Dzvoni Julij-Avgust 2022

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXIX · ЧИСЛО 7-8 (343-344) · ЮЛИЙ-АВҐУСТ / ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2022 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

Водицов камп

130 роки од снованя СНДМ и 75 роки од снованя Провинциї св. Осифа у Сербиї

Шлїдом подїйох

НОВИ САД ‒ Храмово швето преславене 12. юлия зоз Архиєрейску Службу Божу хтору предводзел кир Георгий Джуджар, шпивал Хор „Гармония”, зоз хторим дириґовала Сузана Ґрос Маркович, а солисти були Михайло Колєсар и Иван Лїкар. Сослужели о. Владислав Рац, о. Михаль Ґерґель, о. Владислав Варґа и о. Дарко Рац, а Апостол читал и дзияковал Йовґен Надь. Парох о. Юлиян Рац подзековал шицким и привитал госцох ‒ директора Заводу за защиту памятнїкох култури Городу Нови Сад Синишу Йокича, Ґаврила Ґрбана з Управи за сотруднїцтво зоз Церквами и вирским заєднїцами, помоцнїка городоначалнїка Нового Саду Станка Любишича, заменїка началнїци городскей управи за културу Драґана Алексича, як и парохиянку Аниту Ґовля хтора задлужена за проєкти. (М.Г.К.,В.В.)

ШИД – На швето Преображеня Господнього, 19. авґуста, преславене храмове швето Кирбай. Архиєрейску Службу Божу предводзел преосвящени владика кир Георгий Джуджар у сослужeню з паноцами з нашого Владичества и иножемства. После Служби Божей бул обряд пошвецаня овоци, одшпиване Многолїтствиє, а на виходзе зоз церкви вирни домашнї и госци достали пошвецене грозно. (В.Дї.)

КОЦУР – Дня 28. авґуста преславене храмово швето, Кирбай. Архиєрейску Службу Божу предводзел владика кир Георгий Джуджар, а сослужели о. Владимир Мудри зоз Канади, о. Янко Колошняї зоз Канади, о. Алексий Гудак зоз Старого Вербасу, о. Владимир Маґоч з Вуковару, о. Данил Задрепко, капелан, зоз Коцура и о. Владислав Рац, парох коцурски и декан бачки. Значне число вирних присуствовало кирбайскей Служби Божей, зоз шпивом и молитву возвелїчали єй святочносц. (О.Р.)

НОВИ ВЕРБАС – Внєдзелю, 31. юлия, преславене храмове швето – Кирбай. По юлиянским календаре швето Св. Владимира ше означує 28. юлия, а грекокатолїцка церква у Новим Вербаше ноши и мено того святителя. Кирбайска Велька Служба Божа почала на 10 годзин, а присуствовали єй числени нововербаски парохиянє. (О.Р.)

БИКИЧ – На швето Успения Пресвятей Богородици, 28. авґуста, преславене храмове швето Кирбай. Шветочну кирбайску литурґию предводзел о. Михайло Режак, декан сримски и парох у Шидзе, а сослужели о. Дарко Рац, парох у Бачинцох и домашнї парох о. Владимир Еделински Миколка. Шпиванє вирних предводзела дзиячка Любица Роман, а помагали єй Невенка Бобаль, Єлена Гнатко, Люба Бобаль и Мира Гнатко. (В.Дї.)

ИНДЖИЯ – Грекокатлїцка парохия Успения Пресвятей Богородици 28. авґуста преславела храмове швето – Кирбай. Службу Божу служел домашнї парох Михайло Шанта, а у церкви було красне число вирних. (М.С.)

Духовне заренко

ИСУС И ДЗЕЦИ Евангелист Марко у дзешатей глави своєй Евангелиї описує подїю як вистати Исус сцел одпочинуц, а мацери почали приношиц до ньго свойо дзеци. Апостоли ше их намагали зопрец же би охабели Исуса на мире, а Исус им гварел: «Пущце дзеци най приходза ґу мнє и нє сперайце им, бо таких царство Боже» (Мк 10, 14). З Исусових словох видно же дзеци маю шлєбодни приступ ґу Исусови – гоч кеди. Дзверка його шерца за нїх вше отворени. Дзеци найблїжей при Исусови. Апостоли при нїм, а дзеци на його рукох... Дзецко – то жива святиня Бога, Исус, кельо знаме з Евангелийох, лєм ше два раз нагнївал. Раз пре тарґовцох у храме, а други раз кед бешедовал гришнїком, котри знєважує други храм и святиню – душу. Теди вигварел чежки слова: «А хто соблажнї єдного од тих найменших, хтори до мнє веря, лєпше би було, кед би му обешели на шию млїнски камень, и кед би го задавели на дну моря» (Мт 18, 5). Ище єдно порученє у вязи з дзецми дал тим цо го слухали: «Справди вам гварим, кед ше нє обрацице и нє постанєце як дзеци, нє войдзеце до царства нєбесного!» (Мт 18, 3). Мале дзецко – други Исус. Воно го од шицих найлєпше одражує. И Исус пришол на тот швет як дзецко. Йому ше як дзецку поклонєли пастире и кральове, и принєсли му дари. Зоз шицкого того видно же дзецко барз вельке и значне у Исусових очох. Могло би ше аж повесц же цале Евангелиє то – «Евангелиє дзецка». Иншак нє мож розумиц слова: «Кед же ше нє обрацице и нє постанєце як дзеци, нє войдзеце до царства нєбесного». Значи, при дзецох єст цошка цо би требало буц при шицких людзох. Та вец нєбо, спрам того, порихтане за тих, котри таки єдноставни як дзеци, таки полни довирия як дзеци, полни доброти и чистоти. Лєм таки можу прейсц до царства Божого, ґу свойому Оцови, и з помоцу Исуса постац дзеци Божо. Учителє духовного живота наглашую же християнє треба же би ше модлєли як дзеци, бо моц молитви дзецка барз велька. Сам Исус людзом за приклад дал дзецко. Розуми ше, приклад квалитети дзецка, а нє його нєузретосц и нєдостаточносц образованя. Исус наглашує тоти квалитети дзецка: доброту, щиросц, отвореносц... Дзецко ше нє гнїва. А кед ше хвильково нагнїва, такой ше и помири. Видзели зме нє раз як у очох дзецка слизи, а воно ше уж шмеє...

xlij-av}ust 2022.

Ту, вшелїяк, а за даєдних то и найвекша и найзначнєйша характеристика дзецка – чистота души и єй нєвинсоц. Алє, ту и чувство безпомоцносци. Праве у тим одроснути чловек найбаржей здабе на дзецко. И як дзецко глєда помоц и безпечносц, так тото исте глєда и чловек. Розлика лєм у тим же одроснути чловек то часто глєда на погришним месце, а дзецко при оцови и мацери. Вироятно, кед Исус гварел же треба буц як дзецко, мал на уваги же би чловек у своїм живоце бул опарти на Бога – свойого нєбесного Оца. Тиж и на церкву – свою духовну мацер. Та вец, то значи – буц дзецко и дзецко Церкви. То водзи до царства нєбесного. Дзеци маю притоку вериц. Нїхто так нє вери як дзецко, окреме свойому оцови и своєй мацери. Тото цо вони поведза, за дзецко святиня. И то Исус препоручує одроснутим. Вериц! Кому? Богови и Церкви! И Мариї, Мацери Церкви и мацери нашей! Дзецко, кед дацо нє зна, пита ше оцови и мацери. Чловек кед дацо нє зна – кому ше пита? И на тим подручу одроснути ше можу учиц од дзецох. Дзецко ше поносує лєм оцови и мацери. А чловек..? Исусову поволанку – постац таки як дзеци, треба озбильно похопиц. И цо важнєйше – послухац! о. Роман Миз, «З Исусом насамо», 28.6.2002.

DZVONI

3

Рочнїци У ВОДИЦИ НА ШВЕТО УСПЕНИЄ БОГОРОДИЦИ

ОЗНАЧЕНИ ЮВИЛЕЇ ШЕСТРОХ СЛУЖЕБНЇЦОХ винциї св. Осифа у Сербиї; пейц шестри означели 25 роки Богупошвеценого живота - провинцийна настоятелька ш. Мартина Кмита, совитнїца у Риме ш. Миколая Степас, ш. Йосафата Марунчак, ш. Христофора Станько и ш. Гавриїла Попович, а шестра Вероника Гралюк означела 65-рочнїцу Богупошвеценого живота.

Керестурска парохия св.о. Миколая 15. авґуста преславела швето Успениє Пресвятей Богородици – Вельку Матку Божу. Служби Божо на 8 и на 19 годзин були у церкви, а на 10 годзин була Архиєрейска Служба Божа у Водици хтору предводзел кир Георгий Джуджар, а свою першу Службу Божу мал о. Славко Чизмар зоз Французкей, родом з Руского Керестура. Зоз владиком сослужели: парох керестурски Владислав Варґа, парох коцурски Владислав Рац, а споведали о. Платон Салак ЧСВВ зоз Кули и керестурски капеланє о. Владимир Медєши и о. Михайло Шанта.

На тото швето шестри Служебнїци означели вецей ювилеї: 130 роки од снованя и 75 роки од снованя Про-

4

DZVONI

Владика Георгий уручел папске благословенє, хторе послал папа Франциск, провинцийней настоятельки ш. Мартини Кмита з нагоди 75 рокох од снованя Провинциї св. Осифа. У своєй казанї владика, медзи иншим, наглашел же Богородица вжата зоз своїм целом и душу же би нас заступала и помагала на нашей животней драги хтора водзи до вичносци. Владика надпомнул же можеме дзековац Богу за дар присутносци шестрох Служебнїцох и поволал на молитву за поволаня. Неоєрей Славко Чизмар у своєй казанї виприповедал свою животну драгу и медзи иншим наглашел же за християнох барз важне жиц по Божим слове. На концу Богослуженя була крадка програма на хторей представена крадка история шестрох Служебнїцох, а о. Славко Чизмар подзелєл свой неоєрейски благослов. У Водици було присутне вельке число вирних хтори достали памятки – обращики на тоту подїю. За шицких присутних после Служби бул аґапе. М.С.

lipenq- serpenq 2022

Рочнїци

ЗОЗ ИСТОРИЇ ПРОВИНЦИЇ СВ. ОСИФА

- Нєшка на тим Святим месце дзе Мария на окремни способ присутна дзекуємє и славиме Бога за Його любав ґу нам. Зишли зме ше преславиц вельки и значни подїї, а то снованє нашого чину Шестрох Служебнїцох пред 130 роками. Було то у України, дзе Бог вибрал даскельо особи котри прилапели Божи план. Кажда з нас, шестрох, у свой час дала одвит на Божу поволанку и так ми вєдно з служиме Богу. Так як кажда особа, фамелия, держава ма потребу буц орґанизовна, так и Церква и монашество орґанизоване и ма свою структуру. Од снованя нашей заєднїци 1892. року, у України главна управа нашого чину. Алє, 1945. - 1946. року настали чежки часи на України. Прето у тим траґичним часу пришло до видвойованя од матичней провинциї у України, а основани три нови провинциї у Польскей, Сербиї и Словацкей. Окрем тих державох, ми присутни ище у Америки, Канади, Бразилу, Арґентини, Италиї и других державох. Наша история у тих крайох почина 1906. року, кед зоз України до Крижевцох пришли шестри и почали служенє у интернату за хлапцох. До Коцура 1915. року пришли штири шестри и почали робиц зоз дзецми у оводи. До Руского Керестура шестри пришли 1927. року и сподзиваме ше же по волї Божей ту преславиме и 100-рочнїцу. Перша вицепровинцийна настоятелька була ш. Софрония Рамач зоз Руского Керестура, котра управяла 11 роки. Друга вицепровинцийна була ш. Венямина Боднарчук зоз Львова, з України и вона управяла 12 роки. Треца була шестра Вира Пап зоз Коцура, котра управяла 6 роки, а штварта настоятелька була ш. Авґустина Варґа, зоз Руского Керестура, котра мала вецей мандати и упокоєла ше як вицепровинийна настоятелька 1993 року. Пията настоятелька була наша ювилантака, ш. Вероника Гралюк, родом з Босней, котра мала вецей мандати. Шеста вицепровинцийна настоятелька була ш. Надїя Воротняк, котра управяла седем роки. Седма провинцийна настоятелька, (2006. року зме постали Провинция и од того часу ше меня термин), була ш. Юлия Бойчук зоз Вербасу, котра управяла 10 роки. Осма настоятелька то наша ювилантка, ш. Мартина Кмита зоз України, котра сполнює служенє од 2016. року. Вєдно зоз кажду настоятельку єст и сотруднїци, три або штири шестри у управи котри им помагаю. У нашей провинциї Св. Осифа маме провинцийни дом хтори у Руским Керестуре. Кед Бог да, пофришко збудуєме манастир у Новим Садзе, дзе будзе пренєшене шедзиско Провинциї. Тераз нас єст 44 шестри. У Коцуре ше находзи новицият. То манастир дзе ше примаю нови члени - дзивки, новички котри у новицияту два

xlij- av}ust 2022.

роки. Того року маме єдну новичку. Манастири єст и у Кули, Новим Садзе, у Баня Луки - у Босней. Шестри зоз нашей Провинциї ше ище находза у Нємецкей у Минхену, у Риме... На Закарпат′ю маме два нашо манастири, у Мукачеве и Ужгороду, и два мисийни станїци Усть Чорна и Виноград. Медзи нами єдна мала ґрупа дзецох котри пришли вєдно зоз ш. Тарсикию. Вони жию у нашим манастире у України, а ш. Тарсикия їх духовна мац. Дзекуєме шицким за сотруднїцтво, потримовку и молитви! (зоз викладаня ш. Михаїли Воротняк) О.Ж.

о. Славко Чизмар

Славко Чизмар народзени 1969. року у Руским Керестуре, одкадз 1983. року рушел на школованє до Риму, до Малей семинариї, тє. класичней українскей ґимназиї. По єй законченю, уписал ше два роки на филозофию, а потим закончел и штири роки теолоґиї. Вислухал и два роки на маґистерских студийох, алє потим одходзи до Паризу дзе ше оженєл, засновал фамелию (ма супругу и трох синох) и дзе и жил и робел як активни член українскей грекокатолїцкей парохиї св. Владимира. Там є пошвецени за диякона, а 30. октобра 2021. року за священїка. Чин єрея приял од владики Глїба Лончини у грекокатолїцкей катедрали Св. Владимира Велького у Паризу. (М.А., «Дзвони» 2021.)

Фото: М.С., О.Ж.

DZVONI

5

На здогадованє

РОЧНЇЦА УПОКОЄНЯ О.МИХАЙЛА МАЛАЦКА Дня 16. септембра наполнює ше рок од упокоєня о. мр Михайла Малацка протоєрея ставрофора, пароха керестурского хтори бул видаватель, главни редактор и автор у християнским часопису «Дзвони». Його тексти будовали и духовно збогацовали читачох. У тим чишлє ше здогаднєме на роздумованя о. Малацка о поволаню и християнским шведоченю у каждодньовим живоце.

о. Михайло Малацко

БЕЗ ЛЮБОВИ И НАЙВЕКШЕ ПОВОЛАНЄ ПРАЗНЕ

Кед ше спомнє поволанє, такой ше подума на священїка, монаха або монахиню. Вони одвитовали на Исусову поволанку – идз за мну. Цали їх живот од тей хвильки подредзенеи тому поволаню, то єст, поволанє им и професия, їх гоби, и терха и щесце. Криж воскресеня. Нєт красше у живоце як одвитовац на Исусово поволанє. Бо Бог ґаранция и щесце, та гоч и през церпеня. Алє у тей хвильки я би ше застановел нє на значеню поволаня, алє нашей «схопносци» же бизме и таку вельку интервенцию Божу викривели и присподобели ґу себе. И найвозвишенше поволанє нє муши принєсц щесце кед ше го змарнує зоз своїм нєприкладним животом. Св. Йоан Боско гварел же голєм 80% хлапцох ма поволанє за священїка. Воно пошате у їх шерцу. Чи

6

DZVONI

ше розвиє тото нашенє, завиши од милион малих стварох и на концу кажди поєдинєчно одвитує на поволанку. Та и вец нє шицки єднак поволани: дахто рано, дахто на поладнє, дахто вечар. Дахто за священїка, дахто за дохтора, учителя... Бог вола нє лєм за священїка, монаха. Вола каждого там дзе му дал найвецей таланти. Прето погришно думац же лєм священїк ма поволанє. Кед Бог да дакому талант за медицину, чи би тот нє погришел кед би нє постал дохтор? Та чи нє Бог го повлал прейґ тих дарох до того возвишеного поволаня? Наш проблем у тим же поволанє видзиме як циль. А воно средство. Служиц у любови Богови и ближньому то циль. На яки способ: чи як паноцец, монах, учитель, тишлїр, землєдїлец – то лєм средство. З тим ше нє понїжує священїцка служба, бо служиц значи буц мали, скромни, наполнєти з любову. Сам Исус, и попри того же бул Бог, робел як тишлїр вєдно зоз св. Осифом. Чи тишлїр то поволанє за єдного Бога? Треба поставиц иншак питанє: чи Бог могол любиц як тишлїр? Чи, кед би вибрал место у храме як священїк – його любов би була векша, святша? Исус єднак любел и як тишлїр, и як Учитель, и як розпяти. Лєм жертва ше звекшовала, алє безконєчна любов у його шерцу вше була присутна. И попри того же священїцтво – возвишене, швецени живот у манастире – возвишени, святосц ше здобува аж теди кед ше тоти поволаня жию у любови котра ма за миру Исусову любов. Святосц пошлїдок нє поволаня, алє живота у любови. Велї були поволани и пошли за Исусом. Велї тот глас чули, алє на ньго нє одвитовали. Велї одвитовали – и пошли за нїм, алє нє витримали. Зрадзели свойо обецанє... Та чи и Исуса? Исус вола по площох рано, на поладнє, вечар. Кажди дзень. Вон милосердни Господар котри наградзує нє по наших рахункох. За ньго кажда особа ма безконєчну вредносц. При ньому нєт панцоох, бувших паноцох, одпаднїкох, шестрох, бувших шестрох... Гей, иснує одвичательносц, иснує и дисциплина Церкви, иснує згоршенє... Алє нє иснує заварте шерцо Боже. Кед дахто нє витримал, кед дахто дума же його поволанє ремесельнїка, землєдїлца нє достойне же би ше волало поволанє, вец себе мушиме припомнуц же зме шицки поволани буц синове Божи. А понад

lipenq- serpenq 2022

На здогадованє того поволаня векшого и висшого нєт. Циль – буц син (дзивка) Божа. Средство, як постац син Божи, то повланє (служба), алє у любови. Поволанє (службу) мож пременїц, алє любов обовязка. Без любови и найвекше поволанє – празне. Мария нє була анї владика, анї священїк, анї монахиня. Мария була любов. Глава Церкви – св. Петро чекал зоз ню сошествиє Св. Духа. Вона була у центру. Коло нєй ше позберала Церква. У Церкви исную два виражени типи поволаня: поволанє служби – Петрово поволанє и поволанє любови – Марийово поволанє. Зоз шмерцу служба престава. Та гоч є и священїцка. Остава Мариянски стил живота – любов. За нас цо нас нєпреривно обнїмаю глєданя и сумнї – чи то мало? (О. Михайло Малацко, «Дзвони» 2002.рок)

лєла. Алє, вона ме замодлєла бо праве я могол оможлївиц тоту комбинацию кед бим уступел свойо место и шеднул на нукашнє шедовиско. Теди ми пришло на розум: священїк сом. Ютре на Служби Божей мам читац Євангелию и подїю кед Исус критикує фарисейох же ше цискаю на перши места... Чи им и я тераз нє подобни?! Станул сом и препущел свойо «найлєпше» место. У тим до авиону вошла ище єдна старенька панї зоз куку. Пооглядал сом ше и видзел же места вецей вообще нєт. Поганьбени од первей, здогаднул сом ше же любиц другого значи «давац живот» за ньго. Чи я то лєм наказуєм, чи перше сам так жиєм?! Найщирше, тераз уж з нєнавязаним шерцом, сам сом понукнул свойо место старей панї и намесцел ше до куцика же бим на стояци препровадзел свойо путованє. Нєодлуга, стюардеса ме любезно поволала и одведла просто до кабини ґу пилотом дзе сом достал место з найкрасшу перспективу пред очми, яку мож мац у авиону. Силно сом почувствовал же нам Исус нїґда нє остава длужни кед любиме так як цо вон люби. Та аж анї у таких дробнїцох. Ютредзень сом у казанї виприповедал моїм парохияном и тото свойо дожице, и видзел сом же им то була найвекша заохота за живот. Видзел сом же сом прави паноцец лєм теди кед перше жиєм тото цо наказуєм. (о.М. «Дзвони» 2001.)

На єдним з паломнїцтвох хтори о. Малацко часто орґанизовал.

Жиц тото цо наказуєм

Того лєта сом мал нагоду на одпочивок одпутовац на авиону. Кед сом ше уж врацал дому, на аеродроме була велька гужва, людзе ше дриляли же би цо скорей вошли до авиона понеже нє були виданти резервациї. Кажде сцел завжац цо лєпше место. И я ше дрилял и удало ше ми перши войсц нука. Шеднул сом на сам предок, такой коло облака же бим цо лєпше видзел як швет випатра з висока. При дрилялню до авиона, видзел сом и єдну жену з двоїма нєвелькима унуками. Вони остатнї вошли нука и уж нє було места же би баба з дзецми шедзела у истим шоре. Стюардеса нє знала як то ришиц. Почувствовал сом єй попатрунок та сом ше огляднул же би ме нїч нє мод-

xlij- av}ust 2022.

О. Малацко бул ношитель духовного живота у керестурскей парохиї, а и ширше. Зоз о. Владиславом Варґом почал орґанизовац духовни вежби за младих, а у Водици орґанизовал и Школярски днї.

DZVONI

7

На здогадованє НА ЗДОГАДОВАНЄ

СУБОТИЦКИ ВЛАДИКА СЛАВКО ВЕЧЕРИН

Суботицки владика монс. Славко Вечерин ше упокоєл 26. авґуста у Дому за змесценє одроснутих и старших особох Зренянинского владичества «Misericordia» у Кикинди. Монс. Славко Вечерин народзени 6. юния 1957. року у Суботици. Основну школу и ґимназию закончел у Суботици, а школованє предлужел у Заґребе на Семинариї и на Католїцким

НА ЗДОГАДОВАНЄ

ПРОФ. ДР ЯНКО РАМАЧ Професор доктор Янко Рамач, порядни професор на Филозофским факултету у Новим Садзе, смертельно страдал у транспортним нєщесцу всобот,у 27. авґуста. Професор Рамач народзени 22. марца 1955. року у Руским Керестуре. Основну школу закончел у родзеним валалє, класичну ґимназию у Риме. Дипломовал историю на Филозофским факултету у Новим Садзе. Ступень маґистра наукох здобул на Филозофским факултету у Беоґрадзе. Докторовал на тему з историї Руснацох на Державним универзитету у Ужгородзе у України. Од 1984. року робел на Филозофским факултету у Новим Садзе. Преподавал Историю Руснацох, Фолклористику и Културну историю Руснацох, а на последипломних студийох Руске питанє у стреднєй Ев-

8

DZVONI

богословским факултету. За священїка є пошвецени 14. авґуста 1983. року, а службовал у Зомборе, Бачу и Суботици. Од 1994. по 2006. року окончовал службу секретара Суботицкого владичества; управитель парохиї бул у Баймоку, Суботици и у Зомборе. Службу ґенералного викара Суботицкого владичества окончовал од 2005. року, член Литурґийней ради Владическей конференциї СР Югославиї, а потим и Медзинародней владическей конференциї св. Кирила и Методия бул од 1999. по 2009. рок. За насловного настоятеля акошмоношторского манастира Пречистей Дїви Мариї меновани є 2004. року, а за прелата Його Святосци меновани є 2006. року. Папа Франциск меновал 8. септембра 2020. року монс. Славка Вечерина за суботицкого владику. За суботицкого владику го пошвецел владика Ладислав Немет у катедрали – меншей базилики св. Терезиї Авилскей у Суботици 14. новембра 2020. року. Владика Славко Вечерин поховани 1. септембра. Вичная памят! kc.org.rs ропи у ХХ вику. На Филолоґийним факултету у Беоґрадзе преподавал предмет Културна история Українцох. Єден час тримал преподаваня и на универзитету у Нїредьгази у Мадярскей. На вецей заводи госцовал на универзитетох у України, Польскей, Словацкей и Горватскей. Участвовал на числених наукових конференцийох у жеми и державох стреднєй и восточней Европи. Його роботи наиходзели на вельке интересованє и позитивни одгуки медзи славистами и українистами. Обявел пейц кнїжки и понад 100 наукови роботи, пририхтал за обявйованє велї значни историйни жридла. У своїх роботох ошвицел велї теми з дружтвеного, културного и привредного живота Руснацох у Южней Угорскей, односно у Югославиї. Поволуюци ше на документи, народну творчосц и звичаї, вше наглашовал же Руснаци часц українского народу. Вєдно з братом Михалом преложел Святе писмо – Стари и Нови завит. За тото подняце папа Франциск одликовал го з Орденом Витяза святого папи Силвестра. Бул оженєти зоз Анку народзену Кокавец. Маю три одроснути дзивки и пецеро унучата у хторих ше барз цешел. Велї ґенерациї студентох паметаю го як ерудита, змиреного науковца хтори особлїво потримовал їх самостойни виглєдованя. Професор Рамач бул и сотруднїк християнского часопису «Дзвони», у хторим обявйовал тексти зоз историї нашей Церкви. Вичная памят! М.Рамач, М.С. «Рутенпрес»

lipenq-serpenq 2022

Призначуєме

НАЩИВИ ВИЗНАЧНИХ ГОСЦОХ РУСКИ КЕРЕСТУР

ПРЕДСТАВЕНА ИСТОРИЯ ЦЕРКВИ

Дня 21. авґуста, после Седмого конґресу у Новим Садзе, представнїки Шветовей лемковскей орґанизациї СФУЛО, котри пришли зоз Америки, Канади, України, Польскей, Словацкей и Горватскей, провадзени зоз їх домашнїма - нащивели и Руски Керестур та участвовали и на Служби Божей. После Служби визначни госци положели квеце на гроби наших владикох у крипти и одшивали им „Вичная памят“. Госцох потим привитали члени Церковного одбору, на чолє зоз домашнїм парохом о. Владиславом Варґом, котри им вокраци виложел и историю нашей Церкви на тих просторох. Провинцийна настоятелька с. Служебнїцох Мартина Кмита им виприповедала историю їх провинциї, а о наших числених керестурских священїкох котри службую у иножемстве бешедовал о. Славко Чизмар зоз Паризу. Госци векшином були першираз у Керестуре, та и у Сербиї вообще. На концу парох подаровал нововибраному предсидательови Маркови Хованьскому Святе Писмо по руски, историю Водици и Катедралней церкви св. Миколая. На концу панови Хованьскому и шицким присутним домашнї одшпивали „Многая лїта“, а шпиванє з радосцу и одушевийом, у рижних других мелодийох, прилапели и госци. ( Р.Д.)

ДАРОВАЛИ ЗА «ДЗВОНИ»

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

о. др Владимир Мудри, Канада о. Янко Колошняї, Канада о. Яков Новак, Горватска Мирослав Сопка, Америка

xlij- av}ust 2022.

БЕОҐРАД

ПРИЄМНИ ХВИЛЬКИ НА СТРЕТНУЦУ

У беоґрадскей парохиї св. Кирила и Методия у Крунскей улїци ч.23, внєдзелю, 24. юлия, парох о. Иґор Вовк служел Службу Божу на хторей нєсподзивано бул и амбасадор України у Сербиї Володимир Толкач и представнїки Управи за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами Влади Републики Сербиї, Ґаврило Ґрбан. На Служби Божей шпивал Филип Суботич, а у своєй казанї о. Вовк гварел же любов и пребачованє, то и борба хтору водзиме зоз самима собу. З другого боку, кед маме и затримуєме у себе тото цо печаце и горке, вец напредую боль и гнїв, хтори нє конструктивни и нє християнски. Пре горучаву у Беоґрадзе у церкви нє було вельо людзох, алє заш лєм домашнї зоз визначнима госцами препровадзели приємни хвильки у стретнуцу. ОЛ.Р.

ДАРОВАЛИ ЗА ВОДИЦУ, ЗА ЦЕНТЕР „ЕМАУС“

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

о. др Владимир Мудри, Канада К. А. Руски Керестур Дудаш Гелена, Руски Керестур Б. В. Руски Керестур Пашо Лидия, Руски Керестур Виславски Терезия, Руски Керестур

DZVONI

9

Святителє

ЖИВОТ СВЯТИХ Свята мученїца Марина (17. юлий/30. юлий)

Родом зоз Антиохиї Писидийскей. Родичи єй були безбожнїки. Марина аж у своїм 12 року живота спознала Господа Исуса Христа, як ше овоплоцел од Преистей Дїви Мариї, як велї чуда зробел, як умар на хресту и славно воскреснул на треци дзень. Єй младе шерцо ше розпалєло од любови ґу Господу Исусу Христу и вона ше завитовала же ше нїґда нє будзе одавац и жадала зоз цалим шерцом ше пошвециц Христови и жадала ше окресциц у креви мученїцства. Прето ше єй оцец одрекол и нє жадал ю вецей за свою дзивку. Царски намиснїк, Олимврий, кед дознал од Марини же є християнка, пожадал ше зоз ню оженїц. Кед Марина то одбила, Олимврий єй наказал най ше поклонї идолом. На тото Марина одвитовала: ”Нє поклонїм ше и нє будзем приношиц жертви бездиханим и мертвим идолом, хтори анї сами себе нє познаю, алє их людзе видумали и шицко єдно им чи им хтошка указує чесц, чи нє. Я їм нє будзем жертву приношиц и нє будзем их почитовац. Чесц припада лєм Господу Богу, Створителю нєба и жеми!”. Теди Олимврий наказал же би Марину мучели и руцели кирваву и вимучену до цемнїци. У цемнїци Марина ше модлєла и перше єй ше зявел диявол у виду гада. Но, Марина лєм прежегнала страшного гада и гад ше розпирснул и нєстал. Теди нараз у цемнїци заблїсла шветлосц нєбесна и Марина мала видзенє же ше розпирсли мури цемнїци вєдно зоз закрицом и хрест ше зявел у шветлосци, високи и швицаци, а на верху хреста била голубица. И чул ше глас:”Радуй ше Марино, розумна голубицо Христова, дзивко Сионска, бо пришол час твойого вешеля”. И Марина була вилїчена зоз Божу силу од шицких своїх ранох и больох. Безумни судия ю мучел и други дзень у води и огню, алє Марина шицко церпела нїби у другим целу. На концу ю осудзел же би була скатована зоз мечом. Пред саму шмерц, зявел ше єй Господь Исус Христос зоз ангелами. Скатована зоз мечом була под час цара Диоклецияна, алє зоз душу и зоз целом остала у живоце на нєбе и на жеми. Єдна рука мученїци Марини находзи ше у манастире Вартопеду на Святей Гори Атос. У Албаниї, над Охридским озером на гори Ланґа, находзи ше манастир св.Марини мученїци зоз єдну часцу єй святих мощох. Велї чуда ше

10

DZVONI

случовали и велї виздравеня, а и нєшка ше велї чуда и виздравеня случую прейґ молитвох святей Марини у тим манастире. Тим чудом шведоча нє лєм християнє, алє и муслиманє. У историї и Турки Отоманє мали вельке почитованє ґу мученїци Марини, нательо же нє одберали маєток манастира и нє рушали мощи и манастир. Єден час у историї аж и Турок бул тутор того манастира.

Седем маковейски мученїки, Соломония їх мац и Елиазар священїк (1.ауґуст/14.ауґуст)

Шицки пострадали за чистоту вири израїлскей од руки цара Антиоха наволованого од єдних Епифанис (прошвицени), а од других Епиманис (безумни). Пре велї грихи у Єрусалиму, насампредз пре однїманє коло власци архиєрейскей, злодїйствох хтори настали при тим однїманю, допущел Господь Бог вельку биду на город Єрусалим. Антиох жадал жидом надрилїц по кажду цену ґреческе идолопоклонство место вири до єдного Бога и шицки свойо дїла подредзовал у тим напряме. Тоту його праксу подпомагали и даєдни жидовски нєвирни архиєреє и писмознанци. Раз ше случело же цар пришол до Єрусалиму и наказал же би шицки євреє почали єсц швиньске месо, цо ше процивело Мойсейовому закону. Єсц швиньске месо значело за жидох одрекнуц ше вири израїлскей. Старец Єлиазар, священїк и єден од седемдзешат прекладательох Святого Писма Старого Завиту на гречески язик ше процивел тому. Прето бул мучени и у огню спалєни. Кед ше врацал назад зоз Єрусалиму до Антиохиї, цар Антиох вжал зоз собу седем синох, наволованих Маковеї и їх мацер Соломонию. Седем браца Маковеї ше волали: Авим, Антонин, Елеазар, Ґурий, Евсевон, Алим и Маркел. Пред мацеровима очми мучел цар єдного по єдного сина, знїмал им скору зоз лїца и руцал их потим до огня. Шицки вони шмело прецерпели мученє и шмерц, алє ше своєй вири нє одрекли. На концу, кед мац Соломония видзела и остатнього свойого тророчного сина у огню, сама скочела до огня и згорела и придала душу Господу Богу. Шицки чесно страдали за виру до єдного Бога Господа коло 180. року скорей Христа. На їх дзень обичай у наших церквох пошвецац воду хтора ше приноши у канчовикох до церкви, а до канчовика ше кладзе пахняце квеце як символ чистоти. о. мр Дарко Рац

lipenq-serpenq 2022

Духовне життя

ПаПа: У небі, У божомУ Просторі ми залишимося собою

Роздумами над успінням-внебовзяттям Пречистої Діви Марії та зв’язком цієї події із Христовим Воскресінням Папа Франциск підсумував цикл повчань на тему старості. Розпочинаючи своє повчання з нагоди загальної аудієнції в середу, 24 серпня 2022 р., Папа Франциск нагадав про те, що нещодавно відбулося святкування Внебовзяття Матері Ісуса. «Це таїнство, – сказав він, – проливає світло на сповнення благодаті, що сформувало долю Марії, та просвітлює також наше призначення. А призначенням є небо. Цим образом Діви, взятої на небо, хочу завершити цикл катехиз про старість».

Передсмак нашої долі

Святіший Отець зауважив, що на Заході вірні зосереджують погляд на Діві, піднесеній вгору та оповитій світлом слави, а на Сході Її зображають «заснулою» та оточеною апостолами, зосередженими на молитві, в той час як Воскреслий Господь підносить Її на руках як дитину. І в той час, як богослов’я завжди роздумує над стосунками між цим особливим «взяттям» і смертю, то на думку Папи, ще важливішим є викласти зв’язок цього таїнства з воскресінням Сина. «У божественному акті возз’єднання Марії з Воскреслим Христом не лише перевершене звичайне тілесне тління людської смерті, але випереджене також тілесне прийняття Божого життя. В дійсності, випереджується призначення до воскресіння, яке стосується нас: бо згідно з християнською вірою, Воскреслий є первістком багатьох братів і сестер», – сказав Наступник святого Петра.

Бога! Й у ній не втрачає пам’ять, не полишає Свою історію, не розриває стосунки, якими жив на землі», – наголосив Папа, додаючи, що «Воскреслий живе у Божому світі, в якому є місце для всіх». Ми не можемо уявити собі це «преображення нашої смертної тілесності», але можемо бути певні, що воно збереже «розпізнаваними наші обличчя та дозволить залишатися людьми у Божому небі».

Місце нашого «виношування»

Далі Святіший Отець зазначив, що коли Ісус говорив про Боже царство, то описує його як весільний бенкет, як свято з друзями, як працю, що вдосконалює дім, як урожай, що перевищує сівбу. Усвідомлення цього допомагає нам втішатися «творчою любов’ю Бога». «У нашій старості, дорогі ровесники, важливість багатьох “деталей”, з яких складається життя – ніжний дотик, усмішка, жест, цінування праці, несподіванка, гостинна радість, вірні узи – стає ще гострішою», – сказав він, додаючи що суттєві речі життя, які ми вважаємо найдорожчими, наближаючись до хвилини прощання, стають «остаточно очевидними». Таким чином, «мудрість старості є місцем нашого “виношування”, що просвічує життя дітей, молоді, дорослих і всієї громади». Тоді вже наше життя являється як насіння, яке «має бути посадженим у землю, щоб з нього зродилася його квітка та його плід». «Народиться разом з рештою світу. Не без переймів, не без болю, але народиться. А життя воскреслого тіла буде сто і тисячу разів живіше, ніж те, яке ми засмакували на цій землі», – сказав Папа, зауваживши, що Воскреслий Господь не випадково, очікуючи апостолів на березі, запікає рибу, якою їх пригощає. Це дозволяє нам здогадуватися, «що нас очікує на другому березі». «Так, дорогі браття й сестри, особливо ви, похилі віком, краще від життя ще все попереду», – підсумував Святіший Отець.

Нове народження

У цьому контексті Наступник святого Петра нагадав, що коли Ісус являвся учням після воскресіння, то показував їм Свої рани, які «вже більше не є потворністю приниження, перенесеного з болем», а незатертим «підтвердженням Його вірної до кінця любові». «Воскреслий Ісус живе зі Своїм тілом у троїчній близькості

xlij- av}ust 2022.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан Vatican news

DZVONI

11

Духовносц

КАРЛО ДЕ ФУКО – ИСУСОВ БРАТ КАРЛО (1858-1916) (3) ЗЄДИНЄНИ З ИСУСОМ ДО СВОЄй ШМЕРЦИ

Вечар, 1. децембра 1916. року, єдна ґрупа збойнїкох влапела го и тримала як заложнїка, випарта же нє мали намиру го забиц. Медзитим, його злєкнути чувар у єдним моменту штрелєл до ньго. Брат Карло спаднул як жертва насилства, як и велї други под час войни.

Шмерц як и тота у зарну жита, баржей потвердзує надїю же чловеческе братство моцнєйше як шицки мержнї котри роздзелюю народи. Муса Аґ Амастан, старшина Туареґох, муслиман котри постал його приятель, писал Карловей шестри петнац днї после його шмерци:

Року 1914. почала Перша шветова война и насилство залапело осамени места Оґара. Племена ше вшадзи буня процив французкей окупациї и настава вше векша нєсиґурносц.

Брат Карло знал же ше находзи на опасним месце. Предложели му же би ше склонєл на сиґурне ґу французкей войски, алє вон нє сцел напущиц тих з котрима 10 роки вєдно жил. За тоти роки преглїбел з нїма довириє и приятельство. Чувствує же є барз блїзки зоз народом Туареґи, пре глїбоку людску солидарносц.

Цали свой живот ше намагал нашлїдовац и жиц так як тот Исус зоз Назарету, котри раз освоєл його шерцо и жада го шлїдзиц у Його церпеню и шмерци, же би Му дал доказ найвекшей любови.

12

DZVONI

„Карло, пустиняк, нє умар лєм за вас, вон умар тиж так и за шицких нас. Най му Бог удзелї милосц, и най ше и ми найдземе зоз нїм у раю.“

ДАСКЕЛЬО ЦИТАТИ

котри означую етапи на його драги У ПОДПОЛНЕй СУМНЇ КЕД МАЛ 12 РОКИ

„Кед ми було 15 лєбо 16 роки кажда вира нєстала у мнє. Лектира котру сом зоз страсцу читал зробела тото дїло. Нє приставал сом анї ґу єдней филозофскей науки, бо сом думал же су нє достаточно фундаментални. Подполно сом бул подозриви, оддалєни окреме од католїцкей вири чийо доґми за хтори сом думал же були процивни розумному роздумованю.“ (Писмо Анрийови Диверєови, 21.2.1892.) ИСКУСТВО БОЖЕй НЇЖНОСЦИ

„Яки добри оцец блудного сина! Алє кельо Ти (Боже) тисяч раз нїжнєйши од нього! Кельо тисячи раз вецей Ти зробел за мнє як цо вон зробел за свойого сина! Яки Ти добри Господи Боже мой!!!...“

(Нашлїдованє любеногоНувел сите, бок 79.)

lipenq-serpenq 2022

Духовносц ПРЕНАХОДЗЕНЄ ИСУСА ЗОЗ НАЗАРЕТУ

„Родзенє Исуса ма свойо жридло у Божей доброти, алє єдна ствар нательо чудесна же швици як блїщаци знак, а то безгранїчна понїзносц котру у себе ноши велька тайна Бог, безгранїчне єство, котрому шицко можлїве... поставаюци чловек, остатнї медзи людзми.“ (Остатнє место-Нувел Сите, бок 50,53)

„Нашлїдованє нє мож видвоїц од любови, ти то знаш, тот цо люби сце нашлїдовац, то тайна мойого живота. Я придал свойо шерцо тому Исусови зоз Назарету, розопятому пред 1900 роками и жиєм свой живот у глєданю же бим го нашлїдовал тельо кельо то може моя слабосц. (Писмо Ґ.Турдеу, Марец 1902.)

БРАТСКА ПРИСУТНОСЦ У ШЕРЦУ ПУСТИНЇ

Верим же нєт слова у Євангелиї котри на мнє зохабели векши упечаток и баржей пременєли мой живот як тоти:

„Шицко цо сце зробели єдному з тих найменших, мнє сце зробели.“

Кед ше дума же тоти слова од нєствореней Правди, вони зоз устох котри гварели: „То мойо крев........

цело...То

моя

з їх моцу чловек ношени же би глєдал и любел Исуса у Його найменших.

(Писмо Луису Масиньону, 1. авґуст 1916.)

xlij- av}ust 2022.

„Довириє з котрим ме окружую Туареґи зоз сушедства рошнє, стари приятелє поставаю интимнєйши, наставаю нови приятельства. Я им врацам так як можем, намагам ше указац же их любим; кед ше укаже нагода, гуторим о природней релиґиї, о Божих заповидох, о любови ґу ближньому. (Писмо П.Воаяру, 12. юлий 1912.)

ЗЄДИНЄНИ З ИСУСОМ ДО ШМЕРЦИ

„Господи Исусе Христе Боже мой котри ши гварел: „Нїхто нє ма векшей любови од того котри дава свой живот за своїх приятельох...“,

я сцем зоз цалого шерца дац свой живот за Тебе и за тото Це змирено модлїм. Нє моя, алє Твоя воля най будзе. Даруєм Ци свой живот, зроб зоз нїм цо Ци ше найбаржей пачи, Боже мой, пребач моїм нєприятельом, даруй им спашенє...“ (Путнїк у ноци-Нувел Сите, бок 35.)

„Оче мой, придавам ше Тебе, зроб зо мну цо сцеш. Гоч цо зробиш, дзекуєм Ци. Порихтани сом на шицко, складам ше зоз шицким лєм най ше виполнї Твоя воля надомну и над шицкима Твоїма створенями. Боже мой, нє сцем нїч друге. Кладзем свой живот до Твоїх рукох, Тебе го даруєм, Боже мой, зоз шицку любову свойого шерца бо Це любим и тота любов глєда же бим ше Тебе даровал, же бим подполно придал до Твоїх рукох зоз нєвичерпним довирийом бо Ти мой Оцец! Аминь.“

Брат Карло (законченє)

DZVONI

13

Сила молитви

НЄ ТРЕБА ИСЦ АНЇ ДО СВЯТЕЙ ЖЕМИ, АНЇ ДО МЕДЖУґОРЯ КЕД МАМЕ ВОДИЦУ (Я.О.)

(Под тим насловом починаме обявйовац свойо власни дожица зоз Водицову Марию и добре би було кед би нам шицки котри маю красни искуства або окремни ласки од Водицовей Мариї посилали же бизме з нїма помогли другим и преславели нашу Водицу.)

ПОМОГЛА НАМ ВОДА З ВОДИЦИ

Юлиян Колошняї слухал духовне искуство Андєлка Чичичового з Оджаку вязане за Водицу. Андєлко Чачич народзени 1955. року у Раткове. По ньго Колошянї пошол 18. юлия же би у керестурскей парохиї виприповедал парохови свойо искуство вязане за Водицу. Як виприповедал Андєлко, вон позна скоро 30-40 % Керестурцох. Пребуваюци часто у Керестуре, окреме на Кирбай и з других нагодох, хтошка му виприповедал нєобичну приповедку о Водици. Вон ше за тото святилїще щиро зацикавел и жадал го нащивиц. Нагода му ше сама понукла кед дожил свойо животни бриґи и сам надумал присц и поглєдац ришенє праве у Водици. А було то так же и вон, и супруга як и єй шестра мали окремни здравствени почежкосци. Вон ше, озда пре вельорочни роботи котри глєдали цалодньове анґажованє на стояцо, похорел на колєна котри го почали барз болїц и нє могол за то найсц даяке олєгчанє. Його супруга мала ище горшу ситуацию, бо после операциї 7 милиметрового тумора на глави, так ю болєла глава же чежко могла витримац тоти болї. Єй власна шестра тиж мала свойо здравствени проблеми. „Шицки тройо зме були у вельких бриґох – гварел Андєлко - а вец ми пришла на розум тота приповедка о Водици та сом рушел до Керестура. Понеже сом нє знал дзе Водица и як ше до нєй идзе, поглєдал сом помоц Оросовей фамелиї котра ми дзечнє помогла и вони пошли зо мну до Водици. Там зме, понеже церква була заварта, замодлєли Фаркашового же би нам отворел. Вошли зме до церкви. Я ше сцел дакус вецей информовац о Водици, та сом вжал даяки материяли. Ришел сом попробовац у молитви Мариї найсц олєгчанє наших проблемох. После двогодзиновей молитви, вишол сом вонка. Попатрел сом на студзенку и пречитал же хтори то два дзивки видзели Марию 1822. року и надумал и сам зачерпнуц дакус, як ми гварели „чудотворней“ Водицовей води зоз студзенки. Алє, на студзенки коло кабла бул рой пчолох и осох та сом ше злєкол и предумовал чи начерпам води. На мойо вельке чудованє, там ше нашли два дзивчата котри мали лєм по 6 и 8 роки и гварели ми най ше нє боїм бо тоти пчоли и оси нїкого ище нє укушели, та нє укуша анї мнє. И так и було - Андєлко ше одшмелєл и набрал два флящи води. Раховал - кед будзе потребне, придзе ознова, ша тераз уж зна дзе Водица. Подзековал Оросовим за тоту вельку помоц и людску блїзкосц и пошол вон з тоту Водицову воду дому, до Оджаку. И за вельке чудо, вноци, кед уж нє могол спац од больох, вжал фляшу з Водицову воду у почал умивац боляци колєна. И цо ше случело!? Лєм за даяки 5 минути,

14

DZVONI

Юлиян Колошняї и Андєлко Чачич

боль цалком нєстал! Нє могол вериц! А кед то чула його жена, котра мала нєпреривни болї у глави, сцела и вона попробовац. И случело ше цошка цо нє можу себе потолковац. Єй боль цалком престал и вона, нєобично змирена - заспала и дзековала тей „чудотворней“ води котра єй помогла после телїх нєпреспаних ноцох конєчно мац глїбоки сон. Кед пошла на контролу до Нового Саду до неурогирурґа, виприповедала му цо ше случело. Вон патрел раз на ню, раз на Андєлка и лєм гварел – „Кед вам то помогло, я нє мам нїч процив, лєм най вам будзе добре“. „Так ше закончела наша боляца история и щешлїви зме – виприповедал Андєлко - же нам у тим помогли добри Керестурци котрим зме нєпреповедзено подзековни. Як шведок тих позитивних пременкох у нашим живоце я вше кеди лєм можем и хто ме сце слухац – приповедам о Водици и нашей повязаносци зоз ню“. Як Андєлко о себе гварел, вон традиционални православни вирнїк, по националносци Серб, дописнїк є за велї новини гоч є уж у пензиї, а нашо руски обичаї, окреме обряд хованя барз хвалї - же таки шор, глїбоке людске справованє, способ випровадзаня покойних, ширше и яснєйше толкованє того важного моменту у фамелийних траґедийох - нєт нїґдзе як у нас. Прето нас окреме почитує, бо и ми як и вон правдиви „православни“ лєм же швета тримаме по новим календаре, цо му вобще нє завадза. Бо од шицких вирох цо вон упознал, нашу грекокатолїцку найбаржей почитує. Пририхтал: о. Владислав Варґа

lipenq-serpenq 2022

теолоҐия за каЖДого

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 6 6 – 2 0 2 2 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” Дзешате шветове стретнуце фамелийох -

фамелийна любов: поволанка и Драга святосци

Папа Йоан Павло II 1994. року, предложел же би ше кажди три роки отримовали стретнуца на тему фамелиї, вше у другим месце. Од теди отримани дзевец стретнуца, а ювилейне Дзешате стретнуце ше закончело зоз вельким конґресом фамелийох у Риме 26. юния того року на хторим вжал учасц и папа Франциск. Тото стретнуце мало и свойо пририхтованє, котре почало 19. марца 2021. року, 15 мешаци пред тим. Церква предкладала шицким владичеством орґанизовац свойо власне стретнуце з котрого би ше могли похасновац искуства на законченю. Ту попробуєме винєсц даяки нашо преподаваня, роздумованя и искуства на тему фамелиї зоз нашого Медзипарохиялного сходу котри бул отримани у Водици 6. авґуста того року.

ПРЕВОЗИХОДЗЕНЄ КОНФЛИКТОХ У МАЛЖЕНСТВЕ И ФАМЕЛИЇ НА ХРИСТИЯНСКИ СПОСОБ

(...)Кед роздумуєме о фамелиї, мушиме насампредз роздумовац о тих хтори ношителє фамелиї, а то супружнїци (муж и жена). Отадз, зоз тей точки шицко почина, алє часто ше на тим, нажаль, и закончує. Знаме добре же нєшка малженство загрожене зоз рижних бокох. Заєднїцство у фамелиї и динамику комуникациї чежко очувац. Велї вонкашнї фактори жадаю войсц до домох наших фамелийох. Алє, ми нє шмеме забуц, свидомо чи нєсвидомо, же праве ми тоти хтори допущуєме дакому же би ше умишал до наших фамелийох. Чи то швекор чи швекра, чи то мац и оцец, чи нїби дахто други. Ми тоти хтори даваме ключ же би дахто вошол до нашей Святей Тайни заєднїцства, малженства. У историї од вше були надрильованя и намаганя на тото цо драгоцине. То прето же дияволу завадза тото цо християнске и цо добре. Так то од вше. Почнєме зоз мужом и жену. Як паноцец обачуєм проблем при младих фамелийох же кед ше дацо раз случи, можеме повесц же ше то случело случайно, же то винїмок. Но, видзиме же ше нєпреривно случує же людзе уходза до малженства нєсвидоми прецо уходза. И цо найгорше, чи наисце любя особу пре хтору приходза пред олтар и нєсвидоми су словох хтори вигваряю: ”Любиц це будзем и почитовац през шицки днї свойого живота”? У нєшкайшим чаше вше вецей маме таких хтори у принципу нє знаю любиц. Нє питанє ту же чи жадаю, алє нє знаю єдноставно любиц. Анї су нє свидоми же цо то любов. Нєшка вельке число младих похопює любов як хвилькове чувство. Алє, то нє любов. То лєм хвилькове чувство. Поровнал бим то зоз конзерву котрей виходзи рок тирваня. Вредзи до

xlij- av}ust 2022.

теди и теди… найлєпше вихасовац до… Велї ше одлучую за винчанє зоз тима сумнями, нєдосц дозрети и нєзнаюци же цо то любов и як треба од нєй жиц. Кед маме таку ситуацию - познєйше у фамелиї чежко будзе розвивац любов медзи мужом и жену. Ту шицко почина. Мушиме научиц лекцию же цо то любов. Як ше любов подписує. Любов ма лєм єден клайбас и лєм єдну єдину тинту…а то церпенє. Жертва. Любов то вибор, то нє лєм чувство. Животни вибор за єдну особу. У добру и у злу. У здравю и у хороти це будзем почитовац. Свидоми же то я нє можем сам од себе и лєм зоз своїма моцами. Алє, можем у Господу Богу хтори ми дава любов. Прето важне мац тоту комуникацию у фамелиї медзи Господом Богом и нас самих. Тота комуникация фамелиї и Господа Бога то молитва. Молитва котра нас зєдинює зоз Господом Богом. Бог то любов…и такой кед престанєме зоз Богом буц на фреквенциї комуникациї зоз молитву - нє можеме любиц. Любов то нє тужемска димензия, любов то нє симпатия, любов то нє кед ми ше дацо пачи, кед дзивка красна, кед є шумна, кед є интересантна. То тото хвилькове чувство хторе це трима єден одредзени час и после ше розпиршнє. Любов треба подписовац зоз жертву, пожертвовносцу, церпеньом за другого. То можлїве лєм теди кед медзи супружнїками постої комуникация. Вертикална комуникация хтора ше одвива медзи супружнїками, фамелию и Господом Богом. И горизонтална комуникация хтора ше одвива медзи членами фамелиї, медзи супружнїками. Кед у фамелиї присутна заєднїцка молитва. Знайме и будзме свидоми же мушиме укладац до своїх

I

фамелийох. До шицкого цо вредзи ше муши укладац же би ше очувало. Нє думам на материялно, алє духовно и конкретно. Зоз жертву. Ви мацери, мушице знац же мац тота хтора аниматор фамелиї, мац тота хтора твори атмосферу у фамелиї. Нє оцец. Оцец тиж так важни, алє вон ма єдну другу димензию. Нєт нїч красше як кед мац пожертвовна и кед ше стара о фамелиї… Алє, тиж так нєт нїч горше як кед жена почнє руйновац фамелию. Жена з єдного боку пороби шицко и будзе ше жертвовац за фамелию, сама себе занєдзба пре фамелию, алє исто так кед ше случи процивно, жена нє одустава док шицко нє знїщи. Лєв Толстой, росийски писатель, гварел же ”шицки щешлїви фамелиї подобни, а шицки нєщешлїви, нєщешлїви на свой способ”. Прето ше мушиме намагац же бизме були духовно и морално озбильни людзе. Знаме виривок зоз Йоановей Євангелиї кед Исус гутори же приноши нови закон. Закон то принцип по хторим треба жиц. Приноши нови закон, закон любови. ”Заповид нову Вам давам: же бисце любели єден другого як цо я любел вас.” А знаме же вон нас любел до шмерци… до шмерци на крижу. На другим месце нам гутори: ”По тим буду знац же сце мойо ученїки кед будзеце любиц єдни других”. То Исусов програм. Так у фамелиї маме два фактори: 1. Любов од котрей шицко походзи и 2. Жертву хтора потвердзує любов. Нєшка швет сцека од жертви. Прецо? Нє прето же ше бої од жертви, алє прето же нє ма любови. Кед насправди любиш, вец пред любову мушиш капитуловац, мушиш страциц себе, поциснуц свой еґо…бо це тота любов почнє водзиц. Як тоту любов треба практично применїц? Кажди конфликт ше случи прето же захиби любови. Ти, кед наисце любиш єдну особу, будзеш находзиц способ як єй повесц красне слово. Кед любиш дакого, нє можеш го уквильовац. Прето святи Авґустин гвари: ”Люб и можеш робиц цо сцеш!” Прето же це тота любов водзи и нє можеш кед любиш поробиц нїч нєдобре. Интересантно же звада у фамелиї почина вше од малих стварох. Од дробнїцох. Шицко почина од малих дробнїцох. И ми були сами дакеди мала дробнїца кед зме були зачати, а виросли зме до вельких людзох. Так и у конфликтох…од малого настанє вельке. У єдним прикладу, у фамелиї, мали син ше пита оцови: ”Тату, як настава война?” Оцец, вжал сина на руки, а мац була дакус далєй у кухнї и вислуховала. Оцец гвари: ”Сину, война настава на приклад кед ше Велька Британия и Французка повадза.” Ту ше умишала жена, та гвари оцови: ”Цо приповедаш глупосци, Велька Британия и Французка ше нє можу повадзиц прето же су приятельски держави!” ”Алє жено, гварим синови то лєм як приклад” одповед оцец. А мац оцови: ”Нє гутор му то анї як приклад бо то глупи приклад!” ”Глупа ти!” одповед оцец мацери….А син на тото шицко гвари:” Тату, тераз знам як настава война!” Так починаю конфликти, премили у Христу. Прето же ми жадаме нєпреривно дакого виправяц. Нєпреривно жадаме же би ше дахто пременєл. А Исус вше бешедовал о виправяню, алє о виправяню себе. Виправяню свойого шерца и своєй души. Кажда фамелия ма проблеми, милион проблеми, вельки и мали. Тото цо важне, то комуникация медзи мужом и жену. Комуниковац. И Бог на швет медзи людзми сцигол ак Слово. Йоан почина Євангелию зоз словами ”На початку було Слово…” “Verbum caro factum est”. Слово постало цело. Бог цали швет створел зоз Словом. И нашо слово народзує. Приноши живот у диялоґу, алє и шмерц у монолоґу, у еґоизму. Прето, потребне комуниковац и ришовац проблеми зоз комуникацию. Нє сам. Без еґоизму. Ми нє можеме повесц

II

же зме комуниковали кед дакому цали дзень дзелїме лекциї. Комуникацию бим поровнал зоз людским шерцом. Шерцо, кед прима крев, пречисцує ю и дава далєй. Нє може лєм примац крев бо цо ше случи? Пукнє. Настанє инфаркт…шмерц. Так подобнє и медзи людскима одношенями. Кед су єднонапрямови, настава конєц, нула, нїчовка. Прето и медзи малженскима парами ше муши комуниковац. Слухац…бешедовац…розумиц. Исус бешедовал зоз людзми, алє знал и слухац. Исус нїкому, та анї найвекшим гришнїком нє дзелєл лекциї. Кед пред Исуса пришли тоти цо согришели, Исус им нє дава лекцию - вони себе сами даваю лекцию. То тото цо мушиме посцигнуц у фамелиї. Кед пред тебе, як пред родителя придзе дзецко хторе погришело, наступай так же би воно само похопело же погришело. Нє осудзуй, алє го науч. Мария Маґдалена оплакала свой грих. Исус ю нє осудзовал. У комуникациї важне чуц другого и повесц свойо. Нє буц судия другому у смислу: ”Тераз ши ми пришла!”, ”Увидзиш ти тераз свойо”. Алє, вислухац, повесц и пребачиц. Же би ше нє страцело довириє у фамелиї… же би нє затвардло шерцо… же би нє приведло до интровертносци особи. Циль же би наша фамелия була як фамелия Мариї и Осифа. Циль же бизме зачували святосц фамелиї. А то без жертви нє идзе. Исус нє понука романтику, Исус понука реалносц крижа. Висц зоз свойого еґу и будз дар за другого. Нєшка шицки даґдзе бежа и понагляю. Нє маме часу за другого. Прето майме часу - майме часу побешедовац, попиц кафу, повесц красне слово. Бешедуйме о своїх почежкосцох. И цо ище важне, найважнєйше за ришованє конфликтох у фамелиї? То Вира. Мац виру. Виру до Божей ласки, виру до Святей Тайни винчаня. Бог прейґ Святей Тайни зоз нами. Исус кед виберал апостолох вибрал их таки яки су. Зоз своїма нєдостатками. Нє зробел од нїх перфектних. А могол то зробиц бо є всемогущи Бог. А знова тоти апостоли зоз своїма шицкима нєдостатками му окончели посланє и основали Церкву Христову. То прето Исус зробел бо знал же их Божа ласка може пременїц. Прето и ми у фамелиї знайме вше же найлєпши людзе то тоти зоз хторима жиєме. Нє постої лєпши муж од мойого, нє постої лєпша жена од моєй, не постої лєпши тато…мама…дзеци…од моїх. Кед так будзеш вериц, увидзиш шицку красу того швета. Прецо? Прето же нє будзеш вецей видзиц їх нєдостатки, алє їх потенциял. Тото цо вони можу буц. А шицки зме нєсовершени, ранїви и гришни. Исус у апостолох видзел тото цо можу буц, а нє тото цо вони насправди. То тото нашенє хторе може постац древо. За щешлїву фамелию и здрави малженски одношеня важна: 1. Комуникация. Вертикална комуникация фамелиї и малженскей пари зоз Господом Богом и горизонтална комуникация, комуникация фамелиї медзисобно. 2. Участвовац у животу другого. Жертвовац ше и прилапйовац медзисобно.

3. Пребачовац Бо Исус шведочи любов, а любов то нє романтика, алє криж, почежкосци и жертва. Жертва самого себе, то потвердзенє же любов така як ю Господь Бог задумал. о. мр Дарко Рац

lipenq- serpenq 2022

МАРИЙОВО СВЯТИЛЇЩА (15) НА ДРАГИ ДО ЕМАУСА... ВИЧНО ОСТАНЄМ З ВАМИ

Же бизме цо лєпше похопели нашу найвекшу Святиню Заєднїцтва – Водицу, попробуєме ту представиц познатши Єй святилїща, нашо грекокатолїцки, а кед сцигнємє и римокатолїцки и православни.

БУНАРИЧ И ДОРОСлОВСкА ВОДИцА

Дорослово - место виздравеня цела и души

У суботицким владичеству познатши два святилїща котри нащивюю числени паломнїки. Блїзко при Суботици познате так волане святилїще БУНАРИЧ (Студзенка) котре концом авґуста нащивюю числени вирни, дакеди аж и по 10 - 15 тисячи прейду на Богослуженьох през тото паломнїцке место. Бунарич и єдинствени европски екуменски стредок бо скоро источасно ше зазберую у нїм, кажди у своїм просторе, и католїки и православни, а дакеди ше стретаю и двоме владикове - перше на єдним, а вец на другим Богослуженю. Док католїки вибрали остатнї днї у авґусту, православни ше збераю пред самим шветом Велькей Матки Божей, то єст 28. авґуста. История того святилїща материялно досц худобна. Спрам приповедки, 1872. року єдна цемна и хрома дзивка мала видзенє у сну кед єй Мария гварела най идзе ґу тей студзенки, най ше модлї и виздрави. Так и було. Прето 1893. року починаю векши паломнїцтва до Бунаричу дзе перше поставени криж, а вец каплїца. Понеже дзивка була з мишаного малженства, на тим месце ше од початку збераю и католїки, и православни. Року 1968. до святилїща принєшена и статуа „Мариї од слизох“ зоз познатого святилїща Сиракузи, у Италиї, а 2002. року цали простор обновени и прилагодзени векшим Богослуженьом на отвореним.

До места Дорослово, нєдалєко од Зомбора, на Малу Матку Божу 8. септембра приходза числени паломнїки зоз цалей Войводини, Горватскей, Мадярскей и других крайох. Шицки вони приходза до святилїща зоз чудотворним жридлом води, бо Дорослово єдно од напознатших святилїщох у Бачкей. Кед Мала Матка Божа спаднє на роботни дзень, позбера ше коло 10.000 паломнїкох, а кед за викенд то од 15 до 20 тисячи приходза до дорословскей Водици, бо ше вери же тота вода ма чудотворне дїйство. Святилїще зоз чудотворним жридлом котри наволани Байкут (студня котра лїчи) тераз наволане з меном Сенткут, цо у прекладу з мадярского язика значи святе жридло, познате ище здавен давна. Перши записи о Байкуту познати ище зоз 1382. року кед ше спомина постоянє жридла зоз чудотворним дїйством. Перши податки и Дорослову як населєним месце дацо старши и походза зоз 1313. року. Под час турских нападох валал опустошени, а опустошени и манастир котри там постоял. Алє, Служби ше служели дзекуюци єдному монахови францисканови.

xlij-av}ust 2022.

III

По наказу администратора Франца Йосифа де Редла 1752.року до Дорослова населєни 150 мадярски и словацки фамелиї, алє два километри далєй од самого валалу до Байкуту, два километри спрам Зомбора.

Чудотворни виздравеня

Спрам преданя, Пре свята Богородица ше указала на жридлу Сенткут вецей раз и вери ше же за єй заступнїцтвом и молитвами Бог дал лїковиту моц води тому жридлу. За тото жридло вязани велї чудесни збуваня. Доро словски парохове записали велї виздравеня на тим святим месце.Велї паломнїки хори, цемни, инвалиди, нащивюю тото святилїще у надїї же достаню благослов, виздравенє, духовни мир и поцешенє у їх животних бриґох. Перша каплїца на чесц Богородици збудована 1796. року. После є заменєна зоз нову церкву 1809. Року, алє после 50 рокох знїщел ю огень. Треца каплїца збудована 1825. року . Вона 1875. року преширена и после додатку двох турньох достала нєшкайши випатрунок. Статуа Богородици положена 1861. Року, а блїзко жридла постої и пещера зоз статуу Лурдескей Богородици. Церкви 1974. року додати и вонкашнї олтар котри теди и пошвецени за векши Богослуженя на отвореним. Длуго после ошлєбодзеня од Туркох Дорослово ше нє споминало як святилїще. Алє, 1792. року там оздравел єден цемни чловек. Вон жил зоз свою стару и хору мацеру. Тот цемни мал єдно видзенє у сну у кoтрим вон достал понукнуце же би пошол до тей студзенки, же би умил очи та же вец виздрави. То ше так и збуло. Од теди людзе ознова почали приходзиц до того святилїща. Мено виздравеного ше нє спомина, як цо наприклад у нашей Водици Йозеф Фишер. Треба пояшнїц тим цо нє знаю же постої окремна процедура як ше потвердзує виздравенє.. Насампредз треба же би дохтор потвердзел зоз документом же постояла хорота, а после того тим дохторох зоз препатрунком треба же би потвердзели же хороти вецей нєт. На концу ше тоти документи посилаю до Ватикану котри шицко тото треба же би потвердзел. Аж после того ше виздравенє уписує до историї того святилїща. Од 1792. року записани коло 80 таки виз-

IV

дравеня. Як гварел одвичательни ректор святилїща Арпад Веребий, то ше углавним роби о цемних котри препатрели и особи котри ознова достали ласку ходзиц на свойо власни ноги, то єст инвалиди. Паломнїки до Дорослова приходза на шицки Марийово швета, а найвецей на Малу Матку Божу. У святилїщу ше отримую и числени духовни конференциї, стретнуца за младих и стерших, влєце ше отримую кампи за дзеци и младих та през лєто ту прейду числени млади. Служби Божо ше отримую на вецей язикох, у зависносци од самих паломнїкох, а найвецей на мадярским, горватским, нємецким и словацким язику. Окрем споведзи, модлєня пацеркох и крижней драги, вирни паля числени швички, умоваю ше у води зоз жридла. Велї ище вше до нєдавна приходзели ту и пешо, а найпознатши паломнїки котри пешо ту приходза то паломнїки зоз места Мол, цо коло 100 километри оддалєне од Дорослова. Як гварая шведкове тих паломнїкох цо ту приходза пешо, то окремне духовне дожице котре их порушує приходзиц ту ознова и ознова бо ше так духовно чловек обнавя. То, як твердза паломнїки, нє мож описац зоз людскима словами, алє ше лєм прешвечиц кельо значи духовни мир, достац новей духовней и тїлесней моци за каждодньови живот.

Грекокатолїки у Дорослове

Познате нам же нашо вирни нащивйовали скоро шицки святилїща по Войводини та так и Дорослово. Остатня така значна нащива була 18. мая 2016. року кед на отвераню Рока милосердия у Дорослове попри шицких католїцких владикох у Сербиї були и нашо священїки зоз нашим владиком кир Георгийом и керестурским парохом о. Михайлом Малацком. Як видзиме и Бунарич, и Дорослово маю вельо заєднїцки духовни початки зоз нашу Водицу. Пририхтал о. Владислав Варґа

lipenq- serpenq 2022

Стретнуца У ВЕРШЦУ ОТРИМАНЕ СТРЕТНУЦЕ «МАРИЯПОЛИ»

ВЄДНО НА ДРАГИ ЗА ЄДНОСЦ Од 14. по 17. юлий у Вершцу Рух фоколару орґанизовал традицийне духовно – рекреативне стретнуце за фамелиї «Марияполи» на хторим участвовали 120 учашнїки зоз Сербиї и Чарней Гори, а медзи нїма було и з наших парохийох. Главна тема стретнуца була «Вєдно на драги» хтора ше преглїбйовала през три днї - «Вєдно на драги з братом» першого дня, «Вєдно на драги з природу» другого, а трецого дня - «Вєдно на драги з Богом». Понеже то стретнуце за фамелиї, програм обдумали вєдно млади и старши. Кажди дзень була Служба Божа, а орґанизовани и вилєти, спортски бависка, креативни роботнї, розвага. Орґанизаторе наглашели же «циль стретнуца стварянє заєднїцтва, же би ше шицки учашнїки зблїжели и подзелєли духовни искуства. Понеже зме после корони постали пребарз виртуални, то була нагода же би ше фамелиї стретли, упознали ше, бешедовали, вєдно препровадзели час...» Ивона Будински, студентка з Руского Керестура, гвари же на таких стретнуцох шицки вєдно можу жиц по християнски и бешедовац о Богу, док у дружтве то нє так лєгко прето же велї атеисти и вони нє жадаю бешедовац о таких темох. Та заш лєм, по єй думаню, анї нє треба пребарз вельо приповедац о вири, алє потребне ю з дїлами шведочиц. «Млади хтори приходза на Марияполи ше медзи собу повяжу и баржей упознаю и чувствую ше як єдна фамелия. Зверюю ше єдни другим, бешедую о шицким...» Ивона поручела младим же би кажди дзень пречитали даєден виривок з Библиї хтори им може буц мотивация же би жили по тих словох.

«Праве брат и шестра - ближнї можу постац наша драга по хторей дойдземе до Бога. Любме других вше кед маме нагоду и почувствуєме Божу присутносц, Його мир, його шветлосц». (Кяра Лубик) *** «Папа у Енциклики «Laudato si» цитує патриярха Вартоломея, хтори спозорює же мушиме «глєдац ришеня нє лєм прейґ технолоґиї, алє и през менянє особи. У процивним ше будземе занїмац лєм зоз симптомами. Вон нам предложел же бизме место трошеня вибрали жертвованє, место галавосци - велькодушносц, а место розтрошованя вибрали дарованє. То способ любови, поступни преход зоз того цо я жадам, на тото цо потребне за Божи швет. Поволани зме прилапиц швет як ласку заєднїцтва, як способ дзелєня з Богом и з ближнїм у ґлобалних розмирох.»

Paulus.rs

xlij- av}ust 2022.

DZVONI

15

Витамин за душу Вира и живот

ДУша У нашим ЦелУ

Єден млади челєднїк так барз посцел же постал косц и скора. Його старши приятель го спозорйовал же най нє роби так, бо упрепасци свойо здравє. Алє вон нє слухал, лєм упарто гуторел: – Нацо ми тото жемске цело? Воно ми нїч нє вредзи! Слухал то стари мудри духовнїк, та му гварел: – Нє маш право, сину! Нашо цело рамик за душу. Прето го мушиме любиц, чувац и допатрац. Ище додал таке поровнанє: – Орел з найвекшу увагу чува вайцо у своїм гнїздзе. Яй тому хто би му го розбил! Вон то нє роби пре вайцо, алє пре малого орла у нїм. А кед ше мали орел вилягнє з вайца, нїхто вецей нє дзба за шкарупину... Так и ти, приятелю, мушиш мерковац на свойо цело, пестовац го, бо воно „шкарупина“ за твою бесмертну душу. И маш то робиц покля ци душа нє видзе зоз цела и пойдзе ґу Вичному Слунку.

Порука: Нашо єство то нє лєм цело и косци, алє и плоднїк за душу и дом Святого Духа. А обидва тоти велїчезни улоги, – цело и душа – походза од Бога. А. Н. З анґлийского: Ю. П. Фото: М.C.

ВОДИЦА

Коло польох до Водици Пришла Божа Мати, Класки жита, кукурици, Дотхли святи шмати.

Зашпивали шицки птици Нєбо и пажици, Польске квеце и дильови Нєбесней Царици.

Ґу студзенки и до церкви Людзе ше збераю, И боляци и вистати Души отвераю.

З Кересура и Коцура, Кули, Суботици, Цали швет ше зишол нєшка При Богородици.

И ангели вишпивую Стално – воднє, вноци, Паломнїкох привитую Вше су на помоци.

Фото: ш.М.В.

Ґу Богови Мац нас вола, Учи – жиц як треба; Бог нас люби, опомина, Вола нас до нєба.

Зашпивайме з ангелами Богу и Мариї, Подаруйме свойо шерца Чисти, як лелиї.

О. Яким Рац (Канада) Canora, SK, November 11, 2021

16

DZVONI

lipenq-serpenq 2022

Витамин за душу

ПИСМА ПРИЯТЕЛЬОВИ Одкадз розпочац, приятелю мой, я мушим ше випоносовац, хтошка муши знац, бо, нє лєгки мой бой.

Остало хлєба, Фалаток остатнього. Пред седем днями зме були, Зоз слизами у очох, Випровадзиц старого мудерца На длугоку драгу. Там вон пошол глєдац помоц Док єдна терха нємилосердно го прицискала. До жалосного розходзеня Вон укладал радосну надїю.

А, познаме ше, так повесц одкеди швета, и прето тераз пишем ци, гоч папер лєм най памета, тоти писма вшелїяки, дзепоєдни радосни, а велї, яґод квашни черяки, нїзач! И прето ти мнє пребач.

Нєшка рихтаме хижу: Пришол час и древо ше вивалєло.

Знам, опиташ ше, дзе тот хлапчик радосни, шапутрак упрекосни мали валїгора хторому була цесна и сама його скора.

Ище єдну ноц вон останє у своїм штредку Хтори коло нього достал мир и доброту.

Мертви є. Предомну хлєб.

Руки тоти як нашенє, як плод и як жем, Сторазного узреца.

Та ту сом, а и ти гоч там ши дзешка далєко скоро аж там дзе мацерине млєко лєбо ище кус далєй.

Знам нє одпишеш ми так як цо пишу други, алє, одвити твойо вшадзи, кадзи попатрим, палє у фарбох ши прекрасней дуги. Вше чуєм твой глас цихи кед ноци длуги предлуги вше ше ти здогаднєш свойого приятеля и слуги.

ШМЕРЦ СТАРОГО МУДЕРЦА

Нїґда вецей зоз подзекованьом И зоз знаньом Нє буду ше класц на тот дар.

Кристина, Исусова мала шестра («Дзвони» 2001.) Фото: М.C.

С. Афич

Фото: ш.М.В.

xlij- av}ust 2022.

DZVONI

17

Фамелия

СТРЕТНУЦЕ ЗА ФАМЕЛИЇ

ПоВолани До сВятосЦи З нагоди Рока святосци малженства и фамелиї у Водици, на швето Преображеня Господнього, 6. Авґуста, отримане Стретнуце за фамелиї. На Стретнуцу, хторе орґанизовала керестурска парохия, участвовали 15 фамелиї и старши, и младши зоз своїма дзецми. Були з рижних местох: Руского Керестура, Нового Саду, Суботици, Бачинцох, та аж и зоз Канади.

чински о. Дарко Рац – „Превозиходзенє фамелийних конфликтох на християнски способ”. Учашнїки, подзелєни до двох ґрупох, розпатрали теми и поставяли питаня священїком. У кажей ґрупи були по двоме свяшенїкове: о. Янко Колошняї, о. Владислав Варґа, о. Дарко Рац и о. Владимир Медєши. Стретнуце водзела ш. Авґустина Илюк, а участвовали и други шестри Служебнїци.

Инспиративни були искуства фамелийох котри пробовали вирним приблїжиц живот у малженстве през рижни спокуси котри им помогли же би виросли и як малженска пара, и як християнє. Як гварела єдна малженска пара, чежки ситуациї у живоце були як виволанє же би вони потвердзели себе и як малженску пару, и як християнох. Комуникация у фамелиї барз значна, алє ище важнєйша потримовка заєднїци каждого члена у почежкосцох.

Учашнїки стретнуца розпатрали и дискутовала о темох котри пририхтали парох керестурски о. Владислав Варґа – „Поволани до святосци” и парох ба-

18

Окреме значне же би ше фамелиї стретали през цали рок, освидомйовали ше же су нє сами у животних виволаньох и же би на тот способ допринєсли розвиваню и своєй фамелиї и християнскей заєднїци у цалосци.

На стретнуцу участвовала и фамелия Римарових, Мелания и Владимир зоз Нового Саду, котра ше намага жиц християнски живот найлєпше цо може – Док зме були младши, часто зме ходзели на духовни стретнуца по Войводини – гварела Мелания - Вєдно зоз супругом зме були на 4. Шветовим конґресу за

DZVONI

lipenq-serpenq 2022

Фамелия християнски фамелиї 2003. року на Филипинох у Манили. Дзеци на були мали и нє знам як ше ми то усудзели пойсц. То були наисце окремни дожица, богати. Стретнуце у Водици нам приємне и вообще зме нє роздумовали чи присц чи нє. Воно нам як фамелиї барз вельо значи и вельо зме научели. На каждим стретнуцу вше ше дацо нове научи, гоч зме вельо роки у малженстве. Таке стретнуце потребне же би фамелия росла. З початку приходзи залюбеносц, а познєйше любов зреє и ми тераз, после штерац рокох малженства видзиме же ше мушиме операц єдно на друге. Бог так и обдумал же би ше малженска пара потримовала. На Стретнуцу участвовала и млада заручнїцка пара Ана Арва и Ярослав Варґа, хторим тото стретнуце було и доховне пририхтованє за тоту вельку подїю у их живоце.

– Случайно ше поскладало же ше Ана и я будземе винчац на идуцу соботу и тото стретнуце за нас було пририхтованє. Конкретни приклади тих фамелийох цо уж роками у малженству були барз моцни. На жаль, мало малежнски пари пришли, а знам же у каждей фамелиї єст даяки проблем. Треба мац шмелосц присц и винєсц свойо искуство зоз Богом, з другу особу и то окреме значне. Як поєдинєц и фамелия видзиш же и при других єст пороблеми, видзиш же ши нє сам и же тоти фамелиї нє як на филмох – гварел Ярослав. Ана ше зложела зоз заручнїком:

– Искуства на мнє тиж зохабели вельки упечатки. Тоти людзе пришли, отворели ше спрам других и винєсли свойо искуство, за цо треба мац шмелосци.

На таким стретнуцу перши раз участвовала и єдна особа котра жадала остац анонимна, алє мала цо повесц:

– Дознала сом нового и упознала нови особи. Думам же би частейше трабало орґанизовац таки стретнуца у нашей заєднїци, без огляду чи людзе поряднє ходза до церкви, чи нє. Водица барз прикладна за таки стретнуца, бо ше ту шицки чувствую шлєбоднєйше. Нє чувствуєм ше же сом у рамикох даякей обовязней форми.

Вельо раз нє роздумуєме як нас други видза и яки приклад даваме. Исус гварел: По любови вас буду познац же сце Мойо! Чи нас други по тим позняю? Кед себе у шерцох одвитуєме на тоти питаня, можебуц достанєме одвити котри нам помогню же би наш християнски и малженски живот бул подобни Святей фамелиї.

xlij- av}ust 2022.

На концу шицки учашнїки од керестурскогон пароха о. Владислава Варґу достали окремни благослов.

О. Живкович

ТРЕБА ШЕ МОДЛЇЦ ЗА СВОЮ МАЛЖЕНСКУ ПАРУ

Барз важно ше модлїц за свою малженску пару, бориц ше за особу котру любиш. Молитва ма барз вельку силу.

Єдна млада пара ше побрала. Як то и звичайно, нєодлуга пришла и перша криза. Пошли до паноца питац ше же цо маю робиц. Паноцец им гварел же муша установиц правила, кед нє можу свидомо почитовац єдно друге. Кед ше сце виратовац малженство, муши ше установиц правила и вец ше их мушиме притримовац. Младим нє було ясне яки то правила. Паноцец им потолковал. Кед дзень прейдзе, вечар ше вєдно муша модлїц. Кед дахто нє придзе, тот виновати. Же би дар молитви бул прияти, молитва муши буц у мире зоз Богом, медзисобно и зоз самим собу.

Ви шветло, кажде з вас. Жем велька и округла и вона цма, бо є жем. Конєц швета будзе теди кед нє будзе анї єдного шветла, кед будзе подполна цмота. Нашо шветло може швициц. И док єст гоч лєм єдно шветло, Бог нє знїщи швет. Верце же сце шветло. Бо кед будземе вериц же зме цмота – по нашей вири будзе. Верме же зме шветло и идзме ґу тому, намагайме ше буц шветло, намагайме ше гориц, „запалїц” других зоз тим шветлом.

ш. Авґустина Илюк

DZVONI

19

Дзвончки ОТРИМАНИ ДУХОВНИ ВЕЖБИ - ВОДИЦОВ КАМП

МАРИЯ ЯК МОДЕЛ СОВЕРШЕНОГО ЧЛОВЕКА У периодзе од 29. по 31. юлий, у Марийовим святилїщу, у Водици, зишли ше 47-еро дзеци младшого возросту, з Коцура и Руского Керестура, же би три днї препровадзели на Духовних вежбох - Водицовим кампу. Того року, по першираз, на Водицовим кампу могли присуствовац дзеци од законченей першей класи основней школи та за велїх учашнїкох, тогорочни Камп бул цошка цикаве, нєпознате алє знова, окремне и єдинствене дожице котре по тераз нє мали нагоду почувствовац. Тераз зоз ошмихом на твари, лєдво чекаю же би ше тоти хвильки повторели. Три днї, волонтере Парохийного каритасу Руски Керестур у сотруднїцстве зоз волонтерами з Парохийного каритасу у Коцуре, даровали себе же би за учашнїкох пририхтали рижнородни духовни и забавни змисти. Гоч возрост дзецох бул виволанє, бо активносци требало присподобиц їх роком, ошмих, приповедку, порозуменє и меркованє єдни на других, нє могло нє обачиц – од писаня красних словох до писемкох, прейґ аплауза и потримовки своїх товаришох и теди кед можебуц освоєли остатнє место на даєдним змаганю, до помаганя єдни другим, меркованя и любови. На духовних вежбох, през шицки три днї, обрабяли зме главну тему тогорочних духовних вежбох – ,,Мария як модел совершеного чловека“, а през три преподаваня котри домашнї парох, о. Владислав

20

DZVONI

Варґа пробовал присподобиц возросту дзецом. Так зме приповедали о Марийовим родзеню и о нашей єдинственосци, о тим на яки способ можеме буц дар Божи за других, у чим можеме помогнуц, послужиц дакому, и чи то зробиме такой тераз, у малих стварох чи будземе чекац даяку окремну нагоду. После каждого преподаваня, подзелєни до менших ґрупох, дзеци мали нагоду о тим глїбше роздумац и поприповедац. Пияток, окрем преподаваня, дзеци мали нагоду час препровадзиц и у спортских бавискох, танцу, а дзень закончели зоз медитацию ,,У готелу зоз милиярду гвиздочками“. Собота була резервована за вилєт до Коцура, а дзецинску повагу такой на самим початку достал автобус на поверх, бо праве з нього махали преходнїком котри би им з ошмихом на твари тиж махали. У Коцуре зме нащивели церкву Успения Пресвятей Богородици, дзе зме мали нагоду чуц кратки историят церкви, потим музей ,,Одняте од забуца“, дзе дзеци мали нагоду научиц танєц ,,Парадича“, бавиц бависка яки ше дакеди давно бавело и опатриц змист самого музею. Любопитлївосц ше лєм на кратко змирела, бо нас у дворе Каритасу чекала ,,Водова олимпияда“. По законченей ,,Олимпияди“, нащивели зме и манастир шестрох Служебнїцох котри нам на самим початку виприповедали кратки историят а потим зме,

lipenq-serpenq 2022

Дзвончки шицки вєдно, учели нову шпиванку. Дзецинска радосц, нє дала ше горучави та зме тот вилєт закончели зоз шпацираньом, одходом на сладоляд и заєднїцку сличку. През драгу по дом, даєдни задримали, други приповедали, треци ше шмеяли, алє тот дзень ище нє бул закончени. Вечар нас чекал лоґорски огень, а воздух виполнєли дзецинска шпиванка и радосц. Даєдни указали як знаю шпивац, други як знаю швидко вискладац Рубикову коцку, а трецим було интересантне упечиц на огню та потим покоштовац печену кукурицу. Кед шпиванка престала, музика у диску почала, а шицки ми, намальовани як мали кловни, уживали у вечару и танцу котри зме дзень пред тим научели. Дзень зме закончели зоз Молебеном, з окремнима намиренями. Нєдзелю, остатнього дня, на 11:30г була Служба Божа, а потим зме розменьовали упечатки, закукли на слички котри зме призначели под час Водицового кампу, а парох, о. Владислав Варґа, одвитовал на питаня котри дзеци под час Кампу мали нагоду анонимно поставиц... чи нас парох люби на исти способ як и Бог, було лєм єдно од цикавих питаньох. Соня Алексич Фото: Уна Планчак

xlij- av}ust 2022.

ПОДЗЕКОВАНЄ

Велї дали свойо доприношенє, даровали себе, свой час або на даяки други способ помогли же би тогорочни Водицов камп бул наисце успишни. Шицким вам жадаме подзековац, най вас Господь Бог благослови а покров Мариї Водицовей чува и провадзи през цали живот. На окремни способ жадаме подзековац фирмом котри дали векше финансийне доприношенє же би ше тот Камп могол отримац, а то фирма ,,Рен“, ,,Комфорт“ и ,,Електромонтажа“. Окреме нам мило же можеме подзековац особи котра присутна од перших Духовних вежбох, та по нєшкайши дзень, особа без котрей би ше тоти Духовни вежби можебуц нєшка анї нє отримовали, а то парох керестурски, о. Владислав Варґа.

DZVONI

21

Млади У МЕДЖУҐОРЮ ОТРИМАНИ 33. „МЛАДИФЕСТ“

„УЧЦЕ ОДО МНЄ И НАЙДЗЕЦЕ МЕ“ (пор. Мт 11, 28 – 30)

Од 1. по 6. авґуст у Меджуґорю отримани 33. Фестивал младих на хтори орґанизовано одпутовали и млади грекокатолїки з наших парохийох. Преношиме їх упечатки як и виривок з порученя папи Франциска. Премили! У тот час, як нам преноши евангелист Матей, Исус гварел шицким: „Придзце ґу мнє шицки котри сце вистати и обтерховани, и я вас окрипим. Вежнїце ярмо мойо на себе и учце ше одо мнє, бо я кроткого и покорного шерца и найдзеце окрипенє душом вашим. Бо ярмо мойо миле и терха моя лєгка“. Тоти слова Господ нє посила лєм апостолом або дзепоєдним своїм приятельом, алє шицким хтори вистати и обтерховани. Вон зна кельо живот може буц чежки и же єст велї ствари хтори прицискаю нашо шерцо: вельочислени розчарованя, рани з прешлосци, терхи хтори ношиме, нєсправедлївосци хтори подношиме и велї нєизвесносци и бриґи. З другого боку того шицкого ше находзи Исус хтори нас поволує: „Придзце ґу мнє и учце одо мнє“. Тота поволанка вимага ход и довириє и нє допущує нам стац на єдним месце, остац заслупнути и преплашени пред виволанями живота. Випатра як лєгке, алє у цмих хвилькох ше єдноставно завреме до себе. Праве зоз тей осаменосци Исус нас жада вицагнуц и прето нам гутори: „Придз“. (...) (зоз порученя папи Франциска учашнїком на „Младифесту“)

БОГ НЇҐДА НЄ ОДУСТАВА ОД НАС

„Нїхто до Меджуґорᴙ нє приходзи случайно. Кажде з вас поволани и кажде з вас гварел „гей“ тей поволанки.“

Паломнїцтво у Меджуґорю на „Младифест“ ше орґанизує уж 33 роки. Того року ше отримал од 1. по 6. авґуст. Приходза людзе зоз цалого швета, могло обачиц вецей од 70 розлични застави, а число при-

22

DZVONI

сутних людзох було од 50.000 до 70.000. Нє знам чи сом дакеди була на векшим фестивалу од того. Дожице єдинствене. Щиро, рушела сом на тоту драгу нє знаюци правдиву причину мойого путованᴙ. Першираз сом за Меджуґорє чула през шведоченє хторе сом прейґ интернету одслухала зоз свою фамелию, у хторим чловек по мену Ґоран Чуркович виприповедал свою инспиративну животну приповедку. Теди сом дознала и за шестрово жаданє, дожиц Меджуґорє и створиц свою приповедку о нїм. Живот поскладал коцочки, та док сом єден период жила у Америки, а там сом упознала пайташа од хторого сом дознала за „Младифест“. Жадала сом мац искуство путованᴙ зоз свою шестру, цошка цо будзе „нашо“. Єй радосц и возбудзенє пре тото цо шлїдзи у мнє пребудзели жаданє и Меджуґорє випатрало ᴙк одлична могучносц. Нє мала сом даᴙки окремни обчекованᴙ. Велї ствари за мнє були нови, научела сом нови молитви и упознала Марию и Исуса на иншаки способ ᴙк цо сом их познала до тераз. Вельо сом плакала. Питаце ше прецо? Можебуц сом ше зоз слизами лїчела. И у Меджуґорю сом поставᴙла питанᴙ припатраюци ше на нєбо, а одвити нє обчековала у истей хвильки. Но, потвердзенє же сом нє сама, у виволаньох хтори ми дакеди нє даю мира, пренашла сом у нашмеᴙних очох белавших од морᴙ и розширених ручкох порихтаних за притулєнє. Тиж так, док слизи жили у моїх очох, жила и заєднїцка цихосц тисᴙчи людзох, а жила и рука у руки. Шестра влапела шестру за руку. Раз, двараз, трираз. Кельо раз треба. Нє пуща и без словох гутори „ту сом“. Пре тото, и кед сом на споведзи дожила осудзованє, знала сом же сом нє сама и розумела же зме,

lipenq- serpenq 2022

Млади

ОКРЕМНИ МИР У ШЕРЦУ И ДУШИ

попри шицкого, людзе. Попри чежких хвилькох, вельо ше танцовало и шпивало, шмеᴙло и модлєло. Окремне дожице було видзиц на єдним месце таке вельке число мацерох и оцох, братох и шестри, дзеци, баби и дїди хтори пришли найсц свой мир и свою потїху. За мнє було важне освидомиц ᴙку вони длугоку або крадку драгу прешли, освидомиц же кажде з нїх душа хтора глєда або дава помоц, освидомиц же кажде з нїх, у даєдним периодзе свойого живота, можем буц и ᴙ. Емоциї були помишани, а днї швидко преходзели. Програм тирвал од 9 до 12 годзин и од 17 до одприлики 23 годзин. Док нам цела часто повиставали, емотивно зме змоцньовали. У вири зме наросли. Виреченє „Нє бой ше“ ме провадзело през шицки днї, каждираз кед сом го чула, записала бим го до теки. А кельо раз тото виреченє виписане? Верце ми, число достаточне же би ми тоти слова остали и у паметаню, нє лєм на паперу. А кед сом сцигла дому, праве таке думанє ме дочекало. Мац моᴙ ме ище раз здогадла, ᴙк цо то часто и роби: „Нє бой ше. Хто ма вири, нє ма проблем“. През розлични шведоченя, Службу Божу и молитву учели зме ше о любови и пребачованю з цильом же бизме нашли мир. Праве так, ᴙк и була тема тоготочного „Младифесту“: „Учце одо мнє и найдзеце мир.“ Учели зме тиж и єдни од других. Нове искуство нас збогацело з новима товаришами. Помагали зме єдни другим, дакеди свидомо а дакеди нє. Красне искуство було достац виреченє „Прейґ тебе ме, Мария, поволала ґу себе“. Дожиц и прешлїдзиц далєй. Достац и подаровац. Праве на таки способ зме шицки були шветло на єдней Служби Божей зоз швичками. Намагам ше запаметац ище єдну ствар хтору сом чула на „Младифесту“ - и кед цма, кед очи нє видза, уха нє чую, цело нє чувствує „Бог нїґда, нїґда, алє наисце нїґда нє одустава од нас.“ Кристина Шепински

xlij- av}ust 2022.

Нащива 33. „Младифеста“ цошка цо на мнє охабело моцни упечаток. Длуґши час мам жаданє нащивиц тото место, медзитим, кед сом дознала за „Младифест“, знала сом же треба же бим пошла. Мило ми же ше зоз валалу назберало даскельо особи хтори тиж жадали пойсц, бо би без нїх тото дожице нє було таке приємне. Перше цо бим визначела то вельке число людзох зоз розличних державох хтори шицки ту зєдинєни у молитви. Пре драгу и вистатосц перши два днї ми нє остали у паметаню. Праве духовне путованє почина треци дзень зоз пендраньом на Подбрдо - место дзе ше указала Мария. Ту, у ранших годзинох, кед слунко лєм тельо же вишло, цихосци при статуи Богородици наисце ше мож задумац над своїм животом, бриґами и замодлїц за помоц.

Друге цо ми було интересантне то духовни шведоченя людзох хтори дожили даяке вельке преображенє у своїм живоце зоз Марийову помоцу. Ту бим видвоєла єдну часну шестру зоз Горватскей, хтора на интересантни способ виприповедала свою животну драгу. Тиж були двойо млади зоз нашого автобуса хтори представели заєднїцу у хторей жию. И на концу, остатнї дзень, пендранє на брег Крижевац, дзе ше през драгу модлєла Крижна драга и дзе мам чувство же и през живот як и по тей драги падаме, алє то нє важне. Важне ше дзвигнуц и предлужиц далєй, а Бог нам у тим помогнє. Тото цо сом принєсла зоз паломнїцства то окремни мир у шерцу и души, хтори у нєшкайшим способе живота барз потребни. Тиж сом похопела же ше треба вецей модлїц. Думам же тоту атмосферу хтора там нє мож адекватно дочаровац зоз словами. Кажде треба же би видзел и дожил на свой способ. Тамара Хома, Фото: П.Ш.,Т.Х.

DZVONI

23

НА ЗДОГАДОВАНЄ Дня 16. септембра 2022. року наполнює ше рок як ше преселєл до вичносци наш мили супруг и оцец и зохабел нас у велькей жалосци

о. мр МИХАйЛО МАЛАЦКО протоєрей ставрофор, парох керестурски (1955–2021) з Руского Керестура

«Здай на Господа свойо скорботи и вон це окрипи.»

(Пс 55, 23)

Дзекуєме ци за твою любов. У надїї воскресеня и нового стретнуца, твоя супруга Златка и дзеци Кристинка, Дионизий и Тадей, як и Мануела, Саня, Марияна и Владимира зоз фамелиями

Спочивай у мире Божим! НА ЗДОГАДОВАНЄ

о. мр МИХАйЛО МАЛАЦКО протоєрей ставрофор, парох керестурски (1955–2021)

Дня 16. септембра ше наполнї єден жалосни рок як нас нєсподзивано зохабел длугорочни главни редактор и видаватель єдиного у историї нашого народу на тих просторох християнского часопису „Дзвони“. Часопис „Дзвони“ уходзи уж до трицетого року свойо иснованя, а за тото у найдлуґшим чаше ше старал праве паноцец мр. Михайло Малацко, парох керестурски. Окрем обезпечованя средствох котри були вше вельке знак питаня чи часопис будзе виходзиц або ше загаши, вон сам и писал свойо познати и читани тексти, толкованя церковних енцикликох, и свойо роздумованя. Редакция „Дзвони“ и шицки його почитователє му ше оддлужа зоз Службу Божу 16. септембра вечар, кед по нєпохоплївим Божим привидинию у Риме, у Папскей bазилики Santa Maria Maggiore (зоз котру наша Водица афилийована) будзе Служба Божа за цали валал и жительох Керестура, а Службу резервовала Исусова мала шестра Мартина. Най спочива у мире Божим и най ше заступа за нашо „Дзвони“ пред Господом и Пресвяту Богородицу под чиїм Покровом тоти „Дзвони“ и виходза од самого початку. Редакция

24

DZVONI

lipenq- serpenq 2022

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Єдно з остатнїх стретнуцох Варґа Любомира и його старшого сина Варґа Янка зоз провинцийну настоятельку Мартину Кмита у Водици, дзе вони нє хибели анї на єдно швето.

Дня 16. септембра того року - наполнї ше єден рок як нас нєпредвидзено у своїм 95. року живота зохабел наш мили оцец, швекор, дїдо и прадїдо Любомир Варґа, а мешац пред його рочнїцу зохабел нас у 72. року живота и його син а наш мили супруг, оцец, брат, дїдо и бачи Янко Варґа.

ЯНКО ВАРҐА (1950 – 2022)

«Най щезнє злосц нєчесних, а окрип праведного ти, справедлїви Боже, хтори познаш шерца и души!»

(Пс 7, 10)

ЛЮБОМИР ВАРҐА (1926 - 2021)

Най их Мац Водицова благослови, а Господь дарує живот вични. Їх найблїзши

Спочивайце у мире Божим!

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

Дня 11. авґуста 2022. року страцели зме нашого любеного супруга, тату и дїда.

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 25. юлия наполнюю ше шейсц роки як у вичносци пребува наша мила и добра мац

МАРИЯ СТРИБЕР нар. ПАСТЕРНАК (1939 – 2016)

У любови и молитвох паметаю це твойо наймилши.

Спочивай у мире Божим!

xlij- av}ust 2022.

МИХАйЛО МАКАЇ (1959–2022) з Руского Керестура Памятку на це буду чувац твоя супруга Мария, дзеци – Моника зоз супругом Славком, Михаела зоз супругом Александром, Мая зоз Илийом и твойо мили унуки: Стефан, Марко, Тони, Лука и Павле.

Най спочива у мире Божим!

DZVONI

25

Обвисценя

ПОМОЖМЕ ЗБУДОВАЦ МАРИЙОВ ДОМ „ЕМАУС“ У ВОДИЦИ

„ДОК ЄСТ ВОДИЦИ – БУДЗЕ И НАС“ (архиєпископ Сеґеди)

Ваша любов и подзековносц Мариї Водицовей за кажду Єй ласку, потїху и помоц най будзе позната шицким людзом! Най ваша пожертвовносц пошвидша виполнїц Марийово жаданє же би нас цо скорей позберала шицких вєдно, зоз Бачкей и Сриму... зоз цалого швета дзе нас доля одведла. Вашо пожертви можеце послац на рахунок парохиї у Руским Керестуре, а вашо мена буду записани нє лєм у шерцу Марийовим, алє и у нашей историї Водицовей Мариї.

Grkokatolička parohija sveti Otac Nikolaj, Ruski Krstur

Динарски рахунок: 160 –521416 – 50

Девизни рахунок: 160005400004703433 Svrha plaćanja: Donacija Banka Intesa

ЖИРО РАХУНОК НА ХТОРИ МОЖ УПЛАЦИЦ ПРЕДПЛАТУ И ДОНАЦИЇ ЗА «ДЗВОНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок: 160005400004703433

Banca Intesa Grkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“ Християнски часопис „Дзвони” * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре М. Тита 64 * „Дзвони” часточно финансує Управа за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами Министерства правди Републики Сербиї * Главни и одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 600 прикладнїки * Рочна предплата за Сербию: 2000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/703-836 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис „Дзвони” * Виходить щомісяця * Видає Греко-католицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі М. Тита 64 * „Дзвони” частково фінансує Управління співпраці з церквами та релігійними спільнотами Міністерства правди Республіки Сербії * Головний і відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 600 примірників * Річна передплата для Сербії: 2000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/703-836 * Email: redakcija.dzvoni@gmail.com

lipenq-serpenq 2022

50-РОЧНЇЦА СВЯЩЕНСТВА О. ДР ВЛАДИМИРА МУДРОГО

У грекокатолїцкей церкви Успения Пресвятей Богородици всоботу, 27. авґуста, митрофорни архипротопресвитер о. др Владимир Мудри з Канади, родом зоз Коцура, означел 50 – рочнїцу священства. Архиєрейску Службу Божу предводзел владика кир Георгий Джуджар, а сослужели о. Владимир Мудри, ювилант, о. Янко Колошняї зоз Канади, о. Вадислав Варґа з Руского Керестура, о. Михайло Режак зоз Шиду, о. Владимир Седлак зоз Петровцох, о. Юлиян Рац з Нового Саду, о. Дарко Рац з Бачинцох, о. Алексий Гудак зоз Старого Вербасу, о. Платон Салак зоз Кули, о. Владимир Симунович зоз Крижевцох и домашнї

о. капелан Данил Задрепко и о. парох Владислав Рац. У казанї владика наглашел значносц священїческого служеня и подзековал за вредне служенє о. Мудрого през 50 роки. По законченю Служби Божей члени Церковного одбору за шицких присутних пририхтали ошвиженє. Винчуєме о. Владимирови Мудрому ювилей – на многая и благая лїта! (О.Р., М.С.) Фото: О.Р.,Т.Р. Владимир Мудри, син о. Кирила Мудрого и Олени нар. Кереґдярто, народзени 22. юния 1945. року на владическим маєтку Ткалец при Крижевцох, дзе панцоец Кирил теди бул управитель того маєтку. Владимир основну школу закончел у Коцуре, а ґимназию у Заґребе як питомец нашей семинариї на Ґричу. Богословски студиї закончел у Риме. За священїка го нєоженєтого пошвецел владика Гавриїл Букатко у Коцуре 27. авґуста 1972. року. Од 1. децембра 1972. року бул капелан у Руским Керестуре, а кед 1. януара 1973. року погинул коцурски парох др Силвестер Киш, Владимир Мудри прешол до Коцура, дзе вєдно з оцом Кирилом службовали и водзели коцурску парохию, гоч ше и далєй водзел як керестурски капелан. Вєшенї 1979. року одходзи до Риму предлужиц студиї. Уписал ше на Факултет церковного права на Папским восточним институту, закончел го и докторовал 1983. року. Священїцке служенє предлужел у Канади, дзе службовал як парох, а вец и канцелар владики у Саскатуну. Бул и ґенерални викар Саскатунского владичества. Року 1994. меновани є за митрофорного протоєрея. За прото – синкела епархиї меновани є 2006. року и як таки 2015. пошол до пензиї.

(о. Роман Миз, «Священїки дакедишнього Осєцкого викарията»)

КОЦУР – Соботу, 27. авґуста, митрофорни архипротопресвитер о. др Владимир Мудри з Канади, родом зоз Коцура, означел 50 – рочнїцу священства. Архиєрейску Службу Божу предводзел владика кир Георгий Джуджар, а сослужели священїки з наших парохийох. По законченю Служби Божей члени Церковного одбору за шицких присутних пририхтали ошвиженє. Винчуєме о. Мудрому ювилей – на многая и благая лїта! (О.Р., М.С.)

Шлїдом подїйох

ТЕКИЇ ‒ Зоз грекокатолїцку Службу Божу, пополадню 4. авґуста, означене швето Шнїговей Мариї на Текийох, медзи богослуженями на других язикох и з припаднїками рижних етнїчних заєднїцох. Нашу Службу Божу служел парох новосадски о. Юлиян Рац хтори и наказовал, а Апостол пречитал и дзияковал Йовґен Надь. На Служби Божей найвецей було Новосадянох, алє пришли вирни и зоз Руского Керестура, Коцура, Дюрдьова, Футоґу, а провадзели ю и паломнїки зоз других местох. (М.Г.К., В.В.)

НОВИ ВЕРБАС – Парохиянє ше одпитали од свойого пароха Иґора Вовка, хтори прешол на парохию у Вознесеня Господнього у Сримскей Митровици. Як наглашели – «о. Вовк даровал цалого себе за парохию, насампредз зазберовал вирних на Богослуженя, остарал ше за материялну обнову церкви и парохийного дому. Вон бул духовни оцец, щири приятель и член фамелиї. Дзекуєме му на шицким, на красних словох, же нас почитовал и любел так як и Христос люби свою Церкву». За памятку парохиянє о. Вовкови подаровли малюнок. (М.С.)

КОЦУР – Швето Рождества Йоана Хрестителя означене 7. юлия зоз Вельку Службу Божу хтору служел парох коцурски о. Владислав Рац. У церкви було вельо вирних. По законченю Служби, парох о. Рац пошвецел велї букети Янового желя, котри парохиянє принєсли до церкви. Традиция пошвецаня букетох Янового желя ше каждого року запровадзує на швето Яна у Коцуре. (О.Р.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА ‒ З нагоди швета Рождество Йоана Хрестителя, у Сримскей Митровици, парох о. Иґор Вовк штварток, 7. юлия, служел Службу Божу и пошвецел 40 - 50 венчики, хтори принєсли и старши и младши. Тиж служена и Служба Божа за покойного протоєрея ставрофора Ярослава Вовка, понеже прешло дзешец роки од його упокоєня, а служене и за покойного о. Зиновия Вовка. (М.Г.К.)

НОВИ ВЕРБАС - На дзень кед грекокатолїцка церква у Новим Вербаше означує храмове швето, благословена и нова икона Владимира Велького, хторому церква и пошвецена. Икону благословел о. Иґор Вовк, котри донєдавна бул на чолє тей парохиї, а тераз є парох у Сримскей Митровици и Беоґрадзе. (О.Р.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Дзеци з Львова и околних местох у України у авґусту пребували у Банї Ковилячи, у рамикох проєкту хтори финансує Влада Републики Сербиї и Комесарият за вибеженцох и миґрациї, а на инициятиву Националного совиту Українцох у Републики Сербиї. Дзеци обишли вецей места, медзи хторима и Сримску Митровицу, дзе були у нашей церкви на Служби Божей хтору служел парох о. Иґор Вовк. (М.Г.К.)