10 minute read
26. Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі
1652–1709 рр. – існування Чортомлицької Січі.
к відбувалося заселення Слобідської України? Що спонукало українців до переелення?
Нащадки перших поселенців Слобідської України 1705 р. писали: «Наші діди, батьки, брати й родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст на заклик білгородських та курських воєвод, котрі забезпечували нас царським словом – не однімати від нас наших вільнот. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українні городи по Білгородській лінії – в диких степах, на татарських займищах, котрими ходили татари під оці городи. І для збільшення населення в цих нових містах наказано було нам призивати на життя свою братію –українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля й інші міста, а до них повіти, села й хутори. І ми вірою та правдою служили. І тоді, як татари приходили плюндрувати московські українні городи, ми не приставали ні до якої зради. За те й пожалувано нас усякими вольностями й дозволено займанщини займати, пасіки й усякі ґрунти заводити й усякими промислами промишляти без чиншу, за старим українським звичаєм».
озгляньте карту на стор. 150. ● Які терени охоплювала Лівобережна Гетьманщина (разом із Запорізькою Січчю) та Слобідська Україна в 80-х рр. 17 ст.? ● Які міста були центрами козацьких полків та яке місто було столицею Гетьманщини? ● У складі яких держав перебували інші українські землі?
. ßê âіäáóâàëîñÿ çàñåëåííÿ Ñëîáiäñüêîї
Óêpàїíè?
Íà ñõіä âіä Ãåòüìàíùèíè, íà êîðäîíі ç Ìîñêîâієþ, ïðîñòÿãàëèñÿ íåçàéìàíі çåìëі. Êîëèñü âîíè íàëåæàëè ×åðíіãîâî-Ñіâåðñüêîìó êíÿçіâñòâó, áóëè ãàðíî çàëþäíåíі òà îáæèòі, àëå â 13 ñò. çàçíàëè ñïóñòîøëèâèõ íàáіãіâ îðäèíöіâ. Ñàìå òîìó áàãàòèé êðàé ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó ëèøàâñÿ çàíåäáàíèì і çíåëþäíіëèì. Âіí áóâ ñâîєðіäíèì êîðäîíîì ìіæ Ìîñêîâієþ é òàòàðàìè. Âіä 30-õ ðð. 17 ñò. ñþäè ïîòÿãëèñÿ óêðàїíñüêі ïåðåñåëåíöі, ÿêі çàëèøàëè ðіäíі ìіñòà ïіñëÿ íåâäàëèõ ïîâñòàíü, âіéíè, âèçèñêó ÷óæèíöіâ. Öàðñüêèé óðÿä óñіëÿêî çàîõî÷óâàâ ïåðåñåëåííÿ óêðàїíöіâ, ïîêëàäàþ÷è íà íèõ ñïðàâó çàõèñòó ìîñêîâñüêèõ êîðäîíіâ âіä óäàðіâ çі Ñòåïó.
Ìàñîâі ïåðåñåëåííÿ óêðàїíöіâ âèïàëè íà ñåðåäèíó 17 ñò. Ñêëàäíіñòü âíóòðіøíüîї ñèòóàöії, ïîâ’ÿçàíîї ç Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîþ âіéíîþ, çìóøóâàëà ðîäèíè, à òî é öіëі ñåëà, çàëèøàòè ðіäíі
Ïîëêîâíèê ðåєñ ñòðîâèõ êîçàêіâ. Õóäîæ æíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüê êèé.
Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷ ìіñöÿ é âèðóøàòè â íåáåçïå÷íó äîðîãó. Òàê, 1652 ð. êîçàêè ïiä ïðîâîäîì ïîëêîâíèêà Iâàíà Äçèêîâñüêîãî íà Òèõіé Ñîñíі, ïðèòîöі Äîíó, çàñíóâàëè ìіñòî Îñòðîãîçüê.
Іíøèé âåëèêèé ãóðò ïåðåñåëåíöіâ íà ÷îëі ç Ãåðàñèìîì Êîíäðàòüєâèì òîãî ñàìîãî ðîêó çàñíóâàâ ìіñòî Ñóìè. Ó 1654 ð. íà ãîðîäèùі, äå çëèâàëèñÿ ðі÷êè Ëîïàíü і Õàðêіâ, áóëî çàñíîâàíî ìіñòî Õàðêіâ. Ïîäіáíó іñòîðіþ çàñíóâàííÿ ìàëè òàêі ìіñòà, ÿê Ñàëòіâ, Ìóðàôà, Îõòèðêà, Áàëàêëіÿ, Іçþì òà áàãàòî іíøèõ. Îäíî÷àñíî ç ìіñòàìè çàêëàäàëèñÿ ñåëà. Ó íèõ çàçâè÷àé îñåëÿëèñÿ íåâåëèêі ãðóïè ïåðåñåëåíöіâ іç ðіçíèõ çåìåëü Óêðàїíè. Îñêіëüêè ïîñåëåííÿ, ùî âèíèêàëè, áóëè çâіëüíåíі âіä ïîäàòêіâ, òî é íàçèâàëèñÿ âîíè çà äàâíüîþ óêðàїíñüêîþ òðàäèöієþ ñëîáîäàìè. Çâіäñè ïîõîäèòü і íàçâà öіëîãî ðåãіîíó – Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà, àáî Ñëîáîæàíùèíà.
Çàëèøàëè îáæèòі ìіñöÿ é âèðóøàëè â íåáåçïå÷íó ïîäîðîæ çäåáіëüøîãî çàìîæíі êîçàöüêі ðîäèíè. Çàîõî÷óâàíі öàðñüêèì óðÿäîì, âîíè îòðèìóâàëè ïåâíі ïðèâіëåї. Çîêðåìà, ïðàâî çàéìàíùèíè, çà ÿêèì êîæåí ïåðåñåëåíåöü ïðèâëàñíþâàâ ñîáі ñòіëüêè çåìëі, ëіñó, ñіíîêîñіâ, ñêіëüêè ìіã îáðîáèòè. Çàéíÿòà çåìëÿ íå îáêëàäàëàñÿ ïîäàòêîì. Òàê ñàìî íå áðàëèñÿ ïîäàòêè і ç ãîñïîäàðñüêèõ ïðîìèñëіâ. Çàìіñòü ñïëàòè ïîäàòêіâ óêðàїíñüêі ïåðåñåëåíöі çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ âіäáóâàòè âіéñüêîâó ñëóæáó. ×èñëåííèõ ïåðåñåëåíöіâ іç Ëіâîáåðåææÿ òà Ïðàâîáåðåææÿ ïðèâàáëþâàëî òàêîæ ïðàâî íà êîçàöüêå ñàìîâðÿäóâàííÿ, ÿêå öàðñüêèé óðÿä íà ïî÷àòêó êîëîíіçàöії çáåðіãàâ çà óêðàїíöÿìè. Âèçíàííÿ ïåðåñåëåíöÿìè âëàäè öàðÿ ïîëÿãàëî â ñêëàäàííі ïðèñÿãè. Ïðàâà óêðàїíñüêèõ ïîñåëåíöіâ çàêðіïëþâàëèñÿ öàðñüêèìè æàëóâàíèìè ãðàìîòàìè.
Îòæå, ïðîòÿãîì äðóãîї ïîëîâèíè 17 ñò. ïîðÿä іç Ëіâîáåðåæíîþ Ãåòüìàíùèíîþ ïîñòàëà íîâà êîçàöüêà Óêðàїíà – Ñëîáіäñüêà.
Територія Слобідської України охоплювала сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південні частини Воронезької, Курської та більшу частину Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації.
1
1. Áóäіâíèöòâî Ñóìñüêî îї ôîðòåöі. Äіîðàìà Ñóìñüêîãî îáëàñíîãî êðàєçíàâ÷îãî ìóçåþ.
2
2. «Õàðêіâñüêà ôîðòåöÿ». Ô íðàãìåíò äіîðàìè Õàðêіâñüêîãî іñòîðè÷íîãî ìóçåþ іì. Ì. Ñóìöîâà.
Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷
. ßêі îñîáëèâîñòі ìàâ àäìіíіñòðàòèâíî-ïîëіòè÷íèé óñòðіé Ñëî áiäüêîї Óêðàїíè?
îñêÑâÿòî-Âî ðåñåíñüêèé Ñóìàõ (1702 ð.).ñîáîð ó íÇáóäîâàíèé êîøòîì èêà ïîëêîâíè Ãåðàñèìà òüÊîíäðàò єâà.
Íà òåðèòîðії Ñëîáіäñüêîї Óêðàїíè ñôîðìóâàëîñÿ ï’ÿòü êîçàöüêèõ ïîëêіâ – Îñòðîãîçüêèé, Õàðêіâñüêèé, Ñóìñüêèé, Îõòèðñüêèé, Içþìñüêèé. Öі ïîëêè áóëè íå òіëüêè âіéñüêîâèìè, à é àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëü íèìè îäèíèöÿìè é ïîäіëÿëèñÿ íà ñîòíі. Ïîëêîì êåðóâàâ âèáîðíèé ïîëêîâíèê (îáèðàëè äîâі÷íî) іç ïîëêîâîþ ñòàðøèíîþ. Âіí î÷îëþâàâ àäìіíіñòðàöіþ, çàòâåðäæóâàâ ñóäîâі ïîñòàíîâè, ðîçäàâàâ ïîñåëåíöÿì âіëüíі çåìëі, à òàêîæ êîìàíäóâàâ âіéñüêîì ïіä ÷àñ ïîõîäіâ. Êðіì òîãî, íà Ñëîáіäñüêіé Óêðàїíі íåðіäêî òðàïëÿëîñü óñïàäêóâàííÿ ïîñàäè ïîëêîâíèêà. Ó Ñëîáіäñüêіé Óêðàїíі ïîñàäè ãåòüìàíà íå іñíóâàëî, íå áóëî é ãåíåðàëüíîї ñòàðøèíè. Ó öüîìó ïîëÿãàëà ùå îäíà îñîáëèâіñòü àäìіíіñòðàòèâíî-ïîëіòè÷íîãî óñòðîþ. Ñëîáіäñüêі ïîëêîâíèêè ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ áåçïîñåðåäíüî áєëãîðîäñüêîìó âîєâîäі.
Складіть порівняльну таблицю адміністративно-територіального устрою та систеи органів влади Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України.
. ßê ñêëàäàëèñÿ âіäíîñèíè Çàïîðіçüêîї Ñі÷і ç Ãåòüìàíùèíîþ?
Ïåðåä ïî÷àòêîì Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè Çàïîðіçüêà Ñі÷ ìіñòèëàñÿ íà Ìèêèòèíîìó Ðîçі. Ñàìå òàì Á. Õìåëüíèöüêèé ãîòóâàâ ïîâñòàííÿ ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ñі÷і íàëåæàëà ïðîâіäíà ðîëü ó ïіäãîòîâöі òà ðîçãîðòàííі Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó ïðîòè ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ.
Çàïîðîæöі áðàëè ó÷àñòü ó âîєííèõ äіÿõ ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Îäíàê çà óìîâàìè Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó áàãàòî çàïîðîæöіâ îïèíèëîñÿ ïîçà êîçàöüêèì ðåєñòðîì. Öå ñïðè÷èíèëî íåâäîâîëåííÿ ñі÷îâèêіâ òà çàãîñòðåííÿ âіäíîñèí іç ãåòüìàíñüêîþ âëàäîþ. Íå îìèíóâ çàïîðîæöіâ і Áіëîöåðêіâñüêèé äîãîâіð. Íå âèïàäêîâî ñі÷îâèêè áðàëè ó÷àñòü ó âèñòóïàõ êîçàöòâà ïðîòè ñòàðøèíè é ãåòüìàíà. Íàïðóæåíі âçàєìèíè Çàïîðіçüêîї Ñі÷і ç ãåòüìàíñüêèì óðÿäîì ñïðè÷èíèëè çìіíó ìіñöÿ її ðîçòàøóâàííÿ. Ó 1652 ð. çàïîðîæöі ïåðåíåñëè ñâîþ ñòîëèöþ ç âіäêðèòîãî ïåðåä ñòåïîì Ìèêèòèíîãî Ðîãó áëèæ÷å äî Äíіïðîâèõ ïëàâíіâ, íåïîäàëіê ãèðëà ð. ×îðòîìëèê. Íîâîóòâîðåíà Ñі÷ іñíóâàëà ïðîòÿãîì 1652–1709 ðð. Її íàçèâàþòü ×îðòîìëèöüêîþ. Ïðîòå é íàäàëі âіäíîñèíè ç âëàäîþ ñêëàäàëèñÿ íåïðîñòî, ÷àñîì çàãîñòðþâàëèñÿ àæ äî çáðîéíèõ âèñòóïіâ. × ëèöüêà îðòîìë Ñі÷. Îñîáëèâî âèðàçíî öå âèÿâèëîñÿ ïіñëÿ ñìåðòі ðóêöÐåêîíñòð іÿ. Á. Õìåëü íèöüêîãî. 172
Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷
Çà äîáè Ðóїíè Ñі÷ ïðàãíóëà ïîâåðíóòè ñîáі ïðîâіäíó ðîëü ó æèòòі êîçàöüêîї Óêðàїíè. Ïðè öüîìó çàïîðîæöі íå çàâæäè âèÿâëÿëè ìóäðіñòü і ïîëіòè÷íó äàëåêîãëÿäíіñòü, à ÷àñîì íàâіòü ñòàâàëè íà áіê âîðîãіâ Óêðàїíñüêîї äåðæàâè, ïîçáàâëÿþ÷è ïіäòðèìêè ãåòüìàíіâ, ÿêі ñâîїìè äіÿìè äîìàãàëèñÿ її çáåðåæåííÿ. Òàê áóëî, çîêðåìà, ïіä ÷àñ ãåòüìàíóâàííÿ І. Âèãîâñüêîãî, êîëè çàïîðîæöі ïіäòðèìàëè ß. Áàðàáàøà. Çàïîðîæöі äîïîìîãëè çäîáóòè ãåòüìàíñüêó áóëàâó І. Áðþõîâåöüêîìó. Íå áóëè çâàæåíèìè äії ñі÷îâèêіâ і ïіä ÷àñ ãåòüìàíóâàííÿ Ï. Äîðîøåíêà. Ñі÷îâèêè âäàâàëèñÿ é äî іíøèõ íåðîçâàæëèâèõ ñïðîá óòâåðäèòè ñâîþ âëàäó íà Ãåòüìàíùèíі, ïіäòðèìóþ÷è, çîêðåìà, Ì. Õàíåíêà òà Ï. Ñóõîâіÿ.
4. ×îìó Іâàí Ñіðêî çàæèâ ñëàâè íàéâіäîìіøîãî êîøîâîãî îòàìàíà çà âñþ іñòîðіþ
Çàïîðіçüêîї Ñі÷і?
Ïîïðè ÷àñîì ñóïåðå÷ëèâі äії Ñі÷і ó âíóòðіøíüîóêðàїíñüêèõ ñïðàâàõ, çàïîðîæöі íіêîëè íå çðàäæóâàëè ñâîãî ïîêëèêàííÿ. Ó äðóãіé ïîëîâèíі 17 ñò. Çàïîðіçüêà Ñі÷ óñëàâèëàñÿ ñâîєþ ó÷àñòþ â ÷èñëåííèõ âîєííèõ îïåðàöіÿõ. Îñîáëèâî ñïðèÿòëèâі óìîâè äëÿ çäіéñíåííÿ ïîõîäіâ ïðîòè Îñìàíñüêîї іìïåðії òà Êðèìñüêîãî õàíñòâà ñêëàëèñÿ ïіñëÿ Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ. Êåðіâíèêîì òà îðãàíіçàòîðîì áіëüøîñòі òîãî÷àñíèõ ïîõîäіâ áóâ Іâàí Ñіðêî.
Êîøîâèé îòàìà àí. Õóäîæíèê І. Ðåïіí.åïіí.
Îñîáèñòіñòü
ван Сірко (бл. 1610–1680) народився на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Джерела свідчать про участь І. Сірка в Національно-визвольній війні. Принаймні 15 разів його обирали кошовим отаманом на Запоріжжі. Він провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини. Учені-історики на основі відомостей, уміщених в історичних документах, реконструювали зовнішність І. Сірка. Найславетніший кошовий отаман мав зріст 174–175 см. Риси обличчя – правильні, ніс – рівний. На нижній губі з правого боку мав червону пляму. Сучасники вважали то Божою познакою, що відрізняла І. Сірка від інших людей. – Оце, козаче, і є Сиваш, або по-нашому – Гниле море, – кремезний запорожець притримав коня й повів рукою в бік тонкої зеленавої смужки на обрії. – Саме тут надумав батько Сірко переправитися у володіння кримського хана. – Хоч воно й не зовсім море, але й ми не качки, – жартував молодий козак. – Щось не бачу я ні байдаків, ні якоїсь деревини, придатної на пліт. Перелітатимемо його, чи що? – Дотепний ти, Петре, та не дуже мудрий. Кажу тобі: менше базікай, а більше слухай і запам’ятовуй. Може, на старість буде як знахідка. Знав би, скільком татарським бранцям цей болотистий Сиваш подарував волю! Є тут місця, де можна не те що конем, а пішки перейти на кримський берег. Кримчаки ж нас звідси не сподіваються. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де понабудовувано таких фортець, що не зруйнувати їх і найбільшими гарматами, а сюди – до Гнилого моря.
Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷ – Виходить, що захопить ворога кошовий Сірко зненацька. Знову казатимуть татари, що запорізький отаман – чарівник і характерник, – засміявся Петро. – Не знаю, що казатимуть татари, але правда те, що більшого воїна не було й не буде на Запоріжжі. – Чув, – не вгавав Петро, – що кошовий Сірко, навіть скачучи на коні, влучно б’є птаха в небі і звіра в полі; ворожі ж кулі ловить начебто голими руками й назад у ворога кидає. – Багато різного люди говорять... – А це правда, що Сірко навіть із зав’язаними очима дорогу в степу може знайти? – допитувався молодий козак.
Ïîðòð òåò Іâàíà Ñіðêà. – Цього не знаю. А от що бачив, те бачив: йдучи в
ÐåêîíñòðóêöіÐåêîíñòð ÿ. похід, вистрелить Сірко з лука, а на зворотному шляху неодмінно знайде свою-таки стрілу. Щохвилини козаків на березі Сиваша більшало й більшало. Незабаром почалася переправа. Той похід відбувався 1675 р. та був щасливим для запорожців. Їм поталанило тоді наскочити на Крим несподівано. Кримський хан ледве встиг втекти в гори. Визволивши з неволі багатьох земляків, козаки поверталися додому. ● У чому виявився полководницький талант І. Сірка під час походу на Крим 1675 р.?
Ïîõîäè íà ÷îëі ç Іâàíîì Ñіðêîì. Ñâîїìè ïîõîäàìè І. Ñіðêî çàæèâ ñëàâè íåïåðåìîæíîãî ïîëêîâîäöÿ. Íå âèïàäêîâî, êîëè 1672 ð. éîãî çà íàìîâîþ íåäîáðîçè÷ëèâöіâ áóëî óâ’ÿçíåíî é âіäïðàâëåíî äî Ñèáіðó, ïðî éîãî çâіëüíåííÿ êëîïîòàâñÿ ñàì ïîëüñüêèé êîðîëü ßí ІІІ Ñîáåñüêèé. Ïîâåðíóâøèñü іç çàñëàííÿ, êîøîâèé îòàìàí ç ãîëîâîþ ïîðèíóâ ó âèð âîєííèõ äіé.
Ïðîâîäÿ÷è ÷èñëåííі âîєííі îïåðàöії ïðîòè Òóðå÷÷èíè é Êðèìó, І. Ñіðêî íіêîëè íå âіäêèäàâ ìîæëèâîñòі ìèðíîãî ðîçâ’ÿçàííÿ ïðîáëåì ìіæäåðæàâíèõ âіäíîñèí. Äæåðåëà ñâіä÷àòü ïðî ãíó÷êó äèïëîìàòè÷íó äіÿëüíіñòü êîøîâîãî îòàìàíà, ÿêèé îñîáèñòî ëèñòóâàâñÿ ç íàéâïëèâîâіøèìè òîãî÷àñíèìè ïîëіòèêàìè.
І. Ñіðêî ùå çà æèòòÿ ñòàâ ãåðîєì áàãàòüîõ ëåãåíä. Ôîëüêëîðíà òðàäèöіÿ ïîâ’ÿçóє ç іì’ÿì І. Ñіðêà íàïèñàííÿ ëåãåíäàðíîãî ëèñòà òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі. Íàðîäíі ïåðåêàçè ñâіä÷àòü, ùî ó âіäïîâіäü íà âèìîãó òóðåöüêîãî ñóëòàíà Ìåãìåäà ІV âèçíàòè çàëåæíіñòü âіä Òóðå÷÷èíè é ïіäêîðèòèñÿ éîìó, «íåïåðåìîæíîìó ëèöàðåâі», çàïîðîæöі íà ÷îëі ç І. Ñіðêîì ñêëàëè òîãî äîòåïíîãî ëèñòà: «Çàïîðіçüêі êîçàêè òóðåöüêîìó ñóëòàíó. Òè – øàéòàí òóðåöüêèé, ïðîêëÿòîãî ÷îðòà áðàò і òîâàðèø і ñàìîãî ëþöèïåðà ñåêðåòàð! ßêèé òè â ÷îðòà ëèöàð? ×îðò âèêèäàє, à òâîє âіéñüêî ïîæèðàє. Íå áóäåø òè ãîäåí ñèíіâ õðèñòèÿíñüêèõ ïіä ñîáîþ ìàòè; òâîãî âiéñüêà ìè íå áîїìîñÿ, çåìëåþ, âîäîþ áóäåì áèòèñÿ ç òîáîþ. Âàâèëîíñüêèé òè êóõàð, ìàêåäîíñüêèé êîëåñíèê, єðóñàëèìñüêèé áðîâàðíèê, àëåêñàíäðіéñüêèé êîçîëóï, Âåëèêîãî і Ìàëîãî Єãèïòó ñâèíàð, âiðìåíñüêà ñâèíÿ, òàòàðñüêèé ñàãàéäàê, êàì’ÿíåöüêèé êàò, ïîäîëÿíñüêèé çëîäiþêà, ñàìîãî ãàñïèäà âíóê і âñüîãî ñâiòó і ïiäñâiòó áëàçåíü, à íàøîãî Áîãà äóðåíü, ñâèíÿ÷à ìîðäà, êîáèëÿ÷à ñ...à, ðіçíèöüêèé ñîáàêà, íåõðåùåíèé ëîá, õàé áè âçÿâ òåáå ÷îðò! Îòàê òîáі êîçàêè âіäêàçàëè, ïëþãàâ÷å! Íåâãîäåí єñè ìàòåðі âіðíèõ õðèñòèÿí! 174
Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷ ×èñëà íå çíàєì, áî êàëåíäàðÿ íå ìàєì, ìiñÿöü ó íåái, ãîä ó êíèçі, à äåíü – òàêèé ó íàñ, ÿê і ó âàñ, ïîöіëóé çà òå îñü êóäè íàñ!..
Êîøîâèé îòàìàí Іâàí Ñіðêî çî âñіì êîøåì çàïîðіçüêèì».
Роздивіться картину І. Рєпіна. ● Хто з-поміж її персонажів є Сірком? ● Порівняйте словесний та живописний портрет кошового. ● Чи відповідає зображення на картині тому образові, який створено в історичних джерелах?
Çàïîðîæöі ïèøóòü ëèñòà òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі. Êàðòèíà І. Ðєïіíà ● Âіäîìèé õóäîæíèê êіëüêà ðàçіâ çâåðòàâñÿ äî ïîñòàòі ëåãåíäàðíîãî çàïîðіçüêîãî îòàìàíà І. Ñіðêà, çàëèøèâøè äâà âàðіàíòè êàðòèíè íà òîé ñàìèé ñþæåò. Íàâåäåíèé âàðіàíò íèíі çáåðіãàєòüñÿ â Äåðæàâíîìó ðîñіéñüêîìó ìóçåї â Ñàíêò-Ïåòåðáóðçі.
● На яких чеснотах кошового отамана наголошує хроніст? ● Про які прикмети зовнішності наводить свідчення? ● Як ставиться автор до І. Сірка? ● Чи можна вважати уривок з хроніки достовірним та неупередженим?
Польський хроніст Веспасіан Коховський у своїй хроніці дав таку характеристику Сіркові: «Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних виправах і відважним кавалером, перевищуючи цим Дорошенка. А в Криму його ім’я наводило такий страх, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: “Сірко йде”; після цих слів плач одразу вщухав. Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку –на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й невблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру».
Перевірте себе
1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● обpання гетьманом Лiво беpежної Укpаїни I. Самойловича; ● Андpусiвське перемир’я; ● ліквідація Правобережної Гетьманщини. 2. Які з міст були центрами козацьких полків на Слобідській Україні: ● Ізюм; ● Ніжин; ● Острогозьк; ● Охтирка; ● Полтава; ● Прилуки; ● Суми; ● Харків; ● Чернігів?
