{' '} {' '}
Limited time offer
SAVE % on your upgrade.

Page 1


Адреса: с. Солонка, Львівська обл., вул. Лугова, 1А Контакти: +38 (063) 625-34-14 +38 (095) 104-78-89 ktm.zahid@gmail.com


#6 ДИКТАТ МОДИ ВІНТУР НОСИТЬ PRADA МОДНЕ БЕЗЗАКОННЯ КРАЇНИ ВИСХІДНОГО СОНЦЯ «КУТЮР’Є» КІНОМИСТЕЦТВА СИЛЬНА І СТИЛЬНА ПЕРЕМОГА ВІКТОРІЇ MARC JACOBS. ВПЕРЕД У МАЙБУТНЄ ВІДЧАЙДУШНИЙ МОДНИК ГЛАЗУРНИЙ ПОДІУМ КОНДИТЕРА ПЄНКІНОЇ

Головний редактор Дмитро Мiлiчiхiн dm@suitvision.com Випусковий редактор Тетяна Грукаленко tn@suitvision.com Керiвник проекту Олександр Плащенко op@suitvision.com Верстка Олександр Середа Автори Тетяна Грукаленко Марічка Алексевич Дарія Янковська Олена Андрусів Стас Тарасенко Ольга Телипська Лiля Сушко Олег (Середа) Мосесов На обкладинці: Модель: Ольга Жеребецька (LFWmodels) Фото: Андрій Гончаренко Стиль: Олена Болдирєва Макіяж: Ольга Янковська WESEEM production Одяг: Lesia Semi

Видавець Фізична особа-підприємець Плащенко О. М. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серiя КВ №22015-11915Р, видане Мiнiстерством юстицiї України вiд 18.04.2016

Адреса редакції 79005, Львiв, вул. Ш. Руставелi, 7 + 380 (50) 370 30 74 + 380 (67) 373 72 61 + 380 (97) 523 56 15 Друк Приватне підприємство «Мульти Арт» Львiвська обл., Жовкiвський район, с. Гряда, вул. Шевченка, 5 + 380 (32) 232 26 96 Наклад: 5 000 примiрникiв Журнал розповсюджується за адресами партнерських закладів, підприємств та організацій. Відповідальність за достовiрнiсть інформації несе рекламодавець. При наданні готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що даний макет відповідає вимогам законодавства України. В цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію і дозвіл на розміщення та використання на території України, а всі рекламовані товари та послуги, що підлягають обов’язковій сертифікації і вимагають наявності ліцензії, сертифіковані і мають відповідну ліцензію. Також при наданні оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це ніяк не обмежує прав третіх осіб. Автори публікацій вiдповiдають за достовiрнiсть фактів, власних назв та інших відомостей. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Редакцiя залишає за собою право редагувати наданi тексти та матеріали. Передрук і будь-яке використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу редакції.


S.U.I.T 11

ВІД РЕДАКЦІЇ Мода. Вона різна – стійка, примхлива, вітіювата, гламурна… Прибічники ми чи антагоністи, все одно мимоволі оглядаємося, звіряємось: чи встигаю, чи схоже, чи у відповідності, чи не занадто, чи не докотився до «синьої панчохи» у своєму запереченні неминучих змін, чи не надто далеко відбіг від загального віяння і наскільки добре виглядаю у цьому образі «білої ворони»? Адже протистояння «не слідувати моді», як не крути, – також мода. Вона увірветься, як вихор, або скрадливо ввійде у наше життя, але все одно проявиться. Мода, як і усе в історії, рухається за спіраллю, але навіть повертаючись до старого, ми бачимо це по-новому. І що цього разу ми оголимо-задрапіруємо – тіло чи нерв – покаже черговий модний виток. Але що нам заважає означити новий тренд – щоранку, прокидаючись, одягатися у щастя і наново закохуватись у цей світ? Це ж завжди в моді. І як водиться, вибір за нами.


1

|

ПОГЛЯД ЗI СТОРОНИ


S.U.I.T 14

ЗАКРИТИСЯ ПО-НОВОМУ ЧИ ВІДКРИТИСЯ НОВОМУ?


S.U.I.T 15

Текст: Ольга Телипська

Голити чи не голити? Практично кожен бородатий модник зіткнувся з цим питанням, коли попит на неголене чоловіче обличчя канув в Лету, ну, або принаймні пливе у цьому напрямі.


S.U.I.T 16

Ще зовсім недавно, а саме 2013 рік визнали «роком бороди», а тепер ця тенденція стрімко згасає, незважаючи на появу значної кількості Barbershop. Причину зникаючого виду почали вивчати навіть біологи, і з впевненістю заявили, що, на жаль, спрацював закон природи і що бороди в такому масовому прояві скоро зникнуть. Іноді мати якусь особливість, яка стала надто популярною, невигідно: як тільки така, навіть бородата масть стає поширеною, її перевага зникає, і цикл видозміни починається заново. Наступний новий модний цикл почали вже ламберсексуали! Ні, вони не послідовники Ламбера Вілсона, який зіграв Меровінга – «сірого кардинала» у «Матриці», і не наслідувачі північноамериканських лісорубів, «стиль» яких вони взяли за основу, – це все ті ж бородаті чоловіки, тільки окультурені. Їх основними ознаками є велика, але догля-

нута борода, а також простий одяг (футболки чи фланелеві сорочки) і навмисне брутальний зовнішній вигляд. Але залишимо і бороданів і ламберсексуалів, яких навіть ті ж біологи визнали сексуальними, в спокої. Така певна трансформація є зразковим прикладом моди як соціального явища чи феномена. Насамперед тому, що у моді є ще один важливий аспект. Він пов’язаний з оновленням. Новий одяг не тільки змінює наш зовнішній вигляд, але і впливає на манеру поведінки, вимагає нових вражень, робить нас більш відкритими до чогось нового. Крім того, мода задовольняє нашу потребу у соціальній опорі, бо саме вона допомагає ідентифікувати себе з певною групою, приналежність до якої сприймається як особлива цінність. Окрім наслідування, мода задовольняє і нашу потребу у виділенні зі загальної маси.


S.U.I.T 17

Вона впливає на усе: на стиль архітектури, інтер’єри житлових і громадських будівель, марки автомобілів, посуд і тканини, меблі та планування міських магістралей, поліграфічне та художнє оформлення книг і журналів, зрештою – і на спосіб життя. У всі часи були і є «модні» письменники, поети, художники, актори, режисери, музиканти. Весь наш стиль життя постійно перебуває під впливом моди. Ну, наприклад, якщо б у ХІХ столітті жінка з’явилась на публіці у короткій спідниці, це б викликало, м’яко кажучи, шок. І не дай Бог наприкінці того ж XIX — початку ХХ століття на дачах чи заміських будинках знаті з’явитись парканам, то це б вважалось уже цілковитим моветоном. Зараз інші часи: чим вищий паркан, тим більше «комільфо», і з певної точки зору, це і є проявом моди, ну, принаймні, в певних колах «модної еліти». Одним словом, мода змінюється кардинально і в усіх сферах: місце Дикої Рози давно посіли Керрі Бредшоу, Пелєвін, Бегбедер, Кен Кізі, Маркес, Дарт Вейдер, Джеймс Бонд. Та навіть «Цезар», той що салат, давно посунув «Олів’є». А хто відтіснить його? Подивимось! Як не крути, мода – найзручніша форма встановлення зовнішніх відмінностей. Моду можна легко «купити» за гроші і приєднатися до кола обраних. Однак мода не настільки демократична, як здається на перший погляд. Як тільки мода стає загальнодоступною, стирає кордони між прошарками суспільства чи певної групи, то еліта одразу ж від неї відмовляється і створює нові зразки для наслідування та ідентифікації. Чим ближчі різні шари один до одного, тим стрімкіше


S.U.I.T 18

відбувається наслідування. Але цей процес викликає і прискорення зміни моди – у моді дуже цінуються дорогі екзотичні предмети, а це одразу створює бар’єр недоступності для всіх. Цікаво, що вирішальну роль в історії моди зіграли два стимули: повага і змагання, які проявлялися у наслідуванні з поваги і у наслідуванні з суперництва. Наслідування з поваги (через шанобливість) переважало при абсолютизмі, коли смаки короля ставали безумовними модними стандартами. Королі і їх фаворити були законодавцями моди. Яскравим прикладом цього є французький «Король-Сонце» – Людовик XIV. У буржуазному суспільстві ця роль переходить до всіх, хто був на виду: у XIX ст. наслідували акторів (М. Тальоні, Тальма, С. Бернар), поетів (Дж. Байрона), політичних діячів (С. Болівара, Дж. Гарібальді), у XX ст. – кінозірок, популярних поп- і рок-музикантів, політиків, топ-моделей. Водночас, модним стає проявляти свою не-ідентифікацію з певними колами суспільства чи навіть політичними тенденціями на державному рівні. Історія вже мала численні приклади «модної антимоди» – молодіжні субкультури: у 50-х роках – бітники і байкери у США, тедді-бойз у Великобританії, стиляги у СРСР; рокери, «моди» (модерністи), хіпі – у 60-х; у 70-х – хіпі, бритоголові і панки; у 80-х – «нові романтики», репери, «зелені»; на початку 90-х – «гранж». Антимода часто перетворюється у масову моду або щонайменше впливає на офіційну моду. Так джинси стали елементом масової моди, хоча у 1950–60-х були одягом молодих людей, які протестують проти панівних порядків, – бітників, хіпі, «лівих» студентів. Власне, це приклад того, що альтернативні субкультури є крутим і головне довговічним потенціалом, який освоює сучасна мода. Наприклад, у хіпі ми запозичили тенденцію до індивідуалізації образу людини на противагу однаковості офіційної моди, а також цікавість до використання елементів культури інших народів і старих речей, які несуть на собі печатку часу, еклектизм, за допомогою якого кожен прагнув висловити своє «Я». У субкультурі панків, крім яскравих кольорів, запозичили агресивні аксесуари, тенденцію до епатажу і пародіювання традицій. Наслідування моди виявляє наше ставлення до суспільства, до навколишнього світу, до самих себе. Приховане бажання підкоритися моді бореться з прагненням бути незалежним від неї, чи не наслідувати інших, а відрізнятися від них. Мода виключає справжній вибір, пропонуючи нам готові варіанти, стандартні зразки поведінки, яких можна бездумно дотримуватись, і в той самий час підживлює ілюзію розвитку індивідуальності. У цьому якраз проявляється захисна, компенсаторна функція моди. Американський соціолог Дж. К. Гелбрейт вказав на те, що модні стандарти і зразки пов’язані з певною психічною реакцією. Ці блага викликають у нас почуття особистого успіху, рівності з сусідами, звільняють нас від необхідності думати,


S.U.I.T 19


S.U.I.T 20

викликають сексуальні потреби, обіцяють престиж у суспільстві, покращують фізичне самопочуття і навіть сприяють травленню. В іншому випадку людина відчуває себе поза нормою і навіть ущербною. У психоаналітиків, як завжди, своє бачення наслідування моди. Вони вбачають у ньому подолання почуття неповноцінності людини, що виникає у результаті незадоволеності своїм соціальним становищем. Прихильність моді компенсує відсутність престижу: «Зміна в одязі дає ілюзію зміни особистості – домогосподарка у фартуху відчуває себе як служниця, у вечірній сукні – вона вже відчуває себе леді» (П. Ністром). Подібний підхід до вивчення моди привів і до її еротичної інтерпретації, яка трактувалася як вираження сексуальних потреб. Послідовник Фройда Дж. К. Флюгель зробив вкрай відважну спробу трактувати моду з точки зору психоаналізу. Мабуть, не варто було робити таких потуг, ну, але вже маємо те, що маємо. Його теорія більше схожа на анекдот, ніж на серйозні дослідження вченого. Одяг він вважає певним компромісом між двома суперечливими бажаннями: фалічним імпульсом оголитися і нав’язаною суспільством чеснотою – скромністю. Витісняючись у підсвідоме, ексгібіціонізм трансформується у різні фалічні символи в одязі. У чоловіків це може бути, скажімо, капелюх. А у жінок – підбори. Дана «теорія» руйнується, як тільки високі підбори і капелюхи виходять з моди. Ну,

судячи з цієї теорії – не такий страшний Фройд, як його фройдисти. Як би там не було, але приналежність людини до тієї чи іншої соціальної або вікової групи визначає можливість вибору її ставлення до моди. Модне наслідування долучає нас до системи групових цінностей. Наприклад, зараз модно займатись йогою, а в інших колах це вважається гріхом, але і одне, і інше, як не крути, теж – мода. І як сказав відомий історик моди Олександр Васільєв: «Мода – це колективне божевілля. Це унікальне соціальне явище людства, що охоплює не тільки нашу матеріальну культуру, а й багато видів нашої діяльності, нашу музику, архітектуру, театр, лікування, квітникарство». Якось так сталось, що у моді поняття «бути» і «здаватися» по суті збігаються. Хіба є різниця між твердженнями: «Я виглядаю таким, як я є» і «Я виглядаю таким, яким хочу здаватися». І як сказав той же Васільєв: «Мода створена для того, щоб вийти з моди. Мода – для багатих нероб, вона спрямована на забуття. А стиль – вічний!». P.S. Цікаво, що після того як вчені довели, що за модою на бороди стоїть теорія природного відбору Дарвіна, бородатих чоловіків поменшало, навіть Кончіта Вурст подумує взяти до рук бритву. Мода чи не мода диктує такі кроки?! Питання відкрите! Але поки жодному безбородому ще не вдалося здобути славу пророка…


2

|

ОСОБИСТIСТЬ


S.U.I.T 25

ВIНТУР НОСИТЬ PRADA Текст: Лiля Сушко

Вона першою надрукувала на обкладинці фото чорношкірої дівчини, створила культ супермоделей, змусила акторів та співаків мріяти про глянець. За кілька років після її приходу на керівну посаду журнал «Vogue» збільшив тираж у два рази. У вересні 2004 вийшов номер на 832 сторінки, де 727 займала реклама. Це був один з рекордно грубих номерів за всю історію видання. Її також призначили шеф-редактором усього холдингу «Conde Nast». Її заробіток становить понад два мільйони доларів на рік, а 25 тисяч щороку вона отримує як бонус на жіночі дрібнички. Вона посідає 39 місце у списку найвпливовіших жінок світу у «Forbes». Анна Вінтур визнана однією з наймогутніших осіб у світі сучасної моди. У 2018 виповниться 30 років, протягом яких вона залишається незмінним редактором американського «Vogue» – видання, яке її стараннями стало найвпливовішим та найвідомішим серед собі подібних. Анні Вінтур завжди були властиві екстравагантність, оригінальність смаку, наполегливість і бажання відстоювати власні погляди на стиль і моду, чого би це не коштувало. Через це у неї не раз назрівали конфлікти з керівництвом та колегами. Але ті ж риси характеру допомогли їй досягнути неймовірного успіху. У світі моди Вінтур прославилась своїм авторитарним стилем керівництва: вона вимагає повної віддачі від підлеглих і особисто контролює всю роботу. ЇЇ неможливо ігнорувати, усі хто хоч раз зіткнувся з нею, діляться на два протилежних табори: тих, хто схиляється перед її професіоналізмом та тих, хто називає її жорстоким тираном. Сильна особистість викликає сильні емоції! То хто ж вона насправді, ця фея моди, що запалює одні зірки і перекриває кисень іншим? Анна народилась у родині, де з раннього дитинства була тісно занурена у світ журналістики. ЇЇ батько, командор Ордена Британської Імперії, Чарльз Вінтур був головним редактором газети «The Evening Standard». Сам він отримав холодне вікторіанське виховання і здавався дочці замкнутим та загадковим. Але саме від нього їй передалась журналістська хватка, уміння керувати людьми та безкомпромісний характер. Працівники «The Evening Standard» позаочі називали шефа «Холодний Чарльз» або «Залізний Чарльз». Не лишає сумнівів розуміння чиїми сто-

пами йшла Анна, коли її прозвали Сніговою Королевою, Ядерною Зимою або Дияволом у спідниці! Також Анна є праправнучкою леді Елізабет Фостер, герцогині Девонширської, відомої британської письменниці ХVIII сторіччя. Юній Анні Вінтур часто дорікали її самозахопленістю. Батько був першим, хто розгледів у цьому професійну перспективу. Розповідають, що коли Анні було десять років, їй знадобилось заповнити якусь шкільну анкету і вона звернулась до батька з запитанням, що написати про свою майбутню професію. Чарльз порадив: «Напиши, що ти хочеш стати редактором «Vogue». Тож саме так вона і вчинила. Початкову освіту дівчина отримувала у лондонській школі North London Collegiate School. Тут вона відзначилась своєю активною позицією, счиняючи скандали та протестуючи проти строгого дрес-коду. Норовлива Вінтур ненавиділа шкільну форму і постійно самовільно вкорочувала довжину спідниць. Її небажання слухатись правил викликало бурхливе невдоволення викладачів. В один із чергових разів після її появи у радикальному міні, вчителі сказали, що не мають більш наміру цього терпіти, і її вигнали зі школи. Такий поворот подій дівчину не засмутив, адже тепер не було перешкод, аби йти своїм власним шляхом. І шлях цей лежав у сферу моди. Все своє життя Вінтур віртуозно користувалась своєю жіночою чарівністю аби досягти поставлених цілей. Вже у 15 років вона починає свідомий пошук багатих та впливових бой-френдів, стосунки з якими проклали їй шлях у модну


S.U.I.T 26

журналістику. Хоча не всі ці відносини переходили у романи, тож приватне життя Анни відображалось у таблоїдах з певним перебільшенням. Тоді ж, у свої 15, вона зустрічалась із 24-річним письменником Піром Полом Рідом. Покинувши його, вона завела роман з колумністом і світським оглядачем «Daily Mail» Найджелом Демпстером. Завдяки цим стосункам вона стала «своєю» у багатьох світських колах Лондона. Та скоро вона покинула і його – заради більш вдалої партії – власника журналу «Oz» Річарда Невіла. Журнал був тоді дуже популярним і якийсь час Анна пропрацювала у ньому. У 1970 р. 21-літня Анна влаштовується у видання «Harpers & Queen» на посаду асистента у відділі моди. За час роботи у журналі вона відкрила світу модель Анабель Ходін,

знайшла і ввела у світ моди геніального фотографа Хельмута Ньютона та багатьох інших талановитих осіб, що запроваджували інноваційні для того часу тенденції. Вже за два роки її призначають замісником головного редактора, а коли у 1975 приходить новий головний редактор Мін Хогг, Анна намагається «підсидіти» шефа та зайняти крісло керівника. Після тривалих суперечок вона покидає роботу у «Harpers & Queen» і переїжджає до НьюЙорку разом зі своїм хлопцем – незалежним журналістом Джоном Бредшоу. Саме він став її опорою за межами Лондона. В Америці Анна стає молодшим редактором моди «Harper’s Bazaar», але і тут Вінтур проявляє себе нестандартно – вона робить зйомку кутюрних колекцій на моделях з дредами, через що виникають суперечки з редактором, і її


S.U.I.T 27

звільняють. Згодом вона часто повторювала: «Я усім бажаю бути звільненими. Це ні з чим незрівнянний життєвий досвід». Одразу після цього 26-літню Анну представили Бобу Марлі. Між ними зав’язався бурхливий, але короткий роман. Анна навіть втекла із дому, але вже за кілька тижнів повернулась до Джона Бредшоу. Кілька місяців потому, з допомогою Джона, вона отримала роботу головного редактора журналу «Viva», орієнтованого на дорослих жінок. Це була перша робота, де вона найняла персонального асистента, тоді й почалась її слава як вимогливого і важкого керівника. Наприкінці 1978 власник закрив збиткові видання, серед яких був і «Viva», і Вінтур вирішила взяти перерву від роботи. На той час вони розійшлися з Бредшоу, і в Анни почались стосунки із продюсером Мішелем Естебаном, тож наступні два роки вона літала між Нью-Йорком та Парижем.

У 1980 Анна повернулась до роботи редактора моди у журналі «Savvy». Вінтур прагнула створювати журнал для самостійних жінок, що активно будують кар’єру та мають власні гроші. Пізніше вона реалізує цю ідею у «Vogue». Про свого читача Анна говорила так: «Це новий вид жінки. Моя читачка зацікавлена і в роботі, і в коштах. Вона не має часу безкінечно блукати магазинами. Вона бажає знати що, де і чому». «Немає нічого специфічного у сильних жінках», – казала Вінтур. – «Часто побутують якісь стереотипи про жінок. Я ніколи не чула, щоб ділових чоловіків обговорювали у такій манері. Це скорше сексистський стереотип, ніж ставлення до впливових людей». Рік потому амбітна жінка переходить у редакцію «NewYork» на позицію редактора моди. Тут вона вкрай успішно працює під патронатом головного редактора Едварда Коснера. Втілюються усі її найвідчайдушніші задуми, без жодних нарікань. Для Анни Коснер змінив строгі правила


S.U.I.T 28

У результаті ними було прийнято «Соломонове рішення», і Вінтур перевели у редакцію «Vogue» в Англії, тож вона повернулась у Лондон. Тоді вона почала зустрічатися із своїм давнім другом – дитячим психіатром Девідом Шефером. У 1984 році вони побралися і Анна взяла перерву від роботи на рік, протягом якого народила сина Чарльза. Через рік вона отримала свою першу редакцію – очолила британський «Vogue». Отримавши владу, вона замінила багатьох працівників, вимагала найповніші звіти і заглиблювалась у всі тонкощі виробництва журналу, повністю контролюючи весь процес особисто. Редактори, що залишились працювати у журналі називають період її керівництва «Зима гніву», і саме тоді Анна отримала прізвисько «Ядерна Зима» [гра слів: Wintour (Вінтур) – winter (зима)]. Та за час свого правління Вінтур перетворила англійську столицю в колиску модних інновацій і за свій вклад в індустрію отримала звання офіцера ордену Британської Імперії. Паралельно Вінтур віддали і керівництво журналу «House&Garden», щоб дати йому друге життя. За два дні вона перетворила його на глянець. З її приходом у кожній зйомці заміських будинків, садів чи рецептів печива обов’язково фігурували моделі в одязі з останніх колекцій. Назву скоротили до «H&G», матеріли урізноманітнились фотографіями знаменитостей. Читачі були не в захваті від змін і обривали телефонні лінії редакції зі скаргами та обуреннями. Інновації потрапили у невідповідний ґрунт, але для Анни все склалося якнайкраще. Власники «Condé Nast» зрозуміли, що її підхід необхідний для журналу, який перебував у плачевному стані. У 1988 Грейс Мірабеллу змістили з посади, і на п’єдестал видання і дозволяв працювати у будь-яких рубриках. Вона прославилась, розмістивши на обкладинці акторку Рейчел Ворд, завдяки чому тираж розлетівся миттєво. Через 30 років Грейс Коддінгтон скаже: «Анна побачила потенціал знаменитостей для глянцю задовго до всіх інших». Один із колег влаштував для Анни співбесіду з тодішнім головним редактором «Vogue» Грейс Мірабеллою. Та спитала, яку роботу вона хоче у журналі. Анна мило посміхнулась і відповіла: «Вашу». На цьому співбесіда скінчилась. Але активна діяльність Анни не лишилась непоміченою, і у 1983 вона познайомилась з Алексом Ліберманом – редакційним директором видавництва «Condé Nast Publications» (серед видань якого і всі журнали «Vogue» світу). Через кілька тижнів з його подачі вона опинилась на посаді креативного директора під керівництвом Грейс Мірабелли... Вона прийняла пропозицію з умовою подвоєння зарплатні і повної свободи дій. У ці часи головний американський журнал про моду переживав свої «бежеві роки». Їдка, але точна метафора: бежевими були стіни у кабінеті тодішнього головного редактора, так само як і сторінки флагмана світової моди – консервативними і монотонними. Анна вважала журнал надто нудним і квапилась усе поміняти на власний розсуд, рідко погоджуючи рішення з Грейс. Усе це призводило до суперечок серед працівників. Керівництво цінувало старання Вінтур на посаді креативного директора і здогадувалось про її амбіції щодо крісла шефа, але не наважувалось розпрощатися з Мірабеллою, яка була керівником 17 років.


S.U.I.T 29


S.U.I.T 30

головного редактора зійшла Анна Вінтур. Власники доручили їй кардинально усе змінити, аби випередити такого потужного конкурента як журнал «ELLE». Революція «Vogue» розпочалась із «підтяжки обличчя» журналу – обкладинок. Однотипних блондинок потіснили нові героїні – Шеріл Тігс, Петі Хенсен, Кім Алексіс. У фокус стали брати безпосередньо тіло моделі, а традиційні для глянцевих обкладинок студійні фото були витіснені зйомками al fresco. Дебютну обкладинку оновленого «Vogue» Вінтур прикрасила нікому не відома 19-річна ізраїльська модель у потертих джинсах за 50 доларів, у светрі «Christian Lacroix» …і з коштовним камінням за 10 000 доларів. Коли цей випуск пішов у друк, до редакції зателефонували з друкарні і перепитали чи не сталося помилки... Пізніше Анна говорила стосовно нового стилю, що вже тоді було очевидним наскільки вулиця впливає на творіння дизайнерів, що вплив іде саме знизу вверх – від моди вулиць на високу моду.

Висловлювання Анни Вінтур достатньо красномовно говорять про її ставлення до роботи:

Вінтур прославилась жорстким і безкомпромісним стилем керівництва, її підхід був категоричним і авторитарним.

«Журнал – це група людей, які разом презентують ідеї, з котрих я вибираю те, що, на мій погляд, краще для

«Дуже важливо вміти ризикувати. Звісно, добре усе ґрунтовно дослідити, але все одно завжди доводиться покладатись на інстинкти і чуття й безстрашно іти на ризик. Коли я чую, що компанією керує команда, у мене стискається серце, тому що на чолі має стояти лідер зі своїм баченням та мужністю». «Мені потрібні сильні особистості. Мені не подобаються співробітники, які погодяться з усім, що я запропоную. Я шукаю людей, здатних сперечатися і заперечувати. Нехай мають свою точку зору, яка знайде відображення у журналі. Останнє слово буде за мною, але я вислухала усі думки. І це дуже важливо для мене. Не люблю людей, котрі не впевнені у собі чи бояться висловитись. Думаю, таке нікому не цікаво».


S.U.I.T 32

кожного окремого випуску. Одна річ, яку я хочу бачити всюди: у колекції, у тексті, у фотографії чи у кандидаті на роботу – це точка зору». У редакції вона встановила неписані правила. Жодної їжі! Молодші працівники не звертаються до старших, поки до них не заговорять. І не дай Боже комусь спаде на думку привітатися з шефом! А одного разу вона змусила свого помічника копирсатися у смітнику фотографа, щоб знайти фотографію, яку сам фотограф відмовився їй надати. У 1999 році шеф поглянула на пробну зйомку Дженіфер Лопес і відмовила їй у праві з’явитись на обкладинці. Вердикт: «Надто вульгарна!» Вінтур сказала одному репортеру, що нізащо не візьме на роботу товсту жінку, навіть блискучого редактора. «Для

мене важливо, щоб люди, які тут працюють, показували себе у зовнішньому світі так, щоб було видно, що вони працюють у “Vogue”», – прокоментувала вона свою позицію. Навіть народній улюблениці Опрі Уінфрі довелося схуднути на 9 кг, аби отримати дозвіл з’явитися на обкладинці. Захисники прав тварин оголосили Вінтур своїм головним ворогом за постійну пропаганду на сторінках її журналу носити натуральне хутро і відмову надрукувати навіть оплачену анти-хутряну рекламу. Активісти РЕТА регулярно запускають у Вінтур тортами, пирогами, фарбою, бомбочками з борошна та іншими речовинами. На все це Анна тільки витирається і каже: «Носіть більше хутра!». На знак протесту активісти тиражували її фото з підписом: «Хутро носять прекрасні тварини і потворні люди!». Одного разу


S.U.I.T 33

в ресторані їй кинули у тарілку мертвого єнота. Вона прикрила тварину серветкою, попросила офіціанта забрати єнота і замовила каву. Зі слів підлеглих відомо, що Вінтур часто закінчує обговорення зі співробітниками безцеремонним висловлюванням: «І це все!». Мартін Філлер, архітектурний критик, розповів, що Анні не сподобався його текст. «Ти використовуєш надто багато прикметників. А я не люблю прикметників. І це все», – сказала вона. Її улюблена їжа це авокадо і вона замовляє його навіть там, де такого немає у меню. Ресторанам доводиться йти на зустріч такій владній особі. «Ніхто не говорить їй “ні”. І, дивним чином, це не її провина», – розповідає модний директор «Vanity Fair» Майкл Робертс. Але усі перемовини про стервозність королеви світу моди призупиняються при зауваженні, що якби Анна була чоловіком, про нього би тільки казали, що керує сильною рукою. На провокативне запитання одного репортера: «Ви стерво?» – Анна відповіла: «Багато людей працюють зі мною понад 20 років. Якби я була таким уже стервом, то вони усі, напевно, мазохісти».

«Вона не дружня і не мила. Вона працює», – так охарактеризував керівника її колега Флоріо, додавши: «Вона не холодна. Просто вона не відкривається тим, кому нема потреби відкриватися». Кажуть, вона почуває себе режисером і продюсером світу моди. Якщо і так, то це небезпідставно. Вінтур завжди була захоплена пошуком нових талантів. З її допомогою засяяли такі зірки як Оскар де ла Рента, Кристофр Кане, Такун Паничгул, Александр Вонг, Джонатан Сондерс, фотограф Патрік Демаршель’є, акторка Кейт Босуорт, також вона прискорила успіх Майкла Корса і Марка Джейкобса та багатьох інших. Та не все було так безхмарно у житті Анни за ці три десятиліття. Після 15 років шлюбу, у 1999 вона розлучилась зі своїм чоловіком Девідом Шефером. Відбулося це під натиском чуток про її роман із одруженим техаським інвестором Шелбі Браяном. Ця подія широко обговорювалась у пресі, та сама Анна нічого не коментувала. Розлучення далося їй нелегко. Хоча її діти були вже досить дорослими, та вона хвилювалась, що розрив батьків болюче вплине на них. Від шлюбу


S.U.I.T 34

в Анни залишилось двоє дітей: син Чарлі та донька Кетрін (відома як Бі Шефер). Дітей Анна дуже цінує і говорить, що вони навчили її любові. Ще один землетрус відбувся у житті Вінтур, коли її колишня особиста помічниця Лорен Вайсбергер у 2003 написала роман «Диявол носить “Prada”». Роман став бестселлером, і у 2006 за ним зняли одноіменний фільм. Оскільки прототипом для неоднозначної героїні фільму Міранди Прістлі послугувала саме Анна Вінтур, то фігура її стала відомою далеко за межами fashion-індустрії. Подейкують, що одного слова Анни було достатньо аби celebrities світу моди і кіно зрозуміли: ризикни вони з’явитися в екранізації вищезгаданого фільму, сторінки «Біблії моди» закриються для них назавжди. Роль Міран-

ди Прістлі, яка була фактично списана з самої Анни, зіграла Меріл Стріп і отримала за неї «Золотий глобус». Вінтур тим часом продемонструвала неабияке почуття гумору і прийшла на прем’єру фільму у костюмі від «Prada». Коли одну із підлеглих редакторів Анни запитали: «Vogue – це храм моди, а Анна у ньому верховна жриця?» – та, подумавши трохи, відповіла: «Я би сказала вона Папа...» Зараз ця 68-річна «папа від моди» веде розмірене життя головного редактора. Щодня Анна прокидається о 5 ранку. 4 рази на тиждень вона грає у теніс. О 7.00 віддає себе на поталу професійним візажистові та перукарю. Вона завжди повинна виглядати так, наче готова виступити перед багатомільйонною аудиторією. Анна не курить, не вживає


S.U.I.T 35

алкоголю, не залишається на вечірках довше 20 хвилин і лягає спати о 22.00. ЇЇ особистий стиль унікальний. Адже вона не тільки всесвітньо відомий керівник, вона ще й ікона стилю. Його характерні риси – це жіночний силует, флористичні принти, сукні замість штанів, незмінна стрижка “боб” і чорні окуляри виключно від «Chanel» (начебто через медичні покази), без яких жінка не виходить з дому. Вінтур не носить сумок, заявляючи, що в неї і так з собою завжди голова на плечах і телефон. Сама вона говорить: «У мене свій, давно сформований стиль, і я купляю речі, які підходять мені, а не те, що модно. Люблю довго носити те, що мені сподобалось. Власне, саме у цьому напрямі розвивається мода». У 14 років вона зробила модну стрижку «боб», яка залишилась із нею на все життя і стала її особистою

фірмовою рисою, і на докори щодо незмінності зачіски Вінтур відповідає: «Створи свій власний стиль. Нехай він буде унікальним для тебе і недосяжним для всіх інших». Також Анна радить знайти свій улюблений бренд одягу (ймовірно, для неї це і справді «Prada»). Та коли вона сумнівається, що вдягнути, маючи дві однаково гарні сукні, обирає ту, бренд якої рекламується у «Vogue». Вінтур визнає, що для неї «комерція» - це не брудне слово. На відпочинку надає перевагу простим речам, хоча все одно не джинсам. Практично не носить чорного і стежить, щоб у журналі чорні total look теж не з’являлись. В 1994 взуттєвий дизайнер Маноло Бланік пошив спеціально для Анни пару вишуканих відкритих бежевих туфельок на тонких підборах. З того часу вона носить це взуття постійно і щомісяця їй присилають від «Manolo» кілька пар


S.U.I.T 36

однакових туфель, виготовлених досконало за формою її ноги. Її відношення до одягу можна передати цитатою: «Думаю, багато людей бояться моди. Я завжди зазначаю, що це питання самоповаги. Якщо тобі приносить задоволення вдягатися у гарний одяг відомих дизайнерів, це ще не робить тебе дурним. Мода змушує людей нервуватися». За роки своєї кар’єри Анна отримала чимало нагород, у тому числі Орден почесного легіону, вручений президентом Франції Ніколя Саркозі. Натомість Барак Обама навіть розглядав її кандидатуру на посаду посла у Франції чи Великобританії. Вінтур була прихильником президента Оба-

ми, а також розміщувала фото Мішель Обами на обкладинці. Пізніше вболівала за кандидатуру Хілларі Клінтон. Про зв’язки Вінтур у Білому Домі ходять легенди. Кар’єрнй шлях Анни Вінтур можна було би описувати як шлях занадто самовпевненої та пихатої людини, що не здатна знайти спільної мови з колегами. Але коли розгортається уся картина цього шляху, а це майже 30 років безперервного успіху, стає зрозумілим що всі свої таланти, ідеї та високі амбіції Анна оцінювала об’єктивно і довела усім у своїй сфері, що хотіла опинитись на вершині заслужено. Вона завжди мала своє унікальне бачення, а тому встановлювала свої правила і змусила весь fashion-світ слідувати їм.


S.U.I.T 38

З ПОВАГОЮ ДО ЗДОРОВ’Я ТА КРАСИ ПОСЛУГИ. ТРЕНДИ Бути у тренді – означає стежити за сучасними віяннями у своїй сфері. Але щоб самому започатковувати нові тренди, потрібен особливий дар. Дар людини, що прокладає місток у майбутнє, відкриваючи напрями, яких інші ще не бачать. Саме таким даром володіє Мирослава Дрогомирецька – головний ортодонт України, професор та доктор медичних наук, яка розповіла нам про тренди, що зараз обговорюються стоматологами на міжнародних конференціях та активно втілюються у клініці естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької «PerfectDent». Взаємозв’язок між зубощелепною системою та загальним станом організму – один з найпрогресивніших напрямів у світовій стоматології. Ви могли б припустити, що ваші головні болі, сколіоз і навіть депресивні стани можуть бути прямим наслідком проблем зі зубами?

Саме тому всі прогресивні клініки світу вже мають у своєму лікарському складі остеопатів. В Україні професор Дрогомирецька вже п'ятий рік всерйоз займається цим актуальним питанням. Разом з Академією наук вона розвиває цей напрям, спираючись на доказову медицину: «Абсолютно все в організмі людини взаємопов'язане, і зубощелепний


S.U.I.T 39

апарат чинить відчутний вплив на опорно-рухову систему. Організм влаштований таким чином, що він адаптується до своїх власних недоліків і компенсує їх, однак це призводить до небажаних побічних ефектів – викривлень, остеохондрозу. Причиною може бути відсутній зуб, неправильний прикус або невідповідний нахил різців. Не менше уваги приділяється естетичній стоматології. Виявляється, асиметрія носогубних складок та мімічних м’язів при розмові, опущені куточки рота і багато інших нюансів, які додають нам зайвих років, не завжди пов'язані з природними процесами старіння. Неправильне положення зубів має прямий вплив на наше обличчя. «Голлівудська усмішка» аналогічна «євроремонту» – поняття, що покликані позначати щось невиразно-привабливе, безглузде за своєю суттю. Картинно рівні, білосніжні зуби, що маються на увазі під «голлівудською усмішкою», часто неприродно виділяються на обличчі. Створити чарівну усмішку можливо, однак це потребує ретельної роботи з урахуванням багатьох особливостей, а не використання стандартного шаблону.

Послуга Digital Smile Design – з нею ви зможете побачити візуалізацію вашої нової усмішки. Корекція форми зубів дає такий ефект, якого неможливо досягти за допомогою косметики або зачіски. Адже сьогодні головною візиткою успішної людини є здорова і красива усмішка.

ЕСТЕТИКА У ДЕТАЛЯХ «PerfectDent» – це простір, вільний від хаосу і стресу. Сучасні люди люблять подорожувати. Вони дуже обізнані у сучасних тенденціях сервісу. На сьогодні поняття «сервіс» включає у себе не лише якісні послуги, але й непомітні на перший погляд деталі: запах, чистоту, матеріали, з яких виготовлені елементи інтер’єру, ергономіку простору тощо. Змінити стереотипи сприйняття стоматологічного закладу та надати пацієнту сервіс і комфорт п’ятизіркового готелю – це завдання, яке ми ставили перед собою при створенні нового формату «PerfectDent». І ми віримо, що нам це вдалось.

Львів, вул. Тершаковців 1-Б, тел.: (067) 2-750-749; (032) 275-07-49 perfectdent.com.ua


3

|

НЕВІДОМИЙ СВІТ


S.U.I.T 42

МОДНЕ БЕЗЗАКОННЯ КРАЇНИ ВИСХІДНОГО СОНЦЯ


S.U.I.T 43

Текст: Марічка Алексевич

«Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох…». Цю цитату Редьярда Кіплінга вживають, коли описують принципову різницю між Західним та Східним побутом, світобаченням, релігією… А у наш час виглядає так, що крилатий вислів із балади легендарного британця ніщо так точно не описує як порівняння моди, моди європейської і моди країни, де сходить сонце.


S.U.I.T 44

Внутрішній світ людини є важливішим за світ зовнішній – це перше і найважливіше, що треба знати, коли занурюєшся у тонкощі японської моди. Шукаючи одяг для себе, японці зупиняються на тому, який найточніше передає стан власне їхнього внутрішнього світу, а не той, який найкраще пасує фізичному «я». Тому і комбінації виходять геть несподівані, яскраві, епатажні, словом, такі «японські».

ЗАКОН ЯПОНСЬКОЇ ВУЛИЧНОЇ МОДИ – ЗАКОНІВ НЕ ІСНУЄ Усе, одразу і якнайбільше – ключові слова, якими можна схарактеризувати те, як формуються модні тенденції у Японії. У вуличній моді тут діє лише один закон – нема жодних законів, ви вільні у своєму самовираженні, і це, чесно кажучи, ошелешує непідготованих європейців. Якщо у Європі та в Америці тенденції задають імениті дизайнери, модні доми та організації на кшталт Інституту кольору Pantone, то в Японії до них теж прислухаються, але основним рушієм стилю є субкультури, мультики та глибинні японські етнічні символи. Дуже часто усі ці категорії настільки тісно переплітаються, поєднуючи непоєднуване,

що очі перестають вірити побаченому. І «нетутешньому», який втік від стриманих буднів у це свято кольору, форм та фактури, починає здаватись, що він не у реальній країні, серед звичайних перехожих, а на якомусь маскараді. Кажуть, генію порядок ні до чого, геній панує над хаосом, схоже, і японці взяли собі цей вислів на озброєння, і примудрилися поєднання мільйонів різнокольорових прикрас, леопардові принти в усьому, ботфорти на шпильках, які обов’язково слід носити із багатошаровими міні-спідницями та панчохами, а ще піжами-звірі, костюми героїв аніме, великі в’язані шапки, нарощене волосся та вії, а також часто шалений макіяж і жорстку готику систематизувати і доволі чітко поділити на стилі. Для того, щоб не загубитись у японській вуличній моді, потрібно запам’ятати сім основних модних течій.

СПОКУСЛИВІ ДОРОСЛІ У ДИТЯЧИХ СУКНЯХ ТА ЖІНКИ, ЯКІ ПЕРЕСТАРАЛИСЬ ЗІ СОЛЯРІЯМИ Мабуть найвідоміший у світі японський стиль моди – це «Лоліта». Беручи за основу моду епохи «рококо», образ типової «Лоліти» – це спокуслива доросла дівчина у дитячій


S.U.I.T 45

сукні до колін, взуття у неї на підборах або на доволі високих платформах, тони в одязі досить похмурі, довершують загальне сприйняття аксесуари у вигляді хрестів або подібних готичних елементів. Найгламурнішим і доволі специфічним стилем японської вуличної моди є «Гангуро». Прихильниць цього стилю буквально видно здалеку, насамперед за їхньою шоколадною засмагою обличчя, навіть дуже шоколадною! Адже, уявіть, ці жінки щотижня відвідують солярій! Довершують образ великі густі накладні вії, «бойовий» макіяж, крикучі кольори в одязі та, звісно, взуття на височезних платформах.

ПОЄДНАЙ НЕПОЄДНУВАНЕ! Якщо у перших двох стилях можна вловити якусь внутрішню філософію, то філософією стилю «Харадзюку», певно, диктує вислів «Поєднай непоєднуване». Як і в стилі «Гангуро», поціновувачі «Харадзюку» люблять і охоче носять яскравий одяг та аксесуари, але виклик стилю полягає у тому, що «харадзюкійці» вбирають на себе усе підряд. Готика тут спокійно поєднується із клубними відтінками, так само нікого не дивує, коли неон людина вдягає разом із явними елементами кіберпанку. А чому б і ні? – кажуть креативні японці, і пояснюють: суть стилю «Харадзюку» – модним може бути будь-хто, не залежно від стану фінансів, головне, щоб з фантазією усе було гаразд.

НЕ МОЖЕШ ВИБРАТИ ЩОСЬ ОДНЕ – ВДЯГАЙ УСЕ, ЩО МАЄШ Жінки не з чуток знають, як важко іноді визначитись із прикрасами, які будуть ідеально пасувати до конкретного образу. Мабуть, така проблема неодноразово поставала і перед засновниками стилю «Декора». Тож вони


S.U.I.T 46


S.U.I.T 47

пропонують доволі сміливе рішення: не можеш вибрати щось одне – вдягай усе, що маєш. Жінок-прихильниць «Декори» також впізнаєте легко – на їхньому волоссі буде неймовірна кількість пластмасових шпильок, одяг рясно вкриватимуть такі ж аксесуари, найстриманішими елементами їхнього стилю, схоже, є неонові спіднички та гольфи.

КОСТЮМИ УЛЮБЛЕНИХ ГЕРОЇВ І РЕКЛАМА НА НОГАХ Окреме велике і поважне місце у японській вуличній моді посідає стиль «Косплей». Фанати ігор та аніме самотужки створюють собі костюми у стилі своїх улюблених героїв, найпопулярнішими вважаються образи кумедних монстрів. По-особливому японським є також поєднання міні-спідниць і панчіх, воно настільки популярне, що у 2013 році одна із японських рекламних компаній запропонувала жінкам наносити тимчасове тату із рекламою на ділянці ніг між спідницею та панчохами.

ІДЕАЛЬНА ЯПОНСЬКА ДІВЧИНА У КІМОНО МАЄ БУТИ СХОЖОЮ НА СВІЧКУ З усього цього розмаїття найспокійнішим, але не менш популярним за інші стилі, є традиційний японський одяг. Цікаво, що навіть при створенні традиційного японці мислять геть інакше за європейців. Якщо національні костюми народів Європи переважно підкреслюють красу жіночого тіла, то добротне японське кімоно, за національною філософією, має якнайкраще ховати усі вигини. «Ідеальна японська дівчина у кімоно має бути схожою на свічку», – кажуть мудреці.

ВЕСЬ ОДЯГ У МІСЦЕВИХ МАГАЗИНАХ ОДНОГО РОЗМІРУ Приголомшливим моментом під час закупів у Японії для більшості іноземок є те, що місцеві крамниці пропонують одяг лише одного розміру, на європейський манер він менш-більш відповідає розміру «М», така уніфікація пояснюється тим, що у японок дуже схожі типи фігур. Цей фактор, подумалось нам, також може бути одним із основних, що керують японками при створенні їхніх особливих образів. Бо ж, і справді, спробуй виділитись із натовпу, коли поруч ходять тисячі жінок із фігурами один до одного, як твоя! Та все-таки хочемо заспокоїти європейок, які задумають вдягатись у Японії – якщо ваша фігура виявиться чимось надто особливим для японських стандартів, то завжди можна одягнутись у мережах відомих європейських магазинів одягу, вони також є в Японії, і одяг в них, як ми і звикли, різних розмірів.

ТИПОВИЙ ЯПОНЕЦЬ – ЦЕ ЯПОНЕЦЬ У КОСТЮМІ Щодо японських чоловіків, то вони значно стриманіші у своєму самовираженні. Припускаємо, стримують їх у пориві до філософії одягу жорсткі офісні вимоги. Якщо ще до 1980-х на піку популярності залишався бандитський байкерський стиль «Босозоку», представники якого носили високі загельовані


S.U.I.T 48


S.U.I.T 49

зачіски, чорні шкіряні плащі та куртки і пересувались виключно на скутерах та мотоциклах, то сьогодні їх майже не зустрінеш. Типовий японець – це японець у костюмі. Туристи часто жартують – через цей повсюдний дрес-код, з настанням вечора вагони метро темніють не від того, що сонце заходить, а від того, що у них заходять тисячі і тисячі людей «у темному». Те саме стосується і японських школярів, більшість із них носять форму. Втім, навіть офісний «планктон» часто знаходить можливості, щоб виділитись із натовпу собі подібних. Цікава деталь одягу вирізняє спеціальних службовців Японії – поліціянти, співробітники метрополітену, а ще будівельники та охоронці мають особливий аксесуар – білі рукавички. Виглядає це доволі естетично, і підсвідомо викликає довіру та повагу до роботи цих людей.

ЯПОНСЬКІ МОДЕЛЬЄРИ РОБЛЯТЬ СТАВКУ НА ЕКСПРЕСІЮ МОДЕЛЕЙ Японці суттєво відрізняються від європейців не лише за канонами своєї вуличної моди – вони геть по-іншому поводяться на такому, здавалось би стандартизованому, місці, як подіум. Якщо під час показів європейських модельєрів моделі зазвичай беземоційні, стримані, навіть,

байдужі, тож увага автоматично зосереджується на одязі, який вони презентують, то японські модельєри майже завжди роблять ставку не лише на споглядання глядачами одягу, а й на експресію самих моделей. У японських кутюр’є моделі повинні демонструвати свій настрій в одязі, який вони рекламують. Тож у Японії настільки все навпаки, порівняно із західним світом! Коли європеєць вдягається, він точно знає, що в його стилі має бути один-два чітких акценти. Коли вдягається японець – складається враження, що його одяг – це один суцільний величезний акцент. Якщо у Європі, а тим паче у країнах колишнього Радянського Союзу для того, щоб виділитись з натовпу, достатньо одягнути яскравий одяг або зробити відповідний макіяж, то для того, щоб виділитись у Японії – треба вдягнутись в одяг спокійних тонів, взутись без платформ та височенних підборів, уникнути габаритних розцяцькованих аксесуарів і втриматись від «бойового» макіяжу. І якщо типовий європеєць вагається чи вийти йому в якомусь образі, через те, «що скажуть люди?», то японець, схоже, навпаки – вдягається із думкою: «А чи скажуть про мене сьогодні щось люди?». То може варто, хоча б іноді, випускати назовні свого внутрішнього японця? Щоб і до сприйняття «східного» наблизитись, і світобачення «західне», так би мовити, освіжити.


S.U.I.T 52

ГАРМОНІЯ КРАСИ ТА ВІКУ «Жіноча краса – не в одязі, не у виразі обличчя, не у тому, як жінка вкладає волосся. Жіноча краса – в очах, тому що вони – двері у жіноче серце, місце, де живе любов. Справжня краса відбивається у душі, у тому, як жінка піклується, як вона демонструє пристрасть, і така краса з віком стає яскравішою». Одрі Хепберн. У всі часи найтепліші слова були присвячені прекрасній половині людства. Жінки уособлюють символ любові, ніжності, сімейного затишку. Дарують життя, надихають до нових звершень! Жінки такі різні: у кожної свої життєві пріоритети та цінності, свої думки та переконання. Та є речі, які нас об’єднують, зокрема, – прагнення бути красивими. А вік жінки – не перешкода. Так маленькій дівчинці для того, щоб відчути себе красунею, достатньо дрібниці на кшталт гарної сукні чи прикраси. Найкращою окрасою підлітків є природність. А жінкам у більш зрілому віці, щоб зберегти вроду необхідні догляд та праця над собою, які нададуть їм особливого шарму, вишуканості та гармонії. І не важливо якою буде мотивація, головне, щоб вона сприяла жінці у цьому прагненні. Основна із вимог успішності, за якою складають перше враження про особу, – це доглянута зовнішність. Сьогодні косметологія дає можливість без «жертв» мати довершений вигляд. Дуже важливо обрати саме «свого» косметолога, якому можна довіритись. Тільки професійний косметолог здатен взяти до уваги всі чинники, які впливають на стан шкіри, і, відповідно, дати рекомендації як щодо салонного, так і домашнього догляду. Тому нашим найпершим завданням є підібрати найефективніший, найприйнятніший догляд, відповідно до ваших потреб і стилю, щоб це було не обтяжливою процедурою, а приємною невід’ємною складовою вашого життя!

Особливу увагу ми приділяємо індивідуальному підходу та якості надання послуг. Двадцятирічній досвід, висока кваліфікація спеціалістів, сучасне обладнання та професійна косметика стануть запорукою вашої краси та безпеки. Для того, щоб відповідати клініці «люкс» класу ми навчаємось, вдосконалюємось, аналізуємо і …отримуємо задоволення від своєї роботи. Оскільки дарувати красу – це, напевно, найкраща професія! А найбільшим багатством та мотивацією для нас є люди, які довіряють нам свою красу та здоров’я. Формулою краси від «Персона Люкс» є індивідуальність, підкреслена доглянутістю! Поняття «краса» є глибоким та багатогранним. Звичайно, це не лише фізична досконалість. Що ж означає бути красивою? Краса надає впевненості у собі та заряджає позитивною енергією для втілення найсміливіших життєвих планів: бути незалежною, не боятись змін та ніколи не опускати рук. Це бажання самовдосконалюватись та досягати поставленої мети. Це бути люблячою мамою, хорошою донькою, турботливою бабусею. Це вміння визнавати свої помилки. Це жити в гармонії зі собою та навколишнім світом. Будьте красиві та надихайте інших!

Клініка естетичної медицини «Персона Люкс» +38 (067) 380 80 25; (032) 275 11 16 Personalux.com Львів, вул. Ак. Богомольця, 3/1


S.U.I.T 53


4

|

СТИЛЬ У ПРОЯВI


S.U.I.T 57

ЗАКОНОДАВЦІ МОДИ І СТИЛЮ, або «КУТЮР’Є» КІНОМИСТЕЦТВА Текст: Стас Тарасенко Дизайн: Анастасiя Старко

За 120-річну історію кінематографу було знято чимало фільмів про красунь-жінок і красенів-чоловіків. Одрі Хепберн, Кері Грант, Моніка Вітті, Ів Монтан, Сіссі Спейсек, Жан Габен, Грейс Келлі, Ален Делон – ім’я їм легіон. Найвідоміші актори і актриси ХХ століття, які однією своєю появою на екрані викликали захват у фанатів кінематографу. І щоб наслідувати своїх кумирів, фанати намагалися копіювати усе, що з ними пов’язане: ходу, жестикуляцію, міміку і – найочевидніше – манеру одягатися. Скажімо, варто було якомусь Х’ю Джекману, який грає роль мутанта Росомахи, тричі з’явитися в «Людях Ікс» у звичайнісінькій білій майці, як вже наступного дня полчища чоловіків з Нью-Йорку атакували магазини спідньої білизни, купуючи десятки білих майок за раз. Отже мода і кіно – давні приятелі. Однак мода у кіно буває різною. Вона не завжди стосується одягу, автомобілів або аксесуарів. Модним і стильним може бути також і сам фільм, сама кінокартина. Наприклад, довгий час вважалося модним відвідувати покази таких артхаусних фільмів, як «Голова-ластик» Девіда

Лінча або «Кріт» Алехандро Ходоровського. Відвідав – і можеш вважати, що «потрапив у тренд». Тобі буде про що поговорити з освіченими людьми. Або так: виходить новий мейнстрімовий фільм, який рекламують всюди, і ти, несвідомо підкоряючись стадному інстинкту, біжиш у кінотеатр на прем’єру з надією отримати там мало не релігійне одкровення... А найчастіше отримуєш дулю! Отож модне – ще не означає хороше. І нарешті, були і є такі режисери, що зарекомендували себе як великі художники, які розробили свій неповторний стиль і вплинули на розвиток і становлення всього світового кіномистецтва. Саме вони – у найкращому сенсі цих слів – модні, стильні і трендові. Ми розповімо про десять таких кінорежисерів, чиї імена – дай-но Бог! – Ви могли чути. Звичайно, ними список не обмежується. Є ж ще Чарлі Чаплін, Бастер Кітон, Фріц Ланг, брати Коен, Квентін Тарантіно, Вуді Аллен ... Усі вони – відомі законодавці моди і стилю. Але світ моди, як відомо, жорстокий. Ми свій вибір зробили! Наш список складений.


S.U.I.T 59

ОТЖЕ, ДЕСЯТЬ МОДНИХ ТА СТИЛЬНИХ КІНОРЕЖИСЕРІВ

у 1941 році, фільмом, який навіть сьогодні, в епоху цифрових технологій, виглядає абсолютно свіжо! І скажіть на милість, як може пройти мода на такого режисера?..

Альфред Хічкок (британець, спочилий, 1899–1980) Один із найвідоміших і найвпливовіших кінорежисерів ХХ століття, неперевершений майстер трилерів і детективів, товстун і жартівник. Сьогодні його фільми покадрово розбирають у кіношколах, його ім’ям називають вулиці, музеї, кінопремії, про нього пишуть книги. Одним словом, ікона. Однак ще п’ятдесят років тому чимало критиків говорили про Альфреда Хічкока як про «дешевого і безталанного режисера», про «режисера безглуздих розважальних фільмів», і все у тому ж дусі. У певному сенсі він випередив свій час і став одним із наймодніших кінематографістів сучасності. Девід Фінчер, Пак Чхан Ук, Гійом Кане, Такеші Кітано, Гас Ван Сент, теоретики французької нової хвилі – мільйони режисерів є послідовниками Хічкока, продовжують його нелегку справу, залякуючи, дивуючи і шокуючи глядачів. Можна бути абсолютно впевненим, що аристократичний британець Хічкок завжди залишатиметься «в тренді».

Федеріко Фелліні (італієць, усе ще танцюючий, 1920–1993) Є такий кінознавчий термін: «в дусі Федеріко Фелліні». Він означає «легкий», «грайливий», «по-італійськи пристрасний». Такими були фільми Фелліні: з яскравими фарбами (навіть від чорно-білих картин майстра виходить якесь сяяння!), з карикатурними персонажами, фантастичними декораціями та фривольними сюжетами. Правильно кажуть критики, що «фільми Фелліні подібні сповідям». Сповідь не має структури, вона цурається логіки. Сповідь – це сумбур, рефлексія, несподіванка, крик, покаяння, стрибок від однієї безодні до іншої. Такий Фелліні. Його не втримати в лещатах повсякденності! Він сповнений почуттів, він – за словами Орсона Уеллса – «до мозку кісток провінційний». Але ж і провінціали можуть змінити світ моди! Від Еміра Кустуриці до Террі Гілліама – у Фелліні багато учнів, які зізнаються йому в любові. Подивіться «Солодке життя» або «Джульєтта і духи» – і ви самі все зрозумієте.

Луїс Бунюель (іспанець, вічно живий, 1900–1983) Сюрреаліст і бешкетник, порушник громадського спокою, розвінчувач усього священного, справжній кінохуліган, приятель Лорки і Далі, ворог логіки і буржуазії – про Бунюеля не можна писати байдуже. Про нього говорять: «Бунюель звільнив кінематограф». І: «Бунюель відкрив двері в Країну Чудес». Найкращі картини Луїса Бунюеля – а майже всі його фільми неймовірно хороші! – побудовані за принципом «А чому б і ні?». Він не сприймав будь-які правила: громадські, моральні, кінематографічні. Усе своє життя Бунюель прагнув до свободи, до того, щоб «вивільнити підсвідоме», «піти з-під влади розуму», «піднятися над мирською метушнею та нудьгою». І судячи зі «Золотого століття», судячи зі «Спроби злочину», судячи з «Сімеонапустельника» і багатьох-багатьох інших фільмів Бунюеля, йому це вдалося. Не було б Бунюеля, не було б ні Педро Альмодовара, ні Девіда Лінча, ні Алехандро Ходоровського. Мода на Бунюеля ніколи не мине, поки людина буде фантазувати і прагнути до свободи духу.

Орсон Уеллс (американець, що живе на Олімпі, 1915–1985) «Титан епохи Відродження», «реінкарнація Леонардо да Вінчі», «Бог кіно», «один з найважливіших режисерів планети» – з такими титулами доводиться миритися Орсону Уеллсу ... Правда, вже після смерті. Фільм Уеллса «Громадянин Кейн» раз у раз визнається як «найреволюційніший фільм за всю історію». Його «Печать зла», «Процес», «Містер Аркадін» і шекспірівська трилогія – Біблія для кожного кіномана. Орсон Уеллс, разом із такими режисерами як Девід Ворк Гріффіт і Абель Ганс, вважається людиною, яка не просто знімала шедеври, а безпосередньо відкривала нові горизонти кіномистецтва, винаходила «нові методи кіномови». Але ж Уеллс був лише двадцятип’ятирічним самоучкою, коли дебютував з «Громадянином Кейном»

Стенлі Кубрик (американець, безсмертний, 1928–1999) Монументальний, епічний, масштабний – Стенлі Кубрик подібний до хмарочоса, що підноситься до самих небес. На світі було багато видатних кінорежисерів, але жоден з них не здіймався так, як Стенлі Кубрик. Його публіка – інтелектуальні глядачі, богема і студенти гуманітарних факультетів. Ставлення до Кубрика схоже на релігійне поклоніння. Для багатьох він – культ і Месія. Його «2001: Космічна Одіссея», «Доктор Стрейнджлав», «Механічний апельсин», «Баррі Ліндон», «Сяйво», «Стежки слави» та інші роботи – це не фільми у звичному розумінні слова, але опуси і сказання. Кубрик завжди був амбітний і педантичний у роботі. Він рухався як танк: повільно і впевнено. Знімав, переважно, один або два фільми у десятиліття. Це його намагаються наслідувати сонми Крістоферів Ноланів і Теренсів Маліків. Намагаються, але безрезультатно. Кубрик – це гора Еверест, зійти на яку може не кожен. Про моду і говорити не доводиться! Кубрик поза всякою модою!

Серджіо Леоне (італієць, у розшуку, 1929–1989) Серджіо Леоне, як будь-якого іншого режисера, найчастіше звинувачують у тому, що він «загубив кінематограф як мистецтво», що це через нього «брутальне насильство просочилося у кіно» і що саме він «вульгаризував всю сучасну кіноіндустрію» ... Нісенітниця, звичайно! Як це часто буває, новий погляд на старі речі видався критикам блюзнірським. Леоне – за що сьогодні йому співають хвалу Квентін Тарантіно, брати Коен, Такеші Кітано та інші – взяв класичний американський жанр вестерну, переінакшив його по-своєму і привніс у нього щось зовсім небачене: гостроту, модернізм, релігійну філософію, бруд, правду, жорстокість. Мужик-Без-Імені у виконанні Клінта


S.U.I.T 60

Іствуда або Гармоніка у виконанні Чарльза Бронсона – усі ці герої Леоне стали чимось на зразок символів або архетипів. У кіно ще ніколи не було подібних до них персонажів! А лиходії Леоне! Генерал Сантерна і вбивця Френк – це ж не люди, а якесь природне втілення зла, на кшталт класичного Саурона з роману Толкіна. Сьогодні Серджіо Леоне вважається одним із найстильніших і «естетично вивірених» режисерів ХХ століття. Він страшенно популярний в народі.

Девід Лінч (американець, що нині живе, 1946–...) Деякі кінокритики схильні вважати Девіда Лінча мало не найважливішим режисером сучасності. Його «Твін Пікс» і «Малхолланд Драйв», його «Дикі серцем» і «Шосе в нікуди», його «Головаластик» та «Синій оксамит» у кіношних колах котуються настільки високо, що, як зауважив один жартівник, «задумай Лінч зняти картину про бабусю, яка пере панталони, все одно вийде шедевр і знайдеться свій глядач». Його фільми присвячені всім можливим дивацтвам: снам, страхам, несвідомому, міфам, маренню, пристрастям, божевіллю, насильству. Фільми Лінча балансують між тотальним авангардом і – у кращому випадку – безладним експериментальним кіно. Кажуть, що творчість Лінча – це подорож крізь психіку людини, занурення у найтемніші глибини її свідомості. Сам же Лінч, за його словами, черпає натхнення зі світу ідей і двічі на день займається трансцендентальною медитацією. Як ви розумієте, Лінч не прагне бути модним. Мода його просто боїться.

Такеші Кітано (японець, живий всупереч, 1947–...) Такеші Кітано – один із найвідоміших японських режисерів на Заході і, в той же час, один з найбільш недооцінених японських режисерів у себе на Батьківщині. Гангстерські, самурайські, сюрреалістичні, комедійні – абсолютно всі фільми Кітано медитативні, тихі і по-японськи повільні. Японська культура пронизана дзен-буддизмом, вона ним живиться, отже фільми Кітано, якими б кривавими або абсурдними вони не були, підкоряються логіці японського духу. Для Кітано, як і для більшості японських режисерів, цікаві три теми: тема смерті, краси і дзен. Його «Сонатина», «Феєрверк» і «Затойчі» вразили глядачів та режисерів усіх континентів. Існують цілі клуби його прихильників. Мода на Кітано триватиме ще не один рік. Пак Чхан Ук (кореєць, і понині живе, 1963–...) У XXI столітті Південна Корея подарувала світові чимало тямущих режисерів. Серед них усіх Пак Чхан Ук вважається «корифеєм» і «майстром».


S.U.I.T 61


S.U.I.T 62

Саме його «Об’єднана зона безпеки», трилогія помсти, «Спрага», «Служниця» та інші кінокартини є такою собі візитною карткою всього південнокорейського кінематографа. Фільми Пака Чхан Ука страшенно цікаво дивитися як звичайному глядачеві, так і досвідченому кіноману. На нього рівняється все молоде покоління корейських режисерів на чолі з генієм-красенем Джун Хо Боном. Пак Чхан Ук – постійний гість найбільших європейських кінофестивалів і частий їх призер. Говорячи коротко, він популярний скрізь: і у США, і у Франції, і де-небудь на Ямайці. Мода прийняла Пака Чхан Ука з широкими обіймами.

ються пишномовному кінематографу у дусі Трієра, Ханеке, Херцога... Він – як ковток свіжого повітря, як привіт із дитинства, як запах маминого пирога. До фільмів Андерсона хочеться повертатися знову і знову. Він – великий художник і захоплюючий оповідач. Його стиль – симетрія, яскравий колір, романтика, фарс, щось від Жюля Верна. Уес Андерсон стежить за кожною деталлю фільму: пише сценарій, підбирає акторів, знімає і монтує. Не дивно, що Андерсона обожнює стільки глядачів, а багато режисерів відверто наслідують його стиль. Андерсон цього цілком заслуговує.

ДЕСЯТКА МОДНИХ ФІЛЬМІВ Уес Андерсон (американець, щасливо існуючий, 1969–...) Хто не дивився «Сімейство Тенненбаум», «Королівство повного Місяця» або «Готель “Гранд Будапешт”»!.. Уес Андерсон – саме той режисер, якого, як люблять жартувати на просторах Інтернету, «ми давно заслуговуємо». На відміну від нескінченного числа серйозних і важливих незалежних режисерів, Андерсону вдається знімати чуттєві трагікомедії, сповнені глибокого сенсу, комедії, які, за будь-якими художніми стандартами, ні в чому не поступа-

«Запаморочення» А. Хічкока (1958) «Сімеон-пустельник» Л. Бунюеля (1965) «Печать зла» О. Уеллса (1958) «Джульєтта і духи» Ф. Фелліні (1965) «Механічний апельсин» С. Кубрика (1971) «Одного разу на Дикому Заході» С. Леоне (1968) «Дикі серцем» Д. Лінча (1990) «Сонатина» Т. Кітано (1993) «Служниця» П. Чхан Ука (2016) «Готель “Гранд Будапешт”» У. Андерсона (2014)


enni-marco.com.ua Окуляри Enni Marco. Шукайте в магазинах Вашого міста!


S.U.I.T 64

СИЛЬНА І СТИЛЬНА ПЕРЕМОГА ВІКТОРІЇ Текст: Олег (Середа) Мосесов

«У мене немає недоліків», – самовпевнено каже Вікторія Бекхем. Звучить зухвало, але коли дізнаєшся про неї більше, починаєш у це вірити. Отже, 13-річна дівчинка, яку недолюблювали однолітки, і яка страждала від проблемної шкіри обличчя, згодом довела всім, чого варта. Зараз ікона стилю і визнаний лідер фешн-індустрії, мати чотирьох дітей і володарка прекрасної фігури, її цитують і наслідують, вона дійсно здається бездоганною. «Що би ви сказали собі 13-річній тоді?» – «З твоєю шкірою все буде гаразд», – відповідає Бекхем.

Сильна і стильна. Саме такою всі бачать Вікторію Бекхем. Чи хтось пам’ятає Ей Джей Макліна, чи Джоей Фотоне? Ні? Звичайно, ні! Це вокалісти бойз-бендів «Backstreet Boys» та «’N Sync». А от про Вікторію Бекхем знають всі, хоча вона теж починала у бенді, тільки дівчачому, – «Spice Girls». Вона так би і лишилася екс-співачкою girls-бенду, жила би спогадами про минуле, можливо записала би кілька соло альбомів, які насправді були б вже не такими популярними, і згодом про неї би всі забули… Але це не про Вікторію. Вона завжди прагнула взяти по максимуму від життя.

Сім’я Вікторії Адамс (а саме таке прізвище у неї було до шлюбу) була заможною. Через заздрощі однокласники часто кепкували над багачкою Адамс і рідко брали її у свої ігри. Погана шкіра на обличчі Вікторії стала додатковим приводом для глузувань. Тому по-справжньому розкривалася Вікторія тільки вдома. Вона постійно влаштовувала вистави, змінювала костюми, експериментувала зі зачісками, співала, фотографувалася. Творчі таланти доньки батьки вирішили спрямувати у балет, відправивши її у Laine Arts Theatre у Лондоні. І хоча особливих талантів


S.U.I.T 65


S.U.I.T 66


S.U.I.T 67

у дівчинки педагоги не виявили, однак відзначали її старанність і працьовитість. Саме наполегливість, а ще й впертість допомогли Вікторії під час нескінченних і певний період безрезультатних кастингів і прослуховувань. Адамс мріяла про кар’єру моделі або артистки і не збиралася здаватися. У 1994-му Вікторія випадково побачила оголошення в газеті «The Stage» щодо прослуховування у жіночу поп-групу: «Потрібні дівчата віком від 18 до 23 років, здатні співати і танцювати, красиві, працьовиті, чесні». Вікторія легко пройшла кастинг, а відгукнулося понад 400 дівчат. Вона потрапила у проект, який спочатку отримав назву «Touch» (Дотик), а потім був перейменований в «Spice Girls» («Дівчата-Перчинки»). Пісня «Wannabe» зібрала просто врожай премій: «BRIT Award» (у номінації «Найкращий сингл») та «Ivor

Novello Award» (у номінаціях «Найкращий Міжнародний Хіт» та «Найкращий сингл британських авторів»). Чи то ЗМІ, чи то продюсер вигадали кожній з п’яти дівчат прізвисько. Адамс стала «Posh Spice» («Шикарна перчинка»), оскільки виглядала досить досвідченою і, безумовно, красивою. Її стиль тих часів характеризувався маленькими чорними сукнями і туфлями на високих підборах. Можливо тому, що Вікторія всім своїм виглядом випромінювала шик і неприступність, на одній із вечірок відомий футболіст Девід Бекхем не наважився навіть попросити її номер телефону. Скромний хлопець з англійського «Манчестер Юнайтед» примітив у кліпі «Spice Girls» ту вокалістку, «яка з ніжками», а потім, як у казці, зустрів її на вечірці після футбольного матчу і навіть наважився з нею заговорити. Та дівчина сама записала цифри на своєму квитку і запхала


S.U.I.T 68

футболістові у кишеню. До речі, перше побачення Девіда і Вікторії відбулося не у фешенебельному ресторані, як слід було очікувати, а у крихітному китайському закладі. Вікторія каже, що закохалась у Бекхема з першого погляду. Ну, а вже весілля 4 липня 1999 року відгриміло з належним суперзірковим розмахом – у замку Латтрелстоун у Дубліні, у сукні від Vera Wang і декількома сотнями гостей. Прагматичні молодята всі затрати покрили завдяки проданій журналу «ОК!» ексклюзивній фотосесії. Це, принаймні, краще аніж скандали на весіллі Шона Пена і Мадонни у 85-му, коли Шон стріляв у гелікоптер з папараці. І от сімнадцять років шлюбу, троє синів і одна лапонькадонька. Тепер Девід каже: «Мені пощастило зустріти людину, яка бажає взяти від цього життя все». То як же Вікторія перетворилася на модну діву? Примхливі критики зазначали, що насправді вокальні данні дівчини порівняно слабі, але виглядає вона неперевершено. Тому красуня і стала використовувати свої найсильніші сторони. Вочевидь її талант підтримували батьки, а «Spice Girls», який би слід вона не залишила у поп-музиці 90-х, була лише проміжною ланкою, сходинкою, завдяки якій Бекхем змогла втілити у життя свої дівочі, а потім і жіночі, задуми, ідеї щодо стилю життя. Від ароматів до суконь. Від нижньої білизни до стильного вигляду. Щоправда, були спроби таки продовжити музичну кар’єру, вже у форматі соло. Та натовпу вірних прихильників на горизонті не спостерігалося. Вікторія, як справжня жінка, порвала з минулим, кардинально змінивши зачіску – вона попрощалася з довгими нарощеними пасмами і задала моду на короткий «боб». Ця зачіска в інтерпретації Бекхем отримала назву «Pob», скорочено від «Posh’s bob». Так екс-співачка Spice Girls почала свій шлях найвідомішого трендсеттера планети. Звичайно, без «Spice Girls» Вікторія не стала би адміралом фешн-індустрії. Та й ностальгія давалася взнаки: на початку листопада 2007 року був випущений альбом «Greatest Hits» («Найкращі Хіти») від «Spice Girls». Для туру Вікторія перефарбувалася у темний колір. Під час виступу у Лондоні на «The O2 Arena» композицію «Mama» Вікторія виконувала разом зі своїми синами, які сказали, що Posh Spice повернулася. Бекхем почувалася на той момент набагато впевненішою у собі, і під час одного з виступів зробила те, що вона вміє найкраще – влаштувала показ на подіумі, де танцюристи зображали папараці. Одна з критиків зауважила: «Я бачила «Spice Girls» десять років тому, і це був час Джері і Мел Бі. Цього разу Posh рулить». Вікторія почала набирати популярність, як світська левиця. Невдовзі їй присудили титул «Дівчини, яку найчастіше фотографують». Вона професійно розкрутила власний бренд сімейства Бекхемів. І саме завдяки її участі, як стиліста і промоутера, її чоловік Девід став все частіше з’являтися на обкладинках журналів і перетворився, по суті, на рекламну модель. Також не без Вікторії він отримав негласний титул найпопулярнішого футболіста світу, за яким почали зітхати половина дівчат планети, а чоловіки намагалися наслідувати його стиль.


S.U.I.T 69


S.U.I.T 70

Втім, і про себе Бекхем не забувала: контракти з «D & G», «TBC» і «Roca Wear» підписувалися стабільно. Вона красувалася у сукні нареченої від Роберто Каваллі, а також очолювала список найстильніших жінок планети. Навіть джинсовий тренд «Rock & Republic» звернувся до Вікторії. У 2006 році Бекхеми випустили парні аромати для жінок і чоловіків, поклавши початок спільним проектам. Сім’я стала випускати одяг, аксесуари і аромати під брендом «dVb» – David and Victoria Beckham. Пізніше пара стала обличчям лінійки нижньої білизни «Emporio Armani». У тому ж році Вікторія випустила свою першу колекцію суконь. Дебют Бекхем як дизайнера виявився більш ніж успішним. Моментально бренд випустив жіночий і чоловічий аромати, косметику для тіла, а так само лінію джинсів. У 2006-му році Вікторія Бекхем видала книгу під назвою «Ці зайві півдюйма: волосся, каблуки і все інше між ними», яка розповідає про те, як вичавити з власних природних даних максимум. Видання отримало статус бестселера і його назвали «новою Біблією моди». Бекхем підкорила Японію і Європу і почала задивлятись на Америку. У 2007 році вона з родиною переїжджає до Голлівуду. Подейкують, саме під її тиском Девід підписав контракт із «Los Angeles Galaxy». В Америці Вікторія запустила реаліті-шоу «Бекхеми в Америці». І друзями Бекхемів себе почали називати Том Круз, Гвен Стефані, Кеті Холмс, Хайді Клум та інші. Вікторія стала обличчям «Marc Jacobs» і розповсюдила свою продукцію по магазинах ЛосАнджелеса. У 2008 році Вікі вже випустила на «Тижні моди у Нью-Йорку» першу колекцію вечірніх суконь. І у цьому ж році разом з чоловіком – аромат «Signature». Чергова колекція з десяти суконь «Victoria Beckham Collection» побачила світ у 2009-му. Колекція продається у престижних бутиках світу, оскільки отримала неабияке схвалення критиків. Потім була колекція осінь-зима 09-10, яку так само визнали найкращою. У 2011-му році колекцію Вікторії теж зустріли тепло. Крім суконь світ побачив і сумочки.

Бекхем не зупиняється. Її навіть не зупинили чутки про, начебто, роман Девіда «на стороні», із оперною співачкою Кетрін Дженкінс. Правда це була чи ні, ніхто не знає, окрім учасників цього інциденту. Найголовніше, що подружжя змогло пройти крізь це випробовування. Вона не любить, коли її запитують: «Чому ви не посміхаєтесь?», і пояснює: «Я посміхаюсь у душі, просто відчуваю відповідальність перед “Модним ком’юніті”». Говорять, що Девід настільки у захваті від її почуття стилю, що немає жодної речі в їх домі, яка б йому не подобалась. А вона, хоч і світська левиця, але каже, що найкращий вечір для неї – вдома із чоловіком. Та не лише Девід захоплюється талантами своєї дружини – до них давно вже не байдужі і сильні світу цього. Буквально нещодавно, у квітні цього року, Вікторія Бекхем за свій внесок в індустрію моди отримала орден із рук принца Вільяма, і тепер вона носить звання офіцера ордену Британської імперії. Сильна і стильна Вікторія стверджує, що щаслива. Вона досягла всього, про що мріяла, виборола все те, на що заслуговує. Здається, так не буває у житті, але феномен Вікторії вперто свідчить про те, що при бажанні будь-які цілі досяжні.


5

|

ІСТОРІЯ БРЕНДУ


S.U.I.T 74

ВПЕРЕД У МАЙБУТНЄ


S.U.I.T 75

Текст: Дарія Янковська

Незалежний бунтар і водночас успішний та мегаталановитий дизайнер, якому вдалося збудувати цілу компанію навколо власного імені – Marc Jacobs сьогодні є справжньою зіркою американського fashion-дизайну. І не лише американського – Джейкобс відомий своїми передовими концепціями та ідеями, сміливими і нестандартними рішеннями, та вважається одним з найбільш прогресивних дизайнерів у світі.


S.U.I.T 76

Марк Джейкобс володіє рідкісним вмінням – як і Міучча Прада, він показує дивні, диспропорційні, непривабливі на перший погляд речі, які, з’явившись на подіумі, стають бажаними для мільйонів. Разом із Прада він завжди на крок попереду інших дизайнерів і не звертає увагу на тренди. Передбачення майбутнього у моді, перетворення дивних чи некрасивих речей на мейнстрім, вміння визначати інтереси споживачів – складові його таланту. За словами дизайнера, йому «подобається знаходити прекрасне в дивних і недосконалих речах», що він з успіхом демонструє у колекціях, поєднуючи вишуканість та авангард. Похмуре Вікторіанство, британська класика, американські «Дикий Захід», Голлівуд та індіанці, різні декади ХХ ст. – інспірацією може бути будь-який період чи епоха, Марк неодмінно її трансформує у щось дуже сучасне і затребуване. З легкої руки Джейкобса стали популярними гранжева естетика в одязі 90-х, насичена «цукеркова» палітра кольорів з 2005 р., прозорі туфлі (такі звичні тепер), светри з логотипом MTV (минулорічний хіт). Речі «Marc Jacobs» миттєво стають популярними, впливають на колекції інших брендів та користуються сталим попитом у всіх вікових груп.


S.U.I.T 77

Марк Джейкобс народився у Нью-Йорку у 1963 р. Він починав кар’єру звичайним продавцем у бутику «Charivari», згодом вступив у школу дизайну Parsons School of Design. У 1984 р. Марк знайомиться з Робертом Даффі, своїм майбутнім партнером по бізнесу, і вони разом засновують компанію «Jacobs Duffy Designs Inc.», а пізніше – «Marc Jacobs International». Перша колекція светрів ручної в’язки під брендом «Marc Jacobs» побачила світ у 1986 р. Джейкобс перетворив лінію в’язаних светрів у прибутковий бізнес, примудряючись їх продавати за $1200. У 1987 р. Марк став наймолодшим дизайнером, який отримав нагороду CFDA. Джейкобса і Даффі запрошують на роботу у компанію «Perry Ellis», Марк стає креативним директором, а Роберт Даффі – президентом. 1992 рік – Марк Джейкобс випускає легендарну гранжеву колекцію для «Perry Ellis», з м’ятими клітчатими сорочками, светрами, легкими сукнями та грубими черевиками, натхненну музикою «Nirvana». Ця колекція, якою захоплювались критики

і публіка, визначила гранжевий стиль десятиліття. Проте компанія «Perry Ellis» не стерпіла такого виклику, тому Джейкобс з Даффі були звільнені. У 1996 р. талановитого дизайнера помітили «сильні світу цього» – концерн «LVMH» розпочав переговори про роботу Джейкобса на «Louis Vuitton». Даффі виставляє умову – підтримка концерном бренду «Marc Jacobs». Згодом «LVMH» придбали 96% «Marc Jacobs International». З 1997 р. Марк Джейкобс працює на посаді креативного директора дому «Louis Vuitton». Продажі компанії стрімко зростають, призначення Джейкобса фактично вивело «Louis Vuitton» у топ світових брендів. Проте зростає і внутрішня тривога дизайнера, який раптово опинився у центрі модного світу, хоча його власні колекції зовсім про інше. Кокаїн і алкоголь призвели до того, що Джейкобс змушений був пройти реабілітаційну клініку. Але період занепаду дуже


S.U.I.T 78

швидко змінився періодом розквіту – з 2001 р. дизайнер потрапляє на верхівку популярності – ідеї вирують, продажі зростають, кожний показ колекції – це фурор. Марк неодноразово отримує нагороди CFDA, зокрема як «Найкращий дизайнер жіночого одягу», «Найкращий дизайнер чоловічого одягу», «Найкращий дизайнер аксесуарів». «Marc Jacobs International» розвивається, випускаючи жіночий та чоловічий одяг, взуття, сумки, аксесуари, парфуми. Стартують спеціальні лінії годинників та окулярів «Marc Jacobs», демократична лінія «Marc by Marc Jacobs», дитяча лінія «Little Marc», бутики бренду працюють у цілому світі. Одяг «Marc Jacobs» носять зірки, зокрема Леді Гага, Ума Турман, Міла Йовович, Скарлетт Йоханссон, Сієнна Міллер, Дженніфер Лоуренс, Вікторія Бекхем, Кейт Мосс, Бейонсе та багато інших.

Джейкобса цікавить не лише одяг – він відкриває канцелярський магазин Bookmarc у Нью-Йорку, розробляє дизайн пляшок і банок «Diet Coke» та знімається у рекламній кампанії бренду, запускає лінію декоративної косметики «Marc Jacobs Beauty». Під брендом «Marc Jacobs» починають з’являтись чохли для айфонів та айпадів, дошки для серфінгу «Jacobs Surfboards». Флагманський магазин бренду у Токіо за дизайн-концепцію отримує нагороду Американського інституту архітектури AIA NY Award of Excellence. У 2013 р. через надмірну зайнятість Джейкобс залишив посаду креативного директора «Louis Vuitton», зосередившись на розвитку бренду «Marc Jacobs», який з кожним роком набирає все більших обертів. Сьогодні Марк Джейкобс – серед найкращих світових дизайнерів. Він – неординарна та ексцентрична особис-


S.U.I.T 79

тість, з іронічним ставленням до життя. Він буквально зробив себе сам, за останні десять років повністю змінивши зовнішній вигляд завдяки спорту і здоровому способу життя. Тепер 54-річний Марк в ідеальній формі, весь у татуюваннях, знімається оголеним для реклами власного парфуму. За словами дизайнера, він отримує задоволення від простих речей і насолоджується життям. Як і на

початку кар’єри, радіє, що має можливість показати свої колекції людям, що його робота комусь потрібна. Марк дуже активний у соцмережах, навіть його пес, бультер’єр Невілл має окремий аккаунт в Instagram з 200 000 підписників. Секрет успіху дизайнер вбачає у сильній команді талановитих професіоналів, і вважає, що йому пощастило зустріти у своєму житті саме таких людей.


S.U.I.T 82

ЗМІНЮЮЧИ ФОРМУ, ЗБЕРІГАЮЧИ ЗМІСТ Текст: Дмитро Мілічіхін Фото: Павло Геронім Усе змінюється. Багато що зникає назавжди, щось приходить натомість. Папір перетворюється у цифру, автомобілям уже не потрібне пальне та водії, а музику і кіно можна дістати із «хмари». Дивно, але досі залишаються речі, якими ми здавна користуємось у їхній незмінній формі. Мабуть, тому, що більшість людей за своєю природою консервативні та схильні звикати до речей, оточення, процесів. Проте навіть звички еволюціонують слідом за розвитком технологій та суспільства. Аналізуючи власні звички, я виокремив куріння. Оскільки я палю, тютюн потрапив у фокус моїх розмірковувань про еволюцію форми. Цікаво, яку частину курців можна віднести до новаторів? Напевно, достатньо велику, щоб найбільший виробник тютюнових продуктів вирішив вивести на світовий ринок IQOS. IQOS – це інноваційний ґаджет, який змінює уявлення як щодо форми споживання тютюну, так і щодо його впливу на наш організм. Головна особливість IQOS – відсутність продуктів горіння. У звичайних сигаретах тютюн згорає за температури 900 градусів, тоді як IQOS тютюн не підпалює, а нагріває до 250–300 градусів. При цьому шкідливих речовин виділяється на 90–95% менше, а дим та попіл відсутні.


S.U.I.T 83

Компанія «Philip Morris International» презентувала світові IQOS у 2014 році, після 10-річної роботи над створенням альтернативи для курців. 430 вчених з різних галузей працювали над технологією у швейцарському R&D центрі. В цілому у дослідження та розробку було інвестовано 3 млрд доларів. Познайомившись з IQOS, я пройшов усі стадії від «ні, це не замінить мені паління» до «тепер я з IQOS та не хочу навіть торкатися звичайних сигарет». Перша – стадія відторгнення. Я думав: ні, це не сигарети. Це не зможе мені їх замінити. Інші відчуття, інший процес. У руках тримаєш ґаджет. Хоч і технологічний та стильний, але все ж незвичний. Друга – адаптація. До нового звикаєш швидко. Так, смак дещо інший. Проте, мабуть, це і є смак натурального тютюну, без диму та горілого присмаку. На одязі та шкірі більше не залишається неприємного гіркуватого запаху. У салоні авто не розлітається попіл. Третя – повна зміна звички. IQOS привчає до більш гігієнічного процесу, значно меншої кількості шкідливих речовин та чистого смаку. А коли знову пробуєш сигарету – там і смак горілого паперу, і дим, і попіл. Ніби вдихаєш вміст попільнички. IQOS вже змінив уявлення про тютюн та став альтернативою сигаретам для курців у більш ніж 20 країнах світу від Японії до Португалії. В Україні IQOS можна придбати на офіційному сайті iqos.ua з доставкою або у фірмових магазинах. Брендові бутики «IQOS Space» відкрилися вже у 5 містах – Києві, Львові, Одесі, Дніпрі та Харкові. У магазинах можна пройти безкоштовний тест-драйв IQOS та випити запашної кави.

Магазин IQOS у Львові, ТЦ Форум


6

|

КУЛIНАРНИЙ ТРЕНД


S.U.I.T 86

ВІДЧАЙДУШНИЙ МОДНИК

Текст: Олена Андрусів

Чай. Напій, що одного разу увійшов у моду і не «виходить» з неї вже декілька тисячоліть. Завжди у тренді, завжди модний, завжди на подіумі людських пристрастей, прикрашений варіаціями з декору, ритуалів, значень, змістів та смислів. Цілі покоління передають одне одному тайну ініціації, що покладена у зміст чайної церемонії, містику значення чаїнок, які залишаються на дні горнятка, чайники, що повинні роками вбирати у себе неповторний запах напою, традицію пити зелений, чорний, білий або червоний чай… Що ще увведе у вжиток цей король напоїв, на якому схиблений увесь світ?


S.U.I.T 87

МОДА ЗІ СХОДУ Ніщо у цьому світі не буває таким непередбачуваним як мода. Ніщо не буває таким підступним як мода. І водночас ця примхлива дамочка може стати дуже корисною. До прикладу, якщо йдеться про моду на здоровий спосіб життя, яка у наш час стала крім усього іншого, ще й гострою необхідністю. Все більше людей розуміють, що основою здоров’я є харчування – «ми є тим, що ми їмо», фізична активність і повноцінний відпочинок, під яким мається на увазі не повна бездіяльність, а певний стан спокою чи діяльності, що усуває втому та відновлює життєздатність. І у цьому контексті мода на чайну церемонію, культура якої прийшла до нас зі Сходу, цілком виправдана і зрозуміла. У саме визначення «церемонія» (від латинського «caeremoniа» – повага, благоговіння) вже вкладена певна неспішність, тотальна присутність та заглибленість у процес споживання цього еліксиру життя, як його називають на Сході. На Тайвані кажуть: «Чашка чаю зранку – весь день сила не покидає. Чашка чаю в обід – трудишся з легкістю. Чашка чаю ввечері – піднімається настрій, і втома йде геть». Отож, бажаєте відпочити душею і водночас наситити тіло корисною насолодою – відкрийте для себе цей воістину магічний ритуал чаювання.


S.U.I.T 88

Загалом людство вживає чай вже більше кількох тисяч років. Батьківщиною рослини прийнято вважати Китай, де настій листя чайного дерева застосовувався як лікарський засіб. Вище мистецтво чаю з’явилося трохи пізніше. Його «ноги» ростуть із середовища монахів-буддистів, у якому чаювання прийняло одну із форм практики медитації. Згодом сформувався необхідний інвентар для цього ритуалу та визначилися основні правила при виготовленні різних сортів чаю. Проте суть китайської чайної церемонії Гунфу-Ча і її більш пізньої японської наслідниці Тя-Но-Ю не стільки у посуді і сорті чаю, скільки у створюваних для учасників дійства настрої та атмосфері. І тут вже проявляється вправність і досвідченість Майстра церемонії. Кожна його дія наповнена глибоким змістом, кожен рух проявляє самовіддачу та занурення у процес, ціль якого – розкрити чотири «скарби» чаю: форму чайного листа, колір настою, аромат і, звісно ж, смак. Спостерігаючи за цим дійством з повною увагою, в якийсь момент ви з подивом відкриваєтеся глибинному спокою та благості, що заповнює єство з кожним ковтком напою; насолоджуєтеся несподіваними відтінками смаку та аромату, які, виявляється, здатні розрізняти ваші рецептори; розчиняєтеся в іншому вимірі буття, про існування якого глибоко всередині себе знаєте завжди, але забуваєте у суєтному повсякденні. Так розкривається прихована краса простих речей, так відбувається, за словами Майстра, дотик душ учасників церемонії.

БРИТАНСЬКЕ ОТ КУТЮР Але повернімо свої погляди в інші сторони світу. Виплекані, хоч і значно молодші, тепер вже традиції чаювання, які колись просто елегантно «входили у моду», мають й інші країни, далекі від Сходу. Англійське чаювання о п’ятій годині – знамените «файв-о-клок ті». У європейській традиції найрозгорнутіший та найскладніший чайний етикет був розроблений саме в Англії.


S.U.I.T 89

Окрім вищезгаданого «5 o’clock tea» існують традиції «денного чаю» та «вечірнього чаю», причому кожна із них поділяється на ще кілька підвидів. Негласні правила англійського чаювання рекомендують дотримуватись строгого порядку наповнення чашки: спочатку наливається молоко, а вже потім до смаку додається чай. Вважається, що саме у такому порядку проявляється насичений аромат, смак чаю пом’якшується і стає неймовірно тонким. До речі, цікавий факт із історії англійського чаювання: коли чай і цукор були ще ексклюзивними (читай – дорогими)

ласощами, за замовчуванням господиня сама додавала цукор у напій. Навмисна відмова від контролю за тим, хто і скільки п’є чаю з молоком та цукром, демонструвала статки господарів та їх можливість купляти делікатеси у необмеженій кількості. Як би там не було, але домашні англійські чаювання часто нагадували мініатюрні світські прийоми, з певними правилами не тільки споживання чаю, але й інших моментів, починаючи від форми запрошення на прийом, визначення часу проведення та сервірування смаколиків до напою.


S.U.I.T 90


S.U.I.T 91

РОЗМАЇТТЯ ЦЕРЕМОННО-ЧАЙНИХ СТИЛІВ Кілька сотень років налічує історія російського чаювання. Як і в Англії, в російських багатих сім’ях було прийнято збирати друзів та родичів за столом, на якому красувався великий самовар. До чаю подавалося багато солодощів та випічки. Атмосфера схиляла до довгих тихих неспішних бесід. Такі посиденьки називалися купецьким чаюванням. Чаювання на Близькому Сході, чайні трапези, годинні посиденьки з піалою гарячого напою – це окрема сторінка історії цікавої культури східних народів, яку теж можна описувати безкінечно. Традиційно чай п’ють у чайхані. Це окремий заклад, де зупиняється час, розливається спокій та умиротворення, неспішно течуть задушевні розмови, чується ненав’язливий гомін та завзятий сміх учасників бесіди. Чайхана – це не просто «чайна кімната», де можна поїсти і випити чаю. Здавна це було місце, куди приходили розповісти і послухати останні новини та чутки (коли ще не було газет і телефонів), неквапливо обговорити з друзями плани на майбутнє, пограти з сусідами в нарди, провести серйозні «ділові переговори», відзначити знаменні події. Чайхану регулярно відвідували люди, що живуть поблизу, а якщо сюди заглядав мандрівник – це був особливий вечір, адже мандрівник міг годинами розповідати про інші країни і про життя людей там. Трохи осторонь від чайних традицій стоїть церемонія мате. Напій із листя та гілочок парагвайського падуба в Південній Америці індіанці пили ще до приходу європейських колонізаторів. З чаєм цей напій споріднюють тільки схожі тонізуючі властивості та, мабуть, ритуальність.


S.U.I.T 92

МОДА ЧИ ПРИСТРАСТЬ? Нові тренди зазвичай у наше життя приносять зірки, відомі люди, які своїм прикладом надихають та демонструють віяння моди, а чи може – внутрішню істинну потребу? Наприклад, британська супермодель Кейт Мосс вважає себе фанаткою чаю. Впродовж дня вона випиває до 12 горняток улюбленого напою, а окрім цього, кажуть, любить поворожити на листочках чаю та почитати чайні гороскопи. Прихильникам Мадонни відомо, що перед великими концертами діва любить потішити себе чаєм з лимоном та медом. Зіркові подруги Гвінет Пелтроу та Кортні Лав віддають перевагу зеленому чаю, бо вважають, що саме він допоміг їм позбутись зайвих кілограмів. Співак Роббі Уільямс признається, що любить відпочивати у зручному кріслі, насолоджуючись ароматом та смаком китайського чаю. Ще одна фанатка чаю – Шерон Стоун очищається чаєм за розробленим древніми китайськими монахами рецептом. Красуня Демі Мур вживає чай, який у результаті спеціальної обробки практично не містить

кофеїну і абсолютно нешкідливий для серцево-судинної системи. Чимало прихильників чаю є і серед відомих спортсменів. Загалом, нестабільна дамочка Мода, привносячи у сучасний європеїзований світ китайську та японську чайні церемонії, матепиття, неспішні чаювання на тапчанах у східному стилі, має на меті одне: сповільнитися, насолодитися магією моменту, відкрити приховану красу простих речей, почути щось більше, ніж слова, у розмовах з друзями, і звісно ж, пригостити власне тіло корисним продуктом. Але… Чай дійсно може зцілити, і його цілющі властивості – за межами хобі, мистецтва та моди. Якщо ви ніколи не задавалися питанням «чому чай?», можливо зараз найкращий час почати це робити. Якщо ви шанувальник Чайного Листа, слухайте уважно, що вам каже кожна чашка, і майте на увазі, що це не крик, це шепіт. Коли ви у тиші заглибитесь у сприйняття вашого чаю, одного разу ви почуєте його – голос Природи. Що трендового він вам навіє? Слухайте…


S.U.I.T 95

КОНДИТЕРА ПЄНКІНОЇ Інтерв’ю: Марічка Алексевич

Ідеї, які завжди застають зненацька, пошук потрібних компонентів для їхнього втілення у життя, створення ескізів, чітке дотримання технології. І, як нагорода, результат, який заворожує. Мільйони переглядів набирають відеозаписи, де ця майстриня створює свої шедеври, фото її «солодких коштовностей» у соціальних мережах поширюють тисячі людей, сотні намагаються створити щось подібне, десятки сперечаються, як їй це вдається. А сама вона зізнається – мислить як кутюр’є… коли створює свої торти. Як бути у тренді високої гастрономічної моди? – Ксенія Пєнкіна, ексклюзивно для журналу «SUIT vision».


S.U.I.T 96


S.U.I.T 97


S.U.I.T 98


S.U.I.T 99


S.U.I.T 100


S.U.I.T 101


НАШI ПАРТНЕРИ АВТО ТОВ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8 032 251 20 23 mercedes-benz.lviv.ua Порше центр Львів м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8 032 256 03 56 lviv.porsche.ua ТОВ «НІКО-Захід» м. Львів, вул. Липинського, 50Б 032 298 95 55 fiat-niko.lviv.ua; mitsubishi.lviv.ua Audi Центр Львів м. Львів, вул. Липинського, 54Д 032 297 12 97 audi.lviv.ua ТОВ «Захід Моторс» м. Львів, вул. Липинського, 50Б 032 297 62 97 mazda-lviv.com.ua АВТОЦЕНТР «РIК АВТО» м. Львів, вул. Щирецка, 36 (ТВК Південний) 032 295 88 88 rikauto.com.ua Тойота Центр Львів «Діамант» м. Львів, вул. Кульпарківська, 226 032 224 42 22 toyota.lviv.ua ТОВ «Велет Авто» м. Львів, вул. Липинського, 50В 032 294 31 31 ford.lviv.ua Автомобільний центр Hyundai м. Львів, вул. Липинського, 36 032 242 49 42 hyundai-lviv.com

EDEM RESORT MEDICAL & SPA Львівська обл. Перемишлянський р-н, с. Стрілки 067 314 65 12 edem-resort.com.ua

REIKARTZ MEDIEVALE hotel м. Львів, вул. Друкарська, 9 032 242 51 33 reikartz.com

Mirotel Resort & Spa м. Трускавець, Львівська обл, пл. Кобзаря 1 +380 (3247) 641 72 mirotel.ua

КРАСА ТА ЗДОРОВ’Я

VINTAGE BOUTIGUE HOTEL м. Львів, вул. Староєврейська, 25/27 032 235 68 34 vintagehotel.com.ua Готель RAMADA LVIV м. Львів, вул. Городоцька, 300 032 243 00 10; 067 320 44 77 ramadalviv.com.ua

Євроспорт спорткомплекс м. Львів, пл. Петрушевича, 1 032 276 33 27 eurosport.lviv.ua Стоматологічна клініка VILLA LOUISA м. Львів, вул. Пекарська, 55 098 605 44 49 villalouisa.com.ua Caramel м. Львів, вул. Героїв Упа, 72 067180 88 81

Готель «RIUS» м. Львів, вул. Гнатюка, 12А 0 32 235 06 60 rius-hotel.lviv.ua

Студія краси «Mon-Real» м. Львів, пр. Чорновола, 67Б 032 243 79-49 monreal.lviv.ua

LEOPOLIS HOTEL м. Львів, вул. Театральна, 16 032 295 95 00 leopolishotel.com

Клініка естетичної стоматології «Перфект-Дент» м. Львів, вул. Ак. Тершаковців, 16 032 275 07 49

IBIS STYLES LVIV CENTER м. Львів, вул. Шухевича, 3 032 254 67 67 Ibis.com KAVALIER BOUTIQUE HOTEL м. Львів, вул. Старознесенська, 70 032 242 39 99 kavalier.com.ua SWISS HOTEL м. Львів, вул. Князя Романа, 20 032 240 37 77 swiss-hotel.lviv.ua

Центр естетичної косметології «Персона Люкс» м. Львів, вул. А. Богомольця, 3 032 275 11 16; 067 38 08 025 personalux.com Центр лазерної епіляції та косметології MEDIOSTAR м. Львів, вул. Городоцька, 62 032 253 05 05 mediostar.ua ЛеоДерм дерматологічний центр м. Львів, пр. Червоної Калини, 29А 032 243 01 23 leoderm.ua

ASTORIA HOTEL LVIV м. Львів, вул. Городоцька, 15 032 242 27 01 astoriahotel.ua

КАФЕ ТА РЕСТОРАНИ

SUBARU м. Львів, вул. Липинського, 36 032 2 444 900 era.lviv.ua

NOBILIS HOTEL м. Львів, вул. О. Фредра, 5 032 295 25 95 nobilis-hotel.com.ua

Домашній ресторан ГАЛУШКО м. Львів, вул. Дудаєва, 16 099 173 77 99 galushko-consulting.com

BRP центр Львівська обл., Пустомитівський р-н, смт. Солонка, вул. Лугова, 1А 098 037 33 74; 050 965 55 57 brp.lviv.ua

NOTA BENE м. Львів, вул. Поліщука, 78А 032 234 90 90 notabenehotel.com

ФЕЛІЧІТА ЛЬВІВ м. Львів, пл. Міцкевича, 1, готель «Жорж» 067 361 28 28 grandpersona.com.ua

PANORAMA LVIV HOTEL м. Львів, пр. Свободи 45 032 225 90 00 panorama-hotel.com.ua

Love&Lviv family restaurant м. Львів, вул. Стрийська, 66 032 241 96 05

Chopin Hotel м. Львів, пл. Маланюка, 7 032 261 10 20 chopinhotel.com.ua

Tante Sopfie м. Львів, вул. Друкарська, 6А 098 095 81 29 tantesophie.lviv.ua

Dnister Hotel м. Львів, вул. Яна Матейка, 6 032 229 54 61 dnister-hotel.phnr.com

VAPIANO м. Львів, вул. Гнатюка, 12А 0675607883 ua.vapiano.com

Hotel George м. Львів, пл. Міцкевича, 1 032 232 6236 georgehotel.com.ua

ШЕКСПІР м. Львів, вул. Любінська, 144 032 295 52 95 shekspir.lviv.ua

ATLAS DELUXE HOTEL м. Львів, пр. Шевченка, 27 032 261 47 64 atlasdeluxe.com

Eurohotel м. Львів, вул. Тершаковців, 6А 032 242-40-02 eurohotel.lviv.ua

Ресторан побачень DEL PESTO м. Львів, вул. Костюшка, 6 032 255 00 80 delpesto.com.ua

«Citadel Inn» Hotel & Resort м. Львів, вул. Грабовського, 11 032 295 77 77 citadel-inn.com.ua

Sonata Hotel м. Львів, вул. Морозна, 14 032 232 50 00 sonatahotel.com.ua

RUDOLFO HOTEL м. Львів, вул. Вірменська, 4 032 236 80 00 rudolfo.com.ua

TAURUS HOTEL м. Львів, пл. Князя Святослава, 5 032 255 44 51 hotel-taurus.com

DELUXE HOTEL «КУПАВА» м. Львів, вул. Комарова, 17 032 245 05 66 kupavahotel.com

ART-HOTEL «MODERN» м. Львів, пр. Шевченка, 28 068 709 99 33 modern-arthotel.com

Компанія Ярда м. Львів, вул. Володимира Великого, 1 032 255 06 06 citroen.lviv.ua

Peugeot Центр «Ілта Львів» м. Львів, вул. Збиральна, 2А; м. Львів, вул. Чайковського, 2А 032 229 51 61; 032 229 51 91 peugeot-lviv.com Scoda Автотрейдінг м. Львів, вул. Промислова, 52Б 032 294 92 94 autotrading.lviv.ua TESLA CLUB UKRAINE CARPOINT TO-U м. Львів, вул. Липинського, 36 tesla-club.com.ua Автомийка SPA Auto м. Львів, вул. Дністровська, 16Б 068 741 84 95

ГОТЕЛІ

Кав’ярня GLORY CAFE м. Львів, пл. Міцкевича, 1 032 297 02 97

КАФЕ №1 м. Львів, пл. Катедральна, 5 032 242 33 69 kumpelgroup.com ШТРУДЕЛЬ ХАУС м. Львів, вул. Шевська, 6 032 294 82 06 kumpelgroup.com Ресторан ГОЛОДНИЙ МИКОЛА м. Львів, вул. Стрийська, 352 (виїзд з міста) 098 229 22 22 kumpelgroup.com


S.U.I.T 105

АМАДЕУС м. Львів, пл. Катедральна, 7 032 235 63 16 ЧОРНИЙ КІТ ресторан-паб м. Львів, вул. Героїв Майдану, 4 032 244 42 40 ВЕРОНІКА ресторан-кондитерська Львів, пр. Шевченка, 21 098 330 45 99 veronica.ua ВЕЧІРНІЙ ЛЬВІВ ресторан м. Львів, пр. Свободи, 26 067 321 00 77 vechirniy-lviv.com.ua Ресторан-музей «Сім поросят» м. Львів, вул. С. Бандери, 9 032 297 55 58 7piggies.com.ua Ресторан ПРАГА м. Львів, вул. Ак. Гнатюка, 8 032 260 24 42; 067 253 35 05 Ресторан імпровізацій ГРУШЕВСЬКИЙ м. Львів, пр. Шевченка, 28 098 676 46 00 cinemajazz.com.ua ЦУКЕРНЯ кондитерська м. Львів, вул. Староєврейська, 3 032 235 69 49 cukiernia.com.ua Компанійський ресторан ПАНСЬКА ЧАРКА м. Львів, вул. В. Винниченка, 3 032 235 53 91; 097 205 48 41 charka.com.ua РЕСТОРАЦІЯ БАЧЕВСЬКИХ м. Львів, вул. Шевська, 8 098 244 44 44; 032 235 71 81 kumpelgroup.com КОРОЛІВСЬКА ПИВОВАРНЯ м. Львів, вул. Староєврейська, 9 (вхід з пл. Ринок, 18) 032 236 80 80 royal-brewery.com Кав’ярня СВІТ КАВИ м. Львів, пл. Катедральна, 6; м. Львів, пл. Ринок, 30 032 297 56 75 svitkavy.com ПАЛЯРНЯ «СВІТ КАВИ» м. Львів, вул. Кульпарківська, 59 032 295 20 77 svitkavy.com

SHOCO пекарня-кондитерська м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 44 098 757 11 44 м. Львів, вул. Л. Курбаса, 3 Кав’ярня «Мапа» м. Львів, пл. Катедральна, 5 (вхід з вул. Галицька, 4) +38 (032) 235 56 36 Кафе CENTAUR м. Львів, пл. Ринок, 34 032 235 55 12 centaur.lviv.ua Ресторан Mons Pius м. Львів, вул. Л. Українки, 14 032 235 60 60 monspius.lviv.ua Шампанерія X&X м. Львів, вул. Л. Українки, 29 032 235 81 63 champagneria.lviv.ua Ресторан Тарон м. Львів, пл. Кузневича, 16А 032 237 70 35 taron.lviv.ua ATLAS артистична кнайпа м. Львів, пл. Ринок, 45 032 235 81 88 Паб «Дублін» М. Львів, вул. Вірменська, 1 0322 616 171 Winston Churchill Pub м. Львів, вул. Гнатюка, 4 032 255 39 99 FASHION CLUB м. Львів, вул. Підкови, 1 032 235 87 06 MON CHEF м. Львів, вул. Городоцька, 15 050 372 82 91 monchef.com.ua

TARTUFO TRATTORIA м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 063 264 04 65; 068 885 47 36 tortufo.lviv@gmail.com

Панська Гора Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Зубрівська, Кільцева дорога panska-gora.com.ua

CELENTANO Ristorante м. Львів, вул. Галицька, 1 032 236 72 60 egoisty.com; м. Львів, вул. Шухевича, 3 032 254 67 55

Ресторан "Корки та крихти" вул. Лесі Українки, 27 096 764 64 63

МАГАЗИНИ ТА БУТІКИ АРТА дизайнерське ательє м. Львів, вул. Фредра, 6 067 592 77 45 LESIA SEMI м. Львів, вул. Гнатюка, 4 067 674 84 79 lesiasemi.com ТЦ «Роксолана» м. Львів, пл. Соборна, 14 098 658 57 40 roksolana.ua САЛОН ОДЯГУ STEFANO LOMPAS м. Львів пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана»; вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ «Форум» MONTBLANC м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 032 295 85 88 TUMI м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 032 295 85 88 tumi.com

Food & Wine м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 43 067 670 80 96

Палярня Чехович Львів, вул. Героїв УПА, 72 095 761 24 19

Пивна ресторація Кумпель м. Львів, пр. Чорновола, 2Б 068 998 99 95; 032 229 51 77; м. Львів, вул. В. Винниченка, 6 068 998 99 94; 032 242 17 80 kumpelgroup.com

КУПІЦА паб м. Львів, вул. Бр. Рогатинців, 18 032 235 88 99

Ресторацiя на Ринку «ЧЕСНЕ М’ЯСО» м. Львів, пл. Ринок, 28 068 439 43 96 honestmeat.com.ua

«Сімейна пекарня & кафе Пекар» Львів, вул. Гнатюка, 12а 073 023 3909

With Friends м. Львів, вул. Куліша, 31 068 465 90 07; 095 415 05 83; 032 253 41 26

БІЛИЙ ЛЕВ паб м. Львів, вул. Л. Українки, 15 032 235 46 25 white-lion.com.ua

Ювелірний Бутік «Колекція» м. Львів, пр. Шевченка, 15 067 672 93 99 jbk.com.ua

Кав’ярня ВІРМЕНКА м. Львів, вул. Вірменська, 19 067 278 16 08

MAESTRO м. Львів, вул. Лазнева, 3А 032 255 00 16; 067 310 48 47 maestro.lviv.ua

Лаунж-бар «La Vie» м. Львів, вул. Вірменська, 4 063 43 573 43 lavie-lviv.com

Мистецько-мілітарна ресторація БРУДЕРШАФТ м. Львів, вул. Вірменська, 16 032 235 42 43, 050 822 04 12

JUST м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv; вул. Староєврейська, 6

BUBBLE WAFFLE м. Львів, вул. Театральна, 20 bubblewaffle.com

СОУС м. Львів, пл. Ринок, 29 098 936 68 58

Кафе «Ратуша» м. Львів, пл. Ринок, 1 032 297 55 65; 097 997 55 65 ratusha-cafe.virtual.ua 44 Tarte & Flambe Bar м. Львів, пл. Ринок, 44 Libraria м. Львів, вул. Л. Українки, 12 067 726 49 24 Delizia м. Львів, вул. Л. Українки, 27 097 374 28 32 Music Lab м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 27 032 294 87 15 Blackwood. Coffee & Burger м. Львів, вул. Л. Українки, 21 067 670 86 55

Країна Вин м. Львів, вул. Зелена, 48; м. Львів, вул. Героїв УПА, 78 067 373 72 23; 067 373 32 21 Винний магазин «WINETIME» м. Львів, пр. Чорновола, 45 032 244 88 00 winetime.ua Алкомаркет «Поляна» м. Львів, вул. Січових Стрільців, 2 032 240 30 03 polyana.ua Торгова галерея «Опера Пасаж» м. Львів, пр. Свободи, 27 032 245 20 36; 032 295 8812 operapassage.com ТРЦ KING CROSS LEOPOLIS с. Сокільники, вул. Стрийська, 30 +38 (032) 242-05-80 kingcross.com.ua

БУДІВЕЛЬНІ КОМПАНІЇ Лев Девелопмент м. Львів, вул. Хмельницького, 10 097 394 00 44 Авалон м. Львів, вул. Реміснича, 37, (з пр-ту Чорновола) 032 259 00 04; 067 32 32 041 СБ груп м. Львів, вул. Героїв УПА, 73; м. Львів, вул. Сахарова, 7 096 952 22 22 sb-group.com.ua


Profile for S.U.I.T vision

S.U.I.T vision 06 may 2017  

S.U.I.T vision 06 may 2017  

Profile for s.u.i.t
Advertisement