Page 1

РОК LXХII • ЧИСЛО 11 • НОВЕМБЕР • 2019 • ЦЕНА 100 ДИН

Витайце,

першокласнїки!


Трио Исак Новта, Силвия Папуґа и Станислава Новакович зоз Руского Керестура

Танєчнїки зоз Дюрдьова, старша дзецинска ґрупа

Танєчнїки зоз Бикич Долу

Фото: Мария Афич

Трио Сара Гарди, Лана Шомодї и Тияна Бучко зоз Руского Керестура


^ASOPIS ZA DZECI

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Bulevar o{lwbodzeny 81/VII 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “SAJNOS DOO”, Нови Сад

Здраво, заградкаре! Ту уж треце число часописа у тим школским року, а ище вше кобуриме зоз писаньом составох и писньочкох. Розумим же школяре першей класи посилаю до „Заградки” лєм рисунки, прето же вони ище нє научели писац шицки букви и складац виреченя. Алє цо з вами, старшима? Чи вам учительки нє задаваю писац состави? Чи за нїх нє доставаце петици? Чом их вец нє препишеце на папер и нє даце учительки лєбо наставнїци най пошлє до Редакциї? Школяре у руским оддзелєню штвартей класи у Дюрдьове кажди мешац посилаю голєм по єден состав, та вец кед у рубрики „Школяре авторе” на трох бокох обявени найвецей роботи праве зоз того оддзелєня, думаце же то „прейґ вязи”, а нє! Школяром у школох дзе руски язик уча лєм як виборни предмет (Вербас,Кула, Шид, Бачка Тополя,Савине Село, Нови Сад...) а порядну наставу слухаю по сербски, чежко раз у тижню на єдней годзини написац состав. Алє школяре у Руским Керестуре и Коцуре мацерински язик маю кажди дзень, та озда у своїх текох маю и красни состави. Шицки вєдно мушиме дзбац о тим нашим єдиним часопису за дзеци. Нїхто нам го нє очува, кед го сами нє будземе чувац, кед нє будземе сотрудзовац и трудзиц ше же би бул вше красши и красши. Поздравя вас ваша редакторка

СЕРАФИНА МАКАЇ

YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci / odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

На насловним боку: Школяре руского оддзелєня першей класи зоз учительку Єлену Кухарову у Дюрдьове (Фото: Лидия Кухар)

Школяре руского оддзелєня

першей класи зоз учительку Славицу Чельовскову у Коцуре (Фото: Оля Русковски)

БАБА И КОМПЮТЕР Бабо, бабо, маш компютер лєм ши нєписмена. Компютери уж паную, швет тот ушорюю. – Я анґлийски, сину, нє знам, бо нє бул у моди, а ти зоз нїм язик ламеш, ище од оводи. Похопиш ти, бабо, мушиш, учиц биш мушела. У процивним, тебе, бабо, технїка знїщела. – Видзим, сину, похопюєм, жадам напредовац, лєм ше мушим я приявиц ґу це едуковац. Компютери, компютери, цали швет меняю, а нєуких, нєписмених до кута дриляю.


СТРИБЕРНИ МОТИЛЬ

П

озна єшень. Остатнї квитки преквитали и швет ше пририхтовал за жиму. Мотиль з прекраснима фарбами на своїх кридлох весело облєтовал коло єшеньского квета. – Ище вше ши весели, а жима на прагу! Нє боїш ше од мразу? – опитал ше му квет. – Нє! Опать яке слунко ище красне! – Алє природа иншак одредзела. – Нє бриґа ми за природу! Я нє жадам жиц през ваїчко, гушенїцу и бабочку. Сцем вично уживац! – Цо ци судзене – судзене ци! То так! – гварел квет и завар свойо лїсточка пред наиходзацима хмарами и змерком. Падала ноц. Витор бул вше жимнєйши. Мотиль нє могол лєциц и вше баржей ше му тресли криделка. Обачел ошвицени облак. Кед злєтнул на очко облака, видзел як ше дзивче у цеплей хижи бави з бависками. – Як єй крашнє! – подумал мотиль и ище ше баржей прилїпнул ґу склу. Дзивче попатрело на облак и збачело цошка дробне, цифроване. Отворела го и до хижи улєцел мотиль. – Яки є красни! Сиґурно дожил велї интересантни ствари хтори я нє дожиєм сама у тей хижи и з тима бависками. – подумало дзивче. – Як нука цепло, приємно! Яки прекрасни бависка! – подумал мотиль док зоз зогратима криделками лєцел по хижи. – Останєш зо мну? – Гей! Сцем жиц як и ти и през живот уживац у шицкей тей краси – гварел мотиль и шеднул на штучни квет. Ту го застал и сон. Кед дзивче у своєй посцелки зоз полузавартима очми ище раз попатрело на прекрасного мотиля, запановала цихосц и хижу заплюсли сни. Дзивчецу ше шнїло же є мотиль и лєтало по широкей пажици з другима мотилями з квета на квет. Стретала з радосцу рижни инсекти, птици, животинї и рошлїни. Бавели ше и приповедали о нєвироятних слунечних дожицох. О, яке то красне и чаривне було! Мотильови ше шнїло же є дзивче и же ше у цеплей хижи, попри-

АГНЕТА БУЧКО ПАПГАРГАЇ берани, бави зоз рижнима бависками. Чудесни швет тоти бависка, и рижни животинї од хторих ше нє мушиш бац, и ствари зоз хторих можеш складац цо задумаш. И нєт мразу! О, наисце, яке то красне и чаривне було! Рано, кед до облака упарли перши зубати слунково зарї, за склом обачели змишани сни дзивчеца и мотиля. – Цо робиш ту? – питало ше дзивче-мотиль мотильови дзивчецу. – А ти? Одкаль ти ту? – питал ше мотиль-дзивче дзивчецу-мотильови – Хто я? Дзивче, чи мотиль? – Хто я? Мотиль, чи дзивче? Збили ше у хвильки будзеня два питаня з двох шветох и два попатрунки – дзивчецово и мотильово. Лєм ше ище нє знало хтори чийо. Отворели ше хижни дзвери и вошла мац. Дзивче скричало: – Я мотиль! Я мотиль! – Я дзивче! З дзивче! – кричал мотиль. Мац застала. Шнїло ци ше же ши мотиль? Випатра же ши вечар пущела єдного нука! – Ознова будзем мотиль кед ше ми заш будзе шнїц? – Кажде може буц лєм тото цо є! И отвор облак най войдзе швижи воздух – гварела мац и пошла на роботу. Дзивче отворело облак и през нього вошло зубате єшеньске слунко. Мотиль ше спреведнул и вилєцел вонка. Кед бависка поскладани, и облак бул заварти. Зоз приходом ноци вше баржей сцискал мраз. Пред самим сном дзивче ше здогадло на мотиля. Попатрело на облак. На очку бул прилїпени стриберни мотиль. – То мой мотиль! – швидко скочела и дотхла го. Бул премарзнути и безфарбови и як кед би ше през скло припатрал нука до цеплей хижи, до иншакого швета. – Заври облак! Нє видзиш же жимно и же ше очка змарзаю! – гварела мац кед видзела дзивче при облаку. Нє видзела з яку надїю дзивче патри на стриберного мотиля. Тей ноци мотиль зишол з очка и прилєцел ґу дзивчецовей посцелї. Вец починали сни. Так каждей жими, кед приду мрази, вон и далєй глєда свойо дзивче же би пробовал ище раз помишац сни и теди постава стриберни мотиль на змарзнутим очку.


ОБЛАЧОК ДО ШВЕТА НИКОЛЕТА НОВАК Николета Новак сучасна писателька за дзеци, а понеже є по образованю ветеринар, специялизована у ветеринарскей кардиолоґиї, занята у Ветеринарскей клинїки „Новак” у Беоґрадзе, написала вельо кнїжки о животиньох. Видавательна хижа „Пчелица” зоз Чачку, обявела єй виданя: илустровани приручнїк „Упознайме домашнїх любимцох, едициї сликовнїцох „Єден дзень зоз животинями”, „Приповедки зоз лєса”, „Кед мали вельки” и „Приятелє зоз савани”, як и романи за дзеци „Так ми приповедал Будимир” и „Теса, мала балерина”. Дїла єй преложени на анґлийски, болгарски, турски, македонски, горватски, румунски, литвански и китайски язик. У спомнутей видавательней хижи того року єй обявени и кнїжки „Кед ши мета пубертета” – лєм за дзивчата, и „Кед ши мета пубертета” – лєм за хлапцох. На 64. Медзинародним беоґрадским сайме кнїжкох Награду за дзецинску кнїжку рока 2019. ровноправно достали кнїжки „Поволанка” Николети Новак у виданю „Пчелици” и „Нє сцем думац на Прагу” Сонї Чирич у виданю „Лаґуни”.

КЕД ШИ МЕТА ПУБЕРТЕТА Лєм за дзивчата

Оцец ше нагнївал на мнє, бо сом достала слабу оцену зоз математики, та ми як каребну миру однял телефон! Знам же сом нє єдина хторей ше случую таки оштри кари, шицким з мойого дружтва ше таке дараз случело. Медзитим, мнє то першираз и питам ше цо будзем зоз собу робиц без телефона. – Оцец, нє виновати телефон же я на писменим нє була досц концентрована. – Гей. Кед биш ше тельо нє ужерала до ньго, вежбала биш математику и зменшала биш можлївосц погубиц оцену. – Алє, телефон хаснуєм и за математику. Точнєйше, калкулатор на телефону. Потребни ми є. – Озда нє! Тераз дакус будзеш хасновац стари добри диґитрон. – Оцец, нє фер же биш ме карал як малу. Я нє Петра. – Анї ши нє досц велька же биш нє заслужела кару. Мешацами це опоминам пре нєконтролованe хаснованє телефона, а ти нїч. Кед сама нє можеш контроловац, контролу превежнєм я. Закончели зме розгварку на тоту тему! – А кеди ми го врациш? – Увидзиме. Можебуц о рок-два. Лєбо кед постанєш полнолїтна. (виривок зоз приповедки „Оцец ми сце вжац телефон”)

КЕД ШИ МЕТА ПУБЕРТЕТА Лєм за хлапцох Нє так же ме дзивчата барз интересую. Знаю буц барз допити, знаю ше правиц важни, дзелїц совити и кед ше им питаш и кед ше нє питаш... Медзитим, нєдавно сом ше запатрел на дзивче зоз VII/5. Нє знам як сом ю скорей нє обачовал. Озда прето же є мирна и циха, и нє прави гаос и галайк як даєдни хтори би вше сцели буц у центру уваги. Вона нїжна и одмерана, и кед приповеда и кед ше руша, а сиґурно и кед диха! Як зоз даякого стародавного филма. Док сом нє дознал як єй мено, у себе сом ю наволал Белла, бо ме здогадовала на тоту Дизнийову принцезу. Та цо кед сом хлапец! Чул и я за даєдни принцези. Чи сцем чи нє сцем, нє можем их ибкеровац. Знова наглашуєм, жиєм з двома шестрами. Пред даскельома днями вєдно зме лєм цо нє запожнєли до школи. Стретли зме ше на уходних дзверох и вона на мнє попатрела, та ше опитала: – Бренкало уж за початок годзини? Кед ше ми погляд стретнул зоз тима єй „шнїюцима” очми, нє могол сом прегвариц. Лєм сом одмахнул з главу. Почувствовал сом же сом почервенєл од глави по пети. Вона ми подзековала и одбегла по конку. Од тей хвильки у мнє ше шицко заобрацало, и нє змирело ше по нєшка. Залюбел сом ше на перши попатрунок! Проблем же ше после того стретнуца на дзверох, Белла и я вецей нїґда нє стретли з попатрунками. На одпочивкох патрим дзе є и цо роби, алє сом нє видзел же би попатрела у моїм напряме. Свидоми сом же дзивчатом мойого возросту интересантнєйши старши хлапци, и вироятно сом єй анї кус нє прицагуюци коло шицких з осмей класи. Заш лєм... одлучел сом пробовац даяк прицагнуц єй увагу на себе... (виривок зоз приповедки „Чом ме уж раз нє обачи тота висока длуговласа”)


ВЛАДИМИР КОЧИШ

ХРОБАК У КОМПЮТЕРУ ОСОБИ: Хробак, Ваня, Весна, дїдо Дюра (Случує ше у Ваньовей хижи и у його компютеру) Перша слика ХРОБАК: Лєм най шпи цо длужей, шицки му слова поєм у компютеру, шицки писемка цо написал под шифру „купим ци сладоляд”, и то перше любовни, а вец и гевти други... Яки смачни тоти виреченя: Чекам це после годзинох. Придзеш зо мну патриц „Гари Потера”, за родзени дзень ци купим цо пожадаш... Потим пойдзем до Веснового компютера и єй писемка поєм цо посилала Ваньови. Чи видзиш. Любим кед ме зоз школи вожиш на своєй новей з дванац швидкосцами бициґли. Ням, ням, ням, лєм най ше Ваня нє зобудзи.

ВЕСНА: Нє чула сом добре, цо ши гварел же ти мнє... ВАНЯ: Лєм ти зачувай шицки мойо писемка, а я накадзи ше ришим того хробака у компютеру, напишем ци нове писемко. Айд, здраво!

Друга слика ВАНЯ (зобудзел ше и ище у пиджами, чуха очи, шеда ґу столу, уключує компютер и обачує як му хробак є писма цо посила Весни): То нєможлїве, цо за робота, хто ми послал того хробака! Шицки писемка и порученя ми поє! Весна напевно подума же го я видумал и послал и... и же сцем претаргнуц зоз ню. Як сом ше лєм нє здогаднул уключиц програму процив хробакох и вирусох? Хто ми тераз виновати, и цо най перше зробим, як най найдзем охрану? Як тот хробак швидко жре... Оцови и мацери ше нє шмем питац, бо одкрию мойо тайни. Наволам перше Весну!

Штварта слика (До хижи уходзи дїдо Дюра зобудзиц Ваню) ДЇДО ДЮРА: Добре рано! Цо за робота, ти так вчас станул и такой ґу тому... як ше гвари... ґу компюктеру... Похибиш! ВАНЯ: Добре рано, дїду! Нє гутори ше компюктер, алє компютер и волїце ме ратовац од того хробака, бо ми шицко поє цо мам у компютеру. ДЇДО ДЮРА: Та, яки це хробак нашол у тей твоєй „телевизорнї”? Цо плєцеш? ВАНЯ: Патьце лєм, дїду! Видзице як поє кажде слово и виреченє? Нє верим же ми можеце помогнуц. ДЇДО ДЮРА: Могол бим кед би ше могло зоз пращками за хробаки, алє... Знаш цо? Треба найсц даяки виреченя, засладзиц их та ше хробак спреведнє, оє ше, здує ше и можебуц препаднє. Попробуй дацо на ЛЮ... Я ци идзем порихтац фриштик, а ти ше зберай до школи.

Треца слика ВЕСНА: Гало... Здрави, Ваньо! Прецо ме волаш так вчас рано, чом ши нє послал порученє прейґ компютера... Можебуц дахто од родичох вислухує... ВАНЯ: Нє гнївай ше. Знаш же бим нє потупел нашо догварки, алє... Хтошка ми послал хробака до компютера и тераз жре шицки нашо дописованя, нашо тайни. Нє знам цо зробиц, а и ти мушиш найсц шифру за охрану твойого компютера, бо ци тот напашнїк шицко написане поє. ВЕСНА: Ваньо, чи можлїве? Або ши тото видумал прето же сцеш розтаргнуц нашу вязу? ВАНЯ: Нє, нє! Дзе би я таке... ти знаш же я тебе...

Пията слика ВАНЯ: Гварел на букву ЛЮ... Чи можебуц „Айлавю”, „Люблю”, „Аморе”, „Любим це”, „Любим це”... Пать, помага! Хробак як кед би вистал, опил ше, виврацел ше на хрибет, вше є менши и менши... цалком щезнє. Цо тот мой дїдо гунцут! Мушим Весни такой послац порученє и шифру за охрану... „Весно, нашол сом лїк! Мушим такой уписац до своєй програми... Гей „Любим це”! Вер ми, помага. Тераз понаглям, а о шицким ци повем у школи и мушиме вєдно одкриц хто нам послал того хробака до компютера. (Виходзи вонка. На екрану компютера написане з велькима буквами: „Любим це, Весно! и єй одвит „Любим це, Ваньо”!


НА ДРАГИ ЗОЗ ШКОЛИ Г

варим вам, громада дзеци зоз школи руша на Нєтдинарки. Так Керестурци волаю найновшу часц валала, прето же нєшка направиц хижу значи випражнїц кишенки, так же єден длугши час мож лєм гвиздац на пальцох. През драгу главне слово водзи Мирослав, иншак популарни при дзивчатох пре свойо белави очи, а цали є на твар нє лєм шумни, алє аж красни як намальовани. А ґу тому, винайдзе ше вшадзи як запражка у каждей мачанки. Гоч кельо Мирослав през драгу мелє, Ясна му нє става на язик же би шицким розум солєл и у себе дума: „Тот як кед би позберал цалу мудросц швета”. Шверби ю язик, та гласно почина: „И ти ми, Мирославе, якиш юнак на мачанки, а вчера ши патрел як целє на нову капуру и глєдал на табли квадрати над гипотенузу”. И сам Мирослав видзел же ше шицким випендрал на верх глави, та ришел тримац язик за зубами. Алє тераз ше озвала Ганча хтора вше шицко зна и за хтору гваря же є шицким гурком конєц. Ганча зна же Владово родичи купели авто. Правда, нє нови, половни, алє заш лєм авто. Ма длугоки язик и висолєла Кимовей мацери же вчера нє мали шесту годзину, та Кимо з Натку остал шедзиц у парку и пришол дому гет по змерканю. Мац ше нє вадзела зоз Кимом, лєм цошка оцови препомла, на цо оцец оджубротал: „Смаркати вон ище за таке”. О тим вецей у обисцу нє було бешеди. Добри як хлєб, Кимо у дружтве мало бешедує. Бешеду нє почина од Адама и Еви як Мирослав. До школи гоч кеди приноши хробачки, мотилї и койдзеяки трави. Раз зоз школского двора до класи унєсол маче. Кед ше годзина закончела, наставнїца поволала Кима и гварела му най маче однєше дому, бо му там лєпше як у орманє. Ту у дружтве и Звоно волани дзивчаткар, або хлопска Ката. И тераз през драгу мало приповеда, так як и на одпочивку. Звоно познати по тим же люби буц у дзивчатским дружтве, а ище му сладше вислуховац дзивчатски бешеди. Найволї стануц так дакус далєй од женского дружтва и вец напина уха же цо то за тайни хтори нє за таких хлопох як вон. У бешеди час швидко преходзи. „Кед ше ми наставнїк на годзини историї питал о Грекох, замервел сом ше як курче до клоча. За Трою сом гварел же то древени конь. Настав-

КСЕНИЯ ВАРҐА нїк то напевно висолї моєй мацери, та увидзим я дома же кельо тарки за ґрош” – ознова бешеду почина Мирослав. Ганча нє сце остац длужна, та додава: „Ти би ше, випатра, Мирославе, научиц так нашвидко, триском праском и ґу тому буц одлични. Так нє влапиш заяца.” През драгу здоганяю Натку. Вона скорей вишла зоз школи и идзе помали, нїби, ма кеди, а у ствари, чека Кима. „Здраво” – явя ше Натка шицким.

„Здраво!” – одвитує вельо гласнєйше од шицких Кимо, а з попатрунком глєда Натково белави очи. Зоднука му якошик цепло и якаш приємносц цалого го обняла, так же ше му видзи же постал лєгчейши. Чкода лєм же уж конєц драги. Зявюю ше и перши хижи на Нєтдинаркох. Кимо сцел почац бешеду зоз Наталку, алє гоч на цо подумал, шицко му випатрало глупе. Бал ше же почервенєє и же вона обачи. Нє, нїч єй нє пове. Ютре ше позбера скорей до школи и причека Натку на драже. Же бизме посцигли векши упечаток у бешеди, дакеди хаснуєме вирази „буц запражка у каждей мачанки”, „замервел ше як курче до клоча,” и подобни. Тота приповедка ма надосц таки вирази. Попробуй их понаходзиц. Кед нє знаш цо знача, опитай ше старшим.


Б

ҐАРИ ПОЛСЕН (ЗАД)

уло то початком єшенї у Минесоти. Станул сом додня, на три годзин. Прейґ моста сом вишол на рику и рушел ше по нєй до лєса. Чежко було исц поцме. Пошлїснул сом ше и спаднул. Праве сом вишол на верх побрежя, кед ме якаш цмота дотхла по твари Виривок и сфучала: Уф! Нє ґруглєла, нє мурчала, алє фучала: Уф! Мраз по мнє прешол. Подумал сом: Медведз! Нацагнул сом руку, кед ме якаш цма подоба застановела. Уж цо то було, шедзело на верх гаци предо мну. Було тельо раншого шветла же сом видзел його силуети. Бул то пес. Вельки чарни пес. – Хто ши? – питал сом ше. Пес ше нє рушел, а я ше виґрабал висше по побрежю. Скричал сом до лєса: – То ваш пес? Нїкого нє було. Бул то пес лабрадор, добре викармени и мал густу шерсц. – Добре! – гварим. – Цо будзем з тобу? Будземе ловиц качки? Вон розумел тоти слова. Помахал з хвостом и радосно рушел ґу рики. Уж ше цалком розвиднєло, та сом збачел же пес ма ременьчок коло шиї и на нїм металийку. Погласкал сом го од далєй и опатрел металийку. На нєй писало: Мено ми Айк. Нїч вецей. Нїяка адреса, анї мено власнїка. – Добре, Айк! – гварел сом. Вон махал з хвостом. И так почало. Кажде рано сом приходзел на рику. Кед сом прешол по мосце, Айк уж бул там. Кед сом пред вечаром рушел дому, вон дринґал за мну по мост, а вец ту шеднул и нє ишол далєй. Пробовал сом чекац же бим видзел кадзи пойдзе, алє кед видзел же я станул, вон лєгнул як кед би спал. ВИОЛЕТА ЙОВИЧ Гоч ми його прешли живот бул тайна, ми наисце постали приятелє, як кед бизме од вше були вєдно. Бешедовали зме. Поправдзе, я ОДБРАНА ВОВКА му приповедал. Вон ми положел главу на колєно, патрел ми просто до оч и слухал. Я го гласкал и гуторел му о шицких своїх бриґох. А вец, єдного дня го нє було на звичайним месце. Чекал сом Порото страшна, на розуме майце, го велї рана при мосце, алє вон ше нїґда вецей нє зявел. Нїч ве- вовка до лєса нє одганяйце. цей сом нє дознал о нїм. Жаловал сом за нїм, хибел ми. Вельо роки познєйше бул сом на Аляски, дзе сом участвовал Сцел ше народзиц у городу, у обегованю санкох цо их цагаю пси. З велїма искуствами, вра- сцел єсц овоц и чоколаду. цел сом ше дому. Єдного вечара сом тримал преподаванє о своїх дожицох. Бул там и єден старши чловек, шедзел у инвалидским У цеплим квартелю сцел бивац, кочику. Кед сом бешедовал о тим як ми пес Куки виратовал жи- єсц зоз тацни и уживац. вот, обачел сом же ше чловекови блїщали слизи у очох. На концу Вовкови ше таке ту нє збудзе, сходу, вон пришол ґу мнє на кочику и руковал ше зо мну. – Я мал пса як ваш Куки, хтори ми виполньовал живот... – а жиц муши, чи нє так, людзе? гварел. У дзивини днї жимни паную, – О, гонєли сце санки? – питал сом ше. – Нє, нє. Мал сом лабрадора, зоз хторим сом ишол на лови. та там вовки часто гладую. Вец сом страдал, одняло ми ноги. Длуго сом бул у шпиталю. Кед ме пущели, пес ме чекал. Остал при мнє по конєц свойого живота. Прето краднул овци зоз стада. Чи прето тераз най настрада? Шедзели зме годзинами и я му приповедал... Ище вше ми хиби... Чловек ше трацел, було му жаль. Лєм кус сцел живот пременїц. – Ваш пес... Нє волал ше Айк? – питал сом ше му. Хто го за тото шме обвинїц? Чловек ше ошмихнул и кивнул з главу. – Гей. Алє... як? Познали сце го? Тераз ми було ясне прецо ше Айк вецей нє врацел ґу мнє. А овцу могли поєсц и людзе? Чи вони прето буду на судзе? Мал другу обовязку. Обрацел сом ше ґу чловекови: Прешпивала М. Р. – Гей, познал сом го. Бул мой приятель.

МОЙ ПЕС АЙК

З анґлийского пририхтал: Юлиян Пап


ЦО ШЕ ВНОЦИ ЗБУВА З БОТОШАМИ ДРАҐАН ЛУКИЧ

Р

ано найчежше найсц ботоши. Наисце, цо ше вноци збува з ботошами? Вноци ше шицко случує наспак, горебздом, прето ше ботоши у цмоти претворюю до двох гадвабних мачкох, а ципели зоз шнурками до баюсати миши. И так ше вноци под посцелю оганяю миши лїви и лїви мачки, прави миши и мачки прави – аж покля рано били пламеньчок нє запалї. И прето ше ципели и ботоши рано глєдаю по околїску, як коритка по писку: Можебуц су под орманом? А можебуц под отоманом, можебуц при карсцелїку, можебуц на орманчику? А кед дзеци найду ципели и ботоши и обую ше, вец ше даєдни ципели и даєдни ботоши знова претворя до мачкох и мишох, та окусую дзецом пальчики. А мацери, хтори давно забули сказки, гваря дзецом: – Нїч то нє страшне. Дакус вас глодаю ципели. Преложела М. Римар

ЗАГАДКИ

ДЕЯН АЛЕКСИЧ *** Наєдол ше слами, гандри го сцискаю. Нїкого нє оганя, а од нього сцекаю.

БРАНКО СТЕВАНОВИЧ (олдишартс)

УРОШ ПЕТРОВИЧ *** Цо ше скрива поведз цо скорей, у ґаражи босорковей?

(алтем)

*** Тото створенє барз спомалшене. Роги му очи, а нїґда нє скочи. Як би скочел, поведзце, кед хижу ма на хрибце.

(камїлш)


НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО

ЗОЗ СВЯТОГО ПИСМА

О ЖЕРТВИ Исус вельо доброго зробел людзом док жил медзи нїма. И тераз є скрити у Пресвятей Евхаристиї же би людзом помогнул. Окреме же би ше за нїх жертвовал. Кед ше дахто одрека з любову ґу ближньому того цо му самому потребне, гвариме же то жертва. Так гвариме же ше мац жертвує за свойо хоре дзецко, та анї вноци нє шпи же би му помогла. У християнским значеню жертву наволуєме тот дар цо го даваме Богу. Одкеди швет шветом, людзе вше жертвовали Богу. Так го припознавали за свойого Господара, дзековали му за Його доброту, модлєли за пребаченє грихох. Звичайно дар за жертву було ягнятко, жито, овоц, хлєб, вино, олєй. Жертвовали так же вимуровали пристол зоз каменя, положели на ньго дар – жертву и спалєли ю. Таки жертви приношели Израїлци, пред приходом Исуса Христа. Чом приношиме жертви? Же бизме Бога припознали як Створителя. Же бизме му подзековали за помоц. Же бизме модлєли за пребаченє грихох. Ми нєшка нє даруєме Богу ягнятка, герлїчки, жито и други плоди своєй роботи, алє му даруєме свойо добри дїла, свою любов, порихтаносц каждому помогнуц, и вше подзековац за шицко цо нам кажди дзень дава и водзи нас по правих дражкох.

МИЛОСЕРДНИ САМАРЯНИН И ниа, якиш законоучитель станул и, спокушуюци Исуса, гварел: „Учителю. цо мам робиц же бим нашлїдзел живот вични? А вон му гварел: „Цо пише у Закону? Як читаш? А тот одвитуюци, гварел: Люб Господа Бога свойого з цалим шерцом своїм, и з цалу душу свою, и зоз шицку моцу свою и з цалим розумом своїм, а ближнього свойого як самого себе!” А вон му гварел: „Добре ши одвитовал. Тото роб и будзеш жиц.” А тот, жадаюци ше оправдац, гварел Исусови: „А хто мой ближнї?” Исус одвитуюци гварел: „Єден чловек сходзел з Єрусалиму до Єрихону. Спаднул медзи збойнїкох, котри го зоблєкли и побили и сцекли, а його охабели полумертвого. Случайно по тей драги сходзел якиш священїк, збачел го и обишол. Так и якиш левит, преходзаци коло того места, збачел го и обишол. А якиш Самариян, путуюци, наишол на ньго, и кед го обачел, змиловал ше му. Приступел ґу ньому, повил му рани и полял их з вином и олєйом, положел го на свойого коня, одведол го до госцинїци и остарал ше за ньго. Ютредзень винял два денари, дал их власнїкови госцинїци и гварел: ’Старай ше о нїм, а кед дацо вецей потрошиш, кед ше будзем врацац, врацим ци.’ Цо думаш, котри зоз тих трох бул ближнї тому цо спаднул медзи збойнїкох?” Вон одвитовал: „Тот котри ше му змиловал.” Вон на то гварел: „Идз и ти, роб так!” (Лк 10, 25-36)

ВОВКИ Раз, барз давно, дїдо свойому унукови виприповедал єдну животну правду. – У души каждого чловека водзи ше борба. Як борба медзи двома вовками. У души каждого з нас. Єден вовк представя зло. Представя гнїв, зависц, любомору, гамишноц, себичносц, пакосц, ароґанцию грих, ґаладносц, циґанство, пиху, еґоїзем... Други вовк представя добре. Представя тото цо дава радосц, мир, любов, надїю, понїзносц, любезносц, доброту, сердечносц, дарежлївосц, правду, сочувство и виру. Унук ше дакус задумал. Шицки свойо думки унапрямел до глїбини дїдових словох, та ше опитал: – Хтори вовк на концу победзи? Дїдо одвитовал зоз ошмихом на зранцованей твари: – Победзує тот вовк хторого ти кармиш... Стара индиянска приповедка


ОГНЬОГАШЕЦ

Вше сом єднак порихтани, у валалє огень гашиц. На полю кед ше розбовчи, нє може ме нїч настрашиц. Кед сирена моцно дує, огньогашец енки чує. Душнє бежи по цистерну, цо вше маю там геверну. У цистерни ма буц води, циварванї досц длугоки, же би могли вше долапиц, и будинки барз високи. Зоз сликовнїци ХТО ЦО РОБИ‚ Дружтва за руски язик, литературу и културу


МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

ПАЛЬЦИ СТРЕДНЇ

УКАЗУЮЦИ

Хтошка муши стредок водзиц, то правила давни. Я вам таки яґод – шеф. З єдним словом – главни.

Я други по шоре – тот цо указуєм. Нєприємну мам роботу: я тот цо дакому и нос ушорюєм.

ВЕЛЬКИ Я вельки палєц, перши по шоре, и важну ми улогу дали. Най вше поможем же бизме братску руку посцискали.

ПЕРСЦЕНЬОВИ У любови я найлєпше „котирани” и з персценьом часто сом прибрани. МАЛИ Цо ґод браца, и я можем; гоч ме „мали” наволали, вше поможем.


КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ ДОМАШНЇ ЖИВОТИНЇ НАМ ДАВАЮ Крава 1. Млєко 2. Кромплї 3. Пирє

Овца 1. Шерсц 2. Месо 3. Волну

Кура 1. Йоґурт 2. Вайца 3. Гушата

Швиня 1. Шлїмаки 2. Месо 3. Лїсковци

Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.


Николина Олеяр, 6 роки Руски Керестур

Иван Тимко, 5 роки Koцур

Андрей Виславски, 6 роки Руски Керестур Яна Тимко, 6 роки Коцур

Валентин Гарди, 6 роки Руски Керестур

Алексей Виславски, 6 роки Руски Керестур


ЗАБИВАЧКА Мила Мандич, V, Вербас

МНЄ ИНТЕРЕСАНТНА ЖИВОТИНЯ Я барз любим лебеди, а дома маме гуски. Гуски домашнї животинї, односно живина. Ми маме три гуски и єдного ґунара. Кед би були вєдно два ґунари, побили би ше. Кед ше гуска нагнїва, сичи як гад. Гуски найчастейше били, алє єст и чарни. Любя єсц шицко цо ма желєни лїсца, а любя и даралову. Найволя ше купац. Вяри зме насадзели гуску, алє ше єй нє удало вилягнуц гушатка. Нєдавно зме на драже нашли двойо гушата. Вони ше од гускох розликую по тим же маю жовте пирє. Муша буц оддвоєни од гускох, бо би ше джубали и били кед би були вєдно. Гуски ми барз интересантни прето же любя буц у води, плївац и купац ше. Андрей Рац, V, Руски Керестур

Юлияна Бесерминї, II, Коцур

Вчера була забивачка, змачкал сом ше яґод качка. Мац кед ме видзела, лєм цо нє замлєла. А кед зме на концу колбаси понадзивали и до тепши поскладали, шицки ше шмишкали и до рерни закуковали. Борис Чордаш, V Коцур

ЛЄТНЄ ДОЖИЦЕ Почал лєтни одпочивок. Лєдво сом го дочекал. Єдно з найкрасших дожицох влєце було ми кед сом бул у мойого товариша Лазара у Жаблю. Вон два роки младши одо мнє. У нїх зме бавели фодбал и купали зме ше у базену. Кед зме од шицкого повиставали, полєгали зме спац. Його хижа на поверху, та зме ше пендрали по ґарадичох. У Лазара сом бул тидзень. Найкрасше ми було кед зме пошли до його кума. Там зме бавели фодбал – дзеци процив старших. Було барз вельо дзеци, та ми победзели старших. По законченим змаганю мушели нам купиц сладоляд. Були зме барз весели и шпивали зме вшелїяки шпиванки. Тоти седем днї у товариша Лазара барз ми швидко прешли. Никола Йованов, IV Дюрдьов


МАЧКА БЕЛКА Бул приємни, прави єшеньски дзень. Слунко ше пребивало помедзи конари на древох и дул благи витрик. По законченей остатнєй годзини у школи, Мижо и Марча ше вєдно рушели дому. Порадзели ше же док законча домашнї задатки, буду ше бавиц. Кед ше научели, пошли обидвойо до парку. Одразу Марча обачела єдно маче. Було покалїчене. Мижо му дал мено Белка. Вжали го и пошли до Мижа. Накармели го, дали му води и зограли го. Було им жаль врациц го назад до парку, та го затримали. Роздумовали чийо будзе. На концу ше догварели же єден дзень будзе у Мижа, а други дзень у Марчи. Були щешлїви же нашли маче и же му помогли. Арсен Станкович, IV Дюрдьов

Тияна Дюрдєвич, IV, Ґосподїнци

ЖИВОТ МИКОЛИ М. КОЧИША Щешлїве му дзецинство було. Його мено ше ище нє забуло. Гоч нє жил длуго, о нїм ше у народзе швидко пречуло. Бул вон добри школяр. Школи закончел, на факултет ше уписал, и писньочки писал. Любел дзеци поучовац, писнї писац, приповедки здумовац, кнїжки Руснацом друковац и литературни язик розвивац. Сцел поробиц вельо того, алє хорота нє допущела. Хиби шицким душа його, а лєм судьба озда так сцела. Марина Медєши, VI Коцур

Милун Колошняї, III, Вербас

МОЙ ДЇДО Мой дїдо ма седземдзешат три роки. Дакус є полнєйши. Ма белави очи и шиви власи. Роби на полю. Кед пойдзем до ньго, ми ше вечар бавиме так же го я поґуцкам, а вон ме вец оганя. Я сцекам од нього и квичим. Барз є дружелюбиви. У мойого дїда єст вельо домашнї животинї хтори любим з нїм кармиц. Часто кед вожи з поля шено, и я идзем з нїм. Теди ме пущи най гонїм трактор. Кед ше од дїда врацам дому, вше ми зоз ладички винє и дава лакотки хтори драгом смачнє поєм. Барз любим свойого дїда. Ксения Катрина, III Руски Керестур


ТОТИ ДОЖИЦА ЗАПАМЕТАМ Вожел сом ше на бициґли и спаднул сом. Нє мерковал сом, та сом вошол до якейшик дзири и прелєцел сом прейґ корманя. Барз сом вдерел локец и поздзерал сом го. Чурела ми крев, алє ми Дуня помогла. Друге дожице котре тиж длуго будзем длуго паметац, то кед ме укушел пес. Бавел сом ше зоз нашим псом Бакстером. Оцаговали зме ше з ренду. Я ю тримал у руки, а вон ю зґрабел, поцагнул, та хвацел и мою руку. Укушел ме, алє нє було нїч страшне, гоч сом ше злєкол. Даниел Иванкович, III Руски Керестур

ДОЖИЦЕ ЗОЗ ЛЄТНЬОГО ОДПОЧИВКУ Даскельо днї потим як почал лєтнї одпочивок, пошла сом зоз свою фамелию на морйо. Там зме барз уживали. Кажди дзень зме ше купали, слунковали и шпацирали зме ше. Нащивели зме вельо интересантни места у околїску. На лєтованю ше ми барз пачело прето же там доокола єст вельо гори, а у нас лєм велька ровнїна. Найбаржей ше ми пачело кед зме ше вожели на ладї. Тото путованє ми занавше останє у красним паметаню. Валентина (В) Гарди, III Руски Керестур

Емилия Уйфалуши, II, Коцур

НАЙЛЄПШИ ПАЙТАШЕ Бул цепли єшеньски дзень. Слунко закуковало помедзи древа, а благи витрик гойсал конари. По законченю остатнєй годзини у школи, Мижо и Марча ше рушели дому. Дакус ше шпацирали и порадзели ше же док сцигню дому, попреблєкаю ше, наполуднюю и буду вєдно робиц домашнї задатки. Кед шицко закончели, Мижо пошол до Марчи. Вошол зоз школску ташку до єй хижи. Почали ше учиц. Кед вона дацо нє розумел, вон єй потолковал, а кед йому дацо нє було ясне, Марча му помогла. Так досц швидко закончели зоз ученьом, бо того дня нє мали вельо задачи. Вишли вонка и думали як би ше могли бавиц. Марча предложела най ше бавя на джмурки. Мижо гварел же то добра идея. Дакус ше скривали и глєдали, алє им досадзело. Мижо предложел най ше тераз бавя на оганячки. Перше Мижо оганял Марчу, а вец вона його. Так бегали дас пол годзини, та вистали. Почало ше и змеркац. Мушели пойсц дому вечерац. Догварели ше же ше и наютре буду вєдно бавиц. Вистати полєгали спац же би ше одпочинули за шлїдуюци дзень.

Ана Митошевич, IV, Нови Сад

Стефан Ґнип, IV, Дюрдьов


ВЕСЕЛИ ПРОГРАМИ У ДЗЕЦИНСКИМ ТИЖНЮ

У

шицких предшколских установох и школох у Сербиї од 7. по 13. октобер означовало ше Дзецински тидзень, чий мото того року бул „Най кажде дзецко – свойо право ужива лєгко”. У рамикох манифестациї було вельо рижнородни активносци у хторих участвовали мали и вельки дзеци. У Руским Керестуре у Оддзелєню дзецинскей заградки „Цицибан” Предшколскей установи „Бамби” Кула програми було за шицки возростни ґрупи. Озда кажде дзецко люби рисовац, вифарбйовац и правиц койцо у фарбох, та у подобових активносцох шицки уживали. Бавели ше зоз цесточками и правели плакати, патрели театралну представу, участвовали у спортских и других бавискох, а мали и диско. Виховательки им дакус приповедали и о правох яки ма кажде дзецко, а одведли их и до Дому за старих же би розвешелєли людзох хтори там биваю. Нащивели и Явне комуналне подприємство „Руском”. И у Основней и штреднєй школи з домом школярох „Петро Кузмяк” у рамикох Дзецинского тижня отримани рижни активносци. Школяре нащивели специялну школу „Милан Петрович” у Новим Садзе, а уж традицийно були подзелїц свою радосц зоз людзми у Доме за старих у валалє. Ґимназиялци за младших товаришох, школярох нїзших класох пририхтали традицийни квиз „Забавна математика”, а змагали ше зоз госцами, своїма парняками зоз Школи у Коцуре. Керестурски школяре мали и госцох зоз Здруженя МНРО „Белава птица” зоз Кули, як и школярох и наставнїкох зоз сушедного валалу Лалитю. Як и каждого року, и тераз отримани єшеньски крос, и други спортски активносци. У Школи орґанизована и гуманитарна акция збераня

добродзечних прилогох хтори сиґурно помогли даєдним дзецом зоз Школи, як и здруженьом хорих. М. А.

У Коцуре Дзецински тидзень тиж бул богати зоз едикативно-забавнима и гуманитарнима змистами. Предшколски дзеци у обєкту „Герлїчка” свой найрозбавенши тидзень означели у шицких воспитних ґрупох. Дакус ше шпацирали, рисовали на асфалту, мали спортски и музични бависка и креативни роботнї. У Школи „Братство єдинство” отримани рижни роботнї, спортски змаганя и други бависка, як и квизи. Школяре нїзших класох рисовали зоз крейдами у фарбох на асфалту, а старши рихтали роботи за литературни и подобови конкурс. Наймладши школяре були у Библиотеки дзе ше дружели зоз писательом Бранком Стевановичом зоз Беоґраду и зоз


його кнїжками писньох и приповедкох. У рамикох манифестациї дзеци нащивели Етно клуб, Месну заєднїцу, Огньогасни дом и Ґеронтолоґийни центер, а старши школяре хтори члени Школярского парламенту були при предсидательови Општини Вербас Миланови Ґлушцови. О. Р.

У Дюрдьове и предшколски дзеци у ПУ „Дзецинство” у обєкту „Дюрдєвак” и школяре ОШ „Йован Йованович Змай” Дзецински тидзень означели з велїма програмами котри прилагодзени ґу шицким возростом. У оводи дзецом було окреме интересантне ушорйованє двора у хторим ше кажди дзень вєдно бавя. Шицки з дому поприношели каблїки и лопатки, та помагали родичом и виховательком преношиц глїну и писок и зберац каменьча. Єден дзень патрели театралну представу, други дзень були у општинскей библиотеки у валалє, а дружели ше и зоз писателями хтори пишу за дзеци у часопису „Витез”. Мали и креаивну роботню у хторей сами койцо правели, а вец на традицийним вашаре опрез будинку Установи предавали вшелїяки прикраски, колачики и други дробнїци.

ЛИТЕРАТУРНЕ СТРЕТНУЦЕ У БУДИСАВИ

Г

ородска библиотека Нового Саду – дзецинске оддзелєнє, у рамикох Дзецинского тижня орґанизовало весели програми, стретнуца и друженя зоз малима читачами, любителями красних кнїжкох. Єдно таке стретнуце отримане и у оддзелєню „Ендре Ади” у Будисави” дзе школяром другей, трецей и штвартей класи и їх учительком, як и дзецом предшколского возросту писателька Мелания Римар представела даскельо свойо кнїжки обявени по руски и по сербски. Окрем даскельо писньох и приповедкох пречитаних по сербски, дзеци сцели чуц и як даєдни стихи звуча по руски. Поопатрали и нашу „Заградку” и з увагу слухали писнї зоз двоязичней кнїжки „Чи ми верице” познатих сербских поетох прешпивани на наш язик. Єден хлапец ше барз цешел же ше пред числену публику у библиотеки може похвалїц же його баба Рускиня, а и у школи у Будисави хтошка ма руске презвиско. У тим валалє дзеци нє барз часто маю литературни стретнуца з писателями, та им тото друженє зоз кнїжками було интересантне.

Школяре були уключени у роботньох на тему мота тогорочней манифестациї. На тоту тему приповедали на годзинох, писали состави и рисовали. Нїзши класи були у Зренянину дзе у биоскопу патрели рисовани филм „Краль лєвох”. Школяре висших класох нє лєм же бешедовали на тему Дзецинских правох, алє зоз парняцким тимом обдумовали огласни табли з порученями на тему тогорочного мота велькей манифестациї. С. С.


НЄСПОДЗИВАНЄ – Дюри, дожил ши даяке нєсподзиванє за родзени дзень? – Гей, шмишне нєсподзиванє. Мирко ми подаровал кнїжку хтору я влонї подаровал Борисови. ГОДЗИНКА ВИРНИ ПЕС Двоме браца предаваю пса. – Купела бим го, бо ше ми барз пачи, алє нє знам чи є вирни – гвари єдна жена. – Ище яки! Уж зме го даскельо раз предали и вше ше нам врацел дому – гвари младши брат.

– Мамо, кельо годзин? Єст уж поладнє? – Нє. Ище лєм єденац. – Значи же моя годзинка идзе напредок єдну годзину. – Цо? Маш годзинку, а мнє ше питаш кельо годзин? – Нє мам годзинку, алє мам жалудок.

Автор Нела Таталович

ПОВЯЖ ЧИСЛА

Повяж числа од найменшого по найвекше, а рисунок хтори достанєш офарб.


Автор Нела Таталович

ПОЗДАВАЙ ЧИСЛА

Поздавай числа, а їх збири вец офарб зоз задатима фарбами та достанєш цара дзивих животиньох.


ВРЕДНИ МАЛИ РОБОТНЇКИ За новемберске число „Заградки” достали зме 83 литературни и подобово роботи од вредних сотруднїкох. з даскелїх оводох и школох. Вербас: Сара Сеґеди, Чарна Скубан, Уна Аритонович, Лука Стоїлькович, Иґнят Сабадош (II); Бояна Сабадош, Итана Косич, Тияна Косич, Милун Колошняї, Михайло Чизмар, Андрей Давидович (III); Таня Костелник, Наташа Костелник, Маґдалена Будински, Оленка Контра, Яна Скубан, Дуня Тешанович, Уна Рашич, Шарлота Стоїлькович, Милица Милановски, Надя Дюрдєвац, Милица Миклош, Димитриє Шашороґа (IV); Мила Мандич, Миа Мандич, Єлена Мандич, Дамян Косич, Мартин Фа (V); Андєла Миклош (VII) и 2 малюнки нєподписани. Вєдно 45 роботи. Шид: Никола Прокоп, Стефан Ркман (III); Уна Шеремет, Александар Девич (V); Марина Симанович, Ирена Новак, Емилия Миїч, Марио Билич, Милан Гарвилчак (VIII). Вєдно 9 роботи. Коцур: Катарина Штефанко, Мария Сакач, Тамара Салонтаї, Дарко Колєсар, Матия Макша (III). Вєдно 8 роботи. Руски Керестур: София Симунович, Мартин Рац (III); Лана Штранґар, Алексей Роман, Андрей Рац, Даниел Надь (V). Вєдно 6 роботи. Дюрдьов: Елеонора Винаї, Стефан Ґнип, Ваня Роман, Иван Молнар, Арсен Станкович (IV). Вєдно 5 роботи. Савине Село: Мила Родич, Андєла Тривунович, Наташа Булич, Бояна Малобович (III). Вєдно 4 роботи. Бачинци: Теодора Гнатко, Андрея Андрич (II); Андрей Рац (III); Ружица Андрич (V). Вєдно 4 роботи. Ґосподїнци: Адрияна Кодба, Тияна Дюрдєвич (IV) послали 2 роботи.

Дзеци у ПУ „Дзецинство” Жабель, у обєкту „Дюрдєвак” у Дюрдьове нє лєм у Дзецинским тижню, алє цали октобер хасновали красну хвилю за бавенє, бо им то найважнєйши задаток. А же би бавенє вонка було цо красше, пораєли двор и простор доокола обєкту. Єдного слунечного дня шицки поприношели з дому метли и грабелки, та на драже, як прави роботнїки, грабали спрете лїсце и зберали го до найлонових мехох. У дружтве кажда робота лєгчейше идзе, та и тоти два воспитни ґрупи пейц-шейсц рочних дзивчатох и хлапцох зоз виховательками з радосцу ушорйовали простор опрез своєй оводи. Р-р

ШНЇЛА СОМ Раз сом шнїла велького коня. Бавели зме ше опрез нашей хижи. Одразу сом обачела коня. Мал кафову шерсц и бул барз красни. Кед ше приблїжел ґу нам, видзела сом же є барз вельки. Бул упрагнути до коча, на хторим шедзели двоме хлопи. Пожадала сом погласкац того коня, та сом ше рушела ґу ньому. Хлопи ми гварели най нє идзем блїзко ґу ньому, бо би могол до мнє копнуц. Було ми жаль же го нє шмем погласкац, а випатрал ми барз добри. Послухала сом нєпознатих хлопох и оддалєла сом ше од коня, гоч ми було нєправо же го нє шмем анї дорушиц. Тот сон нїґда нє забудзем.

Наташа Булич, III, Савине Село

Елеонора Винаї, IV Дюрдьов


НАЙ – ТРАНСПОРТ

Дротово гайзибанчки вше популарнєйши у швеце. Даскелїм городом, як цо Лондон, Нюйорк и други, удало ше заобисц почежкосци у транспорту, дзекуюци тей форми воздушного превозу. У будучносци би ше на роботу, до школи лєбо индзей могло, место на автобусу, лєбо трамваю, путовац „прелєцуюци” у кабини дротового гайзибанчка (жичари) валали, гори, пажици. По тераз ше дротово гайзибанчки тримало лєм як форму транспорта за туристох у горох, а нєодлуга ше тот транспорт будзе вше частейше хасновац.

БРАМУШНЇК НАЙЗЛОЖНЄЙШИ КОЛЕКТИВ Фаховцом сиґурно церпли ноги кельо ше накучали при брамушнїкох, алє вредзело. Дзекуюци їх сцерпезлївому виучованю, тераз знаме же найрозвитши дружтвени живот медзи животинями маю дробенки брамушки у своїх заєднїцох. Єст безчислено вельо файти брамушкох и шицки спрам своїх способносцох орґанизовани до здруженьох. У їх дружтвеней заєднїци єст три основни класи: класа самичкох, лєбо „кралїцох”, класа самцох и роботнїцка класа. Тота остатня, треца класа окончує чежки и брудни роботи – дробенє шена, чисценє и ношенє терхи.

НАЙСТАРША РОШЛЇНА НА ЖЕМИ Представнїк першей на Жеми рошлїнскей файти у форми стебла, старей коло 270 милиони роки то древо ґинко. Чарлс Дарвин го наволал „живи фосил”. То лїсцопадне древо, а волаю го ище и мандаринске древо, стриберна кайса лєбо древо дїдох и унукох. Ґинко єдини прежил лядови период. Пред 170 милиони роками (период юри) ґинко бул барз розширени на цалим теди познатим копну на планети Жеми. Може жиц и до 1000 роки, а вирошнє до 40 метери. Виками го хасную у старей китайскей медицини. Нєшка тото древо у дзивини, як самошейка рошнє лєм на горох юговосточного Китаю, алє ше го садзи и у паркох и ботанїцких заградох. У дворох и заградох китайских и японских храмох будистични и таїстични монахи садза го, веряци же то святе древо. За свою длуговичносц и виталносц спомнути монахи подзековни праве тому чудесному древу, бо кажди дзень конзумую рижни концентрати пририхтани зоз його лїковитого лїсца и нашеня. Ґинко добре подноши заґадзени воздух у городох и пречисцує го. Лїсце того древа традицийно ше хаснує за терапию поремеценя циркулациї и злєпшанє паметаня, за очкодованя виду и лїченє других хоротох.

По своїх знаньох и схопносцох брамушки ше орґанизую до „ремеселских здруженьох”. Так брамушки муляре знаю вибрац добру файту глїни за населєня. Брамушки фабриканти картону будую городи зоз табакох картону, а скравци (у Африки) у древох правя гнїзда зоз желєного лїсца. Брамушки гордовики у своїх брухох чуваю нектар: у пиньвицох брамушнїкох вони виша на мурох, а брамушки роботнїки виходза окрипиц ше. „Гордовики” вец отвераю уста зоз хторих капка нектар за карменє роботнїкох. Анї єдна друга файта животиньох на швеце нє ма таке розвите чувство за взаємну помоц и колективну роботу. И гиґиєна при брамушкох на завидним уровню. У брамушнїкох маю окремни места хтори хасную як тоалети. Пририхтала Р. Ґикич Петрович


Адрияна Кодба, IV, Ґосподїнци

Яна Варґа, V, Руски Керестур

Бояна Сабадош, III, Вербас

Аня Ґовля, IV, Руски Керестур

Profile for Casopis Zahradka

Заградка 11 - 2019  

Заградка 11 - 2019  

Advertisement