KOLEDZHANY
Актуальне інтерв’ю
ЗМІСТ Запитай у викладача
Спортивний п’єдестал
Наші всюди Коледжний шинок
Традиції українців
Дайджест подій Машівські перемоги
Зимова галерея
ПЕРША СЕСІЯ DONE
Своїми враженнями діляться першокурсники-машівці
Позадупершийсеместрнавчання.Щонайбільшезапам’яталося?
Більш за все мені запам'ятався момент, коли моя група перейшла на очне навчання. Це зблизило нас, ми стали більше спілкуватися, стали дружніми. Також завдяки цьому покращились успіхи в навчанні, бо багато чого було не зрозуміло, коли ми були на онлайннавчанні. Не забуду й про те, які в нас класні були екскурсії коледжем: дуже цікаво заглибитися в історію коледжу, у якому я наразі навчаюсь (Артем Шевельов, студент-інженер).
Найбільше запам’яталося саме очне навчання. Нові знайомства, емоції, життя в гуртожитку. Після дистанційного навчання все
це було надзвичайно цікаво, адже моє життя змінилося на 360 градусів: життя заграло новими фарбами, буденність не була уже такою сірою ( Анастасія Демченко, студентка-журналістка).
ЯкітруднощіВивідчули,ставшистудентами?
Коли я вперше відвідав онлайн-пару, то зрозумів, що буде доволі складно, адже пара триває вдвічі довше, ніж урок, та викладачі вимогливіші, ніж у школі. Виходячи з цього і домашніх завдань додалось (Максим Головчак, студент-інженер).
Я впевнений, що на моє студентське навчання в минулому семестрі впливала ситуація в країні: війна ускладнювала опануваннями знаннями як під час дистанційного, так і під час очного навчання (АртемШевельов,студент-інженер).
Звісно стало більше проблем та відповідальності. Я не місцева, тож були певні проблеми з гуртожитком. Удома такий собі вільний графік, а тут доводиться встигати все. Та можу з впевненістю сказати, що це найкращий час у моєму житті. Через декілька днів я влилася в ритм студентського життя, тепер встигаю підготуватися до пар і поспілкуватися з друзями (Анастасія Демченко, студентка-журналістка).
Фото з сайту «PINTEREST»
Фото з сайту «PINTEREST»
Напевно, це звикання до нових викладачів та колективу. Для мене це була найбільша трудність (Катерина Балицька, студентка-економістка).
Фото з сайту «PINTEREST»
ЯкдізналисяпроМФКСумДУ?
Насправді я хотіла продовжити навчання у школі, але мама запропонувала спробувати себе в чомусь новому та вступити до коледжу. Думки про школу не покидали мене… Але я так загорілась маминою ідеєю, що почала шукати заклад, де вчать журналістів Це було кохання з першого погляду, не хотілося подавати документи більше нікуди, а МФК СумДУ просто потрапив у саме серце (Анастасія Демченко, студенткажурналістка).
Про цей заклад я знав уже з 7 років, бо саме там була секція з карате, на яку мене записали батьки. На жаль, клуб переїхав у інше місце, а мені довелося ходити на тренування вже туди, але гарні спогади про коледж у мене залишились. А згодом я вирішив після школи перейти сюди, аби стати гарним спеціалістом у своїй сфері (Артем Шевельов, студент-інженер).
Щоможетесказатипровикладачівмашу? Кожен викладач неординарний, цікавий. Об‘єднує їх жага до своєї справи. Також незважаючи на те, що нас багато, викладачі приділяють увагу кожному. Цікавий підхід до проведення занять, тільки потрібні знання, а після пар приємний настрій. Навіть у складних умовах дистанційного навчання можуть організувати успішну роботу. Таких майстрів ще треба пошукати. Педагогічний колективе машу, ви – СКАРБ! (Анастасія Демченко, студентка-журналістка). У порівнянні зі шкільними вчителями, викладачі МФК СумДУ здались мені на дві голови вище в плані подачі знань й простоти навчання. Не зважаючи на війну, викладачі подають складну для студентів інформацію в простій формі. Через такий підхід освітянмашівців до занять, деякі предмети, які я не дуже любив, стали одними з моїх найулюбленіших. (Артем Шевельов, студент-інженер).
Викладачі, просто суперові, цікаво розповідають, чітко та коректно доносять інформацію та дуже гарні співрозмовники у вільний час. (Катерина Балицька, студентка-економістка).
ЯкіурокиВамприніс2022рік?
Цей рік був дуже складний, як для мене, так і для всіх українців. Кривава війна увірвалася та залишала багатьох людей без домівок та рідних. Тому я винесла найголовніший урок з 2022 року: треба цінувати своє життя та життя інших, бо зараз на фронті за нашу з вами свободу помирають молоді хлопці та дівчата (Катерина Балицька, студенткаекономістка).
З першокурсниками спілкувалася Ольга Поліщук, Наталія Токаренко та Діана Фролова
СПЕЦІАЛЬНОСТІ
Від чого у Вас «виростають крила» і що
навпаки провокує втому та породжує небажання йти далі?
У роботі дуже надихає співпраця зі студентами, їхня енергія, бажання пізнавати нове, їхні нові креативні погляди, бізнес-ідеї, бажання вчитись, розвиватись як спеціаліст, брати участь у проєктах. Втому провокує надмірний документообіг, що не стосується конкретно занять. Світ з економічного, політичного погляду постійно змінюється, змінюються закони, суспільні тенденції тощо. Хочеться донести до студентів розкриття теми в актуальному, сучасному та, звичайно, цікавому форматі, а це потребує часу на підготовку, що обмежується зайвою документацією.
Чи впізнавали себе в комусь зі студентів? Так,бувалойнеодноразово.
За час викладання в Машинобудівному фаховому коледжі чи пропонували вам інші місця роботи? Змінили б? Не пропонували. Точно відповістине можу, у залежності від ситуації.
Як економіка й педагогіка: «подружилися» чи «ворогують»?
Результат – «міцна дружба». Студенти коледжу самі обрали спеціальність, за якою навчаються. Тому, у більшості, вони вмотивовані займатися економікою, дізнаватися про нюанси ведення бізнесу, законодавчу базу, ведення обліку та аналізу. Сучасне гасло: «Будуймо економіку країни разом!»
З викладачем спілкувалася Карина Завдов’єва
СПОРТИВНИЙ ПʼЄДЕСТАЛ
ВИПУСКНИЦЯ МФК СУМДУ –
КРАЩА ГРАВЧИНЯ ТУРНІРУ
У Люцерні (Швейцарія) завершився чемпіонат Європи з індорхокею серед дівчат до 21 року. Збірна України, до складу якої входять 10 сумчанок (команда ІФК та «Сумчанки»), у бронзовому фіналі поступилася збірній Туреччини. Анастасія Шишина, випускниця 2022 року спеціальності «Підприємство, торгівля та біржова діяльність» МФК СумДУ, стала кращою гравчинею турніру на чемпіонаті Європи U-21.
ТЕТЯНА ОЧКОВА, ГОЛОВА ЦИКЛОВОЇ КОМІСІЇ ВИКЛАДАЧІВ
«ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА БІРЖОВА ДІЯЛЬНІСТЬ»
ЧАСТКА ВІЙНИ, ЯКУ Я БАЧИВ
Лютий . Ранок 24. Почалося. Почалося з того, що прокинувшись я побачив, як по телебаченню пу оголошує війну моїй країні. Далі у вікні – дим зі сторони Антонівськогомосту. Ближчедовечора ми почули рев літаків і звуки авіаударів. Так для мене почалася війна.
Картина з вікна (м. Херсон, 24.02.2022р.)
Супермаркет Велмарт» (м. Херсон, 17.03.2022р.)
Злощасного двадцять четвертого людей на вулиці було мало, але на наступний –жителі сформувалися у величезні черги в магазинах та на ринку. Ще через день з'явилися волонтери, яким ми віднесли одяг для поранених захисників, які перебували в госпіталі. А через кілька днів до міста почали заходити ворожі війська. Самооборона Херсона вирішила прийняти бій у сусідньому районі на території парку, але, оскільки в них практично не було зброї (тільки коктейлі Молотова), нічого не вийшло. Пів години ми чули відлуння канонад. Практично всіх розстріляли з великокаліберної зброї. Потім, пізно ввечері, ворог остаточно зайшов у місто. Оскільки поліції в місті не було, люди організувалися в народні дружини, які забезпечували порядок та ловили мародерів. У нашому районі був один поліцейський, який не залишив місто і в бронежилеті та з палицею патрулював район більше місяця. Ворог з'явився біля будинку пізно вночі. Колона машин, розмальована «зетками», проїхала до штабу волонтерів, що розташовувався в кафе, зруйнувала його й забрала всю провізію. Оскільки місто було довго заблоковане, у городян почала закінчуватися їжа. Але були й ті, хто продавав за дуже високими цінами продовольчі товари, наприклад, за сіль у березні просили 100 грн. Але світ не без добрих людей: зокрема, волонтери пекли та роздавали хліб.
Особливість нашого району «Острів» у тому, що він оточений водою і пов'язаний з рештою міста лише одним мостом, на якому окупанти й поставили свій блокпост. Виїхати з нашого району стало неможливо. Народна варта припинила своє існування, зник і останній поліцейський.
Березень. Усе частіше почали з'являтися ворожі машини з надписом «z». П'ять-шість «zетованих» машин могли зупинитися біля будь-якого будинку, зайти у під'їзд та обікрасти квартиру. Люди створили чат, де повідомляли один одному, куди рухається ворожа техніка, а заразом ділилися інформацією, що й де можна взяти, купити або обміняти. Загарбники стали патрулювати райони на «бетері». З'явилися величезні зграї собак на вулицях. Пізно вночі чи рано вранці нас будив гуркіт – це була Чорнобаївка, яка від нашого району за 11 км. Наприкінці квітня в нас закінчилося онлайн-навчання. У школах та садочках розміщували переселенців з розбитих сіл нашої області. На ринку почали з'являтися продукти, завезені з Криму. З’явилася можливість покинути місто, але лише на своїй машині. У нашій сім'ї авто не було, але ми стали довідуватися, як покидали рідне місто інші. Деякі мали негативний досвід, адже з'явилися шахраї, які за гроші обіцяли вивезти на підконтрольну Україні територію, але, узявши частину грошей, зникали. Внаслідок обстрілів постійно горіли поля та ліси. Загарбники
Пляж у гідропарку (м. Херсон, 23.03.2022) Квітень. Став пропадати інтернет та зв'язок. Можна було побачити лише російські новини, які далекі від реальності, але їх транслювали з дня захоплення міста. Травень. На початку травня розстріляли колону цивільних на межі фронту... Виїхати стало знову мрією. У середині травня з'явився новий напрямок виїзду, через Запоріжжя, але треба було проїхати величезну кількість блокпостів загарбників. Батьки допомагали волонтерам збирати гроші на бензин, щоб вивозити жінок та дітей з Херсону. Ми почали готуватись до від'їзду. Рибок з акваріуму випустили в річку, а частину речей відвезли в пункти збору для людей, які втекли з розбитих сіл до міста. О 14 годині в центрі міста людей практично не було, але ганяли «визволителі» на бронемашинах, незважаючи на правиладорожньогоруху.
Червень. Почастішали вибухи. Повністю зник зв'язок. На п'ятий день після зникнення зв'язку ми вирішили покидати рідне місто. Треба було віддати машину, а потім їхати до бабусі з дідусем, які жили в Сумах. О шостій ранку 05.06.2022 року ми виїхали з Херсона.
Дорога.. Перші блокпости позаду… Шлях лісом, що місцями горів, а місцями тлів. Нас часто зупиняли, перевіряли багажник та документи. На узбіччях – згоріла техніка. «Визволителі» на блокпостах просили цигарок та хліба. Дорогою ми бачили багато вантажівок, які везли в бік Криму крадене зерно та важке озброєння окупантів.
На чеченському блокпосту «пожартували», що не пропустять далі… Поруч був згорілий автомобіль та купа патронів на землі. На наступному блокпості спробували відібрати автомобіль, вимагали гроші за проїзд, але і його вдалося проскочити. Проїхавши останні пости, ми й не помітили, як опинилися на лінії фронту. На великій швидкості ми проїжджали сіру зону: розбите село, підірваний міст. По обидва боки дороги лежали міни.
Зупинившись на наступному посту, не одразу зрозуміли, що ми на підконтрольній Україні території. Далі до Запоріжжя нашу колону проводила поліція. Волонтери нагодували нас і допомогли розміститися в садочку для ночівлі.
Фото та ілюстрації надані Іллею Івченком
Наступного дня ми вирушили віддавати машину господарям. А ще через день ми сідали на потяг сполученням Київ – Суми.
Фрагменти щоденника Іллі Івченка
За вікном лютують морози, січневий холод пробирає до кісточок. У такий період зігрівають міцні обійми близьких, тепла ковдра та щось гаряче. Пропонуємо вам топ напоїв цієї зими, які точно не дадуть замерзнути. Відкриває нашу підбірку славнозвісний ГЛІНТВЕЙН, який бадьорить і тонізує в найлютіші морози. Перші рецепти з’явилися в Стародавньому Римі та швидко захопили весь світ. Основа напою
червоні сухі та напівсухі вина. Вміст алкоголю може бути різним, проте не можна допускати, щоб глінтвейн закипів! Також не варто додавати мелені спеції. Для приготування напою вино нагрівають до температури 70-80°С на малому вогні, додають: гвоздику, корицю, 2 ст. л. меду та настоюють 5-10 хв. Фото з сайту «PINTEREST»
КОЛЕДЖНИЙ ШИНОК
НАПОЇ, ЩО ЗІГРІВАТЬ
ГАРЯЧИЙ ШОКОЛАД розтопить ваші серця, зігріє та подарує неабиякий настрій. Вам знадобиться: 70 г чорного шоколаду, 1 ст. л. коричневого цукру, 160 мл молока.
Приготування:
1) Шоколад розламайте на маленькі шматочки.
2) У невелику каструльку влийте молоко та прогрійте на повільному вогні. Коли молоко стане гарячим, додайте туди шоколадну крихту й помішуйте до моменту, коли шоколад повністю розчиниться.
3) Додайте цукор, доведіть молоко майже до кипіння (важливо не дати йому закипіти) і розливайте по попередньо прогрітим чашкам.
Не поступається своєю популярністю і СИДР, рецептам для приготування якого вже більше тисячі років. Як правило, він повинен бути солодким без додавання цукру, з характерною кислинкою.
Нам необхідні: сік яблучний – 2 л; мед – 2 ст. ложки; гвоздика 8 шт.; кориця – 2 шт.; апельсин – 1 шт.
Приготування. У каструлі змішуємо яблучний сік, мед, гвоздику і корицю, ставимо на середній вогонь і доводимо до кипіння. Після того, як суміш закипить, зменшуємо вогонь і варимо 5-7 хв. Знімаємо, настоюємо 10-15 хв, проціджуємо. Перед подачею на стіл, на дно кожної чашки кладемо скибку апельсина, розливаємо готовий сидр і одразу подаємо до столу.
А що на рахунок індійської культури?
МАСАЛА –традиційний індійський напій. Готується на основі чаю та суміші пахучих індійських спецій, трав та молока. Що потрібно: 1 ч.л. імбиру; 1 ч.л. кориці; 1 ч.л. кардамону; 1 ч.л. гвоздики; 5 шт. чорного перцю «горошком»; 1 зірочка бодяну; 200 мл молока; 200 мл завареного чорного чаю.
І закриває нашу «п'ятірку» – ПУНШ. Вважається, що це традиційно англійський напій, проте його рецепт родом з Індії. Спосіб приготування простий: вино підігрівають до 70°С (біле або червоне сухе або напівсолодке), додаючи цукор, мед і прянощі. У теплу посудину наливають ром, проціджений фруктовий сік або шматочки фруктів і додають гаряче вино. Для пуншу з цитрусових потрібно: 0,5 л рому, 1 л води, 250 г цукру, 1 пл. білого сухого вина, 2 апельсини, 2 лимони.
Нехайзима будена вулиці, а невсерці, нехай
зігріваютьнашінапої,авіраувжеблизькуПеремогуне
згасає,нехайпосмішкунаобличчімалюютьріднілюди.
Нехай2023рікпринесекожномуйкожнійомріянета бажане!
СВЯТ
Свята, мандаринки, Новий рік. З чим у вас асоціюється зима? Наприклад, для мене це зимові обряди та сміх дітей, які колядують та щедрують. Що ж за цікаві дійства проходять у цю дивовижну пору року? Новорічний настрій з’являється після Дня Святого Миколая, який за традицією під подушку дітям кладе подарунки. А сюрпризи накликають святковість.
Колядуватиможна,починаючивідСвятвечорааждосвятаСтрітення. Щоправда, найпоширенішим для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі з’являється перша зірка – розпочинається Свята Вечеря, а ближче до її завершення діти й підлітки збираються гуртом і йдуть вітати всіх колядками з народженням Христа.
Колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна. На початкуслідзапитати господарів, чиможнаколядувати.Якщовамвідмовили,мовчки, без образ, підіть.
На жаль, сьогодні колядування часто зводиться лише до грошової винагороди, а тому діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоб тільки отримати гроші. У будь-якому випадку, пам’ятаймо, що колись кожна українська родина вважала за честь, щоколядникиїї неоминули й прийшли привітати з Різдвом.
Щедрівки, як і колядки, величають господаря, господиню та їхню родину, зичать достатку,багатоговрожаю.ЩедруютьізвечорадопівночівпередденьСвятогоВасиля, чи, як ще кажуть – Старого Нового року, тобто 13 січня. Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані в Меланку й Василя, Цигана, Смерть, Козу та інших персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Кожна щедрівка має неодмінний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».
На цілий світ відомий «Щедрик» – щедрівка в геніальній обробці Миколи Леонтовича. Її виконують в Україні, мало не всіх країнах світу, а в Америці, Британії, Канаді вона стала лейтмотивом Різдва в багатьох відомих кінофільмах.
Наступного дня, 14 січня – на Василя – щойно починає світати, йдуть посівати зерном. Збіжжя беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Завітавши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх із Новим роком та святом Василя. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, щастя до хати приносять лише хлопці, тому посівати дівчатамнегодиться.
Щедрувала Анастасія Демченко
КОЛИ УКРАЇНЦЯМ СВЯТКУВАТИ
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
25 ГРУДНЯ ЧИ 7 СІЧНЯ?
Нині в українському суспільстві з'явилась
дилема: коли ж усе таки відзначати день народження Ісуса Христа. Питання це доволі складне, але ми сьогодні спробуємо в ньому розібратися.
Доволі часто святкування Різдва 25 грудня
пов'язують з католицизмом, а 7 січня православ'ям. Ці твердження є не зовсім
правильними, оскільки різниця між цими датами полягає лише в літочисленні: за Григоріанським
календарем відзначають Різдво 25 грудня, а за Юліанським – 7 січня. Фактично, 25 грудня
і є 7 січня, тільки за старим стилем. Різниця аж у 13 днів між цими датами виникла внаслідок того, що введений Юлієм Цезарем календар був не зовсім точним, оскільки Земля робить оберт на 12 хвилин повільніше, ніж думали римляни, тому із часом календар почав відставати. Це відкриття зробив математик та астроном Алоізій Ліліус, пішовши потім із ним до Папи Римського XIII, який керував західною церквою.
Щоб позбавитись відставання в часі, Папа Римський запровадив свій календар Григоріанський. Він наказав вважати деякі високосні роки невисокосними, чим зменшив розходження на 26 секундна рік.
Більшість країн Заходу одразу перейшли на Григоріанський календар, а Православний Патріархат відмовився та зажадав і далі жити за старим юліанським календарем. Фактично, усі християни святкують Різдво 25 грудня, але деякі православні церкви роблять це за старим календарем, 7 січня.
Можна виокремити кілька причин, чому ми би мали звикнути до святкування народження Ісуса Христа саме за канонічною датою – 25 грудня:
1. У побуті ми користуємося Григоріанським (новим) календарем, тому святкувати Різдво та інші церковні свята за Юліанським – нелогічно.
2. Прихильники 25 грудня як дати святкування Різдва Христового вважають, що перехід віддалить нас від радянських традицій.
Фото з сайту «PINTEREST»
Картина Михайла Онацького
Картини з сайту:
https://cutt.ly/s9Rhhum
3. У християнський традиції народження Ісуса Спасителя припало на період зимового сонцестояння, а саме 25 грудня до світлового часу доби починає додаватись одна хвилина.
Для багатьох святкування Різдва саме 7 січня – це сімейна, тепла традиція, яку так сильно не хочеться викорінювати. Також можна назвати аргументи «за» Різдво 7 січня:
1. Не можна дуже різко змінювати дату святкування такого великого свята, оскільки це призведе до розколу серед українського народу.
2. Немає принципової різниці в тому, коли святкувати Різдво, оскільки в Біблії відсутня точна дата народження Христа.
3. Якщо переносити на «нову» дату Різдво, то потрібно те саме робити із іншими святами: з Днем Святого Миколая, Водохрещею тощо. Такі зміни важко буде сприйняти суспільству.
4. Деякі етнографи вважають, що дата святкування Різдва 7 січня до наших земель прийшла не з СРСР, а з Київської Русі. Можливо й те, що це російські землі перейняли її від нас.
Не важливо, коли ми будемо святкувати Різдво, бо як 25 грудня, так і 7 січня мають свої доволі вагомі аргументи. Віряни мають самі для себе вирішити це питання. У наших сім'ях не мають виникати конфліктні ситуації через різні погляди на це свято. Віра має бути в наших із вами серцях і душах, а не в датах, які із часом «деформуються».
Розслідування провела Мілена Яценко
Різдво є кожного разу, коли ти посміхаєшся ближньому та простягаєш йомуруку.
Різдво є кожного разу, коли ти мовчатимеш,щобвислухатиіншого.
Різдво є кожного разу, коли ти не приймаєштихпринципів,щозалишають пригніченихнаузбіччісуспільства.
Різдво є кожного разу, коли ти розділяєшнадіюзтими,хтозневіряєтьсяу фізичнійтадуховнійубогості.
МатиТерезазКалькутти
Картина Юрія Гуменного
Міжнародний день програмістів святкують 7 січня щорічно.
У МФК СумДУ готують найкращих програмістів. Водночас у коледжі функціонують курси інформаційних технологійдляшколярів.
«Ми хочемо допомогти усім, хто хоче познайомитися з програмуванням і сучасними технологіями. Ми маємо плеяду випускників курсів, які продовжують підкорення ІТ у вищій школі. Звісно, не всі стають програмістами, тестувальниками чи вебдизайнерами, але ми хочемо, щоб слухачікурсівспробувалисебеврізних напрямках, тому освітній матеріал робимо максимально доступним»,
розповідаєвикладачкурсуМФКСумДУ.
А ось розповідає слухач курсів, першокурсник МФК СумДУ Богдан Токар: «Я прийшовнакурсиінформаційнихтехнологій,аджезахоплений IT-сферою.Янезнав, щозцьоговийде,алевирішивспробувати.Напершомузаняттіпривітнийвикладач розповілапроосновивебтехнологійтаодразуждалазавдання. ЮліяМихайлівна допомагалакожному,хтоцьогопотребував.Винеповірите!Усівпоралисьіззавданням. І тут карантин. Ми перейшли на дистанційку, але «приборкувати» інформаційні технології не стало складніше. Мені дуже сподобались курси через простоту, доступність,зазрозумілізавданнятачіткіцілі.Явважаю,щоцізнаннятавміння допоможутьменівподальшомунавчанні.ЯдужевдячнийпаніЮліїзанановізнання та емоції. Якщо ви скористаєтесь моїми порадами щодо курсів, то підвищиться вірогідністьтого,щовиотримаєтеякіснуосвіту,котрадозволитьзнайтиактуальну професію,аразомзнеюйгіднуроботу».
Приєднуйтеся до машівської родини! Попіклуйтеся про своє майбутнє сьогодні.
З програмістами спілкувалася Діана Єфіменко
МАШІВСЬКІ
понад 600 робіт від 576 учасників. Вітаємо студентів 310-і групи спеціальності 122 Комп'ютерні науки МФК СумДУ з перемогами: 3 місце в номінації «Растрова графіка» посів Денис Завдов'єв; 3 місце в номінації «Фотоколаж» – Даша Кулібаба.
Здобувачам освіти та їхньому керівнику Ользі Дорошковій бажаємо більше перемог
інших творчих конкурсах!
ПЕРЕМОГИ
МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС
З КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ ТА ВЕБДИЗАЙНУ «CREDICO»
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРОГРАМІСТІВ
ФотографВалеріяБілоконська
Утакіскладнічаси,колитемрявавсюди,колипотрібношукатибудь-який промінчиксвітла,будь-якунагодупобутивтиші,успокої,углибинізсамим собою,хочетьсядива,особливо,колинадворізима.Уповітрітакілітаєщось магічне.Душітакхочетьсяказки.
Такхочетьсяхочабнамитьнечутиканонад,нечутийнебачитижахливих новин,абутидеінде.Бутивтиші,бутитам,деєчудо...
Такоюказкоюдлявасможестатинашарубрика «Зимовагалерея», уякій можнапобачитинеймовірнісвітлини.
Пориньмовсправжнійзимовийдивосвітразомізнами!
Ольга Ларіонова
«Коледжани» – газета педагогічного та студентського колективу Відокремленого структурного підрозділу «Машинобудівний фаховий коледж Сумського державного університету».
Автор фото, що розміщено на обкладинці, – Мілена ЯЦЕНКО.
Редактор – Наталія ПОНОМАРЕНКО.
Верстка й технічне редагування – Ольга ЛАРІОНОВА, Діана ЄФІМЕНКО, Вероніка КУЛЬГОВА, Ольга ПОЛІЩУК.
Наша адреса: 40000, Сумська обл., м. Суми, проспект Тараса Шевченка, 17.
Листування з читачами тільки на сторінках газети. За точність викладених фактів і
реклами відповідальність несуть автори та рекламодавці. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій.
Тир. 500 прим. Безкоштовно.
