Заградка 11- 2021

Page 1

РОК LXХIV • ЧИСЛО 11 НОВЕМБЕР • 2021 ЦЕНА 100 ДИН


АКЦИЯ „ШКОЛСКИ ПРИБОР” Парохиялни Каритас у Руским Керестуре орґанизовал акцию збераня и дарованя школского прибору, а достали го дзешецеро дзеци зоз осем фамелийох. Окрем Школи „Петро Кузмяк”, у акциї були уключени и дарователє з валалу и даскельо приватни фирми, медзи хторима и кнїжкарня „Линеа”. Бони хтори дзеци достали, похасновали у тей кнїжкарнї. Координаторка Каритасу Соня Алексич помоц придала педаґоґинї у Школи, Мариї Шантовей. Тота акция закончена, алє помоц парохиянє можу и далєй даровац, бо школски прибор потрошни материял, а хаснує ше го цали рок. М. А.

ШКИНТАЛЬКИ НА БЕТОНУ Школяре шестих класох ОШ „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре вихасновали красну октоберску хвилю, та на школским дворе зоз наставнїцами Златицу Малацкову, Єлену Шомодїйову, Александру Медєшову и Лидию Пашову рисовали зоз крейдами у фарбох шкинтальки. Интересантне було рисовац их, а ище векше уживанє шкинтац по нїх. Лєм кед их нє змию дижджи.

РОБОТНЯ ЧЕРВЕНОГО КРИЖА Концом септембра того року представнїки Червеного крижа Кула нащивели Школу „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре. Там зоз школярами нїзших класох отримали роботню на тему „Безпечносц у транспорту”. Уключени були и наймладши, школяре перших класох, а тоти зоз Iб ше и висликовали за „Заградку”. В. Медєши


^ASOPIS ZA DZECI

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Футожска 2/ІІІ 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “MAXIMA GRAF”, Петроварадин

Здраво, заградкаре! Перше тромешаче закончене. Уж зме у новембру, та по конєц полроча нє остало вельо часу. Вихасновац би го перше за ученє, а вец за бавенє и друженє. Лєм най ше корона уж раз „видиха”, та най ше учице у школи зоз своїма учительками и наставнїцами, як вам и припада, а нє позаверани дома, опрез компютерох. Чуєм же паную и овчи поки и осипки, алє тоти дзецински хороти треба прелєжац у дзецинстве и вец буц мирни, без поцерпаня же ше знова обереце. Нєодлуга почнє Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї у Руским Керестуре и вериме же сце годни пойсц патриц два дзецински театрални представи и же з вами буду у публики и вашо парняки зоз школох у других местох, дзе руски язик можу учиц лєм як виборни предмет. Най вам епидемиолоґийни мири оможлївя уживац у представох. Кед шицко пойдзе як плановане, озда понаписуєце и до „Заградки” о тих уживаньох. У Дзецинским тижню вшадзи було вельо радосци, бавеня, активносци, а нїхто од школярох нїч нє написал, та сом мушела подознавац о тих програмох читаюци новини и слухаюци радио. Трапела сом ше повицаговац зоз фасциклох остатнї нєпохасновани литературни роботи, та пишце и посилайце, най ше нє трапим и коло зазберованя материялу за децемберске число часописа. Подобово роботи єст вельо, алє писньочки и состави, як людзе гваря, анї за лїк. Будзце здрави и вредни, жада вам ваша редакторка

СИЛВЕСТЕР Д. МАКАЇ

YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci / odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

На насловним боку: Дзеци у оводи „Герлїчка” у Коцуре на маскенбалу у рамикох Дзецинского тижня (Фото: Оля Русковски)

Школа ше заклада най здрави будземе. Вона нам предклада цо треба най єме. Так нас уча: блитву, желєну шалату, квашену капусту и покус шпинату. Зоз желєзом полна тота желєнява, и з витаминами, та нам моци дава. Та я уж видумал цошка цалком нове! Лєм же ше обавам цо наука пове! Кармиме живину з тима рошлїнами, та будземе полни зоз витаминами.

ИНОВАТОРСТВО


МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

ПРИЯТЕЛЄ

Я

сна и Ясмин биваю у городзе на осмим поверху, истого року су народзени, шедза у истей лавки. Нє, нє шестра и брат су. Нє маю истих родичох, алє такой после найблїзших су. Приятелє. Вєдно ше уча. Єдно другому помага, бавя ше, читаю кнїжки. И мриї им часто по вселени вєдно лєтаю. Єдного дня, пред змерком, док ше припатрали з балкона на вшелїяки нєбески фиґури хтори ше претворйовали до чудесних птицох и животиньох, кочох, пред їх очми творел ше нови пенасти швет. Нараз ше з билого лєтацого чупора видвоєл златни чаривни мотиль, з нєобично велькима кридлами, а драга лєтаня го точно приведла на ограду балкона през хтору ше Ясна и Ясмин припатрали. – Вас напевно прицагує лєт билих нєбеских пенастих целох. Нїґда сце нє лєцели на авионє и припатрали ше од горе на тоти чудесни пременлїви били фиґури? – опитал ше златни мотиль. – Нє! Нє лєцели зме – одповедли обидвойо. – Гайде! Пошедайце на мойо кридла. Я вас дакус повожим по вселени. Нє бойце ше! Врациме ше начас. Ище ше и вишпице и до школи на час сцигнєце. Ясна шедла на єдно, а Ясмин на друге кридло чаривного мотиля, и тримаюци ше за гадвабни пантлїки овити коло мотильовей шиї, рушели блїжей до чудесного билого швета. – О, яка прекрасна била каруца! Могла би нас шицких повожиц! – гварела Ясна. – Ниа, били власи, баюси... Глава як мойого покойного дїда. Лєм є дакус менша. Мотилю, идзме блїжей. Скоро му з руку можем дотхнуц баюси! О, дзе же є? Скапал. Уж цошка инше пред нами, а нє дїдова глава – озвал ше Ясмин. – Таки то били пенасти швет. Вон нє справени з бетону, малтеру и цеглох же би бул тирваци. Прето є таки чаривни же є пременлїви. Вше пред очми нам нова слика. Нєт маляра на швеце такого швидкого и схопного же би могол тот пенасти, меняцих сликох, швет намальовац. Алє зато ви маце очи, мрию и уживайце у тих чудесох билого швета – одвитовал чаривни мотиль. – Одкеди уж лєциме, а били швет нє меня фарбу. Як то? Ша, уж ше почало змеркац ище кед зме ше рушели, а у вселени анї тераз нє цма. Чом? – опитала ше Ясна. – Прето же вше лєциме ґу шветлу, ґу жридлу живота, ґу слунку – на восток. Ноц и цмота оставаю за нами – поведол мотиль. – Патри, мотилю! Кельо птици лєца ґу нам... Чекай... чекай... – озвала ше Ясна. – Вони подобни... – Гей. То мойо приятелє. Сцела ши повесц же су подобни як я. Напевно думаю же сом уж зуновал тельо лєциц и вас двоїх ношиц на кридлох, та ми

сцу помогнуц. Приятелє вше єдни другим помагаю, чи вони жию на жеми, чи лєца по вселени. Я почувствовал же и ви двойо приятелє. Прето сом сцел наградзиц вашу доброту, приятельство, и указац вам и други швет. Правда, вон по шицким иншаки як швет на жеми, алє приятельство вшадзи иснує. Нараз ше коло нїх створели велї златни кридла. То були приятелє чаривного мотиля лєтача. Ясна и Ясмин ше чувствовали як кед би лєцели на златним чаривним килиме, котри трепеци и покивує ше як габи морйово. Златни чаривни кридла прилєцели над будинок дзе жили Ясна и Ясмин; над нїм запановала ноц. Остали швициц у вселени, а златни мотиль злєтнул на ограду балкона, зохабел двоїх приятельох же би заплївали до ноцного одпочивку, а сам одлєцел до вселени ґу трепецацим криделком своїх приятельох.

МИКОЛА СКУБАН

МУРОВИ КАЛЕНДАР Мурови календар крашнє обешени здабе ми на древа и хвилю вєшенї. Чи жима чи лєто, або яр обична – у тим календаре тирва єшень вична. Як лїсце зоз древох кед витри задую, так зоз календара лїстки одпадую: кажди мешац-лїсток з календара спаднє, та зоз концом рока голи мур останє.


ОБЛАЧОК ДО ШВЕТА

ДРАҐАН БАБИЧ Писатель, кантавтор, сценариста и новинар Драґан Ж. Бабич народзени 1950. року у Обреновцу, дзе и тераз жиє и твори. По тераз обявел дзевец кнїжки, углавним краткей прози за дзеци, алє и за одроснутих: Жовта луда, Каньон, Дзецинска кухарка, Кухарка за одрастанє, Кампомания, Дзень облюбених, Под закрицом над главу и Нєзґодациї. Автор є сценарийох серийох за дзеци Мой бачи (РТС) и Желєна патрола (ТВ Гепи).

ТАЙНА Красна нєзґодация мац свою тайну. А нє лєгко, нєвино-

вати, чувац цудзи. Так то зоз тайну. Постої, знаш за ню, а мушиш ю скривац и буц цихо. Покля и чом? Нє зна ше. Тайни єст рижни, велї нє заслужую анї же би ше о нїх знало, алє, поведзени су ци, та пать цо будзеш з нїма. Добре би було кед би тоти хтори правя тайни тримали язик за зубами и були цихо кед ше найду у нїх. Алє, йок, муша ци ю звериц, а познєйше преверя чи ши ю нє виволал и кельо ши довирлїви. Можебуц им тото потребне за дацо векше, Бог зна цо планую, а и тото им вироятно тайна. Цихо будз ту, цихо будз там, цихо о тим, цихо о гевтим, та цо робиц, мили браца и ище менєй шестри? Чом нє робице дацо цо ше шме знац, та най нам шицким будзе крашнє, обично и нормално? Гайде, кед би то було даяке закопане благо, та би мож було розумиц, лєбо даяка таїнствена кнїжка хтора нє шме спаднуц до рукох вселенцови, лєбо ци прегварела мачка, канаринцови виросли зуби, лєбо таке дацо. А вони ци шепню тайну хтора ше случує шицким, та су таїнствени и, яґод, нє знаю о чим слово. Хто ше кому пачи, дзе хто видзени, цо зробел лєбо нє зробел тот лєбо гевтот. А ту вшелїяк и сни, плани, нєуспихи, чкоди и розчарованя. Чудо єдно цо шицко може буц таїнствене и скрите, и постанє тайна хтору лєм ти знаш. Нєзґодация зоз тайнами у тим же кед ши мали, маш вельки тайни, а кед ши вельки, маш ище векши тайни.

ЗАВИСЦ Зависц пакосна идея и нєзґодне и чкодлї-

ве чувство. Дакеди є нєздрава и нє водзи нїґдзе, бо мож завидзиц каждому на шицким, а то трапеза и проблем хтори нє мож ришиц. Дахто ма дацо цо ти нє маш, бул там дзе ти нє бул, роби цошка цо ти нє можеш, зна цошка цо ти нє знаш, лєбо, поведзме, стретнуц дакого драгоциного же би го любел, а ти ище нє. Та цо? Стретнєш, будзеш робиц, будзеш знац, будзеш мац. Яке важне! Можебуц шицко тото лєм пожнї? А можебуц це чека дацо лєпше и цалком иншаке? Дацо цо будзе здабац на тебе, а так и треба же би було. Нє добре завидзиц дакому на дачим. Цудза то приповедка. Виприповедай и ти свою, и увидзиш, вше ци дахто будзе завидзиц. Та му вец, за здравє и мир у вселени, шлєбодно дай пречитац тоти даскельо шорики. Кед ше му резон пачи, престанє ци завидзиц и победзели сце, а нїхто нє страцел, та же би му було нєправо и же би постал завидни.


МИКОЛА М. КОЧИШ

УНУК ШЕ ЧУДУЄ удно! Баба вше мала право. Вона вше напредок знала же цо ше случи. – Охаб, Мижу, тот нож, урежеш ше. То гварела вчера по полудзенку. Мижо уж вельки, ище кус, та виходзи першу класу. Озда вон зна мерковац! Поготов на свойо пальци. А прави краву з кукуричанки. Вистругал єдну ногу, вистругал другу ногу, вистругал трецу, а кед штварту стругал – ножик ше вишмикнул и – до пальца. Як то баба напредок знала же ше Мижо уреже? И нєшка баба гварела: – Мижу, бав ше з Яником ту на дворе, а нє у черякох у загради! Подреце себе шмати. Баба ше нїґда нє бавела на кавбойох и Индиянцох. Вона и нє зна же ше лєм у черякох мож добре скривац и нєвистато шлїдзиц дзиви жвири и нєприятельох. А нєшка баба нє потрафела цошка. Нє подарли себе шмати обидвоме. Яни роздар кошулю, алє Мижо нє подар нїч, лєм одар локци и колєна. Мижа одарти локци и колєна болєли. Яника подарта кошуля нє болєла, а заш лєм – нє плакал Мижо, алє Яни. А баба як баба. Поплатала Яникову кошулю, намачала з йодом колєна и локци Мижови и нєпреривно грожела:

Ч

– Чекайце лєм док вам оцове приду! Будзеце ви знац кельо тарки за ґрош! Та чи то ше так бави як ви? Ааааа, вицагнєце ви свойо! Найвекше щесце же баба нє виволала нїч мацери и оцови. Вона лєм люби повесц: – А гварела сом ци же биш то нє робел! Видзела я же то нє на добре видзе. Кед ше оцец и мац враца з поля и кед ше питаю як ше Мижо справовал, вона лєм кус роздума, а вец одмахнє з руку: – Ша добре. Бавел ше з дзецми и учел. Мижо ше чудовал же як баба зна напредок цо ше му станє и барз любел же забувала цо ше през дзень збуло, та нє виволала на ньго.

СЕРАФИНА МАКАЇ

ЖИВОТ Нєшка ши станул нагнївани, шицко ци завадза, нервує. Оцец пригваря, ґняви и дави, а тебе други думки у глави.

И часто так роздумуєм: цо ше то з тобу случує? Раз гнїв, вец жаль и радосц зоз тобу цалим панує.

Нараз ше таргнєм: живот красни, слухам музику цо шерцо палї, цо будзе з историю, математику, нє бриґа ци.

Нє старай ше, бо шицко прейдзе, та ше опитам вецка же чом так чежко постац чловек – зоз дзецка.


ГИБАЙЦЕ ШЕ БАВИЦ ВЛАДИМИР ДУДАШ оя улїца, наш край Яраш, то найкрасши край на цалим швеце. Хто голєм раз там бул, видзел и бавел ше з нами Ярашанцами, може тото потвердзиц. Єст нас вельо, од оводарцох, та по тих зоз седмей и осмей класи. Правда, вони вше заповедаю, алє без нїх би нє було тельо интересантни бависка. Яраш, то велька пажица на хторей направени прави фодбалски терен. Вола ше „Русин”. Кед „Русиновци” маю змаганє, ми, Ярашанци маме задаток навияц за нїх. „Напредок, Русин!” Маме так моцно кричац же би нам аж мандулї вилєтали. Ютредзень ридко хто може приповедац, бо зме шицки захрипнути, алє то ци любов ґу нашому „Русину”. Нєдалєко од Ярашу два вельки долїни. Єдну волаю Цеглярня, а другу Ґоловичова долїна. Кед ше бавиме на долїнох, як кед бизме були на Амазону. Наисце у нїх єст шицкого: риби, жаби, коритнявки, алє и вшелїяки нєсподзиваня. Єден дїдо нам приповедал же давно, барз давно през тот край, през тоти два долїни сцекали од войска гусаре зоз покрадзеним златом. У сцеканю ше им виврацел єден чамец полни зоз златом. Нє мали часу зберац го, та злато по нєшка остало на дну долїни. Дїдо ше нїяким концом нє могол здогаднуц у хторей долїни ше тото случело, алє нє важне. Тераз голєм маме вельку роботу викопац благо. На самим концу Ярашу єст єден баґренов лєшик. Древа почиряни до велькей гущави. У нєй царую заяци, фазани и препилки. А боме, чули зме же у лєшику жиє и єдна чудна животиня. Випатра як єлень, лєм нє ма роги. На носу ма рог як носорог. Нє велька є, нє є месо, лєм паше траву. Нє бали зме ше од нєй, лєм зме ю сцели видзиц. Ридко хто ю видзел, бо є барз осторожна и зна ше барз добре скриц. Часто ше ходзиме бавиц и до того лєшика, алє лєм зоз старшима. Цо сиґурне, сиґурне. Кед войдземе до гущави, поставаме шмели, як Тарзан у джунґли. Такой глєдаме шлїди чудней животинї. Перше закукуєме до густей трави, а вец до конарох. Поставаме як прави ловаре. Вец дахто скричи: „Гибайце, швидко! Ту цошка єст!” А ми, беж! Падаме замервени у густей трави. Кед ми там... а воно... нїч... даяка стара ренда заквачена на конаре. Дакус подудреме же зме даремно там бежали, алє вец далєй предлужуєме глєдац шлїди чудней животинї. Поладньови дзвон вше прерве бависко кед найинтересантнєйше, алє мушиме пойсц дому полудньовац, бо кед запожнїме, од пополадньового бависка нє будзе нїч. Гибайце ше з нами бавиц на Яраш.

М

МИХАЙЛО КОВАЧ

ЦО ТО ЄШЕНЬ Єшень на хотар зоз щетку вишла та пирска, пирска и з фарбу прецагує, угори сцернянки, траву на ярку... На ровнїни єшень ми здабе на малярку. У горох зоз слунком на хрибце, з тевчиром у рукох по дражкох ходзи та до овоци, бобкох ґириздох през тевчир слунково соки улїва и шпива... шпива аж єй танцую перли на карку... У горох єшень нам нагадує медовнїкарку. По лєше ходзи та з павучини турбуки ценки и тка и шиє, плахти пресцера, посцелї сцеля, хпа до перинох цеплоту слунка... У лєше єшень, сами видзице, добра пестунка. У местох дзе лєм людзе биваю кед ше прибрана, весела зяви, дзеци за ручки мєгки позбера, та на улїци з нїма широки видзе, постава радосц дзецинска велька, постава нараз мац добра наша, и учителька.


БАНЕТОВА ПРИПОВЕДКА ДЗЕЦИНСТВА РАДМИЛА ҐИКИЧ ПЕТРОВИЧ ицко ше тото случовало у Вербаше, месце мойого дзецинства”, записал давно Бане до своєй теки. Того ше лєдво здогадовал, а добре знал при кому його тека. Вельо роки прешло и тераз, конєчно, твардо одлучел же обраци число телефона своєй пайташки Ради хтора ше давно одселєла до другого городу. Думал цо єй пове, бо ше роками нє видзели, та би було чудне кед би ше у першей розгварки опитал: „Чи ши, случайно, зачувала мою теку, мой Щешлїви двор, тоти мойо призначки цо сом ци дал пред вельо, вельо роками?” Вец одлучел же нє будзе вельо приповедац, бо вона сиґурно будзе нєсподзивана з поволанку, алє єй предложи стретнуце у Вербаше, дзе обидвойо препровадзели дзецинство. Його унук ше пошпоцел на бависко и зйойчал, Бане ше зашмеял, премесцел конїка и знова сциснул мобилни у руки. Вон и його пайташка з дзецинства, Рада, жили дакеди у истим дворе, а цала улїца полна праху оддзвоньовала з дзецинским галайком Шаї и Вери, Слоби и Йовици, Бати и Нени, Моми. Добре памета же нїґда нє було дзелєня на бависка за хлапцох и за дзивчата. Вєдно ше оруцовали зоз шнїгом и санкали, школски обовязки вєдно дзелєли, вєдно ше лабдали, бавели медзи двома огнями, єдли желєни кайсочки, сладоляд. Здогадованя ше мишали, алє тото цо ше сцел питац своєй пайташки, було вязане за Цукия, його сучку хтора ше нїґда нє оддвойовала од нїх. Дзе вони, ту и вона. Провадзела их по школску капурку и дочековала, шпотала ше им попод ноги. Аж потамаль, кед раз, пред вечаром, на швет принєсла свойо щенята.

„Ш

Памятки нє виблядли, Бане ясно видзел слику кед ше задихани после бавеня, випросцели у ярку. Мома важно скричал же їх сучка ма чупор младих и же тераз жию у його пиньвици, точнєйше, у долїку, дзе його мац одкладала жимнїцу. Розуми ше же єдногласно кричали же єй муша такой енки однєсц єдзенє и видзиц щенята. Розбегли ше и указовали хто цо принєсол з дому. Знали цо їх любимица люби єсц, алє єдино його пайташка Рада гварела же муша думац и на малих. У руки тримала мисочку з млєком. Поцихи крачали, спущовали ше по ґарадичох, шветлосц була вше слабша. У куце пиньвици видзели свою любимицу. Шая шепла: „Цуко наша, принєсли зме ци тото цо ши вше найволєла, опать...” Йовица нацагнул руку, а Цука почала мурчац. Запановала цихосц, нїхто ше анї нє рушел. И то було шицко. Шицки ше обрацели и швидко вибегли зоз пиньвици. Бане бул при своєй пайташки Ради, алє ше вона пошпоцела, Цука ю хвацела за ногу и укушела ю. Кед ше дружтво позберало на улїци, шицки видзели розбити колєна Банетовей пайташки. Вона була цихо, алє знала же ю болї укушене место. И Бане знал, алє нє гварел анї слово, лєм махал з главу и цошка гребал по трави. Дружтво ше швидко розишло, а вони двойо вєдно пошли до його Щешлївого двора. Теди ю покляпкал по плєцу и єдноставно гварел: „Знам же це укушела наша Цука.” Од теди прешло вельо роки. Бане ище раз попатрел на телефон. Кед нє нєшка, кед нє того вечара, алє бул сиґурни же ше яви своєй пайташки Ради и опита ше єй чи ище вше памета як ю укушела сучка зоз їх двора. Преложела М. Р.


ЗОЗ ШВЕТОВЕЙ ЛИТЕРАТУРИ ХАНС МАНЦ (Нємецка)

ВАНЧО НИКОЛЕСКИ (Македония)

СТРЕТНУЦЕ

ВИРНА ПРИШАГА

Двоме приятелє хтори ше длуго нє видзели, стретли ше єдного дня на рухомих ґарадичох. Обрадовали ше и станули. Алє їх стретнуце нє тирвало од хвильки длужей, бо єден ишол висше а други нїжей.

ҐЛОРИЯ ФУЕРТЕС (Шпания)

ЯК ШЕ РИСУЄ ПЕЙЗАЖ Ниа, як най нарисуєш пейзаж прави и най уживаш на його трави: гори даскельо, сосна желєна, Слунко велїке, долу дражка виґажена, там крава, єден параст, цифроване квеце, млїн и даєдно древко, кури и заяци на дворе, и озеро як жвератко на муре. А тераз фарби виберай: за гору кафову, за слунко жовту ясну, парастова твар цма, огорена, сосна вшелїяк желєна, на озеру фарби белавкасти (жвератко на нєбе то ти) крава цала червена, шиви най буду заяци, а квети... яки лєм сцеш квети. Най зоз твоїх фарбох настаню найкрасши швети!

Пришагнул раз вовк так: – Нє єм баранчата! А лїшка лукава: – Нє краднєм курчата! Чул ше и глас швинї: – Вецей нє сцем динї! По їх пришаганю прешло часу мало, ниа, цо ше стало: Пред долїну вовчу косци з баранчеца; пред лїшкову дзиру пирє зоз курчеца; а „чистотна” швиня прескочела плот та поєдла динї – пусти бостан тот!...


НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО

БУДЗЕМ ЛЮБИЦ БОГА

„Л

юб Господа Бога свойого зоз цалим шерцом своїм и цалу душу свою, и зоз шицку моцу свою, и зоз цалим розумом своїм; а свойого ближнього як самого себе!” Евангелия по Луки 10,27 Научели зме же Бог свойому вибраному народу дал Дзешец заповиди. Исус нам дал два Заповиди любови. Гварел же кед будземе сполньовац тоти два заповиди, источашнє будземе сполньовац шицки. Два заповиди любови глаша: 1. Люб Господа Бога зоз цалим шерцом своїм и цалу душу свою, зоз шицку моцу свою и зоз цалим розумом своїм. 2. Люб ближнього свойого як самого себе. Як виражуєме свою любов ґу нєбесному Оцови? Зоз молитву. Модлїц ше, значи бешедовац з Богом и ослуховац Го. Любов и кед одходзиме на Службу Божу внєдзелю и на швета. У церкви славиме Бога вєдно зоз другима людзми, членами Божей фамелиї. О Богу треба бешедовац з любову и почитованьом. Як виражуєме любов ґу ближньому? Так же зме добри ґу ньому и порихтани зме помогнуц му кед треба. Треба любиц и своїх родичох, и слухац их, алє радосно. Треба дзелїц свойо ствари з другима дзецми и вше гуториц правду. Треба ше модлїц за людзох хторим Божа помоц потребна: за худобних, хорих, нєщешлївих и з гевтих хтори нє любя Бога. Бог ци оможлївел вибрац чи го будзеш любиц. Можеш вибрац тото цо знаш же добре, або тото цо погришне, зле. Кед робиш дацо цо погришнє, сиґурно то нє робиш прето же мушиш. Нїхто це нє може нагнац робиц зле, лєм ти тото можеш вибрац. Дакеди чежко буц добри, алє праве у тих хвилькох указуєш Богу же го наисце любиш.

МАРИЯ – ЦАРИЦА НЄБА И ЖЕМИ Мария найбаржей брала учасц у нашим спашеню. Бог обецал першим людзом же Мария зотре дияволови главу, прето ю Бог охранєл од прародительского, як и од каждого другого гриху. То Бог могол зробиц же би так украшел свою и нашу Мацер. Вона постала Исусова мац. Кед го народзела, старала ше за Ньго и вєдно з Нїм церпела. На Голгофти стала под крижом и вєдно зоз Исусом приказовала Його и свой живот за одкупенє роду людского. Док вишел розопяти на крижу, придал Мариї шицких людзох як єй синох. Так зме постали єй дзеци, а вона наша Мац. Мария вєдно зоз апостолами прияла и Духа Святого. Так постала Мац шицких християнох. Исус свою мацер по єй шмерци вжал до нєба зоз душу и зоз целом. У нєбе Мария возвишена над шицкима святима и над ангелами. Мария – царица нєба и жеми. Господь Бог ю охранєл од прародительского гриху, та Пречиста Дїва Мария од свойого зачатия до шмерци була без гриху. Тото швето ше вола Непорочне зачатиє, а славиме го 9. децембра (по григориянским), односно 21. децембра (по юлиянским) календаре.

СВЯТИ ОТЕЦ МИКОЛАЙ Коло тристо роки после Исусового народзеня, народзел ше єден вельки святи. Його ище за живота наволали оцом широтох и худобних. То святи Отец Миколай. Бул з богатей фамелиї, алє шицок свой маєток подавал худобним. После шмерци Бог го преславел зоз даром твореня чудох и прето го Церква наволує – вельки чудотворец. Вон и нєшка на свойо швето обрадовює велї дзеци. Його слики-икони находза ше у каждей нашей церкви, а окреме чува и заступа нашу катедралну церкву у Руским Керестуре. Молитва О хто, хто Миколая любит, о хто, хто Миколаю служит, тому святи Миколай на всяких час помагає! Миколає, Миколає!


ИРИНА ГАРДИ КОВАЧЕВИЧ

АМРЕЛЧОК Идзе хробак по мосцику, а у новим капуцику. Идзе вон так, идзе, а вше ше огляда чи у драже диждж го дробни даяк нє запада. Та вец змокнє на нїм капут, и кажда ґомбичка, гибаль же му свой амрелчок да божа катичка.

ЯКИМ ОЛЕЯР

ГАНЇЧКА Широка пажичка, на нєй жимна роса, а мала Ганїчка там бегала боса. Гусочки чувала зоз ценким пруциком, ножки уцерала зоз своїм ручнїком.


ШТЕФАН ЧАКАН

СУДЬБА И ЖИВОТИНЇ

реклїнала ґамила свою судьбу же муши ношиц горбу, а єлефант же ма длугоки нозґер. Їжови завадзали игелки, та пожадал мац мегучку волну як овца. Коритнявка ше поносовала на свойо косцове коритко, а маґарец на длугоки уха. Допило Судьби слухац тоти скарженя, поволала шицких нєзадовольних и гварела: – Кажде най охаби тото цо му завадза ту при лєшику на громадки. Вашо жаданя сполнїм у подполносци. При лєшику ше нєодлуга створела громада позохабяних терхох. Од рана до вечара животинї поприношели на тоту громаду шицко цо им завадзало. Нєодлуга потим ґамила пошла пиц води и, кед ше видзела у мирней води без

П

горби, барз ше зармуцела. Єлефант без нозґра нє знал цо почац у пралєше, а їж уж по першим крочаю побановал за „бунду” зоз игелками. Коритнявка ше без косцового коритка чувствовала охудобнєна... Ище ше цалком анї нє розвиднєло, а вони, кажде з нїх, з громади при лєшику вжали свойо часци. Кед то видзел маґарец, и вон попонаглял по свойо длугоки уха, котри му заш лєм барз швечели. Кед ше Судьба вчас рано зобудзела же будзе сполньовац нови жаданя, од громадки при лєшику нє остало анї шлїду. Випатра же и по нєшка остало шицко по старим.


КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ

Я ЯК ОВОДАРЕЦ...

Можем 1. Прескочиц автобус 2. Обегнуц тиґриша 3. Вожиц ше на бициґлочки

Знам 1.Ушиц мацери капут 2. Нарисовац нашу хижу 3. Пилїц древа у лєше

Сцем 1. Постац рукометаш 2. Постац крадош 3. Пражиц врани Шмем 1. Штригац швиньом ратички 2. Гонїц путнїцки авион 3. Сам пойсц до бочного сушеда Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.


Славиша Свирчев, I класа, Руски Керестур

Алексей Бесерминї I класа, Коцур

Олеґ Катона, I класа, Руски Керестур

Анастасия Кучмаш I класа, Коцур

Алекса Влахович, I класа, Вербас


ДОЖИЛА СОМ У ПРИРОДИ Прешлого лєта сом зоз родичами и шестру була на лєтнїм одпочивку. Боло то єдно прекрасне дожице. Кед нашо родичи були на рочним одпочивку, путовали зме до Сокобанї. Путованє ми було барз интересантне. Ишли зме зоз ровнїни до бреговитих крайох. Була сом барз щешлїва. Мала сом нагоду видзиц високи бреги и лєси. Були зме на гори Озрен, нащивели зме рику Моравицу и видзели зме красни водопад. Природа була барз красна и желєна. Вшадзи доокола бул чисти и швижи воздух. Час нам там швидко преходзел. Рихтали зме ше дому. Барз ше ми пачела природа у брегох. Тото дожице ми останє длуго у паметаню. Емилия Уйфалуши, IV Коцур

ЯК МИ БУЛО НА ОДПОЧИВКУ Лєтнї розпуст того року бул длугоки и красни. Була сом даскельо днї у Вербаше, а вец зме пошли до Сивцу. Там жиє моя тета. Ма сина Вуядина хтори ма три роки. Барз є интересантни. Влєце сом була и у Новим Садзе у товаришки. У нєй сом и спала. Були зме на базенох и на Пескари у Зренянину. Купали зме ше и там, а и дома у базену зоз товаришами. Зоз фолклорну секцию зме були у Новим Садзе на Фестивалу „Веселинка”, и у Руским Керестуре на Фестивалу „Червена ружа”. Було барз весело. Розпуст ми наисце бул виполнєни зоз путованями. Препровадзела сом го барз крашнє. Мария Рамач, III Дюрдьов

Павле Тимко, IV, Коцур

КЕД СОМ ДОСТАЛА МАЧКУ Кед сом достала мачку, була сом барз щешлїва. Достала сом ю од баби за свой осми родзени дзень. Моя мачка ма прекрасни желєни очи и гладку шерсц. Барз ше люби зо мну бавиц. Ходзи и по вонку, та ше бави зоз нашим псом. Мено єй Зої. Питаце ше хто єй дал таке мено? Ша, зна ше, моя мама. Зложела сом ше зоз тим меном. Перше сом думала же мама мено вжала зоз єдного рисованого филма хтори сом патрела. Там єдному дзивчецу було мено Зої. Верце же ми моя Зої яґод пайташка. Ника Дудаш, III Руски Керестур Юлияна Радованов, VII, Вербас


ДОЖИЦЕ ЗОЗ РОЗПУСТУ На розпусту сом бул на базенох у Зренянину. Була моя фамелия, та сом бул барз щешлїви. Кед зме сцигли, пошли зме до нини, алє зме були там лєм даскельо минути. Понагляли зме войсц до базену. Два годзини зме ше там купали, а вец зме з братом пошли до дякузия. Потим зме пошли до нини. Там зме ноцовали. Рано кед зме поставали, нина пошла купиц плєскавици. Понаєдали зме ше, та зме пошли до базенох. Вец пришла ґу нам нина и гварела же пойдземе до ресторану на полудзенок. Шицки зме ше крашнє наєдли. Пополадню зме ше позберали и рушели зме дому. Сцигли зме кед уж бул вечар. Шицким бул потребни одпочивок, та зме полєгали спац. Рано кед зме ше шицки побудзели, брат, шестра и я достали телефони. Були зме барз щешлїви. Тото дожице ми було найкрасше на лєтнїм розпусту. Никола Йованов, VI, Дюрдьов

МОЯ БЕЛА Дома мам велького пса. Мено му Бела. Барз ше люби бавиц, а окреме люби мойо лабди. Ужива оганяц по дворе мачки. Барз люби скакац. Ма свою хижку у хторей шпи. Я моєй Бели вше давам єсц. Теди ше вона радує. Кристина Жеґарац, II Руски Керестур Марко Бастая, III, Дюрдьов

МОЙ ДОМ Мой дом мали, алє мнє є барз мили. У обисцу єст штири просториї; дньова хижа, дзецинска хижа, кухня и купальня. Маме два двори. У заднїм єст животинї и птички. У преднїм ше находзи лєтнїковец и гомбалка. Ту и красна заградка у хторей рошнє мали ядловец, а єст и вельо квеца. На концу велька заграда. Там рошню парадичи, цибуля, мархва и друга желєнява. За заграду польо. Маме и ґаражу. У нєй нам стоя бициґли и гордови. Я любим свой дом прето же є красни и же сом ту одроснул. Хана Хромиш, II, Коцур

Павле Штефанко, IV Коцур


ДОЖИЦЕ ЗОЗ РОЗПУСТУ Бул лєтнї одпочивок. Длуго зме нє ходзели до школи, та прето сом мал вельо вшелїяки дожица. Єдно длуго останє у моєй глави. Єдного похмареного рана станул сом на шейсц годзин. Було ми нєзвичайне, бо сом найчастейше ставал коло дзевец годзин. Алє, нє бул сом вистати. Вонка було жимно, та шицки ище спали. Облєкол сом дукс, а спал сом у маїци з краткима рукавами и у тренерки. Вишол сом вонка накармиц животинї, алє сом там нє остал длуго. Було жимно, нєбо було шиве и трава була мокра. Дакус сом рисовал, а вец сом уключел компютер и бавел сом видео бависка. Вец ше ми старши брат питал чи будземе бавиц фодбал. Було ми нєзвичайне же сом го победзел зоз 4:2. Я нє барз добре бавим фодбал, а вон тренира тот спорт и зна добре бавиц. Вец брат вошол нука, а я ше пошол вожиц. Приблїжело ше поладнє, та сом пошол дому єсц, гоч сом нє бул гладни. Потим сом ше знова бавел на компютеру. Швидко пришол вечар. Було дзешец годзин. Загашел сом компютер и лєгнул сом спац. Кед сом ше пребудзел, нє могол сом ше анї рушиц. Лєжал сом на боку и патрел сом до облакох. Бул сом смиядни, а лєдво сом могол отвориц очи. Одразу ше у хижи зявела якаш одроснута особа. Подумал сом же вошол мой оцец лєбо мац. Алє, кед ше створенє обрацело, було цме белаве, мало червени очи и зуби як вовк. Одразу сом могол рушац з ногами и з руками, та сом скочел зоз посцелї. У хижи нє було нїкого. Запалєл сом шветло и врацел сом ше на посцель. Кед сом ше зобудзел, шицко було нормалне. Ище дас два раз ше ми таке случело. Думал сом же то наисце, бо нєпреривно було исте створенє. Вец сом ше здогаднул же сом таке патрел на интернету. Нїкому сом нє гварел цо ше ми вноци случело. Потим як ше ми таке страшне почало случовац, нє бавел сом ше на компютеру, алє сом вишол вонка бавиц ше, рисовал сом и дакус сом учел. Даскельо днї потим почал сом виглєдовац. Людзе на интернету писали же то демон, а я ше лєм шмеял. Нїґда нє забудзем тото дожице. Тераз знам же то нїч нє страшне. Арсен Станкович, VI, Дюрдьов

Урош Плавшич, V, Руски Керестур

МОЙ ЛЮБИМЕЦ Мам красну мачку. Шерсц єй чарно-била. Мачка ше люби пендрац по древе и барз ше люби зо мну бавиц. Найволї лапац миши. Радосна є кед єй дам єсц меса. Часто шедзи на облаку и припатра ше. През дзень мой любимец бега по заградки. Люби по нєй гребац. Давид Гарди, II, Руски Керестур

Стефан Ркман, V, Шид

МОЙ ДОМ Бивам у улїци Иви Лоли Рибара. Мнє мой дом найкрасши.У нїм єст пейц просториї. Вони барз красни. Я у дзецинскей хижи мам бависка зоз хторима ше часто бавим. Маме и вельки двор. У нїм рошнє баґрен и лїсковец. Тоти древа влєце правя вельки хладок, та ше вше можем фодбаловац. У заградки моя мама садзи вшелїяке квеце, та од нього крашнє пахнє цали двор. Барз ше ми пачи наш дом, прето го любим. Михаел Дротар, IV, Коцур


ЗАБАВНА МАТЕМАТИКА У рамикох Дзецинского тижня, 6. октобра у керестурскей школи отримане уж традицийне квиз змаганє „Забавна математика”. Змагали ше школяре трецей и штвартей класи зоз Руского Керестура и зоз Коцура. Интересантни задатки за тото змаганє порихтали школяре трецей класи руского оддзелєня ґимназиї зоз свою професорку Леону Сабо. Того року победзели Керестурци, алє то анї нє таке важне. Важнєйше же у ришованю забавних задаткох уживали и змагателє, и навияче. Н. Зазуляк


ДЗЕЦИНСКИ ТИДЗЕНЬ У НАШИХ ШКОЛОХ У Руским Керестуре

У Коцуре

Як и вшадзи, и у оводи и школи у Руским Керестуре весела манифестация мала вельо едукативни, креативни и гуманитарни активносци. Мото Дзецинского тижня того року були стихи познатого поети Любивоя Ршумовича Дзецко то дзецко, же бисце го любели и розумели. Школяре трецей класи мали роботню рисованя, хтора пре дижджовну хвилю нє отримана на дворе, алє у учальнї, цо анї кус нє погубело красни малюнки. Наставнїк Зденко Шомодї у школским голу пририхтал промоцию лєтадла – дрона хтори керестурскей школи подаровал Ротари клуб Кула, а хтори керестурски школяре пиятей и шестей класи буду хасновац як наставне средство информатики и технїчного образованя.

Каждого дня у рамикох тогорочного Дзецинского тижня у шицких воспитних ґрупох у оводи и у шицких класох основней школи дзеци ше радовали, бо мали вельо интересантни програми.

Школяре нїзших класох основней школи вєдно зоз своїма учительками у Дзецинским тижню нащивели Дом култури, та дознали кельо и яки секциї робя за їх возрост и на чийо проби би любели ходзиц. М. А. и А. М.

У коцурскей оводи виховательки за шицки дзеци пририхтали вельо активносци примерани возросту, та так було и у рускей ґрупи хтору водза виховательки Ксения Уйфалуши и Ясмина Скубан. Наймладши ше дзечнє уключели до креативних роботньох и музичних и спортских бавискох. Шейтали ше, рисовали по асфалту и бешедовали о Дзецинским тижню. Озда найприцагуюцши бул маскенбал, кед ше маскирани дзеци прешпацирали по центре валала, най их шицки видза таких поприбераних и нашминканих. Велїх школярох прицагнул Язични квиз, бо окрем свойого мацеринского, руского односно сербского, у порядней настави уча и странски язики. Учительки школяром нїзших класох орґанизовали Спортски дзень, дзе було змаганє у штафетних бавискох. Школяре висших класох участвовали у Квизу знаня хтори пририхтали наставнїци зоз Фаховей ради наукох. Отримани и преподаваня на тему менталного здравя, потим роботня на тему насилства, и друженє зоз Парняким тимом. Шицким окреме бул интересантни пано хтори пририхтали заняти у коцурскей школи, а на хторим були їх фотоґрафиї кед були мали, най нєшкайши школяре видза як дакеди випатрали їх нєшкайши учителє и наставнїци. На концу Дзецинского тижня у Доме култури одбавена бабкарска представа хтора ше барз пачО. Р. ела и малим и вельким дзецом.


ЛАВИРИНТ

Войдз до лавиринту и найдз праву драгу за виход з нього.

Повяж числа од 1 по 20, а вец рисунок офарб.

Автор Нела Таталович

ПОВЯЖ ЧИСЛА


ЗДАВАЙ ЧИСЛА

Автор Нела Таталович

Здавай числа и офарб рисунок зоз задатина фарбами.

НАЙДЗ ГЛЄДАНИ ОБЄКТИ

Найдз глєдани обєкти и з правого боку ґу обєкту напиш кельо раз ше находзи на тим рисунку.


За новемберске число „Заградки” до Редакциї сцигли 129 роботи од вредних сотруднїкох. Коцур: Николина Копчански, Анастасия Кучмаш, Стефан Ґайдош, Алексей Бесерминї, Микола Штефанко, Никола Дротар (I); Яна Тимко, Хана Хромиш, Мирослав Бесерминї, Виктор Кулич, Матей Сакач (II); Надя Ґайдош, Рамона Будински, Николина Маґоч, Михайло Копчански, Филип Буила (III); Емилия Уйфалуши, Емилия Мученски, Павле Штефанко, Павле Тимко, Михаел Дротар (IV). Вєдно 54 роботи. Вербас: Аня Аритонович (овода); Маґдалена Скубан, Доротеа Проданович, Алекса Влахович, Иван Мелник, Павле Шашороґа (I); Матея Ґшвенґ, Николина Молнар (II); Милена Мелник, Дражен Баланґо, Даниел Фа (III); Надя Ґшвенґ, Сара Сеґеди, Уна Аритонович, Итана Косич, Тияна Косич, Данило Молнар, Виктор Будински, Лука Молнар, Серґей Такач (IV); Николина Кошарко, Андрей Давидович (V); Маґдалена Будински, Милица Милановски, Милица Миклош (VI); Юлияна Радованов, Юлиян Миклош, Мартин Фа (VII). Вєдно 37 роботи. Дюрдьов: Мария Рамач, Милана Йованов, Андрей Балїнт, Марко Станкович, Стефан Михальовски, Владимир Молнар, Марко Бастая (III); Иван Молнар, Никола Йованов, Ваня Роман, Арсен Станкович, Стефан Ґнип (VI). Вєдно 16 роботи. Руски Керестур: Валентина З. Гарди, Яна Сивч, Силвия Папуґа, Валентина В. Гарди, Тони Орос (V); Лана Штранґар (VII); Ґабриел Сивч, Виктор Надь, Алекса Ґолубович (VIII). Вєдно 9 роботи. Шид: Стефан Ркман (V); Емилия Ждиняк (VI). Вєдно 9 роботи. Нови Сад: Николина Ґркович, Хелена Колесар, Максим Ходак (III). Вєдно 3 роботи. Бачинци: Андрея Антич (V) послала 1 роботу.

ЗДОГАДУЄМ ШЕ Мойо пайташе и я пошли вєдно на базен купац ше. Там нас уж чекали Урош и Патрик. Док ше я порихтал за купанє, мойо пайташе уж поскакали до води. Скочел ґу нїм и я. Крашнє зме ше купали. О пол годзини сом ше випендрал горе на драбинку, алє ме Урош дзвигнул и руцел ме до води. Вдерел сом колєно до каменя. Моя мама пришла по мнє и пошли зме до шпиталю. Там сом достал инекцию . Дали ми и масц же бим масцел колєно. Сцигли зме дому. Мушел сом одпочивац цали тидзень. Нє могол сом ше бавиц, купац ше, та анї бавиц фодбал. Бул сом барз смутни же сом ше нє могол бавиц зоз пайташами. Тони Орос, V Руски Керестур

Хана Семан, VI, Руски Керестур

ПЕС И ВОВК Були раз єден вовк и пес. Вовк жил у лєше, а пес вонка, у валалє. Вовк бул моцнєйши и векши од пса, алє му пес любел упрекосциц. Єдного дня ше стретли на пажици. Вовк бул коло два раз векши як пес. Пес почал упрекосциц и брехац. Вовкови ше тото нє пачело, та гварел: „Престань брехац. Знаш же сом моцнєйши и векши?” Пес му одвитовал: „Гей, знам же ши векши, алє я швидши од тебе”. Почал пес и скакац коло вовка же би го насекирал и краднул му тото цо ше вовкови удало уловиц. Вовкови уж було досц шицкого, та гварел: „Кед знова дацо зробиш же биш ме насекирал, престанєм буц добри.” Пес ше почал бориц зоз нїм. Дакус ше борели, а вец пес почал сцекац, бо уж бул вистати. Теди видзел же вон нє моцнєйши, а кед будзе моцнєйшим упрекосциц, будзе барз бити. А вовк знова могол на мире робиц цо сцел. Од того дня пес вецей нє упрекосцел прето же то нє крашнє. Стефан Ґнип, VI Дюрдьов


СЛАНЕ ОЗЕРО У ТУНИСУ Шот ал Джерид найвекше слане озеро у пустинї Сахари, у Тунису. Пресцера ше на 7.000 m2, а длугоке є 250 km. Дно озера лєжи на 10-20 метери спод уровня моря. Покля лєм погляд сцигує, видно окаменєни пасма солї у билей, целовей и желєней фарби. Гваря же у водох того озера дараз жили африцки крокодили, и же ше на його побрежйох збераю фламинґоси. Тото цо зачуване од водових престранствох, тераз лєм узки и плїтки беґельчики, а шицко друге цалком ровна и гладка поверхносц, скора криштальох солї запечена од слунка. Розличну фарбу и велькосц маю и такв. пустиньски ружи, хтори наставаю зоз кришталїзацию солї и писку. Зависно од файтох минералох, вода, кед єй єст белава, червена, желєна... У горуцих лєтних мешацох, кед озеро висхнє, мож го цале прейсц пешо. З друого боку озера туристох дочекує Сахара зоз хмарами писку, бо моцни витор там нє престава дуц. Тунис жем билих, писковитих городох, пустиньских оазох и сланих озерох. Ту ше дараз находзело найстарше населєнє тарґовецкого народу Феничанох и найстарша поморска сила антицкого периоду Картаґина.

НАЙВЕКШИ ДРЕВА Найвекши рошлїни на Жеми и вообще, найвекши живи существа на швеце то мамутово древа або секвої. Медзи нїма найвекше древо Ґенерал Шерман. Находзи ше у Националним парку у Калифорниї (ЗАД). Високе є 76 метери и у пречнїку грубе 17 метери, а чежке коло 2000 тони. Найвисше древо на швеце находзи ше тиж у Калифорниї. Високе є 103 метери, а грубе 13 метери. Идуце древо по велькосци то Даґласова оморика, висока 87 метери, а находзи ше у Вашинґтону (ЗАД). (Пре поровнанє: Керестурска катедрала висока 45 метери.) Найгрубше древо, 32 метери у пречнїку, то єден чемпрес у Мексику. Найстарше живе древо на швеце то Святи ядловец у Калифорниї. Рахує ше же ма коло 5000 роки. Науковци гваря же таки огромни древа настали вироятно пред 100 милиони роками. Нєшкайши живи древа, як ше оценює, стари од 3000 по 4000 роки. Пририхтал: Ю. Пап

ОСТАТНЯ ПУСТИНЯ У ЕВРОПИ У южним Банату, медзи Дунайом и югозаходнима схилами Карпатох находзи ше остатня пустиня у Европи, Делиблатска писковина, а волаю ю и Банатска писковина. Мено достала по Делиблату, хторе ше так вола од 1660. року. Населєнє настало у чаше турских освойованьох Банату, а интензивно є населєне у периодзе селїдби Сербох под Арсенийом Чарноєвичом. Мено достало найвироятнєйше по блату хторе настава окреме под час дижджовних дньох у тим краю. Писковина длугока коло 60 km, а широка 25 km. Настала после одцеканя води зоз Панонского озера през Дєрдап. Ту остали груби пасма писку, на сиверу и до 100 метери. По своєй клими, релєфу, рошлїнским и животиньским швеце то єдинствени феномен у Европи. Флора и фауна барз богата, а спомнїме лєм же од дзивих животиньох, окрем єленя, сарнї, дзивей швинї и других, у нашей жеми лєм у Делиблатскей писковини жиє степски скочимиш. Пририхтала Р. Ґ. Петрович


Николина Ґркович, III, Нови Сад

Емилия Ждиняк, VI, Шид

Милана Йованов, III, Дюрдьов

Милица Милановски, VI, Вербас


Millions discover their favorite reads on issuu every month.

Give your content the digital home it deserves. Get it to any device in seconds.