12 minute read
12. Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà
Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà öіëèõ øіñòü äіá, áåçïåðåðâíî âіäáèâàþ÷èñü âіä íîãàéöіâ. Ó ïîõîäі êîçàêè çàçíàëè òÿæêèõ âòðàò, çàãèíóâ і ãåòüìàí Äîðîøåíêî. Òà ñïðàâà íå áóëà ìàðíîþ: îáëîãó Áàõ÷èñàðàÿ íîãàéöÿìè âäàëîñÿ çíÿòè. Íà çíàê ïîäÿêè, ñâіä÷èâ äîêóìåíò: «Óêðàїíñüêі êîçàêè áóëè ç âåëèêîþ ãîñòèííіñòþ ïðèéíÿòі Øàãіí-Ãåðåєì і õàíîì. Їì áóëî äîçâîëåíî ïîñòàâèòè ñâіé ïðàïîð іç çîáðàæåííÿì õðåñòà íà ñòіíі õàíñüêîãî ïàëàöó...».
● Чому в умовах майже постійного воєнного протистояння та попри відмінності у вірі та звичаях джерела фіксують приклади союзницьких відносин між Кримським ханством та українським козацтвом?
Перевірте себе
1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● похід у Крим гетьмана М. Дорошенка з козаками на допомогу ханові Мегмед-Герею ІІІ; ● заснування Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорізької Січі; ● перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії. 2. Покажіть на карті українські землі, які перебували під владою кримського хана та турецького султана в першій половині 17 ст. 3. Витлумачте поняття: ● хан, ● калга-нуреддин,● султан, ● диван, ● бейлики, ● беї, ● муфтій, ● невільники. 4. Дайте відповіді на запитання: ● Кому належала найвища влада в Кримському ханстві? ● Які особливості мало державне та суспільне життя ханства? ● Які народи його населяли? ● Як впливала залежність Кримського ханства від Османської імперії на державне та суспільне життя?
1616 р. – взяття запоpізькими козаками на чолі з Петром Сагайдачним туpецької фоpтеці Кафи. 1618 р. – похід 20-тисячного козацького війська Петра Сагайдачного в Московію для підтримки королевича Владислава. Деулінське перемир’я. Приєднання до Польщі Чернігово-Сіверщини та Смоленщини. 1621 р. – участь козацького війська під проводом Петра Сагайдачного в Хотинській війні на боці Речі Посполитої.
Яка роль, за визнанням сучасника, належала українським козакам на чолі з гетьманом П. Сагайдачним у битві під Хотином 1621 р.? Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу «рятувальника християнської цивілізації»? воїй книжці «Хотинська війна» учасник подій польський комісар Якуб Собеський, батько майбутнього польського короля Яна Собеського, писав: «Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підмоги… Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища».
1. ×îìó êîçàöüêі ìîðñüêі åêñïåäèöії ïåðøèõ äåñÿòèëіòü 17 ñò. íàèâàþòü äîáîþ ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ?
Íà ïåðøі äâà äåñÿòèëіòòÿ 17 ñò. ïðèïàëè îñîáëèâî âäàëі ìîðñüêі ïîõîäè êîçàêіâ íà òóðåöüêі ôîðòåöі. Òîìó ïðî öі ÷àñè ãîâîðÿòü ÿê ïðî äîáó ãåðîї÷íèõ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Êîçàêè íà ñâîїõ ÷àéêàõ àòàêóâàëè òóðåöüêі ôîðòåöі – Î÷àêіâ, Àêåðìàí, Êіëіþ, Іçìàїë ó Ïіâíі÷íîìó Ïðè÷îðíîìîð’ї, Êàôó â Êðèìó, Âàðíó â Áîëãàðії, Ñèíîï і Òðàïåçóíä ó Òóðå÷÷èíі é íàâіòü îêîëèöі ñòîëèöі Îñìàíñüêîї іìïåðії – Êîíñòàíòèíîïîëÿ. Òàê, óëіòêó 1606 ð. çàïîðîæöі çàâäàëè óäàðó îäíî÷àñíî ïî òðüîõ ôîðòåöÿõ – Àêåðìàíó, Êіëії, Âàðíі. Çäîáó òòòÿ Êàôè Ñïðàâæíє ïîòðÿñіííÿ ñóëòàíñüêîãî äâîðó ñïðèçàïîð öÿìè. îæö Ãðàâþðà ç ÷èíèëà ìîðñüêà åêñïåäèöіÿ êîçàêіâ 1614 ð. ê Âіíèãè «Â ðøі íà æà ëіñíèé Ôëîòèëіÿ ÷àéîê ïåðåòíóëà ×îðíå ìîðå. Âèñàïîãð . 1622 åá...». ð. äèâøèñü ïіä Òðàïåçóíäîì, êîçàêè ïåðåìîæíèì ● Öå ïåðøå çîáðàæåííÿ âî- ïîõîäîì ïðîéøëè ïî òóðåöüêîìó óçáåðåææþ, єííîї ïîäії â óêðàїíñüêіé çäîáóëè Ñèíîï, çíèùèëè ãàðíіçîí ôîðòåöі, äðóêîâàíіé êíèæöі. Íà äðó- àðñåíàë, ñïàëèëè ìіñòî é êîðàáëі òóðêіâ. ãîìó ïëàíі ãðàâþðè – ìóðè Íàâåñíі íàñòóïíîãî ðîêó íà 80 ÷àéêàõ çàïîòóðåöüêîї ôîðòåöі Êàôè. Íà ðîæöі ðóøèëè òåïåð âæå íà òóðåöüêó ñòîëèïåðøîìó – êîçàöüêі ÷îâíè, öþ, äå çàâæäè, êðіì ôëîòó, ñòîÿëà ñóëòàíñüêà ùî àòàêóþòü òóðåöüêі ãàëåðè. ãâàðäіÿ â 30 òèñ. âîÿêіâ. Êîçàêè ñïàëèëè ïîðòîâі ñïîðóäè é ïîâåðíóëè íàçàä.
Íàéïîòóæíіøîãî óäàðó êîçàêè íà ÷îëі ç Ïåòðîì Êîíàøåâè÷åì-Ñàãàéäà÷íèì çàâäàëè 1616 ð., êîëè áóëî çäîáóòî Êàôó òà âèçâîëåíî êіëüêà òèñÿ÷ áðàíöіâ.
Ïåðåìîæíі ïîõîäè êîçàêіâ âèêëèêàëè çàõîïëåííÿ é ïîäèâ ó Єâðîïі, àäæå òîãî÷àñíà òóðåöüêà âіéñüêîâà ìіöü óâàæàëàñÿ íåçäîëàííîþ.
● Чому П. делла Валле, перебуваючи в Персії, переконував іранського шаха ббаса Великого заручитися підтримкою козаків у боротьбі проти Туреччини? У своїй книжці «Подорожі», що вийшла друком у 50-х рр. 17 ст. у Римі, італійський мандрівник, письменник П’єтро делла Валле писав: «Турки не мають на Чорному морі жодного міста, що його не взяли б козаки… В усякому разі, вони зараз на Чорному морі є такою значною силою, що коли додадуть більше енергії, то цілком контролюватимуть… Після серйозних роздумів про їхній стан, про їхні політику й звичаї я не маю сумніву щодо того, що з часом вони створять могутню республіку, бо, на мою думку, навіть уславлені спартанці, не кажучи вже про сицилійців, карфагенян і навіть римлян, не починали так знаменито і вдало».
Розгляньте карту на стор. 83. ● 1. Які українські землі входили до складу Речі осполитої у першій половині 17 ст.? ● 2. Які терени охоплювали Османська імпея та її васали? ● 3. Які турецькі міста-фортеці Північного Причорномор’я та Криму були плацдармом для нападу на українські землі? ● 4. На які фортеці здійснювали походи козаки в першій чверті 17 ст.?
Óêðàїíñüêі çåìëі â ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò.
2. ×èì óñëàâèâ ñâîє іì’ÿ ãåòüìàí Ïåòðî Êîíàøåâè÷-Ñàãàéäà÷íèé?
÷àòîê ãåòüìàíóâàííÿ Ï. Ñàãàéäà÷íîãî ïðèïàâ íà 1616 ð. Íà ãåòüìàíñòâî éîãî îáèðàëè êіëüêà ðàçіâ.
Çàëèøàþ÷èñü íіáèòî âіðíèì êîðîëþ, ãåòüìàí íåóõèëüíî âіäñòîþâàâ êîçàöüêі ïðàâà. Òàê, óñóïåðå÷ ÷èñëåííèì äîìîâëåíîñòÿì іç ïîëüñüêèì óðÿäîì, ÿêі çàáîðîíÿëè êîçàêàì çäіéñíþâàòè ïîõîäè ïðîòè Òóðå÷÷èíè, Ï. Ñàãàéäà÷íèé âäàâàâñÿ äî íîâèõ і íîâèõ àòàê, ùî çàãîñòðèëî âіäíîñèíè 83
äàÕðåñò ç ð÷èì íàïèñîì Ñàãàéäà÷íîãî,Ïåòðà Ñ èé íèì ó 1622 ð.ïåðåäàíè Áîãîÿâëåíñüêîìó ñîáîðó â Êèєâі. ìіæ Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ òà Ïîëüùåþ àæ äî ñòàíó âіéíè. Òàêà ñèòóàöіÿ áóëà íà êîðèñòü êîçàöòâó: çà óìîâ ïîñòіéíîї çàãðîçè ç áîêó Òóðå÷÷èíè Ïîëüùà íå íàâàæóâàëàñÿ çíèùèòè êîçàöòâî –ñâîãî ñîþçíèêà â áîðîòüáі ïðîòè òóðêіâ.
Áåðó÷è àêòèâíó ó÷àñòü ó òîãî÷àñíіé єâðîïåéñüêіé ïîëіòèöі, íàïðèêëàä ïіäòðèìóþ÷è íàìіðè ïîëüñüêîãî êîðîëåâè÷à Âëàäèñëàâà çäîáóòè êîðîíó Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, ãåòüìàí íà ïî÷àòêó ëіòà 1618 ð. ïîâіâ 20-òèñÿ÷íå êîçàöüêå âіéñüêî íà Ìîñêâó.
З розповіді Якуба Собеського: «Конашевич надзвичайно спритно, страшенно збентеживши ворога, злучився з Владиславом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні корогви свої безмежними просторами, спустошив вогнем і мечем недружні землі, обернувши в сумні руїни такі незвичайні, сильні своєю позицією та залогами міста, як Єлець, Шацьк, Ливни, Калуга». ● Як автор розповідає про похід П. Сагайдачного? Íåçàáàðîì ìîñêîâñüêèé óðÿä óêëàâ ìèðíó óãîäó ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ, ÿêó áóëî ïіäïèñàíî 1 ãðóäíÿ 1618 ð. ó ñ. Äåóëіíі. Çà óãîäîþ, ïåðå ìèð’ÿ ìіæ äâîìà äåðæàâàìè óêëàäàëîñÿ íà 14,5 ðîêó; Âëàäèñëàâ âіäìîâëÿâñÿ âіä ñâîїõ ïðàâ íà ìîñêîâñüêèé ïðåñòîë, Ïîëüùà îòðèìàëà Ñìîëåíùèíó é ×åðíіãîâî-Ñіâåðùèíó. Ï. Ñàãàéäà÷íèé áóâ іíіöіàòîðîì âіäíîâëåííÿ âèùîї ієðàðõії ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Ó 1620 ð. áóëî çàïðîøåíî єðóñàëèìñüêîãî ïàòðіàðõà ÔåîÏåòÃåòüìàí ðî Êîíàøåôàíà, êîëè òîé ïîâåðòàâñÿ ç Ìîñêîâії. Ïàòðіàðõéäà÷íèéâè÷-Ñàãàé . âèñâÿòèâ íîâîãî êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà (É. Áîðåöüêîãî) òà єïèñêîïіâ. Êîçàöüêèé çàãіí, ùî ïî ñòіé íî ïåðåáóâàâ ïðè ïàòðіàðõîâі, íå äàâ ìîæëèâîñòі ïîëüñüêіé âëàäі çààðåøòóâàòè Ôåîôàíà, і, êîëè òîé çàâåðøèâ ñâîþ ìіñіþ, éîãî ç ïî÷åñòÿìè ïåðåïðîâàäèëè äî ìîëäàâñüêîãî êîðäîíó. Âіäíîâëåííÿ ієðàðõії ïðàâîñëàâíîї öåðêâè â Óêðàїíі ïîëüñüêèé óðÿä íå âèçíàâ, ïðîòå äî êàðàëüíèõ äіé íå âäàâñÿ, áî Ïîëüùà ïåðåáóâàëà â ñòàíі âіéíè ç Òóðå÷÷èíîþ.
Îñîáèñòіñòü
Петро Конашевич-Сагайдачний (1577–1622). Справжнє прізвище Конашевич. Сагайдачний – це прізвисько, що походить від слова «сагайдак» – шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл, а також лук. Сагайдачним Петра Конашевича назвали за майстерну стрільбу з лука. Народився в сім’ї дрібного українського православного шляхтича. Дістав початкову домашню освіту, а згодом навчався в Острозькій академії та Львівській братській школі. Наприкінці 16 ст. подався на Запоріжжя, де швидко здобув авторитет. Брав участь у численних походах козаків, а незабаром став їх очолювати. Він здобув заслужену шану сучасників. «Був то чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли доводилося відступати – останнім...» – повідомляє про нього тогочасне джерело.
Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà
Усе віщувало велику битву. Навіть ніч пахла грозою. Сагайдачний пильно вдивлявся в пітьму, намагаючись натрапити на певний знак, що спрямував би його до козацького табору. Сюди, під Хотин, він повернувся з Варшави з добрими новинами: король потребує допомоги запорожців у війні з Туреччиною і готовий визнати справедливими козацькі вимоги. А польські воєначальники, з якими годину тому мав докладну розмову, погоджуються з його планом вирішальної битви під час тієї – Хотинської, як назвуть її нащадки, – війни. З Божою поміччю вдасться розбити турків, і тоді володарі сусідніх держав змушені будуть зважати на козацтво.
Так у думах збігло чимало часу. Вже й посвітлішав східний край неба, а сліду все-таки не видно. Доведеться пробиватися навмання. Аж раптом –сліди кінських копит! Сагайдачний повернув коня й попрямував за ними. Ніч довго не відступала. Передгрозова задуха й важкі кошлаті хмари тримали її, чорнокрилу, в полоні.
Безсилим був і легкий світанковий вітерець. Пітьма відійшла несподівано. І то вже був день. День, який розпочався не ранком, а бідою. Бо коли розвиднілось, Сагайдачний жахнувся: кінські сліди привели його не до козацького табору, а в турецький стан. Небо зловісно блискало, та замість краплин дощу в запорізького полководця полетіли ворожі стріли. Порятунок один – утеча. «Ех, якби ти, коню-брате, вмів літати», – тільки й подумав Сагайдачний, рвучко повернувши назад.
Кінь мчав так швидко, що, здавалось, ось-ось наздожене ніч. Проте стріли були прудкішими. Сагайдачний відганяв від себе думки про смерть, бо не втрачав надії на порятунок. А та надія темною смугою лісу бовваніла на обрії.
Отак, на півкроку випереджаючи власну долю, дістався він лісу. Відчув його вологий подих, зітхнув з полегшенням і – закляк від пекучого болю.
Втративши мить, зрозумів: життя вислизає з його рук – вороги оточували його. Тоді сторчголов полетів з коня...
Цілий день проблукав Сагайдачний лісом. Млоїло душу. Ні думок, ні почуттів. Тільки пекучий біль. Думка сяйнула разом із золотим зблиском сонячних променів у Дністровому плесі: «Хай йому грець, ми ще позмагаємось», – посміхнувся Сагайдачний і пірнув у прохолодну глибінь. Ïîðòðåò ãåòüìàíà à Ïåòðà Êîíàøåâè÷à-Ñàãàéä äà÷íîãî íà êîíі. Ãðàâþðà ç êíèãè «Âіðøі íà æàëіñíèé é ïîãðåá...». 1622 ð. ● Öå çîáðàæåííÿ áóëî îäíèì іç ðàííіõ ïîðòðåòіâ ó ãðàâþðі. Âîíî äàє çìîãó êðàùå óÿâèòè çîâíіøíіñòü ãåòüìàíà â îñòàííі ðîêè éîãî æèòòÿ. Öåé ìèñòåöüêèé òâіð áàãàòèé íà äåòàëі, ÿêі ñâіä÷àòü ïðî óê ðàїíñüêèé êîñòþì 17 ñò. (ãåòüìàí ó æóïàíі – ïðèòàëåíîìó âåðõíüîìó îäÿçі ç äîðîãîї òêàíèíè, ïîëè ÿêîãî ñÿãàëè íèæ÷å êîëіí), êîçàöüêі êëåéíîäè (ãåòüìàíñüêà áóëàâà), çáðîþ (øàáëÿ, ñàãàéäàê), øëÿõåòñüêèé ãåðá ãåòüìàíà.
● Про які риси вдачі П. Сагайдачного свідчить описаний епізод?
3. ßêîþ áóëà ðîëü êîçàêіâ ó Õîòèíñüêіé âіéíі?
5–7 ÷åðâíÿ 1621 ð. â óðî÷èùі Ñóõà Äіáðîâà íà ×åðêàùèíі âіäáóëàñÿ ñïіëüíà ðàäà ðåєñòðîâîãî é íåðåєñòðîâîãî êîçàöòâà, íà ÿêіé ðîçãëÿäàëèñÿ ïðîïîçèöії ïîëüñüêîãî ñåéìó ïðî ó÷àñòü êîçàöòâà ó âіéíі ïðîòè Òóðå÷÷èíè. Êðіì êîçàêіâ, ó íіé âçÿëè ó÷àñòü íåùîäàâíî âèñâÿ÷åíèé ìèòðîïîëèò
Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà Éîâ Áîðåöüêèé, ìàéæå 300 ñâÿùåíèêіâ, 50 ÷åíöіâ. Ìèòðîïîëèò âèñòóïèâ іç ïàëêîþ ïðîìîâîþ, îõàðàêòåðèçóâàâ ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâ’ÿ â Óêðàїíі ÿê êðèòè÷íå, âіä ÷îãî, çà ñëîâàìè ñó÷àñíèêà, «ãíіâîì ñïîâíèëèñÿ êîçàöüêі ñåðöÿ». Êîçàöüêà ðàäà óõâàëèëà âèñòóïèòè ñïіëüíî ç ïîëÿêàìè çà óìîâè âèêîíàííÿ ïîëüñüêèì óðÿäîì íèçêè âèìîã, çîêðåìà âèçíàííÿ ïðàâ êîçàöòâà, ðîçøèðåííÿ ðåєñòðó, äîòðèìàííÿ ðåëіãіéíîї ðіâíîïðàâíîñòі, ïіäòðèìêè âіäíîâëåíîї öåðêîâíîї ієðàðõії. Öі óìîâè ìàëî ïîâіäîìèòè êîðîëþ êîçàöüêå ïîñîëüñòâî, î÷îëåíå Ï. Ñàãàéäà÷íèì. Êîìàíäóâàòè 40-òèñÿ÷íèì êîçàöüêèì âіéñüêîì ðàäà äîðó÷èëà ßöüêó Áîðîäàâöі. Òèì ÷àñîì ïіä Õîñüêà ÇàïîðÃåðá Âіéñ іçüòèíñüêîþ ôîðòåöåþ (òåïåð – ×åðíіâåöüêà îáë.)êîãî. Ãðàâþðà ç êíèãè «Âіðøі à íà æàëіñíèé çіéøëèñÿ 35-òèñÿ÷íà ïîëüñüêà é 250-òèñÿ÷íà òó. 1622ïîãðåá...». ð. ðåöüêî-òàòàðñüêà àðìії. Ïîëüñüêå êîìàíäóâàííÿ ç íåòåðïіííÿì ÷åêàëî íà êîçàöüêі çàãîíè. «À òóò ïðîéøëà ÷óòêà, – ïèñàâ ó÷àñíèê ïîäіé ïîëüñüêèé êîìіñàð ßêóá Ñîáåñüêèé, –íіáè êîçàêè íå ïðèéäóòü. Ðîçïà÷ áóâ íà îáëè÷÷ÿõ æîâíіðіâ і êîìàíäóâàííÿ: ãîëîâè ñõèëèëèñÿ, ïî÷óëèñÿ äîðіêàííÿ...».
Íåçàáàðîì ç Âàðøàâè ïðèáóâ Ï. Ñàãàéäà÷íèé. Ç’ÿñóâàâøè ç ïîëüñüêèì êîìàíäóâàííÿì äåòàëі îïåðàöії, âіí ðóøèâ ïіä Ìîãèëіâ, äå ïåðåáóâàëè êîçàêè. Ïіä ÷àñ ìàðøó âіä Ìîãèëåâà äî Õîòèíà éîãî áóëî îáðàíî ãåòüìàíîì. Ïіä êåðіâíèöòâîì Ï. Ñàãàéäà÷íîãî êîçàêè âіäáèëè äåâ’ÿòü øòóðìіâ, çäіéñíèëè ñåðіþ íі÷íèõ àòàê, ÿêі, çà âèíÿòêîì îäíієї, áóëè óñïіøíèìè.
Êîçàöüêà òàêòèêà ñóòòєâî âіäðіçíÿëàñÿ âіä ïîëüñüêîї. Êîðîííèé ãåòüìàí Êàðë Õîäêåâè÷ íàäàâàâ ïåðåâàãó îáîðîíі, êîçàêè æ ïðàãíóëè äіÿòè íàñòóïàëüíî. Áіëüøіñòü òóðåöüêèõ àòàê áóëà ñïðÿìîâàíà ïðîòè êîçàöüêîãî
1 2
1. Іìåííèé ìå÷ ãåòüìàíà Ï. Êîíàøåâè÷à-Ñàãàé Ïîäàðóíîê ïîëüñüêîãî êîðîëåâè÷à Âëàäèñëàâà çà ïіä Õîòèíîì. Íà ìå÷і íàïèñ, ÿêèé ïіäòâåðäæóє íè éîãî óðî÷èñòîãî âðó÷åííÿ. 2. Õîòèíñüêà ôîðòåöÿ. Ñó÷àñíèé âèãëÿä. éäà÷íîãî. ïåðåìîãó îáñòàâè-
Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà òàáîðó, à íàéãîëîâíіøèì ñâîїì çàâäàííÿì ñóëòàí ââàæàâ çíèùåííÿ âіéñüêà êîçàêіâ. Îòîæ íàéâàãîìіøèé âíåñîê ó ïåðåìîãó ïіä Õîòèíîì çðîáèëî óêðàїíñüêå êîçàöòâî. Çàâäÿêè Õîòèíñüêіé âіéíі Ïîëüùà âіäâåðíóëà çàãðîçó âòðàòè ÷èìàëèõ òåðèòîðіé. Ïåðøà ãó÷íà ïåðåìîãà íàä òóðåöüêîþ àðìієþ, çäîáóòà â ñóõîäіëüíèõ áîÿõ, ìàëà âåëè÷åçíå ìіæíàðîäíå çíà÷åííÿ. Âîíà ñïðîñòóâàëà äóìêó ïðî íåïåðåìîæíіñòü Òóðå÷÷èíè і ñïðè÷èíèëà ñïàëàõ âèçâîëüíîї áîðîòüáè ïіäêîðåíèõ òóðêàìè íàðîäіâ. Ïіñëÿ Õîòèíñüêîї âіéíè çìіíèëèñÿ çîâíіøíüîïîëіòè÷íі ïëàíè îñìàíñüêîãî óðÿäó: âіäòîäі Òóðå÷÷èíà íà òðèâàëèé ÷àñ âіäìîâèëàñÿ âіä íàìіðó çàâîþâàòè âñþ Єâðîïó. Ïîçíà÷èëàñÿ âіéíà é íà âíóòðіøíüîìó ñòàíîâèùі Îòòîìàíñüêîї Ïîðòè: ðîçëþ÷åíі ïîðàçêîþ ÿíè÷àðè âáèëè ñóëòàíà Îñìàíà ІІ. Öåé çàêîëîò ñòàâ ïðîâіñíèêîì çàíåïàäó ìîãóòíüîї іìïåðії.
● Які події описує джерело? ● Які рядки свідчать про дипломатичні заходи П. Сагайдачного й козацького посольства у Варшаві? ● Як уривок з листа характеризує роль українського козацтва в політичному житті тих часів?
З листа католицького єпископа Франческо Чіріолі в липні 1621 р.: «Серед католиків, у тому числі й церковників, не бракує впливових осіб, які є покровителями членів козацького посольства, з огляду на теперішню загрозу війни з турками. А згаданий Сагайдачний відкрито заявляє, що королівство не одержить ні найменшої допомоги від жодного козака і від більшої частини схизматиків, якщо ці їхні вимоги не будуть вислухані. З іншого боку, багато з цих сеньйорів не тільки вважає, що було б величезною шкодою втратити допомогу козаків, військо яких вихваляють як більш боєздатне і краще організоване, ніж те, яке очолює коронний гетьман, але й підкреслюють небезпеку, що ці козаки не будуть битися проти турків, і тому говорять, що в цей момент необхідно піти на поступки козакам так, щоб вони залишилися вдоволені».
Перевірте себе
1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● Хотинська війна; ● похід 20-тисячного козацького війська П. Сагайдачного до Московії на допомогу королевичу Владиславу. Деулінське перемир’я; ● козацьке повстання під проводом М. Шаули та С. Наливайка. 2. Яке нове воєводство виникло у складі Речі Посполитої на українських землях у першій половині 17 ст.? ● У яких напрямках здійснювали свої походи українські козаки на турецькі володіння? ● Визначте місце розташування фортеці, біля якої відбулася битва польськокозацького війська з армією Османської імперії в 1621 р. 3. На які з перелічених фортець здійснювали свої морські походи українські козаки: ● Акерман; ● Хотин; ● Кілія; ● Ізмаїл; ● Трахтемирів; ● Кам’янець; ● Кафа; ● Збараж; ● Трапезунд; ● Синоп; ● Кодак;● Очаків? 4. Дайте відповіді на запитання: ● Чим були спричинені морські походи козаків перших двох десятиліть 17 ст.? Якими були їхні наслідки? ● Чому похід на Москву вважають виявом дипломатичного хисту гетьмана П. Сагайдачного? Якими були результати походу? ● У чому виявлялося піклування П. Сагайдачного про православну церкву? Яке значення мали заходи щодо її підтримки? ● Як відбувалася та чим закінчилася Хотинська війна? Якими були її наслідки? 5. Передчасну смерть П. Сагайдачного сприйняли в Україні як велику втрату. З приводу цієї сумної події ректор Київської братської школи К. Сакович написав «Вірші на жалісний погреб...», у яких стверджував ідею безсмертя подвигів, слави й доброчинства гетьмана: На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане! Ні, вона у забутті, певно, не постане;
