Заградка 4 - 2022

Page 1

РОК LXХV • ЧИСЛО 4 АПРИЛ • 2022 ЦЕНА 100 ДИН


ПРИВИТ ЯРИ ЗОЗ ЗАТИЧКАМИ Школяре II а класи у Руским Керестуре зоз свою учительку Любицу Бучко зберали пластични затички зоз фляшох, а пред тим як их придали за гуманитарну помоц, вискладали з нїх веселу слику и так привитали яр. Лю. Б.

ЗМАГАНЄ ЗОЗ ИСТОРИЇ Медзи успишнима школярами зоз Руского Керестура найуспишнєйши бул Иван Фейди, школяр шестей класи, и пласовал ше на окружне змаганє.

ВЄДНО ЗМЕ МОЦНЄЙШИ У просторийох КПД „Карпати” у Вербаше внєдзелю, 27. марца отримана школярска програма у рамикох проєкту „Карпати и омладина – вєдно зме моцнєйши”. На нєй участвовали школяре вербаских основних школох, хтори припаднїки рускей, українскей и мадярскей националней меншини и ходза на годзини виборней настави свойого мацеринского язика зоз елементами националней култури. Координатор и одвичательна особа за проєкт, др Деян Загорянски вєдно з наставнїцами хтори тримаю виборну наставу мацеринского язика, пририхтали програму и так потримали наймладших. Же су вєдно моцнєйши, потвердзели числени вербаски учашнїки. Проєкт „Карпати и омладина – вєдно зме моцнєйши” потримало Министерство за людски и меншински права и дружтвени диялоґ. О. Р.


^ASOPIS ZA DZECI

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Футожска 2/ІІІ 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “MAXIMA GRAF”, Петроварадин YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Каталогизација у публикацији Библиотека Матице српске, Нови Сад 821-93 ЗАГРАДКА: часопис за дзеци / одвичательни редактор Мелания Римар. – Роч. 50, ч. 1 (1991) – . – Нови Сад: Руске слово, 1991 –. – Илустр. ; 24 cm Месечно током школске године. – Наставак публикације: Пионирска захрадка ISSN 0353-9938

На насловним боку: Школяре зоз ОШ „Йован Йованович Змай” у Дюрдьове у роботнї „Кухня то школа” (Фото: Лидия Вереш)

Здраво, заградкаре! Пред нами ище єден розпуст. Кратки, тельо же би шицки школяре дакус одпочинули и преславели Вельку ноц, та назберали сцелосци за свойо обовязки, хторих по конєц школского рока будзе ище вецей, бо штварте тромешаче задава найвецей ученя за одлични успихи. Ми маме вєдно пририхтац ище два числа часописа, а по юний ше маме добре порихтац за означованє велького ювилея – 75. рочнїцу „Заградки”. О преслави ше будземе радзиц накадзи ше закончи наиходзаци розпуст. Потамаль будзце вредни и нє забудзце дацо написац, нарисовац лєбо висликовац за часопис, бо знам же ходзице на змаганя зоз школских предметох, зоз рецитованя, зоз спортских активносцох, посцигуєце одлични пласмани, а таки сце скромни же ше нє сцеце похвалїц анї „Заградки”. Поздравя вас ваша редакторка

ДЮРА ПАПГАРГАЇ

ИСТА ҐАРДА Миколу оцец вожи до школи на „фияту”, мнє на бициґли купеней на одплату. А у школских зме лавкох истучка иста ґарда. Оцец ми гвари: сину, кажде по знанє ходзи на рукох власного стандарда. А прецо, оцец, нє шицки єднаки руки маме? Прецо дахто у мегким сицу шедзи, а ми ше на бициґли дирґаме? Оцец ше длуго моцовал у глави зоз тим задатком док глєдал одвит прави. А вец лєм махнул з руку: кед ходзиш по науку нє важне, сину, цо маш под задком, алє у глави.


„ЗАГРАДКОВ” 75. РОДЗЕНИ ДЗЕНЬ НОВИ САД

ВРЕДНИ МАКСИМОВЦИ

ЮВИЛЕЙ МИХАЙЛА КОВАЧА Визначни руски писатель и учитель Михайло Ковач у октобру 1989. року наполнєл 80 роки живота. Новинсковидавательна роботна орґанизация „Руске слово”, дзе припада и часопис за дзеци „Пионирска заградка”, тот ювилей означує з литературнима вечарами. Так литературни вечар на хторим представена Ковачова найновша кнїжка „Капка по капку живот одцека” отримани перше у Коцуре у сали Задружного дома, 22. фебруара, а вец у Шидзе, 3. марца у Народней библиотеки „Светозар Маркович”. Наймладших Ковачових читательох було на обидвох сходох, алє вельо вецей их було у Коцуре... ... Ковачовей наймладшей, а вериме, и наймилшей публики треба же би остали у паметаню його слова о потреби за очуваньом руского язика, обичайох, култури, о потреби же би през живот требало робиц нє лєм на власни хасен, алє и на хасен дружтва, заєднїци, народу. Микола Шанта „Пионирска заградка”, число 8, април 1989.

Каждей соботи пред поладньом од 9 до 11 годзин у просторийох Културно-уметнїцкого дружтв а „Максим Горки” у Новим Садзе живот ше одвива як у кошнїци. Ту ше позбераю коло 150 дзеци хтори по рижних школох виучую руски язик же би у єдней зоз пейцох ґрупох дополньовали свойо знаня и схопносци зоз шпиваня, танцованя, драми, рецитованя и литературного виражованя. За тоту роботу маю барз прикладни условия: цепли и ушорени просториї и фахово руководство. Фахово руководителє учительки Верунка Иванова, Мария Бесерминьова и Мария Чаканова у роботи маю вельку помоц и з боку родичох хтори дзечнє приводза дзеци на проби. С. „Пионирска заградка”, число 6, фебруар 1985.

Слика на насловним боку: Учашнїки лоньского стретнуца школох народох и народносцох СР Сербиї, котре було отримане у Чантавире. На нїм були и школяре з Руского Керестура. Колор знїмок: Микола Сеґеди. „Пионирска заградка”, число 8, април 1985

Теди наш часопис виходзел на 28. бокох, а тираж бул 1 500 прикладнїки мешачно

„ЗАГРАДКА” МЕСТО УЧЕБНЇКА У Основней школи „Чаки Лайош” у Бачкей Тополї мала громадка руских школярох и того року пестує свой мацерински язик. Годзини отримує учителька Нада Колошняйова, а од 2. по 8. класу вєдно ма 18 школярох. Наймладши наставу маю два раз тижньово, а старши три раз. Гоч скоро шицки дзеци кажди дзень до школи путую з Нового Орахова до Бачкей Тополї, путованє им нє представя таку терху. Окремни учебнїк за пестованє язика нє маю, та на годзинох найчастейше хасную „Пионирску заградку”. „Пионирска заградка”, число 3, новембер 1989.


ОБЛАЧОК ДО ШВЕТА ҐОРАН МАРКОВИЧ Ґоран Маркович професор класней настави, автор, редактор и власнїк Видавательней хижи „Пчелица” у Чачку. Народзени є 1967. року у тим городзе. Закончел Педаґоґийну академию и Учительски факултет у Ужицу. Двацец роки робел як учитель у основней школи у Чачку, а паралелно з тоту роботу основал и Видавательну хижу „Пчелица” хтора нєшка медзи найвекшима и найважнєйшима видавательнима хижами за дзеци у жеми и реґиону. Пише образовну и забавну литературу за дзеци. Його окремна обласц интересованя литература о дзецох зоз социо-емоционалнима и здравственима проблемами. Кнїжка „Фарби товариштва” його перши роман за младих.

НЄ СИҐУРНИ СОМ ЖЕ ШИЦКИ ЛИЛОВО – Баржей бим поведол же су у рижних фарбох. Наприклад, жовти за шмих, желєни за опущованє, червени за любов, а лилово... Вони за смуток. – Аж кед ми коментаруєш учительово вчерайше порученє! Чи лилова нє твоя наймилша фарба? – опитал ше ми Марко збунєно, док шедзел на патосу у своєй хижи и єдол ванелийово колачики. – Пребач, праве сом ю пречитал. Вечар сом вчас заспал. Поправдзе, нє сиґурни сом вецей же любим лилову фарбу. – При тебе шицко у шоре? Нє читаш порученя, нє провадзиш о чим приповедам, нєдзечнє єш твойо наймилши колачики хтори моя мац упекла лєм пре тебе. – Га, нє найлєпше сом. Чувствуєм ше якош празно и смутно. – Верим же ци нє завадза же сом ци вчера писал порученя вязани за Ташу и за мнє. Сцел сом перше з тобу подзелїц цо ше случело. Нє таки сом як даєдни... хтори ше покрадзме стретаю зоз дзивками, а скриваю тото од свойого товариша – предруцел ми Марко у франти. – Дознал ши за Кристину? Та, охаб тераз... будзем ци приповедац. Яки сом баксуз, я мам дакус иншаки информациї... А тото зоз Ташу, лєм бим нє любел кед биш єй пренєсол. – Нє старай ше, остава медзи нами. Щешлїви сом пре вас двоїх. – Алє, ти ми випатраш дакус одсутно. Єст ище дацо цо ши ми нє гварел?

– Єст. Можебуц звучи глупо, алє... Нє идзе ше ми до школи. – Нє идзе? Як думаш? – Уж сом гварел мацери. Нє сцем вецей видзиц Славена, Сандру, Луку, Сашу и других зоз оддзелєня. Поправдзе, лєм любим видзиц Ташу, тебе и можебуц ище даскелїх зоз оддзелєня хтори ше зо мнє нє вишмейовали. Алє, ми ше видзиме и звонка школи. Любел бим вецей нє ходзиц до школи. – Уф, чи значи же сцеш прейсц до другей школи? – Нє. И у тей другей школи би ше зо мнє вишмейовали як ходзим, як бешедуєм. Нашол би ше дахто други кому би завадзал мой руксак, лєбо мойо ципели, лєбо дацо треце. Вообще ше ми нє ходзи до школи. – Виктор, тераз ме уж застарюєш! – Трудзим ше нє секирац мацер, бабу и дїда, а анї оцови нє жадам приповедац бридки ствари. Якош сом збунєти. Чувствуєм же ме други нє подноша. Секирам их. Сцу же бим бул иншаки, а я то нє знам и нє можем так як вони сцу. И нє сцем! Най ме шицки охабя на мире! Марков зачудовани вираз твари нагнал ме застановиц ше. Лєпше би було кед бим бул цихо. – Марко, пребач, приповедам глупосци. Нє знам цо ше зо мну случує тих дньох. Виривок зоз романа „Фарби товариштва” Преложела М. Римар


ЗЛАТКА ЧИЗМАР

Ж

ЖЕЛЬКО

аданя кажде ма. Свидоми зме же ше даєдно нє так лєгко сполнї, а даєдни ище анї нє пожадаме, а вони ше уж витворя. Мижо и Яни вирни пайташе и бочни сушедове. Яни ма пса хторому мено Петро, а Мижо ма мачичку Петру. Петра уж одроснута мачка. Мижо ю хвалї. Гвари же нє маю анї єдну мишу у обисцу, шицки поєдла. То мож обачиц и по нєй. Наисце є брухата. Яни би любел мац мачку, алє Петро барз бреше кед ше даяка приблука до двора. Ту вон „ґазда”. Кед би ше Яни сцел побавиц з мачку, пошол би до пайташа, або процивно, бо и Мижо люби пси, а нє ма анї єдного. Яни питал од родичох мачку, алє ше вони з тим нє зложели. Понеже було нєвитворене, жаданє росло и було вше векше и векше. Єдного дня, кед Яни винєсол Петрови цо остало од полудзенку, його нє було у хижки. Доволовал го и доволовал алє даремно. Нє було го анї под грушку у хладку, анї за углом, нїґдзе. Кричал: „Петре! Петре!” Одвиту нє було. Алє, чула го сушедова мачка. Вона Петра, та добре чула, и прибегла. Яни ше зрадовал можебуц и баржей як куцовови. Погласкал ю, дакус ше побавели, а вец Петро збрехал, та ше Петра розбегла дому. Так то було з дня на дзень. Єдного дня, Яни обачел же Петра барз часто на їх пойдзе, а видзел и же є вецей нє брухата. Подумал себе же на їх пойдзе нєт досц миши, алє то нє була права причина. Петра мала штверо мачатка. Кажде було иншаке. Понеже родичи видзели як Яни дзба за нїх, дошлєбодзели му затримац єдно. Вибрал шиве, було му якош наймилше. Хлапец поволал пайташа же би здумали мачецу мено. Нє було им чежко. То було Яниково вельке жаданє, та кандурик достал мено Желько. Мижо вец одведол Петру и мачатка дому, а цо було з тима цо остали, уж анї сам нє памета. Требало Петрови часу же би ше звикнул на Желька, алє мисия була успишна. До конца, вони вєдно и єдли и бавели ше. Жили у истим обисцу, були, як браца. И Яни бул щешлїви вєдно з нїма.

МИХАЙЛО КОВАЧ

ДЇДО И ЙОГО УНУК Кромпля на лупу, цибуля, квашна капуста, посна пасуля, млєко з жохтара – то була дньова пожива дїда Дротара. И жил, скаранїк, сто и пейц роки, а то, признаце, вик досц длугоки. Та жил би, гваря, можебуц ище тельо, алє сам гварел: – Цо вельо, вельо! Облєкол, гваря, чисту билу кошулю и били широки ґачи, лєгнул до посцелї, та гварел Шмерци: – Но, свахо, най ше пачи! Тераз з унуком дїдовим родичи вельку бриґу маю, бо унукови дїдовому мармелада и чоколада лєм цо на уха нє вибиваю. Обишли шицки апатики же би нашли за єдзенє лїки, а вон вше цошка видумує: тото нє люби, тото му нє смакує, та карменє сина то єдна велька мука. Док єдно сина за руки трима, друге го просто – клюка... Та прето родичи вельку бриґу маю, як унукови телї роки наскладаю.


АНА ВАРҐА

ДВА ҐУНАРИ

ВЛАДИМИР ДЇТКО

ПРИШЛИ НАМ ЛАСТОВКИ Яр нам пришла, та ластовка кажда свою хижу глєда, там под стреху зохабену свою чува, другей нє да. А хто хижу свою нє ма, муши ю збудовац. Ноши блато, лїпка вредно, нєодлуга будзе ше радовац. А кед прешло дакус часу, зоз хижочки главки викукую. Опатраю дзеци гнїздо, ластовичком ше радую.

Два ґунари и тей яри. Дижджи моцни, полни бари. Праше квичи, буяк ричи, пуляк пульчи, крава мурчи. Мешац млади, нєт поради, будзе звади, у загради.

ТАМАРА ХРИН РОНЧЕВИЧ

ХОРИ ГАРЧОК Гарчок желєни з билим квециком, уж барз ардзави и стари, нарату киха и кашлє кед баба у нїм юшку вари. Гарло го шверби, нос му заварти, та з нїм бежа до амбуланти. Дїдо дудре на гарчок натхави, цо нєшор прави по дворе, та поволал дохтора хтори лїчи на Вельким шоре. Достал гарчок горки лїки, чай зоз менти и ложичку меду. – Най ше лїчи – гвари дохтор, – та виздрави уж на стреду!


ҐОРДАНА МАЛЕТИЧ

СИҐУРНИ ЧИСЛА

Є

дного рана брат и шестра шедзели у своєй хижи. Шестра опатрала цифровани слику у велькей кнїжки, а брат нєпреривно повторйовал исте: – Є,н, два, три, штири, є,н, два, три, штири, є,н... як далєй? – Брацику, чом нєпреривно повторюєш исте? – чудовала ше шестра. – Вежбам числа. – А знаш ти ище даєдно число? – Знам. Є,н, два... – Га, чом вец нє повеш? – Хторе векше число? – Наприклад, тисяч тисячи. – Уф! То барз вельо. Кед же таке число вообще постої. – Постої. Чула сом! – Можебуц. Алє то якишик вельки, страшни и нєсиґурни числа, а тоти хтори я споминам сиґурни и добри. – Як то? – Гибай видзиц! Брат одведол шестру до хижи у хторей коло мура стала двойнїста метална драбинка, розширена, наоружана зоз каблом з воду и з ренду. Мац лєм цо нє почала чухац облаки, алє ю затримала телефонска поволанка, та ше єй дзвонки глас крашнє чул зоз другей хижи. Брат ше випендрал на першу карфу. – Видзиш, ту єден. То найсиґурнєйше число. Лєм цо сом ше одлїпел од патосу. А вец два. Висши сом як орманчик. Вец треца карфа: шицко крашнє видзим, а нє опасне. И штири! Ту мойо царство! Я авиятичар! Брум, брум, брум! И брат ше почал викривяц як кед би вожел авион, заобиходзаци кажду хмарку хтора му ше нашла на драги. На концу, занєшени з бависком, здогаднул ше числа хторе ше му од рана скривало. – Пеееейц! – скричал кед крочел на остатню карфу на драбинки, знємирююци кабел, хтори ше нєсподзивал, помкнул ше зоз свойого лєжиска, а потим подрилєни з другу ногу, виврацел ше до амбису, страцел драгом драгоцину воду, и одкотулял ше, уж празни и безхасновити, до найоддалєншого кута у хижи. Шестра ше влапела за главу и почала волац мацер. Злєкнути, брат попонаглял зисц зоз драбинки цо скорей, же би зашушкал свою нєсташносц, алє ше му, у понагляню, нога зошлїсла на першей, найсиґурнєйшей карфи, та и вон и драбинка страцели ровновагу и попадали. Познєйше того дня, шестра ше знова питала братови: – Єст, брацику, наисце сиґурни числа? Кед рахуєм з даєдним числом хторе добре, воно ше зявює так як я сцем, а даєдни вообще нє сцу. – А єст сиґурни драбинки? – застарано прежубротал брат. Преложела М. Р.

РУСОМИР Д. АРСИЧ

СЛУНКОВ ОШМИХ Слунко швици зоз шицких бокох, та отвера квитки орґонох. З ошмихом бочка шлївки вчасни, зоз златом злаци поля житни. Лєм ше шмишка, баржей швици, пахню поля и винїци.


ЗОЗ ШВЕТОВЕЙ ЛИТЕРАТУРИ ИНИД БЛАЙТОН (Велька Британия)

Ш

ДЗЕНЬ ПОСЛЕ БУРЇ

ицки твардо спали у склонїску хторе случайно одкрили, Побудзели ше позно рано, и прето же у дзири було цма, алє и прето же були барз вистати, вичерпани. Перши отворел очи Джек и видзел же ше му коло глави круци папаґай Кики. Нє знал дзе ше находзи. През отвор дзири пребивала ше лєм подаєдна слункова заря. Було барз цепло. „Арррр!” Було чуц и Джек скочел. Арррр!” Бул то Тупик хтори вечар вишол зоз дзири. Джек уключел батерийску лампу и ошмихнул ше. „Добре рано, кед же вообще рано. Пребач же зме так улєцели! Замодлїм Аспика и Тупика док их увидзим, най ци шицко потолкую.” И Филип ше зобудзел и випросцел, а нєодлуга ше и дзивчата розбаторели. Кед шицки поставали, любопитлїво порозпатрали дзиру и здогадли ше вчерайшей моцней бурї. „Яка ноц!”, скричала Дайна. „Була сом престрашена кед нам одлєцели шатри!” „Ище горше було кед Филип скапал”, гварела Луси Ен. „Кельо годзин, Джек?” Джек попатрел на годзинку и скричал: „Боме, такой будзе дзешец. Алє зме спали! Гайде, опатьме чи ше буря змирела.” Станул и розгарнул гущаву на уходзе до дзири. У истей хвильки их ошлєпела слункова шветлосц. Дзек вихпал главу вонка. „Яки красни дзень! Нєбо знова белаве и швици слунко. Анї шлїду од бурї. Гайде, видзме вонка.” Помагаюци єдно другому, вишли зоз дзири. Гущава ше такой врацела на свойо место, та нїч нє указовало же дахто ту препровадзел ноц. „То одличне склонїско, Гей?” Шицки попатрели на ньго и спадла им на розум иста идея. „Так”, гварела Дайна. „Кед наидзе нєприятель, ту ше скриєме. Могли би нас найсц лєм кед би прешли точно понад нас. Нє знам дзе є, а праве зме вишли з нього!”

„О, боже, нє сцеш озда повесц же зме страцели склонїско”, застарал ше Джек. Шицки почали глєдац уход до дзири. Джек го нашол так исто як и Филип прешлого вечара – так же спаднул до нєй. Заджобнул палїчку ґу уходу, же би ю шлїдуюци раз лєгчейше нашли. „Понеже зме остали без шатрох, вироятно од тераз будземе мушиц ту спац”. „Слава богу же вецей нє дує тот страшни витор. Нєшка лєм сциха подувує. Будзе барз цепло. Пойдземе плївац?” Поскакали до моря хторе тераз було цалком мирне и белаве. Побрежє заплюсковали мали габи. Кед ше окупали, дзеци пошедали фриштиковац. Такой ше зявели Аспик и Тупик и весело их привитали. „Арррр! Арррр!” „Гваря же ше наздаваю же маме дацо смачне дац им за фриштик”, гварела Дайна. Буря прешла, та ше Филипово патканї, на Дайнову жалосц, знова зявели. Були нєсташни. Єден ше уцагнул до Джековей кишенки найсц дакус слунечнїку. Вишол з єдим зарном и почал го окусовац, алє Кики такой злєтла и вжала му слунечнїк. Патканьчок Сквичко швидко пошол ґу Филипови випоносовац ше. „Яка ши погубена, Кики! Нє любиш слунечнїк, а однїмаш го од Сквичка!”, вигандровал ю Джек. Було забавне мац шицки тоти животиньки у дружтве. Аспик и Тупик того дня були барз шмишни. Шицко випитовали. Аспик ше одразу зацикавел за Дайнову видлїчку. „Ах, глупко, меркуй, бо ю прелїґнєш! Скричала Дайна и сцела му ю одняц, алє Аспик мал барз моцни джубок, та победзел у однїманю и одґеґал ше дакус далєй, на мире випитац видлїчку.” „Нє бой ше, нє прелїґнє ю. Тераз дакус будзе мирни, бо ше ма зоз чим занїмац”, гварел Филип. Виривок зоз кнїжки „Морйо авантурох”


НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО

ИСУС ВОСКРЕСНУЛ

КРИЖ СИМВОЛ ВИРИ И ЗНАК СПАШЕНЯ

сусово вирни приятелє ше з далєка припатрали як Исуса розпинаю на криж. Нєщешлїви и безпомоцни, годзинами слухали його стуканє. Було страшно патриц як їх учитель умера! Тот дзень, кед ше Божи гнїв процив гриху вилял на його єдиного, совершеного Сина, сиґурно була найгорша хвилька у чловековей историї. Чи можлїве же прешлей нєдзелї побидоносно вошол до Єрусалиму? Тераз є зрадзени, осудзени и розопяти. Познєйше, того пополадня ґу крижу пришли Осиф и Никодим. Вони явно нє шлїдзели Исуса, алє го любели. Повинїмали му гвозди зоз рукох и ногох, закруцели го до пахняцих плахтох и поховали. Ютредзень даєдни священїки и фаризеє пошли ґу Пилатови и гварели: „Тот спреводзкош гварел же о три днї воскрешнє. Прето розкажце най ше гроб чува, бо би його ученїки могли украднуц цело, а вец повесц же ожил. Була би то найгорша спреводзка!” Прето Пилат розказал чувац гроб дзень и ноц. Шлїдуюцого рана моцне трешенє жеми потресло гроб. Зашлєпююца шветлосц ошвицела поспаних воякох. Бул то нєбесни ангел, чия твар була як блїскавка, а шмати били як шнїг. Три жени – Салома, Мария Маґдалена и друга Мария ишли ґу гробу. Кед видзели ангела, злєкли ше, алє им ангел гварел: „Нє бойце ше. Знам же глєдаце Исуса котри бул розопяти. Вон нє ту. Воскреснул! Идзце швидко и поведзце тото його ученїком!”

Криж нам пригадує Исусову шмерц. Исус знал же будзе розопяти на криж. Його людске шерцо ше бало од шмерци и прето барз церпел и кирваво ше зноєл, алє по Божей волї приял таке церпенє. Приял на себе шицки нашо грихи и так нас одкупел, бо така була воля Нєбесного Оца. Шицки ми ношиме свой животни криж. На нїм шицки бриґи, терхи и болї, алє кед подумаме на розопятого Исуса и його церпенє за нашо спашенє, видзиме же наш криж вельо лєгчейши. Помагаю нам го ношиц нашо дїла, послухносц, любов и почитованє Бога и каждого ближнього, и нашо каждодньово молитви.

И

Зоз кнїжки „101 приповедка зоз Библиї”

ИСУС ДАРЕМНО УМАР КЕД ЗМЕ ОД НЬОГО НЄ НАУЧЕЛИ ЖЕ У НАШИМ ЖИВОЦЕ МУШИ ПАНОВАЦ ВИЧНИ ЗАКОН ЛЮБОВИ. Махатма Ґанди


ВАСИЛЬ МУДРИ

ЛЮБОВ ҐУ ШЛЄБОДИ Кед же влапиш птичку – нє трап ю, бо страда, пущ ю най одлєци, бо инше нє жада. Най лєци високо – вона инше нє сце, бо то за ню живот, здравє, радосц, щесце... Найлєпше єй чувство на нєбесним зводу. А чи знаце прецо? Бо люби шлєбоду.

МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

БАВЕНЄ Витрик благи подувовал, до бавеня поток волал. Поток ше вец розгабавел, з гайом би ше вон побавел. Лєс и гайок ше радзели же шпив птицох чуц би сцели. Писню вєдно зашпивали лєс, витрик и птици мали.


РАЗ КУРОЧКА Раз курочка когуцика придала на валал, же когуцик вайца краднул, та пшичкови давал. Пшичок Бурко барз лакомни на лакотки тоти. До шерпенки их розбивал, та пражел ратоти. Народна писня

З НАРОДНЕЙ ТВОРЧОСЦИ ПРИСЛОВКИ Хто сце жесц ядро, муши розбиц орех. Лєгчейше заплатац дзирку яґод дзиру. Кому нє мож совитовац, нє мож му анї помогнуц.

ЗАГАДКИ Ноги нє ма, а идзе, Очи нє ма, а плаче.

(хмара)

Идзе по лєше, нє сущи, Идзе по води, нє плющи. (слунко або мешац)


КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ

ВЕЛЬКА НОЦ

Теди рихтаме: 1. єдзенє за швеценє 2. судзину за помиванє 3. мотики за копанє То швето: 1. валалске 2. християнске 3. општинске

Того дня облєкаме: 1. шмати за санканє 2. шветочни шмати 3. спортски шмати

Тото швето найволя: 1. цукраре 2. пастире 3. дзеци

Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.


Алексей Бесерминї, 6 роки, Коцур

Емануел Жилник, 6 роки, Коцур

Матия Салонтай, 6 роки, Коцур

Анастасия Пекич, I, Руски Керестур

Кристина Рамач, I Руски Керестур


МОЙ ДВОР У моїм дворе єст два заградки. У малей посадзене вшелїяке квеце, а у векшей кукурица, парадичи, мархва и друга желєнява. У велькей посадзена єдна яблоня, а при нєй вельки чардак. У моїм дворе ше мож бавиц вшелїяки бависка: єст мали трактори, моторки, трамболина и тротинет. Мам и пса хтори ше люби бавиц з дзецми. До двора можу стануц вельо дзеци. Я любим свой двор прето же є вше ушорени. Леонтина Еделински, III Руски Керестур

РАДУЄМ ШЕ ЯРИ Запахла яр у моїм прекрасним краю. Почали помали розквитац квецики. Природа ше почала будзиц. Кед преходзим по моєй улїчки, видзим лампащики хтори ше жовцею у желєней трави. Видзим и же древка почали розквитац и же ше уж зявює и даєдна пчолка. У моїм дворе маме и даскельо туї хтори тиж почали розквитац. Дакеди пойдзем и на долїну припатрац ше на воду хтора уз запахла, бо приходзи яр. По драже ше дзеци вожа на бициґлох, лєбо ше шпацираю. Каждей яри помагам баби посадзиц до загради желєняву. Любим яр, прето же ше теди чувствуєм веселше. Валентина (З) Гарди, V, Руски Керестур

ПРИПОВЕДАЛА МИ БАБА

Шицки людзе маю даяки тайни. Даєдни векши, даєдни менши, даєдни нєприємни. Даєдни кеди-теди буду одкрити, а други вше останю скрити тайни. И я мала єдну тайну. Преходзела сом по хижи и случайно сом розбила мамову вазну. Нє сцела сом нїкому повесц. Почала сом заметац скло, та сом ше порезала. Мама ше злєкла кед обачела покапкану крев. Була сом барз подрапана и мушела сом одкриц свою тайну. Виприповедала сом мами цо ше случело. Вона ми гварела же важнєйша моя щиросц, як єдна вазна.

Баба ми приповедала о єдним старим занїманю. То пинтер. Вон зоз древа правел гордови, алє и оправял погубени. Окрем гордовох, ту були и древени кабли, мирици, збущки и ступки. Заварти гордов служел за чуванє вина, а у отвореним ше солєло месо. Окрем меса, у древених гордовох ше чувало и сир и квашену капусту. Збущок то предмет за муценє масла. Ремесло ше виучовало у майстра котри добре знал робиц свою роботу. Перше ше у майстра мушело робиц як шеґерт. Док ши шеґерт, нє доставаш плацу, алє лєм єдзенє, шмати и бивальнїк. Кед шеґерт достал першу плацу, постал калфа. Калфа учел роботу од майстра у мигелю. Кед добре звладал ремесло и научел робиц сам, покладал майсторски испит. Покладало ше го пред комисию и кед ше положело, достало ше майсторске писмо. Аж теди ше могло самостойно робиц як пинтер.

Юлияна Бесерминї, IV, Коцур

Исак Новта, V, Руски Керестур

Стефан Арва, III, Руски Керестур

СКРИТА ТАЙНА


Стефан Михальовски, III, Дюрдьов

У НАШИМ ДВОРЕ У нашим дворе ше случело цошка страшне. Нашо кури нападла лїшка. Вони ше розлєтали на лїво, на право, горе, долу. Лїшка бегала за нїма. Оганяли ше по цалим дворе. Кед мац обачела лїшку же оганя кури и же их сце поєсц, такой енки вжала лопату и почала оганяц лїшку. Моцно ю вдерела по хрибце, та животиню научела розуму. Лїшка ше престрашела и сцекла до свойого природного склонїска. Шицко ше закончело як треба. Мац угнала кури до курнїка, а лїшка ше нїґда вецей нє врацела до нашого гумна. Стефан Арва, III Руски Керестур

Сташа Бекич, II, Нови Сад

ПЛАЖА Лєто моя наймилша часц рока пре хвилю и прето же можем пойсц до нини. Каждого лєта я ходзим до моєй нини до Нового Саду. Вше оставам у нєй по даскельо днї. Ходзиме ше купац. Кед виплацим карту, войдзем на плажу Штранд. На нєй єст два часци. У першей, горнєй єст ресторани, штанди за сладоляд, варену кукурицу и мини бухти. Ресторан барз красни, направени зоз древа. Доокола слункобрани у рижних фарбох. Даєдни маю и реклами. Розлика медзи першу и другу часцу же у першей єст вельо древа и трави, а у другей часци слункобрани и лєжалки. Лєжалки єст помаранчецово, белави, били и иншаки. Под каждим слункобраном єст по єден столїк. Писок на плажи влєце вше горуци, пре моцне слунко. Прето людзе на ногох маю папучи, або по писку швидко бежа же би ше нє попекли. Писок шиви, а у нїм єст вельо коритка. При капури єст турня направена зоз древа, за ратовачох хтори маю обовязку мерковац на купачох и ратовац кед дакому треба помогнуц. Вода випатра барз заґадзена, алє то пре писок. Дакеди вода нє зограта, та у нєй жимно. Людзе у води бавя одбойку, або плїваю. Одроснути особи ше нє муша притримовац того правила. Часто на Дунаю мож видзиц як плїваю ладї и менши чамци. Я барз любим влєце буц на Штранду и наздавам ше же ище длуго там будзем ходзиц на одпочивок. Стефан Ґнип, VI Дюрдьов


Николина Гарди, III, Руски Керестур

РАНО

МОЙ БРАТ

Рано ми найважнєйша часц дня. Найволїм рано кед нє идзем до школи. Рано треба виплановац обовязки за цали дзень. Любим кед ме зобудзи слунко и весели шпив птицох. Вец сом розположена цали дзень. Пачи ше ми кед фриштикуєм тото цо любим. Щешлїва сом кед сом зоз свою фамелию.

Мойому братови мено Тони. Вон ма штири роки. Барз ше люби бавиц з диносаурусами. Ма векши и менши, у вшелїяких фарбох. Часто ше з нїма вєдно бавиме и правиме им хижки. Дакеди ше зоз нїма бориме єден процив другого. Ми з братом найволїме пойсц на Дунай. Там, у лєше збераме древа, а барз любиме лапац риби. Кед лапиме дакус векшу, баба ю очисци и упражи за вечеру. Кед ше змеркнє, уходзиме до цеплей хижи и лєгаме спац. Док нє пошпиме, патриме през облак и чекаме чи прейдзе даєдна велька ладя.

Юлияна Бесерминї, IV, Коцур

ПЕКАРНЯ У нашим валалє єст вельо пекарнї, а мнє наймилша тота хтора ше находзи у моєй улїци. У нєй предаваю вшелїяки сендвичи и лакотки. Мнє ше найбаржей пача сендвичи зоз куленом, а можем вибрац и присмачки яки сцем. Пекарня мала, алє крашнє ушорена. Долу красни цегелки. Мури обилєни на жовто, а коло нїх єст вельо полїци на хторих поскладани хлєби и лепинї. На шейсц годзин вежнєм динари и идзем купиц лепинї. Дакеди маю и кроасани зоз кремом. У тей пекарнї мож купиц и пити и бухти, а у фрижидеру єст вшелїяки соки. На вельким облаку пише „Бачка”. Роботнїци маю на себе били кошулї и лилово шоси. У заднєй часци пекарнї роботнїци печу хлєб. Там маю вельо машини и вельо муки. Звонка пекарня обилєна на червено. Опрез нєй єдно древо и мали ярок. Єст и место дзе ше охабя бициґли. Кед ше уходзи нука, чуц бренчок. Блїзко и мали паркинґ. Вше кед идзем до школи, зайдзем до тей пекарнї купиц себе кифлу и чоколадово млєко. Так випатра моя пекарня. Никола Йованов, VI, Дюрдьов

Мартин Пашо, III Руски Керестур

МОТИЛЬ И ШЛЇМАК Бул єден мотиль по мену Мила. Вона лєцела по вонку и нашла вельку, красну ципелу. У тей ципели бул вельки букет квеца. Кед ше приблїжела, Мила нашла и єдного малого шлїмака. Вон ше Мили опитал: „Красни мотильчку, сцеш най будземе пайташе?” „Гей, сцем!”– одвитовал щешлїво мотиль и дал шлїмакови єден пахняци квецик. Шлїмачок подзековал. Кристина Гарвильчак, I Руски Керестур


РОБОТНЯ „КУХНЯ ТО ШКОЛА” У КОЦУРЕ Роботня зоз проєкту „Кухня то школа” после Руского Керестура отримана и у Коцуре у ОШ „Братство єдинство”, 10. марца. Була то источашнє и промоция сликовнїци и вифарбйованки за наймладших, а орґанизовал ю видаватель НВУ „Руске слово”. Роботня отримана зоз школярами руских оддзелєньох нїзших класох и школярами хтори руски язик у тей школи виучую як виборни предмет, як и шицки учительки у руских оддзелєньох. Водзели ю редакторка сликовнїци Мая Зазуляк Гарди и педаґоґ Наташа Мученски. У роботнї участвовали и двойо авторе писньочкох обявених у „Кухнї”, Оксана Мудри Недич и Силвестер Д. Макаї, а вон пречитал и стихи своєй супруги Серафини Макаї, обявени у сликовнїци. Школяре активно участвовали у розгварки о тим цо кнїжка приноши и цо зоз нєй науча о руских єдлох, о прибору и судзини у каждей кухнї. Шицки присутни школяре на дарунок достали сликовнїци зоз вифарбйованку и древени прибор за кухню, а на концу мали нагоду покоштовац белюши, геровци и капушнїки цо за нїх порихтали орґанизаторе. Интересантни им бул и музични видео дзе слухали шпиванку Ирини Гарди Ковачевич „Кухар чи кухарка” хтору компоновала и шпивала Кристина Афич. Дзеци були барз задовольни же у їх школи отримана тота едукативна и интерактивна роботня, а пачели ше им и руски єдла хтори даєдни з нїх першираз мали нагоду покоштовац.

У Основней школи „Йован Йованович Змай” у Дюрдьове 21. марца отримана роботня сликовнїци и вифарбйованки за наймладших „Кухня” хтору реализовала НВУ „Руске слово”, а водзели ю редакторка виданя Мая Зазуляк Гарди и педаґоґ Наташа Мученски. У роботнї участвовали школяре руского оддзелєня трецей класи зоз учительку Єлену Кухарову, и школяре хтори руски язик уча як виборни предмет, зоз наставнїцу Марию Самарджич, а свойо писнї зоз сликовнїци дзецом пречитала писателька Мелания Римар. Дзеци барз задовольни же научели о даєдних руских єдлох, и же на концу шицки коштовали белюши, капушнїки и геровци. Шицки достали на дарунок сликовнїци и вифарбйованки и древени прибор за кухню. Цали проєкт реализовани зоз финансийну потримовку Буджетского фонду за национални меншини Министерства за людски и меншински права и дружтвени диялоґ.

О. Р.

Л. В.

У ДЮРДЬОВЕ


Н

УСПИШНИ РЕЦИТАТОРЕ

а нєдавно отриманих општинских смотрох рецитаторох у Крущичу и у Вербаше участвовали и нашо талантовани школяре зоз Руского Керестура и зоз Коцура, а векшина з нїх ше пласовала далєй, на зонску смотру.

На Општинскей смотри у Крущичу участвовали 30 рецитаторе зоз местох кулскей општини хтори рецитовали по руски, сербски, мадярски и українски, а на зонску смотру ше пласовали осемнацецеро школяре. Медзи нїма були и осмеро зоз Руского Керестура у шицких трох возростох, а дальши пласман посцигли седмеро. У наймладшим возросту (школяре нїзших класох) треце место завжала Милена Рамач, а далєй ше пласовала Ема Венґрин, обидва школярки другей класи. Шицких школярох нїзших класох за змаганє пририхтала учителька Наталия Зазуляк. У штреднїм возросту найуспишнєйша була Ема Живкович зоз седмей класи, хтора завжала перше место. Яна Варґа, тиж школярка седмей класи у Крущичу була треца, а на зонску смотру до Бачу ше пласовал и Исак Новта зоз пиятей класи. Успишни були и штредньошколци. На дальше змаганє ше пласовали Валентина Новта, хтора завжала треце место, и Минеа Югас. Школярох штреднього (висши класи) и штредньошколского возросту у Руским Керестуре пририхтовали Оленка Живкович и Мирослав Малацко.

На Општинскей смотри рецитаторох у Вербаше участвовали найлєпши рецитаторе зоз школох тей општини, а медзи нїма були и пецеро школяре зоз Коцура. По руски рецитовали штверо школяре зоз трецей класи: Рамона Будински, Николина Маґоч, Михайло Копчански и Филип Буила, а за змаганє их пририхтала професорка класней настави мср Славица Чельовски. На смотри була и Ясна Перенчевич, школярка шестей класи хтора рецитовала по сербски, а пририхтала ю професорка предметней настави Ясминка Олич-Илчешин. На зонску смотру хтора отримана 26. и 27. марца у Бачу, пласовали ше Николина Маґоч, Михайло Копчански, Филип Буила и Ясна Перенчевич. Рецитаторе зоз Коцура барз задовольни зоз посцигнутима резултатами, а зоз їх успихами ше цеша и їх професорки хтори их пририхтовали, та шицки вєдно барз радосни як представели свою школу.

Участвованє на змаганьох и дальши пласмани шицким нашим рецитатором нови мотив предлужиц усовершовац ше у тей обласци. М. Дж/Ан. М/О. Р.


ЛАВИРИНТ

Автор Нела Таталович

Прейдз по лавиринту, а потим рисунок офарб.

ОФАРБ РИСУНОК

Офарб тот рисунок по задатих фарбох.


ПОВЯЖ ЧИСЛА

Повяж числа од 1 по 99 и офарб рисунок. Дай пшичкови мено.

Автор Нела Таталович

ГЛЄДАНИ ЕЛЕМЕНТИ

Найдз глєдани елементи, пречишлї их и упиш до празних польох.


За априлске число до Редакциї сцигли 90 роботи од вредних сотруднїкох з даскелїх школох. Руски Керестур: Кристина Рамач, Ена Чордаш, Кристина Гарвильчак, Анастасия Пекич, Йована Кушич, Олеґ Катона, Йован Йованович (I); Аня Сендерак, Милена Рамач, Леонтина Еделински, Адрияна Штранґар, Клара Блаґоєвич, Теа Сабадош, Ема Венґрин, Николина Олеяр, Катарина Дудаш, Николина Гарди, Дарко Еделински, Кристиян Банич, Стефан Ковачевич, Стефан Арва, Теодор Гарвильчак, Тони Колошняї, Ален Бики, Андрей Виславски (III); Валентина (З) Гарди, Ксения Катрина, Исак Новта (V); Лана Штранґар (VII). Вєдно 55 роботи. Коцур: Матия Салонтай, Алексей Уйфалуши, Синиша Копчански, Емануел Жилник, Давид Тимко (овода); Анастасия Кучмаш, Алексей Бесерминї, Микола Штефанко, Стефан Ґайдош (I); Яна Тимко, Хана Хромиш, Андрей Горняк, Виктор Кулич, Иван Тимко, Мирослав Бесерминї (II). Вєдно 19 роботи. Дюрдьов: Стефан Ґнип, Иван Молнар, Никола Йованов, Арсен Станкович (III). Вєдно 16 роботи.

БАВЕНЄ НА ДРАЖЕ У моєй улїчки єст вельо дзеци. Ми ше шицки любиме бавиц на драже. Найчастейше ше бавиме на яр, а окреме влєце кед тирва розпуст. Найволїме ше бавиц на вибиванки, алє ше бавиме и на оганячки. Любиме ше вожиц на бициґлох, тротинетох и на ролерох. Часто ше и обегуєме. Кед вонка барз горуцо, шедзиме под древом у хладку и бавиме дружтвени бависка. Кед ше змеркнє, вец ше бавиме на джмурки. Любим кед ше шицки бавиме на драже, та ше радуєм же пришла яр. Стефан Ковачевич, III Руски Керестур

Смотра кириличней писменосци „Читай крашнє пиш” 2022. розписує

ДВАЦЕТИ К О Н К У Р С

за найлєпши школски писмени задаток у школским 2021/22. року написани по сербски, болгарски, македонски, русийски, руски и українски, за найкрасши рукопис у писменим задатку и за кириличну калиґрафию (краснопис) У с л о в ия: инициял – украшена велька буква (зоз хтору почина глава, пасус лєбо слово); моноґрам – початни 1. Право участвовац маю школяре основних, штреднїх букви мена и презвиска у окреме стилизованей школох и ґимназийох у Сербиї и окруженю. форми; и найинвентивнєйши слоґан. 2. Число калиґрафских роботох зоз єдней школи нє 7. Ка лиґрафски роботи муша буц з руку формовани на огранїчене, писмени задатки посилац по 10 (дзешец) па перу лєбо даяким другим материялу по шлєбоду єдней катеґориї. ним виборе. 3. Задатки и калиґрафски роботи муша буц зоз чечу8. Ка ли ґ рафска робота, окрем при инициялох и моноцого школского року. ґ ра мох, муши мац цалу азбуку и прилог (слоґан 4. За найлєпши писмени задатки конкурує ше у катеґолє бо крат ше виреченє) виписане на язику и писму рийох младши возрост (III-IV), штреднї возрост шко ля ра зоз буквовима знаками у уж прилапеней (V-VI) и старши возрост (VII-VIII) основней школи лєбо формованей кириличней типолоґиї. и школяре штреднїх школох у катеґорийох младши возрост (I-II) и старши возрост (III-IV), а за най- 9. На вежбанки, односно, фотокопиї задатка и калиґрафскей роботи муша буц мено и презвиско шкокрасши рукопис у писменим задатку школяре основляра и наставнїка, класа, назва школи и места, них и школяре штреднїх, кажде на своїм возросту. адреса и е-адреса школи и телефони. 5. Посила ше ориґинални вежбанки зоз означеним задатком за конкурс лєбо фотокопию писменого 10. Рок за посиланє роботох 10. май 2022. на адресу: задатку чию виродостойносц оверює школа. Народна библиотека „Стојан Трумић”, 21240 Тител, Главна улица 10-12, з надпомнуцом (за Смотру), 6. За кириличну калиґрафию (краснопис) конкурую школяре основних (I–IV и V-VIII) и штреднїх шко- 11. За додатни информациї волац на телефон 021/2960-185, лох хтори ше школую на спомнутих язикох у катеґо2960-409, лєбо на мейл bibliotekatitel@eunet.rs рийох: швидкопис – зукоси, уметнїцки стилизовани 12. Додзельованє наградох и припознаньох 24. мая писани букви; традиционалне писмо – постояци (вовторок) 2022. року. Додатни информациї буду на стилизовани букви, позната типолоґия, ориґинална сайту: www.bibliotekastojantrumic.org.rs и Фейсбук калиґрафия – нови, жридлово форми буквових профилу и боку Библиотеки. знакох; подобова креация – подобово збогацени директор Ґоран Попович и преглїбени постояци лєбо нови буквово знаки;


ЕМУ ДОБРА КВОЧКА Птица ему жиє на травних подручох Австралиї. Нє може лєциц, бо му кридла запшети, алє зато ему ма барз длугоки и моцни ноги. Кед сцека од нєприятеля, бежи и 60 километери на годзину, а интересантне повесц же ему зна и барз добре плївац. Тота птица висока 1,7 до 2 метери, а чежка и до 50 килограми. Гнїздо прави на жеми, у густих черякох. Самица знєше коло 12 вайца, а кажде чежке по 600 ґрами. Самец барз добра квочка, та полни осем тижнї шедзи на вайцох, а кед ше вилягню млади, о нїх ше стара самец, а нє самица.

ХАРЧА НАЙГЛУПША РИБА Харча ма вельку главу, алє є найглупша риба на швеце. Тото твердза и найлєпши рибаре и науковци хтори виучую живот рибох. Вони гваря же на яр, кед ройти зоз вербох и топольох, хтори рошню на побрежйох рикох, падаю до води, харчи их галаво лїґаю думаюци же то медведзи-ривци (їх лакотка). Кед ше наєдза, у жалудку им тоти ройти зовру, та ошлєбодую алкогол. Од нього ше харчи поопиваю, та их рибаре и дзеци лєгко лапаю у плїткей води коло побрежя.

ДРЕВЕНИ ЦЕРКВИ Церкви ше дакеди правело зоз древа, там дзе древо було найважнєйши будовательни материял, наприклад, у Польскей, Словацкей, Русиї, и у жемох Скандинавиї. Зоз древа правени и церкви у Сербиї, алє ту пре други причини. Под час панованя Туркох будованє церквох було забранєне, та су правени гоч лєм за кратки час, зоз материялу якого було. Древа було вельо, та церкви з того материялу були найтуньше, найпрактичнєйше и найєдноставнєйше ришенє. На Балкану древени церкви правени найчастейше у лєсовитих динарских крайох и у Шумадиї, дзе ше их почало правиц у чаше Другого сербского повстаня, лєбо дакус скорей. Тоти церкви нєвельки, точнєйше, мали. Турки дошлєбодзовали вибудовац церкву у валалє, кед може буц закончена за єдну ноц. Найинтересантнєйше за сербски древени церкви то димензиї и тото же их мож було пренєсц. Кажду тедишню церкву ше могло розобрац и знова зложиц на другим месце у барз кратким чаше. Пририхтала Р. Ґ. Петрович


Милана Йованов, III, Дюрдьов

Леонтина Еделински, III, Руски Керестур

Катарина Дудаш, III, Руски Керестур

Андрей Горняк, II, Коцур Николина Олеяр, III, Руски Керестур