РИМА САКУА

BORN to be WILD

РИМА САКУА — засновниця, капітанка і тренерка першої та єдиної в Україні жіночої мотоциклетної команди «Spirit Racing», керівниця однойменного мотосервісу. На її рахунку — безліч мотоперегонів і звання віцечемпіонки 2018 року.

Текст: Юлія КОЗДА rima99_sakua

ВВАЖАТИ, ЩО В ЕКСТРЕМАЛЬНОМУ ТЕХНІЧНОМУ ВИДІ СПОРТУ БЕЗСТРАШНІ ЛЮДИ — ОМАНЛИВО. ТИМ, КОМУ НЕ СТРАШНО, ЗАТРИМУЮТЬСЯ НЕНАДОВГО. АБО ВОНИ ЛУКАВЛЯТЬ Усвоєму інстаграмі ви опублікували серію постів, присвячених 10-річному рубежу професійної кар’єри і життя. Зазвичай озираєтеся назад або візуалізуєте майбутнє?

Частіше заглядаю в майбутнє, живучи у сьогоденні. Рідше — повертаюся до минулого, щоб підбити підсумки. Коли тільки почала займатися кільцевими мотоперегонами, жіночого класу в Україні не було. А коли з’явився — складався усього з чотирьох пілотес, серед яких була і я. Нині ж маємо приблизно 20 крутих і швидких дівчат. Якби мені 10 років тому розповіли про їхні блискучі результати, не повірила б. У перший свій сезон я не була лідеркою, рекордсменкою. А от першовідкривачкою — точно! Що саме ви робите?

Коли починали, у нас була суто жіноча мотокоманда. Тепер є вже три підрозділи. По-перше, ми, як і раніше, підтримуємо дівчат жіночої команди — рекордсменок і призерок України. Є чим пишатися! По-друге, це інтернаціональна команда, що складається з перекладачів, людей, які їдуть з інших країн на сезон. По-третє, це об’єднана команда із хлопців та дівчат у різних класах. Я треную людей різного рівня підготовки і для різних цілей, включаючи дітей від п’яти років. У мене є курс для новачків, де навчаю базовим технікам управління мотоциклом. Є міський курс, розрахований на підвищення навичок безпечної їзди. І, зрозуміло, спортивний курс, націлений на підготовку професійних мотоспортсменів, де передаю

учням мій досвід, знання і навички участі у кільцевих перегонах. І ще є куди рости!

Чи дозволите зазирнути у ваші майбутні цілі на найближчі п’ять років?

Прагну значно підвищити свій рівень пілотування і взяти участь у європейських відкритих чемпіонатах. Крім цього, у мене грандіозні плани на розвиток моєї справи. Вони стосуються і гоночної команди, і магазину, і СТО, і школи. Поєднувати стільки сфер одночасно допомагає сильна команда — я не перестаю захоплюватися кожним із них. Наша мета — постійно розвиватися, бути найкращими, виступати на європейському кубку і чути назву команди «Spirit Racing» у різних серіях чемпіонатів. Маючи колосальний досвід участі в українських змаганнях, намагаємося вийти на європейський рівень. Щорічно влаштовуємо командні збори на трасах Європи. У тому числі й на тих, які стоять у календарі Чемпіонату світу. Це дозволяє істотно підвищити рівень пілотування і зміцнити командний дух. У перспективах СТО в цьому сезоні теж багато цікавого. Нам подобається бути новаторами, робити те, що не робив ніхто. Це особливо цінно для команди з амбіціями. У нас є потенціал і потужності — можемо зробити будь-який мотоцикл! Кастомайзинг і тюнінг — родзинка нашого сервісу. Ми часто говоримо про перегони, однак багато хто навіть не припускає, скільки готуємо цікавих проєктів під ключ! Не можна робити щось глобальне і не змінювати мастило в мотоциклі. Звісно, виконуємо базові роботи, але творчість — окрема ніша. Спеціалізуємося на всіх класах мотоциклів: спортбайки, стріти, круїзери, туристи, чопери, кросова мототехніка. Обслуговуємо і тюнінгуємо. І ще наразі створюємо бобери та кафе-рейсери.

Ви неодноразово порівнювали життя з перегонами. Що думаєте про філософію slow living, яка пропагує відмову від жаги швидкості?

Що це не моє. Справа в тому, що я така і є — справжня. Швидкістю просякнуте все моє життя. Щоправда, в дійсності хочу прийти до плавнішої динаміки. Усе ж таки падати боляче. (Усміхається.)

А якби могли оцінити швидкість вашого життя поза мототреком, скільки б показував спідометр?

Іноді в моєму житті така швидкість, що мені здається: з такою ще не їздила! Це понад 300 км/год. (Сміється.) Тільки от,

як і з мотоциклами: щоб розігнатися, багато розуму не треба, а загальмувати... Буває, на гальмуванні перевантаження вище, ніж на розгоні.

Що відчуваєте напередодні перегонів та які емоції у вас під час заїзду?

Ох, перегони — це божевільна пристрасть. Перед стартом намагаюся ні про що не думати. Тому що напередодні думаю про перегони постійно. (Сміється.) А ось на старті й протягом перших трьох кіл емоції зашкалюють. Усе, що намагаюся зробити — бути холоднокровною і діяти за планом. Я рішуча, але мені не дуже подобається змінювати заплановане.

Найкращий саундтрек до ваших перегонів, окрім ревіння мотора?

Якщо чесно, практично на кожну гонку може зайти новий трек. Ви аж мене розкусили! (Сміється.) Це може бути що завгодно. Ось на четвертому етапі 2017-го слухала пісню Басти «З надією на крила». А на першому етапі того ж року мене супроводжували Imagine Dragons з їхньою «Battle Cry».

Ваша мета — їздити не тільки в жіночому класі, але і скласти конкуренцію найкращим гонщикам країни незалежно від статі, раси й релігії. Чи боретеся за ідею рівноправності у спорті?

Особисто мені хочеться змагатися з усіма і всюди. Однак я не зовсім за рівноправність. Усе-таки ми різні з чоловіками. І в деяких видах спорту це сильно відчувається — тому й існує поділ.

Мотоперегони — небезпечний вид спорту. Що є небезпечним для вас?

Насправді ми розуміємо, що не безсмертні і що це — екстремальний вид спорту. Так, часом здається, ніби ти всемогутній і та сама межа ще далеко, але періодично з нею зіштовхуєшся. Проте я навчилася контролювати ці відчуття. Із «прозаїчних» страхів боюся темряви, висоти й каруселей, із чим старанно працюю. (Сміється.) З дитинства не каталася на атракціонах: вони мене страшенно лякають. А також усе, де немає мого контролю, де не можу керувати, мене насторожує. З висотою простіше: коли в літаку мені дали штурвал і можливість

кермувати — страх відступив. Якщо ж йдеться про колесо огляду, де все скрипить, керується не мною, і я не впевнена у цій конструкції… «А раптом щось піде не так — мені залишиться змиритися?!» Інтерес і мотивація — ось головні ключі для подолання страхів.

Сьогодні моторинок фокусується на керованості, електроніці, екологічності та мінімалістичному дизайні, а лідери продажів — японська «велика четвірка». Якими моделями захоплюєтеся?

Я не приховую своєї любові до «Yamaha» та спортбайків. Моє серце належало R6 поки не вийшла R1M. Ще мені дуже подо-

бається XSR900 і багато інших моделей. Коли хотіла свій перший мотобайк, не здогадувалася: пізніше захочу ще шість мотоциклів різних класів. Безліч позитивних вражень залишив «BMW». «Honda» мені не подобаються. Як не крути, вони більш м’які та плавні — я можу заснути. (Сміється.) Влітку зазвичай хочеться проїхатися на мотоциклі містом. Зараз у мене немає міського, але я вже активно його вибираю.

Кожен мотоцикл має історію, потенціал і характер. З яким упевнено можете себе ототожнити?

«Yamaha R6». Мені зрозумілий мотоцикл із вибуховим характером, у якого є підрив і миттєвий відгук. Коли хочу прискоритися або загальмувати, він негайно реагує: немов я, якби була мотоциклом. Якщо вийти за рамки вищезгаданої четвірки, на світовому ринку багато таких «істеричок». (Сміється.)

А як щодо вступу до культового клубу «Harley-Davidson»?

Поки що в мене не було можливості або бажання поїздити й насититися філософією «Harley-Davidson». Це цікаво — просто по-іншому. Не про швидкість — про спосіб життя і форму самовираження. Колись ця можливість, напевно, мені випаде — краєвиди, серпантини, море, ідеально гладке шосе. «Harley» унікальні, специфічні, у них є свої плюси й мінуси. І своя історія. Візуально вони виняткові, їх важко повторити: дизайн кожної моделі

МЕНІ ЗРОЗУМІЛИЙ МОТОЦИКЛ ІЗ ВИБУХОВИМ ХАРАКТЕРОМ, У ЯКОГО Є ПІДРИВ І МИТТЄВИЙ ВІДГУК. КОЛИ ХОЧУ ПРИСКОРИТИСЯ АБО ЗАГАЛЬМУВАТИ, ВІН НЕГАЙНО РЕАГУЄ: НЕМОВ Я, ЯКБИ БУЛА МОТОЦИКЛОМ

оригінальний. Зовсім інші відчуття, коли несе така міць, що гуде і по-звірячому реве під тобою, — це особливий вид емоцій. Кайф від споглядання навколо. Не та міць, якою розрізаєш простір. Спортбайки свою потужність реалізують через динаміку розгону та гальмування. Коли вперше проїхала на 600-кубовому мотоциклі, відчувала, немов на шматки розриваю вітер.

Цікаво дізнатися про ваше ставлення до байкерського руху.

Є легенди про те, що байкери не люблять спортбайкерів. Може, це десь і проявляється, але не в нас. Особисто мені більш ніж зрозуміла і близька філософія справжніх байкерів — «дорога життя», швидкості та жага до подорожей. Вона інша і, звичайно, сильно відрізняється від спортбайкерської. Та головне — теж про свободу!

Чи підтримуєте фізичну форму, крім мототреку?

Для чудового результату потрібна колосальна робота. Це і загальна фізкультура, і мотоцикл, і спортзал. Планую підключити ще басейн. Необхідна серйозна всебічна підготовка.

Які риси характеру повинні мати мотогонщики?

Немає певного «хітпараду». Існує поняття схильності як потенційних даних гонщика або таланту, та я вважаю інакше. Важливо, щоб людина вміла правильно використовувати свої ресурси й здібності. Мотоспорт — технічний вид спорту. У когось можуть бути в корені відсутні метушливість, амбітність і агресивність, але всередині — комп’ютер, людина — стратег. Все продумує, зважує і аналізує. Прораховує, скільки обертів здійснює колесо, за теорією ймовірності обчислює, хто скільки разів може помилитися, скільки секунд і очок втратить. Таке вміння думати під час перегонів — її перевага над іншими. Я, наприклад, дію інтуїтивно. Пам’ятаю про план, стратегію, але їжджу, спираючись більше на відчуття й емоції. Головне, щоби людина могла реалізувати потенціал. Вважати, що в екстремальному технічному виді спорту безстрашні люди — оманливо. Тим, кому не страшно, затримуються ненадовго. Або вони лукавлять. Відчуваючи страх, важливо не ціпеніти, не варитися в ньому — інакше тіло задерев’яніє. Треба помічати, приймати страх і відпускати.

Ви сувора наставниця?

Я захоплююся психологією людей, мені важливо знайти найшвидший спосіб передачі інформації. Спочатку придивляюся до людини, намагаюся її зрозуміти — це триваліший шлях. Потім передаю досвід і навички. Максимально швидко й безпечно. З учнями я різна: на одному занятті сувора, на іншому можу видати пряник, хоча не дуже щедра на них. (Сміється.) У всьому потрібен баланс. Так само, як важливо аналізувати плюси й мінуси суперника, щоб навчитися виграшно їх використовувати.

ГЕОРГІЙ ЗУБКО:

«ФАКТИЧНО МИ ГОВОРИМО ПРО БУДІВНИЦТВО НОВОЇ СМУГИ»

Які заходи прагнуть реалізувати в аеропорту «Бориспіль» під час реконструкції другої злітнопосадкової смуги і які інші інфраструктурні проєкти мають шанс стартувати найближчим часом — в інтерв’ю з комерційним директором летовища.

Текст: Аліна КОСТЮЧЕНКО

Улютому стало відомо про рішення Європейського інвестиційного банку надати МА «Бориспіль» кредит у розмірі 270 мільйонів євро для розвитку інфраструктури, зокрема — на реконструкцію льотної зони № 2. Які об’єкти підлягають реконструкції і що саме зроблять?

Будівництво другої льотної зони — важливий для нас проєкт. До обсягів реконструкції входить: будівництво нової злітнопосадкової смуги, двох руліжних доріжок, розширення наявних перонів, встановлення нового інженерно-технічного обладнання (світлосигнального, радіонавігаційного, метеообладнання). Також це аварійно-рятувальні станції та додаткові системи, які входять до тієї частини аеродрому. Мета реконструкції — щоб аеропорт «Бориспіль» відповідав вимогам міжнародних стандартів і рекомендованої практики ICAO для цивільних аеродромів, які задовольняють правила безпечної експлуатації суден із кодовою літерою F — Airbus A380, Boeing 747 (800).

Йдеться саме про будівництво нової злітно-посадкової смуги?

Фактично ми говоримо про будівництво нової смуги.

Тобто стару смугу демонтують і на її місці з’явиться нова?

Вона буде, умовно, в тій же частині аеродрому, але, ймовірно, не на тому самому місці (залежатиме від проєктного