2 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗМІСТ 30282220181412119764 Харків був і є форпостом цивілізації на кордоні з мордором Завдяки HIMARS бійцям ЗСУ вдалось стабілізувати ситуацію на фронті Після боїв ворог відвів п’ятнадцять батальйонно-тактичних груп в росію для відновлення«Дика»оборона Охтирки HIMARS - зброя відплати Янголи в пікселі Бойові нагороди в бойових умовах My daily routine, так би мовити Час Викликгероїввеликомасштабного бою в Європі: сильніші ПеремогаПсихологіяразомтривогилюбитьпідготовку
3СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА VICTORIASEQUITURFORTES Під загальною редакцією Олександра ОлександрзаслуженийісторичнихПавлоОлександрРедакційнаСИРСЬКОГОколегія:ГОЛОДНЮКТКАЧУК–докторнаук,професор,працівникосвітиУкраїниЛЕВЧЕНКО–докторвійськовихнаук,професорСергійЧЕРЕВАТИЙ–кандидатполітичнихнаукВолодимирПАТОЛАДизайнтаверстка:МаріяМАРТИНОВА Свідоцтво про реєстрацію:державну КВ №24918-14858Р. Видано Міністерством юстиції України 23.07.2021р. Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати та скорочувати матеріали. При використанні матеріалів посилання на журнал обов’язкове. Адреса редакції: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19А E-mail: press.ksv@mil.gov.ua Інтернет:UkrainianLandForceshttps://www.facebook.com/ Віддруковано у друкарні Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за адресою: м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32 Тираж 100 Підписанорозповсюджуєтьсяпримірниківбезкоштовно.Недляпродажу.додруку29.07.2022р.РедакторПатолаВ.Б.ВідповідальназавипускМартиноваМ.В.Засновник,видавець:ЖитомирськийвійськовийінститутіменіС.П.Корольова.Адреса:10004,м.Житомир,проспектМиру,22
У межах робочої поїздки до Дніпропетровської області Президент України Володимир Зеленський відвідав передові позиції захисників нашої країни. Глава держави поспілкувався з військовослужбовцями та подякував їм за службу: «Дякую за вашу роботу й героїзм, із яким ви захищаєте нашу державу, наші українські родини й суверенітет України. Хочу побажати вам здоров’я, усього найкращого вам і вашим сім’ям. І побажати всім нам перемоги. Слава Україні!» Володимир Зеленський вручив військовим державніЗокрема,нагороди.Президент присвоїв звання Героя України та вручив орден «Золота Зірка» командиру танкового батальйону підполковнику Олегу Грудзевичу, який брав участь у бойових діях у місті Маріуполі Донецької області. Під його керівництвом підрозділ успішно здійснив прорив з непідконтрольної території. Під час пересування військові виявили та знищили диверсійно-розвідувальну групу противника в районі населеного пункту Знаменівка Донецької області, продовжили пересування й без втрат прибули до розташування свого батальйону. Час виходу підрозділу становив 10 діб. При виконанні обов’язків Олег Грудзевич демонструє високий рівень особистої підготовки, спроможність вчасно та правильно здійснювати аналіз обстановки, що склалася, робити висновки й ухвалювати правильні рішення. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ Офіційне інтернет-представництво Офіційно Командир танкового батальйону ЗС України підполковник Олег Грудзевич, підрозділ якого показав зразок мужності та ефективності у боях на Донеччині, є випускником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. БОЙОВІ НАГОРОДИ В БОЙОВИХ УМОВАХ
Для нашої перемоги належить зробити ще дуже багато. І це важкий шлях, бо війна триває. Але вже зараз треба робити все можливе, щоб агресор програв не тільки на полі бою, а ще й історично, концептуально. Щоб кожен у Росії запам ’ятав, що Україну не зламати – нічим, ніким, і навіть жорстокою війною Âîëîдèìèð Çåëåíñьêèé
6 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА На початку візиту очільник оборонного відомства відвідав бійців, які проходять лікування, і нагородив військовослужбовців, правоохоронців, представників місцевої влади, волонтерів та співробітників комунальних служб, які з початку повномасштабного вторгнення росіян на територію України не покинули регіону і працювали на користь та захист держави. — Традиційно ми з командою виїхали в ті місця, де люди реально чинять опір російській збройній агресії. І сьогодні я знову з величезною приємністю мав можливість потиснути руки всім тим, хто заслуговує на нагороди. Це були лікарі, медсестри, військовослужбовці ЗСУ, гвардійці, поліцейські, волонтери, які допомагають всьому сектору оборони бути успішними в цій війні. Самовіддана праця та єдність — це запорука нашої майбутньої перемоги, — зауважив Міністр оборони.Підчас візиту Олексій Резніков відвідав один з найбільш постраждалих від російських атак районів Харкова — Північну Салтівку, а також місце, де нещодавно від обстрілів рашистів загинули кілька цивільних осіб та зазнали поранень понад 20. — Не вкладається в голові: якась хвора потвора ухвалює рішення і натискає кнопку, Харків був і єнацивілізаціїфорпостомкордонізмордором Оксана ІВАНЕЦЬ щоб обстрілювати звичайні цивільні райони або ринок, де люди, перебуваючи на зупинці, чекають транспорту. Постає питання — навіщо вони це роблять? Аби нас залякати? Але в них нічого не вийде. Харків був і є форпостом цивілізації на кордоні з мордором. Я на постійному контакті з керівництвом регіону та міста. Робиться усе можливе, щоб посилити оборону, — зазначив очільник оборонного відомства. Міністр оборони УкраїниОлексій Резніков
Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний заявив, що українським силам вдалося стабілізувати ситуацію на фронті. Як повідомив Залужний у Facebook, він сказав про це у розмові з головою об’єднаного комітету начальників штабів США Марком Міллі. «Нам вдалося стабілізувати ситуацію. Вона складна, напружена, але повністю контрольована. Важливим чинником, що сприяв утриманню нами оборонних рубежів і позицій, є вчасне прибуття М142 HIMARS, які завдають прицільних ударів по ворожих пунктах управління, складах зберігання боєприпасів та палива», – сказав головнокомандувач ЗС України. Генерал Валерій Залужний також зазначив, що традиційно поінформував свого американського колегу про оперативну обстановку.Головнокомандувач ЗСУ додав, що напередодні засідання контактної групи з питань оборони України вони з Міллі синхронізували запити української сторони. ситуаціюHIMARSЗавдякибійцямЗСУвдалосястабілізуватинафронті ЗбройнихГоловнокомандувачСилУкраїниВалерійЗалужний Андрій СТЕЦЬ
8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Хрест бойових заслуг 8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА У День Української Державності Президент вручив захисникам України відзнаки «Хрест бойовихПрезидентзаслуг».Володимир Зеленський нагородив відзнакою Глави держави «Хрест бойових заслуг» українських воїнів, які проявили себе в захисті державного суверенітету й територіальної цілісностіНагородженняУкраїни. відбулося в сесійній залі Верховної Ради під час урочистої частини пленарного засідання з нагоди Дня Української Державності.«Колисьогодні, у День Української Державності, тут, у Верховній Раді України, перед усім українським народом я відзначатиму сильних людей за сильні вчинки «Хрестом бойових заслуг», я хочу, щоб усі українці відчували: ми – за спинами тих, хто на полі бою захищає нашу державу, а за нашими спинами – мільйонів українців, які живуть зараз, – ті, хто протягом століть творив українську історію, українську культуру та український характер», –сказавЗокрема,Президент.відзнаку Глави держави отримав Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України, генерал-полковник Олександр Сирський, який із початку збройної агресії РФ проти України особисто керував обороною Києва та області. Завдяки його вмілому командуванню, своєчасним раціональним ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ Офіційне інтернет-представництво та продуманим рішенням противника було зупинено. Під безпосереднім керівництвом Олександра Сирського був організований наступ із подальшим визволенням населених пунктів Київської області. В результаті на цьому напрямку противник був змушений терміново відступити за межі державного кордону України. Нині Олександр Сирський сумлінно виконує службові обов’язки на посаді командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Під його безпосереднім керівництвом було взято під вогневий контроль Антонівський та Каховський мости, що дає змогу контролювати переміщення озброєння та військової техніки противника. Крім того, було зруйновано логістичне постачання ворога, що перешкоджає йому у створенні ударних угруповань. Також завдяки вмілому керівництву Олександра Сирського всі намагання противника побудувати понтонну переправу поблизу Дар’ївського мосту через річку Інгулець не мали успіху. «Ми маємо бути гідними висоти нашого народу, усіх його поколінь, і тисячолітньої ваги нашої державності», – наголосив Президент України, вручаючи відзнаки захисникам.
9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА 9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Володимир ПАТОЛА Фото автора Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський продовжує роботу у підрозділах, які дають відсіч російським окупантам на сході України. – Товариші, побратими, я приїхав сюди до вас для того, щоб подякувати вам, – звернувся до українських героїв генерал-полковник Олекандр Сирський. – За те, що ви зробили, за те, що виконали бойове завдання, утримали рубіж, який займали, витримали удари ворога, який переважав у силах, засобах, щоденно намагався атакувати і прорвати вашу оборону. Росіяни у своїх засобах масової інформації вже написали, що вони, начебто, захопили цю місцевість та ведуть вуличні бої у наступному місті. Але ж це була неправда завдяки вашій мужності. Завдяки тому, що ви витримали ці обстріли, бої, що забезпечили нам можливість перегрупуватися та завести на той рубіж бригаду, яка мала необхідний бойовий досвід і готова до виконання таких завдань. Тому я вам щиро вдячний. Командувач Сухопутних військ також зазначив, що тепер військовослужбовці цього підрозділу матимуть можливість трохи відпочити, поповнити втрати, привести зброю і техніку до ладу та приготуватися до наступних бойових дій: – Ви повинні тепер підготуватися. Тому що попереду у нас ще багато славетних справ. Після всіх боїв ворог Після цих боїв ворог відвів п ’ ятнадцять батальйонно-тактичних груп в росію для відновлення Олександр Сирський відвів п’ятнадцять батальйонно-тактичних груп в росію для відновлення. Це якраз свідчення вашої роботи, – наголосив ОлександрГенерал-полковникСирський. пропрацював з командирами оперативну і тактичну обстановку, поспілкувалися щодо всебічного забезпечення, передусім у питаннях озброєння та військової техніки, потреб безпосередньо на лінії вогню, ефективності окремих зразків озброєння і техніки та їх оптимального застосування, вивчив ситуацію на місці та уточнив завдання.
10 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Володимир ФІТЬО Під час візиту Надзвичайний та Повноважний посол США в Україні пані Бріджит Брінк разом з тимчасово виконуючим обов’язки командувача Сухопутних військ ЗС України генераллейтенантом Олександром Павлюком поклали квіти до стели військовослужбовців Сухопутних військ, які присвятили своє життя захисту незалежності України. – Сьогодні, коли американці святкують День незалежності, це честь для мене бути поруч з Вами. Продемонструвати повагу та захоплення тією героїчною боротьбою, яку показують Збройні Сили України, відстоюючи власну незалежність та свободу, – відзначила пані посол. Для американської делегації було продемонстровано зразки стрілецького та протитанкового озброєння, надані в рамках допомоги від США, які вже використовуються Збройними Силами України. Під час брифінгу для представників ЗМІ Надзвичайний та Повноважний посол США в Україні пані Бріджит Брінк зазначила, що зброя для України потрібна вже сьогодні та у необхідних кількостях, про що вона повідомила керівництво своєї країни, під час останнього візиту до США. В свою чергу генерал-лейтенант Олександр Павлюк подякував усьому американському народу за потужну підтримку України у боротьбі за незалежність. Генерал-лейтенант Олександр Павлюк зустрівся з Надзвичайним та Повноважним послом США в Україні пані Бріджит Брінк Міжнародна
11СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Протягом 6-8 липня у місті Гарміш-Партенкірхен, Німеччина, відбулась щорічна конференція командувачів сухопутних військ збройних сил Європейських держав за участі командування армії США в Європі та Африці. Цьогорічна конференція зібрала командувачів сухопутних військ з понад 40 країн, що відзначає нагальність та актуальність питань щодо військової агресії рф на території України. Це підкреслює і головна тема конференції – «Зустріч з викликом великомасштабного бою в Європі: сильніші разом!».Одним із головних учасників конференції була делегація з України, яку очолив тимчасово виконуючий обов’язки командувача Сухопутних військ ЗС України генерал-лейтенант Олександр Павлюк.Підчас виступу на конференції очільник української делегації ознайомив учасників заходу з поточною безпековою ситуацією в районі ведення бойових дій, на тимчасово окупованій території України та вздовж державного кордону.Також відбулися двосторонні робочі зустрічі з начальником штабу армії США, командувачем сухопутних військ США в Європі та Африці, командувачем сухопутних військ ЗС Швеції, виконуючим обов’язки начальника штабу сухопутних військ ЗС Канади та командиром 18 аеромобільного корпусу США в Європі, під час яких обговорювались питання узгодження напрямків військового співробітництва та питання спільної підготовки підрозділів сухопутних військ ЗС України. Під час конференції всі учасники заходу підтвердили всебічну підтримку України, що в черговий раз засвідчило незмінність курсу України разом з усім цивілізованим світом. Україна має перемогти, і ми зробимо все для цього. У місті Гарміш-Партенкірхен, Німеччина, відбулась 29 конференція командувачів сухопутних військ збройних сил Європейських держав. підтримка
Олександр ШУЛЬМАН Сергій КОВАЛЕНКО Охтирки Оборона Охтирки тривала понад місяць. Командир однієї з військових частин ЗС України полковник Денис Дикий за ті бої був удостоєний звання Герой України. З росіянами у Дениса давні рахунки. У 2014 році під час виконання одного із завдань у Старогнатівці, за Волновахою біля Гранітного, його підрозділ потрапив у засідку. Він був тоді заступником командира полку з озброєння. Сапери їхали виконувати завдання з підриву мосту й потрапили в засідку, противник знищив техніку. Тоді Денис урятував людей, під кулями витягнули поранених, виходили з боєм. За хоробрість, виявлену в бою, офіцер отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Досвідчений військовий добре розумів, що до війни треба готуватися серйозно. Як він пригадує, о 4-й годині ранку 24 лютого йому зателефонував начальник районного підрозділу СБУ й повідомив, що росіяни почали обстрілювати кордон. Денис Леонідович дав команду черговому частини збирати полк по тривозі. Вже о 5-й годині весь полк був на місці. Дуже велика кількість людей приходила, щоб стати на оборону свого міста та держави. Були і резервісти, і просто небайдужі чоловіки. Завдяки місцевим мешканцям сапери приблизно вже знали склад колони. Скільки танків, «Тигрів», «Тайфунів» та іншого. Через п’ять годин ворог був уже в місті. – Ми розуміли, що з важкою технікою противника нам буде важко битися, бо у нас із протитанкового озброєння мало що було. Я пізніше дізнався, що о 8-9-й годині до нас на підсилення прямує підрозділ бригади «Холодний Яр». Тим часом ми організували кругову оборону міста, засідки по ймовірному руху колони. Розрахунки з РПГ підняли на дахи будівель. Звісно, ми не збиралися нікуди тікати, від Головнокомандувача отримав наказ, що я відповідаю за оборону міста. Якби ми втекли, то була б Буча, Тростянець, який був місяць окупований, і ви бачили, що там коїлося, –пригадує наш герой. Росіяни йшли з боку Кириківки, Великої Писарівки. Згодом на перехресті доріг на Богодухів–Харків і на Суми холодноярці зайняли оборону та протягом місяця вели бої, не даючи противнику пройти в місто. Особовий склад зайняв оборону навколо частини, в місті, зробили засідки, мінні шлагбауми, словом, все, що встигли. Але в перші години вторгнення противник ішов дуже стрімко й росіяни з ходу зайшли в місто. Холодноярці не встигли вийти на рубіж і в бій вступили військовослужбовці Дениса Дикого. Коли росіяни заїхали в середину міста, Денис попросив своїх цивільних друзів-мисливців, щоб вони об’їхали навколо частини й були «очима» полку. Тим часом поблизу частини в цивільних машинах їздили розвідники в російській формі. А потім пішла колона рашистів. У складі було чотири танки Т-72, дві БМП, автомобілі «Тайфун», «Рись», дві командно-штабні машини й «Урал» з танковим боєкомплектом.Саперивідкрили вогонь із дахів будівель, підбили вантажівку, пошкодили танк – це був перший бій у місті.– Ми влучили в машину з боєкомплектом, він почав вибухати, росіяни зазнали перших втрат. На виїзді з міста ми дали чергу по «Тайфуну» і по «Рисі», спішились 15 розвідників, як з’ясувалося, з кантемирівської дивізії, і відійшли з капітаном у ліс, кинувши «Рись» і «Тайфун». Ми полонених одразу взяли, і «двохсоті» були. Інших почали переслідувати. Росіяни, на жаль, взяли одного тероборонця в полон, потім його вбили. Ми знайшли його тіло… 15 росіян протягом двох тижнів наші військові відловлювали по лісах. Звісно, всіх виловили. Так пройшов перший бій. Взяли трофеї: «Тайфун», «Рись» і штабний КамАЗ із причепом, де дуже багато було таємної документації. Моя біографія в них була, дані на всіх командирів частин Сумської області. Варіанти маршрутів, як вони повинні були рухатися. Дуже багато новітнього озброєння. Захоплену бойову техніку передали холодноярській бригаді. Так почалася для нас війна,–розповідає полковник Дикий. « Дика » оборона Наші герої
На другий день у полку приймали мобілізованих, озброювали їх. Одночасно виконували інші бойові завдання – сапери мінували й підривали мости на шляхуросіяниворога.намагалися зайти з боку Кириківки, де їх уже зустріли воїни холодноярської бригади. Там був запеклий танковий бій, що тривав пів дня. Було знищено чимало російської техніки й особового складу. Наші втрати були незначні. Із сумом Денис Леонідович пригадує події третього дня. – Третій день боїв був найжахливішим в історії нашої частини. О 12:55 на частину скинули з літака дві бомби типу ФАБ-500 і одну ракету. Бомба влучила просто в казарму, де тоді люди готували собі бійниці для ведення вогню, там зберігалася зброя, був обід. Ми зазнали втрат, чимало людей пропало безвісти. Наші хлопці не тікали нікуди, почали витягувати поранених і доставляти до медичного пункту. Ракета прилетіла просто в медпункт. Теж були загиблі й поранені. Друга бомба впала на стадіон за частиною. У той день загинуло 54 людини. З нашої частини – 30, решта – з тероборони, мобілізовані. Нині ще 15 осіб вважаються зниклими безвісти… За кілька годин після влучання ракети в медпункт ми дістали звідти 26 живих людей. Водночас організовували оборону й відведення нашої інженерної техніки. Я виходив із частини останнім, з бойовим прапором, разом із заступником з МПЗ. Згодом зустрілися з міським головою, розв’язали питання щодо будівельної техніки, щоб уже наступного ранку продовжити розбирати завали. Особовий склад частини розосередили за містом, максимально сховали техніку, людей. Бої тривали. …Через 5 днів по Охтирці почала активно працювати авіація рашистів. Спочатку вони вивели з ладу ТЕЦ, нафтобазу, розбили вокзал, мерію, центральний універмаг. По всіх позиціях, де стояли наші війська, неодноразово били з літаків. Було зрозуміло, що треба щось робити. ППО в саперів не було, і командир звернувся по допомогу до командувача ОК «Схід». Той виділив засоби ППО типу Stinger i Eagle. Швидко навчили людей. Неодноразово працювали по ворожих літаках. Спочатку вони літали низько, потім, коли зрозуміли, що по них ведеться вогонь, почали літати вище або вночі. Про себе полковник Дикий каже стримано: – Я не вважаю себе героєм, бо в командира герої – його люди. Вони – справжні герої. Дуже відважний полк. Коли почались бої, не було ні страху, ні паніки. Я відразу зібрав командирів підрозділів, заступників, пройшовся частиною, максимально підбадьорив особовий склад, дав зрозуміти, що ми зі своєї землі нікуди йти не будемо.Уже після першого бою стало легше, почав трішки по-іншому все сприймати. А коли побачив, скільки людей загинуло… В мене з’явилася злість, страх узагалі зник. Ми не відступили, не тікали, ми виконували свій обов’язок – захистили місто. Ми не зрадили присязі, вистояли.
14 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Сергій МОРФІНОВ для ВВС News Україна Удари HIMARS : Д алі гра пішла «у довгу» : росіяни почали використовувати свою величезну перевагу в артилерії, і українським силам було важко щось протиставити цьому, окрім стійкості піхоти, яка вгризалася окопами по всій лінії фронту в стилі Першої світової війни. Але в останні тижні у війні з ’явився новий фактор, який вже відчули на собі російські артилерійські склади та логістичні центри вздовж всієї лінії зіткнення. Назва цього фактору HIMARS. Що відомо про цю зброю та як вона впливає на хід війни? HIMARS – американський «Град» M142 HIMARS американська система залпового вогню, її назва High Mobility Artillery Rocket System перекладається як «високомобільна артилерійська ракетна система». Це аналог «Градів» або ж більш далекобійних «Смерчів» та «Ураганів». Утім, якщо радянські системи мають доволі низьку точність для кожної окремої ракети і працюють «по площах», то американські установки роблять більший акцент на влучність. Саме тому пакет у HIMARS в рази менший від, наприклад, «Граду» шість ракет проти сорока «градівських», але GPS-навігатор у американських реактивних ракетах дозволяє їм знищувати цілі з меншою витратою боєприпасів.Попередницею HIMARS в армії США була і залишається гусенична платформа М270 MLRS на базі БМП M2 Bradley. Але між ними є ключові відмінності. HIMARS справді «мобільні» шасі на колесах (а не гусеницях) дозволяє їм дуже швидко пересуватися там, де є асфальтовані дороги. Це Українська армія увійшла у повномасштабну війну проти росії у статусі «андердога» – так у букмекерських конторах називають команди, у чию перемогу ніхто не вірить. Але, попри всі прогнози, ЗСУ не програли. У перші дні вторгнення росії вони змогли зберегти керованість, а потім і поготів вибили росіян з-під Києва, Чернігова та Сум як американські ракетні системи змінюють війну в Україні Озброєння
15СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА обмежує можливість діяти по бездоріжжю, але в нинішній війні на території України доріг та цілей для цих систем вистачає. Водночас завдяки потужнішій гусеничній базі старіші M270 можуть нести більший пакет ракет не шість, а «HIMARSдванадцять.—целегша версія старішої гусеничної пускової установки, яка може швидше розгортатися і використовує ті самі ракети. І оскільки ця система мобільна, вона може швидко стріляти та їхати з місця пусків, що робить її дуже живучою в епоху коротких проміжків часу між виявленням і знищенням цілі», пояснює австралійський генерал у відставці Мік Раян. «Через радіус дії та точність ця зброя, розроблена для ударів по цілях далеко в тилу ворога. Її використовують, щоб знищувати критично важливі вузли комунікацій, командні центри, аеродроми та важливу логістику», додає він. Скільки їх у ЗСУ? У другій половині червня почали поширювати перші відео, які свідчили, що HIMARS вже «працюють» у ЗСУ. Тоді ж заявляли про те, що кількість таких систем в українській армії чотири штуки (хоча, за даними BBC News Україна, їх і тоді вже могло бути більше). На початку липня секретар РНБО Олексій Данілов в інтерв ’ю The Wall Street Journal розповів, що в ЗСУ діють дев ’ять систем HIMARS «та аналогів», під якими, найімовірніше, маються на увазі M270, які Україна могла отримати від Британії.Український портал Defense Express наводить такі розрахунки: «ЗСУ або вже отримали другу партію HIMARS та один британський M270, або половину з другої партії американських систем та всі обіцяні M270 від Великої Британії. У будьякому разі, загальна кількість вже обіцяних та переданих систем має, за офіційни ми даними, становити 17 одиниць. Для розуміння, це більше, ніж є у Франції (13 одиниць) чи Туреччини (12 одиниць) та майже ідентично Ізраїлю, який має на озброєнні 18 пускових M270». Водночас голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут каже, що кількість отриманих систем на даному етапі не така важлива. «Дев ’ять, одинадцять, п ’ятнадцять – для нас нічого не змінює. Нам важливо, що, по-перше, відбулося політичне рішення, і нам їх дали. Друге –вони в Україні та опановані й опановуються особовим складом. Третє – вони застосовуються. Четверте – їх продовжують давати», розповідає Тарас Чмут під час подкасту «Фронтова поплава». «Важливіша кількість боєприпасів, ніж кількість пускових. Від цього залежить те, як довго може працювати система і скільки цілей буде вражено» –додає він. Глибина ураження Важливим фактором також є вид боєприпасів, які використовують HIMARS та M270 їхня номенклатура може різнитися від реактивних ракет, які б ’ють на відстань 40 чи 80 км, до потужних балістичних ракет ATACMS, чиї модифікації можуть мати радіус удару до 300 км. «Ми вже вийшли на глибину ураження 85 км, що для нас дуже круто, адже «Смерчі» та «Урагани» закінчуються, дефіцит ракет для них був ще до війни, і перспектив їхнього поповнення немає, оскільки список країн, у яких вони є, доволі невеликий, і більшість з них нам недружні або не готові цю зброю продавати», пояснює Тарас Чмут.«Сподіваюся, що у майбутньому ми перейдем о не тільки до кількості, а й до нових видів боєприпасів, які збільшать глибину ураження до 150-300 км. 300 км нам навряд чи дадуть, але 120150 для компенсації глибини ураження «Точкою» було б дуже доречно», вважає він.
My daily routine, так би мовити Альона ШІДЕРОВА
19СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Місцеве населення на Донеччині, яке з різних причин не виїхало в більш безпечні регіони України, постійно потрапляє під ворожий артилерійський обстріл. Дуже часто на їх подвір’я, городи падають снаряди, які не здетонували і складають велику небезпеку. Військовослужбовці з групи розмінування окремої мотопіхотної Маріупольської бригади кожного дня виїжджають на виклики місцевих для виявлення та утилізації смертоносного залізяччя. За час повномасштабного вторгнення рашистів наші військовослужбовці знешкодили рештки російських боєприпасів реактивних систем залпового вогню «Смерч», «Град», залишки ракет тактичного ракетного комплексу «Точка У» та інші боєприпаси.Хочеться відзначити спокійну та злагоджену роботу кожного військового. Армійці, не поспішаючи, виявляють нездетонований снаряд, часто для пошуку використовують дрон. Виявлені боєприпаси забирають та відвозять для подальшого знешкодження за допомогою вибухівки, в деяких випадках проводять утилізацію на Роботамісці. з розмінування та очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів–це діяльність з ризиком для життя, але сапери про це не задумуються, головне, щоб нездетонований російський боєприпас не наробив шкоди людям.Віртез Збройні Сили України!
я нголи у пікселі Назар – лікар, родом з Івано-Франківщини. З початком війни не мав сумнівів щодо свого рішення йти воювати. – Я не «малював» собі діагнози, не шукав варіанти щоб не піти. Це мій громадянський обов’язок. Думав, на 3 роки підпишу контракт після мобілізації, так як лікарів не вистачало, але вже 5 років промайнули, – каже медик. Родина схвалила рішення Назара, хоча не хотіли відпускати татка далеко від дому. Чоловік розуміє значущість кожного у війську і каже: «Навіть одна людина приносить велетенський вклад. Не можна недооцінювати власну значущість. Кожен наближує перемогу». – Так склалося, що я за півтора роки лише два місяці був поряд з родиною. Весь інший час ми були на виїздах. Я ніколи не забігаю наперед. Час покаже. Тут кожен день, як останній, але віримо в краще, – каже чоловік. Хірург розповідає, що бували дні, коли він евакуював 26 людей за добу. За період служби ще не було жодного випадку, щоб пораненого не довезли. Медик поділився з нами однією з подій, яка лишила в його пам’яті відбиток. – За весь час служби вразила одна евакуація. Ми везли юнака, у якого пів тіла було перебито, посічено осколками, ледве міг говорити, а він нерухомо лежить і пошепки каже, що хоче назад до своїх, бо там розпочався бій і без нього підрозділу буде важко, – пригадує медик. Спостерігаючи за роботою медиків, бачимо, як самовіддано вони працюють, ризикують, віддають всього себе задля порятунку життя поранених. Лише уявіть, як вони маневрують під обстрілами, щоб добратися до місця, звідки мають евакуювати пораненого. – Ти мусиш врятувати. Нема права на помилку. Тут відважні всі. Відкидаєш емоції і дієш, адже кожне врятоване життя – це ще один пункт, який прискорить перемогу. Я відчуваю, що я тут потрібен. Звичайно, сумую за родиною, але якщо ми полишимо свої місця тут, хто захистить тих, хто там? Навіть одна людина недооцінювативклад.велетенськийприноситьНеможнавласнузначущість.Коженнаближуєперемогу Наталія КатеринаРОЖНЯТІВСЬКАМИРОНЧУК Фото з архіву 30-ї Окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького
Наступного дня після повномасштабного вторгнення 38-річний Віктор мобілізувався до війська. Всі мілітарні спогади в його житті пов’язані з 30 ОМБр. – Строкова служба промайнула, як один день в «тридцятці», згодом сюди ж мобілізація в 14-му, бої за Степанівку і знову мобілізація у 2022-му. Пережитого в Степанівці вистачило б не на одну людську долю, але ми тоді виконали свої завдання. Вистояли раніше для того, щоб сьогодні була змога передавати досвід молодим хлопцям і ми могли злагоджено та ефективно нищити ворога, – каже воїн. У Віктора є двоє дітей: донька 16-ти років та 14-річний син. Заради майбутнього нащадків чоловік самовіддано воює на фронті, щоденно ризикуючи власним життям. – Хочу щоб моїм дітям не довелося брати до рук зброю і вони могли насолоджуватися рівнем життя, якістю отриманої освіти в Україні, дорогами, культурною спадщиною. Все це ми вже вдосконалювали у квітучій країні до 24-го лютого.Отскажіть, в якій країні світу ми б на наступний день після відправки поштового відправлення мали змогу отримати його в іншому кутку країни? В якій країні могли оформити довідки за допомогою мобільного додатку, а не стоячи в довжелезній черзі? В якій країні могли б зібрати серед населення гроші на три «Байрактари»? Так можна перелічувати до безкінечності і усвідомлювати, що наша ненька найкраща,–ділиться думками військовий. Заради майбутнього нащадківчоловік самовіддано воює на фронті, щоденно ризикуючи власним життям
любитьПеремогапідготовку My daily routine, так би мовити
Передовий спостережний пункт, або ПСП, – це активна «імунна система», яка захищає бойових артилеристів. Адже недарма військові підрозділи називають «організмами». ПСП – це зовнішня імунна система, що не дає «вірусам» потрапити всередину «організму». Віруси – то ДРГ орків, які намагаються підібратися до наших вогневих позицій і завадити фірмовій, смертоносній роботі гармашів 45 ОАБр. Проте у нас – стійкий імунітет і наші передові спостережні пункти працюють вдень і вночі, регулярно на смерть знищують непроханих гостей,–віруси-ДРГ. Ми підтримуємо наш вогневий імунітет на належному рівні, укріплюємо та посилюємо наші ПСП. У вірусів-ДРГ рашистів жодних шансів, адже руку на пульсі бойових подій тримають хоробрі козаки з ПСП. Дивіться фоторепортаж,– один день з життя високоефективної імунної системи, наших янголів-охоронців з ПСП. Кожен тиждень наші колеги з 45 Окремої артилерійської бригади пишуть матеріали про своїх бійців на передових позиціях і роблять репортаж про їх життя Пресслужба 45 Окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта
24 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА «Час – це життя», – філософськи зауважує артилерист Роман, пояснюючи, чому в діях артилерійського розрахунку важлива не тільки точність, але й швидкість. – Артилерія відіграє особливу роль у діях сухопутних військ. Від того, як швидко і точно вона працюватиме, залежить ефективність супротиву, можливість наступу, життя піхотинця та й артилериста також, – говорить Роман, військовослужбовець 40-ї Окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. – Є певна послідовність, у якій важлива кожна секунда: отримати завдання, розрахувати координати цілі, передати команди, навести гармату, відпрацювати і залишити вогневу позицію.Безперечно, в роботі розрахунку багато залежить від технічної вправності. Однак і техніка має неабияке значення. Роман встиг попрацювати і з радянськими гарматами, і з гаубицею М-777. Різниця, каже, відчутна. – М-777 набагато легша. Ми працювали з системою, яка важить понад 10 тонн, натомість американська гаубиця – 4,5 тонни. Її можна швидше привести в похідне і в бойове положення, до того ж майже всі механізми автоматичні. Вони легше і швидше працюють. І дальність гаубиці вища, – перераховує артилерист. Озброєння, яке надають міжнародні партнери, наближає Перемогу України. А разом з нею –здійснення мрії Романа: збудувати родину і жити в мирній, щасливій країні. – Коли весь час проводиш в місцях, де йдуть інтенсивні бої, переосмислюєш усе своє життя, –зізнається військовий. – Усвідомлюєш, що все, що тобі треба, – це спокій і затишок у колі рідних. Це моя особиста мотивація вичавити ворога з рідної землі. Час – це життя За матеріалами пресслужби 40 Окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта
25СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА 25 У тому далекому квітні він ще був просто Вадимом, це вже згодом став «Залізякою». І позивний зберіг аж до сьогодні. – Службу починав в одному з добровольчих батальйонів, а згодом перейшов у Володимирську бригаду, в танковий батальйон, – пригадує Вадим. – Брав участь у боях за Дебальцеве та Горлівку, а в 2016 році разом зі своїм танковим екіпажем виграв змагання на кращий танковий взвод Збройних Сил України. По закінченню контракту Залізяка звільнився з лав ЗСУ. – Відпочивати довелося недовго. Благо, встиг трохи підлікуватися, бо попередні роки війни назбирав у собі трохи осколків. А вже 25 лютого 2022 я, відмобілізувавшись, був у військовій частині. Щоправда, не в своїй... Я хотів бути максимально корисним для нашої армії і для своєї держави, а тому доклав максимум зусиль, аби повернутися у свій танковий батальйон своєї 14-ї Князівської бригади, у свій колектив, – розповідає командир танка Залізяка. – Зараз я тут, де хотів бути, і роблю те, що вмію. І я тут – до Перемоги! Свій чималий досвід Залізяка з задоволенням передає молодим побратимам, а за його проникливим поглядом, здається, ховається більше, ніж Вадим розповідає. Та все одно цей погляд промовистий, і чітко говорить про одне: ми переможемо! Кирило з тих, хто жартома називає себе «мисливцями за ворогом». Хоча жарту в тому, як назвали себе хлопці, – дещиця. Бо на рахунку розрахунку (даруйте за тавтологію) ПТРК «Стугна» нашої Князівської бригади – до батальйону знищеної техніки та живої сили ворога! – Працюємо результативно, «улов» є практично завжди, – ділиться Кирило. – Хоча іноді доводиться добряче натерпітися, поки вистежиш ворога, – як на рибалці… Найуспішніший в плані трофеїв виїзд – 2 БМП-3 і 4 одиниці живої сили ворога за один день. День тоді видався, знаєте, такий собі, нас добряче «прасували» впродовж кількох годин, і настрій був не дуже. А тут вийшов один орк у поле, за ним другий, потім ще двоє. Як результат – мінус усі! Коли ціль уражено – це неймовірні емоції, – каже Кирило, – і радість, і гордість, і бажання продовжувати. Втім, – додає, – перш, ніж вразити ціль, її треба вистежити.–Коли противника знищено, хочеться миттєво зробити ще один пуск, відразу ж ставимо другу ракету, а вони не вилазять і не вилазять… Доводиться чекати. Тож терпіння – наше все. А ще, буває, між нами трапляються словесні конфлікти з приводу того, хто робитиме пуск, – сміється Кирило. – Ні, до бійки ще не доходило, і монетку не кидаємо. Маємо правило: пуск ракети робить той, хто знайшов ціль або той, хто сидить за пультом. За жартами Кирила та його побратимів криється надпотужна робота, велика жага до життя і до Перемоги! Знаємо, з нашими «мисливцями» переможемо! Все буде Україна! Мисливці за«ЗАЛІЗЯКА»ворогом – На війну я потрапив із Майдану, 8 квітня 2014… Надія КатеринаЗАМРИГАЛИТВИНЧУК
My daily routine, «Ого, у вас тут хату розвалило», каже ротний піхотного батальйону, що воює на Ізюмському напрямку. «Це ж учора, командир», – відповідає боєць. Каже, росіяни били градами, і старенький дерев’яний сарай не витримав –його ніби знесло сильним вітром. Військові переховувалися у підвалі. Селище, неподалік якого знаходяться позиції 93-ї бригади Холодний Яр, вже давно стерте з лиця землі ворожими снарядами. Тут немає жодного цивільного, а хати, якщо не розвалені вщент, то всі без винятку поточені уламками від снарядів. Коли дощ, крізь дахи заливає підлогу. По рації передають про «трьохсотого», –потрібна евакуація. Командир вимовляє кілька зашифрованих повідомлень, і евакгрупа вже мчить рятувати пораненого. Ворог лупить по селу зі ствольної артилерії. Снаряди зі свистом перелітають через нас і вибухають у нижній частині села. Посеред хат піднімаються чорні клуби диму. «Гостей» терміново супроводжують у підвал. Обстріли вщухають, але рація ротного не замовкає. Спостережник повідомляє про рух танка в бік наших позицій. Піхота приведена у повну бойову готовність. Ротний наказує виїжджати БМП. Кілька хвилин приготувань,– і залізна піхотна колісниця вже розсікає поля. Знову чуємо виходи і свист снарядів, лише з іншої сторони. Це почала роботу наша артилерія. Тепер пройти на позиції безпечніше. Прямуємо повз спалені автомобілі – хтось із підрозділів тут через обстріли позбувся «коліс». У землю то тут то там встромлені касети від «Смерчів» та «Ураганів». Поля всіяні величезними вирвами. На позиціях зустрічають доброзичливі бійці. Одразу пропонують каву, вмикають газовий пальник і наливають напій у пластикові стаканчики. Типовий, піхотний: одна ложка розчинної кави, одна – цукру. Тепер дим починає підніматися вже над посадкою з боку ворога, яка звідси зовсім недалеко – артилеристи відпрацювали вдало. Ввечері читаємо повідомлення – 93 бригада Холодний Яр уразила 5 одиниць ворожої техніки. так би мовити Ірина РИБАКОВА
Час героїв Триває п’ятий місяць російської повномасштабної агресії проти України. Наші чоловіки й жінки дають відсіч ворогові, захищаючи не лише свої домівки, а й увесь вільний демократичний світ. Для більшості з них війна почалася ще вісім років тому Багато з них перебували в ротації ще з минулого року. Вони вижили під багатомісячними ворожими обстрілами та вийшли переможцями зі страшних боїв, вони втрачають друзів і не шкодують власного життя та здоров’я. Сьогодні ми розповімо, чим живуть та про що мріють наші герої на передовій Володимир ПАТОЛА Фото автора Військовослужбовець Збройних Сил України з позивним «Дяк» воює з 2016 року. Каже, що період АТО та ООС «курорт» у порівнянні з бойовими діями зараз. Адже російська артилерія працює набагато масованіше, ніж раніше. Водночас військовий вважає, що ворога можна й треба бити: Він, ворог, я перепрошую, си*ливий дуже. Починаємо штурмувати вони починають тікати. Піхота там узагалі дно повне, характеризує чоловік професійні та бойові якості росіян. Це наша земля! Не віддамо їм нічого! наголошуєЗв’язківець«Дяк». Сергій, військовослужбовець Збройних Сил України, до війни працював в «Укртелекомі». З 2014 року він воює. Його мати перебуває в Запорізькій області, практично в зоні бойових дій. Чоловіка чекають донька, син і дружина: Якщо ми звідси підемо, ті нелюди прийдуть у наші міста, до наших сімей і будуть робити ще більше лиха, ніж зараз, каже зв’язківець. Сергій упевнений: «Війна закінчиться нашою перемогою. По-іншому ніяк!». Максим із позивним «Борзий» молодий офіцер, командир роти Збройних Сил України. Львів’янин. Йому 24 роки. Ротний каже, що найважчим для нього було не пережити вибухи та виснажливі бої, а належним чином підготувати свій підрозділ до того, з чим доведеться зіткнутися. Зате з початку повномасштабної російської агресії рота виконала всі непрості завдання. Противник добре відчув на собі їхню смертоносну майстерність. На жаль, не обійшлося без поранених, але, на щастя, більшість із них уже в строю. Інші невдовзі повернуться у свій бойовий колектив: Що можу сказати про ворога, оцінює окупантів Максим, примітивність дій, одні схожі на інші, мінімум комунікації між собою, між підрозділами, вони абсолютно не вивчають місцевість, не розуміють, як правильно поводитися на тих чи інших напрямках, смітять на позиціях, біля бронетехніки. Це не лише свинство, але й демаскувальна ознака. Я б не сказав, що противник має навички в маскуванні чи розуміє правильно тактику дій підрозділів. 28 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
29СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Максим упевнений: Війна закінчиться грандіозним розгромом російських окупантів шляхом знищення їхньої живої сили й техніки. Якщо ми продовжимо знищувати їхню техніку такими темпами, рано чи пізно вона закінчиться. А їхня піхота без броні в наступ не піде.Олександра бойовий медик. Це її п’ята ротація. Тендітна дівчина не пам’ятає й ніколи не рахувала, скільком бійцям врятувала життя. Але точно знає, що нікого не залишили на полі бою і всіх довезли: Я ніколи не рахую евакуацій. Хочеться, щоб кожен, хто потрапляє до мене, був крайнім. Щоб наші хлопці більше не зазнавали поранень. Фізично не тяжко, каже Олександра. Вже потім розумієш, що було. І десь екстремально, і десь тяжко. А в моменти, коли працюєш, усе нормально. Найголовніше встигнути все зробити, і зробити правильно. Якомога швидше вивезти й доставити хлопців. Це найголовніше. А обстріли –то вже таке. Найбільше в цій машині одночасно перебували семеро поранених. Двоє з них важких, лежачих. Але ніхто у нас ще не залишився без місця.Українським героям дівчина бажає не лінуватися та постійно відточувати свою майстерність і в тактиці, і в наданні медичної допомоги на полі бою: Щоб хлопці були якомога обережніші, не розгублювались і завжди були напоготові. Бо ворог підступний. Щоб не прогулювали заняття з тактичної підготовки, щоб не лінувалися правильно використовувати ті засоби, які в них є. Вони все можуть, усе знають, але інколи трошки забувають або лінуються. Нині ми забезпечені всім. У кожного бійця є індивідуальна аптечка, достатньо добре оснащена, доброї якості. Олександра упевнена, що ми переможемо в цій війні. А після перемоги хоче «поїхати додому, до своїх кицьок». Одна з них, «Арта», була привезена з Маріуполя два роки тому. Нещодавно під час обстрілу тваринка злякалася і втекла з четвертого поверху. Але завдяки друзям її вдалося знайти цілою та Вінстоннеушкодженою.Черчилльговорив про британську військову авіацію під час Битви за Англію: «Ніколи на полях людських конфліктів не залежало так багато для людства від настільки небагатьох». У ХХІ столітті знову настав час, коли доля людства залежить від небагатьох – простих українських чоловіків і жінок, які змушені були взяти до рук зброю та стати найбоєздатнішою армією світу. Час, коли найдорожче й найдорожчих можна захистити лише прицільним вогнем по російському окупанту. Час героїв. ДЯК СЕРГІЙ БОРЗИЙ ОЛЕКСАНДРА
30 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Наталія ШЕЙКО Редакція журналу разом з військовою психологинею пропонує ознайомитись з декількома вправами, які допоможуть кожному знизити тривожність Відчуття тривоги це природна людська реакція, що допомагає уникати ситуацій, які б могли нашкодити життю. Але високий рівень стресу призводить до того, що звичайна тривога переростає в хронічну. В хронічній стадії тривога не пов’язана з реальною проблемою, людина накручує собі події і ще більше заглиблюється у страшні картинки майбутнього, відчай та паніку. Фонова, хронічна тривога сильно виснажує організм і може призводити до емоційного вигорання, депресивних та суїцидальних думок. Як впоратися з фоновою тривогою? Розглянемо три дієві вправи. Вправа 1. Звільнення від напруги Якщо ви відчуваєте ознаки тривожного стану, біль у грудях, тремор рук, емоції страху, паніки або інші сильні емоції, дайте тілу розрядитися від цих емоцій. 1. Зробіть 10-20 присідань. 2. Вийдіть на пробіжку на 15 хвилин. 3. Потрусіть руками, пострибайте на місці і струсіть напругу з тіла. Адреналін, який виділяється у відповідь на тривогу, за хвилини розноситься по тілу. І звільнитися від нього можна тільки через тіло. Тому при сильному стресі важливо робити фізичні вправи, щоб тіло звільнялось від накопиченого адреналіну та кортизолу, які виробляються в організмі при стресі. Вправа 2. Дихання «полегшення» Дихальні вправи дуже добре працюють з психоемоційним станом. Уявіть, що ви говорили з людиною, яка вам не подобається, розмова була напружена, і ось вам вдалося від неї піти. Ви виходите з кабінету і робитие звичайний вдих і довгий, шумний видих, ніби відпускаєте щось важке. «Фух» – звільнення, полегшення. Коли будете робити видих, уявляйте як видихаєте напругу, яка накопичилась у грудях. Проста вправа, яка допоможе звільнитися від тягаря емоцій. Вправа 3. Список моїх страхів Тривога це завжди про майбутнє. Це картинки у нашій голові, які ми вигадуємо і з цього приводу тривожимось. Тому в наших силах ці картинки змінити. 1. Напишіть список того, чого ви боїтеся. Спробуйте почати з 10 пунктів. Від найкатастрофічніших ситуацій до простих і, можливо, не реалістичних подій (наприклад, страх бути викраденими інопланетянами). На кожен страх дайте відповідь на 2 питання: 1. Що я можу зробити, щоб це не сталося. 2. Що я буду робити, коли це станеться. План дій готовий! Ви готові до того, що це станеться, і знаєте, як будете діяти. Це знизить тривожність. Бережіть себе та пам’ятайте, що психологічна стійкість дає сили перемагати всі виклики долі!
31СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Львів, вул. Героїв Майдану, 32 +38(099)421-80-54, +38(032)238-65-34 Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 +38(048)263-76-60, +38(073)157-09-01 Житомир, Проспект Миру, 22 +38(041)248-30-50, +38(067)450-25-57, +38(093)450-25-57Київ,вул.Ломоносова, 81+38(044)521-32-89Харків,вул.Кирпичова, 2 +38(093)000-72-28, +38(057)372 61-67 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Військова академія (м. Одеса) Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка Київський військовий ліцей імені Івана Богуна Київ, бульвар Лесі Українки, 25 +38(044)286-17-18
Фото: Роман ЧОП
