ЛУКСОРСЬКИЙ ОБЕЛІСК

Понад 3000 років тому єгиптяни висікли «паризький» обеліск, який прикрашав вхід до храму бога Амона у Фівах. Благодатні Фіви люди заселили ще 3200 року до нашої ери, але найвищого розквіту місто досягло в епоху Нового царства, за часів Хатшепсут, Тутмоса III, Аменхотепа III, Рамзеса II, коли й обзавелося розкішними храмами і пам’ятниками. Однак до XIX століття про блискучу історію Єгипту давно забули: пам’ятники були зруйновані, могили — розграбовані, старі міста — засипані піском. Інтерес до цивілізації, що колись існувала, прокинувся у Франції 1798-го. Тоді Бонапарт направив на південь свій знаменитий похід-експедицію. І все ж стародавній світ довго залишався таємницею: вченим не вистачало головного — ключа до єгипетських ієрогліфів. Ключ знайшов Жан-Франсуа Шампольйон. Геніальний лінгвіст 25 років вивчав мертві мови.

Стародавній світ довго залишався таємницею: вченим не вистачало головного — ключа до єгипетських ієрогліфів

1822-го він розшифрував єгипетські тексти. Вперше за півтора тисячоліття людство зуміло наблизитися до історії Єгипту! Єдиний раз вчений був на берегах Нілу. Саме Жан-Франсуа і виявив у Луксорі, колишніх Фівах, залишки храму. Будівля була зруйнована майже вщент, але біля входу красувалися два шедеври — гранітні обеліски. Французький єгиптолог першим прочитав висічену на граніті хвалу на честь видатного правителя і будівельника храму — Рамзеса II. Єгиптяни ж у той час мало цікавилися власною спадщиною, для них вона була язичницьким пережитком. Вибудовуючи дипломатичні відносини з іншими державами, правителі Єгипту легко пускали в хід древнощі своєї країни. І Шампольйону майже нічого не вартувало вмовити єгипетського пашу Мухаммеда Алі подарувати Карлу Х, королю Франції, Луксорський обеліск. Так перед французами постало феноменальне, нечуване завдання: доставити скарби в столицю. Звичайно, до них римляни вже привезли до себе кілька подібних монументів. Єгиптяни переміщали гранітні голки з каменярень Верхнього Єгипту, де їх добували, на північ, де встановлювали. Та коли це було — тисячоліття тому!

Тепер, 1829 року, все заново. Обеліск відігравав важливу політичну роль: він не повинен був дістатися суперниці — Англії, що теж претендувала на нього й мала свої зазіхання в Північній Африці. Будь-якими способами колос вагою 220 тонн і 22 метри заввишки необхідно було доставити в Париж. Настав час проявити себе другому в цій історії французькому генію — інженеру Аполлінеру Льоба.

На півдні Франції, в Тулоні, почалося будівництво незвичайного плоскодонного корабля, названого «Луксор». Саме він повинен був доставити до Франції пам’ятник, який стане найдавнішим у столиці. Корабель відчалив від рідних берегів у квітні 1831-го. Тоді, ймовірно, ніхто й не очікував, що справа затягнеться на кілька років. На місці стародавнього міста закипіла робота. Французи зробили майданчик для розміщення судна, від храму до річки проклали 400-метрову дорогу, викупили й знесли будинки, які заважали спорудженню, вирили 8-метровий рів, щоб розхитати намертво влиту в землю основу одного з обелісків. Для демонтажу гранітної брили Льоба розробив систему із крутнів і канатів. Нарешті монумент обнесли дерев’яним захистом і помістили на корабель. На демонтаж і вантаження пішло п’ять місяців. Не обійшлося без жертв: важка робота, спека, холера й інші хвороби раз у раз підривали процес. Та це був лише початок. Коли до Різдва 1831 року судно підготували до відправлення, Ніл обмілів. «Луксору» вдалося відплисти з паводком тільки в серпні 1832-го. Під час плавання Нілом знову гинуть люди, а 2 жовтня біля Розетти (нині — Рашид) корабель впирається в піщаний гребінь і не може вийти в Середземне море. У січні сильний шторм розбиває перешкоду, і «Луксор» прямує до Олександрії, де його чекає буксир «Сфінкс», пароплав Королівського флоту. Однак побоюючись зимових штормів, судна знову зволікають. Лише в травні вони причалюють до Тулона й направляються до Гібралтару, щоб прибути до Франції з півночі. 12 серпня 1833 року «Луксор» припливає в Шербур, і 2 вересня король Луї-Філіпп I особисто сходить на борт вітати героїв. Подарували обеліск королю Франції, але отримав його король французів. Далі корабель прямує до Руана, ще три місяці чекає паводка на Сені й 23 грудня, після дворічної подорожі, пришвартовується біля мосту Згоди. Нарешті Париж! Луї-Філіпп, людина високої культури та бездоганного смаку, вибрав для обеліска найкраще

місце — найкрасивіше, престижне й найбільш логічно обґрунтоване. Король прагнув згоди. Він хотів, щоб люди забули, що площа колись називалася на честь Людовика XV, а пізніше — на честь Революції. Хотів стерти з пам’яті французів гільйотину, яка стояла тут і позбавила життя Людовика XVI, його сестру мадам Елізабет, Марію-Антуанетту, багатьох революціонерів. Ще в квітні 1833-го архітектор Жак Іньяс Гітторф звів на площі фонтани, які оточуватимуть майбутній обеліск. Він же потім створив п’єдестал. А поки «Луксор» знову рушив у дорогу — для

На демонтаж і вантаження монумента пішло п’ять місяців

постаменту потрібно було привезти з Бретані 230 тонн граніту. Ще три роки Луксорський гість чекав нового народження. Великим днем стало 25 жовтня 1836 року. 350 осіб керували величезними складними пристроями з мотузок, металу й дерева, розробленими інженером Льоба. 200 000 глядачів прилипли до вікон, які виходили на площу, в очікуванні дива. Королівська родина розмістилася в Палаці Морського міністерства. Очолював операцію Льоба: стояв із гучномовцем безпосередньо під обеліском, щоби напевне загинути, якщо щось піде не так. Однак його чекали почесті — вже в листопаді 1836-го, як він і хотів, його призначили куратором Національного музею флоту. З 1839 року п’єдестал обеліска прикрашають вигравірувані золотом тексти й малюнки, присвячені грандіозному пересуванню пам’ятника. Що ж сталося із другою гранітною голкою? Вона, як і раніше, стоїть біля входу до храма Амона. 1981 року Франція відмовилася від своїх прав на брата-близнюка. Його урочисто повернули Єгипту, межі якого він ніколи не полишав. У наш час пам’ятник став ще гарнішим і величнішим. 1998 року завдяки Фонду П’єра Берже та Іва Сен-Лорана у нього з’явився покритий золотом бронзовий пірамідіон. Немов сонцем, він висвітлив верхівку обеліска, як за часів Рамзеса. Для чого ж єгиптяни будували цих велетнів? Щоб обмінюватися енергією з небом, підкреслити божественну владу фараонів або домогтися у богів благодатної погоди? У вас є припущення?

БЮРО ПОДОРОЖЕЙ КИРИЛА І ТЕТЯНИ ЛАЗОВСЬКИХ Індивідуальні і групові екскурсії Парижем та околицями, музеї Лувр і Орсе без черг, поїздки до Нормандії, долини Луари, Шампані, Ельзасу, Бурґундії та Бордо. Забронювати індивідуальну або групову пішу прогулянку Парижем: guide-in-paris.fr +33 6 22 84 32 45 best_tour.fr

або Як винищити землі, на яких ніколи не був

Усі знають про Гітлера, але мало хто чув про Леопольда II, короля Бельгії. А він, за різними джерелами, має безпосередній стосунок до знищення приблизно 10 мільйонів жителів Конґо лише за два десятки років.

Текст: Олена ІВАНОВА

Бельгія

Вільна держава Конґо