Dzvoni December 2022

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXIX · ЧИСЛО 12 (348) · ДЕЦЕМБЕР / ГРУДЕНЬ 2022 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

ХРИСТОС РАЖДАЄТСЯ!

– СЛАВИТЕ ЄГО!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

Проминають століття, змінюються людські покоління, а Церква щороку сповіщає світові благу вістку про воплочення Сина Божого. І цього року в часах тривоги й непевності, ми з Божої милості святкуємо Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні сповнюється таємниця споконвіку закрита і ангелам незнана. Сьогодні звершуються пророцтва. Сьогодні Слово стає тілом і оселюється між нами (Йо 1, 14). Сьогодні в убогій вифлеємській стаєнці народжується Спаситель світу й Відкупитель душ наших. Сьогодні Бог сходить на землю, а людина підноситься на Небо. Сьогодні Предвічний Бог народжується, сходить з Небесного престолу на землю, щоб Своїм життям, хресними стражданнями, смертю і воскресінням звільнити людський рід від кайданів смерті. Причиною Христового приходу у світ була любов до людського роду: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо. 3, 16). Остаточна мета народження Спасителя полягає в даруванні людині можливості повного єднання з Богом, щоб ми отримали усиновлення і стали дітьми Божими. Через Христа, народженого Святим Духом від Пречистої Діви Марії, ми отримали великий дар зватися дітьми Божими (І Йо. 3, 1). Подія Різдва Господа нашого Ісуса Христа – це безмежна й велична тайна Божого задуму, яку важко пізнати розумом, але вона сповнює радістю серце кожної людини, яка шукає глибшого сенсу у цьому швидкоплинному житті та уповає на Бога. Тому й багаті та вчені мудреці, ведені світлом небесної зорі, і прості пастухи, яким ангели сповістили радісну новину, поспішали до вифлиємської стаєнки, щоб поклонитися Богу - немовлятку та принести свої дари. Разом з людьми і весь невидимий ангельський світ радіє і прославляє воплочення Сина Божого словами «Слава на висотах Богу і на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Так Різдво Христове з’єднало небо і землю, які сьогодні торжествують. Різдво Христове - це не лише родинне й народне свято. Цей священний день є особливою нагодою для утвердження нашої християнської віри. Це є торжество цілої Церкви, яка прославляє Свого Божественного Засновника. Це є вияв і свідчення нашої спільної надії, бо Син Божий, який зійшов на землю у Вифлеємі, більше не відлучається від нас, а перебуває з нами «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20). Тому, святкування Різдва Христового не має бути лише спогадом про якусь величну історичну подію, яка відбулася понад дві тисячі років і змінила напрям історії світу. Також - це не має бути тільки нагодою для роздумів про богословські правди, які були сповіщені в Старому та здійснені в Новому Завіті. Різдво Христове має стати особистим святковим пережиттям для кожного християнина. Спаситель колись народився у Вифлеємі для того, щоб згодом народитись у житті кожної людини. Якщо немає Господа в нашому житті, у нашому серці, у нашій шкалì цінностей, то різдвяні свята й традиції залишаться для нас простою формальністю, і не принесуть справжньої духовної користі й радості. І в такий спосіб ми уподібнюємося до тих, які не прийняли Пресвятої Родини у свій дім, а витіснили Христа поза межі свого комфорту до вбогої стаєнки. Тому, спогадуючи цю значну подію історії спасіння, духовно долучімся до цієї великої тайни відкуплення. Берім активну участь у літургійних богослуженнях у наших святково прибраних храмах, оспівуючи народження

Божого Сина. В особливий спосіб святкуймо Різдво Христове й у наших «домашніх церквах» – у наших родинах, прославляючи Спасителя людського роду нашими колядами. У спогляданні ікони Різдва Христового, даруймо Йому наші покаянням очищені серця, сповнені живою вірою, та відновлені надією і вдячною любов`ю. У складних сьогоднішнх умовах нехай нам додають упевненості слова пророка Ісаї, які Церква проголошує під час різдвяних богослужень: «З нами Бог! Розумійте, народи!» (Іс. 8, 9-10). Та серед прикрих обставин вслухаймося в голос ангела Господнього, який промовляє: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Споглядаючи різдвяне світло, пам’ятаймо, що, хоч би якою темною не була ніч нашого сьогодення, післа темної ночі настає світанок, бо при світлі Сонця Правди всі діла темряви зникають. Господь Своїм таїнственним народженням приніс на землю мир людині з Богом. Він і сьогодні приность радість і спасіння та дарує мир кожній скорботній і втомленій душі. З нагоди різдвяних свят бажаю всім вам, щоб новонароджений Христос наповнив наші серця світлом радості та милосердя. Святкуймо різдвяну подію в наших храмах, переживаймо її в нашому особистому житті й у родинній атмосфері, несімо різдвяну радість нашим ближнім. Нехай у цей благодатний різдвяний час переживання близькості Бога наповнює наше життя Його підтримкою. Бажаю всім Божого миру, благословенного свята Різдва Христового та щасливого Нового 2023 року Божого! ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! - СЛАВІТЕ ЙОГО!

+ Юрій Владика

Крачунска винчованка

ХРИСТОС РАЖДАЄТСЯ!

Преходза столїтия, зменюю ше людски поколєня, а свята Церква кажди рок нависцує швету благу вистку о уцеловеню Сина Божого. И того року у часох знєпокоєня, яки преживюєме, ми з Божей милосци славиме Рождество Господа нашого Исуса Христа. Нєшка ше спольнює тайна споконвику заварта, и ангелом нєзнана. Нєшка ше спольнюю пророцтва. Нєшка Слово постало цело и населєло ше медзи нами (Йо. 1,14). У бидней Вифлеємськей пещери ше родзи Спаситель швета и Одкупитель наших душох. Бог приходзи на жем, а чловек ше дзвига на нєбо. Нєшка Предвични Бог сходзи з нєбесного престола же би зоз своїм животом, зоз хресним церпеньом, зоз шмерцу и славним воскресеньом ошлєбодзиц людски род од оковох шмерци. Причина Христового приходу на тот швет було чловеколюбство - любов до людского роду. «Бо Бог так полюбел швет же дал Сина свойого Єдинородного же би кажди, котри вери до ньго нє препаднул, алє мал живот вични» (Йо.

3,16). Остаточна мета и циль народзеня Спасителя у тим, же би чловекови дал подаровал можлївосц подполного зєдинєня з Богом. Же би ми достали посвоєнє и посиновенє, и постали дзеци Божи. Прейґ Христа народзеного од Духа Святого зоз Пречистей Дїви Мариї ми достали вельки дар «же ше воламе и же зме дзеци Божи» (І Йо. 3,1). Подїя народзеня Господа нашого Исуса Христа – то безконєчна тайна Божей задумки, яку чежко похопиц зоз розумом, алє вона напольнює з радосцу шерцо каждого хто глєда глїбши змисел у тим швидкопреходзацим швеце, и упова ше на Бога. Прето богати мудерци, яких приведла нєбесна гвизда, и прости пастире, яким ангели сповисцели радосну вистку, понагляли до вифлеємскей пещери, же би ше поклонєли Богу-дзецочку и з подзековосцу принєсли свойо дари. Вєдно з людзми тиж и нєвидими ангелски швет ше радує и преславює уцеловенє Сина Божого: «Слава на висотох Богу, а на жеми мир людзом, котрих вон люби» (Лк. 2, 14). Так Рождество Христово злучело нєбо и

december 2022.

жем, яки нєшка торжествую. Рождество Христово - то нє лєм нашо фамелийне швето, то и особлїва нагода же бизме утвердзели нашу виру. То торжество цалей Церкви, яка слави свойого Божественого Основателя. То вияв и шведоченє нашей надїї, бо Син Божи, яки зишол на жем у Вифлеєме, вецей ше нє розлучує з нами, а пребува з нами през шицки днї до конца швета (Мт. 28, 20). Прето преславйованє народзеня Христового нє ма буц лєм здогадованє на славну и вельку историйну подїю, яка ше одбула понад два тисячи роки и пременєла цек историї. Анї нє ма буц то лєм нагода на роздумованє о богословских правдох яки були нависцени у Старим Завиту и спольнєли ше у Новим Завиту. Рождество Христово ма буц особне шветочне преживйованє за каждого християнина. Спаситель ше давно народзел у Вифлеєме прето же би ше познєйше народзел у живоце каждей людскей особи. Кед нєт Господа у нашим шерцу, у нашей скали вредносцох, вец крачунски швета и традициї останю за нас проста формалносц, нє принєшу правдивей духовней радосци и хасну. На тот способ ми постанєме подобни до тих, котри нє прияли Пресвяту Фамелию до свойого дому, а видрилєли их поза зону сво-

його людского фкоморту до бидней пещери. Прето у тот рождествени час, кед ше здогадуєме значней подїї историї спашеня, духовно ше приключме до тей велькей тайни одкупеня. Берме активну учасц у богослуженьох у наших шветочно прикрашених храмох, ошпивуюци на особлїви способ народзенє Божого Сина. Преславюйме Рождество Христово и у наших «домашнїх церквох» - у фамелийох, преславююци Спасителя людского роду з нашима колядами. Даруйме му нашо з покаяньом очисцени шерца, яки напольнєти зоз живу виру, обновени з надїю и з подзековну любову. У зложених и нєлєгких условийох терашнього часу най нам додаваю певносци слова пророка Исаї, яки так велїчествено шпиваме на богослуженьох: «З нами Бог! Розумце народи» (Ис. 8, 910) и слухайме глас ангела: «Нє бойце ше, бо нависцуєм вам радосну вистку, котра будзе цалому народу. Нєшка ше вам у Давидовим городу народзел Спаситель, котри Христос, Господь» (Лк. 2, 10-11). Роздумуюци о шветлу Рождества, паметайме же гоч би яка була цмота нашого часу, после ноци настанє швитанє, бо при шветлу Слунка Правди кажда цмота знїка. Господь зоз своїм таїнственим народзеньом принєсол на жем мир чловекови з Богом. Вон и нєшка приноши радосц и спашенє, и дарує мир каждей жалосней и вистатей души. З нагоди швета Рождества Христового жичим шицким же би новонародзени Христос напольнєл нашо шерца зоз шветлом радосци и милосердия. Най тот бгалодатни час блїзкосци Божей, напольнї наш живот з Його потримовку. Жичим шицким Божого благослову и мира з нагоди Рождества Христового и щешлїви 2023. Нови рок! ХРИСТОС РАЖДАЄТСЯ!

– СЛАВИТЕ ЄГО!

+Георгий Владика

DZVONI

3

Пошвецени нови священїк РУСКИ КЕРЕСТУР

ЗА СВЯЩЕНЇКА ПОШВЕЦЕНИ ЯРОСЛАВ ВАРҐА

На швето св. оца Миколая, 6. децембра, у Катедралним храме за священїка пошвецени Ярослав Варґа, син керестурского пароха Владислава Варґи и панїматки Славици. Архиєрейску Службу Божу предводзел кир Георгий Джуджар хтори окончел єрейске пошвецанє. Зоз владиком сослужели: декан бачки и парох коцурски о. Владислав Рац, декан сримски и парох шидски о. Михайло Режак, новосадски парох о. Юлиян Рац, кулски парох о. Дамян Кича, ЧСВВ, декан беоґрадско-банатски и парох марковецки о. Михаль Ґерґель, парох бачински о. Дарко Рац, старовербаски парох о. Алексий Гудак, парох беркасовски и бикичски о. Владимир Еделински Миколка, капелан кулски о. Платон Салак, ЧСВВ, керестурски капелан о. Владимир Медєши, индїйски парох о. Михайло Шанта, сримскомитровецки и беоґрадски парох о.Иґор Вовк и нововербаски парох о. Данил Задрепко. Присутни бул и домашнї парох и оцец неоєрея о. Ярослава - о. Владислав Варґа. Зоз Крижевскей епархиї служели и о. Михал Симунович, о. Младен Микулич, диякон Атноний Паїч и римокатолїцки свяшенїкове о. Дєрдь Югас зоз Кули и о. Ласло Поша зоз Бечею.

Владику Георгия Джуджара и нового священїка Ярослава Варґу привитали и виронаучни школяре хторих пририхтала ш. Авґустина Илюк. Святи Миколай то наш учитель милосердия «На швето святого оца Миколая, нєбесного покровителя и заступнїка керестурскей парохиї и нашей Епархиї, наполнєли ше штири роки од преглашеня нашей Епархиї св.о. Миколая. Можеме повесц же святи Миколай, после Пресвятей Богородици, медзи першима хторому ше вирни обрацаю зоз молитву за помоц и заступнїцтво. Як цо є почитовани у Малей Азиї дзе служел и закончел свой живот, так є почитовани и на християнским заходзе. У чим тайна такей популарносци святого Миколая? Од його живота нас дзеля 1700 роки. Одвит на тото питанє найдземе у тропару, крадким стищку на чесц того святого, у перших двох словох: «правило вири». Його особни приклад яка ма буц вира – вира то дар Божи. Модлїме Бога же би змоцнєл нашу виру. Кед наша вира моцна, вона приноши плоди. Виру потребне жиц. Плоди нашей вири то добри дїла. Вира без дїлох мертва. Поровнайме свой живот зоз животом святого Миколая и роздумайме цо потребне пременїц. Шлїдуюци два слова у тим тропару гваря же вон бул «образ кротости», образ милосердносци, дал себе на службу ближнїм. Святи Миколай у себе розвил чесноти и прикмети котри пестовал и применьовал их у живоце. Вон за нас учитель милосердия спрам тих хторим потребна помоц. (...) На його швето дзеци доставаю дарунки, а ми ше здогадуєме його чесностох хтори маме здобуц, розвивац и применьовац – добри дїла и любов спрам ближнїх. (зоз казанї кир Георгия Джуджара)

На Служби Божей були присутни монахинї, вирни, як и супруга, родичи и родзина. Парох Валдислав Варґа, оцец неоєрея, подзековал владикови же дал благослов Ярославови, а подзековал и шицким священїком же чо пришли потримац и модлїц за нового священїка. По Служби Божей неоєрей подзелєй свой неоєрейски благослов владикови, священїком, супруги, родичом и найблїзшей родзини, а 11. децембра, на своєй першей Служби, о. Ярослав шицким вирним дзелєл благослов и памятки на свойо пошвецанє.

4

DZVONI

grudenq 2022

Пошвецени нови священїк Нови роботнїк у Божей винїци

Наша Церква ше збогацела за нового роботнїка у Божей винїци. Сам Господь Бог народзує священїка за себе же би окончовал його служенє медзи Божим народом. Нови священїку – радуй ше, бо, нєт поволаня без радосци. Дзекуй Господу Богу же це поволал и май довирия до Ньго, котри це вибрал и стара ше о це. Чесне поволанє служиц Господу Богу, а шицко друге преходзи. Бо, нє за свойо заслуги ши постал слуга Господнї. Ми себе вибераме тот чин, алє Створитель нам го дава як дар, а ми одвитуєме позитивно – прилапюєме го. Прето, служ Му вирно бо ци дал вельки дар – приводзиц бесмертни души до Царства Нєбесного прейґ помиреня з Господом. Же би ши учул Його слова, бо ше Господ обраца каждому священїкови зоз словами, кед добре роби - «Слуго вирни, у малим ши бул вирни – прим награду». Треба же биш мерковал на свою службу, же би це Господь Бог вше чувал. Вше ше модлї и служ Господу. З тима словами потримуєме младого священїка хтори става на драгу служеня. Потримуйме и його, и других священїкох з нашима молитвами же би їх живот бул святи. Бо кед їх живот нє будзе святи - нє можу дац тоти ласки котри Господ Бог сце прейґ нїх дац. Окремне подзекованє и родичом нового неоєрея, парохови Владиславови и панїматки Славици, його панїматки Ани и шицким котри го потримали на тей драги зоз добрим словом, пораду, молитву... Нашого нового неоєрея препоручуєме заступнїцтву Пречистей Дїви Мариї. Вона Мац Исуса Христа, верховного священїка. Препоручуєме го охрани и помоци святого оца Миколая же би бул зоз нїм на драги служеня Господу Богу и ближнїм. (зоз казанї кир Георгия Джуджара)

december 2022.

М. Стрибер

Фото: О. Живкович

DZVONI

5

З историї церкви ЗоЗ ПРЕшлоСцИ НашЕй цЕРКвИ

О. МИКОЛА БУЧКО

До 110 рочнїци од народзеня велького шведка вири През 270 - рочну историю нашого церковного живота мож замерковац же у одредзених периодох даєдни парохиї даваю шумне число богословох и священїкох, а вец наставаю „сухи” роки и децениї, кед нєт отамаль анї єдного духовного поволаня. Нє место ту тераз розправяц о тим цо спричинює єдно, а цо друге. Так и у Миклошевцох, у свой час, було досц богословох, а вец и священїкох. Медзи нїма бул и Микола Бучко. Народзел ше у Миклошевцох 16. децембра 1912. року у селянским обисцу Петра и Ани нар. Жирош. Основну школу закончел у Миклошевцох, а осем класи ґимназиї з вельку матуру у Заґребе 1931. року. Студирал на Грекокатолїцкей богословскей академиї у Львове (Україна), котрей на чолє, як и на чолє семинариї, бул др Йосиф Слипий познєйше митрополит галицки и кардинал котри пре свою вирносц до Грекокатолїцкей церкви бул 18 роки на Сибиру. На остатнї рок студийох прешол до Заґребу, и ту дипломовал на Католїцким богословским факултету. Дня 10. авґуста 1936. року повинчал ше у Петровцох зоз Оленку Бесерминї, дзивку дюрдьовского пароха Михайла Бесерминя. Пошвецел го за паноца 6. септембра 1936. року владика Дионизий Няради, а 11. новембра 1936. року поставени є за управителя парохиї у Раєвим Селу. Ту им ше и народзели тройо дзеци – Боґдан, Оля и Ярослава. Микола Бучко бул барз активни як у рамикох орґанизацийох українско - руских школярох, так и як публицист, журналист и редактор. Року 1935. бул вибрани за предсидателя Союзу українских школярох Югославиї. Як таки, 1938. року почина видавац часопис „Думка». Новинка ше друковала у Руским Керестуре и вишли седем числа. Од 1940. року „Думка” виходзи уж як часопис, ревия. Перше єй число ма 40 боки. Того, 1940. року вишли пейц числа того часопису, а 1941. року ище

6

DZVONI

єдно число. И тота „Думка” друкована у Руским Керестуре. Цеком Другей шветовей войни паноцец Микола Бучко у Раєвим Селу видавал и новинки под исту назву – „Думка”. Виходзели кажди други тидзень. По даєдних сиґнатурох видзи ше же то предлуженє тей першей и другей „Думки”, бо 1942. року, як рочнїк виданя означени – ІV, а 1943. року – V. Як видаватель тих новинкох „Думка” подписане Українске представнїцтво у Заґребе, а новинки ше друковали у Осєку. Шицки три „Думки” були двоязични, по руски и по українски, и у шицких були велї Бучково написи. Випатра же трецу „Думку” вон сам писал. Дня 17.12. 1943. року Микола Бучко бул меновани за управителя парохиї у Земунє.... Под конєц войни, 1944. року, партизанє гарештовали о. Миколу Бучка и як українского националисту придали го орґаном СССР-а. Бул осудзени на дзешец роки чежких роботох у лаґре, цо одбул у рудокопох угля на Сибиру. Кед му 1955. року вицекла кара, тедишня го Югославия нє сцела прияц же би ше врацел, та ше вон, зоз стараньом о. Ван

де Малеа, тедишнього апостолского еґзарха у Паризу, нашол у Французкей. Спочатку бул у Лилу, при парохови Зиновийови Нарожнякови, а од 1956. року як самостойни душпастир у Везин-Шалету. Познєйше му ище придодати таки центри як Везин-Бурж, Труа, Сане, Брунуа. У Везин-Шалету, 1960. року почал будовац церкву на чесц св. Олґи, котра докончена 1963. року. Збудована и турня и парохиялни дом. У тим доме и остал жиц. Ту ше похорел, а умар 27. марца 1986. року у шпиталю у Монтаржи, у 74. року живота. Хованє паноца Миколи Бучка було 1. априла 1986. року у городчику Коркилеруа (ВезинШалет), дзе як душпастир службовал 30 роки. Труна з умартим була положена до церкви котру вон збудовал як подзековносц Богу же ше врацел зоз сибирских лаґрох. Хованє и други богослуженя водзел владика зоз Паризу, кир Михайло Гринчишин. З нїм були ище священїки: Михайло Василик зоз Лиону, Павло Когут зоз Алзацу, Ярослав Салевич зоз Паризу, домашнї священїк Сенькив, Пилипяк зоз Нормандиї. Були и два його дзивки – Oля и Ярослава зоз своїма фамелиями, шестри Служебнїци зоз Паризу и вельо вирнїки зоз рижних местох, окреме тоти дзе вон доходзел и служел. Були и римокатолїцки священїки. Од умартого ше одпитал владика Михайло. У своїм слове вон винєсол героїчну вирносц паноца Миколи, котри остал при своїм вирским и релиґийним прешвеченю у найчежших ситуацийох лаґерского живота у ґулаґох Сибира. У мено римокатолїкох од умартого ше одпитал ґенерални викар Ґрийо, котри пришол место монсиньора Пикандеа, владики зоз Орлеану, бо тот пре други обовязки нє могол присц на хованє. (о. Роман Миз, Священїки Осєцкого викарията, I, Нови Сад, 1993.)

grudenq 2022

Святителє

ЖИВОТ СВЯТИХ СвяТИ МУчЕНїК ЕвСТРаТИй, аКСЕНТИй, ЕвґЕНИй, МаРаДИй И оРЕСТ (13. децембер/ 30. новембер)

Под час мученя Евстратия, станул опрез судиї Евґений и гварел: ”Лисий, и я християн!!!” А кед Евстртатия водзели през варош, Аравракин, бо є християн, видзел их Марадий зоз закрица своєй хижи, поздравел ше зоз свою супругу и зоз своїма двоїма дзецми и почал бежац за учителями кричаци: ”И я християн!!!” Теди св. Орестови спаднул хрест зоз рукох и Лисий то видзел, та го на таки способ препознал як християна. Орест бул млади и красни вояк, и бул високи ростом. Аксентиє бул просековей висини. Евґений и Марадий закончели свой живот у церпеню. Орест закончел свой живот руцени до горуцого желєза, а Евстратий у огньовим пецу. Скорей шмерци, Евстратий запричащал св. Евстратия св. Василий. Їх мощи познєйше були пренєшени до Царгороду до церкви св. Пейцчислених, наволаней и пошвеценей по їх мену. У тей церкви, познєйше їх видзели и живих. А св. Орест ше явел познєйше и св. Димитрийови Ростовскому. Од св. Ореста нам остала красна молитва хтора ше модлї на соботовей полночнїци: ”Величая величаи тя Господи!”

ПРоРоК ДаНИїл И ТРоМЕ МлаДЕНцИ: аНаНИй, аЗаРИй И МИСаИл 17. децембер/4. децембер

пеца. Алє ангел Божи ше явел у пецу и охладзел огень.Так ше младенци шейтали у пецу, огень им нїч нє начкодзел и шпивали писню: ”Благословен єси Господи отець наших!”. И видзел то цар Набукодоносор и барз ше розгнївал. Винял трох младенцох зоз пеца и дал им вельку чесц. Познєйше, под час цара Балтазара, кед цар раз на госцини єдол и пил зоз погарох хтори були украднути зоз храму Єрусалимского, нєвидлїва рука написала на муре слова МАНИ, ТЕКЕЛ, ФАРЕС. Тоти слова нїхто нє могол розтолковац окрем Даниїла Тей ноци цар Балтазар бул забити. Двараз Даниїл бул руцени до дзири зоз лєвами пре свою виру до єдного Господа Бога. И обидвараз остал живи. И видзел Даниїл Господа Бога на пристолу зоз ангелскима силами, видзел ангелох, предсказовал будучносц, пророковал. Даниїл и троме младенци дожили глїбоку старосц у Вавилону и умарли у старосци з мечом порезани. Кед порезали Анания, Азарий престар свойо шмати и прилапел його главу. Азарийову главу прилапел Мисаил, а Мисаилову Даниїл. Ангел Божи їх цела пренєсол до Юдеї на гору Гевалску, и положел их под камень. Спрам традициї, тоти штирме Богу облюбени станули кед Христос воскреснул и явели ше велїм. И знова замарли. Даниїл ше рахує за штирох вельких месиянских пророкох (Исаия, Єзекиїл, Єремия и Даниїл). Жил и пророковал 500 роки пред Исусом Христом.

Тоти пейцме шмели мужове зашвицели як пейц швитли гвизди под час чарного периоду безбожних царох Диоклецияна и Максимилияна. Евстратий бул римски войвода у месце Саталион. Евґений бул його пайташ з войски. Орест бул тиж так углядни катона. Аксентий бул священїк, а Орест бул тиж так углядни катона. Марадий бул обични граждан и сограждан Евстратийов. Обидвоме були зоз городу Aравракину. Царски службенїки Лисий и Аґрикол, перше мучели Аксентия, бо бул священїк. Кед видзел як страда и як мучени Аґрикол, Евстратий ше сам приявел Лисийови и явно виявел же є християн.

Шицки штирме були зоз племена царского Юдового. Кед Набукодоносор, цар перзийски знїщел Израїл и завжал Єрусалим, теди Даниїл, як хлапец бул одведзени до рабства вєдно зоз юдейским царом Йоакимом и вельочисленима другима Израїлцами. Опис страданьох и мученьох мож вичерпно найсц у кнїжки Даниїла у Старим Завиту. Св. Даниїл бул цали придани Господу Богу, и од вчасней младосци од Господа Бога достал дар же би видзел будучносц. Його слава медзи Израїлцами у Вавилону почала теди кед поганьбел двох старикох, судийох юдейских, хтори були нєсправедлїци и виратовал праведну Сузану од нєсправедлївей шмерци. Його слава медзи Вавилонцами розпочала теди кед розтолковал сон царови Набукодоносорови. Пре тоту причину го цар наградзел и постал княз на його двору. Кед цар Набукодоносор направел златного идола у Деиру, троме младенци Ананий, Азарий и Мисаил ше нє жадали поклонїц тому идолови. Прето були руцени до розгоруценого

december 2022.

о. мр Дарко Рац

DZVONI

7

Зоз живота

Муши ше порушац

Колеґа лїкар ми гварел же нє можу поробиц вецей нїч. Пациєнткиня цали дзень препровадзела на посцелї. Кед так предлужи, зявя ше рани од лєжаня и други проблеми. Найлєгчейше би було зложиц ше зоз лїкаром, алє робело ше о моєй шестри котра тераз вязана за посцель и нє може ше рушац. У поради зоз терапеутом почала сом зоз ню робиц вежби котри би єй помогли же би могла шедзиц. Гоч нє ишло лєгко, з часом ше могла премесциц аж и на карсцель. Могла и сама шедзиц на посцелї. Аж и жена котра ю допатрала, перше думала же єй найлєпше кед лєжи, видзела яке важне же би ше рушала и меняла положеня. Важне нїґда нє одустац! Мери де Роса, Ню Йорк

одбрана

Робел сом як редактор у парохиялним часопису. Єден парохиян принєсол оглашку котру сцел же бизме обявели. Кед сом тоту исту оглашку познєйше пречитал, видзел сом же є досц нєсхопно написана та сом ю цалком преправел. Кед зме ше о даскельо днї стретли, опитал ше ми: „Прецо ши нє обявел мою оглашку?“ Гварел сом му же оглашка обявена. О даскельо днї знова пришол до редакциї и гварел ми: „Я ю нє так написал!“ Почувствовал сом же ше мушим одбарнїц. Пробовал сом му потолковац прецо сом то

8

DZVONI

зробел. Цали тот дзень сом роздумовал о тим и пробовал оправдац свой поступок. Шлїдуюце рано сом пречитал медитацию як треба жиц Євангелию. Наглашка була положиц Бога, котри милоседни, на перше место у наших шерцох. Одразу сом цалу ситуацию видзел зоз новима очми. Видзел сом же сом погришел и треба же бим модлєл за пребаченє. Святи Дух ми отворел очи и дал моци же бим виправел ситуацию. Истого дня сом ше стретнул зоз тим парохияном и модлєл го най ми пребачи. Одвитовал ми: „Шицко у шоре.“ Почувствовал сом вельке олєгчанє. Дж. Х.,Тексас

погубени коМпютер

Єдного дня, док сом пробовала зачувац пременки на докторскей тези, мой компютер ше почал губиц. Мушела сом пойсц на факултет же бим могла закончиц мойо виглєдованє. През драгу сом пошла и на Службу до церкви котра ми була блїзко. После Служби сом пошла до предавальнї купиц лакотки. У метроу сом шедла коло чловека котри бул брудни и мал нєприємни запах. Штудирала сом, окрем молитви, цо ище можем зробиц за ньго. Здогадла сом ше словох: „Дайце и да ше Вам.“ Понукла сом му лакотки котри сом себе купела. Бул зачудовани, алє ми барз дзековал. И я була щешлїва. Похопела сом прецо ше ми праве тераз погубел компютер и прецо сом мушела пойсц на факултет. Мала сом можлївосц любиц ближнього. Кед сом сцигла дому, на столє була смачна вечера котру порихтала моя цимерка. Таки искуства ме здогадую яки правдиви слова зоз Євангелиї, и як ше мой живот меня кед оставам у Божей любови. Треба лєм вериц.

Лондон Living City of the Focolare Пририхтал: М. Шовш

grudenq 2022

Слово живота

„Научце ше робиц добре, глєдайце правду.” (Ис 1,17) Слово живота за януар превжата зоз першей часци Кнїжки пророка Исаиї. Тото виреченє вибране за Молитвену осмину за єдносц християнох хтора ше од 18. по 25. януар означує на сиверней жемовей гемисфери. Тексти пририхтала ґрупа християнох зоз Минесоти (ЗАД) (У Минеаполису, городу у Минесоти, 2020. року забити Джоржд Флойд. Тото забойство було повод за наставанє руху хтори ше заклада за одклоньованє каждей форми расней дискриминациї.). Питанє правди окреме актуална тема. Нєровноправносц, насилство и предрозсудки рошню у структурох дружтва хторе ма чежкосци у шведоченю култури мира и єдносци. Исаийов час ше нє вельо розликує од терашнього. Войни, бунти, оганянє за богатством и моцу, идолопоклонство и одруцованє худобних приведли до того же израилски народ скруцел зоз добрей драги. Пророк з барз оштрима словами поволал свой народ на обраценє, назначел драгу по хторей ше ознова враци до жридлового союзу хтори Бог установел зоз Авраамом. „Научце ше робиц добре, глєдайце правду.”

Цо то значи учиц ше робиц добре? Мушиме буц отворени за ученє. То вимага нашо усиловносци. У нашим каждодньовим ходу вше єст дацо цо маме розумиц, злєпшац, можеме ознова започац кед зме погришели. Цо значи глєдац правду? Вона як драгоциносц ґу хторей ше треба намагац, жадац ю, то циль нашого дїйствованя. Жиц справедлїво нам поможе научиц робиц добре. То значи розумиц волю Божу хтора наше добро. Исаия понука реални приклади. Богови окреме мили обезправени, широти и ґдовици, бо су нєзащицени. Вон поволує свой народ же би ше насправди старал за других, окреме за тих хтори нє можу витвориц свойо права. Побожносц, обряди, жертви и молитви му нє мили кед нєт глєданя и практикованя доброго и справедлївосци. „Научце ше робиц добре, глєдайце правду.“

Тото слово живота нас спонука помагац другим, уважни попатрунок, на конкретну помоц тим котрим є потребна. Наш ход обраценя вимага же бизме отворели шерцо, розум и руки окреме спрам тих хтори церпя. „Жадац и глєдац правду одвше уписане до чловековей совисци, сам Бог их положел до чловекового шерца. Но и попри досцигнуцох и напредованя през историю, кельо ище далєко подполне витворенє Божого плану! Войни хтори ше и тераз водза, тероризем и ет-

december 2022.

нїчни зраженя, то знак дружтвених и економских нєєднакосцох, нєсправедлївосци, мержнї. […] без любови, почитованя каждого, чувствительносци за його потреби, особни одношеня можу буц злюдни, алє можу постац и бирократски, нєспособни дац одлучни одвити на людски потреби. Без любови нїґда нє будзе подполней справедлївосци, подзелєни добра медзи богатима и худобнима, поваги унапряменей на єдинственосц каждого хлопа и жени и на конкретну ситуацию у хторей ше находза.” „Научце ше робиц добре, глєдайце правду.”

Жиц за зєдинєни швет то значи превжац рани чловечества зоз малима дїлами хтори можу помогнуц у твореню фамелиї чловечества. Єдного дня Й. з Арґентини случайно стретнул директора институту на хторим преподавал и хтори го без причини одпущел. Кед го директор препознал, пробовал го обкеровац. Но, Й. рушел опрез нього. Опитал ше му цо єсц нове, а директор му приповедал о почежкосцох хтори тих дньох преживює, о тим як жиє у другим городзе и глєда роботу. Й. му понукнул помоц и ютредзень своїм познатим гварел же глєда роботу за єдну особу. Одвит пошвидко сцигол. Кед директор дознал же ше понука єдна робота, нє могол вериц! Прилапел роботу глїбоко подзековни и зворушени же ше праве тот кого вон одпущел, конкретно за ньго постарал. Й. постим достал „стораз” бо му праве теди понукнути два роботи хтори жадал ище кед почал студирац. И сам бул одушевени и зворушени з тоту конкретну Божу любову. (Città Nuova) Пририхтали: Патриция Мацола и тим Слова за живот

DZVONI

9

Рочнїци

ОТВОРЕНИ ЮВИЛЕЙНИ РОК - 400 РОЧНЇЦА ОД ШМЕРЦИ СВ. ЙОСАФАТА

Як зме у прешлим чишлє обявели стат′ю зоз Риму, на гробе святого священомученїка св. Йосафата почало означованє 400 - рочнїци од шмерци грекокатолїцкого архиепископ , котри спаднул як жертва за вирносц Грекокатолїцкей церкви. Як знаме, у нашей Епархиї св. Миколая маме и церкву котра пошвецена св. Йосафатови у Кули як и манастирску каплїчку шестрох Служебнїцох у Коцуре. Тиж так и наша мала церковна заєднїца и церква у Райовим Селу, дзе ище єст красне число наших Руснацох – тиж пошвецена тому велькому святому. Прето попробуєме у наступних числох представиц його живот и значенє за цалу Церкву у нас , на України, Билорусиї и цалей Католїцкей церкви у швеце, з оглядом же ше тот святи находзи у официйним календаре Католїцкей церкви на дзень його мученїческей шмерци 12. новембра. Ту приношиме єдну часц, то єст, остатнї хвильки зоз живота св. Йосафата котри превжати зоз : SYNAXAR: Mgr. Antonin Čižek

....Концом октобра 1623. року ше Йосафат вибрал до Витебску. Накадзи там пришол, збегнул ше розгнївани народ, хтори жадал його шмерц. Архиепископ их змирйовал з ласкавима словами. Заверенїки ше послужели з подводом. Намагали ше виволац битки з Йосафатовима службенїками и наздавали ше же при тим настаню нємири и буна, котри би могли вихасновац процив архиепископа. Алє, Йосафат службенїком забранєл же би ше упущовали до звади. Теди розколнїки поєднали якогош блукаюцого священїка Илию же би пред архиепископовим домом явно увредзовал Йосафата и Унию. Алє, того дня архиєпископ нє бул дома. Врацел ше аж вечаром.

На други дзень 12. новембра 1623. року Илия знова увредзовал Йосафата. Архиепископова послуга Илию влапела и заварла. А тото себе праве жадали заверенїки. Такой почали дзвонїц на узбуну и кричац: „Гет з Йосафатом. Забийце латинского паписту!“ Кед ше архиепископ врацел зоз храму, банда ше злєкла од його достойного зявеня и нє приблїжела ше ґу ньому. Йосафат розказал пущиц Илию, а людзе ше почали розходзиц. Теди прибегли троме розколнїцки священїки и почали обрацац народ процив Йосафата. Бунтовнїки нападли на архиеископову резиденцию и ранєли даєдних архиепископових службенїкох. Йосафат ше теди модлєл у своєй келиї. Кед чул лярму, отворел дзвери и гуторел: „Най будзе Бог з вами, мили синове! Прецо ше так сурово справуєце з моїма домашнїма? Кед маце дацо процив мнє, ту сом!“ Теди єден зоз побунєних вдерел архиепископа з кияком, а други му нанєсол на глави смертельну рану. Йосафат спаднул на жем и з його устох було чуц слова: „Боже мой!“ Вони скричали: „Вон ище жиє!“ и штрелєли му два раз до глави. Потим вицагли мертвого на двор, дзе го поганьбйовали. Кед окрадли дом, доцагли цело на побрежє рики Двини, привязали ґу ньому вельки камень и руцели го до рики.

10

DZVONI

grudenq 2022

Рочнїци Дня 17. новембра 1623. року збачели рибаре у рики ясне шветло. Кед у нєй почали глєдац, нашли мертве цело и вицагли го на побрежє. Грекокатолїцки священїки го однєсли плачуцому народу до храму. Ту його цело остало виложене дзевец днї. У Витебску одразу уцихли шицки страсци. И толває пожаловали за свойо злодїйство. Цело було потим превежене до Полоцка, дзе було поховане 18. януара 1624. року.

ДАРОВАЛИ ЗА ВОДИЦУ, ЗА ЦЕНТЕР „ЕМАУС“

най Марийов покров занавше будзе над нїма

- Фамелия виславски, Руски Керестур - весна Миклош, Нємецка

Мученїково мощи були познєйше превежени з Полоцка до Бияли, 1916. року до Бечу, до грекокатолїцкей церкви св. Варвари, 1949. року до Риму, а 15. 11. 1963. року вони святочно положени до церкви св. Петра и Риме под пристол св. Василия Велького. У тей святочней церемониї участвовал папа Павло Шести, архиепископ Йосиф Слїпий и числени латински и грекокатолїцки владикове медзи котрима и наш владика др. Гавриїл Букатко.

(Пририхтали о. Дамян К. ЧСВВ и о. Владислав В.)

ДАРОВАЛИ ЗА „ДЗВОНИ“

най Марийов покров занавше будзе над нїма

- о. яков Новак, Горватска

december 2022.

„Бо ти, Господи, даваш шветлосц моєй шветлосци, ошвицуєш, мой Боже, мою цмоту.“ (Пс 18, 29) DZVONI

11

Подїї БЕоґРаД

НОВИ БЕОҐРАДСКИ НАДВЛАДИКА И МИТРОПОЛИТ др ЛАДИСЛАВ НЕМЕТ

Дня 10. децембра того року у катедрали Блаженей Дївици Мариї на святочней Служби Божей Ладислав Немет, бувши зренянински владика превжал палїцу беоґрадского надвладики як седми по шоре. Можебуц зме уж забули же треци по шоре беоґрадски надвладика бул наш Гавриїл Букатко од 1964. по 1980. рок.

Надвладика и митрополит ладислав Немет

Служба Божа

Попри нового пастира, Службу предводзели апостолски нунций Санто Р.Ґ., предсидатель владическей конференциї Мадярскей кардинал П. Ерде, предсидателє владических конференцийох зоз окруженя як и предсидатель Совиту европских владических конференцийох надвладика Ґинтарас зоз Вильнюса и 40 владикове, Заходней и Восточней Церкви, медзи котрима и наш владика кир Георгий. Медзи окремнима госцами були представнїки шицких Церквох и вирских заєднїцох у Сербиї, на чолє зоз патриярхом Порфирийом и бачким владиком Иринейом. У мено предсидателя А. Вучича була министерка правди Р. Сербиї Мая Попович, а були и представнїки городу Беоґраду и числени дипломати. На церемониї ше озвал одходзаци надвладика С. Хочевар, котри 22 роки бул на тей длужносци, и поволал шицких же би з исту любову прилапели його нашлїднїка др Ладислава. Булу менованя од папи Франциска пречитал нови нунций Ґанґеми, а после того нови надвладика подзековал шицким котри му помагали у його 39 рочней священїческей служби и виражел свою вельку виру до Божого провидиния

12

DZVONI

котри го водзело и водзи далєй и попри велїх почежкосцох цо дожил у живоце, бо праве у нїх одкрил Божу сиґурну руку . На концу подзековал на винчованкох предсидательови Републики и присутним церковним представнїком, виражуюци порихтаносц на сотруднїцтво зоз шицкима, окреме зоз векшинску Сербску православну церкву. Попри велїх госцох, ту були и представнїки филипинскей Церкви, дзе Немет бул вецей роки. На концу ше Немет озвал и гаврел: “Папа ме посила ту, до Беоґраду ґу вам, та ме примце зоз любову зоз яку и я вам шицким будзем служиц“. Як нови ґенерални викар, уж наявел надвладика - будзе Пащик Роберт, ґенерални секретар конференциї св.Кирила и Методия. Винчованками новому надвладикови виявел и патриярх Порфирий котри наглашел же Немет зоз Оджаку, з Бачкей,та розуми ситуацию у Сербиї, а його искуство зоз швета дзе шицко бул, помогнє у ришованю велїх проблемох у нависцованю Царства Божого. Свойо винчованки виражели новому надвладикови кардинал Ерде, нунций Санто, предсидателє владических конференцийох Горватскей, БиГ и Албаниї и велї надвладикове и госци з окруженя. Цалу Службу и церемонию преношела РТС и ТВ Войводини на горватским и мадярским язику, а тиж и Радио Мария. Як зме скорей писали у „Дзвонох“, папа Франциско монс. Л. Немета меновал за надвладику и митрополита беоґрадского 5. новембра 2022.року, а вон правно надвладичество превжал 5. Децембра, як седми по шоре владика на трону беоґрадских надвладикох. (КМЦ, фото БНМ)

владика Георгий Джуджар зоз нунцийом монс. Сантом ґанґемийом, кардиналом Петером Ерде, патриярхом Порфирийом, владиком Иринейом и шестрами Служебнїцами.

grudenq 2022

Духовне життя РУСЬКИй КЕРЕСТУР

СЕСТРИ СЛУЖЕБНИЦІ ВІДСЯТКУВАЛИ СВІЙ ПРАЗНИК НЕПОРОЧНОЇ ДІВИ МАРІЇ Дня 8. грудня 2022 року в Руському Керестурі Сестри Служебниці зібрані з провінційною настоятелькою с. Мартину Кмита зібралися на спільній Святій Лїтургії котру служив і проповідував о. Дамян Кіча, ЧСВВ парох з Кули. Це була нагода відновити свої обіти. Згромадження Сестер Служебниць від самих початків свого існування, обрало Пресвяту Богородицю за свою Матір і Покровительку, що означає що ми є служебницями та доньками Непорочної Діви Марії. Ми наслідуємо її приклад посвяти та відданості Богові. На свято Непорочного Зачаття Діви Марії, котре припадає на 8 грудня за григоріянським календарем або 22 грудня – за юліянським, сестри відновляють свої обіти. Коротко розповім про значення Обітів у богопосвяченому житті. У Святому Таїнстві Хрещення ми З’єднуємось з Христом та стаємо учасниками таїнственного життя Пресвятої Тройці. Живучи чернечими обітами, поглиб-

december 2022.

люємо цей дар Хрещення і беремо повнішу участь у Божественному житті, неустанно змагаючи до святості. Євангельські ради – це передусім дар Пресвятої Тройці. У євангельських радах Христос відкриває нам дорогу до життя в повноті та свободі. Заклик до святості звернений до всіх людей, проте у чернечому житті ми свідомо і добровільно відповідаємо на запрошення Христа та посвячуємося Богові через обіти послуху, чистоти і убожества. Ми зобов’язуємося наслідувати Христа Спасителя, який визволяє нас для Його любові та вчить обдаровувати нею ближніх. Євангельські ради ведуть до очищення серця та преображення що допомагає наслідувати Ісуса Христа і Пресвяту Богородицю. (с. Авґустина ) «Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися Тобі — Сонцю правди, і пізнавати Тебе — Схід з висоти. Господи, слава Тобі!». (Тропар Різдва).

«Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: чудесний порадник, сильний Бог, отець довічний, Князь миру». (Ісая 9,5).

DZVONI

13

водициво дожица

НЄ ТРЕБА ИСЦ АНЇ ДО СВЯТЕЙ ЖЕМИ, АНЇ ДО МЕДЖУҐОРЯ КЕД МАМЕ ВОДИЦУ (Я.О.)

(Под тим насловом починаме обявйовац свойо власни дожица зоз Водицову Марию и добре би було кед би нам шицки котри маю красни искуства або окремни ласки од Водицовей Мариї посилали же бизме з нїма помогли другим и преславели нашу Водицу.)

ЗачУвала НаС У НЄЩЕСцУ МаРИя воДИцова

Наша фамелия уж 50 роки жиє у Нємецкей. До родного валалу зме приходзели кажди рок, и вше дзечнє одходзели и до нашей Водици. Кед би зме рушали на драгу назад до Нємецкей, родичи нас випровадзали вше зоз словами „Най вас Бог бла гослови и Мария на драги провадзи”. Уж велї роки нєт наших родичох, та зме себе од теди вжали звикнуце ище пред самим одходом зайсц ше помодлїц ґу Мацери Водицовей, набрац и води зоз єй студзенки хтору дзечнє хаснуєме. Так було и того лєта на Яна 2016. року. З молитву у Водици и водицову воду у авту рушели зме на драгу. Тоту ноц пред путованьом досц зме слабо спали, та озда и то допринєсло же би ше на драги случело нєщесце. Як зме прешли гранїцу у Мадярскей, нєдалєко, на автодраги, озда сом задримал пар секунди бо ше нїч нє здогадуєм. А супруга тиж озда кус задримала, алє памета же видзела як по драги кривудаме як на осмицу, док зме ше нє застановели на колєсох вельких шлеперох котри стали коло драги. Авто бул шорово покривени, алє нам нїч нє було, окрем того же зме були злєкнути. Такой зме моцно почувствовали и прекоментаровали - спашела нас Водицова вода тє. Мария. Дожили зме то як єй чудо и же праве теди нїхто други нє ишол од автох, цо нєобичне на автодрагох, бо зме могли и дакого унєщесциц. Шицко ше далєй добре покончело же зме щешлї-

14

DZVONI

во сцигли до Нємецкей. А вєшенї, знова зме пришли означиц и нашу златну свадзбу, и зоз Службу Божу у Водици, подзековац нашей нєбесней Мацери Мариї и за тото дожице кед нас очувала у нєщесцу, и за шицки други ласки у живоце котри нам вимодлєла. Мелания и Янко Надьово

МаРИя воДИцова НЄ оСТала ДлУЖНа

Єдна панї (М.П.) зоз Коцура ме наволала 29.септембра и опитала ше ми чи сцигла єй уплата за „Емаус“. Я опатрел и видзел же на рахунок „Грекокатотолїцка парохия Святи отец Миколай“ справди сцигла Донация за Емаус у динарох 12.000. Понеже сом тей панї потвердзел, вона остала задовольна и

спущела слухалку. Кед дас о пол годзини, вона ме знова навола и гвари же коло тей єй помоци дожила цошка нєзвичайне и муши ми то виприповедац. Я єй гварел же сом готови вислухац а вона гвари: - „Мария Водицова ме нєсподзивала за пол годзини, и ′нє остала ми длужна′ за тоту скромну помоц“. А вец предлужела свою приповедку. Вона иншак ґдовица уж єден рок и после мужовей шмерци, понеже остала жем, а вона ше о нєй нє може сама старац – видала ю „под аренду“. Но, цо ше случело! Кед пошла уплациц, и то цошка нє сцели у Коцуре та аж до Вербасу, тот исти чловек котри єй виплацел пред єдну годзину аренду – знова на капурки! Злєкла ше вона же цо то ма значиц, а вон єй гвари же як же то - шицки повекшали аренду, а вона нє. Та вец ю почал прешвечовац же кед други дзвигли, та вец шор би було и по християнски же би и єй исто звекшал як и другим. На концу так и було. Вон ю нєсподзивал та єй вецей виплацел, а вона цала нєсподзивана – такой подумала у себе: „Но видзиш, я дала Мариї Водицовей попри моєй худобки кельо сом мала, а Вона ми нє остала длужна, за пол годзини ми врацела и „заплацела“ тоту мою жертву. Наисце и я сам бул нєсподзивани зоз тим єй шведоченьом и гоч вона нє жадала о тим даґдзе споминац, на концу зме ше порадзели же би пре чесц Мариї заш лєм то спомнуц, бо велїм помогнє єй моцне искуство и тоти Исуссово слова „Дайце и да ше вам“. (Пририхтал о. Владислав Варґа)

grudenq 2022

теолоҐия за каЖДого

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 7 0 – 2 0 2 2 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” Дзешате шветове стретнуце фамелийох -

фамелийна любов: поволанка и Драга святосци (5)

Папа Йоан Павло II 1994. року, предложел же би ше кажди три роки отримовали стретнуца на тему фамелиї, вше у другим месце. Од теди отримани дзевец стретнуца, а ювилейне Дзешате стретнуце ше закончело зоз вельким конґресом фамелийох у Риме 26. юния того року на хторим вжал учасц и папа Франциск. Тото стретнуце мало и свойо пририхтованє, котре почало 19. марца 2021. року, 15 мешаци пред тим. Церква предкладала шицким владичеством орґанизовац свойо власне стретнуце з котрого би ше могли похасновац искуства на законченю. Ту попробуєме винєсц даяки нашо преподаваня, роздумованя и искуства на тему фамелиї зоз нашого Медзипарохиялного сходу котри бул отримани у Водици 6. авґуста того року.

Любиц єдно друге так як нас бог Люби

Збудовац фамелию на Божей любови можеме лєм кед знаме яка то конкретна Божа або Исусова любов. Та вец ю вицагнєме зоз науки хтору нам Вон и указал и пошведочел!

1) Любиц перши як нас бог люби У любови важне знац починац або любиц перши. Дзе то видзиме у Исусовей науки або його шведоченю? Святи любени апостол Йоан нам то найяснєйше твердзи: „У тим ше указала любов Божа у нас: Бог Сина свойого єдинородного послал на швет же бизме жили по нїм. У тим любов: нє же ми любели Бога, алє вон любел нас и послал Сина свойого як помиренє за грихи нашо ( 1. Йоанова 4, 9 - 11). Понеже нам св. Йоан указал же нас Бог перши полюбел, вон предлужує зоз поуку: Кед Бог так любел нас и ми длужни любиц єдни других, а у предлуженю истей глави знова закончує: „Ми любиме, бо вон нас перши полюбел“ (1.Йоанова 4, 19). И святи апостол и найвекши мисионер Исусов нам пише праве о тим у своїм посланю: “А Бог указал любов свою ґу нам так же Христос умар за нас док зме ище були гришни (Римяном 5, 8). Вон тиж так поволує своїх вирних же би шлїдзели Христов приклад и далєй пише: „З братску любову любце єдни других! Змагайце ше медзи собу у почитованю....нїкому нїч нє будзце длужни окрем того же бисце любели єдни других.

december 2022.

Бо хто люби другого, виполнєл Закон“( Римяном 12, 10.8). И тераз на нас стої чи будземе будовац свою любов на „твардим каменю“ або нє. А то значи нїґда нє чекац же би друга особа у малженстве направела перши крочай, глєдала пребаченє, указала помоц, порозуменє... То муши рушиц од нас самих и указац ше у тим „змаганю“ як перши. Нє прето же бизме ше хвалєли або чекали даяке припознанє або награду, алє же бизме широкого шерца шлїдзели нашого Спасителя. Так вец и отримаме и затримаме право буц Исусов ученїк, а з тим и положиме перши „тварди камень“ до нашей фамелийней хижи котру, кед ю так будземе „будовац“ нїхто нє годзен звалїц.

2) Любиц нєпреривно як нас люби бог Бог створел чловека и нє охабел го, алє ше цали час за ньго стара, видзи його плач и бриґує ше як

I

добри Оцец. Вон нас полюбел од початку и до конца нас люби: дал першому чловекови вельки розум, вичносц души и цела, шлєбоду, алє го провадзи и после його первородного гриху и обецує Спасителя котри придзе прейґ жени котра зджами главу дияволови котри их зведол на нєпослух (Постанє 3, 15). Тоту Божу нєпреривну любов видзиме и у його стараню за Ноя у потопу, за гладни народ кед им посила Йосифа єгипетского же би их, и попри велького гриху спрам нього, вибавел од гладу, за Авраама котрому обецує вельке потомство, у живоце израїлского народу кед им посила вибавителя Мойсея та гутори: „Видзел сом нєволю свойого народу у Єгипту и чул сом його нариканє. Знам за їх трапези и прето сом зишол долу виратовац их зоз рукох Єгиптянох....“ Виход 3, 7-9) О велькей нєпреривней любови Божей нам шведочи и псалмиста Давид: „Бог нє поступа з нами од грихох наших и нє плаци нам по наших винох...бо любов Божа вична.“ (Псалом 103) як и пророк Исая: “И Сион гварел; Господь ме зохабел, Господь ме забул. Чим жена забудзе свойо дзецко? Чи нє посанує народзених зоз своєй утроби? Гоч то жена и забудзе, алє я тебе нє забудзем – гвари Господь. Ниа, на рукох моїх нарисовал сом це, твойо мури и ти вше предомну...( Исая: 49, 15) та вец кед так, и ми поволани вше ознова обновйовац нашу любов, „патриц ше з новима очми“, пребачовац и по 70 раз як Исус гварел, и нє забувац же шицко цо стаґнирує, престава ше рушац – тото назадує, престанє мац свой смак, запшеє, похори ше, а „дезертере“ нїґда нє прилапени позитивно анї у єдним дружтве. Ясно, то нє можеме сами без частей Споведзи, Причасци и молитви.

3) сочувствовац з другу особу як сочувствує бог Знац „войсц до другей особи“ „жиц другу особу“ (Ерих Фром), значи нашлїдовац Исуса и радовац ше и плакац, одкривац и любиц того цо люби, цо радує и жалосци свойого супруга (и) бо и Исус постал єден з нас: родзени у хлїве, вибеженєц...же би нас цо баржей розумел и бул нам блїзки.

4) Видзиц у другим божу икону Так як чловек за Бога найвекше добро за котрого дал свой живот на крижу, так и ми у другей особи, окреме тей цо зме єй обецали вирносц и любов, пробуєме видзиц тото цо нам Исус гвари, а євангелиста Матей то записал о Остатнїм суду: ...“мнє сце зробели“(Мат.25) Тиж так и св. Йоан нам толкує же кед нє любиме ближнього, анї Бога нє можеме любиц: „Нє можем любиц Бога котрого нє видзим кед нє любим брата котрого видзим ( 1 Йоанова, 4,20), а Св.Павло прешлїдує ...Исус: чом МНЄ прешлїдуєш? Исте искуство мала свята Мати Тереза котра чула глас „Коло мнє ши прешла“ кед заобиходзела

II

єдного ґубавого. Прето и за нас цалком ясне же Бога любиме, почитуєме або нє любиме у своїм супругови чи супруги и ту „наш Бог“ и другого нє можеме стретнуц кед того заобидземе.

5) Любиц безинтересно як люби бог „Любов нє глєда свойо...“ гвари нам св. Павло у такволаней „гимни любови“ (1 Кор. 13). Любим свойого супруга(у) такого яки є и нє глєдам же би ми такой врацела назад за мою любов, нє жадам меняц його характер, справованє... Я го вибрала такого яки є. Вон(а) за мнє найкрасши, найлєпши... На концу, праве у розличносци може буц права любов бо кед зме исти, вец любим себе у другим и нєт мойого доприношеня у прилапйованю...

6) Любиц у почежкосцох як исус Пише нам св. Йоан о Исусовей любови: „Знаюци же пришла його хвилька, прейсц зоз того швета ґу Оцови, любяци своїх, тих цо у швеце, любел их до конца...(Йоан 13, 1) а вец заш: „Нєт векшей любови як дац свой живот за своїх приятельох“. Исус нас любел до конца, ношел криж за нашо спашенє гоч як го Бог могол одруциц и спашиц нас зоз єдним словом. Прето и ми поволани любиц єдни других и у найвекших почежкосцох бо як нам винчує староста на свадзби – Хто витрима до конца – будзе спашени. Тоту и таку любов, алє вше шлєбодну, бо иншак на силу нє вредзи. Глєда од нас и Исус, та гутори: „Хто сце исц за мну, най ше одрекнє самого себе, вежнє свой криж и идзе за мну...“ Значи треба вжац „свой криж“ свойо обовязки котри зме висловели єдно другому на пришаги и исц за Исусовим прикладом. О такей правдивей и до конца виполнєтей любови пише и св. Павло кед гвари : „Любов шицко подноши, шицко вери, шицкому ше наздава, шицко прецерпи, любов нїґда нє престава... (1 Коринт.13) А праве по тим ше, як би гварел чарногорски Нєґош – препознаваю правдиви юнаки. (Законченє) Зоз преподаваня о. В. Владислава у Водици 6. авґуста 2022. року

grudenq 2022

МАРИЙОВО СВЯТИЛЇЩА (19) на драги до еМауса... ВиЧно останєМ З ВаМи

Же бизме цо лєпше похопели нашу найвекшу Святиню Заєднїцтва – Водицу, попробуєме ту представиц познатши Єй святилїща, нашо грекокатолїцки, а кед сцигнємє и римокатолїцки и православни. Ище два святилїща котри вецей або менєй повязани зоз нами грекокатолїками. Насампредз то Маряюд у Мадярскей а дзепоєдни нашо вирни були и у Марияцелу у Австриї. До Маряюду нашо предки ходзели од давна та за ньго вязани и так волани „Водицов Тидзень“. Як нам познато, остатнї днї у мешацу маю, нашо вирни ходза цали тидзень до Водици а велї анї нє знаю пре яку нагоду. А причина тота, як пише у кнїжки о Водици : „Року 1922.запровадзени и так волани Водицов тидзень...и состої ше у каждодньовей Служби през 7 днї. Причина тому то дакедишня процесия наших вирних зоз Бачкей и Сриму до Маряюду у Баранї, под Гаршадску гору. То вельке Марийово одпустово место при Шиклошу у Мадярскей. Понеже после Першей шветовей войни гранїци пренєшени, и нашим людзом од хторих дзепоєдни були завитовани ходзиц там, було онєможлївене, тот завит ше могол виполнїц у тим Водицовим тижню. Тот тидзень остал живи по нєшка, гоч ше його причина уж забула“ (57 бок)

МАРЯЮД

Маряюд як паломнїцке место ше находзи 25 километри од познатого места Печух а 1006. року монахи Бенедиктинци над єдну малу статуу збудовали цер-

december 2022.

квочку. У тим святищищу свою помоц глєдал и мадярско-горватски краль Ґеза Други котри войовал проци Византиї та 1148 як знак подзековносци преширел каплїчку. Перши документи о нїм ше споминаю уж 1290 року. Под конєц 17 вику уж записани дзепоєдни появи Мариї, наставаю числени леґенди по котрих ше бешедує же статуа Богородици поставена там ище скорей приходу Мадярох до тих крайох, тоєст кед там жили Славянє а тото место було под покровом Мацери Божей Водицовей. Од 1689 року святилїще пребераю монахи францисканє. Дня 31 мая 1805.року папа Пий 5 преглашел тото святилїще як Марийово святилїще та ше од того часу у Юду шмело отримовац явни паломнїцтва. У самим святулїщу отримована Служба Божа на мадярским горватским и нємецким язику алє и на других, кед пришли паломнїки з тих крайох. У Юду, каснєйше Марияюду ше традицийно отримую вельки паломнїцтва на швето Святого Духа на Русадля, на Тидзень Пресвятей Тройци и на Велку Матку Божу 15 авґуста. Вєдно з Горватами котрим тото святилїще блїске, приходзели вєдно и числени нашо грекокатолїки зоз Сриму и Бачкей. И у тим святилїщу ше окреме почитує студзенка зоз лїковиту воду як и у воду як и у нашей Водици. Тота статуа , як записане, аж двараз нєставала. Перше под час Турских нападох на тоти подручя а тиж и под час появи Реформациї. Так, у вязи з першим нєставаньом статуї под час Туркох постої цикава приповедка мадярох зоз Крижевцох же ше статуа сама врацела на свойо место до церкви. Зашлєм, як дзепоєдни твердза , Марийова статуа новшого датума бо перши оригинална статуа нєстала под час Туркох 1698.року а нова статуа принєшена зоз Копривници. Анї тота нова статуа нє мала мира бо подчас буни Ракоция 1704.року статуя склонєна до Осєку дзе ше и нєшка находзи у монахох францисканох а нєшкайша статуа зоз 18 вику. Дня 14 септембра 2008.року на швето Воздвижениє Чесного Хреста пречитани декрет папи Венедикта XVI ого з котрим церква и святилїще подзвигнуте на уровень малей Базилики ( Basilica minoris)

III

МарияцеЛ

Марияцел то город у австрийскей покраїни Штаєрска, познате як Марийово святилїще. Место 143 км од Грацу и найважнєйше є паломнїцке место у Австриї а до ньго ходза и числени паломнїки зоз сушедних восточних жемох. Тото святилїще пошвецене Дїви Мариї дзе ше окреме почитує статуа котра виробена у лїповим древе. Папа Венедикт нащивел 2007.року Марияцел з нагоди 850. рочнїци од снованя того святилїща.

сцекаюци од войнових нєбеспекох и других нєвольох находзели спашенє и потїху у Марияцелу. Прето Марияцел преглашене за найвекше австрийске святилїще у Австриї бо ше ту збули велї обраценя и чудесни оздравеня. Пре тоти вельки подїї статуа ноши мено „Велька Мац Австриї“. базилика Марияцел ма чашу папи Йоана XXIII 23 и пацерки и ризи папи Йоана Павла II

свята Мария у Марияцелу – Велька Мац австриї

Опат бенедиктинского манастира Святи Ламбер Откар посла 1157.року монаха Маґнуса на подруче Марияцелу котре припадало манастиру. Тот монах ше мал постарац за вирних котри там жию. З дошлєбодзеньом одвичательного, могол однєсц зоз собу свою ручну роботу, виробену статуу зоз древа лїпи длужини 47 центиметри а цо представяла Мацер Божу зоз Дзецком Исуса у рукох. Дня 21 децембра у вечарших годзинох велька стина ше нашла як препреченє на драже Маґнусови.. Вон ше у молитви обрацел за помоц Мариї и нараз велїчезни камень ше порушал и драга ше му отворела. Монах так сцигнул на свойо место, збудовал єдну келию ( нємецки ЦЕЛЛЕ) дзе положел и у котрей окреме почал почитовац тоту Марийову статуу. Так вона и достала мено „Мария – ЦЕЛЛ“.

Тото место постало пофришко барз познате бо ту виздравели од чешкей хороти ґроф Хенрик зоз Моравиї и його жена и як знак подзекованя ту збудовали 1200 року каплїчку. Мадярски краль Лудвик Перши победзел вельо численшу турску войску бо ше праве ту у Марияцелу завитовал Мацери Божей скорей битки и на перши себе обешел єй слику. И вон ту приложел же би ше збудовала каплїца. През вельо роки числени людзе

IV

Найвекше святилїще у Австриї, Magna Mater Austriae у Марияцелу ше находзи на 864 метери наморскей ровнї,. Там бул як паломнїк папа Йоан 23 як млади священїк 12 септембра 1912.року и упознал познатого бечкого кардинала Франца Кениґа (2004) та вец прейґ нього у8познал и полюбел святилїще Марияцел. И папа Йоан Павло Други 13 септембра 1993.року бул як паломнїк у тим святилїщу и охабел там свойо златни ризи котри ше и нєшка хасную у святочних нагодох и єдни били пацерки, а 1997 року му подаровна копия статуи виробемна од лїпового древа та так постал и почесни граждан Марияцела. Тото святилїще ма тиж єднен стихар и чашу папи Пия 12. Рочно святилїще нащивя коло 1, 5 милиони паломнїкох з Австриї и околних державох а 2004.року у Марияцелу отримани стредньоевропски католїцки дзень „ Паломнїцтво народох“ Року 2007. святилїще як паломнїк нащивел и папа Венедикт 16 з нагоди 850 рочнїци святилїща. Свя т и л їщ е ше слави и як „ Мац славянских народох“ »Mater Gentium Slavorum« алє тиж и як „Велька Владарка Мадярох“» Magna Hungarorum Domina «. Ту приходза числени народи медзи котрима: Горвати, Поляци, Словаци, Руснаци, Мадяре, Италиянє, Чехи, Словенци, Нємци та аж и Французи и Английци и други.

grudenq 2022

ґу 30 - рочнїци "Дзвонох"

ТРИЦЕЦ РОКИ «ДЗВОНОХ» На Вилїю 1993. року вишло перше число християнского часописа «Дзвони» зоз хторого преношиме уводни слова и так започинаме зоз означованьом 30 рокох од виходзеня.

КОМУ «ДЗВОНИ» ДЗВОНЯ?

«Дзвони», можебуц уж и позно задзвонєли? Лєпше и то як же би и тераз були цихо. Дзвоня вони прето же би пополнєли простор хтори уж вецей як пейдзешат роки празни. Порушуюци «Дзвони», указуєме нашо одношенє ґу часу у котрим жиєме. Кажди час наш, бо кажди час Божи. «Дзвони» буду дзвонїц же би будзели совисц. Будзиц – нє вше приємни задаток. Бренчок дзекеди будзи праве кед ше найкрасше шнїє.

Будзенє може буц приємне, зоз писню и мелодийну поволанку, алє и нагле, бруталне... Будземе ше старац нє будзиц так. Сцеме будзиц и сцеме буц квас. Квас ше у Святим писме часто спомина. Исус го хаснує як поровнанє. Євангелист Матей зазначел: «Другу притчу им заш гварел: Царство нєбесне подобне квасу, цо го жена вежнє и розмиша у трох мерох муки, док шицко нє викишнє.» (Мт 13, 33).

Израилци єдли хлєб зоз квасом, алє тримали же вон символ гриха и погубеносци. Прето ше обисце и шицко у нїм чисцело и од найменшого шлїду квасу кед ше приблїжело Швето безквасних хлєбох. Праве прето царство нєбесне подобне квасу. Квас розбива состав цеста и твори цошка нове, цошка чого скорей нє було. Алє, дзекуюци квасу хлєб смачнєйши, а и хасновитши за орґанизем. Будзенє и квас – нєобходни и хасновити, гоч су нє вше приємни. Праве прето буду «Дзвони» дзвонїц. Боже слово будзе основа наших намирох, а Царство нєбесне – циль. То нас тримало и отримало. О. Роман Миз

НОВИ ПОЧАТОК

Гоч як чежко жили, нашо давни предки уж даскельо роки по приселєню зоз карпатских горох на теди нє барз благодатну бачванску ровнїну мали и кнїжки. Без дачого ше мушело, без дачого ше могло, без своїх кнїжкох – нїґда. И вони нас, вєдно зоз прадїдовску виру и бешеду, отримали полни двасто пейдзешат роки.

Вельо часу прешло док Руснаци у новим краю нє видали першу кнїжку и перши новини. Нїхто им их нє подаровал, та их и прето знали ценїц, а исто так знали и нєсебично помагац їх видаванє, гоч нє було лєгко.

Ґрупа наших паноцох, професорох, писательох и новинарох длуґши час ше догваряла же би почац видавац нови новини по руски и українски, зоз преважно християнским и духовним змистом. Нашо людзе вше були побожни и жадни такого читаня, а єдина наша видавательна хижа и єдини новини по руски, а пре свою природу и пре чежки обставини у хторих ше нашли, нє можу обявйовац тельо таки змисти кельо би було потребне.

Каждому його час найчежши, та и нам наш. Праве прето зме одлучели же тераз час за нови початок. Новосадска парохия святих апостолох Петра и Павла порушала библиотеку «Мемориял 250», пошвецену 250 – рочнїци приселєня наших предкох до тих крайох. Тераз, ниа, и «Дзвони». Уж за перше число сцигли тельо рукописи же велька часц нє станула до ньго. Наздаваме ше же нам почитовани авторе нє вежню за зло и поволуєме шицких людзох добрей дзеки же би сотрудзовали з «Дзвонами» або нам помагали на други способ, кед и вони думаю же нам таки часопис потребни.

Прешвечени зме же зме, вєдно и зложни, годни витримац, предлужуюци роботу хтору розпочали нашо предки, робяци тото и так же би ше ми у нїм цешели и же би ше потомки нє ганьбели пре нас. Михал Рамач

december 2022.

DZVONI

15

Крачунски роздумованя БИСЕРИ

раНо Кед ше ХриСТоС НародЗел

Анґлийски писатель Джон Милтон (1608–1674) написал тоту святочну писню на Крачун 1629. року (Виривок)

То тот мешац и тото щешлїве рано кед ше Син вичного Краля Нєбесного и одатей Дзивки, Мацери Дївици народзел, нашо вельке спашенє з нєба принєсол. Бо так святи мудерци здавна шпивали же Вон нам смертельну кару одпущи и з Оцом своїм вични мир дарує.

То тота подїя славна, шветло цо ше нє гаши, и тота заря далєка цо швици з пламеня Велїчества, дзе Вон за Небесним високим столом шедзи у штредку Святей Тройци. Вон сцел буц з нами – охабел палати нєбесни блїщаци, а вибрал з нами цму хижу з обичней глїни.

НА ПРЕСЛАВИ ХИБИ ГЛАВНА ОСОБА – СЛАВЕНЇК

Идзем дому вечаром и обачуєм уж оквицени дзепоєдни обисца. Приблїжю ше швета – Миколая, Крачун и Нови рок. Блїщаци швичочки рижних фарбох ясно ошвицую доми и нагадую же ше приблїжує цошка красне, цепле, миле, радосне... цо будземе преславйовац.

Алє вше кед видзим тоти швичочки залапи ме вельки смуток. Так исто и кед видзим з истей нагоди оквицени и блїщаци шветово метрополи, поготов у заходним, нїби християнским швеце. Ту и безчислени надрилююци рекламни порученя за рижни продукти хтори мож даровац... Векшина тих цо звонка означую тоти швета, а найбаржей думам на Крачун, цалком забули на того чий ше родзени дзень преславює. Його углавним нєт у тих пририхтованьох котри ше найбаржей зведу на вонкашньосц, на ушоренє и прикрашованє обисца, на дарунки... випове ше му мено часто и наруби у нєрозумлївих словох прекрас-

(...)

Блїщаце шветло ше приблїжує, обнїма каждого у доме и ошвицує далєку драгу з Востоку дзе гвизда ясна водзи мудерцох цо понагляю з дарами пахняцима.

О, дочекай их зоз скромну оду и престри ю ґу Його ногом благослове ним; най ци чесц будзе перши привитац свойого Господа, и приключиц ше ґу хору ангелскому на Його олтаре отайственим зоз святим огньом украшеним.

З анґлийского пририхтал: Юлиян ПАП («Дзвони», 2014. рок)

16

DZVONI

grudenq 2022

Крачунски роздумованя же би було без гриха и порихтана цепла посцелка за приход славенїка. Анї ми му мено нє шмеме спомнуц бо є нє барз популарне. Поготов младим, то анї на розум нє приходзи... То нєзрозумена дїя, св. Споведз, вишмеяна, або цалком погришно похопена як нєпотребна. А опитац би ше, чи би нам було приємно у доме хтори роками нє попораєни, нєпосцерани прах, розруцане по нїм шицко, нє обилєни... а так випатра чловеково шерцо кед ше нє очисци од грихох котри кажди чловек ма. Чийо пошлїдки през нємири, страхи, и вельо койчого страшного, нєсвидомо ноши на хрибце як найвекшу терху з хтору жиє. А бої ше ю одруциц.

них колядох... Славиме приход и родзени дзень когошик, а котрого анї нє пробуєме пущиц до свойого дому, до своїх шерцох, медзи нас. Питам ше келї ше шерца за тоту нагоду попорая у св. тайни Споведзи,

december 2022.

Но, тот славенїк хторому анї мено нєпопуларно виповесц нєшкайшому швету, праве прето пришол и народзел ше. Же би вжал нашо терхи и нашо грихи. Зоз свою преляту креву познєйше, погоєл шицки нашо рани и даровал нам нови живот. И тот на жеми, а поготов гевтот у вичносци. На нас лєм дац му места. Пробовац глїпше похопиц цо значи Крачун.

М. Афич

DZVONI

17

обичаї на Крачун

КРАЧУНСКИ ОБИЧАЇ Крачун – Рождество Христово – найвекше християнске швето з точно одредзеним датумом. За християнох то дзень радосци, мира и богатства. Саме мено Крачун барз старе. Славянє ище як поганє, док нє прияли християнство, славели Крачун. Теди им то було швето Нєпобидимого слунка, тє. його родзени дзень. Славели го у чаше кед починала жима, а то источасно час кед дзень постава вше длуґши, а ноц вше крадша. То бул знак же Нєпобидиме слунко превладує ноц: слунко и його моц хтора дава живот. Знак нового живота було и желєне житко хторе зишло ище док жима нє сцисла, ожелєнєло, и таке желєне нагадовало нови живот, нови животни циклус у природи.

Вилїя – дзень пред Христовим родзеньом, тє. ноц у хотрей ше вон народзел. Саме мено Вилїя походзи од латинского слова «виґиларе», цо значи буц будни, буц на стражи, нє спац. Вилїя справди ноц кед ше нє шпи, бо ше радосно слави Христово народзенє.

Славянє почали славиц Крачун кед прияли християнство. Даєдни дзень Христового народзеня наволовали праве зоз тим меном як и ми нєшка, а хторе скорей хасновали за свойо швето, односно родзени дзень Нєпобидимого слунка. Славянє зачували даєдни давни звичаї, або голєм даєдни їх елементи, и кед прияли християнство. Розуми ше, християнє нє шмели славиц погански швета и отримовац погански обичаї. Прето ше з часом даєдни погански звичаї, або даєдни їх елементи, почали присподобйовац ґу

18

DZVONI

християнскей вири, християнским нормом и помали ше уключовац до християнских звичайох. Попри обрядох и обичайох хтори ше отримовали у церкви и коло нєй, були и таки цо були вязани за обисце. Гоч були повязани з церковнима, мали у себе еленти у хторих нє було тельо вирского и церковного, алє вецей народни вереня, та прето их и наволуєме – народни обичаї. У тим кратким прилогу затримаме ше лєм на даєдних крачунских обичайох, тих хтори вязани за желєне житко, сламу, заренко жита, варене жито, хлєб и бобальки. У славянским фолклоре, у народним вереню, хлєб (як и жито) – символ богатства и плодносци.

Желєне житко вше ма свойо место при оквиценим крачунским древку. Нашо баби и мацери шали и шею житко до черепох и танєрчкох пар тижнї пред Крачуном, же би до Крачуна зишло и виросло голєм 7 – 10 центиметри. Тото житко символ нового живота хтори ше родзи. Воно нагадує початок нового животного циклуса, а источасно и плодносц, урожай у новим року.

Нє мож задумац нашо крачунски швета без слами. Скорей на Вилїю вечар ґазда святочно уношел сламу до хижи и здравкал: «Христос раждається!» Сламу ризтресал по цалей хижи, а ростресали ю и дзеци, розгребовали ю и при тим имитовали живину. Тото дзецинске имитованє гласох живини мало обезпечиц же би ше вона у идуцим року добре розмножовала и напредовала.

Сламу ше уношело до хижи на знак здогадованя же ше Христос народзел у хлїве на слами. Тота слама оставала у хижи през три днї крачунских шветох. По шветох ше ю нє вируцовало на гной, алє ше ю обично давало статку. Дакеди ше зоз ню окруцовало древка. Верело ше же тота слама ма окремну моц, же вона чува статок од хоротох, а овоцово древка од хоротох и чкодлївцох.

Кед ше способ живота пременєл, сламу ше вецей нє розтресало по цалей хижи, алє ше и нєшка голєм

grudenq 2022

обичаї на Крачун звязка слами кладзе под стол, «же би ше Христос мал дзе народзиц».

Українци скорей мали обичай уношиц за Крачун до хижи нє лєм сламу, алє и сноп нєвимлаценого жита. Наволовали го «дїдух», а кладли го на место под образи. Тот сноп, и як слама и як жито, мал нагадовац нови, добри урожай у цалим року. И «дїдуха» ше святочно уношело до хижи: кед го уношел, ґазда знїмал шапку и винчовал домашнїм щесце, радосц и богатство у идуцим року.

И зарно жита, та и других житаркох, на рижни способи було присутне у крачунских обичайох. Нашо людзе скорей кладли на стол под парток по даскельо заренка житаркох. Вони стали там през цали швета, а вец их людзе одкладали на яр, змишовали зоз зарном хторе садзели або шали. Верело ше же тоти заренка маю окремну моц, же су як пошвецени и же можу обезпечиц лєпши род. Українци и даєдни други славянски народи на Вилїю варя жито, «кутю».

каня. Дакеди жена починала мишиц у рукавицох, або их голєм кладла на руки кед садзала хлєб до пеца. По народним вереню гола рука значи худобство, а облєчена – богатство. Українци скорей мали обичай же ґазда пред вечеру на Вилїю одходзел зоз тим хлєбиком до хлїва и благословел зоз нїм, єдну по єдну, кажду домашню животиню. По народним вереню хлєб вше символ богатства и плодносци.

Руснаци у Югославиї, Русини на Закарпат′ю и Українци на Вилїю пририхтую бобальки. Бобальки – як звекшане зарно жита. Бобальки за Крачун святочне, ритуалне єдзенє зоз хторим ше понукало шицких госцох. Окреме ше почитовало аж и воду у хторей ше умивало бобальки. У нєй дзивки умивали твар «же би були красни як бобальки».

Так у наших крачунских обичайох желєне житко, слама або сноп нєвимлаценого жита, заренко жита и варене жито, святочни хлєбик и бобальки вше маю и символичне значенє, означуюци початок нового живота у хторим людзе очековали вецей плоди своєй роботи. За християнох вони и вецей од того: жито и хлєб символи духовного живота.

Янко Рамач

(1. число «Дзвонох»; януар, 1994.)

За Крачун, так як и за Вельку ноц, пекло ше окремни хлєб або хлєбики. Часто ше их и украшовало. На Закарпат′ю ше тот хлєб волало «корочун». Дакеди до того хлєба, або на ньго, док ище нє бул упечени, кладли зарна житаркох.

Крачунски хлєб ше пририхтовало на окремни способ. Скорей бул обичай же жена, кед го починала мишиц, облєкала першняк на руби. У славянским фолклоре, по народним вереню, овца тє. бунда – символ богатства и плодносци и то причина такого облє-

december 2022.

DZVONI

19

Духовносц

СНОВАНЄ МАНАСТИРА ИСУСОВИХ МАЛИХ ШЕСТРОХ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ Поволанє малей Исусовей шестри Мариї

Побожна дзивка Мария Жилникова – Лїптакова зоз Циґлашора, мала жаданє баржей упознац Бога. У Риме 1963. року отримовал Други ватикански собор, на котрим були присутни нашо владикове Йоаким Гербут и Гавриїл Букатко. У догварки з нїма ґдовица Мария Рацова родзена Иван тиж зоз Циґлашора, одведла Лїптакову дзивку до Риму же би видзела вецей здруженя часних шестрох, та сама себе вибрала драгу ґу Богови. Обиходзели вельо манастири, а остатнї бул манастир Малих Исусових шестрох, на месце котре ше вола Три фонтани. Там ше збула мученїцка шмерц святого апостола Павла, кед му одрубали главу, вона три раз спадла и на тих местох ше отворели три жридла води. Часни шестри барз крашнє прияли два Мариї

зоз Керестура. Дзивки Жилниковей указовали древени бараки, їх просториї дзе ше находзи ґенерална часна шестра, а Мария Рацова остала у каплїчки дзе цали дзень виложени Святи Тайни. Теди перши раз видзела часни шестри зоз других континентох, Африки и Азиї, та подумала же як би було кед би медзи нїма була и єдна Рускиня.

После єдного часу, пришли нашо владикове по нїх на авту. Опитали ше же чи себе дзивка нашла манастир у котрим би сцела жиц, а вона одвитовала же нє. Теди ше владика Йоаким Гербут огляднул и указал на Марию Рацову зоз словами: „Ви будзеце Мала Исусова шестра“. Вельо нємирни думки преходзели през главу Мариї Рацовей - була ґдовица, ма дзеци, жеми, хижу... Кед сцигли до Керестура, дознали же на тих просторох исную у Беоґраду Мали Исусово шестри. Року 1966. роздумовала озбильно же би шицко зохабела и пошла за Исусом. То ше зисцело 3. марца 1967. року, кед єй було 55 роки. Зоз вельку шмелосцу и страхом одходзи до Риму, познєйше до Паризу дзе закончела кандидатуру, а новицият єден рок у Риму. Як часна шестра службовала перше у Фатими у Портуґалу, вец у Лурду у Французкей. Єден час була у пустинї у Алжиру.

Єст шведоченє, же 3. марца, кед мала рушиц на автобус зоз Руского Керестура до Беоґраду на 4 годзин рано, случело ше же вноци зоз мура годзина спадла и престала робиц. Мария Рацова спала при своїх дзецох остатнїраз, вони уж мали свойо фамелиї. Божа воля була же би и попри того же нє знали кельо годзин, бо то була єдина годзинка у обисцу, заш лєм сцигла на час на автобус.

Манастир малих Исусових шестрох на циґлашоре, 26 юла 1985 року. З лївого боку мала шестра Кристина зоз швайцарскей, мала шестра Мария Мелания зоз Руского Керестура, снователька малих шестрох Исусових Маґдалена Хутин, мала шестра Жаклин Жеремен зоз Французкей, мала шестра Мартина тиж зоз Французкей и мала шестра ана Емануел провинциялна зоз швайцарскей жила у Беоґраду у Керестуре була у нащиви.

20

DZVONI

До Руского Керестура приходзи вєшенї 1969. року. Зоз ню у манастире були ище два часни шестри, Мария Луис и Йосипа зоз Белґиї. Случело ше же у тей хижи жедлярела и млада малженска пара Петрашково зоз дзецми, а єдно дзецко ше им там и народзело. Бивали там бо им нє було закончене закрице на хижи. Були на месце дзе терашнї манастир, алє у старей хижи. То початок Малих Исусових шестрох у Руским Керестуре. пририхтал о. Владимир Медєши

grudenq 2022

Представяме

РОБИЦ ЗА ОБЩЕ ДОБРО ЗАЄДНЇЦИ

Дзекуюци Богови, я свойо поволанє за священїка вельо раз почуствовал у своїм живоце, алє пре свойо слабосци нє мал сом шмелосц рушиц по тей драги. И так було док єдного дня, 2012. року, нє пришол владика Браян Байда зоз Канади и гварел же там потребни священїки - кед би дахто сцел, вон би бул барз щешлїви. Як владика сам гварел, зоз нашей Епархиї там даскельо нашо паноцове, найвецей з Керестура и Коцура, и сцел видзиц тоти нашо места одкаль приходза таки добри людзе и паноцове. Я ше теди одлучел рушиц на тоту животну авантуру. Нажаль, виза за Канаду ми була одбита. Алє, понеже о. Михайло Шанта теди бул богослов у Ужгороду, а цагало ме и тото же бим пошол до “старого краю “ – и я одлучел 2013.року пойсц на восток до Ужгороду, та цо будзе. Там ме богослов Михайло дочекал и уведол до того швета. Як вельо значи и яка радосц кед видзиме свойого брата там дзешка у швеце! Перше сом мал пойсц сам, алє на мойо нєсподзиванє, зо мну пришол ище єден наш богослов, тераз священїк Данил Задрепко. У Ужгороду зме були у нашей греко - католїцкей богословиї “Блаженого Теодора Ромжи”. Вон бул наш владика, а забити є як мученїк пре вирносц нашей грекокатолїцкей Церкви после Другей шветовей войни, под совєтским комунистичним режимом. Дзекуюци тому Божому провидинию, на тот способ сом могол научиц українски язик, алє и добре упознац стари край, дзе велї нашо паноцове закончели богословию, а єден час там бул и наш владика Георгий Джуджар. Барз ми значело же сом ше могол врациц на нашо церковни и народни коренї, нащивиц гроб моєй родзини по оцови, ш. Амброзиї, василиянки у Мукачеве, а вельо ми помагала и ш. Авґустина Илюк. Нажаль, праве теди у октобре настали нємири у Києве на Майдану, а после того почала страшна война у України. Нє було лєгко под таким прициском студирац и роздумовац цо кед придзе война и до Ужгороду? Кед сом закончел єден рок - у медзичаше сом достал визу за Канаду. Спаковал сом ше и рушел 2014. року предлужиц мою духовну драгу. Там сом бул лєм 8 мешаци, упознал нових людзох, звладал анґлийски язик. Мал сом вельку потримовку наших паноцох, окреме о. Янка Колошняя. Анї там нє було лєгко, бо сом у семинару нє познал нїкого, а ище сом бул и далєко од дому. Док сом бул у Отави, случел ше и терористични напад у тим городзе, а после того и период єдней депресивней епизоди. Нашол сом ше у чежких спокусох и випробованьох. После того сом, у поради з владиком, предлужел студиї у Заґребу у Горватскей и бул сом там 4 роки у на-

december 2022.

о. ярослав варґа дава благослов своєй мацери Славици.

шей Греко-католїцкей семинариї, дзе сом и закончел студиї. Там сом упознал бувшого и терашнього крижевского владику Милана Стипича, добрих паноцох з котрима зме нащивйовали велї цикави места, а окреме нашу грекокатолїцку чудотворну Плачуцу марияповчанску икону котра ше тераз находзи у Бечу. И пред сам конєц студийох - корона и трешенє жеми у хторим страдала и наша семинария. Пре тоти причини сом мушел напущиц Заґреб. И вец страх як прейсц гранїци же бим покладал испити и дипломовал? Но, до конца зоз помоцу Божу дипломовал сом 1. юния 2021. року. После того сом ше врацел дому и пре нєсподзивану шмерц керестурского пароха о. Михайла Малацка моя фамелия и я пришли з Митровици до Керестура. Помагаюци у тим храму св. Миколая под час єдного кресценя упознал сом и свою терашню панїматку Ану. Побрали зме ше, после сом достал нїзши чини, дияконат и на швето святого Миколая 6. децембра сом пошвецени за священїка. Од владики кир Георгия сом достал декрет и тераз сом у Керестуре як капелан, вєдно зоз добрима священїками о. Михайлом Шантом и о. Владимиром Медєшом, котри ми вельо помагаю у моєй новей служби як священїка. Мило ми и велька чесц же починам свою паноцовску службу и служенє праве ту, у центру нашей Епархиї, блїзко нашого велького Марийового святилїща Водици. Препоручуєм ше до молитви наших вирних же бим бул добри священїк и же бим робел на обще добро нашей церковней и народней заєднїци, а я ше вше будзем модлїц у Служби за шицких вирних. о. Ярослав Варґа, неоєрей

DZVONI

21

Призначуєме ГоРваТСКа

СЛУЖБИ ЗА ЖЕРТВИ ГОЛОДОМОРУ

Спомин на вельки Голодомор отримани на вецей местох дзе жию и дзе ше збераю Українци. Голодомор то подїя котра ше збула 1932-1933 кед пре Сталїнову политику примушуюцей колективизациї умарли на штучно виволани способ вецей милиони жителє тедишнєй совєтскей власци на України и ширше. З тей нагоди о. Михайло Симунович, катедрални парох у Крижевцох, и о. Владимир Симунович, епархийни канцелар вєдно зоз єродияконом о. Антонийом Паїчом обишли места дзе ше находза вибеженци з України и зоз вирнима вєдно модлєли за жертви Голодомору. Так 25. новембра служена Панхида у Дюрдєвцу, у римокатолїцкей церкви святого Георгия. Ютредзень, 26. новембра, служена Служба Божа з Панахиду у Риєки у каплїци св. Фабияна и Себастияна. Внєдзелю, 27. новембра, у центру за прилапйованє вивеженцох з України у Врбовцу служена тиж так панахида за жертви Голодомору. ( Фб Грекокатолїцка Церква у Горватскей)

ФРаНцУЗКа

ПАЛОМНЇЦТВО ДО РЕЙМСУ

Дня 27. новембра того року мали зме паломнїцтво до Реймсу. Ту ше формовал, и при наших двох парохийох у Паризу и коло Паризу у варошу Вансен, два духовни заєднїци котри ше волаю “Мацери Молитви “. То жени хтори ше сходза каждей нєдзелї 20 минути пред Службу Божу на молитву. На тот завод ше орґанизовали фамилиярно, нє лєм сами жени, так же ме замодлєли тоти зоз Вансену орґанизовац паломнїцтво до Реймсу. Я там служим Службу Божу раз у мешацу, а там єст и мала заєднїца Українцох. Реймс то город, 150 км од Паризу, познати по двох стварох на цалим швеце - там ше правя шампанци хтори найлєпши на цалим швеце. Друга ствар - там єст велька Катедрала у хторей були коруновани шицки французки кральове. На нашо щесце и вельке нєсподзиванє, могли зме буц там дзе ше 19. мая 1051. року винчала и пришагала французкому кральови Генрикови позната русинска (українска) кралїца Анна Ярославна, дзивла познатого Ярослава Мудрого, києвского княза и унука Владимира Велького. Анна Ярославна була кралїца Французкей од 1051. по 1060. рок. То було мойо перше паломнїцтво як орґанизатора. Назберал ше полни автобус зоз Паризу и два - три приватни авта. Насампредз зме одслужели Службу Божу, а после зме мали полудзенок на хторим були присутни коло 110 особи. Вец ше шицко закончело зоз нащиву познатей Катедрали. о. Славко Чизмар, парох у Паризу

22

DZVONI

grudenq 2022

ОЧЕКУЮЦИ КРАЧУН

Насампредз зашвицела лєм єдна швичка. Цо то лєм єдна швичка? Вона так мало ошвицує! Нє ма досц моци же би ше шветло пребило през цмоту. Алє, тей єдней швички ше цошка удало: вона обявела надїю. Вона обявела и же за цмоту вецей места нє будзе. Перша швичка до цмей ноци унєсла надїю. Друга швичка ше зявела коло першей. Радосц пре тото цо ше приблїжує нєпреривно рошнє. Смутни и жалосни думи цо були у цмоти, тераз ше якошик траца и приблїжую ше ґу шветлу. Нє будзе вше цмейше – як ше то звичайно видзи! Нє, цмота будзе победзена. Ноц ше муши поцагнуц пред шветлосцу. Уж горя три швички. Моц надїї обераца. Праве людзе тримаю шветло у рукох. Вони вше баржей помагаю же би ше розплашела цмота. Иснує єдна окремна задача: буц ношитель шветла, уношиц радосц и надїю до єдного цемного швета. Придзце, положце и ви свою шветлосц ту, же би вшадзи було ище шветлєйше!

шветло Крачуна Славко Афич

*** Мирни куцик за сон, и фалаток хлєба, бриґи преполна длань, мнє Господи мой, од того, анї кус вецей нє треба. Нє допущ най скоштуєм, „щесце пейцминутне” бо воно лєм заблїшнє, а на концу будзе смутне.

Ти допущел мойо блуканя, и по найвекшей цмоти, алє я тераз прескакуєм, вше висши предомну плоти, хтори швет поставя, жадни пенєжу и власци, путуюци нєстимовно, до своєй власней препасци. Єст нас кус ище воякох, швидких як окомгнуце, звязани до малого снопчка, яґод вербово пруце. И таки зме порихтани зоз наймоцнєйшим оцтом, очисциц, свойо найглїбши рани.

Моцне шветло штирох швичкох розогнало цмоту надалєко. Нє далєко анї дзень кед Господ ошвици и тоти найцмейши куцики. И ви поволани ношиц шветло же би людзе, котри жию у цмоти и страху, достали цо вецей надїї. Очекуюци Крачун то наша найважнєйша задача. М. Рид («Дзвони», 1994. рок)

Дзекуєм за тоти стихи, дзекуєм ци за тему, улож их до яшелькох, ґу себе, у шветлим Вифлеєму.

Фото: М. Афич

december 2022.

DZVONI

23

Подїї

шИД – У церкви Преображеня Господнього 1. децембра отримана єшеньска Духовна обнова за священїкох зоз Епархиї святого Миколая. Тему „Священїк“ отримал о. Дарко Рац, протоєрей ставрофор и парох у Бачинцох. У церкви служене Богослуженє „Трецого часу“ и панахида за упокоєних владикох и священїкох, а преосвящени владика кир Георгий Джуджар отримал схадзку зоз священїками на хторей виложел актуални стан у Епархиї и у Грекокатолїцкей церкви и Бискупскей конференциї Кирила и Методия. (в.Дї.,о. Д.Р.)

ДЮРДЬов – Молитвене означованє 130-рочнїци од снованя Парохиї Дюрдьов означене 11. децембра зоз вечурню хтора почала на 18 годзин. После вечурнї бул концерт церковних писньошпивох, а на нїм участвовали члени Етно ґрупи „василис” зоз Дюрдьова и церковни хор „Розанов”. На концу програми шицки присутни були поволани на закуску. (л.в.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – внєдзелю, 18. децембра, после вечаршей Служби и крачунскей дзевятнїци отримане остатнє преподаванє о Божим Слову, а присутни мали можлївосц поставяц питаня о Крачуну. Преподаваня, хтори тримал парох владислав варґа, отримовани каждей нєдзелї през крачунски пост. (М.С.)

НовИ СаД ‒ од 12. до 16. децембра, у церкви св. апостолох Петра и Павла орґанизована Крачунска духовна обнова за парохиянох, хтору водзела ш. Євсевия СНДМ. як гварела ш. Євсевия, то пририхтованє за Крачун, Рождество Христово, та таки буду и теми, на основи текстох зоз Євангелиї. Преподаваня отримовани пред початком Служби Божей. (М.Г.К.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – внєдзелю, 11. децембра, у шицких Службох Божих неоєрей ярослав варґа служел свою першу Службу и дзелєл свой неоєрейски благослов и памятку на його пошвецанє. (о.Ж.,М.а.)

24

DZVONI

НовИ СаД – У децембре вишол Руски християнски календар за 2023. рок. И того року, Календар ше зявює як заєднїцке виданє НвУ „Руске слово” и Християнского часопису „Дзвони”. обсяг му 237 боки. У Календаре єст теми з духовного живота, психолоґиї, польопривреди, економиї, спорту и друге, а мож го купиц за 500 динари. (М.ш.)

grudenq 2022

Подїї / На здогадованє

РУСКИ КЕРЕСТУР – У велькей виронаучней сали отримане духовне стретнуце хторе орґанизовал Рух фоколару. Учашнїки, попри домашнїх, були зоз Ковилю, Горнього Брегу, Сенти, Бечею, Змаєва, Коцура, а привитал их парох о. владислав варґа. На стретнуцу преглїбена тема Марґарет Карам „Жиц зоз шерцом без гранїцох”. (о.Ж.)

КоцУР – У просторийох парохиялного Каритасу „Марийов дом” 4. децембра, преславени Дзень коцурского парохиялного Каритасу. вєдно зоз активистами и волонтерами, означованю Дня присуствовали и члени церковного одбору. волонтере орґанизовали и акцию „Дунц - шпайз”. Пакети зоз поживу и средствами за гиґиєну однєшени осем фамелийом, а медзи нїма и вибеженци з України (о. Р., М.С.)

На ЗДоГаДоваНЄ

Дня 18. децембра наполнєли ше два жалосни роки як ше до вичносци преселєл наш мили оцец и дїдо

«Мойо очи вше

обрацени ґу Господу, бо

вон ошлєбодзи з галова мойо ноги.»

(Пс 25, 15)

december 2022.

ЮлИяН СЕМаН (1945 – 2020)

Дня 28. децембра наполнєли ше два жалосни роки як ше до вичносци преселєла наша мила мац и баба

аНКИца СЕМаН народзена шЕґо (1944 – 2020)

з Руского Керестура

Пошли сце сциха и нєсподзивано. Вашу доброту и любов хтори сце нам дали, вично будземе чувац и паметац у наших шерцох, думкох и молитвох. Дзивка Оливера зоз супругом Любом и дзецми Даниєлом и Николом Накич; дзивка Даниєла зоз супругом Деяном и дзецми Алексом, Ана Марию и Софию Сопково.

Спочивайце у мире Божим!

DZVONI

25

обвисценя

ПОМОЖМЕ ЗБУДОВАЦ МАРИЙОВ ДОМ „ЕМАУС“ У ВОДИЦИ

„ДоК ЄСТ воДИцИ – БУДЗЕ И НаС“ (архиєпископ Сеґеди)

Ваша любов и подзековносц Мариї Водицовей за кажду Єй ласку, потїху и помоц най будзе позната шицким людзом! Най ваша пожертвовносц пошвидша виполнїц Марийово жаданє же би нас цо скорей позберала шицких вєдно, зоз Бачкей и Сриму... зоз цалого швета дзе нас доля одведла. Вашо пожертви можеце послац на рахунок парохиї у Руским Керестуре, а вашо мена буду записани нє лєм у шерцу Марийовим, алє и у нашей историї Водицовей Мариї.

Grkokatolička parohija sveti Otac Nikolaj, Ruski Krstur

Динарски рахунок: 160 –521416 – 50

Девизни рахунок: 160005400004703433 Svrha plaćanja: Donacija Banka Intesa

ЖИРо РаХУНоК На ХТоРИ МоЖ УПлацИц ПРЕДПлаТУ И ДоНацИї За «ДЗвоНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок: 160005400004703433

Banca Intesa Grkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“ Християнски часопис „Дзвони” * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре М. Тита 64 * „Дзвони” часточно финансує Управа за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами Министерства правди Републики Сербиї * Главни и одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 600 прикладнїки * Рочна предплата за Сербию: 2000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/703-836 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис „Дзвони” * Виходить щомісяця * Видає Греко-католицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі М. Тита 64 * „Дзвони” частково фінансує Управління співпраці з церквами та релігійними спільнотами Міністерства правди Республіки Сербії * Головний і відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 600 примірників * Річна передплата для Сербії: 2000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/703-836 * Email: redakcija.dzvoni@gmail.com

grudenq 2022

Шлїдом подїйох

БЕОҐРАД - Вирни парохиї св. Кирила и Методия внєдзелю, 18. децембра, мали Службу Божу хтору служел парох о. Иґор Вовк, а присуствовал и Ґаврило Ґрбан зоз Управи за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами. После Богослуженя, пришол святи Миколай о подзелєл дзецом пакецики. (о.И.В.,М.С.)

ШИД/БАЧИНЦИ – У церкви у Бачинцох Миколай после нєдзельовей Служби Божей подзелєл дзецом 11 пакецики, а як гварел парох о. Дарко Рац, парохия ше остарала обезпечиц пакецики. Святи Миколай потим нащивел церкву у Шидзе, дзе подзелєл 30 пакецики, а привитали го дзеци и парох о. Михайло Режак. (В.Дї.)

БЕРКАСОВО/ БИКИЧ – Святи Миколай у церкви у Беркасове подзелєл 13 пакецики, а потим предлужел до Бикичу. Там го дочекали дзеци зоз пригодну програму, а Миколай 37 – ерим дзецом подзелєл пакецики. (В.Дї.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – На традицийним Каритасовим крачунским вашару, котри отримани внєдзелю, 11. децембра, у виронаучней сали було 28 викладачох зоз Кули, Вербасу, Коцура и Руского Керестура. На вашаре ше могло купиц окреме интересантни и ориґинални роботи крачунскей и новорочней таматики. Назберани и добродзечни прилог - 9.500 динари котри наменєни особом у потреби. Керестурска парохия зберала прилоги и за купованє риби и рискаши за крачунску вечеру особом у потреби. (О.Ж.,М.А.)

БИКИЧ – З нагоди 4. децембра, Дня ошлєбодзеня Бикичу у Другей шветовей войни, панахиду погинутим борцом опрез памятнїка у центру валала служел о. Владимир Еделински Миколка, парох у Беркасове и Бикичу, а пред тим служел Службу Божу у церкви з нагоди швета Воведения. (В.Дї.,Д. Б.)

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – После Всеночного, 5. децембра, хторе служел кир Георгий Джуджар, о. Владислав Варґа, о. Владимир Медєши, о. Михайло Шанта як и госци о. Михайло Симунович и о. Младен Микулич, а дияконєли Ярослав Варґа и Антоний Паїч, до церкви пришол святи Миколай. Виронаучни школяре зоз ш. Авґустину пририхтали крадку програму, а потим Миколай подзелєл коло 300 пакецики. Парох Варґа подзековал парохияном же по прикладзе святого Миколая за тоту нагоду даровали 67.000. (О.Ж.)

НОВИ САД – У конкатедралней церкви святих апостолох Петра и Павла у Новим Садзе, 18. децембра, по Служби Божей дзеци дочекали святого Миколая. Святого Миколая привитала Иринка Бики и одрецитовала пригодну писньочку, хтору порихтала зоз вироучительку Меланию Римар, а у дзецинскей молитви придружела ше им и Катарина Медєши. Церква того вечара була полна, а Миколай дзецом у церкви подзелєл вецей як 40 пакецики. (В. В.)

КОЦУР – После Всеночного, 18. децембра, у церкви отримана и святочна програма на чесц святому Миколайови. Програму у полней церкви пририхтали дзеци зоз вироучительку Ксению Бесерминї и ш. Клару Цинканич. У краткей програми наймладши коцурски парохиянє шицких присутних здогадли на святительову доброту, милосердиє и любезносц. Святи Миколай подзелєл вецей як 150 пакецики. (О.Р.)

ДЮРДЬОВ – У церкви Рождества Пресвятей Богородици у Дюрдьове, вочи швета св. Отца Миколая 18. децембра, отримане саночне з початком на 18 годзин, хторе служел о. Михаил Холошняй. После саночного и мированя шицким присутним дзецом подзелєни пакецики. И попри жимней хвилї, церква була полна зоз дзецми и родичами. (Л.В.)

СТАРИ ВЕРБАС – У грекокатолїцкей церкви Покрова Пресвятей Богородици 18. децембра означене швето святого Миколая. Отримана и пригодна програма котру пририхтали учителька Славица Мали зоз школярами котри ходза на наставу руского язика и вироучителька Ксения Бесерминї зоз виронаучнима школярами. Зоз шпивом и численима рецитациями шицки школяре возвелїчали швето, а у музичних точкох програми дзеци на гармоники провадзел Любомир Скубан. Миколай обрадовал наймладших и з тей нагоди подзелєл 57 пакецики (О.Р.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – У грекокатолїцкей церкви Вознесения Господнього и того року святи Миколай обрадовал дзеци зоз дарунками. Церква з тей нагоди була полна, окреме зоз дзецми и їх родичами.