Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà êîëèâàëàñÿ çàëåæíî âіä ïîðè ðîêó (âçèìêó – ìåíøå, óëіòêó – áіëüøå), ïåðåáіãó âîєííèõ äіé òîùî. Çà âіäïîâіäíèì ñèãíàëîì êîçàöòâî çáèðàëîñÿ íà Ñі÷і, ùîá óçÿòè ó÷àñòü ó ïîõîäі ÷è ó âèðіøåííі âàæëèâèõ ñïðàâ.

Çàïîðіçüêі Ñі÷і

Ïðîâîäè íà Ñі÷. Ñі÷. Êàðòèíà Î. Ñëàñòіîí íà.

Æèòòÿ òà ïîáóò êîçàêіâ-ñі÷îâèêіâ. Ïîєäíàííÿ â îñîáі êîçàêà âìіëîãî õëіáîðîáà é âîїíà-çàõèñíèêà çóìîâëåíî ñïîñîáîì æèòòÿ, ïîáóòîì, çâè÷àÿìè é òðàäèöіÿìè. Êîçàêîì ìіã ñòàòè áóäü-õòî, àëå çà íåîäìіííîї óìîâè – âèçíàííÿ ïðàâîñëàâ’ÿ ÷è äîáðîâіëüíîãî íàâåðíåííÿ äî íüîãî. Êîëè ïðèáóëèé íà Ñі÷ ïðàâèëüíî õðåñòèâñÿ íà äîêàç òîãî, øëÿõ äî êîçàöüêîї ãðîìàäè áóâ âіäêðèòèé.

Ç ìîìåíòó ïðèéíÿòòÿ äî êîçàöüêîãî òîâàðèñòâà êîæåí ìóñèâ äîòðèìóâàòèñÿ óñòàëåíèõ çâè÷àїâ і òðàäèöіé. Ñåðåä íèõ íàéïåðøèé – çàêîí êîçàöüêîãî ïîáðàòèìñòâà. Êîçàöüêà âçàєìîïîâàãà é ùèðіñòü ïіäòâåðäæóþòüñÿ çâåðòàííÿìè, ùî áóëè òðàäèöіéíèìè: ïàíå-áðàòå, ïàíè-òîâàðèøі òîùî. Íàéòÿæ÷îþ áóëà êàðà çà çëî÷èíè, çàïîäіÿíі ÷ëåíàì òîâàðèñòâà.

оздивіться малюнок. Що являла собою Запорізька Січ – козацька фортеця? Які поруди були розташовані на Січі? Чи була на Січі церква? Як ви вважаєте, чому?

Çàïîðіçüêà Ñі÷. Ìàêåò-ðåêîíñòð ðóêöіÿ.

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà Іñòîðèêî-êóëüòó óðíèé çàïîâіäíèê «Çàïî îðіçüêà Ñі÷» íà î. Õîðòè èöÿ (ì. Çàïîðіææÿ).

2. ßêó Çàïîðіçüêó Ñі÷ ââàæàþòü ïåðøîþ? ×èì óñëàâèâ ñâîє іì’ÿ êíÿçü Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé?

ðòèöüêà Ñі÷. Ïåðøîþ âіäîìîþ Ñі÷÷þ òðàäèöіéíî ââàæàєòüñÿ ôîðòåöÿ, çâåäåíà 1556 ð. íà î. Ìàëà Õîðòèöÿ óêðàїíñüêèì ïðàâîñëàâíèì êíÿçåì Äìèòðîì Âèøíåâåöüêèì. Âîñåíè 1557 ð. ôîðòåöþ áóëî çðóéíîâàíî âіéñüêîì êðèìñüêîãî õàíà. Ïðîòå êîçàêè çáóäóâàëè íîâó â іíøîìó ìіñöі. Âëàñíå, çìіíà ìіñöü ðîçòàøóâàííÿ Ñі÷і є îñîáëèâіñòþ êîçàöüêîї ñòîëèöі é ïîÿñíþєòüñÿ її âіéñüêîâèì ïðèçíà÷åííÿì. 1 2 2. Äìèòðî Âèøíå åâåöüêèé.

Âèøíåâå1. Çàìîê öüêîãî íà î. Ìàëà Õîðòèöÿ. íà î. Ìàë Ñó÷àñíà ðåêîíñòðóêöіÿ.Ñó÷àñíà ð ● Óÿâíèé ïîðòðåò. Ñòâîðåíî â 30–40-õ ðð. 18 ñò. äëÿ ãàëåðåї êíÿçіâ Âèøíåâåöüêèõ ó ðîäèííîìó ïàëàöі (íèíі ñåëèùå Âèøíåâåöü íà Òåðíîïіëüùèíі). Ñïðàâà âíèçó є íàïèñ «Äìèòðî Êîðèáóò êíÿçü Âèøíåâåöüêèé, ïðàâèòåëü îñòðîâіâ Çàïîðîçüêèõ. Îáðàíèé ãîñïîäàðåì âîëîñüêèì, ïîñàäæåíèé òóðêàìè íà ãàê і, ç íüîãî òðüîõ áàøіâ óáèâøè, âìåð іíøèìè ðîçñòðіëÿíèé ðîêó 1563».

Îñîáèñòіñòü

Дмитро Вишневецький походив з давнього українського князівського роду. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. Рано виявив неабиякий хист полководця: уже 1550 р. король Сигізмунд II Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців до володінь кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Д. Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам.

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

Народна пам’ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він оспівується під іменем Байди.

Ранок сліпив білим сонцем, шмагав різким вітром. «Певно, на морі буря», – подумалось кобзареві. Так завжди буває, коли раптом серед літньої ночі розгуляється гроза. Певно, й того дня, багато літ назад, море було розбурханим і непривітним.

Адже зранку по змитім дощем небі побігли холодні хмари, й не знати чого на душі стало якось незатишно – того дня їх схопили. Кобзар поринув у спогади:

Ой крикнув цар на свої гайдуки: «Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть Байду і зв’яжіте,

За гак ребром зачепіте!».

Ой висить Байда та й не день, не два,

Не одну нічку й не годиночку; Ой висить Байда та й гадає, Та на свого джуру поглядає: «Ой, джуро ж мій молодесенький, Подай мені лучок та й тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок!».

Насправді джура – хто б міг упізнати його в цьому зігнутому недолею й роками кобзареві! – не був поряд із князем: карався на галері, а про смерть Вишневецького почув від побратимів. Та вірити в неї не міг – так і народилась «Пісня про Байду», яку й співає щоразу, коли літній ранок шмагає, мов батогом, холодним вітром.

Про обставини смерті Вишневецького залишилися свідчення і в чужих землях:

«Його... скинули з вежі на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою з

Константинополя до Галати. Зачепившись ребром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вбили його з лука за те, що ганив їхню віру». За легендою, султан

Сулейман І, вражений винятковою мужністю, запропонував українському князеві свою милість, якщо той зречеться християнської віри й перейде в мусульманство.

Але Вишневецький ладен був краще загинути, ніж зрадити свою віру.  Які риси середньовічного лицаря були, за свідченням джерел, властиві українському князеві Д. Вишневецькому?  Яким постає він у фольклорі?  Поміркуйте, чому українських козаків називають лицарями.

3. Ó ÷îìó îñîáëèâîñòі âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íîї îðãàíіçàöії óêðàїíñüîãî êîçàöòâà?

ãîì 16 ñò. Ñі÷ íàáóâàëà îçíàê àäìіíіñòðàòèâíî-ïîëіòè÷íîãî öåíòðó, ôàêòè÷íî ñòîëèöі çàïîðіçüêèõ çåìåëü, çàñåëåíèõ êîçàêàìè. Íàçâà «Çàïîðіçüêà Ñі÷» ïî÷èíàє âæèâàòèñÿ ùîäî âåëè÷åçíèõ òåðèòîðіé Ñòåïîâîї Óêðàїíè, äå ôîðìóâàâñÿ îñîáëèâèé êîçàöüêèé âіéñüêîâî-àäìіíіñòðàòèâíèé óñòðіé і äіÿëè êîçàöüêі ïîðÿäêè. Îòîæ Çàïîðіçüêîþ Ñі÷÷þ àæ äî 18 ñò. íàçèâàëè ìіñòî-ôîðòåöþ – ñòîëèöþ êîçàöüêîї äåðæàâè і ñàìó êîçàöüêó äåðæàâó.

Òåðèòîðіÿ Çàïîðîææÿ íàçèâàëàñÿ Çåìëі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî, àáî Âîëüíîñòі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî íèçîâîãî. Âіäîìî âіñіì çàïîðіçüêèõ ñі÷åé. Ïåðøà ðîçòàøîâóâàëàñÿ, ÿê âè äîâіäàëèñÿ, íà î. Ìàëà Õîðòèöÿ (íèíі – íà òåðèòîðії ì. Çàïîðіææÿ). Ï’ÿòü іíøèõ (îñíîâíі ñі÷і) –íà òåðèòîðії ñó÷àñíîãî ì. Íіêîïîëÿ òà Íіêîïîëüñüêîãî ðàéîíó Äíіïðîïåòðîâñüêîї îáëàñòі, äâі – ó Õåðñîíñüêіé îáëàñòі. Êîæåí êîçàê-çàïîðîæåöü ïðèïèñóâàâñÿ äî êóðåíÿ – âіéñüêîâîї òà ãîñïîäàðñüêîї îäèíèöі íà Ñі÷і. Êóðåíіâ áóëî 38. Êîæåí іç íèõ ìàâ çäåáіëüøîãî òàêó ñàìó íàçâó, ùî é íàéìåíóâàííÿ ìіñöåâîñòі, ç ÿêîї ïîõîäèëè êîçàêè, àÊîçàöüêà ðàäà íà Ñі÷і. îá’єäíàíі â íüîìó. Íàçâè êóðåíіâ – ÿñêðàâå êà 17Ç ìàëþíê ñò. ñâіä÷åííÿ òîãî, ùî Ñі÷ ïðèéìàëà âèõіäöіâ ç 34

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà óñієї Óêðàїíè. Áóëè òàì Ïîëòàâñüêèé, Óìàíñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Êàíіâñüêèé òà іíøі êóðåíі.

Óñÿ ïîâíîòà âëàäè â Çàïîðіçüêіé Ñі÷і íàëåæàëà Ñі÷îâіé (Âіéñüêîâіé) ðàäі, ïðè÷îìó ïðàâî ãîëîñó ìàâ êîæåí çàïîðîæåöü. Ñàìå òîìó Çàïîðіçüêó Ñі÷ íàçèâàþòü ðåñïóáëіêîþ. Ðàäè âіäáóâàëèñÿ äâі÷і-òðè÷і íà ðіê: íà ïî÷àòêó ñі÷íÿ, äðóãîãî àáî òðåòüîãî äíÿ ïіñëÿ Âåëèêîäíÿ, 1 æîâòíÿ (íà ñâÿòî Ïîêðîâè). Íà ðàäó çàïîðîæöі ñõîäèëèñÿ çàçäàëåãіäü, ïîñïіøàþ÷è äî Ñі÷і ç óñіõ êîçàöüêèõ çåìåëü.

Ðàäà êåðóâàëà âñіìà âàæëèâèìè ñïðàâàìè Ñі÷і. Âîíà ïðîâàäèëà âíóòðіøíþ òà çîâíіøíþ ïîëіòèêó, óêëàäàëà ìèð ÷è îãîëîøóâàëà âіéíó, ïðèéìàëà é íàäñèëàëà ïîñîëüñòâà, ÷èíèëà ñóä. Íà ðàäі îáèðàëè êîçàöüêèé óðÿä – Êіø.

Óêðàїíñüêі çåìëі â îñòàííіé ÷âåðòі 16 ñò.

Роздивіться карту. 1) До яких річок на заході та сході простягалися терени Земель Війська Запорізького низового на початку 17 ст.? ● 2) Якої річки на Лівобережжі та верхів’я яких річок на Правобережжі сягали межі запорізьких володінь? ● 3) Які із Січей-столиць існували протягом другої половини 16 – першої половини 17 ст.? Де їх було розташовано? ● 4) Як називався перший за течією поріг Дніпра?

Кіш – місцезнаходження (ставка) кошового отамана; згодом назва закріпилася за козацькою столицею – Запорізькою Січчю, де розташовувалася постійна резиденція гетьмана (кошового отамана). Кошем називали також центральний орган управління Запорізької Січі, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі стояв кошовий отаман.

. Õòî çäіéñíþâàâ âëàäó â Çàïîðіçüêіé Ñі÷і?

üêà ñòàðøèíà. Âіéñüêîâå òà àäìіíіñòðàòèâíå êåðіâíèöòâî Çàïîðіçüêîї Ñі÷і íàçèâàëîñÿ êîçàöüêîþ âіéñüêîâîþ ñòàðøèíîþ. Äî íåї íàëåæàëè êîøîâèé îòàìàí, âіéñüêîâèé ñóääÿ, âіéñüêîâèé îñàâóë, âіéñüêîâèé ïèñàð і êóðіííі îòàìàíè.

Êîøîâîìó îòàìàíó, àáî ãåòüìàíîâі, íàëåæàëà âèùà âіéñüêîâî-àäìіíіñòðàòèâíà òà ñóäîâà âëàäà íà Ñі÷і. Ïіä ÷àñ âîєííèõ ïîõîäіâ âëàäà êîøîâîãî áóëà íåîáìåæåíîþ, ïðîòå â ìèðíèé ÷àñ âіí íå ìіã óõâàëþâàòè âàæëèâèõ ðіøåíü áåç çãîäè Âіéñüêîâîї ðàäè. Êîøîâèé âіäêðèâàâ Âіéñüêîâó ðàäó, ãîëîâóâàâ íà ðàäі âіéñüêîâîї ñòàðøèíè, çäіéñíþâàâ äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè ç іíøèìè äåðæàâàìè, ðîçïîäіëÿâ âîєííó çäîáè÷, ïðèáóòêè âіä ìèòà, óçàêîíþâàâ ïîäіë ïàñîâèù, çåìåëü òà óãіäü äëÿ ïîëþâàííÿ é ðèáàëüñòâà. Êðіì òîãî, çàòâåðäæóâàâ ñóäîâі âèðîêè òà îáðàíèõ àáî ïðèçíà÷åíèõ íà ïîñàäè êîçàêіâ.

Áåçïîñåðåäíіìè ïîìі÷íèêàìè ãåòüìàíà áóëè âіéñüêîâèé ïèñàð, âіéñüêîâèé ñóääÿ, âіéñüêîâèé îñàâóë òà іíøі ñòàðøèíè. Âіéñüêîâèé ñóääÿ ÷èíèâ ñóä, áóâ îõîðîíöåì íîðì çàêîíó і ïðàâà. Âіéñüêîâèé ïèñàð î÷îëþâàâ ñі÷îâó êàíöåëÿðіþ, âіâ óñþ äîêóìåíòàöіþ òà äèïëîìàòè÷íå ëèñòóâàííÿ. Ïîìі÷íèêîì ãåòüìàíà ó âіéñüêîâèõ òà àäìіíіñòðàòèâíèõ ñïðàâàõ áóâ îñàâóë.

Êîçàöüêі êëåéíîäè. Óêðàїíñüêå êîçàöòâî ìàëî ñâîї ñèìâîëè-âіäçíàêè, àáî êëåéíîäè (âіä íіì. – êîøòîâíіñòü). Ñåðåä íèõ – êîðîãâà, áóí÷óê, áóëàâà òà ïå÷àòêà ç ãåðáîì. Çãîäîì äîëó÷èëè – ïіðíà÷і, ëèòàâðè, çíà÷êè, ïàëèöі òîùî.

На Січі разом з титулом кошовий отаман н вживалося поняття гетьман, воно прийшло в українську мову з польської, куди потрапило з німецької, та означало – головний. У Польщі були коронний гетьман – головнокомандувач війська та польний коронний гетьман – його заступник. Два гетьмани були також у Литві. Від середини 17 ст. титул гетьмана закріпився за правителем основної частини визволених від поляків земель України – Гетьманщини, а для Січі лишився титул кошового отамана.

Курінні отамани носили жезли-пірначі. Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва – прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням.