Dzvoni_Januar_2023

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXX · ЧИСЛО 1 (349) · ЯНУАР / СIЧЕНЬ 2023 · ISSN 0354-5768 · 150 дин.

30 РОКИ ДЗВОНОХ

Церква Успения пресвятей БогородиЦи У коЦУре преглашена за прокатедралнУ ЦерквУ

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – У катедралним храме 24. децембра служене Крачунске всеночне хторе предводзел кир Георгий Джуджар зоз священїками, а потим у Каритасу було друженє и колядованє. На Перши дзень Крачуна була Архиєрейска Служба Божа хтору предводзел кир Георгий Джуджар, а сослужели о. Владислав Варґа, о. Дарко Рац, о. Алексий Гудак, о. Владимир Медєши, о. Платон Салак, ЧСВВ, о. Славко Чизмар и о. Ярослав Варґа. На Други дзень Крачуна була Служба и у манастире Малих шестрох, а Трецого дня на шицких Службох було мированє. (О.Ж.)

НОВИ САД - У Церкви св. апостолох Петра и Павла 6. януара було Крачунске всеночне кир Георгийом Джуджаром, служел и парох новосадски о. Юлиян Рац. Потим було колядованє и друженє у Церковней сали. Всоботу, 7. януара, на 10 годзин була Архиєрейска Служба Божа и мированє. Служели кир Георгий и о. Юлиян Рац, дзияковал Михаило Колесар и шпивал Хор „Гарминия” з дириґентку Сузану Ґрос Маркович, а солистка була Бранка Оклєша. (М.Г.К. фото: В.В.)

КОЦУР – На Други дзень Крачуна на шицких богослуженьох була Архиєрейска Служба Божа котру предводзел кир Георгий Джуджар, а сослужели домашнї парох о. Владислав Рац и парох керестурски о. Владислав Варґа. На шицких Богослуженьох того дня було мированє. (Ол.Р.)

ДЮРДЬОВ – Пияток, 6. януара, на 22 годзин було Крачунске всеночне. На швето Рождества Христового, 7. януара Служба Божа почала на 10 годзин, котру служел о. Борис Холошняй. На други дзень Крачуна, Служба Божа почала на 10 годзин, вечурня на 18 годзин, а после Служби було мированє. На швето Святого Архидиякона Стефана на треци дзень Крачуна, Служба Божа була на 10, а вечурня на 18 годзин. (Л.В.)

ШИД – На Вилїю парох о. Михайло Режак на 22 годзин служел Саночне. После Саночного єдна часц вирних предлужела друженє у Руским доме у сали хтора була прикрашена з нагоди Крачуна. Парох о. Михайло Режак служел Служби Божо и на Перши дзень швета кед було и мированє, та и на Други дзень швета. (В.Дї.)

КУЛА – Вирни парохиї Святого Йосафата зоз Службу Божу означели найрадоснєйше швето - Рождество Христово. Службу служел о. Платон Салак, ЧСВВ, а после Служби Божей помировал вирних. У храме отримани Крачунски концерт на хторим участвовали члени КУД „Гавриїл Костельник” и КУД „Иван Сенюк” вєдно зоз школярами котри уча українски язик и ходза до музичней школи (О.Ж.)

насловни бок, фото: о. владислав рац

Духовне заренко

ДУХОВНИ ТЕСТАМЕНТ ПАПИ ВЕНЕДИКТА XVI

Дня 31. децембра, Ватикан обявел Духовни тестамент папи Венедикта XVI, котри написани 29. авґуста 2006. року, после рока и штирох мешацох його понтификату. Кажди папа пише свой духовни тестамент котре ше обявює аж по його шмерци. Преношиме вам го у цалосци.

“Мой духовни тестаемнт Кед ше огляднєм у тей позней годзини свойого живота на дзешатки рокох през котри сом прешол, перше цо видзим же кельо єст вельо причини же бим бул подзековни. Найперше дзекуєм самому Богови, дателю каждого доброго дару, хтори ми дал живот и водзел ме през рижни збунююци часи; подзвигуюци ме вше кед ше подо мну почало шлїзкац и котри ми вше ознова давал шветло лїца свойого. Кед ше огляднєм до прешлосци, видзим и розумим же ми аж и цми и усиловни часци того путованя були на спашенє и же ме Вон у нїх добре водзел. Дзекуєм своїм родичом котри ми дали живот у чежких часох и котри ми часто у велькей жертви зоз свою любову приготовели прекрасни дом котри як ясна шветлосц ошвицує мойо днї по нєшка. Тварда вира мойого оца научела, нас дзеци вериц, витирвала як драгоказ у шицких моїх наукових здобуваньох; глїбока побожносц и доброта моєй мацери представяю нашлїдство за котре сом вше ознова подзековни. Моя шестра ми децениями нєсебично и пилно помагала; мой брат зоз свою оштроумносцу и одлучносцу вше керчел драгу опрезомнє; без тей константи, котра ми предходзела и котра ме провадзела, бим нє могол пренайсц праву драгу. Од шерца дзекуєм Богу за велїх приятельох, хлопох и жени, котрих ми вше кладол поруч; за сотруднїкох на шицких етапох моєй драги; за учительох и школярох котрих ми дал. Шицких их зоз подзековносцу поручуєм Його доброти. Жадам подзековац Бoгу и на моєй прекрасней оцовщини у подножю баварских Алпох, у котрй сом вше видзел одблїск краси Створителя. Подзековни сом и людзом моєй оцовщини бо сом у нїх вше ознова могол пренайсц красу вири. Модлїм ше же би наша жем остала жем вири, а вас, мили краянє, модлїм: Нє дайце ше одбиц од вири. И на концу дзекуєм Богови за шицку красоту котру сом зазнал у шицких фазох свойого путованя, а особлїво у Риме и Италиї, котра постала мойо друге отечество.

ynuar 2023.

Щирого шеца модлїм за пребаченє шицких котрих сом окривдзел на даяки способ. Тото цо сом пред тим гварел моїм краяном, тераз гуторим шицким тим у Церкви котри ми зверени на службу: Стойце твардо у вири! Нє дайце ше збунїц! Часто випатра же наука – природни науки з єдного боку, и историйни виглєдованя (особлїво еґзеґеза Святого писма) з другого боку – можу понукнуц нєпобитни резултати котри процивни зоз католїцку виру. Дожил сом трансформациї природних наукох з давен-давна и могол сом видзиц як, напроцив, очивисни твердзеня процив вири щезли, указуюци же су нє наука, алє лєм филозофски толмаченя котри ше привидно одноша на науку; а, з другого боку, и вира у диялоґу з природнима науками научела лєпше розумиц гранїци своїх вимогох, а зоз тим и свою специфичносц. Прешло шейдзешат роки як провадзим путованє теолоґиї, особлїво библийней науки, и зоз зменьованьом розличних ґенерацийох видзел сом тварди, нєдвоїви тези котри до конца випадли лєм гипотези: либерална ґенерация (Гарнак, Їлихер и др.), еґзистенциялистична ґенерация (Бултман и др.), марксистична ґенерация. Видзел сом як зоз клубка предпоставкох виронєла и вше ознова виронює розумносц вири. Исус Христос правдива драга, правда и живот, а Церква, зоз шицким своїма нєдостатками, наисце Його дїло. На концу понїзно модлїм: модлїце ше за мнє же би ме Господь, попри шицких моїх грихох и нєдостаткох приял до живота вичного. Моя сердечна молитва упутена з дня на дзень за шицких котри ми зверени.” (Спрам тексту П. Салечича, зоз ФБ боку Крижевскей епархиї.)

DZVONI

3

На здогадованє

УПОКОЄЛ ШЕ ПАПА ВЕНЕДИКТ XVI Папа емеритус Венедикт XVI ше упокоєл 31. децембра у манастире Матер Еклезие, у Ватикану. Папа Венедикт XVI бул 265. папа, а за папу є вибрани 19. априла 2005.року. На Шветови дзень хорих, 11. фебруара 2013. року, обявел одрекнуце од служби папи после чого жил поцагнуто у манастире у Ватикану. Остатнї слова папи емеритуса Венедикта XVI були «Господи, любим це!». З тима словами мож описац цали його живот - наглашел папа Франциск на хованю 5. януара, на хторим були 130 кардинали, 400 владикове, коло 3700 священїки и вельочислени вирни.

БЕОҐРАД

СЛУЖБА БОЖА ЗА ПОКОЙНОГО ПАПУ ВЕНЕДИКТА XVI

У беоґрадскей катедрали Успения Пречистей Дїви Мариї 12. януара отворена кнїжка жалосци за упокоєного папу емритуса Венедикта XVI до хторей ше уписал беоґрадски надвладика и метрополит монс др Ладислав Немет, апостолски нунций у Републики Сербиї надвладика монс. Санто Ґанґеми, наш епарх Георгий Джуджар, сримски владика коад′ютор монс Фабиян Свалина, Ґаврило Ґрбан з Управи за сотруднїцтво з церквами и вирскима заєднїцмаи, представителє цивилней власци, амбасадоре и члени дипломатского кора и вельочислени вирни. Истого дня служена Служба Божа за покойного папу емеритуса Венедикта XVI хтору предводзел надвладика Немет зоз апостолским нунцийом монс. Ґанґемийом, нашим епархом Георгийом Джуджаром, владиком коад′ютором монс. Свалином и прейґ трицец священїками Беоґрадского надвладичества и

4

DZVONI

других владичествох, а медзи нїма з нашей Епархиї – о. Михаи Ґерґел и о. Дарко Рац, а присутни були и шестри Служебнїци хтори на служеню у нунциятури у Беоґрадзе. У мено патриярха сербского Порфирия на Служби присуствовал епископ топлицки Петар и диякон Николай Вукович, а присуствовал и Ґаврило Ґрбан з Управи за сотруднїцтво з церквами и вирскима заєднїмаци, як и представителє цивилней власци и члени дипломатского кору. И у Руским Керестуре, у Катедрали св.о. Миколая, 8. януара Велька Служба Божа була за покойного папу Венедикта XVI.

Папа Венедикт XVI зоз епархом кир Георгийом Джуджаром и о. Дарком Рацом Пририхтала: М.С.

sî~enq 2023

Епархия св. Миколая

КОЦУРСКА ЦЕРКВА ПРЕГЛАШЕНА ЗА ПРОКАТЕДРАЛНУ У рамикох Централней шветочносци Националного швета Руснацох всоботу, 21. януара, у грекокатолїцкей церкви Успения Пресвятей Богородици у Коцуре отримана Благодарна Архиєрейска Служба Божа. Благодарну Службу Божу предводзел наш преосвящени владика кир Георгий Джуджар, сослужели: парох коцурски о. Владислав Рац, парох кулски о. Дамян Кича, ЧСВВ, парох бачински о. Дарко Рац, парох старовербаски о. Алексий Гудак, парох беркасовски о. Владимир Еделински Миколка, капелан кулски о. Платон Салак ЧСВВ, парох нововербаски и капелан коцурски о. Данил Задрепко, а дзияковала Оксана Недич.

У своєй казанї владика, медзи иншим наглашел же ше «шицки зишли у Коцуре, у храме котри ма 231 рок и котрого будовали нашо предки, же би нашо Националне швето преславели у молитви, у подзекованю Господу Богу за його благослов, ласки, за помоц котру давал нашим предком и котру дава и нам. У молитвох ше здогадуєме наших предкох и модлїме Божи благослов за нас и тих цо приду после нас, нашлїднїкох на драги твардей вири и злагоди и любови, же би Царство Боже пребувало медзи нами, а ми у нїм.»

З нагоди Националного швета у Коцуре, як и же того року Коцур означує 260 роки од приселєня и 231 рок од будованя грекокатолїцкей церви, владика Георгий Джуджар уручел домашньому парохови о. Владиславови Рацови Декрет прелашеня коцурскей парохиялней церви Успения Пресвятей Богородици за прокатедралну церкву Епархиї св. Миколая. Як владика визначел, най тото преглашенє будзе на духовни хасен, на окрипенє у вири и утвердзенє Царства Божого медзи нами.

На концу Служби Божей, парох о. Рац подзековал владикови у мено коцурскей парохиї и як гварел - дай Боже чесци, шмелосци и дзеки очувац и надалєй и тот храм и шицких тих котри буду приходзиц, най ше родза и кресца, винчаю, и най наполнюю наш храм, же бизме и надалєй були як нашо предки, на чесц и славу Господу Богу, и на спашенє наших душох. О.Р. («Рутенпрес»), М.С., о.В.Р.

ynuar 2023.

DZVONI

5

30 роки „Дзвонох” ҐУ 30 - РОЧНЇЦИ ОД ВИХОДЗЕНЯ „ДЗВОНОХ“

„ДЗВОНИ“ ШЕ РОДЗЕЛИ У НАЙВЕКШЕЙ КРИЗИ

Помали, з Божу помоцу и Покровом Пречистей Дїви Мариї, нашей Водицовей, уходзиме до нєвелького, алє за нашу Церкву заш лєм значного ювилею – 30 роки од виходзеня „Дзвонох“. Як гварел покойни о. Роман Миз - у историї нашого пребуцаня таки часопис на тих просторох по тераз нє бул. Витримац у таким видаваню без сиґурней потримовки и финансованя, як гварел познати др Карло Хармат, видаватель християнского часопису и видавнїцтва „Аґапе“ - то правдиве чудо у тедишнїх часох. Тото нам гварел и Стеван Блаґоєв зоз Нєзависного дружтва новинарох, кед зме почали у нїх робиц прелом за други рок иснованя. А шицко почало з Марию Водицову...

Тих рокох вишла кнїжка о Водици хтора було барз швидко розпредана. Остало даскельо тисячи динари, та настала идея – могло би ше видавац Водицов билтен! И на тим и остало, док о. Роман Миз 1993.року нє формовал „Мемориял 250“ . Тот „Мемориял“ почал зоз редакцию: о. Роман Миз, о. Владислав Варґа, Юлиян Пап, Михал Рамач, мр Янко Рамач, Микола М. Цап, и Микола Шанта. У плану було видац понад 30 кнїжки рижних авторох же би ше означело ювилей - 250 - рочнїца приселєня Руснацох, котри и означени 1995. року на шветовним и церковним уровню. Понеже ше тота редакция часто стретала у канцелариї о. Миза, вше вецей дозревала идея, котру од початку потримовали Коцурци, же би ше плановало видавац и даяки билтен або християнски часопис. Спочатку о. Миз, як познати новинар з искуством (бул єден од зачатнїкох у видаваню

6

DZVONI

перших католїцких новинох у чаше комунизму “Ґлас Концила“ у Загребу, 1960. року вєдно зоз нашим грекокатолїцким священїком др Живком Кустичом) катеґорично одбивал тоту идею з обгрунтованьом же нє маме за кажди мешац достаточно материялу зоз збуваньох нашей Церкви, та як наполнїме тоти 24 боки?! Друге, же то треба на час виходзиц а то нє так лєгко, а раз кед ше руши як мешачнїк, нє мож стануц як цо то зоз кнїжку – кед є готова – готова! После длуґшей дебати, превагнул теди и перши редактор „Дзвонох„ Михал Рамач кед гварел: „Потребни нам и кнїжки, и часопис“. После того о. Миз, з почитованьом до теди уж познатого писателя, поети и новинара Рамача – прилапел идею. Проблем бул як ше будзе волац тот часопис, та Микола Цап постал „кум“ и дал мено „Дзвони“ котре ше исто и чита и вигваря як по руски, так и по українски, бо зме прилапели идею же би були тексти и по українски. За вельке чудо, велї то нє знаю, о. Миз, иншак Українєц, бул процив же би у „Дзвонох“ були тексти по українски. Бул свидоми же мало уж Українци буду читац тоти „Дзвони“, а друге (и ту ше указало же мал право) – будземе мац бриґи и велї нас буду осудзовац же прецо и по українски? Теди уж були формовани и Союз Руснацох и Українцох и Руска матка та ше тоти два нашо орґанизациї нє складали у попатрункох на нашу историю. То ше преношело, нажаль, и на церковни уровень. Но, превагло тото же наприклад о. Ярослав Вовк такой бул готови писац и пропаґовац „Дзвони“ у своєй парохиї и мило му було же зме теди могли мац духовни новинки на своїм язику. После того о. Миз превжал на себе приявиц новинки до реґистру средствох явного информованя и достал упис до истого под числом 1536 з ришеньом Министерства за информациї Републики Сербиї од 12. новембра 1993.року (на швето св. Йосафата). Вон ше остарал и за финасиї, меновало ше главного редактора Михала Рамача, одвичательного редактора о. Владислава Варґу и подобового редактора Любомира Сопку. До редакциї за видаванє часопису уж нє могол положиц тих котри були заняти у „Руским слове“, бо теди часи нє допущовали. Шицко рушело з вельким ентузиязмом котри нас шицких порушовал за цошка нове. Но, було и велї препреченя... Як сом спомнул - часи нєпорозуменьох медзи историйнима опциями, алє и дружтвом котре теди подозриво патрело на таки нови духовни часопис. Ґу тому, то були часи економскей кризи и ембарґу,

sî~enq 2023

30 роки „Дзвонох” прецо велї нє мали пенєжи за предплату на „Дзвони“. Санкциї з боку Зєдинєних нацийох уведзени 1992. року и тирвали аж по 1995. рок. Гиперинфлация була така же теди вишли пенєжи з велїма нулами 500.000.000.000. Теди людзе були „милиярдере“, плаца була у вредносци 10 маркох, а єдно вайцо на пияцу 1 марка. Нє було анї нафти, анї бензину, та кед требало нагло вожиц до шпиталю до Нового Саду - сами людзе мушели принєсц нафту за державни превозки, а требало ю дзешка и драго заплациц. Пензия була така же кед ши ю дзвигнул и нє попонаглял дому – мог ши за ню купиц метлу и квас! Паметам добре же тоти котри сцели дац як помоц - предплату (цо нам ґарантовало же будземе мац средства за виходзенє!) – давали у натури, так як им ше виплацовало: дахто у марґарину, дахто у олєю або других своїх домашнїх продуктох, бо нє було лєгко дойсц до пенєжу. Алє, найболяцше було застановйованє видаваня „Дзвонох“ у трецим року виходзеня пре материялну кризу котра настала пре нєпорозуменє медзи двома священїками, котри мали уплїв на финансованє з церковней институциї “Реновабис“.

Означованє 20 – рочнїци „Дзвонох“ 2013. року зоз симпозиюмом.

Без огляду на тото, ентузиясти гварели - Нє даме застановиц „Дзвони“ и готове!

ПАХ

(предлуженє у наступним чишлє) пририхтал о. Владислав Варґа

З НАшЕй АРХИВИ: Єдного жимного рана у шпиталю скорей часу народзене дзвичатко з велїма поремеценями. Було то малючке створенє, а єй родичи були барз потрафени кед им лїкар гварел: „Вироятносц же прежиє мала. Єст лєм дзешец проценти можлївосци же прежиє ноц, алє и кед прежиє, напевно цали живот будзе мац пошлїдки. ”Оцец и мац заслупли од страху док слухали лїкара котри им толковал яки шицко проблеми будзе мац дзивчатко: нє годна ходзиц, будзе глухонєма, цемна, будзе заоставац у розвою и ище вельо того. Мац, оцец и пейцрочни брацик з радосцу обчековали дзвичатко, алє шицко тото тераз капало... Попри шицкого цо им лїкар гварел, зявели ше ище велї проблеми. Нервова система дзивчатка ше нє розвивала. Було за ню опасне кажде дотхнуце, поцилунок, облапенє. Нїхто, анї єй найблїзши нє могли єй указац свою любов, мушели керовац кажди дотик. Шицки тройо ше влапели за руки и модлєли на стояцо у форми малого шерца у вельким шпиталю: „Всемогутнї Боже, Госодару живота, зроб Ти тото цо ми нє можеме зробиц: остарай ше за малу Дияну, притуль ю на свойо шерцо. Облап ю же би почувствовала нашу любов.” Дияна, трепецаца мала громадка, почала ше кормацац. Тижнї котри приходзели указовали єй напредованє - поставала вше чежша и напредовала. Два мешаци познєйше родичи ю перши раз могли облапиц. Пейц роки познєйше Дияна була весела дзивоч-

ynuar 2023.

ка котра з довирийом патрела до будучносци, а жажда за животом у нєй вше баржей росла. Нїяки знаки тїлесних и духовних поремеценьох нє було – була цалком нормалне, здраве, живе и мудре дзивче. Но, то нє конєц приповедки. Єдного спарного пополадня у парку нєдалєко од хижи, док єй брат з пайташами бавел фодбал, Дияна шедзела мами на рукох. Як и звичайно цошка єй приповедала - о шицким, а вец одразу уцихла. Сцисла руки як кед би дакого облапяла и опитала ше мами: „Чувствуєш?” Мац у воздуху чувствовала пах дижджу котри лєм цо нє спаднул и гварела: „Гей, дораз спаднє диждж.” Кус после того Дияна подзвигла главу и чухаюци руки скричала: „ Нє, пахнє на Ньго. Пахнє так як кед це Бог моцно облапи.” Мама почала плакац, а дзвиче пирхло з єй облапеня и пошло ше бавиц з другима дзецми. Єй слова потвердзели тото цо мац длуго ношела у своїм шерцу. Док була у шпиталю и борела ше за живот, Бог ше старал о малючкей. Часто ю облапял и Його пах остал уциснути у Дияновим паметаню. У каждим дзецку остава пах Бога. Прецо понагляме висцерац го?” Бруно Фереро З анґлийского пририхтал: Юлиян Пап («Дзвони», фебруар, 2013. рок)

DZVONI

7

Живот св. йосафата

ОТВОРЕНИ ЮВИЛЕЙНИ РОК - 400 - РОЧНЇЦА ОД ШМЕРЦИ СВ. ЙОСАФАТА Як зме уж обявели, у Риме, на гробе святого священомученїка св. Йосафата почало означованє 400 рочнїца од шмерци грекокатолїцкого архиепископа, котри спаднул як жертва за вирносц Грекокатолїцкей церкви. У нашей Епархиї св. Миколая маме и церкву котра пошвецена св. Йосафатови у Кули, алє и манастирску каплїчку шестрох Служебнїцох у Коцуре. Тиж так и наша мала церковна заєднїца и церква у Райовим Селу, дзе ище єст красне число наших Руснацох, пошвецена тому велькому святому. Прето попробуєме у наступних числох представиц його живот и значенє за нашу Церкву у Сербиї, у України, Билорусиї и цалей Католїцкей Церкви у швеце

Искра Божей любови пременєла йосафата (2)

Иван Кунцевич (познєйше Йосафат) народзени 1580. року у месце Володимир (Україна) од оца Гавриїла и мацери Марини. Жил у городу, та му було оможлївене школованє у церковней школи дзе учел церковнославянски, польски и русински язик, а припадал парохиї св. Параскеви (теди православней, дзе є и кресцени, понеже ище нє була Грекокатолїцка церква!). Там ше вон упознал зоз животом святих, церковнима кнїжками и святу Литурґию. Кед мал 4-5 роки, патраци на Розпятого Исуса - Божа искра любови зоз шерца Исуса го дотхла и провадзела го цали живот и пребудзела чесноти скромносци, любови до ближнього и порихтаносци помогнуц.... Богати тарґовец Попович бере Ивана ґу себе на 15 роки до Ви-

8

DZVONI

льнюсу, (главне место Литовского князовства) дзе вон робел у тарґовини и наслухал ше рижни звади, напади на Католїцку и Русинску Церкву. Под час пребуваня у Вильнюсу настала велька звада и осудзованя, бо наша Русинска церква ше почала зєдиньовац зоз Римску 1596. року. Тедишнї княз Острошки вдерел на нашу грекокатолїцку Церкву, на митрополита и владикох хтори ше без його знаня зєдинєли, а велї людзе осудзовали зєдинєнє, процив котрого княз ширел нєправди. Зєдинєним вжати церковни добра и храми, а царгородски патриярх Єремия и московски митрополит Йона руцели клятву на Зєдинєних. Остала лєм найменша церква святей Тройци у Вильнюсу. За Йосафата то бул цми период, нє досц познал ситуацию и шицко на ньго барз неґативно уплївовало та постал подозрици, роздумовал чи то шицко добре. Видзел мале число зєдинєних, їх

худобство и знїщену церкву, вшадзи слухал лєм осудзованя процив зєдинєня и владикох, а з другого боку ше бал спаднуц под клятву патриярха. Дзе рушиц, кому ше приклонїц, дзе правда ? Питал нє раз пораду од Бога и на концу достал ласку порозуменя и приключел ше ґу найслабшим. Кажди дзень одходзел до церкви св. Тройци, шпивал у хору, послужовал на Служби и модлєл ше за мир и зєдинєнє шицких: „Оче же би шицки були єдно...“ Теди до Вильнусу на предкладанє митропилита И. Потия приходзи школовани Грек Петро А., котри Йосафата упознал з митрополитом Рутским и монахами Исусовцами и рушел по Божей драги, слухаюци слова: ”Кед сцеш буц совершени, предай шицко цо маш, роздай бидним и будзеш мац скарб у нєбе, а вец гибай за мну“ (Мат 19, 21). Кед то ґазда Попович видзел, понукнул му руку своєй дзивки єдинїци зоз цалим своїм маєтком, алє Йосафат пошол до манастира. У тим чаше монахи Василиянє були у вельким препаданю. Векшина постали православни, нє вельо остало зєдинєних, а занєдзбали и устав, и обити. Прето Боже Провидиниє посила Йосафата же би их обновел. У Вильнюсу Йосафат видзел як ше розвивали монахи Исусовци, Кармелитянє, алє любов до свойого нє дошлєбодзела му ступиц до другого обряду. У 1604. року, кед мал 24 роки, модлї владику же би го прияли до манастира и бере мено Йосафат. Гоч ше процивело уставу же би млади такой покладал обити - Йосафат достал допущенє и положел свойо обити, а радосц же ше пошвецел цали Богови моцно го обняла. Алє, потим го обнял ве-

sî~enq 2023

Живот св. йосафата льки смуток, бо видзел опустошени манастир и Вильнюсу. У манастире бивали шветово людзе, шицки добра були у рукох шветовних институцийох. Тоти институциї нє дзбали за добро манастира, а у манастире нє було одвичательного монаха цо би му помогнул, а анї приятельох же би ше з нїма порадзел та на концу дал же би го водзел святи Дух. Бог му помали указовал драгу. Молитва постала за ньго шицко, вибера найбиднєйшу келию. Восточна молитва „Шерца“ (Господи Исусе Христе Сине Божи помилуй ме.) му була цали час на устох. Чита церковни кнїжки и постава вше свидомши о правди Католїцкей церкви. Пошвидко пише два кнїжки “Охрана вири“ и „Кресценє Владимира“ у котрей потолковал же нашо предки од свойого кресценя 988. року вше були зєдинєни з Римом. Йосафат провадзел барз строги живот и у вельких постох и шицко даровал за зєдинєнє Церкви: „Дай нам Господи святу єдносц... же би були шицки єдно“... Окреме жил у велькей побожносци до Мацери Божей Богородици. Пошвидко ше за ньго велї зацикавели и приходзели го видзиц. Но, вон ше ище баржей скрил до другей каплїци. Були з нїм и старши монахи, алє Йосафат жадал позберац младих коло себе та уж 1607. року було штверо младих. Вон бул свидоми же є сам нє готови буц правдиви вихователь, та му Бог посила Ивана Рутского якого папа визначел як апостола зєдинєня, а його живот бул барз цикави. Його родичи були калвинисти и кед сцел студирац и прейсц на католїцку виру, мац му вжала шицки финансиї. Заш лєм ше Бог остарал и вон пошол до Риму, дзе у греческей колеґиї могол студирац безплатно, а познєйше прилапел восточни обряд и 1613. року постал митрополит Грекокатолїцкей церкви.

(Предлужи ше) Пририхтал о. В.В.

ynuar 2023.

ДАРОВАЛИ ЗА ВОДИЦУ, ЗА ЦЕНТЕР „ЕМАУС“

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

- Павле Павлович, Руски Керестур - Мария Ивошевич, Суботица - Мария и Владо Цап, Коцур - Ксения и Янко Сабадош, Руски Керестур - Мария Венчельовски, Руски Керестур

ДАРОВАЛИ ЗА „ДЗВОНИ“

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

- О. Яков Новак, Горватска - Парохия св. йосафата, Кула

Виронаучни школяре зоз ш. Авґустину Илюк на Крачунскей дзевятнїци

DZVONI

9

Духовне життя ДО 130 РІЧНИЦІ С. СЛУЖЕБНИЦЬ

БЛАЖЕННА ЙОСАФАТА - ЖІНКА ВСІХ ЧАСІВ (1) Церква такою молитвою оспівує Блаженну Йосафату Гордашевську: “Преподобна Йосафато, Співзасновнице Служебниць Непорочної Діви Марії. Ти розпочала місію в Україні для цілого народу свого і принесла світло в темноту його опущення. Виховуючи дітей і молодь, ти дала батькам нову надію і силу. Ти піклувалася хворими і бідними, бо бачила в них образ Божий. Ти старалась про красу Божого храму, даючи людям відчути красу богослужби. Господь привів тебе до святости дорогою терпіння, тим-то стала ти жінкою всіх часів” (Кондак)

Як стати Святим?

Ніхто не стає Святим, тому що йому все в житті вдавалося легко, життя текло гладко - вони не мали терпінь, труднощів - всі їх любили і так спокійно вони дійшли до святости. Навпаки, всі Святі, навіть ті, що не пролили мученицької крови, засвідчили свою вірність Христові, як у терпінні, так і в безпечних часах, виконуючи при всіх випробуваннях Божу волю. Їхня вірність проводові Святого Духа, незважаючи на спокуси і випробування, виявилась міцною і чистою, послідовною і витривалою.

На життєвій дорозі монахині Йосафати Гордашевської, першої Служебниці Непорочної Діви Марії - не бракувало випробувань. Щоб залишитись вірною Богові, бути послідовною та послушною проводові Святого Духа, Йосафата вибрала радше терпіння, ніж засмутити Божого Духа.

Щоб краще познайомитись та зрозуміти дар Божий у постаті Блаженної Йосафати, яка відіграла важливу роль не тільки в греко-католицькій Церкві в Україні, але також і в країнах, де Церква розширювалась та діяла протягом останніх століть й діє зараз, пропонуємо заглянути на сторінки історії.

I. Задум заснування Згромадження

Василіянський Чин у ХІХ столітті знаходився у великій кризі, жив рештками фізичних і духовних сил. Цьому сприяла і політика Австрійського царя Йосифа ІІ (1765-1790), котрий в часі своїх реформ

10

DZVONI

скасував 800 монастирів, створюючи церковний фонд на релігійні потреби та утримання клиру. Це було однією з причин, чому вже через століття монаший Василіянський Чин, чи то чоловічий, чи жіночий, були у великому занепаді, як фізичному, так і духовному, а кількість членів все зменшувалась.

У 1880 році декілька далекозорих Отців Василіян звернулися до Апостольського Престолу з проханням допомогти реформувати їх Чин. Це був відважний крок з надією на Божу поміч. Папа Лев ХІІІ на їхнє прохання відгукнувся і доручив провести реформу польським Отцям Єзуїтам, які на той час славились великими успіхами, як також кращими зразками монашого життя.

sî~enq 2023

Духовне життя Так у 1882 році розпочалась Добромильська реформа, яку українське суспільство Галичини не сприйняло, - не тільки народ, але й духовенство, - в основному через упередження, яке викликали передусім столітні напружені польсько-українські стосунки національні та релігійні й загальна настанова до польських Отців-Єзуїтів, що їм було доручено провід реформи. 1

Справді було потрібно особливого Божого поклику та й людської мужності, щоб за такої ворожої та вкрай несприятливої атмосфери відважитися вступити до Василіянської добромильської обителі. Після перших років протестів та всенародних віч і пресової агітації, стихія громадської пристрасті нарешті вляглася. Василіянська молодь, яка почала виходити з твердої чернечої добромильської школи, розвіяла рештки негативних наставлень до добромильських починань. Добромиль, Лаврів, Львів, Кристинопіль, Жовква й Крехів - це етапи походу молодого монашества, де вже почали відзначатися такі імена, як Шептицький, Ортинський, Ломницький, Філяс, Дацій, Лончина, Кізима та інші, з яких кожне означає частину церковної історії на переломі ХІХ та ХХ століть. Справді Божі плани виявились сильнішими від дрібної людської пристрасті й через 10 років число молодого василіянського чернецтва зросло у два рази й досягло своєї першої сотки членів.2

Вже в 1889 році ця молода василіянська гвардія стає до праці серед народу з місіями, реколекціями та створенням церковних братств. У Городку, Бродах, Жужелі та Олеську пройшли перші чотири народні місії і з великим успіхом. Лід було проломано, і нова свіжа, оживляюча місія прокотилась галицькою землею. Невелика горстка цих реформованих Василіян за 20 років дали 166 народних місій та провела 188 реколекцій для духовенства, семінаристів, чоловіків і жінок, та студентів по всіх трьох єпархіях.

Всюди, де йшли, в селах зустрічали неосвіченість, неморальність, п’янство, забобони людей. Насправді молоді місіонери швидко спостерегли, що їх праця, хоч і буде палким вогнем, вона залишиться тільки солом’яним вогнем ентузіазму, якщо після місій та реколекцій не прийде затяжна, щоденна, позиційна праця над душею народу, а зокрема над вихованням молодого покоління.3

1 Пор. А. Великий. Історія Згромадження Сестер Служебниць, Рим, 1968, ст 9 2 Пор. там же, ст. 9 3 Іст., ст. 10

ynuar 2023.

Чин Сестер Василіянок наприкінці ХІХ століття

Єдина існуюча на той час - наприкінці ХІХ століття - монаша жіноча інституція це був Чин Сестер Василіянок. В Україні їх тоді начислювалось тільки 20 сестер Василіянок, котрі не мали контакту з народом, бо були клявзурові. Саме тому в той час не могли стати до паралельної діяльності та розгорнути добре налагоджену провідну діяльність серед українського жіночого світу. Покликань було мало, можливо і тому, що потрібно було мати освіту та посаг, щоб вступити до їхнього Чину, і не кожна родина могла забезпечити це для своєї дочки. Тому багато дівчат, що відчували покликання, йшли до латинських Згромаджень.4 Відчувався брак активного жіночого Згромадження в нашій Церкві.

Сестрам Василіянкам також було доручено Львівським Синодом на єпархіальних правах провести реформу, та вона йшла дуже повільно через брак покликань до якого бажаючі вступити мали принести велике віно,мати освіту й це віддаляло багатьох дівчат.5

Від планів до конкретних дій

Молоді реформовані Василіяни горіли бажанням підносити з морального упадку український народ, давати йому духовну поживу і підтримку. Вони та й Церква відчували брак монахинь, котрі дбали б про виховання жіноцтва. Тобто сильно відчували брак жіночого Згромадження апостольського характеру, тим більше, що бачили плоди таких Згромаджень в Латинській Церкві, а зокрема були натхненні тогочасною успішною діяльністю - серед польського й українського народу -Згромадження Сестер Служебниць Непорочного Зачаття латинського обряду, котре було засноване Отцями Єзуїтами в 1855 році в Старій Весі біля Перемишля. 6 І про потребу такого Згромадження в нашій Церкві неодноразово згадував і теперішній реформатор Василіянського Чину о. Каспер Щепковський, який мав великий вплив на молодих Василіян. (буде продовження)

с.Євсевія мудранинець, СНДМ 4 Пор. Іст., ст 11 5 Пор. Іст., там же 6 Пор. Іст., ст. 25

DZVONI

11

Святилїща МАРИйОВО СВЯТИЛЇЩА ПО шВЕЦЕ

МАРИЯ ЗОЗ КИБЕХА БЕШЕДУЄ ШВЕТУ ЗОЗ ШЕРЦА АФРИКИ

Тринац роки пред тим як ше случи кирвави ґеноцид у Руанди зоз милион жертвами, Пречиста Дїва Мария и Исус ше зявели осмерим дзецом у валалє Кибеху. Гоч им спочатку велї нє верели, чуда у тим месце ше случовали єдно за другим так же числени Руанджанє ишли як паломнїки до того места дзе Мария и Исус бешедовали прейґ тих дзецох о Божей Любови, а порученя були наменєни цалому швету. Перше Мария послала порученє державней влади и Церкви як застановиц националну мержню и спозорйовала их же ше Руанда претвори до „рики креви“ кед любов нє победзи мержню. Нажаль, то ше швидко случело през сто страшни днї масовних забойствох. После ґеноциду и 20 рокох випитованя зявеня Мариї, место Кибехо постало перше и єдине место Марийовей побожносци у Африки котре припознал Ватикан 2001. року. Єдна з тих цо випитовали историю тей подїї то Имакиле Илибахиза, котра бешедовала зоз дзецми хтори видзели Марию и о тим писала у своєй кнїжки. Авторка народзена у Руанди, дипломовала на универзитету у Руанди, а векшина єй фамелиї траґично страдала у спомнутей траґедиї 1994.року. Тераз є у Америки, дзе збера помоц за широти у Руанди, а достала и даскельо медзинародни награди за помиренє и мир. Други автор кнїжкито Стив Ервин з Торонта, котри тиж писал о порученьох зоз Кибеха, ширеню любови, надїї и мира по цалим швеце, як то було и наглашене у Марийових порученьох. Вони приповедаю як Руанда постала подзелєна пре националну мержню и як ше вилїчела зоз сцерпезлїву виру, любову и пребачованьом, а з помоцу Дїви Мариї. Прецо Бог послал Марию и Исуса до валалу Кибехо? Прецо и цо Мария сцела поручиц прейґ Африки цалому швету - видзиме зоз порученьох трох дзивчатох котри висловюю порученя Євангелиї. То порученя котри предходзели масовним зраженьом двох племенох Тутси и Хуту дзе Мария 13 роки пред тоту траґедию, на Вельку Матку Божу 1982. року, наявела тот чарни сценарий. Шицко почало зоз Марийовим порученьом 1981. року школярком як треба жиц у любови и старац ше єдни о других, як ше модлїц и пребачовац. Праве пре тоти порученя Церква сцела информовац и спозориц цали швет. После длугого випитованя з боку Церкви трох дзивчатох Алфонсине Мумирике, Натали Мукамазампака и Мери Клер Церква припознала обяви. Так ше Мария зоз Кибеха придружела познатим святилїщом як цо Лурд, Фатима Ґвадалупе. Перша обява повязана зоз Алфонсину котра приходзела до штреднєй школи з места Зазия до католїцкого интернату, дзе жила зоз 120 другима дзивчатми. Нїхто спочатку нє верел 16-рочней дзивки, звичайней валалскей дзивки розведзених родичох, цо теди була ридкосц. Вона того 28. новембра чула у конку, коло єдальнї глас котри ю волал а зоз

12

DZVONI

хмарох видзела, як гварела, „найкрасшу панї яку дакеди вообще видзела“. Панї була цала „окупана зоз шветлом“ у прекрасним облєчиве, а скора єй анї нє била, анї нє чарна. Представела ше як „Мац Слова“ и замодлєла ю же би ше учленєла до дружтва „Марийовей леґиї“. Алфонсина нє чувствовала под час видзеня свойо околїско, та кед пришла ґу себе, збачела зачудовани дзивчата. Лєжала на жеми змучена, алє прещешлїва и приповедала другим свойо видзенє. Нажаль, вона постала осудзована и вишмейована од пайташкох та аж и повредзована. Порученя яки прияла були Марийова поволанка на обраценє и любов до шерца Исусового и молитви на пацеркох. Натали Мукамазампака, 17 - рочна побожна дзивка була була найприкладнєйша же би розбила подозривосц до Алфонсиновей обяви Блаженей Дїви Мариї. Вона походзела зоз велькей католїцкей фамелиї. Першу обяву Мариї дожила 12. януара 1982. року, коло 19 годзин вечар. Вона рушела до каплїци на молитву, алє ше єй почало круциц у глави та пошла до спальнї. Там зоз пайташками модлєла пацерки. Под час молитви дожила страх и почали ше єй тресц руки. Кед сцела поволац помоц, почувствовала же ше нараз нашла у подполней цмоти, а кед отворела очи, видзела же є вецей нє у спальнї, алє на пажици полней зоз квецом. У тим першим указаню нє видзела Марию, лєм чула єй глас: „Людзе ше оддалєли од Бога и од любови мойого сина Исуса“. После того Наталия прияла порученє и задачу од Мариї: „Церпенє котре ци пошлєм, прилап з радосцу, зоз любову и сцерпеньом. До раю ше нє уходзи без церпеня“. Велї други описи дожицох обявени у спомнутих кнїжкох авторох Имакиле Илибахиза и Стива Ервина у кнїжки „Панї з Кибеху - Мария бешедує швету зоз шерца Африки“. (Пририхтал О. Р.)

sî~enq 2023

Сила молитви

МОЛИТВА И ЗДРАВЄ

Пред концом рока дочекуєме швета хтори нам наймилши и найкрасши. Наймилши и найкрасши пре дарунки хтори доставаме, жаданя хтори примаме, радосц як и вешелє хторе шицко тото провадзи. Жаданя и радосц, хтори приходза зоз тима найкрасшима шветами, вельки. Здрави людзе маю барз вельо жаданя за себе и других - вельо пенєжи, красни путованя, добру хижу и шицко цо би човек могол пожадац. Здравому чловекови шицкого вельо треба. И шицко то добре и красне док зме на драги живота хтора нас водзи до вичносци. А на тей драги ше вельо того случує. Медзи иншим и тото же у даєдней хвильки дознаме и ствари хтори нєприємни и хтори нас приводза до ситуациї же шицко тото цо жадаме постава нєважне, поготов кед придзе хорота. Теди маме лєм єдно жаданє. Сучасна медицина барз напредовала и вше вецей ма успиху у лїченю. През живот, ми християнє, ше вельо модлїме за нашо потреби, а кед придзе до хороти - вец ше ище вецей з молитву воламе на свойого Створителя. Писатель тих шорикох бул у такей ситуациї, у хороти. Одкрите ми досц озбильне охоренє - пременка на абдоминалней аорти хтору требало одстранїц з гирур-

ґийну интервенцию. Така интервенция барз озбильна, компликована и чежка, за хтору вязани велї пошлїдки и компликациї. За успишну интервенцию потребни добри васкуларни гирурґ, а вшелїяк и велька помоц Господа хтори нас створел. Потребни вельо молитви з цильом же би тота гирурґийна интервенция успишно прешла. Прешол уж рок як окончена операция и я тераз уж вше вецей дознавам ствари хтори ше случовали после операциї. Барз сом мал вельки почежкосци зоз здравйом, озбильни компликациї, а у шпиталю дохторе и медицински шестри робели шицко цо могли. Мойо найблїзши у фамелиї дали вельо усиловносци у молитви, давали и на Служби Божо за мойо виздравенє. И мойо познати зоз церковного одбору, чий сом бул член, ше вельо модлєли за мойо здравє. Їх велька вира и глїбока молитва поробели свойо. Вимодлєне успишне виздравйованє, хторе тирва и тераз, а вироятно ше тото виздравйованє ище єден добри час предлужи. Накельо то було добре, висловел дохтор хтори ме оперовал. На контроли хтора була при ньому гварел ми: «Бачи Фейди, ви маце барз моцну вязу там горе». Треба повесц же тот гирурґ наш керестурски син, хтори барз добри васкуларни гирурґ, а и други зоз його тиму медзи хторима исто єден Керестурец. Цо написац на концу? Верим Господу Богу Створителю и Исусови Христови Синови Божому хтори ше пре нашо одкупенє дал розопяц, а з виру и молитву мож вельо посцигнуц. Тото нас научел Исус Христос. Верим Господи, помож мойому нєвирию!

Вирни у Коцуре модлєли Крачунску дзевятнїцу.

Илона Зарубица подаровала керестурскей церкви малюнок Рождества Христового хтори вона намальовала. Малюнок пошвецел капелан о. Владимир Медєши, а парох Владислав Варґа подзековал панї Зарубици и подаровал єй Библию.

ynuar 2023.

Ю. Ф.

DZVONI

13

З Церковней историї ЗОЗ ПРЕшЛОСЦИ НАшЕй ЦЕРКВИ

СНОВАТЕЛЬ РУСКЕй шКОЛИ У НОВИМ САДЗЕ И ПРЕТЕЧА КАРИТАСУ

Того 2023. року, 5. януара ше наполнєло 105. роки як ше упокоєл длугорочни парох керестурски и вицеархидиякон бачко – сримски о. Андрий Лабош старши. О. Андрей Лабош ше народзел у Шидзе 6. новембра 1826. року у селянскей фамелиї. Основну школу закончел у Шидзе и у Сримскей Митровици. Два класи ґимназиї закончел у францисканскей ґимназиї у Осєку, а шлїдуюци шейсц класи з вельку матуру у Заґребе, у грекокатолїцкей семинариї. Богословию студирал у Заґребе, котру закончел 1851. року з найвисшима оценами. Ту у семинариї у нїм ше розвил илирски и славянски патриотизем и бул член Илирского руху. Тоти млади людзе у своїх думкох видзели зєдинєни славянски народи и то им було надихнуце же би писали поезию. Андрий Лабош написал познату писню у стилу старих Дубровчанох «Славиа» наменєну за часопис «Бачка вила». Прекладал зоз ческого и польского язика, и то було публиковане. Знал велї язики: окрем горватского, знал и українски, латински, нємецки, мадярски, а служел ше и зоз ческим и польским. Тоти го идеали илиризма и любов ґу литератури нїґда нє охабели и вон прихильносц ґу красней литератури указовал ище и у глїбокей старосци. Оженєти бул з Ану Сакач. Мали синох: Мирослава, Милутина, Ивана и ище трох, котри були тиж священїки – Владислава, Владимира и Андрея, а мал и штири дзивчата. За священїка го 7. новембра 1850. року (по даєдних других жридлох то було 1852. року, цо виродостойнєйше) пошвецел у Руским Керестуре крижевски владика Гавриїл Смичиклас. Такой после пошвецаня владика го послал за учителя до Бачкерестура як ше теди волал Руски Керестур, дзе як учитель робел єден рок. Понеже вон бул перши школовани учитель у Керестуре и як таки, дал перши фундаменти правдивей просвити. О рок ше преселєл за управителя парохиї до Врлики у Далмациї. Ту дожил жалос-

14

DZVONI

ни хвильки бо му ше часц вирнїкох почала врацац до православя. И економска ситуация була чежка и вон полни осем роки у Врлики барз чежко жил. Року 1860. зоз Врлики преходзи на парохию до Нового Саду, на место паноца Марка Станича, котри постал каноник у Крижевцох. После пейцох рокох, вон на власне жаданє 1865. року преходзи за капелана до Руского Керестура, дзе бул капелан полни дванац роки. Под час свойого пребуваня у Новим Садзе вон, вєдно зоз учительом Петром Поляком, у новосадскей дзияковнї 1863, року отворел руску школу, у котрей Петро Поляк бул учитель. Владика Георгий Смичиклас дзечнє пристал же би ше у Новим Садзе отворела руска церковна школа и сам обецал дац учительови Полякови плацу од 80 форинти рочнє. Понеже у школи нє було нїякого инвентару, новосадска парохия замодлєла помоц з других парохийох – з Керестура и Коцура. И школа почала з роботу. Учитель Поляк 23. априла 1864. року обвисцел Владичество же у Новим

Садзе єст 32-ойо дзеци способни за школу, а до школи же приходза двацецеро. Понеже керестурски парох Санич бул хори, Андрий Лабош сам шицко окончовал. Вон самого себе нє сановал кед требало другому помогнуц. То ше окреме указало кед ше у Керестуре зявели два вельки зла. Насампредз то були вельки вилїви 1871. року и епидемия колери 1874. року. котра спричинєла шмерц стотком людзох. Вон нащивйовал хорих нє патраци же ше и сам може обрац з тоту хороту. Людзох цешел, одшмельовал... Парох у Новим Садзе постал знова 1876. року. И ту бул два роки, а Владичество го, почитуюци його заслуги, меновало за пришеднїка Духовного Стола. А после шмерци Павла Вукича, постал вицеархидиякон або декан бачки. Кед у Керестуре умар парох Санич, Андри Лабош ше враца до Руского Керестура 1878. року за пароха, и ту службовал до своєй шмерци 3. януара 1918. року. Року 1902. преславел 50-рочнїцу свойого священства и з тей нагоди бул одликовани з орденом з Риму «pro ecclesia et pontifice». Дзешец роки познєйше дожил и свою 60-рочнїцу священства. То була остатня його Служба Божа котру одслужел. Андри Лабош бул барз добри священїк. Озбильно ше рихтал за казанї и побожно служел шицки богослуженя. Волали го строги Лабош, бо бул строги у першим шоре ґу самому себе и своєй фамелиї, алє и од других глєдал же би були точни. Медзитим, ґу людзом бул барз благи и добри. И вше бул весели. Од свойого скромного маєтку за худобних у Керестуре охабел 2000 коруни, а 6000 коруни священїческому дружтву святого Йосафата. И парохиї у Шидзе охабел одредзени пенєж. Поховани є 6. януара 1918. року у Руским Керестуре. Випровадзели го велї людзе и любов його парохиянох. (Пририхтал: о. Михайло Шанта)

sî~enq 2023

Святителє

ЖИВОТ СВЯТИХ ПРЕПОДОБНИ

МАКАРИй ВЕЛЬКИ

(19. януар/ 1. фебруар)

Мисирец и єден з младших сучаснїкох Антония Велького. Оцец му бул паноцец. Зоз послуху ґу родичом, оженєл ше, алє му жена пошвидко умарла, а вон ше поцагнул до пустинї дзе препровадзел полни 60 роки у борби, нукашнєй и вонкашнєй за царство нєбесне. Кед ше му опитали же прецо є таки худи и сухи и кед є, и кед нє є, вон одвитовал: ”од страха Божого”.

Нательо ше му удало очисциц свой розум од злих думкох и шерцо свойо од злих жаданьох, же го Господь Бог наградзел зоз даром чудотворства, так же и мертвих зоз гробох воскреснул. Його змиреносц фасциновала и людзох и демонох. Гварел му раз демон: ”Єст лєм єдна ствар у хторей це я нє можем надвладац, то анї нє

ПРЕПОДОБНИ ЄФРЕМ СИРИйСКИ (28. януар/10.фебруар)

Народзени є у Сириї од бидних родичох под час цара Константина Велького. Мал барз нємирну младосц, алє одразу му ше у души цошка преламало и обрацел ше ґу Господу Богу. Бул ученїк св. Якова Нисибийского хторого памятни дзень преславює церква 13. януара.

Од велькей Божей благодати розлївала ше мудросц його язика як медови поток, а зоз очох му нєпреривно чурели слизи. Вредни Єфрем нєпреривно писал кнїжки, лєбо усмено поучавал монахох у

ynuar 2023.

пост, бо я нє єм нїґда нїч, то анї нє бдиниє, бо я нє шпим нїґда.” ”Алє цо то?” опитал ше Макарий. ”Твоя змиреносц!” одвитовал демон. Свойому ученїкови Пафнутийови, Макарий часто гуторел :”Нє осудзуй нїкого, и будзеш спашени!”

Пожил 97 роки. Дзевец днї пред свою шмерцу, зоз раю му ше явели св. Антоний Вельки и св. Пахомий, и нависцели му же за 9 днї умре. Пред саму шмерцу му ше зявел херувим, хтори му у визиї указал швет нєбесни, похвалєл його труд и чесноти и гварел му же є послани же би му душу вжал до Царства Нєбесного. Упокоєл ше 390. року.

манастиру и народ у городзе Едеси. Лєбо ше сам модлєл и медитовал. Охабел за собу вельочислени кнїжки и красни молитви. А найпознатша його молитва тота хтора ше модлї у вельким посту: ”Господи и Владико живота мойого”. Кед го жадали силом поставиц за епископа, вон ше направел шалєни и почал свойо шмати цагац за собу и бежац по улїцох у Едеси. Кед то видзели людзе, охабели го на мире. Бул сучаснїк и приятель св. Василия Велького.

Святи Єфрем углавном святитель покаяня. Його списи и кнїжки и дзень тераз омегчую велї шерца, одврацаю од гриха и обрацаю чловека ґу Исусови Христови. Упокоєл ше у глїбокей старосци 378. року.

о. мр Дарко Рац

DZVONI

15

Грекокатолїцка Церква

ИДЕНТИТЕТ И ИСТОРИЯ ГРЕКОКАТОЛЇЦКЕЙ ЦЕРКВИ У нашей Епархиї церковни живот рахуєме и по юлиянским, старим календару и по грегориянским, новим календару. Часто ше случує же нашо вирни, нє досц поучени и у конфузиї же хто ми грекокатолїки. Часто пре византийски обряд и пре календар по хторим ше ровна и православна церква у Републики Сербиї, нас идентификую зоз православну виру. Алє то нє так. Ми грекокатолїки, наша вира католїцка, а обряд восточни, византийски. У тей колумни пробуєме потолковац основни поняца нашей вири и историї нашей Церкви. Рушме од початку.

Кеди настала Церква Христова? Церква Христова настала на Русадля, 50 днї после Христового Воскресеня, кед Христос посила Святого Духа на своїх 12 апостолох и свою мацер Марию. Од теди, апостоли ше розиходза на шицки боки швета и наказую Євагелиє - Радосну вистку християнскей науки, а то же Исус Христос, Господь Бог, котри зишол на жем, вжал цело чловека, умар и воскреснул на треци дзень. И на таки чудесни способ победзел диявола, и одкупел нас од прародительского гриху. Исус Христос одредзел Петра апостола же би бул перши медзи апостолами. ”Ти Петро стина, и на тей стини збудуєм Церкву свою”. Апостол Петро водзел першу Церкву, а надалєй ю водза нашлїднїки св.Петра, а то папа римски хтори вселенски архиєрей и римски владика. Церква Христова предлужує уприсутньовац Христа през историю чловечества уж вецей як 2000. роки. У историї Церкви находзиме узко повязани людски и божески елемент. Католїцка церква през историю предлужує мац исту науку и исти основни елементи як цо то єдинство вири, Святи Тайни, гиєрархию. Кажди владика у католїцкей Церкви ма апостолске нашлїдство. То значи же корень пошвецаня епископа доходзи у конєчносци до єдного з апостолох. У першим столїтию християнство ше почало шириц под водством святого Павла. Число християнох швидко росло, насампредз у гранїцох Римского царства. Алє и споза його гранїцох, окреме у Армениї, Етиопиї, Арабиї, Перзиї и Индиї. Християнє були прешлїдовани и забивани у тих перших викох. Шицко до часу цара Константина Велького, котри 313. року видава Милански едикт зоз хторим ґарантує право християном. Под час цара Теодосия I (379-395), християнство постава официйна релиґия у Римским царстве, а до конца IV вику и

16

DZVONI

векшинска релиґия у Римским царстве. У IV столїтию Церква ше зочела зоз ариянску кризу. Арий, священїк зоз Александриї у Єгипту ширел медзи християнами виру хтора неґировала божество Сина (и Святого Духа). Вон Исуса Христа, другу особу Пресвятей Тройци, тримал за першого медзи шицкима створенями. Тота єрес тресла Церкву скоро 60 роки. Алє на концу є звладана, насампредз дзекуюци першим двом екуменским собором. У Никеї 325. року и у Царгороду 381. року. На тих соборох ариянство осудзене, а божество Сина (consubstantialis Patri греч. Homoousios) святочно преглашене як и божество Духа Святого. Правдива вира виражена у никейско - царгородскей Вируї, хтору и тераз модлїме кажди дзень на Служби Божей.

Никейски собор У V столїтию, маме нови христолоґийни єреси. То насампредз несториянизем хтори твердзел же у Христу єст два особи, вєдно зоз двома природами. Несториянизем осудзени на Ефеским екуменским собору 431. року, дзе потвердзена єдноособносц у Христови зоз двома природами, божеску и чловеческу. Друга єрес то такволани монофизитизем хтори твердзи же у Христови єст лєм єдна природа, тота божеска. Тота єрес осудзена 451. року, на Калцедонским екуменским собору. Калцедонски собор обявел же у Христови постояли два ровноправни природи, божеска и чловеческа. И вони зєдинєни у особи Исуса Христа без мишаня, без дзелєня, роздзельованя и пременки. Зоз монофитизма вишли Коптска Церква, Заходно Сирийска Церква, Арменска Церква, Етиопска Церква… хтори и тераз видвоєни од Католїцкей церкви.

sî~enq 2023

Грекокатолїцка Церква Року 476. под навальованьом ґерманских народох, спадло Заходне римске царство. Церква у тим периодзе робела на євангелизованю ґерманских народох. Штредок штреднього вику…коло 1000. року, за Церкву Христову бул чежки час. Окреме за Церкву у Европи. Тот час означели политични напади, културне худобство, економске назадованє. Стаємни варварски навальованя. Важне у историї Церкви спомнуц и же концом VI вику у Арабиї настала исламска релиґия. После Мухамедовей шмерци, Араби рушели до войни и освойованьох хтори им створели огромне царство. Велї християнє подпадли под арабске царство. Тот феномен пошвидшал и роздвойованє византийского швета од латинско - ґерманского. У VIII вику установена Папска держава. Папове видзели же жемска власц була ефикасна ґаранция нєзависносци од рижних политичних силох тедишнього часу (царох, кральох, феудалних владарох итд.) На Крачун 800. року установене Царство на Заходу (Святе римске царство), кед папа окоруновал Карла Велького у базилики св. Петра у Риме. Так настава католїцка держава хтора означена зоз моцну сакрализацию политичней власци, преплєтаюци релиґию и политику. И так потирва до 1806. року.

ЦЕРКОВНИ МАТРИКУЛИ ЗА 2022. РОК РУСКИ КЕРЕСТУР Покресцени: 45 особи Повинчани: 22 пари Поховани: 79 особи

КОЦУР Покресцени: 24 особи Повинчани: 2 пари Поховани: 36 особи СТАРИ ВЕРБАС Покресцени: 9 особи Повинчани: 1 пара Поховани: 13 особи

НОВЕ ОРАХОВО/БАЧКА ТОПОЛЯ Покресцени: 1 особа Поховани: 5 особи ШИД Покресцени: 2 особи Поховани: 15 особи БАЧИНЦИ Поховани: 3 особи

БЕРКАСОВО Поховани: 3 особи

Корунованє Карла Велького

Року 1054. царгородски патриярх Михайло Келуларий приведол церкву до розєдинєня восточних християнох од Католїцкей церкви. Тот розкол мал вплїв на шицки народи хтори були зависни од константинопольского патриярха, а и тераз ма вплїв на Болгарох, Румунох, Українцох, Русох и Сербох. (Предлужи ше у шлїдуюцим чишлє) о. мр Дарко Рац

ynuar 2023.

БИКИЧ Покресцени: 3 особи Повинчани: 1 пара Поховани: 3 особи

КУЛА Покресцени: 9 особи Поховани: 37 особи

ДЮРДЬОВ Покресцени: 10 особи Повинчани: 1 пара Поховани: 28 особи ҐОСПОДЇНЦИ Покресцени: 2 особи Повинчани: 1 пара Поховани: 3 особи

DZVONI

17

Приклади

ЦО НАС НАУЧЕЛ ЖИВОТ И ШМЕРЦ СИНИШИ МИХАЙЛОВИЧА? Хованє у екуменским духу и християнским диялоґу

Познати фодбалер, Синиша Михайлович, поховани зоз католїцкей церкви - Basilica di Santa Maria degli Angeli у Риме у хторей обряд предводзел перши чловек Католїцкей церкви Италиї, надвладика Болонї и предсидатель владическей Конференциї Италиї - кардинал Матео Мария Дзуппи зоз вецей римокатолїцкима священїками, а присутни бул и владика Сербскей православней церкви Андрей Чилердїч.

Його духовни коренї були екуменски - оцец Серб, мац Горваткиня, а жена Италиянка. Православни и католїки вєдно у фамелиї. Михайлович зворушлїво приповедал о своєй нащиви Меджуґорю. Зоз супругу ше повинчал у православим храме, у Сримских Карловцох. Велї шведочели о його доброти и помоци особом у потреби. Тото цо нє мож зробиц на официйним уровню медзи дзепоєднима Церквами даєдни заєднїцки обряди - указало ше же мож кед явносц потримує таке становиско. Прето и випровадзанє на остатню драгу того познатого

18

DZVONI

фодбалера було приємно патриц як нас можу таки людзе зєдинїц и нє патриц на формалносци котрих ше дотримую дзепоєдни док другим то цалком нє завадза. Цошка подобне ше раз случело и у Коцуре, кед єден вирни правосалвни глєдал же би на хованю вжал учасц и наш паноцец, о. Юлиян Горняк Кухар. И док ше православни священїки тому процивели же то нє допущене з боку їх Церкви, муж покойней им гварел же вец є готови медзи двома опциями вибрац сушеда Кухара. Так вец и вони прилапели заєднїцке хованє и шицки то позитивно прилапели у Коцуре. После даскелїх рокох, кед ше у Вербаше пошвецал памятнїк погинутим на Косове, тиж нас грекокатолїкох положели на бок и гварели же нє можу з нами окончиц обряд. Велї им прето пригваряли - бориц ше и погинуц могли вєдно, а модлїц ше вєдно за нїх нє мож?! Прешлого року у истей епархиї бачкей у Кули пошвецени памятнїк погинутим борцом зоз нашого окруженя, алє у тим случаю по якимшик чудним сценарию, у обряду участвовал и православни, и римокатолїцки, и грекокатолїцки паноцец. Нє чул сом нїяки неґативни реакциї анї з боку людзох, анї з боку даєдней Церкви. О покойним Синишови кардинал гварел же вон бул правдиви геройски приклад як ше бориц зоз чежку хороту и наглашел же од нєй нє сцекал, алє ше зоз ню геройски зочел. З тим дал як ше треба бориц у найчежших хвилькох – Синиша ше борел як правдиви вояк хтори гоч и падал, вше и станул ознова. Кардинал потим поручел фамелиї Михайлович: „З вами зме и зоз шицкима йому милима особами у тим болю и я особнє, и як мац Церква котра нє забува свойо дзеци у боляцих моментох. (В.В.)

sî~enq 2023

Радио Мария

КОЦУРСКИ ШКОЛЯРЕ ШПИВАЛИ КОЛЯДИ РАДИО МАРИЯ ПО РУСКИ

Радио Мария ше почала емитовац 1983. у Италиї, як локални радио на парохиї у єдним малим варощику у Миланским владичеству. Теди Радио Мария служел же би парохиялни висти, Служби и молитви каждодньово сциговали до слухачох. Так було по 1987. рок, кед основане Здруженє Радио Мария, з боку лаикох и священїкох. Циль снованя Здруженя бул же би ше програма подзвигла на висши уровень. У исти час на цалей териториї Италиї бул доступни сиґнал Радия, а уж 1990. року Радио Мария радио станїца з националним покриваньом. Зоз своїма 800 предайнїками була виєдначена зоз РАИ (италиянски державни радио).

Радио Мариї (the World Family of Radio Maria – WFRM), 1998. року.

Нєшка ше Радио Мария емитує у 57 жемох у швеце, на штирох континентох, а член Шветовей фамелиї Радио Мариї и Радио Мария Сербиї. У радио Мариї ше емитую и Емисиї на руским язику. Порядни термин за тоти емисиї то штварток на 11.30, а реприза внєдзелю на 20 годзин. За Крачун були емитовани додатни емисиї. На Вилїйов вечар, на 20 годзин, була емитована годзинова Емисия зоз дзецинскима колядами и крачунскима винчованками. У знїманю тей емисиї помогли коцурски дзеци зоз вироучительку Сенку Бесерминї и Ґабриєлу Зубко. Вони з вельку дзеку и радосцу допринєсли же би Емисия за Крачун була праве така як треба же би була. Тота Емисия розвешелєла шерца людзох старих, самих, хорих, забутих, жалосних, хторим нє пришли шпиваче до обисцох на дзвери, алє пришли прейґ габох Радио Мариї.

Оксана Недич

Подзековни за достате искуство, мацеринске предводзенє и указани ласки од Божей Мацери Мариї у наставаню и розвою проєкта, Радио Мария Италиї жадала здобуте искуство подзелїц зоз другима народами. Природни пошлїдок того було снованє Шветовей фамелиї

ПАРИЗ – Шестри Служебнїци 11. преславели ювилей 75 роки од кеди су у Паризу. Була одслужена Архиєрейска Служба Божа хтору очолєл владика Гліб Лончина. Була тиж присутна мати ґенерална зоз Риму ш. София Лебедович як и други шестри зоз України и Польскей, котри ту роками робели.

(о.С. Чизмар)

ynuar 2023.

DZVONI

19

Представяме ОКСАНА МУДРИ – НЕДИЧ ЗОЗ КОЦУРА

У ЦЕРКВИ ШЕ ЧУВСТВУЄМ ЯК ДОМА Оксана Мудри – Недич зоз Коцура роби як наставнїк математики у основней школи, пише (нєдавно єй вишла кнїжка за дзеци), уж даскельо роки є и дзиячка у церкви, а зоз супругом Тонийом пририхтує емисиї по руски на Радио Мариї. Вихована є у християнским духу, як єденасте дзецко у священїческей фамелиї о. Кирила Мудрого и Олени нар. Кереґдярто. Таке вихованє пренєсла и на свойо пецеро дзеци – Ана Марию, Ивана, Николету, Марка и Катарину.

- Ваш оцец бул священїк. То значи же сце мали окремну атмосферу, можебуц дакус иншаку як у других обисцох, дзе ше вецей бешедовало и о тей духовней часци церковних шветох. Кеди паметаце же сце перши раз чули же ше народзує Спаситель? То за дзеци досц абсОксана Мудри - Недич трактне поняце, можебуц чежко розумлїве.

- Од кеди знам за себе, мнє ше видзело же мнє то шицко ясне, и я коло того нє мала даяки питаня. Дома зме вєдно модлєли крачунску дзевятнїцу, шпивали коляди... Вше зме модлєли и Ружанєц, а молитву «Ангелку хранительку мой..» на клєчаци. И так прешло цале мойо дзецинство. Мац гуторела же пред Крачуном ше нє треба вадзиц з дзецми, алє то ма предусловиє же дзеци муша буц добри. У каждей фамелиї єст того же дзеци нєпослухни, алє ми ше наисце щиро намагали буц цалком добри и часто нас мац опоминала же то Крачунски час, та най водзиме рахунку о своїм справованю. Кед бул пост, вец зме ше намагали дакус лєпше справовац, дацо добре зробиц... Познєйше, кед ше я одала, тото исте сом пробовала пренєсц нашим дзецом. Шестра Цецилия нам дала єдну идею, точнєйше, дзецом на виронуаки - за кажде зробене добре дїло зберац сламки. Тони, мой супруг, направел древени яшелька каждому. Дзеци зберали тоти сламки за добри дїла и вец чишлєли же хто вецей назберал. На Виїлю ше тоти сламки поло-

20

DZVONI

жело до яшелькох хтори направел мой супруг Тони. То бул цепли обичай, наш фамелиярни ритуал. Дзеци ше намагали помогац єдно другому, або помогнуц сушеди. Кед пришли дому, гварели - сушеда ме замодлєла, и я єй однєсол чутки у каблє ґу пецу... То були сламки, алє нє були им потребни тоти сламки, лєм єден доказ же ше вони намагали зробиц добри дїла.

- Док були часи социялизму, держава нє була прихильна ґу тим темом хтори були вязани за церкву и за виру, а ви жили у священїческей фамелиї. Як паметаце тот розкрок у хторим сце жили?

- Я була того свидома, алє нє нательо кельо мойо старши браца, хтори вирастали у, «твардейшей форми» социялизма пейдзешатих рокох, и початком шейдзешатих, кед ше я народзела. Вони нє могли ходзиц до школи у Коцуре. То було цалком отворено поведзене же вони нє законча школу. Лєм Петро, хтори бул инвалид, ходзел до школи у Коцуре бо нє могол путовац. Алє, мойо найстарши браца мушели исц до Вербасу, без огляду же у валалє була основна школа. Кед я росла, нє було уж так. Шицки знали же сом зоз паноцовскей фамелиї, алє я нє мала даяки проблеми. На Крачун зме нє ишли до школи, гоч нє знам чи то оцец даяк оправдовал. Нїхто ше му нє шмел нїч питац. Мой оцец бул енерґични чловек- кед дацо одлучел, так мало буц.

- Виприповедали сце як було у вашим дзецинстве. Пробуйце ше здогаднуц на часи младосци, кед на Крачун загирмела гевта писня «С нами Бог»?

- Цали живот сом ходзела до церкви и мнє церква найблїзше окруженє. Я ше у церкви чувствуєм як дома. Мойо родичи ишли на шицки богослуженя. Оцец прето же бул паноцец, а мац як панїматка. Вше сом любела шпивац у церкви. Тераз шпивам до микрофона и чувстуєм ше добре. Требало ми одредзени час же бим ше звикла шшивац дзияцки часци, бо требало повязац на даяки способ и вонкашнї звук шпиваня, и нукашню молитву, так же би то других хтори провадза Службу нє збуньовало. Ми у обисцу вше шицки шпивали. Мой оцец любел шпивац, та можебуц пре ньго и шицки ми любели шпивац. Найволїм шпивац коляди, окреме «С нами Бог» и «Бог предвични». Думам же кажда з тих писньох барз глїбока. Нє шицко єдно чи тоти писнї сами шпиваце, чи з вами подахто ище шпива. Паметам же мой оцец найволєл войсц до церкви кед була полна з дзецми, кед служел даєден други паноцец. Станул ґу дзецом и гварел: »Най гурчи церква, шпиваме!» И шицки шпивали. Мнє то було фасцинантне. Думам же би шицки у церкви требали шпивац, бо шицки вєдно славиме Бога. То єден окремни вид славеня Бога - участвовац у Служби Божей

sî~enq 2023

Представяме - Народзели сце пецеро дзеци. Яке то чувство кед поровнуєце гевти чувства хтори мала Пречиста Дїва Мария кед народзела свойого Сина и знала яку вельку мисию приноши таке малке створенє на тот швет?

- Я думам же нєт нїч красше и милше як народзиц дзецко. Слава Богу, мам их пецеро, я сама єденаста по шоре, и думам же то барз вельки благослов. Сиґурна сом же кажда мац Крачун доживює на окремни способ бо зна як вона народзела свойо дзецко. И кед тото повязує зоз Марию, хтора народзела нє гоч яке дзецко и вона то знала. На щесце, ми нє знаме напредок як попреходза нашо дзеци, и модлїме ше за нїх и дзекуєме Богу же их маме.

- Нєдавно вишла ваша кнїжочка приповедочкох за дзеци. У єдней спомнута гвиздочка хтора патри зоз нєба на єдного малого мищка, и я почувствовал же сце и тоту приповедочку повязали зоз чувством хторе ше зявює на Крачун. Поента приповедки у доброти. Чи єст векшей радосци як жиц з Богом?

- Абсолутно ше складам, и барз ми мило же о тей приповедки мож и так роздумовац. Крачун єден окремни час кед доброта у людзох дакус баржей видлїва. Думам же у шицких людзох єст вельо доброго, алє нє маме шицки исти условия, а дахто ма вецей щесца. Я за себе думам же сом особнє мала барз вельо щесца у живоце. Мойо вирастанє и младосц вше були закрити, най так повем, зоз чиїмашик молитвами. Я паметам же ше моя мац вше модлєла. Вона аж и теди кед уж нїч нє могла робиц, а умарла на 97 роки, по цали дзень ше модлєла. Кед сом єй вечар гутерала же уж треба же бизме пошли спац, вона ми одвитовала же ше ище вше нє сцигла помодлїц за шицких. Мала вельо дзеци, вельо унучата, модлєла ше и за других людзох. Модлєла ше за гарештанцох, за хорих, за гевтих хтори мали даяке нєщесце. При концу живота уж нїч нє могла робиц, алє

ше модлєла, и нашла же є хасновита ту. Чловек люби буц хасновити, и ма потребу буц хасновити. У людскей природи и то же бизме були добри и же бизме служели дакому. Потребне найсц себе и свойо место и помагац у даяким поглядзе. Я мала щесца же сом од дзецинства мала чувство же ме шицки любя. Я и нєшка думам же ме шицки любя. Нє знам чом, алє я ше добре чувствуєм. И у школи, як наставнїца, и у учальнї, и у церкви, и на улїци, и зоз сушедством, и у хору, и медзи женами у шпивацкей ґрупи, и у фамелиї. Прето ше намагам давац любови ближнїм, бо мнє нїґда нє хибело любови. Прето у тих приповедкох то так дакус випатра. Думам же дзецом нє треба понукац страшни приповедки, бо шицко страшне якошик дойдзе до людзох през рижни животни ситуациї, а дзеци док мали думам же найлєпше и найхасновитше их тримац у цеплих приповедкох, у цеплоти дома, у цеплоти Крачуна. Думам же би дзецом вше требал буц Крачун.

- Попри велїх активносцох, пририхтуєце и емисиї у Радио Мариї – радию хтори вязани за Католїцку церкву. Як ви то доживюєце?

- Мой супруг и я рихтаме емисиї хтори ше емитую кажди дзень. Нам була велька чесц достац таку задачу, рихтац емисию по руски. З початку нє випатрало єдноставно, алє з вельким ентузиязмом вошли зме до того. Наздаваме ше же тоти емисиї слухани и же доходза до людзох, а ми барз уживаме у рихтаню тих емисийох. У наших емисийох паноцове зоз наших грекокатолїцких церквох пречитаю одредзени часци Евангелиї, а ту ше найду и други духовни змисти. Емисия ше емитує штварток, а репризує ше внєдзелю, на габох «Радио Мариї». Мож слухац и на интернету, на сайту «Радио Мария», Суботица. Владимир Римар

Браца и шестри зоз фамелиями на преслави 50-рочнїци священства о. др Владимира Мудрого хтора означена прешлого року у Коцуре.

ynuar 2023.

DZVONI

21

Роздумованя ПОКРАЧУНСКИ РОЗДУМОВАНЯ

ХРИСТОС ШЕ НАРОДЗЕЛ, СЛАВМЕ ГО ЦАЛИ РОК!

Видзим по Крачунє на фейсбуку єдна моя пайташка написала – Повадзела ше на Крачун, традиция отримана. Нашмеяла сом ше на тот напис, а пре два причини. Перша, бо сом думала же ше лєм я скоро кажди рок на Крачун заквачим зоз домашнїма и допринєшем же би ше крачунска атмосфера любови и мира у доме претворела до процивного. Друге, же ми ше того року удало нє випочитовац тоту традицию. А так ше стало з помоцу Божу. Тота фейсбук обява моєй пайташки потвердзела ми прешвеченє же праве на найвекши християнски швета наш найвекши нєприятель, диявол, стреже и шицко пороби же би розбивал заєднїцтво фамелиї, и розуми ше насампредз заєднїцтво з Богом. Верим же у велїх домох тото ше случи и пре нервозу котру уношиме пре шицки вонкашнї пририхтованя за швета. Гоч су нєобходни, барз треба буц духовно будни и нє допущиц же би нас на тельо обняли та забудземе на тото цо на Крачун найважнєйше – зоз своїм справованьом допущиц же би ше у нас и медзи нами народзел Исус и принєсол нам свой мир и свою правдиву радосц. О тим зме писали у прешлим чишлє „Дзвонох”. Най нє бешедуєм о тим же тота фейсбук виява моєй пайташки тиж доказує твердзенє и социолоґох и духовнїкох же праве фамелия, як основна єдинка чловечества и дружтва, у тим чаше окреме нападнута. Диявол ю сце по кажду цену знїщиц так же у нєшкайшей култури релативизовал шицки правдиви вредносци, од супружескей вирносци по истосполни малженства и шицкого цо ше и нам кажди дзень дриля до обисца поготов прейґ медийох. Алє нє будземе ше шириц тераз у тей теми. Врацам ше на мойо власне духовне искуство того Крачуна. Нїяк прето же бим ше з тим хвалєла, алє же бим дала Славу Божу, а и же би то можебуц дакому була помоц и потримовка. Прето же би я за тот Крачун могла написац и фейсбук обяву: Нє повадзела ше за Крачун. (Скоро каждорочна) Традиция претаргнута. Як ше ми то удало: У нашей Церкви за Крачун ше духовно пририхтуєме през крачунски пост, а остатнї дзевец днї и зоз побожносцу дзевятнїци котру ше вєдно модлї у церкви, гоч велї модля и приватно. Дзевятнїца почала, думам себе, пойсц би голєм даскельо раз. Праве прето же бим ше там застановела у каждодньових беганьох и конченьох, и здогадла ше цо то Крачун и як го мам правдиво жиц у своєй фамелиї. Такой ми на розум пришла моя мац котра у тот час зохабяла шицки робо-

22

DZVONI

ти и нє препущовала анї єден дзень пойсц до церкви. Гей, думам себе, алє вона нє мушела ходзиц на роботу, нє мала тоти и тоти обовязки котри я мам... Та заж лєм, чуєм у себе, други цихи глас, здогаднї ше кельо раз ши дожила же час котри даруєш Богу нє страцени, алє чудесно наградзени, оплодзени... Послухала сом тот глас, зохабела шицки нєпокончени роботи по обисцу и пошла до церкви. Перше була Служба Божа, а вец и Крачунска дзевятнїца. Зобрала сом ше глїбоко у себе по причасци, и заволала Исуса, мили мой спасителю, дзекуєм ци же ши пришол до мойого шерца. Модлїм це, нє дай же бим того року допущела най прейґ моєй нервози и нєсцерпеня чи шицко попораєне, порихтане як треба, же би пришло до звади, же бим Ци нє допущела най до нашого дому и моєй фамелиї принєшеш каждому свой мир и радосц. И Дзекуєм Исусови же ме вислухал и же так и було. Нєвироятнє! Нє повадзели зме ше того Крачуна, нїхто нє бул нервозни. Шицко зме постарчели порихтац и поробиц, кажде у тим помогнул. Зишла ше ширша фамелия на Вилїйову вечеру, а под час молитви и винчованки же ше Христос народзел, мнє слизи радосци заляли очи и шерцо. Видзи ми ше же то бул найкрасши Крачун у нашей фамелиї. Христос ше народзел. Славме го, и чувайме у шерцох и фамелийох, цали рок! Мария Афич

БАЧИНЦИ – На Богоявлeнє после Служби Божей хтору служел парох о. Дарко Рац пошвецена богоявлeнска вода, а потим о. Рац пошвецал обисца. Вкупно пошвецене 41 обисце, а о. Рац по пошвецаню бул зоз дзецми хтори ходза на виронауку.

sî~enq 2023

КАРИТАСОВ ДЗЕЦИНСКИ КУЦИК

Остатнього тижня жимского розпусту, од 9. по 13. януар, каждого вечара у керестурским Каритасу ше отримовал Дзецински куцик. През тоти днї дзеци мали нагоду модлїц ше, дружиц, научиц нови дружтвени бависка, дожиц нови искуства, а источашнє ше и засладзиц, бо волонтере за нїх пририхтали кажди вечар нови слани и сладки лакотки. О. Живкович

ynuar 2023.

Дзвончки

ГУМАНИТАРНИ АКЦИЇ КЕРЕСТУРСКЕЙ ПАРОХИЇ

На препоруку папи Франциска керестурска парохия пред Крачуном орґанизовала гуманитарну акцию за дзеци - „Часточка твоєй любови зогреє замарзнуте дзецко“. Парохиянє дзечнє помогли и назберане 52.800 динари и 170 еврахтори були послати дзецом без родичох зоз Виноградова, з України. Каритас орґанизовал традицийну акцию обезпечованя риби и рискаши за найзагроженших парохиянох. Назберане 31.000 динари, а акциї ше приключел и Мирко Еделински, власнїк комплексу рибаловох. Так и тогорочни крачунски швета прешли у духу радосци и дарованя. М.С.

DZVONI

23

Порученя

КРАЧУНСКИ ПОРУЧЕНЯ ХРИСТИЯНСКИХ ЦЕРКВОХ У ВЯЗИ З ВОЙНУ У УКРАЇНИ Видзиме кельо у крачунских посланьох ище вше доминує тематика войни на України. Медзи нїма и грекокатолїки, и римокатолїки и православни на України алє и у нас у Сербиї и шицки вони єдногласно, так як швечи християном – модля за мир и помиренє. Папа на авдиєнциї 14 децембра 2022.року Як информовал о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ з Ватикану, - на своєй порядней авдиєнциї 14 децембра папа Франциск окреме бешедовал о войни у України и поволал вирних на молитву за українски народ и на конкретни дїла солидарносци а поляком дзековал же ширцом отворели свойо дзвери вибеженцом з України. У своєй бешеди папа предлужел:“Браца и шестри, гварим вам же на України вельо , вельо, вельо церпеня...и сцел бим вам обрациц увагу же би сце за Крачун зменшали свойо видатки и ушпороване пошлїце українскому народу котри того треба, бо там гладую и змарзаю ше, велї умераю пре нєдостаток лїкох и дохторох. Нє забувайме: Крачун – гей, у мире з Господом алє з українцами у шерцу. Зробме тот конкретни ґест!“(Папа 14. 12.2022) Папа под час благослову Urbi et orbi 25.12.2022 У своїм посланю“ городу и цалому швету“ папа гварел: „Най нам ше попатрунок наполнї з лїцами братох и шестрох з України котри тот Крачун преживюю у цмоти и жими и далєко од своїх домох пре дзешец мешачну войну и знїщованє. Най нам Господь да готовосц за конкретни дїла солидарносци же би зме могли помогнуц тим цо церпя и най прошвици ум тим у чиєй власци зробиц же би уцихло оружиє и такой ше закончел тота бисмислова война“ Владика крижевски Милан Стипич, Горватска У своїм посланю владика написал: „ Браца и шестри, преславме родзенє Христово у молитви и заєднїцтву. Дайме руку мира и пребачме шицким кажде зло. Змоцнїце ше зоз святу Споведзу и Причасцу. Здогаднїме ше у своїх молитвох шицких тих цо у потреби и котри церпя, особлїво наших братох и шестрох у України. Модлїме ше за мир, за претпоставени нашо власци... Владика Киро Стоянов, Македония И владика Киро нашироко описал траґедию и пошлїдки войни на України: „ Пред нашима очми у тим предкрачунским чаше, кед ше рихтаме преславиц дар „премилосердного шерца Бога нашого“, по котрим нас нащивело „ младе Слунко з висоти“ и котре пришло же би ошвицело шицких котри шедза у цмоти и цинї смертельней и положело нашо ноги на драгу мира, - одбува ше цошка цалком иншаке, збуванє котре папа Франциско наволал „треца шветова война у часцох“. Нє можеме остац мирни и припатрац ше на страшну войну котра ше одбува пред нашима дзверми, на тим старим европским континенту, дзе браца вдерели на брата. Ту думам на Україну и подїї котри шицких потрафюю. Пред очми нам церпенє людзох, цивилох, женох и дзеци, старих и хорих чиїх слики и крик прейґ медийох уходза до наших домох: вшадзи руйнованє и крики медзи звалєнїсками и шицко тото уноши одредзени нємир. Тото церпенє наших ближнїх порушує нас на

24

DZVONI

озбильносц и будзи у нас страх од дальшей войней ескалациї на шветовим уровню. Як мож нємац сочувствия спрам тих котри у руїнох своїх городох, пред знїщенима своїма домами, заплаканих лїцох и беспомоцних попатрункох оплакую своїх мертвих, премарзнути и гладни у чешких жимских дньох котри глєдаю себе єден куцик дзе би ше голєм на хвильку могли зограц, почувствовац цеплоту и на мире поєсц скорку хлєба котра им ище остала. Но, нажаль нєт цеплоти, та анї тей реалней же би ше ограли а анї тей людскей котра би з єдним поцагом могла указац сочувствиє и престала приношиц руйнованє и шмерц. После двох Шветових Войнох у прешлим столїтию и милионских жертвох нїхто анї нє могол задумац же у 21 столїтию ше война враци до Европи и же о нєпорозуменьох ше знова будзе одлучовац зоз оружийом. Алє, скорей як пришло до аґресиї на медзинародно признату державу, нашенко зла пошате вельо скорей, перше у даяких главох а потим шлїдзела ескалация хаснованя войних средствох котри одноша людски животи, стваряю рики вибеженцох и знїщованє. Кажде хаснованє оружия за кажду осуду, кажде нове прекраванє гранїцох у Европи отвера форґов до котрого можу буц уцагнути и други жеми а дипломатска драга постава вше чешша. Тих цо воюю нє можеме дзелїц на добрих и злих алє на тих цо церпя и тих котри забиваю. Папа Франциско нїґда нє потримал бруталносц и окрутносц войни а Церква вше була и будзе на боку тих котри у воєних акцийох найвецей потрафени а то нєвини жертви. Патриярх сербски Порфирий Патриярх охарактеризовал так тоту войну: „ У дньох крачунскей радосци, мира и фамелийней цеплоти у молитвох и тоти медзи котрима гори огень войни, а то єдновирни браца и шестри зоз України и Русиї. З жальом патриме на воєни нємири и жертви, у чим, явно чи тайно, участвую рижни актере. Пошлїдки траґичного братозабойнїцкого руско-українского зраженя, котри потримовани звонка, страшни су а огень войни як нїґда дотераз грожи цалому швету. Прето ше зоз моцну молитву обрацаме до Богомладенца Христа а зоз щиру братску поволанку шицким нєпостредним и постредним учашнїком войни, же би нашли тельо усиловносци и моци же би престало страданє, же би ше вибеженци врацели до своїх местох и валалох, же би ше обновели их доми а мир же би ше врацел на места котри под огньом войни. Митрополит чарногорско-приморски йоаникий Чарногорски митрополит написал: „Под колїску Богомладенца Христа модлїме ше Богу же би ше цоскорей врацел мир и престало прелїванє браткей креви у України, пре якиу причину велї зоз тей намученей жеми мушели сцекац. Шицким цо остали без своїх домох посиламе слова братскей потїхи и крачунски поцилунок мира, а тих цо пришли до Чарнех Гори приїмаме як своїх бтатох и шестри у Христу. Дзвери наших шерцох, церквох и домох за нїх вше буду отворени. Нє чешко нам же би зме им зоз любову помагали аж док их Бог нє обрадує зоз врацаньом до їх любеней оцовщини“.

sî~enq 2023

Порученя / На здогадованє Троме українски митрополитове: Онуфрий, Мечислав и Епифаний тиж так у своїх посланьох обрацаю увагу на страшну войну. Найкратше ю спомина митрополит Онуфрий, котри предсатвя православну Церкву М.П. алє наглашує потребу молитви и за тих цо на нїх “дзвигаю меч „ та“ же би ше урозумели... же зме дзеци єдного Бога“а найвецей на ню обрацели увагу митрополит ПЦУ Епифаний и Мечислав, представнїк Римокатолїцкей Церкви на України, котри окрем молитви за пострадалих, тих цо браня шлєбоду України, за зараброваних и тих цо

славя Крачун далєко од своїх, - модля Господа же би помогнул - „примириц зли шерца аґресора...победзиц тих цо принєсли зло до народу и вигнац цудзожемну навалу з українскей жеми, дзекуюци побиди правди и утвердзиц справедлїви и тирваци мир“. (Пририхтал о. В.В.)

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 20.2.2023. року наполня ше полни 30 роки як нас напущела наша мила мац, баба и прабаба

НАТАЛА ВАРҐА НАР. СОПКА (1929 – 1993) з Руского Керестура

Памятку на ню чуваю єй наймилши: нєвєста Ирина, син о. Владислав и син Яким з фамелиями.

Най спочива у мире Божим!

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Жиєме з надїю же ши тераз дзешка на лєпшим месце и же нас чуваш отамадз. Хибиш нам барз. Супруга Мария з дзецми Соню и Мижом

Спочивай у мире Божим!

ГРУБЕНЯ МАҐДАЛЕНА нар. БУДИНСКИ (1939—2022) з Нового Саду

Памятку на єй любов чуваю дзивка Славица зоз супругом о. Владиславом и фамелию, син Звонимир зоз супругу Марияну и фамелию и син Мирослав зоз супругу Фемку и свою фамелию.

Най спочива у мире Божим!

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

Дня 18. децембра 2022. року занавше нас зохабела наша мила мац и баба

Дня 20. януара ше наполнєли 6 смутни мешаци як ши вецей нє з нами.

йОАКИМ САБАДОш (1966 - 2022) з Руского Керестура

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 22.2. 2023. року наполнї ше єден жалосни рок як нас напущела наша мила мац, баба и прабаба

ГАНЯ САЛАҐ нар. БАЛОҐ (1940 – 2022) з Дюрдьова

Зишол ангел з Царства нєбесного, поволал це и отворел капуру Раю. Упокоєла ши ше и мирно шпиш на тим швеце. У Раю нас чуваш и надпатраш. Натрапела ши ше. За живота ши одховала двойо дзеци, а и дзеци свойого младшого сина. Дзекуєме ци на тим и на шицким добрим цо ши поробела за нас, бо ши була така душа же ши шицко давала, а нїч нє глєдала. Найкрасши памятки на це занавше чуваю син Янко зоз дзецми Маю и Ваню.

Спочивай у мире Божим!

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Того року ше наполнюю 40, 31 и 7 роки як ме занавше напущели мойо родичи и брат

ДЮРА (1912-1983)

ЛЕОНА (1915-1992)

БУЛЬЧИКОВО зоз Вербасу

ДЮРА (1943-2016)

Навики вас у своїм шерцу чува ваша дзивка и шестра Ана Бульчик.

Спочивайце у мире Божим!

ynuar 2023.

DZVONI

25

Обвисценя

ПОМОЖМЕ ЗБУДОВАЦ МАРИЙОВ ДОМ „ЕМАУС“ У ВОДИЦИ

„ДОК ЄСТ ВОДИЦИ – БУДЗЕ И НАС“ (архиєпископ Сеґеди)

Ваша любов и подзековносц Мариї Водицовей за кажду Єй ласку, потїху и помоц най будзе позната шицким людзом! Най ваша пожертвовносц пошвидша виполнїц Марийово жаданє же би нас цо скорей позберала шицких вєдно, зоз Бачкей и Сриму... зоз цалого швета дзе нас доля одведла. Вашо пожертви можеце послац на рахунок парохиї у Руским Керестуре, а вашо мена буду записани нє лєм у шерцу Марийовим, алє и у нашей историї Водицовей Мариї.

Grkokatolička parohija sveti Otac Nikolaj, Ruski Krstur

Динарски рахунок: 160 –521416 – 50

Девизни рахунок: 160005400004703433 Svrha plaćanja: Donacija Banka Intesa

ЖИРО РАХУНОК НА ХТОРИ МОЖ УПЛАЦИЦ ПРЕДПЛАТУ И ДОНАЦИЇ ЗА «ДЗВОНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок: 160005400004703433

Banca Intesa Grkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“ Християнски часопис „Дзвони” * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре М. Тита 64 * „Дзвони” часточно финансує Управа за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами Министерства правди Републики Сербиї * Главни и одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 500 прикладнїки * Рочна предплата за Сербию: 1200 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/703-836 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис „Дзвони” * Виходить щомісяця * Видає Греко-католицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі М. Тита 64 * „Дзвони” частково фінансує Управління співпраці з церквами та релігійними спільнотами Міністерства правди Республіки Сербії * Головний і відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 500 примірників * Річна передплата для Сербії: 1200 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/703-836 * Email: redakcija.dzvoni@gmail.com

sî~enq 2023

Шлїдом подїйох

БАЧИНЦИ – На Вилїю парох о. Дарко Рац на 10 годзин служел Службу Божу Святого Василия Велького, а на 21 годзин и Крачунске саночене у крашнє прикрашеней церкви. Виронаучни дзеци на Вилїю ходзели по шпиваню по обисцох, а колядовали и на Парохиї. На перши дзень швета после Служби Божей було мированє, а Служба Божа служена и на други дзень швета, як и на треци дзень швета на Штефана на 10 годзин. (Вл.Дї. фото: о.Д.Р.)

НОВЕ ОРАХОВО – На перши дзень Крачуна, всоботу 7. Януара, крачунску Службу Божу служел парох о. Владислав Рац. На служби було красне число вирних хторим о. Владислав Рац пречитал винчованку преосвященого владики кир Георгия Джуджара. После Служби Божей було мированє. (Ол.П. фото Т.Р.)

БЕРКАСОВО – У церкви у Беркасове парох о. Владимир Еделински Миколка служел Саночне на 19 годзин як и богослуженя през днї швета, а першого дня було и мированє.

БИКИЧ – У церкви у Бикичу о. Еделински служел Саночне на 21 годзину после хторого вирни, а окреме дзеци хтори як и каждого року, колядовали и предлужели друженє у крашнє прикрашеней сали Дома култури. Мированє було на перши дзень швета после Служби Божей, а на треци дзень служена Благодарна Служба Божа за шицких Бикичаньох. (Вл.Дї. фото: Вл.Дї. и Д.Б.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА ‒ У Церкви Вознесения Господнього, 8. януара отримани други Фестивал українских крачунских писньох на хторим були учашнїки з Нового Саду, Вуковару, Индїї и Сримскей Митровици. Госцох привитал парох сримскомитровацки о. Иґор Вовк, Фестивал орґанизовало Дружтво „Коломейка”, а спонзори Фестивала Национални совит українскей националней меншини, Грекокатолїцка церква Вознесения Господнього и Покраїнски секретарият за предписаня, управу и национални меншини.

БИКИЧ – З добордзечну акцию парохиянє назберали 49.000 динари за осем нови мурово лустери хтори и поставени до церкви. Як гвари парох о. Владимир Еделински Миколка, хтори их и монтирал, лустери покладзени после шейсц роки як церква обилєня, та тераз будзе ошвиценша и баржей прикрашена. (Вл.Дї. фото: о.В.Е.М.)

Шлїдом подїйох

СТАРИ ВЕРБАС –У грекокатолїцкей церкви Покрова Пресвятей Богородици на Вилїю вечар було Крачунске Всеночне, котрому присуствовало красне число парохиянох. Крачунски Служби Божо були з мированьом вирних, а служел парох старовербаски о. Алексий Гудак. Возвелїчаню того найрадоснєйшого християнского швета допринєсло и госцованє вербаского хору КПД „Карпати” у церкви з гудацми. (Ол.Р.)

НОВИ ВЕРБАС – У парохиї Святого Владимира тиж преславени Крачун и служени крачунски Служби Божо и мированє числених вирних. Вербаски парохиянє, вєдно зоз парохом нововербаским о. Данилом Задрепком, возвелїчали радосне швето Рождества Христового зоз присуством у церкви, зоз молитву и веселим колядованьом.(Ол.Р.)

ҐОСПОДЇНЦИ – На швето Рождества Христового, всоботу 7. януара, у грекокатолїцкей церкви Святого архангела Михаїла Служба Божа почала на 12 годзин. Служел ю о. Михаил Холошняй, а казань тримал о. Борис Холошняй. На Други дзень Крачуна Служба Божа зоз мированьом була тиж на 12 годзин, а на Треци дзень Служба була на 10, а вечурня на 18 годзин. (Л.В.)

ИНДЇЯ - На Перши дзень Крачуна, парох о. Михайло Шанта служел Службу Божу на 11 годзин. У церкви було красне число парохиянох, младих, фамелиї и була полна церква. Парох пречитал Крачунску винчованку владики кир Георгия, а на концу було мированє. У шветочней атмосфери ше шпивало коляди, винчовало и радовало. Внєдзелю тиж була Служба на 11 годзин.(М.Г.К фото: О.С.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – У церкви Вознесения Господнього зоз Службу Божу, хтору служел парох о. Иґор Вовк, преславене Рождество Христово. Церква була полна, а по Служби ше уж традицийно ишло колядовац до пароха дзе предлужене друженє. На Служби и на друженю бул и римокатолїцки парох Едуард Шпанович. (о.И.В.)

БЕОҐРАД – И беоґрадска Парохия Кирила и Методия преславела Крачун. На Перши дзень Крачуна парох о. Иґор Вовк служел Службу Божу на хторей було красне число вирних, медзи нїма бул и Ґаврило Ґрбан зоз Управи за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами. Пред Богослуженьом, а и после вирни шпивали коляди. (о.И.В.)