Page 1

РОК LXХII • ЧИСЛО 10 • ОКТОБЕР • 2019 • ЦЕНА 100 ДИН

Витайце, першокласнїки!


Ритмична секция зоз Коцура

Трио Иван Фейди, Ребека Сабадош и Сташа Малинович зоз Руского Керестура

Танєчнїки зоз Дюрдьова

Шпиваче Музичней оводи зоз Руского Керестура


^ASOPIS ZA DZECI

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Bulevar o{lwbodzeny 81/VII 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “SAJNOS DOO”, Нови Сад

Здраво, заградкаре! Єшень ше преказує зоз пременками хвилї, бо ма и дижджу, и слунка и витру, а зна зоз раншима мразами настрашиц и заградки и поля, та вец и нам меня розположенє кеди як надума. Алє, то кажда рочна часц ма свойо домашнї задатки хтори сполнює як зна и може. Кед сце нє барз розположени за ученє, шеднїце и напишце лєбо нарисуйце дацо за „Заградку”. Поведзме: як диждж наполнєл з воду шицки барки и ярки на драже, а пойсц би ше божиц на новей бициґли... лєбо як слунко Марчи погубело план, бо сцела пойсц на тренинґ у новей жимскей якни, а вонка горуцо. А кед сце барз розположени, бо сце були у нини на госцини, лєбо на вас джмуркла симпатия, та шерцо нє ма места у першох, опишце тоти радосни хвильки. Дзеци ше на литературних стретнуцох часто питаю писательом дзе находза инспирациї за писанє, а писателє вец начишлюю шицко цо видза на яви и у сну. Наисце мож написац писньочку лєбо приповедку о шицким: о пчолох у кошнїцох, о роботи хтору найволїце робиц, лєбо о бависку зоз хторим ше найчастейше бавице, о занїманю хторе вам найинтересантнєйше лєбо хторе ше вам нє пачи, о нєзвичайним гобию... Того и идуцого мешаца „Заградка” дакус походзи по ваших школох, поодноши дарунки наградзеним школяром, та уж нєшка почнїце давац учительком и наставнїцом свойо литературни и подобово роботи, най нам часопис будзе вше красши и богатши. Поздравя вас ваша редакторка

ИРИНА ГАРДИ КОВАЧЕВИЧ

YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci / odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

На насловним боку: Школяре першей класи зоз учительками Наталию Зазулякову и Меланию Рамачову у Руским Керестуре (Фото: Андреа Медєши)

ОКТОБЕР Кед рано станєш а перши жовти лїсток на жем зишол, дознаш, же уж єшеньски мешац октобер пришол. Кед витор жимни мантил и шапку зоз фоґаша знєє, похопиш же єшень пришла и же жимнєє. Кед ластовки одлєтню, а за нїма и други рижни птици, запаметай, уж престали и шицки бависка з товаришами на пажици. Кед оцец на дворе порихта кукурицу виламану вожиц, знай, шицки бависка за идуце лєто на пойд маш одложиц. Кед октобер започнє свойо днї у календаре шоровац меркуй, бо маш у кратким дню за ученє вельке, часу шпоровац. „Пионирска заградка”, октобер 1965.


БЕЛАВИ КЛОБУЧOK

У

давних часох у якимшик валалє жил селян зоз трома синами. Найстарши син знал грац на гушлї, штреднї син любел бавиц шах, а наймладши син нє знал анї єдно анї друге, алє любел робиц. Єдного слунечного дня поволал их ґу себе стари и вислабени оцец и гварел: – Пришол час же бисце ше поженєли и постали самостойни. Я нє будзем вично жиц, нєодлуга и мой час вичече, та би бул шор видзиц у своїм доме и унучата. Прето сцем же би себе кажди нашол нєвесту. Перши син подумал: то нє чежко. Анї єдна нє останє ровнодушна кед учує як крашнє граєм. Познаю ме шицки дзивки у тим краю. И други син подумал: то лєгко, пойдзем ґу богачови зоз хторим ше кажди дзень шахам, та спитам його дзивку. Треци син подумал: хтора дзивка мнє зосце кед нє знам нїч окремне, анї грац анї шпивац, а анї сом нє майстор у шаху. Пошол и шеднул под розквитнути конарки белавих клобучкох, та ше поносовал:

МИЛЕНА СЕВЕРОВИЧ – Белави мой квитку, чи би ши ми помогнул оженїц ше? И хтора дзивка би ше пристала одац за мнє? Клобучок отворел свой квиток, та гварел: – Я ци вше, кед сом могол, помагал. Квитнєм ци цале лєто, зогинам ше ґу твойому балкону и правим ци пахняци хладок. Здогаднї ше як ши ше припатрал на мойо белави квитки кед ши бул смутни и вистати. И теди наишол моцни вихор, загойсал клобучки, одламал єден попреплєтани конарчок, дзвигнул го високо и вец врацел на жем як младу, красну дзивку. – Я валалска дзивка хтору зли дух претворел до стебла клобучка. Одлучела сом квитнуц над твоїм облаком... любела сом ше припатрац як робиш. Окреме ши ше домерковано одношел ґу свойому коньови хтори уж стари и шлєпи. Нїґда ши нє забул однєсц му до яшльох солї. Щешлївко ше ошмихнул и уведол дзивку до хижи. Сцигли и двоме старши браца зоз своїма нєвестами. И єдна и друга були зоз богатих фамелийох, та ше нє могли догвариц хтора красша, мудрейша и богатша, почала лярма, звада и битка. Одгуковало у цалим обисцу, а дзивка клобучок ше вицагла до кухнї и почала рихтац вечеру. О свадзби найстаршого и штреднього сина нє було анї бешеди, бо їх дзивки до рана побрали свойо ствари и врацели ше до своїх домох. Остала лєм белава дзивка клобучок хтору увидзице як одходзи зоз старим коньом на пажицу коло лєса, найчастейше рано, кед младе слунко умива цале околїско. Гоч конь нє видзел анї на єдно око, чувствовал цепле слунко и регочал радуюци ше... А белави клобучок?... Тото цагаче люби места у хладку, та го там и садзце. Нє пита вельо. Досц му лєм добра жем и вода. Дарує нам богати и вельки, белави квитки. Кед у вас лєто, и тераз квитнє. Преложела М. Р.


МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

БРЕЗА ШУШОЦИ – Мирку, док придзеш зоз школи, поскладай бависка, кнїжки... Направ порядок на своєй полїчки. Придзе до нас тета з дзивчатми. А ти знаш же яки у нїх вше порядок кед ми до нїх пойдземе. – Добре. Попораїм. А пойдземе и на Дунай до викендици на вилєт? – Пойдземе, Мирку. Там простор за бавенє, беганє, колїмбачка... А можеце пойсц и риби лапац. – Будземе там и спац? – Можеме. Завиши як госци буду розположени. О пар годзини учул ше бренчок на дзверох. – То сиґурно вони! Мирку, одомкнї дзвери – гвари мац. – О, най ше пачи! Войдзце нука – гварел Мирко. – Добри дзень! Як же ши, Мирку? А ти, тето? – чули ше гласи. – Витайце у нас! Госци ше розкомоцели, а Мирко ше нє могол дочекац же би видзел свой дарунок – фодбал. – Ого, супер! Цо сом ци гварел, тату, га? Ей, тераз би лєм терен же бизме го випробовали. После даскелїх уж узвичаєних виреченьох при фриштику, Мирко предложел: – Могли бизме пойсц на вилєт! Там простор, воздух, Дунай... И пробни терен. – Вилєт, вилєт, вилєт! – чули ше гласи. Шицки були за нас. Нє було процив, анї стриманих. Спаковали зме до кошарки єдзенє, пива, соки, пошедали зме до авта и – гайд. Уж напредок знам же як ше будзе на вилєту одвивац. Тато прави роштиль. Мама пражи палачинки. Тета реже шалату. Ми рихтаме стол. Принєсли зме го до хладку вельких шушотацих брезох, престарли парток, положели танєри, есцайґ... Алє нашо основне, заш лєм, бависко. Трава покошена, ровна... одлични фодбалски терен. Я бул ґолман, а дзивчата – Соня и Таня – ґолґетере. Цо то буц ґолман таким центром лєбо центер-галфом. Писня! Прешол полудзенок, а у природи шицко як лєм можеш пожадац. Лєпше од лєпшого. А вец, чи од беганя, чи єдзеня, воздуху, почали ше ми, анї нє знам кеди, маймунчки вишац на павучайки. А бреза так крашнє шушоци... – Мирку, випендрай ше по моєй билей сукнї. Нє побануєш! – озвал ше якиш глас. – Хто ти? Прецо ме волаш? – опитал ше Мирко.

– Я бреза. Ти любиш мой хладок, а верим же ци ше и моя сукня пачи, бо єдино я медзи древами мам биле стебло. – Гей, наисце. А як то же ти иншака як други древа – опитал ше Мирко. – Гибай! Випендрай ше по моїм стеблу и конарох, та ци виприповедам. Випендрал ше Мирко, притулєл ше ґу лїсцатим конаром билей брези, а вона шушотала: – Давно пан лєсови кед створел лєси, припатрал ше на нїх и барз бул задовольни зоз своїм дїлом. Уживал у нїм. Алє вец надумал и зоднука опатриц резултати своєй природней моци. Вошол до лєса на преходзку. А там – цмота. Лєс густи, древа шицки чарни. Дума себе: як би розбиц тоту цмоту. Думал, думал и надумал. Поволал свойого помоцнїка, та му гвари на пренайдзе даяку билїну и обилї даєдни древа же би нє бул шицок лєс таки цми. Його помоцнїк окончел розказ, пренашол билїну, набавел ценку щеточку, а почал перше билїц дуб. Дуб ше почал хихотац, шмеяц, верциц, кивац з конарами, бо го ґуцкало. А зоз таку ценку щеточку требало длуго чухац по його скори. Помоцнїк би мушел длуго робиц, дуб би ше од шмиху – зашол. И претаргнул роботу. Глєдал друге, ценше древо. Сцигнул ґу платану. И ту подобна ствар. Платан рошнє гет до висока. Нєт му конца. Заш лєм, якош сполнєл задачу; платан нє бул таки ґуцкаци, а фарба ше кельотельо затримовала на нїм, гоч з нєй досц и почурело, та постал платани. Так пришол шор и на брезу – мою пра-пра-прабабу. По єй стеблу анї нє требало вельо чухац, бо є досц ценке, анї ше билїни нє трошело вельо, та помоцнїк швидко закончел роботу. Та так, кед ше пан прешпацирал по лєше, бул задовольни, бо цми фарби били преляли, а тоти били стебла були брезово. Та и мойо. Дакус допомогли у розбиваню цмоти и платани. Гоч вони блядошиви и поплатани з билїну. – Мамо, мамо, лапай ме! Спаднєм! Бреза ме нагварела най ше випендрам на єй конари. Як тераз зидзем? – кричал Мирко. – Но, цо же ши ше так злєкол? Ша, ти нє на брези. Цо ци ше привидзело? Заспал ши на покровцу на трави – гварела мац. Як тераз виприповедам дзивчатом брезову приповедку? Нє буду ми вериц. Буду думац же сом ю видумал. А я добре чул приповеданє брези и єй шушот.


ДРАҐУТИН БЕҐ

ОСОБИ: Нина, Маша, Смилька – школярки другей класи (Приходза до школи и шедаю на лавку опрез будинку) НИНА: Виробела ши домашнї задаткок? МАША: Гей, алє сом нє сиґурна чи добре. НИНА: Ти вше виробиш добре, чом ши тераз нє сиґурна? МАША: Прето же сом робела сама, бо мац була завжата. Опать и ти, можебуц дацо видумаме. НИНА: Цо ту єст видумовац? Учительки важне же задаток виробени, а чи є точни, нє важне. МАША: Ееее, кед би тераз ту була Смилька, лєгко бизме преверели. НИНА: Та, яка допита Смилька. Ровно бега за нами як муха без глави. Наисце є допита. МАША: Правда. Хториш дзень, знаш, кед ши положела до власох нови чат, такой ютредзень и Смилька себе припла таки исти чат. НИНА: Гей, замерковала сом. Секира ме и, єдноставно, нє сцем ю до нашого дружтва. МАША: И мнє завадза же нам нєпреривно досадзує. Паметаш як такой на идуцей годзини пришла за нами на хор. НИНА: Точно. Прето ми два и престали ходзиц на хор. МАША: А, задумай, учителька нам гварела же нє маме слух! Страшно! НИНА: И прето Смильку нє подношим! А паметаш кед ми два пошли на годзину анґлийского язика, а вона, понеже нє мала динари, нє пошла за нами. Прето нє почала з нами ходзиц анї на годзини виолини... Дай най опатрим твой задаток... (опатра теку). Наисце ши нє виробела добре. МАША: Я ци гварела же задаток випатра нє точни... Гайде, зроб ти кед ши така мудра... НИНА: Ага, кед бим сцела, я би виробела, алє ше ми нє сцело. Патрела сом сериї... Знаш кельо их єст на телевизиї, а я най робим домашнї? МАША: Алє, учителька гварела же будзе оценьовац. НИНА: Вона лєм так гутори и страши нас. МАША: Нє страши, наисце наглашела... Пать, идзе Смилька! Опитаме ше єй чи можеме од нєй преписац? НИНА: Нїзач! Будземе єй длужни цали живот. Знаш кед нам пред трома мешацами помогла, та учителька одкрила же зме преписали од Смильки, и вец зме були покарани. Лєм ми два.

МАША: Вец достанєме єдинки! Ниа, приходзи. СМИЛЬКА: Здраво, пайташки! Цо робице? Виробели сце домашнї, бо учителька гварела же будзе препатрац и давац опомнуца кому нє будзе точне. МАША: А тебе сиґурно шицко точне! НИНА: Анї сом нє думала иншак, бо ти штреберка. СМИЛЬКА: Нє знам чи точне чи нє, алє сом задаток виробела дома. Сцеце най шицки три превериме? (Винїма з ташки теку.) МАША: Мнє ше видзи же мой задаток нє точни. СМИЛЬКА: И мнє ше так видзи (опатра). Га гей, тото число ши погришно преписала зоз табли и прето ци резултат нє точни. Тото лєгко ришиц. НИНА: Тебе випатра шицко лєгко ришиц, кед ши наймудрейша у класи. Прето ши рушела за нами на хор, прето нє мушиш ходзиц анї на анґлийски, анї на годзини виолини, прето ци нїхто нє муши помагац ришовац задатки з математики... СМИЛЬКА: Чи у тим проблем? Учителька ме поволала на хор и гварела же мам совершени слух, а ище гварела и же ви нє сцеце вецей шпивац у хору, алє нє важне. А на анґлийски нє ходзим, бо патрим странски филми, та так учим язик. На годзини виолини нє ходзим прето же мой оцец грає у оркестру, та ме дома учи грац. НИНА: Ниа, видзиш яка ше правиш важна... и кед даєдна з нас ма нови чат, такой и ти мушиш мац таки исти у власох. СМИЛЬКА: Та, яки чат! Нина ми го купела на вашаре, та сом го пре ню положела до власох. Сцеце най вам помогнєм ришиц тот задаток, а ви мнє помогнєце научиц правиц гвизду на физичним? Видзела сом же одлично правице гвизду! МАША: Кед так, вец приставаме най нам помогнєш. Цо ти думаш, Нино? НИНА: И я приставам. Поука: У дзецинским швеце, а то початок за швет одроснутих, мушиме мерковац як ше справуєме єдни ґу другим. Зоз кнїжки „Драмочки о бонтону”


БРАТНЯЦИ МИХАЙЛО КОВАЧ

М

ижов оцец землєдїлєц, а Миронов службенїк. Мижо и Мирон братняци, бо їх оцове власни браца. Дакеди и Миронов оцец жил на валалє, алє кед виучел школи, прешол до варошу, та тераз лєм так од часу єдни до других на госцину ходза. Мирон ше нє народзел на валалє, та кед придзе до бачика на валал, вше дацо нове научи. Тиж так и з Мижом. У варошу и хижи иншаки, и людзох тельо єст, же єдни других нє познаю, та и вон вше дацо нове видзи и научи. Нє чудо, прето же обидвоме лєдво чекаю кеди їх оцове надумаю єден до другого на госцину. Та нє лєм же ше вони як братняци любя и почитую, алє Мижо Миронового оца люби як и власного оца, як свойого. А тиж так и Мирон люби Мижового оца як свойого власного. Кед Мирон придзе на валал, Мижов оцец, бачи Емил, ше такой розкричи: – Нолє, андьо, найдз там даяки стари шмати! Пришли варощанє, та наютре пойдземе гной вожиц. Най видза панове як то чежко до колача дойсц. Мирон ище нє розуми же яки ту вязи єст зоз гнойом и колачом, алє анї ше нє злєкнул од бачикового кричаня. Вон зна же го бачи одвеже и на польо, и до млїну и на цеглярню. Мижо, заш, люби до варошу пойсц, бо Миронов оцец, бачи Кирил, цихи чловек, вше нашмеяни и вше пре цошка застарани. Вше є у бриґи чи хлапци маю цо єсц, чи маю пенєжи за биоскоп и за циркус. Кед ше найдзе дома, вон часто ма обичай повторйовац свою поуку: – Любце ше вше, як ше тераз любице! Нєт горше як кед ше браца вадза и нєнавидза! Нєт горше! Озда праве прето же їм оцове крашнє жили, же ше вони двоме у дзецинстве любели, вони остали у тей любови и кед одросли и кед до школох почали ходзиц. Зиду ше так вєдно, та ше почню здогадовац як перши раз Мижо пришол на госцину до варошу або як перши раз Мирон дознал же малим качатом може буц и кура мац. А було то и шмишне дакус... Пришол так першираз Мижо до варошу, та почина бешеду з братняком: – Миронє, я ту уж два днї на госцини, а ище сом анї єден коч нє видзел на улїци! – А цо же ши видзел кед ши коч анї єден нє видзел? – Видзел сом вельо авта, видзел сом камиони, автобуси, алє кочи я нє видзел.

– Ти, дурни, ша тоти авта ми воламе кочи... – У нас ше гевто вола коч цо конї цагаю, а дзе же тим вашим кочом конї? – И нашо кочи цагаю конї, алє вони нука у моторе замкнути, та их нє видно, алє их зато чуц кед цагаю коч и робя: тр-тр-тр-трррр... Нє вериш? Мижо ше задумал, а вец варел: – Заш лєм то нє таки конї як нашо. Нашо кед цагаю дацо чежке, та робя: прд-прд-прд... Тераз то шмишне обидвом, алє теди кед водзели тоту бешеду, анї єден ше нє шмеял. Нє шмеяли ше анї на тоту цо ю водзел Мирон кед ше врацел з валалу и приповедал учительки же цо вон видзел и научел у валалє. – Но, Миронє, кед ши бул на валалє, поведз нам цо ши там видзел. – Я кед бул на валалє, та сом видзел єдну краву... – А тота крава млєка дава! – пробовал ше хтошка од пайташох уруциц до бешеди котру тераз водзел Мирон з учительку. – Нє правда! Нє правда! Учителько, нє правда же крава дава млєко. Вона ма на бруху таке як, як... чопики. Та кед андя сце вжац млєка, вона пойдзе ґу крави, та лєм одкруци тоти чопики и млєко саме чури до єдного каблїка... – И цо же ши ище видзел у бачика на валалє? – шмеє ше учителька. – Видзел сом вшелїячину, алє ше ми найбаржей пачели мали качата як швидко плївали по води. – Но, добре, а знаш як ше вола мац тих качатох? – Знам, учителько, мац тих качатох вола ше – квока! Мирон теди нє знал же прецо ше цала класа шмеяла.


МАЯ БЕЛЕҐИШАНИН

АЛЕКСОВ ВИБОР Алекса ма вельо трактори, у рижних фарбох тоти трактори: белави, червени, жовти, желєни... Векши, менши, цифровани, на тепиху паркирани. А хтошка ше пита: хтори трактор Алекса найволї и хтори часто у думкох гонї – червени, жовти, желєни, белави... И Алекса гварел по своїм: „Шицки ми красни, алє найволїм тот вонка, бо вон – прави”. Прешпивала М. Римар

ТОДЕ НИКОЛЕТИЧ

ПЕС У ЦМОТИ Кед цмота галаво рознєє писки сцека од нєй аж и лєс од цмоти ше скриваю шицки лєм нїяк нє шме пес Цалу ноц у цмоти очи будни муша буц сам у мертвей цихосци наисце чежко пес буц Нїхто нє може розумиц яки живот псовски нє шмеш задримац бо чуваш дом ґаздовски А кед случайно вноци заблука нєволани госц за шмелосц и самотносц чека це обична косц Прешпивала М. Римар


ПОПОЛАДНЬОВЕ ОСЛУХОВАНЄ

ВЕСНА ВИДОЄВИЧ ҐАЙОВИЧ

Н

є любел сом пополадню спац, алє мац була упарта. Од того дзеци рошню, гуторела ми. Я ше лєм правел же шпим, а ослуховал сом гласи, звуки, шушканя. Док сом мирно лєжал на посцелї, дома и вонка ше вше дацо интересантне случовало. Докричовали ше сушеди прейґ плота лєбо гвижджал витор, дуркал диждж, пищал чайнїк, гурчал млїнчок за кафу, дуркала шиваца машина, мац черкала зоз судзину док помивала у ванґлочки. Потим сом чул як шкрипя дзверка и фийовки на нашим креденцу. Грал радио. Крашнє чуєм як бреше сушедов пес: Гав, гав, гав! Знам як бреше кед є гладни; кед оганя дачию мачку лєбо радошнє бреше кед му мой пайташ Йоца принєше косц и валя ше з нїм по трави. Наш кандур Боривоє ридко мявчи. По цалим дню ше вилєгує на слунку, алє теди му дїдо случайно станул на хвост. – Мяу, мяуууу! – чуц було по нєбо. Дїдо часто правел галайк. Лєм ослухуєм и оталь, зоз хижи, точно знам цо роби. Вивраца ствари, бо глєда свойо окуляри хтори му найскорей на верх носа. Мало-мало та дацо розбиє: Трас! Бум! Дум! Кед слуха висти, отвори радио кельо може, чуц и у сушедней улїци. Теди мац улєци з кухнї и з дзверох скричи: Цихо, дзеци шпя! И кед нїч нє роби, знам дзе є, по кашляню. Кх, кх, кх! Случи ше и же кихнє нарату: гапчихаааа! Вчера сом пол годзини оганял вельку муху зоз желєнима кридлами. Ззз, зу, зу – лєцела по хижи

КРАСНЕ СПРАВОВАНЄ

и секирала ме. Секира ме и шестра кед за хижу дурка з лабду: туп, туп, туп! Вона ходзи до школи, та нє муши спац по полудзенку. Праве сом ше зачирел до радосного чвиринканя ластовкох хтори под нашу стреху маю гнїздо, кед сом учул якуш нєзвичайну музику. Шкрипаци, високи тони парали уха. Хтошка на гушлї пробовал одграц познату мелодию, алє тото гранє баржей здабало на шкрипанє чи пилєнє древа. Такой сом дознал. До двора баби Дари пришли госци. Єй унука Милица ходзи до музичней школи, та муши кажди дзень вежбац. Тераз пополадньове спанє постало интересантнєйше. Слухам шкрипанє гушлї и напредок знам дзе знова погриши. А вец сом того септембра почал ходзиц до школи. Мац ме вецей нє примушує пополадню спац, алє ми нєдостава пополадньове ослухованє. Преложела М. Римар

СТЕВАН БЕЛЯНСКИ

„Красне справованє наклада – гвари ми мац –

же кед дакого волаш на телефон, перше повеш свойо мено, поздравкаш, питаш ше чи ши достал добре число, а вец замодлїш най поволаю особу зоз хтору сцеш побешедовац”. Нажаль, як и велї збунєни и першираз залюбени хлапци, анї я нє обрацал увагу на тото важне правило бон-тону, односно, красного справованя, прето сом мал вельки проблеми зоз мацеру моєй товаришки М. Я лєм обрацел телефонске число и гварел: „Дайце ми Єлку”. Вец ше мац (вони звичайно перши дзвигаю слухалку) хто зна чия, вироятно зачудовала, застала и була барз нагнївана. Перше прето же нєпознати леґиньчок (я) телефонує на 22 годзин и 36 минути, же їх дзивки мено Буба, а нє Єлка, и на концу прето же поспана пробовала препознац глас особи хтора ше позно вечар з ню оначи. Пре любовни бриґи хтори ме трапели, мушел сом ше добре концентровац и конєчно обрациц праве телефонске число, алє тото тирвало барз длуго, бо ше ми руки тресли кед бим подумал на М. и нїґда сом нє могол прициснуц прави числа. Место 61161116, прицискал сом шицки други можлїви комбинациї, як, наприклад: 16116611, 66111166, 11166611 итд. Моя нєсудзена М. ше у медзичаше залюбела до єдного Салета, алє я, за потїху, голєм научел єдно правило красного справованя.


НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО БОГ Иснує лєм єден Бог, створитель нєба и жеми. Вон чисти дух. Нє ма цело. Бог вични, бо вше бул и будзе. Вон нє ма початок и нїґда нє будзе мац конца. Вон нєпременлїви, вше є єднаки. Бог вшадзи присутни, виполнює цалу вселену. Шицко зна, бо є вшадзи. Нїч од нього нє мож скриц. Бог всемогущи. Управя зоз шицким пре свою славу и пре добро створеньох. Нїч ше на швеце нє збува без його волї и його дошлєбодзеня. Исус нас прешвечує же анї власа нє спаднє з глави без волї Оца Нєбесного. Бог у шицким совершени. Вон безконєчно силни, мудри, добри, милосердни и справедлїви. За добри дїла наградзує, а за зли – каре.

ПРЕСВЯТА ТРОЙЦА У Богу три окремни особи: Оцец, Син и Святи Дух. То нє троме богове, алє три особи у єдним Богу. Шицки три особи маю исти совершенства, бо маю єдну Божу природу. Шицки три особи єднак добри, силни и милосердни. Вони ше медзи собу розликую лєм по тим же су розлични особи. Бог Оцец нє виходзи од нїкого, Бог Син ше од вика народзує од Оца, а Святи Дух од вика виходзи од Оца и Сина як зоз єдного жридла, єдного принципа.

Зоз кнїжки „Наша християнска вира и живот” о. Романа Миза

О МОЛИТВИ Медзи християнскима обовязками и молитва. Цо то молитва? То славенє Господа Бога, дзвиганє шерца и души ґу Господу Богу, розгварянє зоз Господом Богом. Модлїц ше можеме зоз устами и зоз думками. Зоз устами ше модлїме кед вигваряме даяку молитву, а зоз думками, кед шерцо и душу дзвигаме ґу Богу, а при тим зоз устами нїч нє вигваряме. Модлїц ше треба помали, думаюци на тото цо вигваряме зоз устами. Найкрасша молитва то Оченаш, хтору нас научел модлїц сам Исус Христос. – Кеди ше треба модлїц? Модлїц ше треба рано и вечар, и частейше през дзень подумац на Бога. – Як длуго ше треба модлїц? Модлїц ше треба голєм дзешец минути кажди дзень. Дзень и ноц вєдно маю 1440 минути. Богу 5 минути рано и 5 минути вечар! Чи то вельо? Нє, наисце нє вельо!

ГВАРЕЛИ О ЛЮБОВИ ИСУС ДАРЕМНО УМАР КЕД ЗМЕ ОД НЬОГО НЄ НАУЧЕЛИ ЖЕ У НАШИМ ЖИВОЦЕ МУШИ ПАНОВАЦ ВИЧНИ ЗАКОН ЛЮБОВИ. Махатма Ґанди

ЛЮБИМЕ БОГА НЄ ПРЕ ТОТО ЦО НАМ ДАВА, АЛЄ ПРЕ ТОТО ЦО ШЕ УДОСТОЇ ПРИЯЦ ОД НАС. Мац Тереза зоз Калкути


НАТАЛИЯ КОЛЄСАР

ВЄШЕНЇ

Ластовки и ґовлї уж пошли гет, бо за нїх дома през жиму билу єдзеня нєт. Кед єшень придзе, мушки ше крию, а жаби, гади у жеми себе дзири вирию. А тоти птици цо зарно єдза сити през жиму у своїм доме, на древе шедза.


ШТЕФАН ЧАКАН

ЛЄСОВ ДОХТОР И СТРАКА Понагляюци з древа на древо, лєсов дохтор моц но дуркал по конарох и з грубим писком виберал червоточ спод скори. Анї на хвильку нє одпочивал, бо у лєше єст вельо хори древа. Обачела го хвосцата страка, та му любезно гварела: – Патрим на це як понагляш з древа на древо, як моцно дуркаш по конарох и стеблох, вредни ши як и я! И я нє мам часу на єдним месце шедзиц. И я нє лєнствуєм у хладку на конаре! – Маш право, страко, обидвойо нє мируєме у лєше, лєм я глєдам и виберам червоточ спод скори, а ти глєдаш цудзи гнїзда з вайцами, и ту ше дакус розликуєме.

ЯКИМ ОЛЕЯР

ЛЄСОВО ДОХТОРЕ У лєше ше чує як кед дахто кує: тик-так, тики-таки-так, хтошка дава знак. По високих дубох, у червених чубох, лєсово дохторе лїча древо хоре.


КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.

У ОКТОБРУ СЛАВИМЕ 1. Нови рок 2. Дзецински тидзень 3. Вельку ноц

У ОКТОБРУ ОБЛЄКАМЕ 1. Якни 2. Хустки 3. Рекельчата

У ОКТОБРУ ОБЕРАМЕ 1. Грозно 2. Космачки 3. Банани

У ОКТОБРУ ПАДА 1 Шнїг 2. Кайси 3. Диждж


Адрияна Штранґар, 6 роки Руски Керестур

Стефан Арва, 6 роки Руски Керестур

Даниєла Ґайдош, 7 роки Коцур Алекса Колошняї, 6 роки Руски Керестур

Надя Ґайдош, 7 роки Коцур

Матей Сакач, 6 роки Коцур


Преширйованє приповедки

ПАКЕЦИК Кристина Сопка, III, Руски Керестур

ДОЖИЦЕ ВЛЄЦЕ

Прешлого лєта сом мал интересантни дожица. Єдно ше видвоєло, а то було мойо путованє до Звєрини. У тим валалє ше народзел мой дїдо Боґдан. Звєрина ше находзи у Босни и Герцеґовини. Тот предїл каменїсти и оброснути зоз черяками. Нєт вельо древа, алє воздух чисти и швижи. Велї людзе ше отамаль виселєли, алє даєдни и остали там жиц. Кед сом пошол до Звєрини и нашол дїдову хижу, мал сом чувство же сом дома. Подписал сом ше на камень у тей хижи. Кумово нас одвердли до варошу хтори ше вола Требинє. През тото прекрасне населєнє чече рика Требишнїца. Нашо кумово биваю у Билечи, та зме вихасновали нагоду пойсц и на познате туристичне место Билечке озеро. Тото путованє ше ми барз пачело и наздавам ше же и шлїдуюцого року пойдзем до Звєрини. Иван Молнар, IV, Дюрдьов

Николина Кошарко, II, Вербас

Мижо ишол зоз школи дому. Опрез нього ишли два дзивчата, Марча и Меланка. Вони у драже нашли пакецик. Подзвигли го, закукли до ньго и цошка ше радзели... Потим рушели до другей улїчки. Мижа барз интересовало цо потим було. Дзивчата шацовали пакецик. На нїм була залїпена цидулка на хторей писало мено улїчки и число хижи. Там бивала їх пайташка. Рушели ше ґу єй хижи. Марча на пакецику обачела дзирку. Закукла до нєй и видзела же ше нука цошка кормаца. Почали бежац же би цо скорей однєсли пакецик. Нашли хижу своєй пайташки. Застановели ше. Чули плач. Забренкали на капурки. Вишла їх пайташка Фебронка. Була жалосна. Випоносовала ше же чекала поштара. Вон пришол, алє єй нє принєсол дарунок хтори чекала. Страцел го. Меланка и Марча указали Фебронки пакецик. Питали ше чи тото чекала. Вона ше барз обрадовала и такой отворела пакецик. Тот, тот дарунок вона чекала. У нїм було мале, шумне щенятко. Шицки три ше радовали. Мижо бул за углом. Провадзел дзивчата и патрел цо зробя з пакециком. Бул щешлїви кед видзел же го нє вжали себе, алє го врацели кому бул наменєни – Фебронки. София Симунович, III Руски Керестур


Андєла Миклош, VI, Вербас

МОЙ ДЇДО Мойому дїдови мено Владо. Ма штерацец осем роки. Його очи кафово, власи шиви, и ма браду. Од шицких фарбох найволї шиву. Високи є и моцни. Люби шицко єсц. Роби у тапетарскей роботнї. Там прави мебель. Кед дїдо ма часу и кед зме вєдно, бавиме ше и франтуєме. Часто ми купує цо надумам. Я мойого дїда барз любим, а и вон мнє люби. Луция Бульчик, III, Руски Керестур

ДЇДО НАМ ПРИПОВЕДА Мойому дїдови мено Янко. Вон ма шейдзешат седем роки. Тераз є пензионер. Док нє бул у пензиї, робел у керестурским ресторану и у даєдних карчмох дзе вислуговал госцох. Окрем тей роботи, дїдо робел и на полю. Кед бул младши, любел бавиц рукомет. Од кеди є у пензиї, ма вецей шлєбодного часу и за себе, и за свойо унучата. Люби нам приповедац о тим як ше дараз жило. Ми дзечнє слухаме дїдово интересантни приповедки. Яна Сивч, III Руски Керестур

Тони Орос, III, Руски Керестур

ЛЄТНЇ ЗАПОР Нїґда сом нє бул вонка кед лєтнї запор, алє сом ше през облак припатрал кед ше одразу злял диждж. Єдного лєтнього рана мац порихтала фриштик, та зме вонка єдли. Нїч нє указовало же будзе запор. Док тирвал фриштик, ми ше дружели. Одразу почал дуц витрик, а на нєбе ше зявели хмари. Зоз улїчки ше дзвигнул прах и я ше барз злєкнул. Грушки у дворе почали одпадовац з древа, а ми шедзели под нїм. Мац ме зґрабела и унєсла ме до хижи. Пошол сом ґу облаку у своєй хижи и патрел сом през облак цо ше случує. Видзел сом як грушки и далєй падаю вшадзи, та и на стол, и як розбиваю танєри. Витор котулял по бетону на дворе пластични карсцелї и дрилял их аж по капуру. Було рано, а од чарних хмарох випатрало як кед би була ноц. Падал моцни диждж. У дворе було вельо води. Витор поламал мамово квеце, а оламал и конари на древох. Були зме жалосни же нам лєтнї запор порозбивал танєри, поламал квеце, а оцец бул радосни же шицки грушки такой пойду до палєнки. Так я през облак видзел моцни лєтнї запор. Ваня Роман, IV, Дюрдьов


НАША УЛЇЦА Улїца у хторей бивам вола ше Владимира Назора. Старши людзе ю волаю Циґлашор. У нєй понаправяни вельо красни, нови хижи, алє єст и стари у хторих людзе давно жили. У даєдних хижох тераз нїхто нє бива. На нашим боку рошнє трава, а на другим боку викопани глїбоки ярки. Опрез хижох насадзене квеце, ядловци и други файти древа. Маме нову калдерму по хторей преходза авта, камиони, трактори, комбайни и баґери. По драже часто блукаю пси чийо ґаздове их одруцели. Кед цепло, вонка єст вельо дзеци хтори ше вєдно бавя. Вечар нам шветла на високих бандерох ошвицую улїцу. Мнє моя улїчка найкрасша, бо ше мам зоз ким бавиц. Неманя Будински, IV, Руски Керестур

МОЙО ЖАДАНЄ Я би любел, док одрошнєм, буц кошаркаш. Тренирам кошарку, бо ше ми тот спорт барз пачи. Дома мам и кош и лабду, та дакеди и сам вежбам, а приходза до нас и пайташе и вєдно бавиме кошарку. Бавим и у школи, на тренинґох, на полиґону. Барз любим ходзиц на тренинґи. Дараз бавим и зоз мою мацеру. Думам же сом уж досц добре звладал тот спорт. На тренинґох дакеди победзиме, а дакеди страциме. Знам же мушим ище длуго сцерпезлїво вежбац же би ше ми жаданє виполнєло. Дараз бавим бависко котре ше вола вируцованє. Подобне є як кошарка, алє у тим бависку шицки станєме до колони, та руцаме лабду до кошу. Кед перши нє поцилює, а други лабду уруци, теди перши бавяц страцел, та є вируцени, и так док нє останє лєм єден бавяч. Вон побиднїк. Любел бим же би ше ми вельке жаданє виполнєло. Стефан Ґнип, IV, Дюрдьов

Оленка Контра, III, Вербас

МАЧИЧКА ШЕ ОКУПАЛА Мачки нє любя воду та ю керую. А наша мачичка мала лабки поумивац надумала. – Умиєм перше єдну лабку, вец другу, трецу и штварту, а вец ше одпочинєм у хладку. А кед спущела ногу до рички, цо ше случело нашей мачички? Пошлїсла ше, та ше цала у жимней води окупала! Та там стука, кормаца ше. Як же тераз висц зоз води? И з хвосциком, и з ножками якошик ше вицагла, та ше од тей води аж гет поцагла. Нє будзе ше вецей мачкац бо ше годна заш окупац.

Иван Будински, III, Руски Керестур

Уна Шеремет, V, Шид


ПРИЯТЕЛЄ ДЗЕЦОХ СЕРБИЇ

ДЗЕНЬ ЕВРОПСКИХ ЯЗИКОХ У Основней школи „Петефи бриґада” у Кули школяре зоз наставнїцами уж традицийно, каждого року означую Европски дзень язикох. Так и того року, 26. септембра у школскей єдальнї отримана пригодна програма на хторей участвовали 35-еро школяре. Вони рецитовали и шпивали на своїх мацеринских язикох, як и на странских язикох хтори уча у школи: на сербским, мадярским, руским, українским, анґлийским, нємецким и французким язику. Школяре хтори ходза на годзини руского язика як виборного предмету, Минеа Тадич зоз пиятей, и Никша Йоксович зоз шестей класи вєдно рецитовали писню писателя Михайла Ковача „Слунечко и дзивче”, а пририхтала их наставнїца Тамара Хома. М. Стрибер

Школяре у руских оддзелєньох першей класи у школох у Руским Керестуре, Коцуре и Дюрдьове каждого року у октобру од Националного совиту Руснацох доставаю на дарунок Привитну писню за першокласнїкох и бедж по руски. Тоти дарунки наймладшим школярох пририхтує здруженє Приятелї дзецох Сербиї (ПДС). То добродзечна и нєпрофитна орґанизация цивилного дружтва у Беоґрадзе, основана 1990. року. Занїма ше зоз стараньом о дзецох и защиту правох дзецох. Роби зоз дзецми там дзе вони жию: у школох, предшколских установох, месних заєднїцох и општинох. Ма свойо орґанизациї у шицких крайох Сербиї. Орґанизацию на добродзечней основи творя родичи, учителє, наставнїци и велї фаховци хтори ше занїмаю з дзецми. Циль Приятельох дзецох Сербиї доприношиц промоциї и витворйованю правох дзецох и обезпечованю условийох за безпечне, креативне и щешлїве дзецинство. Привитни писнї и беджи ше друкує и за школярох першей класи хтори порядну наставу маю на мацеринским сербским, словацким, румунским, мадярским лєбо ромским язику, а доставаю их, уж традицийно, у октобру, у рамикох означованя Дзецинского тижня.


ДЗЕЦИНСКИ ТИДЗЕНЬ

Дзецински тидзень национална манифестация хтора ма длугу и богату традицию. На наших просторох означує ше од 1934. року. На предкладанє орґанизациї „Приятелє дзецох Сербиї” зоз Законом о дружтвеним стараню о дзецох, Дзецински тидзень уведзени 1987. року и од теди, каждого року перши тидзень у октобру пошвецени дзецом. Того року дзеци свой тидзень маю од 7. по 13. октобер. Дзецинскому тижню ше найбаржей радую дзеци, алє то нагода старшим нє лєм же би ше з боку припатрали на розбавени дзеци, алє и же би бешедовали и намагали ше обезпечиц ище лєпши условия за витворйованє правох дзецка на живот у фамелиї. Циль тей манифестациї афирмованє товаришства, розличносцох, пестованя дзецинскей творчосци, уважованє индивидуалносци каждого дзецка и його потребох за бавеньом, креативносцу и творчосцу. Шветови лєбо Медзинародни дзень дзецка означує ше 20. новембра. Установени є на Ґенералней скупштини Зєдинєних нацийох 1954. року.


БЛИХИ – Паночко, модлїм вас, идзце далєй одо мнє з тим псом! Чувствуєм як по мнє скакаю блихи! – кричи чловек на дзивку хтора стої коло нього и трима пшичка на ременьчку. – Гайде, Пифку, идзме оталь, бо тот бачи ма блихи – гвари дзивка свойому малому любимцови. САРДИНИ Мац за вечеру положела на стол конзерву сардини, та нагваря дзивче: – Голєм покоштуй, та увидзиш яке барз добре, а и здраве єдзенє. З тима малима рибками ше кармя вельки риби. – А як вони у морю отвераю конзерви? – пита ше дзивче.

ЯК РОЗМУТЬКАЦ Иґор у апатики купує свойому дїдови лїки. – Ту ци сируп, алє нє забудз пред тим як даш дїдови най попиє єдну ложичку того сирупу, добре го розмутькай – гвари апатикарка хлапцови. – Алє, панї апатикарко, як розмутькац дїда, кед вон два раз висши одо мнє, и ма сто три кили. Ище ме набиє кед го попробуєм мутькац! – збунєни Иґор.

ЛАВИРИНТ Найдз точну драгу по хторей одведзеш Иринку ґу Даринки.

ЄДНАКИ ЛЇСЦА

Заокруж два цалком єднаки лїсца.


ОФАРБ ПОЛЯ

Офарб поля зоз задатима фарбами провадзаци числа.

РОЗЛИКИ

На сликох А и Б найдз 7 розлики.


У НАШИМ ДВОРЕ За октоберске число „Заградки” до Редакциї сцигли лєм 44 литературни и подобово роботи од вредних сотруднїкох зоз трох школох. Руски Керестур: София Симунович, Валентина (В) Гарди, Валентина (З) Гарди, Мая Надь, Луция Бульчик, Яна Сивч, Ксения Катрина, Тони Орос, Тадей Виславски, Звонимир Мудри, Патрик Варґа, Исак Новта (III). Вєдно 16 роботи. Дюрдьов: Елеонора Винаї, Давид Такач, Никола Йованов, Ваня Роман, Иван Молнар, Арсен Станкович, Стефан Ґнип (IV). Вєдно 15 роботи. Коцур: Емилия Уйфалуши, Юлияна Бесерминї, Петар Штефанко, Михаел Дротар и єден малюнок нє Вєдно 9 роботи. Нови Сад: Ена Вицкович (III); Кристина Ковач. Ана Митошевич (IV). Вєдно 4 роботи.

Ми дома маме два двори. У першим дворе маме траву, терасу и мачки. Мено им Белка и Ґарфилд. Опрез хижи рошнє бреза и заградка з квецом. Дїдо ма и свой мигель у хторим поскладани алат, ма сушарню и шопу у хторей стої трактор и ище койцо за роботу. У першим дворе ми дїдо направел хижку у хторей ше часто бавим. З дїдом зме видумали и мено тей хижки. Наволали зме ю Салаш, бо при нєй направена и студня, стреха, стол и лавки. На хижки дїдо направел и малу терасу и на нєй лавочку. У хижки столїк, бависка и заглавки. Влєце сом ше зоз пайташом Урошом часто бавела на Салашу. У другим дворе маме три пси и єдно щенє, вельо кури, когути, квоки и курчатка. Псом мено Лела, Фифи и Блека, хтора окоцела щенятко Пуфницу. У тим дворе маме и чардак у хторим стої жито и цибуля. Коло двора нам заграда. Любим обидва двори, бо у каждим єст вельо красного и интересантного. Елеонора Винаї, IV, Дюрдьов

РОБОТНЯ ЗА ДЗЕЦИ У НОВИМ САДЗЕ У Заводу за културу войводянских Руснацох у Новим Садзе отримани уж вельо креативни роботнї за наймладши и за дакус старши дзеци. Понеже цали 2019. рок у знаку означованя 100рочнїци од снованя Руского народного просвитного дружтва, а шицки програми по тераз орґанизовани за старших, Завод за културу внєдзелю, 22. септембра пририхтал єдну програму примерану дзецом предшколского и школского возросту. Тота, за нашу националну заєднїцу важна подїя хтора була барз давно, пред сто рока-

ми, нашим наймладшим далєка и цалком нєпозната. Як им ю приблїжиц? През бависко. Кед ше бавя, дзеци розумя єдни других, а розумя и старших. Директорка Заводу за културу войводянских Руснацох Анамария Ранкович у даскелїх виреченьох, на розумлїви и интересантни способ виприповедала дзецом о тим як Руснаци теди давно надумали основац Руске народне просвитне дружтво и як на кочох длуго путовали зоз Руского Керестура, Коцура, Дюрдьова и других местох аж до Нового Саду на важну схадзку. После крадучкей бешеди наймладши зоз професорку Наташу Колєсарову правели мурови календар на хторим бул зоз червеним (так як ше у календарох означує швета) написани датум – 2. юлий, дзень кед отримана Сновательна схадзка РНПД, а потим почала найкреативнєйша часц роботнї. Дзеци правели зоз пластелину куфрики и найнєобходнєйши ствари хтори ше бере кед ше даґдзе путує: фляшку з воду, даяку шматку, мисочку, погар. У роботнї було и папери за рисованє, фломастери, лїпкача, було и лабдочки, а найвецей було сцелосци за друженє през бавенє. Р-р


РАЙСКА ПТИЦА Пред 80 роками познати австралийски орнитолоґ (птичар), шветови путнїк залюбени до природних красотох, Фред Шо Меєр у пралєсох Папуа Новей Ґвинеї обачел припаднїцу фамелиї райских птицох хтора ма найдлугши хвост од шицких птицох на швеце. Три раз є длугши як цале цело тей прекрасней птици. Кед лєци, єй хвост випатра як шлїд хтори за собу охабя млазни авион. Белавожелєне пирє главна причина загроженосци тей птици. Треба єй вельо часу док ше з тим длугоким хвостом нє „витарга” зоз густих конарох и нє вимкнє нєприятельови. Райска птица найволї єсц тропску овоц и инсекти. Силуета тей, найкрасшей птици на швеце, находзи ше и на гербу, и на застави Папуа Новей Ґвинеї.

ФАРАОНОВО ЗЛАТО Найвекше одкрице познатого анґлийского археолоґа и єгиптолоґа Хауарда Картера, хтори викоповал кральовски крипти у Штреднїм Єгипту, то Тутанкамонова крипта у Долїни кральох. Картер ю одкрил 4. новембра 1922. року. Бул перши хтори вошол до тей крипти 3000 роки потим як до нєй поховани єгипетски фараон. Сензация ше розширела по цалим швеце, а понеже пренаходзач пошвидко потим умар, толковало ше же то „фараонова клятва”, бо знємирел фараонов вични сон. Крипта була виполнєна з вельким количеством злата, а лєм мертвена маска зоз чистого злата була чежка 11 килограми. Тутанкамоново благо ше чува у єгипетским музею у Каїру, змесцене у дванац просторийох. Тутанкамон бул дзевецрочни хлапец кед почал владац, а умар на нєполни двацец роки. У єгипетскей историї нє бул медзи важнєйшима кралями, та о тим хлапцови/фараонови єст барз мало писани податки.

ЛЇСКОВЕЦ ДРЕВО ЗНАНЯ Лїсковцово древо ше першираз спомина у китайских рукописох ище 2838. року. Садзело ше го коло Чарного моря, у обласци нєшкайшей Турскей, хтора тераз найвекши вивожнїк лїсковцох. У народних вереньох Сербох и Старих Славянох лїсковец древо знаня, и святе древо, а народ го даґдзе вола и „божа шестра”. Може жиц и 200 роки. Дараз пчоларе плєтли кошнїци зоз лїсковцового пруца, а з того древа ше правело и колїски. Тото лїсцопадне древо квитнє у фебруару и на початку марца, а плоди зрею и опадую у авґусту и септембру. Лїсковец барз богати зоз витамином Б, а ма и витамини А и Е, як и вельо минерали. Озда прето анї єден родзени дзень, свадзба або Кирбай нє може прейсц без лїсковцовей торти. Кед маце двор, заграду лєбо польо, посадзце голєм єдно лїсковцово древко, та кед почнє родзиц, будзеце мац свою здраву овоц хтору ше хаснує и у народней медицини. Пририхтала Р. Ґикич Петрович


Кристина Ковач, IV, Нови Сад

Сара Боцка, V, Руски Керестур

Матия Макша, II, Коцур

Тамара Салонтаї, II, Коцур Мария Сакач, II, Коцур

Profile for Casopis Zahradka

Заградка 10 - 2019  

Заградка 10 - 2019  

Advertisement