__MAIN_TEXT__
feature-image

Page 1

РОК LXХIV • ЧИСЛО 4 АПРИЛ • 2021 ЦЕНА 100 ДИН


МОЯ ГУШЛЯ Школярка сом руского оддзелєня штвартей класи основней школи у Коцуре. Ходзим и до музичней школи. Там сом у другей класи. Мой наймилши музични инструмент то гушля. Любим грац писнї хтори ми учителька задава. Мала сом уж єден концерт, а наздавам ше же их будзем мац ище вельо. Тамара Салонтаї, IV, Коцур

ВЕЛЬКОНОЦНА РОБОТНЯ Шицки ше радую и рихтаю ше за Вельку ноц, а найбаржей дзеци. Так и ми, хтори ходзиме на годзини руского язика у Вербаше, мали радосну вельконоцну роботню. Перше зме з учительку бешедовали яке важне тото християнске швето, вец о обичайох, а потим зме правели рижни предмети вязани за Вельку ноц. Правели зме и писали винчованки котри подаруєме бабом и дїдом, вец кошарочки за вайца, потим зме фарбели заячки, курчата, когути, кури и вайца, котри зме вец залїпели на хамер. Фарбели зме и писанки, а на концу зме ше змагали чия писанка найкрасша. Сара Сеґеди, IV Вербас

ПРИРОДА И ДРУЖТВО Школяром штвартей а класи у основней школи у Руским Керестуре барз интересантне кед на годзини Природа и дружтво робя даяки огляди. Нєдавно мали огляд зоз електрицитетом и були барз задовольни, та нам до Редакциї послали кратку вистку и фотоґрафиї зоз тей годзини. Школяре IV а класи Руски Керестур


^ASOPIS ZA DZECI

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Футожска 2/ІІІ 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “MAXIMA GRAF”, Петроварадин

Здраво, заградкаре! Єдни уж преславели Вельку ноц, а други ю чекаю. Єдни уж ходзели по облїваню, а други тоту радосц чекаю у маю, док будзе ище цеплєйше. Верим же нам напишеце о тим красним обичаю, а озда ше будзеце и сликовац, та пошлєце вельо фотоґрафиї, най „Заградка” ма з чого виберац найкрасши роботи за обявйованє. Того мешаца шицких окреме мушим похвалїц, бо сце були наисце вредни. Похвали заслужели и вашо учительки и наставнїци, бо знам же вам и вони надпоминали же „Заградка” чека на своїх вредних сотруднїкох. Достали зме вельо подобово роботи, состави, вистки и фотоґрафиї, та пре нїх и пре вас часопис таки весели. Майске число озда будзе ище веселше, бо будзе ище вецей слунка, та вец и вецей бавеня. А вериме же ше и корона дакус змири, та шицки дзеци годни поряднє провадзиц наставу у своїх учальньох, так як найволя. Барз длуго нам тот опасни вирус губи шицки плани, алє озда и тому придзе конєц. Будзце здрави и вредни, жада вам ваша редакторка

YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci / odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar. – Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

На насловним боку: Дзеци у рускей воспитней ґрупи у ПУ Герлїчка у Коцуре (Фото: Оля Русковски)

МИХАЙЛО КОВАЧ

О ЯКИ КРАСНИ ТОТ ВЕЛЬКИ ШВЕТ Красни мотильчок и пчолка вредна кед раним раном на луку злєца, и пию, пию медовку-вино з пестрих погарох польского квеца. О, яки красни тот мали швет: мотильчок, пчола и польски квет. Красни камени скалїсти скали у морю ноги цо умиваю, а зоз главами под слунком хмари били-билючки цо дотикаю.

О, яки красни тот вельки швет: скала и хмара под слунком гет. Алє найкрасша од тих красотох то ЛЮБОВ цо ю у себе криє серденько мале у першох скрите, ЛЮБОВ пре других цо живот жиє. О, яки красни ма буц тот швет дзе любов квитнє як маков квет.


СИЛВЕСТЕР Д. МАКАЇ

БРИҐИ З ПУБЕРТЕТОМ

Б

ул озда перши красни дзень тей яри. Слунко припекло, квитки ше поотверали и витали вредни пчолки хтори зберали нектар и ношели го дзешка, гет далєко, до своїх кошнїцох. Кед видзеш з валалу, пред тобу ше указую желєни поля, аж по видоглядову линию. Владо школяр осмей класи, мал одбегнуц до варошу, а бициґли нєт. Оцови и мацери ше нє шме анї питац, бо такой направя бурю. Боже, ша вечар бул на бициґли у Мирона... Вибег на улїцу, пошол до Мирона, отворел капуру и... бициґла ту! Опарта на муре! Яй, слава Богу! Ошедлал бициґлу и пошол як витор. Ище анї дому нє сцигол, а Мирон му послал порученє: – Владо! Хтошка змидлєл твою бициґлу! Владо такой одвитовал: – Та нє змидєл ю нїхто. Я ю вжал. Владо бул одлични школяр, алє бул барз любопитлїви, та вец часто и розошати. Вчера бул у пайташки Єленки. Зна же треба задуркац на дзвери, кед уж нє маю бренчок, алє ше цошка змухавел, та на дзвери задуркал звонка, кед одходзел дому. Почервенєл, заганьбел ше, алє цо є, ту є. Кед у школи учели о пубертету, Владо ше такой явел одвитовац. Випатрало як кед би даяки дохтор тримал преподаванє. Вон шицки свойо нєприємносци приписовал тому чудному периоду у живоце младих. Приповедал вон и своєй баби Ганї же ше му случую койяки нєприємносци, бо гат... вон тераз у пубертету, та... – У чим ши? – пита ше му баба. – Гварим вам: у пубертету! – Яй, сину мой, цо вас ище нє знайдзе? Кед я була така як ти, та то того нє було. Потолковал унук баби, та конєчно шеднул на бициґлу и рушел ше до варошу. Кед сцигол, нє могол ше лєм наприпатрац на прекрасни парки и чисти улїци. Шицко вре од розкошу! Застановел ше опрез китайскей предавальнї. Нє могол ше здогаднуц прецо вон ту пришол. Вошол нука, а тарґовкиня му такой: – Топал дан!

Круцел ше Владо коло полїчкох, опатрал, алє кед штурел руку до кишенки, видзел же забул вжац з дому пенєжи. Мал лєм дакус дробни. За нїх му вишли лєм два бутєларчки. Кед сцигол дому, Мирон го уж чекал опрез капурки. – Купел ши хробачки? – питал ше му. – Яй, ша я забул на хробачки! – поганьбено одвитовал Владо. – Значи, нїч од лапаня рибох! – нагнївано гварел Мирон одходзаци дому. Владо вжал бутєларчки, поопатрал их и одредзел же у єдним будзе ношиц ключи, а у другим динари. Вечар поволал Єленку и Саню до цукрарнї. Надумал их дакус погосциц. Поприберал ше, зашол по пайташки, та вошли до цукрарнї. Владо наручел три кока-коли. Приповедали, шмеяли ше, запивали, а кед бул час пойсц дому, Владо винял бутєлар же виплаци соки. Кед го отворел, збляднул и лєм цо нє замлєл. – Я... я вжал погришни бутєлар. У тим тримам лєм ключи. Гевтот з пенєжми остал на муричку при капурки. На щесце, панї цукрарка го познала, а зрозумела же ма бриґи з пубертетом, та пристала най єй нарано придзе виплациц длуство.


ОБЛАЧОК ДО ШВЕТА САШО ПАЛЄНКАШ народзени 1979. року у Заґребе, а од свойого дзешатого року жиє у Руским Керестуре. Поезию и прозу на руским язику пише и обявює уж двацец роки, а пред тим писал и по сербски и по анґлийски. Свойо твори обявйовал у Литературним слове, Руским християнским календаре и у часописох Заградка, МАК и Шветлосц. Ма обявену єдну самостойну кнїжку, а твори му обявени и у даскелїх зборнїкох часопису МАК. У електронскей форми му обявена позберана поезия и проза, тексти хтори писани за його музични албуми, и даскельо кнїжки кратшей форми. Написал и даскельо театрални представи. Достал припознанє з обласци култури и образованя Општини Кула „Зарї култури”, литературну награду „Мирослав Стрибер” хтору додзелює НВУ Руске слово, як и награду за найлєпши текст Руского народного театру Петро Ризнич Дядя. Активни є и у компонованю и знїманю музики, як и у фотоґрафованю. Вецей як трицец роки Сашо Палєнкаш активни член Дома култури у Руским Керестуре. Концом прешлого року у НВУ Руске слово обявена му кнїжка приповедкох за дзеци Вселенски корабель.

БРУНКАМУРЯНЄ „Тату! Односно, пан капитан! Опатьце, ниа, цо сом видзел. То цошка цалком иншаке цо по тераз коло нас лєтало. Цо то?” – питал ше мали Ґхйк. Капитан з чудованьом патрел на голоґрам опрез нього и нє могол ше тиж начудовац. „Тоти информациї будзем мушиц поглєдац на єдним чудним месце. Як ми наш рахункар указал, тоти єства маю цошка цо ше вола ширцом швета мрежа*” – одвитовал му капитан. Мали Ґхйк ше на тото лєм нашмеял, бо му то барз чудно звучало. Алє чекал з нєсцерпеньом резултати преглєдованя. На своїх числених путованьох по вселени ше напатрел уж шицкого, алє тото таке ище нє мал нагоди видзиц. „Ага!” – весело скочел капитан и предлужел. „Тоти єства то волаю корабель. Справени є зоз древа, а хаснує ше на води.”

„Древо? Вода?” – збунєл ше мали Ґхйк. „Цо то древо? Цо то вода?” Капитан ше тиж збунєл, та знова поглєдал на ширцом швета мрежу. Нараз им вируцело прекрасни голоґрами найжелєнших древох, нєпреглядних лєсох, белавого моря, високих габох. „Ваааауууу! Яке красне!” – прегварел мали Ґхйк. „Гей, наисце” – зложел ше зоз нїм капитан. „Алє як тото може исц през вселену. И тоти єства, тиж як и ми нє можу лєм так путовац и дихац ту вонка. Ту цошка побабране мой мали Ґхйку!” – предлужел капитан. „Защитни мод!” – видал капитан команду ладьовому рахункару. „Защитни мод укапчани капитанє!” – озвал ше рахункар. * World Wide Web – баржей познате як www.


ГУБАБА МИКОЛА ШАНТА

К

имчо нїґда нє осамени. Ма двох старших братох и кед нєт пайташох на улїчки, вон ше ма з ким бавиц. Обок їх хижи жиє Славица. Вона нє ма анї шестру анї брата. Сама є и нєпреривно закукує на тих гунцутох у сушедстве. Вше ше цошкаль важне случує у їх дворе, або опрез їх хижи. Ниа, праве тераз, дїдо их научел стародавне бависко, правиц губаби. Викопал им долїнку у дворе, вони наляли води, розправели блато и нє же ше бавя, алє аж. Славица найволї Кимча. Вон и найменши. Припатра ше на ньго. Вон шедзи на жеми, прави губабу, плюва до нєй и треска ю до цегли. Губаба пука, чуц надалєко, а фалат блата хтори вон наволує масло, одскакує и лїпи ше му до носа. Кимчо з нїма блато з носа и прави нову губабу. Славица ше приблїжує ґу ньому, сциха як мачка ґу миши, и з окремним интересованьом закукує най видзи як то роби. Кед ю Кимчо збачел, скочел и нарикаюци розбегнул ше ґу хижи. – Мамо, идзе Славица. Кимчо ше бої од Славици прето же го вона так барз люби же, кед го долапи, так го сциска же го аж болї. А Славица єсна и, гоч є рок младша од Кимча, векша є од нього. Мац прибегує ґу Кимчови най видзи чом ше надзера и плаче. И видзи причину.

ИРИНА ГАРДИ-КОВАЧЕВИЧ

КАПУРКА ДО РАЮ У у парку и у полю трава уж желєна, а под стреху ластовичка з юга приселєна. Нєт нїч красше на тим швеце як яр кед задурка, як кед би ше отворела до раю капурка. Яр кед придзе, кед яр придзе, шицко кед ожиє, кажди квецик, цо лєм може, лїсточка розвиє. Витрик вертки, воздух благи, швет як обновени. Нова краса, нова радосц дзеци розбавени.

Застановює Славицу, змирює Кимча, гандрує го же ше забрудзел и пуща най Славица виражи свою любов спрам Кимча, алє на контроловани способ. – Можеш го любиц, Славицо, алє го нє шмеш барз сцискац, бо го то болї – гутори мац. Кед ше Славица налюбела Кимча, мац их поволала най дацо оловрантую. Кимчо вибрал з маджуном хлєба, бо маджун волї як еврокрем, а Славица ше на тоту поволанку широко нашмеяла, лїчка ше єй зачервенєли и гутори: – Я сцем шланїни и шибулї. Мац єй принєсла фалаток сланїни и цибулї, порезала сланїну на фалатки, направела єй „пияци”, а цибулю нє сцигла порезац бо ю Славица долапела и почала кусац як яблуко, Од тей подїї прешло вецей як дзешец роки. Нєшка Кимчо леґиньчок. Закончує седму класу, а Славица виросла до прекрасней дзивки. Вецей є нє така тлуста, нє є шланїни и шибулї, алє ше уцагує до узких фармеркох, и з окремну одмераносцу шминка свою твар. Кимчо ше припатра на ню през облак. Здогадує ше як дакеди сцекал од нєй и як ше од нєй бал. Ей, кед би вона тераз сцела пооганяц го. Нє сцекол би ґу мацери. – Славицо! – кричи Кимчо на ню. – Идзеш до школи? – Гей. – Чекай, пойдземе вєдно. – Пребач, Кимчу, чека ме пайташка на углє, а маме цошка важне побешедовац. Нє случело ше Кимчови же го одбива и почал роздумовац яку губабу най тераз справи, же би ше Славица за ньго зацикавела.


КЕД СОМ БУЛ ВЕЛЬКИ

К

ед сом бул мали, жадал сом буц вельки. Жадал сом ше и справовац як вельки, и облєкац як вельки, и робиц тото цо робя вельки. Кед сом постал вельки, мойо ше жаданя пременєли. Почал сом жадац буц мали. Та так, кед придзе яр, кед ожелєнєю пажици, кед преквитню овоцово древка, кед блїшнє цепле слунечко – я жадам робиц тото цо сом нє сцел робиц док сом бул мали. Любел сом ше зобуц до боса, облєчиц кратки панталонки, та ше валяц по желєней трави, та ше оганяц з дзецми, та ше з нїма лабдац. Любел бим ше виґрабац на стару кайсу у бабовей загради, та оберац ище желєни кайсочки, єсц их чамкаюци... або зберац узрети чернїци под древами коло калдерми, намасциц од нїх и руки и твар... або ше преґрабац прейґ прощох до задружного овоцнїка и наоберац себе грушки, та их поскривац до припасаней кошулї. А кед придзе жима, та новорочни швета, кед родзини и родичи купую дзецом вшелїяки бависка – я жадам шеднуц на штред хижи, на тепих, та ше бавиц з дзецми: накруцац авточка и пущац их най одбегню аж под посцель... або черкац зоз клик-клаком... або зоз коцочкох складац рижни фиґури. Та вец висц вонка на мегки били шнїг и оруцовац ше з дзецми... або ше саночкац по драже, або ше вишац за люцки санки, шлїзкац ше на нароком вигладканей, а вечар з воду полятей шлїщанки. И кед мойо дзеци маю научиц даяку дзецинску писньочку напамят, я з нїма учим вєдно и рецитуєм ю кед сом сам у хижи. А шицко тото робим покрадзме же би ше зо мнє терашнї дзеци нє шмеяли. Бо то старшим нє швечи. Нє знам чом.

МИКОЛА СКУБАН

МИКОЛА М. КОЧИШ

ПУЛЯК Пуляк – бруґош! Под кридлом му бруґи скрити: кед загвиздаш, а вон почнє як на свадзби, на вешелю – брунїц, брундац, виквицовац, сам зоз собу бешедовац, и зоз носом поцаговац – просто шмих! Просто – шмих як ше герби и випина як ше гнїва и напина яґод д є сам на швеце. Розказац му нє можеце най престанє, нє допива, най ше змири и нє гнїва. Вон нєвельки розум ма, а „пульчиц ше”, ниа – зна!


ЯСМИНКА ПЕТРОВИЧ

ЄДНА БРИҐА МЕНЄЙ

Т

о найстрашнєйши дзень у моїм живоце! Шедзим на лавки под Бранковим мостом и чекам Машу. А цо кед нє придзе? Кед ме одквачела? Можебуц достали тото ґарантне писмо од оца, та ше тераз нагло рихтаю до Торонта. Нє знам лєм як попакую тоти седемнац файти ружох хтори сцу посадзиц у своїм будуцим канадским дворе. Пейц и седемнац минути. Пошлєм порученє на мобилни: Машо, я це вецей нє можем чекац, мам важни обовязки! Сцерам порученє. Цо кед рушела и заглобела ше у лифту? Алє, нє верим, бо єй лифт супер. Чи ю чекам на добрим месце? Пишем нове порученє: Машо, дзе ши? Я... Сцерам текст и кладзем мобилни до кишенки. Цо кед ше єй дацо случело? Кед дїдо Здравко замлєл? Гм, можебуц Маша дума же сом кретен, та ше нє сце зо мну стретац. Алє, вец ми требала повесц, а нє правиц одо мнє маймуна! Швидко берем мобилни и дуркам: Лєм най знаш же ше анї ти мнє нє пачиш. Яв ми док затиєш даєдну килу, а потамаль... – Страхиня, пребач же пожнїм! – патри на мнє Маша шицка червена у твари. – Нє хиба, и я праве пришол. Маша зиходзи з бициґли и шеда на лавку ґу мнє. Така є красна! Слава богу же сом єй нє послал гевто порученє. Алє... з Машовей кишенки праве виходзи кратка мелодия з мобилного телефона. Поджобем ше з ножом! – Страхиня, сцем ци цошка повесц, гоч... мац ми гварела най нїкому нє гуторим... – ... заш лєм, ти цошка инше, до тебе мам довирия. Ти виратовал дїда Здравка.

Потолкуєм єй же сом порученє сцел послац цалком другей особи, алє сом случайно погришел число. Сциґанїм єй, та як будзе! Оцец ми гварел же били циґанства дошлєбодзени, дакеди! – Нє сцем од тебе нїч скривац, та анї нашо фамелийни тайни. Ти таки щири ґу мнє! Пребач, лєм хвильку... Маша бере телефон, чита порученє и мирно го враца до кишенки. Патрим на ню запрепасцено, а вона предлужує поцихи и помали: – Страхиня, вироятно ши видзл гевту шкатулу у нашей купальнї... Шкатула у купальнї! Скалпели! На ню сом цалком призабул! Маша ше заозбилєла и викривела главу на прави бок. Кед ми тераз пове же єй мац плацени збойнїк або дацо подобне, почнєм биц з главу до лавки. Чесне слово! Од початку ми тота жена була подозрива. Нє нормалне же би ми лєм так подаровала драгу бициґлу! Можебуц то була уцена, бо сом видзел шкатулу зоз скалпелами? А и тото Машово справованє... Нормалне би було кед би ме плясла, а вона мирно дрилєла телефон до кишенки. Кед би мнє дахто поведол же ми треба затиц даєдну килу, я би ше нєпреповедзено увредзел. Цо дакому бриґа кельо кили мам! – Знаш, моя мац... Маша престала приповедац, а я дихац. Ситуация баржей як напнута. – Страхиня, заш лєм обецай же нїкому нє повеш! – Обецуєм! Виривок зоз кнїжки „То найстрашнєйши дзень у моїм живоце”

СЛОБОДАН СТАНИШИЧ

ОД ЄДЕН ПО ПЕЙЦ У школи ми барз идзе од руки, заслужел сом уж вельо похвали, за усиловносци на полю науки, шицки оцени за мнє мали. Рисовали зме квет и пажицу, зоз подбового достал сом петицу. За пременку шекерка, шекерки, шекерку, на писменим заробел сом штверку.

По анґлийски шлєбодни то фри, тото сом знал та сом достал три. Тресли ше ми фармерки и патики, бо сом достал двойку зоз математики. На одпочивку хтори кратки, оганям погляд, глєдам Иринку, оставам шицок червени у твари, бо ми Иринка дала єдинку.

Прешпивала М. Р.


ЗОЗ ШВЕТОВЕЙ ЛИТЕРАТУРИ КИРО ДОНЕВ (Македония)

СТАРИ ЯВОР

ВИЛИЯМ КАУПЕР (Анґлия)

ДРЕВОРУБАЧОВ ПЕС Бурави, худи и мудри, з кривима ухами, з хвостом кива тамаль тадзи, полу глєдач, а полу є пшиско, древорубача вшадзи провадзи. Гнєтка за петами на бруху ше цага помали, а вец з наглим кроком и зоз швидким скоком нанєшени шнїг претреше, зоз писками бразди риє и од щесца бреше. НАДА РАЛЧЕВА (Болгарска)

ГЕРОЙ

С

торочни явор гордо стирчал над швидким горским поточком. На яр и влєце у його желєней коруни шпивали птици, а вєшенї и вжиме помедзи його конари гвижджал жимни сиверни витор. Єдного рана пришли древорубаче и вирубали явор. Однєсли го до городу и охабели у єдней фабрики меблю. – Ту згнїє мойо тварде цело – гварел сциха сам себе смутни явор. Нє охабели го людзе най гнїє. Схопни тишлїрски руки дрилєли здраве стебло до машини и нарезали дески. Потим вжали млатки, гвозди и лїпкаче и понаправяли: мали столїки, карсцелїки и ище койяки полїчки. Нєодлуга ше розфаластоване стебло старого явора нашло у дзецинскей заградки у хторей варло од веселого бавеня. – Ниа, за мнє тераз почина нови живот. У лєше сом ше дружел з птицами и витрами, а ту ми шерцо наполнюю зоз щесцом дзецински радосни глащки и черчаци бависка. Лєпше же сом постал мебель и так предлужел жиц, як кед бим єдного дня спаднул од старосци и згнїл забути далєко у дзивини – гварел задовольни явор. Зоз македонского преложела Оливера Шиячки

По лєше може ходзиц на пол ноци шмело як герой моцни, високи, и ящурку влапиц за хвост длугоки. Алє припознава: барз ше злєкнє и сквашнї, кед муши потрошиц свой драгоцини час на єден єдини домашнї.

НАРОДНИ ПРИСЛОВКИ

Мадаґаскар • Кед ше зяви правда, спреводзка сцекнє. • Дом нє греє огнїско, алє зложни живот. • Буц лєнїви у младосци, значи – у старосци ходзиц у рондьох.


НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО

ВОСКРЕСЕНЄ – ШВЕТО НАД ШВЕТАМИ

Я

ки красни ярнї днї! Шицко ожило, ожелєнєло, порозквитало, запахло... Весели зме, бегаме по вонку, бавиме ше. Як Исус знал вибрац час кед ше преслави! У найкрасшим чаше, кед ше шицко будзи, збула ше и найвекша, найважнєйша подїя за цале чловечество. Исус воскреснул! Победзел шмерц, алє перше прецерпел вишмейованя, понїжованя и боль розпинаня на криж. Шицко тото зоз любови ґу нам. Нє сцел нас охабиц у гриху. У вельконоцним посце вежбаме свойо цело и свою душу у доброти, у одреканю од даєдних лакоткох, филмох, концертох, и даруєме себе другим. Нащивиме осаменого, хорого, помогнєме вистатому, подзелїме чоколадку зоз тим цо ше пажери на нас, бо вон нє ма зач купиц дацо сладке. Так, збогацени з добрима дїлами баржей будземе розумиц Исусову жертву, шмерц и воскресенє за нашо спашенє. Пририхтац ше за Вельку ноц значи висповедац ше и вец, зоз чисту душу и шерцом полним любови ґу другим пойсц до церкви преславиц Воскресенє – Швето над шветами. Нє досц лєм вимодлїц од родичох нови шмати и ципели, та ше шпацирац по церковней порти таки модерни, поприберани... Дожиц Вельку ноц значи участвовац у обрядох Велького тижня до котрого нас уводзи Квитна нєдзеля – славенє Исусового уходу до Єрусалиму.

ВОСКРЕСЕНЄ Исус є печену рибу Кед апостоли бешедовали, станул Исус медзи нїх и гварел: „Мир вам!” А вони ше позлєкали и полни страху думали же видза духа. Гварел им Исус: „Прецо сце ше позлєкали и чом маце сумнї у шерцох ваших? Опатьце руки мойо и ноги – то я. Дорушце ме и зрозумце же дух нє ма цело и косци, як цо видзице же я мам.” Потим их укорел пре їх нєвиру и тварде шерцо же нє поверели тим котри го видзели воскреснутого з мертвих. Прето же од радосци и чудованя ище нє могли вериц, гварел им: „Маце ту дацо за єдзенє?” Вони му дали фалаток печеней риби. Вон вжал и поєдол пред нїма. И знова им гварел: „Мир з вами. Як цо мнє послал Оцец, так и я посилам вас.” Кед то гварел, дихнул на нїх и гварел: „Примце Святого Духа! Кому одпущице грихи, одпуща ше им; а кому затримаце – затримаю ше.” Илустрована Библия за младих


ВАСИЛЬ МУДРИ

НАША ПАСКА

МИРОН БУДИНСКИ

ЦИН ЦИН Цин-ци, линцин Хто то? Ангел з нєба. Цо сце? Доброти му треба. Добри дзеци глєда, до першох, до шерца добрим дзецом шеда. Цин-ци линцин Хто то? Ангел з нєба. Цо сце? Фарби. Якей? Златей презлатей багнїтковей. Цо ище? Златей презлатей писанковей и ище глєда нови прикраски запах и фарбу швеценей паски.

Вчера сом мацери длуго помагала, бо вона барз вельо за паску рихтала: варени колбаси, вец шунка барена, та и масло, сирец, паска упечена. Кошарку нам краши писанка добрана и на нєй салветка крашнє вишивана. У драже стретаме велїх хлопох, жени... Шицки вони якош мирни, поцешени. То дух вельконоцни цошка до нїх унєс, та шором здравкаме шицким: „Христос воскрес!”


ШТЕФАН ЧАКАН

СТРАКА И ЛЄСОВ ДОХТОР

П

рилєцел лєсов дохтор до гумна на хвильку и почал моцно лупкац по висушеним конаре старого квашняка. Од того лопоту ше зорвала страка на сушедним древе, бо ше єй привидзело же ю заш дахто плаши. Страка ше дораз прешвечела же тот лопот нє грожи, та ше озвала ґу нєкаждодньовому госцови: – Витай у тим гумнє, брацику! Патрим на це и видзим же барз здабеме єдно на друге: мам пирскане пирє як и ти, мой писк мало нє таки як и твой. А же би чула од лєсового дохтора тото цо ю найбаржей пекло, предлужела лукаво: – А мушиш, брату, припознац же мнє вшадзи плаша, а тебе, гоч так барз лопоциш, нїхто нє руша. Ниа, вчера ме шпаки вигнали зоз лєшика, а ти без бриґи у нїм уж роками жиєш. – Здабеме, здабеме єдно на друге. Пирє нам лєм тельо же нє єднаке, алє я думам же це плаша прето же ци отупени писк!

– Писк? Видзиш, нїґда ми тото на розум нє пришло! Алє нє знам дзе сом го лєм так затупела. – Думам же ши найбаржей затупела розджубуюци тварду шкарупину вайцох у цудзих гнїздох! А вец, шестричко, часто забудзеш поуцерац писк од жовчкох. Я це, шестричко, нїґда плашиц нє будзем, бо я гнїздо нє правим на древе, алє у древе, а охабям лєм малу дзирку през котру лєм твоя главка прейдзе, алє ци ґринґи завадзаю же биш вошла до гнїзда! – весело одповед лєсов дохтор и одлєтол на други конар и залупкал по сухей скори старого квашняка. ЯСНА БАЛЇНТ

ЗАГАДКА Одгаднї фарбу тераз ти, кед ци повем словечка тоти: Слунко, медзик, лимун, банана... Яка фарба им подарована? (ЖОВТА)


КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ

О РЕМЕСЛОХ

Статкар: 1. Карми и допатра статок 2. Обера шлївки 3. Шиє бочкори Шивачка: 1. Шминка дзивки и жени 2. Рубе кукуричанку 3. Шиє шмати

Наставнїца: 1. Продукує лїсковци 2. Учи дзеци у школи 3. Мурує хижи

Байбер: 1. Штрига и бритви хлопох 2. Предава маджун 3. Шпива на концертох

Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.


Алекса Влахович, I класa Вербас

Лина Папуґа, 6 роки Руски Керестур

Петар Штефанко, III, Коцур

Михаела Малацко, 6 роки Руски Керестур

Яна Тимко I класа, Коцур


ЄДЕН ЧЛЕН МОЄЙ ФАМЕЛИЇ Моя фамелия ма дзешец членох. Я тераз опишем свойого брата Владимира. Вон ма чарни власи и кафово очи. Барз є добри. Помага мами у кухнї. Ми двоме часто вєдно препровадзуєме шлєбодни час. Бавиме фодбал и кошарку. Я барз любим Владка, бо є добри. Павле Тимко, III, Коцур

ПЕКАР Мой дїдо пекар. Роби у пекарнї. Там пече вельо файти хлєба, кифли, бурек, пицу, поґачики и други слани и сладки печива. Мой дїдо роби каждей ноци, окрем соботи. Вечар загнєце цесто и од вчас рана з нього випека. Рано шицко розвожи по дутянох. Найволїм дїдово цепли мини пици. Тони Колошняї, II, Руски Керестур

НА МОЇМ БУДУЦИМ РОБОТНИМ МЕСЦЕ

Павле Штефанко, III, Коцур

БУҐНАР – ДАВА ШЕ НА ЗНАНЄ Кед ище мой дїдо бул мали, вистки у валалє обявйовали буґнаре. Буґнар прейґ плєца мал заквачени буґни и два палїчки хтори хасновал кед буґновал. Ходзел по валалє и на крижаню улїчкох станул и зоз палїчками бил по буґнох дас дзешец або и двацец раз, вец одложел палїчки и обявйовал нови вистки: „Дава ше на знанє, дава ше на знанє жительом валала... После того пречитал вистки людзом хтори ше позберали коло нього же би чули цо у валалє єст нове.” Од буґнара чули хто предава швиню лєбо краву, хто дава жем под аренду, кеди почина школа, же на нєдзелю у валалє будзе вашар и други новосци. Кед закончел зоз вистками, знова зоз палїчками бил по буґнох и означел конєц оглашкох. Потим ше преселєл на другу улїчку дзе знова шицко повторйовал, а людзе ше сходзели слухац буґнара. Алекса Сопка, V, Руски Керестур

Лєто ше блїжи, а остатнї школски рок ше помали закончує. Мойо думки о дзецинстве претаргує роздумованє о упису до стреднєй школи. Нови штредок, нове дружтво, нова школа, нове обисце... Школяре на годзинох нєсцерпезлїво чекаю одпочивок же би франтовали и дружели ше. Мойо два наймилши предмети у школи то руски и анґлийски язик. На годзинох руского язика ше шалїме и бешедуєме з наставнїцу. На годзинох анґлийского цалком иншак, бо наставнїца строга и нє люби ше вельо шалїц. Полюбела сом свой мацерински, руски язик у пиятей класи. Уж у шестей класи сом була на змаганю и достала сом награду. Од теди сом пожадала буц наставнїца руского язика. Трудзела бим ше же би кажда наставна єдинка була интересантна, а нє допита. Нє церпела бим галайк и нєдисциплину, и нє дошлєбодзовала бим преписованє зоз „пушкицох”. Любела бим робиц вше у ошвиженей учальнї же би ше школяре крашнє чувствовали. Путовала бим з нїма на рижни екскурзиї. У учальнї бизме направели вельки колаж зоз сликами. Учальня би нам була украшена на иншаки способ як є тераз. Зоз школярами бизме провадзели рижни манифестациї, а каждого тижня бим тримала годзини пририхтованя за змаганя зоз мацеринского язика. Любела бим буц и класни старшина и справовала бим ше ґу своїм школяром найкрасше як можем. Наздавам ше же ше ми тото жаданє виполнї, бо думам же ше на тим роботним месце будзем чувствовац задовольна и весела. Ясмина Мудри, VIII, Дюрдьов


НА МОЇМ БУДУЦИМ РОБОТНИМ МЕСЦЕ

Маґдалена Будимски, V, Вербас

ДОК ВИРОШНЄМ БУДЗЕМ Док вирошнєм, любел бим буц програмер. То добра робота. Цо програмер роби? Вон програмує сайти, видео бависка и инше. Програмує компютери, склапа монитори. Програмере робя сто чуда. Дома маю моцни компютери. Исак Новта, IV, Руски Керестур

Марко Станкович, II, Дюрдьов

Векшина моїх парнякох ище нє зна зоз чим ше будзе занїмац у будучносци, а я, за розлику од нїх, уж знам. Любела бим буц наставнїца гушлї. Тото жаданє ше у мнє зобудзело кед сом першираз пошла до музичней школи на годзину гушлї. Наставнїца ми потолковала як ше грає на тим музичним инструменту, цо єй предносци, а цо неґативни прикмети. Гварела ми же ше ґу гушлї треба справовац як ґу живому єству, бо цо ю баржей допатрам, вона вше лєпше грає. Як наставнїца, будзем ше трудзиц же бим була добра, алє кед треба, и строга. Дзецом бим на найлєгчейши и найинтересантнєйши способ указала як грац даяки чежши часци нумери. Дакеди бим их водзела на концерти же би видзели як други граю и як ше справую на бини. Кед би ше им попачели концерти, задавала бим им же би навежбали и порихтали свойо концерти. Знам же би ше даєдним дзецом на початку нє пачело грац на гушлї, алє заш лєм бим им дочаровала як крашнє грац, як музика може обняц цалого чловека. Верим же мойо роботне место будзе вимагац вельо дзеки и труду, алє сама думка же сом школяром годна указац як крашнє грац на даєдним инструменту, мнє барз розвешелює. Ксения Вереш, VIII, Дюрдьов

РЕМЕСЛО На швеце єст барз вельо занїманя. Улавним кажде роби тото цо люби. Єст вельо стари ремесла, а велї уж и забути. Єдно зоз старих занїманьох то и байбер. Вон штрига и бритви хлопох. Ушорює им бради, баюси, оберва. За штриганє байбер хаснує ножнїчки и гребень. За бритвенє ма окремни алат. Хаснує бритву. Дїдо ми виприповедал як випатрал ножик хтори ше могол заврец. Хасновал и щеточку. Кед дакого бритвел зоз миделком, направел мидлїну и розмасцел ю зоз щеточку на браду. Док мидлїна стала на бради, байбер вжал бритву и оштрел ю на скоряним ременю, а потим зоз ню бритвел. На концу твар намасцел зоз помаду и напахняцел зоз пахнячку. Байбер робел и внєдзелю, бо теди парасти нє ходзели на польо. Понеже хлопи ходзели до байбера, вон подознавал шицки новосци у валалє. Хана Семан, V, Руски Керестур

МОЯ ФАМЕЛИЯ

Моя фамелия ма пейцох членох. То тато Роберт, мама Тамара, шестричка Стефани, брацик Филип и я. Тато садзи паприґу, а мама роби у фабрики. Шестричка ходзи до оводи, а брацик вше дома. Кажди дзень ме чека зоз школи вше розположени за бавенє. Я ше вельо раз мам учиц, та ше вон вец бави зоз татом. Филип ми наймилши член фамелиї, бо є вше розположени за бавенє, вше є нашмеяни и щешлїви. Кед ми чежко, я го дакус посцискам и вон ме такой нашмеє. София Чуни, II, Руски Керестур


ШНЇЄМ О...

ДОК Я ВИРОШНЄМ

Тей ноци шнїєм иншаки сон од гевтих цо сом по тераз шнїла. Кед станєм, такой сом гладна. Шнїєм же наш валал направени зоз лакоткох. Випатра як кед бим була у даяким рисованим филме. Нєбо целове, а хмари цукрово волни. Вода як овоцов сок, бо зоз хмарох пада сочни диждж. Шицки людзе хтори вонка, сцели би же би им сочни диждж падал до устох. Стебла на древох випатраю як чоколади, а лїсце у вшелїяких фарбох квашних бонбонох. Хижи вибудовани зоз кексох. Людзе кед виду вонка, поєдза даскельо лакотки хтори стоя на їх хижох. Тоти хижи маю чоколади место закрицох, а комини корнети за сладоляд. Кед ше натопи до пеца, зоз того корнета виходзи барз смачни шлаґ. На мурох єст вшелїяки бонбони: квашни, сладки, округли, коцкасти... Лїзалки рошню у загради, а место глїни там цукер. Наш валал випатра барз чаривно кед є зоз лакоткох. Цали бим го поєдла.

Людзе видумали рижни занїманя. Я би любел, док вирошнєм, занїмац ше зоз польопривреду. Сцел бим буц польопривреднїк, прето же кед сом бул мали, барз сом ше любел зоз татом вожиц у трактору. Тото занїманє ми барз интересантне. Польопривреднїки шею жито, садза кукурицу, сою и друге. Мой тато тиж польопривреднїк, та бим сцел мац исте занїманє як и вон. Андрей Балїнт, II, Дюрдьов

Лана Штранґар, VI Руски Керестур

Стефан Ковачевич, II, Руски Керестур

НА МОЇМ БУДУЦИМ РОБОТНИМ МЕСЦЕ

Кажде ма свойо плани яку школу закончи и чи будзе робиц роботу у тим фаху. Док закончим основну школу, любел бим ше уписац до штреднєй польопривредней школи. Потим бим ше сцел занїмац зоз тоту роботу. Любел бим ше научиц гонїц камион як и мой тато. Вон гонї камион по велїх державох ширцом Европи. Тота робота ше ми барз пачи, бо є добре плацена. На путованьох бим упознал велї нови места. Кед почнєм робиц, пред тим будзем мушиц мац єден мешац обуки воженя зоз даским хто уж длужей гонї камион. Вшелїяк будзем мушиц научиц бешедовац по анґлийски лєбо по нємецки, бо ше тоти язики найвецей хаснує. Найволєл бим вожиц по Шпаниї, Нємецкей и Италиї, бо у тих державох єст вельо красни вароши и други места хтори бим сцел видзиц. Тото занїманє ше ми пачи и верим же док вирошнєм, будзем робиц тоту роботу. Ника Дудаш, II, Руски Керестур

Кристиян Будински, VIII, Дюрдьов


УКРАШОВАНЄ УЧАЛЬНЇ ЗА ПАСКУ У Руским Керестуре найвекше християнске швето Велька ноц уж прешла. Цали валал ше рихтал за тоту вельку подїю, та и возбудзени школяре нє мировали. София Сабадош, Мая Надь, Йована Фаршанґ, Миа Чордаш и Тияна Сабадош правели прикраски же би з нїма прибрали свою учальню. Шицки вєдно у оддзелєню штвартей б класи направели и заєднїцку подобову роботу за тото швето. Школяре IVб класи Руски Керестур

МОЙО КОЩАТА Я барз любим животинї. Тераз дома мал мали кощатка. Кажди дзень ше крашнє бавим з нїма. Любя ме кусац зоз своїма малима зубками. Мнє то нїч нє болї. Барз любим тоти мойо мали кощата. Катарина Штефанко, IV, Коцур

У БАЛЕТСКЕЙ ШКОЛИ Ходзим до балетскей школи. Вона у Вербаше, та путуєм там на годзини два раз тижньово. Барз ше ми пача вежби хтори робиме на балету. Там мам вельо товаришки. Любим ходзиц на тоти годзини. Мария Сакач, IV Коцур


МИЛО НАМ ПРЕ ВАНЮ Нашо руске оддзелєнє другей класи було барз вредне и пожертвовне. Кед зме чули за Базар, такой зме були порихтани помогнуц нашому пайташови. Зоз свою учительку Єлену Кухарову зме направели акцию дзе зме правели рижни предмети за предаванє. Так зме направели миделка, означовачи за кнїжки и красни дунчики. Зоз шицким тим зме пошли на Гуманитарни базар орґанизовани за Ваню. На своїм штанду зме назберали красни прилоги и барз зме щешлїви же акция була така удатна. Мило нам пре Ваню и жадаме му успишну операцию, же бизме ше могли вєдно бавиц. Школяре II3 оддзелєня у Дюрдьове

ГУМАНИТАРНИ БАЗАР У ДЮРДЬОВЕ Гуманитарни базар „Же би Ваня могол ходзиц” отримани 28. марца на пияцу у Дюрдьове за Ваню Романового, школяра руского оддзелєня пиятей класи, хторому нєобходна операция обидвох ногох. Дюрдьовчанє указали вельку солидарносц за хлапца з їх валалу и одволали ше у вельким чишлє. Предавало ше рижни ручни роботи, слани и сладки печива, лимунаду, домашнї мидла, курчата, квеце, а були там и фризерки хтори плєтли варґочи. Аниматоре забавяли числених нащивительох, а професийни фотоґраф сликовал и предавал слики. Назберани пенєж (коло 450 000 динари) уплацени на жиро рахунок за Ваню. И вон бул на Базару и бул барз радосни кед видзел кельо людзох там було пре ньго. Нїкому нє було чежко одрекнуц ше дачого и подаровац Ваньови, бо шицки там пошли на своїх ногох, а хлапец шедзел у своїм кочику и лєм ше припатрал и радовал ше тей гуманей акциї. Донацию за чежку операцию дали и члени КУД „Тарас Шевченко”, а помогла и Општина Жабель.


РОЗЛИКИ

Найдз и заокруж 7 розлики.

Автор Нела Таталович

ЛАВИРИНТ

Одведз авион по лавиринту на писту.


ПРЕРИСУЙ

Прерисуй до мрежи на право точно рисунок, а потим го офарб.

ГЛЄДАНИ ОБЄКТ

Найдз на рисунку глєдани обєкт, а потим рисунок офарб. Автор Нела Таталович


МУЗИЧАР До Редакциї нам за априлске число „Заградки” сцигли 132 роботи од барз вредних школярох. Руски Керестур: София Чуни, Ника Дудаш, Катарина Дудаш, Николина Ковач, Теа Сабадош, Ема Венґрин, Николина Олеяр, Стефан Ковачевич, Стефан Арва, Мартин Пашо, Ален Бики, Теодор Гарвильчак (II); Валентина В. Гарди, Тияна Сабадош, Мая Надь, Йована Фаршанґ, Миа Чордаш, Исак Новта, Патрик Варґа (IV); Ива Сабо, Валентина Фаркаш, Лана Шомодї, Емилия Мудри, Дуня Апро, Александра Ґлишич (V); Ивона Рац, Лана Штранґар, Матеа Югик, Сташа Малинович, Сара Боцка, Яна Варґа, Даниел Надь (VI); Матея Папуґа, Анита Чизмар, Стефан Колошняї (VII); Теодора Фа, Мая Сопка, Лора Новакович, Ана-Мария Малацко, Даница Плавшич, Марко Ковачевич (VIII). Вєдно 65 роботи. Дюрдьов: Валентина Пушкаш, Мария Рамач, Аня Канюх, Марко Станкович, Стефан Михальовски, Андрей Балїнт, Марко Бастая, Владимир Молнар (II); Ясмина Мудри, Кристина Дюранїн, Марина Барна, Ксения Вереш, Кристиян Будински, Валентино Пушкаш (VIII). Вєдно 34 роботи. Коцур: Емилия Мученски, Емилия Уйфалуши, Юлияна Бесерминї, Михаел Дротар, Павле Штефанко, Петар Штефанко, Павле Тимко (III); Мария Сакач, Тамара Саконтаї, Катарина Штефанко, Дарко Колєсар, Матия Макша (IV). Вєдно 23 роботи. Вербас: Маґдалена Скубан, Доротеа Проданович, Алекса Влахович (I); Уна Аритонович, Лука Стоїлькович (III); Сара Сеґеди, Милун Колошняї (IV); Аня Аритонович, Шарлота Стоїлькович (V). Вєдно 10 роботи.

Ален Бики, II, Руски Керестур

Мижо барз люби грац на клавире. Барз є у тим успишни. Вошол аж и до Ґинисовей кнїжки рекордох. Грає уж вецей як дзешец роки. Упарти є и витирвали у вежбаню. Трудзи ше и напредує. Вон през тидзень у Новим Садзе, а за викенд приходзи до Руского Керестура. Любим з нїм приповедац и слухац його дожица. Барз чекам вельки концерт на хторим Мижо будзе грац док постанє познати музичар. Мартин Пашо, II Руски Керестур

ДОСТАЛ СОМ ПСА Рано кед сом станул, облєкол сом ше и пошол сом вонка чекац пайташох. Прешло уж двацец минути, а на драже нє було нїкого. Вец прешло ище дзешец минути. Учул сом бициґли. Пришли мойо пайташе. Дакус зме ше бавели, а вец зме пошли єсц торти, бо ми того дня бул родзени дзень. Баба ми принєсла дарунок. Кед сом го отворел, видзел сом красне щенє. Мало кафову шерсц и було барз красне. Моя мама надумала най му будзе мено Бети. Окупал сом го, а тато пошол купиц му лабдочку, та з ню геркал щенє. Кед ше Бети розбавела, и я ше зоз пайташами пошол зоз ню бавиц. Ален Бики, II Руски Керестур

Марко Бастая, II, Дюрдьов


АЛИҐАТОР ЗОЗ ПРОТЕЗУ Алиґатор Мистер Стабс най алиґатор и перши прикладнїк своєй файти хтори достал протезу. Тот шмикач бул осудзени на живот звонка води, бо у дуелу зоз вельо векшим алиґатором остал без хвоста. Нєодлуга ше до милей волї годзен знова валяц у води дзекуюци протези зоз латексу у силикону, хтора кошта даскельо тисячи долари. Направели ю специялно за ньго виглєдоваче дружтва у Аризони. Хвост за алиґаторох ма виталне значенє. Без нього нє можу плївац, нє можу ше рушац по води, лєм ше круца до кругу. Мистер Стабс ше перше будзе мушиц научиц плївац зоз штучним хвостом, а аж вец уживац у води як и други алиґаторе.

НАЙСТАРШИ ДРОТОВИ ИНСТРУМЕНТ Тисячи роки пред тим як ше на шкотских високоровнїнох чуло перши ґайди, праисторийни музиканти на острове Скай грали на єдней файти лири. Под час виглєдованя пещери на Високих пасовискох, дзе одкрити докази 800 роки длугокей людскей активносци медзи позним бронзовим и на початку каменого периоду, фаховци нашли прастари древени остатки за хтори веря же су часц найстаршого дротового инструменту найдзеного у Европи. Археолоґ и науковец за музику Ґреям Лосон зоз Кембриджу рахує же то наисце вельке одкрице за историю музики у заходней Европи.

НАЙВЕКШИ ПАМЯТНЇК Медзинародни тим виглєдовачох хторих предводза професоре зоз Универзитету у Аризони обявел же найдзени найстарши и найвекши памятнїк цивилизациї Майох по тераз. Виглєдоваче предпоставяю же то резултат заєднїцкей роботи и же настал у чаше кед у дружтве Майох нє було вельо нєєднакосци. Памятнїк на локалитету Аґуада Феникс найдзени у мексицкей держави Табаско зоз применьованьом лидар технолоґиї. Зоз авиона емитовани ласери, а їх одраженя зоз Жемовей поверхносци одкрили же там загарнута традицийна будовня. Потим ушлїдзели викопованя каменого угля хторе одкрило же памятнїк настал медзи 1000 и 800 роками пред нову еру.


Стефан Михальовски, II, Дюрдьов

Катарина Дудаш, II, Руски Керестур

Николина Олеар, II, Руски Керестур

Теа Сабадош, II, Руски Керестур

Теодор Гарвильчак, II, Руски Керестур

Profile for Casopis Zahradka

Заградка 4 - 2021  

Заградка 4 - 2021  

Advertisement

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded