Огляд законодавства (Проект "Знову до роботи")

вагітних жінок альтернатив нічній роботі, заборона їхньої праці в нічний час може розглядатися як дискримінаційна, тому що вагітні жінки тоді не матимуть такі самі можливості та ставлення у сфері праці, що й чоловіки. Бюро запропонувало змінити це формулювання так, щоб дозволити роботу в нічний час жінкам і чоловікам, які мають дітей віком до трьох років, за умови їхньої письмової згоди. Іншою альтернативою такій забороні могло б бути переведення на роботу в денний час, якщо це можливо, або подовження відпустки по вагітності і пологах (див. статтю 7 Конвенції № 171 про нічну працю (1990), не ратифікованої Україною, та п. 6 Рекомендації № 191 про охорону материнства (2000). Автори могли б розглянути питання про включення цих альтернатив у дане положення. Варто зазначити, що законодавець регламентує залучення до робіт у нічний час не тільки вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили дитину, і жінок, що годують своїх грудних дітей, як того вимагає Європейська соціальна хартія, а й жінок, що мають дітей віком до трьох років. Стаття 56. Неповний робочий час За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Коментар: Як виняток із загального правила цієї статті, що передбачає встановлення неповного робочого часу за погодженням сторін трудового договору, деяким категоріям працівників надане безумовне право на встановлення неповного робочого часу. Це - вагітні жінки, жінки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (в тому числі таку, що перебуває під опікою жінки). Роботодавець зобов'язаний на прохання таких працівників встановлювати неповний робочий час. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня або одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів упродовж тижня. Негативно може вплинути імперативна норма, яка зобов’язує роботодавця надавати роботу на умовах неповного робочого часу, на вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда адже працівникові, який має таке безумовне право, при прийнятті на роботу буде часом складно його реалізувати, оскільки йому може бути відмовлено в прийнятті на роботу. Оспорювати ж відмову в прийнятті на роботу і взагалі