Dzvoni_Februar_2023

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXX · ЧИСЛО 2 (350) · ФЕБРУАР / ЛЮТИЙ 2023 · ISSN 0354-5768 · 150 дин.

30 РОКИ ДЗВОНОХ

Шлїдом подїйох

ЕПАРХИЯ СВ. МИКОЛАЯ - Пияток, 24. фебруара, наполнєл ше рок од початку аґресиї на Україну. На тот дзень ширцом по швеце ше на особлїви способ на богослуженьох модлєло за шицки нєвини жертви тей войни як и за прошвиценє одвичательних же би цо скорей престала война и настал так обчековани и потребни мир. На концу Служи Божей 24. фебруара и внєдзелю, 26. фебруара, ше на клєчацо модлєло молитву за мир у України.

ИНДЇЯ – На нєдзельовей Служби Божей, хтору служел парох о. Михайло Шанта, вирни ше на клєчацо модлєли за мир у України, за шицки нєвини жертви и за прошвиценє одвичательних же би цо скорей престала война.

НОВИ САД - Зоз конференцию за медиї, 20. фебруара у Новим Садзе, Екуменска гуманитарна орґанизация (ЕГО) означела 30 роки своєй роботи. За медиї бешедовали предсидатель Скупштини ЕГО Андрия Марчок и директорка ЕГО Ана Бртка Валент. Вони здогадли же терашнї состав Скупштини ЕГО творя представнїки Словацкей еванґелицкей А. В. Церкви у Сербиї, Реформатскей християнскей Церкви у Сербиї, Епархиї Святого Миколая ‒ Руски Керестур и Еванґелицкей християнскей А. В. Церкви у Сербиї ‒ Войводини. З тей нагоди здогадуєме ше и же вельке доприношенє у роботи ЕГО у Новим Садзе дал покойни, длугорочни парох новосадски о. др Роман Миз. (М.Г.К.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – З нагоди рочнїци од початку войни у України, пияток, 24. фебруара, и внєдзелю, 26. фебруара, на Службох Божих ше на клєчаци модлєло за мир у України як и за шицких цо страдали у трешеню жеми у Турскей и Сириї. За пострадалих од трешеня жеми парохиянє збераю добродзечни прилоги и потераз назберане коло 60.000 динари. (М.С.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Всоботу 11. фебруара означене нєзаповедане швето Лурдескей Мариї, у дакедишнєй манастирскей каплїци шестрох Служебнїцох НДМ, дзе преславени кирбай. Кирбай означени на двох Службох Божих, на 10 и 17 годзин. Першу служели о. Владимир Медєши капелан керестурски хтори у обидвох и наказовал, и о. Алексий Гудак старовербаски парох, а домашнї о. Михайло Шанта и о. Ярослав Варґа споведали. Вечаршу Службу служели о. Платон Салак ЧСВВ зоз Кули и о. Ярослав Варґа док о. Медєши споведал. Пред Службами вирни модлєли Ружанєц, а по Службох служени Молебен до Богородици до котрей ше през 9 днї модлєло дзевятнїцу до Лурдескей Мариї. (М.А., М.С.)

БИКИЧ ДОЛ – Шред початком Вельконоцного посту виронаучни школяре зоз Бикич Долу, Беркасова и Шиду ше зишли на Служби Божей у Бикич Долу хтору служел Владимир Еделински Миколка.

ХОД З ИСУСОМ

У евангелийох по Матею, Марку и Луки подобно описана подїя Исусового преображеня. У тей подїї видзиме одвит Господа кед видзел же го ученїки нє похопели. Нєпоштредно пред тим пришло до правдивого зраженя медзи Учительом и Петром, хтори перше гварел же Христос то Син Божи, а вец одруцел його нависценє церпеня и хреста. Исус го оштро опомнул: «Гет одо мнє, сотоно! Соблазен ши ми бо нє думаш на гевто цо Боже, алє людске!» (Мт 16, 23).» И ниа, «по шейсцох дньох вжал Исус Петра, Якова и Йоана, брата його и вивед их насамо на високу гору» (Мт 17, 1). (...) Порядни обовязки од нас вимагаю остац у своїх узвичаєних местох, жиц монотону и гнєтка допиту каждодньовосц. У посце зме поволани випендрац ше з Исусом «на високу гору» же бизме зоз святим Божим народом дожили окремне искуство аскези. (...) Подобно як цо ше Исус и ученїки пендрали на гору Тавор, можеме повесц же и наш ход през вельконоцни пост «синодални», прето же тото робиме вєдно и шицки идземе по истей драги, як ученїки єдиного Учителя. (...) И так сцигуєме до вершини. У Евангелиї стої же ше Исус «преображел пред нїма. А твар його заблїсла як слунко и шмати його постали били як шветло» (Мт 17, 2). То «верх», циль драги. На концу драги, док стоя з Исусом на верх гори, тром ученїком дата ласка же би го видзели у його слави, ошвиценого з надприродну шветлосцу хтора нє приходзела звонка, алє зарйовала з його самого. Божа краса того видзеня була нєпреповедзено векша од шицких напруженьох хтори апостолои мушели уложиц док ше пендрали на гору Тавор. Як и при каждому вилєту у горох, и тот досц напарти бо, док ше пендраш мушиш добре мерковац дзе ставаш, алє панорама хтора на концу настава пред очми нєсподзива и наградзує зоз свою красу. И синодални процесц може випатрац чежки и вистанєме. Но, тото цо нас чека на концу без сумнїву цошка вельке и нєсподзива и поможе нам лєпше розумиц Божу волю и нашу мисию у служби його царства. Искуство апостолох на гори Тавор ше додатно збогацело кед ше зоз преображеним Исусом зявюю Мойсей и Илия, хтори представяю Закон, односно Пророкох (пор. Мт 17, 3). Христова новосц то виполнєнє Старого Завиту и обецаня; нєрозлучна є од историї Бога з його народом и одкрива єй глїбоке значенє. (...) Ход у посце и, на подобни способ, синодални ход, маю циль - глїбока пременка и на особним, и на церковним уровню. Тота глїбока пременка, и у єдним, и у другим случаю, ма свой приклад у Исусовим преображеню и посцигує ше прейґ ласки його вельконоцней мистериї. Же би ше така глїбока пременка случела того року у нас, жадам предложиц два «драги» по хторей бизме мали исц же бизме вєдно з Исусом звладали пендранє и з нїм дошли до циля. Перша ше одноши на поволанку хтору Бог Оцец послал ученїком на гори Тавор док патрели на пеображеного

februar 2023.

Духовне заренко

Исуса. Глас зоз хмари гварел: «Його слухайце!» (Мт 17, 5). Перше упутство барз ясне: слухац Исуса. Пост то час ласки у тей мири кельо слухаме його хтори нам гутори. А цо нам гутори? Насампредз у Слове Божим хтори нам Церква дава на литурґиї: нє заглушуйме го; кед нє можеме вше исц на Службу Божу, читайме библийни читаня з дня на дзень, та и з помоцу интернета. Окрем у Святим Писме, Господ нам бешедує прейґ наших братох и шестрох, окреме у тварох и приповедкох тих хторим потребна помоц. Но, сцем додац ище єден вид, хтори барз значни у синодалним процесу: слуханє Христа повязане тиж зоз слуханьом наших братох и шестрох у Церкви. (...) Кед чули Оцов гас, ученїки попадали долунїц и барз ше позлєкали. Приступел ґу нїм Исус, дотхнул их и гварел: «Станьце и нє бойце ше!» А кед дзвигли свойо очи нїкого нє видзели, лєм самого Исуса» (Мт 17, 6 – 8). Ниа други совит за тот пост: нє майме страх од зочованя зоз стварносцу з його каждодньовима напруженями, потребами и процивсловносцами, сцекац до релиґиозносци хтора ше состої з прекрасних подїйох, суґестивних искуствох. Шветло хторе Исус указує ученїком то часточка воскресней слави, а приступел му з нашлїдвоаньом «його єдиного». Пост унапрямени на Паску: тото «вивесц на самотне место» нє циль сам себе, алє нас пририхтує же бизме з виру, надїю и любову жили церпенє и криж же бизме дошли до воскресеня. И на синодалней драги ше нє шмеме спреведац же зме сцигли на циль кед нам Бог дал ласку даєдних моцних искуствох заєднїцтва, бо нам и теди Господ гутори: «Станьце и нє бойце ше!». Зидзме долу и най нам ласка хтору зме достали помогнє успишно робиц на синодалносци у каждодньовим живоце наших заєднїцох. Мили браца и шестри, най нас у тим вельконоцним посце Святи Дух змоцнює и спонукує у нашим пендраню з Исусом, же бизме могли дожиц його Божу шветлосц и так, змоцнєти у вири, предлужели по своєй драги вєдно зоз нїм, хтори шветлосц за прошвиценє народох и слава народу свойого. (з порученєя папи Франциска за Вельконоцни пост) IKA

DZVONI

3

Подїї ЕКУМЕНЗИЗЕМ

ТрИбИна „ХрИСТИянє вєДнО“ Уж од 1908. року ше кажди рок отримує по цалим швеце „Тидзень молитви за єдинство християнох“. У наших крайох ше, там дзе єст добрей дзеки медзи християнами, отримую молитви кажди дзень у другей церкви. У тей молитви участвує Протестантска, Православна и Католїцка церква. Того року виостали тоти молитви на найвисшим уровню як цо то було участвованє владики православного у Суботици и Беоґраду пре рижни причини. Єдна и тота же Католїцка церква у Суботици и Зренянину нє маю своїх владикох, а настала и пременка у Беоґрадзе, дзе ше пременєл надвладика и митрополит у Беоґрадским надвладичестве. Заш лєм, традиция ше нє прерива на рижних уровньох та у Суботици 23. януара у пасторалним центру Авґустиниянум отримани тот Тидзень зоз трибину „Християнє вєдно“ на хторей участвовали представнїки шицких спомнутих Церквох. З боку Католїцкей церкви, як дочасови управитель суботицкого владичества, присутних привитал монсиньор Ференц Фазекаш, а попри темеринского пароха Тибора Селешия и францискана Зденка Грубена, трибину предводзел як модератор мр Мирко Штефкович. На трибини участвовал и православни паноцец, суботицки парох протоєрей Драґан Стокин и паноцец реформованей Церкви у Суботици Х. Ласло и красне число вирних зоз спонутих Церквох.

Потим як кажди представнїк представел свою Церкву, шлїдзел диялоґ з присутнима вирнима котри виношели свойо искуства або питаня, алє ше шицки на концу зложели коло истого же таки диялоґ ище як потребни же би шицки и попри своїх розликох могли роснуц у заєднїцтве. „Думам же добре же зме ше нашли. Важне препознавац тото цо добре у других же бизме ше так могли збогациц зоз тим цо добре у каждей Церкви. То

4

DZVONI

правдива драга, бо ми єдна Церква“ – наглашел фра Ґрубер и пояшнєл же часи нє нашо, нашо лєм закладанє же бизме шали добро, а плоди приду на свой час. Як вон наглашел, треба робиц на драги приблїжованя, треба робиц над собу, на святосци и модлїц за заєднїцтво у каждодньовим живоце. Портал „Суботица нєшка“

ГРЕКОКАТОЛЇКИ И ПРАВОСЛАВНИ И НОВА РЕФОРМА КАЛЕНДАРА

ДОгварка пОглаварОХ СвяТОСлава И ЕпИфанИя

Грекокатолїки у Словацкей и Мадярескей ше уж давно служа зоз григориянским або новим календаром подобнє як и Руски Кертестур, котри тоту реформу приял 1953/54 року. Грекокатолїки на України и Польскей затримали до нєшка юлиянски (стари) календар. Тиж и Українци у Европи и по швеце, векшином ше ровнали по юлиянским календаре, жадаюци так затримац свой идентитет. Остатнї роки, окреме после войни у України 2022. року, кед уж и православни на України почали вше баржей прилапйовац „новоюлиянски“ календар. Дзепоєдни и славели Крачун 25. децембра, а нє 7. януара як цо то виками славели, та почало озбильне роздумованє прилапиц го и у Українскей грекокатолїцкей церкви (УГКЦ), алє и у Православней церкви України (ПЦУ) на чолє з митрополитом Епифанийом котра нєзависна од московского Патриярхату як цо то Українска Правосалавна Церква на України (УПЦ), котра на чолє зоз митрополитом Онуфрийом и припада Московскому патриярхату. Тот и таки „новоюлиянски“ календар нїяка нє новосц, бо вон уж прилапени з боку велїх православних Церквох 1923. року на Православним соборе котри зволал царгородки патриярх Мелетий Штварти. Патриярх, после

lxtij 2023

Подїї боляцей Першей шветовей войни, мал побожну и красну задумку же би шицки християнє на швеце вєдно славели Крачун. Його предкладанє прилапели тоти православни Церкви: Греческа, Румунска, Болгарска, Албанска, Кипарска, Антиохийска и Александрийска и вон по нєшка присутни у тих Церквох. Та вец можеме, у погришним коментару повесц , же вони славя Крачун и швета „по католїцки“ гоч и далєй оставаю православни. Цо у тим „новоюлиянским“ календаре иншаке як у григориянским? Тото же по тим календаре ше слави по новим тоти швета: Крачун (25. децембра), Богоявлениє (6. децембра), Преображенє (6. авґуст), алє и Марийово швета (Благовищенє, Успениє, Рождество, Покров Воведениє) як и швета святих (Миколая, Дзуря, Митра, Петра и Павла, Илиї...). Напроцив - Паска, и шицки швета вязани за Паску – Квитна Нєдзеля, Паска, Вознесениє и Русадля – тримаю ше по старим юлиянским календаре. Идея о прилапйованю „новоюлиянского“ календара ище баржей зажила кед ше стретли верховни архиєпископ и митрополит Українскей грекокатолїцкей церкви на України и митрополит ПЦУ Епифаний, та створели заєднїцку комисию котра почала вєдно зоз владиками, священїками и вирнима випитовац їх думанє, нє жадаюци им нїч наруцовац же би нє настало подзелєнє. Як виявел митриполит Святослав, после випитованя вирних, котри ше у 90% вияшнєли за тот нови календар, и после Синоду українских владикох 1. и 2. фебруара, вон 6. фебруара оглашел же зоз 1. септембром цала УГКЦ преходзи на тот нови календар. З тим же остава як можлївосц, за тих котри то нє жадаю, славиц по старим аж по 2025. рок. Кед попатриме як ше то одражело ширше, вец можеме повесц же Мукачевска епархия (Україна) (дакедишня наша Мац - Церква, дзе бул як помоцни владика и наш владика кир Георгий) прилапела нє лєм „новоюлиянски календар“, алє цалком нови и то григориянски календар. Тиж так тото ше одражело и на други заєднїци у Европи, та прилапени новоюлиянски календар и у Польскей, Италиї, Французкей и индзей. Як нам познате, Православна церква на України (ПЦУ) уж допущела парохийом преходзиц на „новоюлиянски“ календар хто сце, алє официйну одлуку принєшу на Соборе у маю того року. Цо ше дотика преславйованя Паски и шицких шветох вязаних за Паску, остава и далєй стари юлиянски календар, алє у вельким обчекованю же ше 2025. року цошка пороби за шицки восточни Церкви, бо ше водза вельки догварки медзи папом Франциском и патриярхом царгородским Вартоломейом же би же з нагоди Ювилею, 1700 - рочнїци Першого вселенского собору у Никеї, кед установени заєднїцке славенє Паски за Цалу Христову Церккву, ознова пришло до заєднїцкого ришеня. Пририхтал о. Варґа В.

februar 2023.

ПАРИС, ФРАНЦУЗКА

прИлапйОванє нОгО калЕнДара И 12-ТИ СОбОр

После пробного питаня у новембру о преходзеню з юлиянского на грегориянски календар, вирни ше вияшнєли зоз 80 % за нови календар. Ми тераз 22, януара мали официйни референдум - гласанки на шицких Божествених литургийох и вирни ше вияшнєли зоз 93 % за нови календар, так же такой на наступну нєдзелю 29. януара владика Глїб Лончина видал декрет же официйно преходзиме на грегориянски календар. Друга подїя з Паризу, то було же зме мали од 26. по 28. януар 12. Єпархиялни собор хтори ше одбул того року у Паризу, понеже Епархия означує свою 10 - рочнїцу од свойого снованя. На Собору були присутни шицки священїки зоз епархиї зоз Французкей на чолє зоз нашим владиком Глїбом Лончином, священїки зоз Белґиї, Швайцарскей, Голандиї, Анґлиї, а тиж и митрополит Филаделфийски Борис Ґудзяк, владика Богдан Джурах зоз Нємецкей и архиєпископ-емерит Игор Исиченко з Харкова, (Україна) а присутни бул и секретар владическей Конференциї Французкей о. Хю де Воймон. През тоти три днї ше розробяло стратеґию роботи аж по 2030. рок.

Собор ше закончел зоз Архиєрейску Божествену Литургию хтору очолєл Митрополит Борис Ґудзяк з нагоди 10 - рочнїци Єпархиї прето же вон бул наш предходни владика и перши епарх.

о. Славко Чизмар, парох зоз Паризу

DZVONI

5

Братски епархиї

ЦЕркОвнИ ЖИвОТ У наШИХ браТСкИХ ЕпарХИйОХ КРИЖЕВЦИ, ГОРВАТСКА

прЕСлавЕнИ ДЗЕнЬ крИЖЕвСкЕй ЕпарХИЇ

На святочносци вжали учасц и копривницко-крижевски жупан, городоначалнїк Крижевцох и числени други високи госци. (krizevacka-eparhija.com)

СТРУМИЦА, МАКЕДОНИЯ

лУрДЕСка бОгОрОДИЦа И ШвЕТОвИ ДЗЕнЬ ХОрИХ

Крижевска грекокатолїцка епархия 30. януара преславела Дзень епархиї, своїх нєбесних заступнїкох Василия Велького, Григория Богослова и Йоана Златоустого котрих ше того дня преславює, шицких трох нараз. Архиєрейску Службу Божу у катедрали Пресвятей Тройци служел крижевски владика Милан Стипич, а зоз нїм служели: апостолски нунций у Горватскей Дьордьо Линґва и пейцме римокатолїцки владикове зоз Горватскей зоз священїками обидвох обрядох зоз Горватскей, БиГ, України, Словениї, Войводини, Австриї вєдно з катедралним парохом протоєрейом ставрофором Михайлом Симуновичом и владическим канцеларом Владимиром Симуновичом. На Служби Божей о велькосци трох святительох наказовал владика Кошич зоз Сиску, хтори наглашел велькосц св. Василия у орґанизованю перших правилох монашеского живота, Григорийову науку о Пресвятей Тройци и Йоанову реформовану Литурґию котра ше у восточней Церкви служи по тераз скоро цали церковни рок. На концу владика подзелєл окремни припознаня особом зоз цивилного и духовного живота, окреме за вельке анґажованє за помоц вибеженцом з України, цо познєйше и представене и документоване у форми видео - репортажи котра отримана у сали Марияполи Фаро. Як наглашене у звиту о роботи, Каритас Епархиї вєдно з орґанизацию ДоДо (Добро добрим) помогли вибеженцом з України як у Горватскей дзе ше о нїх старали, так и на числених путованьох у одношеню помоци на Україну, у вредносци од вецей як 15 милиони еври.

6

DZVONI

У Струмици12. фебруара означенe швето Лурдескей Богородици и Шветови дзень хорих. Архиєрейску Литурґию служел кир Киро Стоянов у катедрали Успения Пресвятей Богородици, сослужели священїки нашого обряду Струмицко-скопскей епархиї, а присутни були шестри Евхаристинки, хори особи, здравствени роботнїки и числени вирни з околних парохийох. У своєй казанї владика Киро пригадал же ше у струмицкей катедрали уж роками означує швето Лурдескей Богородици котра ше обявела у Лурду св. Бернадети под меном „Я безгришне зачатиє“ и од теди по тераз нєможлїво пораховац кельо ґрупи хорих пришли або их принєсли пред Масабелску пещеру и можеме ше опитац кельо виздравели? Велї духовно оздравели и то праве тайна Лурда, а велї ше у Лурду и духовно обрацели. Як далєй наглашел владика Стоянов – церпенє и боль нє маю сами у себе нїяки смисел, вони го доставаю лєм теди кед их прилапиме, бо прилапююци церпенє родзи ше любов ґу тим за котрих го даруєме, а прейґ любови чловек постава подобни Богу. У предлуженю казанї владика наглашел потребу молитви до Мариї Утїшительки за здравє хорих, та, як гварел – „же би нас заступала пред Господом Богом, а нас шицких зобраних у катедрали, же бизме були шмели заступнїки нашого народу“.

lxtij 2023

Братски епархиї На концу владика подзековал шицким цо ше постарали привесц до катедрали хорих, шицким тим цо ше стараю за нїх дома, у старецких домох, медицинских установох и пожадал най их чува Блажена Дїва Мария и най им вона будзе найвекша награда и потїха, а Божи благослов най их провадзи занавше. Свята Литургия ше закончела зоз процесию доокола катедрали зоз статуу Лурдескей Богородици и зоз молитву за хорих. Под час святей Литурґиї шпивал хор предводзени зоз шестру Терезию Стойкову, а Радио Мария директно преношела Службу. (к.мк)

ПРЕШОВ, СЛОВАЦКА

раДОСнЕ ОЗнаЧОванє 15 рОЧнЇЦИ грЕкОкаТОлЇЦкЕй МИТрОпОлИЇ

Дня 28. януара до Прешова у Словацкей ше зишли коло двацец владикове же би вєдно з домашнїма означели 15 - рочнїцу од кеди тота Церква воздзвигнута на чесц митрополиї. Медзи численима госцами бул и наш владика кир Георгий Джуджар, владикове зоз України, Мадярскей и Крижевцох, котри историйно повязани зоз тоту нашу Церкву, и числени други владикове. Як нам познате, грекокатолїки у Словацкей, Мадярскей, як и ми Руснаци у бувшей Югославиї, припадали дакеди до єдиней епархиї у Мукачеве (Україна). Кед Руснаци зишли зоз Горнїци 1751. року до Керестура и 1763. року до Коцура, за нїх 1777. року основана Крижевска епархия, (2019. року Епархия св. Миколая у Руским Керестуре), док за грекокатолїкох у Словацкей 1818. року основана окремна Прешовска епархия, а у Мадярскей 1912. року Гайдудорожска епархия. Понеже ше Церква розвивала и росла, вирних було вше вецей, а окреме после паду комунистичного режиму, у Словацкей 2008. року за грекокатолїкох основана митрополия, а 2015. року у Мадярскей Гайдудорожска митрополия. На тей святочносци, котра почала уж 27. януара зоз наукову конференцию, Службу Божу у катедрали св. Йоана Хрестителя у Прешове предводзел администратор митрополиї владика Петро Руснак, а попри грекокатолїцких владикох бул и апостолски нунций у Словацкей Никола Джирасоли котри у своєй бешеди гварел же є окреме радосни же може як заступнїк святийшого оца Франциска буц присутни на тей преслави. Як наглашел, то була длуга драга церпеня за Грекокатолїцку церкву у Словацкей котра зачувала вирносц под час периоду церковней нєшлєбоди кед вирни вельо церпели прешлї-

februar 2023.

дованє Церкви аж до мученїцтва. Вон цалей Церкви виявел вельку подзековносц у мено папи Франциска. Як вон гварел, папа горди на нїх шицких, на способ як ше боря и отримую свою виру и зажадал им вельо щесца у дальшим розвою. На концу нунций владикови Руснакови уручел медалю од папи и наглашел же вона наменєна шицким вирним тей митрополиї зоз жаданьом же би и надалєй преношели тоту свою виру наступаюцим ґенерацийом. Окрем нунция на тей святочносци бул и предсидатель владическей Конференциї Словацкей, кошицки архиєпископ и митрополит Бернард Бобер. Вон тиж наглашел витирвалосц, вирносц и вельку реґенеративну Божу силу котру Грекокатолїцка церква у Словацкей шведочи и додал: „Анї оштри шекери комунизму ю нє розрубали, а верим же анї либерални релативизем нє загартуши тоту нашу, повторюєм – нашу Церкву византийского обряду, котра цалу Католїцку церкву у Словацкей цага до векшого анґажману. Преслава була означена и на екуменским уровню, та присутни бул и бискуп восточного дистрикту Словацкей Евангелицкей Церкви а.в. Петер Михоч. Бискуп Петер ше затримал накратко на трох важних слупох на хторих стої Церква, а то Литурґия зоз своїм характеристичним обрядом и знаком Церкви, мученїчество и шведоченє и диякония, то єст, служенє ближнїм (Каритас). Як наглашел бискуп Петер, тота митрополия през свойо 15 роки та и скорей, указала же ше реализовали у нєй шицки тоти важни характеристики Христовей Церкви. У своєй закончуюцей бешеди владика Руснак наглашел же подобно як и у Исусовим живоце, дзе була крижна драга и церпенє, шмерц и воскрешенє, так и Грекокатолїцка церква у Словацкей дожила свою крижну драгу, церпенє и шмерц, алє и свойо воскрешенє за цо єй сили давал Христос воскреснути. Закончуюци преславу, 30. фебруара, пондзелок, одлужена и Служба Божа на греческим язику, а служел ю грекокатолїцки владика Мануел Нин, апостолски еґзарх зоз Греческей. (О.Р.)

DZVONI

7

Живот св. Йосафата

ОТВОРЕНИ ЮВИЛЕЙНИ РОК - 400 - РОЧНЇЦА ОД ШМЕРЦИ СВ. ЙОСАФАТА Як зме уж обявели, у Риме, на гробе святого священомученїка св. Йосафата почало означованє 400 - рочнїца од шмерци грекокатолїцкого архиепископа, котри спаднул як жертва за вирносц Грекокатолїцкей церкви. У нашей Епархиї св. Миколая маме и церкву котра пошвецена св. Йосафатови у Кули, алє и манастирску каплїчку шестрох Служебнїцох у Коцуре. Тиж так и наша мала церковна заєднїца и церква у Райовим Селу, дзе ище єст красне число наших Руснацох, пошвецена тому велькому святому. Прето попробуєме у наступних числох представиц його живот и значенє за нашу Церкву у Сербиї, у України, Билорусиї и цалей Католїцкей Церкви у швеце , понеже ше тот

8

Св. Йосафат

DZVONI

святи находзи у официйним календаре Католїцкей Церкви на дзень його мученїчкей шмерци 12. новембра.

Починаю церпеня за вирносц до грекокатолїцкей Церкви

Нє шицко ишло лєгко пред тим як Рутски постал митрополит Грекокатолїцкей церкви. Правда, Рутски приял восточни обряд, алє то аж на вельку молбу папи Климента VIII котри го модлєл же би прешол на наш обряд, бо ше Рутски найлєпше чувствовал у латинским, а анї нє знал читац як гварел „русински“. А вец, кед после закончених школох у Риме пришол до митрополита Потия, вон го приял барз жимно, бо знал його историю. И Рутски ше нє чувствовал приємно у наших бидних церквох и самей ситуациї котра там тирвала. Єдина потїха му була святосц Йосафата з котрим ше найчастейше дружел. Та заш лєм сцел напущиц восточни обряд. Рут ски вообще нє роздумовал войсц до василиянского чину, алє сцел войсц до римокатолїцких монахох єзуїтох або кармелитох котри теди були напреднєйши у каждим поглядзе. Йосафат ше модлєл же би вон остал зоз нїм у василиянох. И стала ше якаш нєпотолкована пременка же вон нараз вошол до василиянского чину и положел обити у церкви Святей Тройци 29. септембра 1607. року зоз ище пейцма новаками и приял

мено монашеске Йосиф. После того обидвоме ше влапели до виховйованя младих монахох, Йосафат зоз свою восточну побожносцу и аскетизмом, а Рутски зоз богословску озбильну науку у котрей ридко хто бул так поучени як вон у тедишнїм чаше. Понеже нє було досц анї простору, анї средства у малим бидним манастире, Рутски, а тиж и єден римокатолїцки владика - постарали ше за преширенє и зоз власнима материялнима добрами звекшали место за нових монахох. Йосафат чувствує же треба постац апостол, виходзи зоз манастира, стрета обичних людзох, бешедує з нїма и помали приводзи до церви Св. Тройци, до споведзи, розправя зоз нєзєдинєнима и так церква Тройци постала центер зєдинєня. Вона мала и мощи святих мученїкох Антония, Ивана и Евстатия (1345) и чудесни образ Мацери Божей, котри их моцнєли.

Нєприятелє зєдинєня робели шицко же би знїщели манастир, та до ньго поволали двох монахох и прешвечели митрополита Потия же вони обрацени, а тоти кед пришли, робели шицко лєм же би роздвоєли Йосафата и Рутского. Єден медзи нїма, Синчило, постал архимандрит зоз спреводзку та сцел розогнац и младих монахох, а кед ше му нє удавало, нагварял цивилох котри грожели Йосафатови и монахом. Людзе, нажаль, руцали и каменє и блато кед Йосафат преходзел... Прето дзепоєдни свяще-

lxtij 2023

Живот св. Йосафата нїки одступали и прилучели ше ґу православним, так же знова на концу остала лєм церква Святей Тройци зєдинєна. Йосафат ше дал поучовац у богословскей науки же би знал давац прави одвити, а гоч нє знал латински язик, преподаваня му тримали по старославянским школовани паноцове Фабриций и Гружевски. У медзичаше процивнїки зєдинєня, та и церковни особи, робели вельки зла и ширели зли гласи о зєдинєних (грекокатолїкох). Богати дружтва, як цо Виленске Братство, робели тиж процив Униї. На щесце, краль Жиґмонт похопел же Уния Божа ствар и бранєл ю дзе могол. Заш лєм, пре воєни часи, пре уплїв богатих у його околїску мушел подписац же церкви котри превжали грекокатолїки муша остац у рукох нєзєдинєних, (православних) та так грекокатолїком остало мало церкви и материялни добра.

ского. Збула ше и єдна чудесна подїя, бо кед ше после Служби Йосафата и Рутского пред церкву зобрали процивнїки Униї и сцели их насилно одстранїц од церкви Св. Тройци, - нєпредвидзено ше у страху розишли. После ше установело же ше єдна побожна жена, Василиса, модлєла под час планованого нападу и видзела над церкву св. Василия и 40 мученїкох котри заступали манастир, а процивнїки кед то видзели, од страху ше порозбеговали дому. Тото чудо познєйше намальоване на памятку над церковнима дзверми. Алє нєприятель и далєй нє мировал, та дали шицок процес на державни суд дзе ознова победзели нєзєдинєни. Грекокатолїцкого митрополита Потия осудзели, а Йосафата и Рутского заш вируцели з манастира. Теди митрополит шицко придал на церковни суд, а краль вец меновал канцелара Л. Сапигу

котри пресудзел на хасен зєдинєних, котрим врацели шицки по теди вжати церкви и добра, а нєзєдинєним остала лєм єдна церква котру сами збудовали. З тим же ище процивнїки мушели плациц вельку кару за бунт процив краля и митрополита.

Но, зло ище и далєй нє мировало и нагварели єдного Ивана Тупеку же би забил Рутского, а тот, кед ше Рутски врацал од нунция, одоцал му три пальци и звалєл на жем думаюци же го забил. Насилнїка влапели и осудзели на шмерц, а Йосафат го познєйше нащивел и зоз вельку любову висповедал, та ше тот покаял пред шмерцу. Гоч архимандрит Рутски глєдал його ошлєбодзенє - суд нє дошлєбодзел. (Предлужи ше)

Пририхтал о. В. В.)

Йосиф Рутски Же би на место архимандрита знова нє пришол процивнїк и бунтовнїк зєдинєня Синчило, митрополит нашвидко меновал за нового архимандрита - Йосифа Рут-

februar 2023.

«Господь най будзе твоя потїха, вон виполнї жаданя твойого шерца.» (Пс 37, 4)

DZVONI

9

Духовне життя ДО 130 РІЧНИЦІ С. СЛУЖЕБНИЦЬ

БЛАЖЕННА ЙОСАФАТА - ЖІНКА ВСІХ ЧАСІВ (2) того треба конечно законниць...».3

Іскра в Жужелі

Над назвою Згромадження домовились ще подумати, як також над правилами, які тим часом, для урядових формальностей, мали взяти від польських Сестер Служебниць, що відзначалися в ті часи успішною діяльністю серед польського і українського населення.

Один з молодих реформованих василіян о. Єремія Ломницький, ревний місіонер, за Божим провидінням 17-22 травня 1891 року проводив місії в с. Жужелі на запрошення о. Кирила Селецького, місцевого пароха. Це були треті за чергою місії реформованих Отців Василіян. Після місій до о. Єремії Ломницького підійшли три дівчини й просили о. Єремію допомогти їм вступити до монастиря. “Це добре, сказав о. Ломницький, наші Сестри є тільки одні - Василіянки. До них треба мати великий посаг. Коли вам батьки зможуть дати посаг, то можна буде постаратись про ваше прийняття.”

Тоді одна з них хоробро зробила наступний крок вперед, подібно як євангельська жінка-ханаанка, котра не відступила від Ісуса, прохаючи зцілення для свої дочки. Дівчина сказала: “А коли б яка бідна дівчина хотіла служити Богові, то для неї нема місця?...” Ті прості слова зворушили отця Ломницького і він відповів: “Добре кажеш, дитинко, над цим треба подумати, щоб і бідні дівчата мали місце, якщо захотіли б служити Богові...” 1

Так ці слова були Божим знаком та дали поштовх для о. Єремії розпочати виношуване в серці діло. А саме - започаткування в нашій Церкві нового жіночого монашого інституту апостольського характеру. Того ж вечора о. Єремія переконав о. Кирила Селецького, улюбленого і здібного пароха с. Жужеля, побудувати перший дім для почину нового Згромадження в його селі. Вблагав його поїхати разом до Добромиля, щоб порадитися і взяти дозвіл для такої

1 Іст., ст.16

10

DZVONI

справи в о. Каспера Щепковського, ТІ, його теперішнього настоятеля і реформатора Чину. “2

Перша угода

При зустрічі з о. Каспером 25 травня 1891 року о. Єремія виклав справу і представив о. Кирила, якого здобув для цієї справи, що мав би тільки поставити підпис, відкривши перший дім нового Згромадження, а робота буде отців Василіян. О. Каспер не тільки похвалив думку, але ще й додав: «Повірте мені, всечесні отці, доки у вашому обряді не матимете монашого жіночого згромадження, всі ваші старання, ввесь ваш труд, чи то пароха, чи місіонера, не принесе бажаних успіхів, бо одне з найважливіших і першочергових завдань у релігійно-моральному піднесенні народу є виховання дітей і молодого жіноцтва, а для

2 Іст., ст. 19

Після цієї зустрічі о. Каспер закликав о. Єремію, щоб особисто поговорити і сказав, що йому не зрозуміло, чому парох о. Кирило Селецький має ставити свій підпис, чи не достатньо підпису-потвердження Василіян? Висловив, що незадоволений такою думкою, бо має застереження, “що спочатку о. Селецький буде опікуном матеріальним та прокуратором, а пізніше схоче мішатися до внутрішнього заряду й правил. З того вийдуть непорозуміння, буде шкода для самого Згромадження”. Та о. Єремія від усього серця переконував о. Магістра, що о. Селецькому довіряє більш, ніж своєму батькові. 4 Тоді о. Каспер дав благословення, щоб о. Ломницький розпочинав задумане діло.

Перші кроки ініціаторів

О. Кирило Селецький повернувся до Жужеля, щоб підшукати дім для нового монастиря, а о. Ломницький повернувся до Львова, щоб приглянутись за кандидаткою, котра стала б першою Сестрою нового Згромадження. Його вибір впав на Михайлину Гордашевську з братства св. Онуфрія, котра раніше вже просила про допомогу вступити до монастиря Сестер Василіянок.

3 Іст. ст. 20 4 Пор. Іст., ст. 22

lxtij 2023

Духовне життя В 1887-88 роках Отці Василіяни для більшого богопочитання, впровадили Молебні до Христа Чоловіколюбця та Пресвятої Богородиці й 18тирічна львів’янка Михайлина Гордашевська, котра була обдарована співучим голосом, залюбки брала участь в цих набоженствах у церкві Св. Онуфрія у Львові.

У 1888 році Отці Василіяни дали духовні реколекції для львівської молоді. Михайлина Гордашевська, також брала участь у тих духовних вправах і Боже Провидіння познайомило її з нововисвяченим о. Єремією Ломницьким, ЧСВВ, провідником реколекцій, місіонером реформованих Василіян. У ньому вона знайшла духовного провідника, сповідника і порадника. Її душа прагнула вищих речей, досконалого життя. Михайлина відчувала сильний нахил до чернечого життя. Почувши тихий, але виразний голос “Йди за мною”, Михайлина вирішила піти монашою дорогою життя і просила о. Єремію, свого духовного провідника допомогти їй вступити до Чину Сестер Василіянок, який єдиний на той час існував в нашому обряді.

Коли о. Єремія Ломницький у травні 1891 році запропонував Михайлині стати першою Сестрою ще не створеного нового Згромадження, він представив їй потреби його відкриття та труднощі такого завдання радив подумати і піти за голосом Божим. Після роздумів та молитви, Михайлина дала позитивну відповідь.

С. Йосафата Михайлина Гордашевська пише в своїй історії про заснування Згромадження, що коли о. Єремія запропонував їй, щоб замість вступати до Сестер Василіянок, вона стала першим членом нового Згромадження в Жужелі, вона трохи налякалася, бо не бачила перед собою нічого певного. “Однак, розваживши потреби свого бідного, духовно опущеного народу, і переконавшись, що це є Божа воля для мене я вирішила послухатись голосу Божого і охоче віддала себе Йому на служіння в Згро-

februar 2023.

мадженні, яке ще не існувало.” 5

II. Перша Сестра Служебниця Йосафата Гордашевська

Маючи вже кількалітній духовний провід о. Ломницького Михайлині потрібно було ще приглянутись до конкретного чернечого життя та до його щоденного порядку, щоб згодом передати цей досвід молодим кандидаткам та бути їм прикладом до наслідування. І вже 17 червня 1891 року Михайлина, за порученням отців єзуїтів, прибула до латинських Сестер Феліціянок в Жовкві, щоб приглянутись до монашого життя. Там Михайлина перебувала аж до 22 серпня 1892 року, тобто 14 місяців.

У середу 24 серпня 1892 року у василіянській церкві св. Онуфрія у Львові відбулися торжественні облечини першої Сестри Служебниці. Перед цим Михайлина виготовила відповідну рясу на свій розсуд, обравши синю барву для одягу. Згромадження мало носити назву Сестри Служебниці Пречистої Діви Марії Непорочно Зачатої. На облечинах, де були присутні багато отців Василіян, Михайлина Гордашевська взяла нове ім’я - с. Йосафата. Того самого дня с. Йосафата, відвідавши батьків та попрощавшись з ними, поїхала до с. Жужель і зупинилась в парафіяльному будинку, де мешкав о. Кирило Селецький. Тут пробула вона до 27 серпня, і протягом тих днів нав’язала перший контакт з кандидатками, з якими спільно готувалися до великого дня - Успення Пресвятої Богородиці, що мав стати вповні їх днем днем їхньої посвяти Богові та Пречистій.

В суботу 27 серпня 1892 року, в свято Успення Пресвятої Богородиці, в Жужелі відбулося свято - було відкрито та освячено перший дім для першої спільноти Сестер Служебниць - це був дім з чотирьох кімнат, які

5 с. Домініка Славута, Молитва і служіння, ст. 23

були добудовані до двох житлових кімнат та сіней вдови п. Олександри Гумінової.6

Цього дня для відкриття першого Дому Сестер Служебниць прибули до Жужеля численні Отці Василіяни, кілька отців єзуїтів та кілька довколишніх душпастирів. Галицькі ієрархи переслали свої благословення та запевнення в допомозі.

Під час Літургії отець Василіянин в час проповіді запитав жужелян чи не жаліють цих кілька квіток - дівчат, яких Господь покликав до своєї служби? - Люд Божий відповів: Не жаліємо” Тоді запитався батьків цих дівчат та їх родини: “Чи даєте їх так, як Господь Бог їх бажає від вас?” Через сльози радості та хвилюванння відповіли “Даємо”.

Після Літургії мали урочисто ввести с. Йосафату та 7 перших кандидаток до нововідкритого монастиря, та зливний дощ перешкодив цьому, і вже аж після Вечірні, коли знову народ наповнив церкву та церковне подвір’я процесійно, впровадили Сестру Йосафату та 7 перших дівчаткандидаток з Жужеля: Марія Зінько, Текля Дудрак, Анна Музика, Пелагія Карабан, Текля Войтович, Теодосія Мельник, та з Цеблова: Анна Киселик) до убогого, але повного благодаті через віддані душі, монастиря. (Незадовго до спільноти приєдналися ще дві кандидатки: Марія Киселик з Цеблова, Анна Мельник з Жужеля. Перша сестра Служебниця Йосафата стала настоятелькою першої спільноти в Жужелі. Вона проваджувала кандидаток та новичок в монаше життя, стараючись у всьому бути для них прикладом та формувати їх душі для глибшої посвяти Господеві. с.Євсевія мудранинець, СНДМ

6 Пор. Іст., ст 36: Не змогли увести їх зразу, , після Літургії, бо почався зливний дощ, тому після Вечірні Господь дав чудову погоду і с. Йосафату та кандидаток урочисто ввели в перший новий дім.

DZVONI

11

Святилїща МАРИЙОВО СВЯТИЛЇЩА ПО ШВЕЦЕ

Наша ПаНї од аПарециде – царица и Покровителька Бразила

Святилїще „Nossa Senhora Aparecida” (Наша Панї од Указаня) найвекше святилїще у Бразилу, оддалєне 250 километри од Рио де Жанеира, познатого по статуи Христа Спасителя, котра висока 38 метери и спада до єдного од седем шветових чудох. Тот вельки комплекс святилїща птрї рок нащиви прейґ 8 милиони паломнїкох.

гварел Петрови же би, и попри цалоноцного нєуспишного лапаня рибох, ознова руцел мрежи и лапел множество рибох. Тоту статуу вони положели до обисца фамелиї Филипа Педроза.

Кратка история святилїща

Року 1717. до места Guaratinggueta наявена нащива високих госцох медзи котрима и ґувернер Сан Павла. Прето домашнї котри сцели вигосциц високих госцох, послали трох рибарох по мену Domingos Garcia, Filipe Pedroso i João Alves же би пошли лапац риби, бо ше бали чи вистарчи за приєм... Того дня була барз подла хвиля и рибаре ше препоручели у молитви до Мацери Божей же би им була на помоци. На перши завод вони нїч нє влапели и галови им були цалком празни - празнючки, цо их барз розчаровало и нє знали цо робиц. После якогош часу ришели пойсц на друге место котре ше вола Porto Itaguaçu. Ту Алвес руцел свойо галови и на вельке нєсподзиванє почувствовал же у нїх цошка чежке, а кед вицагнул, збачел часц єдней малей глїняней статуи. Нє обрацаюци достаточну увагу на статуу, цалу од мулю и нє барз препознатлїву, вон ознова руцел галови даскельо метери далєй и вицагнул главу зоз тей истей статуи. Опатраюци добре же цо то, видзел же то статуа Блаженей Дїви Мариї. Велькосц статуи 36 центиметри. После того руцели ище раз галови и на їх вельку радосц, влапели вельо риби. Тоту статуу наволали „Nossa Senhora Aparecida“ (Наша Панї од Указаня“) бо ше им указала, зявела ше у рибарских мрежох. Як нам познате, подобна подїя записана и у євангелиї кед Исус

12

DZVONI

Перше чудо ше стало такой после як одкрили Марию, прето ше людзе почали пред статуу зберац , шпивали и модлєли пацерки у хижней каплїци Педрозовей фамелиї. Тота статуа Мариї ше на тим месце почитовала 15 роки. Город Guaratingueta 1734. року надумал вибудовац явну каплїцу котра отворена 1745. року. Од теди, кед ше людзе дочули за тоти подїї, у тим чаше ту и надалєй приходзели числени паломнїки з блїзка, алє и з далєка. А на тим месце збували ше числени чуда: швички у церкви ше сами запалєли пред статуу, раб котри сцекал од злого власнїка, помодлєл ше Мариї за свою шлєбоду - нараз му з рукох ланци сами спадли. Далєй, дзивка котра була цемна - препарела, а єден чловек котри сцел знїщиц статуу, дожил же його конь на уходзе як кед би бул укопани, анї ше нє могол рушиц зместа. Од теди по тераз записани и нєзаписани велї чудесни виздравеня, а найвецей духовни, котри нє записани, алє найбаржей прицагую паломнїкох.

Року 1834. збудована нова церква (Стара Базилика) же би ше задоволєло векшому числу паломнїкох. Дня 6. новембра 1888. року принцеза Изабела по други раз нащивела церкву и даровала тей скромней статуи белаву шмату и коруну зоз диямантох. Базилика збудована 1908. року як Меншa Базилика. У юлию 1930. року „Мария од Указаня“ преглашена од папи Пия 11. за Царицу и Покровительку Бразила, а 31. мая 1931. року Бразил официйно пошвецени Мариї.

lxtij 2023

Святилїща Року 1955. церква була премала, та почали будовац нову, котру 1980. року пошвецел папа Йоан Павло II и дал єй мено Мала Базилика.

Дзень кед приходзел папа Бразил державне швето.

преглашел за

И папа Венедикт XVI 2007. року нащивел тото вельке святилїще и з тей нагоди пошвецел нову дзвонїцу, найвисшу на швеце. Базилика ище вше нє закончена: поступнє ше преширює, доправя и уклада орнаментику з нука и з вонка.

Святилїще по чишлє паломнїкох на штвартим месце у швеце, а по велькосци другe на швеце, такой после церкви святого Петра у Риме. Воно ма седем рижни часци у Базилики, подобни як каплїци пошвецени Ису-

сови и святому Йосифови. У своєй нукашньосци Базилика може прияц 45.000 паломнїкох. Найвекшу увагу паломнїкох прицагує Марийова статуа котра змесцена до штредку часци Базилики. Главне швето кед приходза найвецей паломнїки то 12. октобер. И попри того же „Мария од Указаня“ (“Nossa Senhora Aparecida”) моцни символ римокатолїцкей традициї у наймоцнєйшей католїцкей держави швета и познати є идентитет бразилского народу,ту ґу тей Марийовей статуи приходза числени нє лєм католїцки, алє и нєкатолїцки паломнїки. На чесц тей Мариї од Aparecide ше отримую числени фестивали нє лєм у Бразилу алє и споза Бразилу, окреме у Зєдинєних Америцких Державох у месце Аренсон.

МОЦ ЗАЄДНЇЦКЕЙ МОЛИТВИ

„Молитва то дзвери през котри Святи Дух уходзи до чловека“. (св. Йоан Павло II)

Яка велька радосц знац же ше кажди дзень за вас, за вашо здравє и добро, за добро ваших ближнїх, модля вецей як дзеведзешат особи! Тельо єст особи або члени у молитвеней, нароком нє гуторим ґрупи алє заєднїци, бо зме шицки прейґ Святого Духа зєдинєни у заєднїцкей молитви. Шицки дзеведзешат тройо, и хлопи и жени, и млади и стари, зоз Коцура, Керестура, Кули, Червинки, Вербасу, зоз Словацкей, Нємецкей, и римокатолїки и особи православней вири, и священїки, и часни шестри.... Шицки котри ше з радосцу и зоз любову сцу и жадаю модлїц нє лєм за себе, алє и за других. Шицки котри веря до силней моци заєднїцкей молитви. Як и кеди заснована молитвена заєднїца и яки способ модлєня

Най Господь Бог благослови нашо шестри Служебнїци, най им да здравя и витирвалосци на драги духовного живота, най вислуха їх молитви. Бо ше модля за шицких хтори зме у потреби. Так було вше. Вше дахто гварел, пошептал, замодлєл даєдну часну шестру же би ше помодлєла за ню, за ньго, за їх дзеци, за того або гевтого бо су у хороти, у бриґох, трапези, почежкосцох.... И зоз таким намиреньом часни ше нєсебично модлєли, наглашуюци мена тих особох. Вец ше ґу їх молитви приключели и пар жени. Три -штири. Вец сцели и други....И так настал ланєц молитвеней заєднїци. Сходзели ше шицки вєдно, путовали найчастейше до Кули дзе их дочековал о.Виталий. Познєйше, пре векше число людзох, вше чежше ше було догвариц о термину стретнуца, як и пре саме путованє. Одлучели ше модлїц кажде у своїм обисцу. И так уж вецей як дзешец роки. Кажди ше член модлї

februar 2023.

Пририхтал о. Варґа В.

дома, кеди хто сце у цеку дня, хто кельо и хто яки молитви сце. Нєт правила. Важне же ше модлї з єдним намиреньом и за одредзени особи, наглашуюци їх мена. За исти особи ше модлї дзевец днї. Дзешати дзень почина молитва за други намиреня и за други особи, чийо мена члени молитвеней заєднїци доставаю найчастейше прейґ телефонских порученьох. А числа телефонох шицких членох маю Кишюгас Мария у Коцуре, Бруґошова Иринка у Керестуре, як и часна шестра Терезка. Вони и найзаслужнєйши же молитвена заєднїца ище вше иснує. Яка велька радосц буц духовно повязани зоз тима людзми, а ище векша кед ше приключа и велї други. Прейґ Духа Святого гибайце ше модлїц вєдно зоз нами. За себе, за ближнїх, сушеда, приятеля...за кого лєм сцеце. Наволайце число телефона 025-703-310 або 064-0666-884. Мала зме заєднїца. Капка у океану. Нашо молитви скромни алє щири. И нє обчекуєме нїяки вельки чуда.Чуда ше збуваю кажди дзень коло нас и у нас самих, зоз першим раншим будзеньом, лєм их треба замерковац и дзековац. Чуда ше збуваю кед ше слизи заменя зоз молитву, а страх зоз виру. К.М.О.

DZVONI

13

Водицово дожица

НАШО ДОЖИЦА ЗОЗ ВОДИЦИ (Под тим насловом предлужуєме обявйовац власни дожица зоз Водицову Марию и добре би було кед би нам шицки котри маю красни искуства або окремни ласки од Водицовей Мариї посилали же бизме з нїма помогли другим и преславели нашу Водицу.) ЮВИЛЕЙНИ РОК И ЧИСЛЕНИ БОЖИ ЛАСКИ

Прешли, 2022. рок бул ювилейни – 200 - рочнїца од Другей обяви Мариї у Водици. Тот ювилейни рок ринєсол велї духовни плоди и искуства зоз Єй присутносцу у нашим живоце. На предкладанє дзепоєдних, же би ше оможлївело и другим присц до Водици, уведли зме Службу у Водици каждей соботи аж по швето Непорочного Зачатия - по 8 децембер. У тим чаше до Водици приходзели числени вирни з Коцура, Нового Саду, Суботици, Кули, Вербасу, з Оджаку и других местох, а дзепоєдни мали и цо повесц о своєй причини прецо приходзели ту ґу Водицовей Мариї. Приходзела часто и єдна жена, та дзечнє виприповедала свой чежки живот и помоц котру ту чувствує од Мариї. Ту єй искуство.

Мария ме виратовала з моєй чежкей кризи

Пред 10 роками нагло ми умар мой мили супруг, котри кончел велї роботи и старал ше у фирми буц помоц нє лєм нашей, алє и велїм фамелийом. Його шмерц цалком пременєла мой живот. Остала сом зоз троїма нєпристановенима дзецми, нїхто з нїх ше ище нє могол сам старац о себе. Лєм хто таке прежил може ме дакус порозумиц и мой чежки криж. У тих моментох сом нє видзела нїяке шветло. Як сом го годна ношиц сама? На щесце, ту ми були нє лєм дзеци на велькей помоци и потримовки, алє и велї пайташки з котрима сом ше и скорей дружела. Проблем бул як далєй материялно? Водзиц фирму сом нє була у станю, а з чогошик треба жиц и мнє и моїм дзецом. Пришла ми така идея, а тиж ме и дзеци и пайташки потримали, почац зоз продукцию квеца. Гей, лєм я нє мала у тим искуства. Гоч за мнє то була, як ше гвари „нєможлїва мисия“ - кед сом уж до того вошла, велька ми потримовка була пайташка С. котра ми пома-

14

DZVONI

гала и у превоженю, и у предаваню на пияцох. А кед сом спадла до кризи, вона ми вше знала повесц – „Годна ти то, нє бой ше, будзе шицко добре!“ То ми вельо значело, єй щира потримовка, та сом помали ишла напредок. Ясно же сом ше уповала и на Бога, ша и мой покойни и цала його и моя фамелия були церковни, та сом свойо бриґи у молитви преруцовала на Бога и Мацер Божу, Марию, нашу Водицову. Тиж так кед сом нашла часу, пошла сом и до Водици. Алє, вельораз сом пре роботу нє сциговала. Друга велька духовна потримовка ми була єдна монахиня котра ме духовно дзвигала, часто сом з ню бешедовала, радзела ше, модлєли зме ше. Була сом свидома же ми ю „Хтошка“ послал. Ту були и други особи котри ми щиро помагали, особлїво духовно, и я им барз подзековна. Питала сом ше же чи сом заслужела таку помоц хтору ми давали мойо ближнї, бо сом ше чувствовала нєдостойна, видзела сом свойо гришки и препущеня... Раз ме так єден приятель поволал нєобовязно до Водици. Гвари – иду дзепоєдни зоз нас, та гибай и ти кед сцеш, так нєобовязно, щиро... Кед ми то гварел, у тим моменту сом почувствовала радосц же пойдзем до Водици, алє було вельо роботи предомну... Конєчно, цошка у мнє победзело, заблїсло якеш „шветло„ и я охабела шицко и рушела до

Водици. Рушела сом пре себе, а вец сом чула же моя добра пайташка котра ме тельо потримовала, у шпиталю... Пришли ми на розум слова котри сом чула, а и дзеци ми гуторели же ше треба нє лєм модлїц за потреби, алє знац и дзековац. И то ми прешло през главу. А тельо мам прецо дзековац... Служба була прекрасна, вечарша, соботова, кед ше завершує єден чежки и напарти дзень пред нашу Мацеру Марию... зоз єдним чувством же Вона зоз нами бо, як паноцец читал молитву - “На тим швеце нє мам нїкого хто би ми могол помогнуц окрем Тебе Пречиста Дїво Марийо...“ После того сом ище, як и велї, остала у молитви и цихосци коло студзенки, коло пещери.... А вец, зоз нову надїю и якимшик новим еланом и моцу рушела сом ше дому. Ютредзень сом наволала пайташку, а вона у шпиталю у „шок хижи“, прежила чежки хвильки. И кед ми гварела же єй живот „вишел на нїтки“, и кед то вигварела же то було всоботу теди и теди, прешол през мнє мраз, нє могла сом присц ґу себе... Ша то було праве теди кед зме ше у Водици модлєли, шицки вєдно, а я ше модлєла и за ню. Нє знам як то потолковац, алє сом похопела кельо значи модлїц ше и кельо нам Господь Бог и Мария праве теди, гоч зме и далєко єдни од других, а духовно зєдинєни – готови буц на помоци. Готови змоцнїц тоту „нїтку“ на хторей виши вельораз наш живот. После того сом ище моцнєйше почала ходзиц каждей соботи до Водици на Службу. Та гоч раз пре цошка и нє була Служба - я остала сама у Водици. Алє и то ми значело вельо, бо сом з Марию була „на само“ я и Вона лєм сами... А вец, єдней соботи зме пришли вєдно зоз уж теди досц окрипену пайташку С. котра зо мну и ище зоз єдну пришли подзековац Мариї за шицко и положиц шицку нашу надїю и животи наших найблїзших до Єй рукох, прешвечени же су там найсиґурнєйши. (Пририхтал о. В. Варґа)

lxtij 2023

Святителє

ЖИВОТ СВЯТИХ СВЯТИ СВЯЩЕНОМУЧЕНЇК ПОЛИКАРП (23.ФЕБРУАР/8.МАРЕЦ)

Епископ у Смирни. Тот вельки муж апостолски ше народзел як безбожнїк. Святи Йоан Богослов го уведол до вири Христовей и покресцел го. У вчасним дзецинстве Поликарп остал широта и спрам приповедкох, прияла го єдна ґдовица по мену Калиста и вона го виховала. Поликарп бул од самого дзецинства побожни и милосердни. Старал ше пот римац епископа у Смирни, Вукола, а и святих апостолох Йоана и Павла хторих особнє познал и слухал. Святи Вукол го рукоположела за презбитера, а пред шмерцу го положел за свойого нашлїднїка у Смирни. Апостолски епископове хтори ше зишли на хованє Вукола у Смирни, хиротонисали Поликарпа за епископа. Од самого початку, Поликарп бул обдарени зоз силу чудотворства. Так…вигнал злого духа зоз слуги єдного княза. Зауставел зоз молитву

СВЯТИ ПОРФИРИЙ ЕПИСКОП ҐАЗКИ (26.ФЕБРУАР/11.МАРЕЦ)

Тот вельки архипастир народзени у Солуну. Бул дзецко богатих родичох. Свою младосц до свойого 25. року препровадзел у своїм родним городзе, а потим напущел свой родни дом и шветови живот, и поцагнул ше до Мисирскей пустинї. Под уплївом доброго духовнїка Порфирий ше замонашел и пребул там полни пейц роки. Потим окончел паломнїцство до Святей Жеми зоз своїм вирним пайташом монахом Марком. Застановели ше блїзко при Єрусалиму и жили там у єдней пещери полни пейц роки. Похорели ше на ноги и вецей нє могли далєй исц. Заш лєм рачкуюци шорово були присутни

februar 2023.

єден вельки огень хтори ше розпалєл у Смирни. Кед тоти чуда видзели безбожнїки, преглашели го за єдного з богох. Зоз молитву приволовал диждж кед були сушни часи, виздравйовал людзох од нєвилїчлївих хоротох, пророковал итд. Пострадал под час власци цара Марка Аурелия. Три днї пред свою шмерцу предрек: ”За три днї будзем на службох Божих. Єдней ноци зявел му ше Господь Бог вошнє и виздравел го на ноги и так Порфирий постал подполно здрави. Кед бул вибрани за епископа у Ґази, Порфирий нєдзечнє и зоз чежким шерцом приял тоту длужносц. Теди у Ґази нашол лєм 280 християнох, а други шицки жителє були поганє, и то барз фанатични поганє. Лєм зоз свою вельку виру и сцерпеньом, Порфирийови ше удало Ґазаньох привесц до вири Христовей. Мушел особнє путовац до Царгороду ґу царови Аркадийови и Йоанови Златоустому патриярхови, же би глєдал потримовку у борби процив поганох. И достал потримовку од нїх. Идолски ше храми теди заварли, розваляли, а побудовала ше нова велька церква зоз трицец мраморнима слупами. Будованє тей церкви помогла царица Евдоксия.

упечени на огню пре Господа Исуса Христа!”. А кед го на треци дзень вояци влапели и одведли, вон виявел: ”Най будзе воля Господа Исуса Христа Бога мойого!”. И кед го одведли на судзенє и совитовали му най ше одрекнє Господа Бога и вири християнскей, Поликарп гварел: ”Нє можем пременїц лєпше на горше!”. Окреме Жидзи мержели Поликарпа, и намагали ше же би Римянє спалєли Поликарпа. Кед го звязаного положели на огень, вон ше модлєл Богови. И приказовал ше як стари, шиви и швицел як ангел Божи. И видзели шицки людзе як го облапя пламень, а нє дотика го. Судийове, престрашени пе тото зявенє, гварели катови (джелатови) най го преджобнє зоз копийом. И кед бул преджобнути зоз нього вишло барз вельо креви и так його крев загашела цали огень. А його цело остало цале и нєзгорене. Жидзи нагварели судию же би Поликарпа поховали по греческлим обичаю. И так бул спалєни. Поликарп страдал 167. року на Вельку Соботу.

Порфирий прежил досц длуго же би видзел за живота цалу Ґазу обрацену на християнство. Упокоєл ше 421.року. Чудотворец бул за живота и после шмерци. Його мощи ше и тераз чуваю у Ґази. о. мр Дарко Рац

DZVONI

15

30 роки “Дзвонох”

ТрИЦЕЦрОЧнЇЦа ДЗвОнОХ Пред трицец роками, дзешкаль у тим єшеньскожимским чаше поволал нас, нєвистати и вше полни з идеями о. Роман Миз як своїх сотруднїкох, прихильнїкох, младих интелектуалцох, священїкох, же бизме побешедовали о тим цо потребне нашей рускей и українскей заєднїци, церковней, грекокатолїцкей, у тим воєним чаше же бизме тоти чежки часи прежили и вишли з нїх зачувани як заєднїца. Паноцец Роман бул чловек кнїжки, знаня, просвищованя и тримал же нам треба фундаментовац видавательну дїялносц, насампредз кнїжкох и то рижних профилох. Здогаднїме ше 1993. року.

Война у Горвтскей и Босни и Герцеґовини. Розпад Югославиї. Велька инфлация... Безнадїйносц. Криза у културним живоце и у шицких обласцох дружтвеного живота. У НВУ „Руске слово” тиж криза. Алє така яка би нє мушела буц кед би було свидомосци же нам найважнєйше зачувац наших интелектуалцох, новинарох, професорох, паноцох и нашо институциї. Понеже „Руске слово” вше було державни орґан, од 1945. воно нєпреривно шлїдзело державну политику. Експоненти тей политики були, розуми ше, вше зоз нашей заєднїци. Даєдни були баржей свидоми, а даєдни менєй, же їх становиско нє вше и становиско векшини народу пре хтори су там. У тих рокох праве так и було. Векшина Руснацох були процив войни, процив пануюцей политичней системи хтора була наглашено националистична и од тей прикмети ше нє ошлєбодзела по нєшка, а од новинох и националней хижи ше глєдала лоялносц за воєну аґресию на Горватску и Босну и Герцеґовини. Векшина новинарох „Руского слова” були шицкого свидоми, та и тей двойней позициї руского новинара же єдно дума, а друге пише. Тоту позицию польски писатель Чеслав Милош наволал як кетман позицию. Тото дружтвене бависко могло тирвац до одредзеней гранїци, алє кед ше прешла червена линия, то постава безмислове. Цару царово, Богу Боже, так зме одховани, алє писац и потримовац очиглядни политично-пропаґандни становиска тедишнього режима єдноставно нє мож. Трицецрочни млади людзе то єдноставно нє можу прилапиц. Я теди мал трицец и да-

16

DZVONI

єден рок и нє могол сом ше помириц зоз тоту идеолоґию яка теди пановала. И послати сом, вєдно зоз даєднима колеґами на такволани примушуюци рочни одпочивок на хторим сом бул даскельо роки. Пред тим сом бул послати И на фронт, лєм тельо най знам же то мож и так. У тим чаше кед новини були у функциї воєней и националистичней програми шицки цо ше нє складали зоз тоту програму були буквално забранєни у новинох „Руске слово” и у виданьох тей хижи. На списку нєжаданих руских интелектуалцох и писательох були векшина наших критично розположених интелектуалцох. Вони були буквално вируцени зоз рускей литератури и явного живота. Прето ше створела велька потреба за алтернативним глашньком. Шицкого того бул свидоми о. Роман Миз и даєдни новосадски интелектуалци, та и ми, цо того пополадня ишли на схадзку до о. Романа. У авту зоз Коцура до Нового Саду ишли о. Владислав Варґа, Микола М. Цап и я, Микола Шанта. У авту зме, дабоме, бешедовали як о. Романа прешвечиц же нам насампредз потребни часопис. Вон преферирал кнїжки, едицию „Конєц двацетого вику” бо му кнїжки були преокупация цали живот, а ми преферовали часопис, бо зме були свидоми яку чкоду ше нанєше нашей популациї у тим чше док нєт шлєбодней информациї.

На схадзки так и було, як зме ше порадзели у авту. Даме предносц обявйованю часописа. Прициснул у бешеди о. Варґа, прициснул Цап, а и я нє заоставал у описопаню нєвигодних обставинох за роботу у тедишнїм „Руским слове”. И цо барз интересантне, обачиц феноменолоґийно. Як ше такой найду поєдинци хтори таки репресивни час препознаю як вигодносц за витворйованє своїх амбицийох и за политичне профилованє. Такой ше нашли тоти цо буду кончиц репресалиї над нєистодумнїками. Нє мож повесц же то пре нєрозуменє ситуациї. Єдноставно, тот простор новинарских циґанствох, политичних манипулацийох, вони препознали як идеални за свойо дїлованє. Вони були тоти цо правели списки нєжаданих особох на бокох новинох, вони були тоти хтори означовали чийо арґументи правовирни, а чийо фалшиви. Нїхто их нє меновал за то, гибаль их и меновал, а

lxtij 2023

30 роки “Дзвонох” най нє знам, алє вони превжали полуги рускей култури, информованя и видавнїцтва до своїх рукох. И, здобувало ше упечаток же уживали у тей и такей улоги. Препознали историйну прекретнїцу, подумали же ше им щесце ошмихло, а у ствари споза того нїби щесца, скривало ше глїбоке нєщесце и особна траґедия и историйна означеносц з неґативним предзнаком. Теди то нє було видно, алє тот кому ориєнтир морал, вон то препознавал же на хторим боку треба буц у таким чаше.

Хто будзе рихтац часопис? Хто буду сотруднїки? Хто будзе редакПарох керестурски о. Михайло Макай пошвецел просториї тор... Шицко то пришло на дньови редакциї „Дзвонох” у Новим Садзе. порядок. Микола М. Цап предложел най ше часопис вола „ДзПерши числа „Дзвонох” ушорел о. Роман, а позвони”, так як ше волал грекокатолїцки часопис цо нєйше, кед вон похопел же то нєлєгка робота хтора виходзел у України медзи двома войнами. Шицким ви мага професийносц, замодлєл Михала Рамача най ше попачел предлог, та так часопис достал мено. Я бу дзе редактор. Теди Дзвони були моцни, мали добру на себе вжал обовязку же за перше число направим интервю зоз бардом нашей литератури Михалом Ко- концепцию, при сотруднїкох була дзека за писанє. вачом и то таки интервю яки би сигурно теди нє мо- Паноцец Роман ше старал о финансийох. Думам же гол обявиц у „Руским слове”. Здогадуєм ше же сом од нємецкей церковней фондациї достал средства за му ше, медзи иншим опитал же як ше чувствує кед го тот нє мали проєкт. Коло „Дзвонох” ше позберали дзепоєдни обвинюю же є українофил. Вон на тото шицки гевти цо их тедишнї режим означел як нєжапитанє єдноставно одвитовал же волї буц фил як даних у рускей и українскей явносци. З „Дзвонами” фоб. Волї любиц як мержиц. Познєйше сом написал почало шлєбодне информованє при Руснацох хторе фельтон о паломнїцтву до Зарваници, святилища у ше предлужело познєйше после политичних пременУкраїни дзе цали українски и русински народ пошве- кох 2000. року кед шлєбода информованя пришла и цени под покров Мацери Божей, на Служби на хто- до „Руского слова”. рей були присутни милион людзе. Нєшка, тримам же би „Дзвони” требали так най ше орґанизую най буду злук медзи народом и паноцами. Най буду глашнїк нашей Церкви, по руски и українски. Кед повем Церкви, ту думам на народ, бо то наша Церква. Наш народ. Най трима тоту традицию хтору зарисовал Гавриїл Костельник у приблїжованю и розуменю медзи Руснацами и Українцами з тих просторох бо политични режими вше маю девизу – завадз, та пануй! Дзвони ше од самого початку намаги тримац ровновагу и на тим курсу треба най и останю. Вони чадо общого грекокатолїцкого швета. Микола ШАНТА

februar 2023.

DZVONI

17

Духовносц

ЖИВОТ МАЛЕЙ ШЕСТРИ МАРИЇ МЕЛАНИЇ Шведоченє єй дзивки Меланиї

Мария Рац народзена Иван, народзела ше 17. 3. 1916. року. Ище як дзивка барз ше любела модлїц и мала жаданє пойсц до манастира. Єй родичи ходзели до церкви, були скромни, худобни парасти и барз сцели же би ше вона одала, окреме оцец. Понеже нє сцела увредзиц свойого оца, пристала ше одац. Зоз мужом жила штири роки и мала сина и дзивку. За тот час єй муж бул у войски, похорел ше и одпущели го як нєспособного. Врацел ше дому хори. Мац и оцец ше порадзели же ше буду кажди дзень модлїц вєдно за оцово здравлє. Медзитим, з дня на дзень його хорота напредовала, и воля Божа була же пошвидко умар.

Мария остала сама з двоїма дзецми кед мала 21 рок. З вельку виру до Бога жила у доме своїх родичох, котри були стари, та пошвидко и вони помарли. Дзеци ховала по християнски и попристановйовала их. Остала сама, скромно облєчена, ходзела на наднїци и до церкви. Пенєжи нїґда нє мала вельо. Нашпоровала з Божу помоцу и пошла на паломнїцство до Святей Жеми.

Ридко кеди була застарана, а вше весела и нашмеяна. У бриґох ше уповала на Бога и прето була щешлїва и моцна.

18

DZVONI

будзела ше, шедла на посцель, а хижа єй була ошвицена. При нєй над посцелю стала Мац Божа. Мала барз красни желєни шмати, а руки тримала розширени. Злєкнута мац гварела Мацери Божей: „Марийо я це барз любим.“ Мац Божа єй одвитовала: „Придзеш ґу мнє кед ме так барз любиш?“ Придзем гоч такой – одвитовала єй моя мац. Теди єй Мац Божа гварела же придзе ґу нєй пошвидко. Мац ше опитала: „А дзеци?“ Будзеш их видзиц – одвитовала єй Мац Божа. Ище моя мац гварела Мацери Божей: „Марийо, яку маш барз красну шмату.“ Мац Божа єй одвитовала: „И твоя пристойна.“

Исусова мала шестра Мария Мелания Нашла пайташки таки як и вона, котри ходзели до єй обисца на молитву. Шицки дзевятнїци модлєли ше у єй доме, а капурка була вше отворена за каждого хто сцел присц на молитву до нєй. Кажди штварток и перши соботи у мешацу модлєло ше у цихосци при єдней швички.

Кед мала 48 роки, єдней ноци пришнїла ше єй Мац Божа. Зо-

Теди ше у хижи зацмело и Мац Божа нєстала. Мац злєкнута до рана, док ше нє розвиднєло лєм ше модлєла. Кед слунко зашвицело, такой пошла до своєй дзивки Меланиї. Кед сом моєй мацери одомкла капурку, зоз веселима слизами на очох ми гварела: „Но, моя дзивко, я уж пошвидко умрем.“ Но, та чом? – питала сом ше єй. Нє було нам ясне же цо то ма буц, по словох Мацери Божей. Медзитим моя мац нє трацела надїю, прето ше и далєй вельо модлєла. Гварела ми: “Шицко то Мац Божа пошори.“ (Предлужи ше)

Пририхтал о. Владимир Медєши

lxtij 2023

Представяме Ш. ТЕРЕЗИЯ СОПКА СНДМ З РУСКОГО КЕРЕСТУРА

вШЕ З ОШМИХОМ И ДОбрУ наМИрУ Исус гварел: „Так най швици ваша шветлосц пред людзми же би видзели вашо добри дїла и славели Оца вашого котри на нєбе“ (Мт.5, 16). Так и кажди з нас поволани охабиц за собу часточку шветла и буц шведок Оца нєбесного. Понеже означуєме 130 роки шестрох Служебнїцох, попробуєме представиц їх гаризму и як вона одгукла у обичним живоце.

Понеже керестурски парох мал операцию клуба при єдному нашому дохторови з Вербасу, спомнул му же є паноцец з Керестура. Дохтор ше му опитал чи позна шестру Терезку Сопкову. Кед му паноцец потвердзел, дохтор му гварел же вона го вельо научела кед робела на гирурґиї. Парох ше зачудовал же як тот дохтор и после вецей рокох як ш. Терезка вецей нє роби у вербаским шпиталю, ше и далєй здогадує на ню и то у найкрасшим шветлє. Шестра Терезия (Ксения) Сопка народзена 1950. року у Руским Керестуре, у доме худобнєйших, алє побожних родичох. Гоч вона нє дзечнє приповеда о своїм поволаню, гвари нам же поволанє за монашество почувствовала ище пред законченьом основней школи. То було, як гвари, цошка спонтане - зоз свою пайташку нащивела побожну водительку Трецого чину, хтора ше им опитала: Прецо би ви два нє пошли до манастира? Тоти слова у єй души порушали поволанє. На законченю осмей класи учитель дал писмени задаток на тему – ′Цо постанєм после законченя школи′. Понеже пре комунистични режим нє могла написац же сце буц монахиня, написала же сце буц медицинска шестра. Тото ше и зисцело. После основней школи пошла до манастира и гварела же сце буц часна шестра. Настоятелька єй гварела же є ище млада, було єй 15 роки, и же прето нє може ступиц до манастира. Терезка, теди ище Сенка, ше почала бранїц - як же могла свята Мала Терезка од Исуса достац окремне допущенє тиж на 15 роки!? Настоятелька прилапела єй

februar 2023.

ш. Терезия Сопка

арґумент та ю вжала, алє лєм на пробу, бо нє знала чи вона витрима и чи то нє лєм даяке дочасове одушевиє. Понеже сцела учиц медицину, шестри ю послали до Нового Саду, ґу ш. Йосафати Монаровей, дзе уписла штредню медицинску школу. Лєм, як гвари, у цивилних шматох, а анї их нє мала, бо родичи нє могли купиц дацо шорове за варош. Так почала єй животна драга. Шестра Терезка закончела школу и почала робиц у вербаским шпиталю. Жила у манастире вєдно зоз ш. Веронику, ш. Гавриїлу и ш. Авґустину, од котрих остатнї два уж давно покойни. Кед зме ше єй опитали яка то була єй мисия у чаше комунизму, кед за духовни особи нє було вельо шлєбоди, шестра гвари же на роботи нє мала проблеми, окрем кед почала воловац паноцох же би висповедали, покресцели або и повинчали умераюцих. А таких було надосц, и нє було лєгко достац дошлєбодзенє за уход паноца до шпиталю. Но, понеже ю уж упознали, знали же вона нє роби нїч ′страшне′ та єй ′препатрели през пальци′ и допущовали. Як шестра гвари, дакеди було и нагло, та мушела и сама покресциц. Так раз поведзене младей мацери, здогадує

ше добре шестра, же кед ше єй дзецко народзи - такой умре. Прето вона душнє прибегла и сама покресцела мале дзецочко. Тиж и єдного младого богатого леґиня котри умерал, кед ше оцец спроцивел кресценю, вона го прешвечела и покресцела. Други случай бул же ше жена нє могла висповедац бо є нєвинчана. И на тото Терезка знала одвитовац, та поволала паноца. Паноцец ю повинчал у шпиталю, висповедал и на концу жена на мире умарла. Таки дожица було надосц и вельораз ризиковала же пре тото страци роботу. Шестра вше була порихтана шицким помогнуц, буц дежурна и одменїц колеґох на державни швета. Дохторе приходзели на їх „Славу“ кед у каплїци означовали Кирбай Непорочней Дїви Мариї, котрей була пошвецена каплїчка у манастире, и мали лєм слова подзекованя и похвали за, як гварели, окреме гуману мисию шестрох. Тераз ш. Терезка жиє свойо пензионерски днї у Керестуре, алє и є далєй активна вшадзи дзе може помогнуц. Вше приходзи на штвартково друженя у Каритасу, з присутнима ше модлї и шпива, а кажде рано и вечар у церкви ше зоз другима шестрами модлї за цали валал. У шлєбодним чаше бере метлу и лопату та, гоч вонка пада диждж, шнїг вона замета и одруца шмеце же би вирни мали чисти дражки и порту. А же то хтошка и видзи, потвердзує и факт же раз ту случайно бул єден фаховец за еколоґию з Беоґраду, та кед видзел яка церковна порта попораєна – одушевел ше зоз Керестуром. То насправди тото шветло у живоце ш. Терезки о котрим бешедує Исус. Шветло хторе видлїве и преславює нашу Церкву и Господа Бога. Най би живот котри пред ш. Терезку и далєй бул лєм тото исте – шветло и вирним, и нєвирним, зоз животом и шведоченьом, вельораз без словох, алє вше з ошмихом и зоз добру намиру. Ана В.

DZVONI

19

Грекокатолїцка Церква ИСТОРИЯ И ИДЕНТИТЕТ ГРЕКОКАТОЛЇКОХ (2)

вОСТОЧна ШИЗМа (вЕлЬка ЦЕркОвна ШИЗМа) 1054. рОкУ

Велька шизма (шизма по гречески розкол) означує канонске оддвойованє и претаргнуце литурґийного єдинства медзи Римску церкву и Царгородску патрияршию 1054. року. У тот час зоз Царгородску патрияршию владал патриярх Келуларий, а на чолє Римскей церкви бул папа Леон IX. Як зме читали у прешлим тексту, коренї тей шизми походза ище зоз прешлих викох, можеме повесц ище од кеди цар Диоклециян подзелєл Римске царство на восточне и заходне, лєбо од 330. року, кед Царгород постал нови главни варош Римского царства. Єдну з причинох можеме найсц и у борбох медзи иконоборцох и иконокластох, и у Фотийовей шизми у дзевятим вику. Тото шицко кулминовало у ХI вику кед приходзи до велькей восточней шизми 1054. року. Тиж так причина була и тота же нормански народи загрожели южней Италиї. Першобутни циль бул же би ше Византия и Рим зєдинєли у борби процив Норманох. Алє, умишаносц римского папи до тей ствари патриярх Келуларий похопйовал як способ же би ше му одняло власц и авторитет. Ровноправного процивнїка нашол у кардиналови Хумбертови, хтори 16. юлия 1054. року положел на олтар булу зоз хтору екскомуникує патриярха и його помоцнїкох. Патриярх Келуларий теди 24. юлия зволал синод на хторим екскомуниковал римского папу и римску церкву. Так ше 1054. року Церква подзелєла на Православну и Католїцку. Шизма 1054. року нє була перша шизма у истрориї церкви, алє вшелїяк була найзначнєйша. Од теди Римокатолїцка церква припознава верховну власц папи римского, а Православна церква дава першенство патриярхом Царгороду, Антиохиї, Єрусалиму и Александриї. Православна Церква трима же верховну власц може мац лєм собор шицких патриярхох. Заходна и восточна Церква ше ище вельо скорей оцудзели. У седмим столїтию приходзи до експанзиї исламу, и траценє Єгипту и Сириї приведло до ище векшого оддзельованя несториянцох и монофизитох од другей церкви. Тоти заєднїци ше мушели прилагодзиц муслиманскому швету и почац автентични церковни живот под муслиманску власцу. Теди ше християнски восток и почина виєдначовац зоз византийску церкву. Римске царство створело автентичну и моцну державу коло Медитерану. Приходзи до вше меншей комуникациї медзи византийску и латинску Церкву. Насампредз пре язик. На востоку ше бешедовало по гречески, а на заходзе по латински. Нєпостоянє заєднїцкого язика

20

DZVONI

приведло у добрей мири и до духовней оддалєносци Рима од Царгорода. Тиж так и розличносц у обрядох допринєсло до ище глїбшого подзелєня. Як главна причина нєскладаня медзи християнским восПапа Леон IX током и заходом було и тото же 451. року на Калцедонским соборе воздзвигнути на висши уровень царгородски патриярх, бо ше Царгород тримал за нови Рим, цо папа Леон I нє жадал прилапиц. Так през вики маме рижни шизми и явни нєскладаня медзи восточну и заходну Церкву. Наглашел бим ту насампрец Фотийову шизму у IX вику. Михайло Келуларий, патриярх, бул нашлїднїк патриярха Алексия Студита (1025 – 1043) хтори бул насампредз монах и так и владал на патрияршим трону. Намагал ше реформовац Церкву, алє бул досц слаби владар у смислу же толеровал велї нєканонски ствари и збуваня цо ше дотика царского двора. Келуларий, ище як млади аристократ участвовал у велїх протестох и приповедало ше же жада царску коруну. Кед ше то одкрило, єдине цо му остало то пойсц до манастира. Зоз манастира постава патриярх 1043. року. Стан у церкви хторе нашлїдзел була велька оддалєносц медзи византийску и римску Церкву, алє и стан єдней скоро формалней нєзависносци византийскей Церкви од римскей Церкви. Политичне оцудзованє приведло и до обрядного и теолоґийного оцудзеня. На заходу 1048. року вибрани нови папа Леон IX. Папа Леон бул ґерманского походзеня и зоз нїм до Риму приходзи ґерманска струя хтора жадала одредзени реформи у Церкви. Папа Леон меновал даскелїх кардиналох зоз тей струї клера. Найзначнєйши му бул совитнїк монах Хумберт, хторого папа Леон поставел за кардинала де Силва Кандида и надвладику Сицилиї. Папа Леон ше борел процив симониї, алє и процив женїдби паноцох. Но, за високе священство, малженство нє було

lxtij 2023

Грекокатолїцка Церква нїґда уведзене, алє обични паноцове ше женєли и церковни маєток вец часто преходзел до рукох фамелиї паноцох. То була утрата за Церкву и папа Леон зоз синодалнима ришенями наредзовал целибат медзи римокатолїцкима паноцами. Забраньовал строго вирску симонию. Зоз тим наглашовал абсолутни примат папи. Леоново, а насампредз Хумбертово заключеня о папским примату и питаньох церковней пракси, приведли до церковней шизми 1054. року. Часц южней Италиї хтори теди припадал Византийскей церкви у XI вику загрожовали Сарацени. Норманє отамадз поцисли и победзели Сараценох. Норманох у Византиї вше тримали за цудзинцох и варварох. Ту ше и папска и византийска политика складали коло того же Норманох треба поциснуц и складали ше у тим же треба зробиц союз и зєдинїц ше процив Норманох. Найгласнєйши у тей идеї бул византиєц Арґирос, хтори бул капетан италиянских територийох византийского царства. Цар Константин IX ше складал зоз тим планом, алє патриярх Келуларий бул процив того. Келуларий видзел у тих идейох же му ше жада одняц власц над южну Италию. Прето Келуларий почал прешлїдовац латинскиу церкву. Позаверал латински манастири у Царгороду, осудзел обичай Евхаристиї зоз бесквасним хлєбом, осудзел целибат и осудзовал доруцени Филиокве (же Дух Святи виходзи нє лєм од Оца, алє и од СИНА) до Вируї. Тиж так и римска Церква осудзовала византийску за вецей як 90 герези. У медзичаше ситуация у южней Италиї ше заоштрела. Арґирос поражени од Норманох, а тиж так и папа Леон. Норманє загарештовали папу. И тераз бул потребни союз найбаржей. Цар Константин глєдал условиє за союз же би ше престало зоз медзисобним обвиньованьом и нємиром у Церкви. Так же Келуларий ше мушел умириц и пристац на спорозуменє. Римска курия послала леґатох до Царгороду же би ше успоставел мир на чолє зоз Хумбертом. Зоз нїм бул римски канцелар Фридрих Лотариншки и надвладика Петро зоз Амалфия. Кед сцигли до Царгороду, цар их крашнє приял, алє нащива патриярхови була жимна. Римяном ше видзело же им нє дано достаточно чесци и стретнуце ше закончело зоз придаваньом папового посланя, писма, хторе, поволуюци ше на Констатиновску даровнїцу, хтору у Царгороду тримали за виродостойну и на безусловни папов примат хтори походзи зоз Петрового нашлїдства, глєдали най ше припозна римски юрисдикцийни примат заходних обичайох. Патриярх видзел же му то подкоповало авторитет. И папово леґати нє окончели роботу по котрей пошли. Но вшелїяк на олтар Гаґия Софиї (церква Свята София) у Царгороду 10.7.1054. року положели булу зоз хтору екскомуникую, одруцую од Церкви и вири патриярха и його помоцнїкох. Папа Леон IX уж єден час бул умарти кед ше тото случело. Нє можеме утвердзиц чи леґати то знали, чи

februar 2023.

нє. Цар, у тот час кед му преведли булу, поволал леґатох назад, свидоми пошлїдкох, же би то ришели зоз диялоґом. Алє то нє було у интересу патриярха, хтори позберал народ и зробел так же би ше леґати чувствовали загрожени. Так же пробованє помириц ше нє поспишело. Теди цар одустал од помиреня. Шлїдуюцей нєдзелї, 24.7.1054. патриярх зволал синод на хторим екскомуниковали Римску церкву. Так ше случела велька восточна шизма 1054. року. Но, патраци зоз правнима очми, спорне чи медзисобна ексомуникация була виродостойна, понеже папа Леон IX умар ище 19. мая 1054. року и то поцагує питанє чи кардинал Хумберт у ствари бул овласцени за таку правну и вельку ствар. Нови папа Виктор II вибрани аж рок после 13.4.1055. року. Формално правно, Хумберт нє принєсол булу процив цалей Православней церкви, алє лєм процив патриярха Михайла и його совитнїкох. Тиж так и Келуларий нє екскомуниковал папу и Римску церкву, алє лєм леґатох. Можлїве же помедзи було лєм єдно траґичне нєпорозуменє, дисциплински питаня, понеже вирски доґми нє були у штредзиску дискусиї. Аж зоз часом, християнє постали свидоми же пришло до шизми медзи Римску и Византийску церкву.

Карта вирского подзелєня 1054. року Обновенє єдинства од теди та по тераз главни циль християнства. Єдинство пробоване на другим Лионским соборе 1274. року и на Фирентинским соборе 1453. року. Гоч Церкви и тераз подзелєни, папа Павло VI и патриярх Атенаґора 7. 12. 1965. року медзисобно утаргли анатеми (екскомуникацию) хтори преглашени 1054. року. (Предлужи ше у шлїдуюцим чишлє) о.мр Дарко Рац

DZVONI

21

Призначуєме РУСКИ КЕРЕСТУР:

пОЧаТОк пОСТУ – нєДЗЕля прЕбаЧОваня

Пред початком Вельконоцного посту, вше ше чита євангелия у котрей Исус ясно гутори же кед ми себе нє пребачиме, анї Бог нам нє може пребачиц нашо грихи. Як видзиме, Исус нас кладзе пред вельки алє шлєбодни вибор, же нам пребачи або нє кед и ми себе, єден другому, пребачиме або нє. Так як цо бул цалком ясни и радикални кед гварел же до нєба пойду лєм тоти котри накармели гладних, напоєли смиядних, нащивели хорих и тих цо у цемнїци (гарешту), а кед зме им нє помогли, вец за своїм власним вибором – будземе одруцени од Нього. Сиропусна нєдзеля нас поволує на радикалну пременку у одношеню спрам своїх ближнїх, од чого завиши Божа благодат, ласка, любов спрам нас кед зробиме правдиву пременку и пребачиме, одпущиме, попробуєме ше помириц з ближнїма... Дакеди думаме же то Исус лєм так гварел, думаме же можеме прейсц прейг того и нє помириц ше. И ту вельке зло, бо зли дух нас прешвечує насампредз же ми сами анї нє виновати, та вец цо ше маме мириц медзи собу. Най тот други придзе та най ме пробує модлїц за помиренє, та вец и я зробим свою часц. Алє, цикаве же Исус у єдней євангелиї од Матея анї нє спомина хто виновати або нє, вон ясно гвари - Кед дахто ма дацо процив тебе.... И ту Вон глєда наш одлучуюци крочай рушиц ше и полагодзиц одношеня. Та гоч и нє даяки вельки звади, досц лєм кед дахто ма дацо процив тебе. Вельку пременку то Исус вимага, алє кед сцеме буц наисце його и плодоносно напредовац у тим чаше рихтаня до страшней шмерци Исуса котру вон поднєсол з любови до нас, вец и ми маме зробиц даяку векшу и меншу пременку на лєпше, на злєпшаню наших одношеньох. Прето то важне указац и символично. То ше и случело на пияткових друженьох за дзеци у каритасу у Керестуре пред Нєдзелю Пребачованя. Млади паноцец Ярослав Варґа понукнул тоту стару праксу котра уж давно вишла „з моди“ медзи нами и зробел приклад як би требало модлїц других за пребаченє. Вон перше, а вец шицки други - и старши, и младши, ишли єдни ґу другим и модлєли, а дах-

то и на клєчаци, пребаченє зоз словами – „Пребач ми, брату/шестро“, „Пребач ми кед сом це увредзел“. За дзеци то було окреме цикаве искуство, а емоциї були присутни при облапяню и пребачованю та вец о тим паноцец наказовал и у церкви на саму Нєдзелю. Як вон гварел, тота пракса постої и на України, у ужгородским семинару, а тиж и у Канади, дзе вон єден час пребувал на студийох. Прето, добре би було кед би зме, та гоч лєм у думкох, символично з руку, з попатрунком, алє цалком озбильно пребачели єден другому уходзаци до того Посту. Ана А.

МОДЛЇМ, ПРЕБАЧЦЕ Цо було, було, прешло, нє тото ме терхує, алє кед же мож най ме то обкерує.

Стукаюци под терху живота, нєстала зо мнє цеплота, у думкох нє радосц, дримота, як би ше поведло – була то нїяка робота.

Пребачце ми наймилши мойо, кед нє бул сом тот оцец прави, та прето тераз зармуток, на полїчки у моєй глави. И ви, знани и нєзнани, и вам ше пребачуєм. Прецо то шицко так було, нє знам як най потолкуєм.

Тот цо подкладал ми ногу, тераз го з далєка керуєм, ознова будзем тот прави, то щиро обецуєм. Исусе, буц ми на помоци. Славко Афич 25.2.2023.

22

DZVONI

lxtij 2023

Призначуєме У КОЦУРСКИМ КАРИТАСУ ОТРИМАНИ ШТВАРТИ „ПРАДКИ“

ОбнОвИЦ МЕДЗИлюДСкИ ОДнОШЕня

Парохиялни Каритас „Марийов дом“ у Коцуре уж по штвартираз орґанизовал „Прадки“. На „Прадкох“, хтори отримани 16. Фебруара, зишли ше прейґ 80 особи рижних возростох - як тоти найстарши, котрим и найбажрей потребни таки друженя, так и тоти штреднї ґенерациї, млади, та аж и дзеци. Гоч „Прадки“ штварти по шоре, коцурски Каритас бул медзи першима у наших парохийох котри отримал “Бал за старших“ ище пред 20 роками. Теди то була велька новосц - хтошка жада розвешелїц старших, котри сами дома, нє можу нїґдзе исц... О причини таких друженьох Янко Салонтаї, координатор парохиялного Каритасу у Коцуре, гварел - „Прадки“ орґанизуєме пре пестованє добри медзилюдских одношеньох яки дакеди пановали, а тераз су барз загрожени. За тото єст вецей причини: пре школу, роботу и инше нєт часу анї за свою власну фамелию, а ище менєй за дальшу родзину, приятельох и сушедство. Прето сцеме ознова нєпостредно комуниковац, зисц ше, сциснуц руку єдни другим, попатриц себе до оч, а нє лєм так поверхово. Каритас жада помогнуц шицким кому потребна помоц, алє кед ше нє будземе дружиц єдни з другима - нє будземе анї знац цо другим потребне, у чим им то конкретно можеме помогнуц, у якей ше ситуациї находза. О тим стретнуцу бул и прилог Златки Перович на Телевизиї Войводина, у нєдзельовим Маґазину. Давно, пред вецей як 20 роками, кед тот Центер Каритасу у Коцуре помогли збудовац Каритас зоз Удинох (Италия), волонтере того Каритасу гварели же окрем за старших, тот Центер би мал повязовац ґенерациї и орґанизовац друженя за старших и за дзеци, котри приноша поцешенє и радосц старшим ґенерацийом. Тото ше и зисцело на тим друженю, бо на нїм була и младша фолклорна ґрупа дзецох зоз КУД „Жатва“ з Коцура. Млади танцоше принєсли шицким радосц зоз коцурским танцом „Парадича“ и указали же нє забуваю свою традицию. Треба спомнуц и гудацох, хтори добродзечнє грали и шпивали - Саша Хромиш, Кимо Бесерминї и Михайло Будински, познати по своїх

februar 2023.

числених наступох и наградох у музичней кариєри. На „Прадки“ пришли и госци з Руского Керестура. Госци були тиж рижних ґенерацийох – и старши, и младши, а медзи нїма була и координаторка парохиялного Каритасу Соня Алексич и паноцове о. Владимир Медєши и о. Ярослав Варґа з панїматку Ану, котри помогли коло превозу. Волонтере коцурского Каритасу ше окреме постарали як найкрасше вигосциц присутних зоз традицийнима рускима єдлами. (О.Р.)

ЧарівнЕ ріЗДвО У ΙнДЖіЇ

7 січня на Ιнджійській парохії було справжнє свято. Народженна маленького Ιсуса пришла прославити велика кількість парафіян. Вірники різного віку, з посмішками на обличчях, співали колядки, прославляючи народження Христа. А Хор „Успіння пресвятої Богородиці“ заколядував нам колядки, які вони готували на Різдв’яний концерт у Сримській Митровиці. О. Михайло Шанта прочитав усім різдв’яне привітання Владики Георгія Джуджара, також щиро подякував парафіянам за те, як вони гарно прикрасили церкву до свята. Святкові ялинки в яскравих вогниках, оригінально зроблений макет стайні, де народився Ιсус, зелене жито ‒ все це додало святковості службі. Як сказав парох, о. Михайло, в такій гарній церкві може народитись маленький Ιсус. Ι зазначив, що наша церква завжди гарно виглядає, коли приходять свята. За її виглядом можна зробити висновки, що люди, які тут трудяться дійсно вкладають серце і душу в неї. Після служби було мирування і час за спільну фотографію. Приємно спостерігати, що кожного року, така фотографія містить все більше людей, молоді та дітей, посміхнених і щасливих.

Наступного дня також була служба „Собор Пресвятої Богородиці“, де звучала гучна молитва і коляда. Після служби ми побажали гарно виступити членам нашого хору на концерті і переповнені божим благословінням пішли додому, щоб розділити радісну вістку про народження Христа з своїми найближчими. Адже народився наш спаситель, який так нас любив, що віддав своє життя за нас.

DZVONI

23

На здогадованє

лаСтовки Вельораз роздумуєм о тим цо людзе приповедаю о морских ластовкох. Тоти мали птици знєшу свойо вайца на морским побережю. Будую свойо гнїзда у форми лабди и так го твардо набию же морска вода нє може до гнїзда войсц. Лєм на верху охабяю мали отвор за диханє. До того гнїзда знєшу ваїчка, ховаю свойо потомство. Кед их нєсподзива морска плима, вона их сама дзвигнє до горе и гнїзда плїваю на габох, а вода им нє може начкодзиц – нє зачиря ше. Воздух котри предзера през мали отвор на верху служи источашнє и як ровновага, так же тоти мали ладьочки оставаю у мирним окруженю и нїґда ше нє превраца. Най нашо шерцо будзе як и тото гнїздочко. Можу го спокушовац страхоти и бурї швета, алє вони нє предру нука бо воно ма горе, спрам нєба, отвор же би дихало и жило у Господу.

Покля морски ластовки будую свойо гнїзда, а їх млади ище слабучки же би могли поднєсц гук моря, Бог их бере до своєй опики. Тота иста доброта котра панує зоз шветом, чува гнїздочко нашого шерца процив каждого зла швета за Його святу любов. О, як любим тоти птички котри окружени зоз плиму и жию лєм од воздуха, котри ше скриваю на морю, а патра лєм на нєбо! Плїваю як риби и шпиваю як птици, а же би ше охранєли од габох, маю сидро руцене нє на долу, алє на горе. Най нам милосердни Исус удзелї же би и ми, гоч пребуваме у целу, жиєме по духу, же бизме у штред гордосци швета дзвигали погляд ґу нєбу и фундамент своєй надїї вше пренаходзели у висотох. Франциско Салезиянски («Дзвони», 2013. рок; пририхтал: Юлиян Пап) НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 3. фебруара 2023. року после краткей, а чежкей хороти одпутовал до вичносци наш мили супруг, оцец и дїдо

МИРОСЛАВ САБАДОШ (1952 - 2023) зоз Нового Саду

Вично го будземе чувац у найкрасших памяткох и споминац у шицких молитвох. Чежко вериц же занавше пошол од нас, алє вериме же ше раз стретнєме там дзе нєт болю, бриґи и хороти. Його наймилши: супруга Ганча, син Мирослав зоз супругу Мирелу и дзивку Сару, и дзивка Весна зоз супругом Даниєлом и дзивку Мартину.

Най спочива у мире Божим медзи добрима ангелами!

«Благослов, душо моя, Господа!»

(Пс 104, 35)

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Наполнєли ше шейсц мешаци як нас зохабел мой супруг, тато, дїдо и брат

МИХАЙЛО МАКАЇ (1959 – 2022) з Руского Керестура

Зоз любову и почитованьом чуваме памятки на тебе. Супруга Мария, дзеци Моника, Михаела и Мая зоз фамелиями, браца и шестри зоз фамелиями.

Спочивай у мире Божим!

24

DZVONI

lxtij 2023

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ На наших милих

МИХАЙЛО РАЦ (1948 – 2015)

ЯНКО КАНЮХ (1947 – 2009)

МАРИЯ КАНЮХ нар. ДУДАШ (1919 – 2003)

МИХАЛ КАНЮХ (1915 – 1998)

«Видзели шицки конци швета спашенє Бога нашого.»

(Пс 98, 3)

з Руского Керестура

Красни памятки на вас чуваю вашо наймилши

Спочивайце у мире Божим!

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 28. фебруара 2023. року наполнюю ше 23 жалосни роки як нас занавше зохабел наш мили и єдини син

ЙОАКИМ ДЖУДЖАР (ЯШО) (1960-2000) з Руского Керестура

Роки преходза, а боль за тобу у наших боляцих шерцох навики остава. Нїґда це нє забудземе. Ожалосцени мац Гелена и оцец Владимир.

Спочивай у мире Божим!

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

Дня 21. януара 2023. року преселєла ше до вичносци наша мила

МАРИЯ НАДЬ (1939 – 2023) з Руского Керестура

Красни памятки на ню буду чувац єй шестра Ана Киш з дзецми и їх фамелиями.

Най спочива у мире Божим!

februar 2023.

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 22. фебруара 2023. року наполнєлня ше 18 жалосни роки як у вичносци наша мила супруга, мац и баба

МАРИЯ РАЦ (1958 - 2005) з Руского Керестура

У красних памткох и молитвох чуваю ю супруг Михал, дзивка Снежана, жец Михайло, син Владимир, нєвеста Наташа, дзивка Мария, жец Здравко и унуки Филип, Дияна, Дамян, Сара и Дарио.

Спочивай у мире Божим!

DZVONI

25

Обвисценя

пОМОЖМЕ ЗбУДОваЦ МарИйОв ДОМ „ЕМаУС“ У вОДИЦИ

„ДОК ЄСТ ВОДИЦИ – БУДЗЕ И НАС“ (архиєпископ Сеґеди)

Ваша любов и подзековносц Мариї Водицовей за кажду Єй ласку, потїху и помоц най будзе позната шицким людзом! Най ваша пожертвовносц пошвидша виполнїц Марийово жаданє же би нас цо скорей позберала шицких вєдно, зоз Бачкей и Сриму... зоз цалого швета дзе нас доля одведла. Вашо пожертви можеце послац на рахунок парохиї у Руским Керестуре, а вашо мена буду записани нє лєм у шерцу Марийовим, алє и у нашей историї Водицовей Мариї.

Grkokatolička parohija sveti Otac Nikolaj, Ruski Krstur

Динарски рахунок: 160 –521416 – 50

Девизни рахунок: 160005400004703433 Svrha plaćanja: Donacija Banka Intesa

ЖИРО РАХУНОК НА ХТОРИ МОЖ УПЛАЦИЦ ПРЕДПЛАТУ И ДОНАЦИЇ ЗА «ДЗВОНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок: 160005400004703433

Banca Intesa Grkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“ Християнски часопис „Дзвони” * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре М. Тита 64 * „Дзвони” часточно финансує Управа за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами Министерства правди Републики Сербиї * Главни и одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 500 прикладнїки * Рочна предплата за Сербию: 1200 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/703-836 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис „Дзвони” * Виходить щомісяця * Видає Греко-католицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі М. Тита 64 * „Дзвони” частково фінансує Управління співпраці з церквами та релігійними спільнотами Міністерства правди Республіки Сербії * Головний і відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 500 примірників * Річна передплата для Сербії: 1200 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/703-836 * Email: redakcija.dzvoni@gmail.com

lxtij 2023

Шлїдом подїйох

ДЮРДЬОВ – На Велькей Служби Божей, 12., фебруара преславене швето Трох Святительох, а даскельо днї пред тим шветом вирни закончели побожносц модлєня Лурдескей дзевятнїци хтору модля каждого року. Лурдеску дзевятнїцу ше модлї пред нєзаповеданим шветом Лурдескей Мариї котре пада 11. фебруара. (Л.В.)

КОЦУР – Штварток пополадню 16. , фебруара у просторийох парохиялного Каритасу „Марийов дом” у Коцуре отримане друженє зоз назву „прадки”. Друженє у коцурским парохиялним Каритасу орґанизоване за найстарших валалчанох дало нагоду присутним здогаднуц ше на часи як ше дакеди на салашох пратковало алє и повешелїц ше. Коцурцом до нащиви пришли и Керестурци, танцовало ше и шпивало, а ґу старшим ше придружели и наймладши зоз фолклорней секциї коцурского Културно-уметнїцкого дружтва „Жатва”. (РТВ)

НОВИ САД – Штварток вечаром, после 18 годзин у Парохиялним доме обити и окраднути дзияков квартель. Як гварел новосадски дзияк, нєпознати особи вошли през облак до конґу и обили уходни дзвери до квартеля. Чкода направена на уходних дзверох, и украднути пенєжи хтори були у обисцу.Полиция у Новим Садзе окончела вишлїдни увид. (В.В.)

ТЕМИШВАР (РУМУНИЯ) – 15. европске першенство у футсалу за священїкох отримане у Темишвару у Румуниї од 13. по 17. фебурар, а на нїм участвовали екипи зоз 16 державох. За репрезентацию Сербиї бавели 10 католїцки священїки зоз Суботицкого и Зренянинского владичества, а у тиму бул и наш грекокатолїцки священїк о. Дарко Рац, парох у Бачинцох. Екипи були подзелєни до штирох ґрупох, наша сербска екипа бавела у Б ґрупи зоз Босну и Герцеґовину, Косовом и Словению. Догварене же нарок 2024. року од 5–9. фебруар европске першенство священїкох у фодбалу будзе отримане у Албаниї. (Ол.П.)

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – Вовторок, 21. фебруара, у новим манастире шестрох Служебнїцох закончена Дзевятнїца до Богородици котра розвязує ґузли живота. Дзевятнїца ше модлєла з намиренями за шицких хорих, окреме за тих цо страдали од трешеня жеми у Турскей и Сириї и законченє войни у України. На молитви, хтору орґанизовали шестри Служебнїци, през шицки днї присуствовало красне число вирних, а велї ше приключели и прейґ интернета, понеже кажди дзень бул пренос на фейсбук боки Катедрали св. Миколая. (О.Ж.,М.С.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА - Концом януара и початком фебруара парох о. Иґор Вовк зоз богословом Филипом Суботичом кажди дзень благословел доми. По словох о. Вовка, єст красне число вирних, а медзи нїма и младих, цо и нагода же би ше зберало дзеци за першу причасц и виронауку, а и пописац старших и особи у потреби за споведз и помоц. Радує и же нащивени и три нови обисца, хтори нє мали вязу зоз свою церкву, односно їх вира була зведзена лєм на кресценє. Як гварел о. Вовк, людзе цалком отворено и дзечнє приповедали зоз своїм паноцом о темох хтори их интересую.(М.Г.К.)

НОВИ САД – Новосадски парох о. Юлиян Рац, зоз дзияком Йовґеном Надьом, пошвецал доми парохиянох у Новим Садзе, Будисави, Футоґу, Ветернику, Беґечу, Руменки, Петроварадину. Пошвецанє у Новим Садзе и у местох у околїску специфичне пре розошатосц адресох на хторих жию нашо парохиянє, та прето розпорядок направени так же ше у єдним дню пошвецало єдно населєнє, реґион. Пред пандемию у новосадскей парохиї ше пошвецало коло 300 доми, а тераз 200. (О.П.)

СТАРА БИНҐУЛА – Парох о. Иґор Вовк зоз богословом Филипом Суботичом пошвецал обисца и у Старей Бинґули. На фотоґрафиї призначене пошвецанє у фамелиї Шерфези. (о.И.В.)