S.U.I.T 14
Цікавим є приклад американського мільярдера Джеймса Кларка. До створення Silicon Graphics (завдяки робочим станціям, створеним SGI, ожили на екранах динозаври фільму «Парк Юрського періоду», Термінатор з рідкого металу, був знятий «Форрест Гамп», почалася нова ера у технології кінозйомки, комп’ютерна графіка стала об’ємною) Джеймс Кларк говорив, що щасливим його зможе зробити статок у 10 мільйонів доларів; перед заснуванням Netscape (веб-оглядач, що став основою для створення Mozilla Firefox) – що йому потрібно 100 мільйонів; перед Healtheon – мільярд доларів; а нещодавно він сказав: «Я буду повністю щасливий, коли у мене буде більше грошей, ніж у Ларрі Еллісона» (Ларрі Еллісон – засновник Oracle, у 2015 році посів 5-е місце у рейтингу мільярдерів світу). Саме так більшість людей думають, що, досягнувши бажаного, вони стануть абсолютно щасливими і задоволеними життям. По суті, здоровий глузд, як і деякі психологічні теорії, кажуть, що якщо ми реалізуємо свої цілі, наша самооцінка і рівень задоволеності життям неодмінно підвищаться. Однак, як бачимо на прикладі Джеймса Кларка, люди, які, поза всяким сумнівом, успішні у своїх спробах заробити багато грошей і мати високий статус, досягаючи намічених цілей, залишаються незадоволеними результатом. Причиною такого специфічного когнітивного дисонансу є те, що часто якість життя плутають з таким поняттям як «рівень життя», яке відображає лише матеріальну складову життя людини. Якість життя не обов’язково залежить від матеріальних чинників, а іноді навіть від зовсім протилежних факторів. Багато хто прагне жити добре
і бачить це «добре» тільки у накопиченні грошей. А інші, маючи ці гроші, відчувають себе нещасними. З цього випливає, що необхідність підвищення якості життя існує і серед знедолених, і серед багатих. Раніше якість життя пов’язувалася переважно з показниками доходів населення і масштабів матеріальних благ, і ототожнювалася з поняттями стандарту і рівнем життя. Сутність людини зводилася до «п’яти основних потреб» – у їжі, одязі, житлі, здоров’ї та освіті. Як писав Еріх Фромм: «У середньовічній системі капітал був слугою людини, а у сучасній став її господарем». Вже у 60 рр. почали визнавати, що людина ще й «істота духовна», і її почуття, прагнення до щастя можуть не збігатися з показниками економічного зростання. Англійський історик, один з розробників цивілізаційної теорії А. Тойнбі стверджував, що «життєвий стандарт – це кошти, а якість життя – це мета людини». Саме тоді почали виділяти об’єктивні (добробут, життєвий стандарт) і суб’єктивні (фізичний, психічний і соціальний добробут) показники якості життя. З часом, вивели і психологічні складові якості життя, це – відчуття щастя, задоволеність життям, соціально ціннісні орієнтації особистості, екстраверсія, внутрішній контроль, висока самооцінка, самоповага, самоприйняття, оптимізм, життєрадісність, вміння планувати і продуктивно використовувати час. Серед усіх цих показників найбільше на оцінку якості життя впливає впевненість у собі. Якість життя – це не рівень життя, не образ життя, це не добробут. Якість життя – це окрема характеристика.