РОК LXХII • ЧИСЛО 8-9 • АВҐУСТ–СЕПТЕМБЕР • 2019 • ЦЕНА 100 ДИН

Щ е ш л ї в и п о ч а т о к ш к о л и!

ВИДОВДАНСКИ НАГРАДИ Шветочне додзельованє Видовданских наградох найуспишнєйшим школяром у новосадских основних и штреднїх школох було 27. юния на Петроварадинскей твердинї. Городоначальнїк Нового Саду, Милош Вучевич уручел 338 школяром основних и 448 школяром штреднїх школох хтори на републичних змаганьох освоєли перше (15.000 динари), друге (13.000 динари) лєбо треце место (11.000 динари). Наградзени и школяре хтори посцигли винїмково резултати европских и шветових змаганьох у спорту и уметносци. Медзи щешлївима добитнїками наградох були и школяре седмих и осмих класох хтори на Републичним змаганю з руского язика посцигли найлєпши успих, а то: Фиона Грубеня, Альоша Дюранїн, Иван Катона и Михаило Пап. М. Р.

ЗМАЙОВО ДЗЕЦИНСКИ БАВИСКА Зоз кладзеньом квеца на гроб Йована Йовановича Змая у Сримскей Каменїци и зоз додзельованьом припознаньох заслужним писательом у дворе Змайовей спомин-хижи почали 62. Змайово дзецински бависка. Од 3. по 9. юний того року у Змай Йововей улїци, у Католїцкей порти, у Дзецинским валалє у Сримскей Каменїци, у Културней станїци Едьшеґ, у Театрe младих, у городских основних школох и библиотекох отримани найрижнороднєйши програми за найменши, дакус векши и за вельки дзеци. На малей сцени у Католїцкей порти у програми „Под лїпами” представела ше и наша успишна рецитаторка Кристина Ковач, школярка штвартей класи ОШ „Светозар Маркович Тоза” у Новим Садзе, зоз писню Меланиї Римар „Мале и вельке дзивчатко”. Р-р

ДЗЕЦИ НА ПОДОБОВЕЙ КОЛОНИЇ У ҐОСПОДЇНЦОХ У ОШ „Жарко Зренянин” у Ґосподїнцох од 26. по 28. юлий отримана 15. Подобова колония „Стретнуце у Боднарова” и 18. Дзецинска колония. Внєдзелю на Колониї участвовали седемнацецеро дзеци зоз Нового Саду, Мошорину, Жаблю, Темерину, Дюрдьова, Бачкей Тополї, Нового Места и домашнї, ґосподїнски школяре. Дружтво за руски язик, литературу и културу учашнїком обезпечело шицок потребни материял за мальованє, та так и дзеци достали темпери, папери и, розуми ше, тему. На концу шицки учашнїки достали и Подзекованя. С. С.

^ASOPIS ZA DZECI

Г

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Bulevar o{lwbodzeny 81/VII 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “SAJNOS DOO”, Нови Сад YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci / odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

оч як ше нам у юнию видзело же септембер гет, гет далєко, вон ше заш лєм привлєкол. Ту є, а ту, у оводох и у школох и шицки школяре, вельки и мали. Даєдни ше барз, а даєдни дакус менєй зрадовали же почал нови школски рок, алє и єдни и други муша поряднє ходзиц до школи. Нє мож повесц же лєтнї одпочивок тирвал кратко, гоч знаме же би за бавенє требало буц вельо вецей шлєбодного часу. Гоч нє шицки були на морю, верим же ше шицки купали, чи у беґелю, чи у озеру, у рики лєбо у базену, а горучави були прави, та мож було и добре огориц. Лєм о красних дожицох на розпусту нїхто нїч нє написал анї нє нарисовал до „Заградки”. Будземе ми и того року сотрудзовац, чи нє? Лєбо маце даяки интереантни идеї правиц иншаки часопис? Предложце дацо нове, нови рубрики, теми о хторих бисце любели читац, а понеже Редакция планує видац и октоберске число „Заградки”, цо скорей пошлїце свойо литературни и подобово роботи, же би вашо боки нє остали празни. Предкладам два теми за писмени состави: Найкрасши дзень на розпусту и Перши раз сом видзел-а (чул-а, дожил-а). Вельо сцелосци, радосци и успиху у новим школским року жада вам ваша редакторка

ЗЛАТКО ВАСИЧ

НАЙВАЖНЄЙШЕ ЗАНЇМАНЄ Витайце, будуци пилоти, науковци, ґлумци, лїкаре, учителє, струнки балерини, уметнїци, спортисти, муляре. Витайце, схопни акробати, астрономи и читаче гвиздох, шивачки, чесни адвокати, будователє хижкох и гнїздох. Витайце, мили дзеци! Витайце у школи дзе чека знанє! Винчуєме! Постали сце школяре. То вам найважнєйше занїманє. Прешпивала Мелания Римар

На насловним боку: Стретнуце предшколских дзецох на Петроварадинскей твердинї (Фото: В. Вуячич)

РЕМЕСЛО ЗЛАТНЕ

Р

аз барз давно жил єден цар зоз жену. Мали єдно дзивче. Єдного лєтнього дня кед була велька горучава, цар гварел царици и дзивчецу: – Знаце цо я надумал? Дакус ше ошвижиц. Шеднїме до ладї и повожме ше по морю. Там вше крашнє. Плївала ладя по морю, а вони уживали, пооблєкани у ценких шматох. Кед одразу, задул моцни витор и буря однєсла ладю барз далєко, до нєпознатого краю. Накадзи ше морйо змирело, вони вишли зоз ладї и видзели же су у нєпознатей жеми и же ше нє знаю врациц дому. Пенєжи при себе нє мали, а анї нїяки документи, та цар нїкому нє сцел повесц хто вон, бо би му нїхто нє верел.

И у цудзей жеми ше мушело жиц, та цар пошол до єдного богача чувац крави, а жена варела и райбала. Так зарабяли за живот. Цар часто знал повесц: – Ей, кед бим виучел даяке ремесло, тераз бим нє мушел чувац цудзи крави. Жили вони так даскельо роки. Дзивче виросло. Постало красна дзивка. Мала длугоки чарни власи, аж по пас. Царов син зоз тей жеми тамаль преходзел, та кед видзел дзивку, барз ше му попачела. Пошол дому и гварел оцови и мацери же ше оженї зоз краварову дзивку. Родичи заслупли од чуда: – Цо з тобу? Чи ши ошалєл? Вжац краварову дзивку? Нїзач нас нє поганьб!

Принц лєм гварел: – Я свойо поведол! Лєбо ю, лєбо анї єдну другу! Кед цар и царица видзели же їх син другу дзивку нє сце, послали єдного везира най пове краварови же цар придзе питац його дзивку за свойого сина. Кравар ше питал везирови: – Яке ремесло зна царов син? Глашнїк му одвитовал: – Нацо царовому синови ремесло, кед вон ма шицко? Ремесло за худобнєйших, же би зоз того жили. Алє кравар ше нє дал збунїц: – Лєбо ремесло, лєбо нїч од спитованя и свадзби! Кед ше везир врацел и поведол цо му кравар гварел, цар ше барз нєсподзивал, бо думал же ше кравар обрадує же його дзивку сце спитац царов син. Тераз цар послал двох везирох ґу краварови. Кравар и им так исто одвитовал же принц нє достанє дзивку кед нє зна нїяке ремесло, бо ремесло знатне. Кед ше двом нє удало, цар послал трох везирох. Порученє було исте, алє исти бул и краваров одвит: – Нїч од женїдби, покля царов син нє виучи даяке ремесло, и принєше роботу цо зоз своїма руками направел. Кед ше везире врацели и гварели цо кравар сце, царов син пошол до варошу, та ходзел од роботнї до роботнї видзиц яки ремесла єст и цо як ше роби, а яку роботу му будзе найлєгчейше научиц. Видзело ше му же найлєгчейше плєсц з дикиню гасури. И такой почал учиц тото ремесло. О тидзень виплєтол єдну гасуру и пошол ґу краварови: – Я царов син, а тоту гасуру сом виплєтол зоз своїма руками. Кравал опатрел ручну роботу, та ше питал: – Кельо то вредзи? Царов син одвитовал: – Пейц динари. На тото му кравар гварел: – Га, зоз того би мож було жиц. Кед би я знал даяке ремесло, тераз бим нє мушел чувац люцки крави. Вец му шицко шором виприповедал, як ше рушели на ладї по морю, цо ше случело и як сцигли ту, и конєчно, же вон нє кравар, алє цар. Кед тото чули цар и царица, барз ше обрадовали же синови беру за жену царову, а нє краварову дзивку. Такой направели вельку свадзбу. Леґинь и дзивка ше повинчали. Вец цар дал дзивковим родичом нову ладю и людзох хтори познали морску драгу и помогли им щешлїво ше врациц до своєй жеми. Виприповедала Ана Войнич Кортмиш

ОБЛАЧОК ДО ШВЕТА ШЛЇЗКАЛЇЩЕ Вчера там на шлїзкалїщу яґод у балету єдна баба направела праву пируету. Дїдо себе на трибини од радосци гласкал браду: и пать – чудо! Видзел знова младу свою бабу!

ЖИВА ВОДА Ми лєм єдна вода жива, вода хтора шнїє, шмеє ше и плїва. Прето и любиме буц на морйох и озерох, и рикох цо чечу зоз веселих жридлох. Прето и правиме фонтани белави най нам украшую лєтнї горучави.

ЗОРИЦА БАЇН ДЮКАНОВИЧ Медзи найпознатшима сучаснима сербскима писателями и Зорица Баїн Дюканович. Народзена є 30. юлия 1952. року у Мостару. Дипломовала на Ґрупи за югославянску кнїжовносц Филолоґийного факултету у Беоґрадзе. Перши писнї за дзеци почала обявйовац 1973. року у часописох Змай, Полетарац и у Политики за дзеци. Познати єй кнїжки Точка, Паперово птици, Чаривнїк, Тромб, Меркуй, птица, Писмо єдного страшидла, Лєтаца Хана, Мерна єдинка за любов и други. Заступена є у 50 антолоґийох, учебнїкох, букварох, читанкох и лектирох. Писнї и приповедки єй прекладани на анґлийски, голандски, русийски, румунски, македонски и руски язик. Достала вельо награди и припознаня. Як шлєбодна уметнїца жиє и пише за дзеци у Беоґрадзе. Збирку поезиї Мали любовни писнї зоз хторей ту даскельо писнї писательки Зорици Баїн Дюканович, обявела позната видавательна хижа Креативни центер у Беоґрадзе 2017. року.

НА ЗАКРИЦУ ДЖОНАТАН

Дзвигнєм главу и подумам – шнїєм. На закрицу шедзи мой пайташ Джонатан и рисує вельке цифроване квеце. Кричим: – Гей, Джонатан, дурни ши? Зиходз долу – вон одмахнє, нє сце. Вец ше и я пендрам горе дознац тайну тей глупосци. Пайташе зме, та кед треба, вєдно будземе ламац косци. Комин ше шмишка, слунко джмурка, закрице цифроване, пах ше чувствує. Шицко ми ясне – о любови слово, на закрицу Джонатан рисує и здихує.

ПОДСКАКОВАНЄ Враца ше Иван зоз школи, шмишкаю ше му древа и кажда хижа ше ошмихує: – То напевно пре Ану. Лєм пре Ану так ше подскакує.

СЛОБОДАН ВУКАНОВИЧ

ЧАРИВНЇК ОСОБИ: Лука, Ивана, Воспитачка ЛУКА: Нє сцем буц шаркань! ИВАНА: Прецо? ЛУКА: Шицки ше боя од шарканя. Сцем буц чаривнїк. Тото крашнє звучи. Шицки го любя. Забавяш публику и товаришох. ИВАНА: Алє... ЛУКА: Цо далєй, без того – алє. ИВАНА: А треба за тото мац даяку школу? ЛУКА: Опитаме ше воспитачки як мож постац чаривнїк. ВОСПИТАЧКА: Чаривнїк? Єст рижних чаривнїкох. ЛУКА: Як им мено? ВОСПИТАЧКА: Гаааа... га... ИВАНА И ЛУКА: Гааа? Нє знаце? Добре, роздумаме. ИВАНА: Я уж роздумала. ЛУКА: Дзивчата шицко погубя. ИВАНА: Е, нє мож без дзивчатох! ЛУКА: Добре, най ци будзе. Може. ИВАНА: Тераз нє сцем! Нє сцем! Замодлї ме! ЛУКА: Цо? Тото, тото уж... ИВАНА: Видзиш яки ши? Нє можеш буц товариш! Себични ши. Прето анї нє можеш буц чаривнїк. ЛУКА: Най це замодлїм? (роздумує). Вец можем буц? ИВАНА: Можеш. ЛУКА: Модлїм це, Ивано, можеш буц чаривнїк и кралїца. ИВАНА (дакус роздумує чи пристац): Моооже. ВОСПИТАЧКА: Ивани ше зоз чародїйством удало же биш ю замодлєл най постанє чаривнїца и кралїца. Каждому ше уда у живоце, на роботи... хто одлични у дачим. Хто зна крашнє грац на клавиру... ИВАНА: Я чаривнїца у рисованю.

ЛУКА: Я чаривнїк у кошарки. ВОСПИТАЧКА: Значи, чаривнїк кажде хто одлични у дачим. ИВАНА и ЛУКА: УУууу... ЛУКА: Ура! Урааа! Я краль! ИВАНА: Яки краль? Гварел ши же будзеш чаривнїк. ЛУКА: То исте. ИВАНА: Нє! Нє исте! ЛУКА: Лєм чаривнїк може постац краль, и лєм краль може постац чаривнїк. Кажду його одлуку и жаданє ше почитує и виполнює. ИВАНА: А я? Цо я? ЛУКА: Понеже я краль, ти можеш постац кралїца.. Можем предложиц, повесц. Нїхто ше ми нє спроциви. Задовольна ши? ИВАНА: Нє! Сцем буц и чаривнїк, чаривнїца. ЛУКА: Тото уж вельо. ИВАНА: И за тебе вельо. Преложела М. Р.

ЧИК У ГАЛОВЕ П

рипекло пополадньове горуце юлийске слунко. Живина ше поскривала до хладку, пси дихцели од горучави, алє бачи Яков и андя Феброна одлучели же пойду позберац шено опрез салашу. На ютре их уж чекаю други роботи, а вони и так звикли на таки горучави. Старшому синови Яковчови наказали най меркує на Наталку, шейсцрочну шестричку. Пристал и обецал же на ню будзе мерковац. Нєодлуга до нїх пришол и Ириней, сушедов хлапец, бавиц ше. Коло салашу бул досц глїбоки беґель, а у нїм и надосц води, та ше радзели же ше буду купац. Алє нараз пременєли план, буду лапац риби. Галов ше у шопи суши, бо їх оцец и бачи Йовґен вчера лапали и надосц налапали. – Наталко, ми двоме будземе галов цагац, а ти вежнї тоту кантичку з воду. Ти будзеш исц по побрежю, та кед ми рибу вируциме, полож ю до кантички – гварел єй брацик Яковчо. Радосна Наталка пристала. Ша, будзе озда и нєшка смачна вечера. Так хлапци цагали галов по мутней води и вируцовали на побрежє красни, як длань, вельки червенопирки. Наталка подскаковала и до кантички их пущала. Алє, нараз плюсло, швидко вицагли галов, а у нїм бул красни чик. Хлапци знали цо то, алє ше дзивче злєкло. – Яй, Яковчу, то гад! – врещало дзивче. – Нє бой ше, то чик, тот будзе найсмачнєйши. И хвацел го, алє ше вертки чик вицагнул. Гоп, и сцекол до води. Хлапци почали галов швидше цагац, бежац по мулю же влапя того швидкого чика и нє обрацали увагу на Наталку. А вона возбудзена розбегла ше за нїма, зишла нїжей ґу води и – буть, спадла до води. Почала махац зоз руками, кантичка одлєцела и риби посцекали назад до води. – Яшко, Иринейку, помоц!!! – врещало дзивче давяци ше, алє ю хлапци, завжати зоз галовом нє чули. Коло беґелю на бициґли ишол бачи Дюра. Обачел хлапцох зоз галовом, а вец учул плюсканє у води. Зишол зоз бициґли, патри, а там ше дзивче дави. Руцел бициґлу и швидко скочел до води. Вицагнул Наталку. Патри, видзи му ше же є уж задавена. Нараз

СЕРАФИНА МАКАЇ му пришло на розум як их, кед бул вояк, учели як треба помогнуц давеному. Алє му тераз, так на швидко, нє могло присц на розум. А помоц швидко потребна. Клєкнул, а вец прейґ єдного колєна преруцел дзивче и прициснул єй жалудок. Вона почала вируцовац брудну воду. Потим ю положел на траву и дал єй штучне диханє. Алє вона анї теди нє указовала знаки живота. – Пробуєм ище єдно, вимасирам єй шерцо! – повторйовал себе у страху бачи Дюра. За тот час хлапци уж були далєко и нє чули нїч. А мала Наталка нараз отворела очи и заплакала. – Жива ши, дзецко мойо, слава Богу, жива ши? – кричал од щесца бачи Дюра. Вжал ю на руки и однєсол на дєп озноєним родичом. – Ту вам вашо дзивчатко. Кед бим лєм два минути пожнєл, вашо би дзецко було задавене! – кричал и през плач змачани бачи Дюра и дал Наталку престрашеней мацери.

РУСОМИР Д. АРСИЧ

ВЄДНО БУДЗЕМЕ ЧИТАЦ КНЇЖКУ ХТОРУ СЦЕ НАМ ПОДАРОВАЛИ Учителька вошла до учальнї зоз єдним бачиком. – Дзеци – озвала ше ґу школяром – приведла сом писателя з ваших учебнїкох. Будземе ше з нїм дружиц. Будзе нам интересантно и крашнє. Тих дньох зме читали його стихи. Маце и ви свойо писнї. Наш госц би барз любел чуц як ви пишеце. Друженє з писательом почало зоз упознаваньом. Писатель дзецом гварел як му мено, а вони гласно гуторели свойо мена. После прекрасних писательових стихох хтори им вон надихнуто рецитовал, почал огньомет дзецинских питаньох. Госц ше одушевел зоз писнями хтори школяре рецитовали. Шицко було прекрасне. – Писатель, озвало ше дзивче зоз штвартей лавки – маце даєдну кнїжку за нас? Ошмихнул ше и указал им два свойо кнїжки: – Можеце их мац як памятку на тото нашо друженє. Нєприємно ми, алє вони дакус коштаю. Правда, нє вельо – гварел писатель. Школяре ше приявели же купя кнїжки. Два дзивчата зоз трецей лавки му гварели же вони двойнята, та им досц єдна кнїжка. Писатель им шепнул же им вец єдну подарує. Другим дзецом потолковал же двойнятом вше єдну кнїжку дава задармо. Єдна шестра му поцихи, зоз ошмихом гварела: – Бачи, га... я и моя шестра ше догварели же ВЄДНО БУДЗЕМЕ ЧИТАЦ ВАШУ КНЇЖКУ, а тоту цо бизме требали плациц, врацаме. Писательови тото було барз симпатичне, та шестром подаровал обидва кнїжки.

ДАВИД КЕЦМАН ДАКО

СЛУНЕЧНЇК Лєм цо нас ограло, лєто швидко скапало. До нового лєта нєт жовтого квета. Зоз слунком ше стрета на каждим концу швета. До ластовкох залюбени слунечнїк рошнє поцешени. Високо розквита и пахнє, пчолом з калапом змахнє. На оца здабе свойого, на кого би другого. Зоз главами слунечнїку Жем як у жовтим покровчику! Прешпивала М. Римар

Преложела М. Р.

ТОМИСЛАВ ДЬОКИЧ

ГЛАДНИ МАЧКИ Жедли би мачки, жедли би мачки три полни купачки риби пражени зоз рики Сени. И ище би сцели, и ище би сцели и сардели! За конєц питали три торти цали! Аж ту би мачки положели точки! Прешпивала М. Р.

МАЛА НАПАСЦ ҐОРДАНА МАЛЕТИЧ

Вишел нови триков на вишалки у орманє. Дримал, гойсал ше кед ґаздиня отворела орман и шпиртала по нїм, дрилял ше зоз другима шматами. – Ту вше цеснєйше. Тей нялкошки нїґда нє досц – прежубротал триков. – Наисце добре – озвал ше глащок. – Хто гвари? – опитал ше триков. – Я, хижни моль. Тото за мнє барз, барз добре. – Модлїм? А прецо? – Так – шмело гварел моль. – Поведз крашнє, а нє видумуй. – Будзе вецей єдзеня – отворено одвитовал моль. – Та, якого єдзеня! Озда нє єш трикови? – Алє? Трикови, сукнї, шоси, кошулї... любим лєм красни ствари. – Як ше до тебе, малючкого, змесца таки вельки шмати? – Нє розумиш. Нє поєм я шицко. Лєм закушим ту и там. – Сцекай одо мнє, чумо нєзаситна! – Цо з тобу? Нє бой ше. Нє поєм це цалого! Алє, и я мушим дацо єсц. Направим даєдну дзирочку и то шицко. Я нє велька напасц. – Озда нє думаш же будзем чекац вельку напасц? Старам ше и пре малу, бо нє сцем випатрац як шитко. – Цо то шитко? – опитал ше моль. – Нє затримуй ме, алє ше трац, бо кед це вдерим... Триков ше вимахнул з рукавом же го вдери, алє моль одлєцел и вихпал ше през ключову дзирку вонка. Преложела М. Р.

ФРИДРИК ФАЛЕ

ОДКАЛЬ ПРИХОДЗИ ЩЕСЦЕ? Зоз далєка, чи з блїзка, одкаль щесце блїска? Чи од Луизи, чи нам лото приноши шицко тото зоз нєба, зоз пажици влєце кед слунко швици? Або приходзи од Бога, сцигнє кед ше вчас будзиме, лєбо кед моцно до себе вериме? Зоз южних морйох чи приходзи, або ше дзешка ту находзи дзе го чувствуєм кед це обачуєм? Чи лєжи на танєру, виходзи зоз фляшочки, або зоз грубей кишенки на реклочки? Зоз шампаньцу и шунки, шлїмака морского, зоз пахулькох и хлєба зоз зарна цалого – велї глєдаюци го роки розтресли, а анї з його циньом ше нє стретли. Мож ше питац професором, и каждому хто ци вочи идзе, буду приповедац, роздумовац и нє буду знац – а я ци повем: саме од себе щесце придзе! Зоз нємецкого прешпивала Ґордана Тимотиєвич, а зоз сербского Мелания Римар

ИВАН БАЛЕНОВИЧ

КОЛЇСКА Дома сом уж нє главни: народзела ше ВОНА. Колїшем ю, бо шестричка сладка як бонбона!

ШВЕТО ДЗЕЦИНСКЕЙ РАДОСЦИ

Хор „Шкорванчки” зоз Руского Керестура

Н

айвецей учашнїкох, та вец и найвецей радосци єст на музично-танєчней манифестациї дзецох „Червене пупче” хтора ше отримує у рамикох Фестивала култури „Червена ружа” у Руским Керестуре. Того року „Пупче” було пияток, 28. юния, а отворели го члени Дзецинского хору „Шкорванчки” Дому култури у Руским Керестуре, зоз шпиванку „Нашо швето”. Дириґент була Лидия Пашо. Зоз шпиванками „Шицких любим” и „Купанє, плюсканє” представели ше наймладши шпиваче Музичней оводи у Руским Керестуре. После уводней часци шлїдзели нови и старши композициї за дзеци и наступ танєчних ансамблох з наших местох. Ґрупа шпивачох першей класи ОШ „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре публику розвешелєла зоз познатима шпиванками „Тота

наша ґаздиня” и „По варошу драшочка”, а после нїх на вельку бину вибегли танєчнїки Дзецинскей ґрупи КПД „Карпати” зоз Вербасу и одтанцовали весели „Козачок”. Трио Иван Фейди, Ребека Сабадош и Сташа Малинович виведли нову композицию „Диєта” за хтору текст написала Ирина Гарди Ковачевич, а музику Наташа Фейди, а хтора на манифестациї достала

трецу награду. Младша дзецинска ґрупа КУД „Яким Ґовля” з Миклошевцох виведла танєц „Лєсаре”, а вец наступел трио Сара Гарди, Лана Шомодї и Тияна Бучко зоз Руского Керестура з нову композицию Марини Роман и Владимира Дудаша „Мижо тракториста”. Жири тей шпиванки додзелєл другу награду. Танєц „Ша я тебе дам” одтанцовала Початнїцка дзецинска ґрупа

Танєчнїки зоз Руского Керестура

Дома култури, Руски Керестур, а потим микрофон вжали Исак Новта, Силвия Папуґа и Станислава Новакович зоз Руского Керестура и одшпивали нову композицию „Кура и вайцо” Танити Ходак, хтора достала першу награду. И Дзецинска ґрупа КПД „Иван Котляревски” зоз Бикичу на 51. „Пупчу” одтанцовала „Козачок”, а їх парняци, члени Дзецинскей шпивацкей ґрупи КУД „Тарас Шевченко” зоз Дюрдьова одшпивала народну шпиванку „Петрик и кандур”. Члени младшей дзецинскей ґрупи тиж зоз Дюрдьова указали патрачом танєц „Мала баба три сини”. Хлапцовски дует Андрей Рац и Алексей Роман зоз Руского Керестура виведли шпиванку „Муки любовни”, а такой после нїх на бину вишли аматере Млашей дзецинскей ґрупи Дома култури, Руски Керестур, зоз танцом „До шашу”. Солистка Кристина Ковач зоз Нового Саду „пуп- Дует Андрей Рац и Алексей Роман зоз Руского Керестура

Роботня за наймладших

чатом” подаровала шпиванку „Дзива дзивка”, а трио Дорияна Пап, Клара Катрина и Геленка Новта зоз Руского Керестура шпивали „Чаривне путованє”. Миклошевчанє маю и Штредню дзецинску танєчну ґрупу хтора на тогорочним „Пупчу” одтанцовала „Горнїцки танєц”, а потим Ритмична секция КУД „Жатва” зоз Коцура патрачом указала танєц „Тока, тока”. „Знова єден школски рок” и знова єден трио – Теодора Фа, Борис Жирош и Мая Сивч зоз Руского Керестура, а вец знова домашнї – Старша дзецинска ґрупа

Танєчнїки зоз Вербасу

Дому култури, Руски Керестур, зоз танцом „Гаю мой желєни”, и такой за нїма и Найстарша дзецинска ґрупа Дома култури, зоз танцом „Ой, верше мой, верше”. Шпиванку „Лєм по моди” одшпивали Кяра Будински, Даница Плавшич и Елена Шомодї, а „Ґол” тиж трио зоз Руского Керестура, алє тераз у составе: Марко Колошняї, Лука Фа и Адриан Гарди. Остатнї ше представели аматере Старшей дзецинскей ґрупи зоз Дюрдьова зоз танцом „Сильска полка”, а манифестацию завар Дзецински хор „Шкорванчки” зоз шпиванку „Тисяч радосци”. Руководителька тогорочней манифестациї и авторка конферанси була Ивана Дудаш, конферансу водзели Яна Варґа, Марина Надь, Ема Живкович и Емилиян Няради, а арамжмани и матрици за нови композициї зробел Мирослав Пап. М. Р.

Фото: Мария Афич и Любомир Дудаш

НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО ПОЧИНА И ВИРОНАУКА Шицки школяре и у тим школским року маю можлївосц у школи вибрац єден обовязни виборни предмет – вирску наставу, лєбо гражданске воспитанє. Дзе дзеци рошню у руских фамелийох и дзе порядну наставу у школох маю на своїм мацеринским, руским язику, маю и векшу свидомосц о припадносци ґу своєй Церкви, та як прави шведкове вири, вибераю грекокатолїцку виронауку як обовязни виборни предмет. Нажаль, у векших местох, дзе ше порядна настава одвива лєм по сербски, и дзе вше вецей дзеци рошню у мишаних малженствох, родичи „одруцую” виронауку, най нє будзе „анї по моїм, анї по твоїм”, та дзецку виберу гражданске воспитанє. И на годзинох того предмету уча лєм добре, алє чежко розумиц чом родичи, кед ше повинчали у тей церкви, дзецко покресцели у тей церкви, одбиваю можлївосц у першей класи го уписац (задармо) на виронауку. Єдну школску годзину у тижню слухац и научиц о Богу, о своєй вири, научиц молитви... чи то вельо? Родичи барз завжати и часто анї внєдзелю нє маю часу за заєднїцку молитву у фамелиї, за Службу Божу, та пуща най и їх дзеци рошню без вири. Одмалючка родичи уча свойо дзеци як треба тримац ложку у руки, як умиц руки, пошнурац патики, привитац госцох, прейсц прейґ улїци, вожиц ше на ролерох... У школи дзеци уча читац, писац, раховац, рисовац, уча странски язики, уча хемию, биолоґию, историю, информатику... Сцигую и на тенис, фодбал, рукомет, балет, рецитаторску лєбо драмску секцию, и нїч им нє чежко. Лєм виронаука, нажаль, велїм терха. А там би научели як ше треба справовац, буц послухни, доброжичлїви, чесни, порихтани помогнуц ближньому, пребачиц... з єдним словом: Нє робиц другим тото цо би нє любели же би им други робели! М. Р.

„ВОДИЦОВ КАМП 2019” Влєце, од 8. по 11. авґуст у Марийовим святилїщу Водици отримани „Водицов камп 2019”. На нїм були коло осемдзешацецеро старши школяре основних школох, штредньошколци и студенти зоз Кули, Коцура, Вербасу, Суботици, Нового Саду, Дюрдьова, Ковину, Беоґраду, Горнього Брегу, Вершцу, Руского Керестура и зоз Канади. Духовну часц почал о. Владислав Варґа, а потим домашнї парох о. Михайло Малацко младим преглїбйовал тему „Святи Дух и плоди и дари Святого Духа и Мария”. Интересантна тема у духовней роботнї була история Водици, дзе наисце мож було вельо дознац о тим нашим святилїщу. Роботня о еколоґиї и рециклованю порушала младих же би вельо баржей дзвали о чуваню природи, же би нє одруцали до шмеца шицко цо думаю же им вецей нє потребне, а тоти громади шмеца заґадзую жем и воду без хторей нєт живота. Кед би кажде з нас дзбал и о гладних, а найбаржей гевти хтори маю вельо вецей як можу „поєсц”, на швеце би анї у худобних жемох нє було гладних. И тота тема на Кампу у Водици прицагла повагу младим. Медзи „хоротами” зависносци вше частейше и зависносц од компютера и интернету. И тота тема була барз интересантна, бо хто нєшка нє путує и нє дружи ше на дружтвених мрежох? Окрем роботньох, преподаваньох и кажди дзень Служби Божей, учашнїки мали и спортски активносци, дружтвени бависка, „Кавбойски вечар” и други змисти за друженє и розвагу. Коло орґанизациї, єдзеня и шицкого цо було нєобходне у Кампу нєсебично помагали волонтере Каритасу. Шицки учашнїки були барз задовольни, та поволую и других же би часц идуцого лєта препровадзели на друженю и ученю у Водици. Р-р

НАТАЛИЯ ГОЛУБ

РОЗХОД ЗОЗ БАБКУ Мила моя бабко, з тобу ше розходзим, бо мам седем роки, до школи одходзим. У школи ше вельо, вельо учиц будзем, случи ше ми дараз же на це забудзем. Алє кед задачи я понаписуєм, заш зоз тобу, бабко, дакус потанцуєм!

ВАСИЛЬ МУДРИ

БУДУЦИ УМЕТНЇК – Цоже, сину, цо то робиш? – так ше пита мац. Видзи же син цошка роби, а цо – жада знац. А вон цихо, далєй роби; цошка шварба там и цо шицко задумує – то зна лєм вон сам. – Патри, мамо, тото тато, а ту окуляри. И мнє тато таки купи. Гей, наисце гвари! Ище длуго так толковал, винєс свойо знанє. Лєм най шмарба, озда з нього уметнїк постанє!

МЕЛАНИЯ РИМАР

ЛЄТО ШЕ СПЕКЛО Лєто нам ше спекло на горуцим слунку, єшень поволало най му да ратунку.

Най му дакус скраци длуги горучави, най плоди позлаци, ламачку наяви.

Нам най єшень принєше за читанє кнїжочки, а за мокри дражки нови чижмочки.

КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.

ВЄШЕНЇ ОДХОДЗА: 1. заяци 2. авиони 3. птици

ВЄШЕНЇ ОПАДУЄ: 1. лїсце 2. власи 3. черешнї

ВЄШЕНЇ ШЕ РОБИ: 1. на полю 2. у байбера 3. у музею

ВЄШЕНЇ ШЕ РИХТА: 1. виставу 2. жимнїцу 3. бобальки

Михайло Копчански, 7 роки Коцур

Дарко Еделински, 6 роки Руски Керестур Мирослав Бесерминї, 6 роки Коцур

Стефан Ковачевич, 6 роки Руски Керестур

Леонтина Еделински, 6 роки Руски Керестур

РУКОМЕТНИ КАМП „ОДЖАК 2019”

Р

укометни клуб „Оджак” и того лєта, од 30. юния по 8. юлий орґанизовал Рукометни камп „Оджак 2019”. На нїм участвовали коло дзеведзешацецеро дзеци школского возросту зоз даскельо местох кулскей и оджацкей општини, а медзи нїма були и штернацецеро рукометаше зоз Руского Керестура зоз своїм тренером Славком Надьом. Кажди дзень мали обовязни тренинґи, алє було часу и за розвагу, и друженє. Так по два годзини препровадзовали купаюци ше на базену, та ше велї праве там научели плївац. Камп бул нагода и за осамостойованє дзецох, комуникацию з парняками зоз других местох, а мал и едукативни характер: дисциплина у колективе, гиґиєна, полудньованє при столє, бо нєшкайши ґенерациї дзецох частейше єдза гамбурґер, плєскавицу лєбо пицу, як цо ше нахлїпаю цеплей юшки. Ювилейни Рукометни камп указал резултати дзешецрочней витирвалей роботи, а тренер Славко Надь, єден з идейних творительох Кампу вше активно уключени до його орґанизациї. Од початку по тераз у Рукометним кампу були коло 800 дзеци. Дзепоєдни з нїх уж доросли до суперлиґашских екипох. Керестурски рукометашки того року освоєли златну медалю на першенстве Войводини у катеґориї народзених 2006. року, а то вшелїяк и плод дзешецрочней роботи Кампу у Оджаку. Найлєпши бавячки уж „дуркаю на дзвери” сениорскей екипи. Рукометна секция ОШ „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре участвує на мини турнирох у околних местох, а змагали ше и на Медзинародним турниру у Илоку. Дзевец дзивчата на першенстве Войводини бавели за рукометни клуб зоз Дироню. Треба наглашиц же вельку потримовку Секция ма од родичох хтори ше вше постараю обезпечиц рукометашом єдзенє, ужину лєбо закуску, кед путую даґдзе на змаганє. После турниру у Илоку тренер керестурских рукометашох планує орґанизовац Медзинародни турнир на хторим би участвовали вецей екипи зоз Републики Горватскей. М. Р.

ИНТЕРЕСАНТНЕ О РУКОМЕТУ Основни правила у рукомету сиґурно знаце, а знаце же циль дац процивнїкови цо вецей ґоли. Алє, чи знаце кеди и дзе ше перше почало бавиц рукомет? У Данскей 1898. року учитель Холґер Нилсен уведол до школскей програми бависко з лабду подобне як нєшкайши рукомет. Отамаль ше бависко 1912. року преширело до Шведскей и Нємецкей. На початку ХХ вику у Чехословацкей ше бавело хазену, бависко барз подобне як рукомет, а у Ирскей, Сиверней Америки и України бавели цошка як мали рукомет. Вельки рукомет 1936. року учишлєни до програми Олимпийних бавискох. На просторох бувшей Югославиї рукомет ше почало бавиц перше у Вараждину и Заґребу, а 1949. року у Беоґрадзе основани Рукометни союз Юославиї. Рукомет стандардни олимпийни спорт. У програми є нєпреривно од Олимпийних бавискох у Минхену 1972. року по нєшка.

ЛЄТНИ СУПЕР КАМП НА ТАРИ У населєню Митровец на Тари од 29. юлия по 4. авґуст того року отримани лєтни Супер камп. На нїм участвовали коло 500 школярами зоз цалей Сербиї, а медзи нїма були и дзешецеро дзеци од штвартей по седму класу, члени Атлетского клубу „Русин” зоз Руского Керестура и єден школяр зоз Бачинцох. Здружели ше зоз парняками зоз Приґревици, та их у ґрупи вєдно було двацец тройо. Седем днї препровадзени у прекрасней природи и уключени у рижних спортских и едукативних активносцох дзецом були як наградни одпочивок, розвага, друженє и здобуванє нових знаньох и схопносцох. Циль Кампу бул же би учашнїки змоцнєли свидомосц о важносци свойого здравя и же би розвили физични способносци. Кажди дзень дзеци мали по шейсц роботнї, три пред поладньом и три пополадню. Змисти були барз богати: борительни схопносци, штрелянє зоз стрилу, штрелянє зоз пиштолям, воженє картинґу, аеробил, тенис, раґби, спущованє на сайли лєбо „zip-line”, рижни танци и капуеро-борительна схопносц у комбинациї зоз танцом. Орґанизована и рекреация у природи, дзе ше могло научиц знаходзиц ше у нєпознатих горох, у природи. Активносци були наисце барз интересантни, та ше дзеци трудзели цо лєпше розвиц тимски схопносци. Змагали ше у екипох зоз дзецми з других крайох Сербиї.

Змистово бул богати и кажди вечар кед ше дружели у диску лєбо на маскенбалу, и кед додзельовани награди за рижни активносци, за направену найкрасшу маску, лєбо найлєпшу хореоґрафию. Керестурски хлапци, вєдно зоз новима товаришами зоз Приґревици завжали треце место, а треце место завжали и дзивчата у бависку „Вратара”, односно „Помедзи два огнї”. Дзивчата зоз Руского Керестура достали и награду за найушореншу хижу у своїм павильону. Шицки учашнїки Супер кампу на концу достали маїци, лабди за плажу, теки и пенкала, а кажда ґрупа достала и диплому за активносц у хторей ше найбаржей визначела. Орґанизаторка одходу на Тару була Саня Тиркайла, предсидателька АК „Русин”, а програма Супер кампу на Тари витворена по проєкту хтори потримало Министерство просвити, Аґенциї за безпечносц транспорту и ище даєдни институциї. Ан. М.

ПОЗНАТИ ШВЕТОВО АТЛЕТИЧАРЕ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

Ч

лени Атлетского клубу „Русин” у Руским Керестуре у юлию того року на єдним тренинґу мали госцох, барз успишних атлетичарох у дзешецбою, Михаила Дудаша и Томаса Ван дер Плацена. Вони двоме часто вєдно

на змаганьох и на тренинґох. Змагали ше и на Европских и Шветових першенствох. Постали барз блїзки приятелє. Михаил зоз Нового Саду, Руснак, а Томас зоз Белґиї. Керестурским дзецом приповедали о своїх успихох у

швеце спорта, о тренинґох, о тим як ше треба костирац и здраво жиц. И дзеци ше познатим дзешецбойцом вельо випитовали, а вец вєдно мали и тренинґ. Тот дзень шицки сиґурно нїґда нє забуду.

Треца награда на смотри у Тителу Милица Милановски, IV, Вербас

ЗЛЄКОЛ СОМ ШЕ Раз кед сом спаднул, барз сом ше злєкол. Злєкол сом ше прето же знам же сом ше могол барз покалїчиц. Вельо раз сом ше покалїчел и мушел сом буц у шпиталю. Мал сом ґипс, та сом нє могол ходзиц, лєм сом лєжал. Нє видзел сом ше зоз товаришами, анї зоз родзинами. а ридко сом видзел шестру и оца. Вше ше барз злєкнєм кед спаднєм або ше вдерим, бо такой подумам же можебуц будзем мушиц пойсц до шпиталю. Ваня Роман, IV, Дюрдьов

Филип Буила, 7 роки, Коцур

МОЯ ФАМЕЛИЯ Мою фамелию творя: мама, тато, шестра, брат и я. Мами мено Мария, а татови Янко. Братови мено Матей, шестри Клара, а мнє Сенка. Тато роби на полю, а мама у фабрики. Ми тройо школяре. Барз любим нєдзельови полудзенок кед зме шицки вєдно при столє. Ксения Катрина, III, Руски Керестур

РАДОСНА СОМ КЕД ПОМОГНЄМ Я любим помагац другим. Раз кед сом ишла до школи, стретла сом єдну бабу котрей требало помогнуц. Виходзела з дутяну. У рукох мала три полни ташки. Видзела сом же су єй чежки. Єдна єй спадла и шицко з нєй повипадовало на жем. Пошла сом єй помогнуц позберац цо накупела. Барз ми подзековала. Купела ми чоколаду же би ме наградзела за помоц. Була сом радосна же сом помогла тей баби. Ребека Сабадош, V, Руски Керестур

МОЯ НАЙМИЛША ПАМЯТКА Мам я вельо красни памятки, алє ми єдна вше останє у паметаню. Кед сом була менша, часто сом ходзела служиц до моєй прабаби Мариї. Була скромна, нїжна. Мала белави очи у хторих вше було видно радосц. Обисце єй було скромне. Вельо раз зме вєдно варели полудзенок. Пре мнє часто пражела бухти. Я єй помагала. Правда же вшадзи було муки, алє єй тото нє завадзало. Ище и нєшка чувствуєм пах тих бухтох. Кед бизме ше наполудньовали, пошли бизме вонка шедзиц на старих шамлочкох. Припатрали бизме ше на качки и кури. Часто ми указовала стари слики на хторих єй родичи и вона кед була мала. Вше кед зме опатрали слики, приповедала ми як було кед вона ходзела до школи и кед ше ходзело на польо робиц. Здогадовала ше яки давно бул чежки живот. Указовала ми заграду у хторей було посадзене квеце и желєнява. Кед би моя прабаба вистала, вошли бизме нука же би ше напила води и дакус ше одпочинула, а я лєжала на кавчу и опатрала сом стари календари. Кед ше почало змеркац, моя мама би пришла по мнє, а прабаба оставала сама дома. Я єй обецала же даєден дзень знова придзем до нєй и побочкала сом ю. Моя прабаба уж нє жиє, алє памятки хтори мам зоз ню, вше будзем паметац. Лора Новакович, VI Руски Керестур

ЛЮБОВ Чи наисце любов така? Чи смутни лєм дзивчата? Хлапци и кед любов маю, вони ше вше оганяю. Чи нє знаю як ше любов чува? Щиру, праву любов нїґда ше нє забува. Мая Ґайдош, V, Коцур

Надя Ґшвенґ, II, Вербас

ЛЮБОВ НЄ МА ГРАНЇЦИ

МОЯ ФАМЕЛИЯ

Любов нє мож померац анї з єдним инструментом того швета. Так анї мою любов нї зоз чим нє мож померац. Моя любов ґу одредзеним особом барз велька. Дахто гвари же любов то кед ши залюбени до дакого. Я ше нє цалком складам з тим. Правда же любов указуєш и ґу тому до кого ши залюбени, алє исто так любов мож виражиц и ґу своєй фамелиї. Фамелия ми найвекша потримовка. Найволїм маму и тату. Вони ме уча як ше треба справовац и же треба почитовац кажду особу на тим швеце. Любов ґу мнє виражую так же кед мам даяки проблем, вше найду способ як ми помогнуц. Знам же ме родичи виведу на праву драгу. Вельку любов ми указую и брат и шестра. За мнє су вше ту. Брат ме вше вислуха до конца, гоч дакеди нє дума же мам право. Окрем любови ґу фамелиї, безгранїчна моя любов и ґу товаришком и товаришом. З нїма препровадзуєм векшу часц дня. Вєдно зме у школи, як и после настави кед маме даяки активносци. Кед сом смутна, товарише ме поцеша и трудза ше врациц ми ошмих на твари. О любови мож барз вельо писац, алє треба запаметац лєм єдно: Любов нє ма гранїци!

Мою фамелию творя: мама, тато, шестра и я. Моєй мами мено Александра. Вона нам вари барз смачну юшку. Татови мено Златко. Вон кажди дзень ходзи на роботу. Добри є. Шестри мено Николина. Вона ше зо мну часто бави. Валентина З. Гарди, III Руски Керестур

Яна Настасич, VIII, Руски Керестур

Константин Жанплонґ, IV, Бачинци

МОЯ УЛЇЦА Улїца у хторей бивам велька. То главна улїца у нашим валалє, а вола ше Маршала Тита. Уход до обисца нам зоз улїчки Яши Бакова. Доокола єст вельо древа: орех, вишнї, черешнї и яблука. У улїци мам вельо товаришох, та ше вше вєдно бавиме. Влєце зме часто на пажици опрез сушедового дому. Зоз сушедову Хану ше часто бавиме вонка, окреме вжиме. Любим ше шпацирац и бегац по драже. Барз ше ми пачи наша улїца. Хана Будински, IV, Руски Керестур

СОН Єдней жимскей ноци, док шицки спали, Ана шнїла. Єй сон бул барз интересантни. Шнїла же є на штред белавого, глїбокого океана. Була сама на велькей плахтарки. Витор задул, та плахтарка швидше плївала. Чула якишик глас: „Меркуй! Спаднєш до води!” Нє знала хто то бул. Пооглядала ше и збачела хлапца єй рокох. „Здраво! Хто ти?” – питала ше. „Мено ми Алекса” – гварел нєпознати хлапец. „Дзе зме?Цо ше случує?” – питала ше Ана. „Нє бой ше. Ту ши безпечна. Дораз сцигнєме на острово Себив” – одвитовал Алекса. Помали сцигли на острово. Ана ище вше була збунєна. Острово було прекрасне. Шицко желєне, а рошлїни и животинї нєзвичайни, алє барз красни. Шицко чаривне. „Чом ше я ту чувствуєм чаривно?” – питала ше Ана. „Прето же тото острово чаривне. Нє знам чи ши знала, алє русалки наисце постоя” – гварел єй Алекса. „Нє правда! То видумани єства” – гварела Ана. „Гибай, та ци их укажем” – сцел ю прешвечиц Алекса. Помали вошли до пещери. Була облїпена з диямантами, а у нєй були пейц русалки: Рокси, Мюза, Блум, Флора и Лейла. – Алекса, кого ши приведол? – питала ше Блум. – Мено єй Ана. Пать яка вона красавица! Най ше придружи ґу нам – гварела Флора. И одразу... Ана ше зобудзела у своїм цеплим, красним доме. Сни можу буц барз нєзвичайни, а даєдни маю и свойо порученє. У сну шицко можлїве.

Ребека Сабадош, V, Руски Керестур

МОЯ ФАМЕЛИЯ Мою фамелию творя: мама, тато, брат и я. Мами мено Мария. Вона вше нашмеяна. Татови мено Владимир. Вон вше ма вельо роботи. Мойому братови мено Давид. Ма три роки. Ходзи до дзецинскей заградки. Мнє мено Валентина. Я кажди дзень ходзим до школи. Валентина В. Гарди, III, Руски Керестур

Анита Чизмар, VI и Андрея Надь, VII Руски Керестур Рамона Будински, 7 роки, Коцур

ФЕСТИВАЛ

„ВЕСЕЛИНКА” Т

У НОВИМ САДЗЕ

радицийни, уж 18. по шоре Фестивал дзецинскей творчосци Руснацох Войводини „Веселинка” отримани 8. юния у Руским културним центру у Новим Садзе. Того соботового пополадня весели домашнї причекали и щиро привитали госцох, своїх парнякох зоз Руского Керестура, Коцура, Дюрдьова, Бикич Долу и Бачинцох, та почало бавенє. Шицки дзеци любя рисовац, а найволя по мурох, прето рисованє муралох и ґрафитох нїхто нє заобишол. Интересантна була и роботня о рециклованю, дзе дзеци правели рижни бависка зоз пластичних фляшкох и затичкох. Хто сцел, могол патриц рисовани филми зоз проєкту „Учме вєдно руски язик – Читай ми”. У змерку на лєтнєй бини почала културно-уметнїцка програма на хторей ше зоз рецитациями, шпиванками, народнима и сучаснима танцами представели дзеци шицких возростох. Нїхто нє мал трему, бо числена публика так барз кляпкала, же ше учашнїки на Щбини могли лєм радовац и шицких розвешельовац. И нїхто ше нє питал дому (гибаль родичи), бо бавенє и друженє було и по законченей програми. М. Р.

ШКОЛА У КОЦУРЕ МЕДЗИ НАЙЧИСТЕЙШИМА

О

сновна школа „Братство єдинство” у Коцуре на закончуюцей шветочносци проєкту „За чистейши и желєнши школи у Войводини”, хтора отримана у маю того року у Сримских Карловцох, була медзи 60 наградзенима воспитно-образовнима установами. Найвреднєйши члени еколоґийней секциї зоз своїма наставнїками вєдно зоз другима представнїками наградзених школох мали орґанизовани вилєт на Фрушку гору. Там, медзи иншим, мали и едукативни роботнї, бо циль того проєкту бул розвивац одвичательне справованє и старанє о животним штредку, комуникативносц, змагательни дух и уключованє до виглєдовацкей роботи. О. Р.

25. СТРЕТНУЦЕ РУСКИХ ШКОЛОХ

У

Новим Орахове и Бачкей Тополї 23. авґуста отримане ювилейне. 25. по шоре, Стретнуце руских основних и штреднїх школох. Коло штерацецерих школярох и двацец наставнїкох зоз Руского Керестура, Кули, Савиного Села, Вербасу, Коцура, Нового Саду, Дюрдьова, Ґосподїнцох, Беркасова, Шиду, як и зоз Миклошевцох, Петровцох и Вуковару (Република Горватска) у Основней школи „13. октобер” у Новим Орахове дочекали и щиро привитали домашнї, школяре хтори ходза на годзини руского язика. Вєдно зоз госцами указали цо през рок научели рецитовац, шпивац и грац. Стретнуце почало, уж традицийно, зоз стихами Гавриїла Г. Надя „Руским дзецом” хтори школяре рецитовали по руски и по сербски. На початку програми госцох привитала професорка руского язика Сенка Бенчик и директорка новоораховскей школи Жужана Шавелин Зелеи, а ґу учашнїком Стретнуца ше озвал и предсидатель Националного совиту Руснацох Борислав Сакач. Ирина Папуґова спред Дружтва за руски язик, литературу и културу подзелєла награди найуспишнєйшим школяром хтори участвовали на Подобово-литературним конкурсу Микола М. Кочиш 2018/2019. року. До школи за тоту шветочносц принєшена и вистава подобових роботох зоз 12. и 13. Дзецинскей колониї „Стретнуце у Боднарова” у Ґосподїнцох. После привитней програми и закуски учашнїки були опатриц Етно-хижу о хторей им бешедовал Владимир Маґоч. Понеже у Новим Орахове вєдно и зложно жию Руснаци и Мадяре, тоту музейну збирку збогацели припаднїки обидвох националних заєднїцох. На новоораховским теметове поховани наш єдини баснописатель Штефан Чакан, та у рамикох Стретнуца на його гроб однєшене квеце, а потим госци и домашнї були у церкви Христа Одкупителя, дзе богослуженя маю и грекокатолїки и римо-

У

католїки. Там их дочекал и виприповедал дакус о тей церкви паноцец Владислав Рац. Зоз Орахова шицки учашнїки пошли до Бачкей Тополї до ОШ „Чаки Лайош” дзе ше уж вельо роки отримую годзини руского язика як виборного предмету. После ошвиженя и закуски нащивели Музей. Дакому ше найбаржей пачела новоораховска Етно-хижа, дакому бачкотопольска школа и Музей, а шицки з одушевийом опатрали прекрасну, сучасно опремену Спортску академию, и подумали як би було крашнє там ше школовац. У пополадньових годзинох, кед шицки уж були зуновани и гладни, пошли на заєднїцки полудзенок. На концу Стретнуца подписана Преходнїца за 26. стретнуце хторе ше отрима идуцого року у ОШ „Антун Бауер” у Вуковаре и у Подручней школи у Петровцох. И тогорочне, ювилейне Стретнуце, як и шицки потерашнї, орґанизовало Дружтво за руски язик, литературу и културу, у сотруднїцтве з домашнїма. М. Р.

ж осме по шоре, Стретнуце предшколских дзецох зоз Руского Керестура, Коцура и Дюрдьова отримане 10. юния на Петроварадинскей твердинї и у дзецинским парку нєдалєко од тей твердинї. Вєдно були 46-еро тераз уж школяре першей класи у руских оддзелєньох, вєдно зоз своїма воспитачками Емилку, Оленку, Марину, Сенку и Марину. Перше красне дожице було же путовали на вельким автобусу, а без родичох. Рушели ше зоз Руского Керестура по товаришох до Коцура, а отамаль предлужели по парнякох до Дюрдьова, и вец шицки вєдно сцигли до Нового Саду. Перше ше випендрали на Твердиню, одкаль ше припатрали на Дунай, прекрасни мости на нїм и на цали Нови Сад. Висликовали ше при славней годзини, а потим ше помали по ґарадичох у цмих конкох спущели до петроварадинского парку, дзе их чекали гомбалки, спущовалки, драбинки и други справи за бавенє. Стретнуце орґанизовал Одбор за образованє Националного совиту Руснацох, а циль же би ше Р-р нашо наймладши раз у року стретли, поупознавали ше и дружели, приповедаюци по руски.

СТРЕТНУЦЕ ПРЕДШКОЛСКИХ ДЗЕЦОХ

ГРАЩОК НЄ ЗА ВОВКИ Мац вола сина полудньовац: – Гайде, сину, гибай до кухнї. Полудзенок на столє. – А цо будземе єсц? – пита ше син. – Гращку – одвитує мац. – Га, вец сом анї нє таки барз гладни – одмахує з руку син. – Алє, дакус скорей ши гварел же ши гладни як вовк – нагваря го мац. – Кеди и дзе ши видзела же вовк є вареного гращку? – мудрує син.

СТАРОМОДНИ Петрик цошка звитяжел, та го оцец гандрує: – Чекай-лє, чекай! Дораз ци я витрепем прах зоз панталонох! – Алє, оцец, яки ти барз старомодни! Нєшка уж кажде ма уцицовач за прах!

СЕМАФОР Пита ше учителька школяром: – Як ше вола животиня хтора меня фарби? – Я знам! То семафор! – одвитує Наташа.

Автор Нела Таталович

ЄДНАКИ МАЙМУНЧАТА

Найдз и заокруж двойо цалком єднаки маймунчата.

Повяж диносаурусох зоз їх цинями.

ЛАВИРИНТ

Помогнї школяром найсц драгу до школи.

РОЗЛИКИ

Найдз и заокруж 6 розлики на сликох А и Б.

Автор Нела Таталович

ПОВЯЖ СЛИКИ И ЦИНЇ

НАГРАДЗЕНИ СОТРУДНЇКИ Прави сотруднїки знали же ше им влєце нє зосце думац на „Заградку”, та роботи за септемберске число, аж 75, послали ище у юнию. Вербас: Сара Сеґеди, Надя Ґшвенґ, Лука Столькович, Виктор Будински, Милун Колошняї, Серґей Такач (II); Бояна Сабадош, Итана Косич, Тияна Косич, Михайло Чизмар (III); Милица Милановски, Леонора Ґайдош, Наташа Костелник, Милица Миклош, Оленка Контра, Андєла Бубаня, Уна Рашич, Яна Скубан, Надя Дюрдєвац, Иван Киш (IV); Мила Мандич, Таня Костелник, Миа Мандич, Єлена Мандич, Дамян Косич, Оґнєн Сабадош (V); Андєла Миклош и 3 роботи нєподписани (VII). Вєдно 52 роботи. Руски Керестур: Адрияна Штранґар, Николина Олеяр, Леонтина Еделински, Дарко Еделински, Алекса Колошняї, Стефан Арва, Валентин Гарди, Андрей Виславски, Алексей Виславски, Стефан Ковачевич (овода); Валентина З. Гарди, Валентина В. Гарди, Ксения Катрина (III). Вєдно 13 роботи. Коцур: Рамона Будински, Яна Тимко, Михайло Копчански, Матей Сакач, Мирослав Бесерминї (овода). Вєдно 5 роботи. Бачинци: Антония Рац (овода) и Дарко Рац (III) послали 2 роботи.

„ЗАГРАДКИ”

Каждого року у септембру до учальньох руских оддзелєньох першей класи уходза вше менєй дзеци. Ясне же вец маме и вше менєй предплатнїкох, читачох и сотруднїкох, алє єст и барз вредних, хтори порянє, за кажде число часописа посилаю свойо состави, писньочки рисунки. У прешлим школским року до Редакциї сцигли 863 школярски роботи, а у предпрешлим було 92 роботи вецей. Дакус менєй як скорей пишу дзеци зоз Руского Керестура, алє вони и далєй на першим месце по чишлє роботох послатих до „Заградки” (243), потим школяре зоз Коцура (158), вец зоз Дюрдьова (136), Бикич Долу, Бачинцох, Кули, Шиду, Нового Орахова и Бачкей Тополї, алє треба похвалїц сотруднїкох зоз Вербасу хтори послали аж 229 рисунки и фотоґрафиї, цо за 107 вецей як позалоньским, а кус вреднєйши як пред двома роками були и школяре зоз Нового Саду, Ґосподїнцох и Савиного Села. Награди за найкрасши роботи обявени на бокох „Заградки” у прешлим школским року достали: ЗА ПИСНЮ Ивона Рац, IV, Руски Керестур; Витор Уна Шеремет, IV, Шид; Школски симпатиї Теодора Ґайдош, IV; Коцур; Рано ЗА ПРОЗУ Мария Сакач, III, Коцур; Любим нашого пса Кристина Ковач, IV, Нови Сад; Мойо напредованє у живоце Елеонора Винаї, IV, Дюрдьов; Барз жадам Емина Бики, VI, Руски Керестур; Мила памятка Ясмина Мудри, VII, Дюрдьов; Робота хтору найволїм МАЛЮНОК Милица Бировлєв, IV, Вербас Адрияна Кодба, IV, Ґосподїнци Олеся Папуґа, VIII, Руски Керестур Борис Чордаш, V, Коцур Наташа Булич, III, Савино Село

НА „КОЦУРСКЕЙ ЖАТВИ” И ШКОЛЯРЕ У рамикох 40. Фестивалу фолклору Руснацох и других националних заєднїцох „Коцурска жатва” котри отримани 12. и 13. юлия у Коцуре, у литературней часци у Лєтней учальнї у Основней школи „Братство єдинство” участвовали и школяре. Представяюци публики портрет Ирини Гарди Ковачевич, члени дзецинскей драмскей секциї приповедку „Дзвонїца” тей нашей писательки барз успишно одбавели през драмску сличку. Литературну часц збогацели и млади тамбураше, як и ритмична ґрупа КУД „Жатва”.

НАЙВЕКША СЛУНКОВА ГОДЗИНА Точно на поладнє, на дзень ярнєй ровнодньовици, слункова шветлосц як ласерски сноп преходзи през отвор на самим верху куполи и ошвицує зданиє. Можебуц сце були на тим месце, а нє знали сце тото. Слово о познатим Пантеону у Риме збудованим под час панованя цара Гадрияна. Пантеон єдно з найпознатших зданийох старого Риму, 2000 роки старе шведоченє нємерлївей моци и богатства империї. Пробуюци одкриц тайну Пантеону того лєта фаховци поставени барз интриґантну теорию: храм направени по принципе слунковей годзини. Заря слунковей шветлосци ошвицовала колосалну капуру у хвильки владарового уходзеня до того храму. Пантеон медзи найкрасшима прикладами антицкого будовательства, а тераз видзиме и ґениялни рахунки.

НА СЕЙШЕЛОХ НАЙВЕКШИ ПЛОД На Сейшелох, африцкей держави – архипелаґу хтори ма 115 острова и островка у Индийским океану, рошню познати палми чийо плоди найвекши од шицких рошлїнских плодох на швеце. Найпознатша, лепезаста палма може вироснуц и до 30 метери, а жиє коло тисяч роки. Рочнє зродзи коло 30 орехи, а кажди чежки до 20 килограми. Палма ма барз широки лїсца, коло 3 метери. Окрем на Сейшелских островох, вельо файти палмох рошню ширцом швета, од тропских крайох и пустиньох, по влажни дижджово лєси.

ЧИВАВА УСВОЄЛА МЕРКАТА Малючкого мерката, хторому грожела шмерц, бо го мац одруцела накадзи го окоцела, власнїк азилу дзе меркат остал широта, дал чивави Кими най го одхова. Сучка чивава лучела млєко, гоч нє була котна, та такой прилапела малого цицара Вилсона як свойо щенятко и дойчела го. Вони двойо, гоч з двох цалком розличних фамелийох, постали барз блїзки, нєроздвойни. Меркат ше почал справовац як пес: кед дахто бренкал опрез уходу, Кими станула и брехала, а и Вилсон робел тото исте. Справовала ше як прави защитнїк, як власна мац, и мурчала кед ше дахто пробовал приблїжиц ґу єй „щенєцу” меркатови Вилсонови.

Яна Варґа, V, Руски Керестур

Матеа Югик, V, Руски Керестур

Валентина Тот, III, Руски Керестур

Анастасия Петрович, V, Руски Керестур

Синиша Буила, V, Коцур