24лютого2022рокуподілиложиттялюдейв Україні на «до» і «після». Волання сирен раз за разом попереджають людей: будьте обережні, в укриття…Іховаютьсялюди,моляться,віруютьу перемогу… На захист рідної країни, поруч із професійнимивійськовими,сталидобровольці,серед якихстудентитавипускникиМФКСумДУ.Саме напередодні свята Дня захисника України ми поговорили з нашими земляками, молодими бійцями,якізаразборонятьУкраїну.
До розмови долучилися: Микола Ананка (випускник спеціальності «Журналістика»), Павло Гайда (випускник спеціальності «Обслуговування програмних систем та комплексів»), Тимофій Дудко (випускник спеціальності «Видавництво та поліграфія») та Іван Іванченко (ім’я змінено в цілях безпеки, студент спеціальності «Видавництво та поліграфія»).
Якзаразсебепочуваєтеузв’язкуз
повномасштабнимвторгненнямрф?
М. Ананка: Я добре. Єдине, що гнітить це неможливістьзаразбутиусвоємупідрозділі.Трішки зійшовзколії,такбимовити.
П. Гайда: Досить стресова ситуація війна… Спочатку було дуже складно! Зруйнувалися всі плани моментально… Що там плани… усе життя… Алепотімповільноприйшовуприйнятнийстан.
Т. Дудко: Зараз знаходжуся на реабілітації після поранення. Почуваю себе добре, настрій бойовий. Мабуть,трохи пізніше буду повертатися на фронт.
І. Іванченко: Знаходжуся в останній час постійно на роботі, додому приїжджаю побачити сім'ю. За декілька днів встигаю відпочити, набратися сил. Буває, що важко фізично, психологічно. Усе залежить від того, де
гуртка
Авангардної
моїхстаршихтоваришівбуливійськовими,томумиз друзями чекали вісімнадцятиліття задля того, щоб також почати свою кар'єру. Я планував написати дипломну(доречі,стосовнотого,щоненаписав
дипломний проєкт жалкую досі, там така задумкабула,така!)ійтиздрузямидостарших побратимівводинцікавийпідрозділ,базаякого стоїть на берегах Азовського моря. Але не так сталося, як гадалося. Ще в середині зими було зрозуміло, що буде війна, усі цього чекали. У нашогоневеличкогосумського осередку теж був план,іякувсіхгарнихпланах,усепішлонеза планом, але все ж таки вже о 9:00 24.02.2022 я прибігуштабТрО,авжео14:00яотримавсвій перший у житті автомат. Потім перейшов до своїхтоваришівуспецпідрозділЗСУ. П. Гайда: Тільки вдалося вирватися з окупованого міста Суми, з’явилася можливість бути корисним в одному з військових підрозділів. Після виконання завдання перейшов в інший підрозділ для підтримки в ньому зв’язку і налаштування мережевого обладнання (знання з обраної професії стали дужекорисними).
Т. Дудко: Саме тоді, коли почалося повномасштабне вторгнення. Спочатку я пішов долавтероборони,.Відстоявтам,хлопцівзвідти почали відправляти на «нуль», а мені сказали, що я ще замалий. Тому вирішив піти до військкоматуйзаписатисядоЗСУ. І. Іванченко: Я зрозумів, що був мирною людиною доти, допоки в Україні був мирний час, а зараз ситуація зовсім інша й стосується кожного українця. Тому й вирішив добровільно пітидоЗСУ.
ЯкпоставиласядотакогорішенняВаша родина?
М. Ананка: Мамі, звичайно, було складно, але вона все розуміла й для неї це не було неочікуваністю, ми про це багато розмовляли щедо24лютого.
П. Гайда: З надзвичайною тривогою, адже з фронту можна не повернутися… Такі реалії війни.
Т. Дудко: Скажу чесно, що моя родина спочатку навіть не знала, що я пішов до ЗСУ. Спершу було навчання,
війну.
мене
тоді
були
вибір,
мене
ЧизмінилосяВашежиттяпісляцього?
М. Ананка: Моє життя змінилося після 24 лютого,япочавсебенасправдіповажати.
П.Гайда:Кардинальножиттярозділилосянадві частини: до війни (далеке минуле) і зараз реальність,новежиття…Поновомуопановуєшуміння, нові знання, нові специфічні знайомства, які ніколи б нез’явилисявмирномужитті.
Т. Дудко: Як сказати… Воно стало краще. Я познайомився з багатьма людьми, багато чому навчився. І. Іванченко: Так, змінилося, як мій світогляд, так і фізичний стан. За ці місяці війни я став, мабуть, більше цінувати «дрібниці життя», які не помічав у щоденній рутині. Познайомився з цікавими людьми, які стали для мене прикладом. Також я продовжив навчання.
ЧидумалиВинадтим, щозробитепершочерговопісляперемоги?
М. Ананка: Піду на могили до своїх друзів та проведу часіз сім'єю. Небуденіякої «побєдної»радості, тількивдячність.
П. Гайда: Потрібно спочатку дожити до ПЕРЕМОГИ… Знайти сили для відновлення після війни для мирного життя, а далі відновлювати та розвивати професійні навички задля того, щоб стати професіоналомупрограмуваннітахорошоюлюдиною.
Т. Дудко: Святкувати ж, звісно. Ще, скоріше за все, буду займатись власною справою. Я раніше баристою працював, тому хочу відкрити власну кав’ярню.
І. Іванченко: Почну будувати плани на майбутнє. Найгірше, що може спіткати людину це зневіра. Я вірювПеремогу,увласнісили,уцілі,якіставлюперед собою.
Кавували із захисниками Влада Жмака, Інна Чорнойван, Діана Фролова, Мілена Яценко.
ім. М. Щепкіна зробив цей
вибір. Він знову почав працювати. Та не просто працювати, а створювати цікаві й сучасні прем’єри. Тепер ми знову маємо змогу насолодитися музичним, хореографічним та акторським талантом у виконанні неперевершених артистівтеатру,тащейзоновленимрепертуаром!
справжнє новаторство в давно знайомому театрі. Мало того, що нас чекає неперевершений сюжет від британського драматурга, та ще й вистава на новій, експериментальній сцені! Так, вам не почулось! Театр облаштував сцену в підвальному приміщенні споруди. Тепер люди, сидячи в умовно безпечному від обстрілів місці, можуть насолоджуватись цікавою виставою. Сам підвал не великий, але досить комфортно облаштований; має невимушений антураж та атмосферу, що допомагаєщебільшсильнозосередитисьна тому, що відбувається на сцені. Щодо сюжету драми «Легені». Вона про те, як важко дихати на повні груди, якщо тобі заважають різні соціальні фобії. Перетнути ж їхній спротив не дають власний егоїзм і недокомунікація з близькою людиною. Лише любов, як завжди,
«Борщ» ще одна вистава на експериментальній сцені. Але й вона має свою особливість. Прямо на сцені актори готують борщ. Усе це красиво гармоніює з різними побутовими сценами та діалогами, що неначе «під ручку» ведуть тебе сходинками сюжету. Також актори неперевершено жартують, послуговуючись гумором відомого Остапа Вишні. Але раджу приходити на виставу голодним! Кажуть, що в кінці вистави приготований акторами борщ може спробувати кожен із глядачів. Отже, побутові драми, цікаві діалоги, безпечна сцена, крута атмосфера та смачний борщ будуть очікувати саме на Вас. У кожного є шанс і гарно провести час,ісмачнопоїсти.
«Воля. Свобода. Перемога» справжня гордість театру, що пронизана гідним, сильним та незламним українським духом. На сцені ми бачимо різні номери. Їх пов’язує одне історія українського народу. Міжномерами нам розповідають історію України з часів Київської Русі до подій сьогодення. Шикарні номери, неперевершений спів, цікава музика, переходи та акторські сценки. Усе це пронизано духом патріотизму. По завершенні вистави ти точно впевнений перемога за нами! А як інакше, якщо звичайний народ так гідно несе свою культуру,недозволяючиїйвмерти?
Ну що ж, осіннього
Захід
півторагодинному концерті
номери, хореографічні перформанси та декламувала зворушливі поезії. Звичайно, що студенти нашого коледжу не оминули цю подію: до заходу долучилися Нікіта Зіборов та Ольга Ларіонова(спеціальність«Журналістика»). Атмосферу«створювала»фотозона спеціальнівійськовіавтомобілі,щонадав Сумський ДФТГ №8, та додаткові локації від партнерів заходу. Усім відомо, що спільна діяльність згуртовує, отож багато глядачів долучилися до плетіння маскувальних сіток для
молодь
Козеріг ♑️ Іван Підкова. Відважний, рішучий, упевнений у собі, уміє прислухатися
до думки інших, цілеспрямований. Стрілець ♐️ Северин Наливайко. Героїчний, символ непокірності та вільного духу. Швидко рухається кар’єрними сходами: від простого сотникадоотамана.
♉️ Михайло Дорошенко. Твердий характер, залізна воля та наполегливість, доброта, дбайливість і постійна підтримка родичів, близьких людей і сподвижників поєднувалисявньомуз доволі жорсткими підходамидопротивниківтаосіб,діїяких суперечилиполітицігетьмана.
Діва ♍️ Іван Сулима. Мудрий, виважений, майстерно володіє технікою бою. Чесний, справедливий, мужній, захищає право на людську гідність. Добре знає, коли і як краще зненацька напастинаворога.
Рак ♋ Іван
Сірко. Чесний, безкорисливий. Ніколи не
переслідуєслабкого
ворога! Справжній
запорожець: відважний, хоробрий,
має шкідливих
непитущим, що для
козакабулавеликарідкість».
Близнюки ♊️ Кость Гордієнко. Керівник воєнної операції запорожців проти гарнізонів московських фортець. Ненавидить усіх, хто лояльно ставиться до московитів.
Терези ♎ Петро Калнишевський. Жертва політичних утисків. Патріот України, стійкий, невтомний, мужній оборонець ЗапорозькоїСічі.
Лев ♌️ Іван Брюховецький. Самолюбство, амбіційність, уміння схилити на свій бік впливових осіб, «хижість», владолюбний.
Гнучкість розуму, оптимістична налаштованість, категоричність, наполегливість, самостійність
прийнятті
вміння відстояти
Водолій ♒ Дмитро Вишневецький (Байда). Знаменитий воїн, улюблений вождь козаків. Перший гетьман.
Астрологиня Мілена Яценко
Від козаків до кіборгів. Українці у всі часи, понад усе цінували свободу, через це доводилося воювати, досить багато й часто. Захищалися від підступних ворогів і не дозволяли завоювати свої території, хто б міг подумати,щоіуХХІст.нашнародзнову візьмедорукзброю,мужньооборонятиме рідний край і, не шкодуючи себе, буде битися до останньої краплі крові за щасливе майбутнє своїх дітей. Які вони українські воїни Х, ХVІІ, ХХІ століття? Змінювалося геть усе: зброя, обладунки, тактика ведення бою, військові угрупування. Люди народжувалися та помирали, суспільство йшло вперед семимильними кроками, але незмінними українськими рисами назавжди залишилися: волелюбний дух, незламність та здатність до самопожертви. Не раз доводилося воювати та відстоювати свої інтереси, ми втрачали найкращих синів і доньок України, але завжди впевнено йшли до своєї мети і врешті решт досягали її. Переможемо й цього разу. У наших жилахтечекровславетнихкозаків,
мужніх лицарів і справжніх воїнів. Це видно неозброєним оком, бо так, як билися за неї колись, б`ються і сьогодні, нічого не змінилося, так само сильно обожнюємо нашу державу й прагнемо щасливого життя у вільній, сучасній, демократичнійкраїні.
Українська «козацька» піхота від мушкета до «Стугни». З усіх родів сухопутних військ, які існували в XV середині XVII ст. в козацькому війську найвищі оцінки отримала козацька піхота. Козацькі формації, ще довго використовували лук (про це навіть свідчить прізвисько знаменитого гетьмана Петра Конашевича Сагайдачний)
Відтоді багато чого змінилося. Сучасна українська піхота це військовослужбовці, основа бойової могутності Сухопутних військ ЗСУ.
За роки війни з російськими загарбниками українська піхота суттєво змінилася.
На її початку, у 2014 році, форма та спорядження не відповідали вимогам. На озброєнні піхотинця були лише морально та фізично застарілі автомати Калашникова. Завдяки високому бойовому духу це дозволяло вести бойові дії проти добре озброєних російських загарбниківмайжена рівних,аледосягти вогневої переваги було дуже важко. Наразі, український військово промисловий комплекс та закордонні партнери зробили все, щоб ця ситуація змінилася докорінно. Що стосується одягу та спорядження, то найкраще його зручність і якість ілюструють загиблі й полонені з «другої армії світу». Вони за будьякої можливості намагаються отриматиукраїнськіоднострої.
Останні кілька місяців повномасштабної російської агресії довели, що українські піхотинці стали суттєвою загрозою для російської бронетехніки, навічно приземливши вже неодиндесятокпредставниківарміїрф. І лише, верхівка айсберга можливостейсучасноїпіхоти.Можна
впевнено сказати, що сьогодні піхота відіграє головну роль у загальновійськових бойових діях як під часнаступу,таківобороні,навсіхрівнях веденнябою.
Запорозьке козацтво гордість української нації. Козаки стали тією силою, яка впродовж століть пильно стояла на сторожі свободи й гідності України як незалежної, суверенної держави. За словами Г. Боплана, «Ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді і в повітрі, скрізь вміють дати собі раду івзяти горувусіх стихіях, авоєнною мужністю та досвідом не поступляться жодній нації у світі. Однак, ніколи не прагнули до завоювання чужих земель, а лише дозахистусвоїх домашніхвогнищ,з чим вони ніколи не могли примиритися, такцезневолею».
Брати по духу і зброї. Найбільша
була
Одна з наймасштабніших битв ХVІІ ст. Битва під Берестечком: як поразка козаків, яку прославляла москва, об`єднала українців. У кінці червня 1651 року під Берестечком на полі бою армія Речі Посполитої чисельністю 150 тисяч зустрілася зі стотисячним козацько селянським військом. Козацька старшина ухвалила рішення виводити військо з облоги. Але із незрозумілих причин ніхто про це не повідомив селян. Відступом керував наказний гетьман Іван Богун. З возів, наметів, кожухів та повсті козаки спорудили три мости. Військові загони почали перехід через переправи. Триста оточених на острівці серед болота козаків у відповідь на пропозицію здатися викинули з гаманців гроші у воду. Вони всі загинули, але кожний відбивався окремо, а останній захищався протягом трьох годин. На болотяному озерці козак знайшов човна і, прикриваючися бортом, витримав обстріл. Коли ж закінчився порох, то косою відбивав усіх, хто хотів його схопити. Пробитий чотирнадцятьма кулями козак здивував своєю хоробрістю польського короля. Ян ІІ Казимир пообіцяв дарувати герою життя, на що останній гордо відповів, що уже не дбає про те, щоб жити, а лише хоче умерти, як справжній вояка. Попри поразку, більшу частину війська вдалося вивести з оточення.
Нічого не нагадує? Так! Так!
Маріуполь, який перебував у повному оточенні, але все ж таки не здавався окупантам. Незважаючи на шестиразову перевагу рф, узяти місто повністю не виходило. Кісткою в горлі для путінської армії стала сучасна «Брестська фортеця» та символ незламності українців «Азовсталь». У підземних комунікаціях металургійного комбінату ховалося близько тисячі цивільних. Захищали їх бійці полку «Азов» та морпіхи ЗСУ. Завод був побудований ще в 1930 році. Але головна особливість стратегічного об'єкта бункери, що здатні витримати удар авіабомб вагою до тонни. З перших днів навали окупанти прицільним вогнем знищували об'єкти життєзабезпечення міста. Гарнізон, що утримував «Азовсталь», на 86 день героїчного супротиву отримав наказ від Верховного Головнокомандувача припинити оборону задля збереження життя та здоров'я військовослужбовців. Оборонці міста вийшли з укриття на «Азовсталі». Згідно з домовленостями, військових повиннібулиобміняти.
Українськавладаназвалацюоперацію евакуацією; росія заявляє, що захисники здалися в полон. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року окупаційні війська в селищі Оленівка здійснили терористичний акт масове вбивство українських військовополонених.
Від вибухів на території колишньої
колонії, де утримували українських
захисників, загинуло 53 полонених. Увечері 21 вересня, після важких перемовин, Україні вдалося визволити з полону окупантів двісті п'ятнадцять своїх захисників.
Черезлюдей,яківирішили,щоукраїнці чекають приходу «рускава міра» загинуло надзвичайно багато, як цивільного населеннятаківійськових,точніцифрине відомі.Поприважкіумовиутриманнявони залишаються незламними, люблять свою Батьківщинуізанеї,якікозаки,іввогонь і в воду. І досі захоплюється весь світ, а ворогивседивуютьсянашійнезламності. Відомий історичний полководець казав: «Якби в мене були козаки я б
завоював увесь світ», у всі часи не було такої боєздатної армії. У ворогів від одного слова «козаки» були мурашки по шкірі. Бо тільки наш народ може виступити в бій із армією, яка набагато сильніша і боєздатніша, нас лякали, нас нищили, але мищепомстимося,пам`ятайтеце. У День українського козацтва хочеться привітати всіх, хто причетний до цього величного свята, наших захисників та захисниць, які боронять нас, завдяки ним маємо можливість жити, цінуймо це! Помстимося за кожного вбитого, бо ж українці справедливий народ. Слава Україні!Смертьклятимворогам! .
Наталія Токаренко та Оксана Якущенко Історичні консультанти
Найкращі наші, рідні педагоги! Ми хочемо сказати в цей день більше, ніж завжди. Подякувати щиро за всі перестороги, За те, що в коледжі не допускаєте вражди. Кожен із вас нас вчить тому, що знає, У складнощах за руку ніжно так тримає, постійно говорить, що ніщо нас не зламає, А коли важко навіть на відстані трепетно обіймає.
Ви змушуєте вірити у власні сили, Коли хочеться над конспектами ридати, Коли слізно правила вчити нас просили, Та літератури якнайбільше ще читати.
Пробачте, якщо інколи ми вас злимо, І не виконуємо всі поставлені завдання, Але Ви вірите у нас … усупереч… ми знаємо
тоді, коли не виправдовуємо
що людьми бути навчаєте,
Сумна новина. Помер директор Машинобудівного фахового коледжу СумДУ
Микола Миколайович Антиков. За 48 років трудової діяльності в Машинобудівному фаховому коледжі СумДУ пройшов усі сходинки професійного зростання: викладач спеціальних дисциплін (1974-1980 рр.) голова циклової комісії спеціальності «Обробка металів різанням» (1980 1988 рр.) заступник директора із навчальнометодичної роботи (1988 1998 рр.) директор (з
«Коледжани» газета педагогічного та студентського колективу Відокремленого структурного підрозділу «Машинобудівний фаховий коледж Сумського державного університету».
Автор фото, що розміщено на обкладинці Мілена Яценко. Фото захисників на 1 сторінці надане ними особисто. Редактор Наталія ПОНОМАРЕНКО. Верстка й технічне редагування Олексій ВЕЛИТЧЕНКО, Діана ЄФІМЕНКО, Вероніка КУЛЬГОВА, Ольга ЛАРІОНОВА, Ольга ПОЛІЩУК. Наша адреса: 40000, Сумська обл., м. Суми, проспект Тараса Шевченка, 17. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За точність викладених фактів і реклами відповідальність несуть автори та рекламодавці. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Тир. 500 прим. Безкоштовно.
