Âñòóï

ВСТУП

«Ченець став на коліна й побожно схилив голову. Трохи зосереджено помовчав, ніби прислухаючись, чи запанувала врешті в келії тиша. Щоправда, для стороннього вуха тут завжди було тихо. Та й сам він, ледве світлішав край неба, не міг нарікати на шум.

Помолившись, Михайло запалив свічу. “Минувшино, я завинив перед тобою. Допоможи, великий Боже, терпляче спокутувати свої провини”. Перехрестився й узяв перо. “Чому кожній людині читання історій дуже корисне? – звертався він до свого майбутнього читача. – Бо коли б не описано й світу не подано, разом би з тілом безвісти все сходило б у землю, і люди, як у темряві будучи, не відали б, що за минулих віків діялося”».

Потому почалася копітка й довготривала робота: ченець Густинського монастиря, що біля Прилук на Чернігівщині, Михайло Лосицький узявся переписувати великий літопис, писаний, як встановили дослідники, у 20-х роках 17 ст. Власне, зроблена Лосицьким 1670 р. копія й зберегла до нашого часу надзвичайно цінне історичне джерело – Густинський літопис. Його автор докладно описав події з історії княжих часів, а в прикінцевій частині подав невеличкі повісті про реалії тогочасного життя, розповіді про запорізьких козаків. Так, у літописі утверджується думка про спадкоємність епох –княжої та козацької. Саме з останньою випадає познайомитися цього навчального року й вам, шановні восьмикласники.

Козацька доба надзвичайно багата на події та героїв. Сподіваємося, вас захоплять карколомні, сповнені пригод і випробувань долі козацьких керманичів – гетьманів, кошових, полковників, а також тогочасних митців, служителів церкви – усіх, хто творив історію козацької України. Розповіді про них, побудовані на основі історичних джерел, переконують читача у яскравості цих особистостей. Віра в Бога, любов до рідної землі, закони козацького побратимства – ось що визначало їхні вчинки. Сподіваємось, історія козацької доби навчить і вас самовідданої любові до рідної землі – того магнетичного почуття, про яке так образно висловився Михайло Лосицький: «Природжено якусь жагу і любов до вітчизни своєї почувати кожному чоловікові; всякого вона до себе притягає, неначе магніт-камінь залізо».

ßê ïðàöþâàòè ç ïіäðó÷íèêîì

Ìàòåðіàë êîæíîãî ïàðàãðàôà ïîäіëåíî íà ïóíêòè, îðієíòóâàòèñÿ â ÿêèõ äîïîìîæóòü íàçâè, ùî âіäïîâіäàþòü çìіñòîâі, òà ïіçíàâàëüíі ðóáðèêè.

Ðîáîòó íàä íîâèì ìàòåðіàëîì ïî÷èíàéòå ç ðóáðèêè, ó ÿêіé çàïðîïîíîâàíî ïîïðàöþâàòè ç ôðàãìåíòàìè іñòîðè÷íèõ äæåðåë, ïðèñâÿ÷åíèõ ïîäіÿì, ïðî ÿêі éäåòüñÿ â ìàòåðіàëàõ óðîêó.

Îñíîâíі іñòîðè÷íі âіäîìîñòі âèêëàäåíî â ïóíêòàõ ïàðàãðàôіâ. Їõíі ðìóëüîâàíî ÿê çàïèòàííÿ, áіëÿ ÿêîãî ïîáà÷èòå ìàëþíîê-ñèìâîë

Ãëèáøå çðîçóìіòè ñóòü іñòîðè÷íèõ ïîäіé, âèÿâèòè çâ’ÿçîê ìіæ ïîäіÿìè òà їõ ïåðåáіã äîïîìîæå ðóáðèêà «Іñòîðè÷íà êàðòà». Âèêîíóþ÷è çàïðîïîíîâàíі â íіé çàâäàííÿ, âè âäîñêîíàëþâàòèìåòå âìіííÿ ñïіââіäíîñèòè ïîäії â ïðîñòîðі òà ÷àñі.

Ðóáðèêà «Îñîáèñòіñòü» çíàéîìèòèìå âàñ іç íàéÿñêðàâіøèìè ïîñòàòÿìè âіò÷èçíÿíîї іñòîðії – îñîáèñòîñòÿìè, ïðî ÿêі ìàëî ñêàçàòè, ùî âîíè 5

äіÿ÷і ìèíóëîãî, àäæå âіä їõíіõ ó÷èíêіâ çàëåæàâ ïåðåáіã ïîäіé, – îòîæ âîíè, áåç ïåðåáіëüøåííÿ, òâîðöі іñòîðії.

Çðîçóìіòè, ÿê ñàìå òîãî÷àñíі ìåøêàíöі Óêðàїíè ñòàâèëèñÿ äî ïîäіé, ùî ïðî íèõ іäåòüñÿ íà óðîöі, âàì äîïîìîæóòü óðèâêè ç ëіòîïèñіâ, ïîäîðîæíіõ íîòàòîê, ëèñòіâ ÷óæèíöіâ – ñëîâîì, òі іñòîðè÷íі äîêóìåíòè, ÿêі çáåðåãëèñÿ âіä çãàäàíîї äîáè. Óäîñêîíàëåííþ íàâè÷îê ðîáîòè ç іñòîðè÷íèì äæåðåëîì ñïðèÿòèìóòü çàïèòàííÿ òà çàâäàííÿ äî äîêóìåíòіâ.

Ïіäðó÷íèê âàì òàêîæ ïіäêàæå, ÿêі ñàìå çàâäàííÿ âèêîíóâàòè і ÿê. Äî ïóíêòіâ ïàðàãðàôà, óðèâêіâ іç äæåðåë òà іëþñòðàöіé çàïðîïîíîâàíî çàâäàííÿ, ïðàöþâàòè íàä ÿêèìè ìîæíà ñàìîñòіéíî àáî â ïàðàõ ÷è ãðóïàõ. Íà öå âêàçóþòü ìàëþíêè-ñèìâîëè: – ïîïðàöþéòå â ïàðàõ; – ïîïðàöþéòå â ãðóïàõ;

– ó çàãàëüíîìó êîëі. ííÿ, âèêîíóâàòè ÿêі ðàäèìî â ïàðàõ, ñïîíóêàþòü äî ðîçìіðêîâóâàííÿ, íàâ÷àþòü ïîðіâíþâàòè, àíàëіçóâàòè, ðîáèòè âèñíîâêè. Ó òèõ çàâäàííÿõ, ÿêі çàïðîïîíîâàíî âèêîíóâàòè â ãðóïàõ, çäåáіëüøîãî ïåðåäáà÷åíî ïîøóê âіäïîâіäі íà äèñêóñіéíі çàïèòàííÿ. Îáãîâîðåííÿ öèõ ïèòàíü ïðèâ÷àòèìå âàñ ïðèñëóõàòèñÿ äî äóìêè іíøèõ, ïîâàæàòè її, áóòè ñòðèìàíèìè é òîëåðàíòíèìè äî òèõ, õòî íå ïîäіëÿє âàøèõ ïîãëÿäіâ. Äèñêóñіéíі çàïèòàííÿ – öå ùå é ìîæëèâіñòü ñïðîåêòóâàòè ìèíóëå â ìàéáóòíє, ïîðіâíÿòè ðіçíі ïіäõîäè, ïðîòèëåæíі îöіíêè, ùî ïðèòàìàííî іñòîðії ÿê íàóöі.

Ïðàöþþ÷è íàä òåêñòîì ïіäðó÷íèêà, çâåðòàéòå óâàãó íà òëóìà÷åííÿ íîâèõ äëÿ âàñ ñëіâ і òåðìіíіâ, ïîäàíі íà áåðåãàõ àáî â ñëîâíèêó íàïðèêіíöі êíèæêè. Öі ñëîâà âàì òðåáà âìіòè ïîÿñíþâàòè òà âæèâàòè їõ ïіä ÷àñ âіäïîâіäі.

Çâåðòàєìî óâàãó, ùî íå îáîâ’ÿçêîâî ðîçâ’ÿçóâàòè âñі çàïðîïîíîâàíі â ìàòåðіàëàõ óðîêó çàâäàííÿ. Ùî ñàìå îïðàöüîâóâàòè, îáèðàéòå, ïîðàäèâøèñü ç ó÷èòåëåì.

Є â ïіäðó÷íèêó і ïðàêòè÷íі çàíÿòòÿ. Òàêі ïàðàãðàôè òðàïëÿëèñÿ âàì і òîðіê. Ó íèõ âèêëàäåíî ìàòåðіàë äî óðîêіâ, íà ÿêèõ âè âèâ÷àòèìåòå íîâå ñàìîñòіéíî, óäîñêîíàëþþ÷è âëàñíі âìіííÿ òà íàâè÷êè. Ïіñëÿ îïðàöþâàííÿ íàâ÷àëüíîãî ìàòåðіàëó âè ìàєòå óñíî ÷è ïèñüìîâî âèêîíàòè òðè êîíòðîëüíèõ çàâäàííÿ, ïîçíà÷åíèõ ìàëþíêîì-ñèìâîëîì .

Ïåðåâіðèòè, ÷è äîáðå çàñâîєíî ìàòåðіàë, âàì äîïîìîæóòü çàïèòàííÿ ðóáðèêè «Ïåðåâіðòå ñåáå». Çàâäàííÿ ðóáðèêè «Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè» ìîæíà âèêîðèñòîâóâàòè ÿê íà óðîêàõ óçàãàëüíåííÿ, òàê і ïіä ÷àñ òåìàòè÷íîї êîíòðîëüíîї ðîáîòè.

Öіêàâîãî âàì íàâ÷àííÿ!

Розділ 1 УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 16 ст.

Ïàì’ÿòíèê êíÿçÿì Îñòðîçüêèì – ïðåïîäîáíîìó Ôåäîðîâі (ó ÷åðíå÷îìó îäÿçі), Êîñòÿíòèíó Іâàíîâè÷ó (ç ìå÷åì) òà ÂàñèëåâіÊîñòÿíòèíó (ç Áіáëієþ). Îñòðîã (Ðіâíåíñüêà îáëàñòü). Ñêóëüïòîð Ñ. ×óìàêîâ.