

«Studio A» вважає сакральним для всіх дизайнерів? Паризьку оперу. Він запрошує її відвідати, щоб збагнути свою ординарність і свою тлінність.

Трістане, хто більш стильний — ви чи ваші проєкти?

Африка відома соціальними ініціативами. Можете уявити, що працюєте над проєктом притулку для біженців? Правду кажучи, важкувато. Хоча, впевнений, це було б цікаво.

Звичайно ж, мої проєкти!

Якою своєю роботою пишаєтеся найбільше?

Як вони відображають вашу особистість?

Найважливіше відкриття останніх років — клуб-ресторан «Alice & Fifth» у Йоганнесбурзі.

Клуб-ресторан «Alice & Fifth» у Йоганнесбурзі довів: Африка теж може бути стильною й розкішною

Відчуваю повагу до традицій і одночасно непереборне бажання ставити їх під сумнів щоразу, коли насичуюся ними. Дух бунтівника, що живе в мені, воліє змінювати усталені правила. Немов дитина, тягнуся до свіжості й азарту.

Якби не стали дизайнером, ким могли б бути? Міг би реалізуватися як забудовник. Вирішував би долю нерухомості у вашому місті. Все одно обрав би творчу сферу.

Що нині відбувається в африканському дизайні? Сучасна Африка вражає силою й унікальністю. Майстерність, що демонструють місцеві дизайнери, росте щодня. Щирі таланти, які вона плекає, трапляться на вашому шляху ще не раз.

38

«Alice & Fifth»

INTERVIEW | April ‘21

«Georgious George»

April ‘21 | INTERVIEW

39

«Now you see me»

40

INTERVIEW | April ‘21

«Mesh»

Текстури, кольори та матеріали допомагають мені оформити емоцію, а вам — відчути її

Він довів: Африка теж може бути стильною й розкішною. Інтер’єр, який розробляв із креативною студією «Jana + Koos», здобув важливу нагороду — «Restaurant & Bar Design Awards». І не тільки як найкращий ресторан Африки. Він виграв і в загальній номінації!

Ви часто подорожували до Європи, працюючи над дизайном готелю в Римі. Легко знаходили спільну мову з італійцями? Маю трохи європейських генів, тож із місцевими дизайнерами порозумівся швидко. Та різницю в культурному коді відчути встиг. Тільки-но уявіть: після обіду замовив капучино. Хай мені грець, звідки маю знати, що італійці п’ють його виключно за сніданком? Зате всі добре пореготали.

Тепер важливу роль відіграють софт-скіли. Наскільки вони вагомі у вашій професії? Часто буває, що клієнт хоче донести ідею, але не може її висловити. Тут треба підключати шосте чуття — створити цукерочку й запропонувати її. Вміння читати думки — головний скіл. Проте мені щастить із замовниками. Усі вони успішні й інтелігентні люди, що

Скільки дизайнерів працюють у «Studio A»? Якої вони думки про вас як про боса? Наразі студія об’єднує сімох майстрів. Певно, вони описали б мене як пристрасного, надійного, терплячого.Такого, що спонукає.

Уявіть, що отримали карт-бланш на замовлення. Про що думатимете насамперед? Таке вже траплялося. Працюю за схемою: спочатку досліджую ринок і пропоную відповідний концепт. Потім нашаровую на нього дизайн і, звичайно, трохи краси.

Журналісти часто називають ваші інтер’єри сексуальними. У чому секрет? В емоції. Текстури, кольори та матеріали допомагають мені оформити емоцію, а вам — відчути її.

Якби написали книгу про себе, як вона б називалася? «Життя в дизайні».

надихають. Відчуваю задоволення від бесід із ними.

April ‘21 | INTERVIEW

41

АНТИЕЙДЖМЕДИЦИНА —

виклик ХХІ століття Середня тривалість життя в сучасному світі перевищує 75 років. Якщо раніше могли лише мріяти про еліксир молодості, нині антиейдж-медицина уповільнює процеси старіння. А здоров’я та якість життя — серед найважливіших пріоритетів. АНТИЕЙДЖ-ХАРЧУВАННЯ — ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ СКЛАДНИКІВ АНТИЕЙДЖ-МЕДИЦИНИ «СТАРІННЯ ОРГАНІЗМУ ПРОВОКУЮТЬ ПРОДУКТИ, ЯКІ ЗБУДЖУЮТЬ АПЕТИТ», — зазначає лікарка-дієтологиня Центру відновлення здоров’я «Edem Resort Medical & SPA» Валентина Савчак. Глюкоза та фруктоза в складі десертів і страв запускають процеси пришвидшеного старіння. Особливо цей механізм проявляється, якщо є багато перекусів, переважно солодких, і відсутні повноцінні приймання їжі. Це веде до розвитку чи посилення інсулінорезистентності, набору ваги та зростання метаболічних ризиків. Серед продуктів із високим глікемічним індексом — солодощі, батончики, здобна випічка, солодкі напої, зокрема соки, мед, цукор, варення, фастфуд. Щоби підтримувати молодість, потрібно харчуватися правильною їжею.

• Омега-3: жирна риба (лосось містить астаксантин, що покращує еластичність і зволоження шкіри), насіння льону (містить лігнани, які знижують рівень холестерину, цукру й інсуліну в крові).

• Овочі: морква, гарбуз і солодка кар-

та вільних радикалів, що призводять до старіння шкіри); листяна зелень, болгарський перець, помідори, броколі мають найбільший вміст вітаміну С; активні речовини авокадо знижують рівень запалення і відновлюють пошкодження ДНК.

• Темний шоколад / какао (поліпшує функцію еластичності бактерій та захищає від сонячного випромінювання).

• Зелений чай (містить антиоксиданти — поліфеноли, які борються з діабетом, резистентністю до інсуліну, запаленнями та серцевими захворюваннями; захищають колаген шкіри від сонячного проміння). Для підтримування

молодості організму важливий структурований і налагоджений дво- або триразовий раціон без перекусів та інтервальне голодування. «СФОРМУЙТЕ СВОЄ СЕЗОННЕ МЕНЮ», — рекомендує шеф-кухарка «зеленої» кухні «Edem Resort Medical & SPA» Христина Федочинська. Фахівчиня детокс-харчування підкреслює, що насамперед варто звернути увагу на такі показники.

• Енергетична цінність продукту (калораж страви) та енергія продукту — вміст вітамінів і мікроелементів.

• Взаємодія — поєднання сезонних

топля (містять бета-каротин, який захищає від сонячного випромінювання­

42

PROMOTION | April ‘21

продуктів, які повинні допомагати досягати поставленої цілі: очищення, відновлення, активність.

• Сезонність продукту та його вплив на циркадні ритми. У гастрономічній концепції незмінно важливим залишається кількість грамів у кожному прийманні їжі. Для гостей наших медичних програм не комбінуємо більш ніж три-чотири основні продукти.

БАЗОВІ ПОРАДИ ДЛЯ АНТИЕЙДЖ-ТЕРАПІЇ

Приклад страв для одного приймання їжі 1. До основного приймання їжі — десерт на основі ягід і неекзотичних фруктів, щоб не порушувати процес травлення та засвоєння основних страв (80 грамів).

2. Салат із капусти кале або кольрабі, ріпи чи дайкону з великою кількістю зелені (крес-салат, радичио, цикорій). Доповнюємо його горіхом пекан або макадамія, заправляємо скибкою лимона (100 грамів).

3. Якщо віддаєте перевагу білку тваринного походження (птиця вільного вигулу, дика риба, морепродукти), рекомендуємо приправити їх лемонграсом, коренем куркуми, свіжим імбиром, каєнським перцем, що функціонуватимуть як антиоксиданти. Чудовий гарнір — стейк із цвітної капусти чи броколі

Головний лікар комплексу «Edem Resort Medical & SPA», кандидат медичних наук, академік Європейської академії природничих наук, член наглядової ради Університету Сингулярності (Київ) у галузі експоненційної медицини, міжнародний експерт із питань антиейдж-медицини Олексій Башкірцев відкриває секрети збереження молодості: 1. Варто боротися з хронічними запаленнями в організмі. Раз на пів року контролювати гострі маркери запалення

або ж парова спаржа чи корінь фенхелю (140–160 грамів).

в крові (гомоцистеїн, С-реактивний протеїн високочутливий, загальний аналіз

April ‘21 | PROMOTION

крові). Запалення — найпотужніший тригер передчасного старіння.

2. Регулярно приймати вітаміни та мінерали. Дослідження в царині харчування й хвороб надають нові докази щодо користі постійного вживання БАДів. Вони допомагають покращити пам’ять, знизити рівень холестерину, попереджають проблеми з передміхуровою залозою, послаблюють симптоми менопаузи, знижують запалення й рівень розвитку катаракти.

3. Підтримувати психоемоційний баланс. Це передовсім робота з ментальними практиками: занурення в себе та пошук свого Я, діагностика й нормалізація сну, регулярна фізична активність.

4. Дерматологічно-естетичний і косметологічний блоки — ви повинні подобатися собі у дзеркалі.

5. Постійно спілкуватися з нетоксичними друзями.

6. Слідкувати за балансом води, вологістю та освітленням приміщення, у якому проводите більшість часу.

7. Харчуватися тільки тими продуктами, склад яких бачите, а не про які читаєте. Якість життя — у наших свідомих руках. Лише завдяки правильному підходу до здоров’я, необхідній кількості вітамінів і мінералів, регулярному чекапу організму і збалансованому харчуванню можна досягти стану «вічної молодості».

43

Speed

РУХ — ЦЕ НЕОБХІДНІСТЬ, А ШВИДКІСТЬ — ЗАДОВОЛЕННЯ.

— ЖАН БОДРІЯР

44

SPEED | April ‘21

BORN to be WILD

April ‘21 | SPEED

45

РИМА САКУА — засновниця, капітанка і тренерка першої та єдиної в Україні жіночої мотоциклетної команди «Spirit Racing», керівниця однойменного мотосервісу. На її рахунку — безліч мотоперегонів і звання віцечемпіонки 2018 року. Текст: Юлія КОЗДА

rima99_sakua

У

своєму інстаграмі ви опублікували серію постів, присвячених 10-річному рубежу професійної кар’єри і життя. Зазвичай озираєтеся назад або візуалізуєте майбутнє?

ВВАЖАТИ, ЩО В ЕКСТРЕМАЛЬНОМУ ТЕХНІЧНОМУ ВИДІ СПОРТУ БЕЗСТРАШНІ ЛЮДИ — ОМАНЛИВО. ТИМ, КОМУ НЕ СТРАШНО, ЗАТРИМУЮТЬСЯ НЕНАДОВГО. АБО ВОНИ ЛУКАВЛЯТЬ

46

Частіше заглядаю в майбутнє, живучи у сьогоденні. Рідше — повертаюся до минулого, щоб підбити підсумки. Коли тільки почала займатися кільцевими мотоперегонами, жіночого класу в Україні не було. А коли з’явився — складався усього з чотирьох пілотес, серед яких була і я. Нині ж маємо приблизно 20 крутих і швидких дівчат. Якби мені 10 років тому розповіли про їхні блискучі результати, не повірила б. У перший свій сезон я не була лідеркою, рекордсменкою. А от першовідкривачкою — точно!

Що саме ви робите? Коли починали, у нас була суто жіноча мотокоманда. Тепер є вже три підрозділи. По-перше, ми, як і раніше, підтримуємо дівчат жіночої команди — рекордсменок і призерок України. Є чим пишатися! По-друге, це інтернаціональна команда, що складається з перекладачів, людей, які їдуть з інших країн на сезон. По-третє, це об’єднана команда із хлопців та дівчат у різних класах. Я треную людей різного рівня підготовки і для різних цілей, включаючи дітей від п’яти років. У мене є курс для новачків, де навчаю базовим технікам управління мотоциклом. Є міський курс, розрахований на підвищення навичок безпечної їзди. І, зрозуміло, спортивний курс, націлений на підготовку професійних мотоспортсменів, де передаю

SPEED | April ‘21

учням мій досвід, знання і навички участі у кільцевих перегонах. І ще є куди рости!

спортбайки, стріти, круїзери, туристи, чопери, кросова мототехніка. Обслуговуємо і тюнінгуємо. І ще наразі створюємо бобери та кафе-рейсери.

Прагну значно підвищити свій рівень пілотування і взяти участь у європейських відкритих чемпіонатах. Крім цього, у мене грандіозні плани на розвиток моєї справи. Вони стосуються і гоночної команди, і магазину, і СТО, і школи. Поєднувати стільки сфер одночасно допомагає сильна команда — я не перестаю захоплюватися кожним із них. Наша мета — постійно розвиватися, бути найкращими, виступати на європейському кубку і чути назву команди «Spirit Racing» у різних серіях чемпіонатів. Маючи колосальний досвід участі в українських зма-

командні збори на трасах Європи. У тому числі й на тих, які стоять у календарі Чемпіонату світу. Це дозволяє істотно підвищити рівень пілотування і зміцнити командний дух. У перспективах СТО в цьому сезоні теж багато цікавого. Нам подобається бути новаторами, робити те, що не робив ніхто. Це особливо цінно для команди з амбіціями. У нас є потенціал і потужності — можемо зробити будь-який мотоцикл! Кастомайзинг і тюнінг — родзинка нашого сервісу. Ми часто говоримо про перегони, однак багато хто навіть не припускає, скільки готуємо цікавих проєктів під ключ! Не можна робити щось глобальне і не змінювати мастило в мотоциклі. Звісно, виконуємо базові роботи,

ганнях, намагаємося вийти на європейський рівень. Щорічно влаштовуємо

але творчість — окрема ніша. Спеціалізуємося на всіх класах мотоциклів:

мені здається: з такою ще не їздила! Це понад 300 км/год. (Сміється.) Тільки от,

Чи дозволите зазирнути у ваші майбутні цілі на найближчі п’ять років?

April ‘21 | SPEED

Ви неодноразово порівнювали життя з перегонами. Що думаєте про філософію slow living, яка пропагує відмову від жаги швидкості? Що це не моє. Справа в тому, що я така і є — справжня. Швидкістю просякнуте все моє життя. Щоправда, в дійсності хочу прийти до плавнішої динаміки. Усе ж таки падати боляче. (Усміхається.)

А якби могли оцінити швидкість вашого життя поза мототреком, скільки б показував спідометр? Іноді в моєму житті така швидкість, що

47

найкращим гонщикам країни незалежно від статі, раси й релігії. Чи боретеся за ідею рівноправності у спорті? Особисто мені хочеться змагатися з усіма і всюди. Однак я не зовсім за рівноправність. Усе-таки ми різні з чоловіками. І в деяких видах спорту це сильно відчувається — тому й існує поділ.

Мотоперегони — небезпечний вид спорту. Що є небезпечним для вас? Насправді ми розуміємо, що не безсмертні і що це — екстремальний вид спорту. Так, часом здається, ніби ти всемогутній і та сама межа ще далеко, але періодично з нею зіштовхуєшся. Проте я навчилася контролювати ці відчуття. Із «прозаїчних» страхів боюся темряви, висоти й каруселей, із чим старанно працюю. (Сміється.) З дитинства не каталася на атракціонах: вони мене страшенно лякають. А також усе, де немає мого контролю, де не можу керувати, мене насторожує. З висотою простіше: коли в літаку мені дали штурвал і можливість

як і з мотоциклами: щоб розігнатися, багато розуму не треба, а загальмувати... Буває, на гальмуванні перевантаження вище, ніж на розгоні.

але мені не дуже подобається змінювати заплановане.

Що відчуваєте напередодні перегонів та які емоції у вас під час заїзду?

Якщо чесно, практично на кожну гонку може зайти новий трек. Ви аж мене розкусили! (Сміється.) Це може бути що завгодно. Ось на четвертому етапі 2017-го слухала пісню Басти «З надією на крила». А на першому етапі того ж року мене супроводжували Imagine Dragons з їхньою «Battle Cry».

Ох, перегони — це божевільна пристрасть. Перед стартом намагаюся ні про що не думати. Тому що напередодні думаю про перегони постійно. (Сміється.) А ось на старті й протягом перших трьох кіл емоції зашкалюють. Усе, що намагаюся зробити — бути холоднокровною і діяти за планом. Я рішуча,

48

Найкращий саундтрек до ваших перегонів, окрім ревіння мотора?

кермувати — страх відступив. Якщо ж йдеться про колесо огляду, де все скрипить, керується не мною, і я не впевнена у цій конструкції… «А раптом щось піде не так — мені залишиться змиритися?!» Інтерес і мотивація — ось головні ключі для подолання страхів.

Сьогодні моторинок фокусується на керованості, електроніці, екологічності та мінімалістичному дизайні, а лідери продажів — японська «велика четвірка». Якими моделями захоплюєтеся? Я не приховую своєї любові до «Yamaha»

Ваша мета — їздити не тільки в жіночому класі, але і скласти конкуренцію

та спортбайків. Моє серце належало R6 поки не вийшла R1M. Ще мені дуже подо-

SPEED | April ‘21

бається XSR900 і багато інших моделей. Коли хотіла свій перший мотобайк, не здогадувалася: пізніше захочу ще шість мотоциклів різних класів. Безліч позитивних вражень залишив «BMW». «Honda» мені не подобаються. Як не крути, вони більш м’які та плавні — я можу заснути. (Сміється.) Влітку зазвичай хочеться проїхатися на мотоциклі містом. Зараз у мене немає міського, але я вже активно його вибираю.

Кожен мотоцикл має історію, потенціал і характер. З яким упевнено можете себе ототожнити?

«Yamaha R6». Мені зрозумілий мотоцикл із вибуховим характером, у якого є підрив і миттєвий відгук. Коли хочу прискоритися або загальмувати, він негайно реагує: немов я, якби була мотоциклом. Якщо вийти за рамки вищезгаданої четвірки, на світовому ринку багато таких «істеричок». (Сміється.)

А як щодо вступу до культового клубу «Harley-Davidson»? Поки що в мене не було можливості або бажання поїздити й насититися філософією «Harley-Davidson». Це цікаво — просто по-іншому. Не про швидкість — про спосіб життя і форму самовираження. Колись ця можливість, напевно, мені випаде — краєвиди, серпантини, море, ідеально гладке шосе. «Harley» унікальні, специфічні, у них є свої плюси й мінуси. І своя історія. Візуально вони виняткові, їх важко повторити: дизайн кожної моделі

оригінальний. Зовсім інші відчуття, коли несе така міць, що гуде і по-звірячому реве під тобою, — це особливий вид емоцій. Кайф від споглядання навколо. Не та міць, якою розрізаєш простір. Спортбайки свою потужність реалізують через динаміку розгону та гальмування. Коли вперше проїхала на 600-кубовому мотоциклі, відчувала, немов на шматки розриваю вітер.

Цікаво дізнатися про ваше ставлення до байкерського руху. Є легенди про те, що байкери не люблять спортбайкерів. Може, це десь і проявляється, але не в нас. Особисто мені більш ніж зрозуміла і близька філософія справжніх байкерів — «дорога життя», швидкості та жага до подорожей. Вона інша і, звичайно, сильно відрізняється від спортбайкерської. Та головне — теж про свободу!

Чи підтримуєте фізичну форму, крім мототреку? Для чудового результату потрібна колосальна робота. Це і загальна фізкультура, і мотоцикл, і спортзал. Планую підключити ще басейн. Необхідна серйозна всебічна підготовка.

Які риси характеру повинні мати мотогонщики? Немає певного «хітпараду». Існує поняття схильності як потенційних даних гонщика або таланту, та я вважаю інакше. Важливо, щоб людина вміла правильно використо-

вувати свої ресурси й здібності. Мотоспорт — технічний вид спорту. У когось можуть бути в корені відсутні метушливість, амбітність і агресивність, але всередині — комп’ютер, людина — стратег. Все продумує, зважує і аналізує. Прораховує, скільки обертів здійснює колесо, за теорією ймовірності обчислює, хто скільки разів може помилитися, скільки секунд і очок втратить. Таке вміння думати під час перегонів — її перевага над іншими. Я, наприклад, дію інтуїтивно. Пам’ятаю про план, стратегію, але їжджу, спираючись більше на відчуття й емоції. Головне, щоби людина могла реалізувати потенціал. Вважати, що в екстремальному технічному виді спорту безстрашні люди — оманливо. Тим, кому не страшно, затримуються ненадовго. Або вони лукавлять. Відчуваючи страх, важливо не ціпеніти, не варитися в ньому — інакше тіло задерев’яніє. Треба помічати, приймати страх і відпускати.

Ви сувора наставниця? Я захоплююся психологією людей, мені важливо знайти найшвидший спосіб передачі інформації. Спочатку придивляюся до людини, намагаюся її зрозуміти — це триваліший шлях. Потім передаю досвід і навички. Максимально швидко й безпечно. З учнями я різна: на одному занятті сувора, на іншому можу видати пряник, хоча не дуже щедра на них. (Сміється.) У всьому потрібен баланс. Так само, як важливо аналізувати плюси й мінуси суперника, щоб навчитися виграшно їх використовувати.

МЕНІ ЗРОЗУМІЛИЙ МОТОЦИКЛ ІЗ ВИБУХОВИМ ХАРАКТЕРОМ, У ЯКОГО Є ПІДРИВ І МИТТЄВИЙ ВІДГУК. КОЛИ ХОЧУ ПРИСКОРИТИСЯ АБО ЗАГАЛЬМУВАТИ, ВІН НЕГАЙНО РЕАГУЄ: НЕМОВ Я, ЯКБИ БУЛА МОТОЦИКЛОМ

April ‘21 | SPEED

49

ГЕОРГІЙ ЗУБКО: «ФАКТИЧНО МИ ГОВОРИМО ПРО БУДІВНИЦТВО НОВОЇ СМУГИ»

Які заходи прагнуть реалізувати в аеропорту «Бориспіль» під час реконструкції другої злітно-­ посадкової смуги і які інші інфраструктурні проєкти мають шанс стартувати найближчим часом — ­ в інтерв’ю з комерційним директором летовища. Текст: Аліна КОСТЮЧЕНКО

У

лютому стало відомо про рішення Європейського інвестиційного банку надати МА «Бориспіль» кредит у розмірі 270 мільйонів євро для розвитку інфраструктури, зокрема — на реконструкцію льотної зони № 2. Які об’єкти підлягають реконструкції і що саме зроблять? Будівництво другої льотної зони — важливий для нас проєкт. До обсягів реконструкції входить: будівництво нової злітнопосадкової смуги, двох руліжних доріжок, розширення наявних перонів, встановлення нового інженерно-технічного обладнання (світлосигнального, радіонавігаційного, метеообладнання). Також це аварійно-рятувальні станції та додаткові системи, які входять до тієї частини аеродрому. Мета реконструкції — щоб аеропорт «Бориспіль» відповідав вимогам міжнародних стандартів і рекомендованої практики ICAO для цивільних аеродромів, які задовольняють правила безпечної експлуатації суден із кодовою літерою F — Airbus A380, Boeing 747 (800).

Йдеться саме про будівництво нової злітно-посадкової смуги? Фактично ми говоримо про будівництво нової смуги.

Тобто стару смугу демонтують і на її місці з’явиться нова? Вона буде, умовно, в тій же частині аеродрому, але, ймовірно, не на тому самому місці (залежатиме від проєктного

50

KBP | April ‘21

рішення). Можливо, її трохи зсунуть — це визначать проєктанти.

Які етапи і терміни робіт?

2021–2022 роки: проведення тендеру­ з визначення проєктної організації. Далі — проєктні роботи та проходження експертизи проєктної документації.

2023–2026 роки: проведення тендеру з визначення будівельної організації, будівельні роботи і введення в експлуатацію.

2028-го «Бориспіль» планує реконструкцію основної злітно-посадкової смуги. Введення в експлуатацію нової смуги сплановане таким чином, щоб встигнути до початку реконструкції? У тому числі.

Роботи з реконструкції другої льотної зони фінансуватимуться тільки за рахунок ЄІБ? Чи очікуються інвестиції з боку держави, самого підприємства? Згідно з договором, Європейський інвестиційний банк фінансує 90% вартості проєкту. 10% виділить аеропорт із власних коштів. Ми вважаємо, що це дуже хороші умови з боку ЄІБ.

Коли очікується перший транш кредиту? Наприкінці 2022-го — на початку 2023-го. Залежатиме від проведення наших процедур: визначення підрядника із проєктних робіт і згодом — із будівельних робіт.

Як відбуватиметься повернення кредиту? Кредит надається терміном на 20 років, включаючи пільговий період — 3 роки (період, коли підприємство не виплачує ні тіло кредиту, ні відсотки).

Наскільки критичне наразі будівництво другої льотної зони? Чи є в аеропорту найближчими роками потенціал для розвитку пасажиропотоку, для якого може знадобитися друга злітно-посадкова смуга й супутня інфраструктура?

нагода, якісні умови, надійний партнер (ЄІБ), аби планомірно розвиватися і залишатися конкурентними на авіаційному ринку. Ми переживемо цю темряву. Далі знову буде зростання, і ми хочемо бути до нього готовими.

За результатами 2019 року в нас уже була висока потреба реконструювати другу льотну зону. Час кризи, пандемії та спаду пасажиропотоку хочемо використати для модернізації й підготовки інфраструктури до майбутнього зростання пасажирських перевезень. Це відбу-

Які інфраструктурні проєкти зараз­ у роботі? Що планується на найближчий час?

вається не за один рік, і зараз є зручна

не реалізували в тому обсязі, у якому

April ‘21 | KBP

Плануємо реалізувати низку інфраструктурних проєктів, які чекають прийняття фінплану. Це розширення перону терміналу D (минулого року

хотіли). Далі говоримо про реконструкцію складу паливно-мастильних матеріалів (так званий паливний комплекс). І ще в нас давно на порядку денному початок будівництва вантажного терміналу та автостанції.

Розгорнуту версію інтерв’ю читайте на сайті ЦТС

51

ПОЛІТ НАД КИЄВОМ РАЗОМ ІЗ МАУ: погляд очима пасажира

52

SPEED | April ‘21

April ‘21 | SPEED

53

Guide ІСТОРІЮ ТВОРИЛИ ОДИНИЦІ, А ВСІ ІНШІ ТИМ ЧАСОМ ОРАЛИ ЗЕМЛЮ І ТЯГАЛИ ВІДРАМИ ВОДУ.

— ЮВАЛЬ НОЙ ГАРАРІ

54

GUIDE | April ‘21

Сontemporary

Мері Сібанде, «The Locus», 2019

AFRICAN ART

April ‘21 | GUIDE

55

Сучасне мистецтво Африки завойовує популярність по всьому світові. На континенті, який об’єднує 54 країни і 1,2 мільярда жителів, стрімко розвивається артринок. Місцеві художники дедалі частіше привертають увагу кураторів з Європи. Текст: Юлія РИНДІНА

ВІДКРИВАЮЧИ НОВІ ГОРИЗОНТИ 2019 року на Венеційській бієнале Гана вперше представила павільйон та дістала захоплені відгуки. Величезну інсталяцію «Земля проливає свою шкіру» митець Ель Анацуї виготовив із численних сплющених жовтих кришок від пляшок, зібраних мідними дротами. Своєю роботою майстер хотів сказати про необхідність оновлення світу, у якому живемо, та про індивідуальні акти самооновлення. Гучною подією в Кейптауні стало відкриття першого на континенті масштабного музею — «Zeitz MOCAA», присвяченому сучасному африканському мистецтву та діаспорі. Футуристична будівля стоїть у популярному районі набережної Вікторії та Альфреда. У просторих галереях представлені картини, скульптури і мультимедійні інсталяції.

НЕ ЗАВДЯКИ, А ВСУПЕРЕЧ Сучасні африканські художники вражають бажанням творити попри важкі обставини повсякденного життя. Умови, у яких працюють митці, часто несприятливі. Усюди превалює бідність, свобода самовираження в Африці не прийнята. Багато хто робить своє мистецтво інструментом критики суспільства. Творці не бояться проявляти власну позицію і висловлювати думки, ставлять під сумнів умовності та стереотипи. Художники, які сьогодні на підйомі, зі стійким характером та схильні до ризику. Вони рефлексують на події, що відбуваються в їхніх країнах.

Джон Каміча Джон Каміча з Кенії займається мистецтвом стільки, скільки себе пам’ятає. Він ніколи не відвідував художню школу, але навчався у батька — відомого митця в Найробі. Джон любить експериментувати з матеріалами, техніками і контентом. Його роботи виставлялися в Інституті Ґете, у Штаб-квартирі Програми ООН з довкілля, а також у Музеї сучасного мистецтва Рамона Рахімтули. Мистецтво Камічі — реакція на корупцію і лицемірство кенійців щодо релігії, проституції та криміналу. До того ж він гостро реагує на роль християнства в Найробі, яке керує думками більшості. Усюди в місті можна натрапити на релігійні тексти. На вулицях продають постери із зображенням попзірок і водночас зі словами з Біблії. Каміча створює з таких плакатів колажі з Ісусом у головній ролі. У цій серії «Zeitz MOCAA» (Кейптаун)

56

робіт Джон запитує: «Як саме зображували Ісуса і чому він оточив себе 12 апостолами?», «Чи був

GUIDE | April ‘21

Ісус геєм?», «Чому його шкіра білого кольору і чому здається, ніби в нього на губах помада?». Після експозиції цих колажів у рідному місті художник був змушений переховуватися, щоб уникнути гніву місцевої християнської громади. Навіть його колеги визнали, що той зайшов занадто далеко і треба триматися подалі від теми релігії. Але для Камічі запитувати — мета мистецтва. «Я постійно експериментую і досліджую, що відбувається в кенійському суспільстві, ставлю під сумнів звичні речі. Хочу розбудити людей. Навіщо залишатися в тіні, прикидатися та ігнорувати?»

Джон Каміча, «100 солдатів»

Ефрем Соломон, мішана техніка

Серед останніх проєктів Джона — серія картин, у якій він віддає данину поваги сотні солдатів Кенії, що загинули, борючись у посередницьких війнах. «У центрі Найробі є монументи деяким із цих солдатів, але ніхто не знає, хто вони й через що пройшли». Художник знайшов їхні фотографії в національному архіві і створює окремий твір на кожного з них. Він малює на газетному папері так, щоб фрагменти тексту виступали коментарями.

зображує звичайних людей, яких зустрів на вулиці. Усі вони розміщені по центру, ніби перебуваючи перед самим митцем, у сьогоденні, там, де відбувається життя. Тло заповнене повторюваним візерунком із політичними написами й фрагментами газет. Ці роботи — реакція на тиск, якому піддається населення Ефіопії, на несвободу самовираження. Хоча варто відзначити: за нового режиму стан речей поступово змінюється. На виставці у Лондоні Ефрем Соломон різко висловився про панівний режим в Ефіопії. Після повернення додому на нього вже чекала поліція, тиждень він перебував під вартою. Згодом його роботи стали менш радикальними. Тепер

Ефрем Соломон Художник з Ефіопії Ефрем Соломон у своїх роботах використовує газетні вирізки. Його ксилографії — це великі темні портрети незнайомців з акцентом на різні вирази обличчя. Він

April ‘21 | GUIDE

ХУДОЖНИКИ, ЯКІ СЬОГОДНІ НА ПІДЙОМІ, ЗІ СТІЙКИМ ХАРАКТЕРОМ ТА СХИЛЬНІ ДО РИЗИКУ

митець створює портрети без коментарів,

57

58

Мері Сібанде, «I’m а Lady», 2009

GUIDE | April ‘21

але зображені люди мають вигляд не щасливий, а скоріше втомлений. Соломон заявив про себе на міжнародному рівні, зокрема на експозиціях у Кенії, Німеччині, ОАЕ, Хорватії, Австралії та Великій Британії.

ЖІНОЧІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ Мері Сібанде Південноафриканська художниця Мері Сібанде з Йоганнесбурга створює живопис та скульптури, у яких досліджує побудову ідентичності в постколоніальному контексті. Її роботи відтворюють працьовитість, силу, любов, надію, які пронесли стільки південноафриканських жінок — її мама, бабуся, прабабуся — через расову ізоляцію. Особлива скульптура мисткині — Софі, альтер еґо Сібанде. Витвір черпає енергію з багаторічного досвіду домашніх робітниць під час апартеїду та постапартеїду, критикує довгу історію гніту в Південній Африці.

Тіна Адебовале

Тіна Адебовале Становище жінки відіграє ключову роль і в роботах мультимедійної художниці Тіни Адебовале, яка виросла й навчалася живопису в Нігерії. 2019 року вона працювала в резиденції Академії мистецтв в Амстердамі. Мисткиня створює величезні чорно-білі автопортрети, зазвичай із галюцинаційними візерунками. Ці узори з кіл, ліній і трикутників наповнюють тіла, а іноді й фон картин. Часто Тіна зображує себе з предметами, які вказують на кращі часи. Історично в Нігерії переважав матріархат. Існувала армія з жінок, жінки могли укладати шлюби між собою, нетрадиційні меншини не заперечувалися суспільством. Під впливом християнства, нав’язаного внаслідок колонізації, ці традиції зникли. Роботи Тіни Адебовале — реакція на закон проти сексуальних меншин, який із 2014 року діє в Нігерії, а також на прецеденти пригнічення жінок та інші соціальні несправедливості. Про відмінність між «білими» і «чорними» вона не говорить, класифікація, на її думку, — прийом гнобителів. Художниця брала участь у групових виставках в Нідерландах, Бразилії, Камеруні, Південній Африці та Гані. Сучасне африканське мистецтво активно розвивається, щораз впевненіше виходячи на міжнародну арену. І воно значно більше, ніж декоративні картини зі слонами або левами на тлі савани для туристів.

April ‘21 | GUIDE

59

боботi 60

GUIDE | April ‘21

ПРОСТО, ПРЯНО, ЕКЗОТИЧНО Усі скучили за подорожами. А як щодо пригод тут і зараз? Приєднуйтеся до нашої гастрономічної мандрівки країнами африканського континенту, для якої немає жодних обмежень. Текст: Катерина САФРОНОВА

ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА Місцева кухня ввібрала кулінарні історії багатьох країн. Греки, англійці, португальці, китайці, араби та інші народи, мігруючи до Південної Африки, брали із собою продукти й рецепти. Традиційна страва ПАР — боботі — здолала непростий шлях із Малайзії до африканського континенту із малайськими рабами. Їх привезли голландці до щойно заснованого міста Капстад (нині — Кейптаун). Що ж таке боботі? У класичному варіанті — пряна м’ясна запіканка з каррі, родзинками та сушеними абрикосами, вкрита скоринкою з яєць із молоком. Сьогодні для її приготування переважно використовують яловичину або баранину. Подають із рисом басматі, східними соусами чатні та самбал. Боботі можна скуштувати і в інших африканських країнах: Кенії, Ботсвані, Замбії, Зімбабве.

залишають киснути на кілька днів. Скисле тісто смажать на круглому деко (могого) на відкритому вогні (мітад). Млинець виходить великим — приблизно метр у діаметрі. Його часто використовують як лаваш або тарілку для овочів. Відщипують по шматочку, вмочуючи в

різні соуси, фарширують м’ясом, смаженою картоплею, морквою, маринованим буряком, овочами з прянощами, тушкованою капустою. В Ефіопії страва популярна серед християн, які споживають інджера в дні посту. Крім того, млинці відомі в Ємені та Ізраїлі.

ЕФІОПІЯ Традиційні для Ефіопії млинці інджера — вельми далекі від звичних нам млинців. Інджера — великі пухкі коржі в дрібну дірочку, приготовані з кислого борошна високопоживного африканського злаку теф. Рідку бездріжджову тефову суміш

April ‘21 | GUIDE

Млинці інджера

61

ЗІМБАБВЕ Нігерію презентують страви сотень етнічних груп, які живуть на її території. Це характерна риса західних африканських країн

Матапа

АНГОЛА Найвідоміша страва Анголи — муамба — курятина, тушкована з овочами й прянощами на червоній пальмовій олії денде. Здається, нічого незвичайного, але це лише початок. Перед тушкуванням курку, нарізану на дрібні шматочки, посолену, поперчену, залиту соком лимона, маринують приблизно пів години. У середині процесу тушкування до маси додають плоди бамії. Подають із розсипчастим рисом або пюре з маніока. Муамбу часто можна побачити на столі в Португалії. Протягом кількох століть Ангола була португальською колонією, що призвело до обміну гастрономічними здобутками.

Британська колонізація огранила традиційну зімбабвійську кухню. Тоді ж до повсякденного раціону населення країни увійшли спеції, цукор, хліб і чай. Тамтешні балансують між «легкою» англійською та «важкою» африканською

Ндоле

Частування з’явилося в ХIX столітті (доба мультикультуризму в Єгипті) завдяки змішуванню індійської та італійської кулінарних традицій. Тоді населення країни різко збільшилося — поява недорогої страви, якою можна було добре наїстися, була на часі. Першими її оцінили єгипетські солдати. Сьогодні кошарі їдять повсюдно: в офісах між нарадами, у сімейному колі, вишуканих ресторанах і маленьких вуличних кафе.

їжею. Основний локальний продукт — маїс — кукурудза, що використовується­ в безлічі страв. Знамените частування­ з білого маїсу — садза. Це звичайна кукурудзяна каша, яку можна їсти окремо, з додаванням овочевого рагу або м’яса будь-коли протягом дня. Корінні зімбабвійці вживають її переважно на сніданок.

КАМЕРУН

Знайомство з єгипетською кухнею починають зазвичай із кошарі. У цій страві поєднані непоєднувані, на перший погляд, інгредієнти — рис, макарони,

Нігерію презентують страви сотень етнічних груп, які живуть на її території. Це характерна риса західних африканських країн. Особлива перевага — м’ясній їжі, але рослинна, на основі маніока, бобів, рису та ямса, не менш важлива. Найвідоміша страва народу йоруба — ефо риро — густий овочевий суп. Його люблять насамперед за універсальність і простоту. Він не має чіткого рецепта й готується без м’яса, з будь-яких ово-

Кухня Камеруну — одна з найрізнобарвніших в Африці. Так сталося насамперед завдяки його розташуванню: на перехресті між північчю, півднем, заходом і сходом континенту. Чимало вплинула й колонізація, під час якої сюди потрапили різноманітні продукти й методи приготування. Крім того, кулінарні традиції країни збагатило розмаїте населення, що складається з понад 250 етнічних груп. Одна з найулюбленіших серед туристів і самих камерунців страв — ндоле — гостре рагу з товченої

сочевиця, приправлені томатно-оцтовим соусом і прикрашені нутом.

чів із додаванням рису або солодкої картоплі.

зелені, у якому поєднуються арахіс, м’ясо, креветки та олія. Смакує неймовірно!

ЄГИПЕТ

62

НІГЕРІЯ

GUIDE | April ‘21

СЕНЕҐАЛ

i р а кош

Сенеґальську кухню можна назвати найкращою на континенті. Вона формувалася під впливом смакових уподобань місцевих етносів, ісламу (головної релігії країни), північноафриканської, португальської та французької гастрономії. Саме у французів сенеґальці запозичили кулінарні витребеньки. Найважливіший локальний продукт і водночас символ країни — баобаб, що охороняється законом. Вирубка цих дерев і навіть лазіння по гілках без дозволу категорично заборонені. З його кори виготовляють міцні мотузки, рибальські сітки, одяг, олію, мило, лікарські препарати. Листя і м’якуш вживають у їжу. Також із баобаба випилюють дерев’яні вироби, зокрема дощечки із заглибленнями для подавання страв. У такий спосіб презентують і найпопулярніше частування сенеґальців — маффі — ніжне м’ясо в кокосово-арахісовому соусі. Для приготування переважно використовують баранину або м’ясо ягняти, як варіант — свіжу або сушену рибу.

МОЗАМБІК Мозамбік має багату гастрономічну спадщину. Це мікс традицій народів банту (корінне населення Африки, що живе на півдні від Сахари), арабської та португальської кулінарії. 1498-го мореплавець Васко да Гама та його флотилія прибули до країни, яка перебувала під впливом арабів. Це стало початком 500-річного португальського правління Мозамбіком. Найоригінальніший місцевий смаколик — матапа, що готується з маленьких, заздалегідь замаринованих крабів або креветок із тушкованим молодим листям маніока, часником, меленим арахісом або горіхами кеш’ю в кокосовому молоці. Матапу вживають як самостійну страву, з хлібом або рисом як гарнір, додають до овочевого рагу.

April ‘21 | GUIDE

У кошарі поєднані непоєднувані, на перший погляд, інгредієнти — рис, макарони, сочевиця, приправлені томатнооцтовим соусом і прикрашені нутом

63

КОМБІНОВАНА ДУХОВА ШАФА 5 В 1 ВІД ASKO: НАЙУНІВЕРСАЛЬНІША ДУХОВА ШАФА У СВІТІ

64

PROMOTION | April ‘21

В основі цього виробу лежать три головні технології готування та нагріву: повністю парове, мікрохвильове, а також усі режими традиційного нагріву.

К

ожен із режимів може застосовуватися окремо. Ви можете поєднувати також мікрохвильове нагрівання або парове готування із функцією традиційної духової шафи та насолоджуватися необмеженими можливостями пристрою. Це ідеальний вибір для зайнятих міських жителів, що мають обмежену площу кухонь, або для тих, кому не бракує місця, але потрібні швидкість та ефективність.

1. Пара. Делікатне приготування овочів, риби та м’яса. Функція повністю парового приготування підійде для свіжої риби, а також пару можна додавати наприкінці випікання хліба, щоб отримати смачну хрустку скоринку.

2. Мікрохвильова піч. Економія часу під час розігрівання їжі та рідких продуктів. Чудово підходить для розморожування.

3. Традиційна духова шафа. Різноманітні функції для випікання і приготування за допомогою комбінації верхнього й нижнього нагрівання, гарячого повітря та гриля.

4. Поєднання традиційного нагріву та мікрохвиль. Страва готується за допомогою мікрохвиль і гарячого повітря. Процес приготування стає коротшим, однак усе одно досягається чудова коричнева хрустка скоринка.

5. Поєднання традиційної духової шафи й пари. Комбінація гарячого повітря і пари дає змогу отримати більше смаку та привабливу текстуру м’яса або риби. Пара подається всередину духової шафи з регулярними інтервалами.

Пара

Мікрохвилі

Традиційний нагрів

Мікрохвилі + нагрів

ВИ МОЖЕТЕ ВИБРАТИ ДУХОВУ ШАФУ 5 В 1 У ВСІХ ДИЗАЙНЛІНІЯХ «ELEMENTS» ТА ТРЬОХ КОЛЬОРАХ «CRAFT». ТОЖ ЄДИНЕ РІШЕННЯ — ЦЕ ВИБІР ДИЗАЙНУ ДО СМАКУ. УСІ ДУХОВІ ШАФИ 5 В 1 ДОСТУПНІ ДЛЯ ЗАМОВЛЕНЬ В УКРАЇНІ. Пара + нагрів

April ‘21 | PROMOTION

65

ЛУКСОРСЬКИЙ ОБЕЛІСК:

шлях між цивілізаціями

Величне минуле Стародавнього Єгипту відкрилося нам багато в чому завдяки французам. Грандіозний обеліск на площі Згоди вражає фундаментальністю і нагадує, що шлях через тисячоліття почався в Парижі. Текст: Тетяна і Кирило ЛАЗОВСЬКІ, гіди по Парижу і Франції

66

GUIDE | April ‘21

П

онад 3000 років тому єгиптяни висікли «паризький» обеліск, який прикрашав вхід до храму бога Амона у Фівах. Благодатні Фіви люди заселили ще 3200 року до нашої ери, але найвищого розквіту місто досягло в епоху Нового царства, за часів Хатшепсут, Тутмоса III, Аменхотепа III, Рамзеса II, коли й обзавелося розкішними храмами і пам’ятниками. Однак до XIX століття про блискучу історію Єгипту давно забули: пам’ятники були зруйновані, могили — розграбовані, старі міста — засипані піском. Інтерес до цивілізації, що колись існувала, прокинувся у Франції 1798-го. Тоді Бонапарт направив на південь свій знаменитий похід-експедицію. І все ж стародавній світ довго залишався таємницею: вченим не вистачало головного — ключа до єгипетських ієрогліфів. Ключ знайшов Жан-Франсуа Шампольйон. Геніальний лінгвіст 25 років вивчав мертві мови.

носини з іншими державами, правителі Єгипту легко пускали в хід древнощі своєї країни. І Шампольйону майже нічого не вартувало вмовити єгипетського пашу Мухаммеда Алі подарувати Карлу Х, королю Франції, Луксорський обеліск. Так перед французами постало феноменальне, нечуване завдання: доставити скарби в столицю. Звичайно, до них римляни вже привезли до себе кілька подібних монументів. Єгиптяни переміщали гранітні голки з каменярень Верхнього Єгипту, де їх добували, на північ, де встановлювали. Та коли це було — тисячоліття тому!

Стародавній світ довго залишався таємницею: вченим не вистачало головного — ключа до єгипетських ієрогліфів

April ‘21 | GUIDE

1822-го він розшифрував єгипетські тексти. Вперше за півтора тисячоліття людство зуміло наблизитися до історії Єгипту! Єдиний раз вчений був на берегах Нілу. Саме Жан-Франсуа і виявив у Луксорі, колишніх Фівах, залишки храму. Будівля була зруйнована майже вщент, але біля входу красувалися два шедеври — гранітні обеліски. Французький єгиптолог першим прочитав висічену на граніті хвалу на честь видатного правителя і будівельника храму — Рамзеса II. Єгиптяни ж у той час мало цікавилися власною

Тепер, 1829 року, все заново. Обеліск відігравав важливу політичну роль: він не повинен був дістатися суперниці — Англії, що теж претендувала на нього й мала свої зазіхання в Північній Африці. Будь-якими способами колос вагою 220 тонн і 22 метри заввишки необхідно було доставити в Париж. Настав час проявити себе

спадщиною, для них вона була язичницьким пережитком. Вибудовуючи дипломатичні від-

другому в цій історії французькому генію — інженеру Аполлінеру Льоба.

67

На півдні Франції, в Тулоні, почалося будівництво незвичайного плоскодонного корабля, названого «Луксор». Саме він повинен був доставити до Франції пам’ятник, який стане найдавнішим у столиці. Корабель відчалив від рідних берегів у квітні 1831-го. Тоді, ймовірно, ніхто й не очікував, що справа затягнеться на кілька років. На місці стародавнього міста закипіла робота. Французи зробили майданчик для розміщення судна, від храму до річки проклали 400-метрову дорогу, викупили й знесли будинки, які заважали спорудженню, вирили 8-метровий рів, щоб розхитати намертво влиту в землю основу одного з обелісків. Для демонтажу гранітної брили Льоба розробив систему із крутнів і канатів. Нарешті монумент обнесли дерев’яним захистом і помістили на корабель. На демонтаж і вантаження пішло п’ять місяців. Не обійшлося без жертв: важка робота, спека, холера й інші хвороби раз у раз підривали процес. Та це був лише початок. Коли до Різдва 1831 року судно підготували до відправлення, Ніл обмілів. «Луксору» вдалося відплисти з паводком тільки в серпні 1832-го. Під час плавання Нілом знову гинуть люди, а 2 жовтня біля Розетти (нині — Рашид) корабель впирається в піщаний гребінь і не може вийти в Середземне море. У січні сильний шторм розбиває перешкоду, і «Луксор» прямує до Олександрії, де його чекає буксир «Сфінкс», пароплав Королівського флоту. Однак побоюючись зимових штормів, судна знову зволікають.

68

Лише в травні вони причалюють до Тулона й направляються до Гібралтару, щоб прибути до Франції з півночі.

12 серпня 1833 року «Луксор» припливає в Шербур, і 2 вересня король Луї-Філіпп I особисто сходить на борт вітати героїв. Подарували обеліск королю Франції, але отримав його король французів. Далі корабель прямує до Руана, ще три місяці чекає паводка на Сені й 23 грудня, після дворічної подорожі, пришвартовується біля мосту Згоди. Нарешті Париж! Луї-Філіпп, людина високої культури та бездоганного смаку, вибрав для обеліска найкраще

GUIDE | April ‘21

місце — найкрасивіше, престижне й найбільш логічно обґрунтоване. Король прагнув згоди. Він хотів, щоб люди забули, що площа колись називалася на честь Людовика XV, а пізніше — на честь Революції. Хотів стерти з пам’яті французів гільйотину, яка стояла тут і позбавила життя Людовика XVI, його сестру мадам Елізабет, Марію-Антуанетту, багатьох революціонерів. Ще в квітні 1833-го архітектор Жак Іньяс Гітторф звів на площі фонтани, які оточуватимуть майбутній обеліск. Він же потім створив п’єдестал. А поки «Луксор» знову рушив у дорогу — для

На демонтаж і вантаження монумента пішло п’ять місяців постаменту потрібно було привезти з Бретані 230 тонн граніту. Ще три роки Луксорський гість чекав нового народження. Великим днем стало 25 жовтня 1836 року.

350 осіб керували величезними складними пристроями з мотузок, металу й дерева, розробленими інженером Льоба. 200 000 глядачів прилипли до вікон, які виходили на площу, в очікуванні дива. Королівська родина розмістилася в Палаці Морського міністерства. Очолював операцію Льоба: стояв із гучномовцем безпосередньо під обеліском, щоби напевне загинути, якщо щось піде не так.

April ‘21 | GUIDE

Однак його чекали почесті — вже в листопаді 1836-го, як він і хотів, його призначили куратором Національного музею флоту. З 1839 року п’єдестал обеліска прикрашають вигравірувані золотом тексти й малюнки, присвячені грандіозному пересуванню пам’ятника. Що ж сталося із другою гранітною голкою? Вона, як і раніше, стоїть біля входу до храма Амона.

1981 року Франція відмовилася від своїх прав на брата-близнюка. Його урочисто повернули Єгипту, межі якого він ніколи не полишав. У наш час пам’ятник став ще гарнішим і величнішим. 1998 року завдяки Фонду П’єра Берже та Іва Сен-Лорана у нього з’явився покритий золотом бронзовий пірамідіон. Немов сонцем, він висвітлив верхівку обеліска, як за часів Рамзеса. Для чого ж єгиптяни будували цих велетнів? Щоб обмінюватися енергією з небом, підкреслити божественну владу фараонів або домогтися у богів благодатної погоди? У вас є припущення?

БЮРО ПОДОРОЖЕЙ КИРИЛА І ТЕТЯНИ ЛАЗОВСЬКИХ Індивідуальні і групові екскурсії Парижем та околицями, музеї Лувр і Орсе без черг, поїздки до Нормандії, долини Луари, Шампані, Ельзасу, Бурґундії та Бордо. Забронювати індивідуальну або групову пішу прогулянку Парижем: guide-in-paris.fr +33 6 22 84 32 45 best_tour.fr

69

ЛЕОПОЛЬД ІІ,

або Як винищити землі, на яких ніколи не був

Усі знають про Гітлера, але мало хто чув про Леопольда II, короля Бельгії. А він, за різними джерелами, має безпосередній стосунок до знищення приблизно 10 мільйонів жителів Конґо лише за два десятки років. Текст: Олена ІВАНОВА

Бельгія

Вільна держава Конґо

70

GUIDE | April ‘21

Річка Конґо, найглибша у світі. У XIII столітті тут виникло перше об’єднане королівство Конґо

Вільна держава Конґо — трудовий табір розміром 2,5 мільйона квадратних кілометрів, який належав одній людині

«Страта рабів», ілюстрація з книги Г. М. Стенлі

1870-ті. Британська королева Вікторія править половиною світу, зокрема третиною загадкового континенту Африка, де щойно знайшли незліченні багатства. Французи контролюють іншу чверть на заході, португальці та німці облаштувалися на півдні.

А ЩО Ж БЕЛЬГІЯ? Бельгія у ті часи — одна з найпрогресивніших країн світу: після низки реформ у країні встановилася конституційна монархія, і король Леопольд II, який зійшов на престол 1865 року, не відчував себе таким впливовим, як хотів. Амбіції мав великі, та як тепер їх реалізувати? Король зажурився, але на допомогу прийшов старий рецепт: оформи будь-яку ідею в обгортку благородних мотивів, християнства та допомоги — і можеш робити все, що забажаєш.

«БЛАГОДІЙНИК» ЛЕОПОЛЬД II Тому 1876-го він ініціював географічну конференцію у Брюсселі, де запропонував створити благодійну організацію «Association Internationale Africaine». І врешті став її єдиним інвестором і головою. Взявши в борг гроші у держави Бельгія, відправив у басейн річки Конґо експедиції географів і місіонерів. Виявилося, що потенціал території величезний: у той час революційно відкрили властивості каучуку, і саме на цих землях його можна було добувати у величезній кількості. А ще слонову кістку, золото, мідь і безліч інших ресурсів. До речі, про дослідників і місіонерів: їх, звичайно ж, проголосили героями, але саме з них почалася ця кривава історія...

April ‘21 | GUIDE

ВІЛЬНА ДЕРЖАВА КОНҐО 1885 року на Берлінській конференції провідні країни світу офіційно оформили колоніальний розподіл Африки. Тоді ж і виникла Вільна держава Конґо — саме таку іронічну назву мав трудовий табір і клондайк всіляких багатств розміром 2,5 мільйона квадратних кілометрів, який належав одній людині. Так, одній, адже коли Леопольд II повернув гроші, які позичив­ у держави для експедицій, Бельгія вже не мала впливу на Вільну державу Конґо і не отримувала від неї прибутку. Варто зауважити, що на Берлінській конференції короля зобов’язали скасувати работоргівлю, тимчасово відмовитися від мита на імпорт, дотримуватися вільної торгівлі тощо. Леопольд II підписався, але одразу заборонив відкриту публікацію внутрішніх указів щодо Конґо: ніхто з громадськості не міг дізнатися, що відбувається. Знали це тільки король­ і люди, які працювали на нього. До речі, Леопольд II ніколи не відвідував своє «ранчо». Щоби затвердити владу на віддаленій території, призначив там правителем арабського работорговця Тіппу Тіб і ватажка місцевої мафії, який раніше вивозив із країни рабів­ і слонову кістку. Саме тоді остаточно вулканізували каучук. Простіше кажучи, почалося виробництво гуми, яка була не просто цінним матеріалом для чобіт­ і плащів. Завдяки їй автомобілі почали їздити так, як їздять зараз. Попит неймовірно зріс: каучукова компанія Леопольда II незабаром отримала 700% прибутку.

71

Роботи конґолезця Tshibumba Kanda-Matulu про будні Конґо в колоніальні часи

Конґолезці офіційно не могли бути поневоленими, але стали кріпаками з нелюдськими нормами виробітку, які встановлювало ніким не контрольоване керівництво на чолі з доблесним королем. Тобто як рабів їх офіційно продавати не могли, зате могли вбивати (за псування одного каучукового дерева), калічити (за все інше)­ і пороти про всяк випадок. Наприклад, поширеним було відрубування рук як покарання за недопрацювання чи просто для профілактики. Адже на кожного наглядача виділяли певну кількість набоїв. Як свідчення їхньої цілеспрямованої витрати потрібно було пред’являти відрубану руку вбитого. А якщо солдату захотілося постріляти по білках або продати пару набоїв сусідові? Тоді руку відрубували у живого — і проблема звітності розв’язувалася. Якщо залишалась одна кінцівка, яка все ж потрібна для роботи, рубали руки або ноги дружині чи дітям працівника. Конґолезці повинні були знищувати джунглі, щоби засаджувати землі каучуковими деревами, полювати на слонів (з нормою вироблення, яка не залежала від наявності тварин), добувати золото. Ще одне завдання місцевих — утримувати солдатів та інших причетних до екзекуцій. А це були білі найманці з різних країн (вищі чини) і найняті ними місцеві. Король особисто призначав управителів із належним рівнем жорстокості, а платив їм відсотками від виробітку на підвладній йому території. Лікарні або медпункти для мешканців не створювали: тих, хто вижив після спілкування з солдатами, добивали епідемії та хвороби.

роблять підлеглі?». Пізніше листи отримали представники США та дипломатичних структур інших країн.

ВСЕ ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ Працівник транспортної компанії, журналіст і пацифіст Едмунд Морель звернув увагу на характер обміну вантажами з Конґо: звідти приходили слонова кістка, каучук, дорогоцінні матеріали, а назад відправлялися набої, ґвинтівки і солдати. Такий різновид «вільної торгівлі» здався йому підозрілим. Він став одним із засновників «Товариства з проведення реформ у Конґо», яке підтримали відомі письменники, зокрема Артур Конан Дойл і Марк Твен. Найвідоміший літературний доробок на цю тему — повість «Серце темряви» Джозефа Конрада, яка стала прообразом фільму «Апакаліпсис сьогодні» Френсіса Форда Копполи. Фінансування кампанії підтримав бізнесмен Джон Кедбері («Cadbury» — відомий бренд кондитерських виробів).

Все це довго залишалося непоміченим на території, більшій за саму Бельгію у майже 80 разів. Та деякі місіонери і мандрівники почали подавати голос. Навіть зверталися до самого короля: «раптом поважний монарх не здогадується, що

72

Ілюстрація 1874 року. Работорговці гонять рабів на продаж, вбиваючи того, хто відстає

GUIDE | April ‘21

Поширеним було відрубування рук за недопрацювання чи просто для профілактики

Незабаром громадськість змусила провести міжнародне розслідування, і факти геноциду підтвердилися. Після інтенсивної боротьби Леопольда II відсторонили від влади, а територія нинішньої Демократичної Республіки Конґо стала бельгійської колонією. Усунення з престолу відбулося 1908 року, колоніальне правління ж тривало до 1960-го. За 23 роки панування Леопольда II населення Конґо скоротилося вдвічі — на 10 мільйонів осіб. В історії Бельгії його запам’ятали як «королябудівельника»: він фінансував зведення

багатьох знаменитих споруд і помер у похилому віці 1909 року. За дорученням короля всі свідоцтва жорстокості знищили. Сьогодні Демократична Республіка Конґо — найбагатша на природні ресурси країна­ у світі. Рівень життя — один із найнижчих, рівень зараження СНІДом перевищує 80%. Нещодавній кривавий період африканських воєн забрав життя приблизно 6 мільйонів осіб. Зараз ресурси країни повністю контролюють іноземні корпорації під егідою миротворчих місій ООН.

«В гумовому задушенні». Леопольд II в образі змії, що обплутала місцевого збирача каучуку

April ‘21 | GUIDE

73

Travel ПОМИЛКОВИЙ КРОК НЕ РАЗ ВІВ ДО ВІДКРИТТЯ НОВИХ ДОРІГ.

— ЛЕШЕК КУМОР

74

TRAVEL | April ‘21

САФАРІ В ТАНЗАНІЇ: tips & tricks Танзанійська савана — світ справжньої дикої природи. Одне з небагатьох місць на планеті, де тварини почуваються господарями. Єдиний спосіб потрапити сюди — відвідати сафарі-тур. Текст: Євгенія ПРОРВІНА

prorvina

April ‘21 | TRAVEL

75

76

Фото: Євгенія Прорвіна

TRAVEL | April ‘21

Тарангіре — парк могутніх баобабів і величних слонів. Також зустрінете жираф, диких кабанів, газелей, безліч видів птахів, якщо пощастить — гепардів і левів

Фото: Євгенія Прорвіна

Танзанія охоплює тисячі квадратних кілометрів рівнин із неймовірно комфортним кліматом. Найбільше тварин можна побачити на півночі країни, де розкинулися найпопулярніші національні парки — Тарангіре, Серенгеті, Нґоронґоро, Маньяра, Аруша, Натрон тощо. Тут гарантовано зустрінете левів, слонів, жираф, антилоп, бегемотів, газелей, зебр, сімейства мавп, різноманітних птахів. У деяких парках мешкають гепарди, леопарди, рідкісні носороги. Усі вони живуть разом, у єдиній екосистемі — без жодного паркана та жодної крихти їжі від людей. Так, ми тут лише гості! Самостійне відвідування парків і піші прогулянки категорично заборонені через можливість нападу диких тварин. Під час сафарі-турів туристи їздять у джипах із досвідченими водієм і гідом. Таке знайомство з життям савани безпечне та зручне. Потрапити на сафарі можна прямим рейсом із Занзібара чи одразу з України. Пункт призначення — аеропорти «Аруша» або «Кіліманджаро». Тут вас зустріне провідник, з яким вирушите за вибраним маршрутом. Під час поїздки побуваєте в колоритних танзанійських містечках і селах, познайомитеся з племенем масаїв і поринете у світ спекотної Африки. Але найдивовижніше, звісно, game drive — подорож через природні парки спеціальними дорогами, протягом якої споглядатимете за тваринами. Гід зупинятиметься на всіх цікавих локаціях, розповідатиме історії заповідників та їхніх мешканців. Парків у Танзанії чимало. Ми розкажемо про найзахопливіші місця.

April ‘21 | TRAVEL

ТАРАНГІРЕ Тарангіре — парк могутніх баобабів і величних слонів. Звідси часто розпочинається сафарі-подорож. Названий на честь однойменної річки, куди щодня приходять на водопій тварини. Завдяки значній популяції слонів матимете всі шанси побачити їхні сім’ї з дитинчатами. Також зустрінете жираф, диких кабанів, газелей, безліч видів птахів, якщо пощастить — гепардів і левів. Водій зупиняється якомога ближче до тварин, щоби відвідувачі краще роздивилися їх та сфотографували. Окреме задоволення — мальовничі пейзажі з монументальними баобабами, вік яких сягає 800 років. У жодному іншому парку Танзанії немає такої кількості цих велетнів. Під ними часто прогулюються жирафи, у сусідніх кущах живуть сімейства мавп.

СЕРЕНГЕТІ Серенгеті — екорегіон, що простягається приблизно на 30 000 км². Орієнтовно половину площі займає однойменний національний парк, відомий надзвичайним різноманіттям тварин.

На його рівнинах мешкають понад 3 000 000 ссавців, більше ніж 500 видів птахів. Щороку з жовтня до листопада відбувається велика міграція: орієнтовно 1 000 000 антилоп гну та 200 000 зебр переміщуються з північних пагорбів на південні рівнини. Це одне з найдивовижніших видовищ у світі!

77

FAQ Яка тривалість сафарі? Від одного дня до двох тижнів. Вибір парку та тривалості подорожі — за вами.

Де ночувати під час туру? У лоджах і готелях, розташованих у найближчих містах. Також на території парків є кемпи та лоджі для туристів. Житло й харчування зазвичай входять у вартість туру.

Як годують у подорожі? Сніданок і вечерю подають у готелях та лоджах, обід отримуєте в ланч-боксах і берете на game drive.

Чи є зупинки в національних парках?

Щороку з жовтня до листопада відбувається велика міграція: орієнтовно 1 000 000 антилоп гну та 200 000 зебр переміщуються з північних пагорбів на південні рівнини Серенгеті популярний і розмаїттям хижаків — левів, леопардів, гепардів, шакалів. На озерах господарюють колонії тисяч рожевих фламінго, дорогами гуляють десятки мавп і мавпенят, у кущах ховаються мангусти та сервали, над рівнинами літають орли, полюючи на дрібних гризунів. Аж ось невелике озеро, поряд — кілька туристичних джипів. Це знак: там точно щось цікаве! Під’їжджаємо й бачимо десятки бегемотів, що граються у воді. Біля сусідньої водойми спочиває крокодил. Мабуть, ситий, бо зовсім не реагує на пташок навколо. Леви проходжуються поруч з автівками, не звертаючи жодної уваги на туристів. Гіди кажуть, що вони не сприймають нас за їжу або небезпеку. Щоби хижаки не змінили своєї думки, заборонено виходити з машини, провокувати їх чи торкатися.

У ньому живуть тварини, що не можуть вибратися «назовні». На дні кратера розляглося озеро Магаді, відоме численною популяцією фламінго. Уздовж водойми мешкають й інші види птахів. На берегах сплять бегемоти, на рівнинах ласують зеленою травою зебри, буйволи та газелі. Найбільші шанси натрапити на носорога — саме в Нґоронґоро! Також тут можна знайти левів, шакалів, слонів. Трава невисока — чудово видно всіх, хто ховається!

ОЗЕРО МАНЬЯРА

Біосферний заповідник Нґоронґоро — місце з найбільшою кількістю тварин на квадратний кілометр. Цей величезний кратер, утворений через вибух гігант-

Раніше цей парк був домівкою для тисяч тварин, але за останні роки рівень водойми суттєво виріс: територія переважно затоплена. Фламінго, яких тут було вдосталь, відлетіли, хижаки мігрували до сусідніх Нґоронґоро й Тарангіре. Але на території і далі живуть бабуїни, буйволи, слони, зебри й дикі кабани. Озеро, що затоплює все навкруги, явище зовсім не казкове, але все ж надзвичайне. Тут на власні очі можна пересвідчитися у могутності природи, яка змінює тисячолітні ландшафти. Вірогідно, найближчими роками парк

ського вулкана понад 2 500 000 років тому, унікальний закритою екосистемою.

назавжди зачинять для туристів, адже до нього не вестиме жодна дорога.

НҐОРОНҐОРО

78

Так, але виключно в спеціальних місцях — picnic areas. Там є інформаційні центри, кіоски з напоями та снеками, зони для обіду, вбиральні.

Чи можуть тварини напасти на туристів? Теоретично — так, але під наглядом провідника таке не трапляється. Важливо не порушувати заборон та не ходити парками без дозволу. Тоді ризик зіпсувати відпочинок майже нульовий.

Які шанси побачити тварин на таких величезних територіях? Досвідчені гіди знають, де тварини можуть перебувати в певний час, передбачають їхню поведінку. Крім того, кожен провідник має рацію: побачивши щось цікаве (наприклад прайд левів поруч із дорогою), повідомляє про знахідку іншим.

TRAVEL | April ‘21

April ‘21 | TRAVEL

79

ЛІМПОПО. ПОБАЧИТИ НА ВЛАСНІ ОЧІ

18 років тому я переїхала до Південної Африки, і провінція з казковою назвою Лімпопо стала моїм домом. За цей час побувала в багатьох куточках країни, відвідавши найцікавіші та найкрасивіші місця. Однак щоразу переконувалася: і в «рідній» Лімпопо є на що дивитися й чим милуватися. Текст: Світлана ОСТІН

80

TRAVEL | April ‘21

Озеро Фундудзі

П

ровінція Лімпопо, незаслужено обділена увагою туристів, розкинулася на півночі ПАР. На кордоні з Ботсваною і Зімбабве протікає однойменна річка, назву якої чули з дитинства. Багато хто помилково вважає, що в Лімпопо немає нічого цікавого, крім заповідників. Їх тут справді багато — зокрема відомий на весь світ Національний парк Крюгера (його північна частина). Та цей край — справжня знахідка для охочих зійти з виходжених стежок і спробувати щось нове й незвичайне.

(Magoebaskloof)

З ним пов’язано багато історій та легенд, які дбайливо зберігають венди (місцеве плем’я — прим. ред.). Озеро розляглося поблизу лісу Татхе-Вондо (Thathe Vondo), також священного для цього народу. Відвідати водойму й ліс можна лише після дозволу вождя племені. Поодаль від великих міст тутешні живуть невибагливо. Субтропічні пейзажі підкорюють красою, а священний ліс і таємниче озеро, що кишить крокодилами, переносять в інший вимір, де час сповільню-

Назва місцевості перекладається як «Долина Магоби». Магоба був вождем племені тлоу. З ним пов’язана загадкова історія зі зниклою головою. Та зараз не про це. Магобасклооф простеляється біля підніжжя двох гірських гряд — Стрейдпоорт і Дракенсберг. Район часто порівнюють з альпійськими луками — справжня маленька африканська Швейцарія. Однойменний перевал п’янить розкішними пейзажами. Густі ліси в долині повні водоспадів і бурхливих річок. Для любителів походів і гірських велосипедів прокладені пречудові маршрути різної складності з хатинками для ночівлі. А для спраглих до пригод є зип-лайн, де можна політати між кронами дерев і стрімкими скелями, а потім — прямісінько над водоспадом. Цей невеликий шматочок Лімпопо увібрав багато цікавого. В історії регіону, крім вождя Магоби, є й інші захопливі моменти, як-от золота лихоманка та англо-бурська війна. У лісі ростуть гриби й ожина, на місцевих фермах вирощують лохину, малину, ківі й авокадо. А ще тут виготовляють смачний сир за старовинними швейцарськими рецептами. У вересні

ється. Навіть починаєш по-іншому сприймати життя.

місцевість вибухає різнокольоровими барвами під час цвітіння азалій та сакури.

СВЯТЕ ОЗЕРО ФУНДУДЗІ (Fundudzi)

April ‘21 | TRAVEL

МАГОБАСКЛООФ

81

АРТМАРШРУТ РИБОЛА

МАПУНГУБВЕ

(Ribola Art Rout)

(Mapungubwe)

Маршрут названий на честь гори неподалік від містечка Елім. Культура вендів і тсонга (ще один народ, що живе в цих краях, — прим. ред.) під час невеликої подорожі відкривається сповна. Місцеві гончарині ліплять глиняні горщики і з радістю готові навчити ремеслу охочих. Інші умільці роблять незвичайні скульптури з дерева та металобрухту. Деякі з цих творів мистецтва красуються в європейських галереях. А майстрині з Лімпопо творять чудеса із фарбами, перетворюючи непримітні шматки матеріалу на гарні скатертини з африканськими мотивами. Якщо копітка робота не для вас, чому б не навчитися грі на традиційних барабанах і не пуститися в танок разом із жінками тсонга? Повне занурення в культуру забезпечено!

Ну і яка ж Лімпопо без заповідника? Хоча Мапунгубве значно відрізняється від решти. Велику п’ятірку тварин тут не побачиш, та слонів, жираф і антилоп у цій місцевості достатньо. А ще саме тут — річка Лімпопо. І багато-багато баобабів. Крім того, заповідник знаменитий руїнами стародавнього царства Мапунгубве, розквіт якого припадав на XIII століття. На його території знайшли скарб із золотими прикрасами та золотою фігуркою носорога, що датуються тим самим періодом. Архітектурна цікавинка локації — інфоцентр.

2009 року проєкт споруди переміг на міжнародному конкурсі за звання найкращої будівлі у світі. Несподівано, чи не так? Та це далеко не все. Ліпше заплануйте подорож — переконаєтеся самі!

Лімпопо — справжня знахідка для охочих зійти з виходжених стежок і спробувати щось нове й незвичайне Магобасклооф

Артмаршрут Рибола

82

TRAVEL | April ‘21

Мапунгубве

April ‘21 | TRAVEL

83

ВЯЧЕСЛАВ ЦІЛИК КОМАНДИР ВІДДІЛЕННЯ ГРУПИ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ СЛУЖБИ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНОГО ТА ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛЬОТІВ

84

KBP | April ‘21

ЗАГАРТОВАНІ ВОГНЕМ #KBPOFFSTAGE: ХТО ТІ ЛЮДИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ПОДОРОЖ БЕЗПЕЧНОЮ? У дитинстві я не мріяв стати пожежником. На вибір професії вплинула строкова служба в аварійно-рятувальному батальйоні — це здавалося справжньою чоловічою роботою. Коли дізнався про набір до рятувальної служби в аеропорту «Бориспіль», одразу ж подав заявку. Пройшов співбесіду, стажування. Так і працюю вже 22 роки.

Пам’ятаєте свій перший сигнал «тривога»? Так, пам’ятаю навіть дату. Це було 13 липня, моя перша зміна, перший робочий день після стажування. АН-26 здійснював аварійну посадку з відмовою правого двигуна. Рішення про збір аварійнорятувальної команди у разі виникнення надзвичайної авіаційної події приймає командир екіпажу повітряного судна. Так було й того разу. Далі — швидке реагування та виїзд бригади на місце події. Усе закінчилося добре: літак здійснив посадку без проблем.

розрахунку. Весь у кнопках, тумблерах, лампочках. Ми були вражені: таку техніку бачили тільки в кіно. Незважаючи на те, що вона надсучасна, освоїли її швидко — за три дні. На симуляторі склали іспит та здобули сертифікати про те, що маємо право працювати на автомобілі такого класу.

2019 року ми проходили навчання в Авіаційній академії «Fraport» у Словенії. Це унікальний досвід, адже там на базі аеропорту «Любляна» створили навчальний

задіяний симулятор, що імітує реальні події — високі температури, нестандартні важкі умови, крики пасажирів про допомогу, горіння, вибух двигуна. Після повернення з навчання ми почали використовувати у своїй роботі складніші технологічні прилади. Наприклад, тепловізори для пошуку людей у задимлених приміщеннях та літаках, де нульова видимість. До цього користувалися лише ліхтариками — це значно збільшувало час пошуку потерпілих. Можна сказати, що шукали майже всліпу. Здобуті в Авіаційній академії навички пожежогасіння на літаках та рятування людей ми почали передавати колегам. Тренуємось та вдосконалюємось постійно. А трохи раніше, ще 2017 року, їздили навчатись до Австрії на завод «Rosenbauer». Того року ми оновлювали автопарк спецтехніки — отримали пожежний аеродромний автомобіль «Panther». Як зараз пам’ятаю: стоїмо з хлопцями, роздивляємось завод. Тут під’їжджає пожежний автомобіль, схожий на космічний корабель, — великий,

центр, оснащений надсучасною технікою. Для відпрацювання аварійних процедур

красивий, із комфортабельною кабіною для екіпажу пожежно-рятувального

Про що мрієте?

Що відбувається після сигналу «тривога». Які ваші дії? За нормативом бригада має за три хвилини прибути на місце події, а ми це робимо за дві хвилини. Часу обмаль, тому вже в дорозі отримуємо необхідну інформацію про тип повітряного судна (пасажирський чи вантажний), про кількість пасажирів, звідки летить повітряне судно, чи є небезпечний вантаж. А взагалі завдяки тренуванням працюємо на автоматі: це вже рефлекси, напрацьовані роками.

Як підвищуєте кваліфікацію та освоюєте новітню техніку?

April ‘21 | KBP

Чи є переваги роботи саме в ДП МА «Бориспіль»? Звичайно. Сучасне технічне оснащення, можливість навчатися, підвищувати кваліфікацію за кордоном має не кожен пожежник-рятувальник. Пам’ятаю презентацію «Panther» в аеропорту. До нас приїхало багато колег із різних пожежних частин України, бо всі про цю техніку тільки чули, а ми вже починали на ній працювати. І це стосується не тільки автопарку, а й іншого необхідного обладнання. Ми завжди на крок попереду. У нас чудовий навчальнотренувальний полігон, де маємо змогу вдосконалювати навички та вміння.

Про безпечні польоти.

85

TALES from the Roads LESS TRAVELLED Нещодавно видавництво «teNeues» опублікувало книги нідерландця Пі Артса (Pie Aerts) «Tales from the Roads Less Traveled» і відомого фотографа-мандрівника Міхаеля Поліци (Michael Poliza) «Eyes on Africa». Пі Артс так описав свою роботу: «Ми живемо в часи непевності та нестабільності. Часи кліматичних змін і зникнення багатьох культур та видів. І помітно, що стаємо дедалі відстороненішими від світу й одне від одного. Як фотограф намагаюся знайти зв’язки між людьми і природою. Лиш відчуваючи їх, стає можливим боротися за цю красу».

Контрабанда. Уґанда, озеро Альберт, 86 Національний парк Мерчісон Фото: Pie Aerts

KBP | April ‘21

Намібія Фото: Pie Aerts

Одинокий орікс пересікає April ‘21 |пустелю KBP в полудень, Намібія Фото: Pie Aerts

Лев із Намібії Фото: Pie Aerts

87

Ботсвана, дельта Окаванго Фото: Pie Aerts

Єгипет Фото: Michael Poliza

Озеро Натрон, Танзанія Фото: Michael Poliza

Резервація Моремі, Ботсвана Фото: Michael Poliza

90

KBP | April ‘21