15. Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò. 4. Охарактеризуйте митрополита Петра Могилу як людину та історичного діяча, дайте оцінку його діяльності. (Див. пам’ятку характеристики історичної особистості).

15.

КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20–30-х рр. 17 ст.

§ 1

1625 р. – Куруківська угода. 1630 р. – повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила). 1635 р. – здобуття фортеці Кодак запорожцями на чолі з Іваном Сулимою. 1637–1638 рр. – козацьке повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні. 1638 р. – затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорізького реєстрового…».

ро які події та явища йдеться в документі? Як документ характеризує станоище в українських землях наприкінці 30-х років 17 ст.? Чому масове покозачення елян та міщан непокоїло польський уряд?

В інструкціях для сеймиків, які обирали депутатів на вальний сейм (1625), король, зокрема, визнавав: «Сваволя бере гору, і так завзялася, що й самим нам тяжко й з усіма сусідами розсварює; забувши зовсім віру й підданство, вони (козаки) урядили собі удільну державу. Наступають на життя і майно невинних людей. Україна вся в послушності їм. Шляхтич у домі своїм не вільний. По містах і містечках королівських уся управа, вся влада в козаків; вони захоплюють суди, закони видають…

Рік тому зважилися вони від власного імені укладати перемир’я з султаном-калгою, трактати постановляти, приймати обов’язки служби супроти нього. Сього року обмінювалися посольствами й дарунками з Москвою. На свій розсуд розв’язують питання згоди і війни; порушують укладені Річчю Посполитою перемир’я. Цього року, знехтувавши королівською забороною, три рази ходили на море, і хоч отримали рішучу відсіч від турецького флоту, однак вчинили великі шкоди в далеких сторонах Турецької держави».

. ×èì çàâåðøèâñÿ ïîëüñüêî-êîçàöüêèé çáðîéíèé êîíôëіêò 1625 ð.?

îâàíèé ñòâîðåííÿì êîçàöüêîї «îêðåìîї ðåñïóáëіêè», óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ðîçïî÷àâ ïіäãîòîâêó äî ÷åðãîâîãî êàðàëüíîãî ïîõîäó ïðîòè êîçàêіâ. Ó âåðåñíі 1625 ð. êîðîííèé ãåòüìàí Ñòàíіñëàâ Êîíåöïîëüñüêèé ç 30-òèñÿ÷íèì âіéñüêîì âèðóøèâ іç Áàðà íà Ïîäíіïðîâ’ÿ.

Êîçàöüêі çàãîíè, î÷îëåíі Ìàðêîì Æìàéëîì, çóñòðіâøè ïîëÿêіâ ïîáëèçó Êàíåâà, âäàëî âіäáèâàëèñÿ. Îñîáëèâî âіä÷óòíèõ âòðàò ïîëüñüêå âіéñüêî çàçíàëî áіëÿ Êóðóêîâîãî îçåðà. Öå çìóñèëî ïîëüñüêå êîìàíäóâàííÿ âäàòèñÿ äî ìèðíèõ ïåðåãîâîðіâ, ÿêі áóëî çàâåðøåíî óêëàäåííÿì êîìïðîìіñíîї óãîäè. Âіä êîçàêіâ Êóðóêіâñüêó óãîäó ïіäïèñóâàâ Ìèõàéëî Äîðîøåíêî, îáðàíèé ãåòüìàíîì çàìіñòü Ì. Æìàéëà.

Äîãîâіð ïåðåäáà÷àâ êîçàöüêèé ðåєñòð 6 òèñ.; òі æ, õòî íå óâіéøîâ äî ñïèñêó, ìóñèëè ïîâåðíóòèñÿ äî ìàєòêіâ ñâîїõ âëàñíèêіâ. Îäíà òèñÿ÷à êîçàêіâ ìàëà ïîñòіéíî ïåðåáóâàòè íà Çàïîðіææі, ùîá ïåðåøêîäæàòè âòå÷àì ñåëÿí. Êîçàêіâ çîáîâ’ÿçóâàëè íå âòðó÷àòèñÿ â ðåëіãіéíі ñïðàâè, âіäìîâèòè96

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò. ñÿ âіä ìîðñüêèõ ïîõîäіâ, à òàêîæ íå ïіäòðèìóâàòè çíîñèí ç іíøèìè äåðæàâàìè. Êóðóêіâñüêà óãîäà âñòàíîâëþâàëà ÷іòêèé óñòðіé ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà çà òåðèòîðіàëüíèì ïðèíöèïîì. Áóëî ñòâîðåíî øіñòü ïîëêіâ ðåєñòðîâöіâ: Áіëîöåðêіâñüêèé, Êàíіâñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Ïåðåÿñëàâñüêèé, ×åðêàñüêèé і ×èãèðèíñüêèé, ïî òèñÿ÷і âîÿêіâ ó êîæíîìó. Êîæåí ïîëê ñêëàäàâñÿ ç äåñÿòè ñîòåíü. Âіéñüêîâà âëàäà íàä ðåєñòðîâöÿìè íàëåæàëà ãåòüìàíó, ÿêîãî îáèðàëà çàãàëüíîâіéñüêîâà ðàäà òà çàòâåðäæóâàâ ïîëüñüêèé óðÿä. Âåðõîâíå æ êåðіâíèöòâî çäіéñíþâàâ ðåãіìåíòàð – ãîëîâíèé íà÷àëüíèê êîðîííîãî âіéñüêà â Óêðàїíі.

● З якого документа наведено уривок? ● Які події спричинили його написання?

«Найбільше й найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, здійснювані всупереч забороні уряду, а також їх свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська... І надалі козаки повинні будуть коритися виключно тому старшому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем його милістю або його наступниками, польськими королями... Протягом цих шести тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч, із зазначенням, скільки їх живе в кожному старостві. З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого, залежно від умов часу, мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу».

2. ßêó ïîäіþ 1630 ð. íàçèâàþòü «Òàðàñîâîþ íі÷÷þ»?

ðóêіâñüêà óãîäà ïîñèëèëà ñóïåðå÷íîñòі ìіæ êîçàêàìè – òèìè, õòî ïîòðàïèâ äî ðåєñòðó, і òèìè (áëèçüêî 40 òèñ.), õòî ëèøèâñÿ ïîçà íèì. Êіëüêіñòü îñòàííіõ áóëà áіëüøîþ, òîìó çàãðîçà íîâèõ ñïàëàõіâ êîçàöüêîãî íåâäîâîëåííÿ çàëèøàëàñÿ. Äî òîãî æ ñèòóàöіÿ â Óêðàїíі óñêëàäíþâàëàñÿ çàïðîâàäæåííÿì íîâîãî çàãàëüíîäåðæàâíîãî ïîäàòêó. Íå âùóõàëè êîíôëіêòè íà ðåëіãіéíîìó ґðóíòі. Àáè âòðèìàòè íàñåëåííÿ â ïîêîðі, ïîëüñüêèé óðÿä âіäïðàâèâ íà Êèїâùèíó çíà÷íó ÷àñòèíó êîðîííîãî âіéñüêà. Àëå öі íåðîçâàæëèâі äії ëèøå ïîãіðøèëè ñòàíîâèùå. Ìåøêàíöі ìіñò і ñіë áðàëèñÿ äî çáðîї. Äåñÿòêè òèñÿ÷ óòіêà÷іâ çáèðàëèñÿ íà Ñі÷і. Òàê âèçðіëî íîâå ïîâñòàííÿ.

Íåðåєñòðîâöі îáðàëè ãåòüìàíîì Òàðàñà Ôåäîðîâè÷à, áіëüøå âіäîìîãî ïіä ïðіçâèñüêîì Òðÿñèëî. Ó áåðåçíі 1630 ð. âіí çі ñâîїì âіéñüêîì ïіäіéøîâ äî ×åðêàñ, à çâіäòè ðóøèâ äî Êîðñóíÿ, ïіñëÿ çäîáóòòÿ ÿêîãî íà áіê ïîâñòàíöіâ ïåðåéøëà áіëüøіñòü ðåєñòðîâöіâ. Ïîëüñüêèé óðÿä ç ìåòîþ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ âіäïðàâèâ ó êàðàëüíèé ïîõіä êîðîííå âіéñüêî. Êîëè ïîëüñüêі ñèëè ïåðåïðàâèëèñÿ ÷åðåç Äíіïðî, їì çàâäàâ íåñïîäіâàíîãî óäàðó çàãіí ïîâñòàíöіâ. Êîðîííèé ãåòüìàí ëåäü óðÿòóâàâñÿ âіä ïîëîíó. Áîї ìіæ ïîâñòàíöÿìè é ïîëüñüêèì âіéñüêîì ïіä Ïåðåÿñëàâîì òî÷èëèñÿ ïðîòÿãîì òðüîõ òèæíіâ. 20 òðàâíÿ 1630 ð. êîçàêè âëàøòóâàëè êàðàòåëÿì «Òàðàñîâó íі÷», çíèùèâøè ÷èìàëî îôіöåðіâ-øëÿõòè÷іâ – ïðåäñòàâíèêіâ íàéâïëèâîâіøèõ ïîëüñüêèõ ðîäіâ. Óñïіøíі äії ïîâñòàíöіâ, ÷óòêè ïðî äèïëîìàòè÷íі êîíòàêòè ç Ìîñêîâієþ, Êðèìîì òà Øâåöієþ, à òàêîæ íåâäîâîëåííÿ íàéìàíöіâ,

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò. ÿêèì çàòðèìóâàëè ïëàòíþ, ñõèëèëè êîðîííîãî ãåòüìàíà Ñ. Êîíåöïîëüñüêîãî äî ïåðåãîâîðіâ. 29 òðàâíÿ 1630 ð. áóëî ïіäïèñàíî Ïåðåÿñëàâñüêó ìèðíó óãîäó, ÿêà ïіäòâåðäæóâàëà óìîâè ïîïåðåäíüîї – Êóðóêіâñüêîї. Êîçàöüêèé ðåєñòð áóëî çáіëüøåíî äî 8 òèñ.: äî ðåєñòðó âïèñóâàëèñÿ êîçàêè, âèëó÷åíі ç íüîãî íà ïî÷àòêó ðîêó. Êîçàêè îòðèìóâàëè ïðàâî ñàìі îáèðàòè ãåòüìàíà. Äåÿêå ïîì’ÿêøåííÿ óðÿäó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї â ñòàâëåííі äî êîçàêіâ áóëî ïîâ’ÿçàíå ç íàáëèæåííÿì êіíöÿ òåðìіíó Äåóëіíñüêîãî ïåðåìèð’ÿ ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ, ïîíîâëåííÿì âîєííèõ äіé òà ó÷àñòþ â íèõ êîçàöüêèõ çàãîíіâ.

Áèòâà ïіä Ïåðåÿñëàâ âîì 1630 ð. Ôðàãìåíò êàð ðòèíè Â. Øàòàëіíà. ● Íà êàðòèíі âіäòâîðåíî áіé «ãàëàñîì», êîëè êîçàöüêå âіéñüêî ïіä ÷àñ áîþ çìіøóâàëîñÿ ç âîðîæèì. Ãàëàñ – áîéîâèé ïîðÿäîê, ÿêèé ïîðÿä ç іíøèìè (òðèøåðåíãîâèé, òàáіð) âèçíà÷àâ êîçàöüêó òàêòèêó.

. ßê âіäáóâàâñÿ òà ÷èì çàêіí÷èâñÿ âèñòóï êîçàêіâ 1635 ð. íà ÷îëі ç Іâàíîì Ñóëèìîþ?

Ïðîòÿãîì 1632–1634 ðð. òèñÿ÷і êîçàêіâ áðàëè ó÷àñòü ó ïîëüñüêî-ìîñêîâñüêіé (Ñìîëåíñüêіé) âіéíі. Êîëè æ 1634 ð. ìіæ Ìîñêâîþ òà Âàðøàâîþ áóëî ïіäïèñàíî Ïîëÿíіâñüêèé ìèðíèé äîãîâіð, ïîëüñüêèé óðÿä âêîòðå âäàâñÿ äî ñïðîáè ëіêâіäóâàòè êîçàöòâî. Äî öüîãî ïîëÿêіâ ñïîíóêàëè ïîñòіéíі ñêàðãè íà çàïîðîæöіâ óðÿäіâ Òóðå÷÷èíè é Êðèìó. ×åðåç êîçàöüêі ïîõîäè âіäíîñèíè ìіæ Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ і öèìè äåðæàâàìè íàñòіëüêè çàãîñòðèëèñÿ, ùî ïîñòàëà çàãðîçà íîâîї âіéíè. Óæå â ëþòîìó 1635 ð. ñåéì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї çàòâåðäèâ ñïåöіàëüíó ïîñòàíîâó «Ïðî ïðèïèíåííÿ êîçàöüêîãî ñâàâіëëÿ», і íà òåðèòîðіþ Íàääíіïðÿíùèíè áóëî ââåäåíî çàãîíè êîðîííîãî âіéñüêà. Êðіì òîãî, ç ìåòîþ êîíòðîëþ íàä êîçàêàìè ïåðåäáà÷àëîñÿ çáóäóâàòè â ïîíèççÿõ Äíіïðà, áіëÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і, ïîòóæíó ôîðòåöþ, â ÿêіé ïîñòіéíî ïåðåáóâàëà áè ïîëüñüêà çàëîãà. Âîÿêè çàëîãè ìàëè á ïåðåøêîäæàòè âòіêà÷àì, ÿêі ïðàãíóëè ïîòðàïèòè íà Íèç, à òàêîæ ïåðåêðèòè ãîëîâíèé øëÿõ ïîñòà÷àííÿ Çàïîðіææÿ ïðîâіàíòîì і áîєïðèïàñàìè. 98

Êîçàöüêà ñòàðøèíà òà êîçàê ç êîçà÷êîþ. Ç êàðò Ã.Ë. äå Áîïëàí íà.

Ôîðòåöþ âèðіøèëè áóäóâàòè íà ïðàâîìó áåðåçі Äíіïðà áіëÿ ïåðøîãî ïîðîãà – Êîäàöüêîãî, ùî é äàëî íàçâó óêðіïëåííþ. Áóäіâíèöòâî î÷îëèâ Ãіéîì Ëåâàññåð äå Áîïëàí. Êîäàê ñïîðóäèëè íàäçâè÷àéíî øâèäêî: áóäіâåëüíі ðîáîòè òðèâàëè ÷îòèðè ìіñÿöі, é âæå äî ñåðåäèíè ëіòà 1635 ð. âîíà áóëà ïîâíіñòþ çáóäîâàíà. Áóäіâíèöòâî Êîäàêà âêðàé îáóðèëî çàïîðîæöіâ. Âîíè îáðàëè ãåòüìàíîì Іâàíà Ñóëèìó, ÿêèé ðîçðîáèâ ïëàí çðóéíóâàííÿ ôîðòåöі é ðîçіñëàâ óíіâåðñàëè іç çàêëèêîì äî áîðîòüáè. Íà ïî÷àòêó ñåðïíÿ 1635 ð. êîçàöüêå âіéñüêî âèñòóïèëî ç Ñі÷і.

● Як шляхтич пояснює причини спорудження фортеці Кодак? ● Як, за твердженням автора, розгорталися події козацького повстання? ● Що в наведеному уривку свідчить про упереджене ставлення автора до описаних подій?

Зі щоденника сучасника події – білоруського шляхтича Філіппа Обуховича: «У 1635 р. непокірний козак, на ім’я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею капітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву на двотижневий сейм, що відбувався на початку 1636 року. Там же йому кільком таким самим негідникам відрубали голови й четвертували».

4. ßê ðîçãîðòàëîñÿ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíå ïîâñòàííÿ 1637–1638 ðð.? ïðàâà íàä І. Ñóëèìîþ òà éîãî ïîäâèæíèêàìè ñàìà ïî ñîáі íå çäàòíà áóëà ïðèäóøèòè êîçàöüêèé ðóõ. Òîìó óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї âèðіøèâ ïåðåãëÿíóòè ðåєñòð Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî òà âèëó÷èòè ç íüîãî âñіõ íåáëàãîíàäіéíèõ. Òàêі äії ïîëüñüêèõ ìîæíîâëàäöіâ ñòàëè ïðèâîäîì äî íîâîãî ïîâñòàííÿ. Éîãî î÷îëèâ ïîëêîâíèê ðåєñòðîâöіâ Ïàâëî Ïàâëþê (Áóò) –ñïîäâèæíèê І. Ñóëèìè. Ïåðøà áèòâà ç êîðîííèì âіéñüêîì çàêіí÷èëàñÿ ïåðåìîãîþ ïîâñòàíöіâ. Ïðîòå 6 ãðóäíÿ 1637 ð. ïіä Êóìåéêàìè ïîëüñüêå âіéñüêî îòî÷èëî êîçàêіâ. Ïîâñòàíöі, ÿêі éøëè òàáîðîì, çàòÿòî îáîðîíÿëèñÿ. 99

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò. Ï. Ïàâëþê іç íåâåëèêèì çàãîíîì ïðîáèâñÿ êðіçü âîðîæå îòî÷åííÿ і ðóøèâ äî ×èãèðèíà, ñïîäіâàþ÷èñü ïîïîâíèòè òàì çàïàñè çáðîї. Êåðіâíèöòâî òàáîðîì áóëî ïîêëàäåíå íà Äìèòðà Ãóíþ. Ïіä ÷àñ ÷åðãîâîãî øòóðìó êîçàöüêîãî òàáîðó ïîëÿêè ïіäïàëèëè âîçè ç ïîðîõîì. Ïîòóæíèé âèáóõ ñïðè÷èíèâ ïàíіêó â ëàâàõ ïîâñòàíöіâ. ×àñòèíà ç íèõ óòåêëà. Іíøі æ ïіä êåðіâíèöòâîì Ä. Ãóíі çíîâ óêðіïèëè òàáіð і, äî÷åêàâøèñü íî÷і, ïî÷àëè îðãàíіçîâàíî âіäñòóïàòè. Ïîëüñüêå âіéñüêî íå íàâàæèëîñÿ їõ íàçäîãàíÿòè, àëå ÷åðåç äâà äíі ðóøèëî ïðîòè çàãîíіâ Ï. Ïàâëþêà і îòî÷èëî їõ, çìóñèâøè âðåøòі ïîãîäèòèñÿ íà ïåðåãîâîðè. 11 ãðóäíÿ 1637 ð. ïîëêîâíèê і ÷åòâåðî éîãî ñîðàòíèêіâ âèéøëè ç òàáîðó, ùîá óçÿòè ó÷àñòü ó ïåðåãîâîðàõ, àëå їõ ïî-çðàäíèöü êîìó ñõîïèëè. 1 áåðåçíÿ 1638 ð. ó Âàðøàâі ðîçïî÷àâ ðîáîòó ñåéì. Âіí óõâàëèâ ïîñòàíîâó ïіä íàçâîþ «Îðäèíàöіÿ Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî ðåєñòðîâîãî, ùî ïåðå-

áóâàє íà ñëóæáі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї».

З «Ординації Війська Запорізького...»: «Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і розгромити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, – тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів... Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде вибиратися з-поміж козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів... Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана... Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалася по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватися ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі...

Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна. Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зібрань і далі до бунтів».

користавшися джерелом, заповніть пропуски в тексті.

Відповідно до «Ординації…» козацький реєстр зменшувався до ... і серед зареєстрованих могли бути тільки козаки, які ... . Було ліквідовано виборність .... і скасовувалось ... . Замість виборного гетьмана на чолі козацького війська мав стояти ... , якого призначав ... . Козакам дозволялося селитися тільки в прикордонних містах –... . Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося ... , навіть ... . Два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січі, щоб ... . На Запоріжжя козак міг потрапити тільки ... . 100

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

Íîâèé åòàï ïîâñòàííÿ. Íàïðèêіíöі áåðåçíÿ 1638 ð. êіëüêà çàãîíіâ çàïîðîæöіâ, î÷îëþâàíèõ ßêîâîì Îñòðÿíèíîì, Äìèòðîì Ãóíåþ і Êàðïîì Ñêèäàíîì, âèéøëè іç Ñі÷і òà ðóøèëè íà Êèїâùèíó òà Ïîëòàâùèíó. Äîðîãîþ äî ñі÷îâèêіâ ïðèєäíóâàëèñÿ ÷èñëåííі îçáðîєíі çàãîíè ñåëÿí і ìіùàí. Ïîâñòàíöі âèðіøèëè çóïèíèòèñÿ ïіä ìіñòå÷êîì Ãîâòâà, äå 1 òðàâíÿ 1638 ð. âіäáóâñÿ áіé ç ïîëÿêàìè, ÿêèé ïðèíіñ ïîâñòàíöÿì іùå îäíó ïåðåìîãó. Òàê ïіä âëàäîþ ïîâñòàëèõ îïèíèëàñÿ âñÿ Ïîëòàâùèíà. Ùîá îñòàòî÷íî ðîçáèòè âîðîãà, ß. Îñòðÿíèí ïîâіâ óñå âіéñüêî íà Ëóáíè. Ïðîòå îáëîãà Ëóáåí âèÿâèëàñÿ íåâäàëîþ. Çàçíàâøè ÷èñëåííèõ óòðàò, ïîâñòàíöі âіäіéøëè äî Æîâíèíà і îòàáîðèëèñÿ òàì.

Ïіä Æîâíèíîì âіäáóëàñÿ áèòâà, âíàñëіäîê ÿêîї ñèëè ïîâñòàíöіâ áóëî ðîçïîðîøåíî. Òÿæêî ïîðàíåíèé Ê. Ñêèäàí ïîòðàïèâ ó ïîëîí і, éìîâіðíî, áóâ ñòðà÷åíèé. ß. Îñòðÿíèí іç êîçàöüêîþ êіííîòîþ âèÿâèâñÿ âіäðіçàíèì âіä òàáîðó і, âèðіøèâøè, ùî áèòâó ïðîãðàíî, ç ÷àñòèíîþ êîçàêіâ ïåðåéøîâ íà çåìëі ìàéáóòíüîї Ñëîáîæàíùèíè. Ïîâñòàíöі, ÿêі çàëèøèëèñÿ â òàáîðі (áëèçüêî 20 òèñ.), îáðàëè ãåòüìàíîì Äìèòðà Ãóíþ і ïðîäîâæóâàëè áîðîòüáó. 10 ÷åðâíÿ Ä. Ãóíÿ îðãàíіçóâàâ âіäñòóï 10 òèñ. êîçàêіâ. Íàä ñòàðèì Äíіïðîâèì ðі÷èùåì, â óðî÷èùі Ñòàðåöü, ïîâñòàíöі çàêëàëè íîâèé òàáіð. Éîãî ñïîðóäæåííÿì êåðóâàâ áåçïîñåðåäíüî íîâèé ãåòüìàí, âèÿâèâøè íåàáèÿêèé õèñò áóäіâíè÷îãî.

Áëèçüêî äâîõ ìіñÿöіâ (÷åðâåíü–ëèïåíü) êîçàêè âïåðòî áèëèñÿ ç âîðîãîì. Ïðîòå ñòàíîâèùå â òàáîðі ïîãіðøóâàëîñÿ. Íå êðàùèìè áóëè ñïðàâè і â ïîëÿêіâ. Êîìàíäóâàííÿ îáîõ ñòîðіí âèðіøèëî âäàòèñÿ äî ïåðåãîâîðіâ. Íåçàáàðîì êîçàöüêà ñòàðøèíà ïðèñòàëà íà óìîâè, çàïðîïîíîâàíі ïîëüñüêèì óðÿäîì. Ó їõ îñíîâó áóëî ïîêëàäåíî «Îðäèíàöіþ Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî...».

Зверніть увагу!

Çäàâàëîñÿ, êîçàöüêіé ñâàâîëі íàðåøòі áóëî ïîêëàäåíî êðàé. ×åðåç òå, ùî ãó÷íèõ âèñòóïіâ êîçàêіâ ïðîòÿãîì 1638–1648 ðð. íå áóëî, ïîëÿêè íàçâàëè òå äåñÿòèëіòòÿ ÷àñîì «çîëîòîãî ñïîêîþ». Ùîïðàâäà, ñïîêіé áóâ ïðèìàðíèì. Êîçàöòâî ÿê ñòàí ïîëüñüêèé óðÿä ëіêâіäóâàòè íå ñïðîìіãñÿ, òîæ ìàðíèìè áóëè ñïîäіâàííÿ, ùî êîçàêè îáëèøàòü ñïðîáè âèáîðîòè ñîáі áіëüøå ïðàâ. Ïîâñòàííÿ 30-õ ðð. 17 ñò. íå äîñÿãëè ðåçóëüòàòó, áî âèñóíóòà їõíіìè êåðіâíèêàìè ïðîãðàìà ùå íå ìàëà øèðîêîї ïіäòðèìêè. Çâіäñè ñòèõіéíіñòü, áðàê íàëåæíîї çãóðòîâàíîñòі, ðîçïîðîøåíіñòü ñèë ïîâñòàíöіâ òà їõíіõ áîéîâèõ äіé — òі âàäè, ÷åðåç ÿêі êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ðóõè 30-õ ðð. íå ìàëè óñïіõó. Îá’єäíàííÿ óêðàїíöіâ íàâêîëî іäåї âèçâîëüíîї áîðîòüáè ïîòðåáóâàëî ÷àñó. Îòîæ, ïîëüñüêå äåñÿòèëіòòÿ «çîëîòîãî ñïîêîþ» äëÿ Óêðàїíè áóëî ÷àñîì ãóðòóâàííÿ é íàãðîìàäæåííÿ åðåä íîâèì çìàãàííÿì.

Коронний гетьман С. Конецпольський, оглядаючи місце битви за часів національновизвольного повстання 1637–1638 рр., за свідченням сучасника, промовив: «Оце і є унія – лежить Русь із поляками». Поясніть слова польського воєначальника.

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорізького...»; ● здобуття запорожцями фортеці Кодак; ● Куруківська угода.