KAHOH -210

Executive Director/Publisher: Yuri Boyechko

Editor: Natalia Sereda

Design: Serhii Shunkov

Editorial board: Tatiana Terdal Iryna Zaverukha

Contributors: Yuri Boyechko, Jake Sunderland, Inna Kovtun, Kristine Mushkevych, Illia Yakovenko, Sofiya Ostap, Tetiana Bondarchuk, Tetiana Kishinets, Dasha Foerster, Irina Makarevich, Hanna Oliynyk

Photos by Yuri Boyechko, Tanya Bondarchuk, Inna Kovtun, Tetiana Kishinets, Kristine Mushkevych, Irina Makarevich

Contact: KАНОН Magazine 121 SW Morrison ST., Suite 1520. Portland, OR 97204. Phone: (503) 317-2226 Email: portlviv@ukr.net facebook.com/kanonpdx

рекламних макетів з журналу «Канон» допускається тільки з письмового дозволу редакції. Передрук матеріалів дозволяється за умови посилання на КАНОН.PDX Рукописи не рецензуються і не поверта ються. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних оголошень. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів статей. 2007. All Rights Reserved. KAHOH

КАНОН грудень 2022 | (503) 317-2226

Українська писанка — символ ве ликодніх свят. Хоча відомі традиції розфарбовування писанок майже до кожного релігійного чи родинного свята. Писанки дарували близьким людям на урочисті події, як знак пова ги і шани, у багатьох регіонах, писанка — традиційний подарунок для хрес них батьків. Писанки символізують початок життя, народження нового, тому ми часто зустрічаємо на писан ках різдвяні мотиви. Ще й тепер, у ви сокогірних селах Гуцульщини різдвяні писанки займають почесне місце на святковому столі.

Виставка писанок та майстерклас писанкарства, який успішно пройшов 13 листопада у Портленді, відбувся завдяки зусиллям Oregon Folklife Network, Ukrainian Foundation, Museum of Natural and Cultural History. Провадила майстер-клас писан карка Христина Мушкевич, яка вже близько 5 років створює писанки. Захоплення пані Христини писанкар ством підтримує її родина, поки чоло вік читає вечорами дітям книги, Хрис тина малює писанки. Від початку війни Христина вже написала десятки писа нок, а виручені кошти передала на ме

дичні речі для українських захисників. Пані Христина юристка за фахом, по ходить зі Львова, зараз разом з ро диною живе у Бівертоні, докладаючи багато зусиль для поширення україн ської мови та культури на наших тере нах. Саме завдяки її наполегливості, бібліотека Бівертона закупила першу колекцію книг українською мовою. Вчилися малювати писанки на май стер-класі 38 учнів, серед гостей були не лише українці за походження, а й представники інших громад, яких за хоплює українське народне мистецтво. Учасники майстер-класу навчилися методу фарбування писанок воском, коли малюнок наносять на яйце інстру ментом «кістка» або «писачок» за допо могою воску, потім яйця занурюють у темніші барвники. Наприкінці процесу, бджолиний віск розплавлюють, щоб відкрити гарний і барвистий дизайн. Оскільки майстер-клас був за планований напередодні різдвяного святкового сезону, то писанки виго товляли як святкові прикраси. Учасники майстер-класу також до відались про історію писанкарства та значення різних символів, які зо бражають на писанках, майстер-класу передувала лекція з історії мистецтва писанкарства, яку провела Христина Мушкевич. Гостей заходу зачарувала виставка писанок, на якій були представлені роботи Христини Мушкевич, добре знаної в Портленді писанкарки та во лонтерки Ірини Дужої, писанкарки Susan Nimersheim, а також писанки з колекції Тетяни Тердал. Велика подяка Христині Мушкевич за самовіддану працю для популяри зації українського мистецтва писан карства серед американської спіль ноти. Також дякуємо за підтримку та до помогу в проведення заходу Ірині Ставинській, стипендіятці програми Фулбрайта, студентці магістратури «Фольклор та громадська культура»

(503) 317-2226 | КАНОН грудень

Each year, Oregon Folklife Network offers Culture Fest awards with funding from the National Endowment for the Arts and the Oregon Cultural Trust, to help organizations hire culture bearers into their events. Funds target organizations in the region of Oregon most recently surveyed by OFN’s field re searchers and are awarded as traditional artist sponsorships. Awards to organizations ensure culture keepers are adequate ly compensated for time sharing their skills and knowledge. Now in its seventh year, successful Culture Fest events include festivals, music and dance performances, educational demon strations, craft events, public talks, and more, celebrating Oregon’s diverse cultures across the state in Eastern Oregon, Portland metro, and Willamette Valley.

«Though 2022 funding targets the Oregon coast», says Or egon Folklife Network director, Emily Hartlerode, «we had an unexpected opening in this year’s Culture Fest cohort, and so took the opportunity to return to Portland and provide an award of critical urgency to the Ukrainian Foundation. The pysanky workshop, which focuses on the Ukrainian tradition often called egg decorating, brings community support and strength to Ukrainians in Oregon and reminds the public that Ukrainian people abroad, and here in our state, are still suffer ing from Russian invasion».

«Traditional arts», Hartlerode went on to say, «are not solely cultural practices that have survived and thrived for genera tions. They express our humanity, they connect us with our heritage lands, languages, and foods, and embedded within them are the beliefs and values of our people, whoever we are. So sustaining traditional arts is not just honoring the past, it is a tremendous act of resistance against forces of change».

ABOUT UKRAINIAN FOUNDATION

Ukrainian Foundation was estab lished in 2006 by the immigrants from Ukraine to help the Ukrainian refugees adjust to their new home in the United States. Our mission is to promote and protect Ukrainian culture, environment, and heritage, provide assistance to Ukrainian people, and support for dem ocratic Ukraine and her sovereignty. The art of pysanka is one of the oldest folk traditions of Ukraine and an important part of Ukrainian culture practices by Ukrainians around the world. Pysanky are also known in the US as “Ukrainian Easter eggs” and are part of world cul tural heritage. The goal of the pysan ka workshop is to teach both ethnic Ukrainians and people of other ethnic and racial backgrounds the basics of this ancient Ukrainian folk art.

ABOUT OREGON FOLKLIFE NETWORK

Oregon Folklife Network is admin istered by the Museum of Natural and Cultural History at the University of Or egon and is the state’s designated folk and traditional arts program. OFN con ducts statewide research to document Oregon’s wide variety of living cultural heritages and partners to create public programs to share these diverse tradi tions. From Native basket weavers to hip hop emcees, from fisher poets to buck aroo gear makers, Norwegian foods, Mexican ballet folklorico, and more, there is a world of culture in Oregon.

ABOUT THE MUSEUM

The Museum of Natural and Cultural History enhances knowledge of Earth’s environments and cultures, inspiring stewardship of our collective past, pres ent, and future. The museum is located at 1680 E. 15th Ave., near Hayward Field. Admission is $6 for adults, $4 for youths and seniors, and $12 for families (two adults and up to four youths). Reduced admission is available for visitors pre senting Electronic Benefit Transfer (EBT) cards. Admission is free to members and UO ID card holders. For general informa tion call 541-346-3024.

Збагачуючи, примножуючи та дбай ливо зберігаючи фольклор, ці традиції старанно передавався із покоління у покоління. Споконвіку існував у нашо му народі гарний звичай колядувати на Різдвяні свята й бажати один одному та добрим господарям щастя – здоров’я, многая літа й всіляких статків у хаті та родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах з колядками та відтворенням побутових сценок, ві тали господарів та їхніх дітей й віншу вали їм злагоду і достаток. Колядники до свят готувалися заздалегідь – виго товляли потрібні обладунки: Різдвяну Зірку, яка була неодмінним та найголо внішим атрибутом, символом радості, який ніс новину про народження Ісуса; а також маску для Кози, кожух для Вед медика чи Павука. Або й взагалі готу вали строї для цілої великої вертепної драми, де головними образами були новонароджений Ісус, його Мати Ма рія, Йосип, пастухи, янголи, Ірод, його воїни, та інші. Різдвяні колядницькі гурти спо ряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав бути гарним співаком, який воло дів потужним голосом та вмів красиво почати пісню й зробити в ній барвис тий вивід, адже українські колядки не ймовірно гарні на мелодії, славляться красою багатоголосся та особливою манерою автентичного виконання. Традиційний одяг колядницьких ва таг – білі, сірі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги, залежно від регіону, різнилися сво їм кількісним складом й обрядовими персонажами. Українці дуже чекали та ретельно збиралися до Святого вечора й Різд ва, адже вважали, що саме ці дні є по чатком нового господарського року. Й тому, в ці святкові дні, було заведено виконувати низку обов’язкових обря дів, які за повір’ям, в прийдешньому

панянку та дружину Ульянку!

КАНОН грудень 2022 | (503) 317-2226

«А цього двора не минаємо, Свя тий вечор! Ми вашу хату величає мо! Добрий вечор..! » Або так: — Пане господарю, благословіть Христа Славити! — Просимо, просимо! Заходьте! — По сьому дому, по веселому, чи дозволите колядувати? Колядувати, дім звеселяти, дім звеселяти, дітей збу дити? Дітей збудити, Христа славити?! «Добрий вечір, пане господарю! Подивися до свого товару… Там

ші в платочку. Казали мати, колядни кам дати! Дайте не шкодуйте й здорові празнуйте!

та злагоди усім бажати. В кожній родині та хаті були раді таким чудо вим гостям, адже знали, що вони при носять добро і з великою вдячністю обдаровували віншувальників різно манітними смаколиками або грошима: «До кого колядник заходить, у того в

господарстві цілий рік все родить. І в саду, і в хліві, і в горі, і в хаті, господарі в прийдешній рік, обов´язково, будуть на всіляке добро багаті». Гарні господа рі колядників дуже чекали, іноді навіть на вулиці виглядали, щоб не дай Боже, не оминули їхньої оселі, адже якщо з певних причин колядники оминали чиюсь оселю, то це вважалось вели кою ганьбою та соромом. І про це ще пів року буде гомоніти та сміятися все село. Усілякими способами припрошу

вали колядницьку ватагу, якщо під час свят до хати приходило багато коляд ників, то цим пишалися й вихваляли ся. Звісно, були й поодинокі випадки, коли скупий господар, зачиняв двері та удавав, що його немає вдома. То з такого «жаднія» весела ватага голосно реготала й співала під вікнами: «А в цього пана, собака п’яна, Свя тий вечір!

Сидить на грубі, вискалив зуби. Добрий вечір!

Лежить на возу, бреше на козу. Святий вечір!

Хропить на санях в червоних штанях! Добрий святий вечір! Хоче закурить, пана обдурить! Святий вечір! Собака спився, а пан сказився! Добрий вечір..! Й промовляли: — Щоб Ви так мали, як нам дали! Дай Боже! Та йшли собі далі. Українські колядки були різновид ними за своєю тематикою: релігійні колядки з біблійним підтекстом та родинно-господарські з хлібороб ськими мотивами, любовним змістом,

військовою тематикою, фантастичним чи казковим сюжетом, професійною діяльністю членів родини (колядка ковалю, тесляру, мисливцю і так далі), в залежності від того, хто мешкає цій в хаті.

У релігійних колядках, славили народження Ісуса Христа, шанували Діву Марію та звеличували ім’я Отця Господнього, співали про створення світу та землі:

«Ой як же було із прежде віка, Ой дай Боже!

А тоді ж не було, ні неба ні землі, Ой дай Боже..! » «Ой у полі-полі, виросла ялина, там Пречистая Марія, породила сина.

Ой, як породила, стала сповива ти, люлі-люлі, мій синочку..»

В родинно-господарських коляд ках, центральними були образи чле нів родини. Часто вони змальовували ся як небесні світила, порівнювалися з ними: господар – красне сонце, гос подиня – ясний місяць, діти – дрібні зірки. Якщо коляда звернена до моло дого подружжя, у ній було побажання плодючості на полі та у родині. Вітаю чи господарів дому, у колядах цього циклу оспівувався лад у сім´ї та госпо дарстві, хвалився двір, подвір´я, хата, клуня, піч, обори, комори, кошари (усі ці елементи відігравали певну роль у давніх уявленнях); а також свійські тварини – воли, коні, корови, вівці, кури, бджоли, ідеалізувалася праця людей. Господаря славили за багат ство, працелюбство та заможність. Величальними рисами окреслювався образ хорошої господині у звернених до неї колядках, звеличувалася її кра са, працелюбність, щедрість, любов до чоловіка та дітей, лагідна вдача: «А в нашого хазяїна, та й ворота нові, Та й ворота нові, а столи тестові, Добрий вечір! А хазяєчка у нього, як паняноча, Добрий вечір! А діточки у неї, як зірочки у небі! Добрий вечір! Якщо в хаті була дівчина на виданні їй співали колядку на любовно– ве сільну тематику, милувалися вродою господорської доньки та пророчили їй гарну долю, скорого весілля та щас ливого шлюбу: «А в нашого пана береза стояла, Щедрий вечір! Гарная Катруся березу гляділа, Добрий вечір..! В золотім віночку я буду вінчатися, Щедрий вечір!

Золот перстеньочком буду кра суватися, Добрий вечір!»

Молодим парубкам, зазвичай співа ли колядки на військову тематику, оспі вуючи його мужність та відвагу й бажа ючи гараздів, сили та витривалості: «Ой, синку, синку, синку Васильку. Славен ясен! Ой славен ясен, наш милий Боже, на небеси! Ой, а чи ти був та й на тій війні? Славен ясен! Ой славен ясен, наш милий Боже, на небеси!» В хліборобських колядках бажали господарям злагоди та гарного вро жаю: «Щоб в саду все породило, на горо ді зеленіло! Щоб телички потелились, сірі бички народились! Дай Боже, на все гоже…!» Також, серед родинно-господар ських колядок існували унікальні спеціальні твори, звернені до вдови (рідше удівця). У сюжеті яких, нещас на зверталася до потойбічних сил або Бога й кликала на допомогу в госпо дарстві. За звичаєм, в хату до бідної вдови не можна було заходити, але й оминути такий двір, було великим грі хом, тож колядували в такому випадку на дворі під вікнами: «Ой, краєм-краєм, краєм Дунаєм. Славен єси, Боже й у всьому світі! А чи вдома-вдома, бідна вдова? Немає вдома, пішла до Бога! Бога благати, щастя прохати. Славен єси, Боже й у всьому світі..!» А ще окрім біблійно-релігійних та родинно-господарських колядок, існу

вали філософські, світоглядовомітоло гічні, хвальні (в яких відбивалась віра у надприродні сили, міфологія та віра у ці сили), історично-героїчні, лицар сько-дружині, княжні і навіть політичні: «Як поїхав княжич та й рибку ло вити, став Дунай до нього, тихо говорити. Ой грай море, радуйся зем ле! Святий вечір!» Що стосується вертепної драми, дія у цих мініатюрних театральних поста новках супроводжувалась виконан ням релігійних колядок чи духовних пісень. Часто біблійна вистава була лише частиною вертепного дійства, другою частиною ж були театральні сценки на світську тематику із від творенням елементів життя простих людей. Це були епізоди із народного життя, які, як правило, мали гуморис тично-сатиричний характер. Вертеп на драма побутувала в різних формах. Поряд із «живим вертепом», де всі ролі виконували переодягнені люди, існував «ляльковий вертеп», в якому ролі персонажів «виконували» ляль ки. У народному середовищі Вертеп мав назву «шопка». Шопкою називали виготовлену малу сцену із замкнутим простором у формі хатинки (вона час то ділилась на менші яруси, що давало змогу одночасно відтворювати дію, яка відбувалась у різних місцях). Цей простір міг ділитись на небо, землю та підземелля, або на Вифлеєм, де на родився Ісус, та палац царя Ірода. На такій мініатюрній сцені розігрувалось лялькове дійство, а після його завер шення все складались у шопку, яка водночас служила зручною скринь кою для їх перевезення.

Як бачимо, наша українська різдвя на пісенна обрядовість була надзви чайно багатою, красивою та різнома нітною. А за Різдвом ще слідував Новий рік, святкування Щедрого вечора (Маланки) щедрівками, Святого Васи ля – посіванням і Водохрещем – голо дною Кутею та йорданськими піснями. Наша традиційна культура чарівна та унікальна! Нам є чим пишатися. Й най головнішою та обов’язковою нашою місією є – зберегти ці народні скар би, примножити та передати наступ ним поколінням. Адже допоки живий фольклор, доти й живий та сильний духом наш народ. Звісно, на жаль, про існування деяких дуже унікальних об рядів, ритуалів та їх надважливу місію й значення для кожної українською родини, в сучасному суспільстві все ж таки було забуто й загублено в часі, але так чи так, Різдво завжди було й зали шається одним з найбільш улюблених християнських свят, яке і діти, і дорослі завжди чекають з нетерпінням та свят кують з особливим теплом, колоритом та радістю. І однією з найкращих тради цій, якої досі дотримуються більшість українців на Різдво, є проведення часу з родиною. Тож не забувайте в цей день про своїх рідних, зберігайте старі та започатковуйте нові власні різдвяні традиції та насолоджуйтеся святом. А також, обов’язково, вивчить з свої ми дітками кільками колядок та підіть привітайте сусідів, друзів та знайомих. І ви побачите, які вони будуть щасливі, зустрічати таких солодкоголосих та чу дових гостей в своїй оселі. Інна Ковтун, фольклористка, співачка, керівник фольклорного гурту «Рожаниця» (503) 317-2226 | КАНОН

SEA OF MARIUPOL

My grandparent’s house was built by my great-grandfather using traditional Ukrai nian building methods. It was severely damaged during the Russian invasion. My mom and grandma spent 3-weeks hiding from the indiscriminate Russian artillery, missiles, and airstrikes. Fortunately, they escaped Mariupol on March 19, 2022, de spite the intense armed confrontations still taking place at that time. They made their way to a safe place in Hamburg, Germany. My friends supported me with building the stand, which we titled Mazanka. Michael Stevenson Jr. coordinated the project with help from Emma Duehr Mitchell, Kirk Charl ton, Kirk Rea, and others. The production of the stand was financially supported by Awesome Foundation Portland.

The publication Sea of Mariupol car ries numerous stories about Mariupol and its culture. One of them is about sailing. I grew up in Mariupol in Prymorskyi Neigh borhood, just a 15-minute walk from the sea. I used to hang out at the beach al most everyday and joined the Azovstal

Sailing Club in middle school. This sailing club belonged to the Azovstal Iron and Steel Works, the plant that became a shel ter for civilians and the last stronghold for the Armed Forces of Ukraine during the Siege of Mariupol. Many soldiers and civil ians detained by the Russian military after it took over the plant are still in captivity, with reports of some being tortured and executed. Similar reports on tortures and mass killings emerge from Mariupol and other regions temporarily occupied by Russia or recently liberated by the Ukraini an armed forces. Keep supporting Ukraine to stop Russian violence!

I’m going to present the publication and tell more about my project and Mariupol at an event on October 1st at the Willamette Sailing Club. You can request more informa tion and sign up by emailing illia@cahc.art or following @cahc.art on Instagram.

Illia Yakovenko, artist, the founder of the Center for Art and Human Cooperation, and a graduate of the Art and Social Practice MFA program at PSU

Photo credit: Green Lents

Найпопулярніші версії «Щедрика» налічують до 140 мільйонів перегля дів на ютубі. Леонтовича називають «Українським Бахом» за неоціненний внесок у розвиток хорової музики, композитор — автор широковідомих хорових обробок українських народ них пісень «Щедрик», «Дударик», «Ко зака несуть», «Ой з-за гори кам’яної» та інших півтори сотні хорових об робок, які займають чільне місце в українській музичний культурі. Його різдвяна щедрівка «Щедрик» пере кладена багатьма мовами і більш ві дома у англомовному світі як «Carol of the Bells». Відому мелодію можна по чути у фільмах «Сам удома», «Міцний горішок 2», сатиричних мультсеріалах «Сімпсони», «Південний Парк», «Гріфі ни».

Микола Леонтович — український композитор, хоровий диригент, піа ніст, педагог, збирач музичного фоль клору, громадський діяч, народився 1 (13) грудня 1877, у селі Монастирок, Брацлавського повіту, Подільської гу бернії в сім’ї сільського священика. Початкову музичну освіту Леонто вич здобув у батька — Дмитра Федо ровича, який чудово співав, грав на ві олончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати, Марія Йосипівна, — мала гарний го лос і часто співала українські народні пісні, брат і сестри також з дитинства вчилися музики й згодом стали співа ками та музикантами. Через брак коштів Миколу Леон товича батько віддав навчатися до Шаргородського початкового духо вного училища, там учням забезпечу вали повний пансіон. Згодом Микола вступив до Подільської духовної семі нарії в Кам’янці-Подільському. Тут він

освоїв скрипку, фортепіано, духові ін струменти, навчився по нотах читати складні партії церковних хорів, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка. Після закінчення семінарії він обрав роботу сільського вчителя. У селі Чу ків, де композитор вчителював перші роки, організував самодіяльний сим фонічний оркестр. Восени 1904 року Леонтович по кинув Поділля і переїхав на Донбас, де влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонто вич організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Ле онтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархі альному жіночому училищі для дочок сільських священників. Леонтович на вчався під керівництвом відомого тео ретика музики Болеслава Яворського, якого він періодично відвідує у Києві та Москві. У той час створив багато хо рових обробок, зокрема славнозвіс ний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та інші. У Тульчині знайомиться з композитором Кири лом Стеценком, який згодом вислов лювався про нього, як про «справді велику одиницю серед музичних кіл, з великими здібностями й талантом; він – ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе «кружева» із шовку… Леонтович бере невелику річ і так вирізбярить її, вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку кар тину з безліччю найрізноманітніших

фарб; мелодії остільки ніжні, лагідні і чимось таким теплим віє від них, що хоч-не-хоч, а навіває на тебе мрії». 1916 року із хором Київського уні верситету Микола Леонтович виконує свою обробку «Щедрика», яка при несла йому великий успіх у київської публіки. Із встановленням Української На родної Республіки, Леонтович пере їздить із Тульчина до Києва, де почи нає активну діяльність як диригент і композитор. Низку його творів вклю чили до свого репертуару професій

ні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного (оригінальний твір Леонтовича). Піс ля приходу більшовиків композитор працює деякий час у музичному комі теті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, зго дом разом з композитором і дири гентом Григорієм Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків.

Під час захоплення Києва 31 серп ня 1919 року денікінцями, які пере слідували українську інтелігенцію, змушений утікати до Тульчина. Засно вує першу в Тульчині музичну шко лу та працює над першим великим симфонічним твором — народнофантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Бориса Грінченка. Понад двадцять ро ків Микола Леонтович віддав роботі вчителя співів у школах різних міст. Першим в історії української освіти Леонтович склав підручник з нотної грамоти для школи, на жаль, жоден екземпляр, не дійшов до нашого часу. Саме Микола Леонтович приду мав і першим застосував різні хорові звукові ефекти, один з найвідоміших – спів із закритим ротом, своєрідне переосмислення мелодики народ ного плачу. Також Микола Леонтович розробив темброву варіантність ви конання народних рапсодів, відтво рив і ввів в свої твори забуту в той час імпровізаційну творчість українських кобзарів. За три місяці до вбивства Леонто вича, 5 жовтня 1921 року, його «Ще дрик» вперше прозвучав у США, хор Олександра Кошиця виконав пісню в нью-йоркському «Карнегі Хол». А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записав ан глійську версію слів до «Щедрика» і назвав пісню «Carol of the Bells».

Загибелі Миколи Леонтовича упродовж 80 років присвячено ба гато публікацій. У своїх деталях усі ці розповіді часто ґрунтуються на опо відях свідків-родичів і різко контр

одна одній.

з повален

влади

України, коли

матеріа

тих

які показали спотворе

приховували

українсько

владни ми структурами — так званим ВЧК. Єдине, що так і не стало зрозумілим, — чому чекісти вдалися до такого жорстокого акту, яка була причина вбивства композитора? Лише напри кінці 20-го століття стало можливим частково відкрити завісу пропаган дистської машини радянських ка ральних структур. В ніч на 23 січня 1921 року компо зитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВЧК Афанасієм Гри щенком, який напросився в хату пе реночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці він пограбував будинок і за стрелив Миколу Леонтовича. Текст ра порту, що розкриває ім’я вбивці ком позитора, було оприлюднено лише у 1990-х роках.

Сьогодні ім’я Леонтовича мають вітчизняні музичні колективи, його іменем названі вулиці у Києві, Покров ську, Одесі та інших містах і селищах України. Меморіальний музей Леонто вича працює у місті Тульчині Вінниць кої області, 1977 року відкрито також музей Леонтовича у селі Марківка не подалік місця його поховання. 1977 року 37 хорових творів Леон товича були записані хором студентів Київської консерваторії під орудою Павла Муравського. 2005 року диск із 32 духовними творами Леонтови ча випустив камерний хор «Київ» під орудою Миколи Гобдича. Майже все своє життя Микола Ле онтович працював у жанрі обробки української народної пісні, він зумів відчути пісенну душу рідного народу і вивести українську пісню на широкі простори світового музичного мисте цтва. І нині версія «Щедрика» під назвою «Carol of the Bells», понад сто років піс ля створення, є однією з найпопуляр ніших різдвяних пісень у світі.

ZooLights

21 листопада 2022 –5 січня 2023 Вартість: $21 - $29 Oregon Zoo 4001 SW Canyon Rd, Portland, OR 97221 Різдвяні свята в Портленді не обійдуться без відвідуван ня ZooLights. На додаток до класичної прогулянки крізь яскраву експозицію з 1,5 міль йонами вогнів, ви можете взя ти з собою сім’ю та друзів, щоб розглядати світлові дисплеї не виходячи з автомобіля у певні вечори. Окрім світлової експозиції, насолоджуйтесь смачними ласощами. Тут ви знайдете продавців з сендвіча ми, гарячим какао, традицій ними орегонськими напоями. Усі квитки діють на певний час і їх необхідно придбати зазда легідь онлайн. Більше інформації: www.oregonzoo.org

Різдвяний фестиваль вогнів

25 листопада –30 грудня 2022 р. Вартість: $6 - $14 8840 NE Skidmore St, Portland, OR 97220 Різдвяний фестиваль вогнів (The Grotto’s Christmas Festival of Lights) є найбільшим різд вяним хоровим фестивалем у світі. У рамках фестивалю відбудеться близько 160 свят кових концертів у закритих приміщеннях у виконанні най кращих шкільних, церковних та громадських хорів регіону. Щовечора, в каплиці Гроту на 600 місць, відомою своєю рідкісною акустикою, заплано вано кілька концертів. Серед інших, 29 грудня з 7:00 до 7:45 вечора буде представлено Український Вертеп, солістка та керівник–фольклорист, співачка – Інна Ковтун. Більше інформації: thegrotto.org

Зимова

казка

25 листопада – 31 грудня 2022 р. 17:00–22:00 1940 N Victory Blvd, Portland, OR 97217

Зимова країна чудес, визнана на північному заході Тихого океану «Найбільшим святко вим світловим шоу на захід від Міссісіпі», захопить вас мерехтінням і світінням за кожним рогом. З 1993 року подорож Зимовою країною чудес стала незмінною тради цією для багатьох сімей, друзів та громадських організацій, у пошуках настрою святкового сезону. Глядачі можуть насоло джуватися унікальним світло вим шоу, переглядаючи понад 250 кольорових світлових декорацій та багато повністю анімованих сцен, не виходячи з власного автомобіля. Усі кошти, виручені від заходу, будуть спрямовані на підтрим ку Sunshine Division, яка надає тисячі безкоштовних порцій поживних страв потребуючим сім’ям Портленда. Більше інформації: winterwonderlandportland.com

9 грудня, 17:30 701 SW 6th Ave, Portland, OR 97205 Цього святкового сезону у центрі Портленда знову можна буде почути колядки. Святкові колядки звучатимуть у раді усі десяти кварталів у районі Pioneer District. Три найкращі групи колядників будуть коля дувати на Pioneer Courthouse Square, а переможець буде обраний оплесками глядачів та нагороджений $1000. Також будуть вручені призи за друге та третє місця, та приз глядацьких симпатій. Більше інформації: thesquarepdx.org Різдвяний концерт духових інструментів 10 грудня, 13:30 701 SW 6th Ave, Portland, OR 97205 Завжди очікуваний мешкан цями Портленду

2–21 грудня Різні дні, 18:00,19:00

Willamette & Columbia Rivers Portland, Oregon

Різдвяний парад кораблів роз почався у 1954 році з одного вітрильника з Портлендського яхт-клубу. Сьогодні різдвяний корабельний флот налічує в середньому від 55 до 60 кораблів, що проходять по річках Колумбія та Вілламетт, з яскраво освітленими дис плеями, які можна побачити з берегів річки. Човни довжиною від 14 до 65 футів яскраво прикрашені до святкового сезону. Щовечора корабельний парад збирає сотні глядачів на берегах річок, де він проходить. Приватні судна прибувають із районів Портленда, Ванкувера, Мак мінвілла, Сейлема та Худ-Рівер. Деякі з власників суден беруть участь у параді вже більше 30 років.

Більше інформації: christmasships.org

та

Сама

Журавель

нічого

лиже та й лиже кашку, аж

сама

коли

Вибачай, кумочку, більше не

угощати.

квасольки, картопельки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою. — Їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель. Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромляє голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв. — Вибач, любонько,— каже, ви порожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, а більше на цей раз нічого немає. Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостинність. Вона, ба чите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлями приятелювати. За матеріалами: «Лисичка та жу равель». Українська народна казка в обробці Івана Франка. Київ, «Ве селка», 1990, 16 с.

— Не тільки побіжу, а хоч ти на один скок спереду ставай, то я швидше тебе на місці буду,— мо вить Рак. Побилися вони об заклад. Ста ла Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить що духу, аж курява здіймається. Добігла до пенька та й кличе: — А де ти, Раче? Нічого не чути. — Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька. — Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг. За матеріалами: Іван Франко. «Вовк-старшина». Казки. Київ, «Веселка», 1972, стор. 14 - 18. Казки зі збірки Івана Франка «Коли ще звірі говорили»

ввипередки

З радістю хочу повідомити вам, що після багатьох бюрократичних перешкод, IRCO –Immigrant and Refugee Community Organization, громадська організація іммігрантів та біженців разом з МFS – Metropolitan Family Service, місцевою сімейною службою розпочала перший в Reynolds School District, шкільному окрузі Рейнолда, а можливо й у всій шкільній системі міста Портленда позашкільний клас української культури і мови в початковій школі Девіс.

Lead Early Learning Advocate/PNI

Immigrant and Refugee Community Organization (IRCO)

Не всі діти, з різних причин, змогли до нього приєднатися у цьому навчальному семестрі, але початок є, і надалі клас буде зростати і роз повсюджуватися на інші школи. Я одночасно даю майстер – класи для моїх колег, які будуть працювати в інших школах. На фото ви бачите одну з моїх колег на ім’я Василина. Вона відві дала мій клас і була у захваті. Протягом занять ми вивчаємо історію України, народну творчість, літературну спад щину і основи української мови в цікавій ігро вій формі, привабливій для дітей молодшого шкільного віку. Я сама начебто поринула у своє дитинство, коли я відвідувала свою бабусю і з захоплен ням слухала українські казки і народні пісні, а також розповіді про козацьке минуле нашої родини. Свого часу це допомогло мені знайти шлях до скарбниці рідної культу ри і зробити пріоритетом у своєму житті вивчення української мови та лі тератури. Незважаю чи на те, що я росла в російськомовно му середовищі, я вибрала єдиний україномовний факультет за ра дянських часів у своєму місті – це факультет україн ської мови та літе ратури Одеського Державного Універ

ситету і отримала вищу освіту вчителя україн ської мови та літератури. Тепер я стала такою бабусею для дітей, які відірвалися від рідного коріння і прищепи лися до іншої культури. Я сподіваюся, що для них український клас, який я розпочала, стане поштовхом до подальшого розвитку і буде тим зернятком, з якого виросте соняшник, як у відомому вірші поета-шестидесятника Івана Драча, який я читала дітям нещодавно на уро ці, і пам’ять якого ми вшанували в день його народження 17 жовтня.

Irina Makarevich

1. Запалення корінців спинномозкових нервів у людини.

5. Оптичний прилад для розглядання дрібних предметів та їхніх деталей.

11. Загальний термін, що стосується звукових технологій, синонім слова звук.

12. Накриття з міцної водонепроникної тканини або армованого пластику для захисту від сонця й дощу.

13. Металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута.

14. Велика хижа морська риба.

16. Високорозвинений адміністративний регіон, автономна область на північному сході Іспанії, на північному сході Піренейського півострова між середземноморським узбережжям і Піренеями, яка має свою мову, культуру.

19. Сплав заліза з якимсь іншим елементом.

ЗА ВЕРТИКАЛЛЮ:

2. Рослина родини селерових, насіння якої використовували для лікування хворих ще у Стародавньому Єгипті.

3. Французький хімік, конструктор першої неонової лампи.

4. Ярмо.

5. Рівно змотаний або намотаний на щось мотузок, стрічка або дріт.

6. Дуже міцний грубий мотузок із волокна або дроту.

7. Лікарська однорічна рослина з родини макових із сечогінною, тонізуючою дією.

або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру.

17. «… Марія» (музичний твір на текст однойменної католицької молитви або на вільний текст, що включає звернення до Діви Марії).

18. Гора, найвищий пік острова Крит.

Відповіді до кросворда з попереднього номеру: