33. Ïіâäåííà Óêðàїíà

Ïіâäåííà Óêðàїíà себе в козаки, незважаючи на часті наші урядові заборони, не тільки утікачів, які вступали в козаки, але і людей жонатих і сімейних, через різні спокуси підмовили до втечі з Малоросії… Заводячи власне хліборобство, вони розривали тим самим основу їх залежності від нашого престолу і, звичайно, задумали утворити з себе всередині батьківщини область, цілком незалежну, із своїм власним несамовитим управлінням».

. Çà ÿêèõ îáñòàâèí âèíèêëà Íîâà (Ïіäïіëüíåíñüêà) Ñі÷?

çêà óêðàїíñüêî-øâåäñüêîãî âіéñüêà ïіä ÷àñ Ïîëòàâñüêîї áèòâè â ÷åðâíі 1709 ð. ñïðè÷èíèëà òÿæêі íàñëіäêè äëÿ ñі÷îâîãî òîâàðèñòâà. Çðóéíóâàííÿ ×îðòîìëèöüêîї Ñі÷і, ðîçïðàâà ç ïðèáі÷íèêàìè І. Ìàçåïè áóëè ëèõîâіñíèì çàñòåðåæåííÿì: ó ðіäíîìó êðàї íà çàïîðîæöіâ ÷àòóâàëà íåáåçïåêà. Îòîæ âîíè çìóøåíі áóëè ïîäàòèñÿ íà çåìëі, ïîðóáіæíі ç âîëîäіííÿìè êðèìñüêîãî õàíà Äåâëåò-Ãåðåÿ – âàñàëà òóðåöüêîãî ñóëòàíà. Ó âåðõíіé òå÷ії ð. Êàì’ÿíêè, ïðàâîї ïðèòîêè Äíіïðà, áóëî çàñíîâàíî Çàïîðіçüêó Ñі÷. Її íàçèâàþòü Êàì’ÿíñüêîþ. 1711 ð. âіéñüêà Ï. Áóòóðëіíà òà І. Ñêîðîïàäñüêîãî ðóøèëè íà Ñі÷, à çàïîðîæöі âіäіéøëè íà ïіâäåíü, äî óðî÷èùà Îëåøêè (íèíі ì. Öþðþïèíñüê Õåðñîíñüêîї îáë.) – íà òåðèòîðії, ïіäâëàäíі êðèìñüêîìó õàíó. Òàê ïîñòàëà Îëåøêіâñüêà Ñі÷.

Êàì’ÿíñüêà òà Îëåøêіâñüêà Ñі÷і âіäðіçíÿëèñÿ âіä ïîïåðåäíіõ. Îñîáëèâіñòþ áóëî òå, ùî âîíè ðîçòàøîâóâàëèñü ó ìàëî çàõèùåíèõ ïðèðîäîþ ìіñöÿõ, ñåðåä ïіñêіâ. Ç îãëÿäó íà íåòðèâàëèé ÷àñ іñíóâàííÿ çàïîðîæöі íå âñòèãëè ñïîðóäèòè òàì íàëåæíèõ óêðіïëåíü. Áîєçäàòíіñòü ñі÷åé îáìåæóâàëàñÿ é ðіøåííÿìè õàíà, ÿêèé, çîêðåìà, çàáîðîíèâ çàïîðîæöÿì òðèìàòè òàì àðòèëåðіþ.

Ïіäïіëüíåíñüêà Ñі÷. Ñó÷àñíà ðåêîíñò òðóêöіÿ.

Íàéâàæëèâіøîþ ÷àñòèíîþ ñòîëèöі Çàïîðіçüêîї Ñі÷і áóâ Êіø, ÿêèé ìàâ ñâîї îêðåìі óêðіïëåííÿ. Çà äàâíіì çâè÷àєì Êіø áóâ îòî÷åíèé ðîâîì і âàëîì ç äóáîâèìè ïàëÿìè òà êіëüêîìà áàøòàìè. Äî Êîøà âåëè âіñіì âõîäіâ. Íåïîäàëіê âіä öåíòðàëüíîãî âõîäó, ðîçòàøîâàíîãî â áàøòі-äçâіíèöі, íà ìàéäàíі çëіâà âèñî÷іëà öåðêâà Ïîêðîâó Áîãîðîäèöі. Âіä öåðêâè ïî êîëó, ïî÷èíàþ÷è ç îáîõ áîêіâ, ðîçìіùóâàëèñü 38 êóðåíіâ – óñі îäíàêîâîãî ðîçìіðó, êîæåí çі ñâîєþ êîìîðîþ äëÿ çáåðіãàííÿ îäÿãó òà іíøèõ îñîáèñòèõ ðå÷åé ñі÷îâèêіâ òà êîìîðîþ äëÿ õàð÷îâèõ çàïàñіâ. Ó Êîøі áóëî ðîçòàøîâàíî é Âіéñüêîâó êàíöåëÿðіþ, à òàêîæ ÷îòèðè áóäèíêè äëÿ íàéçíà÷íіøîї êîøîâîї ñòàðøèíè.

Äî Êîøà ïðèëÿãàëî ïåðåäìіñòÿ, ÿêå íàçèâàëè Ãàñàí-Áàøà. Öå áóâ îñåðåäîê ãîñïîäàðñüêîãî æèòòÿ Ñі÷і, äå ðîçòàøîâóâàëîñü ïîíàä 500 áóäіâåëü: êðàìíèöі, øèíêè, æèòëà é ìàéñòåðíі ðåìіñíèêіâ, à òàêîæ êîçàöüêі äâîðè òà øêîëà.

Ïіâäåííà Óêðàїíà

Æèòòÿ çàïîðîæöіâ íà çåìëÿõ Êðèìñüêîãî õàíñòâà ñòàâàëî äåäàëі òÿæ÷èì. Êîçàêіâ óòÿãóâàëè â óñîáèöі ðіçíі ïîëіòè÷íі óãðóïîâàííÿ. Õàíè âèìàãàëè âіä çàïîðîæöіâ ó÷àñòі ó ñâîїõ ïîõîäàõ íà Ïіâíі÷íèé Êàâêàç. Òà íàéáіëüøå äîøêóëÿëè êîçàêàì ïåðåñëіäóâàííÿ ïðàâîñëàâíîї âіðè. Çðåøòîþ, öå ñïðè÷èíèëî ïîñèëåííÿ ïîìіæ çàïîðîæöÿìè ïðîðîñіéñüêèõ íàñòðîїâ. Äàâàëàñÿ âçíàêè é àêòèâíà äèïëîìàòè÷íà äіÿëüíіñòü öàðñüêîãî óðÿäó, ÿêèé íàïåðåäîäíі íîâîї ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè ïðàãíóâ çàëó÷èòè çàïîðîæöіâ íà ñâіé áіê. 1728 ð. êîçàêè çàëèøèëè Îëåøêіâñüêó Ñі÷, ïîâåðíóâøèñü íà ìіñöå Êàì’ÿíñüêîї. Âðåøòі, ó êâіòíі 1734 ð. ïîíàä 30 òèñ. çàïîðîæöіâ íà ÷îëі ç îòàìàíîì Іâàíîì Áіëèöüêèì ïîâåðíóëèñÿ íà Çàïîðіææÿ é çà 7 êì âіä êîëèøíüîї ×îðòîìëèöüêîї (Ñòàðîї) Ñі÷і çàêëàëè Íîâó Ñі÷. Íîâà Ñі÷ ñòîÿëà íà áåðåãàõ ð. Ïіäïіëüíîї, ùî âïàäàëà â Äíіïðî ïîðÿä іç ×îðòîìëèêîì. Îñü ÷îìó öþ Ñі÷ íàçèâàþòü іùå Ïіäïіëüíåíñüêîþ.

2. Ùî ÿâëÿâ ñîáîþ àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé óñòðіé çàïîðіçüêèõ çåìåëü? ßê ðîçâèâàëîñÿ ãîñïîäàðñòâî çà Íîâîї Ñі÷і?

ÿ ïåðіîäó Íîâîї Ñі÷і (1734–1775) õàðàêòåðíèì ñòàâ øâèäêèé ðîçâèòîê ïàëàíîê. Òàê íàçèâàëè ôîðòåöþ, à òàêîæ ìіñòî íàâêîëî íåї, öåíòð ñàìîñòіéíîї îêðóãè Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî, і ñàìó îêðóãó. Ñïî÷àòêó ïàëàíîê áóëî ï’ÿòü, ïîòіì – âіñіì. Íà ëіâîìó áåðåçі Äíіïðà ìіñòèëèñÿ Êàëüìіóñüêà, Îðіëüñüêà, Ïðîòîâ÷àíñüêà, Ñàìàðñüêà, íà ïðàâîìó – Áóãîãàðäіâñüêà, Іíãóëüñüêà é Êîäàöüêà, â ãèðëі Äíіïðà – Ïðîãíîїíñüêà.

Ïå÷àòêè Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî òà ïàëàíîê.

Çàãàëîì çåìëі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî îõîïëþâàëè âåëè÷åçíó ïëîùó ñòåïî âîї Óêðàїíè. Íèíі – öå òåðèòîðіÿ ìàéæå âñієї Äíіïðîïåòðîâñüêîї îáëàñòі, à òàêîæ çíà÷íі ÷àñòèíè Äîíåöüêîї, Çàïîðіçüêîї, Êіðîâîãðàäñüêîї, Ëóãàíñüêîї, Ìèêîëàїâñüêîї òà Õåðñîíñüêîї îáëàñòåé. Ó ìіñòàõ – öåíòðàõ ïàëàíîê ìіñòèëèñÿ îðãàíè âëàäè, ùî îáèðàëèñÿ ïàëàíêîâîþ ðàäîþ, ñóä, öåðêâè, ðåìіñíè÷і ìàéñòåðíі. Òàì ÷àñòî äіÿëè ðі÷êîâі ïîðîìíі ïåðåïðàâè, ïðîâîäèëèñÿ ÿðìàðêè òîùî. Àäìіíіñòðàòèâíèé àïàðàò ïàëàíîê áóâ íåâåëèêèì: ïîëêîâíèê, ïèñàð, ñóääÿ, îñàâóë, à òàêîæ îòàìàíè ñëîáіä, ùî âõîäèëè äî òієї îêðóãè. Ó ïàëàíêàõ ïîðÿä іç êîçàêàìè æèëè é ñåëÿíè, ÿêі ìàëè ïðàâî îáèðàòè ñâîїõ îòàìàíіâ. Êîæíà ïàëàíêà ìàëà âëàñíèé ãåðá, îñîáëèâó ïå÷àòêó.

Ïðèêìåòíà ðèñà Çàïîðіææÿ ÷àñіâ Íîâîї Ñі÷і – âåëèêà êіëüêіñòü íàñåëåííÿ. Òàê, íàïåðåäîäíі ëіêâіäàöії Çàïîðіçüêîї Ñі÷і íà її çåìëÿõ ìåøêàëî áëèçüêî 200 òèñ. îñіá.

Ãîñïîäàðñüêó äіÿëüíіñòü êîçàêè çäіéñíþâàëè â çèìіâíèêàõ. Çäåáіëüøîãî öå áóëè âåëèêі ãîñïîäàðñòâà, â ÿêèõ ðîçâèâàëîñÿ íå òіëüêè ðіëüíèöòâî, à é ñêîòàðñòâî, ðèáàëüñòâî, áäæіëüíèöòâî, ìèñëèâñòâî, ãîí÷àðñòâî òîùî.

Ïіâäåííà Óêðàїíà

Çà ÷àñіâ Íîâîї Ñі÷і êîçàöüêèé çèìіâíèê – öå âåëèêà ñàäèáà ç êіëüêîìà æèòëîâèìè é ãîñïîäàðñüêèìè áóäіâëÿìè: áóäèíêàìè âëàñíèêà é ãîñïîäàðÿóïðàâèòåëÿ, õàòàìè íàéìèòіâ. Çèìіâíèê, ùî áóâ ñâîєðіäíèì õóòîðîì, ÿâëÿâ ñîáîþ ãîëîâíó ôîðìó çåìëåâîëîäіííÿ íà Çàïîðіææі.

Êîçàêè-ðіëüíèêè çáèðàëè âåëèêі âðîæàї çåðíîâèõ. Öå äàëî çìîãó âіäìîâèòèñÿ âіä çàêóïіâëі õëіáà, à çãîäîì íàâіòü ïðîäàâàòè ñâіé õëіá çà êîðäîí. Íà ÷îðíîçåìàõ âèðîùóâàëè ïðàêòè÷íî âñі êóëüòóðè, òèïîâі äëÿ Óêðàїíè 18 ñò. Âåëèêà óâàãà íàäàâàëàñÿ ðîçâèòêó ñàäіâíèöòâà òà ãîðîäíèöòâà. Ðîçâèâàëèñü íà Çàïîðіææі é ðåìåñëà, ãîëîâíèìè öåíòðàìè ÿêèõ áóëè ìіñòàïàëàíêè. Ñі÷ âåëà øèðîêó òîðãіâëþ, à òàêîæ ïðîâîäèëà ïîñåðåäíèöüêó äіÿëüíіñòü. Ñþäè ïðèáóâàëè âåëèêі ãðóïè óêðàїíñüêèõ, ðîñіéñüêèõ, ïîëüñüêèõ, òàòàðñüêèõ, íîãàéñüêèõ, òóðåöüêèõ, ìîëäàâñüêèõ, ãðåöüêèõ, єâðåéñüêèõ êóïöіâ. Ðåãóëÿðíî äî ñі÷îâîї ïðèñòàíі ïðè÷àëþâàëè êóïåöüêі êîðàá ëі ç Òóðå÷÷èíè, Êðèìó, Ðîñії òà іíøèõ êðàїí. Âîíè ïðèâîçèëè ç ïіâäíÿ øîâê, âèíî, ðîäçèíêè, ïðÿíîùі, îëèâêè òîùî. ×àñîì âèíèêàëè íàâіòü êóïåöüêі îá’єäíàííÿ äëÿ òîðãіâëі ç Ñі÷÷þ.

Îñòàííі äåñÿòèëіòòÿ 18 ñò. áóëè ÷àñîì іíòåíñèâíîї êîëîíіçàöії Ïіâäíÿ Óêðàїíè é ïîÿâè íîâèõ ìіñò. Òàê, íà ìіñöі ôîðòåöі, çàêëàäåíîї â ñåðåäèíі ñòîëіòòÿ, âèíèêëî ìіñòî Єëèñàâåòãðàä (íèíі Êіðîâîãðàä; ùîäî éîãî ïåðâіñíîї òà ñó÷àñíîї íàçâè òî÷àòüñÿ ñóïåðå÷êè), âіä 70-õ ðð. ñÿãàє ðîçáóäîâà Îëåêñàíäðіâñüêà (íèíі Çàïîðіææÿ), Êàòåðèíîñëàâà (ñó÷àñíèé Äíіïðîïåòðîâñüê). Ïðîòÿãîì 70–90 ðð. íà óçáåðåææі ×îðíîãî é Àçîâñüêîãî ìîðіâ ðîçáóäîâóþòüñÿ ìіñòà-ïîðòè Õåðñîí, Ìèêîëàїâ, Îäåñà, Ìàðіóïîëü.

Êðàє è Ìèêîëàâèäè єâà òà Õåðñîíà íàïðèêіíöі 18 ñò. Êàðòèíè Ô. Àëåêñєєâà.

. ×èì ñïðè÷èíåíà òà ÿê âіäáóâàëàñÿ ëіêâіäàöіÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і? ßêîþ áóëà äîëÿ îñòàííüîãî êîøîâîãî îòàìàíà?

àííÿ åêîíîìі÷íîї ìîãóòíîñòі Çàïîðіææÿ, âіäñóòíіñòü êðіïàöòâà é äåìîêðàòè÷íèé óñòðіé Êîçàöüêîї ðåñïóáëіêè íåïîêîїëè öàðñüêèé óðÿä.

Çàêіí÷åííÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè 1768–1774 ðð., óíàñëіäîê ÿêîї

Ðîñіÿ çäîáóëà âèõіä äî ×îðíîãî ìîðÿ, ïðèäóøåííÿ ñåëÿíñüêîãî ïîâñòàííÿ ðîçâ’ÿçàëè іìïåðñüêèì óðÿäîâöÿì ðóêè é ïðèøâèäøèëè ñïðàâó ëіêâіäàöії êîçàöüêîãî óñòðîþ íà Çàïîðіææі. Äîëþ Êîçàöüêîї ðåñïóáëіêè òà її ñòîëèöі áóëî âèðіøåíî ó êâіòíі 1775 ð. íà ðàäі ïðè іìïåðàòîðñüêîìó äâîðі. 4 ÷åðâíÿ 1775 ð. âіéñüêà ãåíåðàëà Ï. Òåêåëіÿ ðàïòîâî îòî÷èëè Ñі÷ñòîëèöþ, äå ñòîÿëà íåâåëèêà çàëîãà, і çàæàäàëè її êàïіòóëÿöії. Ïіñëÿ 222

Ïіâäåííà Óêðàїíà áóðõëèâîї âіéñüêîâîї ðàäè, çâàæèâøè íà ñèëè ñòîðіí (3 òèñ. çàïîðîæöіâ ïðîòè 10 òèñ. öàðñüêîãî âіéñüêà), êîçàêè âèðіøèëè ñêëàñòè çáðîþ. Íàñòóïíîãî äíÿ çà íàêàçîì Ï. Òåêåëіÿ іç Ñі÷і áóëî âèâåçåíî áîєïðèïàñè, àðòèëåðіþ, ñêàðá, àðõіâ, êëåéíîäè і ïðàïîðè òîùî. Âñі áóäіâëі íà Ñі÷і, êðіì óêðіïëåíü, çðóéíóâàëè.

Âіä 25 òðàâíÿ äî 8 ÷åðâíÿ 1775 ð. ðîñіéñüêà àðìіÿ ïîâíіñòþ çàõîïèëà çàïîðіçüêі çåìëі. Îñåðåääÿ óêðàїíñüêîї äåðæàâíîñòі é âîëåëþáíîãî äóõó áóëî çíèùåíî. Ó ÷åðâíі 1775 ð. âèéøîâ ñåíàòñüêèé óêàç, ùî ïîêëàâ êðàé íàäіÿì êîçàêіâ íà âіäðîäæåííÿ Ñі÷і. Çàïîðîæöÿì ïðîïîíóâàëè çàïèñàòèñÿ äî ñåëÿíñüêîãî ÷è ìіùàíñüêîãî ñòàíіâ, áàãàòî ñòàðøèí çàçíàëè ïåðåñëіäóâàíü.

Ç-ïîìіæ òèõ, ç êèì ðîçïðàâèëèñÿ íàéæîðñòîêіøå, áóëè êîøîâèé îòàìàí Ïåòðî Êàëíèøåâñüêèé, âіéñüêîâèé ñóääÿ Ïàâëî Ãîëîâàòèé, âіéñüêîâèé ïèñàð Іâàí Ãëîáà. Îñòàííіé êîøîâèé ïðîòÿãîì 25 ðîêіâ âіäáóâàâ óâ’ÿçíåííÿ â Ñîëîâåöüêîìó ìîíàñòèðі, ñóääÿ і ïèñàð æèëè íà çàñëàííі â Òîáîëüñüêó.

Іêîíà Ïîêðîâó Ïðåñâÿòîї Á öі, íà ÿêіé ñåðåä êîçàêіâ çîá Ïåòðà Êàëíèøåâñüêîãî. ● Іêîíó áóëî íàïèñàíî íà ïî÷àòêó 70-õ ðîêіâ 18 ñò. Ó âåðõíіé її ÷àñòèíі – çîáðàæåííÿ Áîãîðîäèöі òà äâîõ íàéáіëüø øàíîâàíèõ íà Çàïîðіææі ñâÿòèõ – Ìèêîëè òà àðõіñòðàòèãà Ìèõàїëà. Âíèçó, áіëÿ âіéñüêîâèõ êëåéíîäіâ, çîáðàæåíî äâі ãðóïè êîçàêіâ. Óñі ïîñòàòі óìîâíі. Іíäèâіäóàëüíі ðèñè çáåðіãàþòü ëèøå êîçàöüêі êåðìàíè÷і, ÿêèõ íà іêîíі äâîє. Îäèí ç íèõ, іç øàáëåþ, і є êîøîâèé îòàìàí Ïåòðî Êàëíèøåâñüêèé. Áîãîðîäèáðàæåíî

Îñîáèñòіñòü

Петро Калнишевський (1690–1803). Останньому кошовому судилося прожити довгий вік. Про нього кажуть, що своїм життям він поєднав три століття: народився в 17 ст., пережив 18-те й помер у 19 ст. – у віці 112 років. Про авторитет П. Кални шевського свідчить той факт, що на сьомому десятку свого життя він обіймав значні посади: похідного полковника, військового осавула, військового судді. 1762 р. вперше був обраний кошовим отаманом. Через прагнення здобути для Запоріжжя більшої незалежності від російського царату з волі імператриці Катерини ІІ був усунений з посади отамана. Проте від 1765 р. впродовж десяти наступних років неодмінно обирався кошовим. Очолюючи Січ, прагнув зміцнення її економіки: дбав про колонізацію запорізьких земель, про розвиток рільництва й торгівлі. Здатність до господарювання була, безперечно, одним з найяскравіших талантів останнього кошового. Джерела свідчать про нього як про дбайливого господаря величезних маєтностей. Його кош том було збудовано п’ять церков і соборів, придбано чимало книг. Проте П. Кал нишевський знехтував особистим багатством, коли на історичний кін було поставлено долю Запоріжжя. Кошовий отаман до останнього дня існування Січі обстоював її інтереси, коли Козацька республіка впала, карався за неї у Соловецькому казематі. Там, на Соловках, він і помер – формально звільненим, бо пережив своє ув’язнення. Відмовившись від імператорської ласки, доживав віку в монастирі.

4. ×èì çàâåðøèëèñÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêі âіéíè äðóãîї ïîëîâèíè 8 ñò.?

Âè âæå çíàєòå, ùî â 1768 ð. ðîçïî÷àëàñÿ ÷åðãîâà ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà. Óêðàїíñüêà òåðèòîðіÿ áåçïîñåðåäíüî ïðèëÿãàëà äî òåàòðó âîєííèõ äіé, òîìó áóëà âèêîðèñòàíà ðîñіéñüêèì êîìàíäóâàííÿì äëÿ çîñåðåäæåííÿ é ðîçãîðòàííÿ âіéñüê. Êðіì òîãî, â Óêðàїíі ôîðìóâàëèñÿ ìіñöåâі âіéñüêîâі ïîëêè – ãóñàðñüêі, ïіêіíåðñüêі òîùî. Áóëî ñòâîðåíî êîðïóñ іç ëіâîáåðåæíîãî êîçàöòâà (12 òèñ. âîÿêіâ), à ç æèòåëіâ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè – äîáðîâіëüíèé êîçàöüêèé êîðïóñ. Äî ñêëàäó äіþ÷îї àðìії íàëåæàëè òàêîæ çàïîðîæöі. Çàïîðіçüêі êîçàêè ïðîñëàâèëèñÿ â ìîðñüêèõ îïåðàöіÿõ, їõíі øâèäêîõіäíі òà ìàíåâðåíі ÷àéêè ïîòîïèëè, íàïðèêëàä, òóðåöüêó ôëîòèëіþ â ãèðëі Äóíàþ (1770 ð.). Ïіä ÷àñ âіéíè òèñÿ÷і ëþäåé ç Óêðàїíè çàëó÷àëèñÿ äî ðіçíèõ äîïîìіæíèõ ðîáіò – îáñëóãîâóâàííÿ òðàíñïîðòíèõ çàñîáіâ, áóäіâíèöòâà óêðіïëåíü, ìîñòіâ, ïåðåïðàâ òà іíøèõ ñïîðóä.

Ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà 1768–1774 ðð. çàâåðøèëàñÿ ïіäïèñàííÿì Êþ÷óê-Êàéíàðäæіéñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó. Äî Ðîñії âіäіéøëè ñõіäíà ÷àñòèíà Êåð÷åíñüêîãî ïіâîñòðîâà (ó òîìó ÷èñëі ôîðòåöі Êåð÷ і Єíiêàëå), à òàêîæ Àçîâ іç íàâêîëèøíіìè çåìëÿìè, òåðèòîðіÿ ìіæ Äíіïðîì і Ïіâäåííèì Áóãîì (ïî íèæíіé òå÷ії äî óçáåðåææÿ ×îðíîãî ìîðÿ) ðàçîì ç ôîðòåöåþ Êiíáóðí. Ðîñіÿ îäåðæàëà ïðàâî âіëüíîãî òîðãîâîãî ñóäíîïëàâñòâà íà ×îðíîìó ìîðі. Çà óìîâàìè Êþ÷óê-Êàéíàðäæiéñüêîãî ìèðó Êðèìñüêîìó õàíñòâó íàäàâàëàñÿ íåçàëåæíіñòü âіä Îñìàíñüêîї іìïåðії, ôàêòè÷íî æ âîíî îïèíèëîñÿ â çàëåæíîñòі âіä Ðîñіéñüêîї іìïåðії.

Ä «іîðàìà «Øòóðì ôîðòåöі Іçìàїë 1790 ð.». Іçìàїëüñüêèé іñòîðè÷íèé ìóçåé âÎ. Ñóâîðîâà (ì. Іçìàїë, Îäåñüêà îáëàñòü). ● Іçìàїë òóðêè ââàæàëè íåïðèñòóïíîþ ôîðòåöåþ. Âèçíà÷àëüíó ðîëü ó її çäîáóòòі âіäіãðàëà ×îðíîìîðñüêà êîçàöüêà ôëîòèëіÿ іç 100 ÷îâíіâ íà ÷îëі ç À. Ãîëîâàòèì, ÿêà ïðîðâàëàñÿ äî Іçìàїëà ç áîêó Äóíàþ é âèñàäèëà äåñàíò. Çàãàëîì ó øòóðìі Іçìàїëà âçÿëî ó÷àñòü ïîíàä 6 òèñ. ÷îðíîìîðöіâ. 224

Ïіâäåííà Óêðàїíà

Ó 1783 ð. Êàòåðèíà II âèäàëà ìàíіôåñò «Ïðî ïðèéíÿòòÿ ïіâîñòðîâà Êðèìñüêîãî, îñòðîâà Òàìàíі і âñієї Êóáàíñüêîї ñòîðîíè ïіä Ðîñіéñüêó äåðæàâó». Îñòàííіé õàí Øàãіí-Ãåðåé çðіêñÿ ïðåñòîëó, Êðèìñüêå õàíñòâî áóëî ëіêâіäîâàíå é íàçàâæäè çíèêëî ç êàðòè.

Ó 1787 ð. çíîâó ðîçïî÷àëàñÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà. Ðîñіéñüêå êîìàíäóâàííÿ âåëèêі íàäії ïîêëàäàëî íà êîëèøíіõ çàïîðіçüêèõ êîçàêіâ. Ïðîòÿãîì 1787–1791 ðð. іç íèõ áóëî ñôîðìîâàíå Âіéñüêî âіðíèõ êîçàêіâ (òðîõè çãîäîì âîíî ñòàëî íàçèâàòèñÿ ×îðíîìîðñüêèì). Êîçàêè áðàëè ó÷àñòü ó áàãàòüîõ áèòâàõ. Îñîáëèâî âîíè âіäçíà÷èëèñÿ ïіä ÷àñ øòóðìіâ Î÷àêîâà òà î. Áåðåçàíü, Êіíáóðíà, Іçìàїëà.

Àêòèâíî äіÿëà é ×îðíîìîðñüêà êîçàöüêà ôëîòèëіÿ. Ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà 1787–1791 ðð. çàêіí÷èëàñÿ óêëàäåííÿì ßññüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó, çà ÿêèì äî Ðîñії âіäіéøëà òåðèòîðіÿ ìіæ Ïіâäåííèì Áóãîì і Äíіñòðîì, çîêðåìà é Î÷àêіâ. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ îñòàòî÷íî âèçíàëà ïðèєäíàííÿ Êðèìó äî Ðîñії.

Òàê óñå Ïðè÷îðíîìîð’ÿ, Ïðèàçîâ’ÿ é Êðèìñüêèé ïіâîñòðіâ îïèíèëèñÿ â ñêëàäі Ðîñіéñüêîї іìïåðії.

● Про яку подію йдеться в документі? ● Коли, ким та за яких обставин його було написано? ● Як пояснюються в документі причини ухвалення рішення? «Порта Оттоманська починає відправляти верховну владу на землях татарських, а саме: на острові Тамані, де чиновник її, який прибув з військом, присланому до нього від Шагін-Герея хана з запитом про причину його прибуття, публічно голову відрубати повелів і жителів тамтешніх об’явив турецькими підданими; то поступок сей знищує попередні наші взаємні зобов’язання про вільність і незалежність татарських народів; доводить нам, що намір наш при укладенні миру, зробивши татар незалежними, не спрямовується до того, щоб через це знищити всі приводи до розбратів, які можуть відбуватися через татар, і ставить нас у всі ті права, які були набуті нашими перемогами в останню війну й існували в повній мірі до укладення миру, і для того, через обов’язок, який лежить на нас стосовно клопотів про благо і велич вітчизни, стараючись користь і безпеку його встановити, як в рівній мірі вважаючи засобом назавжди віддалити неприємні причини, які підбурюють вічний мир, між імперіями Всеросійською та Оттоманською укладений, який ми назавжди зберегти щиро бажаємо, не менше ж і в заміну та задоволення збитків наших вирішили ми взяти під державу нашу півострів Кримський, острів Тамань і всю Кубанську сторону».

● Другу половину 18 ст. в історії України зазвичай змальовують чорними барвами. Як ви гадаєте, чому? ● Чи погоджуєтеся з думкою, що в житті й за найтрагічніших часів є місце щастю та добру? Відповідь обґрунтуйте історичними фактами цього періоду.

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● остаточна ліквідація царським урядом Запоpізької Сiчi; ● ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні; ● Ясський миpний договip мiж Росiєю i Туpеччиною. 2. Які території увійшли до складу Російської імперії за Кючук-Кайнарджійським миром? Які – за Ясським?