ЗМІСТ 191814121064 Міжнародна співпраця Українські артилеристи з канадськими колегами готуються до масштабних міжнародних навчань Вишитий Гончарук.документальногоВійськовийоберіглітописецькіноОлексійФільм«Душаброні»Сержант Світлана Земліна. Історія подвигу Інновації у навчальному процесі28262524232220 Територіальна оборона стане сильнішою та українськийефективнішою:досвід та напрацювання країнпартнерів «Мам, це я, Рома…» Історія лейтенанта Романа Денисюка КурсантиНовини ВІКНУ стали найкращими на міжнародних змаганнях «Військова служба – це ніяка не випадковість, а моє особисте і добре зважене рішення» - Дмитро Куксенко Вони врятували світ... виконалиКурсанти-артилеристиТериторіяЧорнобильдобравогневізавдання з САУ «Гвоздика»
Під загальною редакцією ОлександраРедакційнаСИРСЬКОГОколегія:ОлександрГОЛОДНЮКВолодимирПАТОЛАМаріяМАРТИНОВА Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати таматеріали.скорочувати При використанніпосиланняматеріалів на журнал обов’язкове. Адреса редакції: 04119, м. Киів, вул. Дегтярівська 19 а E-mail: press.ksv@mil.gov.ua Інтернет:UkrainianLandForceshttps://www.facebook.com/ VICTORIASEQUITURFORTES Користуючись нагодою, я в цей день хочу побажати всім нашим піхотинцям тільки міцного козацького здоров’я, сімейного щастя, успіхів при виконанні навчальних і бойових завдань, а головне, щоб усі вони повертались додому живими й неушкодженими. Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський 6 травня в Україні відзначається «День Піхоти». Свято встановлено указом Президента України від 19 квітня 2019 року № 152/2019.
4 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Територіальна оборона стане сильнішою та ефективнішою: український досвід та напрацювання країн-партнерів Олена СТЕПАНЮК Міжнародна співпраця У Києві відбулася міжнародна конференція з питань територіальної оборони. У ній взяли участь керівний склад Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, представники 15 країн, зокрема, командувачі територіальної оборони (органів управління, які відповідають за питання ТРО) від Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Грузії, Молдови, а також представники наукових установ Збройних Сил України. Основною метою конференції був обмін досвідом щодо удосконалення системи територіальної оборони, вироблення спільних підходів до підвищення її ефективності. Під час заходу учасників ознайомили із завданнями, структурою та організацією роботи Центру оперативного управління Командування територіальної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України та його рухомим модулем. Командувач територіальної оборони Командування Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майор Анатолій Баргилевич наголосив, що досвід іноземних країн є дуже цінним для України.–Наша мета – створити таку систему територіальної оборони, яка буде відповідати Україні, її реаліям, її можливостям та іншим питанням. Для нас цінний досвід інших країн, тому ми запросили їхніх представників обмінятися досвідом, щоби сформувати пропозиції для подальшої роботи. Ми чудово розуміємо що чисельність сил територіальної оборони досить обмежена, зокрема, у порівнянні з чисельністю Збройних Сил України. Основні зусилля держави спрямовані на бойові частини та підрозділи. Зараз ця чисельність – близько 580 осіб. Але згідно планів удосконалення цієї системи плануємо розгорнути підрозділи загальною кількістю до 50 тисяч осіб в цілому. Це включатиме як якісну підготовку громадян до оборони, так і підготовку до розгортання та оборони всіх сил і засобів територіальної оборони, – розповів генерал-майор Анатолій Баргилевич. Аташе з питань оборони при Посольстві Естонської Республіки в Україні полковник Вахур Мурулаід розповів, що підрозділи територіальної оборони Естонської Республіки розташовані по всій території країни, і вони формуються на основі як волонтерських засад, так і прямої підпорядкованості збройним силам. – Історія територіальної оборони дуже довга. Все
5СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ почалося після закінчення Першої світової війни, і вдосконалювалося у період після Другої світової війни, наразі це питання залишається відкритим і система продовжує вдосконалюватись зараз також. У мирний час підрозділи територіальної оборони підпорядковуються міністру оборони країни, а у період конфліктів чи війни – Командуванню Сухопутних військ, – зазначив полковник Вахур Мурулаід. Також в ході конференції командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський особисто продемонстрував учасникам форуму експозиції музейної кімнати, присвячені найгарячішим та найважчим для військовослужбовців Сухопутних військ епізодам російсько-української війни. Пізніше він зазначив, що конференція – це унікальна можливість для покращення взаємодії з нашими партнерами та розробки дійсно ефективної системи територіальної оборони.–Ми намагалися показати систему управління територіальної оборони, починаючи від стратегічного рівня і завершуючи тактичним рівнем. Крім того, була продемонстрована робота оперативного складу, який у той час проводив тренування. В ході сьогоднішньої конференції заслухані виступи представників країнпартнерів, Національної гвардії, сил оборони, які довели нам свій досвід проведення заходів територіальної оборони, функціонування системи територіальної оборони, що для нас також було вкрай корисно. У ході цих виступів ми обговорили всі проблемні питання, які стосуються прийняття проекту закону про основу територіальної оборони держави, – підсумував Олександр Сирський. Конференція дала величезний об’єм інформації, що стосується найрізноманітніших аспектів розгортання та функціонування системи територіальної оборони. Це досвід організації підготовки, логістичного, фінансового забезпечення, тактики дій підрозділів, специфіки завдань, які сили територіальної оборони можуть виконувати найбільш ефективно, особливостей співпраці, взаємодії, розподілу, повноважень та відповідальності з іншими підрозділами Збройних Сил та інших військових формувань. Але заходи посилення системи територіальної оборони та підтримання її у готовності до дій не обмежуються законотворчою, дипломатичною діяльністю та аналітичною роботою. Це ще і постійна підготовка та робота «в полі». Тому, з метою підготовки підрозділів територіальної оборони до виконання завдань за призначенняму низці південних областей пройшли збори. Їх тематикою стали контроль населених пунктів, посилення і захист державного кордону, охорона та оборона визначених об’єктів, боротьба з диверсійнорозвідувальними групами у прикордонних районах. Учасники зборів удосконалювали рівень умінь та практичних навичок щодо управління підрозділами, виконували завдання на реальних об’єктах. Це охорона та захист адміністративного кордону з АР Крим, прикриття ділянок узбережжя, вразливих для десантування, виконання завдань з контролю населених пунктів, охорони органів державної влади, посилення охорони критичних об’єктів, мостів, несення служби на блокпостах, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними формуваннями агресора та антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями.Протягомквітня пройшли збори та тренування представників сил територіальної оборони у низці областей по всій території України. Тож, поки в експертному середовищі та в суспільстві на найрізноманітніших майданчиках, від сторінок соцмереж до високих кабінетів, точаться дискусії щодо майбутнього закону «Про територіальну оборону», українські військові продовжують робити усе можливе і залежне, щоби ця система була потужною, ефективною та здатною діяти на всіх рівнях: від окремого представника сил оборони зі зброєю в руках до управлінь і штабів усіх рівнів.
6 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Співпраця українського війська з Північноатлантичним альянсом – це не простодекларації, документи чи міжнародні угоди. Її результати уже давно практично відчувають військовослужбовці Сухопутних військ: як командири та офіцери штабів, так і сержанти й солдати. Восени цього року підрозділи оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України пройдуть оцінювання НАТО ІІ-го рівня. Оцінювання І рівня пройшло позитивно у 2019 році. У разі повторного успіху підрозділи увійдуть до сили реагування НАТО і будуть визнані взаємосумісними з підрозділами Альянсу. Це стане великою перемогою українського війська та вкотре доведе готовність до вступу до організації Північноатлантичного договору. Цієї весни один із підрозділів 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича ОК «Північ» візьме участь у закордонних міжнародних навчаннях за участі країн-членів НАТО, зокрема, Польщі, Данії та США. Наразі артилеристи проходять тренування на полігоні. За останні два роки війська оперативного командування «Північ» взяли участь у п’яти міжнародних навчаннях. Зокрема, це підрозділи бойових бригад, які були залучені до тренувань та курсів відповідно до програм партнерства між збройними силами України та НАТО: JMTG-U, UNIFIER, а також британської тренувальної місії ORBITAL. Протягом листопада-грудня минулого року армійці окремого батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського проходили бойову підготовку спільно з інструкторами країн НАТО на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки в рамках Joint Multinational Training Group - Ukraine / Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна. Заняття відбувалися з використанням системи імітаційного моделювання бойових дій типу JCATS. У кінці березня вже цього року сержанти 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького пройшли підготовку на курсах лідерства базового рівня за програмою, розробленою трьома навчальними центрами та канадськими колегами з операції UNIFIER. Програма курсу містила до 80% матеріалу, що надається в школах та академіях країнчленів НАТО. Роком раніше, у 2019-у, ця ж бригада у повному складі пройшла навчання в рамках навчально-тренувальної місії ORBITAL. У тому ж 2019 році інтенсивний курс тренування за стандартами Альянсу у межах Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна (JMTG-U) пройшли дві батальйонно-тактичні групи 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Тренувалися спільно з іноземними інструкторами з США, Канади, Литви, Польщі, Великої Британії, Данії та НаймасштабнішимиШвеції.ж міжнародними навчаннями за участі країн-членів НАТО та підрозділів ОК «Північ» стали стратегічні командно-штабні навчання «Об’єднані зусилля - 2020», що успішно пройшли у вересні минулого року. Основним гравцем зі складу «північних» військ на умовному полі бою стала знову 72 бригада, і якщо особовий склад частини демонстрував більше практичні дії, то офіцери оперативного командування «Північ» показали можливості управління за новою J-структурою. На неї ОК «Північ» перейшло також відповідно до стандартів НАТО, і вже другий рік поспіль реалізовує на практиці у повсякденній діяльності та під час штабних навчань. Увесь цей пласт досвіду, який вже отриманий українськими військовими та який буде поповнюватися і надалі, дає можливості підвищувати рівень обороноздатності держави, додає впевненості у захисті від будь-яких проявів ворожої агресії. Міжнародна співпраця Потужний і практичний крок до НАТО Світлана ХАЛІМОНЕНКО
8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Серед почесних гостей, що стали свідками цієї події, були Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, тимчасово повірена у справах Посольства США в Україні пані Крістіна Квін, командувач 7-го Командування з підготовки ЗС США бригадний генерал Крістофер Норрі, аташе сухопутних військ при Посольстві США в Україні полковник Пол Шмітт, заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майор Олександр Голоднюк, начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, начальник головного управління підготовки Збройних Сил України генерал-майор Олексій Таран, командир оперативно-тактичної групи «ЮНІФАЄР» підполковник Мелані Лейк, командир Литовської тренувальної місії в Україні майор Ритіс Раудоніс, народні депутати України, представники органів державної влади, місцевого самоврядування та інші гості. — Дякую за ваш вагомий внесок у контексті посилення спроможностей української армії. Це надзвичайно важливо для подальшої обороноздатності, євроатлантичної інтеграції та наближення Збройних Сил України до стандартів НАТО. Ми вдячні всім країнам, які беруть участь у програмах підтримки України та всіляко сприяють посиленню української обороноздатності. Ця підтримка країн-членів Альянсу нині дуже важлива для України та українців, — звернувся до партнерів Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.—Поки ми на цій церемонії на Яворівщині, десятки тисяч російських військ розташовані біля кордонів з Україною і їхня чисельність збільшується. США та наші союзники глибоко стурбовані цією ескалацією. На тлі російських провокацій треба пам’ятати, що українська армія 2021 року значно відрізняється від армії зразка 2014 року! Українські Збройні Сили стали більш боєздатними, одними з найбільш боєздатних у Європі сьогодні. Адміністрація Президента Байдена продовжує та посилює допомогу Україні. Сполучені Штати Америки залишаються непохитними у своїй підтримці суверенітету та територіальної цілісності України, включно з Кримом та територіальними водами. Ми та наші партнери надалі підтримуватимемо Україну! — заявила тимчасово повірена у справах Посольства США в Україні пані Крістіна Квін. За дорученням Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ ЗС України начальник Національної академії сухопутних військ генераллейтенант Павло Ткачук вручив нагороди та передав цінні подарунки військовослужбовцям США, що завершують перебування на українській землі. «Адміністрація Президента Байдена продовжує та посилює допомогу Україні» – Тимчасово повірена у справах Посольства США в Україні пані Крістіна Квін У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулась офіційна церемонія передачі повноважень «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна» між оперативною групою «Елайна» 33-ї піхотної бригадної бойової групи Національної гвардії штату Іллінойс під керівництвом полковника Клейтона Кутемайєра та оперативною групою «Рейвен» 81-ї механізованої бригадної тактичної групи «Страйкер» Національної гвардії штату Вашингтон під керівництвом полковника Джеймса Перріна. Віталій СТЕЧИШИН Міжнародна співпраця
9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ У Львові відбулась зустріч Головнокомандувача Збройних Сил України з Головою військового комітету НАТО У квітні у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулася зустріч Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника Руслана Хомчака з Головою Військового комітету НАТО, головним маршалом авіації сером Стюартом Пічем. — Ваш візит є переконливим свідченням тієї уваги, яку керівництво Альянсу та Ви особисто приділяєте питанням розвитку відносин нашого особливого і без перебільшення стратегічного партнерства. Із задоволенням хотів би відмітити, що співробітництво між Збройними Силами України та НАТО і системиСилреформуванняУкраїни.безпековуОб’єднанихрайоніобговорилиХомчак.генерал-полковникнабиратидинамікоюхарактеризуєтьсякраїнами-партнерамивисокоюіпродовжуєобертів,—наголосивРусланУрамкахвізитусторониситуаціювпроведенняопераціїсилтазагальнуобстановкудовколаТакожмовайшлапростанЗбройнихіпротрансформаціюпідготовкивідповідно до підходів НАТО. Зі свого боку Голова Військового комітету НАТО запевнив українську сторону в подальшій підтримці України з боку Північноатлантичного альянсу. Начальник Національної академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук ознайомив гостей з історією та сьогоденням провідного вишу Сухопутних військ і особливостями підготовки військових фахівців. Разом вони вшанували полеглих українських Героїв — вихованців Національної академії, поклавши квіти на Алеї слави випускників. На завершення зустрічі генерал-полковник Руслан Хомчак подякував головному маршалу авіації серу Стюарту Пічу за конструктивну розмову, відвертий обмін думками та підтримку нашої держави з боку Альянсу.
10 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Герої сучасності Трагедія під Шумами: бойовий медик гірських піхотинців Світлана Земліна під ворожим вогнем рятувала поранених …З окопу опорника дівчина побачила страшну картину – декілька тіл лежали нерухомо, відстань до них була до ста метрів. По весняній багнюці Світлана повзла до хлопців. У голові було лиш одне – аби всі були живі, аби були живі… Сергій ЖМУРКО …По обіді на спостережному пункті роти задзвенів телефон, і в слухавці дівчина почула – у нас 300-ті. А вже за мить – старший бойовий медик гірсько-штурмової роти сержант Світлана Земліна одягла бронежилет, схопила медико-санітарну сумку і побігла у напрямку опорника. Дорогою її наздогнали два сержанти – Олексій Косташек і Сергій Суліма. З окопу опорника дівчина побачила страшну картину –декілька тіл лежали нерухомо, відстань до них була до ста метрів. По весняній багнюці Світлана повзла до хлопців. У голові було лиш одне – аби всі були живі, аби були живі… У першого воїна, до якого доповзла медик, пульсу і ознак життя не було. Світлана підняла голову й огледілась: – ще троє лежали нерухомо, а двоє були поранені. До них і попрямувала. Пораненими виявились два досвідчені сапери, котрі з групою прибули на розмінування. Дівчина оцінила обстановку і поповзла до того, у кого на руці, нозі й боку проступала кров від поранень, він був у свідомості. Другий рухом показав, що допомоги не потребує. Тоді Світлана на поранені руку і ногу сапера наклала турнікети, щоб зупинити кровотечу. Допомагали це робити сержанти, бо чоловік був набагато більшим, ніж дівчина, потім вони стали відтягувати пораненого в укриття. Весь час поранений був у свідомості й виконував команди медика. А ворожий вогонь тим часом не припинявся. – Щось там свистіло над головою, але я не звертала на те увагу – потрібно було рятувати поранених, − ділиться дівчина.Місцевість була відкритою, безпечно було лиш за невеличким насипом, куди і затягнули пораненого сапера. Уже там Світлана наклала на місця поранень тугі пов’язки та вколола знеболювальне. Інший поранений доповз туди сам. Гірські піхотинці з опорника вогнем у напрямку ворога прикрили групу, і за мить всі вже були в окопі. Там Світлана поправила турнікети та пов’язки, а хлопці понесли пораненого в напрямку спостережного пункту роти, куди вже прибув автомобіль для евакуації. …А напередодні описаних подій ворог, застосовуючи 7 квітня 2021 року указом Президента України № 149/2021 — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, — сержант Світлана Земліна нагороджена орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
11СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ свою бандитсько-злочину тактику, здійснив дистанційне мінування в районі взводно-опорного пункту гірських піхотинців мінами ПОМ-2. Одна з них спрацювала за пару годин, а для знешкодження інших 26 березня і прибула група досвідчених саперів. Навпроти опорника, метрів за 250-300, розташована водонасосна станція, котра забезпечує подачу води для низки населених пунктів. Саме в приміщенні цивільного об’єкту і обладнали, як виявилось згодом, своє лігво ворожі снайпери. Як тільки сапери почали розвідку місцевості, вбивці розпочали свою чорну роботу… Першими під кулі ворожих снайперів потрапили сапери – двоє загинули миттєво, а ще двоє були поранені. Рятувати поранених з опорника кинулись гірські піхотинці – старший сержант Максим Абрамович та старший солдат Сергій Гайченко – снайпери вразили і їх… Сержант Світлана Земліна вже досвідчений бойовий медик. Дівчині лише 24 роки, а вона понад три роки у лавах Збройних Сил України. Після закінчення Рівненського медичного коледжу вона єдина з групи, котра пішла до військкомату.–Приклад старшого брата Олександра, який чотири роки воював у складі Новоград-Волинської бригади, мабуть вплинув тоді на моє рішення, − каже дівчина. Їй, цій тендітній дівчині, нелегко на війні, в окопах, багнюці й під вогнем під Горлівкою. Але саме вона, як той Янгол Охоронець, рятує поранених. – Я ні про що інше не думала тоді – лиш би добратись до поранених, зробити все можливе, щоб хлопці були живими, − говорить дівчина. Вона ще не оговталась від пережитого і від втрати своїх друзів – Максима і Сергія – веселих, молодих хлопців, котрі ціною власного життя намагались допомогти пораненим. Війна – це страшна річ, але саме тут, у цих незвичайних умовах і відкриваються найкращі риси людини – мужність, щирість, готовність ціною власного життя врятувати товариша. Саме вони, прості солдати цієї війни, і є найбільшою цінністю нашої армії! За особисту мужність і героїзм командування частини подало Світлану до нагороди. Нагороди заслуговують також сержанти Сергій Суліма і Олексій Косташек – то факт беззаперечний.Ворогнеприпиняє провокувати українських захисників і порушувати чинні мирні домовленості. Обстріл позиції гірських піхотинців у районі Шумів 26 березня і розстріл військових – тому підтвердження.
12 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ НОВИНИ У квітні відбулася відеоконференція командувачів корпусів Сухопутних військ НАТО за темою: «Домінування у наземному середовищі – генерація згуртованості, спроможності та потенціалу». В ході відеоконференції Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський поінформував учасників заходу про збройну агресію Росії проти України, чисельність та склад російських військових угруповань на тимчасово окупованій території України та в безпосередній близькості до українського кордону, ситуацію, яка відбувається наразі навколо наших кордонів, а також можливі прогнозовані сценарії подальшого розвитку подій. – Сухопутні війська Збройних Сил України перебувають у високому ступені боєздатності, готові виконувати завдання за призначенням. Але ми розуміємо, що маємо справу із серйозним чисельним противником, – зазначив генералполковник Олександр Сирський. Він також подякував колегам, представникам країнпартнерів, за підтримку України у відстоюванні її суверенітету та територіальної цілісності. – Це наша можливість і справді наш обов`язок забезпечити підтримку сухопутної складової. Це надсилає потужний меседж, коли командири Корпусів НАТО говорять в один голос, – наголосив Командувач Сухопутних військ НАТО генерал-лейтенант Роджер Клутьє. Він також запевнив, що підтримує Україну, і ми можемо розраховувати на допомогу.Позавершенню заходу генерал-лейтенант Роджер Клутьє подякував генерал-полковнику Олександру Сирському за детальну розгорнуту інформацію та запевнив у своїй подальшій підтримці Сухопутних військ Збройних Сил України. Командувачі корпусів Сухопутних військ НАТО обговорили російську агресію проти України У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки триває польовий вишкіл курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Майбутні офіцери інженерних військ практично опановували навчальну дисципліну «Вибухова справа». Курсанти першого курсу відпрацьовували питання одиночних підривів та руйнування елементів різних конструкцій з дерева, бетону, залізобетону та заліза. З третьокурсниками проводили заняття з інженерних загороджень, облаштування протипіхотних керованих мінних полів. – А з п’ятикурсниками ми проводимо заняття з інженерного забезпечення бою за стандартами НАТО. Це нова дисципліна, яку ми ввели на кафедрі для магістрів. Вона повністю відповідає стандартам НАТО, навіть викладання йде англійською, залежно від того, наскільки курсанти можуть сприймати матеріал іноземною мовою. Плануємо ввести її вже з цього року і для четвертокурсників. Для цього ми постійно комунікуємо з нашими колегами та партнерами з країн-членів НАТО, підтримуємо тісні зв’язки, і вони корегують курс. Ця дисципліна дає можливість курсантам бути в ролі командира інженерного підрозділу, а також діяти у складі багатонаціональних штабів. Тут вони вивчають натівські процедури, і особливо процес ухвалення рішення за стандартами Північноатлантичного альянсу на тактичному та оперативному рівнях, — розповів начальник кафедри тактики підроздiлів бойового (оперативного) забезпечення підполковник Дмитро Окіпняк. Курсанти Національної Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного підривали ворожі об’єкти та відпрацьовували інженерне забезпечення бою за стандартами НАТО
13СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Територіальна оборона «нарощує м’язи» У Запорізькій області, на виконання рішення Головнокомандувача Збройних Сил України, відбулись позапланові збори бригади територіальної оборони під загальним керівництвом командувача військ оперативного командування «Схід» генерал-майора Олександра Нестеренка. Водночас, комплексні вишколи підрозділів ТрО відбувались у Харківській, Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях. Перший етап - прибуття організаційного ядра підрозділів ТРО до місць дислокації, розподіл за штатними посадами, медичний огляд та отримання речового майна. Далі – дні, насичені індивідуальною та колективною підготовкою. Всі резервісти отримали змогу набути або вдосконалити навички зі стрільби з автоматів, кулеметів, метання гранат, саперної справи та тактичної медицини, проходили практичні навчання з досвідченими інструкторами з тактики. У взаємодії з Національною поліцією відпрацьовувались практичні дії несення служби по контролю транспортних вузлів, охорони адміністративних будівель, залізничних переїздів та мостів, практичні дії з патрулювання та облаштування мобільних блок-пост. Окрема увага приділялась спільному тренуванню з органами управління та сил цивільного захисту області з питань організації управління та дій сил у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з пожежами в природній екосистемі. У взаємодії з армійською авіацією Сухопутних військ ЗСУ здійснено повітряну розвідку району виконання завдань за призначенням та пошук ймовірних диверсійно-розвідувальних груп у південних районах області. Обстежені потенційні місця висадки десантів супротивника, а також проведено тренування з евакуації пораненого з району виконання завдань гвинтокрилом з подальшим його переміщенням наземним транспортом до медичного закладу. До вишколу залучено понад 3500 військовослужбовців та резервістів оперативного резерву першої та другої черги. Врятувати побратима на полі бою. Військовослужбовці 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка пройшли вишкіл з тактичної медицини. Кожен військовий крім майстерного володіння зброєю, повинен досконало володіти навичками надання домедичної допомоги в бойових умовах. Як собі, так і побратимам. Вчасне і правильне надання самодопомоги і взаємодопомоги на полі бою є основною запорукою врятування життя пораненому. Саме тому з особовим складом бригади постійно проводяться навчання з тактичної медицини. Військовослужбовці відпрацьовують дії, пов`язані із евакуацією і наданням першої домедичної допомоги у різних ситуаціях, вдосконалюючи свої уміння й навички.–Нашівояки уміють і готові надати першу допомогу побратимам, і впевнені, що самі отримають її, якщо вона знадобиться, – зазначив керівник заняття. Тримати «Град» завжди напоготові. «Боги війни» 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха не гають часу і активно тренуються приводити реактивні системи залпового вогню БМ-21 «Град» до бою. Хоча сьогодні важке озброєння знаходиться за лінією відведення далеко від передової, реактивники не відпочивають, а відпрацьовують висування, зайняття нових вогневих позицій та наведення на цілі. Подібні заходи підтримують боєготовність підрозділів, які нині не беруть безпосередньої участі в бойових діях, але готові за першої ж потреби висунутися вперед та завдати потужного вогневого удару російським окупаційним військам. Вогневий «сюрприз» для ворога Група озброєних людей обережно пересувається вперед. Контролювати необхідно все: міни, розтяжки, сектори обстрілу. Вони бачать усе. Їх - ніхто. І ось, ціль близько. В руках з`являються реактивні протитанкові гранати. Командир розподілив цілі і до синхронного «бабаху» залишилася мить. Це не сюжет бойовика. Розвідники механізованої бригади «Холодний Яр» відпрацьовували елементи прихованого переміщення у складі тактичних груп. Також бійці закріпили на практиці елементи прихованого знешкодження сил і засобів ворога та вели вогонь з реактивної протитанкової гранати РПГ-22 «Нетто».
14 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Майбутнє українського війська Питання взаємосумісності Сухопутних військ Збройних Сил України зі збройними силами країнпартнерів, членів НАТО зараз активно пропрацьовується на всіх рівнях. При чому, не лише в контексті сьогодення. Закладаються основи для далеких перспектив. Сьогодні ми розповімо про надзвичайно важливий аспект, яким завжди відрізнялися справжні захисники свого народу, представники збройних сил цивілізованих світових держав, від різноманітних терористів, найманців та озброєних банд. В той час, коли у російських військових навчальних закладах курсантам розповідають що Міжнародне гуманітарне право – це нікому не потрібна дурня (що для РФ, як держави-терориста цілком нормально), українські курсанти, справжні представники цивілізованого світу, не лише відмінно знають цю дисципліну, але мають високі наукові досягнення, здатність діяти практично та здобули визнання світового рівня у сфері Міжнародного гуманітарного права. Всі дії відбувалися в онлайн-форматі. Представники України вперше взяли участь у цьому заході та показали достойні результати. Українці потрапили до синдикату разом із командами Вестпоїнту та Академії Берегової Охорони (США). В умовній республіці вони мали діяти в ролі представників юридичного департаменту, які надають командиру підрозділу поради у відповідності до «бойових» рішень. – Ми всі в нашій команді були рівні. Кожен зробив свій внесок у перемогу та відігравав свою роль. Наприклад, хтось знав певні аспекти, міг більше сказати по цьому питанню, хтось більше знав англійську, та добре розумів саму суть завдання, – ділиться враженнями курсант Андрій ВідмінніЯрема.знання англійської мови та норм Міжнародного гуманітарного права дали можливість курсантам діяти у правильному напрямку. А навички, здобуті під час навчання у Військовому інституті, були такими, що дозволили українцям виглядати не гірше досвідчених іноземних колег. Міжнародні конвенції вивчали практично, переглядаючи фільми і розбираючи нюанси та обговорюючи специфіку застосування. Тож діяти під час міжнародного збройного конфлікту, який зачепив вигадані держави Галіцію, Отарну та Дацію, які знаходилися в Атлантичному океані неподалік Бразилії, було досить нелегко. Кожен раз умови та обстановка змінювалися, потрібно було враховувати й той факт, що Дація залишалася нейтральною країною у протистоянні. Курсант Михайло Тріус зазначає, що такі випробування в екстремальних умовах були не прості. Правові аспекти межували з військовою наукою, й завдання ускладнювалося часовими рамками: «Насторог не було, але було маленьке внутрішнє хвилювання. Викладачі нашої кафедри дали нам надзвичайно гарні знання з міжнародного гуманітарного права та інших дисциплін, тому ми вже на 3-му курсі маємо змогу брати Курсанти–юристи Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який наразі входить до Сухопутних військ Збройних Сил України, вибороли першість у міжнародних змаганнях «Право збройних конфліктів», що проходили на базі Міжнародного інституту гуманітарного права в місті СанРемо, Італія. Протягом трьох днів юристи з 18-ти країн-учасників НАТО змагалися у знаннях, обговорювали норми застосування міжнародного гуманітарного права збройних конфліктів у спільних багатонаціональних операціях. Практична площина конкурсу полягала у розв’язанні завдань з урахуванням всієї специфіки умовної кризової ситуації. Курсанти ВІКНУ нанайкращимисталиміжнароднихзмаганнях Павло ВолодимирМІЛЕВИЧБІТКО
15СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ участь у таких конкурсах. Хвилювань щодо знань не було, були хвилювання, що ми представляємо Україну на такомуДлярівні».курсанта Андрія Корольова така практика дала усвідомлення поєднання базових аспектів життєдіяльності суспільства, економіки і права. В сучасному світі кожна міжнаціональна операція має дотримуватися стандартів НАТО. Для юристів у таких умовах важливо вміти доносити свою думку. – Я відчув гордість за те, як ми приймали рішення в середині нашого синдикату, за те, що ми співпрацювали з шістьома носіями мови з США. Вони досить швидко говорили і зрозуміти їх було не так легко. Я відчув гордість, за те, що всі прикладені нами зусилля донести свою думку були виправдані та оцінені, –ділиться враженнями Андрій Корольов. Куратор команди викладач кафедри правового забезпечення полковник юстиції Олег Гущин зазначив, що саме ці хлопці пройшли конкурсний відбір щодо знань англійської мови та норм міжнародного гуманітарного права. Будь-яке право, як і право збройних конфліктів зокрема – це жива субстанція, яка змінюється разом з людством, ситуацією і немає нічого гіршого, окрім того, що просто дивитися в книжку і робити «як книжка пише». Реальність завжди складніша і вимагає іноді нестандартних рішень і того рівня гуманності, про який не прочитати.–Відсутність єдиної етичної ситуації в різних країнах світу вимагає від юристів розуміння так званого «операційного середовищя», тобто моделі поведінки, яка панує в певній місцевості. Це можуть бути культурні, етнічні та релігійні проблеми, про які ми просто не знаємо. І бути сучасним військовим – це означає розуміти не лише класичну військову справу, мистецтво, але й величезну кількість супутніх галузей права, відносин, які разом складають наше бачення операційного середовища і бачення того, як ми можемо перемогти. Іноді ми можемо перемогти не військовими засобами, – зазначив полковник Олег Гущин. Він був упевнений у знаннях своїх підлеглих, тому під час онлайн-роботи не втручався в обговорення, а давав можливість самостійно сформулювати рішення та надати виважену пропозицію куратору полковнику армії США Деккеру. Не стримуючи емоцій, полковник Гущин зазначає: «Це найкраща команда, яку я, мав у своєму житті. Основне, що я вклав в їхні душі – це той дух, який вони відчули і про який розповідали, «Дух СанРемо», дух того, що вони називають «interoperability» –взаємосумісність. Вони виглядали достойно на рівні з американцями, британцями, грузинами, й перемогли не просто в конкурсі, а перемогли самих себе. Вони стали кращими, швидшими а, це найвища нагорода для викладача».
Фото Володимир ПАТОЛА
Міжнародна співпраця 26 окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича Сухопутних військ Збройних Сил України проходить підготовку на полігоні Міжвидового центру підготовки ракетних військ і артилерії. Гармаші не лише проходять відновлення боєздатності після виконання завдань в районі ООС, але і готуються до участі в міжнародних навчаннях «Дайнемік фронт 2021». Це серія багатонаціональних навчань артилерійських підрозділів з бойовими стрільбами, які проводяться Командуванням підготовки 7 армії Сухопутних військ ЗС НавчанняСША. буде проведено в період травня-вересня 2021 року на території трьох держав: Німеччини, Польщі і Туреччини. Артилеристи Сухопутних військ Збройних Сил України залучатимуться до участі у навчанні на території тренувального центру з підготовки артилерійських підрозділів Збройних Сил Республіки Польща (м. Торунь). До навчання на території Польщі залучатимуться підрозділи від 4 держав, а саме: Данії, Польщі, України та США. Разом з українськими артилеристами на полігоні працюють канадські військові, занашихКанадиUNIFIERміжнародноїгрупибойовихужетим,нашійбачимоартилеристівПідтанапрямкупредставникиможливістьгарматнавчально-тренувальноїпредставникимісіїUNIFIER.Завиконаннямстрільбзі152-мм2А36«ГІАЦИНТ-Б»малиспостерігатитакожЗМІ.-МиспівпрацюємоізЗСУуподальшоїпідготовкинадпрограмоюнаставництва.часпідготовкиукраїнськихмизкожнимднемвсебільшеспільногоуроботі.Такожмивраженіщобагатовійськовослужбовціввиконувализавданняврайонідій,–зазначивпредставникзпідготовкиартилеристівтренувальноїопераціїкапітанЗбройнихСилГрегоріГарбер.–Однеззавданьтут–спостерігатипроведеннямнавчань, Володимир ПАТОЛА Українські артилеристи з канадськими колегами готуються до масштабнихнавчаньміжнародних відмінностями між підготовкою українських та канадських військових і, зрештою, приводити її до певного спільного знаменника для того, щоб мати взаємодію з українськими військовими та досягнути взаємосумісності з ними. І я особисто, і особовий склад підрозділу, який поїде на навчання, безпосередньо неодноразово брали участь в ООС, – зазначив старший офіцер відділу підготовки ракетних військ і артилерії Командування Сухопутних військ підполковник Микола Приходько. – На даному етапі артилерійський підрозділ і ця батарея пройшли індивідуальну і колективну підготовку. Зараз вони проходять кінцевий етап – тактичне навчання підрозділу. Участь нашого артилерійського підрозділу в навчанні «Дайнемік фронт 2021» в першу чергу дасть змогу удосконалити навички нашого особового складу, підвищити злагодженість підрозділів і набути спроможності до участі з іншими артилерійськими батареями країнпартнерів у багатонаціональних операціях з підтримання миру та безпеки.
19СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Так про свій вибір служити в Збройних Силах України говорить сержант Дмитро Куксенко з Білоцерківського зенітно-ракетного полку.Народився Дмитро на Донеччині. У 2010 році юнак отримав повістку з військкомату для проходження служби в Збройних Силах України і без зволікань пішов до армії. – Служба була не легкою, але я знаходився на своєму місці, – згадує військовослужбовець.Післястроковоїслужби Дмитро, не вагаючись, вирішив повернутись до лав Збройних Сил України і уклав контракт із 72 бригадою. Саме на цьому етапі хлопець пересвідчився, що зробив правильний вибір, пов`язавши свою долю з військовою службою.–Ценіяка не випадковість, а моє особисте і добре зважене рішення, –розповідаєСпостерігаючисержант.за подіями 2014 року, що розгортались в Криму та на території Луганської та Донецької областей, Дмитро чітко і ясно зрозумів: в країні розпочалася справжня війна. – Пам`ятаю: на фоні всіх цих подій 72 бригада в найкоротші терміни була приведена у вищі ступені бойової готовності та відправлена на схід для придушення проявів тероризму. І тільки тоді я зрозумів, що зможу професійно протистояти та зруйнувати вщент мерзенні наміри окупантів – зазначає Дмитро. –Ротацій було дві. Під час першої жодних проблем не було, високоорганізований та неймовірно згуртований колектив, професійно навчені бойові побратими і Віталій СвітланаШТЕФАНЬОХАЛІМОНЕНКО «Військова служба – це ніяка не випадковість, а моє особисте і добре зважене рішення» найголовніше – це те, що всі були взаємозамінні, кожен міг підмінити свого товариша, оскільки був в змозі працювати з будь-яким озброєнням. Наступна ротація – напруженіша, адже прийшло розпорядження про загострення ситуації в Маріуполі. Не гаючи часу, наша бригада висунулася комбінованим маршем на схід нашої держави для відновлення конституційного порядку. Зустріли нас, м›яко кажучи, не гостинно, колону заблокувало «цивільне населення», довгий час ми не мали змоги продовжити рух, але готовність була №1, ніхто не мав наміру відступати і здаватись, тому було вирішено швидко об`їхати розлючений натовп та зайняти бойові позиції задля охорони Маріупольського аеропорту, –розповідає хлопець. Перший справжній бойовий досвід Дмитра відбувся під час штурму жіночої в`язниці біля КПВВ «Червонопартизанськ».–Мивиконувалибойове завдання в складі однієї ротно-тактичної групи за підтримки танкового взводу, прикриття з повітря та артилерії. Вибивали майже 80 сепаратистів з добре укріплених і обладнаних позицій. Зайнявши їхні позиції, потрапили під потужній обстріл ворожої артилерії, АГС-17, РСЗВ «Град». Також була ситуація, коли наші артилерійські розвідники пішли на територію, яку контролював ворог, для виявлення позицій, звідки працює ворожа артилерія, і попали в засідку. Кулі рикошетили від каміння та металу, час ішов не секунди. Ми у складі однієї БМП2 та 3 бійців піхоти прийшли їм на допомогу і, вступивши в бій, завдали набагато чисельнішому противнику незворотних бойових втрат. Таким чином, ми прикрили відхід та врятували наших розвідників. Саме тут я пережив свій перший обстріл та ближній вогневий контакт, здобув певний бойовий досвід і перше усвідомлення того, що взагалі відбувається, – згадує військовослужбовець.Незважаючинавійну, Дмитро створив сім’ю і разом з дружиною Тетяною виховують омріяних дітей. Зараз військовослужбовець проходить службу в зенітноракетному полку оперативного командування «Північ», передаючи свій бойовий досвід іншим побратимам, загартовує їх та мотивує з честю та гідністю виконувати свої обов›язки.Напитання «Чому вирішив пов’язати своє життя зі службою в Збройних Силах України?» Дмитро відповідає дуже просто: «Така професія – Батьківщину захищати!» Особистий фактор
20 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Стриманий, цілеспрямований, діє спираючись на свої глибинні переконання та почуття командир взводу 14 ОМБР лейтенант Роман Денисюк не прославлена в інформаційному просторі людина. Він – офіцер не за кількістю ромбовидних зірок на погоні, а за покликанням, мисленням, переконанням. Він ніколи не виставляв свої досягнення на показ. Та найкраще про нього розповідають колеги та підлеглі. Лише приємні слова та спогади, червоною ниткою, в яких іде насамперед щира повага. Намір пов’язати своє життя з армією - не випадковість, а зріле, зважене рішення. Хоча за часів навчання в середній школі Роман був впевнений, що військова справа не для нього. Спостерігаючи за подіями, що розгортались в Криму, на території Донбасу, обурений підступними діями країни агресора, хлопець вже тоді відчув гостре почуття та покликання бути частиною сили, що зможе протистояти та зруйнувати мерзенні наміри окупантів. Остаточно утвердився у рішенні, коли в день його народження російські найманці збили літак ІЛ-76 над Луганськом. Безумовно рідні намагались відрадити від несподіваного та небезпечного вибору, та наполегливий і послідовний у своїх рішеннях Роман успішно проходить вступну компанію до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на факультет бойового застосування військ. Він зізнається, що життя змінилось кардинально: звикати до військового устрою після цивільного побуту доволі важко, але була мета і розуміння – по-іншому вже не буде.Щез першого курсу хлопець марив службою у 14-тій окремій механізованій бригаді Сухопутних військ України. А коли у жовтні 2019 року бригаді присвоїли почесне найменування «імені князя Романа Великого», стало зрозуміло – це доля. До району проведення операції Об’єднаних сил потрапив на другий день своєї офіцерської служби. Удвічі старші, з бойовим досвідом, підлеглі звісно випробовували молодого командира на міцність. Та конструктивний підхід до вирішення будь-якого питання, здатність не просто вислухати, а почути, дозволили Роману завоювати авторитет та повагу у найкоротший термін. «Людей не треба лякатися, ховатися. З ними треба говорити» – це особисте переконання і кредо Романа при виконанні навіть щоденних рутинних обов’язків. Перша ротація на схід тривала п’ять місяців. Повернувшись до пункту постійної дислокації напередодні новорічних свят у грудні було складно зрозуміти, що на мирній території життя триває зі звичними радощами, святкуваннями, ніби війни не існує. Наче два різні світи з відстанню у тисячу кілометрів. Перепочинок був нетривалим. Вже за чотири місяці бригада вирушила на полігон, а далі друга ротація на Луганщину.Відстань від укріплень до позицій противника Валерія КРОТЧЕНКО Мам, це я, Рома… Лише два питання билися в скронях Романа дорогою до лікарніСєверодонецька: «Як сказати мамі?»та «Як продовжувати службу?». А затисячу кілометрів найрідніша йомув світі людина жевріла надією віднеобізнаності і намагалась знайти хоч крихту інформації про свого пораненого сина. Особистий фактор
21СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ була критично малою. Систематичні провокації у бік українських захисників, обстріли, бувало й таке, що російські загарбники зухвало та показово йшли вперед, бо знали, що діють певні обмеження на ведення вогню. На той момент у підпорядкуванні Романа перебували п’ять спостережних пунктів, на яких розташувались не лише його підлеглі, але й хлопці з інших підрозділів. 26 вересня група, у складі якої був і Роман, висунулась до одного зі спостережних пунктів з метою огляду прилеглої території. – Першим йшов Михайло, за ним я, а потім вже Микола, – згадує той день офіцер, – ми майже підійшли до потрібної точки, як пролунав сильний вибух, а перед нами такий височенний стовп пилу. Михайла відкинуло до лісосмуги, так званої «зеленки». Стало зрозуміло, що причиною вибуху є протипіхотна міна натискної дії. Роман дістався до пораненого, наклав турнікет, максимально розподілив особисту зброю на себе, аби було легше транспортувати до своїх позицій і тільки-но почав рух, як пролунав другий вибух. Знов стовп пилу, неймовірна тиша та нерозуміння, що відбулось. Піднявши голову побачив лише свого правого берця, лівого не було… Наступні декілька секунд в голові були лише питання: «а що далі? А як далі? Я ж так хотів зробити кар’єру офіцера, як тепер?». Від другого вибуху осколки дісталися і до Миколи, але він зміг повернутися назад, аби викликати допомогу з найближчого спостережного пункту. Роман в той час намагався підвестись, проте лише падав, адже права нога була понівечена вражаючими елементами міни. Наклавши собі турнікет на розтрощену кінцівку, разом з Михайлом прийняв рішення потроху рухатись до своїх позицій, адже знаходились у безпосередній близькості і зоні досяжності ворога.Неможливо уявити, перейнятися, відчути всю складність шляху до своїх. Шляху наповненого нелюдським болем і відчайдушною жагою життя. Декілька разів по дорозі втрачали рацію, проте повертались, аби не залишити ворогу. Відкидали автомати на пару метрів наперед, підповзали і знов за такою ж системою, поки не дістались до місця, де чекала допомога. Вже потім довгі місяці операцій, реабілітації та протезування. Усі етапи лікування хлопці проходять разом. За годину після поранення родині вже повідомили, що Роман підірвався і що його направили до Севєродонецька. Молодша сестра хлопця Вікторія згадує, як першою дізналась про цю страшну подію: – Я не знала, що робити, як реагувати, а головне, як про це повідомити батькам?, – пригадує дівчина, – на той момент я була далеко від них, тому на початку вирішила, що не буду нічого казати, почну сама щось робити, сама до нього поїду. Але вже за декілька годин, мама зателефонувала до доньки…–Япочула у слухавці її заплаканий голос, пізніше вона приїхала до мене. На неї страшно було дивитись, я її не впізнавала…Думки,як повідомити родині не давали спокою і Роману. Та дорогою до Северодонецька він і гадки не мав, що страшнішою для них є невідомість та відсутність інформації про сина. Коли хлопця прооперували у Харкові, медсестра занесла телефон, який передали волонтери. – Пам’ятаю, що лежу під крапельницею, тут цей телефон і кажуть, що треба зателефонувати, а мені нічого не хочеться. Відкинув його в сторону, а вже за п’ять хвилин зателефонували з бригади і сказали зв’язатися з батьками, бо там капець, що відбувається, – розповідає хлопець. Питання про те, як повідомити батькам, зникло само по собі. Хлопець напам’ять набрав номер мами, і лише встиг промовити «Мам, це Рома», коли почув у відповідь сльози, купу питань і що нарешті тепер все буде добре. Наступного дня мама з сестрою вже були у Харкові. Вікторія згадує, що коли побачили брата у шпиталі, то стало трохи легше, прийшло усвідомлення, що він живий, а відновлення питання часу. Рідні та побратими не давали падати духом тоді та надають неабияку підтримку зараз. Хлопці з позицій дзвонять і до сьогодні, аби дізнатися, коли командир повернеться до підлеглих. Роману вже надійшло декілька пропозицій про службу в інших підрозділах, але він запевняє, що поки країна в небезпеці, то змінювати ні місце служби, ні рід діяльності не збирається. Справжній офіцер не за кількістю ромбовидних зірок на погоні, а за покликанням, невідомий на інформаційному просторі інтернету, але без таких як він незалежність нашої країни точно неможлива. Фото надані службою зв’язків з громадськістю 14 ОМБР
22 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Для українців вишивка має таємне, сакральне значення. За свідченнями істориків, вона виникла на примітивному людському одязі ще в період кам‘яного віку, та згодом досягла значного художнього рівня у Київській Русі. Особливу роль у вишивці має використання кольорів і символів-оберегів, адже люди вірять, що в таких символах можна передати певні побажання на майбутнє. Ще з князівських часів вишита сорочка уособлювала в собі магічний та символічний «бронежилет». Такі сорочки своїм коханим, синам та захисникам вишивали в Україні в усі часи. Зважаючи на прадавні традиції, з віками система вишивки вдосконалювалася, та були моменти в історії, коли любов до цього мистецтва занепадала. Однак нині вишивка відроджується і чимало жінок знову почали вишивати: не лише сорочки чи рушники, а й картини та художні експозиції. З початком збройної агресії на Сході України в 2014 році вишиті обереги військовим знову отримали той захисний символізм, адже вишивають не лише жінки, які чекають своїх воїнів вдома, а й ті, які самі вдягнули однострій. Військовослужбовиці, працівниці Збройних Сил України та курсантки Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова представили свої роботи на виставці «Краса у вишивці моїй». Майже сотню робіт у різних стилях. З-поміж них старший лейтенант Наталя Павлюк. Вишивкою займається майже двадцять років. Впевнена, що в кожен вишитий хрестик закладається душа і віра. А тому навіть своєму сину вишивала картину, яку він завжди брав з собою на Схід. – На цій картині вишитий козак-характерник, який є символом непереможності українського духу. Взагалі я почала вишивати, коли чоловік, теж військовий, перебував в Іраку. Це був спосіб відволіктися і заспокоїтися, та іноді голку відкладала на місяці, – розповідає Наталія Павлюк. Старший лейтенант розповідає, що чимало вишивки в її колекції на патріотичну тематику, особливо з початком збройної боротьби на Сході країни, але є одна робота, яку тривалий час не може завершити. – Ще у 2013-му я почала вишивати карту України, та з початком «кримських подій» відклала цю роботу і всі ці роки не можу завершити. Напевно, душею відчуваю, що частинка рідної землі нині захоплена загарбником, а відтак, і немає натхнення до цієї вишивки, - каже Наталя. Попри це вона сподівається, що прийде час, і рідну землю звільнять. Свою вишиту карту України вона завершить та таки продемонструє на якійсь виставці. Вона і її родина нині робить для цього все можливе, адже більшість з її близьких нині військовослужбовці Збройних Сил України. Олександр РАЙКОВСЬКИЙ Вишитий оберіг Талант
23СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Як кажуть, рукописи не горять. Ми вже звикли до того, що історію пишуть переможці а історичні маніпуляції стають потужною зброєю інформаційної агресії ворога. Тому військовослужбовці Сухопутних військ Збройних Сил України знаходять дієві та ефективні способи донести правду до майбутніх поколінь. Адже найпотужніша зброя проти будь-яких маніпуляцій, і сьогоднішніх і майбутніхце свідчення очевидців та учасників подій. Старший лейтенант Олексій Гончарук розуміє це як ніхто інший. Перші сюжети про танкістів були зняті ще взимку. Наразі продовжується збір матеріалу та підготовка до монтажу. Для режисера фільму старшого лейтенанта Олексія Гончарука це буде вже 12-та документальна стрічка про захисників України. Із січня 2021 року він служить у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади і, як сам каже, готовий знову докласти всіх зусиль до проекту, а головне – вкласти в нього душу. – Мені вже давно хотілося зняти документальну стрічку саме про танкістів, – каже Олексій. – Представники цього роду військ були героями моїх фільмів: в «Аеропорті», «Шляху Чорних запорожців», «Щиті з острогою», але там «танкова тема» була все ж таки не основною. Тепер же «залізний кулак» нашої армії є творчою основою кіно. Проте танкова бригада – це не тільки танки. «Червона нитка» фільму – демонстрація важливої ролі кожної служби і спеціальності. Бо саме у поєднанні знань і вмінь складається міць екіпажу, взводу, роти, батальйону, бригади. Військовий літописець документального кіно «Душа броні» – фільм про мужні серця танкової бригади Світлана ХОЛОДЬОН – Ми постараємося представити різні підрозділи –механізовані, артилерійські, розвідку, ремонтну, медичну і тилові служби. Безперечно, з творчою групою зробимо все, щоб ця розповідь базувалася на бойових прикладах, які розкривають міць воїна, – запевнив військовий режисер. У його колекції вже є документальні фільми про 30 та 72 механізовані бригади, трилогія про 26 артбригаду і, власне, про оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України. Роботи Олексія Гончарука наші читачі можуть знайти в мережі «Інтернет» у вільному доступі. А ми для зручності, публікуємо список цих фільмів: «Аеропорт. Той день» (2015) «Рейд. Сила нескорених» (2015) «Я піду за сонцем» (2016) «Шлях Чорних запорожців» (2019) «Серце Півночі» (2020) «Ultima Ratio: Роман Дашкевич» (2020) «Луна 333» (2020) «Щит з острогою» (2020) «Вогняний тризуб. За законами Всесвіту»«Вогняний(2020)тризуб. Зброя Бога» (2020) «Вогняний тризуб. Заради кожної краплі» (2020)
24 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Майбутнє українського війська На кафедрі бронетанкового озброєння та військової техніки було проведено інструкторсько-методичне заняття з науково-педагогічним складом кафедри за темою «Особливості проведення занять за змішаною формою навчання». На занятті також були присутні кращі курсантипершокурсники факультету озброєння та військової техніки. У підготовці та проведенні заняття активну участь взяли співробітники науково-дослідної лабораторії інституту. Викладачі кафедри бронетанкового озброєння та військової техніки ознайомилися з можливостями використання веб-ресурсів в освітньому процесі та створили єдину методику проведення навчальних занять. Викладачі Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» систематично удосконалюють свої практичні навички з організації та проведення занять за новітніми технологіями і методиками підготовки військових фахівців. Інновації у навчальному процесі Олександр СРІБНИЙ По закінченню заходу заступник начальника інституту з навчальної та наукової роботи полковник Володимир Марущенко визначив напрямки для подальшого впровадження розглянутих методичних рекомендацій на інших кафедрах факультетів та інституту. Майбутнім офіцерам вручили дипломи за першим ступенем вищої Командуванняосвітитаособовий склад інституту вітає курсантів із знаменною подією в їхньому житті та щиро бажає майбутнім офіцерам успіхів у навчанні й подальшому розвитку, як фахівців своєї справи. Днями на стройовому плацу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» відбулося урочисте вручення дипломів за освітнім ступенем бакалавр курсантам четвертихТимчасовокурсів. виконуючий обов’язки начальника інституту полковник Анатолій Кочерга з трибуни привітав військовослужбовців з першим успішним кроком на шляху до отримання військової освіти тактичного рівня. Майже сто курсантів навчального закладу отримали свої перші дипломи, а шестеро з них отримали диплом бакалавра з відзнакою.
За мить 122-мм гармати «заспівали» на весь полігон. Грім залпу і дим із гармат, наче зависли в повітрі. Тиша… Але невдовзі її знову пронизує чітка команда: «Увага! Стріляти батареї!» У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки продовжується польовий вишкіл курсантів факультету ракетних військ та артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Як розповів начальник факультету РВ і А полковник Артем Дзюба, понад 400 його підопічних цими днями вдосконалюють практичний вишкіл на полігоні. Особлива увага до цьогорічних випускників. З ними триває посилена підготовка перед випуском. Власне, цього дня четвертокурсники виконували вогневі завдання з самохідної артилерійської установки 2С1−«Гвоздика».Насьогоднішньому занятті курсанти четвертого курсу відпрацьовують практичні заняття з виконання залікових вогневих завдань із закритих вогневих позицій. Вони виконували обов’язки на посадах від командира батареї до номеру розрахунку. Особливістю цього заняття було те, що виконання вогневих завдань виконувалось у взаємодії із загальновійськовими підрозділами та із сучасними засобами артилерійської розвідки, які надійшли до однієї з частин Збройних Сил України, − розповів старший викладач кафедри наземної артилерії полковник Віктор Мілочкін, який був у ролі керівника стрільби. − Заняття було побудоване таким чином, що під час нього удосконалилися навички як самих курсантів випускного курсу, так і особового складу, який випробував новітні українські засоби артилерійської розвідки. За словами керівника стрільби, поставлені завдання були досягнуті, курсанти здобули добрі практичні навички Курсанти-артилеристи виконали вогневі завдання з САУ «ГВОЗДИКА» Віталій СТЕЧИШИН − Увага! Стріляти батареї! Ціль НЗВ «Береза». Снаряд – осколково-фугасний. Підривник –осколковий. Заряд – третій. Приціл – 287. Рівень − понад п’ятнадцять. Основний напрямок: лівіше 022, роз’єднати вогонь від основної в 007. Один снаряд бойовий – зарядити! Увага батареї! Залпом триста-тридцять-три! – дав команду курсант Володимир Дмитришин, який того дня був у ролі старшого офіцера батареї 2С1. під час виконання обов’язків за різними посадами при проведенні стрільб. − Я був у ролі старшого офіцера батареї 2С1. Ми виконували сьогодні практичні залікові стрільби з бойовою стрільбою. І мені дуже приємно, що всі цілі, по яких працювала батарея, були уражені. Через два місяці в мене і моїх товаришів випуск. Тож, незабаром державні екзамени, і нам потрібно здобути більше знань і практичних навичок. Тому ми радіємо кожному такому заняттю. Посилена підготовка перед випуском однозначно дає хороший результат, − зазначив курсант-випускник ВолодимирПольовийДмитришин.вишкілкурсантів Національної академії сухопутних військ, зокрема і факультету ракетних військ та артилерії, продовжується.
26 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Усі знають, що радіація не має ні кольору, ні запаху, ні смаку, але багато хто продовжує боятися її, як чогось відчутного. Насправді ж, потрапивши до Чорнобильської зони відчуження, ви не помітите відчутних змін в навколишньому середовищі. Як і слід було очікувати, природа, позбавлена впливу людини, повертає територію собі. Повітря в Зоні незмірно чистіше, ніж у будь-якому місті. Про невидимий вплив радіації нагадують лише таблички з попередженнями, які повсюдно розміщені в найзабрудненіших ділянках Зони. Марія МАРТИНОВА 26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії серед колишніх республік Радянського Союзу перше місце займає Білорусь, друге Україна. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, Росії а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії Перші три роки (1986-1988) були сповнені героїзму і консолідації всього суспільства навколо Чорнобильської трагедії. Ліквідація наслідків аварії на цьому етапі мало чим відрізнялася від подолання наслідків ядерної війни. Регулярні війська і резервісти потрапили в умови, максимально наближені до бойових. Для запобігання поширення радіоактивності за межі зруйнованого реактора і майданчику ЧАЕС тисячі солдат, військових будівельників, дозиметристів, спеціалістів працювали в абсолютно непридатних, з огляду на сьогоднішній день, умовах праці. Багато вкрай небезпечних радіоактивних матеріалів, що входили до складу реактора і були викинуті з шахти реактора в момент вибуху, знаходилося поблизу зруйнованого енергоблоку. Частина - на покрівлі сусіднього третього блоку, частина - безпосередньо на ґрунті. Майже все це повернули назад, до зруйнованого блоку. Що за допомогою людей, що за допомогою керованих по радіо бульдозерів. Вже 27 листопада 1986 року, через пів року після вибуху реактора, фактично повністю зруйнований енергоблок №4 Чорнобильської АЕС був перетворений на саркофаг, або офіційно об’єкт «Укриття». Витрати на будівництво саркофагу склали 600 мільйонів радянських карбованців.Всередині його зараз знаходиться в тридцять разів більше радіонуклідів, ніж тих, що спричинили Чорнобильську трагедію. Саркофаг назавжди став символом подолання Чорнобильської катастрофи й одночасно синонімом краху атомної енергетики. Майже в усіх країнах світу атомні програми були згорнуті, або відкладені на невизначений час. Але в перші три роки політична інерція в Радянському Союзі була надзвичайно великою. Одночасно із саркофагом у повторну експлуатацію на Чорнобильській АЕС були пущені енергоблоки №1 і №2, а ще через рік – і енергоблок №3. На ЧАЕС почалося нове життя, практично повністю змінився персонал станції. Було збудоване нове місто для працівників ЧАЕС – місто енергетиків Славутич, на порядку денному стояло завершення будівництва третьої черги ЧАЕС у складі ще двох енергоблоків. Разом з тим реалізовувалися інженерно-технічні роботи з ліквідації наслідків катастрофи. Найбільш небезпечні джерела радіації були тимчасово локалізовані у сотнях так званих могильників, а фахівці вже почали проектувати величезний за своїми масштабами комплекс виробництв під кодовою назвою «Вектор». Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Аварія стала тією останньою краплею, яка переповнила чашу людського терпіння. Приховування владою правди про факт катастрофи та її наслідки, брак інформації про заходи безпеки та недостатня допомога потерпілим похитнули віру в цінності комуністичної ідеї навіть у найбільш лояльних її прихильників. Крім того, спроби Москви приховати правду про катастрофу та її наслідки посилили опозиційний національно-демократичний рух в Україні. До його учасників долучилися екологи – активісти боротьби проти забруднення навколишнього середовища. Перші громадські організації формувалися саме навколо теми аварії на Чорнобильській АЕС. Незабаром такі дві організації як «Зелений світ» та Союз «Чорнобиль», перетворилися в політичну силу. Регіонами України прокотилися акції протесту проти будівництва нових і експлуатації старих атомних електростанцій. Участь у них взяли тисячі людей. Хоч як протидіяв КДБ, 26 квітня 1988 року в Києві відбулася перша несанкціонована демонстрація під гаслами: «Геть АЕС з України», «УКК – за без’ядерну Україну», «Не хочемо мертвих зон», «АЕС – на референдум», «Промисловість, землю, воду – під екологічний контроль», «Кожному – персональний дозиметр». А вже невдовзі імперія, побудована на брехні, впала. ВОНИ ВРЯТУВАЛИ СВІТ... ЧОРНОБИЛЬ Історія
27СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС. 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був «наймолодший» і найсучасніший реактор. 2 дні світ нічого не знав про вибух. 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії найближчими дням після аварії отримали значні дози опромінення. 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали. 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона люде й забруднено радіоактивними нуклідами. 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. З них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі. 10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків міль й онів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварі ї 11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС. 400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в «зоні відчуження», де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям. З 26 квітня по жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював. 1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора. Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами «Великої сімки» і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції. 15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю. Вересень 2010-го – закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки, що мала накрити «Укриття», у жовтні 2011 року на майданчику комплексу «Вектор» почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. 29 листопада 2016 року завершили насування арки над 4-м енергоблоком. Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах 1. Чорнобильській катастрофі присвоїли сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів. Слід зазначити, що 7 балів також присвоїли аварії на АЕС Фукусіма-1, Японія, в 2011 році, де в результаті землетрусу теж сталася катастрофа. 2. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році. 3. Ядерні дощі пройшли так далеко, що дійшли навіть до Ірландії. 4. Існують плани по використанню територій оточуючих реактор, наприклад, такі як переробка і утилізація радіоактивних відходів, а також створення природних заповідників. 5. Більше 5 мільйонів людей живуть в районах, які вважаються «забрудненими» радіоактивними речовинами після аварії. 6. Область, що потрапила до списків «забруднених», визнали одним з найбільш унікальних світових заповідників з процвітаючою популяцією вовків, оленів, бобрів, орлів та інших тварин.7.На кожному відреставрованому будинку в Чорнобилі на сьогоднішній день є напис, де зазначено ім`я власника цієї нерухомості. 8. Витік радіації пофарбував ліс, що знаходиться неподалік, в яскраво рудий колір. З тих пір йому дали назву «Рудий ліс» 9. Багато лікарів у Східній Європі та Радянському Союзі рекомендували вагітним жінкам зробити аборт, щоб уникнути ризику народження дітей з вадами та захворюваннями, навіть незважаючи на те, що рівень радіації, впливу якої піддавалися жінки, був досить низький. 10, Офіційні джерела стверджують, що потрібно буде до 100 років, перш ніж станція буде повністю списана. Цікаві факти Для ілюстрації використані матеріали з мінісеріалу телеканалу НВО «Чорнобиль» та мережі інтернет.
Територія добра У Командуванні Сухопутних військ презентували конкурс плакатів «Я-Україна!» Олена СТЕПАНЮК У Командуванні Сухопутних військ відбулася пресконференція щодо старту всеукраїнського конкурсу плакатів «Я – Україна!» Це спільний проєкт Командування Сухопутних військ і всеукраїнського «Волонтерського руху «БатальйонКлючовимСітка».завданням Конкурсу є популяризація серед молоді України здорового способу життя та корисних звичок задля зміцнення колективного імунітету та підвищення якості життя нації. - З 14 квітня починається перший тур конкурсу плакатів «Я-Україна!», який триватиме до 31 травня. Під час цього етапу ми прийматимемо роботи від учасників. Далі відбуватиметься робота фахового журі конкурсу, після якого розпочнеться 2-й тур конкурсу. Учасниками можуть стати діти віком від 6 до 19 років, - розповіла голова оргкомітету конкурсу «Я-Україна!» керівник громадської організації «Волонтерський рух «Батальйон Сітка» Марина Одінцова.Переможці Всеукраїнського конкурсу плакатів «Я –Україна!» отримають у подарунок графічні планшети, а також подарунки від Командувача Сухопутних військ. За результатами Конкурсу також будуть проведені виставки плакатів учасників, організовані публікації у ЗМІ та соціальних мережах з інформацією про автора.
29СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Велика ніч – Всеношна Великодня Служба Божа триває всю ніч із суботи на неділю, а вже опівночі починається Свято Христового Воскресіння. Подібно до жінок-мироносиць, які прийшли до Гробу Господнього, миряни тричі обходять храм, зупинившись перед його зачиненими дверима, ніби перед запечатаним Божим гробом. І під перший радісний ранковий тропар «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував!» почнеться ранкова найсвятковіша за всі свята служба Божа. І святий отець хрестом відкриє двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і винесуть плащаницю, і з цього моменту на вітання священника «Христос Воскрес!» миряни відповідатимуть «Воістину Воскрес!», і це вітання буде звучати 40 днів, – земного шляху Сина Божого, аж до Вознесіння Христового. У кожному храмі цієї ночі читатиметься основний посил Великодньої радості з проповіді святителя Іоана Золотоустого: «Воскрес Христос, і пекло знищено… Воскрес Христос, і життя торжествує. Воскрес Христос, і немає жодного мертвого у гробі». Відтепер для людей відчинені двері Царства небесного, і це — найбільший тріумф людини. Витоки святкування Великодня прослідковуються ще 8 тисяч років тому, коли наші пращури-трипільці відзначали Великий день у прямому розумінні цих слів. Це означало, що весна перемогла зиму, що день став довшим за ніч, що воскресло життя. За віруваннями трипільців життя на зиму завмирало, а навесні воскресало. Тоді ж наші предки заклали глибинні символи в писанку, як маленький прообраз всесвіту, символ життя, символ оновлення, нескінченний цикл життя на землі. Олег ДУДКА Великодня історія України Святковий великодній стіл Родина збирається за святковий столом, відразу повернувшись з церкви. Намагаються приїздити звідусіль до батьків, до найрідніших, діляться частиною з освяченого кошика, таким чином поділившись не просто їжею, а радістю Воскресіння Христового, надією на життя вічне. Після семитижневого посту вживають паски, писанки, м’ясо, сир, печеню, ковбаси, випічку, напої. Починають святковий сніданок з освяченого яйця. А шкарлупу від освячених крашанок збирають та закопують в землю або спалюють у місці, де мало ходять люди, щоб не топтали. З прийняттям християнства свято Великодня набуло іншого змісту: як свято перемоги життя над смертю. За Святим Писанням Христос воскрес рано-вранці, й Воскресіння Його супроводжувалося великим землетрусом – Янгол небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Янгол і сказав їм: «Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут — Він воскрес».
місто Львів, Героїв Майдану, 32 +38(099)421-80-54, +38(032)238-65-34 місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 +38(048)263-76-60, +38(073)157-09-01 місто Житомир, Проспект Миру, 22 +38(041)248-30-50, +38(067)450-25-57, +38(093)450-25-57містоКиїв,вул.Ломоносова, 81+38(044)521-32-89містоХарків,вул. Кирпичова, 2 +38(093)000-72-28, +38(057)372 61-67 Національна академія сухопутних військ імені гетьмама Петра Сагайдачного Військова академія (м. Одеса) Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка Киівський військовий ліцей імені Івана Богуна місто Київ, бульвар Лесі Українки, 25 +38(044)286-17-18
