АБСОЛЮТНО НОВИЙ BMW X3.
Із задоволенням за кермом
МІСІЯ ЗДІЙСНЕННА.
СПЕЦІАЛЬНІ УМОВИ ФІНАНСУВАННЯ ВІД BMW FINANCIAL SERVICES*. Дізнайтеся більше на www.bmwlviv.com Арія Моторс
Львів Городоцька, 306 +38 (032) 23 23 500 www.bmwlviv.com
* Дана пропозиція від БМВ Файненшиал Сервісиз дійсна з 01.01.2018 до 31.03.2018 в офіційній дилерській мережі BMW в Україні та поширюється на певний перелік моделей. Детальнішу інформацію відносно цієї пропозиції можна отримати за вказаними адресами та телефонами. Зображення автомобілів наведені для ілюстрації і можуть відрізнятися від автомобілів, представлених у дилерській мережі BMW. Пропозиція забезпечується фінансовим партнером: ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, ліцензія НБУ №99 від 12.10.2011 та ПАТ “Укрсоцбанк”, ліцензія НБУ №5 від 05.10.2011 року.
UKRAINIAN YACHT WEEK
ЯХТ ТУРИ ОРЕНДА ЯХТ ОРГАНiЗАЦiЯ РЕГАТ
050 370 30 74 ukryachtweek@gmail.com www.facebook.com/UkrYachtWeek
#10 ОЗНАКА ЯКОСТІ ВЛАД ТРОЇЦЬКИЙ
Головний редактор Дмитро Мiлiчiхiн dm@suitvision.com Випусковий редактор Тетяна Грукаленко tn@suitvision.com Керiвник проекту Олександр Плащенко op@suitvision.com
ВІДЕНЬ – МІСТО, У ЯКОМУ ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ
Верстка Олександр Середа
ЯКІСНИЙ КІНЕМАТОГРАФ
Автори Ольга Телипська Олена Андрусів Марічка Алексевич Юлiя Медуна Лілiя Сушко Стас Тарасенко Наталiя Мукасєєва
ЯРМАРОК МАРНОСЛАВСТВА, АБО НЕ У СУМОЧЦІ ЩАСТЯ І ВІДШУКАТИ МІСЦЕ ПІД СОНЦЕМ
На обкладинці: Модель: Софія Крищук, MA - OK’S models Фото: Taras Muchychka Стиль: Nataliya Novitska Зачіска, макіяж: Марія Цигилик Одяг: Babochka, Weekend Concept Store. Mango
ЖИТТЄВЕ КРЕДО БОГІВ ОЛІМПУ Видавець Фізична особа-підприємець Плащенко О. М. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серiя КВ №22015-11915Р, видане Мiнiстерством юстицiї України вiд 18.04.2016
Адреса редакції 79005, Львiв, вул. Ш. Руставелi, 7 + 380 (50) 370 30 74 + 380 (67) 373 72 61 + 380 (97) 523 56 15 Друк Приватне підприємство «Мульти Арт» Львiвська обл., Жовкiвський район, с. Гряда, вул. Шевченка, 5 + 380 (32) 232 26 96 Наклад: 5 000 примiрникiв Журнал розповсюджується за адресами партнерських закладів, підприємств та організацій. Відповідальність за достовiрнiсть інформації несе рекламодавець. При наданні готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що даний макет відповідає вимогам законодавства України. В цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію і дозвіл на розміщення та використання на території України, а всі рекламовані товари та послуги, що підлягають обов’язковій сертифікації і вимагають наявності ліцензії, сертифіковані і мають відповідну ліцензію. Також при наданні оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це ніяк не обмежує прав третіх осіб. Автори публікацій вiдповiдають за достовiрнiсть фактів, власних назв та інших відомостей. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Редакцiя залишає за собою право редагувати наданi тексти та матеріали. Передрук і будь-яке використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу редакції.
S.U.I.T 9
ВІД РЕДАКЦІЇ Наше життя – безцінний дар. Можна невтомно з’ясовувати і сперечатися, для чого воно нам дане – чи то у нагороду, чи то для покарання, а може для повчання... Але ми його отримали, і його треба прожити. Прожити якісно. Або хоча б зрозуміти як це – якісно. Дорого? Достойно? Весело? Безшабашно? Чесно? Жертовно? Здорово? У достатку? Можна нескінченно давати визначення, і у кожної людини будуть свої асоціації, свої проекціі. Свій алгоритм. Можливо взяти за основу устремління? Прагнення зробити життя багатогранним у всіх сенсах цього слова. Прагнення спробувати жити яскраво, натхненно, у любові, в успішності... Ну і ще у сотні визначень, які підпадають під значення «якість життя». Давайте не відмовлятися шукати зміст або створювати свій. Свій власний якісний зміст життя. І тоді цей процес буття стане ще грандіознішим.
Тойота Центр Львів «Діамант» вул. Кульпарківська, 226 тел.: + 38 067 38 38 378 www.toyota.lviv.ua
1
|
ПОГЛЯД
S.U.I.T 13
ОЗНАКА ЯКОСТІ Текст: Ольга Телипська Фото: Pexels, Pixabay
«Цивілізовані люди не звикли адаптуватися до середовища проживання. Вони адаптують середовище під себе. Вони будують міста, дороги, створюють засоби пересування та інші механізми. Проводять електрику, щоб ожили і запрацювали їхні машини, що мають полегшити життя і роботу. Але вони не знають, коли потрібно зупинитися. Чим більше вони намагаються спростити собі життя, тим більше все ускладнюють. Тепер їхні діти змушені вчитися по десять-п’ятнадцять років, щоб вижити у цьому небезпечному і складному середовищі. Цивілізовані люди відмовилися від адаптації до натурального середовища, кожен день, кожну годину вони повинні пристосовуватися під нові умови життя, які самі собі створили», – фільм «Мабуть Боги з’їхали з глузду»
Яка кількість грошей зможе зробити людину щасливою та покращить її якість життя? Над цим запитанням не один рік б’ються психологи, економісти, соціологи різних країн. Частково привідкрили завісу останні дослідження американських психологів університетів Пердью та Вірджинії. Вони стверджують, що для того, аби бути щасливою, людина повинна мати обмежену кількість грошей, бо їхній надлишок призводить до негативних наслідків. Дослідження науковці провели опитавши 1,7 мільйона людей із 164 країн, і з’ясували, що після досягнення певного рівня статків, задоволення від грошей починає зникати. Максимальний рівень статків залежить від того, де живе людина та до якої соціальної групи вона належить. Так для жителів країн Східної Європи, зокрема і України, ця сума становить 45 тисяч доларів у рік. Найбільше грошей для щастя потрібно австралійцям – 125 тисяч
доларів на рік, трішки менше жителям Північної Америки – 105 тисяч, Західної Європи – 100 тисяч доларів. До того ж, більше грошей потрібно людям з вищою освітою, аніж зі середньою, людям у яких є діти. І навіть гендерні розбіжності відіграють цікаву роль у кількості нуликів. Більше грошей потрібно жінкам, ніж чоловікам (якби чоловіки знали справжню вартість косметики, панчішок та інших маленьких жіночих радощів, вони б одразу напросились зайняти місце манекена «Starman» у ракеті «Falcon Heavy» Ілона Маска, щоб покинути цю планету). Психологи вирахували навіть ідеальний дохід для будьякого мешканця планети. Щоб бути цілком задоволеним життям, у рік знадобиться 95 тисяч доларів. При цьому для доброго психологічного стану буде достатньо всього 65 тисяч. Але чи кількість грошей справді впливає на якість нашого життя?!
S.U.I.T 14
Цікавим є приклад американського мільярдера Джеймса Кларка. До створення Silicon Graphics (завдяки робочим станціям, створеним SGI, ожили на екранах динозаври фільму «Парк Юрського періоду», Термінатор з рідкого металу, був знятий «Форрест Гамп», почалася нова ера у технології кінозйомки, комп’ютерна графіка стала об’ємною) Джеймс Кларк говорив, що щасливим його зможе зробити статок у 10 мільйонів доларів; перед заснуванням Netscape (веб-оглядач, що став основою для створення Mozilla Firefox) – що йому потрібно 100 мільйонів; перед Healtheon – мільярд доларів; а нещодавно він сказав: «Я буду повністю щасливий, коли у мене буде більше грошей, ніж у Ларрі Еллісона» (Ларрі Еллісон – засновник Oracle, у 2015 році посів 5-е місце у рейтингу мільярдерів світу). Саме так більшість людей думають, що, досягнувши бажаного, вони стануть абсолютно щасливими і задоволеними життям. По суті, здоровий глузд, як і деякі психологічні теорії, кажуть, що якщо ми реалізуємо свої цілі, наша самооцінка і рівень задоволеності життям неодмінно підвищаться. Однак, як бачимо на прикладі Джеймса Кларка, люди, які, поза всяким сумнівом, успішні у своїх спробах заробити багато грошей і мати високий статус, досягаючи намічених цілей, залишаються незадоволеними результатом. Причиною такого специфічного когнітивного дисонансу є те, що часто якість життя плутають з таким поняттям як «рівень життя», яке відображає лише матеріальну складову життя людини. Якість життя не обов’язково залежить від матеріальних чинників, а іноді навіть від зовсім протилежних факторів. Багато хто прагне жити добре
і бачить це «добре» тільки у накопиченні грошей. А інші, маючи ці гроші, відчувають себе нещасними. З цього випливає, що необхідність підвищення якості життя існує і серед знедолених, і серед багатих. Раніше якість життя пов’язувалася переважно з показниками доходів населення і масштабів матеріальних благ, і ототожнювалася з поняттями стандарту і рівнем життя. Сутність людини зводилася до «п’яти основних потреб» – у їжі, одязі, житлі, здоров’ї та освіті. Як писав Еріх Фромм: «У середньовічній системі капітал був слугою людини, а у сучасній став її господарем». Вже у 60 рр. почали визнавати, що людина ще й «істота духовна», і її почуття, прагнення до щастя можуть не збігатися з показниками економічного зростання. Англійський історик, один з розробників цивілізаційної теорії А. Тойнбі стверджував, що «життєвий стандарт – це кошти, а якість життя – це мета людини». Саме тоді почали виділяти об’єктивні (добробут, життєвий стандарт) і суб’єктивні (фізичний, психічний і соціальний добробут) показники якості життя. З часом, вивели і психологічні складові якості життя, це – відчуття щастя, задоволеність життям, соціально ціннісні орієнтації особистості, екстраверсія, внутрішній контроль, висока самооцінка, самоповага, самоприйняття, оптимізм, життєрадісність, вміння планувати і продуктивно використовувати час. Серед усіх цих показників найбільше на оцінку якості життя впливає впевненість у собі. Якість життя – це не рівень життя, не образ життя, це не добробут. Якість життя – це окрема характеристика.
S.U.I.T 15
S.U.I.T 16
До поняття якість життя близьке поняття успішності: якість життя визначає успішність людини у житті. При цьому виділяється п’ять типів потреб, задоволення яких впливає на якість життя. Базовими для існування є фізичні потреби (їжа, чистота, одяг, сон тощо). Другий елемент оцінки якості життя – середня потреба, це і комфорт навколишнього середовища, розвинена інфраструктура суспільства, певний рівень матеріального забезпечення, що дозволяє оплачувати конкретні послуги. Третій рівень – асоціальнопсихологічні потреби – індивідуальні потреби людини у відчутті незалежності від суспільства, від громадської і політичної систем. Соціально-психологічні потреби є протилежними попереднім і полягають у всебічній взаємодії з суспільством. Сюди можна віднести успішні особисті взаємини, мислення, концентрацію, самооцінку, різний спектр переживань. П’ята група потреб – духовна – релігія і особистісні переконання, які є невід’ємними елементами психологічного стану здорової і щасливої людини. Людина не може думати про задоволення вищих потреб без належного рівня комфорту, досягнутого на перших рівнях, де вирішальними (прямо матеріальні потреби) або такими, що істотно впливають (побічно матеріальні потреби) є матеріальні активи, що є у людини. За добре відомою теорією Маслоу, перш ніж задовольнити вищі потреби: визнання, повага (у тому числі самоповага); потреби у самоактуалізації, людина повинна задовольнити дефіцитарні потреби: – фізіологічні потреби (голод, спрага, сексуальний потяг, сон та ін.), – потреби у безпеці (впевненість, захищеність, порядок та ін.), – потреби у контактах і любові. Ще одним не мало важливим аспектом якості життя є стан здоров’я і загальна адаптація. Хвора людина страждає не тільки від порушення фізіологічної функції, ці порушення викликають психологічні зміни, які впливають негативно. Відтак, психологи виділяють певні поведінкові складові якості життя: • Поведінка, спрямована на себе • Міжособистісні взаємодії • Поведінка з грошима • Самовираження
Загальна характеристика поведінки у людей з низькою якістю життя може характеризуватися як рух у небуття: песимістична картинка життя, зниження поведінкової активності, «згасання життя». Люди, з високою якістю життя, оптимістичні, життєрадісні, активні, творчо підходять до своєї самореалізації. Низка дослідників вважають, що якість життя не залежить від матеріального забезпечення. Головне, щоб людині вистачало на задоволення базових потреб. Поведінка, спрямована на себе, у людей з низькою якістю життя, може виражатися у самобичуванні, аскетизмі, ризикованій поведінці. У людей з високою якістю життя поведінка направлена більше на самореалізацію особистості.
S.U.I.T 17
Міжособистісні взаємодії сильно залежать від ставлення до себе і сприйняття свого статусу. При низькій якості життя, на тлі зниження загальної активності, знижуються соціальні контакти, людина частіше вдається до захисних механізмів витіснення та уникнення для того, щоб не підтверджувати свою негативну самооцінку. При високій якості життя людина творчо підходить до зміни своєї самооцінки, має комфортну кількість соціальних контактів, самореалізується у суспільстві. Причому цей параметр не пов’язаний із хворобами. Як приклад – люди з інвалідністю, які радіють життю, беруть участь у змаганнях, спілкуються, знаходять себе і допомагають здоровим людям. Люди, які приймають і творчо адаптують свої особливості до життя. А є практично здорові люди, які сприймають себе негативно і не можуть «знайти свого місця». Поведінка з грошима досить спірне питання. Існує кілька стратегій: марнотратство, надмірна економія, раціональне використання. Раціональне використання грошей, мабуть, характерне для людей з високою якістю життя, інакше їхня якість життя просто б знижувалася. Марнотратство призводить до браку грошей на задоволення базових потреб, на чому й ґрунтується якість життя. Надмірна економія – обмеження задоволення потреб, але тут багато що залежить від цілей цієї економії.
S.U.I.T 18
Самовираження у людей з високою якістю життя виявляється у демонстрації себе, своїх особливостей та досягнень, а це можливо лише за умови прийняття себе такими, якими ми є. Люди з низькою якістю життя обмежують себе, внаслідок того, що самі себе не приймають. А це дуже звужує можливості їхнього самовираження. Східна філософія говорить, що якість життя залежить від рівня розвитку особистості, а особистісне зростання, при правильному підході, може бути дуже швидким. Поки людина не виросте як особистість, не змінить світогляд і звички, не стане більш гармонійною, умиротвореною – про щасливе, успішне, а тим паче якісне життя годі й говорити. Людина з купою комплексів не в змозі притягнути у своє життя хорошого партнера? Надовго, принаймні? Ні, не може. Подібне притягує подібне. Для того, щоб бути щасливими і гармонійними в особистих стосунках, ми повинні самі бути гармонійними і щасливими.
Що таке якісне життя? Для багатьох – це типово зовнішня обставина – соціальне положення, звання, рахунок у банку, нерухомість тощо. Але гонитва за зовнішнім успіхом може зруйнувати будь-яку людину. І якщо сучасна цивілізація вчить людей бути сильними, то мудреці всіх часів вчили бути люблячими. «У снігопад першими ламаються міцні дерева». «А якщо світ – ілюзія і нічого немає? Тоді я безперечно переплатив за килим», – дотепно вирік Вуді Аллен. Знову ж таки східна філософія говорить, що якість життя – це гармонія у всіх сферах цього самого життя. Не можна назвати людину успішною, а її життя якісним, якщо у неї немає особистого життя або вдома нещастя, вона хвора, немає спокою у душі, навіть якщо зовні все прекрасно. Для того, щоб життя стало якісним, потрібно бути гармонійною особистістю і у цьому житті відбутись.
2
|
ОСОБИСТIСТЬ
S.U.I.T 22
Фото: odessareview.com
S.U.I.T 23
ВЛАД ТРОЇЦЬКИЙ: «Якщо немає культури смерті, насправді немає культури життя» Інтерв’ю:Юлiя Медуна
Влад Троїцький – український митець, драматург, режисер, театральний актор, майстер володіння метафорою та геніальним вмінням розкривати недоліки й прекрасне у людині та світові навколо. Заснував перший незалежний театр «Дах», гурт «Даха Браха», фрік-кабаре «Dakh Daughters», лялькове кабаре «ЦеШо», музичний проект «Нова Опера», та масштабний міжнародний мультидисциплінарний фестиваль «ГОГОЛЬFEST». За більш ніж 15 років у мистецтві брав участь у десятках проектів, а вищеперелічені отримали всесвітнє визнання. Учасники його проектів успішно гастролюють містами Європи та США, виступають на фестивалях різного масштабу та напрямів. Життєлюб і мислитель, творець. Його особистість проявляється через його діяльність. Його проекти живі, актуальні, при цьому вони транслюють повагу до історії свого народу. Він уміє переосмислювати традиції та надавати їм сучасного контексту, який може зрозуміти кожен, хто відкриє своє серце. Перетинаючись із Владом, ви завжди отримуєте трохи більше, ніж очікуєте. Якщо збираєтесь до нього
на інтерв’ю, то потрапляєте ще й на репетицію. І дістаєте ефект занурення у театральне життя, знайомитесь з учасниками його проектів і розумієте, що у день прем’єри нового спектаклю у вас уже точно є плани. Його творчість стильна, інтелектуальна, подекуди провокативна. Його слова прості, але глибокі, гострі. Я отримала відповіді на всі до нього запитання, але тепер з’явились нові…
У нас тема номера – якість життя. Не дуже люблю це поняття, бо воно несе у собі таку доволі матеріальну конотацію. Чому ж? Якість життя насправді доволі широке поняття. І матеріальне – це лише перший рівень. А, власне, якість життя визначається через ту систему цінностей, той культурний код, який тебе оточує. Культурний ландшафт. І у цьому сенсі у мене все прекрасно. У тому числі й тому, що я можу собі дозволити спілкуватись лише з тими людьми, з якими хочу.
S.U.I.T 24
Власне, я перебуваю у просторі творчості. І вона не обов’язково повинна бути пов’язана із культурою. Вона може проявлятись у журналістиці, роботі лікаря, вчителя, інших видах діяльності. Сам стан творчості – це тоді, коли у тобі прокидається божественне. Творець – це ж синонім до слова Бог. І говорять, що у кожній людині є це божественне. І ось, коли він/вона творить, тоді – уподібнюється до Бога. Так, звичайно, це звучить доволі амбіційно, але у процесі творення ти відчуваєш себе вільним, оскільки створюєш те, чого раніше не було. Як на мене, це і є дивом. А якщо воно стає комусь у нагоді, то відбувається акт альтруїзму. І коли ти даруєш своє творіння, а воно пробуджує в інших людях радість, цікавість, або більше – відбувається провокація на зміни у своєму житті, то це взагалі дивовижно. Інша справа, що, на жаль, те, що нам нав’язується офіційною стороною, воно найчастіше пов’язане із формуванням образу України й українця як жлобської провінційної країни. Виникають запитання: де саме ця модернова Україна, у якій хочеться жити, у якій хотіли б жити твої діти? Хто нею займається? Як вона проявляється? Це мене цікавить. Де такі місця, які асоціюються саме з модерновою Україною?
Насправді вони є, але вони – творіння маленьких груп чи навіть окремих людей.
Фото: Nastya Telikova
Так. У тому-то й справа, вони дуже фрагментарні. І вони не можуть сформувати такий потужний тренд. І державних проектів у цьому напрямі практично немає. Узагалі. Кадавра. Кадаврична культура. І це стосується практично усіх державних інституцій в Україні. При цьому, існують позитивні приклади. Скажімо, у тому ж Львові, попри деякі нюанси, мер принаймні розуміє, що необхідно запускати якесь життя.
Якийсь рух та динаміку. Так, динаміку. Є певне коло бізнесу, яке також розуміє, що Львів – це ж не лише кафе та ресторани і не лише entertainment, і необхідно створювати якусь надбудову. До прикладу, «!FEST». Поки незрозуміло, що буде з «AlfaJazzFest». Було би, звичайно ж, печально, якщо такий чудовий фестиваль завершиться.
До речі, про чудові фестивалі. Що із «ГОГОЛЬFEST»? Йому бути наступного року? У Києві – ні. Цього року у квітні нас запросили робити «ГОГОЛЬFEST» у Маріуполі. Такий «ГОГОЛЬFEST»стартап. Думаю, це доволі цікава локація. Крім того, є досвід роботи в інших містах України, наш «Порто-Франко» продовжує розвиватись і набирати обертів.
S.U.I.T 25
Фото: repor.to/pereverzev
Децентралізовуєтесь? Ні, я просто не можу перебувати тотально на території подвигу. Витрачаєш якусь колосальну кількість сил та ресурсів на створення свого роду химери. У мене ж немає локації, планового фінансування. Кожного разу доводиться пускатись практично в історію блефу, авантюри. І 10 років авантюри для мене надто дорого коштують, бо у кінцевому результаті відповідати за неї особисто мені – шукати десь потім на це гроші, влазити у борги, більше не можу собі цього дозволити. І мені цікавіше займатись не продюсуванням такого масштабу проектів, а тим, що я вмію робити добре – спектаклями, музикою, операми.
Моє найближче оточення активно відвідує «ГОГОЛЬFEST». Усі в захваті від нього, або хоча б оцінюють з позитивної точки зору. А це молода активна аудиторія. Чи немає у бізнесу такого запиту? У нас у країні, на жаль, розуміння, що культура – це не лише зона entertainment, а, що важливіше, – формування свідомості, немає. У нас як такої і еліти сформованої немає. Тієї, яка б узяла на себе відповідальність за країну і мала б ресурс, щоб забезпечити цю відповідальність. А ті люди, що при владі, вони, на жаль, цинічні і сконцентровані на споживанні. А про мене, якщо ти вже береш на себе функцію лідера нації і говориш про якісь реформи, то будь ласкавим почати із себе.
S.U.I.T 26
Фото: Artem Galkin
Я іноді натрапляю у ЗМІ на ваші висловлювання на цю тему. І не можу зрозуміти, чому немає реакції з боку влади, ви доволі помітна персоналія. Чи вас не чують? Чи не маєте на них ніякого впливу? Або присутня історія, що митець – це такий собі дивак, у якого посунуті межі нормальності, тож хай говорить собі, що хоче?
Все ж Європа – це цивілізаційний культурний код, це не «бабло». Гроші – це вторинне. Економіка виникає на рівні свідомості, а не навпаки.
Немає органу, який може це чути. Вуха це чи очі – неважливо. Немає цього інтерфейсу. Ти не перебуваєш у тій же системі координат, тому хай він, ким би він там не був, щось собі варнякає. Але у нашій країні, більше – у всьому світі, зараз час високої турбулентності. Світ міняється. І робить це настільки блискавично швидко, що ми до кінця навіть не усвідомлюємо ці темпи. А свідомість влади дуже тактична. Така, щоб день простояти та ніч протриматись.
Та їх узагалі немає. Ну ось, є війна, якою багато спекулюють. Нею виправдовують те, що нічого не робиться. Створюється образ ворога, який ще й треба максимально культивувати. Де ворог? Ось там, на Сході. Росія – головний ворог. І цим можна виправдовувати усе, що завгодно, і навіть те, що ти нічого не будуєш. Грубо кажучи, як же можна будувати, якщо у нас війна? Але у цій війні немає переможців. У цій війні програють усі. І якщо ти не почнеш будувати нову Україну, то ти за кодом насправді нічим не відрізняєшся від тієї ж Росії. Там теж формують внутрішню політику на постулаті, що навколо всі вороги. І у нас постійно, то Росія – ворог, то Польща, то Угорщина.
Тобто немає такого стратегічного плану, куди йдемо? Ну а для того, щоб він був, у тебе повинна бути мрія. Бачення своєї країни у якомусь образі. Скажімо, вона була у Ющенка. Хай вона була такою дещо приземленою, дещо сільською, щоб із бджолами, вишиванками і «Трипільським колом» (український етно-фестиваль – ред.). Але вона була. Звичайно ж, вона ніяк не в’язалась з модерновою Україною, але, з іншого боку, хоч якоюсь була. А зараз я щось нічого не чую, окрім загальних «пароплавних» фраз типу «ми йдемо в Європу». Ну, але, що це таке?
Ви маєте на увазі, що неправильно розставлені акценти?
Є ж якісь механізми впливу. Зараз активно розвивається громадянське суспільство. Ну, воно не дуже розвивається. Бо для того, щоб це громадянське суспільство розвивалось, потрібний простір, де воно, громадянське суспільство, може проявитись. От чим був Майдан? Це був той громадський простір, де
S.U.I.T 27
Фото: repor.to/pereverzev
люди, так, у несприятливих погодних умовах, створювали, формували свої ціннісні та культурні запити. І цивілізаційні запити. Зараз такого простору в Україні немає. Фізично немає. Можливо, на цьому зосередиться бізнес, який сформує такі оазиси майбутньої України. До прикладу, Ілон Маск, він фактично порушив монополію, якщо точніше, дві потужні монополії. А він не найбагатша людина світу. Зі своєю «Теслою» він запустив тренд електромобілів. Хтозна, можливо, його «Тесла» збанкрутує. Але світовий тренд вже незворотній і це означає, що через якісь десятки років машин на бензині не буде. Така сама історія із космосом. А у нас поки немає бізнесменів, які б мислили такими категоріями. Насправді те, що відбувається у Львові дає надію. Скажімо, Юрій Назарук («!FEST» – ред.), Марк Зархін. Їхня діяльність та компанії допомагають формувати образ нового Львова. У Києві це відбувається локально. Є усілякі кафе, є «Closer» (арт-клуб для поціновувачів електронної музики – ред.), «UNIT.City» (інноваційний парк), «Арт-завод «Платформа» (креативний кластер – ред.), різноманітні коворкінги. Ці місця поки на рівні якісної інфраструктури і якісного ентертейнменту, але не генерують новий смисловий культурний продукт. А без цього насправді немає образу сучасного міста. Місто – це ж не лише будівлі, місто – це культура, та надбудова, яка над ним.
Іншими словами, потрібна така освітня, просвітницька діяльність?
А це одночасно і просвітництво, і освіта, і продакшн, тобто виготовлення нового культурного продукту, і презентація, тобто менеджмент, продюсування і експорт. Наприклад, візьмемо «Дах» за модель чи «ГОГОЛЬFEST», який продукує якусь неймовірну кількість культурного продукту, який дуже експансивно веде себе на зовнішньому ринку, – «Дах», «Dakh Daughters», «Даха Браха», «ЦеШо», «Нова Опера» – це все мої діти.
Виходить, в Україні немає попиту на такого роду актуальний культурний продукт? Його й не може бути. Популярна метафора: якщо у селі всі п’ють горілку, то немає ніякого попиту на вино. Це не означає, що горілка погана. Але щоб з вином вийти на цей ринок, необхідно сформувати запит. І це робиться не за допомогою більшості. Більшість маніпулятивна, тому запит формує еліта. У нас доволі цікаві, одні з найцікавіших ресторанів та кафе, порівнюючи з Парижем чи Нью-Йорком. З’явився запит на якісну їжу. Та ж ситуація з вином. Наші винні магазини нічим не поступаються, скажімо, нью-йоркським. На цьому рівні ми розвиваємось, на рівні культури – ні. Просто тут (у культурі – ред.) не така пряма комерційна вигода. Зазвичай це прерогатива держави, якщо це стосується такої високої культури. Тому що це система непростої роботи, доволі затратно і потребує серйозних інфраструктурних інвестицій. Звичайно ж, можна робити щось на колінках, але це буде дуже локально, такий нішевий продукт.
S.U.I.T 28
Тобто, виходить, люди не розуміють, що культура – це свого роду саморозвиток? По суті людина – одна. Вона народжується одною, помирає одною. І якщо у неї та навколо неї не сформований якийсь ціннісний канон… камертон… етичний імператив, то вона може йти тими трендами, які їй нав’язуються. Трендами споживання. Тєлєк, якщо більш просунуті – Ютyб або ФБ. Або ще щось. Сходити на блокбастер, подивитись кіношку в аймаксі якому-небудь. Усе це прекрасно. Але у цьому бігові ти не залишаєш собі часу виявитися самим собою. Ти боїшся. У тебе немає можливості себе усвідомити. У тебе немає цього інструментарію. Тебе ж ніхто цьому не вчить – у школі не вчать, у вузі не вчать, у сім’ї не вчать. За ідеєю, раніше цю функцію якось виконувала релігія. Вона вказувала тобі якісь шляхи. Ти міг з цим погоджуватись або не погоджуватись. Але у тебе була певна дорожня карта «Хто ти?». А зараз як у більшості? На Західній Україні ситуація дещо краща, оскільки свідомість (релігійна – ред.) частково залишилась. Але вульгарна атеїстична свідомість все ж домінує серед молоді. Ну і загалом, серед людей пострадянських. А тоді ти за-
Фото: repor.to/Volodymyr Shuvayev
лишаєшся взагалі сам на сам зі собою. І якщо раптом у твоєму житті виникає якась проблема, якась турбулентність – ти виявляєшся беззахисним. І тобі немає на що опертись, немає такого морального стрижня. Тобі його ніде взяти. Більше того, у тебе не сформована мова, якою ти можеш знайти спільну мову з кимсь іншим.
Свого роду не можеш зрозуміти мову іншої людини… І у цьому сенсі насправді хворобливість і нездоров’я нашої країни. У ставленні до смерті. Загалом і дуже конкретно. Коли ти ось приходиш у морг чи на цвинтар. Це ж повний капець. Це настільки негуманна, настільки цинічна, настільки потворна система, така десакралізація одного із найбільш важливих священних етапів життя. Особливо це відчутно, коли у тебе помирає близька людина, а ти опиняєшся перед цією системою – як оформлюється цвинтар, морг, якісь процедури, якісь люди цинічні, поминки, і так далі. Це просто жах жахливий. І це показує, що у нас немає культури взагалі. Якщо немає культури смерті, насправді немає культури життя.
S.U.I.T 29
Фото: Olga Zakrevska
Тобто культуру життя необхідно формувати з культури смерті? Це відбувається одночасно. Чому у нас така ситуація зі смертю? Тому що ми соромимось про неї думати. Ми живемо як безсмертні. Кожен думає: я, звичайно ж, помру, але не завтра. Не зараз і не завтра, грубо кажучи, у найближчі плани не входить. Відповідно, для тебе цього немає. І ти відкладаєш усілякі корисні речі, це відчуття життя, на потім. Є ж завтра. І від цього відкладання відбувається величезне ніколи. І от коли ти живеш, то займатись тим, щоб встати і сказати: ну от чому на цвинтарях у нас така «жесть»?, нібито незручно. Чому такі вбиті дороги, цинічні гробарі? Чому таке ставлення до родичів у моргах? Як таке взагалі відбувається?
Не лише у моргах цинічне ставлення, схоже відбувається і у медичних закладах. Це так звана система цінностей. Але через що вона може транслюватись? Тільки через культуру. Але у нас немає цього інтерфейсу. Тому ті люди, які розуміють суть цієї проблеми, можуть це актуалізувати. Через свої роздуми, розмови з близькими. Якщо це журналіст – написанням якихось текстів. Тобто формуванням запитів, формуванням запитань. Не відповідей. Це ж запитання. І тоді ти починаєш про це задумуватись. Дивишся якийсь фільм правильний,
Фото: teatre.com.ua
де в основі є повага до життя людини, любові, сім’ї, смерті, народження. Простих, дуже зрозумілих речей. І тоді ти починаєш по-іншому мислити.
Дивлюсь на репертуари театрів – у нас, виходить, одні й ті ж постановки. Скажімо, «Наталка-Полтавка». Хоч я нічого не маю проти «Наталки-Полтавки», але тільки «Наталка-Полтавка». У школі ми ходимо на «НаталкуПолтавку», продовжуємо у дорослому віці. В Україні свого роду немає нового продукту, поодинокі випадки. Скажімо, ваші продукти транслюються здебільшого за кордон. А тут немає для вас великої сцени? Чи вам не вдається пробитися у ці заклади? Для мене вихід на сцену – це вихід у тил ворога. Тому що я повинен орендувати сцену за великі гроші. При тому, що вона погано обладнана, орендувати ще й техніку. І за кожний нюанс я ще повинен доплачувати. І навіть з найсуперовішими проектами це ризиковано. А якщо проект трошки складніший, як, наприклад, опера, то узагалі мовчу. Ми недавно повернулись з «Йовом» (опера Влада Троїцького – ред.) з Нью-Йорка, грали на оперному фестивалі п’ять разів. У підсумках фестивалю американські журналісти написали, що це був найцікавіший, найкреативніший продукт, який обов’язково необхідно подивитись. Це пишуть у Нью-Йорку. Не останнє місто у сфері сучасної музики.
S.U.I.T 30
Сучасного мистецтва як такого…
А є у вас страхи?
Так, і це не ревю від діаспори. Це думка журналістів НьюЙорка. Про «Даху Браху» я узагалі мовчу (гурт постійно подорожує з концертами світом – ред.).
Та я навіть і не знаю… От не знаю.
Скажімо, невдачі? Невже в Україні немає запиту на «Даху Браху»? У нас є запит, просто немає часу. З «Dakh Daughters» зараз будемо робити тур з новою програмою. У квітні, до речі, будемо у Львові. Тур невеликий – на чотири міста. А «Даха Браха» буде з великим туром Україною восени. І з запитом там усе гаразд, вже практично третина залу на листопад заповнена.
А що таке невдача?
Цікаво було б дізнатись, як ви розумієте це поняття. Це ж світ, життя, без цього ніяк. Це ж тобі дар. Ти твориш своє життя. Це акт життєтворення твого. І невдача іноді може бути якимось божевільним прийняттям публіки, а ти розумієш, що це ніби брехня вийшла, невдача.
Як стосовно ризику у мистецтві? Вийшло не те, що хотілось? Що розуміється під ризиком? Є ризик комерційний. Наприклад, «ГОГОЛЬFEST» у мене – тотальний ризик. Останнього разу я вкотре влетів на серйозну суму грошей, яку тепер доводиться напрацьовувати. Заліз у борги, і тепер віддавати треба. А є ще ризик творчий. Але, по суті, будьяка творчість – це ризик. Коли робиш щось нове. Ми зараз готуємо нову програму з «Даха Браха» і «Dakh Daughters». І зрозуміло, що це буде ризиковано. Але таким чином ми стараємось бути чесними. При цьому, є певний рівень професіоналізму, і незважаючи на те, що це ризик, я не сумніваюсь в успіхові.
Вірите в успіх? Ну це ж діти мої. Знаєте, що ж це за батьки такі, які не вірять у своїх дітей?
А у що ви взагалі вірите? У життя.
У життя як таке? Звичайно ж. У той чарівний дар, який нам дарований. У кожний день життя, у свою сім’ю, у світ, у диво життя.
Як ви виявляєте можливості? Кажуть, їх купа навколо. Як ви розрізняєте, які брати, яких уникати? І як ставитесь до втрачених можливостей? Ну вони ж утрачені, то й Бог з ними. У мене завжди була стратегія у житті, зараз дещо менше, – робити заявку набагато більшу за те, що можу зробити. Тобто розкидати насіння максимально широко. А там, де сходить, там і далі культивувати. Можна, звичайно ж, надіятись, що щось на бетоні виросте. Дива бувають. Фільм Тарковського «Жертвоприношення» показує, що і сухе дерево може розквітнути, якщо його поливати. Але якщо насіння пробивається, то краще займатись живим.
Ні, не те, чого хотілось би. А відбулась підміна. Тому що ти можеш ніби завести публіку, все ніби добре, а насправді дива не відбулось. Дуже легко, умовно кажучи, працювати нижніми чакрами. Наприклад, той же Олег Винник – успішна людина, все у нього прекрасно. Але працювати на цій території для мене точно нецікаво. Хоча формально – успіх, браво, умовне Євробачення. Чи хочу я, щоб ми виступали на Євробаченні? Ні. Чому? А тому що. Тому що це не моя історія.
Чесно кажучи, не уявляю, як Ви виступаєте на Євробаченні. Ну хіба що я сам буду співати (сміється).
А звідки Ви берете нові ідеї? Ви ж постійно вигадуєте нові історії, проекти. У світі навколо. Дивишся у небо, переглядаєш хороше кіно, оглядаєш прекрасну картину. Ти бачиш цей дивовижний світ, чудовий, фантастичний, і просто відкриваєш своє серце. І у тебе там щось народжується. Ефект «дахабраха», «давати-брати». Ось, власне, все дивотворення. Не замикай своє серце.
Як ви прийшли до розуміння, що хочете займатись театром, музикою? Не кажіть, що випадкова історія. Ні, історія не випадкова, звичайно ж. Я вже багато разів говорив, що я ніколи не хотів займатись театром. Більше того, ті театри, які я бачив у своєму житті викликали скоріше відразу, ніж бажання мати з ними щось спільне. Але з іншого боку, театр дає можливість створювати світи. У цілковито конкретній фізичній формі. Тут і зараз. На відміну від кіно. Кіно все ж така дещо фаустівська історія «зупинись, мить». А театр – завжди живий. І у цьому його диво. Я часто говорю своїм учням, що у театрі більше життя, ніж у самому житті.
S.U.I.T 31
Фото: repor.to/Volodymyr Shuvayev
Фото: repor.to/Nikita Yurenev
S.U.I.T 32
Фото: Olga Zakrevska
Настільки все кипить? Насправді ми у житті зазвичай не можемо собі дозволити серйозно і цікаво думати про життя, себе, любов. У нас весь час не вистачає на це часу. Розумієте? Ти біжиш, поставив лайки у фейсбуці, щось там почитав, фрагментарно так. Виходить дуже суєтна свідомість і на розмови серйозно з іншою людиною у тебе немає обставин, у яких ти можеш собі це дозволити. Якщо проаналізувати, про що ви розмовляєте зі своїми друзями, можливо, у вас є якісь винятки, але для більшості – це «привіт», «як справи?», «нормально».
Small talks такі. Так. Ні про що.
Є різні ситуації, коли розмови типу «на кухні», які не закінчуються, – нове висловлювання породжує інше і залазиш… Це буває. Але здебільшого, коли трошки напідпитку вже. І тут – понеслась. Це прекрасний необхідний світ, але він не виходить далі. Це такий «міжсобойчик». А так (у театрі – ред.) ти можеш створити цей світ, і більше того, цим світом ти можеш поділитись. У цьому, власне, і є диво.
І глядачі собі підуть і будуть ділитися цим далі. Або не підуть. Але хоча би, якщо вони почують запитання, то задумаються над відповідями.
Ви зазначили цікавий момент – час. Як узагалі ставитесь до часу? З великим дивуванням. Насправді час – це така дивна історія. Час з одного боку протікає з якоюсь неймовірною швидкістю. А в мене зараз особливість свідомості така,
S.U.I.T 33
що я практично не маю минулого. Для мене цінність, наприклад, учорашнього дня така ж, як і рік або 10 років назад. Тобто у мене дуже коротка пам'ять. Я це пам’ятаю, але це вже не я. Тобто вчора я тут проводив репетицію, але я вже до того вчора не маю ніякого відношення.
А з чим це пов’язано? Ви змінили якось свою свідомість? Вона сама змінилась. Не те, щоб я сидів і міняв. Це ж як усвідомлюване несвідоме. Це прийняття тієї миті, яка тобі дана, секунд дарованих. Я ось тут, у цьому моменті. І не чекаю, що буде завтра. Не смакую, що було вчора. Я смакую саме цей момент.
У мене ще було запитання про те, який вік вам здається найкращим? Але тепер розумію, що той вік, у якому ви зараз, він і є найкращий, бо у вас є ця мить.
Фото: repor.to/pereverzev
S.U.I.T 34
Фото: repor.to/pereverzev
Є моменти. Я з деяким дивуванням згадую себе у 20, 15 років. Коли я сам ходив за Полярний Урал взимку. Коли їхав на велику з Києва у Єреван. Коли здійснював якісь неймовірно безрозсудні вчинки. Думаю, який прекрасний, божевільний, чарівний юнак. Зараз я такого собі дозволити не можу, тому принадність того часу дивовижна. Ці вчинки, мабуть, були менш усвідомлені. Тобто я не розумів, наскільки це круто. А просто жив. А тепер, у зв’язку із віком, у мене більше мудрості отримувати усвідомлене задоволення від того, що я тут і зараз.
А скажіть, будь ласка, ви відпочиваєте взагалі? Як ви відпочиваєте? І від чого відпочиваєте? Відпочинок – штука теж дивна. Наприклад, у Нью-Йорку я був із своєю дочкою. Їй 9 років. І я дозволив собі там 2 тижні побути, щоб походити різними музеями, бродити Манхеттеном, Централ Парком, сходити в оперу, чотири рази у Метрополітан музей, Мома, Гугенхайм, Музей дизайну. І я отримав таке задоволення від цієї неспішності. Тепер полечу у Страсбург, а потім на 2 тижні в Індію.
Звичайно ж, іноді сумую, але, з іншого боку, я дозволяю собі з дочкою, дружиною і сином тиждень-два провести разом. Або беру з собою на гастролі і проводимо час разом. Тим більше, моя дружина – актриса і все розуміє. Для неї це не чужий світ.
А що для вас свобода? Дуже складне насправді поняття. Я би сказав, це усвідомлена відповідальність за своє життя.
Коротко, лаконічно і зрозуміло. Насправді треба розшифровувати. Бо покажіть мені людину, яка скаже, що не відповідає за своє життя. Всі кажуть: я відповідаю. Але насправді поширений типовий інфантильний стан – перекласти відповідальність на когось іншого. Не важливо, держава, батьки, чоловік, дружина, хазяїн бізнесу, директор, ще хтось.
Для занурення у себе?
Ну і відкладати – це вже безвідповідальність. Ви вже зазначали.
Навпаки. Щоб перетворитись у повітря. Ходити до океану. Їсти різну аюрведичну їжу. Навпаки, себе гармонізувати.
Чи вважаєте ви себе взагалі щасливою людиною? І що для вас щастя?
У вас доволі насичена робота. Як вистачає часу на сім’ю? Як ви балансуєте між цими всіма сферами життя? На щастя, я люблю свою дружину, вона любить мене. Я люблю свою дочку, вона любить мене. Я люблю свого сина, а він любить мене. І прекрасно.
Безумовно. Я перебуваю у зоні творчості, умовно кажучи, у зоні творчості життя. Це стосується не лише створення спектаклів, музики, проектів тощо. А й тих моментів, коли ти плаваєш у басейні, займаєшся ранковою йогою, готуєш сніданок чи вечерю, просто розмовляєш, дивишся кіно. І у ці моменти ти сприймаєш життя у всій своїй непростоті і потворності. Ось воно таке, дароване.
3
|
НЕВІДОМИЙ СВІТ
S.U.I.T 38
Flickr. Chris Brown
S.U.I.T 39
ВІДЕНЬ – МІСТО, У ЯКОМУ ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ Текст: Марічка Алексевич
Якби у вас запитали, що має бути у місті, у якому вам було б комфортно жити – тут і тепер – що ви б відповіли? Спробую вгадати. Гідний заробіток? Доступне житло? Передова освіта? Медицина? Чисте повітря? Їжа без ГМО? Розвинена транспортна інфраструктура? І обов’язково – час, можливість та місце для якісного відпочинку. Зізнайтесь, щось, та й точно відгадала. А уявіть, що усі ці запити здійснили одночасно, в одному місці, і це не фантастика, ба навіть не місто-музей, хоча, залежить, з якого боку глянути… Відень! Містомрія в усіх розуміннях!
S.U.I.T 40
МІСТО ЯКІСНОЇ ОСВІТИ ТА ПЕРСПЕКТИВНОЇ РОБОТИ Академія витончених мистецтв, університет музики і виконавських мистецтв, технічний університет, університет економіки та бізнесу, університет ветеринарної медицини, медичний університет… ви тільки вслухайтесь у назви, а якщо додати ще й приставку «віденський», не сумнівайтесь, серед десятків кандидатів, у своїх лавах провідні світові корпорації захочуть бачити саме вас. Бо тільки всебічно розвинені, цілеспрямовані і ерудовані люди можуть пройти віденську школу. Вища школа у Відні фундаментально готує спеціалістів, попит на яких не спадатиме найближчих сто років точно. А там, гляди, Відень вчергове адаптується під ультрасучасні потреби, як це уже сталось у сфері розваг.
Якщо ж віденської школи ви не проходили, через численних заробітчан, з пошуками роботи у Відні буде непросто. Однак, маючи вищу освіту, знання німецької та голову на плечах, працюючи без титанічних зусиль, тут цілком можна винаймати житло, повноцінно харчуватись, відпочивати і навіть відкладати кошти з кожної зарплати.
МІСТО-МУЗЕЙ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ Навряд чи ще десь у сучасному світі ви знайдете таку концентрацію архітектурних пам’яток на квадратному метрі, як у Відні. П’ятсотлітні храми, театри, музеї, університети. І усе це наче щойно збудоване. Чого варті лише будівля парламенту, Бельведер, Оперний театр, Віденська
S.U.I.T 41
ратуша, Шенбрунн. А скульптури?! Скільки ж тут їх! Здається, що на кожного віденця припадає скульптура, а може і не одна. Факт: у Відні на одну людину припадає найбільше у світі предметів мистецтва. І як тільки все це збереглось? Здається, на австрійців зійшло справжнє одкровення, як у сучасному мінливому світі зберегти архітектурні здобутки попередніх поколінь. І вони цим одкровенням радо діляться – реставрація, браття європейці. Візьміть хоча б головний архітектурний символ Відня, а разом з тим і всієї Австрії – cобор Святого Стефана. Таким, як ми його знаємо, його звели ще 1511 року. І тепер, коли б ви не приїхали у Відень, будьте певні, якусь частину собору під час вашого візиту обов’язково будуть реставрувати. У віденців, взагалі, є дуже незвична ментальна звичка – підтримувати стан чогось, а не довести до руїн, а тоді вже підіймати з небуття. Зрештою, тому
тут і дороги ремонтують не через вибоїни по коліна, а просто через те, що до закінчення підійшов гарантійний термін обслуговування. До дорожньої інфраструктури ми ще повернемось, а ось унікальність цього міста-музею під відкритим небом полягає ще й у тому, що тут на диво компромісно поєднується давня, я б навіть сказала, сакральна та ультрасучасна архітектури. І так, якщо уважно придивитись, у Відні співіснують протилежності у кожній сфері, наче для балансу. Якби мене спитали, яким одним словом я б схарактеризувала це місто, то це було б слово «толерантність». Саме у Відні дуже чітко починаєш розуміти – світ строкатий, кожен має право вибору і для кожного є свій індивідуальний клаптик. Тут є достатньо простору, щоб обирати і достатньо відстані, щоб не зачіпати того, чий вибір не такий, як твій. І архітектура – це лише перший прояв цієї мудрої віденської толерантності.
S.U.I.T 42
Flickr. Massimo Mastropietro
МІСТО ЩАСЛИВИХ ПЕНСІОНЕРІВ І ШАЛЕНИХ СТУДЕНТІВ А ось у пункті дозвілля ще десять років тому найбільші туристичні путівники описували Відень як рай для пенсіонерів. Бо хто ще буде настільки у захваті від класичної опери, сотень і сотень експозицій у музеях, не менш класичних, величних храмів та численних парків, де можна поговорити про своє з подружкою, або зіграти партіюдругу шахів із приятелем дитинства. Однак десять років зробили своє. І вже зараз Відень однаково високо стоїть, що у пенсіонерських рейтингах, що у рейтингах молодих відчайдухів. Останні, до прикладу, можуть почати своє знайомство із віденськими розвагами із катання на спеціальних санях, встановлених на рейках. Спершу вони нагадують дитячий атракціон, однак на поворотах провокують геть недитячий викид адреналіну. Закріпити враження можна зайнявшись рафтингом. Таку послугу
пропонують у середмісті, для цього тут навіть спеціально створили штучний канал. І повірте, враження будуть такі, наче ви сплавляєтесь однією із найдикіших гірських річок світу. Ну а кульмінацією усіх вражень стане стрибок із Дунайської вежі. Хочете побачити Відень у незвичному ракурсі? Гайда на банджі-джампінг! П’ять секунд вільного польоту вниз головою вам запам’ятаються на усе життя, щоправда, треба ще наважитись розплющити очі у момент стрибка. Є у Відні і «лагідніші» атракціони – наприклад, найвища у Європі «Ромашка», чортове колесо та віденське колесо огляду, до речі, також із найвищих у Європі. Усі вони компактно розташувались у міському парку розваг – Пратер. Спочатку цей парк, як і більшість у Відні, використовувався для королівських потреб, минули роки і тепер це одне із найулюбленіших місць відпочинку закоханих парочок, сімей та відчайдухів. Для кожного тут є своя пропозиція. Це ж Відень. Місто розмаїтості та толерантності.
S.U.I.T 43
МІСТО ДОСТУПНОГО ДОЗВІЛЛЯ Втім, хто сказав, що молодь не цікавить класичне дозвілля? Інше питання, що класичне часто дорівнює дороге. Наприклад, той же ж квиток на виставу у Віденську оперу. Він, у середньому, коштує 300 євро. А це, може, більше за весь бюджет типового студента. Однак і тут віденська толерантність спрацьовує: хочеш долучитись до мистецтва – будь ласка – ось тобі каса, яка продає квитки на виставу у тій ж опері, однак замість 300 євро, ти платиш 3 євро. Це щось неймовірне?! Та є один нюанс – протягом усієї вистави доведеться стояти. Але за таку ціну, погодьтесь, умова більш ніж прийнятна. Схожі пропозиції діють і у музеях. На місто, у якому менше 2 мільйонів людей, тут більше п’ятдесяти музеїв. І, уявіть, навіть попри шалений туристичний потік, у Відні заці-
кавлені, щоб їх відвідували усі, незважаючи на статус та матеріальне забезпечення. Звісно, за умови, що люди мають бажання таким чином долучитись до культури. Толерантність і право вибору – ви ж пам’ятаєте. Лише за 59 євро (29.50 для дітей) можна придбати одноденну перепустку до всіх музеїв столиці Австрії. Є пропозиції і для тих, хто ну зовсім неготовий витрачатись. Так MAK Museum Wien (Австрійський музей прикладного мистецтва) безкоштовно приймає відвідувачів щовівторка після 17 години. Щочетверга після 19 години безкоштовно вас чекатимуть у галереї Альбертіні. Навіть адміністрація Віденського зоопарку, до речі, найстарішого із діючих у континентальній Європі, щороку влаштовує день, коли відвідати тваринець коштує символічне 1 євро. І це лише кілька варіантів, як можна «окультуритись» у Відні – було б бажання.
Flickr. Simon Matzinger
S.U.I.T 44
МІСТО, ДЕ ГРОМАДСЬКИЙ ТРАНСПОРТ КУРСУЄ ЗА ГРАФІКОМ Кожен, хто бодай раз відвідав Відень, відзначає продуману тутешню транспортну інфраструктуру. Сміливо можна стверджувати, що саме тут громадський транспорт підлаштований під потреби людей. Це дуже чітко відчуваєш уже у момент, коли виходиш із аеропорту, а він, по суті, розташований на одній із ліній електрички. Комфортно підлаштовані різні види громадського транспорту і одне під одного. Так, кінцеві зупинки електрички, трамвая та метро розташовані одна над одною. Усе чітко і зрозуміло, а скориставшись ще й максимально простим терміналом для продажу квитків, розумієш, щоб заблукати у Відні – треба добре постаратись. Попри те, що Відень – місто-мільйонник, а на додачу у ньому щороку гостюють ще й мільйони туристів, тут зовсім не відчуваєш, що місто перевантажене. І одна із причин – мудро сплановані маршрути громадського транспорту та, власне, кількість цього транспорту. На 1,7 мільйона населення у Відні є понад сотня станцій метро. Затори для Відня – рідкість. Точність часу, сміються місцеві, тут можна звіряти за прибуттям трамваїв. По суті, громадським транспортом ви дістанетесь у будь-яку частину Відня у межах півгодини. Щодо автівок, то історичним центром Відня вони не їздять уже давно, і навіть поза центром ви не знайдете машин,
Flickr. Eduardo Fonseca Arraes
які перекриють вам рух тротуаром, заблокують вихід з будинку, або не зупиняться, коли ви йдете по пішохідному переходу. Якщо таке у Відні і трапляється, то дуже рідко, і обходиться порушникам надто дорого. А от для велосипедистів тут зробили усе, і навіть трішки, більше. Фактично ціле місто є у вашій велосипедній доступності. До речі, вартість оренди двоколісного у Відні доволі символічна – за першу годину прокату ви взагалі не платите, а кожна наступна коштує 1 євро. Таким чином, за мінімальну плату перед вами відкриваються сотні кілометрів велодоріжок, які ведуть не лише до архітектурних, а й до ландшафтних шедеврів Відня.
МІСТО ЗЕЛЕНІ ТА ЧИСТОЇ ВОДИ Парки та зони безкоштовного відпочинку у Відні заслуговують окремого згадування. Головними легенями міста є Віденський ліс. Він охоплює 1 250 км². По суті, це величезний окремий район, з власними готелями, курортами і термальними джерелами. Віденський ліс забезпечує віденців та гостей міста не лише киснем, а й легендами. Кажуть, саме тут Зигмунд Фрейд зрозумів таємницю сновидінь. А Йоганна Штрауса настільки зачарувала зелена краса, що він присвятив їй вальс – «Казки Віденського лісу».
S.U.I.T 45
Flickr. ISSY CROKER
S.U.I.T 46
Не розгублюється зелень Відня і коли просуваєшся углиб міста. Візьмімо хоча б парк Фольксгартен, свого часу це був сад, де мали право прогулюватись лише вельможі, сьогодні будь-хто безкоштовно може насолодитись ароматом щедро висаджених тут троянд та медитацією над фонтанами, у яких нерідко живуть, скажімо, сімейства качок. Якщо ви шанувальник Японії – то, вважайте, парк Сетагая облаштували спеціально для вас – з усіма квітучими деревами, ставочками з рибою та водоспадами. Меломанам сподобається у парку Аугартен, тут чи не щодня відбуваються якісь музичні перформанси. А ось для сімейного відпочинку найкраще підійдуть сади Хіршштеттен. Саме тут вирощують усі квіти, які згодом стають окрасою Відня. Особливо цікавими ці сади є і через те, що при них розташувався невеликий зоопарк, у якому мешкають тварини, які водяться суто в Австрійських широтах. Серед інших мегаполісів Відень вигідно вирізняється ще однією особливою розкішшю – у ньому протікає річка. Лише живучи у кам’яних джунглях, можна сповна оцінити, що таке відпочити біля такої природної водойми. Тому Дунай у Відні – це окрема оаза, яка однаково манить і приїжджих, і місцевих. А посеред оживлених туристичних кварталів, у Відні прийнято облаштовувати безкоштовні місця для відпочинку. Таких у столиці Австрії сотні. Окрім захисту від сонця та лавочок, завжди неподалік них є фонтанчики з безкоштовною водою. І вода ця справді питна. Скажу навіть більше – з віденських кранів тече найчистіша вода у світі. Адже свій початок вона бере в Альпах.
Flickr. Martin Teschner
S.U.I.T 47
Вода та чисте повітря відіграють, мабуть, не останню роль у тому, що середній вік життя віденців становить понад 80 років. Тому, коли наступного разу у Відні вам до кави безкоштовно подадуть склянку чистої води, а це тут добра традиція, не нехтуйте нею. Особлива приальпійська природа уже не одне століття надихає тутешніх жителів. Тому у Відні люди живуть не лише мистецтвом, а й спортом. Місто відоме своїми численними фехтувальними та гольф-клубами, ближче до гір люди тут активно займаються зимовими видами спорту. І куди ж без скандинавської ходьби, бігу та медитацій? Віденці активно вчаться не просто користуватись природними ресурсами, а робити це раціонально. Тут нікому і у голову не прийде, що можна несанкціоновано, наприклад, рубати ліс, або використовувати у сільському господарстві речовини, заборонені законодавством, навіть якщо ніхто не перевірятиме. Сміттєспалювальний завод тут не те, що не дає шкідливих димових завіс, він сконструйований таким чином, що забезпечує теплом весь район довкола себе, відтак, тутешні мешканці платять за тепло копійки. А сам завод, окрім усього, ще й має мистецьку цінність, адже художники вправно попрацювали, щоб він вписався в архітектурний ансамбль цієї частини міста. У Відні зводять вітряки, тут уже навіть не мода, а норма – облаштовувати на своєму будинку сонячні батареї і пересідати на електромобіль. І, до речі, суперпрогресивні віденці не цураються висаджування дерев.
S.U.I.T 48
Flickr. Luca Sartoni
МІСТО ГАСТРОНОМІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ Відень манить як «штруделево-кавових» романтиків, так і шанувальників доброго пива і по-особливому приправлених, щедро масних «віденських» сосисок та шніцелів. До якої б групи ви не належали, варто пам’ятати, австрійці, як і німці, люблять смачно та багато поїсти, тому, будьте певні, порції вас чекають немаленькі. А ще віденці настільки люблять пиво, що у супермаркетах воно, іноді, дешевше навіть, ніж вода. Пиття вина у Відні також ціла культура, тому правом на продаж вина віденці дуже дорожать і навряд чи спокусяться продавати підробку. Втім, як і у всьому іншому, Відень знайшов у кухні баланс. Окрім десятків мафів та кафе, які спеціалізуються на смаженому і солодкому, тут є чимало закладів здорової їжі, а також ресторани кухонь світу. Відштовхуючись від власних смаків та товщини гаманця, у Відні кожен знайде ідеальну їжу, спеціально для себе.
МІСТО З ПРАВИЛАМИ
Flickr. ISSY CROKER
Якщо дотепер мова йшла лише про те, що Відень дає людині, то логічно розповісти і про те, що він вимагає натомість. А вимагає це місто чесності та дисципліни. Справжній віденець не працюватиме нелегально, він не ухилятиметься від сплати податків. Він сортує сміття, а його собака гуляє на поводку і у наморднику, і, звісно, він не залишає «сюрпризів» тим, хто гулятиме парком опісля.
S.U.I.T 49
Flickr. Toukensmash
S.U.I.T 50
По суті, весь туристичний Відень зосереджений у центрі, натомість у житлових районах спокійно і без зайвого гамору. Чим далі від центру, тим дешевшими стають хостели, готелі, зрештою, і їжа у закладах харчування. Але «дешевше» у Відні не означає «гірше». Так, це далі від центру, отже воно має бути дешевшим, однак декларується віденська якість, отже вона має бути віденською, незалежно від локації. Супермаркети у Відні зачиняються о 19 годині. На годину довше вони можуть працювати лише у п’ятницю, коли усі скупляються на вихідні. До речі, вихідні у Відні є дійсно вихідними, при чому для усіх, і у тому числі – працівників магазинів. Якщо у суботу деякі із них можуть працювати до півдня, то неділя – абсолютний вихідний. На вихідних подекуди працюють лише невеличкі крамнички у метро та на автозаправках. І як би вам не було весело, і скільки б пива, вина та шніцелів ви не замовили, щодня рівно о 22 годині під дзвін собору Святого Стефана закриваються усі бари Відня. Спершу деякі з цих правил можуть обурити. Як це – 19 година і жодного відчиненого маркету? І чому по вихідних не працюють магазини, адже більшість людей з по-
Flickr. Jakub Vonášek
неділка по п’ятницю зайняті на роботі і лише у суботу та неділю можуть викроїти час на закупи? Втім, якщо подивитись глибше, то такі обмеження йдуть віденцям лише на користь. В основі ідеї – щасливий, здоровий та продуктивний житель. Візьмімо, для прикладу, людину, яка працює у сфері обслуговування, а таких у туристичному Відні переважна більшість. Якщо вона може собі на вихідних дозволити відпочити зі сім’єю, а не працювати, то у неї значно більше шансів побудувати міцні взаємини, вона відпочине, і фізично, і морально, і відповідний настрій та цінності з понеділка транслюватиме тим, хто прийде до неї на закупи. А ті, у свою чергу, передаватимуть імпульси наступним людям, і у наступні сфери. Бо окрім послуги чи товару ми обов’язково, свідомо чи не свідомо, ділимось з іншими емоцією, і вона впливає незгірше ніж фізичні чинники. Начебто простий принцип, а скільки складних моментів він пояснює та врегульовує! Доступ до природи, мистецтво, технічний прогрес і трохи жорстких правил. Можливо, це і є та формула, яка забезпечує Відню постійне лідерство у списках найкомфортніших для життя міст світу?
4
|
СТИЛЬ У ПРОЯВI
S.U.I.T 54
ЯКІСНИЙ КІНЕМАТОГРАФ. ЩО ТАКЕ ДОБРЕ, А ЩО ТАКЕ ПОГАНО? Роджер Еберт, найпопулярніший і найвпливовіший англомовний кінокритик минулого і нинішнього століть, розповідав таку історію: «Сиджу я якось у редакції газети «Sun Times», а разом зі мною – десяток людей та один авторитетний музичний критик. Цей критик, як і я, працює у газеті і пише рецензії. Він – про музику, а я – про кіно. І ось хтось із присутніх запитує критика: «Шановний метр, а як Вам вчорашнє диригування Шелти?» Критик розповідає, всі шанобливо мовчать, уважно його слухають. А коли критик закінчує, та ж людина повертається до мене і каже: «Ви знаєте, я абсолютно не згоден з тією рецензією, яку Ви вчора написали!»
Текст: Стас Тарасенко
S.U.I.T 55
Так повелося, що кінематограф – на сьогоднішній момент – найпоширеніше мистецтво у світі. Кіно – у тій чи іншій формі – дивляться всі: у кінотеатрах, у кіноклубах, вдома, за допомогою гаджетів і так далі. Все – кіно: і реклама, і телепередача, і «Netflix», і домашнє відео, і художній фільм, і документальна робота... І ось ми, глядачі, настільки звикли до того, що кінематограф оточує нас скрізь і всюди, що він розважає і продає, шокує і вабить, грає фарбами і вибухає ефектами, що вже перестали відрізняти правду від вигадки, перестали звертати увагу на авторів фільмів (режисерів і сценаристів), перестали цікавитися природою кіно, розуміти його як мистецтво, а не як лише розвагу і рекламу. Як казали багато розумних режисерів, кінематограф – це сплав кіноіндустрії і кінокультури. І так повелося, що за останні тридцять років масовий глядач – у принципі, на те він і масовий! – звернув свої погляди у бік індустрії, а для культури, якщо тільки вона не подана у легкотравній формі, не залишилося місця. Не подумайте, що ми плачемо за загибеллю авангарду і незалежного кіно або намагаємося донести думку про примітивність і безглуздя масового глядача. Ні, проблема полягає у тому, що сучасний кінематограф – те, що найчастіше показують у тих чи інших кінотеатрах – стає усе більш комерціалізованим і одностороннім. Щось
S.U.I.T 56
на кшталт: «Бачив один супергеройський блокбастер – значить, бачив їх всі». У зв’язку з цим глядачеві масовому, глядачеві, який звик до динамічного голлівудського кінематографу про рятівників Всесвіту і запаморочливих блондинок, стає ой як не по собі, коли він якимось чином попадає на фільм, у якому кінокультура переважає над кіноіндустрією. Такі фільми найчастіше створені за іншими шаблонами, нестандартно для ока масового глядача. А те, що нестандартно і незрозуміло, для багатьох означає «погано» і «нудно». Недарма такі фільми, як «Кожному своє» Річарда Лінклейтера або «Зменшення» Олександра Пейна в українському прокаті пройшли майже непоміченими. Є голлівудський стандарт, і якщо ти, режисер, відступаєш від нього, тоді нарікай на себе: глядач може не «прийняти» твою роботу, не вважати її цікавою, не піти на твій фільм.
Зменшення (2018)
Усе вищезазначене – причини, через які музичний критик вважається кимось на кшталт світоча, якому ти не можеш заперечити через силу винятковості його знань, досвіду і предмета суджень. Такої ж думки дотримуються про літературних критиків або про критиків театру – всіх, крім кінокритиків! А чому? А тому, що кінематограф мислиться багатьма людьми не як мистецтво, але, на жаль, через віяння сучасності – як щось виключно розважальне і, люди часто так говорять, «під настрій і під попкорн». Так воно чи не так?.. У всьому цьому нам і належить розібратися... Що таке якісний кінематограф? Та й чи можна взагалі задаватися подібного роду запитаннями? Як оцінювати якість кінематографічного твору? І як зрозуміти, що один фільм примітивний, а інший – оригінальний? Де
S.U.I.T 57
Ліга Справедливості (2017)
проходить ця тонка межа, що розділяє кіноіндустрію і кіномистецтво?.. Будемо з Вами чесними. Рішучої відповіді на ці запитання ніхто дати не може. У таких понять, як «погане» і «хороше» репутація сьогодні, і це ще м’яко кажучи, просто нікудишня! У такий вже час ми живемо, коли якийсь дійсно освічений і, не побоїмося сказати, талановитий кінорежисер, знає свою справу і знімає таке кіно, яке змінює наше уявлення про час і простір, може бути байдужий масовій аудиторії, тим, хто благоговіє перед обличчям посереднього творця, який дає публіці те, що, як прийнято вважати, вона хоче. Сьогодні блогера Василя або користувача Степана «читає» більша кількість людей, ніж якого-небудь професійного журналіста. Так, усе це відомі недоліки сучасного цифрового століття, що підміняє поняття «хорошого» і «поганого» іншими поняттями: «популярного» і «нудного». Напевне всі наші читачі у курсі, що у 2018 році виходять нові «Месники» або що у фільму «Аватар» очікується відразу декілька сіквелів, а ось коли ми побачимо новий фільм Террі Гілліама або Пола Верховена – це знають одиниці. Чому ж воно так? Причина проста – на великі голлівудські проекти витрачаються карколомні гроші. Реклама атакує з усіх боків! Білборди, телебачення, Інтернет, статті, блоги – ми обговорюємо те кіно, яке нас підштовхують
обговорювати. Так, на жаль, варто визнати неприємну для нас істину: ми – споживачі. І ми споживаємо. Нам пропонують фільм – і ми, часто не думаючи, просто беремо його і несемо у собі. Запам’ятовуємо його, думаємо про нього, дивимося його. Кажуть, що найбільш суттєва різниця між масовим глядачем і просто глядачем полягає у тому, що глядач масовий не свідомий того, що він дивиться. Він не обирає у повному розумінні цього слова, не шукає. Іноді він керується інстинктами – і у цьому немає нічого поганого, якщо душа жадає «бойовичка»; іноді йде у кінотеатр абсолютно випадково, але найчастіше – вибирає той фільм, у якому є щось – і ось це найважливіше! – впізнаване! Ми реагуємо на те, до чого ми звикли. За що найчастіше критикують голлівудське кіно? За те, що воно пропонує глядачеві одне і те ж, причому пропонує не дуже розумно. Продюсери, вбачаючи як спрацьовує якийсь прийом (бравада Джека Горобця або бійка гігантських механоїдів у мегаполісі), миттєво сигналять кіностудіям: «Тиражувати прийом де і як тільки можливо!» А ми, глядачі, дивлячись однакове кіно, звикаємо думати, що саме ця однаковість – ознака якості. Так само як шлунок людини, яка споживає тільки одне блюдо протягом довгого часу, не хоче, відмовляється приймати іншу їжу, так і наші, будемо говорити як є, розум і серця, виховані на голлівудському мейнстрімі, не бажають перебудовуватися під інше кіно: європейське, африканське, чорно-біле, німе, інтелектуальне, експериментальне, просто нетипове тощо.
S.U.I.T 58
2001: Космічна одіссея (1968)
Будучи там (1979)
S.U.I.T 59
На зйомках картини Громадянин Кейн (1941)
І це – наша проблема, наш недолік. Ми і лише ми відповідальні за своє індивідуальне зростання, за те, які книги ми читаємо, яку музику слухаємо, яке кіно ми дивимося! Адже, насправді, нас ніхто не змушує читати, слухати чи дивитися то-то і те-то. Нам пропонують – а ми вже добровільно погоджуємося. Знаєте, один письменник, між іншим, той, що створив поняття кіберпростору, якось висловив таку думку: «У майбутньому – і така, як мені здається, буде відмінна риса всіх прийдешніх поколінь – людство навчиться само, якось на рівні підсвідомості сортувати інформацію, тобто відокремлювати потрібне від непотрібного, якісне від ширвжитку». Хм, ну добре... Проблему ми усвідомили. Каємося. Але що далі? Як же, власне, відрізняти добре від поганого?
Інша людина сказала так: «Поняття «хорошого» і «поганого» витікають із смаку того, хто роздивляється ці поняття». Важливо розуміти, що для того, щоб навчитися помічати посереднє і радіти якісному, мало досвіду або якихось знань. Так, можна бути премудрим, розмірковувати з приводу Луїса Бунюеля чи Лісандро Алонсо, проте інформація сама по собі ще не є ключем до розуміння кінематографа. Важливо мати смак. Те, що відрізняє Оскара Уайльда від його супротивників, те, що привносить оригінальність у музику «Jethro Tull» або Девіда Сільвіана, те, що змусить вас полюбити фільми Коста-Гавраса або Джорджа К’юкора – все ж таки, це найважливіше, а інше, як то кажуть, додасться. Ви можете читати книги, відвідувати кіноклуби, ви можете читати рецензії, а можете взагалі нічого не читати, а просто уважно дивитися кіно – і все ж над смаком слід працювати.
S.U.I.T 60
А що означає працювати над смаком? І тут просто. Це означає дивитися кіно свідомо. Ось ви знаєте, що була проведена маса досліджень про взаємозв’язок між попкорном і фільмом, на якому ви сидите у кінотеатрі? Пересолили попкорн – фільм не сподобався. Попкорн швидко закінчився – і фільм вже здається менш вдалим... Тобто люди часто не свідомі того, що їхнє сприйняття кінокартини може бути, у гіршому сенсі слова, суб’єктивним і нав’язаним чимось збоку. Тут важливо зауважити, що у наших словах немає протиріччя. Це не означає, що поняття «поганого» і «хорошого» – завжди і у всіх сенсах – відносні. Ні, це не правильно. Подивіться на різного роду авторитетні – складені професіоналами – списки за типом «Краще кіно ХХ століття». На перших місцях завжди буде «Громадянин Кейн», «Правила гри», «Вісім з половиною», «2001: Космічна одіссея» і так далі – фільми, що заслужили довіру і любов багатьох тисяч глядачів. І ось, коли ми перестаємо бути «попкорновими глядачами», коли ми перестаємо сприймати кіно як пустопорожню розвагу, музику – як «музичні шпалери», а книги – як нудний пережиток минулого, ось тоді, саме тоді у нас відбувається та сама зміна, яку деякі мислителі називають «другим народженням людини». Вісім з половиною (1963)
Отже, якісний кінематограф заслуговує на нашу увагу. На перший погляд він може здатися важким для розуміння, але це тільки перше враження, яке швидко минає. Просто інше кіно грає за своїми правилами. І у цьому вся сіль! Ну ось правда, що може бути цікавіше, ніж пізнання нового, ніж відкриття нових світів?! Парадокс полягає у тому, що масовий глядач – через звичку дивитися одне й те саме – свято вірить, нібито інше кіно – це нудьга смертна, а насправді він позбавляє себе невимовної краси і нових вражень. Це як жити у коробці, а потім потрапити у ліс. Це як спати – і прокинутися. Ось що таке якісний кінематограф! Ось що можна відшукати
у фільмах Жана Ренуара, Бастера Кітона, Джун Хо Бона, Біллі Вайлдера, Майка Лі, Франсуа Трюффо, Серджіо Леоне, Йоргоса Лантімоса, Такеші Кітано, Кінга Видора та інших іменитих режисерів! Краса, розум і духовність – три перлини, які здатні наділити нас особливою якістю життя. Усе у наших руках! Тож давайте візьмемо те, що належить нам за правом!
Десятка неймовірно якісних фільмів, які грають за своїми правилами: «Барон Арізони» С. Фуллера (1950) «Америка, Америка» Е. Казана (1964) «Військо Бранкалеоне» М. Монічеллі (1966) «Засліплений бажаннями» С. Донена (1967) «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» Е. Петрі (1970) «Аллонзанфан» братів Тавіані (1975) «Будучи там» Х. Ешбі (1979) «Франц» Ф. Озона (2016) «Кожному своє» Р. Лінклейтера (2016) «Зменшення» А. Пейна (2017)
S.U.I.T 63
ЯРМАРОК МАРНОСЛАВСТВА, АБО НЕ У СУМОЧЦІ ЩАСТЯ Текст: Лілiя Сушко
За усю історію моди навряд чи колись іще був настільки різноманітний у своїх проявах період, як зараз... Дефіцит у нас тільки у коштах, натомість пропозиції ринку настільки багатогранні, що при бажанні можна отримати все, що завгодно! Суспільство стало дуже багатошаровим і маркетологи відзначають, що аналіз споживачів за соціально-демографічними показниками уже не приносить результату. Проте спостережливість все ж дозволяє зробити деякі узагальнення і одне з них – це ідея розподіляти споживачів на групи за тими цінностями, які вони сповідують. Соціологи передбачають, що сучасна молодь багато у чому буде жити інакше, ніж попередні покоління, і одна з таких відмінностей – матеріально вони будуть менш за-
безпечені, оскільки менше цінностей триматимуть у приватній власності, проте рівень їхнього життя буде значно вищим. З врахуванням цього стає значно зрозумілішою ще одна змінна, яку маємо нагоду спостерігати – мова йде про вартісність категорії «якість» при оцінці речей і зокрема одягу, який ми купляємо. Протягом багатьох століть якісними вважалися ті речі, які могли служити довго, навіть дуже довго і передавались у спадок дітям. Тобто поняття якості по суті було тотожним поняттю надійності та довговічності. Але у 21 столітті ми отримали перевиробництво, пропозиція перевищує попит, фаст фешн бренди випускають по 50 колекцій у рік! Тож купляючи взуття чи сумку, ми вважаємо їх дуже якісними, якщо вони прослужать кілька років, та навіть не думаємо, що будемо
S.U.I.T 64
S.U.I.T 65
носити це до скону. Ми вже майже не дивуємось, коли з’ясовується, що футболка з масмаркету виявилась буквально одноразовою і згинула після першого ж прання. Ми просто купляємо нову... Але тоді яка цінність замінила для нас «якість» і що відбувається із гардеробом людей, для яких ця зміна ще не відбулась?
дрес-коду «black tie» вдягають пишні сукні з корсетами і глибокими декольте, наче вкрадені із гардеробу Барбі, а у їхньому волоссі виблискують діадеми і невмируща накрутка, налакована до стану холодної зброї. Їм чомусь здається, що так вони не залишають сумнівів у своєму високому статусі та майже шляхетному походженні.
Якщо вірити відомій українській дослідниці моди Зої Звиняцківській, то травма смаку у наших співвітчизниць відбулась у момент розвалу СРСР, коли стало можна вдягати будь-що, і найбільше захотілось вдягати речі, які асоціювались із забороненими у Союзі сексуальністю та аристократизмом. Усе це не було б таким трагічним, якби ці дві категорії не змішували докупи. Навіть зараз, у 21 столітті, ми все ще маємо печальну можливість спостерігати на світських заходах поважних жінок у віці за 40, які для
Навряд є країна, яка в усьому світі більше б асоціювалась із правдивою аристократією, ніж Британія. Усі вважають британців страшенними традиціоналістами, а королева є одним із основних символів їхньої держави. Тим цікавіше більше дізнатись, що насправді відбувається із їхнім гардеробом і стилем у залежності від того, представниками якого класу є люди. Маємо таку нагоду завдяки уривкам книги антрополога Кейт Фокс «Спостерігаючи за англійцями». Наводимо низку цитат.
S.U.I.T 66
«Сьогодні набагато складніше за одягом визначити класову приналежність людини, але все ж існує кілька надійних індикаторів. Вони не такі очевидні, як у минулому були спецроба чи костюми у тонку смужку, але можна помітити ледь видимі ознаки, що вказують на соціальний статус людини і визначити неписані правила, якими та керується, обираючи собі одяг». «Старанно підібрані у тон одяг та аксесуари – це також ознака низького походження, особливо якщо задіяно яскравий колір – скажімо, синя сукня із червоним кантом, червоний ремінь, червоні туфлі, червона сумочка і червоний капелюшок. Якщо котрийсь із названих предметів не лише червоний, але і блискучий, значить його власниця іще на дві сходинки нижче за соціальним статусом». «Тільки представниці верхівки середнього і верхнього класів суспільства охоче та радісно зізнаються, що вони купляють одяг у магазинах благодійних організацій. Цього правила не строго дотримуються підлітки і молоді жінки, оскільки відвідини магазинів для бідних стало модним хобі, що пропагується журналами мод і супермоделями. Однак серед жінок старшого покоління тільки
S.U.I.T 67
представники самих верхівок і самих низів суспільства купують одяг у крамницях організацій на зразок «Турбота про літніх», але тільки перші відверто насміляться сказати про це. Жінка із верхівки середнього класу покружляє перед вами, демонструючи свою спідницю і тріумфально повідомить: «Я це купила у секонді за 4,50!» – очікуючи, що ви похвалите її за кмітливість, ощадливість, чарівну ексцентричність і відсутність снобізму. Трапляється, що вона і справді обмежена у коштах, і знаючи, що в Англії про класову приналежність судять не за статками, без сорому визнає це. Але насправді жінки – представниці верхівки середнього класу – часто купляють одяг у благодійних крамницях з принципу (хоч і не до кінця зрозуміло, що це за принцип), навіть маючи можливість придбати нові речі, і потім вихваляються своїми покупками. Щоправда, їхній захват незрозумілий низам суспільства, які змушені купляти одяг у магазинах для бідних, але при цьому не відчувають ані радості, ані гордості, навпаки соромляться цього». «Дівчинка-підліток із верхівки середнього класу зізналась, що довго мріяла про одну ювелірну прикрасу, поки не помітила, що ця прикраса набула популярності серед перукарок. «Це миттєво знищило мій запал, – сказала вона, і додала: «Я розумію, що це негарно, справжній снобізм з моєї сторони, але нічого не можу із собою вдіяти. Щойно я побачила на них цю річ, як вона миттєво перестала мені подобатись».
«У 90-х, коли гурт «Spice Girls» вважався уособленням мейнстріму, і його зневажали усі, хто претендував на крутість чи авангардизм, декотрі гранжери почали зумисне носити фанатські футболки з надписом «Spice Girls» – так вони жартували над собою, відмовляючись надто серйозно сприймати правила, що змушують їх уникати традиційності. Звісно, подібні жарти могли дозволити собі лише ті, хто вже надійно зарекомендував себе «крутим». З’явитися на людях у такій футболці – це все одно, що заявити: «Я настільки крутий, що можу ходити у відверто попсовій футболці «Spice Girls», і нікому навіть думка не спаде, що вони і справді можуть мені подобатись». «Ймовірно, декотрі і справді свідомо не цікавляться модою, але і вони змушені обирати якийсь дешевий, зручний, практичний одяг із цілої підбірки подібного, а отже, подобається їм це чи ні, своїм одягом вони роблять деяку соціально значущу заяву (до того ж претензії на те, аби бути вище за такі дрібниці, як мода – вже саме собою соціально значна заява і до того ж гучна)». «По-справжньому ексцентрично у нашій країні одягається тільки королева, якій нема жодного діла до моди. Вона не боїться виглядати ні банальною, ні надто оригінальною, продовжуючи носити одяг у своєму унікальному стилі, і чужа точка зору її взагалі не обходить. Через те, що вона – королева, люди вважають її стиль «класичним» і таким, що є «поза часом», а не дивакуватим чи фрікуватим, і з ввічливості дивляться крізь пальці на те, що більше ніхто
S.U.I.T 68
не вдягається так незвичайно, як вона. Королева – найяскравіший взірець ексцентричності в одязі, ніхто не може змагатися із нею». Доповнити ці документальні спостереження фахового соціолога за зв’язком між високим положенням і манерою вдягатись хочеться витримкою із художнього твору чудового британського письменника сера Террі Пратчета: «Поміж коробками діловито походжали дві жінки. Скорше, дві дами. Для простих жінок у них був надто недбалий вигляд. Жодна звичайна жінка навіть мріяти не могла виглядати такою косматою і розтріпаною; необхідна абсолютна впевненість у собі, що походить зі знання, хто були твої пра-пра-пра-пра-прадіди, щоб носити одяг на зразок того, який мали ці дами. Однак цей одяг, помітив Ваймс, був неймовірно добрим одягом, принаймні тоді, коли його купляли. Такий одяг передають у спадок, як в інших сім’ях передають китайську порцеляну, срібний посуд і подагру. «Також заводчиці, – подумав Ваймс, – розводять драконів. Одразу видно. Щось у них є таке, одразу впізнаване.
Манера носити шовкові хустки, старі твідові пальто і дідові чоботи для їзди верхи». Примружившись, Ваймс заходився вивчати візитну картку. Вона повідомляла: «Бренда, пані Родлі. Спадковий маєток, Замок Щеботанський, Щеботан». Це означало, що жіночка, подібна на живу базарну палатку, ніхто інша як овдовіла герцогиня Щеботанська, котрій належало більше земель, ніж видно з дуже високої гори у ясний день. Є, схоже, якийсь особливий вид бідності, який можуть дозволити собі тільки дуже багаті люди...» Підбиваючи підсумки цих спостережень, хочеться наголосити на тому, що для людей, які завжди мали можливість обирати для себе кращу якість життя, людей, які і справді мають високий соціальний та фінансовий статус, стало природним використовувати свої статки так, аби завжди мати можливість залишатись собою, з однієї сторони, і бути самим собою задоволеним – з іншої. Люди високого статусу не мають жодної потреби щось комусь доводити, хоча і рахуються з певними правилами, що присутні в їхньому оточенні, але не забувають, що самі по собі правила (який бренд носити, якою виделкою їсти...) не зроблять із тебе ані інтелігента, ані багатія.
S.U.I.T 69
Натомість наші люди чомусь уже багато років марять ідеєю видати себе за того, ким вони не є, а недобросовісні редактори глянцю спонукають їх закликами і заголовками на зразок «5 статусних речей, завдяки яким ви станете насправді дорогою жінкою...» Чого варте саме лише явище так званих «статусних сумок»?! Багато дівчат і жінок мріють стати власницями культової моделі сумок одного з таких брендів як Chanel, Hermes або Louis Vuitton. Бажані сумочки коштують від 6 до 100 тисяч долларів і коштують вони так для того, аби виділити в окрему групу тих, хто МОЖЕ ЛЕГКО дозволи їх собі купити. Коли у вас нерухомість в історичному центрі Нью-Йорка, заміський будиночок у Хемптонс, діти навчаються у крутій приватній школі, банківські рахунки у більш, ніж хорошому стані, а дома працюють прибиральниця, економка і садівник, тоді ваша сумочка Birkin від Hermes – це статусна сумка, адже цей статус благополуччя у вас справді є. А коли ви кілька років поспіль щомісяця відкладаєте якусь суму, відмовляючи собі у поході до стоматолога, аби колись таки придбати оригінальну «2.55» від Chanel, щоб потім затято доказувати подрузі, що у вас оригінал, і рахувати кількість стібків у квадратику, це не статус – це насправді трагедія.
S.U.I.T 70
Колись у багатьох таблоїдах з’явилась історія про просту шкільну вчительку з Вінницької області, яка, отримуючи зарплатню меншу 2 тис гривень, придбала у кредит сумку Louis Vuitton, вартість якої перевищувала її піврічний дохід, оформивши кредит у банку під 24% річних... Про який статус чи якість (життя чи сумки) ми можемо тут говорити, окрім як про фінансову неграмотність? Спонукав вчительку до такої покупки приклад відомого українського політика – Юлії Тимошенко. Знаменитості вітчизняні і світові з’являються на публіці у дорогих речах, а молодь так вражена їхньою популярністю і скандальною славою, що тягнеться до таких прикладів як Кім Кардаш’ян, навіть не замислюючись, чим життя Кім і реакція на її стиль відрізнятиметься від твого власного побуту у якійсь умовній «Жмеринці». Люди, які мають можливість без труднощів постійно купляти дорогий і модний одяг, але самі працюють в індустрії моди, за вищу якість приймають зменшення своїх ментальних витрат. Тобто потребу щоранку приймати рішення «що вдягнути?» відомі дизайнерки, режисери, редактори заміняють на продуману персональну уніформу. І зрештою, що таке індивідуальний унікальний стиль, якщо не добре продумана особиста уніформа?
До українських дизайнерів ще досі інколи приходять клієнти з проханням повторити річ котрогось із відомих світових брендів. Прохання саме по собі недоречне, оскільки таким чином замовник просить одного майстра зробити підробку під іншого майстра, але при цьому подібність має бути максимальна, а ціна мінімальна... Як прокоментував один знайомий дизайнер: «Усі курйози з одягом наших жінок починаються з комплексів. Одна постійна клієнтка привела до мене подругу і та замовила сукню. У процесі примірок вона була усім задоволена, в останній день подякувала, оплатила замовлення і вони обидві вийшли з моєї майстерні. І тут вона каже подрузі: «Це все ж таки не моє... Мабуть, на «Південному» щось собі підберу». Виявилось, мій мінімалістичний дизайн був недостатньо відвертим для неї. Таким жінкам хочеться завжди і всюди кричати одягом про свою сексуальність. Здається, у них вона, як у лісорубів...» Біди зі смаком українок саме від неусвідомлення, що висока якість життя – це, у першу чергу, стабільність, якісна медицина, можливість відпочивати і навчатись, завжди мати вибір і при потребі змінити напрям діяльності, бути впевненим у тому, що ти затребуваний суспільством і, вже як наслідок усього цього, свідомо сформований гардероб, речі у якому відображають усе те, що є твоїми реальними заслугами.
5
|
ПОРТАЛ
S.U.I.T 74
І ВІДШУКАТИ МІСЦЕ ПІД СОНЦЕМ Текст: Олена Андрусів Фото: Pexels, Pixabay
S.U.I.T 75
Неважливо, скільки днів у твоєму житті. Важливо, скільки життя у твоїх днях. І на цьому у статті про якість і здоровий спосіб життя можна було б поставити крапку, обрамивши ці слова красивими життєстверджуючими фотографіями, – невідомий автор точно знав суть цього словосполучення. Але журнал на те і журнал, що він не фотоальбом, тож пропоную поміркувати і покрутити цю тему з різних боків.
Колись на лекціях вчителя медитації я познайомилася із цікавим метафоричним порівнянням людини з деревом. Модель дуже гарно демонструє прошарки, з яких формується якість життя людської істоти, і наочно показує, як здоровий спосіб життя – а цей прикметник у кожному прошарку має свої забарвлення – рано чи пізно виводить на суттєво краще проживання відведених нам хвилин, днів та років. Отож, будь-яке дерево має крону, стовбур і коріння. Почнемо, за логікою речей, з коріння. З цією частиною дерева порівнюється усе, що пов’язано із фізичним комфортом людини у нашому матеріальному світі. Тобто це здорове і бадьоре без хвороб тіло, яке проживає у зручних умовах, працює у комфортному оточенні, харчується здоровою корисною їжею, дихає чистим повітрям, одягається у зручний гарний сучасний одяг. Так коротко і досить грубими мазками можна описати якість життя на фізичному рівні. Тут нашими інструментами є різноманітні дієти та системи харчування; величезний список практик та догляду для фізичного тіла – фітнес-класи, тренажерні зали, басейни, масажі, а також салони краси і спа-курорти; екологічно чисті куточки планети для відпочинку і вибір умов праці та місця проживання. Цей рівень життя керується, в основному, дихотомією слів «треба – не треба». Тобто треба їсти здорову їжу, дотримуватися гігієнічних процедур, не треба дихати забрудненим по-
вітрям, треба давати тілу фізичне навантаження і заслужений відпочинок, треба трудитися, не треба гребувати чистотою свого житла та робочого місця. Ця загалом невелика збірка правил дає людині цілком пристойне самопочуття і фізичне здоров’я. АЄОА – але є одне але. Багато із правил не є універсальними, тобто не підходять усім підряд, і тому у виборі способів, що, як вам здається, підвищать якість вашого життя, треба зберігати раціональний підхід. Як кажуть, що росіянину добре, то німцю – смерть. Не факт, що обливання крижаною водою за прикладом кремезного сусіда-здорованя вам, тендітній і дещо хирлявій дівчині, буде так само корисним і здоровим. Йдемо далі. Стовбур та гілки дерева, що виростають із коріння фізичного комфорту, символізують емоційний комфорт людини. Мабуть було б чудово, якби геть фізично здорові люди, зовнішньо прекрасні внаслідок дотримання усіх правил, яких вимагає від них «коріння», ніколи б емоційно не «провисали», ніде і ні з ким не конфліктували б, і вираз умиротвореного буття не сходив би з їхніх облич. Але ситуацій, де навіть досить молоді люди, забезпечені престижною роботою, затишною домівкою та кільканадцятьма впродовж року поїздками на відпочинок «море-гори-ліси-озера» раптом на рівному, здавалося б, місці входять у конфлікт з рідними чи з шефами
S.U.I.T 76
на роботі, чи навіть з першим зустрічним у магазині – таких ситуацій у житті вистачає. Що тут відбувається із якістю життя? Чому, навіть не бажаючи цього, ми втрапляєм у халепи? Виявляється, емоційний комфорт для якості життя – штука навіть більш важлива, ніж фізична. Простий приклад – якщо у вас за спиною крила від кохання, і емоційно ви відчуваєте себе щасливим і хилитаєте ніжками з сьомого неба – навіть важкий грип вилікується значно швидше, ніж якщо ви не є закоханим. Сучасні медики вже давно торочать про психосоматику величезної кількості хвороб. А це означає, що емоційний комфорт тягне за собою і фізичний. У поміч покращенню цього рівня життя пропонується купа способів, спільною для яких є пара слів «хочу-не хочу». По суті, емоційний комфорт виходить
за межі балансу, коли наші бажання не реалізовуються, або ж реалізовуються не у такий спосіб чи терміни, як нам заманулося. А як це виправити, нам в обмін на кругленьку чи не дуже суму грошових знаків розкажуть на тренінгу особистісного росту чи на курсах пікапу або ж самопрезентації, або ви зможете продихати свої емоційні блоки за допомогою низки дихальних практик… Тобто у залежності від запиту (у чому полягає ваш емоційний дискомфорт), вас навчать правильно спілкуватися з представниками протилежної статі, босом на роботі, батьками та дітьми або ж із групою людей, з якою ви стикаєтеся на своїй роботі, до прикладу. Але ж куди без підводних каменів! Якщо ви надто завзято взялися за покращення якості життя на емоційному рівні, то у якийсь момент можете себе знайти «тренінгосемінарокоучинговозалежною» особистістю, емоційна стабільність якої
S.U.I.T 77
тримається, у залежності від останнього пройденого «допінгу», від тижня до півроку. Та ще й ярлик сектанта з легкої руки доброзичливців доведеться від себе віддирати, адже часто такі люди на кожному кроці і за кожної нагоди розказують навколишнім, яке благо відкрилося їм після того чи іншого навчання і як сильно воно необхідне кожному для успішного та щасливого життя. Звісно, все це може виглядати на трохи перебільшену та метафорично описану крайність. Тож спробуємо уявити, що ми без радикальності віднайшли свої інструменти для підтримання якісного фізичного та емоційного рівня комфорту. І в один із спокійних сонячних, чи може і сніжних, днів, після ранкової пробіжки, здорового сніданку та оптимістичних афірмацій, в обідню перерву, якій передували продуктивні та натхненні робочі години, нам раптово телефонує давній приятель, який живе десь дуже далеко закордоном. У нас зав’язується бесіда. Виявляється, він прийняв релігію «щастя фіолетових чоловічків» і завзято ратує за те, що картина світу у цій релігії – єдино правильна. Наш якісно і ретельно вибудуваний емоційний та фізичний комфорт раптом летить у тартарари, і ми вступаємо у суперечку ідеологій, знань та сві-
тоглядів. Настрій псується, тиск підвищується – все нанівець. А чому? Бо наш ментальний комфорт порушено. Наше «знаю – не знаю», пара слів, якою можна охарактеризувати цей рівень, під загрозою. А за ним паровозиком і інші рівні. Крона уявного образу людини-дерева неспокійно шурхоче під натиском вітру нової інформації. Ми хапаємося за інструменти, створені для підвищення ментального рівня життя. Читаємо книги, які пояснюють, як влаштований світ, чи як функціонує тіло людини, чи яка структура влади у країнах з різним державним укладом. Вивчаємо гороскопи чи системи типування за функціями психіки, розгадуємо символи чи спостерігаємо за зміною фаз місяця. І нам стає ніби зрозуміло, що давно не чутий нами друг сьогодні у телефонній розмові так різко «інстальовував» нам ідеологію «щастя фіолетових чоловічків», бо на вулиці критичний п’ятнадцятий день за місячним календарем, у нас вчора настав досить конфліктний стовп удачі інського вогню на Мавпі, а ще в одному талмуді ми вичитали, що бачена вчора тричі одна і та ж циганка – це до поганих новин під час трапези. Все сходиться. Наш мозок заспокоюється, бо він володіє знаннями і очікує закінчення місячного дня, невдалого стовпа удачі і обідньої перерви. Тиск нормалізується,
S.U.I.T 78
настрій поволі приходить у норму, і ми відновлюємо усі три види комфорту – фізичний, емоційний та ментальний. І здається ось вона, user manual (керівництво користувача – ред.) до повноводного, якісного на всіх рівнях, здорового життя. Яке ж буде наступне «але»? Кожне дерево, аби рости повноцінно, потребує сонячного світла. Сонця може не бути якийсь час, але якщо його нема взагалі, дерево не рятує ні потужне коріння, ні сильне гілля та стовбур, ані численне листя. Мабуть нема таких людей, які б ніколи у житті не відчували стан – «не можу нічого». Не можу їсти, не можу працювати, їздити на ровері, сміятися з друзями, обіймати рідних, читати книжки. Не можу навіть нічого хотіти. Зникло натхнення. Зникло те сонце, яке дає тепло дереву-людині. Здається, що коли воно світить, ми можемо його навіть не зауважувати, проте як тільки ховається, ми це відразу ж відчуваєм. Довгу відсутність сонця – читай «довге перебування у стані неспроможності» – психологи називають депресією. Довготривала депресія може призвести до летальних випадків, тут уже не про якість життя мова, а взагалі про життя.
Що ж, спосіб, аби сонце натхнення світило завжди, чи принаймні, нечасто ховалося, теж існує. У всі часи інструментом, який покращує якість життя на цьому, назвемо його духовним, рівні, були релігії. У кожній з них можна знайти спільну рису – це натхнення, що сходить на людину, хоч і називається воно у різних релігіях різними словами: дух, благодать, ананда, ману. Сьогодні, коли багато релігій змішуються, видозмінюються, коли відкриваються їхні нові, закриті раніше для загального доступу грані, з’являються системи, які інтегрують у собі все найкраще з них задля допомоги у підвищенні якості життя на всіх рівнях. Ці системи можна об’єднати однією назвою – практики усвідомленості або іншими словами – практики розвитку уваги. І їх теж є багато: від mindfulness, ноги якої ростуть від Джона Кабат-Зіна, до найрізноманітніших видів медитації, очищених від будь-яких ідеологічних чи релігійних домішок та досліджених зі всіх сторін сучасними нейробіологами та іншими науковцями. Найцікавіше, що, на відміну від практик для фізичного, емоційного та ментального комфорту, у яких ми постійно щось робимо, ці практики вчать нас …не робити нічого. Людській увазі, яка скаженою мавпочкою зі швидкістю світла
S.U.I.T 79
S.U.I.T 80
перескакує від думки до думки, нічого, геть нічогісінько не робити, тобто не бути зайнятою нічим, крім самої себе, дуже важко, практично неможливо. Проте терпіння і труд… нууу, ви знаєте. Недаремно передові світові успішні бізнесові компанії обладнують у своїх офісах кімнати для медитацій та оплачують працівникам корпоративні навчання mindfulness. Адже збалансований, із зібраною увагою, натхненний працівник приносить компанії більшу користь, ніж його протилежність. А людина, яка практикує щоденне хоча б 20-хвилинне нічогонероблення, скеровуючи свою увагу на свою ж увагу, вибачте за тавтологію, у якийсь момент з подивом відкриває для себе, наскільки більша глибина з’являється у щоденних життєвих справах, емоціях, думках, наскільки повнішим та стабільнішим стає внутрішнє умиротворення, наскільки вона усвідомленіше, з якіснішою увагою живе своїм давно усталеним життям, перенісши стан медитації у повсякденність. Як маленьке резюме хочу навести визначення здоров’я за версією ВОЗ (Всесвітня організація здоров’я – ред.). «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і со-
ціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби і фізичних дефектів». Ця коротка офіційна теза не відрізняється від усього детально описаного вище. А ще вона перегукується із концепцією широко відомої сьогодні холістичної (інтегративної) медицини – галузь, яка на відміну від традиційної медицини, комплексно підходить до поняття здоров’я людини, вона враховує усі внутрішні та зовнішні зв’язки живого організму, оцінює людину з позицій духу, душі, енергетики, соматики, соціальних та природних умов її перебування, а з іншого боку – є синтетичною системою, яка враховує всі знання сучасного людства про живі організми та Всесвіт. Холістична медицина розглядає кожного індивіда як частину Всесвіту, яка повністю відображає його структуру. «Одне ціле... завжди є частиною якогось більшого цілого», – писав американський філософ і письменник Джек Кріттенден. Тож усе насправді просто. Якісніше і усвідомленіше проживаємо своє життя – значить покращуємо життя усіх і всього навколо. Допомагаємо світу стати кращим – отже удосконалюємо своє буття і себе у ньому.
S.U.I.T 86
S.U.I.T 87
ЖИТТЄВЕ КРЕДО БОГІВ ОЛІМПУ Текст: Наталiя Мукасєєва
У кожній людині потенційно живе герой. Він визначається тим, наскільки вона готова робити вибір, яким шляхом слідувати у житті, здатністю брати відповідальність за свої вибори і своє життя на себе. Природа наділила нас усіма необхідними ресурсами та моделями поведінки, завдяки яким ми можемо створити своє щасливе, успішне, наповнене любов’ю та творчістю життя. Питання полягає у тому, щоб їх у собі усвідомити чи підсилити.
Сучасний світ, переповнений інформацією, пропонує нам безліч способів та практик для самопізнання. Проте всі вони базуються на двох принципах: самоспостереження та усвідомленість. Перше дає нам можливість вивчити свої відчуття, емоції, реакції та моделі поведінки. Друге – проаналізувати, зробити висновки, провести трансформацію та інтегрувати новий досвід. Орієнтиром і опорою у цьому процесі можуть стати для нас образи відомих з дитинства персонажів та героїв. Будучи частиною колективного несвідомого, вони присутні у психіці кожної людини і, так чи інакше, визначають нашу поведінку. Швейцарський психоаналітик К.-Г. Юнг назвав їх архетипами (від дав.-гр. άρχέτυπον — «прообраз, початкове зображення, давній слід»). Всі казки, міфи, легенди наповнені архетипічними символами. Вони є носіями
загальнолюдських архетипних моделей поведінки, і цим пояснюється те, що ми зустрічаємо подібні міфологічні сюжети у культурах народів, що живуть на різних континентах. Послідовниця К-Г. Юнга, психіатр, Джин Шинода Болен звернулась до давньогрецьких міфів і запропонувала свою класифікацію архетипів. У своїх книгах вона проводить паралелі між характеристиками, моделями поведінки, притаманними для богів та богинь Олімпу, із ролями, які люди виконують у суспільстві. Знайомство з ними відкриває перед людиною двері можливостей. З цього моменту вона може відстежувати, як і у які моменти вони проявляються. Як впливають на її дії, психологічний стан та життя. Людина стає вільною не тільки робити свідомий вибір, як їй з цим бути, а й знає спосіб змінити ситуацію.
S.U.I.T 88
Потенційно всі архетипи представлені у несвідомому людини, незалежно від статі. Проте, якісь є домінуючими у її психіці, якісь залишаються у пасивному стані. Той чи інший архетип може впливати на людину протягом певного часу, з’являтися від певного імпульсу, як реакція на ситуацію чи зовнішній подразник. Людина потрапляє у царину архетипів щойно звертається поглядом усередину своєї душі.
ГАДЕС І ГЕСТІЯ Першими її зустрінуть Гадес – бог підземного царства, і Гестія – богиня домашнього вогнища. Гадес вважається архетипом більш притаманним чоловікам, а Гестія – жінкам. Гадес – це архетип, що керує глибинами внутрішнього життя, приватним та колективним несвідомим. У царстві Гадеса відбувається багате внутрішнє життя людей, схильних до інтроверсії. У ньому проходить усвідомлення суб’єктивних реакцій на зовнішній досвід та перепочинок від соціуму. Екстраверти впізнають присутність цього архетипу під час глибокої медитації, трансу чи «провалів» у себе. Це місце – сховище витіснених людиною спогадів, думок і почуттів. Там живе все, що колись завдало сильного болю, чого людина стидається або вважає неприйнятним, ганебним, непристойним. Забуті нездійснені бажання, пропущені можливості, нереалізовані фантазії
та мрії зберігаються у найглибших закапелках таємничого володіння цього архетипу. Гестія являє духовну складову життя, уособлює занурення у внутрішній світ. Вона представляє архетип зосередженості, відчуженості, відособленості, які наділяють мудрістю. Жінки з сильним архетипом Гестії відрізняються своєю внутрішньою самодостатністю, незалежністю, емоційною свободою, зосередженістю на значущих для них цілях. Гестія – архетип уваги, спрямованої у глибини внутрішнього світу, у духовний центр особистості жінки. Жінка-Гестія відповідає уявленням про «хорошу дружину». Вона чудова господиня: акуратна та педантична у тому, що стосується домашнього затишку. У неї все має своє місце і порядок. Вона отримує задоволення та почуття внутрішньої гармонії при виконанні щоденних хатніх справ. Для неї така діяльність є способом заспокоїтись та розслабитись. Залишаючись у ролі домогосподарки, жінки-Гестії почуваються затишно і зручно. Вони зберігають свою внутрішню самостійність і емоційну реалізованість, незалежно від того є у них чоловіки чи ні. Це одна з найстаріших архетипічних моделей. Вона здатна на духовну любов найвищого порядку. Якщо чоловік покидає таку жінку, вона не впаде у стан залежної жертви і не опуститься до звинувачень. Її внутрішнім переконанням буде: «Без нього життя для мене буде іншим, але не втратить сенсу і мети». Пробудження цього архетипу у психіці жінки дарує їй відчуття цілісності та недоторканості.
S.U.I.T 89
ЗЕВС Жінка, яку веде архетип Гестії, є чи не єдиною, для кого шлюб із чоловіком-Зевсом може стати щасливим і комфортним для обох. Він очікує від дружини вміння відмінно вести господарство і виховувати дітей, а вона не претендує на першість у стосунках і не конкурує з чоловіком. У давньогрецькій міфології Зевс був богом неба. Його символами є орел і блискавка. Вони визначають спосіб діяти у чоловіків, яких веде цей архетип: впливати і приймати блискавичні рішення. Він притаманний людям, для яких світ влади, авторитету та управління процесами є комфортним, знайомим, зрозумілим. Коли архетип Зевса є домінуючим, чоловік прагне створити «своє царство»: купити будинок, одружитись, мати
своє господарство, вести свій бізнес. Це люди, які здатні на ризик заради досягнення цілі. Вони рішучі, мають широкий світогляд. Вміючи бачити картину у цілому, вони, тим не менш, помічають і зосереджуються на важливих деталях. У керівника-носія архетипу Зевса – талант підмічати потенціал у людях. Він може зробити пропозицію людині будь-якої професії і за будь-яких обставин їхньої зустрічі, якщо він бачить у ній перспективного співробітника для своєї компанії. Це людина, яка вміє і любить створювати альянси, проводити переговори, налагоджувати співпрацю, укладати угоди. Сильна воля, прагнення до незалежності, бажання і вміння бути лідером для інших, впевненість у собі, прагматизм, емоційна холодність, раціональність – основні риси, що характеризують вплив архетипу Зевса.
S.U.I.T 90
АФІНА Жінку, яка подібно до Зевса, живе у світі влади, грошей, впливових людей, веде інший архетип – богиня мудрості, стратег і воїн Афіна. Як правило, він яскраво та сильно виражений в успішних жінок-управлінців. Їм притаманні сильна воля, стратегічне мислення, «холодний» розум, раціональність, самовладання, дисципліна, владність, впевненість у собі та у своїх діях, цілеспрямованість, стійкість, витриманість, організованість. Вона фіксує свою увагу на результаті, та продуктивності своїх дій. Така жінка уникає крайнощів і надмірних емоцій – вона живе за принципом «золотої середини». Прикладом такої жінки є героїня фільму «Диявол носить Прада», Міранда Прістлі.
ДЕМЕТРА Буває так, що на психологічний стан жінки-керівника впливає архетип Деметри, богині родючості та материнства. Необхідність діяти як Афіна та архетипний авторитет Деметри можуть створювати внутрішній конфлікт. Така жінка
буде прагнути створити у колективі дружню, сімейну атмосферу. Для своїх підлеглих та колег вона буде довіреною особою, до якої звертатимуться по допомогу, за порадою та підтримкою, вона стане свого роду «буфером», який відфільтровуватиме те, що може спричинити дискомфорт та порушити спокійне життя її колективу. Така гіперопіка призводить до інфантилізації колективу. Люди втрачають здатність ініціювати, приймати самостійні рішення та брати на себе відповідальність за наслідки своїх дій. Чим більше «Деметра» буде намагатися вберегти своїх «корпоративних дітей» від зовнішніх подразників, що можуть спричинити, бодай, найменший дискомфорт для них, тим більше відповідальності буде лягати на її плечі. Стан перманентного авралу, що буде тримати її у напруженні та стресі, у кінцевому результаті призведе до її фізичного та емоційного виснаження. Керівникам, у яких архетип Деметри переважає над архетипом Афіни, необхідно навчитись міняти свій стан, аналізуючи те, що відбувається, та плануючи стратегію своїх дій. Зміна фокусу уваги врівноважить емоції, підключить раціональну частину і дозволить приймати неупереджені, виважені, корисні, з точки зору бізнесу, рішення; стабілізує лідерські позиції.
S.U.I.T 91
віддаючись мовному потоку внутрішнього «суфлера», який ніби надиктовує нам кожне наступне слово. Ми дозволямо собі говорити про те, що знаємо, легко і невимушено.
ГЕФЕСТ Поєднання архетипів Зевса та Гермеса допомагають у досягненні високих вершин у бізнесі. Воно спостерігається у підприємців, власників великих компаній, які започаткували свій бізнес самі, або отримали його у спадок, перейнявши управління від свого батька. Але, до прикладу, Ілон Маск, Марк Цукерберг, яких ведуть ці два архетипи, мають у собі ще одну сильну енергію – енергію архетипу бога Гефеста. Якби вони не були цілковито захоплені тим, що вони роблять, тим, що вони створюють, вони не змогли б переконати весь світ у тому, що це щось особливе і варте визнання. Їхнє прагнення бути майстрами чогось відмінного від того, що вже існує, допомогло їм створити ті грандіозні проекти, які вплинули на життя людей у всьому світі. У давньогрецькій міфології Гефест – бог кузні, ремісник, винахідник. Він уособлює глибоку людську потребу створювати функціональні і красиві речі. Цей архетип надає фізичну форму тому, що створює людина у своїй уяві. Коли у психіці людини присутній Гефест, вона здатна пристрасно любити свою справу, віддаватись їй уповні.
ГЕРМЕС Менеджери з продажів, маркетологи, PR-менеджери, медійники, всі, чия професія так чи інакше пов’язана із продажами та комунікацією – архетип Гермеса. Як Гермес, вони є провідниками інформації, цінностей, товарів від виробника до кінцевого споживача. Цей архетип проявляється у людях, для яких подорожі і переїзди є важливою складовою життя. Як тільки людина відчуває внутрішній потяг змінити місце проживання, відвідати іншу країну, побувати у цікавих місцях і отримати нові враження, можна говорити про те, що всередині неї дав про себе знати архетип Гермеса. Допитливість, відкритість, спонтанність, моменти відкриттів, авантюризм – «маркери», за якими ми можемо розпізнати Гермеса у собі. Коли людина вирушає у поїздку із готовністю зустрітись з пригодами, не плануючи свій маршрут, дозволяючи відбуватись подіям, відпускаючи повний контроль, налаштовуючись на загадки і лабіринти, що можуть трапитись на шляху, – ми стаємо свідками, як вона віддається на волю цьому архетипу. Також він стає нашим провідником, коли ми розчиняємось в історії, яку читаємо, коли промовляємо доповідь,
S.U.I.T 92
АФРОДІТА Гефест прагне союзу з богинею Афродітою. Поєднання цих двох архетипів надають естетики формі. Афродіта – богиня любові та краси. Це архетип творчості, сексуальності та народження дитини. Він управляє здатністю жінки насолоджуватися любов’ю, красою і чуттєвістю. Жінка, яку веде архетип Афродіти, випромінює енергію сексуальності та неймовірного особистого магнетизму. Вона наче світиться зсередини, заряджає оптимізмом та впевненістю. Для оточуючих вона стає прожектором, що своїм променем висвітлює їхні найкра-
щі риси. Цією енергією вона надихає, «заряджає» на подвиги, на найсміливіші вчинки. Будучи серйозною, вона усміхається: очима, рухами тіла, внутрішньою усмішкою, яку оточуючі відчувають і розпізнають. Архетип Афродіти розкриває у жінці творчий потенціал. Будь-яку діяльність він перетворює на мистецький процес. Енергія цього архетипу є рушійною силою для зовнішніх і внутрішніх трансформацій. Вона стає силою тяжіння, з’єднання, запліднення, виношування та народження нового життя. І неважливо, йдеться про стосунки чоловіка і жінки, творчий проект чи створення чогось нового.
S.U.I.T 93
АРЕС Міф говорить про те, що Афродіта мала довготривалий любовний зв’язок з богом війни Аресом. На архетипічному рівні – це поєднання краси та пристрасті, війни та кохання. Як архетип у психіці чоловіка, Арес є частиною емоційної сфери. Це прояв реактивної реакції, прямої агресії, нестримної руйнівної сили, боротьби. Він завжди занурений у «тут-і-тепер». Це енергія воїна та захисника. Тут немає місця сентиментам, міркуванням, поділу на добро і зло. Є лише енергія вогню, жаги до
перемоги. Цей архетип проявляється під час спортивних змагань і під час конфлікту, коли вже «всі маски зняті». Арес втілює у собі образ чоловічої сили, наполегливості, активності, емоційності і готовності до фізичної дії. Серце та інстинкти спонукають його реагувати на зовнішні подразники і діяти, не замислюючись про наслідки. Навіть якщо він зазнав принизливої поразки, він програє красиво: помста не буде входити у його плани.
ПОСЕЙДОН На відміну від Ареса, чоловік з домінуючим архетипом Посейдона роками виношуватиме план помсти і втілить його при першій нагоді. Енергія бога морів Посейдона наділяє людину вмінням передати свої відчуття та спогади, що виром образів спливли із самісіньких глибин несвідомого. Архетипічно Посейдон – це тіньова частина архетипу Зевса. Коли хлопчик чує від мами «Хлопчики не плачуть», «Ану, перестань рюмсати!», на несвідомому рівні це сприймається як «Відмовся від своїх почуттів», «Не відчувай». Така заборона пригнічує та придушує енергію архетипу Зевса. У дорослому віці чоловік, який свідомо ототожнює себе з Зевсом, відчуває, що цей аспект його особистості є нерозвиненим та недоступним для нього. Він не вміє керувати емоціями, тому його емоційні прояви коливаються між двома крайнощами: повний штиль або буря. У моменти бурхливих реакцій його накриває хвиля емоцій, він втрачає здатність мислити раціонально і не може зупинитись. Вихід з емоційного інфантилізму та набуття зрілості для чоловіка, на якого сильно впливає архетип Посейдона, можливі тоді, коли він знаходить баланс між самовираженням у своїй діяльності, стосунках і творчості. У цьому йому може допомогти розвиток здатності до спостереження, роздумів і об’єктивної оцінки подій. Архетип Посейдона володарює у світі мистецтва. Той, хто здатен пробудити у людині почуття, сильні емоційні реакції, повинен і сам тонко відчувати найглибші струни своєї душі. Художники, письменники, драматурги, танцюристи, музиканти є дуже чутливими до людей та зовнішнього простору. Живучи своїми емоційними стихіями, вони здатні помічати і відчувати найдрібніші деталі того, що відбувається у середовищі або з конкретною людиною. У них інтуїція та образне мислення переважає над логікою, аналітикою та раціональним. Завдяки цьому вони вміють зануритись у саму суть пережитого досвіду і передати у своєму творі емоційний стан, що заворожуватиме та зачаровуватиме, проникатиме у найвіддаленіші атоми людської душі.
S.U.I.T 94
АПОЛЛОН
АРТЕМІДА
Протилежним до світу несвідомого, безформного, емоційно-чуттєвого Посейдона є раціональний, прагматичний архетип Аполлона. За давньогрецькою міфологією Аполлон був богом Сонця, мистецтв та медицини. Для нього найвищою цінністю і найбільшим прагненням є закон, точність, гармонія і порядок. Люди, у яких добре проявлений цей архетип, можуть бути успішними юристами, менеджерами проектів, маркетологами та управлінцями. Вони мають здатність дивитись на ситуацію, наче з висоти пташиного польоту. Ширина огляду дає їм можливість охопити більший об’єм і думати масштабно. Сильна інтуїція, об’єктивна оцінка інтуїтивних рішень, відстороненість від думки інших та відчуття майбутнього роблять їх тими, хто задає тренди. Разом із тим, це люди, позбавлені мрійливості – вони раціональні і цілеспрямовані, готові докладати зусиль для досягнення своїх цілей. Це хороші командні гравці та партнери, хоча їм властивий дух суперництва.
Жіночий аспект архетипу Аполлона втілений в архетипі богині полювання та дикої природи Артеміді. Будучи архетипною складовою психіки жінки, вона наділяє її прагненням до самореалізації та розвитку. Вона ініціативна, незалежна, самостійна, самодостатня. У своїх рішеннях та діях така жінка буде спиратись та розраховувати на власні сили. Їй важливо ставити і досягати цілей, конкурувати, боротись за місце під сонцем серед успішних та самодостатніх. З чоловіками вона будуватиме товариські, приятельські стосунки, у яких вона матиме достатньо свободи. Для такої жінки дівоча дружба стоятиме на першому місці. Якщо у неї буде вибір піти з подругами на вечірку чи провести час з чоловіком, вона обере перше. Від неї буде віяти любов’ю до свободи, у ній буде щось від дикунки. Вона не потребує похвали з боку чоловіка. Її самовизначення та почуття власної гідності стоятимуть на тому, ким вона є і чим вона займається. Це енергія сміливості, сили волі, впевненості у собі, борця за справедливість. Це жінка, яка добре знає і поважає свої кордони. У стосунках вона, наче мисливець, «полює» на чоловіка. А отримавши «трофей», якого прагнула, втрачає до нього інтерес і розпочинає пошуки нової «жертви».
S.U.I.T 95
ГЕРА Жінки, якими керує архетип Гери – богині шлюбу, так само, як Афіна, люблять і шукають товариство владних, впливових, статусних чоловіків. Але там, де Афіна шукатиме партнерство та соціальну реалізацію через бізнес та свою професійну діяльність, Гера буде прагнути реалізувати себе через одруження. Зовнішній вигляд та поведінка такої жінки ніби промовлятимуть: «Зі мною або серйозно, або ніяк». Часто, не усвідомлюючи той енергетичний посил, який вона випромінює, їй здається, що чоловіки її оминають. Якщо її інстинктивне прагнення стати дружиною не реалізується, відсутність чоловіка стає джерелом її страждань. Про таких жінок говорять, що у них «завищена планка», «надто високі вимоги до потенційних партнерів», «шукають принца» тощо. У певному сенсі так воно і є. Однак, йдеться не тільки про соціальний статус самого чоловіка чи його родини. Для Гери важлива емоційна зрілість партнера або його внутрішній особистісний потенціал, який розвиватиметься з віком. Одружившись, жінка-Гера берегтиме шлюб всіма способами – розлучення для неї є крахом. Цей архетип забезпечує жінці здатність створювати зв’язок, бути вірною, відданою, надійною супутницею у житті чоловіка. ЖінкаГера після одруження «розчиняється» у своєму чоловікові, ставить його інтереси вище за свої, захоплюється роллю дружини. Забуваючи про власний розвиток і ріст,
вона ризикує стати нецікавою для чоловіка. Тоді Гера відчуває себе відторгнутою та приниженою, стає вразливою, підозрілою та ревнивою. Її внутрішні страждання виливаються на чоловіка гнівом, потоком претензій та незадоволення. Це віддаляє його від неї ще більше і руйнує шлюб. Одним із шляхів поєднати щасливий шлюб, самореалізацію та збереження близьких стосунків із чоловіком є створення та ведення спільної справи. Також дружині-Гері важливо розвивати у собі енергії інших богинь: Афродіти, Афіни, Артеміди, Деметри. Тиск внутрішніх, незримих сил, що визначають поведінку і почуття, та зовнішні сили, або стереотипи, зумовлені соціально-культурологічними особливостями середовища, у якому живе людина, стають точкою напруження та причиною внутрішнього конфлікту. Як тільки людина усвідомлює такий вплив, розпізнає у собі своїх внутрішніх «богів», їхні прояви, у неї з’являється розуміння себе, влади певних інстинктів, усвідомлення своїх пріоритетів і здібностей, можливість знайти особистий сенс у тих рішеннях, до яких інші можуть залишатися байдужими. Перед нею відкривається ціла палітра почуттів та поведінкових моделей, розширяється простір її сенсорного досвіду, з’являється більше варіантів усвідомленого вибору. Як результат, людина стає героєм/героїнею свого життя, здатною брати відповідальність за нього та керувати ним.
НАШI ПАРТНЕРИ АВТО ТОВ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8 032 251 20 23 mercedes-benz.lviv.ua Порше центр Львів м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8 032 256 03 56 lviv.porsche.ua ТОВ «НІКО-Захід» м. Львів, вул. Липинського, 50Б 032 298 95 55 fiat-niko.lviv.ua; mitsubishi.lviv.ua Audi Центр Львів м. Львів, вул. Липинського, 54Д 032 297 12 97 audi.lviv.ua ТОВ «Захід Моторс» м. Львів, вул. Липинського, 50Б 032 297 62 97 mazda-lviv.com.ua АВТОЦЕНТР «РIК АВТО» м. Львів, вул. Щирецка, 36 (ТВК Південний) 032 295 88 88 rikauto.com.ua Тойота Центр Львів «Діамант» м. Львів, вул. Кульпарківська, 226 032 224 42 22 toyota.lviv.ua ТОВ «Велет Авто» м. Львів, вул. Липинського, 50В 032 294 31 31 ford.lviv.ua ПФ «Христина», BMW Дилер Львів 032 244 19 07 bmw.lviv.ua BMW «Арія Моторс» м. Львів, вул. Городоцька, 306 032 232 35 00 bmwlviv.com Автомобільний центр Hyundai м. Львів, вул. Липинського, 36 032 242 49 42 hyundai-lviv.com Компанія Ярда м. Львів, вул. Володимира Великого, 1 032 255 06 06 citroen.lviv.ua SUBARU м. Львів, вул. Липинського, 36 032 2 444 900 era.lviv.ua BRP центр Львівська обл., Пустомитівський р-н, смт. Солонка, вул. Лугова, 1А 098 037 33 74; 050 965 55 57 brp.lviv.ua Peugeot Центр «Ілта Львів» м. Львів, вул. Збиральна, 2А; м. Львів, вул. Чайковського, 2А 032 229 51 61; 032 229 51 91 peugeot-lviv.com Scoda Автотрейдінг м. Львів, вул. Промислова, 52Б 032 294 92 94 autotrading.lviv.ua Автомийка SPA Auto м. Львів, вул. Дністровська, 16Б 068 741 84 95
Mirotel Resort & Spa м. Трускавець, Львівська обл, пл. Кобзаря 1 032 476 41 72 mirotel.ua
Стоматологічна cтудія DENTINO м. Львів, вул. Порохова, 20 А, (ЖК Аvalon Garden) 097 987 61 11 dentino.com.ua
VINTAGE BOUTIGUE HOTEL м. Львів, вул. Староєврейська, 25/27 032 235 68 34 vintagehotel.com.ua
Caramel Style студія краси м. Львів, вул. Героїв Упа, 72 067 180 88 81
Готель RAMADA LVIV м. Львів, вул. Городоцька, 300 032 243 00 10; 067 320 44 77 ramadalviv.com.ua Готель «Rius» м. Львів, вул. Гнатюка, 12А 032 235 06 60 rius-hotel.lviv.ua LEOPOLIS HOTEL м. Львів, вул. Театральна, 16 032 295 95 00 leopolishotel.com IBIS STYLES LVIV CENTER м. Львів, вул. Шухевича, 3 032 254 67 67 Ibis.com KAVALIER BOUTIQUE HOTEL м. Львів, вул. Старознесенська, 70 032 242 39 99 kavalier.com.ua SWISS HOTEL м. Львів, вул. Князя Романа, 20 032 240 37 77 swiss-hotel.lviv.ua ASTORIA HOTEL LVIV м. Львів, вул. Городоцька, 15 032 242 27 01 astoriahotel.ua NOBILIS HOTEL м. Львів, вул. О. Фредра, 5 032 295 25 95 nobilis-hotel.com.ua NOTA BENE м. Львів, вул. Поліщука, 78А 032 234 90 90 notabenehotel.com PANORAMA LVIV HOTEL м. Львів, пр. Свободи 45 032 225 90 00 panorama-hotel.com.ua Chopin Hotel м. Львів, пл. Маланюка, 7 032 261 10 20 chopinhotel.com.ua Dnister Hotel м. Львів, вул. Яна Матейка, 6 032 229 54 61 dnister-hotel.phnr.com Hotel George м. Львів, пл. Міцкевича, 1 032 232 6236 georgehotel.com.ua Eurohotel м. Львів, вул. Тершаковців, 6А 032 242 40 02 eurohotel.lviv.ua Sonata Hotel м. Львів, вул. Морозна, 14 032 232 50 00 sonatahotel.com.ua TAURUS HOTEL м. Львів, пл. Князя Святослава, 5 032 255 44 51 hotel-taurus.com
ГОТЕЛІ ATLAS DELUXE HOTEL м. Львів, пр. Шевченка, 27 032 261 47 64 atlasdeluxe.com «Citadel Inn» Hotel & Resort м. Львів, вул. Грабовського, 11 032 295 77 77 citadel-inn.com.ua RUDOLFO HOTEL м. Львів, вул. Вірменська, 4 032 236 80 00 rudolfo.com.ua DELUXE HOTEL «КУПАВА» м. Львів, вул. Комарова, 17 032 245 05 66 kupavahotel.com EDEM RESORT MEDICAL & SPA Львівська обл. Перемишлянський р-н, с. Стрілки 067 314 65 12 edem-resort.com.ua
ART-HOTEL «MODERN» м. Львів, пр. Шевченка, 28 068 709 99 33 modern-arthotel.com REIKARTZ MEDIEVALE hotel м. Львів, вул. Друкарська, 9 032 242 51 33 reikartz.com
КРАСА ТА ЗДОРОВ’Я
Клініка естетичної стоматології «Перфект-Дент» м. Львів, вул. Ак. Тершаковців, 16 032 275 07 49 Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 37/122 044 496 00 86 067 208 88 00 estetclinicmd.com.ua Центр естетичної косметології «Персона Люкс» м. Львів, вул. А. Богомольця, 3 032 275 11 16; 067 38 08 025 personalux.com ЛеоДерм дерматологічний центр м. Львів, пр. Червоної Калини, 29А 032 243 01 23 leoderm.ua
КАФЕ ТА РЕСТОРАНИ Cabinet м. Львів, вул. Винниченка, 12 068 783 60 84 Кав’ярня GLORY CAFE м. Львів, пл. Міцкевича, 1 032 297 02 97 KREDENS CAFE м. Львів, c. Сокільники, ТРЦ King Cross Leopolis, вул. Стрийська, 30 032 232 82 66 вул. Валова, 5 (вхід з вул. Галицька) 032 235 45 13 пр. Крива Липа, 3 032 261 56 05 пр-т Свободи, 37 032 255 42 34 пл. Катедральна, 5 032 235 56 36 kredens.com.ua DOCTOR FAUST м. Львів, вул. Вірменська, 14 098 507 70 66 GOPAK м. Львів, вул. Наукова, 26 067 112 43 69 Park. Art of Rest м. Львів, вул. Вітовського, 43А 067 008 22 22 Ресторан Оцет м. Львів, площа Ринок, 25 097 071 08 73 Ресторан 36 По м. Львів, площа Ринок, 36 032 236 70 50 Домашній ресторан ГАЛУШКО м. Львів, вул. Дудаєва, 16 099 173 77 99 galushko-consulting.com ФЕЛІЧІТА ЛЬВІВ м. Львів, пл. Міцкевича, 1, готель «Жорж» 067 361 28 28 grandpersona.com.ua Love&Lviv family restaurant м. Львів, вул. Стрийська, 66 032 241 96 05 Tante Sopfie м. Львів, вул. Друкарська, 6А 098 095 81 29 tantesophie.lviv.ua VAPIANO м. Львів, вул Гнатюка, 12А 067 560 78 83 ua.vapiano.com
ANNOR салон краси м. Львів, вул. Дзиндри, 1 a 096 096 09 66; 095 119 40 01
ШЕКСПІР м. Львів, вул. Любінська, 144 032 295 52 95 shekspir.lviv.ua
Євроспорт спорткомплекс м. Львів, пл. Петрушевича, 1 032 276 33 27 eurosport.lviv.ua
Ресторан побачень DEL PESTO м. Львів, вул. Костюшка, 6 032 255 00 80 delpesto.com.ua
Стоматологічна клініка VILLA LOUISA м. Львів, вул. Пекарська, 55 098 605 44 49 villalouisa.com.ua
КАФЕ №1 м. Львів, пл. Катедральна, 5 032 242 33 69 kumpelgroup.com
S.U.I.T 99
ШТРУДЕЛЬ ХАУС м. Львів, вул. Шевська, 6 032 294 82 06 kumpelgroup.com Ресторан ГОЛОДНИЙ МИКОЛА м. Львів, вул. Стрийська, 352 (виїзд з міста) 098 229 22 22 kumpelgroup.com АМАДЕУС м. Львів, пл. Катедральна, 7 032 235 63 16 ЧОРНИЙ КІТ ресторан-паб м. Львів, вул. Героїв Майдану, 4 032 244 42 40 ВЕРОНІКА ресторан-кондитерська м. Львів, пр. Шевченка, 21 098 330 45 99 veronica.ua Ресторан-музей «Сім поросят» м. Львів, вул. С. Бандери, 9 032 297 55 58 7piggies.com.ua Vinoteca Praha Wok & Wine м. Львів, вул. Леся Курбаса, 2 098 737 37 77 Split Club Lviv м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 032 242 22 00 split.lviv.ua Ресторан Антрекот м. Львів, вул. Кульпарківська, 226 067 422 22 33 Ресторан Muskat м. Львів, пл. Галицька,7 067 808 04 95 muskat.lviv.ua Ресторан, Кондитерська, аптека Іонових Під Золотою Зіркою м. Львів, вул. Коперника, 1 Plates & Cups Cafe м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 43/12 098 848 68 12 platescups.com.ua
Пивна ресторація Кумпель м. Львів, пр. Чорновола, 2Б 068 998 99 95; 032 229 51 77; м. Львів, вул. В. Винниченка, 6 068 998 99 94; 032 242 17 80 kumpelgroup.com CELENTANO Ristorante м. Львів, вул. Галицька, 1 032 236 72 60 egoisty.com; м. Львів, вул. Шухевича, 3 032 254 67 55 SHOCO пекарня-кондитерська м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 44 098 757 11 44 м. Львів, вул. Л. Курбаса, 3 Кав’ярня «Мапа» м. Львів, площа Катедральна, 5 (вхід з вул. Галицька, 4) 032 235 56 36 Кафе CENTAUR м. Львів, пл. Ринок, 34 032 235 55 12 centaur.lviv.ua Ресторан Mons Pius м. Львів, вул. Л. Українки, 14 032 235 60 60 monspius.lviv.ua Шампанерія X&X м. Львів, вул. Л. Українки, 29 032 235 81 63 champagneria.lviv.ua Ресторан Тарон м. Львів, пл. Кузневича, 16А 032 237 70 35 taron.lviv.ua ATLAS артистична кнайпа м. Львів, пл. Ринок, 45 032 235 81 88 Паб «Дублін» м. Львів, вул. Вірменська, 1 032 261 61 71 Winston Churchill Pub м. Львів, вул. Гнатюка, 4 032 255 39 99
Ресторан імпровізацій ГРУШЕВСЬКИЙ м. Львів, пр. Шевченка, 28 098 676 46 00 cinemajazz.com.ua
FASHION CLUB м. Львів, вул. Підкови, 1 032 235 87 06
Ресторація Над Цукернею м. Львів, вул. Староєврейська, 3 098 206 6517
MON CHEF м. Львів, вул. Городоцька, 15 050 372 82 91 monchef.com.ua
ЦУКЕРНЯ кондитерська м. Львів, вул. Староєврейська, 3 032 235 69 49 cukiernia.com.ua Компанійський ресторан ПАНСЬКА ЧАРКА м. Львів, вул. В. Винниченка, 3 032 235 53 91; 097 205 48 41 charka.com.ua РЕСТОРАЦІЯ БАЧЕВСЬКИХ м. Львів, вул. Шевська, 8 098 244 44 44; 032 235 71 81 kumpelgroup.com КОРОЛІВСЬКА ПИВОВАРНЯ м. Львів, вул. Староєврейська, 9 (вхід з пл. Ринок, 18) 032 236 80 80 royal-brewery.com Кав’ярня СВІТ КАВИ м. Львів, пл. Катедральна, 6; м. Львів, пл. Ринок, 30 032 297 56 75 svitkavy.com ПАЛЯРНЯ «СВІТ КАВИ» м. Львів, вул. Кульпарківська, 59 032 295 20 77 svitkavy.com Кав’ярня ВІРМЕНКА м. Львів, вул. Вірменська, 19 067 278 16 08 «Сімейна пекарня & кафе Пекар» м. Львів, вул. Гнатюка, 12А 073 023 3909 TARTUFO TRATTORIA м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 063 264 04 65; 068 885 47 36 tortufo.lviv@gmail.com
Мистецько-мілітарна ресторація БРУДЕРШАФТ м. Львів, вул. Вірменська, 16 032 235 42 43, 050 822 04 12 Ресторацiя на Ринку «ЧЕСНЕ М’ЯСО» м. Львів, пл. Ринок, 28 068 439 43 96 honestmeat.com.ua JUST м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv; Палярня Чехович м. Львів, вул. Героїв УПА, 72 095 761 24 19 Панська Гора Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Зубрівська, Кільцева дорога panska-gora.com.ua Кафе «Ратуша» м. Львів, пл. Ринок, 1 032 297 55 65; 097 997 55 65 ratusha-cafe.virtual.ua 44 Tarte & Flambe Bar м. Львів, пл. Ринок, 44 Libraria м. Львів, вул. Л. Українки, 12 067 726 49 24 Delizia м. Львів, вул. Л. Українки, 27 097 374 28 32 Music Lab м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 27 032 294 87 15 Blackwood. Coffee & Burger м. Львів, вул. Л. Українки, 21 067 670 86 55
БІЛИЙ ЛЕВ паб м. Львів, вул. Л. Українки, 15 032 235 46 25 white-lion.com.ua КУПІЦА паб м. Львів, Бр. Рогатинців, 18 032 235 88 99
МАГАЗИНИ ТА БУТІКИ АРТА дизайнерське ательє м. Львів, вул. Фредра, 6 067 592 77 45 LESIA SEMI м. Львів, вул.Гнатюка, 4 067 674 84 79 lesiasemi.com ТЦ «Роксолана» м. Львів, пл. Соборна, 14 098 658 57 40 roksolana.ua MONTBLANC м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 032 295 85 88 TUMI м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, ТЦ Forum Lviv 032 295 85 88 tumi.com Ювелірний Бутік «Колекція» м. Львів, пр. Шевченка, 15 067 672 93 99 jbk.com.ua Food & Wine м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 43 067 670 80 96 Країна Вин м. Львів, вул. Героїв УПА, 78 067 373 32 21 Винний магазин «WINETIME» м. Львів, пр. Чорновола, 45 032 244 88 00 winetime.ua Алкомаркет «Поляна» м. Львів, вул. Січових Стрільців, 2 032 240 30 03 polyana.ua Торгова галерея «Опера Пасаж» м. Львів, пр. Свободи, 27 032 245 20 36; 032 295 8812 operapassage.com ТРЦ KING CROSS LEOPOLIS с. Сокільники, вул. Стрийська, 30 032 242 05 80 kingcross.com.ua
БУДІВЕЛЬНІ КОМПАНІЇ Лев Девелопмент м. Львів, вул. Грушевського, 11 097 394 00 44 lev-development.com.ua Авалон м. Львів, вул. Реміснича, 37, (з пр-ту Чорновола) 032 259 00 04; 067 32 32 041 СБ груп м. Львів, вул. Героїв УПА, 73; вул. Сахарова, 7 096 952 22 22 sb-group.com.ua КОМПАНІЯ «БУДІМЕКС» м. Львів, пр-т Шевченка, 22 032 242 00 89 budimex.ua ЖК «Добра Оселя» м. Львів, вул. Кн. Ольги, 100Б 032 244 42 44; 098 244 42 44 dobra-oselia.com.ua ЖК «Зелений Двір» м. Львів, вул. Ів. Франка, 47 068 612 94 24 greenyard.com.ua «Нова Оселя» м. Львів, вул. Валова, 25/1 068 000 00 68, 067 340 50 31 novaoselya.com
MAESTRO м. Львів, вул. Лазнева, 3А 032 255 00 16; 067 310 48 47 maestro.lviv.ua
СОУС м. Львів, пл. Ринок, 29 098 936 68 58
МАЙСТЕРНЯ БУДИНКІВ «КВІТКА» м. Львів, вул. Дудаєва, 20 067 657 33 33 www.kvitka.house
With Friends м. Львів, вул. Куліша, 31 068 465 90 07; 095 415 05 83; 032 253 41 26
Лаунж-бар «La Vie» м. Львів, вул. Вірменська, 4 063 43 573 43 lavie-lviv.com
VILLA MAGNOLIA м. Львів, вул. Героїв УПА, 72 032 298 94 44 magnoliya.lviv.ua
АБСОЛЮТНО НОВИЙ BMW X3.
Із задоволенням за кермом
МІСІЯ ЗДІЙСНЕННА.
СПЕЦІАЛЬНІ УМОВИ ФІНАНСУВАННЯ ВІД BMW FINANCIAL SERVICES*. Дізнайтеся більше на www.bmwlviv.com Арія Моторс
Львів Городоцька, 306 +38 (032) 23 23 500 www.bmwlviv.com
* Дана пропозиція від БМВ Файненшиал Сервісиз дійсна з 01.01.2018 до 31.03.2018 в офіційній дилерській мережі BMW в Україні та поширюється на певний перелік моделей. Детальнішу інформацію відносно цієї пропозиції можна отримати за вказаними адресами та телефонами. Зображення автомобілів наведені для ілюстрації і можуть відрізнятися від автомобілів, представлених у дилерській мережі BMW. Пропозиція забезпечується фінансовим партнером: ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, ліцензія НБУ №99 від 12.10.2011 та ПАТ “Укрсоцбанк”, ліцензія НБУ №5 від 05.10.2011 року.