KOLEDZHANY
РАДІО У СВОЇЙ НІШІ, У НЬОГО Є СВОЯ ЦІЛЬОВА
АУДИТОРІЯ ТА ПОТРЕБИ, ЯКІ ТРЕБА
ЗАДОВОЛЬНЯТИ: МЕДІАФАХІВЧИНЯ ПРО МАЙБУТНЄ
РАДІОЖУРНАЛІСТИКИ
7травнявідзначаєтьсяДеньрадіо – професійне свято працівників різних галузей зв’язку, радіоаматорівірадіожурналістів.
Ми вирішили поспілкуватися з Юлією Коваль, фахівчинеюМедіацентруСумДУ.
- Чиактуальнерадіовнашчас?
- Безумовнорадіо,якііншізасобимасової інформації, є актуальним у наш час, незважаючи на те, що активно розвиваються різні технології. Раніше говорили, що найближчим часом будуть неактуальними газети, журнали, але ж сьогодні ми бачимо, що друкована продукція залишається актуальною, те ж саме можна сказати й про радіо, і про телебачення. Так існують різні онлайн-медіа,алерадіоусвоїйніші,унього є своя цільова аудиторія та потреби, які требазадовольняти
- Чиємісцерадіовмайбутньому?
- Я думаю, що так, але воно видозміниться.Цестосуватиметьсяформату, способуподачіінформації.Зараз радіоможе бути і в онлайн-форматі, технології розвиваються – тепер улюблені «хвилі» долинають і з телефона, а не тільки з приймача. Суттєвою перевагою радіо є те, щойогоможнаслухатиякфоново,такібути активним слухачем. Для того, щоб слухати фоново, нам не потрібно щось робите кардинальне, змінювати плани чи залишатися вдома, сідати біля приймача. Ми можемо поєднувати різні види діяльності, і паралельно сприймати інформацію. Я не погоджуюсь з тим, що якісь види медіа відживуть, по факту вони скоріше за все трансформуються. Звук у природі ж не зникає, і зображення також, тому й такі медіа, що націлені на певний спосіб сприйняття інформації, мають майбутє.
Якщо медіа сповідує етичний кодекс журналіста, дотримується всіх професійних стандартів, розвивається, шукає нові підходидосучасногослухача, слідкує за трендами, то вонинаправильномушляху.
ЮліяКоваль
- Чи охоче йдуть випускники в радіожурналістику?
- Я не володію статистичними даними, але чималовипускниківзнаходятьсебеівонлайнжурналістиці, і в телебаченні, і безумовно є ті, якіпрацюютьнарадіо.Алежякбинейшлина радіо, то й радіо вже б не існувало, томущо це не просто інформація, яку ми отримуємо, це важка робота, яку виконують саме працівники цієїсфери.
- Окресліть Ваше бачення перспектив радіожурналістики.
- Я не можу говорити, що якась
спеціалізаціякраща,ніжінша,аджецедосить суб’єктивна думка. Тому коли мені ставлять такого роду запитання, я завжди відповідаю, щодлякожноговидумедіа, утомучислійдля
радіо,єсвоїперспективи,назадневідкотимось –це точно.Уінформаційнійсферієнадбання, якіниніактивновикористовуються, щодня ми бачимовсеновійновітехнології,тобтопрогрес не стоїть на місці. Не знаю, чи це можна назвати перспективою, але це мабуть факт чи прогнознамайбутнє –зміниблизько.
- Чогозаразневистачаєрадіожурналістиці?
- Мені здається, що в цьому питанні все залежитьіндивідуальновідконкретногомедіа, від його редакційної політики. Якщо медіа сповідує етичний кодекс журналіста, дотримується всіх професійних стандартів, розвивається, шукає нові підходи до сучасного слухача, слідкує за трендами, то вони на правильномушляху.
- Скільки
Ви працюєте
в цій сфері? Чи змінилисястандартиподачіінформації?
- Япознайомиласязжурналістикою15років тому.Підчаснавчаннябралаактивнуучастьу різнихтренінгах,семінарах,невідмовляласяй від практичних завдань. З часом, завдяки таким «інтенсивам», ти набуваєш навичок практичної журналістики. Після випуску поєднувала і наукову діяльність в аспірантурі, і практичну – в університеті. Я погоджуюсь зі своїми іменитими колегами, які на різних
тематичних зустрічах наголошують, що стандарти подачі інформації, стандарти журналістики – незмінні. Наприклад, коли я вступала до університету, то онлайн-медіа не булиажтакрозвинуті,цещеодиндоказтого, що змінюються формати та способи подачі, але в будь-якій сфері завжди буде щось стабільне.
- З якими викликами зіткнулась радіожурналістика після початку
повномасштабного вторгнення росії в Україну?
- Усі медіа, незалежно від їхнього формату, зіштовхнулися зі своєрідними проблемами, і технічними, чи просто проблемами взаємодії. Людський фактор ніхто не відміняв. Тоді кожен рятував своє життя
і це абсолютно нормально, адже ми піклуємось про себе і свою сім’ю. Хтось повертавсявпрофесію,хтось–ні.Такзусіма сферами. Проблеми суміжні. Мені здається, що однозначно було важко подавати
інформацію правильно, адже в потоці інформації необхідно було виокремити саме те, що потрібно. Як не нашкодити аудиторії, як проінформувати, як іноді заспокоїти, щоб не сіяти хаос – це все дуже важливо. Та це були тимчасові виклики, адже ми до всього пристосовуємося.
Інтерв’ю брала Наталія Токаренко
«PINTEREST»
Вітаємо викладачів, випускників та стейкхолдерів із Днем радіо. Бажаємо завжди налаштовуватися на улюблену хвилю успіху й везіння, ловити частоти щастя та веселощів, вибирати пісні, що піднімають настрій і тонус, слухатихорошіновини,цікавіісторіїтадобріпоради.
Радісних новин, чудових ідей, бравої роботи, успішної діяльності, веселих сюжетів, корисної інформації, захопливих занять та великого щастянажиттєвомушляху!
Вітаємо!
ЗпочаткомповномасштабноївійнивУкраїні моя родина прийняла рішення покинути рідне місто, аби виїхати за кордон. Конкретно в нашому випадку все було досить складно. Ми мали всього лише пів години на те, щоб зробити вибір, можливо один із найважчих у нашому житті. Залишити близьких та будинок булодосьтьвеликимвипробуванням… І все ж таки 18 березня 2022 року, перетнувши кордон з Польщею, ми тримали шлях до моєї тітки, яка запрошувала нас до себещез24лютого2022року.Ядужевдячнаїй та всім людям, які допомагали нам у той важкийчас.
Ті дні максимально змінили моє ставлення до звичайних, як можна було б подумати, речей. Я зрозуміла, наскільки важливо
цінуватите,щомимаємо,іте,щоможенастати день, коли можливість спати на ліжку в домашньомуодязібудечимосьнеймовірним. Довгий час почувала себе досить некомфортно через відсутність можливості
комунікувати з людьми, які говорять зі мною однією мовою. Також я сумувала за своїми друзями,більшістьізнихбулиразомзімноюз раннього дитинства, не бачити їх такий довгий час – не просто. Але все ж таки ці обставини допомогли мені швидше опанувати мову для того,щобкомунікувати.
Увесьцейчас,янавчаласяонлайнунашому коледжі, не переходячи до якоїсь іншої школи. Хоча сконцентруватися на такій формі навчання скланувато. Прогулянки весняним лісом допомагають вирішити цю проблему. Водночас дистанційка дала мені можливість бути ближче до моїх друзів, які як і я, навчаютьсявнашомуколеджі,незважаючина відстаньутисячікілометрів.
Улітку я планую повернутися додому. Поки що невідомо на який термін, але я нарешті зустрінуся з близькими мені людьми наживо через майже два роки розлуки. Уже не можу дочекатися,колизможусидітизнимизаодним столом.
Свою історію розповіла Софія Зінченко
УЖЕ НЕ МОЖУ ДОЧЕКАТИСЯ, КОЛИ БУДУ ПОРЯД З РІДНИМИ...
1 травня студентська виборча комісія ВСП «МФК СумДУ»
оголосила результати голосування на виборах студентських рад коледжу та відділень.
За підсумками голосування головою студентської ради коледжу обрали Ілону Захарченко, студентку 211-і групи спеціальності «Комп'ютерні науки».
На відділеннях студентське самоврядуванняочолять:
спеціальність 133 Галузеве машинобудування – Іван Голишевський,студент202-о групи;
спеціальності 136 Металургія, 186 Видавництво та поліграфія, 061 Журналістика – Григорій Марусенко, студент214-двгрупи,
спеціальності 122 Комп'ютерні науки, 076 Підприємництво та торгівля – Даніл Чайка, студент 211-і групи.
Вітаємо переможців студентських перегонів та бажаємо реалізації передвиборчихпрограм!
СТУДРАДУ МФК СумДУ ОБРАНО!
МІФ ПРО 9 ТРАВНЯ
«9травня».Щостоїтьзацієюдатою?
Сотні чоловіків у радянській формі крокують по місту з пришпиленими георгіївськими стрічками. Неподалік від чоловіків на сцені висить величезний плакат зі словами: «Атєчєствєнная вайна». Так виглядав парад на українському Хрещатикувсьогодесятьроківтому…
На росії одне із найважливіших свят
Дєньпабєди».
Щоб розуміти важливість цього свята, потрібнозаглибитисьвісторіюцієїподії.
Насамперед, потрібно знати, що вони відзначають не сам день перемоги, а вже наступнийденьпіслянеї.Важливорозуміти деталь, що цей день почали відзначати лише у 1965 році. Ця дата була визначена так пізно для того, щоб виросло нове покоління, були забуті всі погромлені будинки та кількість загиблих, яку навіть тоді довго не озвучували. Перші цифри загиблих почули лише у 1946 році – 7 мільйонів. Потім, як говорять, що правда завжди відкриється, люди дізнались, що насправдізагинуло27мільйонівосіб.
Після початку війни в Україні у 2014, наша влада започаткувала дату – 8 травня (Деньпам’ятітапримирення).Але,нажаль, українці разом із росією відзначали
9 Початок повномасштабного вторгнення, як на мене, дуже змінив ставлення українцівдоцьогодня.Явпевнена,щоніхто навіть не буде згадувати про це «свято» та допомагатипропагуватийого
Презентуємо ваші увазі п’ятий епізод https://li.sten.to/servant-may9th) подкасту Життя в серванті», який підготували «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» та The Ukrainians. ведучі переосмислюють 9 травня. Тож сподіваємося, що ми разом із всією Європоюбудемовідзначати8травнятасаме в цей день зробимо вихідний. Але незважаючи на ці всі дати, ми матимемо СВІЙ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ, який буде святкувативесьсвітразомзнами. СлаваУкраїні!
РозмірковувалаАнастасіяДемченко Фото з сайту «PINTEREST»
23 травня 2023 року машівська родина отримала сумну звістку про загибель випускника коледжу 2012 року – Антонова Анатолія. Чоловік загинув під час виконання бойового завданнявЧернігівськійобласті.
Анатолій навчався в коледжі на спеціальності «Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях потім продовжив опановувати інженернийфахуСумДУ.
Анатолій незадовго відсвяткував деньнародження,йому30років.
З початком повномасштабного вторгнення Анатолій вступив до лав ЗСУ, захищав Україну в складі 211 окремогоспеціальногобатальйонуЗСУ.
УСвято-МиколаївськомухрамівСумах25травняпрощалисяіз загиблимбійцем.
Про загиблого розповів його побратим Євген: «Анатолій – це наш командир.
важко.ЯзниміБахмутпройшлиівсе…».
Подруга дитинства Анатолія Дар’я Рамінцева розповіла: «Я знаю його з самого дитинства, це мій друг дитинства. Наші батькиразомпрацюють.Дужедобрий.Вінхотівзахищатисвою Батьківщинущедужедавно,з2014рокувінтудирвався».
ПоховалибійцівнаАлеїславиБаранівськогокладовища.
У Анатолія
залишилися мама, дружина та маленька донечка.
Уберезні2023рокуАнатолійАнтоновдаводнезостанніх своїх інтерв’ю, колибоєць приїхав до Сум у п’ятиденнувідпустку. Читайте інтерв’ю, скориставшись qr-кодом.
23 травня – День Героїв – щорічне свято в Україні на честь українських військових – борців за волю й незалежність.
Герої України – це звичайні люди, які жили в різні епохи й захищали рідну землю. Вони ставали до лав руських дружин великого князя Святослава й короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, а також Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця та Степана Бандери, Української Повстанської Армії. Сьогодні ж це свято всіх захисників України від російської
орди.
Про одного із захисників України – Андрія Реуту (позивний –«Медок»), який навчавсявМФКСумДУ,мирозповімо.
розповідав, що коли почалися події на Сходінашоїкраїниу 2014 році,хлопці
підійшли до нього та сказали: «Мабуть, батьку,наставнашчас».Іпішлизахищати своюБатьківщину».
«Він був, безумовно, гарним інженером, бо вчився саме на інженера, але там він знайшов другу спеціальність,мріявпроте,щобсерйозно зайнятись та стати парамедиком.Андрій особисто врятував великукількістьсвоїх побратимів на полі бою, виніс з-під вогню.Це,яккажуть, смерть на злеті.Оця смерть,вонаобірвала таку козацьку гілку козацького роду»,говоритьдруг родини ОлегКорнієнко.
Стрілець-санітар 2-го
Батальйону спецпризначення «Донбас» Нацгвардії України, особистий охоронець комбата «Донбас» Андрій Олександрович Реута (на позивний «Медок»)
загинув від осколкових поранень 1 січня 2015 року поблизу міста ВуглегірськДонецькоїобласті.
Володимир Кузьменко, друг родини, говорить, що дух патріотизму в Андрія вклалибатьки:
«АндрійійогостаршийбратАнатолій виховувалися в порядній патріотичній родині Реути Олександра Дмитровича, голови Сумського обласного козацького товариства. Він
Андрій Реута народився 3 січня 1983 року в Сумах, рідні місця –привілля Добровільної. Навчався в школі №11. Тямущий, надійний, із здібностями організатора. Душа компанії, вічний позитив. У колі друзів за Андрієм закріпилась роль «миротворця», до дружби ставився щиро й відповідально, поважав батьків. Словом, хороша дитина хороших батьків. У юні роки був учасником козацької «молодіжки» в Сумах, що має назву «Молода Січ». Дослідження історії, права козацької України, поїздки історичними місцями, літнє козацьке таборування. І хоча батько Олександр Реута був отаманом Сумського слобідського козацького полку, молодший за багатьох Андрій на сентименти від дорослих не сподівався, так само отримувавнагоріхи.
Вадим Медведєв говорить, що захоплення медициною й армійським життям в Андрія виникло іще до війни, коли вони разом почали займатися страйкболом. Щовихідних їздили на полігон.Тодійз’явивсявньогопозивний–«Медок».
«Звучить як щось, пов’язане з солодким, насправді, це співзвучно, як навіжений лікар.Чому й на фронті, у батальйоні «Донбас» він був як стрілоксанітар,рятувавхлопців.Може,томущов ньогомама–лікар.Івньогоякийсьпотяг був,можливотомувінсобітакийпозивний і обрав», –говорить друг Андрія Вадим Медведєв.
Уквітні2014Андрійспочаткупотрапивна полігон у селі Нові Петрівці, що на Київщині. Перші бої – у липні за визволення міста Попасна від бойовиків самопроголошеної ЛНР. Потім брав участь у боях за Первомайськ, Лисичанськ, на Артемівськомунапрямку.
Загинув Андрій Реута поблизу міста Вуглегірськ Донецької області в ході виконання службово-бойового завдання. Поспішаючи з Дебальцево на допомогу
побратимам, хлопці натрапили на ворожу засідку. Терористи замаскували танки в посадці на околиці міста та обстріляли практичновпритул українськийброньовик звідстані30метрів.Тодізагинуличетверо бійців.
Посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Рішенням Сумської міської ради йому присвоєно звання «ПочеснийгромадянинмістаСуми».
«Почуття змішані – від гордощів до жалюіскорботи.Дійсно,йоговчинок героїчний, гідний наслідування. Це прикладдлямолоді,ідлянашоговікуце приклад», – говоритьАнатолійРеута,брат бійця.
«Весьчасздається,щовінз’явиться, прийде, постукає у віконечко, як завжди робив. «Я прийшов, ти мене чекала?» – Звичайно, чекала. Часто передивляюсьвідеоролики,щовиставили хлопці,якізнимвоювали:останнійдень народження, потім ще після звільнення Лисичанська», – розповідаєАллаРеута, мамаАндрія.
Джерела:
https://cutt.ly/BwwhEOgQ
https://cutt.ly/4wwhEDFx
https://cutt.ly/XwwhEXHX
ТемудосліджувалаВладиславаЖмака
НАЙВИЗНАЧНІШІ УКРАЇНСЬКІ ВІДКРИТТЯ
Українська земля «вродила» багатьох українських учених, які зробили неоціненний внесок у світову науку. Щороку українські
науковці створюють величезну кількість винаходів, про які, мабуть, ми можемо ще не знати,оскількиодні винаходиможуть одразувтілитисяв життя, а інші проходять складний шлях для визнання. Сьогодні ми би хотіли розповісти про ті відкриття нашими науковцями, які змінили світ.
ПЕРШИЙПІДВОДНИЙЧОВЕН-ЧАЙКА Безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків, чайка, був створений в XVI-XVII століттях. Зовні бортів кріпився очеретяний пояс, який дозволяв спускати човен під воду та утримувати його на плаву в такому стані. Цей човен став у нагоді козакам привтечівідтурецькихгалер.
ЕЛЕКТРИЧНИЙТРАМВАЙ
На початку 1870-х років полтавчанин Ф. Піроцький розробив технологію передачі електроенергії через залізний дріт. Піроцький у 1880 році представив проєкт застосування електрики «для руху залізничних потягів з подачею струму». Наступного року в Берліні вирушив у путь перший трамвай, вироблений компанією Sіemens засхемоюукраїнця.
ГЕЛІКОПТЕР
Винахідником гелікоптеру є київський авіаконструктор,якийемігрувавдоСША,Ігор Сікорський. У 1931 році він запатентував
проєкт машини з двома пропелерами –горизонтальним на даху і вертикальним на хвості. Перший вертоліт піднявся в небо
1939 році. Пізніше на його основі було створено перший у світі вертоліт-амфібія на поплавковомушасі,якиймігзлітатизводита сідатинасуші.
ВУГІЛЬНИЙКОМБАЙН
У 1932 році уродженець нинішньої Луганської області Олексій Бахмутський створив дослідний зразок першого вугільного комбайну. Після деякого вдосконалення у 1939 році Горлівський завод ім. Кірова почав серійне виробництво вугільних комбайнів, які успішно працювали на шахтах Донбасу допочаткувійни.
НАЙШВИДШЕУСВІТІАВТО
У найшвидшому радянському авто, проєкт якого в 1966 році розробив харків’янин Володимир Нікітін, був встановленийвертолітнийгазотурбінний двигун потужністю 400 кінських сил. Розрахункова швидкість машини становила 400 км/год, але вона не була досягнута через відсутність відповідної траси. Однак під час заїзду на Чугуївську трасу, стартувавши з місця, автомобільзмігрозвинутишвидкість320 км/годнадистанції1км.
ПЕРШАПЕРЕСАДКАНИРКИ Юрій Вороний здійснив першу у світі пересадку нирки. Він довів, що «нирки свіжих трупів можуть оживати й функціонувати при пересадці іншій людині», і що «поза всяким сумнівом трупні органи при пересадці людині не дають якою б то не було специфічної інтоксикації або анафілаксії». Своєю операцією Вороний надовго випередив розвиток трансплантології. У більшості країн світу клінічні пересадки нирок почалиробититількив50-60рр.ХХст.
ЗВАРЮВАННЯЖИВИХТКАНИН
Ідея зварювання живих тканин з’явилася в учених інституту електрозварювання ім. Євгена Патона. Щев1993роціпідкерівництвомБориса Патона – сина винахідника різних
методів електрозварювання – були проведені експерименти, які довели можливість отримання зварного з’єднання різних м’яких тканин тварин способомбіполярноїкоагуляції.
Згодом почалися експерименти зі зварювання тканин видалених органів людини.
Харківський учений Анатолій Малихін придумав, як зробити аналіз крові безкровним. Він створив прилад, п’ять датчиків якого прикріплюються на певні ділянки тіла людини, після чого на екран комп’ютера виводиться 131 показник здоров’я. Прилад активно використовується медиками в Китаї, Саудівській Аравії, Німеччині,ЄгиптітаМексиці.
РУКАВИЧКАДЛЯЛЮДЕЙІЗ
ПРОБЛЕМАМИЗОРУ
Хлопець із Луганська Іван Селезньов представив на міжнародному конкурсі «Intel International Science and Engineering Fair» свій проєкт «Нове чуття: ультразвукова рукавичка для просторової орієнтації людей із вадами зору». Така річ може стати досить корисною для людей із обмеженими можливостями. Винахід молодого українця потрапив до трійки кращих винаходів світу у 2013 році, а американські інвестори вже ним зацікавилисьіпропонуютьспівпрацю.
ЛеонардСмирнов,професорОдеськоїдержавноїакадеміїхолоду,розробивтехнологію опрісненняморськоїводи,щоробитьїїпридатноюнавітьдляпиття.
Заморожена особливим чином вода з моря перетворюється на кристали,
яких видаляються не тільки солі та шкідливі домішки, а й дейтерій і тритій – важкі ізотопиводню,щопригноблюючедіютьнаДНК,генийнервовусистемулюдини.
Українськівченіпродовжуютьіниніробитиважливі винаходи,недивлячисьнаскладнийчас.Нажаль,українська владамалоцікавитьсявинаходамиспіввітчизників,тож закордонніінвесторидужезацікавленінашиминауковцямита вкладаютькапіталунашідослідження.
з поверхні
НОВЕЖИТТЯНАРОДЖУЄТЬСЯУСУПЕРЕЧВІЙНІ…
ВітаЛаріонова–акушеркавКлінічному пологовому будинку Пресвятої Діви Марії Сумськоїміськоїради.
Жінка, яка поставила під час війни в пріоритет даний Богом обов’язок –допомогтиз’явитисянасвітновомужиттю.
Акушерське відділення з перших днів війни адаптувалося до нових реалій: співробітники медзакладу облаштували операційнітапологовівукритті.
Люди в білих халатах не брали участі в боях, але чули їх, і намагалися абстрагуватися – у них було не менш важливе завдання – майбутній мамі в пологах.
це злагоджена робота, адже персоналу залишилося в оточеномумістінебагато.Тривалізміни. Неможливістьдістатисядодому.Колегине могливийтинароботу,бострашнобуло покидатиоселі.Хвилюваннязарідних.Але
«Усе, що рятувало,
Захисний костюм на пологи в часи коронавірусу
Фото надане Вітою Ларіоновою
можнавідповідатизаінших,количуєш вибухийнезнаєш,щобудезтобою?Як діяти, якщо приліт? Як бути з дітьми? Породіллями? А якщо малюки на інтубації…»,–емоціонуєпаніВіта.
Місто Суми не було окуповано, проте було взято в кільце з перших днів війни. Залишатижитлобулонебезпечно,томущо нимпересувалисяДРГтавійськовірф.
Неодноразово пані Віті доводилося йти до рідної домівки через усе місто своїм ходом під канонаду обстрілів, гуркіт важкої техніки й відлуння близьких боїв. Бояласянезасебе–зародину.
Українські жінки, які ніколи не знали війни, не мали уявлення про бойові дії повиннібулившвидкомутемпінавчитися приймати рішення, відповідати за себе та інших,незважаючинаобставини…Такий собі стоїцизм – бажання жити попри все! Цей березень дійсно розширив наші родини…ізвузивколоспілкування.
Спілкувалася Ольга Ларіонова
«Коледжани» – газета педагогічного та студентського колективу Відокремленого структурного підрозділу «Машинобудівний фаховий коледж Сумського державного університету».
Автор фото, що розміщено на обкладинці – Ніна Шеденко.
Редактор – Наталія ПОНОМАРЕНКО.
Верстка й технічне редагування – Ольга ЛАРІОНОВА, Діана ЄФІМЕНКО, Дарина АФАНАСІЄВА, Вероніка КУЛЬГОВА.
Наша адреса: 40000, Сумська обл., м. Суми, проспект Тараса Шевченка, 17.
Листування з читачами тільки на сторінках газети. За точність викладених фактів і реклами відповідальність несуть автори та рекламодавці. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій.
Тир. 500 прим. Безкоштовно.
