8 minute read
Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 5
Íàéâèäàòíіøèì ÿâèùåì іñòîðè÷íîї ëіòåðàòóðè ïåðøîї ïîëîâèíè 18 ñò. ñòàëè êîçàöüêі ëіòîïèñè, ÿêі òâîðèëèñÿ â êîçàöüêîìó ñåðåäîâèùі òà îïîâіäàëè ïðî ïîäії êîçàöüêîї іñòîðії. Îäíèì ç íàéäàâíіøèõ ñåðåä âåëèêèõ êîçàöüêèõ ëіòîïèñіâ є «Ëіòîïèñ Ñàìîâèäöÿ». Ó íüîìó âèêëàäåíî ïîäії âіä 1648 äî 1702 ð. Òі, õòî ïåðåïèñóâàâ ëіòîïèñ, äîâåëè ðîç ïîâіäü ó íüîìó äî 1734 ð. Âèâ÷åííÿ öієї ïàì’ÿòêè äàëî çìîãó â÷åíèì óñòàíîâèòè іì’ÿ àâòîðà: íèì óâàæàþòü Ðîìàíà ÐàêóøêóÐîìàíîâñüêîãî, âіéñüêîâîãî òà ïîëіòè÷íîãî äіÿ÷à ÷àñіâ Ðóїíè. Äðóãèì âàæëèâèì òâîðîì áóâ ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàá’ÿíêè (ç 1730 ð. ãàäÿöüêèé ïîëêîâíèê). Éîãî ñòâîðåíî â Ãàäÿ÷і 1710 ð. Ëіòîïèñ ðîçïîâіäàє ïðî ïîäії âіä íàéäàâ íіøèõ ÷àñіâ äî 1709 ð. – ïîðàçêè І. Ìàçåïè òà îáðàííÿ ãåòüìàíîì І. Ñêîðîïàäèé ëèñò Ñàìіéëà Òèòóëüíè ëіòîïèñó ñüêîãî. Âåëè÷êà Íàéâèçíà÷íіøèì ÿâèùåì êîçàöüêîãî ëіòî ïèñàí íÿ ñòàâ ґðóíòîâíèé ëіòîïèñ êàíöåëÿðèñòà Ñàìіéëà Âåëè÷êà. Íà ïèñàíî éîãî 1720 ð. Òâіð ñêëàäàâñÿ ç äâîõ ÷àñòèí: îïèñó ïîäіé âіä 1648 äî 1660 ð. òà âіä 1660 äî 1700 ð. Ëіòîïèñ äіéøîâ äî íàñ ïîøêîäæåíèì, áåç çàêіí÷åííÿ і ç ïðîãàëèíàìè, îñîáëèâî â ïåðøіé ÷àñòèíі. Ðóêîïèñ ñóïðîâîäæåíèé äåñÿòüìà ïîðòðåòàìè ãåòüìàíіâ, ó íüîìó âèêîðèñòàíî áåçëі÷ äîêóìåíòіâ, ïîåòè÷íèõ òåêñòіâ.
1. ßê âïëèíóëè êîçàöüêі ëіòîïèñè íà ðîçâèòîê ëіòåðàòóðíèõ òðàèöіé?
З «Літопису Самовидця»: «Як ударили в бубни на раду, Брюховецький, відповідно до постанови, пішо військо припровадив на ту раду до намету своєї сторони. І Сомко не забарився: і сам, і всі козаки, що були при ньому, як люди заможні, вбрались ошатно і добре озброїлись, наче до війни. Вони-бо мали намір, коли рада не на їхню користь зарадить, між собою битву розпочати, бо при Сомковому таборі й гармат було чимало.
Але нічого з того не вийшло, бо запорожці були запевнені ласкою його царської величності, тож швидко та рада відбулася, і боярин вийшов з намету та й почав читати грамоту й указ його царської величності. Не давши читцю закінчити, ані слухаючи листа царської величності, раптом крик здійнявся з обох сторін за гетьманство: одні кричать: «Брюховецького гетьманом!», а інші кричать: «Сомка гетьманом» – і на столець обох садовлять. А далі й між собою заповзялися битися і зламали Сомків бунчук, ледве Сомко видерся з намету царського й дістався до коня та інша старшина. Інших же кількох чоловік забили. І так прихильники Сомка мусили відступати до свого табору, а прихильники Брюховецького на столець його посадовили, зіпхнувши князя, і гетьманом проголосили, давши йому булаву і бунчук в руки. Та заледве дуже нескоро той галас вгомонився, так що князь Великоґаґин не підтверджував гетьманства Брюховецького, бо і прийняти його не міг через той шум серед народу»... 244
Êîçàöüêі ëіòîïèñè ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà
Пантелеймон Куліш у своєму романі «Чорна рада» так відтворив ті самі події: «Ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. У руках царська грамота. Його підручники несуть царську корогву козацькому війську, кармазин, оксамит, соболі од царя у подарунок старшині з гетьманом. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах; на ногах у князя гаптовані золотом, виложені жемчугом сап’янці. Поклонились обом гетьманам і козацтву на всі чотири сторони. Усі втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса. Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою, щоб порівнялись сивії патли, підняв грамоту високо – два дяки йому руки піддержували – і почав вичитувати царське ім’я.
Як ось позад брюховців сільська голота, не чуючи нічого, що читають, почала гукати: – Івана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо!
А Сомкове козацтво заднє собі, чуючи, що оглашають гетьманом Брюховецького, почало гукати: – Сомка, Сомка гетьманом!
І по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тоді й передні бачать, що всім байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманів – усе ближче, все ближче, аж поки дійшло до самої первої лави. – Брюховецького! – Сомка!
І зачепились. Хто шаблею, хто києм, хто ножакою. – Стійте, стійте лавою! – крикне Сомко на своїх. – Даймо шаблями їм одвіт!
А запорожці схопили Іванця за руки да вже й на стіл саджають і булаву, й бунчук до рук дають. Зіпхнули й князя з думними дяками. – Гетьман, гетьман Іван Мартинович! – кричать на все горло...
І кинулись купою [сомківці] до столу. Січуть, рубають низовців, саджають на столець Сомка. А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями да ножаками, лізуть і б’ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук і переломили надвоє, одняли й булаву.
Оглянеться Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. – Ей, – каже, – годі! Нема тут наших!
Старшина гляне, аж кругом самі запорожці...
Áіé ìіæ ñóïðîòèâíèê íà ×îðíіé ðàäі â Íіæ 1663 ð. Õóäîæíÿ ðåêîíñòðóêöіÿ. àìè æèíі
● Про яку історичну подію йдеться в обох фрагментах? ● На які деталі історичної події звертає увагу літописець, чому саме на них? ● Як ці деталі обігрує письменник?
● Чи випадково перший історичний роман в українській літературі був присвячеий подіям козацької доби? ● Чому мова козацьких літописів відрізняється від суасної?
орівняйте тексти. Чим фрагмент з «Літопису Самовидця» відрізняється від урива з історичного роману П. Куліша, із чим це пов’язано?
Працюймо самостійно. Завдання 1. Виберіть 3–4 факти з уривку «Літопису Самовидця», які підтверджують, що Пантелеймон Куліш саме цей літопис використовував як історичне джерело для написання свого роману.
. ßê ó ðîçïîâіäÿõ ëіòîïèñöіâ âіäáèòî ñòàíîâі іíòåðåñè òà ñâіòîëÿä àâòîðіâ?
«Літопису Самовидця»: «Початок і причини війни Хмельницького є винятково в переслідуванні поляками православ’я і обтяженні козаків, бо ж тоді тих, хто не бажав панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами посилали і в містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, у дворах груби, тобто печі, палити, псів чистити і доглядати, подвір’я заміташих нестерпних робіт приставляли».
Порівняйте визначення причин Національно-визвольної війни автора джерела а автора підручника. ● У чому істотна відмінність між джерелами інформації? літопису Г. Граб’янки: «…Коли до Хмельницького підійшли татарські загони, він послав до молдавського воєводи гінця з вимогою віддати дочку за сина Тимоша, як вже було домовлено. А якщо ж той не схоче віддати, то він, Хмельницький, з стотисячним військом завітає до нього у гості.
І напав страх на воєводу й на волохів... І не знаючи, що діяти, господар відрядив гінця до короля і просив його якось завадити тому весіллю. І наказав король гетьману Калиновському не пускати сина Хмельницького на весілля до господаря. На виконання цього наказу Калиновський прийшов і став з військом польським на Батозі... …Коли ж до польського стану підійшли татари, шляхта вивела їм назустріч свої полки, полишивши позад безборонний табір, і розпочала бій. Та татари тільки заманули поляків подалі од табору. Цим скористалися козаки, напали на нього, легко увірвалися всередину. Коли татари побачили, що козаки в таборі, то повернули коней і вдарили на польське військо. Поляки перелякалися. Одні кинулися тікати в сторону, та їм, спаливши табір, перепинили дорогу козаки. Інші ж кинулися до переправи, до Бугу.
Хмельницький повернувся у Чигирин, випроводив свого сина Тимоша на весілля до молдавського господаря, а для супроводу виділив дванадцятитисячний загін козаків… Там почали гуляти весілля. Панна воєводівна, виказуючи свою прихильність до Хмельниченка і доводячи, що охотою заміж іде, наказала своїм дружкам на весіллі співати руські пісні…».
ро які події Національно-визвольної війни йдеться в документі? ● Як автор стаиться до них? Чим можна пояснити таке ставлення автора? ● Які уривки документа свідчать про ставлення автора до Молдавії, Кримського ханства, Польщі, Війська Запорізького? Кому співчуває, кого засуджує?
● Про яких історичних діячів розповідає літописець? ● Як ставиться до них? ● У яких словах це втілюється? ● Чому Б. Хмельницький прагнув встановити міждер-
Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè жавні відносини з Молдавією та породичатися з молдавським господарем? ● Чому було скасовано попередні домовленості Василя Лупу й Богдана Хмель ницького? 5
3. ßê êîçàöüêі ëіòîïèñöі ïîÿñíþâàëè ïðè÷èíè ñòâîðåííÿ ñâîїõ ïðàöü, ó ÷îìó âáà÷àëè ñâîє ïîêëèêàííÿ?
Літопис Самійла Величка починається так: «Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки... Оглядаючи літописні та історичні писання чужоземних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземців пояснено й незатемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, що так само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськими подвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я побачив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніх слов’яно-козацьких письменників і відтворив якусь, варту пам’яті, сучасну йому подію, то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких причин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин».
● Чому, на думку Самійла Величка, треба берегти історичну пам’ять народу? ● Як це потрібно робити? ● У чому літописець вбачає свою роль і яку мету перед собою ставить?
Працюймо самостійно. Завдання 2–3. Проаналізуйте один з наведених у параграфі уривків (на вибір) відповідно до правил опрацювання фрагментів історичних джерел.
1 крок – визначте, ким був автор документа, узагальніть, про що йдеться в поданому уривку, з’ясуйте, коли відбулися описані події. 2 крок – визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, про які йдеться; поміркуйте, навіщо він свідчить про події, що хотів повідомити; з’ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі. 3 крок – поясніть, у чому для себе вбачаєте цінність джерела; стисло висловте своє ставлення до описаних подій або діячів.
Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1–3) – від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах (максимальна оцінка за урок – 12 балів).
ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ
ÄÀ ÒÈ ÒÀ ÏÎÄІЇ
1. Óñ òà íîâ³òü õðî íî ëîã³÷íó ïîñë³äîâí³ñòü ïîä³é: ● ëiêâiäàöiÿ ïîë êî âî ãî óñòpîþ íà Ñëî áî æàí ùèíi òà óò âî påí íÿ ç êî çàöü êèõ ï’ÿòè ãó ñàpñü êèõ ïîëêiâ; ● óò âîpåí íÿ Ápàö ëàâñü êî¿, Âî ëèíñü êî¿ òà Ïîäiëüñü êî¿ ãó áåðí³é Ðîñ³éñü êî¿ ³ìïåð³¿; ● îñ òà òî÷ íà ë³êâ³äàö³ÿ ãåòü ìà í ñòâà íà ˳âî áå ðåæí³é Óê ðà¿í³; ● ïî ÷à òîê Êî볿âùè íè; ● ë³êâ³äàö³ÿ ïîë êî âî-ñî òåí íî ãî óñò ðîþ íà ˳âî áå ðåæí³é Óê ðà¿í³.
