1220
РЕПОРТАЖ
23 серпня 2012 року 34 (683)
Кишенькові витрати в Парижі Грошей, ясна річ, ніколи не буває забагато. Та коли у вас є скромна сума, але велике бажання побачити європейську столицю мистецтва, культури, моди й історії, не вагаючись, вирушайте в мандрівку. Зарядитися позитивом можна і за мінімальних витрат. Екскурсії у визначні місця, як правило, платні й коштують мінімум 10 євро. Горнятко кави — 4-5 євро, круасан до кави — 2 євро. Обід у кафе — 10-15 євро. Пляшка мінералки — 3 євро, карта Парижа — 3 євро, громадський туалет — 1,5-2 євро. Сувеніри — в середньому 6-10 євро, хоча можна купити й за 2, або ж значно дорожче.
l Соломія Коновалик
П
обувати у столиці Франції мріяла давно. Тож, збираючись у мандрівку, багато прочитала про місто мрії і в книжках, і в інтернеті. А коли поблукала вулицями королівського міста, то зрозуміла, що цього робити було не варто, бо Париж, який намалювала у своїй уяві, значно відрізнявся від того, яким його побачила. Щоб перетворити першу зустріч із головним французьким містом на «свято, що завжди з тобою», як казав Гемінґвей, треба його для себе відкривати, сприймати таким, яким його бачиш, відчуваєш.
Закохана у Париж Кафедральний собор Паризької Богоматері
Люксембурзький палац
→Шляхами королів У Парижі є чимало визначних місць, які конче хочеться відвідати. Але за одну мандрівку всіх красот не обійти. Тож спершу прямую до одного з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва — собору Паризької Богоматері. Щоб потрапити всередину, довелося вистояти у чималенькій черзі. Оглядаючи собор, мимоволі згадала захоплення Віктора Гюго цією величною спорудою. «Фасад собору, де послідовно і в сукупності постають перед нами три стрілчасті портали, над ними — ажурний карниз з двадцяти восьми ніш зі статуями королів. Кращих за величезне центральне вікнорозету між двох бокових вікон — наче священик з дияконом та іподияконом, високий і філігранний ряд арок трилистої форми, що на своїх тонких, тендітних колонах тримає важку площадку; нарешті, дві похмурі й масивні башти з шиферними піддашками. Усі ці гармонійні частини прекрасного цілого, споруджені одна над одною у п’ять величезних ярусів, розгортають перед очима, багатообразно і водночас пластично, свої незліченні деталі скульптури, різьби й карбування, могутньо
Лувр
зв’язані у спокійній величі цілого. Все це — величезна кам’яна симфонія, колосальне творіння однієї людини». Краще за Віктора Гюго описати Нотр-Дам де Парі неможливо. Найвідомішим архітектурним елементом собору є химери — триметрові скульптурні фігури, розташовані на фронтоні. Вони є символом темних, але не завжди ворожих сил. Захоплює те, що ці диявольські творіння вже близько семисот років хижо посміхаються під куполами католицького собору. До речі, з усіх визначних місць Парижа лише в Нотр-Дам де Парі можна пройти безкоштовно. Бути в Парижі й не побачити Мону Лізу — просто неможливо, тож прямуємо до знаменитого Лувру. До того ж я дуже хотіла поба-
чити роботи мого улюбленого Моне. Туристів дуже багато, вишикувалася чималенька черга, а з часом у нас проблематично. Тож довелося помилуватися зовнішнім виглядом Лувру і кинути монетку у фонтан, щоб колись повернутися і все-таки побачити і Мону Лізу, і полотна Моне. Мені конче хотілося побувати хоч би в одній королівській резиденції. Версаль з його величними садами розташований в іншому кінці міста, тож ми попрямували до Люксембурзького палацу. Від побаченого перехопило дух. Побудований на початку XVII століття для французької королеви Марії Медичі, він є однією з найкращих споруд французького бароко. Палац нагадує замок. Будівля облицьована каменем пісочного кольору
у формі монументальної кладки, що свідчить про вплив архітектури італійського Відродження. Перед палацом розміщений великий басейн з фонтаном. Розташована споруда в одній з найгарніших місцин Парижа — Люксембурзькому парку, який займає 26 гектарів. У саду люблять відпочивати не лише туристи, а й парижани. В затінку дерев або біля фонтана вони спілкуються, читають книжки, а діти забавляються їздою на поні. Уже підвечір поспішаю до Ейфелевої вежі. Тут повно і туристів, і афропарижан, які продають різні сувеніри. А вежа стоїть у всій своїй 300-метровій красі й манить туристів, особливо закоханих, які так полюбляють під нею цілуватися. Конструктор
Густав Ейфель зробив це місце привабливим для всіх, хоч у перші роки після спорудження вежу називали огидною та недолугою, навіть не здогадуючись, що з часом вона стане символом французької столиці. Заглядаю в карту, на якій щодня відзначала місця, в яких удалося побувати: Пантеон, Люксембурзькі сади, Гранд-опера, університет Сорбонна, Єлисейські Поля, мости над Сеною. Та залишилося ще стільки незвіданих місць, які варто побачити.
→Карта і словничок туристові знадобляться Аби пізнати Париж, треба не годинами, а днями, а краще тижнями блукати його вузькими вуличками, милуватися
зоряним небом з Ейфелевої вежі, посидіти в затишній кав’ярні з друзями, перейнятися настроєм, що панує в цьому королівському місті. Бо, як правило, під час екскурсій туристам показують, так би мовити, лише фасад. Але щоб відчути справжній дух міста, вам конче знадобиться карта, бо в Парижі краще не губитися. Дорогу до автобуса вам ніхто не підкаже. І не тому, що французи — невиховані чи не люблять туристів. Усе значно простіше — вони майже не розмовляють англійською. Тож коли їдете до Франції, прихопіть українсько-французький розмовник. Збираючись у подорож, я думала, що в Парижі все ідеально. Там не ремонтують дороги, не обвалюються будинки, немає корків на дорогах, а від француженок очей не відвести, всі вони — наче з подіуму. Але побачила, що Париж — живе, а не ідеальне місто. На площі Конкорд (її ще називають пл. Згоди) повним ходом тривають ремонтні роботи. На паризьких вулицях не бракує й корків. І назвати француженок «іконами стилю» теж не можна — вони мало відрізняються від решти європейок. Париж здивував мене невеликою кількістю автомобілів і безліччю велосипедистів. Нерідко навіть чиновники їздять на роботу велосипедами. Транспортна система працює, як годинник. Французам не відоме поняття години пік. А от порушників-пішоходів тут багато. Всі кудись поспішають, переходять дорогу на червоне світло й узагалі ігнорують правила дорожнього руху. Екскурсії у всі визначні місця платні, за винятком собору Паризької Богоматері, але ціни доступні. Скажімо, вхід до Лувру коштує 10 євро (для порівняння — пляшка води обійдеться в три євро). Ціни в магазинах, кафе також прийнятні. Для прикладу, в кафе за 10-15 євро можна смачно і ситно пообідати. Я закохалася в Париж. Тож, повернувшись звідтіля, вже мрію про нову поїздку й відзначаю на карті нові місця, які варто відвідати.