2 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗМІСТ 1716141310864 30282624222018ОфіційноЄдністьзаради безпеки «Рух України в пострілуУраженнямасштабногонабувЄвроатлантичноїнапрямкуінтеграціїсистемногохарактеру»ОльгаСтефанішинаКоролівськевизнанняцілізпершого «Я не шкодую, що був там», - Дмитро Носач про оборону Донецького Нагородженняаеропортуналінії вогню СЦКК: робота під прицілом Сергій Корольов - українець, який змінив світ Натхнення героїчним минулимСоборність - код успіху нації ЗбройнихрікЯкперемогСинергіяДайджестмайбутніхзмінилисьза2021СухопутнівійськаСилУкраїни All you need is NLAW
3СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА VICTORIASEQUITURFORTES Під загальною редакцією Олександра наук,ПавлоОлександрРедакційнаСИРСЬКОГОколегія:ГОЛОДНЮКТКАЧУКдокторісторичнихпрофесор,заслуженийпрацівникосвітиУкраїниОлександрЛЕВЧЕНКОдокторвійськовихнаук,професорСергійЧЕРЕВАТИЙкандидатполітичнихнаукВолодимирПАТОЛАДизайнтаверстка:МаріяМАРТИНОВА Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ №24918-14858Р. Видано Міністерством юстиції України 23.07.2021 року Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати таматеріали.скорочувати При використанні матеріалів посилання на журнал обов’язкове. Адреса редакції: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 19А E-mail: press.ksv@mil.gov.ua Інтернет: ВіддрукованоUkrainianLandForceshttps://www.facebook.com/удрукарніНаціональноїакадеміїсухопутнихвійськіменнігетьманаПетраСагайдачногозаадресою:м.Львів,вул.ГероївМайдану32Тираж100примірниківрозповсюджуєтьсябезкоштовно.Недляпродажу.Підписанододруку-29.01.2022рокуРедакторПатолаВ.Б.Відповідальнийзавипуск-МартиноваМ.В.Засновник,видавець:ЖитомирськийвійськовийінститутіменіС.П.Корольова.Адреса:10004,м.Житомир,проспектМиру,22
4 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Олена СТЕПАНЮК СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Офіційно Президент Володимир Зеленський зустрівся з сім`ями чотирьох військових, яким були присвоєні звання Героя України посмертно. Глава держави зауважив, що сьогодні має честь передати найвищі нагороди родинам за подвиг їхніх рідних і близьких, – повідомляє офіційний сайт Президента України. – Ваші рідні віддали своє життя за Україну. Хтось звільняв схід нашої держави від ворога, бився під Попасною, Лисичанськом, Сєвєродонецьком, але не вийшов з оточення під Іловайськом. Хтось на околиці Луганщини, в зоні АТО, віддав життя заради своїх побратимів. Хтось брав участь у миротворчих місіях України, миротворчих місіях ООН і зберіг багатьом життя. А хтось до останньої хвилини відбивав наш український Донецький аеропорт. На жаль, цих людей сьогодні немає. З великою повагою прийміть ці нагороди достойних героїв. Для нас нагорода, що ми живемо з такими людьми в одній країні, а для вас ця нагорода – велика подяка й уклін від усього українського народу, –зазначив Володимир Зеленський. Звання Героя України присвоєно полковнику запасу Миколі Верхогляду, який був учасником Миротворчих сил ООН у колишній Югославії в 19951996 роках. У найскладніший період війни, виконуючи обов’язки на посаді заступника командувача сектору «Сараєво» Контингенту Збройних Сил України у складі Миротворчих сил ООН з підтримки миру, Микола Верхогляд грамотними, впевненими, рішучими та сміливими діями, з Для нас нагорода, що ми живемо з такими людьми в одній країні Президент вручив орден «Золота Зірка» родинам загиблих військових, яким посмертно присвоєно звання Героя України « Президент України Володимир Зеленський » ризиком для життя, не допустив знищення близько вісьми тисяч осіб мирного мусульманського населення, забезпечив безпечне виведення людей у визначений район і запобіг захопленню заручників зі складу миротворчого контингенту ООН (без жодної втрати), при цьому сам дістав поранення. Миколу Верхогляда удостоєно звання Героя України посмертно Указом Президента № 535 від 14 жовтня 2021 року. Під час зустрічі в Офісі Глави держави Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» його дружині Тетяні та сину В`ячеславу. Указом Президента № 630 від 10 грудня 2021 року удостоєний звання Героя України посмертно полковник Павло Півоваренко. Володимир Зеленський вручив високу державну нагороду його дружині Світлані та синам – Євгену й Максиму.У2014 році Павло Півоваренко на посаді командира бригади брав участь у звільнені населених пунктів Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасна та інших, воював за селище Мар’їнка, брав участь у боях у районі селищ Дзеркальне та Кутейникове. 22 серпня 2014 року, командуючи зведеним підрозділом, з боєм прорвався до оточеного підлеглого особового складу бригади та згодом, під час виходу з оточення під Іловайськом, перебуваючи на броні бойової машини піхоти і ведучи бій, Павло Півоваренко 29 серпня 2014 року загинув. Президент України передав орден «Золота Зірка» батькам солдата Петра Полицяка – Вірі та Петру. Захисник нагороджений званням Героя України посмертно Указом № 620 від 3 грудня 2021 року. Петро Полицяк з листопада 2014 року брав участь в АТО, серед іншого виконував завдання з оборони Донецького аеропорту. Під шквальним вогнем Петро Полицяк допоміг евакуювати важкопораненого побратима, а в січні 2015 року, після ураження хімічними речовинами, які застосували бойовики, відмовився від евакуації та продовжував виконувати бойові завдання. 14 січня 2015 року під інтенсивними обстрілами противника захисник підняв Державний прапор України над новим терміналом Донецького міжнародного аеропорту. До останнього ведучи бій, Петро Полицяк загинув внаслідок підриву бойовиками нового терміналу летовища. Глава держави також передав нагороду солдата Рустама Хамраєва його сину Алішару та батькам Антоніні й Шонійозу. З початком збройної агресії на Сході України Рустам Хамраєв добровільно вступив до лав батальйону територіальної оборони «Айдар», у складі якого брав участь в АТО. Під час звільнення з оточення десантників 80-ї бригади в районі населеного пункту Металіст (околиця міста Луганська) Рустам вирішив утримувати займану позицію та прикрити відхід своєї групи вогнем. Стримуючи натиск противника, дозволив побратимам перегрупуватися й вийти з оточення. Забезпечуючи відхід групи, Рустам Хамраєв героїчно загинув.Президент присвоїв Рустаму Хамраєву звання Героя України посмертно Указом № 536 від 14 жовтня 2021 року.
5СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА – Прилетіла перша пташка. Усі українці високо цінують допомогу США у зміцненні обороноздатності України. Дякую нашому стратегічному партнеру та особисто Міністру оборони США Ллойду Остіну III за непохитну підтримку. Далі буде, – повідомив Міністр оборони України Олексій Резніков на своїй сторінці у Twitter. Ця допомога, яка включає близько 200 тис. фунтів летальної зброї, зокрема боєприпаси для захисників України на лінії фронту, демонструє тверду відданість Сполучених Штатів суверенному праву України на самооборону. За інформацією Посольства України в США, разом з цією допомогою, сума яку США надало Україні в 2021 році дорівнює 650 мільйонів доларів США (найбільша річна сума з 2014 року), а загалом з 2014 року - понад 2,7 мільярда доларівСполученіСША. Штати продовжуватимуть надавати таку допомогу для підтримки Збройних Сил України, підтримуючи їх у невпинному захисті суверенітету та територіальної цілісності України від російської агресії. Як повідомив президент Байден президенту Путіну, у разі подальшого вторгнення Росії в Україну Сполучені Штати нададуть Україні набагато більше обладнання для оборони на додаток до того, що вже було надано. СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Українці високо цінують допомогу США у зміцненні обороноздатності УкраїниМіністр оборони України Олексій Резніков » 20 січня – День вшанування захисників Донецького аеропорту З метою військово-патріотичного виховання, вшанування подвигу військовослужбовців, добровольців та волонтерів, які обороняли Донецький аеропорт від російського агресора, та продовження найкращих бойових традицій в системі Міністерства оборони України встановили День вшанування захисників Донецького аеропорту. Відтепер цей День відзначатиметься щороку 20 січня. Про це йдеться у спільному Наказі Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 січня 2022 року «Про День вшанування захисників Донецького аеропорту». « Міноборони розпочало підвищення грошового забезпечення у сфері оборони «Наприкінці минулого року вдалося додатково збільшити бюджет Міноборони на 2,5 млрд грн. Як я вже підкреслював, ці кошти будуть спрямовані на перший етап підвищення грошового забезпечення у сфері оборони. Це питання для мене є одним з найбільш пріоритетних. За дорученням Президента України Володимира Зеленського спільно з Урядом та Парламентом ми шукаємо рішення. Підвищення виплат для медиків – це перший крок. До кінця місяця у рамках першого етапу підвищення буде ще низка таких секторальних кроків. Стратегічний орієнтир визначено в Указі Президента. Зараз відпрацьовується модель системної реформи грошового забезпечення, яка буде синхронізована з кадровою реформою у сфері оборони. Наша мета –запустити ці реформи у 2023 році. Але протягом 2022 року ми будемо робити поступові кроки, щоб грошове забезпечення військових було достойним і конкурентним в цілому по економіці. Вже відпрацьовані рішення по кількох військових спеціальностях, які потребують особливої підготовки та кваліфікації. Документи будуть оприлюднені найближчими днями, але збільшені виплати нараховуються так само з 1 січня», – сказав Міністр оборони України Олексій Резніков.Зокрема, у 2022 році на підвищення грошового забезпечення військовим лікарям буде спрямовано 527,9 млн грн. На підвищені виплати цивільним медичним працівникам на військових посадах передбачено 88,6 млн грн. Для підвищення заробітних плат цивільних медиків на невійськових посадах у системі Міноборони та Збройних Сил України закладено понад 400 млн грн. Лікар у військах з 1 січня буде отримувати «на руки» від 20 тис. грн. Фахівці з базовою та незакінченою вищою медичною освітою – від 13,5 тис. грн. Лікар у військах з 1 січня буде отримувати від 20 тис. грн Наказом Міністра оборони Олексія Резнікова на першому етапі підвищення грошового забезпечення у 2022 році збільшено виплати для усіх категорій медичних працівників, які проходять службу або працюють у сфері оборони, повідомляє офіційний сайт відомстваоборонного
ДАЙДЖЕСТ Новини «Ми будемо захищати нашу землю до останньої краплі крові»– Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний 13 січня взяв участь у засіданні Військового комітету НАТО, який є вищим військовим органом Альянсу та об’єднує начальників генеральних штабів збройних сил, – вищих офіцерів, від яких залежить практична готовність НАТО реагувати на виклики у сфері безпеки. Сам факт запрошення до участі в цій зустрічі українського Головнокомандувача є показовим як для Альянсу, так і для кожної з країн-союзниць, яким зовсім не байдуже, що відбувається зараз внаслідок російського військового нарощування навколо України та на її тимчасово окупованих територіях. – У мене є Батьківщина, яку мені потрібно захищати, і у мене є Збройні сили, які мають бути готовими захищати нашу країну. Також можу додати, що ми взагалі ні на кого не збираємося нападати. Але ми будемо захищати нашу землю до останньої краплі крові, – наголосив Головнокомандувач Збройних Сил України під час спілкування з кореспондентами британської агенції «Sky News». Він зазначив, що не має ілюзій: військові НАТО не будуть воювати разом із українськими військовими: Я як Головнокомандувач несу відповідальність за свою країну і свої збройні сили зокрема. Я не маю жодних ілюзій і не чекаю манни небесної. Я бився і готував свої збройні сили. Валерій Залужний відзначив, що британська місія з навчання українських військових є вкрай важливою для України, особливо в умовах імовірного розширення агресії РФ. Близько 100 британських військових вже навчили коло 20 тисяч бійців Збройних Сил України. ПТРК NLAW – королівський подарунок українським військовим В умовах наростаючої загрози повномасштабного російського нападу 16 січня Велика Британія відправила в Україну близько 30 військових спецзагону та дві тисячі одиниць нової для нас протитанкової зброї. Військовослужбовці спеціальних операцій Великої Британії навчатимуть військових ЗСУ, як користуватися протитанковою зброєю. Велика Британія направила до України легку протитанкову зброю наступного покоління – NLAW, яку його виробники описують як «першу в історії ракетну систему для одного солдата, яка швидко виводить з ладу будь-який основний бойовий танк всього одним пострілом, вражаючи його зверху». Next Generation Light Anti-tank Weapon – така повна назва цього комплексу від шведської компанії SAAB, яка виробляє, як з’ясувалося, не лише автомобілі та літаки. NLAW –це «Джавелін» для коротких дистанцій, що вражає ціль за технологією «вистрілив і забув», має короткий час реакції. З моменту включення до моменту захоплення цілі та пуску вистачить щонайбільше 5 секунд. Гранатомет підходить для стрільби саме із закритих приміщень, через укриття, з верхніх поверхів будівель або підвалу. Максимальна дальність прицільної стрільби для старих модифікацій 600 метрів, для нових – 800 метрів. Точність майже 100 %. NLAW – це засіб якісного посилення для професійно підготовленої легкої піхоти. До речі, для ведення вогню з зазначеного виду зброї треба залучати лише одного піхотинця, якого можна навчити стріляти з цього ПТРК дуже швидко. Для українського війська, а саме для Сухопутних військ така допомога є дуже важливою і надзвичайно своєчасною в момент можливого повномасштабного російського вторгнення. 6 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
Солідарність у дії У відповідь на агресивні дії Росії Латвія, Литва та Естонія також вирішили надати Україні протиповітряні ракети Stinger та протитанкові ракети Javelin. США передали Україні близько 90 тонн зброї та боєприпасів. Міністр оборони Чехії Яна Чернохова заявила що її держава планує надати українським військовим такі необхідні сьогодні ефективні важкі артилерійські снаряди калібру 152 міліметри. Туреччина продовжує постачати Україні ударні безпілотні літальні апарати Bayraktar, які уже відмінно показали себе в бойовихЛюдиумовахрізніі світ неодностайний. Уряди і їхні керівники керуються різними мотивами та інтересами. Але зараз, під час ескалації російської агресії та зосередження російських військ біля українських кордонів, міжнародна спільнота виявляє справжню єдність та солідарність. Так, захищати Україну будуть наші Збройні Сили. Та союзники нашої держави сьогодні не лише дипломатично підтримують Україну, а й дбають про те, щоби в потрібний момент український солдат мав усе необхідне для знищення російських ДАЙДЖЕСТокупантів. Південне узбережжя –прикрите 19-20 січня 28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу провела тактикоспеціальне навчання по прикриттю ділянки морського узбережжя. О 5 ранку бригада отримала сигнал і підрозділи вирушили по вихідних районах. Підрозділи бригади зайняли оборону десантнодоступних ділянок узбережжя, розмістивши бойову техніку та створивши систему вогню. Під час проведення навчання на території морського вокзалу перевірити бойову готовність прибули Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський та Командувач Оперативного командування «Південь» генерал-майор АндрійМетоюКовальчук.занять було навчання командирів всіх рівнів і штабів в ланці бригада – батальйон з якісного планування дій з прикриття ділянки морського узбережжя та удосконалення практичних навичок командира та штабу бригади. У відведені терміни бригада впоралася з поставленими завданнями та показала, що може надійно прикрити ділянки морського узбережжя. Карина КАСЬЯН 7СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Інновації Синергія майбутніх перемог Керівники оборонних підприємств та Сухопутних військ працюють над переозброєнням Збройних Сил Володимир ПАТОЛА – Багато керівників та власників підприємств висловили побажання отримати інформацію про потреби Сухопутних військ Збройних Сил України, сучасні тенденції, – звернувся до присутніх, розпочинаючи форум, Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генералполковник Олександр Сирський. – І, звичайно, всі ми зацікавлені, щоби Збройні Сили України, та Сухопутні війська зокрема, були оснащені сучасним озброєнням. В умовах війни ми бачимо, як Російська Федерація готує свою армію. Ви знаєте, що ситуація зараз неспокійна і вкрай небезпечна. Ми бачимо: у ворога іде масштабне переоснащення, приймаються на озброєння сучасні засоби ураження, готуються війська, створюються нові угруповання. Але ми теж не стоїмо на місці. Командувач Сухопутних військ коротко розповів про пілотний проект на базі однієї із бригад, покликаний в рази підвищити бойову ефективність військових частин та підрозділів. – Ми не можемо, при визначенні перспективних напрямків та зразків розвитку, не спиратися на сучасні тенденції, які існують у світі. Ми спостерігаємо швидкий розвиток безпілотних апаратів, роботизованої техніки, інформаційної та високоточної зброї. Українські Збройні Сили та оборонно-промисловий комплекс не пасуть задніх у цих тенденціях. Ми з вами повинні налагодити тісну взаємодію та співпрацю. Ця зустріч організаційна. Далі ми будемо зустрічатися і працювати уже конкретно за напрямками діяльності по родах військ та конкретних зразках озброєння, тому що у цьому є гостра потреба, – наголосив Олександр Сирський.Перед присутніми виступили очільники та представники родів військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Вони розповіли про загальну стратегію модернізації українського війська та конкретні плани розвитку озброєння, військової техніки і спорядження. Були озвучені найбільш необхідні для поставки або модернізації зразки, їх тактикотехнічні характеристики, що зможуть забезпечити ефективне виконання бойових завдань зараз і в майбутньому з урахуванням можливостей техніки та озброєння, які має у своєму розпорядженні ворог. – Я вважаю сьогоднішню зустріч дуже корисною, – зазначив заступник директора приватного наукововиробничого об’єднання «Практика» генерал-майор запасу Віктор Кривий. – Це конструктивний діалог між виробниками та безпосередніми експлуатантами продукції, якою забезпечує Збройні Сили України зокрема і наше підприємство. Нам дуже важливо знати, які реальні потреби сьогодення є у бойових підрозділів, які напрямки подальшого розвитку озброєння і військової техніки, куди спрямовувати свої зусилля – інженерні, конструкторські, до чого бути готовим у плані потенційних можливостей виробництва тих чи інших видів техніки. Сьогодні у виступі командувача У Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, в Києві, відбулася зустріч з керівниками п’ятнадцяти ключових державних та недержаних підприємств оборонно-промислового комплексу. На форумі були присутні очільники конструкторських бюро та заводів, що виробляють ракетне озброєння, безпілотні літальні комплекси, засоби зв’язку, радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки, сучасну бронетехніку і стрілецьку зброю. Мета обговорення – «звірити годинники» у питаннях модернізації техніки та переозброєння найчисельнішого виду військ Збройних Сил України, забезпечення його достатніми ресурсами та ефективністю в умовах нарощення ескалації російської агресії та скупчення російських військ біля українського кордону. Чим російськихзустрічатимутьокупантів
9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА 9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Сухопутних військ, командувача логістики, командувачів родів і служб ми почули саме те, як бачить напрямки розвитку Командування Сухопутних військ. Звичайно, ми для себе робимо висновки, що ми могли б запропонувати нашим захисникам із своєї продукції, яка знайде застосування та зможе посилити бойові можливості частин і підрозділів.Після загального брифінгу учасники зустрічі мали можливість поспілкуватися із керівниками структурних підрозділів Командування Сухопутних військ, де безпосередньо застосовується їхня продукція. – Хочу сказати, що наш Інститут був створений минулого року спираючись на досвід КПІ (Київського політехнічного інституту), який традиційно працював з науковими методиками подвійного і військового призначення, – розповів директор Інституту передових оборонних технологій Національного університету Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського Михайло Мосін. – На базі КПІ ще за часів СРСР були деякі закриті конструкторські бюро, які і сьогодні продовжують працювати. Ми вивчали передовий досвід таких агенцій, як американське Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів (DARPA), інших організацій. В усьому світі є певні складнощі комунікації між військовими, представниками оборонних підприємств та передовими науковими інженерними групами, що працюють на базі технічних вищих навчальних закладів. Дуже приємно сьогодні бути присутнім на цьому заході, і саме Командування Сухопутних військ першим вийшло на такий масштабний діалог з промисловістю і наукою. Промисловість повинна мати чітку інформацію щодо новітніх тематик, за якими треба працювати і готувати виробництво. Так само ми науковці тепер краще розуміємо, над якими питаннями потрібно працювати. Тому, дуже вдячний за сьогоднішній захід і сподіваюсь, що це покладе початок великої роботи в майбутньому.Роботавійськових, науковців та підприємців розрахована не лише на далеку перспективу. Тим більше, що обстановка біля наших східних та північних кордонів вимагає мати в арсеналі вагомі аргументи уже «на вчора».Напередодні зустрічі з керівництвом оборонних підприємств командувач Сухопутних військ Збройних Сил України та керівник державного підприємства КБ «Луч» Олег Коростильов оглянули виробничі можливості Підприємства. Олександр Сирський також оцінив систему наведення ракетних комплексів, особисто протестувавши її на спеціальних тренажерах. Учасники зустрічі не розкривали усіх деталей та досягнутих результатів, але відомо, що однією з тем їхньої розмови був виріб РК-10, який представники конструкторського бюро «Луч» не лише розробили, але і втілили в металі та випробували на полігоні. Комплекс володіє досить специфічними характеристиками і здатен уражати повітряні цілі на відстанях, що забезпечують протиповітряну оборону безпосередньо військових частин та підрозділів. Модульність конструкції та можливість при незначних змінах уражати як наземні, так і повітряні цілі, робить її просто незамінною зброєю для Сухопутних військ, здатною ефективно знищувати ворожі засоби нападу і надійно оберігати життя наших захисників. – Сьогодні ми показали наші нові розробки для представників Сухопутних військ, – прокоментував візит керівник державного підприємства КБ «Луч» Олег Коростильов. – Це і новий «Скіф», нова «Стугна», новий «Корсар» з новим тепловізором, елементи, пов’язані з багатозарядною ракетною системою «Амулет». Ми показали виробництво усіх складових частин та процесів виготовлення комплексів «Стугна», «Корсар», «Нептун», «Вільха». Завдяки таким візитам військові не з паперів, а наочно знають, що у нас зараз на потоці, чим ми можемо покращити та збільшити обороноздатність нашої армії. Тому, я вважаю, такі зустрічі необхідно проводити періодично. У свою чергу Командувач Сухопутних військ підкреслив: «Важливість цих зустрічей полягає у тому, що ми спільно працюємо над підвищенням обороноздатності Сухопутних військ та Збройних Сил України в цілому». – Ми бачимо реальні процеси, що відбуваються на виробництві. Бачимо як реалізуються в металі спільні рішення, які ми підписуємо, як народжується високоточна зброя, що нам наразі конче необхідна, –наголосив Олександр Сирський. Питання озброєння та переоснащення армії завжди у будьякій державі було покрите завісою таємності. І це виправдано. Але навіть та незначна відкрита інформація, яку вдалося отримати при підготовці цього матеріалу, накладена на знання про титанічний шлях змін, уже пройдений Збройними Силами воюючої української держави, дають можливість зробити чіткий та однозначний висновок: ми на етапі якісних інноваційних змін нашого війська.Збройні сили України, та Сухопутні війська зокрема, вже сьогодні демонструють грізну бойову ефективність, восьмий рік знищуючи чисельного та жорстокого ворога на сході нашої держави. І сьогодні, коли ворог погрожує повномасштабним наступом, еліта українського війська, науки та промисловості не сидить склавши руки. А отже будьякі агресивні дії окупанта повинні перетворитися з анонсованої кремлівськими вождями «легкої прогулянки» у невідворотну поразку.
10 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКАСУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Особистий фактор Cухопутні війська Збройних Сил України, що вже тривалий час несуть основний тягар україно-російської війни, наразі є основним стримуючим фактором для агресора, тому прогрес цього виду Збройних сил є дуже важливим для обороноздатності України та безпеки українського суспільства. Нижче ми відзначили декілька напрямів, по яких просунулись СВ ЗСУ у 2021 році і цей перелік не є вичерпним, удосконалення продовжується. Продовжено рух до повної взаємосумісності з НАТО У 2022 році закінчено перехід органів управління Сухопутних військ ЗСУ на стандарти НАТО. Тут перейшли на процес та порядок планування відповідно до тих критеріїв, які встановлені в країнах-членах НАТО. Зокрема, в Сухопутних військах створено нову систему управління, яка відповідає стандартам, прийнятим у державах-членах НАТО (G – структура). Органи військового управління переведені на нову організаційну структуру, яка виключає функції дублювання на всіх рівнях та забезпечує стрункуПроцесвертикаль.переходу був завершений ще на кінець 2020 року. «Ми перейшли повністю (усі Сухопутні війська) на так звану Граунд- структуру (або G-структуру) – це для органів військового управління та S-структуру для наших механізованих та танкових бригад», – розповідав тоді Командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський в інтерв’ю для Defense Express. У новій системі об’єднаного управління основним змістом діяльності Командування Сухопутних військ Збройних Сил України є генерування сил, що полягає у підготовці військ та військовонавчених кадрів, формуванні і підготовці резервів. У 2022 році було продовжено удосконалення та організацію взаємодії і управління у створених нових вертикалях, а також відбувалась апробація самого порядку управління в нових організаційних структурах. Удосконалення системи управління в СВ ЗСУ йшло за рахунок створення так званих тактичних операційних центрів (ТОЦ). Це, крім іншого, дозволить підвищити якість виявлення цілей та забезпечити надійність їх ураження з використанням меншої кількості боєприпасів. Тактичні операційні центри в Сухопутних військах організовуються за стандартами НАТО та дозволяють якісно підвищити рівень взаємодії з партнерами по Альянсу. В 2021 році чотири бригади вже мали обладнані ТОЦ та активно їх використовували. До кінця 2022 року в Командуванні Сухопутних військ ЗС України планують оснастити всі бойові бригади Сухопутних військ Збройних сил України тактичними операційними центрами. «Можу повідомити, що цього року навчання вже чотирьох бригад поспіль ми провели з використанням ТОЦ. Протягом наступного року ми плануємо завершити оснащення тактичних операційних центрів усіх бойових бригад в Сухопутних військах»,– про це також розповідав Defense Express Командувач Сухопутних військ. ЗС України. Використання тактичних операційних центрів дає змогу командиру механізованої бригади, виходячи із потреб тактичної обстановки, оперативно застосовувати засоби старшого начальника, яким, наприклад, є БАК Bayraktar TB2. «Відмічу, що у ТОЦ здійснено комплексування систем розвідки усіх видів, в тому числі і повітряної розвідки за допомогою БПЛА. Що найцікавіше – у тому числі і з можливістю використання ресурсу БАК Bayraktar TB2, виділеного для конкретної бригади», зазначив Олександр Сирський.Також у 2021 році в СВ ЗСУ впровадили методики індивідуальної та колективної підготовки, нові форми й методи підвищення кваліфікації за принципами і стандартами НАТО. Працювали над створенням «бригади майбутнього» В рамках удосконалення процесу управління та переходу на стандарти НАТО на базі одного зі з’єднань Сухопутних військ Збройних сил України у 2021 році проводився експеримент по створенню моделі «бригади майбутнього». В СВ ЗСУ були відпрацьовані всі організаційні заходи: розроблений штат цієї бригади, визначено її чисельністю та склад новітнього озброєння. Це має забезпечувати ефективне та успішне виконання завдань за призначенням. Розроблена перспективна організаційно-штатна структура є максимально наближеною до стандартів НАТО. Завдяки її введенню буде підвищено бойові та маневрені Як змінились за 2021 рік Сухопутні війська Збройних сил України У 2021 році виповнилося 30 років, як у складі Збройних Сил України було створено Сухопутні війська Збройних Сил і 25 років з того дня, коли у 1996 році було створене Командування Сухопутних військ. Які зміни рік минулий приніс найбільш чисельному та потужному виду українського війська розбирається Defense Express Валерій РЯБИХ
11СУХОПУТНІ ВІЙСЬКАСУХОПУТНІ ВІЙСЬКА можливості підрозділів з оптимізацією їх чисельності за рахунок виключення дублювання функціональних обов’язків.Невдовзі в СВ ЗСУ планують приступити до практичного переозброєння експериментальної «бригади майбутнього». При цьому розглядають варіант як українських так і закордонних сучасних зразків ОВТ. «В цьому питанні ми діємо з тих міркувань, що оновлене українське військо, щоб впевнено протистояти усім сучасним викликом та ефективно виконувати покладені на них завдання, має бути оснащеним тим, що забезпечує перевагу над противником», - наголошував Олександр Сирський. Відомо, що серед сучасних зразків, що мають поступити на озброєння «бригади майбутнього», є безпілотні авіаційні комплекси, баражуючі боєприпаси та робототехніка. Це з’єднання має в подальшому стати взірцем для переоснащення всіх бойових бригад Сухопутних військ ЗСУ. Відпрацювали плани подальшого розвитку У 2021 році було завершено роботу над проєктами Стратегії розвитку Сухопутних військ ЗСУ до 2035 року та Концепції розвитку Сухопутних військ до 2025 року. При їх складанні було враховано стратегічні цілі розвитку Збройних Сил України, а також економічні можливості держави в умовах і військової агресії РФ, і надзвичайних ситуацій, спричинених пандемією.Зокрема, планами передбачено переформувати наявні мотопіхотні бригади в механізовані та привести їх до єдиної уніфікованої організаційно-штатної структури. Також в СВ ЗСУ роблять ставку на створення у складі бойових бригад підрозділів баражуючих боєприпасів та безпілотних авіаційних комплексів. Це може суттєво підвищити їх спроможності по веденню сучасного загальновійськового бою. У Сухопутних військах ЗС України відпрацьовано також плани і відповідні запити на безперебійне постачання у СВ ЗСУ військової техніки в майбутньому. В перспективі пріоритетним є оснащення бойових частин сучасними бойовими системами, розвідувально-ударними комплексами, безпілотними авіаційними системами та наземними роботизованими комплексами різних типів та призначення. Одним з пріоритетних напрямів є сучасні розвідувальні системи та засоби бойового управління, які б могли діяти з урахуванням швидкоплинних змін в тактичній обстановці в режимі реального часу. У найближчі роки в СВ ЗСУ сподіваються завершити роботи з удосконалення конструкції та створення основного бойового танку, важкої бойової машини піхоти, легкої броньованої колісної машини вітчизняного виробництва та розробки інших перспективних зразків озброєння та техніки. Зокрема, в СВ ЗСУ сподіваються, що вітчизняні виробники забезпечать розробку та постачання в короткі терміни до війська оперативно-тактичного ракетного комплексу українського виробництва. В СВ ЗСУ впевнені, що кінцевим етапом розвитку механізованих (танкових) військ має стати їх переозброєння на новітні та модернізовані зразки ОВТ на єдиній базі вітчизняного виробництва. До речі, у 2021 році частина планів вже була реалізованагармаші СВ ЗСУ отримали власні «безпілотні очі». Довгий час були розмови про те, що українському війську не вистачає безпілотних комплексів, які можна використовувати для розвідки або ж коригування вогню артилерії. Наприкінці грудня 2021 року прес-служба Міноборони України оголосила, що для контрольних стрільб артилерії ЗСУ вперше в минулому році задіяла БПЛА «Фурія». Дещо раніше, у вересні 2021 року, під час конкурсу на кращий танковий екіпаж ЗСУ відбувались стрільби з гармат Т-80 на дальність за межами прямого пострілу – за 7,5 кілометрів. Для коригування вогню тоді також використовувались «Фурії».
12 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Особистий фактор Повернули в стрій Мі-24 та відновили підготовку льотчиків армійської авіації Вагомим кроком стало відновлення в 2021 році підготовки льотчиків Мі-24 армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України. Це стало можливим завдяки тому, що підприємство «Мотор Січ» спромоглось освоїти випуск вітчизняних лопатей до цього типу гвинтокрилів. Завдяки цьому було підвищено якість і потужність Сухопутних військ. Всі гвинтокрили зі складу армійської авіації Сухопутних військ ЗС України, які наразі проходять ремонт, також дообладнуються для дій вночі, отримуючи необхідні для цього прилади нічного бачення. І останнє навчання, що нещодавно відбулось на 235-му загальновійськовому полігоні, пройшло із залученням армійської авіації і практичним застосуванням бортового озброєння вночі. Ця подія важлива у двох ракурсах. Вітчизняне військо тепер не залежить від поставок імпортних лопатей. Навіть у сучасній війні пілотована армійська авіація зберігає своє значення, і на це вказує приклад тієї ж Туреччини, яка нарощує не тільки флот безпілотників Bayraktar TB2, але й також – флот ударних гвинтокрилів Т129.«Поставлені на крило» Мі-24 армійської авіації ЗСУ в 2021 році використовувались для бойової підготовки як мінімум двічі: у червні – для антитерористичних навчань в порту «Херсон», у вересні – під час навчань «Об’єднані зусилля-2021». Також варто згадати, що у жовтні 2021 року «Авіакон» передав ЗСУ партію модернізованих Мі-24ПУ1, і ці машини уже несуть своє бойове чергування в строю армійської авіації. Вперше делегували для участі в міжнародних навчаннях підрозділ на вітчизняних БТР-4Е У 2021 році від Сухопутних військ ЗС України для участі в багатонаціональних навчаннях Combined Resolve XVI, що проходили на тренувальних полігонах армії США Графенвер і Хоенфельс в період з 17 листопада по 20 грудня 2021 року, було делеговано зведену механізовану рота 92 ОМБр ім. кошового отамана ІванаЦяСірка.рота відбула на навчання зі штатним озброєнням, включно з сучасними українськими БТР-4Е, розробки та виробництва Харківського конструкторського бюро з машинобудування імені O.O. Морозова. Українські військові з м. Чугуїв гідно представили на навчаннях СВ ЗСУ. Не підвели військових в ході навчань, що, між іншим, проходили в горах, і вітчизняні БТР-4Е.Судячи з оприлюдненого на офіційній сторінці Генерального штабу Збройних сил України у Facebook відео, БТР-4Е впевнено справлялия з набором висоти над рівнем моря, важкими дорожніми умовами та сніговими заносами. В нагоді був достатній запас потужності та крутного моменту дизельного двигуна та особливості конструкції приводів та шасі машини. Відповідно до тактико-технічних характеристик, машина може долати підйоми крутизною до 30 градусів та впевнено відчуває себе при кутах бічного крену до 25 градусів. Своєю чергою, особовий склад українського підрозділу також рішуче виконував поставлені перед ним завдання та з честю повернувся додому. Епілог Наразі Сухопутні війська, зокрема, і Збройні сили України, в цілому є набагато більш спроможні, підготовлені та вмотивовані до рішучих дій. У разі збройної агресії проти нашої країни Сухопутні війська ЗСУ спроможні забезпечити розгортання на загрозливих напрямках угруповань, необхідних для стримування ворога та завдання йому непоправної шкоди, а також додатково сформувати необхідні комплекти військ для посилення позицій на цих напрямках та використання їх як резервів. «У нас наразі є всі необхідні матеріальні та людські ресурси для додаткового формування в разі потреби необхідної кількості загальновійськових частин та декількох десятків частин територіальної оборони. Одним з основних активів, який ми маємо, є декілька сотень тисяч підготовлених та вмотивованих на захист Батьківщини ветеранів, які пройшли горнило запеклих боїв російсько-української війни», - запевняє Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генералполковник Олександр Сирський. І це є реальним приводом для оптимізму в умовах загроз з боку РФ, що зростають.
Сергій КАРНАУХ 13СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Сьогодні членами НАТО є 30 країн: Албанія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чорногорія та Північна Македонія. Ухвалення всіх рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето. НАТО розвиває розгалуджену систему партнерств, до якої входять Рада євроатлантичного партнерства, особливі партнери Україна, Грузія, країни Середземноморського діалогу (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Мавританія, Марокко, Туніс), Стамбульської ініціативи (Бахрейн, Катар, Кувейт та ОАЕ), західноєвропейські нейтральні країни (Австрія, Ірландія, Мальта, Фінляндія, Швейцарія, Швеція), а також контактні країни (Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея,АльянсЯпонія).у2014 році припинив практичну співпрацю з Російською Федерацією після її агресії проти України, і розпочав проведення політики стримування РФ. Наукова співпраця в НАТО почалась із рекомендацій, виданих 1956 року Комітетом з невійськового співробітництва в НАТО.Програма НАТО «Наука заради миру та безпеки» (SPS) об’єднує науковців, експертів та посадовців у країнах-членах НАТО та країнах-партнерах, зокрема Україні. Програма спрямована на те, щоб вони спільно працювали над подоланням важливих викликів безпеки у своїх наукових, технологічних та інноваційних розробках. Протягом своєї багаторічної історії програма постійно адаптувалась до запитів часу і стала усталеним брендом Альянсу. Нині програма «Наука заради миру та безпеки» увібрала в себе значний науковий досвід та людський потенціал. Вона стала однією з найбільших партнерських програм НАТО.. Більш ніж 20 науковців, які були залучені до програми «Наука заради миру та безпеки», стали лауреатами Нобелівської премії. Усі заходи програми слідують ключовим тематичним пріоритетам, які визначаються країнами-членами НАТО. Це протидія тероризму, а також кібербезпека, енергетична та екологічна безпека, розробка інноваційних технологій, пов’язаних із безпекою, підтримка операцій та місій під егідою НАТО та людські або соціальні аспекти безпеки, таких як виконання Резолюції Ради Безпеки ООН щодо жінок, миру та безпеки. Активна взаємодія програми «Наука заради миру і безпеки» з Україною розпочалась у 1991 році. 10 січня 1994 року Україна підписала рамковий документ із НАТО про «Партнерство заради миру». Відповідно до цього документу Україна може брати участь у програмах НАТО. Програма об’єднує вчених України та вчених держав –членів НАТО і держав – членів ЄС, які спільно вирішують питання безпеки за допомогою наукового співробітництва. Крім застосування наукових розробок у сфері боротьби з тероризмом і новими загрозами, пріоритетними є розвиток інформаційних технологій, сфери біології клітин і біотехнології, нових матеріалів, захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів. Після анексії Криму Росією у квітні 2014 року Альянс активізував практичну співпрацю з Україною у сфері цивільної науки та технологій, що пов’язані з безпекою. Починаючи з 2014 року Україна є найбільшим отримувачем грантів НАТО, відповідно до рішення держав–членів Альянсу активізувати співпрацю з Україною. Впродовж останніх п’яти років загалом запроваджено 69 заходів із залученням України як провідного партнера, а українські науковці й експерти беруть участь у багатьох інших проектах та семінарах як дослідники або доповідачі. Україна і досі є провідним партнером НАТО, маючи 32 поточних наукових проекти, що становлять 17% загального обсягу програми. З 1991 року понад 720 експертів з України взяли участь у спільних з НАТО заходах, і ця робота впевнено продовжується. «Сторони цього Договору, підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об›єднаних Націй та своє прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, сповнені рішучості захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи особистості і верховенства права, прагнучи сприяти стабільності і добробуту в Північноатлантичному регіоні, вирішивши об›єднати свої зусилля для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки, уклали між собою такий Північноатлантичний договір». Саме з цих слів починає свій відлік історія НАТО –могутнього військово-політичного союзу. Єдність заради безпеки Україна - НАТО
СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА14 – Пані Ольго, ви нещодавно брали участь у засіданнях та зустрічах у штаб-квартирі НАТО. Що на Вашу думку приніс 2021 рік Україні у співпраці з НАТО? – У січні я двічі відвідувала Штаб-квартиру НАТО. Перший візит був присвячений дипломатичним перемовинам, а під час другого ми обговорювали питання співпраці. Попри період певної ескалації агресивної політики РФ, ми продовжуємо планувати, і планувати стратегічно. За підсумками 2020-го та 2021-го наша взаємодія з НАТО стала системною та стратегічною, ми відзначаємо інтенсифікацію контактів з Альянсом. Це пов’язано із тим, що напрям євроатлантичної інтеграції перестав бути питанням лише однієї особи або одного члена уряду. Сьогодні взаємодія зі структурами НАТО налагоджена в усіх міністерствах, насамперед у складових сектору безпеки і оборони. За результатами 2021 року ми також маємо рішення Ради національної безпеки і оборони, яке визначило найважливіші пріоритети щодо євроатлантичної інтеграції. Ще одним пріоритетом у 2021 році було налагодження роботи щодо реалізації нового статусу України – партнера НАТО з розширеними можливостями. Вона також була вдалою. За кожним з напрямів, який відкрився Україні в рамках цього статусу – навчання, обмін інформацією або ж відправлення наших співробітників у структури НАТО, – на кінець 2021 року ми визначили чітку дорожню карту, яку зараз вивчають у столицях Альянсу. Тому сьогодні я з радістю можу підтвердити, що на рівні взаємодії з країнами НАТО та з Альянсом як таким у нас є порядок денний по кожному питанню – це і невійськові виклики безпеці, і військове співробітництво та навіть питання взаємодії щодо стратегічних комунікацій. Сподіваємось, що у 2022 році ми ще більше наростимо нашу активність у співпраці з НАТО. – НАТО запросив Україну до формування Стратегічної концепції НАТО-2030. Що, на Вашу думку, це принесе Україні? – Залучення України до розробки цієї концепції є ознакою системності роботи Уряду та влади загалом у напрямку євроатлантичної інтеграції. Втім, Україна почала надавати свої рекомендації до цього засадничого документу ще у 2021 році, коли готувався звіт експертної групи на запит Генерального секретаря. І сьогодні я можу підтвердити, що країни Альянсу також розглянуть пропозиції України щодо Концепції НАТО-2030. Вони будуть включати кілька блоків. Перше – це неприпустимість будь-якого пом’якшення риторики щодо агресії Російської Федерації, навіть на фоні ультиматумів, які були опубліковані і зараз є предметом певних перемовин. Друга ключова позиція: ми вважаємо, що на 25-ту річницю реалізації Хартії особливого партнерства між Україною і НАТО, за багато років після Бухарестського саміту, саме ця Стратегія має визначити подальші кроки щодо набуття Україною членства в Альянсі. Причому, на фоні нещодавніх перемовин з Російською Федерацією, Олена СТЕПАНЮК «Рух України в напрямку євроатлантичної інтеграції набув масштабногосистемногохарактеру» Віце-прем`єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина розповіла про формування стратегічної концепції НАТО-2030, співпрацю у сфері стратегічних комунікацій з Альянсом, участь України у Програмі розширених можливостей НАТО та роль Річної національної програми «Україна-НАТО». Ольга Стефанішина Особистий факторСУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
ця позиція має бути посилена, щоби не давати РФ відчуття того, що гарантії нерозширення НАТО будуть якраз і закріплені в цій Стратегічній концепції НАТО. Ці позиції ми представимо стороні НАТО, звичайно, в контексті багатьох питань, які стосуються, зокрема, і чорноморської безпеки. – Україна та НАТО співпрацюють у сфері стратегічних комунікацій. Які Ваші прогнози щодо подальшої співпраці у сфері протидії дезінформації, фейкам та інформаційній агресії? – Треба відзначити, що саме з початку російської агресії у 2014 році в системі НАТО була запроваджена спеціальна посада помічника (фактично, заступника Генерального секретаря з питань стратегічних комунікацій). Тобто цей напрям є одним з безпекових вимірів, і саме з цього моменту почалась посилюватись співпраця України та НАТО щодо стратегічних комунікацій. Минулого року Президент затвердив указ, який був запропонований урядом щодо концепції комунікацій з питань євроатлантичної інтеграції. Цей документ з самого початку розроблявся разом з нашими колегами зі штабквартири НАТО, представництва НАТО в Україні, і, відповідно, реалізовуватись він буде спільно. Крім того, на початку війни з Росією була започаткована спільна Платформа з питань протидії гібридним загрозам. Проекти Платформи охоплюють широке коло питань від вивчення та аналізу військових аспектів до підготовки журналістів протидіяти дезінформації. – Чи можете деталізувати елементи участі України в програмі НАТО «Партнерство з розширеними можливостями»? Я дуже хотіла б деталізувати всі елементи нашої взаємодії в рамках Партнерства з розширеними можливостями, але більшість цих процесів, по яких ми ведемо перемовини або налагоджуємо співпрацю, мають обмежений доступ. Можу підтвердити те, що я говорила публічно уже неодноразово: ми створюємо технічні умови, щоби постійно обмінюватися інформацією з нашими партнерами, у тому числі – інформацією з обмеженим доступом. Фактично в кінці 2021 року ми вперше почали обмінюватися у письмовому вигляді документами з обмеженим доступом. Такі листи підписувала також і я, і, знаю, що й інші колеги. Зараз, коли відбувається скупчення військ Російської Федерації вздовж українського кордону, розгортаються російськобілоруські навчання поряд з українсько-білоруським кордоном, я можу засвідчити: наша робота стосовно імплементації стандартів НАТО щодо безпеки даних, їх обробки та обміну даними уже дає свої плоди. Наші партнери довіряють даним українських спецслужб, відбувається постійний обмін інформацією, і, відповідно, підрив цієї єдності неможливий. Адже є постійна синхронізація позицій та обмін даними. Це і є питання взаємосумісності. Звичайно, якщо б ми не були партнерами з розширеними можливостями, – мали б більш обмежений доступ до цих ресурсів і суттєво менші можливості щодо обміну такою інформацією. Крім того, з моменту отримання такого статусу Генеральний штаб став ще більш системно формувати плани залучення українських Збройних Сил до навчань, у тому числі навчань, які проводяться за 5-ю статтею Вашингтонського договору. І, відповідно, вже у 2021му році такі навчання відбувались. Більше того, були спільні українсько-натівські навчання, які відбувались на території України, в Одесі. Вони називались «Непорушна стійкість». І додатково, уже в цьому році, відбудуться ще одні навчання НАТО на території України. Тривалі перемовини дають сьогодні свій результат, який матеріалізується в довіру до партнерів і бажання спільно з Україною реалізовувати проекти. – Темою №1 не лише в Україні, але й у світі, є питання ескалації російської агресії. Який Ваш прогноз розвитку ситуації, якими, на Вашу думку, будуть дії представників країн-членів НАТО? – Я б хотіла почати з того, що вже практично всі заяви і занепокоєння озвучені, як і використані всі майданчики для висловлення позицій. Звичайно, подальші кроки, які ми бачимо, – це перехід до конкретних дій. Сьогодні дуже важливо мати підготовлені і сформовані міжнародні пакети санкцій, які можуть бути застосовані або у зв’язку з триваючою ескалацією і накопиченням військ на кордоні, або у разі будь-якого військового сценарію.Важливо, щоби російська влада розуміла: мова йде не лише про заяви. Проводиться конкретна робота, напрацьовуються конкретні рішення. Більше того, це важливо, щоб не розмивати цю дискусію всередині, наприклад, Європейського Союзу. Євросоюз має лідерство якраз з точки зору санкційної політики. І, звичайно, ми маємо розуміти, що триваюча ескалація – це теж один зі сценаріїв, які розглядаються сьогодні. Це має величезний негативний вплив на економіку та стабільність держави. Тому що триваюча ескалація – це процес, достатньо розтягнутий в часі. На даному етапі дуже важливо говорити про економічну підтримку, економічну стійкість держави, і тут, звичайно, я наголошую на тому, що пакет рішень, пов’язаних з мобілізацією додаткових ресурсів для підтримки української економіки, є вкрай важливим. 15СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
Підготовка Українець Павло Лейсі став найкращим іноземним студентом Королівської військової академії сухопутних військ в Сандгерсті (Велика Британія) та отримав особливу відзнаку – «Міжнародний меч» Марія МАРТИНОВА Щороку відзнака присуджується кадету, який продемонстрував найкращі результати у навчанні. Цього року в Академії навчалися офіцери з 26 різних країн. «Нагороду українцю вручила Її Королівська Високість принцеса Анна на урочистій церемонії під час Параду на честь Суверена. Щиро вітаємо Павла з цим важливим досягненням та бажаємо нових успіхів!», – зазначено на фейсбучній сторінці посольства. Після повернення до рідного навчального закладу Павло зустрівся з Начальником Національної академії сухопутних військ іменні гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенантом Павлом Ткачук, – «За рік підготовки в елітному військовому навчальному закладі курсант Лейсі здобув багато нових знань та набув цікавого досвіду. Однак, під час спілкування Павло зауважив, що саме знання й навички, здобуті ним під час навчання у Національній академії, стали запорукою його успіху у Великій Британії. Переконаний, що вони стануть у пригоді й для сьогоднішніх курсантів та науково-педагогічних працівників нашого вишу», — написав після зустрічі начальник академії. Генерал Ткачук подякував Павлові за його старанність та наполегливість, за те, що гідно представив український військовий навчальний заклад, Збройні Сили, всю Україну на такому високому міжнародному рівні. — Пишаємося тобою, Павле! Зичимо подальших звершень! За такими, як ти, майбутнє Українського війська та всієї держави! — зазначив генерал-лейтенант Павло Ткачук. Королівськевизнання 16 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
17СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА В останній день минулого року на нашому сайті повідомлялося про відкриття Школи самохідної артилерії на базі навчального артилерійського полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. До речі, сам полк теж був створений наприкінці грудня, але 2017 року. Військова частина, за історичними мірками, досить молода, але її здобутки є дуже вагомими. За ці 4 роки в навчальному полку було підготовлено більше ніж 12000 фахівців артилерії за різними напрямками, у тому числі протитанкістів і, зокрема, операторів ПТРК «Джавелін», яких так боїться наш ворог. Тут також пройшли навчання понад 5000 резервістів Як розповів тимчасовий виконувач обов’язків командира навчального артилерійського полку підполковник Роман Забава, на початках свого існування до складу частини увійшли чотири навчальні дивізіони за напрямками: артилерійська розвідка, самохідна артилерія, реактивна артилерія і протитанкова, причіпна артилерія та міномети. А також дивізіон забезпечення навчального процесу та підрозділи забезпечення. - За час існування полку було створено чотири школи: протитанкової артилерії, причіпної артилерії, мінометної школи та «новоспечена» — Школа самохідної артилерії—, розповів підполковник Роман Забава. - Особливої уваги заслуговує школа протитанкової артилерії, яка готує спеціалістів як старіших систем «Конкурс» та «Штурм», так і ПТРК «Стугна», «Корсар» і, навіть, «Джавелін». До речі, торік у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки випускники Школи протитанкової артилерії здійснили практичні стрільби з ПТРК «Джавелін». - У підготовці українських військовослужбовців брали активну участь наші американські колеги з «Багатонаціональної групи з підготовки - Україна». Вони й були в ролі консультантів під час цих практичних тренувально-бойових пусків FGM-148 Javelin, - розповів виконувач обов’язків заступника командира полку з навчальної частини підполковник Микола Ханас. - Ціль була встановлена на відстані 1900 метрів за максимальної дальності ураження цього комплексу 2500 метрів. І курсанти нашої Школи показали максимальний результат. Ціль була уражена з першого пострілу! До речі, за ці чотири роки існування полку тут було підготовлено не тільки понад 12000 військовослужбовців у вищезгаданих дивізіонах та школах, а й пройшли навчання більше ніж 5000 осіб оперативного резерву 1-ї та 2-ї черги! Понад 12000 спеціалістів артилерії підготував за чотири роки свого існування 356-й навчальний артилерійський полкВіталій СТЕЧИШИН Наприкінці минулого року для потреб частини здано три нові казарми Безумовно, така кількість тих, хто навчався, потребувала потужної навчально-матеріальної бази. І за сприяння керівництва Національної академії сухопутних військ, і насамперед очільника вишу генерал-лейтенанта Павла Ткачука, вона була створена. — На початках для проживання постійного інструкторсько-викладацького складу з числа сержантів та солдатів у нас було дві казарми поліпшеного типу. До 2020 року для розміщення строковиків дивізіону забезпечення навчального процесу та проживання особового складу, який проходить у нас підготовку за фахом, було збудовано три казарми — на 300 осіб кожна. А наприкінці минулого року здано в експлуатацію ще три казарми, теж на 300 осіб кожна, для проживання змінного складу! — розповів підполковник Роман Забава. Крім того, на території частини триває будівництво новітньої їдальні на 2500 осіб. Разом із сучасними класами весь цей продуманий багатофункціональний комплекс слугуватиме не тільки комфортному перебуванню особового складу в частині, а насамперед його безпеці, зазначає командування полку. І насамкінець, щоб навчальний полк якомога краще проводив підготовку військових фахівців, його навчальна база теж регулярно оновлюється. Торік, зокрема, відбулось забезпечення новими тренажерними комплексами для навчання протитанкістів. Це, серед іншого, суттєво зменшить витрату боєприпасів і зекономить державні кошти, при цьому не знизиться рівень навчання самих слухачів. Тож, як бачимо, до своєї 4-ї річниці військова частина отримала дуже гарні подарунки! Ураження цілі з першого пострілу Підготовка
18 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Особистий фактор Юлія ДмитратаФото:БОЙЧУКВасильПАЛІЙЧУКзособистогоархівуНОСАЧА Зараз йому вже 31 рік. Це зрілий виважений чоловік, який чітко усвідомлює, що хоче пов’язати своє подальше життя зі Збройними Силами України. Власне, для цього й вступив до академії вже опісля реабілітації, яку мав через поранення в ДАП, та служби за контрактом.ЖиттяДмитра пов’язане з армією вже понад 10 років, з 2011. Були лише невеличкі перерви на лікування, та й то, під час них завжди рвався назад. Каже, що якби не це бажання, то одужував би після поранення ноги в січні 2015 набагато довше, ніж місяць.Хвилі мобілізації 2014 року зачепили немало українців, серед яких був і Дмитро. Йому на той час було 23 роки – вік, коли перед людиною відкриті безліч професій, але хлопець вирішив долучитися до лав Збройних Сил. Потрапив до 3 батальйону 80 бригади, у складі якою у наступні місяці пройшов пліч-о-пліч дуже багато. «Як ми опинилися в Донецькому аеропорту? Нам сказали, що ми туди їдемо, і все, - розповідає він. – На той момент всі сприйняли це, як звичайний виїзд. Не знали, що це таке, і чим воно закінчиться. Були навіть добровольці, які першими викрикували «Я!». Це як військова романтика».Військова підготовка була перед виїздом до зони ООС (тоді – АТО), на Яворівському полігоні. Вона тривала два місяці. Щоденні заняття, як зазначає Дмитро, справді допомогли, адже ця підготовка допомогла потім під час оборони аеропорту. Без неї було б набагато гірше, адже були люди, які до того ніколи не тримали зброї в руках. Аеропорт виявився не звичайним виїздом, а довгою місією та випробуванням на виживання. Численні обстріли, вибухи, несправжні примирення, після яких українські воїни знаходили вибухівку загарбників. Доводилося шукати будматеріали та робити з них укріплення, щоб захистити себе, адже навколо майже все було з гіпсокартону та металопрофілю, а такі матеріали кулі та снаряди пробивали дуже легко… «Харчувалися здебільшого сухими пайками, а коли був період тиші, можна було щось приготувати. Хоча це надто гучно сказано, бо приготувати можна було, наприклад, вермішель швидкого приготування «мівіну». Взимку все замерзле було, вода теж, вогонь намагались не розпалювати, бо це могло погано завершитись. Тому ходили навпомацки, коли було темно. У нагоді ставали годинники з електронними циферблатами, щоб можна було хоч трішки підсвічувати, коли щось робили», ділиться спогадами Дмитро. А як щодо «вільного часу» або так званих періодів тиші, коли бойових дій не було? Відпочивали мало, адже кожну вільну хвилину використовували, щоб краще захиститися та укріпити пости. Здебільшого завжди сиділи та чекали, З часу закінчення боїв за Донецький міжнародний аеропорт минуло 7 років, проте, будучи найзапеклішими за всю історію війни на Сході, вони закарбувалися в пам’яті українців не на один рік. Про свій досвід там та спогади розповів курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Дмитро Носач. «Я не шкодую, що був там», - Дмитро Носач про оборону Донецького аеропорту рік.
19СУХОПУТНІ ВІЙСЬКАСУХОПУТНІ ВІЙСЬКА коли буде наступний обстріл. За словами Дмитра, всі змирилися, що так треба, і тікати немає куди. Часто співали Гімн України для підняття бойового духу або розповідали одне одному страшні історії. Ще частіше –думали про рідних та уявляли, що вони зараз роблять вдома. Близьким ніколи не говорили про своє розташування, щоб не лякати. «Привіт, я на полігоні, в мене заняття» – кожна розмова виглядала приблизно так, тож про справжній хід подій вони могли тільки здогадуватися. Дмитро каже, що з часом так і було – його рідні почали розпізнавати звуки навколо і робити певні Найяскравішийвисновки.його спогад з Донецького аеропорту – падіння диспетчерської вежі 13 січня 2015 року. «Коли нас обстрілювали, то гуркіт був страшенний, а от коли падала вежа, то була суцільна тиша. Ми навіть не зразу зрозуміли, що її нема, був рясний туман. Вона близько була, 200-300 метрів від нас, а впала так тихо і непомітно», пригадує Дмитро. Також закарбувалась у його пам’яті ніч з 31 грудня на 1 січня. Тоді Дмитро та декілька його товаришів йшли з поста, приблизно за годинупівтори до Нового року. Їх побачили Часто співали Гімн України для підняття бойового духу або розповідали одне одному страшні історії. Ще частіше – думали про рідних та уявляли, що вони зараз роблять вдома. Коли нас обстрілювали, то гуркіт був страшенний, а от коли падала вежа, то була суцільна тиша. або ж донесли, невідомо, та почали обстрілювати. Хлопцям вдалося знайти поруч піддон та шматок пінопласту. Так, сидячи на ньому та відстрілюючись, зустріли новий 2015 рік. Сиділи на тому пінопласті до 4 ранку, а з неба падав сніг… Без дружньої допомоги боронитися було б набагато важче. Усі намагались допомагати один одному за будь-яких умов. Дмитро розказав, як одного разу поранили одного з сержантів. Він лежав та не міг ходити, був у важкому стані. У той час інший ходив та збирав шматочки льоду, а тоді розтоплював їх, щоб змочити пораненому губи. Хотів, щоб йому стало хоча б трохи легше. Рятував бійців, як міг, і його побратим лікар Ігор Зінич, який до рішення піти добровольцем на війну працював фельдшером у селі, проте вже у терміналі робив доволі серйозні хірургічні операції, не маючи ні обладнання, ні інструментів. Інші лікарі згодом дивувалися, як він таке зміг. Як розповів Дмитро, одному бійцю відірвало більшу частину печінки, а завдяки Ігорю той вижив та зараз займається спортом. Іншому, який сьогодні готує у навчальному центрі молодих захисників України, Ігор Зінич врятував ногу. В останні дні оборони аеропорту під час обстрілу біля терміналу стеля впала на ногу самого Дмитра. Багато хто казав, що це Бог врятував його завчасно. А от рідні були дуже налякані, коли побачили його в лікарні. Не хотіли, щоб він знову вирушав на Схід, але хлопець не слухав: через місяць повернувся до своєї 80 бригади, яка тоді вже, після виходу наших сил з ДАПу, виконувала завдання в районі Авдіївки. Можливо, боротьба за Донецький аеропорт могла б закінчитися інакше. На думку Дмитра, вийти тоді звідти було розумним рішенням, адже який сенс залишатися, коли «половина бійців з терміналу лежала в руїнах, боєкомплект завалило, і всі були розкидані по кутках». Та найголовніше те, що там чоловік знайшов вірних товаришів, з якими вдалося зберегти спілкування донині: «Я не шкодую, що був там, бо знайшов справжніх друзів!». Сьогодні сержант Дмитро Носач–курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де здобуває військовий фах та офіцерський чин, адже, зокрема, й ті події змусили його усвідомити, що Україну доведеться боронити й надалі, а робити це варто професійно. сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де здобуває робити це варто професійно.
Володимир ПАТОЛА ООС Напередодні новорічних та різдвяних свят Командувач Сухопутних військ генерал-полковник Олександр Сирський вирушив у район проведення Операції об’єднаних сил щоби особисто привітати військовослужбовців та вручити їм заслужені бойові нагороди й подарунки до свят безпосередньо на лінії вогню. Користуючись нагодою ми поспілкувалися з хлопцями, які тримають мирне небо і над своїми рідними, близькими, і над усіма українцями. Саме вони дозволяють нам служити і працювати у спокійних комфортних умовах. Нагородження на лінії вогню Розвідник «Танто» Позивний «Кардан» Чоловік – водій. У Збройних Силах України він з квітня 2021 року. Каже: «Прийшов захищати Україну». Це його перша ротація, але,– «їздити фронтовими дорогами», – «не страшно». І тут же уточнює, що старається не боятися.Вдома його чекає дружина, мати, батько, донька і сестра. До війни працював на будові. Прибуток мав не гірший, ніж зараз, але зрозумів, що повинен долучитися до захисту рідної землі. «Останнім часом, – каже «Кардан», – ворог поводиться не дуже активно. Крайній обстріл перед нашою зустріччю був двома тижнями раніше. – Я був на посту. 120-ті прилітали метрів за шістсот від нас. Про перший бойовий контакт у своєму житті «Кардан» розповідає стримано: «Емоції трохи були. Звісно переживав, як воно, що буде. Але потім 20 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА «Ми бережемо ваш сон і спокій»
ООС взяв себе в руки, подумав, що все буде добре. Стало легше. Допомогло те, що бачив, як спокійно і професійно поводяться товариші». Боєць з позивним «Захарік» безпосередньо тримає оборону на взводному опорному пункті. Для нього це теж перша ротація. У хлопця вже був перший обстріл, перший бій із ворогом. На запитання «Як зумів перебороти свій страх?» відповідає стримано: – Спокійно. – І тут же уточнює: «Колектив допоміг». – А що ви робите з новоприбулими, що вони так от спокійно розповідають про свій бойовий досвід? –запитую у побратимів «Захаріка». – Підтримуємо, навчаємо, – відповідає боєць з позивним «Арчі». Чоловік воює уже другий рік, і на цих позиціях більше шести місяців. – Гумор багато що значить, – додає старший уже кремезний ветеран, із з позивним «Ведмідь», найдосвідченіший із цієї трійки. – Не відсторонюємося, стараємося допомогти, робимо так, щоби люди самі зверталися, не боялися, запитували. Стаємо ближчими до них, і все стає на свої місця. Так само і нас навчали перший раз старші хлопці. Крайня активність ворога на цій позиції теж була два тижні тому. Воїни впоралися зі своїми завданнями. Той бій пройшов без втрат. Ворог отримав гідну відсіч. Розвідник із позивним «Танто» – професійний військовий. Він з дитинства займається спортом, а як тільки виповнилося 18 років вступив на службу. Це було більше десяти років тому. Планував поїхати у миротворчу місію, але життя склалося по іншому. – Був 2014 рік, і ми вирушили в район Антитерористичної операції. Напевне для всіх нас найважчими були 201415 роки. Були найзапекліші бої з російським окупантом. Найбільше було втрат, на жаль. Напевне ці роки були найважчими. – Чи правда, – запитую, – що найважчий для військового перший бій? – Напевне, – каже воїн, – не перший, а другий. Бо в першому ти не розумієш, що відбувається. Використовуєш те, що вмієш, але не на всі 100 відсотків. Тому що перший бій це якесь незрозуміле відчуття. Ти хочеш себе зберегти і не померти. А от другий бій – ти розумієш, де знаходишся, що відбувається і що треба робити. У складні моменти розвідника підтримує сім’я: дружина, донька, батьки і брат. Користуючись нагодою він передає вітання з Різдвом Христовим та Новим роком своїм найближчим та усім українцям. – Хочеться побажати всього найкращого і пам’ятайте, що ми тут знаходимося та бережемо Ваш сон і спокій. Обстановка, каже «Танто», зараз не така напружена, як бувало раніше. Її можна назвати «стабільною». – Російські окупанти іноді тривожать, але за командою ми даємо їм належну відповідь, – каже Танто. Попри погодні умови та ворожу активність групі представників Командування все таки вдалося добратися безпосередньо до бойових позицій. На жаль, за короткий час неможливо зустрітися і поспілкуватися з усіма. Але на взводних опорних пунктах, на позиціях та у бліндажах, нерідко у безпосередній близькості від ворога, розмови були особливо теплими і безпосередніми. Серед нагороджених досвідчені професійні військові, загартовані в боях ветерани і ті, для кого триває лише перша ротація, але хто уже встиг проявити себе в бою, хлопці та дівчата з усіх куточків України, і навіть колишня громадянка Росії, яка уже багато років бореться проти путінського режиму зі зброєю в руках пліч-опліч з українськими військовими – своїми побратимами. Усі вони різні, але всі, даючи відсіч чисельному та жорстокому ворогові, вболівають за своїх рідних та близьких і мріють про мир, який настане після нашої перемоги. – Шановні бойові друзі! Я щиро вітаю вас з прийдешніми святами. Бажаю тільки міцного здоров’я, тільки успіхів при виконанні бойових завдань і головне, щоби ви поверталися після їх виконання живими та неушкодженими. І, звичайно, миру і злагоди у ваших сім’ях і хай Бог береже Вас і Ваші родини. Слава Україні! – привітав українських захисників генерал-полковник Олександр Сирський 21СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
22 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін діє з вересня 2014 року. Він створювався для координації відведення важкого озброєння, взаємодії з СММ ОБСЄ, фіксації фактів порушень режиму припинення вогню, а також створення умов для виконання ремонтно-відновлювальних робіт на об’єктах цивільної інфраструктури поблизу лінії зіткнення.Угрудні 2017 року Росія вивела своїх спостерігачів зі складу СЦКК. Таке рішення було очікуваним, адже окупантам абсолютно байдуже що буде з мирними мешканцями територій, які вони намагаються завоювати. Більше того, росіянам не вперше в історії реалізовувати геноцид проти українського народу на нашій землі. Тож структуру, покликану зменшити кількість цивільних жертв війни, ворог спочатку майже відкрито використовував для розвідки та забезпечення своїх збройних провокацій, а потім, коли робити це стало складніше, просто прибрав як непотрібну. Інша справа – українське військо, яке захищає громадян України по обидва боки лінії фронту. Українська сторона СЦКК продовжує свою діяльність, співпрацюючи з СММ ОБСЄ у двосторонньому форматі, та докладає максимум зусиль для покращення гуманітарної ситуації в регіоні. Уздовж усієї лінії розмежування розгорнуті тринадцять спостережних груп. Представники Спільного центру щодня здійснюють безперервний моніторинг. Під особливою увагою критичні об’єкти цивільної інфраструктури – підприємства хімічної промисловості, водо-, газо- та електропостачання. Російські найманці не дотримуються досягнутих домовленостей, часто нищать комунікації населених пунктів та ігнорують екологічну безпеку регіону. Здоровий глузд, не кажучи про якісь домовленості чи елементарну мораль, для них не більше ніж порожній звук. У результаті бойових дій значна частина інфраструктури Донецької області пошкоджена й потребує негайних ремонтно-відновлювальних робіт. Незважаючи на складну обстановку, Українська сторона СЦКК лише минулого року змогла забезпечити ремонт більш ніж на двохстах об’єктів цивільної інфраструктури безпосередньо по лінії зіткнення. Серед них відновлення мережі водопостачання водогону «Горлівка – Торецьк» та «Карбонітний майданчик – КПВВ Золоте», внаслідок чого по обидва боки від лінії фронту громадяни України отримали воду. Проведено ремонт електромереж у населених пунктах Травневе, Гладосове, Красногорівка, Старомихайлівка, Сигнальне та Спартак, ремонт покрівлі й устаткування Донецької фільтрувальної станції,Російськітощо. найманці систематично ухиляються від надання гарантій безпеки на час виконання ремонтновідновлювальних робіт. Більше того, навіть давши такі ООС СЦКК: робота під прицілом Півтора кілометри у чистому полі під усіма вітрами. По коліна в мокрому снігу та болоті. Час від часу «кішками по душі» пищать міношукачі саперів ДСНС. Для ворожих снайперів з найближчого терикону ми тут як на долоні. Єдина гарантія безпеки–«чесне слово» російських окупантів. Заспокоює «так собі». Зброї при нас немає. Такі правила. Сказати, що страшно – не сказати нічого. Але лікарні, школи, садочки та мирні українці по обидва боки лінії фронту уже декілька тижнів потерпають через нестачу води та електропостачання. Щоби відвернути масштабну гуманітарну катастрофу – треба йти. Під ворожим прицілом, по мінному полю, крізь вітер, багнюку і втому, зі зведеними струною нервами й диким адреналіном, що липким, огидним холодним потом стікає по спині. Так виглядає звичайний «робочий день» офіцера Української сторони СЦКК.
23СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА гарантії, вони регулярно здійснюють відверті збройні провокації.Залишається напруженою ситуація і в Луганській області. Тут окупанти ще з вересня 2021 року не дають гарантій безпеки учасникам ремонтних робіт. Заручником ситуації стали мешканці які проживають на непідконтрольних територіях, де з 10 грудня 2021 року відсутнє електропостачання. Заявки на проведення ремонту подавались Українською стороною неодноразово, але безрезультатно: ворогові подобається знущатися над мирним беззахисним населенням.Схожаситуація у населеному пункті Луганське на межі Луганської та Донецької областей. Там також немає можливості відновити електропостачання. За даними Української сторони СЦКК, близько 600 мешканців шести населених пунктів на окупованій території Луганщини залишаються без електропостачання тому що окупанти не зацікавлені аби люди мали мінімально необхідні умови для життя. В січні 2022 року проведені ремонтно-відновлювальні роботи на десяти об’єктах в межах підконтрольної урядом України території. Серед них відновлення електропостачання населених пунктів Гранітне, Старомар’ївка та відновлення ділянки водопроводу «Горлівка – Торецьк». Водогін «Горлівка – Торецьк» – це складна система, зокрема і кілометри труби, діаметром у 900 мм. З 25 грудня минулого року містечко Торецьк внаслідок проривів було без води. На самий Новий Рік силами 30 осіб та 7 одиниць техніки від «Компанії «Вода Донбас» оглянуто водогін. Проте у зв›язку з високим шаром снігу та льодовою кіркою, усунути пошкодження не вдалося. Щоби ремонтники могли працювати з водогоном, саперам ДСНС довелося перевірити близько трьох гектарів території на відстані 300-400 метрів від бойових позицій ворога. При цьому виявлено вісім протитанкових мін, протитанкові кумулятивні гранати, протипіхотні міни – ПОМ-2 та інші небезпечні закладки. Представники «Компанії «Вода Донбас» знайшли 12 проривів. Загальний об`єм втраченої води складав близько 200 кубометрів на годину, а це – більше аніж два олімпійських басейни за добу. Води, основи життя, такої необхідної для сіл та містечок безкрайнього донецького степу…Колектив Української сторони СЦКК – це люди з різних підрозділів, з різних куточків України. Їхня праця небезпечна та важка. Вона вимагає максимального напруження усіх моральних та фізичних зусиль. Але ця робота рятує людські життя. Життя дітей, хворих, старих та немічних, життя найбільш незахищених українців, які всупереч своїй волі потрапили в буремні обставини війни та найбільше потребують допомоги. Життя тих, ким опікуватися більше нікому. По обидва боки лінії фронту.Це робота, яка нерідко буває значно важчою морально, аніж відкрите протистояння ворогу зі зброєю в руках. Це вихід у чисте поле, де військовий стає заручником чесності ворога, відомого своїм віроломством. Але доки триває війна, доки є ситуації, коли врятувати співвітчизників можна лише у такий спосіб, українські чоловіки й жінки в погонах з розпізнавальними знаками СЦКК виходитимуть на мінне поле під прицілами ворожих снайперів. Адже десь на них дуже надіються, а від їхнього успіху залежить надто багато. Денис ЄЩЕНКО
Особистий фактор Сергій Корольов – українець, який змінив світ – Ти відчуваєш піднесення, коли стоїш перед пам’ятником такій людині. Гордість проймає, адже ми «Корольовці» і наш інститут носить ім’я відомого конструктора,–каже Данило, курсант четвертого курсу Житомирського військового інституту імені Сергія Павловича Корольова. Сергій Корольов – головний конструктор перших ракетно-космічних систем. З його ім’ям пов’язані, без перебільшення, епохальні події не лише XX століття, а й людської цивілізації загалом. Саме Сергій Павлович виводив на навколоземну орбіту перший штучний супутник Землі. Саме він керував запуском першого штучного супутника Землі, першими дослідженнями Місяця, Венери та Марсу, і, зрештою був очільником проекту першого у світі польоту людини в космос та першого виходу у відкритий космос. Життя легендарного конструктора розпочалося 115 років тому в Житомирі, у невеличкому будинку по вулиці Дмитрівський. Молоде подружжя Корольових винайняло квартиру з 4-х кімнат. І саме тут зимової ночі з 12-го на 13-е січня 1907 року народився майбутній геній. У Житомирі Сергійко зробив свої перші кроки. Однак, за рік родина разом з сином назавжди залишає місто. Олександр РАЙКОВСЬКИЙ 24 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
Будинок, де він народився зберігся. З 1970 року у ньому діє експозиція «Меморіального будинку-музею академіка С.П. Корольова». Саме це й дозволило згодом створити у Житомирі музей, яким пишаються житомиряни і який є візитівкою міста. Восени 1924-го Корольов став студентом. В анкеті для абітурієнтів він записав себе українцем. У 17 років Сергій спроєктував свій перший планер. За спогадами самого Корольова марити небом він почав коли над Ніжином, де жив з родиною мами, вперше побачив літак, який згодом приземлився на місцевій Базарній площі. У 1924 році Сергій Корольов вступив до Київського політехнічного інституту на факультет механіки, де планували розпочати підготовку авіаційних інженерів. Через те, що не мав пролетарського походження і вказав національність «українець», йому доводилося чимало працювати, аби оплатити освіту, та за два роки авіаційне відділення в інституті закрили. Сергій перевівся до вищого Московського технічного училища. Для дипломної роботи Корольов спроєктував двомісний літак. Після захисту його проєкт літака «СК-4» перейшов у виробничу стадію. Попри успіх у літакобудуванні Сергій Корольов завжди мріяв про космос. Свої перші кроки в ракетобудуванні він розпочав з праці «Реактивний аероплан» ще одного українця Костянтина Ціолковського, ідеями якого захопився ще у студентські роки. Сергій Корольов очолив науковотехнічну раду московської групи вивчення реактивного руху, та під час випробувань нового обладнання трапилася аварія. Конструктор отримав поранення голови і опинився на лікарняному ліжку. Згодом радянська влада «подякувала» за втрачене здоров’я і важливу працю арештом і катуваннями. Корольова засудили до 10 років і відправили на Колиму. Однак, за п’ять років через клопотання колег Сергія Павловича викликали з Колими. Сергій Корольов продовжив роботу в тюрмі Казані.4жовтня 1957 вперше в історії землян був запущений штучний супутник. 12 квітня 1961 року у космос полетів Юрій Гагарін. З Україною в серці. «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов›ю. Дитинство мій батько провів у Ніжині, народився він у Житомирі, мешкав у Києві, в Одесі. Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. «Дивлюсь я на небо», «Реве та стогне Дніпр широкий» — улюблені пісні бабусі й батька». – Під час свого приїзду до Житомира розповідала донька Сергія Корольова Наталія. 12 серпня 1962-го стартував космонавт №4, українець Павло Попович. Під час одного з сеансів зв`язку з Центром керуванням польотами він заспівав «Дивлюсь я на небо і думку гадаю». Корольов розчулився, бо то була його улюблена пісня. Саме ця українська пісня стала першою, яку почули з космосу. Можливо саме вона спрямовувала його погляд у небо з дитинства. За його життя було успішно здійснено ще сім польотів пілотованих кораблів, запущені супутники, космічні наукові станції і системи. Нині його досягнення у космічній галузі порівнюють із заслугами Ейнштейна у фізиці. У рідному місті Житомирі на його честь названо вулицю та музей. Військовий інститут також з гордістю носить ім’я Сергія Павловича Корольова, де нинішні курсанти продовжують справу видатного земляка, адже тут навчають фахівців з космічної розвідки та управління космічними апаратами.Військовослужбовці, представники органів місцевої влади та жителі міста, вшановуючи пам’ять геніального земляка, щороку кладуть квіти до його пам’ятника на центральному майдані міста, який названий на честь Сергія Павловича та відвідують Національний музей космонавтики імені С. П. Корольова.Таківшанування є традиційними у місті, адже завдяки праці геніального вченого Житомир називають столицею космосу України. І, звичайно, вони невід’ємна частина життя курсантів Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова. Робота багатьох із них довгі роки залишатиметься під грифом таємності, як і робота Сергія Павловича. Заслуженої слави доведеться чекати десятиліттями. Але саме серед них виховуються представники майбутньої еліти, завдяки яким Україна як і завдяки Сергію Корольову у минулому столітті, залишатиметься серед провідних держав світу у галузях найсучаснішої науки і технологій, у тому числі – військовоприкладних. І звісно, в незалежній Українській державі випускникам Житомирського інституту не доведеться витримувати переслідування та ув’язнення, якими злочинна радянська влада все життя частувала геніального конструктора, безбожно користуючись при цьому плодами його роботи. 25СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
Олег КАЛАШНІКОВ Історія Напередодні Дня Соборності України у 26-й окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України імені генералхорунжого Романа Дашкевича відбулося урочисте відкриття нової музейної кімнати, присвяченої історії та бойовому шляху частини. Експозиція – це результат копіткої праці військовослужбовців у царині воєнно-історичної роботи, потужний інструмент патріотичного виховання молоді та збереження національної пам’яті про події у новітній російсько-українській війні. 26 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Натхнення героїчним минулим – Головне призначення цього музею, – щоб майбутні покоління і ті хлопці та дівчата, які зараз підростають, знали своїх героїв,–зазначив командир бригади, полковник Андраник Гаспарян. Музейна кімната увібрала у себе історичні факти, а також живі емоції та почуття бійців, які пишуть історію держави своїми руками, а іноді і власною кров’ю. Експозиція, виконана в дусі воєнно-історичної доктрини та за усіма канонами музейної справи, є цеглинкою завтрашньої перемоги. Адже захист Батьківщини, переконаний командир, полягає не лише в обороні її кордонів, а й у розумінні її історії, пам’яті про її героїв та знаннях про її ворогів.Музейний простір кімнати складається із кількох блоків, присвячених різним періодам історії 26-ї бригади. Стенд «До війни» розповідає про знакові для частини події довоєнного часу. Велика експозиційна лінійка («Початок війни» та «У вирі війни») знайомить відвідувачів із подіями «найгарячіших» років новітньої російсько-української війни – 2014-2015 років. Блок «Ихтамнет» містить докази участі збройних сил Російської Федерації у воєнних діях на Сході України. Окремий стенд присвячено загиблим за незалежність і державний суверенітет України бійцям артбригади. Додатково обладнано виставку зброї і тематичну фотозону, яка є відтворенням місця поблизу вогневої позиції під час бою за місто Сіверськ у липні 2014 року. Артилеристи навіть відтворили дороговказ, на якому усі українські частини, що прибували, позначали свої міста. Окрім огляду фотографій, документів, макетів, особистих речей українських воїнів та зброї, в музейній кімнаті можна переглянути відео зі свідченнями очевидців та ознайомитися з додатковою
інформацією, відсканувавши розміщені тут QR-коди, адже на YouTube створено канал музею військової частини. Відвідувачі відтепер мають змогу пройти за посиланням та подивитися документальні відеосюжети з розповідями очевидців про ті чи інші події війни на Сході та участі у ній бердичівських гармашів. Взагалі точкою відліку оновлення у бригаді музейних кімнат стало 6 травня 2019 року – день, коли військова частина отримала почесне найменування – «імені генералхорунжого Романа Дашкевича». – Тоді стало очевидним, що інформаційно, культурно, пропагандистськи ми «прив’язуємось» до періоду «Перших визвольних змагань 1917-1921 років», тобто до епохи, в якій творила ця людина, –пояснює офіцер бригади, фаховий історик Віталій Матвійчук. – Нам важливо було пов’язати сучасні події з подіями нашої сторічної минувшини. Тим паче, що вони дуже сильно перегукуються з тим, що маємо сьогодні на Сході України. Цей процес нами було закладено в нашій «айдентиці». Однак, з часом стало зрозуміло, що такі новинки, хоч і сприяють водночаспотрібноалевихованнюнаціонально-патріотичномувійськовослужбовців,їхнійпотенціалвичерпний.Томубулощосьбільшзмістовнетагнучкіше.Ниміставмузей. Дуже допомогли зі створенням експозицій музею присвячених часам УНР волонтери-історики Центру історії Вінниці Олександр Федоришен, Сергій Гула, Максим Грибінник, Олеся Коваль та інші. Вони надали чимало експонатів, серед яких, зокрема, оригінальний французький шолом Адріана, який використовували гармаші армії УНР, репліки однострою з повним спорядженням вояка-артилериста Дієвої Армії УНР, Муштрового статуту піхоти, дивізійного значка «Сірожупанної» дивізії та багато іншого. – Наш колектив відчуває моральний обов’язок допомагати теперішнім українським гармашам, тим більше, що ця військова частина – дуже ініціативна в плані вивчення й популяризації історії українського війська, – говорить очільник комунального підприємства «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришин. – Коли на початку дев’ятнадцятого року до нас звернулися представники бригади, ми радо відгукнулися, бо постать Дашкевича пов’язана з Вінницею та Вінниччиною, попри те, що він – галичанин. І ця співпраця вилилася в таку системну роботу, яка для нас важлива, приємна й цікава, і сподіваємось, також є важливою для хлопців, для командира бригади. Тож їхня ініціатива з приводу створення музею була радо сприйнята нами, надана допомога і з предметним рядом, і, частково, з інформацією. Тож для підсилення правонаступності, для підсилення такого, скажемо, певного незримого зв’язку між тогочасним республіканським військом та теперішніми Збройними силами України, така робота є дуже важливою. І, мені здається, було б дуже непогано, якби кожна наукова чи музейна установа взяла під своєрідне шефство ту чи іншу військову частину й допомагала би їй силами й засобами, матеріалами.Надавзначну допомогу під час створення музею і науковий працівник «Туристичного інформаційного центру» м. Жовкви галицький історик Віктор Заславський, який є автором книги про генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Саме з його допомогою художники бригади виконали макети залізничних станцій України, що пов’язані з Романом Дашкевичем зокрема та боями Армії УНР в цілому. Серед них – станція Вапнярка, на якій українські січові стрільці в запеклому бою знищили більшовицькі військові частини.Оновлений музей, впевнений начальник ГУ моральнопсихологічного забезпечення ЗСУ, генерал-майор Владислав Клочков, стане важливою складовою української мілітарної історії, адже саме на таких речах формуються національні ідея, стійкість та ідентичність народу. На думку начальника відділу моральнопсихологічного забезпечення ОК «Північ» Олега Гуменного, відкриття музейної кімнати дасть додатковий поштовх до проведення на території артбригади різноманітних патріотично-виховних, історичних та просвітницьких заходів. Нині такий час, що перед українським суспільством стоять завдання та виклики зберегти національну пам’ять про події у новітній російсько-українській війні, яка взяла початок у 2014 році і триває донині. На певному рівні, певному майданчику, реалізувати дане завдання, ефективно і пам’ятно можна також завдяки створенню музеїв, наразі саме мілітарного напрямку, які завжди є живою частинкою історії. 27СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
Соборність – код успіху нації Історичні передумови Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішньої соціально-економічної розбудови й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами. Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: «за» було 39, «проти» – 4, «утрималось» – 6 осіб. Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенноюРеволюційнідержавою.подіїна Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові «передвступного» договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили й за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.Вроки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. З утвердженням влади російських більшовиків ці «контрреволюційні свята» стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали учасники боротьби за незалежність України 1918-22 років, які емігрували до Європи й ПершеАмерики.офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хуст. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців - понад 30 тис. осіб.Традиція визвольної боротьби в 3050-ті р.р. ХХ століття також ґрунтувались на ідеї соборності України. У 71-у річницю Акту злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних Марія МАРТИНОВА Однині відбезперервнийзалюдей,УкраїнаНаддніпрянськаНародна–частиниодірванізливаютьсявоєдиностоліттямиоднавідодноїєдиноїУкраїниЗахідноукраїнськаРеспублікаіВеликаБільшемільйонаузявшисьруки,створилиланцюгКиєвадоЛьвоваДеньСоборностіУкраїни — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, в 1919 ро ці. Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року. Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об`єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99. 28 СУХОПУТНІВідзначенняВІЙСЬКА Акту Злуки 1919р. Живий ланцюг Єдності Історія
1. 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки 1918 року та Акт Злуки українських земель рівно через рік – 1919-го. 2. Українська Народна Республіка –перша українська держава у ХХ ст., а 24 серпня 1991 року відбулося фактично не здобуття, а відновлення незалежності. 3. Українська Народна Республіка першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність, навіть раніше, ніж країни Балтії, Польща та Чехія. 4. Проголошення Соборності УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель в єдину державу. Саме ці події, а не окупація Західної України до радянського союзу 1939 року, є підставами для історії новітнього українського державотворення. 5. Українська незалежність була повалена більшовиками внаслідок «гібридної війни»: невизнання наявності своїх військ на території УНР, створення маріонеткових проросійських «республік», антиукраїнських псевдоповстанських рухів та незаконних збройних формувань 6. Національна єдність є не тільки базовою цінністю, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Для того, щоб відстояти УНР, українцям була критично необхідна єдність та національна самосвідомість. 7. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, які були в складі різних держав. 8. Незалежність і соборність є запорукою виживання Української державності. Втрата Україною незалежності у результаті більшовицької окупації у довготерміновій перспективі призвела до мільйонних втрат від Голодомору, репресій та війн. 9. Сьогодні бійці в районі АТО/ ООС так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники понад 100 років тому. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., брак досвіду і пріоритет соціальних інтересів перед національним тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.10. Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – привід нагадати, що Крим, Донеччина та Луганщина – це Україна. І настане час коли ми визволимо їх від російського окупанта. повідомленняКлючові земель та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії. Європейський досвід Традиція святкувати кілька Днів незалежності є сталою в Європі.ВЛитві святами є День Держави 6 липня (в пам’ять 1253 р.), а також Дні відновлення державності та незалежності 16 лютого (1918) і 11 березня (1990). В Латвії святковими є День проголошення республіки 18 листопада (1918) та День декларації незалежності 4 травня (1990). В Естонії є День незалежності 24 лютого (1918) та день відновлення незалежності 21 серпня (1991). В Чехії святкують День державності 28 вересня (935), День незалежності Чехословаччини 28 жовтня (1918) і День відновлення незалежності 1 січня (1993). Ці країни, як і Україна, здобули або відновили свою незалежність внаслідок Першої світової війни, а потім втратили її у міжвоєнний час або після Другої світової війни, і знову відновили з падінням комуністичного режиму.Тому 22 січня важливо відзначати і як День Соборності, і як День Першої Незалежності. Святкування цього дня саме в такому форматі підкреслює тяглість української державної традиції у ХХ ст. Нов ітні зміни щодо назви свята Деякий час назад свято мало іншу назву: День Соборності та Свободи України - свято України, засноване 30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича № 1209/2011. Відзначалося 22 січня. Скасоване Указом Президента України Петра Порошенка № 871/2014 з відновленням святкування Дня СоборностіФактичноУкраїни.новесвято виникло внаслідок зміни дати відзначання Дня Свободи з 22 листопада (саме ця дата відзначання була встановлена у 2005 році указом третього президента України Віктора Ющенка на честь дня початку Помаранчевої революції) на 22 січня - дату відзначання Дня соборності. Тобто, фактично, указом президента Януковича ці два свята було об`єднано, юридично ж цей указ скасував обидва свята. У День Соборності українців закликають пам’ятати про ціну, яку доводиться платити за єдність, та аналізувати й враховувати помилки минулого. Сьогодні в Україні знову триває неоголошена Росією війна, розпочата у 2014 році. Однак ми знову показуємо ворогові та всьому світу свою справжню єдність. Українці знову встали обороняти свою незалежність та територіальну цілісність. Історія повторюється, а втім, на відміну від 1918 — 1921 років, сьогодні Україна має достатньо сили для того, щоб здобути перемогу. Слава Україні! 29СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Калуш 1919 рік
30 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА All you need is NLAW Представниками Тренувальної місії Збройних Сил Великої Британії в Україні «ОРБІТАЛ», численними представниками українських та іноземних ЗМІ було випробувано спроможності ПТРК NLAW – сучасного протитанкового озброєння. Близько чотирьох десятків українських військовослужбовців Сухопутних військ й інших видів та окремих родів Збройних Сил України, незважаючи на надзвичайно складні погодні умови, днями підтвердили на практиці, що здатні не лише влучно уражати ворожі цілі з ПТРК NLAW за різних умов, але й навчити цього інших воїнів, тобто стати кваліфікованими інструкторами. Начальник Національної академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук на своїй сторінці в соціальній мережі зауважив: «Ще раз щиро вдячний вищому військовому керівництву нашої держави за довіру та можливість провести цей вишкіл саме у нас, британським інструкторам Тренувальної місії «ОРБІТАЛ» – за підготовку наших військовослужбовців, Уряду і всьому народу Великої Британії – за підтримку України та її Збройних Сил у цей непростий час, а представникам ЗМІ, які сьогодні завітали до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, –за увагу до нашої відповідальної справи» Марія МАРТИНОВА Навчання
31СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА місто Львів, вул. Героїв Майдану, 32 +38(099)421-80-54, +38(032)238-65-34 місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 +38(048)263-76-60, +38(073)157-09-01 місто Житомир, Проспект Миру, 22 +38(041)248-30-50, +38(067)450-25-57, +38(093)450-25-57містоКиїв,вул.Ломоносова, 81+38(044)521-32-89містоХарків,вул. Кирпичова, 2 +38(093)000-72-28, +38(057)372 61-67 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Військова академія (м. Одеса) Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка Київський військовий ліцей імені Івана Богуна місто Київ, бульвар Лесі Українки, 25 +38(044)286-17-18
28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу на тактико-спеціальних навчаннях по прикриттю ділянки морського узбережжя.
