2 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ ЗМІСТ 151412108764 28262423222018 «Стати Горбенкокурсанткавтратитивійськовоюсправжньою–неозначаєжіночність»-ВІКНУАнастасіяМіжнародна науковцівСухопутнихМайбутнєкраїни».«УкраїнаВсеукраїнськийспівпрацяфорум30.Безпека«Україна30»озброєннявійськочиматакурсантівВогоньірухзарадиперемогиВипускувійськовомуліцеїіменніІванаБогуна«...Бокоженфініш-цепосутістарт...» Повітряно-вогнева підтримка Родинимиру військових Гідна зустріч княжої бригади «Борисович»Безпілотник: війна над війною Спортивні досягненняшляху-ТериторіальнаЯкDynamicнавчанняхартилерійськихБагатонаціональніуЄвропіFront-2021уреальномубоюоборонанадійнийфорпостнаворога
3 Під загальною редакцією ОлександраРедакційнаСИРСЬКОГОколегія:ОлександрГОЛОДНЮКВолодимирПАТОЛАМаріяМАРТИНОВА Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати таматеріали.скорочувати При використанніпосиланняматеріалів на журнал обов’язкове. Адреса редакції: 04119, м. Киів, вул. Дегтярівська 19 а E-mail: press.ksv@mil.gov.ua Інтернет:UkrainianLandForceshttps://www.facebook.com/ VICTORIASEQUITURFORTES
4 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Візит солідарності Олена СТЕПАНЮК Міжнародна співпраця Мені дуже імпонує Ваш підхід до вивчення і розв’язання військових задач, – командувач 5 корпусу Збройних Сил США генерал-лейтенант Джон Колашескі У Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України відбулася зустріч Командувача Сухопутних військ генерал-полковника Олександра Сирського з делегацією Збройних Сил США на чолі з командувачем 5 корпусом Збройних Сил США генерал-лейтенантом Джоном Колашескі. – Дуже радий, що, незважаючи на складну епідемічну обстановку, яка склалась зараз у всьому світі, ви знайшли можливість здійснити візит до України. Впевнений, що цей візит буде позитивним імпульсом у розвитку співробітництва між Командуванням Сухопутних військ ЗС України та Збройних Сил США. Користуючись нагодою, хочу подякувати та відмітити професійну підготовку інструкторів навчально-тренувальної місії JMTG-U. На сьогодні це дійсно важливий вклад Збройних Сил США – про що свідчить успішне виконання бойових завдань підрозділами Сухопутних військ у районі проведення операції Об’єднаних сил, – зазначив генералполковник Олександр Сирський. Командувач 5 корпусу Збройних Сил США генерал-лейтенант Джон Колашескі подякував за вичерпну грунтовно підготовлену інформацію, озвучену під час сьогоднішнього заходу, і за ту, яку надав генерал-полковник Олександр Сирський під час відеоконференції командувачів сухопутних військ НАТО, що відбулася раніше. Адже район його відповідальності простягається від країн Балтії до Болгарії, і для нього принципово важливо знати про безпекову ситуацію та реальні загрози навколо українських кордонів. – Мені дуже імпонує Ваш підхід до вивчення і розв’язання військових задач, зокрема, те, що Ви враховуєте не лише тактичні загрози, але й інформаційні та інші елементи обстановки. Ми у себе дотримуємося схожого підходу. Більше того, саме інформаційні елементи обстановки та загрози – одні з найскладніших для розв’язання, - відзначив генераллейтенант Джон Колашескі. Також він запевнив українських колег у тому, що США та багато інших країн підтримують і надалі будуть підтримувати Україну. – Питання та інформація, які ми сьогодні розглянули, свідчить про те, що у нас дуже багато роботи. Але і ми, і дуже багато країн у світі готові підтримувати українських військових та Україну в захисті її територіальної цілісності.
5СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Співпраця заради безпеки Сухопутні війська посилюють співпрацю зі Збройними Силами Ісламської Республіки Пакистан.УКомандуванні Сухопутних військ Збройних Сил України відбувся офіційний візит Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил Ісламської Республіки Пакистан генерала Камар Джавед Баджва. Анатолій ПРОШИН Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України ознайомив Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил Ісламської Республіки Пакистан зі станом та перспективами розвитку Сухопутних військ Збройних Сил України на етапі їх реформування,і переходу до структури, притаманної більшості розвинутих країн. – Співпраця між нашими країнами триває вже давно і має великий потенціал для розвитку. На даному етапі ми бачимо стрімкий розвиток співробітництва у військово-технічній галузі, – зазначив генералполковник Олександр Сирський. У свою чергу, високоповажний гість запросив представників Сухопутних військ Збройних Сил України відвідати Ісламську Республіку Пакистан та ознайомитися з особливостями підготовки підрозділів, призначених для боротьби з тероризмом: – Я дуже радий бути сьогодні тут. Як ви знаєте, Збройні Сили Ісламської Республіки Пакистан беруть активну участь у підготовці збройних сил інших країн. Ми маємо можливості і досвід боротьби з терористичними угрупованнями. Тож я хочу запросити керівництво Сухопутних військ ЗС України відвідати нашу країну та наші Збройні Сили, і зокрема, ознайомитися з можливостями системи підготовки, –сказав генерал Камар Джавед Баджва. Окрім цього, було обговорено перспективи майбутнього співробітництва, посилення роботи в напрямках розвитку перспективних зразків озброєння, форм і способів застосування Збройних Сил, зокрема, Сухопутних військ. Також були обговорені напрямки подальшої співпраці в питаннях підготовки персоналу, перспектив двостороннього співробітництва. Цей візит був важливий і для нас і для ЗС Пакистану в плані укріплення двосторонніх взаємовідносин і в напрямку подальшої кооперації. – Впевнений, що цей візит буде позитивним імпульсом у розвитку співробітництва між нашими збройними силами, – наголосив генерал-полковник ОлександрЗавершивсяСирський.західобміном сувенірами. В ході візиту іноземна делегація також відвідала один з полігонів, де були продемонстровані бойові можливості військової техніки, що виробляється в Україні.
6 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Участь у Всеукраїнському форумі взяв командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генералполковник Олександр Сирський. - Сухопутні війська складають основу бойової могутності Збройних Сил України та є головним носієм їх бойових спроможностей. Вони призначені для відбиття вторгнення угруповань військ противника на суходолі, ліквідації збройного конфлікту на державному кордоні і всередині держави у взаємодії з іншими видами Збройних Сил та складовими сил оборони нашої держави. Враховуючи аналіз середовища на глобальному і регіональному рівні, оцінки реального стану Сухопутних військ, рівня існуючих загроз – для розвитку Сухопутних військ нами визначені такі основні напрямки: вдосконалення організаційних структур, нарощення бойового потенціалу, збільшення кількості військових частин з бойового складу, розвиток форм і способів застосування Сухопутних військ, удосконалення системи підготовки, подальший розвиток системи територіальної оборони держави, розвиток системи логістичного забезпечення, нарощення військової інфраструктури, - зазначив генерал-полковник Олександр Сирський. Всеукраїнський форум «Україна 30. Безпека країни» є дискусійним майданчиком, на якому представники влади всіх рівнів, експертного середовища, громадянського суспільства та міжнародної спільноти піднімають низку проблем, що потребують виважених рішень. Під час виступу на форумі генерал-полковник Олександр Сирський наголосив, що удосконалення організаційної структури Сухопутних військ сплановано шляхом завершення переходу організаційних структур органів військового управління основних бойових частин на організаційну структуру, сумісну з організаційною структурою Збройних Сил країн-членів НАТО. - Основною формою застосування Сухопутних військ залишається операція Об’єднаних сил. Разом із тим, необхідно розвивати і удосконалювати форми і способи застосування безпілотних літальних апаратів і роботизованих систем, за якими велике майбутнє, впроваджувати систему мережецентричної війни, нарощувати спроможності військ вести безконтактні бойові дії, а також нарощувати можливості частин і підрозділів радіоелектронної боротьби, забезпечувати готовність ведення операцій в умовах відсутності суцільної лінії фронту, - сказав командувач Сухопутних військ. Також він анонсував переозброєння бойових бригад Сухопутних військ та забезпечення їх новітніми зразками озброєння уже в цьому році. - Для заміни застарілих зразків озброєння і військової техніки нами сплановане переозброєння наших бойових бригад на сучасні зразки. В першу чергу цьогоріч сплановано завершення переозброєння однієї із бригад ОК «Схід» на БТР-4. Провести роботи щодо розробки основного бойового танку, важкої БМП, легкої багатоцільової колісної броньованої машини. Прийняття на озброєння найсучасніших безпілотних авіаційних комплексів широкого спектру призначення. Ця робота у нас продовжується, здійснюється нарощення кількості у всіх ланках бойових частин. Крім того, ведуться роботи щодо прийняття на озброєння перспективних баражуючих боєприпасів широкого спектру дії, що дозволять значно підвищити наші бойові спроможності,зазначив генерал-полковник Олександр Сирський. Командувач запевнив, що Сухопутні війська готові до відсічі збройної агресії на будь-якому напрямку, захисту суверенітету і територіальної цілісності нашої держави. Форум Олена СТЕПАНЮК Бойову бригаду Сухопутних військ переозброять на БТР-4 У Києві відбувся Всеукраїнський форум «Україна 30. Безпека країни». «Україна 30» — це планування майбутнього України вже сьогодні з використанням досвіду найкращих представників різних країн, які хочуть розділити з нами власні вміння та напрацювання з того чи іншого питання.
7СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулась вже тринадцята за рахунком Міжнародна науковотехнічна конференція «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ».Їїучасники працювали у п’яти секціях, які стосувалися перспектив розвитку: озброєння та військової техніки механізованих і танкових військ; роботизованих, автономних і дистанційно керованих зразків ОВТ; ракетно-артилерійського озброєння; систем управління військами; озброєння та військової техніки спеціальних військ. Загальним модератором конференції був начальник Наукового центру Національної академії сухопутних військ доктор технічних наук полковник Володимир Грабчак. Серед тем, які обговорили науковці, були, зокрема: «Концепція побудови бойового наземного роботизованого комплексу важкого класу на базі бронетранспортера БТР-4Е», «Дистанційно керований робототехнічний комплекс розмінування», «Пасивна система виявлення, фотозахоплення і знешкодження БПЛА», «Хід державних випробувань РСЗВ «Вільха-М», «Соціальні Інтернет-сервіси як кіберзброя сучасної війни», «Сучасні вітчизняні розробки засобів пошуку та виявлення вибухонебезпечних предметів». Усього було подано більше ніж 450 тезУчастьдоповідей.уконференції взяли понад 130 осіб, з яких близько 60 науковців з вищих навчальних закладів України, зокрема, військових, наукових установ, підприємств та організацій. Серед них були і представники Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, Центрального НДІ озброєння та військової техніки ЗС України, ДП «Харківське конструкторське бюро машинобудування» імені О. Морозова, ТОВ «Запорізький механічний завод» та інших. Чимало було і закордонних гостей, які приєдналися до своїх українських колег. Серед них військовослужбовці з країн-партнерів України: Великої Британії, Литовської Республіки, Німеччини та Сполучених Штатів Америки. У зв’язку із заходами щодо недопущення поширення коронавірусної інфекції захід в основному відбувався в онлайн-режимі. – Російсько-українська війна вимагає рішучих і нестандартних дій. Бойовий досвід вчить нас брати на озброєння передові ідеї, які на практиці довели свою прогресивність і забезпечили позитивні результати. Загострення вогневого протистояння на сході держави, зростання агресивної концентрації російських військ на кордоні з Україною – ці та інші військово-політичні чинники висувають чіткі оборонні завдання, зокрема, і перед науковцями, які потрібно швидко вирішувати, – зазначив у своєму виступі начальник Національної академії сухопутних військ генераллейтенант Павло Ткачук. Зброя перемоги Віталій РУДКОВСЬКИЙ У Львові відбулася науково-технічна конференція «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ»
8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Олег КАЛАШНІКОВ Зведений підрозділ Сухопутних військ Збройних Сил України на базі артилерійської батареї 152-мм 21А36 «Гіацинтів-Б» 26 артилерійської бригади ім. генералхорунжого Романа Дашкевича взяв участь у міжнародних багатонаціональних артилерійських навчаннях у Європі Dynamic Front 2021. У минулому номері ми писали про підготовку хлопців до маневрів. Збройні сили України беруть участь в цьогорічних окремих заходах в рамках багатонаціональних навчань Defender Europe-2021 («Захисник Європи-2021»), які розпочалися з проведення десантування американських військових та артилерійських стрільб високоточними боєприпасами в рамках тренування Fires Shock («Вогневий удар») в ОднієюЕстонії.зцентральних подій кампанії «Вогневий удар» є навчання під назвою Dynamic Front-2021 («Динамічний фронт»), які цього року будуть проводитися як частина навчань Defender на полігонах у Німеччині, Торуні та Туреччини.Самена полігон Центру підготовки артилерії та озброєння ім. генерала Юзефа Бема (м. Торунь, Республіка Польща) і прибув особовий склад підрозділу 6 травня. Артилерійське озброєння та техніка «підтягнулися» на тралах двома днями пізніше. Артилерійське порозуміння захисників Європи Поки розрахунки гармат після тривалого маршу проводили обслуговування техніки, озброєння, приладів, командний склад зведеного підрозділу вже у понеділок 10 числа, розпочав співпрацю з нашими партнерами по міжнародних навчаннях. Потрібно зазначити, що на полігоні м. Торунь, що у Куявсько-Поморському воєводстві, одночасно з українським підрозділом пліч-о-пліч перебувають артилерійські підрозділи Збройних сил держав-членів НАТО: США – САУ М109 «Paladin», Республіка Польща – САУ «Krab», та Королівство Данія – 120-мм міномети М/10. «Саме з цими нашими колегами 17-21 травня ми вели одночасне вогневе ураження з різних позицій на знищення умовного противника» – зазначають артилеристи. Командувач 41-ї бригади польової артилерії армії США полковник Даніель Міллер повідомив: «В рамках заходів кампанії Fires Shock, однією з її центральних подій є навчання під назвою Dynamic Front-2021, які цього року будуть проводитися як частина навчань Defender Europe-2021. В рамках Dynamic Front-2021 буде використано бойову потужність 1800 учасників (з них 800 американських військовослужбовців) від 16 країн НАТО з усієї Європи, включно з участю України в цьому навчанні. Всі учасники приділять значну увагу взаємосумісності та здатності працювати як єдина бойова артилерійська сила». Керівник 7-го тренувального командування Сухопутних військ США, бригадний генерал Крістофер Норрі розповів, що в широкому сенсі навчання Defender Europe-2021, як і інші навчання, проводяться на регулярній основі та мають на меті підвищити готовність і взаємосумісність між силами США, союзників по НАТО та країн-партнерів. Міжнародні навчання
9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Довідково: Українська артилерія представлена батареєю 2А36 «Гіацинт-Б» – радянська буксирувана гармата калібру 152 мм, що вважається великокаліберною артилерію. Призначена для придушення та знищення живої сили, вогневих засобів і бойової техніки противника, що знаходяться на марші, в місцях скупчення та опорних пунктах. Гармата придатна до використання в різноманітних погодно-кліматичних умовах. Максимальні дальність стрільби осколковофугасним снарядом (саме такими снарядами і буде вестися вогонь під час навчань) – 28,5 км.Артилерія Республіки Польща представлена батареєю САУ «Krab» –польська самохідна гаубиця калібру 155 мм, сумісна з боєприпасами НАТО. Артилерійська установка має польську ліцензійну башту від британської САУ AS-90 зі стволом калібру 155 мм і завдовжки у 52 калібри. Максимальна дальність стрільби: 30 км стандартними боєприпасами.АртилеріяКоролівства Данія представлена мінометною батареєю М/10 – модифікація ізраїльського 120 мм легкого міномету «Солтам» К6. Максимальна дальність стрільби: 7 км 200 м. «Цього літа велика частина навчань Defender буде зосереджена навколо Чорного моря та регіону Балкан… Той факт, що ми будемо проводити ці навчання у регіоні від високих широт до Естонії і далі до Марокко протягом кількох наступних місяців, має дати уявлення про масштаб події. Цього літа ми проводимо справжні навчання на даному театрі, разом із нашими найкращими союзниками», – зауважив Крістофер Норі. В межах проведення навчань Dynamic Front-2021 з 3 по 21 травня буде використано територію полігонів навчальних центрів двох країн: Графенвер (Німеччина) і Торунь (Польща). Наш український артилерійський підрозділ, що має досвід бойових дій з російським агресором, підпорядковується безпосередньо штабу навчань, створеному на базі 41-ї бригади польової артилерії. Це єдина американська артилерійська бригада, що базується у Європі. Саме керівництво 41-ї бригади польової артилерії відповідає за планування, підготовку, виконання та оцінку операцій з метою надання безпосередньої підтримки для можливості завдання значного за площею і точністю вогневого ураження ймовірному ворогові, використовуючи при цьому спільну вогневу потужність 70 різних артилерійських систем задіянихБагатокраїн.офіцерів 26 окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України імені Романа Дашкевича володіють англійською мовою, але для полегшення спілкування та кращого розуміння під час міжнародних навчань залучаються курсанти-випускники Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Безпосередньо тактичним діям підрозділів передує тривала ґрунтовна підготовка. Проводиться серйозна аналітична робота, яка потребує глибоких фахових знань і практичного досвіду особливостей використання артилерійських підрозділів, що мають різне озброєння та штатну комплектацію. Для перемоги потрібно чітко уявляти чисельне співвідношення військ з результатами аналізу різних факторів для визначення відносної бойової потужності своїх військ та військ противника. Зважаючи на отримані результати, визначається, які форми операцій є реально можливими. Тут в робочому процесі використовується метод «мозкової атаки», який базується на умінні застосовувати творчість офіцерів шляхом візуалізації, прогнозу, передбачення майбутніх дій. Визначається вирішальна точка – епізод у бойових діях, де має відбутися ключова подія (переломний момент), метою якого є здобуття переваги над противником та виконання поставленого завдання в цілому. Після того, як батарея отримує бойовий наказ, починається головна частина багатонаціональних навчань Dynamic Front-2021 – організація взаємодії в основних видах бою, таких, як наступ та оборона. Військові, починаючи від номеру розрахунку і до старшого командира підрозділу, повинні швидко знаходити спільну мову. В окремих випадках корегувальник однієї країни може працювати у зв’язці з батареєю іншої. Вогонь ведеться з різних позицій артилерійськими батареями трьох країн. Працювати доводиться зі зміною вогневих позицій, при цьому, готовність до стрільби має бути одночасною для всіх батарей, адже для посилення вогневої потужності, вогневе ураження передбачається злагоджено-одночасним.Самеспільнітактичні дії мають дати змогу штабам різного рівня, польовим командирам та артилерійським розрахункам різних країн – як НАТО, так і тих, хто не входить до Північноатлантичного Альянсу, – можливість об’єднуватися і оперативно вирішувати завдання, досягаючи узгодженості в людській і технічній сферах. Багатонаціональні навчання Dynamic Front-2021 –основа міцного фундаменту для ефективної співпраці артилерійських підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України та іноземних партнерів у майбутньому.
10 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ …Бо кожен фініш – це, по суті, старт… Олена СТЕПАНЮК Майбутнє українського війська
11СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Останній дзвоник пролунав для близько трьох сотень ліцеїстів Київського військового ліцею імені Івана Богуна, серед яких 18 випускниць. Вже завтра на майбутніх офіцерів будуть чекати вступні екзамени та здача незалежного тестування. Сьогодні їх день і їхнє свято. Нестримні емоції батьків та доросла виваженість і стриманість ліцеїстів. Серед почесних гостей, які приїхали привітати цьогорічних випускників, - командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський, голова Верховної Ради України Дмитро Разумков, представники влади, батьки та рідні ліцеїстів.–Особливістю цього випуску є те, що він вперше проходить під егідою і у складі Сухопутних військ. Також випускається 18 ліцеїсток, одна з яких отримала золоту медаль за успішне закінчення навчання. Київський військовий ліцей імені Івана Богуна – це дійсно унікальний заклад. Він єдиний в системі Збройних Сил України, який готує до подальшого навчання у військових вишах. За часи незалежності близько восьми тисяч юнаків закінчили навчання і вийшли зі стін цього славетного закладу. Шановні випускники! Наша геніальна поетеса Ліна Костенко написала, що кожен фініш – це, по суті, новий старт. Для вас це старт офіцерської кар’єри. Адже з двохсот дев’яносто семи випускників сімдесят п’ять відсотків виявили бажання продовжити навчання у вищих навчальних закладах Збройних Сил України. І для мене, і для всіх присутніх офіцерів та генералів це дуже приємно, тому що тільки в Сухопутних військах вас чекає дві військові академії та три військових інститути, де ви зможете отримати спеціальності на будь-який смак, – звернувся до присутніх генерал-полковник Олександр Сирський. Також командувач Сухопутних військ наголосив, що випускники ліцею з перших днів російської агресії стали на захист України: – Із перших днів війни випускники ліцею стали на захист нашої держави, проявляючи при цьому відвагу, мужність героїзм. Одинадцять з них віддали своє життя за свободу і незалежність України. Вічна їм світла пам’ять. Сотні випускників були нагороджені державними відзнаками й нагородами, а два з них – це Олександр Порхун і Андрій Кизило нагороджені вищою Державною нагородою - Герой України. Андрій Кизило, на жаль, посмертно, – додав командувач Сухопутних військ Збройних Сил України. Під час урочистостей випускникам було вручено нагрудні знаки та атестати про закінчення Київського військового ліцею імені Івана Богуна. – Попри пандемію ліцей завершив навчальний рік з гідними результатами. 60 ліцеїстів закінчили навчання на відмінно, 45 ліцеїстів склали нормативи на кандидатів в майстри спорту, 11 ліцеїстів успішно здали тестування з англійської мови STANAG, – сказав начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук. Після прощання з бойовим прапором відбулося проходження ліцеїстів парадним маршем перед командуванням ліцею та почесними гостями. Щойно остання шеренга минула трибуну, в повітря злетіли монети «на щастя», які символізують блискучу майбутню офіцерську кар’єру. Завершилося свято останнього дзвоника яскравим вальсом та виконанням пісень ліцеїстками.
СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Вогонь і рух заради перемоги Біля обрію декілька характерних потужних спалахів, які видно навіть удень за багато кілометрів, супроводжуються хмарами куряви й диму, що піднімаються високо в небо. Через декілька довгих секунд, які свідчать про серйозну відстань до місця події, чути звук вибухів. Уважний спостерігач відчув би легку вібрацію землі. Не все видно навіть через потужний об’єктив камери. Це лише навчання. Але робота авіації та артилерії, заряди установок розмінування, які із характерним шипінням несуть в напрямку ворога тонни вибухівки, виття мінометних мін, черги кулеметів і постріли танкових гармат пробуджують не найкращі спогади та змушують мозок повірити, що навколо ведеться бій. Полігон
СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Адже тут усе по-справжньому. Ніяких холостих. Кожен постріл буде ретельно проаналізовано згодом. А зараз загартована боями з окупантом українська піхота працює по-бойовому: мчить до перемоги на броні бойових машин під свист осколків і тремтіння стривоженої вибухами землі, не забуваючи швидко і точно «знімати» ворожі цілі. У травні на полігоні поблизу Рівного відбулося інструкторсько-методичне заняття. У ньому взяли участь Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан Хомчак, Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генералполковник Олександр Сирський, представники збройних сил країн-членів НАТО, керівний склад військових частин, з’єднань та органів військового управління Збройних Сил України, зокрема, командири бойових бригад. Батальйонна тактична група (далі - БТГр) 30 окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького Сухопутних військ Збройних Сил України відпрацювала активні дії, зокрема, наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником. БТГр сформована у складі основних сил, штурмових груп та групи розмінування і розгородження. У смузі наступу були завдані точкові удари по виявлених цілях.Далі була відпрацьована стрільба з танків, які висунулись під прикриттям протитанкових ракетних комплексів (ПТКР) «Джевелін», «Корсар», «Фагот», «Стугна». Артилерія завдала вогневого ураження, а також здійснила задимлення опорних пунктів противника. Була залучена як штурмова авіація Повітряних Сил (СУ-25), так і армійська авіація Сухопутних військ Збройних Сил України. Також активно застосовувався для проведення повітряної розвідки та коригування вогню ударний безпілотний авіаційний комплекс «Bayraktar». Використовуючи димову завісу та ефект раптовості, штурмові групи висунулись до переднього краю оборони. Групи розмінування та розгородження розширили пророблені проходи для основних сил і в подальшому, провели розмінування місцевості. Під час підготовки занять було враховано досвід бойового застосування провідних армій світу, висновки з дій російських підрозділів під час останніх навчань, а також досвід, отриманий Збройними Силами України в ході відбиття збройної агресії РФ. Усі ці дані були проаналізовані у Генеральному штабі Збройних Сил України та сформовані відповідні рекомендації для командирів оперативно-тактичної ланки. Головна мета занять – показати нові форми та методи дій підрозділів різних родів військ, сил і видів, які застосовуються за єдиним замислом. Це –об’єднана підготовка, яка складається з міжвидової Володимир ПАТОЛА та міжродової складових. За проведенням завершального етапу тактичних батальйонних навчань окремої 30 механізованої бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України спостерігали учасники заходу та журналісти. Безпосередньому відпрацюванню практичних дій підрозділів передував етап планування, теоретичної та практичної частини роботи комплексної системи розвідки, дорозвідки, роботи засобів радіоелектронної боротьби. Було продемонстровано проведення навчань батальйонних тактичних груп (БТГр) з бойовою стрільбою у наступі, дії малих тактичних груп Сил спеціальних операцій, завдання зосередженого ракетно-авіаційного удару тощо. Особливу увагу приділено комплексному застосуванню високоточної зброї, безпілотних літальних апаратів, засобів РЕБ, автоматизованих систем управління та іншого сучасного озброєння. – Сьогоднішні навчання показали, що ми здійснили чергові кроки вперед, як у процесі управління підрозділами та військами, так і під час планування та зміни тактичних епізодів обстановки на полі бою, –наголосив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан Хомчак. Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський зазначив, що триває процес комплектування Сухопутних військ новітніми, зокрема, і найсучаснішими зразками озброєння. Максимально ефективне комплексне застосування, яке відпрацьовується зараз, дозволить не лише більш результативно виконувати завдання, але і суттєво зменшити ризики для особового складу. У ході навчань на всіх етапах, починаючи від планування та управління боєм командирами, і закінчуючи тактикою завдання ударів та застосування зброї, військові діяли із застосуванням стандартів НАТО, сучасної стратегії і тактики. З кожним днем українська піхота удосконалює свою грізну майстерність, доповнює колосальний бойовий досвід новими смертоносними навичками. З кожним днем, на фронті і в тилу, в бою та на навчальних полігонах наші хлопці й дівчата наближають день, коли ми знову побачимо мирне небо над Українським Донбасом та синьо-жовті прапори над Кримом.
14 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Наталія СвітланаРОЖНЯТІВСЬКАХАЛІМОНЕНКО Навчання Як у реальному бою У ході бойової підготовки особовий склад 30 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України імені князя Костянтина Острозького пройшов двосторонні тактичні навчання із використанням системи лазерної імітації стрільби LASERTAG.Якзазначають в бригаді, за допомогою системи LASERTAG військовослужбовці для початку можуть навчитися взаємодіяти без бойової стрільби. Коли всі дії відпрацьовані та удосконалені, військові набувають досвіду діяти в тому чи іншому випадку, знаходити та уражати статичні або рухомі цілі на різній дистанції, здобувати навички взаємодії зі штатними приладами наведення та ураження, відпрацьовувати ведення вогню з гармати та кулемета бойових машин. – Навчання із застосуванням лазерних імітаторів є ефективними, адже умови навчання максимально наближені до реальної бойової обстановки, де можливо оптимально поєднати тактичні навички і вогневу підготовку. Під час визначення успіху підрозділам у ході розіграшу бойових дій враховуються не тільки фактичні дії підрозділів, але і результати вогневого ураження сторін, - пояснює один із учасників тренування.Так,підчас навчань систему LASERTAG встановили на танках, БМП, БРДМ, кулеметах, автоматах тощо. Для умовного ведення вогню з гармати та кулемета використовували імітатор стрільби зі спареним лазерним випромінювачем, що закріплювався на стволі. Відстань та область ураження гармати й кулемета – різна, що робить умовне ведення вогню максимально реалістичним. Постріл супроводжувався гучним звуком вибуху піротехніки, що підвищувало реалістичність навчання. Кількість умовних пострілів була обмежена аналогічно до боєприпасів танка чи БМП.Важливою особливістю системи є також можливість детального розбору дій кожного з учасників навчань після їх завершення, що забезпечує можливість виправлення допущених помилок у наступних навчаннях та бойових діях. Кожен постріл має значення: особовий склад 30 окремої механізованої бригади відточує майстерність
15СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Територіальна оборона – надійний форпост на шляху ворога Анатолій ПРОШИН Резервісти діяли на реальних об’єктах спільно з підрозділами інших складових сил сектору безпеки і оборони. До їхніх завдань входили посилення охорони державного кордону, охорона важливих об’єктів органів державної влади, контроль населених пунктів та боротьба з диверсійно-розвідувальними групами. Сценарій кожного з елементів навчань максимально реалістичний. За легендою, контрольований противником натовп намагається захопити приміщення обласної адміністрації. Підрозділам, які беруть участь у навчанні, вдається нейтралізувати загрозу та затримати порушників, але ворог кидає на штурм приміщення терористично-диверсійний підрозділ, озброєний автоматичною стрілецькою зброєю.Занавчаннями спостерігали міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна, голова Сумської облдержадміністрації Василь Хома, представники правоохоронних органів та військових формувань і місцевіКонтингентмешканці.Сумської бригади територіальної оборони досить різноманітний за віком. Серед резервістів багато учителів, громадських активістів, є колишні представники органів місцевого самоврядування та підприємці. Територіальна оборона стала тут свого роду громадським рухом, який очолили ветерани з багатим досвідом бойових дій, набутим передусім в ході Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил. Є серед представників Сумської територіальної оборони і резервісти, які раніше навчалися та проходили службу у Збройних силах США, а тепер із задоволенням передають свої знання і бойовий досвід побратимам. Це дозволило створити справді навчений і вмотивований колектив, готовий виконувати завдання за призначенням у випадку військової загрози. В ході робочої поїздки командувач Сухопутних військ також заслухав командира підрозділу щодо порядку виконання завдань, перевірив роботу пункту управління територіальної оборони, умови розміщення та харчування резервістів, їхні дії під час несення служби на блокпосту. Він поспілкувався з особовим складом, бригади територіальної оборони, подякував резервістам за службу, вивчив особливості їхньої діяльності та проблемні питання. – Підрозділ територіальної оборони продемонстрував добру виучку, гарну злагодженість під час виконання поставлених завдань в умовах динамічної обстановки, яка швидко змінювалася. Сумщина – патріотичний край, а військові частини Сухопутних військ, які дислокуються тут і місцеві воїни-ветерани мають колосальний бойовий досвід. Більшість із них пройшли пекло російсько-української війни і готові за першим покликом стати на захист України. Це ті люди, що формують надійний форпост на шляху будь-якої загрози, – наголосив генералполковник Олександр Сирський. Крім цього, Олександр Сирський визначив завдання посадовим особам Командування Сухопутних військ щодо вирішення проблемних питань та узагальнення досвіду, отриманого під час навчань. Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський здійснив робочий візит на Сумщину з метою перевірки командно-штабного навчання з практичним виконанням завдань Сумською бригадою територіальної оборони. Навчання територіальної оборони проводяться також у Харківській та Чернігівській областях.
Фото Вололдимир ПАТОЛА
Кілька років тому її доля могла б скластися зовсім по-іншому. Красуня, якій пророкували яскравий шлях в модельному бізнесі, в якийсь момент зрозуміла, що бачить своє майбутнє не у гламурному одязі під світлом софітів, а в камуфляжі у курсантському строю. Вона досі обожнює світ моди і залюбки вкотре вийшла б на подіум, проте у свої сімнадцять років зробила остаточний вибір: стала курсанткою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Настя займалася естрадним вокалом у музичній школі, полюбляла творчість, а після школи, у вихідні приділяла весь час іншій частині життя — модельній. Курсантка розповідає, що така сфера діяльності навчила її тримати обличчя і зберігати спокій у несподіваних ситуаціях, коли все йде шкереберть. Під час виходу на подіум найбільше їй подобався адреналін, який виникав, коли сотні глядачів стежили за кожним її кроком. Вона називає той період життя «скаженим», оскільки їй доводилось за десять секунд перевдягатись у нове вбрання іншого дизайнера й у взутті, меньшому на кілька розмірів, з натертими ногами, але впевненим обличчям, знову виходити на подіум. Дівчину виховували в атмосфері патріотизму та любові до України. Її тато став волонтером, з 2015 року активно їздив на фронт та розповідав дочці про зовсім інший світ: понівечені міста та села Донбасу, обстріли і втрати бійців. До нього часто приїжджали друзі, здебільшого морські піхотинці. Анастасія зізнається, що на той час не розуміла їхніх розмов і з острахом ставилася до них –сильних та кремезних воїнів. Зрештою, батько Анастасії сприяв створенню позашкільного клубу «Юний моряк», що, з часом, отримав назву Окремого юнацького навчального підрозділу при 503-ому окремому батальйоні морської піхоти. Коли їй Дар’я МОСКАЛЕЦЬ справжньою«Стативійськовою–неозначаєвтратитижіночність» Особистий фактор Курсантка ВІКНУ Анастасія Горбенко «Я хочу захищати Україну!» – без натяку на сумнів відрізала Анастасія Горбенко на питання, чи не хочеться повернутися до життя моделі.
виповнилося п›ятнадцять, тато запропонував спробувати себе в чомусь новому, а саме у військовій справі. – Для мене це було абсолютно дико, і найцікавіший момент – він мене взяв на «слабо»… – з посмішкою згадує Анастасія, – я вирішила, чому б ні? Чому б дійсно не спробувати щось абсолютно для себе нове та не взяти до рук зброю… Це був просто такий яскравий перехід. Вчора я була моделлю, позувала перед камерами на подіумі, і про це «гуло» все місто, а згодом я з автоматом в руках сиджу на БМП. Вона стала курсанткою окремого юнацького навчального підрозділу, де проходила військову підготовку, а влітку 2019 року, як одна з найкращих вихованиць цього клубу, поїхала до Одеси і в повному екіпіруванні поруч зі справжніми морськими піхотинцями у складі підрозділу долала смугу перешкод довжиною сім з половиною кілометрів. Анастасія жартує, що тоді була настільки неймовірна спека, аж вода в пляшках кипіла. Біг, повзання, планка, штовхання КрАЗу, несення колоди, проходження болота, яке досягало її горла, і останній етап – «Цар-гори», де підрозділ повинен був вилізти на гору і встановити прапор батальйону, а морські піхотинці з боксерськими рукавичками їм всіляко заважали. Це стало для дівчини абсолютним випробуванням на стійкість та витривалість. – Мій організм хотів мені сказати, що вибач, Настю, для нас вже досить, – згадує дівчина. Вона взяла себе в руки і вирішила, що попри все дійде до кінця. Біжучи по полю з останніх сил та долаючи усі перешкоди, дівчина несподівано зрозуміла, що знайшла для себе сенс життя і справу, якою дійсно хоче займатися в майбутньому. Тоді Анастасія навіть не здогадувалась про ресурси свого організму, йшла вперед лише завдяки силі волі. – Те почуття, коли я стояла на плацу поряд з усім батальйоном, коли комбат одягав на мене штурмовий берет морпіха і сказав мені: «Настюха, я в тебе вірю!», – для мене це було неймовірно! Поряд стояв тато, він за мене був гордий. Я не знаю, це просто «impossible», – з гордістю згадує Анастасія. Першою реакцією матері на вибір дівчини був шок. Вона ніяк не могла повірити, що її дочка, для якої підбори, макіяж, сцена були невід›ємною частиною життя, із задоволенням одягала бронежилет і тримала зброю. Не всі родичі та друзі прийняли рішення Анастасії, але ті, хто були по-справжньому близькими для неї людьми, все ж таки підтримали її. Дівчина розповідає, що у більшості виникає когнітивний дисонанс, коли вони дивляться на її фотографії з модельного життя в Instagram, а потім бачать її в берцях і формі. Анастасія вважає, що військові в першу чергу, мають бути сильними та рішучими, тому у Збройних Силах України не повинно бути розподілу за статтю: жінки мають виконувати всі завдання на рівні з чоловіками. Проте, на її думку, стати військовослужбовцем ще не означає втратити жіночність, оскільки поза службою є вільний час, який можна приділити красі та захопленням. Коли незнайомі люди ставлять її своїм дітям за приклад, вона розуміє, що обрала вірний шлях. Що чекає її попереду – невідомо. Поки що свою найближчу відпустку планує провести з користю: брати участь у вишколах школярів та передавати їм власні знання і досвід.Наразі життя Анастасії – це армія, навчання у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка та курсантські будні, але вона запевняє, якщо їй доведеться їхати на фронт і захищати Україну, вона буде в перших рядах.
Особистий фактор Бесіду Володимирвів ПАТОЛА Повітряно-вогневапідтримкамиру Українські воїни зробили величезний внесок у справу підтримання миру та безпеки в усьому світі. Саме у миротворчих місіях пілоти-вертолітники армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України отримали безцінний досвід, який допоміг їм виконувати бойові завдання на початку війни в районі АТО. І сьогодні цей досвід дозволяє рятувати поранених на полі бою побратимів, проводячи медичну евакуацію з найгарячіших точок ООС. Про це та про інше ми попросили розповісти начальника служби повітряно-вогневої тактичної підготовки управління армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗС України бойового льотчика полковника Кирила Захарова. 29 травня відзначається Міжнародний день миротворця Організації Об’єднаних Націй. – Невдовзі відзначається день миротворця ООН. Розкажіть, будь ласка, про свій досвід участі у миротворчих місіях.–У мене шість ротацій. Чотири - у Ліберію і дві - в Демократичну республіку Конго. – Що було найскладнішим? – В Ліберії найскладніше – це клімат. Душно, дихати нічим. Плюс комарі, комахи, неприємні запахи. – Яким було ставлення місцевого населення? – В Ліберії нормальним. А в Конго на нас місцеве населення дивиться, як на ворогів. Без зброї вийти в місто не можна.–Щонайнебезпечніше при виконанні бойових завдань? Противник має небезпечне для вертольотів озброєння? – У них є озброєння. По специфіці небезпечні польоти в Конго з іншої причини. Там високогір’я. В Україні льотний склад не має можливості тренуватися в таких умовах просто тому, що у нас немає таких гір. – Потрапляли під обстріли? – Звичайно. Прилітали і пробитими неодноразово. Завдяки тим тактичним прийомам, які ми уже придумували самі в процесі бойових дій, вдавалося виходити із ситуацій.–Якборолися зі страхом? – Зі страхом ми боролися задовго до початку нашої війни. Коли у місії ми перший раз потрапляли під обстріли, коли самі почали застосовувати авіаційне озброєння, – спочатку було страшно. Але ще страшніше було у нас на Батьківщині, коли почався 14-й рік. Завдяки бойовому досвіду, який ми отримали в Африці, армійська авіація з честю зустріла початок нашої війни. У нас були і підготовлені екіпажі, і техніка, і техніки, які готували цю авіаційну техніку. Усі були навчені. – Розкажіть про свою участь в АТО. – З жовтня 2013-го року по червень 2014-го року я знаходився в Демократичній республіці Конго. Початок війни зустрів там. По поверненню, в червні 2014 року, командир дав мені три вихідних дні, і після цього я одразу ж вибув до району АТО. Знаходився там до перших мінських домовленостей, що заборонили роботу бойової авіації. Тоді я потрапив на ротацію додому. Після цього раз в місяць, раз у два місяці, залежно як був складений графік, ми їздили туди на чергування. Базувалися у Краматорську. Я особисто до 2016-го року виконував завдання на бойових вертольотах Мі-24. Далі – пересів на транспортний вертоліт Мі-8. Виконував завдання з транспортування поранених. – Що найбільше запам’яталося з ротацій до району АТО?–Багато різних ситуацій було. Бували смішні, бувало і страшно, так, що навіть згадувати не хочеться. В районі АТО згадується 2014-й рік. Особливо серпень, коли Іловайськ був. Згадується, скажімо так, «з потом». З холодним потом. Тому що було дійсно страшно. – Авіація - це ще і страшна психологічна зброя. Як реагував на вас ворог? Вони панікували чи
21 відстрілювалися?–ВАфриціавіацію дуже сильно бояться. Особливо коли бачать, як у повітря піднімається Мі-24, – стараються заховатися, розбігтися, не хочуть зустрічатися з «двадцять четвірками». У нас, в районі АТО, у 2014-му році воно було дещо по-іншому. Противник серйозний. Вони знають як з нами боротися і роблять це досить грамотно. Нам також доводиться вживати певних заходів. – Чи можливо катапультуватися з вертольота? – Ні. У нас є парашути, але в районі АТО, ООС літаємо на надмалих висотах: від 5 до 50 метрів. Там парашут не рятує.–Доводилося літати з вашими хлопцями. Іноді таке враження, що вони ведуть машину мало не між деревами. Чому так? – Це спеціально робиться для того, щоби зменшити шанси прицілювання ПЗРК. – Техніка далеко не нова. Не страшно робити такі маневри?–Жити захочеш – і не таке зробиш. Але справа не в цьому. Техніка дозволяє. Усе залежить від тренованості екіпажу. Чим професійніший пілот – тим нижче він притискається до землі, намагається заховатися за пагорби, дерева, будь-які об’єкти. – У пресі було багато інформації про проблеми з відсутністю в Україні виробництва лопатей для Мі-24. Що можете про це сказати? – Декілька днів тому у мене закінчилося відрядження. Я був головою державної комісії по прийомці лопатей несучого гвинта на Мі-24. Я виконував польоти на цих нових лопатях. Завод «Мотор-Січ» освоїв випуск лопатей для вертольотів Мі-24. Зараз уже готова певна кількість комплектів. Я особисто в процесі випробувань більше восьми годин налітав на цих лопатях. Процес іде. Ми будемо повертати у стрій Мі-24. – Ваша оцінка, наскільки це можливо за такий час, позитивна?–Так.–Чивідчувається під час польоту за такий час якась різниця зі старими лопатями? – Ні. Наскільки можливо оцінити за такий час, ніякої різниці немає. – Чого не вистачає або хочеться льотчикам армійської авіації?–До війни льотчикам армійської авіації хотілося просто літати, тому що було слабке фінансування, не було керосину, польоти були, як свято. Тому навіть у місію молоді льотчики їхали для того, щоби політати. Звідти «привозили» достатньо серйозний «наліт». Зараз, після 2014 року, скажімо так, «світ повернувся». У нас з’явилося пальне, модернізована техніка. Не побоюсь сказати, що в Україні зараз льотчики літають не менше, ніж в місії. А з приводу побуту – усі ми люди. Хочеться підняття грошового забезпечення, хочеться, щоби давали житло. Як і всім військовослужбовцям Збройних Сил України. – Яка різниця у грошовому забезпеченні військового льотчика та зарплати цивільного в Україні? – Наш льотчик у Збройних Силах України отримує в гривнях, на 20 відсотків менше, ніж льотчик цивільної авіації.–Що утримує хлопців в армії? – Утримує патріотизм, надія, що і в нас буде все добре та ентузіазм, і, звісно, романтика. – Чи правильно буде сказати, що за час війни армійська авіація Сухопутних військ стала сильнішою? – Так. Безсумнівно. І бойовий дух зріс, і молодь «стала на крило». Ті, хто у 2014 році, літав у складі екіпажів штурманами – вони зараз уже командири екіпажів, як мінімум, а то й командири ланок. Хлопці ростуть, дух міцніє, і армійська авіація завжди готова до виконання поставлених завдань. – Ви згадували про медичну евакуацію. Скільки таких випадків було у Вас? – Мені важко рахувати. Ми ж туди заїжджаємо на ротацію. Льотний склад заїжджає на місяць. І протягом цього місяця все залежить від періоду. До 2018 року на медичну евакуацію особисто я літав якщо не через день, то через два дні стабільно, що вдень, що вночі. Постійно евакуювали поранених бійців. – Доводилося зустрічатися з хлопцями, яких рятували? – Доводилося. Вони приїжджали туди, де ми чергували, знаходили наші телефони. Я особисто разів чотири щонайменше зустрічався з хлопцями, яких вивозив. Спілкувалися, говорили. – Як почувається льотчик, який забезпечив бійцю «другий день народження»? – Другий день народження їм забезпечували лікарі. Ми лише «водії». Але хлопці дуже вдячні нам. І, звісно, завжди хочеться встигнути і хочеться, щоби потім у них все було добре. – Ваші побажання колегам? – Для всіх пілотів армійської авіації, незалежно, де ми літаємо, хочеться побажати зустрічного вітру на злеті і попутного в польоті.
22 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Військову службу Тетяна та Олексій Комарови розпочали в м. Пирятин Полтавської області. Та у 2003 році з реформуванням Збройних Сил України разом продовжили служити у Новоград-Волинській 30-й бригаді. З початком російсько-української війни на сході України у 2014-у Олексій Комаров, як і інші військовослужбовці 30-ї бригади, одним з перших вирушив на фронт. Він мужньо та віддано захищав Україну від ворога, та, на жаль, 12 лютого 2015 року загинув в районі міста Дебальцевого під час обстрілу позицій російськими бойовиками. – Коли загинув чоловік, Владислав (син – ред.) був у 10 класі. Цю гірку новину ми сприйняли дуже болісно. Важко було, але колектив в бригаді – хороший, нас підтримували та допомагали, – згадує дружина Тетяна. Саме тоді син загиблого захисника Владислав обрав свою подальшу професію, вирішивши продовжити традицію військового вже у шостому поколінні. – Він із самого дитинства виховувався в сім’ї військових, часто бував на полігонах з нами, але військовим не хотів бути, тому що нас постійно не було вдома. Ми були у відрядженнях, на полігонах… Пригадую, він пішов до першого класу, а я через декілька днів поїхала на полігон. Сказав: «Я ніколи не буду військовим», – згадує мама. Спочатку Влад хотів вступати до вишу в Полтаві, та коли загинув батько, вирішив бути військовим і вступив до Національної академії сухопутних військ на факультет ракетних військ та артилерії. Закінчивши виш у 2020 році, прийшов служити у 30 окрему механізовану бригаду імені князя Костянтина Острозького, поряд з мамою. – Інші бригади ми не розглядали, бо саме тут служив його батько, і син хоче продовжити його справу. Він гарно вчився і потрапив саме в «тридцятку», – розповідає Тетяна. – Люди, які служили з Олексієм, які нас підтримували, навчають зараз і Владислава. Я, в свою чергу, теж допомагаю порадою і добрим словом. Звісно, хвилююся за сина, але це був його вибір. Була присутня на його першій бойовій стрільбі. Горда за нього. Мати завжди повинна бути прикладом для своїх дітей, навіть дорослих. Тож захищаємо Україну разом! Наталія КарінаСвітланаРОЖНЯТІВСЬКАХАЛІМОНЕНКОКУЛИК Військова родина Шосте покоління захисників Лейтенант Владислав Комаров ніколи не хотів служити в армії. Бо дуже часто поряд не було батьків-військових. Але вибір на користь Збройних Сил України все-таки зробив. Після загибелі батька під Дебальцевим…. Родинна справа У 58 окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського мужньо та з честю служить сім›я відданих захисників України. Батько сержант Микола разом із сином солдатом Олексієм вже кілька років поспіль захищають Українську державу від російського ворога. - Батько пішов служити до бригади ще у 2015 році. Я пишаюсь ним і вирішив зробити вирішальний крок у своєму житті - служити Батьківщині та захищати свій народ. Батько у нас - головний у родині, - розповідає Олексій, який і пішов за татом у військо, взявши з нього приклад. А ще каже, що з дитинства у вихованні панувала справжня військова дисципліна та одночасно повага один до одного. Усе, як і у військовій родині. - Син - це моє відображення. Я намагаюсь зробити для нього все якнайкраще. Ми служимо в одній частині і я щодня передаю йому безцінний досвід, - поділився Микола. – Бо родина – це, насамперед, підтримка. У різних життєвих ситуаціях нам є, до кого звернутись, з ким розділити хвилину радості й печалі.
23СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Командування та особовий склад 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха та окремого штурмового батальйону «Айдар» Сухопутних військ Збройних Сил України взяли участь в урочистому шикуванні з нагоди повернення із району проведення операції Об`єднаних сил. Андрій МІХЕЙЧЕНКО ГІДНА ЗУСТРІЧ КНЯЖОЇ БРИГАДИ Солдатів, сержантів, прапорщиків та офіцерів, які повернулися після успішного виконання бойових завдань, вітали Головний інспектор Міністерства оборони України адмірал Ігор Воронченко, Командувач підготовки Командування Сухопутних військ ЗС України генераллейтенант Олександр Павлюк, Командувач військ Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗС України генерал-майор Олександр Нестеренко та народний артист України Олег Лихач. – Нащадки славетних козаків, дорогі бойові побратими! Одинадцять місяців наша окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха гідно й успішно виконувала бойові завдання, захищала наш народ. Щиро вдячний кожному солдату, сержанту і офіцеру за патріотизм, витримку, мужність і любов до України. Міцного козацького непохитного здоров’я вам і вашим рідним, які вдома чекають на вас і виховують ваших дітей, в той час, коли ви бороните нашу державу. Любові, щастя і чистого неба! З Богом за Україну! Слава Україні! – сказав командир бригади полковник Дмитро Тітенко. За героїзм, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, проявлені під час відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій області найкращим військовослужбовцям були вручені заслужені нагороди, відомчі відзнаки, грамоти і цінні подарунки, а також присвоєні чергові військові звання. Хвилиною мовчання та квітами присутні вшанували тих, хто віддав за Україну найцінніше, – власне життя. Три воїни – Іван Мирославович Дедюх, Володимир Володимирович Онопрієнко та Юрій Леонідович Опришко – полягли у боях, захищаючи рідну землю. Після відпочинку особового складу, відновлення боєздатності та навчань, 53 окрема механізована бригада Сухопутних військ Збройних Сил України імені князя Володимира Мономаха знову приступить до виконання нових відповідальних бойових завдань. Герої сучасності
24 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Бійці поважали свого командира і на знак непідробного авторитету і шани дали йому позовний «Борисович». Вони знали, що із будь-якої халепи він знайде вихід і зробить усе, щоб зберегти життя екіпажу танку з бортовим номером 102 «Незаперечний». Одного разу його викликали до штабу і сказали: «Борисович», поїдь розберися». В тій ситуації, коли ворожі міномети надто близько стояли до наших позицій і артилерія була безсила, єдина надія залишалася на екіпаж, якому рівних треба було ще пошукати. Механік–водій Олег Штій з багаторічним досвідом водіння, навідник Богдан Анастасов ще до війни здобув звання найкращого в Україні під час змагань на найкращий танковий взвод. Для такої команди профі неможливих задач просто не було. За їхніми плечима понад 60 занурень під воду, сотні тисяч наїжджених кілометрів і незлічених підбитих мішеней. – Ми за тиждень стільки настрілювали, що кількість просто зашкалювала. Ми тоді поїхали на бойове завдання в районі Степанівки й гатили по мінометних розрахунках, як по мішенях у тирі. Нас розділяло всього 6 кілометрів від ворожих позицій. На десяток «мішеней» пішли лічені хвилини. На кожну по 8 секунд. Терористи не встигли зорієнтуватися та відкрити вогонь у відповідь. У мене приціл і дальномір, більше нічого, прямим наведенням зміг зробити те, що не змогла зробити артилерія, – згадує Роман.Бійці завжди вірили у холодний розрахунок командира, його миттєву реакцію та надзвичайне відчуття небезпеки. Вони покладалися на нього, а він – лише на свій «Незаперечний». Роман відчувавякусь прив’язаність до цієї багатотонної машини. Й коли ніхто не бачив, обнімав її й дякував за те, що не Війнапідвела.для багатьох танкових підрозділів 30ї окремої механізованої бригади розпочалася біля переходу поблизу Армянську. Роман на власні очі бачив, як відбувалася передислокація військ, як вивозили порізані винищувачі з Криму. Спали по кілька годин на три-чотири доби, й то, на ходу. Це були перші насторожуючі миті, а далі – бої за кожен клаптик української землі. – Перший бій був на Савур-могилі, – розповідає Роман, – ми приїздили й вибивали терористів із укриттів поблизу. Але наші набої долітали і до самої Савур-могили. Ми нищили стелу, а вони сподівалися на підтримку російської артилерії. Одного разу вона майже не влучила по нас. Проте ми встигли Галина ЖОЛТІКОВА Особистий фактор «Рота божевільних» – так жартома називав своїх підлеглих Роман Марінов. І не з проста. Їм вдавалися найважчі бойові завдання, вони не раз виходили з оточення, вони вижили дорогою з Дебальцевого. І цей шлях в якості командира для сержанта Марінова був крайнім. Проте за доволі короткий термін на огорнутому війною Донбасі, йому вдалося дуже багато. Нині, читаючи пости та коментарі під журналістськими матеріалами про Романа Марінова, розумієш: в цих словах криється той потаємний сенс подяки, який і сьогодні надихає наших героїв іти у бій. - «Спасибі тобі Головний сержанте!!! Не сумнівайся – ти воював не даремно...».- «Романе, ти не даремно воював! І всівоїни 30-ки не даремно!!! ... народ Українивас ніколи не забуде ні живих, ні загиблих!!!Слава воїнам України!!!»- «Танкісте, люди Тобі вдячні! Тисячі, мільйони простих українців пам›ятають своїх героїв, вдячні їм за мирне небо над головою» «Борисович»
25СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ раніше покинути місце обстрілу. Росіяни, напевне, думали, що покрамсали нас. Проте ми переночували неподалік і знову в бій. Зранку 10 українських танків колоною вийшли на Савур-могилу. Танкістам було поставлено завдання – глобальна зачистка й закріпитися. У екіпажу «Незаперечного» відмовив зв›язок. Коли бій стих, потрібно було покидати місцевість. Попереду стояв наш підбитий бронетранспортер. Роман підвів танк так, щоб прикрити бронетранспортер від ворожого вогню. Проте зачепити трос так і не вдалося. Ворожий снайпер постійно заважав відкрити люк й зачепити трос. Довелося покинути місце бою. Наш герой каже, що навчилися швидко орієнтуватися і в населеному пункті. Головне – знати, де живуть цивільні, решта – справа техніки. Один бій у Степанівці тривав 40 хвилин. Тоді піхота не встигла підтягнутися, й танкістам довелося робити зачистку самим. Роман називає той бій «бадьора рубка». –Там відразу налаштовуєшся на роботу. Головне сісти в машину – далі все само собою. У нас досвід був шалений. І якщо потрібно було, підміняли один одного, – згадує сержант Марінов. Взагалі обстріли Степанівки тривали по кілька діб. Кожну хвилину по танках «прилітали» ворожі снаряди й наші бійці давали відповідь. І саме в такі дні наставали переломні моменти: потрібно було зі всіх сил триматися. В танку не вистачало повітря, кабіна наповнювалася пороховими газами й бійці часто втрачали свідомість. Роман каже, що прокидався від удару об щось тверде. Під час 40-ка хвилинного бою командир кілька разів втрачав свідомість від напруги й перевтоми. Проте підлеглі цього не помітили. Адже Роман знав – панікувати не можна, й показувати, що немає вже сил – було не в його правилах. – Я сідав у танк чистим, а виходив завжди чорним. Ножем знімав масло з себе. Коли випускаєш 26 снарядів та 8 коробок набоїв для кулемета, то на відстані витягнутої руки своєї долоні не побачиш. З відкритими люками не завжди вдається працювати, –ділиться досвідом командир. Про бої за Дебальцево Роман згадувати не любить. Боєць каже, що там відчувався страх та передчуття чогось неминуче-фатального. Виїждати довелося майже на відчуттях. Адже на броні «Незаперечного» було більше 30-ти бійців. В приціл нічого не було видно. Коли починалися обстріли Роман головою відкривав люк танку й передавав бійцям свої магазини, щоб ті відстрілювалися від ворога. Дорога до порятунку здавалася безкінечною. Далі були бої поблизу населеного пункту Степанівка. Танки їздили по визначеному шляху, а ворожа арта намагалася їх знищити. Проте екіпажу «Борисовича» завжди вдавалося перехитрити противника. Командир каже, що танкісти працювали на шість балів із п’яти можливих. Інколи робили речі на грані можливого. Часто брали вогонь на себе, прикриваючи піхоту. Ті, в свою чергу, підходили до танкістів й казали: «Хлопці, дякуємо, що врятували». Роману та його підлеглим така дяка була приємною, проте плата за прикритих товаришів – численні поранення та контузії. Контужені та поранені бійці їхали до завітної цілі ,не знаючи чи виживуть. Проте вони встояли. Роман ледь виліз із танка і протримався пів години. Поранення, численні контузії та моральна перевтома дали про себе знати. Він каже, що тоді і «поплив». Саме той день поставив крапку на його військовій кар’єрі. Тривале лікування, реабілітація, а потім найстрашніше депресія і відчуття непотрібності. Він довго не міг знайти в собі сили переступити через це. Каже, що війна його пережувала, а потім виплюнула. І саме з цього місива довелося наново ліпити самого себе.Його внутрішня сила й бажання жити заради інших – переважили шальки терезів. Його підтримували друзі, а фотограф Віка Ясинська зробила Романа Марінова героєм фото виставки «Портрет солдата».Його мужнє обличчя з-поміж 40-ка світлин українських Героїв, експонувалося на Майдані Незалежності в Києві, у багатьох містах України та за кордоном. І вдивляючись в його портрет, зокрема, у глибокий погляд, розумієш – наша країна не підкориться, бо вона вже встала з колін і твердо крокує до мети –перемоги над ворогом.
Бесіду Володимирвів ПАТОЛА Особистий фактор — У нас спочатку була «дуже гарна» «пташка», яка літала аж на півтора кілометра. Потім з’явився апарат, що літав на п’ять кілометрів. Ми почувалися справжніми «господарями неба». Доводилось самим ходити за «нуль» і там літати на відстань досяжності апарата. Як волонтер, я був озброєний травматичним пістолетом. — Не без іронії згадує розвідник перші роки свого бойового досвіду. — На всю групу у нас ще був мисливський карабін. Але нам дуже-дуже щастило. —Завдяки колишній службі було багато знайомих «замовників», які нас приймали, зустрічали, забезпечували дахом над головою та харчуванням. Літали ми, можна сказати, «за їжу», — сміється чоловік — Пройшли майже всю лінію фронту. Це і Широкіне, в яке заходили декілька разів, коли воно ще було не нашим, долаючи понад двадцять кілометрів у тилу ворога. Заходили і за Станицю Луганську. Не були тільки в Дебальцевому. У 2014 році — в Пісках, під аеропортом. На жаль, з 14-го у нас пішли втрати, поранення. Загинув товарищ, потім у 15-му році під Красногорівкою загинув Володя з позивним «Чубака», підірвався на міні. У волонтерів-аеророзвідників було багато роботи. Згодом я повернувся на дійсну службу. Намагався знайти місце, де зможу принести якнайбільше користі. Декілька ротацій був командиром підрозділу БПАК. Сам не раз сідав за управління пташкою. — Що можете сказати про зміну можливостей БПЛА у порівнянні з початком війни? — З початку війни у нас була техніка, яка літала дуже недалеко і не мала практично ніякого захисту. Але тоді практично не було засобів РЕБ. Якщо подивитися назад на ці сім років, то зараз 30 кілометрів для БПЛА — це взагалі «ні про що». Є засоби, які літають на 150 кілометрів, «Байрактари» — узагалі за 300. Всі, зокрема і наші виробники, зробили величезний стрибок вперед. Дуже цьому сприяло те, що колись, навіть чекаючи прийняття на озброєння, ці комплекси приймали на дослідну експлуатацію у Збройних Силах. Поки вони проходили різні процедури, ми вже працювали з цією технікою, напрацьовували досвід, ділилися ним з виробниками, і вони робили необхідні доопрацювання. Мені сильно допомогли спроби розробити власний БПЛА. Коли сам конструюєш пташку — розумієш, як вони летять, що треба удосконалити. Зараз технічний стрибок великий. Але потрібен стрибок якісний. Поки що нас бачать і «придушують». Ми успішно справляємось. Іноді — не справляємось. Тоді доводиться пройти усі кола пекла «списання» БПЛА. Цей механізм дуже непростий, але кожна збита пташка — це врятоване життя розвідника, який мав бути на її місці і, хай неприємний, болісний, але безцінний досвід екіпажу, що більше не повторить своєї помилки. Був у нас випадок. Працюємо в бойовому режимі. По перехопленню дізнаємося інформацію: противник передає: «Літає пташка, будемо збивати». Ми внесли корективи у політ. Згодом спостерігаємо: починає вести вогонь їхня зенітна установка. Гармати відстріляли по коробу снарядів. Ми летимо, параметри всі в нормі. Потім нам присилають перехоплення: репліка командира російсько-окупаційного підрозділу «... не попали. Нас...» і російське матірне слово, яке описує, що зроблять на думку росіянина з ним та його людьми їхні командири. Показую своїм хлопцям — вони засяяли, раділи як діти. Кращої мотивації робити свою роботу із задоволенням годі придумати. Варто розуміти, що безпілотник — дорога техніка. Він проходив службу у Збройних Силах задовго до війни. Потім знайшов себе у цивільному житті. З початку російської агресії у 2014у році, поки чекав повістки з військкомату, намагався допомогти військовим, чим міг. Після подій в Іловайську не витримав, зв’язався зі знайомими з аеророзвідки та поїхав на фронт у якості волонтера. Користувався різними БПЛА, працював над розробкою та випробуванням власних моделей. Зараз досвідчений інструктор ставить «на крило» екіпажі молодих військовослужбовців. Саме так, «екіпажі», адже «розрахунок переважно відправляє що-небудь в один бік, а слово «екіпаж» передбачає що техніка повернеться». Позивний «Х`юстон» Безпілотник: війна над війною
Кожен політ — екіпаж відправляє на ворожу територію декілька сотень тисяч гривень, за які, у випадку якщо пташка не повернеться, доведеться відповідати. А ще є інформація, яку апарат встигає відзняти поки його зіб’ють, та інші, не менш важливі деталі. З 2019-2020 років росіяни дуже посилили свої підрозділи радіоелектронної розвідки і боротьби. Зараз кожен політ — це важкий поєдинок. Доводиться постійно винаходити і застосовувати тактичні хитрощі, різноманітні прийоми, діяти в умовах жорсткої протидії. Ми чудово розуміємо, що сьогодні виконуємо завдання з певними технічними пристроями, нерідко, на грані можливого, а вже завтра потрібна буде зовсім інша апаратура. Той, хто зупиниться в перегонах технологій, у цьому протиборстві неминуче програє, при чому, через досить короткий проміжок часу. А це вже, вірогідно, коштуватиме не дронів, хай і дорогих, а людських життів. Якщо раніше усі виробники намагалися якнайшвидше виконувати наші побажання, усовувати проблеми, які виявлялися в ході експлуатації, — зараз, особливо, коли мова іде про штатне постачання, — ситуація дещо змінюється. Хтось так і залишився максимально контактним. Хтось починає знову згадувати про документи. Наприклад, щоби відправити на ремонт виробнику розбиту «Фурію» — необхідно оформити багато сторінок «рекламацій» і пройти непросту процедуру. Про «лікування» зламаного «Лелеки» домовитися поки дещо легше. Звісно, це вносить в життя свої корективи. Деякі хлопці бояться пошкодити пташку, намагаються менше літати. А така поведінка на користь не йде. Як пілоти, так і представники виробників, — живі люди зі своїми характерами. Вони можуть помилятися, можуть і конфліктувати. В кожній окремій ситуації все по-різному. — А що у ворога? — Росіяни використовують «Орлан». Ми бачили його на землі. Апарат розрахований на «недалекого» солдата. Кнопку натиснув — він зі стаціонарної катапульти злетів. Натиснув іншу — літачок викинув парашут і сів на наповнену повітрям подушку. І літає він дуже довго. На нашій «Лелеці», — парашутна посадка більше як аварійна. В нормальних умовах він сідає як літак. Це вимагає більшого досвіду від екіпажу, але дозволяє діяти напевне. Якщо вітер більше 6-7 метрів за секунду, а так воно переважно і буває, пташку при парашутній посадці дуже легко розбити. — Чого чекати у перспективі? Раніше наші PD-1, оснащені двигуном внутрішнього згоряння, значно потужніші за дальністю дії від електричних акумуляторних «Лелек» чи «Фурій», були прив›язані до аеродромів. Тепер виробники дослухалися, — зробили PD-2 з вертикальним зльотомпосадкою. Схожу систему зльоту-посадки зараз розробили і тестують виробники «Лелеки». Пташки, які зараз виконують бойові завдання — хороша основа. Але усім виробникам БПЛА необхідно продовжувати роботу. Літачки мають бути сильнішими, потужнішими. Вони мають літати далі і ставати менш помітними для ворога. Є багато нюансів, які впливають на помітність. Починаючи від розміщення гвинта й обтічності фюзеляжу, електричного двигуна чи двигуна внутрішнього згоряння, і закінчуючи радіочастотами, системами позиціонування, шифрування та передачі даних. Це все окремі складові, але кожна деталь може мати вирішальне значення і призвести до того, що безпілотник зможе або не зможе виконати завдання, зібрати та передати необхідну інформацію і повернутися назад.—Ваше побажання колегам? — Щоб кількість посадок дорівнювала кількості зльотів, і безРЕБного вам неба!
Спорт Спортивні У Житомирі на базі навчального центру Десантноштурмових військ ЗС України відбувся чемпіонат із рукопашного бою на честь Героя України полковника Тараса Сенюка, який загинув у боях під Слов’янськом у 2014 році. У турнірі змагалась майже сотня найкращих спортсменів-військовослужбовців із різних видів і родів військ Збройних сил України, а також курсанти вищих військових навчальних закладів країни. Під час змагань на татамі виходили найкращі армійські спортсмени, призери чемпіонатів Європи та Світу, майстри спорту міжнародного класу, які неодноразово представляли Україну на міжнародній арені.Унелегкій боротьбі збірна команда Сухопутних військ Збройних сил України здобула друге місце. Перемогу здобула збірна команда Десантно-штурмових військ ЗС України. Серед вищих військових навчальних закладів бронзу здобули військовослужбовці з Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.Вособистому заліку переможцями стали у вагових категоріях до 75 кг старший лейтенант Олег Стадник та до 90 кг лейтенант Юрій Лавров, друге місце зайняли у вагових категоріях до 60 кг - солдат Олександр Іскрицький та до 70 кг - солдат Микита Протасов, третє місце у ваговій категорії понад 90 кг - зайняв солдат Владислав Іванов. Завершився Всеармійський чемпіонат урочистим нагородженням переможців, яким вручили перехідний кубок, грамоти та медалі. Кожен спортсмен, який здобув призове місце у своїй ваговій категорії, від імені Федерації рукопашного бою України отримав цінні подарунки. досягнення
29СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Участь у змаганнях Сергій Савчук вирішив взяти за два тижні до них. – Свого часу займався спортом професійно, щоправда, геть іншим – кікбоксингом. У 2006 році навіть здобув титул Чемпіона України. Після того займався «для себе» – бігав, кросфіт, – розповідає Сергій.Заявку подав на участь відразу у восьми дисциплінах (зазвичай, спортсмени виступають в одній-двох). Щоправда, виступити вдалося лише в шести: метання ядра, гребля 4 хвилини, гребля 1 хвилина, біг на 400 метрів, плавання 100 метрів і кульова стрільба. Взяти участь у стрільбі з лука і велозаїзді не вдалося через накладки у часі, оскільки деякі змагання проходили одночасно на різних локаціях. Та результатами солдат Савчук, в Військовослужбовець Карлівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області Сергій Савчук після поранення показав успішні результати на національних змаганнях «Ігри Воїнів», що відбулися в Києві вперше. Роман СвітланаІСТОМІНХАЛІМОНЕНКО «Ігри воїнів» Як Чемпіон України з кікбоксингу з Полтавщини боровся у шести видах спорту цілому задоволений: – Ядро кинув на 8 метрів, гарний результат у греблі 4 хвилини. Буду тренуватися і наступного року виступати у цих же дисциплінах. Можливо, ще щось додам, наприклад, штангу, – поділився військовий. Солдат Сергій Савчук пішов на службу до Збройних Сил України у 2014 році. Службу проходив у складі нинішньої 93 Окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України «Холодний яр». У її складі шість місяців виконував завдання в районі проведення АТО. У ході бою з російсько-окупаційними військами Сергій отримав вогнепально-уламкове поранення боку та обох ніг від розриву гранати з «підствольника». Тому у 2015 році чоловік звільнився в запас, але вже у 2018-у знову повернувся до лав Збройних Сил України. І сьогодні несе службу у Карлівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Полтавської області. Національні змагання «Ігри Воїнів» за участю військовослужбовців та ветеранів, які дістали травми, поранення та захворювання у зоні бойових дій, об’єднали понад 260 ветеранів та військовослужбовців в 11 адаптивних видах спорту: стрільбі з лука, гольфу, кульовій стрільбі, легкій атлетиці, велоспорті, плаванні, веслуванні на тренажерах, баскетболі на візках, регбі на візках, пауерліфтингу, волейболі сидячи. За результатами змагань буде сформована національна збірна, яка вперше представить Україну на міжнародних змаганнях Warrior Games у вересні у США.
31СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ місто Львів, вул. Героїв Майдану, 32 +38(099)421-80-54, +38(032)238-65-34 місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 +38(048)263-76-60, +38(073)157-09-01 місто Житомир, Проспект Миру, 22 +38(041)248-30-50, +38(067)450-25-57, +38(093)450-25-57містоКиїв,вул.Ломоносова, 81+38(044)521-32-89містоХарків,вул. Кирпичова, 2 +38(093)000-72-28, +38(057)372 61-67 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Військова академія (м. Одеса) Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка Київський військовий ліцей імені Івана Богуна місто Київ, бульвар Лесі Українки, 25 +38(044)286-17-18
