{' '} {' '}
Limited time offer
SAVE % on your upgrade.

Page 1


Ліцензія АЕ № 180855, від 20.11.2012 р. до 20.11.2017 р., видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. Декларація № 5-10139, від 06.11.2015 р., видано Управлінням «Дозвільний офіс» Львівської міської ради.


#5 КООРДИНАТИ ВИБОРУ ОСТАП СТУПКА: АКТОРСЬКА ПРИРОДА – ЦЕ ВРОДЖЕНЕ

Головний редактор Дмитро Мiлiчiхiн dm@suitvision.com Випусковий редактор Тетяна Грукаленко tn@suitvision.com Керiвник проекту Олександр Плащенко op@suitvision.com

ТАМПЛІЄРИ. РОМАНТИКИ ХРЕСТОВОГО ПОХОДУ

Верстка Олександр Середа

ВАН ГОГ. БОЖЕВІЛЬНИЙ ЧИ ГЕНІЙ, ЯКОГО НЕ ЗРОЗУМІЛИ?

Автори Тетяна Грукаленко Марічка Алексевич Дарія Янковська Олена Андрусів Ольга Телипська Олег (Середа) Мосесов Римма Грищук

«ADIDAS» & «PUMA» – РОЗДІЛЕНІ ДІТИ РОДИННИЙ ТАЛАНТ ROCHA. ІСТОРІЯ БРЕНДІВ СИЛА РОДУ. НЕПОРУШНИЙ КОДЕКС ОДА СИРУ, або СИРНИМ ГУРМАНАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

На обкладинці: Модель: Дарія Кабаченко (LFWmodels) Фото: Андрій Гончаренко Стиль: Олена Болдирєва Макіяж: Ольга Янковська WESEEM production Одяг: LSemi

Видавець Фізична особа-підприємець Плащенко О. М. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серiя КВ №22015-11915Р, видане Мiнiстерством юстицiї України вiд 18.04.2016

Адреса редакції 79005, Львiв, вул. Ш. Руставелi, 7 + 380 (50) 370 30 74 + 380 (67) 373 72 61 + 380 (97) 523 56 15 Друк Приватне підприємство «Мульти Арт» Львiвська обл., Жовкiвський район, с. Гряда, вул. Шевченка, 5 + 380 (32) 232 26 96 Наклад: 5 000 примiрникiв Журнал розповсюджується за адресами партнерських закладів, підприємств та організацій. Відповідальність за достовiрнiсть інформації несе рекламодавець. При наданні готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що даний макет відповідає вимогам законодавства України. В цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію і дозвіл на розміщення та використання на території України, а всі рекламовані товари та послуги, що підлягають обов’язковій сертифікації і вимагають наявності ліцензії, сертифіковані і мають відповідну ліцензію. Також при наданні оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це ніяк не обмежує прав третіх осіб. Автори публікацій вiдповiдають за достовiрнiсть фактів, власних назв та інших відомостей. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Редакцiя залишає за собою право редагувати наданi тексти та матеріали. Передрук і будь-яке використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу редакції.


S.U.I.T 11

ВІД РЕДАКЦІЇ Покоління. Спадкоємність. Батьки і діти. Зв’язок часів. За цими поняттями стоїть перш за все людина, з її вчинками, мріями, прагненнями, коханням, творчістю, пошуками сенсів. Ніщо не буває просто так і ніщо не відходить в нікуди. Але не знаючи або не розуміючи свого минулого, як ми будемо будувати майбутнє? З чим будемо жити в теперішньому, у що вірити, з чим порівнювати свої досягнення, на кого опиратися? Ці питання турбують не одне покоління, і сьогодні не втратили своєї гостроти. І що ми оберемо, з якою спадщиною підемо будувати своє життя, своє «Я», що або хто надихне нас, розширить наші горизонти – нам є звідки брати сили, приклади, уроки, опори. І, на щастя, цей колодязь невичерпний.


1

|

ПОГЛЯД ЗI СТОРОНИ


S.U.I.T 14

КООРДИНАТИ ВИБОРУ


S.U.I.T 15

Текст: Ольга Телипська

«Є дуже багато способів зробити собі кар’єру, але найкращий спосіб – це народитися в потрібному місці і в потрібній родині!». До цієї – як і до інших – фраз вже 45-го Президента США Дональда Трампа можна ставитись як завгодно, але в цьому мільярдер з «ульотною» зачіскою таки правий. Як не крути, але спадковість чи наступність багатства все ж пояснюється не батьківським матеріальним спадком, а тим вихованням, яке вони дають своїм дітям. І от цей начебто «грошовий принцип» наступності поколінь – як головний секрет успіху – працює в усіх наших починаннях. Як приклад, маємо безліч театральних, музичних, педагогічних, лікарських чи військових династій. Ступки, Сумські, Задніпровські, Дерюгіни, лікарські родини Валіхновських та Богомолець, клани Дугласів, Коппол, Бергманів, Іглесіас, Кеннеді, Клінтонів, Бушів та безліч інших прикладів спадкоємності поколінь. Логічно, що покоління кардинально відрізняються одне від одного, однак, за останні десятиліття спостерігаються не просто цікаві, а часом і аномальні тенденції: шалений темпоритм життя породжує у нас особливу ментальність короткострокових зв’язків і відносин. Ядро вчорашніх цінностей зникає з неймовірною швидкістю. Потік новизни проник і в особисте життя, яке в результаті анулювало статус такого собі «острова стабільності». Тепер маємо цілу гамму шлюбних союзів, незліченний вибір моделей сімейного життя. Суспільство стрімко розколюється на окремі субкультури, кожна з яких утворює особливий світ зі своєю ієрархією цінностей, стилем і способом життя, символікою і сленгом, уподобаннями та симпатіями, правилами і заборонами, «тусівками» та ритуалами. Постійні зміни і новизна – атрибути сучасного світу, а це, як не крути, «вибухова суміш», бо саме вона викликає у нас психологічні перевантаження і моральну втому. І в результаті, не помічаючи того, ми невпинно розриваємо ланцюг наступності поколінь, створюючи дефіцит душевного комфорту, позитивних емоцій – і це лише верхівка айсбергу можливих проблем. Ми живемо під девізом – «тут і зараз», забуваючи, що минуле – це схема майбутнього. Забери у нас накопичений


S.U.I.T 16

досвід предків, і сиділи б ми не тільки без iPhone 7, ми б у поті чола кожного разу знову і знову винаходили б той самий велосипед. Водночас, уникнути конфлікту поколінь просто неможливо. Це природний процес, який є звичайним результатом швидкого розвитку суспільства. Якщо раніше два або три покоління вели схожий спосіб життя і жили у подібному середовищі, то зараз найближче минуле виглядає надто застарілим, а нинішній світ вкрай швидко вдосконалюється. Усі ми народжуємось і виховуємось у певних історичних умовах, разом з однолітками засвоюємо схожі орієнтири. Природна зміна поколінь веде до «оновлення почуття життя», до виникнення нових ідеалів. Старше покоління передає нам певний «стиль життя», а ми вже адаптовуємо його до нових тенденцій. Таким чином прагнемо утвердитися у своєму світовідчутті, відокремлюючись від старшого покоління за допомогою моди, політичних переконань або навіть ІТ інновацій. Але як не крути, саме нинішня епоха характеризується масовим захопленням психологією, езотерикою, розв’язуванням кармічних вузликів та іншими течіями самопізнання. І всі ці моменти делегують нашу підсвідомість до розуміння такого поняття як «енергія роду», яке у сукупності з оточенням, освітою та самоосвітою допомагає нам досягати поставлених цілей і загалом бути щасливими за будьяких обставин та у будь-якому віці.

Науці відомий факт, що деякі життєві ситуації людина копіює з життя своїх батьків і предків. Психологи, консультуючи людей з найрізноманітніших життєвих питань, виявили, що повтори сценаріїв у представників різних поколінь одного роду здійснюються через почуття. Визначальним є почуття, яке людина успадкувала і підсвідомо готова відчувати, і саме під це почуття підбираються життєві обставини, у яких вона опиняється. Схожість сценаріїв у долях різних поколінь пояснюється зовсім не «проблемами правової державної системи», і не тим фактом, що «нормальні чоловіки чи жінки нам не зустрічаються», як часто розмірковують обивателі. Повтор йде через почуття, успадковані від батьків і предків. Будь-яка проблемна ситуація, у якій опиняється людина, бере початок у поколіннях вище, у батьків, бабусьдідусів, а іноді і прабабусь і прадідусів. Звичка жити у будь-якому почутті або відчувати певне почуття в певних ситуаціях, у певному віці або щодо певних людей переймається у родичів старшого покоління і реалізується вже у своєму житті, у сучасних людині обставинах. Про важливість наступності поколінь – як захисну енергію роду – говорять усі релігії світу. У більшості древніх традицій наголошується, що на нас впливають сім попередніх поколінь, а це – 126 предків! 1-е покоління – це ми самі, наше «Я» та Его. 2-е – це батьки (поки що без


S.U.I.T 17

трансгендерних впливів, і їх двоє). Саме вони формують наше найближче оточення, емоційне ставлення до світу і потенціал здоров’я. 3-е покоління – бабусі і дідусі (4 людини) – передають нам здатності до сприйняття, інтелектуальні можливості, таланти і комунікабельність. А от прадідусі і прабабусі (8 осіб) як 4-е покоління – формують в нашій долі любовні сценарії, вміння жити у гармонії, і навіть рівень матеріального благополуччя залежить від їхнього спадку. Наші прапращури (5-е покоління, і їх 16 осіб) наділяють нас волею, прагненням, вмінням перемагати, і навіть агресивністю. 6-е покоління – діди наших прадідів (32 людини) відображає у нашій долі зв’язок з традиціями і принципами, яких ми дотримуємося у житті. І останнє, 7-е покоління – прадіди наших прадідів (64 людини) вказують на рок, фатум і призначення у нашій долі. До речі, цікавий факт про зовнішню схожість з батьками – якщо дитина схожа на батька, отже, вона має більш серйозний генетичний зв’язок з предками, а якщо більше схожа на матір, відповідно, від багатьох проблем роду вона вільна і більш незалежна у своєму виборі. Вірити чи не вірити вченням – справа індивідуальна, але знати своє родове древо треба не стільки для історії, як для кращого орієнтування і у сьогоденні, і у майбутньому, які є прямим відображенням і продовженням минулого. А усе це неможливо без спадковості чи наступності поколінь, які і закладають основи цілих династій. Одним словом, коли низ заперечується, він перестає тримати верх. Звісно, списувати усі негаразди чи перемоги нашого життя тільки на предків безглуздо – все у наших руках. Але без правонаступництва духовного спадку наших предків ми втратимо самих себе, бо це загальний закон, що визначає єдність людства. Кажуть, що існує секрет душі. У ньому три складові: чверть того, що з нами відбувається, визначається спадковістю – генами, вихованням, місцем життя і оточенням, яке залежить від батьків; чверть – кармою, тобто причинно-наслідковими елементами із нашого минулого

досвіду; і ще п’ятдесят відсотків залишається для вільного вибору. І у цьому «контрольному пакеті акцій» нашого життя і криється головна загроза і водночас вищий парадокс: людина з вільним вибором може відмовитися від ...вільного вибору. І погодьтесь, 25 відсотків наступності поколінь – це неабияке підґрунтя для визначення координат гідного вибору.


2

|

ОСОБИСТIСТЬ


S.U.I.T 20


S.U.I.T 21

ОСТАП СТУПКА: АКТОРСЬКА ПРИРОДА – ЦЕ ВРОДЖЕНЕ Текст: Олег (Середа) Мосесов

Ступки – найвідоміша сучасна українська акторська династія. Причому бере вона свій початок не з Богдана Ступки, як справедливо можна було б припустити, а від його батька, Сильвестра Дмитровича, який 33 роки співав у хорі Львівського театру опери та балету. Богдан Сильвестрович посідав в українському мистецтві місце, яке і зараз залишається порожнім – як в кіно, так і на сцені Театру імені Івана Франка, якому Ступка присвятив більше тридцяти років свого життя. Сьогодні главою клану Ступок став Остап – син Богдана Сильвестровича, а молодше покоління представляє старший син Остапа – Дмитро, який також грає у Театрі ім. Івана Франка, дебютував у фільмі «Ми з майбутнього 2», де знявся разом із батьком.

Перед розмовою із Остапом Ступкою я помітно хвилювався, згадував як це бути «сином відомого батька», адже, розпочинаючи кар’єру, отримав певні дивіденди, бонуси, оскільки мій тато – знаний у всьому Львові радіоведучий, один з перших DJ-їв міста. Але розмова потекла абсолютно невимушено, ми швидко знайшли спільну мову. Тим більше Остап Ступка вже давно вийшов з тіні Богдана Сильвестровича. Батько навіть не знав, що Остап буде вступати у театральний інститут, а коли перед іспитами попросив почитати щось йому, син відмовився. Вже потім вони почали разом зніматися. Та, безумовно, без впливу батьків не обійшлося. Дитинство за кулісами Оперного і Заньковецької далося взнаки. Зараз Остап – популярний актор театру і кіно, ведучий на ТБ, озвучує фільми, мультфільми, документальні стрічки. Поспілкувалися про сім’ю, спадкоємність, театр, кіно і вініли. А почали з дідуся, Сильвестра Дмитровича.

Скільки Вам було тоді років?

Остапе, знаю, що не тільки Ваш батько докладався до Вашого виховання, а й дідусь, який працював у Львівському оперному театрі, зокрема, водив Вас на уроки гри на віолончелі?

А зараз змогли би щось зіграти на цьому інструменті?

Так, було таке.

9–11 мені було, коли я вчився у трьох перших класах у Львівській музичній школі А Сильвестр Дмитрович нав’язував Вам ці заняття чи Ви ходили із задоволенням? Ви знаєте, із задоволенням. Найцікавіше, коли Сильвестра Дмитровича питали: «А чому віолончель?», він відповідав із гумором: «Ну, але ж Ростропович виїхав з Союзу, то ж треба готувати заміну». Дідусь, відводячи Вас на заняття, потім перевіряв, просив щось заграти? Аякже. Я багато грав вдома, готувався до іспитів, без цього не можна.

Ні. Знаєте, віолончель захопила мене у Львові завдяки вчительці, яка зацікавила мене цією музикою, цим інструментом. Крім уроків безпосередньо в школі, я приходив до неї додому на додаткові заняття. І я, щоб ви розуміли,


S.U.I.T 22

в третьому класі музичної школи грав матеріал п’ятого, шостого класу. А от коли переїхав до Києва (Остапу було 12 років – прим. ред.), і вирішив продовжити заняття на віолончелі, все склалося кардинально протилежно. Мабуть, мене і вчителька не зацікавила і… зрештою я не довчився.

другий – головний – у «Кропивницькому». Всі йшли на «акторські» курси, в когось склалося, в когось не склалося.

Якщо вже говоримо про спадкоємність, Ви спонукаєте своїх дітей займатися музикою?

Тобто він не знав?

Устина займалась на фортепіано, грала на спеціальній флейті. (Устина – донька Остапа – прим. ред.). Був такий період. І бальних танців був період. Я ж примушувати не буду. Я прихильник того, щоб вони самі обирали, що їм робити в житті. А от це от «грай, бо треба грати» – це не методика. Мене ніхто не примушував грати, я сам захотів цього. Ви згадали про танці. Хотілося би поговорити про вашу маму, про її вклад у Ваше виховання. Лариса Семенівна танцювала, була балериною у Львівському оперному театрі. І, коли Ви побачили балет «Спартак», то захопилися і намагалися теж танцювати? Аякже. Малював шрами. Все це відбувалося вдома, бо вдома ж був грим. Рвав на собі майку. І зустрічав маму з криками: «Мамо, я – Спартак!». Меч якійсь собі робив. Взагалі, я розігрував цілі сцени вдома. Бо в нас було крісло таке величезне, залишилося від однієї актриси, таке старе, потерте, зараз би воно називалось «вінтажне», і я там розігрував сцени з «Річарда ІІІ», надивившись батька у, відповідно, цій виставі, з уявними партнерами вів розмови, діалоги, гримувався, був Спартаком, був Річардом – ким я тільки не був у дитинстві! Отже, чому Ви обрали акторську професію: так би мовити, «за інерцією» за батьком чи все ж таки це було покликання? Та важко сказати. Це такі, знаєте, враження дитинства. Сидячи за кулісами в одному театрі, в іншому, у залі, їздячи з мамою на гастролі кожного року з Львівським оперним театром…

Ну, а Ви тата питали, коли вирішили піти його стопами? Та ні.

Ні, не знав, що я вступаю, що я готую матеріал для вступу в Театральний інститут. Взагалі не знав, йому проговорився педагог і актор театру Франка, вони разом сиділи в гримерці, Борис Петрович Ставицький. Ми із однокласниками цілеспрямовано вступали саме до нього. І він сказав татові: «Чуєш, твій поступає до мене» Таким чином мене здали. Я ретельно готував прозу, монологи, вірші, байки, все що із тим пов’язане, але пропускав все, що із тим пов’язане, не було… Навчання. Те, що мені було нецікаво: алгебру, геометрію – те я і пропускав. Я просто домовився із вчителькою алгебри і геометрії, щоб вона мене в 10-му класі взагалі не чіпала і не викликала до дошки. Яким чином ви домовились? Я підійшов до неї, кажу: «Діно Юр’ївно, що ви від Ступки хочете? Як з вами домовитись? Я вступаю в театральний інститут. Мене цікавить література, мистецтво, живопис, театр, драматургія, особистості, постаті». Якщо брати з інших загальноосвітніх предметів, то це – історія, географія… хімія мене навіть цікавила, можна було робити різні цікаві речі з тими пробірками; ботаніка. А що стосується алгебри і «початки аналізу» – ой! Вона погодилася, ставила мені «трійку» і не чіпала цілий 10-й клас, за що я їй дуже вдячний. Чому не «п’ять»? В мене п’ять «трійок» в атестаті, і при п’яти «трійках» в мене атестат «чотири з половиною» за рахунок гуманітарних дисциплін.

В дитинстві більше з мамою їздили, аніж з татом? Ну, звичайно. З татом небезпечно було їздити (сміється).

Ви згадали, що за кулісами спостерігали в дитинстві таких персонажів, як Квазімодо. Вас це лякало чи надихало?

Чому? Це так, в лапках. Та ні, я жартую. Просто чоловічі компанії – це зовсім інше. Гастролі, зйомки. Це я вже потім, пізніше став із батьком на зйомки їздити. А в дитинстві з мамою пів Радянського Союзу об’їздили, з Львівським оперним театром. І люди, яких я зустрічав за кулісами: актори, співаки, танцюристи в гримі; то Квазімодо там проходить з балету «Есмеральда», то ще хтось… в бородах, з накладеними носами – ну це ж впливає на підсвідомість дитини. Тому воно відкладається, відкладається…, Це вже все було у Києві, клас 7–8, коли ти думаєш, куди йти? А тут ще підвернулася така оказія – набирали школярів у дитячу студію театральної творчості, і після відбору ми там вчилися нашою групою однокласників. Зараз вони театральні режисери: один в Київському оперному театрі,

Я спочатку боявся, бо був геть малий, але потім почав розуміти, що це актори, які перевтілюються завдяки костюмам, гриму. Перуки, бороди, бакенбарди, вуса… І це дуже цікавий процес. Багато хто, як глядачі, так і актори, говорять про таке поняття, як «Дух Театру». Чи, на Вашу думку, він існує, і як би Ви його описали? Ну, я не знаю… «Дух Театру», він існує, але це така дуже містична субстанція. Театр – це магія, а дух – він завжди буде в театрі. І особливо це відчувається, коли, до прикладу, стаються нічні репетиції. Коли не встигають зробити прем’єру до призначеної дати, і домовляються зустрітись вночі. Це було не раз у моєму житті: і в театральному інституті, і в теат-


S.U.I.T 23

рі, вже на професійному рівні. Я вам скажу, що це досить цікаво, вночі зовсім інші репетиції. Зовсім інше повітря в театрі. А на горі… Що там робиться? Може там якісь духи літають, корифеї спостерігають? Від цього нікуди не дінешся.

лення до людей, до роботи відношення. Тато був максималістом у роботі, в житті. А ставлення до людей, до речі, пішло вже від бабці Марії Григорівни, яка йому (Богдану Сильвестровичу – прим. ред.) це передавала, а він мені.

Повертаючись до батьків. Що Вам дала мама для вашого успіху, а що тато?

Яким був Богдан Сильвестрович в житті, у спілкуванні з Вами за лаштунками сцени і знімального майданчика?

Мама – це любов до живопису, до музики, до кіно. Це балет. Це любов до мистецтв. До книжок – я в п’ять років вже почав читати книжки. Це моє захоплення марками, монетами, я був філателістом, нумізматом. Вінілові платівки вона мені купувала постійно і зараз я продовжую поповнювати колекцію. Продовжую «стирати» вініл, привожу з-за кордону або знаходжу в Україні. Марки знову почав збирати, але вже по темах. Свого часу продав свою дитячу колекцію марок, щоб купити фотоапарат, тепер шкодую. Фотоапарат зіпсувався і викинувся, а марки – вони б збереглися.

Він був людиною з гумором, любив у компанії гострим слівцем сказати деякі речі. Але все ж таки жартома. Дуже любив різні історії і анекдоти.

А тато? Що дав Вам тато? Тато давав ставлення до професії. Тато давав позицію чоловіка, актора, людини. Творчу позицію, громадянську позицію, українську позицію, патріотичну позицію. Став-

Коли Ви вже почали зніматися з батьком у кіно, як Ви почувалися поруч із ним? От є визнаний гранд і Ви. Чи не було ставлення до Вас, як до сина великого актора? Я, до речі, не дотримуюся цієї думки. Знаєте, це порівняння природне, коли діти акторів починають свій шлях. Період порівняння… він притаманний, коли ти вчишся в інституті, в університеті. Бо, звичайно, від цього нікуди не дінешся. Потім, коли ти стаєш самодостатньою творчою одиницею, то ті всі речі зникають. І важливо, у той період порівнянь, коли там щось хтось говорить, не звертати на це увагу і робити свою справу. От і все.


S.U.I.T 24


S.U.I.T 25

Ваш старший син Дмитро теж актор. Це було його рішення? Чи Ви якимось чином допомагали, давали поради?

Звідки? Був на Донбасі. Маріуполь, Краматорськ, Покровськ.

Порад я йому не давав. Його Сильвестрович (Богдан Ступка – прим. ред.) забрав свого часу з загальноосвітньої школи і перевів в Київську Академію мистецтв. Це була власне його ідея перевести Дмитра в Академію. Тобто він був під його протекторатом? Так. В них були свої особливі стосунки, як діда і онука. Тому я не втручався туди. Тобто він доволі серйозно йому допоміг, перші ролі, влаштування до театру? Ну, потім був Університет Культури. А пізніше батько набрав курс, і Дмитро, вже на другому курсі, здається, втрачаючи рік, пішов на перший курс до діда свого вчитися. Думаю, що це було правильно. Чи не хотіли би Ви, щоб Устина чи Богдан (діти Остапа Ступки – прим. ред.) стали теж акторами? Як би Ви до цього поставилися? Я навіть не знаю. Устині подобається все, що пов’язане з кіно. Якщо вона стане кінодіячем – я буду тільки вітати це. А Богдан… він поки що дуже добре орієнтується в телефонах і ipad (сміх). Тому він зараз мусить перерости цей період, бо йому тільки 10 цього року. Впевнений, він з часом теж визначиться, куди і як йому рухатися. Пролунало слово «кіно», і тому наступне запитання буде саме про знімальний майданчик. Я читав, що Ви обіцяли ніколи не залишати театральну сцену. А як Ви почуваєтесь у кінокадрі? Це таки жанри різні, але я якраз люблю різножанровість цієї професії. Бо можна і в театрі, і в кіно почуватися комфортно. Я так і намагаюся робити. І вважаю, що сучасний актор має дуже багато речей встигати. Це і дубляжі фільмів, мультфільмів.

А що це було, якщо не секрет? Італійська комедія на трьох, антреприза. Ми були вражені доброзичливістю глядача у цьому регіоні, не дивлячись на складнощі, які там панують. Відіграли п’ять вистав поспіль. Завтра ще заграємо у Чернігові, а потім будуть вже інші напрямки із цією виставою у березні. Тому переїздигастролі… Це все має бути. А стосовно різноплановості, я не знаю, це, напевно, природа. Батько не дарма постійно повторював, що «артистом, як і дурнем, треба народитися». От, бачите, згадали жарт батька… Так. Потім він казав, російською це звучить: «Скромность – это кратчайший путь в неизвестность». Це було з гумором, але в цьому теж є правда. От вам ще: «Зимой и летом – всегда с балетом», бо мама була балериною… Ну а, повертаючись до нашої розмови, я думаю, – це природа акторська, вроджене. Я от, наприклад, не розумію, як можна когось навчити грати?! Тобто акторські курси – це так, допоміжне? Акторський курс, це… як-от у нас робив Леонід Артемович Олійник, художній керівник. Він бачив твою природу, твій нерв, твою психофізику, твій духовний, душевний стан – і він направляв тебе у відповідне русло, ти ж сам будеш плавати потім, замість тебе ніхто не вийде на сцену, не стане перед камерою в кадрі. Здебільшого, так педагог має направляти людей талановитих, щоб вони не збилися зі шляху, як то кажуть. Тобто основне – це природа, а потім розвиваєшся: багато читаєш, дивишся кіно, слухаєш музику, дивишся інші вистави, дивишся по світу, що відбувається з театром, в тебе накопичується якась практика. Як казав герой п’єси КарпенкаКарого: «Опыт и практика – великое дело». І це справді так. І ти з роками стаєш більш впевненим. Ти вже щось розумієш, але це все – накопичення!

Перелік Ваших робіт з дубляжу теж вражає. Ну, це така цікава історія. Озвучувати мультяшних героїв – одне, живих голлівудських акторів – інше. Все ж таки ти в мультяшного героя вдихаєш свою душу, свою версію існування. Персонажі живі – там все по-іншому, там вже є сформований характер цього героя, позиція, емоції; тому там до роботи потрібен інший ключ. Але загалом, це дуже цікаві процеси. А закадровий текст документального фільму – ще інша річ От, нещодавно я озвучив півторагодинний документальний фільм про Йосифа Сліпого. Якщо не помиляюсь, він називається «Справа «Рифи», за назвою однієї зі справ, яку на нього відкривав КДБ. Така різноплановість, вона внаслідок чого з’явилась? Ви – мегаактивна людина чи треба було грошей на сім’ю заробляти, чи цікаво попрацювати і там, і там? Це ж переїзди постійні, стрес… Так ось я тільки приїхав сьогодні. Їхав з гастролей всю ніч.

Я згадав, що Ви любите рок-музику, «Led Zeppelin», зокрема. Не хотіли якісь свої музичні таланти втілити у життя? Адже кожен актор вміє співати. Ну… був такий досвід. Я записав одну пісню з гуртом київським, навіть виступив у кнайпі музичній, це був такий експеримент. А я все ж таки мріяв стати рок-музикантом. Навіть у школі, у 3-му класі, ще у Львові, коли нам задали реферат на тему: «Ким ви хочете стати?», я написав: «Хочу стати рок-музикантом». І це бажання нікуди не ділося. Не знаю, може в кіно заграю, може в театрі, але ж бажання сидить. Не дарма ж я вініл збираю з цілого світу і слухаю blues, jazz. Ну, rock нікуди не дінеться, бо я на ньому виховувався. Це мені дуже близько, але, повертаючись до театру: чи виживе він в сучасному світі? Так. Звичайно, виживе.


S.U.I.T 26

Завдяки чому? Які є рецепти? Це давня історія: був острах, коли з’явилося телебачення, що всі будуть сидіти біля «ящиків». Бачите, театр нікуди не зник. З’являються нові цифрові технології. Це добре. Але, якщо взяти, до прикладу, книгу – в Сполучених Штатах є тенденція: повертаються люди до друкованих книжок і припиняють читати в інтернеті. І це не може не тішити, бо не розумію, як можна читати книжку, не тримаючи її в руках. Це те саме, що з музикою, коли мені казали, що починають зникати компакт-диски, бо можна все скачати з мережі. А я звик, потрапляючи, наприклад, в Нью-Йорк, заходити в магазини, яких зараз, на жаль, немає: Virgin Music, Tower Records, купувати там CD. А тепер мені знайомий в Америці каже: «А навіщо тобі компакт-диски? Качай собі з інтернету, будеш мати купу музики!». А я кажу: «Ні, старий, мені треба відкрити коробочку, витягнути книжечку, де надруковані вірші, де є фотки музикантів, щоб відчути». А що мені інтернет? Я, взагалі, з інтернетом не знайомий, чесно кажучи.

пишуть, що всі зраділи, коли з’явилися компакт-диски. Що це – нові носії інформації, мовляв, вони будуть вічні. …Раз, компакт-дисків немає, з’явилися жорсткі диски… Флешки. Так, флешки-мешки… А вони до чого ведуть? А вони ведуть до того, що найкращий носій інформації – це книга. Згідний. І вони звертають увагу на древні книжки, древні фоліанти, які й досі зберігаються і досі несуть інформацію, а компакт-диски з’явилися і зникли. Тому все, що стосується книжок – це ж теж мама мені любов до книжок привила, Я ж, якщо раз на тиждень не заїду в книжковий магазин, погано себе почуваю. Останнім часом в «Букініст» люблю заїхати, поритися, щось таке знайти старе. Були у вас якісь родинні традиції, і чи зберігаються якісь із них дотепер?

У Вас навіть ноутбука немає? У мене є ноутбук, але я його використовую, щоб дивитися кіно. У мене була крамниця із компакт-дисками та іншою мистецькою продукцією, поки «інтернет не переміг зло», тому Ваші слова – як мед на душу. От, бачите, а я вам скажу знаєте що? Нещодавно купив одну книгу – «Не сподівайтеся позбутися книжок». Автори – відомий у всьому світі Умберто Еко і Жан-Клод Кар’єр. Вони ведуть розмову на тему носіїв інформації. І вони там

Ми збиралися завжди у батьків на Новий Рік. У бабусі збиралися на Різдво. Ну а вдома ми періодично намагаємося збирати друзів. Влаштували навіть якось один музичний вечір саксофона у мене вдома. Такі «квартирники», які були популярні свого часу. А зараз вони знову стають актуальними. Хочемо вдома поставити одну п’єсу, зробити собі таку забаву драматургічну. Усі ці речі колись відбувались і у домі Вашого батька? Так, збирались поети, художники, читали вірші до ранку… та все було.


S.U.I.T 27

І нікуди не поділося? Не поділося. Просто час згадувати і втілювати все це вже у якійсь новій якості. Повертаючись до спадкоємності. Що у Вас було спільного із татом, а у Вас із вашими дітьми?

війнах», британський актор турецького походження Тамер Хассан, який грав у «Іграх Престолів». А головну жіночу роль зіграла Саманта Баркс, що відповідала за головну жіночу роль у мюзиклі «Знедолені». Цікаві і чудові партнери на майданчику. Знімали ми більш ніж три роки тому, а фільм виходить тільки зараз. Постпродакшн?

Із татом… Ну, напевно, мені передалися погляди на мистецтво, на творчість, на ставлення, на відношення…

Ну, щось вони там переробляли…

Я Вас бачив у Львові з Устиною, чарівна дівчинка, Дмитро вже дорослий, Богдан, навпаки, маленький. Як Ви вважаєте, що передалося від Вас дітям?

На останок, Остапе. Всім дітям відомих людей, якщо вони стоять на роздоріжжі, що би Ви їм побажали, з огляду на свій досвід?

Напевно, якісь природні речі. Є база, яку передають батьки, а потім ця база повинна обростати індивідуальністю.

Я би їм побажав послухати уважно свого серця. І зрозуміти, чи будуть вони отримувати задоволення від тієї професії, яку оберуть.

Які Ваші найближчі плани? Це прем’єра фільму «Гіркі Жнива», фільм про голодомор, який виходить у всьому світі. Канадського виробництва. Кого Ви там зіграли? Я зіграв хазяїна, якого намагаються розкуркулити. Жінка, діти, господарство… І мого героя страшний комісар вбиває. Там, наскільки я знаю, знялися дуже відомі актори? Знявся Баррі Пеппер, який грав із Томом Хенксом у «Зеленій Милі», а також Теренс Стемп, що засвітився у «Зоряних

І тоді вже можна користуватись підтримкою батьків? Якщо вони зрозуміють, що це те, чого вони хотіли? Ну аякже. Без підтримки батьків ми нікуди не дінемось. І ми, і наші діти… ми все одно залишаємося дітьми, не дивлячись, що нам там 50, 60… Для своїх батьків ми такі самі діти. Я згадую, як ми з батьком приїжджали до бабусі Марійки, вона його відчитувала, що він там не так зіграв, не так повів себе на сцені. То він сидів, як маленький слухняний хлопчик, сьорбав зупу курячу. Це було, ну а як? Від цього ніде не дінешся. Мама говорить, хоч тобі вже під 50, – ти сидиш тихенько, як в школі, і слухаєш. І це – правильно.

Фото: Юрiй Єрмоленко


S.U.I.T 30

Фото: Nastia Robotycka

НІЖНА РОБОТА ЧИ ВАГОМИЙ СТАРТАП?

Наталя Танасюк – львівська майстриня, роботи якої із захватом зустрічають діти та десятками замовляють дорослі. Мама, яка просто хотіла дати більше ніжності своїм малюкам…

Десь там у Космосі є такий закон – закон передачі цінностей від батьків дітям. Цінностей генетичних, соціальних, матеріальних, тощо. І навіть якщо ми не дуже розбираємося у родових системах, про цей закон більшість із нас знає, і навіть наполягає на його виконанні. А от про зворотний зв'язок ми, на диво, згадуємо набагато рідше. Так, звичайно, ми багато говоримо про те, що діти – це наша радість, щастя, наше майбутнє… Єдине, саме майбутнє ми тут знову ж таки розуміємо як можливість втілити у наших нащадках свої заповітні мрії, часто помилково думаючи, що ці мрії здійсняться у їхніх справах. Рідко можна почути: «Моя дитина допомогла мені знайти улюблену справу, і тепер я можу із задоволенням забезпечити своє майбутнє». Це той дивний момент, коли результат може породжувати причину. Адже саме так – від доньки до мами – виник бренд «Зефірка».

«Коли народилася моя донечка, це було справжнім чудом! Таким рожево-ефірним, рожево-ніжним – зефірним! Мене переповнювала ніжність, хотілося ділитися нею з усіма, хотілося, щоб вона не закінчувалася, щоб моя малеча просто купалася у ній. Щоб усі дитячі речі були повітряні, по-особливому красиві, і взагалі особливі – точно нестандартні», – розказує Наталя. Так з’явилася ложечка для годування з милим тістечком на ручці. Згодом, поки малеча підростала, Наталя почала робити такі забавні ложечки на подарунок подружкам, які були у захваті – годувати дитинку такою ложечкою було справжнім задоволенням, а коли дітки починали їсти самі, то обирали тільки таку – «свою» ложечку. І от одного разу Наталя спробувала продати «таку принаду», яка усім подобалась, на ярмарку хендмейду. Зробила усього п’ять ложечок, з яких і почався ажіотаж.


S.U.I.T 31

Виготовляла усе це у вільний від маминих турбот час. Наталчина родина заохочувала і підтримувала її у цих починаннях, і від цього вона ще більше ставала «мамою, яка все вміє і всюди встигає». «Не знаю, як би усе пішло, якщо б чоловік мені не допомагав», – каже Наталя. А згодом від ніжного маминого прізвиська «Зефірка», яким Наталя називала донечку, виникла назва цілого ремесла, а тепер уже й бренду – ручного виготовлення оздоблення для ложечок, виделок, баночок тощо, які за рік стали відомими і популярними майже в усій Україні. Спочатку молоді мами, а потім просто усі, хто цінує витончений і незвичний handmadе, почали замовляти ложечки. Вiдомiсть швидко прийшла через соціальні мережі. Потім почалися виїзні ярмарки, гуртові замовлення, майстер-класи. За два роки свого існування витвори «Зефірки» перетнули кордони, осідаючи у домівках США, Німеччини, Італії, Іспанії, Польщі, ОАЕ і навіть В’єтнаму. От така географія у ложечок львівської майстрині! Звичайно, це копітка робота, вона вимагає, окрім безперечних творчих навичок, багато часу і уваги. Сьогодні Наталя вже не встигає сама робити замовлення, тому залучає у свою студію помічниць, котрі, як і сама майстриня, з любов'ю і творчістю ставляться до свого ремесла. Так, здавалось би просто миле захоплення переросло у серйозний стартап, який став улюбленою і прибутковою справою, і за який мама завжди буде вдячна донечці.

@zefirka_spoon


3

|

НЕВІДОМИЙ СВІТ


S.U.I.T 34

ТАМПЛІЄРИ РОМАНТИКИ ХРЕСТОВОГО ПОХОДУ Текст: Тетяна Грукаленко

Минуло вже 900 років, а таємниця цих безмірно могутніх, безмірно багатих, безмірно загадкових, безмірно хоробрих, а також зарозумілих, зверхніх і гордовитих лицарів розбурхує уми дослідників, істориків, письменників і шукачів пригод. 900 років тривають пошуки їхніх скарбів, а створена ними фінансова система і понині є дієвою. Замки, розкидані по усій Європі і Близькому Сходу, масони і навіть горезвісна «п'ятниця 13-го» – усе це їхня спадщина, що пронизала стільки століть. Спадщина тамплієрів, Лицарів Храму.


S.U.I.T 35


S.U.I.T 36

ВІДВАЖНІ ЛИЦАРІ ХРИСТА ХІ сторіччя. Свята Земля, що шанувалася мусульманами, християнами та іудеями. Колиска християнства. У 1096 році папа Урбан ІІ направляє туди армію лицарівхрестоносців із західної Європи для того, щоб відібрати батьківщину християнства у мусульман – сарацинів. Хрестоносці захопили Єрусалим, І до року 1100 землі, що простягнулися від Синайського півострова до Північної Сирії стають царством хрестоносців. Але захопивши Єрусалим і об’єднавши святі землі, хрестоносці не змогли по-справжньому захопити усю Палестину, і тому прочани, що долали довгий шлях у християнське царство, мріючи поклонитися святим місцям, були на тому шляху у великій небезпеці, щоразу маючи можливість попасти до рук сарацинів або злодіїв. І от тоді-то, у 1118 році, перед Болдуїном ІІ – головою хрестоносців і королем Єрусалиму – постала група з дев'яти осіб під командуванням французького дворянина Гуго де Пейнса, що утворила ядро ордена Бідних Лицарів Христа. Орден чернечий, але з носінням зброї. Призначенням лицарів було захищати дороги і шляхи проходження паломників, у першу чергу, від засідки злодіїв і нападників. Три обітниці: бідності, утримання і слухняності. До того ж – обов’язково надавати захист прочанам. Група з дев'яти лицарів, яка дуже швидко розростеться у найпотужнішу і найзагадковішу організацію середньовічного світу. Організацію, таємниці якої і досі ставлять нас у глухий кут. Король Балдуїн ІІ віддав лицарям приміщення у крилі свого палацу на Храмовій горі у Єрусалимі. Хрестоносці вважали, що колись тут була свята святих Ізраїлю – Храм царя Соломона. Незабаром після цього Бідні Лицарі Хреста отримали нове ім'я – Лицарі Храму Соломона. Скорочено «Лицарі Храму», «храмовники», або «тамплієри» (від «templе» (англ.) – «храм»). Незвичайним було те, що вони були ченцями, які дотримувалися чернечих обітниць, і при цьому їм було дозволено вбивати. Християнська віра, підкріплена військовою міццю! Таке було вперше. Тамплієри були віддані війні. Гуго де Пейнс і його дев'ять лицарів охороняли дороги паломників із таким завзяттям, хоробрістю, майстерністю і жорстокістю, що викликали страх і повагу до тамплієрів по всьому Близькому Сході.

хутрової облямівки, або з облямівкою, але дозволяється лише ягняче або бараняче хутро. Харчуватися двом з однієї миски, трапезувати у мовчанні. Начальником в Ордені призначається магістр. Лицарю належить мати трьох коней і зброєносця. До речі, за наявності такого припису в статуті дивними виглядають печатки тамплієрів, на яких вони зображені по двоє на одному коні. Ідея печаток також належить св. Бернардові. Можливо це було символом бідного життя або подвійного служіння ченців-воїнів. «Лагідні, як ягнята і люті, як леви, що обвінчали помірність ченця з безстрашністю лицаря з однією душею і одним серцем», – писав Бернард Клервоський. Той самий Бернард Клервоський у своєму відгуку про діяльність храмовників яскраво описує картину бідності і слухняності храмовників: «Вони зневажають і ненавидять мімів, блазнів, майданних жонглерів, неблаголепні пісні і фарси, вони обрізають волосся коротко, тому що апостол сказав, що не личить чоловікові піклуватися про зачіску. Їх ніколи не зустрічають зачесаними, дуже рідко митими, їх борода клоччаста, вони покриті пилом, брудні від носіння броні і від спекотної погоди...» Статут також приписував необхідність всіляко уникати жіночого товариства і «не цілувати нікого, окрім матері, сестри і тітки». Деякі дослідники стверджують, що навіть й цих трьох цілувати було заборонено. Судячи зі звіту про діяльність лицарів, Святий Бернард був тамплієрами задоволений. Дивна двоїста сутність тамплієрів і те, що вони проводили свої збори виключно таємно, породило безліч чуток, що дожили і до наших днів. Їх підозрювали в інший таємній місії: говорили, що тамплієри вели таємні розкопки під своїм житловим приміщенням на місці Храму царя Соломона у пошуках знаменитих скарбів царя, що вони знайшли Ковчег Завіту, або навіть Святий Грааль, що до їхніх рук попала Туринська плащаниця і вони довгий час володіли нею…

МОВЧИ, НЕ МИЙСЯ І ВБИВАЙ САРАЦИНІВ Тамплієри дуже швидко стали аж надсильним орденом. У цьому особливу роль зіграла підтримка Бернарда Клервоського – організатора і реформатора бенедиктинського ордену. Підтримка однієї з найвпливовіших осіб в 20-х – 30-х роках ХІІ ст. дозволила непримітній групі людей, що присвятила себе захисту маршрутів прочан, здобути популярність. І після цього вони почали отримувати значні пожертви, безліч прихильників і нових членів. Завдяки Бернарду «дев’ять авантюристів перетворилися на Militia Christi, отже можна сказати, що тамплієрів як героїчний міф винайшов він» (Умберто Еко. «Маятник Фуко»). Святий Бернард легітимізує новий орден ченців-вояків, складає статут у сімдесяти двох параграфах, серед яких, до прикладу, формою має бути біла накидка, проста, без

Облога Єрусалиму в 1099 році (середньовічна мініатюра)


S.U.I.T 37

Облога Акри


S.U.I.T 38

Тамплієри в Акрі


S.U.I.T 39

ШЛЯХАМИ БОГОУГОДНОГО БАГАТСТВА Саме після того, як у 1128 році Орден офіційно був визнаний на соборі в Труа, тамплієри роз’їхалися по Європі, відкриваючи свої командорства, а головне – приймаючи пожертвування для благородної служби на Святій Землі. Дарунки бували різні: від мідного гроша до величезних маєтків, якими наділили Орден королева Португалії, французький король, граф Барселонський... Від Альфонса Арагонського тамплієри отримали ціле королівство, король Португалії подарував їм ліс… Європейські прелати передавали храмовникам землі, церкви, права збору десятини. Не відставали купці і ремісники, що дарували Ордену будинки, крамниці, частини угідь. Серед пожертвувань зустрічаються луки, болота, комори, худоба, коні... Натомість дарувальники отримували благословення за здійснення богоугодної справи і перспективу лежати після смерті на кладовищі Ордену. Тамплієри склали з пожертвувань десятки своїх економічних одиниць – командорств. Доки Орден ще не набув «інтернаціональності», командорства розподілялися нерівномірно – левова частка економічних осередків припадала на територію сучасної Франції. Пізніше тамплієри отримали можливість вибирати для командорств місця там, де було необхідно охороняти прочан. Після заснування на Сході держав хрестоносців тисячі і тисячі людей вирушали у довгі і дорогі подорожі, причому не завжди добровільно: послух могла накласти і церква. Паломницькі шляхи збігалися з основними торговими комунікаціями того часу, і командорства розташовувалися на відстані денного переходу одне від одного. Створивши мережу таких опорних пунктів, тамплієри допомагали прочанам не тільки у питаннях особистого захисту і комфорту, але і у збереженні майна під час подорожі, а також позиками на подорож. Скоро такі позики і передача земель храмовникам в «трастове управління» стали популярними способами отримання грошей в борг, і невдовзі ця фінансова схема збагатила лицарів, зробивши їх найбільш помітними банкірами свого часу.

Питання з людьми, що не володіли землею, вирішувалося наступним чином: в їхніх документах одразу проставлялася більша сума позики, ніж та, яку діставав одержувач. При цьому обов’язковою була застава, наприклад, у вигляді коштовностей. Ставки такого прихованого кредитування не афішувалися, але деякі історики вважають, що вони спочатку були помірними – близько 12% річних. Побоюючись звинувачень у лихварстві, тамплієри видавали кредити тільки … на богоугодні справи. Згодом командорства розгортають повноцінну банківську діяльність: видають позики, гарантують чужі фінансові операції, здійснюють те, що ми називаємо грошовими переказами. Щоб здійснювати міжнародні угоди, вони винайшли середньовічну версію дорожніх чеків задовго до флорентійських банкірів – кожному клієнтові відкривали поточний рахунок: той, хто вносив певну суму, скажімо, в Нормандії, міг спокійно отримувати її в Акрі, причому вже конвертованою. Досить було лише мати при собі позиковий лист, для вірності зашифрований. Лицарі-фінансисти здійснювали і безготівкові розрахунки, виробляючи відповідні записи у книгах. Укладалися контракти навіть про надання послуг з аудиту та нагляду за надходженням клієнту коштів. Загалом, сучасники говорили: «Бухгалтерських книг у командорств більше, ніж духовних». Завдяки мережі командорств, що покривали майже усю Європу, тамплієри вперше створили транснаціональну

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ДОБРОПОРЯДНИХ ЛИЦАРІВ Орден мав об'єднувати лицарів, які не прагнули до наживи шляхом обману: ченці, за визначенням, позбавлені особистого майна. В статуті храмовників статті, що регулювали відносини братів з грошима, виглядали більш ніж суворо. Рядовому лицареві або сержанту заборонялося користуватися будь-якими казенними сумами без особливого дозволу, а якщо після смерті тамплієра знаходили приховані монети або інші докази його фінансової неохайності, над таким наказували не читати заупокійних молитов і не ховати його в освяченій землі. Статут не робив винятків навіть для магістру. Існували й особливі умови, які гальмували комерційну діяльність цього першого «Світового банку»: Орден не міг давати гроші під відсотки – лихварство церква засуджувала. Але тамплієри знайшли вихід! Вони ховали чистий прибуток від отриманої операції і формально не отримували позикового відсотка.

Фортеця Кастільо-де-лос-Teмпларіос (Понферрадський замок), місто Понферрада, Іспанія


S.U.I.T 40

Монастир Конвенту-де-Крішту, місто Томар, Португалія

фінансову систему. Їм вдалося вирішити основну торгову проблему – безпечне переміщення грошових коштів. Інші чернечі ордени також надавали фінансові послуги, але створити єдину фінансову корпорацію вдалося тільки храмовникам. До кінця тринадцятого століття храмовники вже перебували на піку багатства і могутності. Чернеча імперія простягнулася далеко за межі Святої Землі – 900 центрів тамплієрів були розкидані по середньовічному світі. У них була натренована і загартована у боях армія і мережа неприступних фортець від Англії до Єгипту. Воїни-ченці володіли 15 тис. господарств по усій Європі, і будучи релігійним орденом, вони не платили податків. Існує поширена думка, що тамплієри сформували структуру на кшталт «тіньового уряду» всієї Європи, тримаючи у руках міністрів і королів. Однак є підтвердження, що монархи Англії, Німеччини, Франції найчастіше ставилися до Ордену без пієтету. Історія зберегла приклади, як ці монархи просто призначали магістрів з числа своїх наближених, і конвент з цим мирився. Високі особи і грабували Орден, і навіть публічно принижували їх магістра, хоча ті за матеріальним становищем прирівнювалися до кардиналів і підпорядковувалися тільки папі. Відомо, що опальний і неодноразово відлучений від церкви німецький імператор Фрідріх II зовсім вигнав тамплієрів зі своїх володінь, передавши значну частину їх майна Тевтонським лицарям, після того як тамплієри не підтримали його в Хрестовому поході, а за деякими відомостями, навіть намагалися організувати його вбивство.

Але навіть здавши певні позиції, лицарі Храму залишалися найбільшими гравцями на фінансовому ринку Європи XII-XIII століть. Вони були кредиторами багатьох європейських правителів, що, втім, не дозволяло їм диктувати умови високопоставленим боржникам. І вони знаходили вихід – ставали скарбничими цих боржників.

ОСТАННЯ ТАЙНА ТАМПЛІЄРІВ Тамплієри допомагали збирати податки, ескортували каравани із зібраними грішми у Паризький Тампль – центр банківських операцій тамплієрів*, відповідали за стягування спеціальної мзди на нові Хрестові походи. Лицарі ретельно стежили, щоб ніхто з братів не зловживав довірою королів: якби тамплієрів звинуватили у казнокрадстві, це стало б чудовим приводом для конфіскації їх завидних багатств. Стикаючись зі злісними неплатежами, вони підключали важку артилерію: відома булла папи Луція III, де він вимагає від єпископів Франції повернути Храму борги протягом місяця. Однак у кінці ХІІ століття репутація Ордену сильно похитнулася – у 1291 році тамплієри програли битву за Єрусалим, загубивши там армію і два десятки потужних замків. Інтереси тамплієрів також часто йшли врозріз з інтересами хрестоноських держав та інших орденів. У результаті вони зривали дипломатичні домовленості, билися у міжусобних війнах, навіть піднімали меч на братів-госпітальєрів. Відомий факт, як після падіння Єрусалима переможець


S.U.I.T 41

Арешт тамплієрів (мініатюра Grandes Chroniques de France)


S.U.I.T 42

Саладін запропонував пільгові умови викупу паломників і жителів, що залишилися у місті, але казково багатий Орден, створений для захисту цих людей, не дав ані гроша. Шістнадцять тисяч християн пішли тоді у рабство! Говорили і про підступність храмовників, і про їхню пихатість і розбещеність. «Пити і лаятися як тамплієр» – стало поширеним виразом. Чутки про їхні ганебні справи розходилися Європою. «Ними дана обітниця бідності, а самі розкішні, як спадкові аристократи, скаредні, як купці, і неприборкані, як команда мушкетерів». Папа Інокентій III у 1207 році у буллі «Про розбещеність храмовників» звертався до великого магістра: «Злочини твоїх братів нас надзвичайно засмучують ...їхні чернечі одежі – чисте лицемірство». Але все ж такої жорстокої і, у принципі, незрозумілої розв'язки ніхто не очікував. Найбільш поширене пояснення – Король Франції Філіп ІV – монарх, що вирішив знищити тамплієрів, захопивши

їхнє нечуване багатство. За допомогою інтриг він допоміг зійти на папство Клименту V – людині, яка будучи хворою, не мала сили протистояти королю. Філіп зі своїми креатурами розробив план, який і реалізував чітко і скоординовано. Незадовго до світанку, у п’ятницю 13 жовтня 1307 року, коннетабль Філіпа обрушився на усі центри тамплієрів у Франції. Королівські агенти увірвалися у Тампль, де заарештували великого магістра Жака де Моле, великого візитатора Гуго де Пейро, скарбника і ще чотирьох вищих сановників Ордена. Ще за місяць до цього фатального дня усі королівські бальї і прево отримали секретні листи з докладними вказівками щодо тамплієрів, а нотаріуси заздалегідь провели інвентаризацію власності храмовників, після чого, в обумовлений день, усі тамплієри повсюдно були захоплені солдатами короля. Офіційно їх звинувачували у зреченні від Христа, нехтуванні розп'яттям, масовій содомії, ідолопоклонстві,

Спалення тамплієрів заживо (мініатюра Grandes Chroniques de France)


S.U.I.T 43

Страта Жака де Моле

служінні мес дияволу, ім'я якому Бафомет, в оргіях, у мужеложестві… Повний перелік склав 117 звинувачень. Згідно з інквізиційною процедурою храмовників піддали тортурам. Витонченіші тортури доводили людей до стану, коли вони готові були визнати, що убили самого Христа. Зрештою, після тортур вони зізнавалися власне в усьому тому, що було вписано в ордер на їх арешт. 54 тамплієри, що відріклися від свідчень, були спалені на вогнищі, 36 – померли під тортурами… У 1311 році папа Климпент V офіційно затвердив розпуск Ордену і передачу усього його майна ордену госпітальєрів. Слідство продовжувалось майже сім років… Останнім фактом, який можуть підтвердити історичні документи, було те, що 19 березня 1314 року великого магістра Жака де Моле і прецептора Нормандії Жоффруа де Шарне було відправлено на вогнище. З того дня усі решта розповіді про тамплієрів – легенди, чутки, домисли. Легенда каже, що Жак де Моле, вмираючи на вогнищі, прокляв своїх гонителів. І потрібно визнати, що і папа Климент V, і король Філіп ІV до року часу віддали Богу душу, а усі наступні покоління королівської династії помирали дуже швидко. П’ятниця тринадцяте – день арешту Жака де Моле і масового захоплення тамплієрів – затвердилася в історії як «чорний» день, І треба віддати їй належне, протрималась аж до сьогодні, хоча навряд чи хто знає, чому вважає цей день небезпечним.

Але, зрештою, уся ця історія з арештом, слідством і розпуском Ордену дуже темна і загадкова. Король Філіп так і не знайшов те, чого так прагнув, – славетних скарбів, якими, за чутками, володіли тамплієри. Існує історія, що у ніч арешту храмовників із Паризького Тампля було вивезено велику кількість… чого? Коштовностей, грошей, документів? Сіє невідомо. Але чогось було багато, і це щось було завантажено на кораблі тамплієрів, що по річці Сена вийшли у Атлантичний океан, везучи скарби у невідомому напрямку. Припускають, що, можливо, у Португалію, Шотландію, на Балтику… Невідомо… І, до речі, експедиція Христофора Колумба виходила під прапорами тамплієрів, які на той час вже розсіялися світом по інших орденах. Може це вони долучилися до спонсорування? І яку роль відіграли вони серед товариства «вільних каменярів» – масонів? Усе це величезне підґрунтя для пошуків, міркувань, фантазій. За межею легенд, за межею повір’їв тамплієри розчинилися в історії і продовжують збурювати наші почуття, так само як і в епоху Середньовіччя. 900 років – не малий строк, а тема і досі не закрита. І хто зна, коли випливе правда, і якою вона буде?...

* Тампль, побудований у Парижі у 1240 році, був зруйнований у XIX столітті. Зараз на місці фортеці розташована однойменна станція метро, а від замку залишилися тільки важкі двері, що зберігаються у Венсенському замку.


S.U.I.T 46

Mirotel Resort & Spa 5* курортний комплекс, у центрі Трускавця, в якому максимально враховані потреби та інтереси кожного гостя. Комфортний номерний фонд, 2 ресторани, бари, дитячі ігрові кімнати, конференц-зал, банкетний зал, Спа-центр, власний бювет з 5-ма мінеральними водами і багато іншого у Mirotel Resort & Spa!

Родзинкою готелю Mirotel Resort & Spa є лікувально-діагностичний і реабілітаційний центр «Мед Палас», де лікарями – професіоналами своєї справи – розроблені власні, спеціальні лікувальні та оздоровчі програми, такі як: «Життя без алергії», «Школа для вагітних», «Профілактика ускладнень діабету», «Лікування виразкової хвороби», «Програма реабілітаційного відновлення рухової активності після оперативного лікування і травм опорно-рухового апарату», комплексна програма очищення організму «Детокс», Школа раннього розвитку «Плаваємо разом» для малюків від 3 міс., програма схуднення «Корекція ваги» та програма «Інтенсивне жироспалювання». В очікуванні весни, нових вражень та нового образу кожна людина прагне змін. Задля вашого задоволення пропонуємо зануритися у світ оздоровлення та підготовки до змін з новими програмами від Мед-Паласу.

ПРОГРАМА «ІНТЕНСИВНЕ ЖИРОСПАЛЮВАННЯ» Програма спрямована на зменшення маси тіла (7–10%) за рахунок спалювання жирової тканини організму всього за 11 днів. Програма «Інтенсивне жироспалювання» – це безболісна альтернатива хірургічної ліпосакції. Програма актуальна для тих, хто хоче досягнути результату в боротьбі за ідеальну стрункість, і допомагає вирішити питання


S.U.I.T 47

жирових відкладень у «проблемних» зонах, «ремоделює» фігуру. Для досягнення високих і стійких результатів у програмі використовують комплексний підхід: індивідуально для кожного грамотно підібрана лікарем-дієтологом спеціальна дієта із застосуванням амінокислот, мінералів і білків високої якості марки Macresces, додаткові харчові нутрієнти марки Solgar і комплекс фізіотерапевтичних, бальнеологічних процедур, лабораторні та інструментальні обстеження . Ваше здоров’я важливе для нас. Тому після проходження програми, вам будуть призначені лікарем-дієтологом індивідуальні рекомендації для підтримки досягнутих результатів.

ПРОГРАМА «ДЕТОКС» Програма детоксикації організму була розроблена професором Г. А. Анохіною спеціально для медичного центру «Мед-Палас». У процесі проходження програми відбувається глибоке очищення організму, поліпшення обміну речовин, виведення шлаків і зменшення маси тіла. Також програма вчить розуміти свій організм і підтримувати отримані результати на необхідному рівні. Дана програма спрямована на боротьбу з наслідками стресів, нерухомого способу життя, неправильного харчування, надмірного споживання кави і алкоголю, а також багатьох інших шкідливих звичок. Очищення організму від токсинів забезпечить приплив життєвих сил та відмінне самопочуття. Програма буде скоригована лікарем з урахуванням індивідуальних потреб кожного гостя.

А також, спеціально для вас Mirotel Resort & Spa пропонує програму «Корекція ваги». Ця програма для тих, хто хоче забрати зайву вагу, зміцнити здоров’я, навчитися любити своє тіло, довіряти йому і знайти у ньому кращого друга на шляху до стрункості та гарного самопочуття.

ПРОГРАМА «КОРЕКЦІЯ ВАГИ» Сприяє зняттю фізичного і психологічного напруження, допомагає зменшити об’єми фігури і усунути зайву вагу, додати тілу пружність, підвищити тонус м'язів з можливістю моделювання силуету. Завдяки спеціально підібраним процедурам досягається істотна корекція фігури на фоні зниження ваги. У Mirotel Resort & Spa є все, чого потребують Ваша душа і тіло, щоб залишатися здоровими і життєрадісними. Відпочивайте та змінюйтесь з Mirotel Resort & Spa!

Mirotel Resort & Spa Україна, м. Трускавець, майдан Кобзаря, 1 +380 (3247) 6 41 72 /73 www.mirotel.ua


4

|

СТИЛЬ У ПРОЯВI


S.U.I.T 50

ВАН ГОГ. БОЖЕВІЛЬНИЙ ЧИ ГЕНІЙ, Текст: Марічка Алексевич

Названий на честь померлого брата, з яким народився в один день з різницею у рік, фанатично захоплений релігією – і так само фанатично розчарований у її служителях, неймовірно продуктивний художник, і водночас голодранець, який за життя нічого не заробив своєю творчістю. Затуманений абсентом, психічними та травними розладами і цілеспрямований та глибокодумний у часи невеликих пауз, коли недуга відступала. Художник, який був ізгоєм свого часу, картини якого сьогодні оцінюють астрономічними сумами, а ім’я стало цілою субкультурою. Які сили керували життям і творчістю цього рудобородого нідерландця, покинутого навіть найріднішими, у періоди його найглибших криз? Ван Гог – людина-драма, життя якої не дає спокою науковцям у всьому світі ось уже понад сто років.


S.U.I.T 51

ЯКОГО НЕ ЗРОЗУМІЛИ? НАДМІР ДУШЕВНО ХВОРИХ В ОДНОМУ ПОКОЛІННІ Сьогодні, коли лікарі наввипередки ставлять Ван Гогові неймовірні діагнози, намагаючись пояснити його надмірну любов до жовтого кольору, пристрасть до абсенту, бажання їсти фарби, відрізане вухо, раптову агресію, яка чергувалась із самозаглибленням та крайньою нав’язливістю, варто згадати, що сім’я, у якій народився митець була відома значною кількістю духовних осіб, експертами у сфері мистецтва, а також доволі великою концентрацією людей з психічними розладами в одному поколінні. Так, сестра Ван Гога провела багато часу в палатах психіатричних лікарень, а брат Тео, який візьме на себе обов’язок довічно утримувати Ван Гога, часто страждав від депресії, а в кінці життя стане душевно хворим. Подейкують, що молодший брат Ван Гога закінчив життя самогубством. Щодо самого Ван Гога, то сьогодні йому приписують і маніакально-депресивний синдром, і порфирію, і епілепсію, від якої його і лікували свого часу. Суперечки ці, як і творчість самого Ван Гога, межують з божевіллям, бо як інакше можна розцінювати те, що лікарі ставлять діагноз на основі кольорової гамми у картинах художника? Втім, версії цікаві хоча б тому, що дають хоч якесь припущення про джерело неймовірної продуктивності Ван Гога і його постійного метання по житті – від ейфорії, до найглибшої депресії та галюцинацій, які, зрештою, приведуть митця до самознищення.

«ТОРГІВЛЯ КАРТИНАМИ – ЦЕ ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ» Потім це назвуть наслідками маніакально-депресивного синдрому, а поки усе це скидаєтьcя на звичайний юнацький максималізм: все, за що береться Ван Гог, він робить без почуття міри, повністю занурюється у справу і завжди ризикує потонути у ній, коли вчергове розчаровується, бо

дізнається про неї забагато того, що суперечить його уявленням. Спершу так було з арт-дилерством. Маючи лише 15 років, що, втім, на той час було доволі серйозним віком для початку самостійного життя, завдяки своєму дядькові, теж Вінсенту, Ван Гог отримує роботу дилера в Гаазькій філії художньо-торгової фірми Goupil & Cie. Ключова спеціалізація фірми – виставки та торгівля картинами ХVIIIXIX cтоліть. Хлопець швидко навчився оцінювати картини, його кар’єра різко йде вгору, і ось, у свої 20 років він заробляє більше за дядька. У той період Вінсент переживає невзаємне кохання до власниці житла, яке винаймає, і це відчутно впливає на нього – майбутній художник стає більш релігійним, відлюдькуватим, прикрим та незручним у своїх принципах. Він відкрито почав обурюватись перед клієнтами щодо того, що твори мистецтва розцінюють як товар. І часто повторював: «Торгівля картинами – це організована злочинність». Як можна передбачити, після серії таких витівок, при усій повазі до його таланту та цілеспрямованості, Ван Гога звільняють.

ВІДЧАЙДУХ-ПАСТОР ПОЧИНАЄ МАЛЮВАТИ Вінсент різко переключається на релігію. Своїм наполегливим навчанням та цілковитим зануренням у світ духовності за короткий час він доводить, що готовий до виконання обов’язків місіонера і можливо навіть піде шляхом свого батька-пастора. Родичі подбали, щоб його відправили у бельгійське шахтарське селище Вам. Спершу там він походить на типового духовного служителя того часу: навчає дітей читати й писати, викладає їм Закон Божий, допомагає бідним, хворим та знедоленим. Але дуже швидко дійде до того, що його самого неможливо буде відрізнити від безхатька: Ван Гог віддає весь свій теплий одяг, спить на сіні, а харчується залишками їжі. І це, звісно, бентежить церковне керівництво. Чоловік часто сперечався, не мирився із загально прийнятими нормами, скінчилось усе тим, що його, як і на попередній роботі, попросили піти.


S.U.I.T 52

Ван Гог йде з церкви, але він не покидає свою паству. Він продовжує служити їй у своєрідний спосіб – живописом. Художній талант прокидається у Вінсентові незвично пізно – йому скоро мине 30 років, а він тільки починає свої перші незграбні мазки пензлем. Зрештою, виглядає так, що «базою» художник не особливо переймається. Не маючи належної художньої освіти, Ван Гог покладався на свою інтуїцію, він навіть згодом скаже, що для мистецтва талант не потрібен, головне – те, як ти відчуваєш: «Мистецтво – це боротьба ... краще нічого не робити, ніж виражати себе слабо». Ван Гог починає на своїх полотнах зображувати селянські будні. Картини того періоду вирізняються темними, земля-

ними кольорами, люди на них втомлені, пригнічені важкою роботою та злиднями.

ГОТЕЛЬ. КОХАННЯ ДО СЕСТРИ. СПІВЖИТТЯ З ПОВІЄЮ Проживши у таких злиднях рік, він попросив у брата Тео кошти, щоб переїхати у маленький готель в Брюсселі. Далі було життя в батьківському маєтку в Етені, де його знову чекало нещастя в особистому житті – він закохується у свою двоюрідну сестру. Звісно цей союз був неможливим, більше того, думки про нього ще більше відвернули від


S.U.I.T 53

Ван Гога родичів, які і так вважали його голодранцем, що живе за братів кошт. Доходить навіть до того, що рідний батько виганяє Вінсента з дому. Останньою краплею, яка остаточно відверне від нього усіх близьких, буде співжиття Ван Гога із повією. Весь цей час, і до останнього його дня, Ван Гога підтримуватиме лише брат Тео.

«ЇДЦІ КАРТОПЛІ» – ФІЗИКА, ЯКУ НЕ ЗРОЗУМІЛИ МИСТЕЦТВОЗНАВЦІ У 1885 році Ван Гог закінчує малювати «Їдців картоплі», саме цей твір вважають його першим шедевром. Втім, то-

гочасні мистецтвознавці розкритикували картину за надмірно грубі мазки та понурі кольори. Як з’ясується згодом, і мазки, і кольори, і тих, кого він зображував, Ван Гог підбирав спеціально. «Я намагався підкреслити, що люди, які їдять картоплю при світлі лампи, риють землю тими ж руками, якими кладуть їжу в тарілку; …те, як вони чесно заробили свою їжу. Я хотів передати враження від побуту, який відрізняється від нашого. Тому я зовсім не очікую, що всім сподобається або всі будуть захоплюватися». Особливість мазків – це те, що однозначно вирізняє Ван Гога з-поміж художників того часу. Якщо інші намагались ховати їх, творячи свої картини як наслідування природі, то Ван Гог, під впливом відкриттів фізиків, навмисне не ховає техніку

Їдці картоплі, 1885


S.U.I.T 54

виконання робіт, тим самим намагаючись показати, що кожен об’єкт є не чимось цілісним, а згустком енергії, атомів, електронів. До такого ракурсу сприйняття мистецтва тогочасна Європа готова не була. Картини виглядали наче творіння якихось невидимих сил. Саме тому Ван Гога не розуміли, про нього говорили як про дивака, або й взагалі – божевільного.

ЖОВТИЙ КОЛІР – ВІЗИТКА ЧИ ОЗНАКА ХВОРОБИ? Оті понурі кольори, оті злободенні теми життя нижнього класу геть вибивають тонку натуру художника з колії, він починає страждати від депресії і розуміє, якщо не змінить щось у житті, – цей стан поглине його цілком. Тоді Ван Гог усіма можливими методами переконує брата Тео взяти його до себе, у Париж. Мистецтвознавець Тео, попри власні негаразди раз і назавжди підпишеться у довічному утриманні Вінсента, власне Тео через якихось 10 років стане тим, на чиїх колінах і помре Ван Гог, ну а поки що Тео вірить, що у його брата є художній потенціал, тому і забирає його у Париж – святая святих європейського мистецтва ХIX століття. Як не дивно, переїзд і справді позитивно вплинув на Ван Гога. Його роботи стають світлішими, більш наповненими яскравими барвами. Натхненний численними зустрічами з іншими митцями, він прагне творити і відкривати для себе творчість по-новому. Багато експериментує з поєднанням синього та помаранчевого, які так часто зустрічаємо у кольоровій гаммі його дітищ. Коли людина дивиться на поєднання таких кольорів, між ними наче зникає межа, бо людське око не може одночасно зосередитись на цих двох кольорових плямах, звідси і виникає особливий, дещо пливучий ефект від картин, зображення манить, гіпнотизує, здається, що воно занурює глядача у себе. Прикметно, що у його картинах починають з’являтись усеможливі варіації жовтого, який і стане кольором-візиткою Ван Гога на все життя. Велика кількість жовтих плям різних відтінків на картинах Вінсента Ван Гога, на думку вчених, має медичне пояснення. Є версія, що таке бачення світу викликала надмірна кількість ліків від епілепсії, які приймав художник, а можливо – абсент, яким він зловживав, адже відомо, що при надмірному вживанні цього смарагдового напою паризької богеми ХІХ століття, у людини виникає особливе сприйняття кольорів. Дехто стверджує – Ван Гог спеціально напивався, щоб потім у маренні творити.

…ВІН ПРАЦЮЄ З КОЛЬОРОМ ТАК, НІБИ ЗОБРАЖАЄ ФОТОНИ СВІТЛА Недовго проживши у Парижі, Ван Гог, як і всі митці того часу, піддається хвилі захоплення японським мистецтвом. У ньому він бачить світло, чистоту, життя. Намагаючись віднайти свою, маленьку Японію, митець їде на південь Франції, в Арль. Вважається, що саме тут, в Арлі Ван Гог творить нову мову мистецтва імпресіонізму, яка нікому до нього не була доступною. Знавці стверджують – він працює з кольором так, ніби зображає фотони світла. Він фанатично малює, і так само фанатично листується з братом Тео, який і надалі є його опікуном та спонсором. Сьогодні


S.U.I.T 55

Копиці сіна в Провансі, 1888

Соняшники, 1888

Нічне кафе, 1888


S.U.I.T 56

Автопортрет із відрізаним вухом та люлькою, 1889


S.U.I.T 57

науковці називають неймовірні цифри: за 15 місяців Ван Гог написав 200 повноцінних картин, та ще чимало замальовок. Як би багато він не працював – цього йому завжди було мало. Листи, які він писав своєму братові вміщують тисячі сторінок, на яких він детально описує свої творчі пориви та проблеми зі здоров’ям, що дедалі частіше його турбують. Почались марення та слухові і зорові галюцинації. Лікарі припускають, саме тоді загострювалась порфирія – хвороба, яка пов’язана із порушенням транспортування кисню в організмі, а вона, до слова, може викликати і психічні розлади. Втім, Ван Гог не звертає на це уваги, здається, що саме недуга додає йому сил та натхнення для роботи.

ІСТОРІЯ З ВІДРІЗАНИМ ВУХОМ Найбільше, що дошкуляє йому у цей час – самотність. Його життя протікає у стані близькому до коматозного, не життя, а напівмарення, у якому неймовірна ейфорія змінюється глибокою депресією. Він кличе до себе в гості Гогена, того самого художника, сварці з яким і приписують те, що Ван Гог відрізав собі мочку вуха. За одними джерелами, перебуваючи в люті і неадекваті Ван Гог кинувся із бритвою на Гогена, але потім раптом скерував її на себе і відрізав собі частину вуха. Загор-

нувши у тканину, він чомусь відніс її повії і казав берегти. Інші джерела кажуть, що Ван Гога полоснув сам Гоген, знаючи, що Вінсента все одно вважають, м’яко кажучи, не при своєму розумі, і йому ніхто не повірить, якщо він скаже, що це хтось завдав йому шкоди. Яка версія б не була справжньою, дивним залишається той факт, що Гоген залишив Ван Гога стікати кров’ю і прийшов до нього лише наступного дня, коли той вже втратив свідомість. Після цього випадку Ван Гога поміщають у лікарню для душевнохворих. Переживши тиждень галюцинацій та епілептичних нападів, він стає спокійним та вдумливим. Повертається до Арля, де, перебуваючи в безгрошів’ї і ризикуючи в будь-який момент опинитись на вулиці, багато пише. Саме в той період світ побачили його відомі «Автопортрет з люлькою» та «Автопортрет з відрізаним вухом та люлькою». Та жителі Арля збунтувались і зібрали 81 підпис, щоб повернути Ван Гога до шпиталю. Ван Гог сам погоджується лягти у лікарню для душевно хворих, бо розуміє – у нього великі проблеми. Його лікують таблетками та періодичним занурюванням у ванну з водою. Коли стан більш-менш стабілізувався, лікарі навіть дозволили йому малювати. Важко повірити, але свою неймовірну «Зоряну ніч» художник створив у палаті для душевно хворих. За рік перебування в психлікарні, він написав близько 140 картин!

Полуденний відпочинок від роботи (за картиною Жана Франсуа Мілле), 1890


S.U.I.T 58

«ПОРТРЕТ ДОКТОРА ГАШЕ» За злим співпадінням обставин, рівно через рік після відрізання мочки вуха, Ван Гога звалює жахливий напад. Цей напад тривав близько тижня, Ван Гог намагався отруїтися власними фарбами. Те, що він їв фарби говорить, що у нього був збочений апетит, який викликав потребу в хімічних речовинах. Коли художнику полегшало, він знову почав малювати. Тепер його переслідувала нова ідея – поїхати назавжди з Арля. 16 травня 1890 року він сідає у потяг, що прямує до столиці Франції. А ще через кілька днів приймає запрошення у гості від лікаря Поля Гаше, терапевта-гомеопата, який був великим його шанувальником. Лікар намагався своїми методами зцілити Ван Гога. Втім той казав, що лікар є не менше хворим за нього самого. Як би там не було, а Поль Гаше, очевидно, залишив глибокий світлий слід у душі Ван Гога. Вже у наш час, більше 10 років картина Ван Гога «Портрет доктора Гаше» була найдорожчою картиною у світі. Бізнесмен з Японії Ріоей Саїто, власник великої паперової фабрики, придбав її з аукціону у 1990 році за 82 млн доларів. Втім, де зараз картина, після смерті бізнесмена, – невідомо.

ЙОМУ МОГЛО ЗДАВАТИСЬ НАЧЕБТО ВІН СТРІЛЯЄ У ВОРОН, А НЕ У СЕБЕ Здоров’я Ван Гога з кожним днем погіршувалось, а творчість ставала дедалі досконалішою. Напади не відпускали, а якщо відпускали, то не надовго. Ще більшої гнітючості Ван Гогові додавало відчуття власної нереалізованості, відчуття, що він протягом життя робив багато, але так і не зробив чогось найважливішого, відчуття того, що ніби він проживає не своє – чуже життя.

Тішило лише те, що Тео морально і матеріально завжди був поруч. Завжди, поки одного дня брати не посварились через умови, в яких Тео зберігав картини Вінсента у Парижі. Ввечері 27 липня 1890 року Ван Гог вийшов з дому, нібито малювати у полі. Звідкись у нього з’являється револьвер, з якого він поцілює у себе. Деякі лікарі припускають, якщо Ван Гог і справді страждав на порфирію, то він навіть міг не усвідомлювати, що стріляв у себе, хвороба могла провокувати такі галюцинації, що йому здавалось начебто він стріляє у ворон. В останні хвилини життя брат Тео таки був поруч. Кажуть, що життя Ван Гога обірвалось словами: «Мені хотілось би піти з життя ось так». «Так» – це на колінах у брата? Чи «так» – в значенні від пострілу револьвера, який напевно створив у його душі імпресіоніста яскравий вибух враження від моменту? Cьогодні картини Ван Гога осіли в колекціях найзаможніших людей світу та на експозиціях в найвідоміших музеях. Лише за останні 10 років свого життя Вінсент Ван Гог встиг створити близько 800 картин і понад 900 графічних творів. Тому і не дивно, що часом з’являються новини про відкриття невідомих робіт цього художника. Цікаво, що творчість Ван Гога очолює списки витворів мистецтва, які найчастіше викрадають. Про нього написали сотні наукових праць, десятки книжок, відзняли стільки ж документальних фільмів, є навіть серіал, а фанати організовують цілі тусівки двійників! Фабрики, тим часом, масово випускають футболки з його зображенням. Складається враження, що сьогодні, через понад сто років світ нарешті зрозумів цього генія-відлюдника. Таке запізніле розуміння, в принципі, є явищем доволі характерним. А можливо ми живемо у час, коли ненормальним бути нормально, а не так, як у часи Ван Гога?


S.U.I.T 59

Портрет доктора Гаше, 1890


5

|

ІСТОРІЯ БРЕНДУ


S.U.I.T 66

«ADIDAS» & «PUMA» – РОЗДІЛЕНІ ДІТИ Текст: Марічка Алексевич

Бренди – символи великого спорту, бренди – символи активного відпочинку. Бренди, про які точно чув кожен, навіть той, хто до спорту має геть опосередковане відношення. Ці гіганти є одними з тих, хто диктує тенденції на світовому спортивному ринку. Важко повірити, що 90 років тому сьогоднішні запеклі конкуренти були одним великим, багатим та відомим на весь світ брендом – «Dassler», який назавжди розпався через сімейну драму своїх засновників – рідних братів Адольфа та Рудольфа Дасслерів.


S.U.I.T 67

ДИВАК, ЯКИЙ ВІРИВ У ПОТРІБНІСТЬ СПОРТИВНОГО ВЗУТТЯ

ВИНАХІДЛИВИЙ АДІ ТА КОМУНІКАБЕЛЬНИЙ РУДІ – ПОЧАТОК СПІЛЬНОЇ СПРАВИ

На вулиці 1920-ий рік, світ оговтується від наслідків війни, а у містечку Херцогенаурах, у Німеччині, сімейство Дасслерів вирішує створити своє маленьке підприємство з пошиття взуття. У хід йде списане військове обмундирування, зі старих автомобільних покришок вирізаються підошви. Так з’являються домашні тапочки та ортопедичне взуття для спортсменів, покалічених під час війни. Перші чотири роки усе тримається виключно на ентузіазмі Адольфа Дасслера. Хлопець днює і ночує у своїй майстерні, креслить схеми пошиву, творить нові моделі, сам їх і випробовує. Він майже нічого не заробляє, у його майстерні навіть нема постійного освітлення. Але він працює не покладаючи рук, адже глибоко у душі вірить, що колись настане такий день, коли у його взутті виступатимуть найкращі спортсмени світу. Люди сприймають Аді як якогось дивака, або й взагалі божевільного, бо нікому і в голову не приходило, що для занять спортом потрібне спеціальне спортивне взуття. І це у той час, коли дедалі популярнішим стає футбол, коли все більше уваги здобувають Олімпійські Ігри!

Поки творчий і креативний Аді безуспішно намагається вигадати стратегію, щоб його взуття зацікавило бодай когось, його рідний брат – Рудольф, здається, ладен продавати навіть повітря. Пробивний, завзятий, легкий на підйом, він завжди знаходить шляхи, щоб дати собі раду у житті. І ось у 1924 році брати вирішують об’єднати зусилля заради великої сімейної справи. Тоді ж вони домовляються, щоб до майстерні провели постійне світло, більше того, у той час, коли взуттєві фабрики масово закриваються, брати вирушають у банк просити кредит на розвиток своєї фабрики. Як можна було очікувати, банк не дав їм коштів. Брати йдуть іншим шляхом – вони шиють взуття, їздять і персонально пропонують його бігунам та футболістам. Неймовірно, але це спрацьовує! Завдяки праці невтомного винахідника Адольфа Дасслера та комунікативним навичкам його брата Рудольфа, слава про сімейну взуттєву фабрику Дасслерів швидко пішла за межі міста. Вже через рік Адольф винаходить перші у світі бутси зі шипами, які спеціально виробляли Дасслерам ковалі


S.U.I.T 68

Джессі Оуенс на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні


S.U.I.T 69

брати Целяйн. Бутси на рівні із гімнастичними тапочками стають основною продукцією фабрики. А у 1932 році у взутті братів Дасслер німець Артур Йонат на Олімпіаді завойовує бронзову медаль у бігу на 100 метрів. Саме цю бронзу вважають першим серйозним успіхом компанії на світовому рівні. У 1934 році Адольф одружується з Катріною Мерітц. Можливо це співпадіння, а можливо – добре продуманий хід, але Катріна – дочка дизайнера взуття Франца Мерітца. Якщо Адольф є спокійним, навіть сором’язливим, то Кеті так і заряджає усіх духом боротьби, змагання, спорту та активності у всіх сферах. Приблизно у той самий час одружується і Рудольф. Його обраницею стає Фрідль. Деякі джерела кажуть, що дівчина довго вагалася перед тим, як прийняти пропозицію руки та серця від Рудольфа, адже той мав неабияку славу у жінок, більше того, вважається, що саме за його любовні походеньки йому дали прізвисько «Пума», маючи на увазі великих хижих ссавців родини котячих. Саме це прізвисько, до речі, і стане назвою компанії у 1948 році, коли брати назавжди розійдуться.

НЕПОКОРА ПАРТІЇ, ЯКА ВИЛИВАЄТЬСЯ У НЕЙМОВІРНИЙ УСПІХ Тим часом брати вступають у націонал-соціалістичну партію. Поки Аді не помічає особливих впливів політичної сили, Руді чітко розуміє, за якими законами все працює. Перед Олімпійськими іграми 1936 року брати серйозно сваряться, Рудольф наполягає, щоб вкласти угоду із німецьким спортсменом, більше того, їх зобов’язує це зробити приналежність до партії, натомість Адольф переконаний, що на Олімпійських іграх у взутті Дасслерів має виступити американський темношкірий бігун Джессі Оуенс, адже саме він був безперечним фаворитом змагань. А Аді, як відомо, марив тим, щоб у його взутті

виступали спортсмени саме такого рівня. Останнє слово виявилось за Адольфом. І це в результаті вилилось у неймовірної величини успіх для фірми. Американець тоді завоював чотири золоті медалі і встановив п'ять світових рекордів! Продажі фабрики братів Дасслер сягнули таких цифр, які брати дотепер навіть уявити собі не могли! Ця зірковість додає їм сміливості і вони наважуються вдруге попросити кредит у банку. Дасслерам це вдається! Таким чином брати відкривають у місті ще одну фабрику і шиють по 1 000 пар взуття у день.

УСПІХ У БІЗНЕСІ – КРАХ У СІМ’Ї Хто б міг подумати, що з маленької майстерні непопулярного виду взуття за десять років Дасслери виростуть у солідний бренд. Вони ставлять собі за ціль випускати 200 тисяч пар взуття у рік. Та попри успіх у бізнесі, родинні стосунки поволі стають натягнутими. Одну із вражаючих можливих причин висуває кінорежисер Олівер Домменгет у своєму фільмі «Дуель братів. Історія Adidas та Puma», який побачив світ минулого року. В одній із сцен фільму описується той другий, легендарний раз, коли брати врешті переконали банк дати їм кредит. Однак за сценарієм фільму замість себе Адольф посилає на переговори з банком свою дружину Кеті та брата Рудольфа. Якщо до цього моменту у стосунках Кеті та Рудольфа була щонайменше легка неприязнь, ба навіть конкуренція, то після поїздки вони повертаються щасливими, задоволеними та дуже близькими. Адольф та дружина Руді – Фрідль відчувають, що щось не так. Згодом під час сварки Фрідль викричить, мовляв, вона знає правду: Хорст – старший син Аді – насправді не його син, а Рудольфа. Тобто Кеті зрадила своєму чоловікові з його рідним братом. Хоч Адольф і помирився з дружиною – це стало точкою неповернення у стосунках братів. Втім, це лише одна із версій. Фільм «Дуель братів» заснований на реальних історичних подіях,


S.U.I.T 70


S.U.I.T 71

та творці картини не беруть на себе відповідальність за повну достовірність взаємовідносин та діалогів.

знову почали виготовляти із залишків військової амуніції, а майже 50 робітників отримують зарплату дровами, взуттям та пряжею.

ІІ СВІТОВА ВІЙНА – ВЗУТТЯ ІЗ ЗАЛИШКІВ ВІЙСЬКОВОЇ АМУНІЦІЇ

ОСТАТОЧНИЙ РОЗКОЛ

Проте особисте особистим, а бізнес є бізнес. Працювати треба було, і працювати інтенсивно. Однак усі амбіції фабрики «Dassler» розбиває війна. Братів відправляють на фронт, а на одній із їхніх фабрик намагаються організувати виробництво ручних протитанкових гранатометів. Фабричне устаткування до цього не надається, тому Адольфа повертають з війни, щоб він шив тренувальне взуття для німецьких солдатів. У 1945 році містечко Херцогенаурах опиняється в американській зоні окупації. Фабрика Дасслерів поставляє у Сполучені Штати 1 000 хокейних ковзанів за умовами контрибуції. За це взамін отримує списану амуніцію армії США. Рудольф весь цей час перебуває у таборі для військовополонених. Через рік він повертається і напевне ніколи не зможе пробачити молодшому братові, що він навіть не намагався відшукати його. Можливо із поваги до батька, брати все ж продовжують разом вести сімейний бізнес. Після війни фабрику доводиться підіймати майже з нуля, як і в 1920 році, взуття

Через три роки помирає батько братів Дасслер. Разом із батьком відходить у вічність і славний спортивний бренд «Dassler». Брати розділяють фабрики, засновують бренди «Adidas» та «Puma» і більше ніколи не ведуть бізнес разом. На цій стадії висувається ще одна версія, чому брати розділили своє дітище «Dassler» – вони розсварились, бо не змогли дійти згоди у розподілі спадку батька. Точно сказати, що таки стало ключовою причиною рокової сварки не може ніхто. До нашого часу дійшли лише версії, вигідні то одній, то іншій стороні. Можливо Рудольф і справді був батьком Хорста – старшого сина Адольфа, можливо Рудольф не зміг пробачити братові, що той спокійно працював на мирній землі, поки він перебував у полоні, а може дійсно багатство затуманило очі, розум та серця і брати пожертвували одне одним заради цінних паперів, а можливо правда навіть не згадується серед цих версій. Ми точно знаємо лише те, що сварка братів переросла у сварку дружин, дітей, онуків. Цілі покоління Дасслерів і сьогодні живуть вважаючи одне одного запеклими ворогами.


S.U.I.T 72


S.U.I.T 73

ЖИТТЯ ДІТЕЙ-БРЕНДІВ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ Після того, як брати розділили бренди, «Adidas» та «Puma» ще не раз дивували світ своїми винаходами. Так, Адольф створив перші бутси із знімними гумовими шипами. Той же ж «Adidas» першим у світі спортивного взуття створює литу підошву з поліуретану з річною гарантією на неї. У 1976 році на Олімпійських іграх спортсмени, екіпіровані в «Adidas», виграють 75 золотих, 86 срібних і 88 бронзових медалей (цей рекорд не побитий досі). Однак зі смертю спадкоємця Аді – його сина Хорста, бізнес стрімко починає банкрутувати. Дочки просто не дають раду в керуванні таким гігантом, тож вони продають акції компанії. І вже у 1990 році «Adidas» припиняє бути сімейним підприємством Дасслерів. Сьогодні фірма є власністю багатьох акціонерів, які мають переважно по 5% акцій. Втім, і зараз «Adidas» є найбільшим виробником спортивних товарів у Європі, та другим у світі після американської фірми «Nike». Мабуть найяскравішим моментом в історії «Puma» виявився 1952 рік. Літні Олімпійські ігри – бігун Жозі Бартель у взутті «Puma» виграє Олімпійське золото (1 500 м). У цілому, компанія не подає стільки визначних фактів, як «Adidas», про її історію та успіхи розповідається лаконічно, без зайвих описів. Можливо біографи просто не дібра-

лись ще до детального переліку успіхів бренду «Puma». Важливо зазначити, що сьогодні, як і «Adidas», «Puma» більше не належить сімейству Дасслерів, основним акціонером «Puma» є французька група компаній PPR (64,34%), усі решта акції – у вільному обігу.

ПОМИРИЛИСЬ ПІСЛЯ 60-ТИ РОКІВ ВОРОЖНЕЧІ? Попри те, що у 2009 році журналісти у всьому світі писали: «Після 60-ти років ворожнечі «Adidas» та «Puma» помирились, провівши товариський футбольний матч у рідному містечку компаній – Херцогенаурах», – це був лише жест на підтримку громадської організації «Один день миру», яка тоді проводила «День без насильства». Враховуючи це, а також факт, що на той момент Дасслери не володіли ні «Puma», ні «Adidas», виходить, що і мирились не вони. Попри все, «Puma» та «Adidas» залишаються одними із найкрупніших спортивних фірм у світі. І тепер можна лише уявляти, яких колосальних результатів змогли б досягти брати, якби 1948 року перебороли свої образи заради великої сімейної справи і направили б винахідницький талант Аді та менеджерські здібності Руді на благо грандіозного сімейного бренду «Dassler».


Tata Kalita Бренд Tata Kalita – це якість, функціональність та вишуканість.

Два роки тому на Lviv Fashion Week поціновувачі моди дізналися про бренд та його засновницю дизайнера Тетяну Каліту. Сама дизайнер в своїх роботах використовує лише натуральни тканини різних фактур. Досвід роботи в ательє та навчання у Львівській академії мистецтв дали свої плоди. Урбаністичні наряди бренду Tata Kalita функціональні й не позбавлені тої родзинки, яка додає їм шарму та неповторності.

Асоціації із жінкою-воїном знайшли своє відображення у творчості Тетяни.

Дизайнер використовує натуральні тканини, зокрема шовк, шерсть, жакард, бавовну, льон. В кольоровій гамі перевага надається пастельним тонам та чорному з вкрапленнями яскравих плям. Лінії силуету прямі, виражені, з присутньою асиметрією. Для бренду Tata Kalita характерний свій індивідуальний стиль, який здатен зробити будь-яку жінку неповторною А кредо дизайнера Тетяни Каліти: якість, індивідуальність та шарм.

Колекції «Zaslona» (2014, LFW), «Атомний дощ» (2015, LFW), «Вона» (2016, LFW), «My Tinga» (2016/17, MBKFD, LFW) подають нам войовничий і водночас романтичний образ жінки.

«За характером я – жінка-воїн. Але в мені є романтично-жіноче начало, яке я зберігаю для дому, для сім’ї», – зізнається Тетяна. «Така ж жінка від Tata Kalita. Вона активна, ділова, цілеспрямована і водночас ніжна і ранима», – характеризує своїх шанувальниць дизайнер.

БРЕНДОВИИ ОДЯГ ТАТА KALITA можна поміряти та замовити за цими посиланнями: Y Львів, вул. Залізняка 21: Ательє/Шоу рум Tata Kalita Y Дніпро, ТЦ Grand Plaza, і поверх: Senya Lamber boutique Facebook: /Tata-Kalita-1397999003823373 Twitter: /tatakalita Instagram: /tata_kalita VK: /public7i554090 Телефони: +38 050 588 7586

+38 067 277 0704


S.U.I.T 76

РОДИННИЙ ТАЛАНТ ROCHA ІСТОРІЯ БРЕНДІВ Текст: Дарія Янковська

Професійна спадкоємність від батьків до дітей у середовищі fashion-дизайну не є поширеним явищем. Родинні зв’язки серед дизайнерів, звичайно ж, зустрічаються – одразу спадають на думку брати Кейтени з «Dsquared2» або сестри Малліві з «Rodarte». Проте досить рідко трапляються історії, коли батьки та діти присвячують себе роботі дизайнера, і творчість ірландця Джона Роша та його дочки Сімон Роша – одна з них.


S.U.I.T 77

Джон Роша народився у 1953 р. у Гонконгу. Після закінчення Кройдонської школи мистецтв у Лондоні переїхав в Ірландію, у Дублін, де створив бренд одягу «Chinatown». Свою першу колекцію під однойменним брендом «John Rocha» він представив на тижні моди у Лондоні у 1985 р. В Ірландії велике значення надавалося ручній праці, і це спричинило сильний вплив на творчість дизайнера. Характерними ознаками колекцій «John Rocha» є поєднання східних (у першу чергу китайських) та ірландських (кельтських) мотивів, використання ручної праці, в’язання, мережива, аплікацій, натуральних тканин, перевага чорного кольору. «Фірмове» кольорове поєднання «John Rocha» – чорний із кремовим. У 1993 р. Роша стає найкращим дизайнером за версією

премії «British Fashion Awards», а у 2002 р. – Кавалером Ордену Британської імперії за вклад у розвиток індустрії моди. Джон Роша – досить цікава людина, яка реалізує себе у багатьох сферах: він розробляв дизайн колекцій кришталевого посуду для компанії «Waterford Crystal», дизайн інтер’єрів готелю «Morrison» у Дубліні, «Orion Building» – у Бірмінгемі, дизайн скляної каплиці у центрі мистецтв «Château la Coste» на півдні Франції, уніформу для американської авіакомпанії «Virgin Atlantic». Його студія «Three Moon Design» випускає вироби зі скла та освітлювальні прилади. З 2000 р. дизайнер працював над п’ятьма лініями для універмагів «Debenhams» під марками «RJR.John Rocha» та «John Rocha Jewellery».


S.U.I.T 78


S.U.I.T 79

Головний офіс компанії «John Rocha» розташувався у Дубліні. Бренд випускає чоловічу і жіночу лінії одягу, ювелірні прикраси, аксесуари для дому, у яких поєднуються східні та кельтські мотиви. Сам Джон Роша у 2014 р. вирішив піти з індустрії, хоча його бренд продовжує працювати. «Я перфекціоніст. Якщо я залишуся, я буду повинен не лише зберігати задані високі стандарти роботи, а й постійно підвищувати їх. Останні кілька сезонів я постійно озирався назад і зрозумів, що вже

створив свої найкращі колекції. Я не хочу бігти наввипередки з талановитими і молодими дизайнерами до тих пір, поки сам не впаду» – говорить Джон. Він впевнений у таланті своєї дочки Сімон, і у тому, що вона продовжить його справу. Сімон Роша народилася в Ірландії у 1986 р., навчалася у Національному коледжі мистецтва і дизайну у Дубліні і в Central Saint Martins у Лондоні. Дебютну колекцію представила на «London Fashion Week» у 2010 р. Величезну


S.U.I.T 80


S.U.I.T 81

роль для Сімон відіграють традиції і сімейні цінності. Батько ще у дитинсті навчив її в’язати гачком, а згодом сформував у доньки смак до моди. Її мама Одет працювала разом з батьком, і мода з дитинства стала частиною життя дівчини. Сімон виросла у студії батька і з 11 років допомагала у підготовці показів. Романтичність, жіночність, вікторіанські мотиви, ірландські традиції, мереживо, вишивка, ручна в’язка – у цьому колекції Сімон схожі на батькові, але окрім традицій, вона поважає мінімалізм. Сімон стежить за новинками, намагаючись використовувати інноваційні матеріали та технології, вона – майстер досконалого крою. У колекціях «Simone Rocha» латекс може поєднуватися з крепдешином, а полівінілхлоридне

волокно і пластик – з мереживом. У 2013 р. Сімон отримала нагороду на «British Fashion Awards» у номінації «Новий талант у сфері дизайну жіночого одягу», створила капсульні колекції для «TopShop» і «J Brand», її речі завоювали прихильність таких зірок, як Ріанна і Ріта Ора. Сьогодні «Simone Rocha» – успішний бренд, популярний серед байерів і продається у більш ніж 90 магазинах у всьому світі, і це справжній сімейний бізнес – батько допомагає, мама очолює салон-магазин, брат Макс пише звуковий супровід для показів. Причина успішності Сімон Роша, окрім таланту і наполегливості, – підтримка сім’ї, адже саме сфера діяльності батьків стала для неї омріяною професією.


6

|

ПОРТАЛ


S.U.I.T 88

СИЛА РОДУ. НЕПОРУШНИЙ КОДЕКС Автор: Римма Грищук, практикуючий психолог, системний консультант


S.U.I.T 89

Сила Роду. Кожен з нас хоча б раз у житті зіштовхувався з цим поняттям, можливо, навіть замислювався, читав, намагався з'ясувати, що це. Ми приходимо у цей світ і відразу отримуємо приналежність до певного роду. І якщо вже ми народилися, то у роді точно є місце для нас. Це така даність.

Чи вивчали ви своє коріння? Скільки поколінь предків ви знаєте? Чим вони жили? Чим займалися? Як вижили у важкі часи? Які цінності й традиції передали вам? Зазвичай ми живемо не замислюючись про те, що наш рід суттєво впливає на наше життя, наш вибір, на способи і моделі взаємодії зі світом. Чи визнаєте ви силу свого роду? Адже наші предки пережили непрості часи: революції, терор, репресії, голодомор... При цьому вони якось ще спромоглися любити, народжувати і ростити дітей, у них вистачало на усе це сил і коштів, і так тривало з покоління у покоління, доки на світ не з’явилися ми з вами. Прислухайтеся до себе: як ви сприймаєте свій рід? Чи вважаєте ви своїх батьків, бабусь і дідусів гідними людьми? Чи згодні ви з тим, як вони живуть, чи як жили? У своїй роботі я часто чую претензії до батьків. Схоже, всі ми перебуваємо в деяких наївностях. Напевно, кожен з нас чув, або навіть сам виголошував у пориві гніву: «Я на світ не просився!». Сама ця фраза знецінює, мабуть, найцінніше й найунікальніше з того, що у нас є – ЖИТТЯ.


S.U.I.T 90

Отже, перша наївність – це знецінення важливості факту нашого народження. Далі ми проводимо дитинство у колі близьких нам людей, спостерігаємо, помічаємо, вибудовуємо своє сприйняття життя і оточуючого нас світу, вчимося з ним взаємодіяти. І наша унікальність, наші невдачі і досягнення багато у чому залежать від того, де і як ми росли, хто був поруч. І друга наївність полягає у тому, що ми ніби як вважаємо, що виросли самі, а батьки при цьому нам всіляко заважали. Ну, чого ж гріха таїти, – всі ми це проходили. Або чули від своїх дітей, до прикладу, такі претензії: «Мене 7 років скрипкою мучили», – якщо батьки віддали у музичну школу. Своїх мучити не будемо, вирішуємо ми, і згодом отримуємо претензію від дітей: «Ви не віддали мене в музичну школу, загубили творчий талант». От вам і «проблема батьків і дітей» у дії. І подібних прикладів, напевно, у вас знайдеться безліч. Можливо, навіть зараз згадали і посміхаєтесь. Крім того, у нас зазвичай маса претензій до того, що батьки нас не так любили, неправильно виховували, не давали, не купували того, що нам було так потрібно. При цьому ми ще претендуємо на те, щоб розповісти їм, що живуть вони не так, заробляють не стільки, щасливі неправильно. І чомусь абсолютно не помічаємо і не усвідомлюємо просту істину – що батьки жили якось до нашого народження, і справлялися з життям, і навіть примудрилися зустріти одне одного, народити і виростити нас. До речі, зауважу, що у житті кожного з нас інвестиційно найдорожчий проект – народити і поставити на ноги

дитину. І це довічний проект, адже батьки намагаються підтримувати і допомагати нам до кінця життя. І поки вони живі, ми завжди, у будь-яку важку хвилину можемо прийти, відлежатися, «зализати рани» під їх захистом. Так, саме захищати нас – це одна з функцій батьків. Адже людське дитинча з усіх живих істот найдовше залишається беззахисним, і без опіки дорослих (батьків) просто не виживає. Так-от, батьки дбають про нашу безпеку, причому, як уміють, адже кожну дитину доводиться виховувати вперше, і ніякі розумні книжки не можуть у цьому допомогти, та й «інструкція користувача» до дитині не додається... І тут чергова, третя наша наївність – ми вимагаємо від батьків особливої любові, особливих відносин, а не отримавши, ображаємося, часом на все життя. Але ж батьки, як правило, просто звичайні люди, у яких обмежені можливості віддавати, причому, більшість батьків віддають все, що можуть і все, що мають. А ми не помічаємо, не цінуємо, незадоволені. І тим самим ми ніби відкидаємо те, що можуть дати наші батьки, наш рід. Відрізаємо потік енергії – не проб’ється він крізь наші образи і претензії. Тут немає ніякої езотерики й містики. Це звичайна психічна енергія, яка в образах блокується всередині нашої психіки, витрачається на обслуговування образ і претензій. Насправді, є закони життя систем, які важливо знати і дотримуватися їх, оскільки, як відомо, незнання законів не звільняє від відповідальності.


S.U.I.T 91

БАЗОВИХ ЗАКОНІВ ВСЬОГО ТРИ

Третій закон – закон обміну (баланс «давати – брати»). У родині цей закон діє особливим чином. Батьки дають нам те, що у них є реально, і стільки, скільки у них для нас є. І щось у них для нас точно є. Наприклад, турбота, ласка, гроші, підтримка. І ми можемо натомість давати те ж саме. Але найголовніше і найцінніше, що дають нам батьки – це життя. Цього ми ніколи не зможемо їм повернути. Ми можемо приймати все, що вони нам дають з вдячністю, повагою і любов’ю, примножувати і передавати далі, своїм дітям, їхнім онукам. Так росте і посилюється наш рід, енергія і сила роду.

мірності виявив у 80-ті роки німецький психолог Берт Хеллінгер, який розробив ефективні методи роботи для їх вирішення – сімейні системні розстановки, методи, які дають можливість виявити порушення і таким чином звільнити і відновити правильний потік енергії роду. Як каже сам Б. Хеллінгер: «Найважливішим елементом мого підходу є усвідомлення того, що за будь-якою поведінкою, навіть за тою, яка здається нам дуже дивною, стоїть любов. Прихованою діючою силою всіх симптомів також є любов. Отже, дуже важливо відшукати ту точку, де зосереджена вся енергія любові людини, оскільки тут знаходиться і корінь її сімейних проблем, і ключ до розв’язання труднощів». А щоб ви завжди відчували себе впевненішими і сильнішими у будь-якій життєвій ситуації, у будь-якій діяльності, у будь-яких відносинах, хочу подарувати вам один спосіб. Якщо ви уважно читали цю статтю, то, гадаю, вам вдалося позбутися наївностей щодо сили роду. А отже, ви вже знаєте, що батьки і всі попередні покоління вашого роду завжди готові захистити вас і підтримати у скрутну хвилину. Тож уявіть собі ситуацію, коли у вас відбувається важлива зустріч або коли потрібно досягти важливої для вас мети. Не поспішайте, прислухайтеся до себе. Як ви почуваєтесь? Чи є тривога, сумніви, невпевненість? А тепер уявіть, що ви йдете на важливу зустріч або до своєї мети не самі – за вашими плечима стоять сім поколінь вашого роду, які готові підтримати вас, передати свою силу і досвід. Як тепер ви почуваєтесь? Що сталось з тривогою? Сумнівами? Щонайменше відступили, якщо не розчинилися взагалі.

Порушення законів призводить до конфліктів, хвороб, до криз у відносинах, до блокування енергії. Ці законо-

Ось таке диво відбувається, якщо прийняти і визнати СИЛУ РОДУ! Успіхів вам і досягнень!

Перший закон – закон приналежності (нікого не можна виключати). Ми народжуємося і автоматично отримуємо приналежність до своєї сім’ї. Це так звана безумовна приналежність. Нас не можна забути, скасувати, викреслити ні за життя, ні після смерті. Ми – члени нашої родини за фактом народження. Це важливо визнавати й приймати. Другий закон – закон порядку (закон ієрархії). Хто раніше народився, той і старший. Бабусі й дідусі завжди старші за наших батьків, батьки старші за нас, а ми завжди будемо старші за наших дітей. Здавалося б, абсолютно незаперечний факт, але як часто ми намагаємося «вчити життя» наших батьків! Тим самим ми претендуємо на роль старшого у родині. А що трапляється, коли молодший починає бешкетувати? Тоді старший за правом завжди знайде спосіб поставити молодшого на місце.


«Думаю, що у найближчу декаду на місце ДТП вилітатимуть дрони. І першою в Україні це буде робити “АХА Страхування”» Директор Західної Головної дирекції СК «АХА Страхування» Роксолана Пахомова про інновації у страхуванні, можливість економити на страховці, якщо безпечно керуєш автомобілем, та пряме врегулювання збитків.


S.U.I.T 93

Роксолано, вже восьмий рік поспіль АХА – бренд №1 у світі серед страхових компаній. У компанії понад 103 мільйони клієнтів. Чим АХА особлива? Чому споживачі обирають саме вас? В усіх країнах присутності Групи АХА, у тому числі і в Україні, її співробітники керуються єдиними місією та цінностями. Ми допомагаємо зробити життя людей безпечнішим. У центрі всіх новацій, які реалізує компанія, стоїть наш клієнт. Починаючи від процесу пошуку інформації про компанію та її продукти і до врегулювання збитків, ми робимо взаємодію клієнта з компанією зручною та швидкою. Наприклад, «АХА Страхування» першою в Україні запровадила дистанційне врегулювання, що значно економить час наших клієнтів. Адже їм не потрібно їхати в офіс, щоб подати заяву про настання страхового випадку, достатньо зателефонувати у контакт-центр АХА, повідомити про подію і одразу їхати на СТО. Окрім цього, власники договорів автострахування можуть відслідковувати статус врегулювання події у режимі онлайн завдяки клієнтському порталу «Моя АХА» – погодьтесь, для сучасного світу така можливість є надважливою, адже завжди під рукою маємо гаджет, на якому можемо стежити за процесом. Страхова компанія перераховує гроші відразу ж на СТО, а клієнт отримує уже відремонтований автомобіль з СТО-партнера страховика. Згідно з незалежним опитуванням клієнтів, що проводиться одночасно у всіх країнах Групи АХА, в Україні якістю сервісу задоволені 94% клієнтів «АХА Страхування», що пройшли процес врегулювання. Це один із найвищих показників у Групі. Якість, інноваційність, відповідальність – критерії, якими ми керуємось у роботі. Тому клієнти, обравши нас один раз, залишаються з нами й надалі. Які останні інноваційні ідеї на українському ринку запровадила АХА? Минулого року ми першими в Україні запустили продукт з використанням телематики «КАСКО Смарт». У ньому закладений принцип «Pay How You Drive». Суть принципу у тому, що водій, який їздить безпечно, платить за страхування менше. Як ми визначаємо те, як їздить водій? Коли підписуємо договір зі клієнтом, у діагностичний порт його автомобіля підключаємо спеціальний телематичний пристрій, який відслідковує швидкість, пробіг, стиль водіння та інші параметри. Аналізуючи отримані дані, додаток на смартфоні дає водію корисні поради, як покращити свій стиль керування автомобілем, зробити його безпечнішим, як для нього, так і для інших учасників дорожнього руху. За результатами клієнт збирає бали. Чим вищі показники, тим більшу знижку на страхування ми можемо надати. У перший рік знижка може сягати 30%, а протягом двох наступних – досягнути і 50%, що, погодьтесь, чимало від загальної суми. Тобто водій сам себе контролює, старається не порушувати правил та їздити безпечно, а за це – отримує знижки на страхування і мінімізує можливість потрапляння в ДТП.

Роксолано, з 1 грудня 2016 року в Україні запрацював пілотний проект з прямого врегулювання збитків. Наскільки мені відомо, АХА була ініціатором введення цього механізму. Які переваги мають клієнти від такої інновації? «АХА Страхування« справді була одним з ініціаторів введення механізму прямого врегулювання збитків в Україні. Робоча група при МТСБУ, яку очолює віце-президент «АХА Страхування» Максим Межебицький, готувалась до запуску цього механізму більше п’яти років. Зараз в угоді бере участь вже 18 страхових компаній, що охоплюють близько 50% ринку. Яка вигода клієнту від цього? За умови, якщо обидва учасники ДТП мають автоцивілку компаній, що приєдналися до угоди, потерпілий може звертатися за відшкодуванням напряму до свого страховика, а не у страхову винного у ДТП, як це було раніше. До 1 грудня 2016 року людина, що постраждала у ДТП, не знала, яким буде рішення страхової компанії винного у ДТП – отримає вона виплату збитків чи ні. Тобто клієнт не знав, якої якості послугу отримає в кінцевому результаті. З введенням механізму прямого врегулювання збитків споживачі можуть бути спокійними: вони отримують виплату від компанії, де купували поліс ОСЦПВ, а вже потім страховики розбираються між собою без участі клієнта. Це значно спрощує процес для споживачів, ми економимо час наших клієнтів. А якщо Ваш клієнт буде винуватцем ДТП? У такому випадку АХА виплатить іншому учаснику аварії суму в ліміті до 200 тисяч гривень за нанесені клієнтом збитки. Чи будуть такі умови додатковою мотивацією для клієнта при виборі фірми-страховика? Однозначно, так. І не лише додатковою мотивацією, а й, частково, зміною мислення споживачів. Тобто при виборі страхової компанії фактор якості сервісу та додаткових переваг стане вагомішим за ціновий. Людина, яка купуватиме поліс ОСЦПВ в «АХА Страхування» або в одній з вісімнадцяти компаній, що долучилися до угоди прямого врегулювання збитків, розумітиме, що платить і за свій час та спокій у майбутньому. Роксолано, «АХА Страхування» й справді випереджає своїх конкурентів на ринку страхових послуг. Що далі? Які плани на майбутнє? Наше завдання – підтримувати той рівень, якого ми досягли, безперервно його покращуючи. Зараз працюємо над тим, щоб «АХА Страхування» була страховою компанією №1 у Львівській області. Щодня ми вдосконалюємось, зростаємо. Думаю, у найближчу декаду на місце ДТП вилітатимуть дрони. І першою в Україні це, звісно, буде робити «АХА Страхування».


7

|

КУЛIНАРНИЙ ТРЕНД


S.U.I.T 98

ОДА СИРУ, або СИРНИМ ГУРМАНАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ Текст: Олена Андрусів

Сир… Майже легендарний продукт, майже поетичний… Так і бачиш цей ніжний бурштиновий шматочок, який запиваєш рубіновим вином, підставивши обличчя теплому морському вітерцю… Цілий шлейф емоцій та безліч чуттєвих відтінків – тут і смак, і настрій, і спогади! Час не владний над сиром. Так, саме не владний. Кулінарні історики називають якісь неймовірні цифри – 3 тисячі років тому, 5 тисяч років тому… сир був. І хочеться додати – є і буде. Зроблений за старовинними рецептами, які передаються з покоління в покоління, або зварений за новими технологіями, сир залишається унікальним, дивним, багато у чому незамінним продуктом. Ось така вона – Ода Сиру!


S.U.I.T 99


S.U.I.T 100

ІСТОРІЯ. ПЕРЕКАЗИ, МІФИ, ДОСЛІДЖЕННЯ «…Неблизький шлях під палючим сонцем аравійської пустелі добігає кінця. Ще одна зупинка для нетривалого відпочинку і перекуски – і після кількох годин я вже буду на місці торговиці, де мене, сподіваюся, очікує вже не перша за роки промислу торговцем вдала оборудка. А зараз найбільше хочеться з’їсти прихоплений з дому кусень хліба та запити його овечим молоком. Відкриваю мішок із баранячого шлунку – звиклий спосіб транспортування рідин, і …дивно, молоко виглядає зовсім не як молоко. Воно розділилося на водянисту рідину і згусток білого кольору. Що ж, робити нІчого, скуштую цей незвичний продукт, який має, до речі, несподівано привабливий запах…». Так, за переказами, кілька тисяч років тому завдяки аравійському торговцю Канану людям випадково відкрився смак першого сиру. Більшість дослідників стверджують, що батьківщиною сиру є Близький Схід. Кочові племена, маючи на меті підчас постійних пошуків нових пасовиськ зберегти їжу якнайдовше, після скисання молока висушували отриману густу масу на сонці. З часом було помічено, що продукт з молока, яке скисло у мішках з овечих чи козячих шлунків, набуває особливих смакових властивостей, завдяки, як виявилося значно пізніше, особливим тваринним ферментам. Він довше дозрівав, проте і довше зберігався. Ласі до міфів греки мають іншу версію знайомства людства із сиром, і звісно ж, божественну. За легендою, боги-

ня мисливства та покровителька тварин Артеміда навчила людей сироварінню. Адже жодний порядний бенкет богів не обходився без вина та прекрасного доповнення до нього – сиру. То чому б жителям Олімпу після чергового поклоніння та щедрого жертвоприношення в їхню честь не навчити цих чудесних людей на Землі божественної насолоди у вигляді приготування та споживання сиру? А якщо ця легенда не дуже до душі, то ось вам ще один варіант, у якому поява сиру пов’язується з Арістеєм, сином Аполлона та німфи Кірени. Він був мисливцем, пастухом, лікарем, і спустившись з Олімпу у світ людей, навчив їх багатьох божественних секретів, включаючи і мистецтво сироваріння. Загалом в античному світі сир був у великій повазі. Всім відомий Арістотель у своїх працях описував техніку згортання молока для здобуття сиру, а легендарний Гомер поетично згадував способи виготовлення сиру в своїх творах. Римляни придумали більше десяти видів сиру, значно урізноманітнивши рецепти його приготування та зберігання. Вони використовували молоко різних тварин та експерементували із ферментами не тільки тваринного, але й рослинного походження. Заможні римські городяни навіть мали окрему кухню – суто для виготовлення сиру. Подальший розвиток «сирної» історіі відбувався так: у ХI столітті «народилися» швейцарський сир та рокфор, ХII століття принесло грюйцер та чеширські сири, ХIII століття збагатило нашу сирну тарелю пармезаном, горгонзолою, таледжо, пекоріно та ементалем. Вже з ХV ст. сироваріння


S.U.I.T 101


S.U.I.T 103

почало свій бурхливий розвиток у Європі, переважно у – хто б міг подумати – монастирях. Можливо, монахам сумно було очікувати дозрівання вина, і вони знайшли собі заняття на цей період, а водночас прекрасну компанію для споживання того ж таки вина. Важко стверджувати напевне, та саме завдяки середньовічним монахам більшість відомих на сьогодні видів сирів побачили світ та знайшли своїх поціновувачів.

ТРАДИЦІЇ СМАКУ Про сирну тарілку чи дошку, мабуть чули усі. Здавалося б, нічого складного – порізав кілька видів сиру і подав на тарелі. Але ж ні, купа премудростей, сформованих культурою споживання продукту, в першу чергу говорить, що подається ця страва на спеціальній дощинці, зробленій із дерева твердих порід. Хоча сучасність внесла свої доповнення і ця «дощинка» може бути виготовлена з фарфору, фаянсу, кераміки або скла. Далі підходимо до важливості вибору видів сиру, способу їх нарізання та розташування на тарелі. Як правило, тареля формується із п’яти та більше видів сиру, починаючи від найніжніших та закінчуючи найпікантнішими. Правильніше нарізати сир не тонкими пластинами, а невеликими кубиками чи шматочками. Сири із пліснявою ріжуться так, щоб шматочок був невеликий і мав скоринку не тільки зверху і знизу, але й збоку. Дуже тверді сири,

типу пармезану, прийнято не різати, а ламати на шматочки спеціальними ножами. Свіжі сири намазують на хлібці чи кріспі (якщо вони розсипчасті), або нарізають кругами (як моцарела). Розкладати сир варто за наростаючою інтенсивністю смаку за ходом годинникової стрілки. До речі, споживати теж у цьому порядку, аби відчути усі відтінки смаку. Оптимально почати з найм’якшого виду сиру, розташувавши його на місці шостої години на уявному циферблаті, і далі заповнювати тарілку за ходом годинникової стрілки. Причому важливо залишати між сирами певний проміжок, аби, не приведи Боже, не змішати смак та аромат різних його видів. Прикрасити страву можна фруктами та горіхами. До прикладу, м’які сири «дружать» з виноградом, грушею, яблуком. До жирних сирів пасуватимуть мигдаль та волоський горіх. А шматочок авокадо чи інжир ефектно відтінить та пом’якшить смак будь-якого блакитного сиру. Ну і звісно ж, сир прекрасно поєднується з вином, коньяком, пивом, чаєм, молоком. Варто додати, що сирна тареля – досить універсальна штука. Вона може бути як окремою основною стравою, так і десертом чи закускою. Перед подачею сирів дайте їм подихати 2–3 години в умовах кімнатної температури, аби їхній аромат проявився у повній мірі для найбільшої насолоди. А ще існує думка, що засвоюваність сирів організмом залежить від часу доби. Зрання, у 9–10 годині, сир для нас, образно кажучи, – «золото», він засвоюється найкраще. Надалі його цінність для організму падає.


S.U.I.T 104

Між 10 і 12 годинами сир для нас – «срібло», а з 10 по 16 години – вже «бронза».

СИРНА ГЕОГРАФІЯ Сир – продукт з багатовіковою історією, і має за своїми «плечима» безліч цікавих фактів, історій, легенд та навіть прикмет. Якщо ви народилися на Кавказі і плануєте весілля, введіть у меню весільного бенкету особливий місцевий сир із сильним запахом. Тут він вважається афродизіаком, і точно не буде зайвим у першу шлюбну ніч. Якщо ви щасливий житель Швейцарії і при цьому чоловік, то на власне весілля куштуватимете сир, спеціально приготований у день, коли ваша мама подарувала вам життя. Самі розумієте, що не варто дуже затягувати з цією справою – не кожному сиру йде на користь настільки тривале зберігання. У разі, якщо ви жінка, а місце вашого народження і проживання – Німеччина, і так сталося, що майбутні свекор і свекруха прийшли до вас на оглядини, то вам доведеться дуже добре подумати над тим, як вчинити з принесеним ними сиром. Адже якщо ви відірвали від сиру скоринку, значить неакуратна, якщо обрізали – марнотратна. Найкраще обережно зішкрябати скоринку ножиком – майбутня родина зробить висновок, що ви і акуратна, і бережлива.

Але найвеселіше вам буде, якщо ви житель англійського графства Глочестершир. У кінці травня тут щороку влаштовують сирні гонки. З 200-метрового пагорбу запускають 4-кілограмові сирні головки місцевого сорту Глочестер, а далі натовп охочих взяти участь у змаганнях їх наздоганяє. Якщо вам пощастить наздогнати одну із головок сиру першим і при цьому не зламати собі руки-ногишию, то вас назвуть почесним переможцем змагань, ще й головка чудового сиру ваша!

СЕКРЕТИ СИРНОГО ДВОРУ Смаки та аромати сиру найрізноманітніші. Адже на довгому шляху від сировини до готового шедевру – купа нюансів. Чи не були особливо задиркуватими корови під час випасу? Коли випав дощ і як сильно зволожив він траву, яку вони їдять? У якому настрої була селянка, коли доїла корову, і чи була вона доброю, називаючи худобу на ім’я під час цього процесу? Чи очі, вуха і почуття сировара були настроєні на потрібну хвилю сприйняття сиру, описати яку словами неможливо? І ось результат перед вами: чуттєві пряно-зрілі, юні натурально-свіжі, екзотичні ніжно-танучі і медово-солодкі, диявольсько-колоритні та спокусливі, а деколи навіть несподівано-шокуючі сири. Так виглядає симфонія смаку гурмана. Скажіть “cheese” та насолоджуйтеся!


S.U.I.T 105


НАШI ПАРТНЕРИ АВТО ТОВ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8 032 251 20 23 mercedes-benz.lviv.ua Порше центр Львів м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8 032 256 03 56 lviv.porsche.ua ТОВ «НІКО-Захід» м. Львів, вул. Липинського, 50Б 032 298 95 55 fiat-niko.lviv.ua; mitsubishi.lviv.ua Audi Центр Львів м. Львів, вул. Липинського, 54Д 032 297 12 97 audi.lviv.ua ТОВ «Захід Моторс» м. Львів, вул. Липинського, 50Б 032 297 62 97 mazda-lviv.com.ua АВТОЦЕНТР «РIК АВТО» м. Львів, вул. Щирецка, 36 (ТВК Південний) 032 295 88 88 rikauto.com.ua Тойота Центр Львів «Діамант» м. Львів, вул. Кульпарківська, 226 032 224 42 22 toyota.lviv.ua ТОВ «Велет Авто» м. Львів, вул. Липинського, 50В 032 294 31 31 ford.lviv.ua Автомобільний центр Hyundai м. Львів, вул. Липинського, 36 032 242 49 42 hyundai-lviv.com Компанія Ярда м. Львів, вул. Володимира Великого, 1 032 255 06 06 citroen.lviv.ua SUBARU м. Львів, вул. Липинського, 36 032 2 444 900 era.lviv.ua BRP центр Львівська обл., Пустомитівський р-н, смт. Солонка, вул. Лугова, 1А 098 037 33 74; 050 965 55 57 brp.lviv.ua Peugeot Центр «Ілта Львів» м. Львів, вул. Збиральна, 2А; м. Львів, вул. Чайковського, 2А 032 229 51 61; 032 229 51 91 peugeot-lviv.com Scoda Автотрейдінг м. Львів, вул. Промислова, 52Б 032 294 92 94 autotrading.lviv.ua TESLA CLUB UKRAINE CARPOINT TO-U м. Львів, вул. Липинського, 36 tesla-club.com.ua

«Citadel Inn» Hotel & Resort м. Львів, вул. Грабовського, 11 032 295 77 77 citadel-inn.com.ua RUDOLFO HOTEL м. Львів, вул. Вірменська, 4 032 236 80 00 rudolfo.com.ua DELUXE HOTEL «КУПАВА» м. Львів, вул. Комарова, 17 032 245 05 66 kupavahotel.com VINTAGE BOUTIGUE HOTEL м. Львів, вул. Староєврейська, 25/27 032 235 68 34 vintagehotel.com.ua Готель RAMADA LVIV м. Львів, вул. Городоцька, 300 032 243 00 10; 067 320 44 77 ramadalviv.com.ua LEOPOLIS HOTEL м. Львів, вул. Театральна, 16 032 295 95 00 leopolishotel.com IBIS STYLES LVIV CENTER м. Львів, вул. Шухевича, 3 032 254 67 67 Ibis.com KAVALIER BOUTIQUE HOTEL м. Львів, вул. Старознесенська, 70 032 242 39 99 kavalier.com.ua SWISS HOTEL м. Львів, вул. Князя Романа, 20 032 240 37 77 swiss-hotel.lviv.ua ASTORIA HOTEL LVIV м. Львів, вул. Городоцька, 15 032 242 27 01 astoriahotel.ua NOBILIS HOTEL м. Львів, вул. О. Фредра, 5 032 295 25 95 nobilis-hotel.com.ua NOTA BENE м. Львів, вул. Поліщука, 78А 032 234 90 90 notabenehotel.com PANORAMA LVIV HOTEL м. Львів, пр. Свободи 45 032 225 90 00 panorama-hotel.com.ua TAURUS HOTEL м. Львів, пл. Князя Святослава, 5 032 255 44 51 hotel-taurus.com ART-HOTEL «MODERN» м. Львів, пр. Шевченка, 28 068 709 99 33 modern-arthotel.com REIKARTZ MEDIEVALE hotel м. Львів, вул. Друкарська, 9 032 242 51 33 reikartz.com

КРАСА ТА ЗДОРОВ’Я Автомийка SPA Auto м. Львів, вул. Дністровська, 16Б 068 741 84 95

Caramel м. Львів, вул. Героїв Упа, 72 067180 88 81 Студія краси «Mon-Real» м. Львів, пр. Чорновола, 67Б 032 243 79-49 monreal.lviv.ua Клініка естетичної стоматології «Перфект-Дент» м. Львів, вул. Ак. Тершаковців, 16 032 275 07 49 Центр естетичної косметології «Персона Люкс» м. Львів, вул. А. Богомольця, 3 032 275 11 16; 067 38 08 025 personalux.com Центр лазерної епіляції та косметології MEDIOSTAR м. Львів, вул. Городоцька, 62 032 253 05 05 mediostar.ua ЛеоДерм дерматологічний центр м. Львів, пр. Червоної Калини, 29А 032 243 01 23 leoderm.ua

КАФЕ ТА РЕСТОРАНИ Кав’ярня GLORY CAFE м. Львів, пл. Міцкевича, 1 032 297 02 97 Домашній ресторан ГАЛУШКО м. Львів, вул. Дудаєва, 16 099 173 77 99 galushko-consulting.com ФЕЛІЧІТА ЛЬВІВ м. Львів, пл. Міцкевича, 1, готель «Жорж» 067 361 28 28 grandpersona.com.ua Love&Lviv family restaurant м. Львів, вул. Стрийська, 66 032 241 96 05 Tante Sopfie м. Львів, вул. Друкарська, 6А 098 095 81 29 tantesophie.lviv.ua ШЕКСПІР м. Львів, вул. Любінська, 144 032 295 52 95 shekspir.lviv.ua Ресторан побачень DEL PESTO м. Львів, вул. Костюшка, 6 032 255 00 80 delpesto.com.ua КАФЕ №1 м. Львів, пл. Катедральна, 5 032 242 33 69 kumpelgroup.com ШТРУДЕЛЬ ХАУС м. Львів, вул. Шевська, 6 032 294 82 06 kumpelgroup.com Ресторан ГОЛОДНИЙ МИКОЛА м. Львів, вул. Стрийська, 352 (виїзд з міста) 098 229 22 22 kumpelgroup.com АМАДЕУС м. Львів, пл. Катедральна, 7 032 235 63 16

ГОТЕЛІ

Євроспорт спорткомплекс м. Львів, пл. Петрушевича, 1 032 276 33 27 eurosport.lviv.ua

ЧОРНИЙ КІТ ресторан-паб м. Львів, вул. Героїв Майдану, 4 032 244 42 40

ATLAS DELUXE HOTEL м. Львів, пр. Шевченка, 27 032 261 47 64 atlasdeluxe.com

Стоматологічна клініка VILLA LOUISA м. Львів, вул. Пекарська, 55 098 605 44 49 villalouisa.com.ua

ВЕРОНІКА ресторан-кондитерська Львів, пр. Шевченка, 21 098 330 45 99 veronica.ua


S.U.I.T 107

ВЕЧІРНІЙ ЛЬВІВ ресторан м. Львів, пр. Свободи, 26 067 321 00 77 vechirniy-lviv.com.ua

Кав’ярня «Мапа» м. Львів, пл. Катедральна, 5 (вхід з вул. Галицька, 4) +38 (032) 235 56 36

БІЛИЙ ЛЕВ паб м. Львів, вул. Л. Українки, 15 032 235 46 25 white-lion.com.ua

Ресторан-музей «Сім поросят» м. Львів, вул. С. Бандери, 9 032 297 55 58 7piggies.com.ua

Кафе CENTAUR м. Львів, пл. Ринок, 34 032 235 55 12 centaur.lviv.ua

КУПІЦА паб м. Львів, вул. Бр. Рогатинців, 18 032 235 88 99

Ресторан ПРАГА м. Львів, вул. Ак. Гнатюка, 8 032 260 24 42; 067 253 35 05

Ресторан Mons Pius м. Львів, вул. Л. Українки, 14 032 235 60 60 monspius.lviv.ua

МАГАЗИНИ ТА БУТІКИ

Ресторан імпровізацій ГРУШЕВСЬКИЙ м. Львів, пр. Шевченка, 28 098 676 46 00 cinemajazz.com.ua ЦУКЕРНЯ кондитерська м. Львів, вул. Староєврейська, 3 032 235 69 49 cukiernia.com.ua Компанійський ресторан ПАНСЬКА ЧАРКА м. Львів, вул. В. Винниченка, 3 032 235 53 91; 097 205 48 41 charka.com.ua РЕСТОРАЦІЯ БАЧЕВСЬКИХ м. Львів, вул. Шевська, 8 098 244 44 44; 032 235 71 81 kumpelgroup.com КОРОЛІВСЬКА ПИВОВАРНЯ м. Львів, вул. Староєврейська, 9 (вхід з пл. Ринок, 18) 032 236 80 80 royal-brewery.com

Шампанерія X&X м. Львів, вул. Л. Українки, 29 032 235 81 63 champagneria.lviv.ua Ресторан Тарон м. Львів, пл. Кузневича, 16А 032 237 70 35 taron.lviv.ua ATLAS артистична кнайпа м. Львів, пл. Ринок, 45 032 235 81 88 Паб «Дублін» М. Львів, вул. Вірменська, 1 0322 616 171 Winston Churchill Pub м. Львів, вул. Гнатюка, 4 032 255 39 99

АРТА дизайнерське ательє м. Львів, вул. Фредра, 6 067 592 77 45 LESIA SEMI м. Львів, вул. Гнатюка, 4 067 674 84 79 lesiasemi.com ТЦ «Роксолана» м. Львів, пл. Соборна, 14 098 658 57 40 roksolana.ua САЛОН ОДЯГУ STEFANO LOMPAS м. Львів пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана»; вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ «Форум» MONTBLANC м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 032 295 85 88

FASHION CLUB м. Львів, вул. Підкови, 1 032 235 87 06

TUMI м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 032 295 85 88 tumi.com

MON CHEF м. Львів, вул. Городоцька, 15 050 372 82 91 monchef.com.ua

Ювелірний Бутік «Колекція» м. Львів, пр. Шевченка, 15 067 672 93 99 jbk.com.ua

Мистецько-мілітарна ресторація БРУДЕРШАФТ м. Львів, вул. Вірменська, 16 032 235 42 43, 050 822 04 12

Food & Wine м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 43 067 670 80 96

Кав’ярня ВІРМЕНКА м. Львів, вул. Вірменська, 19 067 278 16 08

Ресторацiя на Ринку «ЧЕСНЕ М’ЯСО» м. Львів, пл. Ринок, 28 068 439 43 96 honestmeat.com.ua

Країна Вин м. Львів, вул. Зелена, 48; м. Львів, вул. Героїв УПА, 78 067 373 72 23; 067 373 32 21

«Сімейна пекарня & кафе Пекар» Львів, вул. Гнатюка, 12а 073 023 3909

JUST м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv; вул. Староєврейська, 6

TARTUFO TRATTORIA м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 063 264 04 65; 068 885 47 36 tortufo.lviv@gmail.com

Панська Гора Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Зубрівська, Кільцева дорога panska-gora.com.ua

Винний магазин «WINETIME» м. Львів, пр. Чорновола, 45 032 244 88 00 winetime.ua

Кав’ярня СВІТ КАВИ м. Львів, пл. Катедральна, 6; м. Львів, пл. Ринок, 30 032 297 56 75 svitkavy.com ПАЛЯРНЯ «СВІТ КАВИ» м. Львів, вул. Кульпарківська, 59 032 295 20 77 svitkavy.com

BUBBLE WAFFLE м. Львів, вул. Театральна, 20 bubblewaffle.com MAESTRO м. Львів, вул. Лазнева, 3А 032 255 00 16; 067 310 48 47 maestro.lviv.ua With Friends м. Львів, вул. Куліша, 31 068 465 90 07; 095 415 05 83; 032 253 41 26 Пивна ресторація Кумпель м. Львів, пр. Чорновола, 2Б 068 998 99 95; 032 229 51 77; м. Львів, вул. В. Винниченка, 6 068 998 99 94; 032 242 17 80 kumpelgroup.com CELENTANO Ristorante м. Львів, вул. Галицька, 1 032 236 72 60 egoisty.com; м. Львів, вул. Шухевича, 3 032 254 67 55 SHOCO пекарня-кондитерська м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 44 098 757 11 44 м. Львів, вул. Л. Курбаса, 3

Кафе «Ратуша» м. Львів, пл. Ринок, 1 032 297 55 65; 097 997 55 65 ratusha-cafe.virtual.ua 44 Tarte & Flambe Bar м. Львів, пл. Ринок, 44 Libraria м. Львів, вул. Л. Українки, 12 067 726 49 24 Delizia м. Львів, вул. Л. Українки, 27 097 374 28 32 Music Lab м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 27 032 294 87 15 Blackwood. Coffee & Burger м. Львів, вул. Л. Українки, 21 067 670 86 55 СОУС м. Львів, пл. Ринок, 29 098 936 68 58 Лаунж-бар «La Vie» м. Львів, вул. Вірменська, 4 063 43 573 43 lavie-lviv.com

Алкомаркет «Поляна» м. Львів, вул. Січових Стрільців, 2 032 240 30 03 polyana.ua Торгова галерея «Опера Пасаж» м. Львів, пр. Свободи, 27 032 245 20 36; 032 295 8812 operapassage.com ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «РОКСОЛАНА» м. Львів, пл. Соборна, 14 roksolana.ua ТРЦ KING CROSS LEOPOLIS с. Сокільники, вул. Стрийська, 30 +38 (032) 242-05-80 kingcross.com.ua

БУДІВЕЛЬНІ КОМПАНІЇ Лев Девелопмент м. Львів, вул. Хмельницького, 10 097 394 00 44 Авалон м. Львів, вул. Реміснича, 37, (з пр-ту Чорновола) 032 259 00 04; 067 32 32 041 СБ груп м. Львів, вул. Героїв УПА, 73; м. Львів, вул. Сахарова, 7 096 952 22 22 sb-group.com.ua


Ліцензія АЕ № 180855, від 20.11.2012 р. до 20.11.2017 р., видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. Декларація № 5-10139, від 06.11.2015 р., видано Управлінням «Дозвільний офіс» Львівської міської ради.


Profile for S.U.I.T vision

S.U.I.T vision 05 march 2017  

S.U.I.T vision 05 march 2017  

Profile for s.u.i.t
Advertisement