2 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗМІСТ VICTORIA3018201484SEQUITURFORTESГероїУкраїниНовітнєозброєнняХронікиоборониГоренкиНашігероїАвстраліязУкраїноюБойовінагородивбойовихумовах Під загальною редакцією Олександра наук,ПавлоОлександрРедакційнаСИРСЬКОГОколегія:ГОЛОДНЮКТКАЧУКдокторісторичнихпрофесор,заслуженийпрацівникосвітиУкраїниОлександрЛЕВЧЕНКОдокторвійськовихнаук,професорСергійЧЕРЕВАТИЙкандидатполітичнихнаукВолодимирПАТОЛАДизайнтаверстка:МаріяМАРТИНОВА Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ №24918-14858Р. Видано Міністерством юстиції України 23.07.2021 р. Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати таматеріали.скорочувати При використанні матеріалів посилання на журнал обов’язкове. Адреса редакції: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська , 19А E-mail: press.ksv@mil.gov.ua Інтернет: ВіддрукованоUkrainianLandForceshttps://www.facebook.com/удрукарніНаціональноїакадеміїсухопутнихвійськіменігетьманаПетраСагайдачногозаадресою:м.Львів,вул.ГероївМайдану,32Тираж100примірниківрозповсюджуєтьсябезкоштовно.Недляпродажу.Підписанододруку29.01.2022р.РедакторПатолаВ.Б.ВідповідальнийзавипускМартиноваМ.В.Засновник,видавець:ЖитомирськийвійськовийінститутіменіС.П.Корольова.Адреса:10004,м.Житомир,проспектМиру,22
3СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Âàëåðіé Çàëóæíèé Ціна свободи висока. Нам дуже важко, адже вогнева перевага на боці противника. Попри все, ми тримаємося. Ситуація складна, однак контрольована. Ми вимушені вести маневрену оборону, займати більш вигідні рубежі та позиції. Але кожний метр захопленої окупантом землі залитий його кров`ю. Тримаймо стрій!
Президент України відвідав 24 ОМБр імені короля Данила на сході країни та вручив військовослужбовцям ряд державних нагород. Президент України Володимир Зеленський у межах своєї робочої поїздки до Луганської та Донецької областей відвідав передові позиції Королівської бригади та ознайомився з оперативною обстановкою в зоні відповідальності підрозділу. Також Верховний Головнокомандувач вручив військовослужбовцям бригади державні нагороди й поспілкувався із захисниками України. Глава держави подякував кожному воїну за службу та самовіддану важку працю для майбутньої перемоги. Президент відзначив, що дуже цінує українських захисників, які щоденно ризикують своїм життям заради всіх нас і нашої вільної та соборної держави. «Дякую вам за захист незалежності України. Бережіть себе!» – зазначив Президент. внагородиБойовібойовихумовах Пресслужба 24 ОМБр ім. Данила Галицького Фото: Офіс президента Офіційно
5СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Президент України Володимир Зеленський заснував нову державну нагороду незалежної України – Хрест бойових заслуг. Серед першої п’ятірки нагородженних був випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного капітан Владислав Калієвський. Офіцер народився 17 липня 1996 року, 2018-го закінчив Львівський виш, а нині служить заступником командира механізованого батальйону 72-ї механизированої бригади оперативного командування «Північ» та мужньо протистоїть знахабнілому агресору на фронті. Хрест бойових заслуг – державна нагорода України, встановлена для відзначення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань за видатну особисту хоробрість та відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя та безпосереднього зіткнення із супротивником; видатні успіхи в управлінні військами (силами) під час ведення воєнних (бойових) дій. У минулому подібна відзнака була найвищою нагородою для вояків УПА. У новітньому дизайні стрічка має кольори сучасного прапора України, а мечі направлені догори на знак перемоги. Пресслужба Національної академії сухопутних військ ХРЕСТ БОЙОВИХ З АСЛУГ
Володимир ПАТОЛА Фото автора Покласти стільки ворога, щоби він втратив спроможність до активних дій генерал-полковник Олександр Сирський 6 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
7СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський здійснив робочу поїздку до підрозділів Збройних Сил і територіальної оборони, які відбивають російську навалу на сходіПідУкраїни.час роботи він ознайомився з потребами та питаннями командирів на місцях, взяв участь у плануванні бойових дій і поспілкувався з особовим складом. А також надихнув українських захисників та вручив цінні подарунки.
8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Генерал-полковник Олександр Сирський, користуючись нагодою, доставив у підрозділи дуже потрібне нашим захисникам обладнання, дію якого ворог уже невдовзі відчує на собі. Командувач Сухопутних військ подякував оборонцям Східного фронту за їхню службу і побажав завжди повертатися з бойових завдань цілими та неушкодженими. – Маємо покласти стільки ворога, щоби він втратив наступальні можливості. Бажаю вам міцного здоров’я, тільки перемог, а головне – повернутися до своїх рідних живими й цілими! –наголосив генерал-полковник Олександр Сирський.
Генеральний штаб ЗС України Після важких боїв за Лисичанськ Сили оборони України були змушені відійти із займаних позицій і рубежів. В умовах кратної переваги російських окупаційних військ в артилерії, авіації, реактивних системах залпового вогню, боєприпасах та особовому складі продовження оборони міста призвело б до фатальних наслідків. Задля збереження життя українських захисників було прийнято рішення про відхід. Ми продовжуємо боротьбу. На жаль, для успіху недостатньо сталевої волі та патріотизму — потрібні матеріальнотехнічніОборонціресурси.Луганщини та інших регіонів нашої країни героїчно виконують свій громадянський і військовий обов’язок. Ми повернемося і неодмінно переможемо!
10 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА — Коли йдеться про ймовірність повторного наступу на Київ, усі експерти одностайні в тому, що принаймні сухопутна операція — не реалістична. Але чи існує вірогідність масованих ракетних ударів по Києву? Чи можливий сценарій, за якого путін дасть команду запустити всі «калібри» та «онікси», які має? Чи достатньо у нас на цей випадок засобів захисту? — Слід зауважити: на сьогодні безпека Києва, Київщини, всієї України забезпечується уздовж лінії зіткнення на Харківщині, Луганщині, Донеччині, Херсонщині. Для ворога Київ лишається і лишатиметься головною метою його загарбницьких мрій. Він ніколи не відмовиться від цього. Про це нам слід постійно пам’ятати і не виключати ймовірність спроб формування нових ударних угруповань на Київському та Чернігівському напрямках за рахунок заходів «тотальної мобілізації» резервістів, залучення запасів техніки та озброєння радянських часів, яких ще є вдосталь на базах зберігання. Незважаючи на великі втрати російської армії у живій силі, озброєнні та військовій техніці, агресор все ще має значний людський та технічний ресурс. Ми розуміємо, що на відновлення боєздатності з’єднань та військових частин потрібен час. З огляду на стан та положення військ противника, раптово або у стислі терміни це здійснити неможливо. Проте, у разі успіху противника у Східній операційній зоні, значна частина його сил та засобів може бути переміщена звідти на Київський напрямок та задіяна у формуванні нового ударного угруповання. Отже, небезпека повторного наступу на Київ лишається. Наразі реальнішою загрозою для нашої столиці є завдання супротивником ракетних ударів по критичних об’єктах державного управління, військової та цивільної інфраструктури. Маємо цьому багато прикладів. Проте довкола Києва створено достатньо ефективну та ешелоновану систему ППО, яка в цілому здатна захистити місто від засобів повітряного нападу та постійно вдосконалюється. Однак імовірність прориву зони ППО у разі масованого ракетного удару все ж таки існує. Тому закликаю всіх киян та гостей столиці не втрачати пильність та вчасно реагувати на сигнали повітряної тривоги. — Станом на 2 квітня Київщина була звільнена від російських військ, а станом на середину травня в області розмінували всі дороги. Наскільки швидко, за потреби, сили оборони зможуть встановити мінні загородження та спорудити лінії оборони інженерних загороджень проти ворога? — У разі загострення обстановки буде вжито негайних заходів щодо встановлення вибухових інженерних загороджень на оборонних рубежах. Для виконання таких заходів визначено підрозділи, які у стислі строки (терміном до 6-8 год.) здатні виконати завдання щодо нарощення мінно-вибухових загороджень. На ймовірних напрямках висування противника з північної сторони створюються лісові завали, вузли загородження. Основні мости підготовлені до руйнування. Олександр Павлюк Довкола Києва маємо ефективну тасистемуешелоновануППО Чи можливий повторний наступ на Київ, яку загрозу несе концентрація військ у Брянській та Курській областях, чи нападе Лукашенко на Україну, — ми розпитали у начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, який донедавна обіймав посаду голови Київської ОВА, генерал-лейтенанта Олександра Павлюка
11СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Ірина КОЖУХАР Крім того, встановлюються і невибухові інженерні загородження, довготривалі вогневі споруди тощо. — Попри те, що більшість експертів спростовують імовірність повторного наступу ворога, чи посилюється зараз тероборона столиці та Київщини? Чи отримують війська на Київщині новітню зброю, аби бути готовими відбивати росіян на дальніх підступах? - Ми зробили висновки з перебігу бойових дій, які відбувалися на Київщині. І запевняю Вас, що у нас є певні сплановані заходи для посилення оборони Києва. У сучасній обороні головною метою є відбити наступ сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і в такий спосіб створити сприятливі умови для переходу в наступ. Озброєння підрозділів територіальної оборони має відповідати покладеним на них завданням. У нас підрозділи ТрО мають і протитанкові комплекси NLAW, і гранатомети Carl Gustaff, міномети і безпілотні літальні апарати. А загалом у нас зараз є чим відбивати ворога на дальніх підступах до столиці. І незабаром ці можливості значно поліпшаться завдяки міжнародній технічній допомозі країн-партнерів. Білорусь фактично стала стороною конфлікту. — Чи можливий наступ на Київщину зі сторони білорусі, враховуючи останні військові навчання там та риторику лукашенка, що, мовляв, білорусь має бути готовою до війни? Навіщо там створюють, приміром, нове оперативне командування ЗС на українському напрямку та проводять мобілізацію? - Нелегітимне керівництво рб продовжує нагнітати ситуацію довкола нібито існування військової загрози з території України та поширення російсько-українського конфлікту на територію республіки. Під прикриттям цих вигадок нарощує зусилля для підвищення обороноздатності та посилення прикриття білорусько-українського кордону. З цією метою підвищило інтенсивність заходів оперативної та бойової підготовки, уточнює наявний мобілізаційний потенціал, розбудовує систему територіальної оборони. Планує створення Південного оперативного командування, у зоні відповідальності якого і перебуватиме Український напрямок. Командування та штаб Південного ОК буде розгорнуто у Гомелі. Комплектування з’єднань та військових частин особовим складом планується здійснити за рахунок військовослужбовців строкової служби та осіб з числа підготовленого мобілізаційного резерву, які виявлять бажання укласти контракт. Забезпечення озброєнням та військовою технікою – шляхом надходження зразків, які будуть вироблені білоруським ВПК та тих, що станом на сьогодні перебувають на триваломуВраховуючизберіганні.використання території рб російськими окупаційними військами для здійснення агресії проти України, рб фактично стала стороною конфлікту. В найближчій перспективі участь зс рб в агресії проти України є малоймовірною, проте повністю не виключається.
12 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Онукам про цю війну розкажу так: «Це була боротьба вільного народу України за власну свободу та проти російського нацизму», – говорить Герой України, командир 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка Павло Федосенко. Його бригада разом з іншими підрозділами утримувала оборону Харкова, а зараз бере участь у контрнаступі, відтісняючи ворога до межі Харківської області. – Перших три дні ми вели бої на напрямку від адміністративного кордону Харківської та Сумської областей до адміністративного кордону Харківської та Луганської областей. Це була смуга відповідальності нашої бригади, – згадує комбриг. – Після цього надійшла команда зайняти оборону по периметру Харкова. Вночі підрозділи перегрупувалися, а вже зранку зайняли оборону вздовж кільцевої дороги. На той момент у місті точилися вуличні бої. За Харків билися усі - і військові, і цивільні. Підрозділи ЗСУ, Нацгвардія, поліція, просто добровольці. Ворога колошматили буквально на кожній вулиці. Надзвичайно важливо було перехопити ініціативу в перші 10 днів, що ми і зробили. Вибили росіян з міста, нормально закріпилися, і все – вони втратили момент раптовості й зрозуміли, що більше до міста їм не пробитися. Павло Федосенко упевнений: саме у той момент усі вперше відчули, що не така страшна та російська армія, як здавалося. І хоча ворога, звісно, недооцінювати не можна, але бити його можна і потрібно. – Росіяни – це армія варварів та мародерів, – говорить комбриг. – Коли ми вибивали росіян з Циркунів, наприклад, вони там кидали своїх поранених, особовий склад, Це була боротьба вільного народу України завласну свободу та проти російського нацизму
13СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Аліна ЛОГВІНЕНКО натомість на техніку вантажили пральні машини тощо і тікали з цим награбованим барахлом у бік росії. За словами комбрига, армія рф воює максимальною кількістю танків, артилерії, перевищуючи наші спроможності в десятки разів.– Від самого початку вони використовували все: і авіацію, і вертольоти, і танки, і «Буратіно», як його називають, і артилерію усіх видів. Але ми вистояли. Навчилися захищатися від будь-яких ударів. Зараз максимально використовуються усі види боїв – маневрена оборона, наступальні дії, рейдові дії. І для їх ефективного проведення необхідно якомога більше зброї. Ми успішно й професійно користуємося протитанковими засобами NLAW та Javelin, ПЗРК Stinger та Piorun, наданими нам міжнародними союзниками. Але всього треба більше. Ця зброя має бути у всіх підрозділах у максимальній кількості. Крім того, нам потрібні танки та артилерія великої дальності ураження. І чим більше боєприпасів, тим краще, – наголошує командир. Після Перемоги, зізнається Павло Федосенко, він хотів би пройти з бригадою парадним маршем від Харкова до Чугуєва. – Зайти до бригади, до свого дому. Покласти квіти на могили хлопців, які загинули. Хотів би вклонитися усім матерям, подякувати за те, що виховали синів і доньок, які, не задумуючись, йшли у бій, захищали Батьківщину. Це найголовніше. А потім можна відбудовувати і вдосконалювати нашу країну. Україна має бути вільною. Наші діти, онуки мають жити у незалежній державі – за це ми і б’ємося, заради цього мої хлопці поклали свої життя, – говорить він.Є у комбрига і маленька особиста мрія. На перший погляд, дуже проста, але водночас така складна для утілення під час війни. – Я хочу нарешті розпакувати палатку і човен, які мені подарували на День народження два роки тому. Взяти вудки. І разом з синами й донькою, яких не бачив вже півроку, поїхати відпочити туди, де мене ніхто не знайде. Вимкнути телефон, розпалити багаття, зварити юшку і просто відпочити з родиною, – посміхається командир.
14 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА То не рогатка вже, але, звичайно ще не американський артилерійський Hi Tech, що стріляє керованими снарядами M982 Excalibur. Хлопці кажуть, що якби нам ескалібури, то ми б останню банку їх радянської тушонки прицільно знищили, і всі їх покривлені післявоєнні «тазіки-уазіки» для евакуації недобитих окупантів. Проте ми і з «Мста-Б» валимо так, що гай шумить і руські офіцери з боєприпасами закінчуються. Питання серед окупантів, «а что ми тут дєлаєм» виникає все частіше, інстинкт самозбереження починає працювати навіть у зобмі-орків. А ми — на своїй землі, знаємо, що робимо, і будемо бити окупантів з будь-якої зброї. Аж допоки не вичистимо Україну від останнього! Гармата А65 «Мста-Б» Пресслужба 45 Окремої артилерійської бригади Озброєння
15СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА 15 «Це величезні витрати, але ми розуміємо необхідність», – коментує президент Польщі військову допомогу Україні. З початку повномасштабної війни з російськими окупаційними військами Польща у рамках військової допомоги надала Україні зброї на два мільярди доларів. Про це в інтерв’ю виданню Bild розповів президент Польщі Анджей Дуда. За словами Дуди, Польща відправила Україні, зокрема, понад 240 танків, майже 100 одиниць бронетехніки, а також боєприпаси, ракети та іншу зброю (зокрема і три батареї САУ Krab). «Ми відправили загалом зброї на два мільярди доларів. Це величезні витрати, але ми розуміємо необхідність», – зазначає президент Польщі.Окремо він наголосив на важливості постачання Україні важкого озброєння: «Ми звертаємося до всіх: якщо у когось є можливість відправити, наприклад, артилерію. Ця зброя необхідна, щоб зупинити російське вторгнення. Крім того, польська «оборонка» буде активно працювати для України вже і в рамках контрактів – так, нещодавно стало відомо, що Польща продає Україні понад 50 далекобійних 155-мм САУ Krab. За DEFENSEматеріаламиEXPRESS Понад 240 танків та іншої зброї на 2 млрд доларів Польша відправила до допомагатиприклад,ПольщаУкраїниподаєяктребаЗСУбитирашистів
Фото: 93 окрема механізована бригада «Холодний Яр»
18 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ДмитроГеройоборониРубіжУкраїниДозірчий Про те, як воюють вихованці Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, які безпосередньо перебувають на фронті або ж у місцях дислокації військових підрозділів, ми, як правило, дізнаємось із публікацій у засобах масової інформації, розповідей побратимів та стислих коментарів високопосадовців про дії конкретних військовослужбовців, які удостоєні високих державних нагород. Так було і зі старшим лейтенантом Дмитром Дозірчим, якому 16 березня Указом Президента України присвоєно звання Герой України із врученням ордена «Золота Зірка». В’ячеслав ДІОРДІЄВ З урахуванням того, що офіцер від початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну постійно перебував на передовій, нагороду з рук Володимира Зеленського він отримав лише наприкінці квітня. Нині мужній офіцер продовжує боронити нашу державу у складі 59-ї окремої механізованої бригади. Оскільки про його героїзм та звитягу нам було відомо лише те, що своїми умілими діями він прорвав оборону російського ворога на одному з мостів поблизу міста Олешки і забезпечив вихід особового складу бригади з оточення, то із допису кореспондента АРМІЯINFORM тепер про Героя ми знаємо значно більше! Родом Дмитро із селища Літин, що на Вінниччині. Як і всі хлопчаки, з дитинства шукав себе у спорті. У вісім років обрав секцію тхеквондо. Чи був вибір свідомим – сказати важко. Швидше ні! Але те, що не покинув займатися цим видом спорту аж до закінчення середньої школи, – про щось та свідчить. На переконання Дмитра, саме тхеквондо загартувало його, допомогло зміцнити здоров’я, набути навичок самооборони і, що важливо, сприяло його зростанню. Попри те, що Дмитро наполегливо тренувався та постійно здобував призові місця на змаганнях Всеукраїнського та обласного масштабу, було у нього ще одне хобі: захоплювався військовою технікою. Багато читав літератури про вітчизняні та закордонні танки, бойові машини піхоти, зрештою, автомобілі загалом. Добре розбирався у будові броньованої та автомобільної техніки, знав усі тактико-технічні характеристики та переваги кожного виду транспорту. Напевно, він міг би бути професійним спортсменом, або ж кваліфікованим інженером… Та серед безлічі професій, які приваблювали юнака на горизонті дорослого життя, вирішив стати військовим автомобілістом. І, ймовірно, так би воно й сталося, якби не одне «але»… Майбутній офіцер волів навчатися у Національній академії сухопутних військ, де, до слова, тоді вже була курсанткою його старша сестра Оксана. Проте, автомобілістів на той час готували в Одесі. Тож - улітку 2015-го 17-річний Наші герої
19СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА юнак прийняв рішення вступати у Львівський видовий виш, але за спеціальністю «управління діями механізованих і танкових підрозділів». Які ж дисципліни домінували у нього під час навчання!..–Особливо мені подобалось відвідувати заняття з тактики та будови бронетанкової техніки. Тактика вчить логічно мислити, швидко оцінювати обстановку та ухвалювати рішення на ведення бойових дій, запорукою успіху яких, власне, є вміле застосування справної бойової техніки, – поділився спогадами про курсантське життя Дмитро. Про те, як наполегливо він навчався, красномовно свідчать вже перші кроки молодого офіцера влітку 2019 року. Лейтенант Дозірчий зі стін альмаматер вийшов командиром танкового взводу. А вже за місяць став ротним! – Тоді якраз у складі нашої частини тривало формування нового батальйону. Тож командир бригади запропонував мені цю посаду. За які заслуги? Командиру краще видно, – пригадує той часНасправдіофіцер. тому й довірили роту, бо пересвідчились у фаховості новоприбулоголейтенанта. Його команди для підлеглих були чіткими, рішення виваженими і негайно виконувались.Становлення та змужніння ротного відбувалось на передовій. З літа 2019-го та до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, у зоні ООС він провів близько двох років. Безпосередньо участі у бойових діях підпорядкований йому підрозділ не брав. Але саме там, на Донбасі, постійно перебуваючи поруч із солдатами та сержантами, він мав можливість краще пізнати кожного, хто і на що з них здатний, визначити їх морально-ділові якості, допомогти словом і ділом в опануванні професійних навичок. Кривавий ранок 24 лютого танкісти старшого лейтенанта Дозірчого зустріли на півдні Херсонщини. На світанку вони спостерігали перші прольоти ворожих ракет та авіації. Зв’язок з командним пунктом бригади був. Для стримування наступальних дій рашистів ротному наказали вирушити у напрямі Нової Каховки. Але, після здійснення майже 80-кілометрового маршу, танкісти були вимушені повернутися трохи назад та зосередитися у районі Антонівського мосту. – Цей міст через Дніпро має велике стратегічне значення. Адже він з’єднує Херсон із лівобережжям, зокрема, з містом Олешки. Сталося так, що виникла серйозна загроза його захоплення окупантами, що призвело б до оточення основних сил нашої частини. Саме нам і було доручено прорватися до цього стратегічно важливого об’єкта та утримувати його, забезпечуючи вихід колон бригади, – пояснив тодішню ситуацію Дмитро.Пообіді танкісти вже були на місці. А першу відсіч дали ворогу ще на шляху просування, потрапивши в засідку. – Ми помітили машину з українськими номерами реєстрації. Придивились, а там –ворог. Я дав наказ на ураження. Окупанти перелякались та стрімголов кинулись до лісу. Але це їх не врятувало, наші хлопці відпрацювали по загарбниках, як належить, – пригадує ті події офіцер.Вже на підступах до мосту танкісти знов зіткнулися з рашистами. Зав’язався бій. Комроти не розгубився, швидко оцінив обстановку та дав наказ на ураження. У підсумку було знищено міномет, радіолокаційну станцію, протитанкові засоби та живу силу противника. На превеликий жаль, під час прориву оборони противника зазнали втрат і українські танкісти: ворог встиг улучити протитанковим снарядом у танк, машина зайнялася і детонував боєкомплект. Контужений та поранений механік-водій Василь Чорнобай якимось дивом встиг вистрибнути з палаючого танка. А от командир машини Максим Ліщинський та навідник Костянтин Горщинський загинули. Указом Президента України відважний екіпаж нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Максим та Костянтин удостоєні цієї високої нагороди посмертно… …Того дня танкісти прорвали ворожу оборону, розблокували міст, закріпилися на визначеному рубежі, забезпечивши вихід колон своєї бригади з оточення. За цей подвиг, відповідно до Указу Президента України № 139/2022 від 16 березня 2022 року, старшому лейтенанту Дмитру Леонідовичу Дозірчому присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
20 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ОБОРОНИХРОНІКИ Одними з перших на Київщині вступили в бій курсанти Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова. Нам вдалось поспілкуватися з хлопцями, які безпосередньо брали участь у цих подіях. Далі надаємо пряму мову наших військових Наші герої
Пресслужба Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова Перший обстріл Денис В інституті нас добре вчили, як облаштовувати окопи, бліндажі, і це б не було важкою справою, якби не ворожі міни і кулі. «Бойове хрещення» ми з хлопцями отримали, коли зібралися поїсти вперше за тривалий час, аж раптом свист мін і вже було не до сніданку. Дмитро Я дуже хотів бути військовим. Готувався ще з дитинства, та навіть не усвідомлював, наскільки буде складно на війні. Ворог постійно вів обстріли, а спроби захопити правий берег річки Ірпінь не припинялися. Особливо важко було вночі, коли прислухаєшся до кожного звуку, адже в будь-яку мить могла бути атака, а тобі життєво необхідно не пропустити ворога, бо за спиною побратими, які відпочивають після важкого дня. Останні слова командира… Максим Найтрагічнішим днем для нас стало сьоме березня. Утримуючи позиції, за кількасот метрів ми помітили ворога, що, перейшовши через шлюз, був вже на нашому березі річки. Разом з капітаном Віталієм Морозовим ми відкрили вогонь, та противник, виявивши наші позиції, розпочав мінометний обстріл. Одна з мін, що впала неподалік від нас, поранила командира в ногу, а я отримав легке поранення в руку. Дмитро Коли з евакуаційною групою, виконуючи обов’язки позаштатного санітарного інструктора, я підбіг до капітана Морозова, то поруч з ним був курсант Владислав Селютін, який вже надавав допомогу пораненому. Я присів навколішки аби оглянути командира, та цієї ж миті поруч розірвалася міна. Від осколків я отримав одразу декілька поранень. Денис Коли поранило капітана Морозова, я зайняв позицію неподалік за бетонною плитою. Саме це мене і врятувало від міни. Останні слова, які я почув від командира, був наказ мені: «Денисе, спостерігай і не допусти підходу ворога». Дмитро Я був в евакуаційній групі, і лише пам’ятаю вибух, внаслідок якого наш командир загинув, а смертельні поранення отримали курсанти Владислав Селютін і Павло Трубій. Особисто я отримав вісім осколків. Один — поруч з артерією. Не побратими, а брати Денис Ми постійно підтримували та підтримуємо один одного. І після цього, що пережили, з хлопцями ми стали братами. Максим Ми справді стали наче брати. Саме тому, після лікування поранень, разом з курсантом Кузьменком ми знову стали до строю своєї стрілецької роти в Горенці, адже не могли полишити своїх друзів. Дмитро Усі ми грали в комп’ютерні ігри, тренувалися вже в інституті, готувалися на полігонах до виконання завдань, але лише побувавши в Горенці, зрозуміли, що таке справжня війна. Війна, коли відчуваєш біль від власних ран і від того, що втрачаєш друзів, які ще секунду тому були поруч живими. Володимир Перше усвідомлення наближення повномасштабної війни прийшло, коли під час відзначення дня єднання 16 лютого начальник інституту у своєму виступі перед особовим складом наголосив, що загроза вторгнення є цілком реальною і ми маємо бути в максимальній готовності.Закілька днів пройшла перевірка особового складу обох стрілецьких батальйонів на плацу, і вже в ніч на 25 лютого ми вирушили в бік столиці. Зранку частина батальйону залишилася в Києві для виконання завдань з оборони столиці, а наша рота отримала завдання зайняти оборону в Горенці, поблизу Гостомеля. Саме мій взвод був першим, що зайшов у селище. А згодом, ми зайняли територію, на якій обладнали оборонні позиції. З самого початку надзвичайно важливим було там закріпитися. Начальник Житомирського військовогоінституту імені С. П. Корольова генерал-майор Олександр Левченко Наша зведена стрілецька рота, воюючи у складі 72-ї механізованої бригади імені Чорних Запорожців, не допустила переправи і прориву ворога через Горенку до Києва. Офіцери та курсанти вели себе мужньо, адже мали високий патріотичний дух, стійкий моральнопсихологічний стан і, звісно, гарні практичні навички з тактичної підготовки та бойової армійської системи. Все це дало можливість більше місяця впевнено утримувати займані позиції. А тому нашому інституту є ким пишатися, адже нині ми маємо своїх героїв сучасності, які з честю виконували поставлені завдання, боронили і боронять Україну від заклятого ворога. 21СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
22 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Піхотинець Леонід З початку повномасштабного вторгнення Росії воює зі своїм підрозділом на найважчих фронтових напрямках. Вирісши в родині військових, до війни був морально готовий. Тому ні повістка в військкомат, ні перший бій не стали для нього несподіванкою. Князівський воїн знає: нам було непросто, і легко не буде. Але від нас залежить доля України. Тому впевнений Леонід, – вистоїмо! ВеликА БРИГАДА» Романа Великого Бізнесмен Степан Залишивши власний бізнес у Польщі, вже 25 лютого Степан був у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. А 1 березня – зі своїм підрозділом на фронтових позиціях. Після трьох місяців боїв у різних куточках України Степан впевнено каже: «Ми знищимо кожного, хто несе смерть в Україну!» Коктейль з люті та справедливості 22-річний Костянтин до війни працював барменом. Нині у нього для ворога лише один «коктейль» із справедливої люті, рішучості, бажання звільнити рідну землю від рашистської мерзоти. Костянтин каже, пишається тим, що воює за Україну в складі бойової Князівської 14 ОМБр. Воїн упевнений: в нас єдиний шлях – Перемога!Саме так вони жартома себе називають. І жарту в цьому небагато. Розрахунок ПТРК «Стугна» 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого знищив до батальйону рашистської техніки та живої сили противника! Князівські Мисливці – як на підбір: вправні, хвацькі, запальні і з почуттям гумору. Зізнаються, що часто сперечаються і не можуть «поділити» право зробити пуск, адже чергова знищена «здобич» – мрія кожного. Та водночас, розповідають протитанкісти, знищити ціль – пів справи, бо для початку її треба «знайти і вистежити», а для цього необхідні відповідні навики, час і терпіння. Зате, коли ціль уражено, Князівські воїни не стримують емоцій!–Знищували, знищуємо і будемо знищувати ворога! З нашою підтримкою нашій піхоті легше воюється!Переможемо, все буде Україна! «Мисливці за ворогом»
23СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Отець Андрій, військовий капелан – В бригаді служу вже три роки. Моє основне завдання –спілкуватися з військовослужбовцями на духовні теми, розрадити чи підтримати їх у тяжку хвилину, а також відзначити на належному рівні великі християнські свята. Я їздив до наших хлопців у зону ООС ще до початку повномасштабного вторгнення Росії і зараз теж із ними в зоні бойових «Закарпатськийдій. легіон» – багатонаціональна бригада, тут служать представники різних конфесій, але це не є перешкодою ні для мене, ні для військових. У наших розмовах я передаю загальні християнські цінності, заохочую хлопців до богослужіння. Недавно, наприклад, ми відзначали Великдень, і мені приємно було бачити, що багато бійців перед святом прийшли на сповідь і прийняли святу тайну Євхаристії. А ще я був вражений, що не побачив у їхніх очах розчарування чи зневіри, тільки високу силу духу! Ми освячували паски в різних підрозділах, і там, де це було можливо, до солдатів приходили й місцеві мешканці. Незвично було бачити поряд лозові кошики цивільних людей і шоломи наших військових із пасочками. Це поєднання символічне для нашого часу – військові тримають мирне небо над українцями, захищають їх від ворога… Я постійно молюся, щоб наші хлопці були відважними, сміливими на війні і з Божою поміччю після перемоги повернулися додому, до своїх родин. Діана, бойовий медик – У перші тижні війни я пережила два нові дні народження. Уже два роки в бригаді, була в зоні АТО й ООС, але такого й близько не бачила. Це справжня війна з усіма жахіттями, які важко уявити в страшному сні… Я пережила авіанальоти російських «СУшок», бачила вибухи від снарядів артилерії, танків і мін, поранених і загиблих товаришів, кулі, які пролітали дуже близько біля мене… У час жорстких боїв із ворогом, який сильно переважав нас чисельністю, я могла тільки повзати під обстрілами. Не могла піднятися, навіть коли товариші кричали: «Біжи!»... І тоді вони тягнули мене в якесь укриття за руку... На початку березня був один день, коли я вивезла з поля бою 16 поранених хлопців. Наш автомобіль розрахований на вивезення одного пораненого (плюс медик і водій), але ми вивозили по 5 і по 7 за раз. Я надавала в дорозі першу медичну допомогу, а в цей час по нашій машині стріляли росіяни. Чи не шкодую, що вибрала службу в ЗСУ? Ні, я знала, на що йду. Пам’ятаю, коли вперше підписувала контракт зі 128 бригадою, тато переконував ще раз подумати: «Куди ти йдеш? Там же будуть поранені зі страшними ранами і вбиті? Як ти це переживеш?» Потім я сказала татові: «Я бачила все це – і поранених зі страшними ранами, і вбитих. І руки мої були в крові товаришів. Але я пережила це, впоралася». І тато нічого вже не міг сказати… P.S. Указом Президента України, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі бойовий медик 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Діана Кукурудзяк нагороджена орденом «За мужність» III ступеня. Микола Заваригін, бойовий медик До війни Микола був актором і кінним каскадером. – Після початку повномасштабної війни я відвіз сім’ю з Києва на Західну Україну, відправив за кордон, а сам прийшов у військкомат і спитав, чим можу бути корисним. Там спитали: «Хочеш бути бойовим медиком?» Я погодився й пройшов прискорені курси, де мене навчили необхідних маніпуляцій для першої медичної допомоги. А потім опинився тут, у зоні бойових дій, служу в 128 окремій гірсько-піхотній Закарпатській бригаді. Раніше в армії не служив. Працював актором, був кінним каскадером, знімався у відомих українських фільмах «Захар Беркут», «Сторожова застава», «Чорний ворон». Я відповідав за безпеку акторів, каскадерів, піротехніки, і ці навички дуже допомагають зараз. Мені легше вибрати правильну позицію, щоб слідкувати за боєм і за необхідності допомогти пораненим… рятівники душі і тіла
24 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Наші герої Командир однієї з артилерійських батарей 2А36 «Гіацинт-Б» артдивізіону 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича лейтенант Данило Омельчук – кавалер ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. – Коли вже навчився воювати і усвідомив, що маю бажання служити, вирішив будувати військову кар’єру, – говорить офіцер. 24 лютого комбат Данило Омельчук зустрів на вогневій позиції в зоні проведення операції Об’єднаних сил, і з перших хвилин російського наступу його розрахунки зустрічали російського загарбника артилерійським вогнем. На сьогодні він освоїв вже артилерійське озброєння натівського зразка і продовжує нищити ворога з 155-мм калібру. До речі, у дивізіоні Данила на посаді старшого офіцера на батареї проходив службу і братблизнюк, також лейтенант, Антон Омельчук. Він так само пройшов шлях від солдата до офіцера. Близнюки народилися й виросли на Вінниччині, у селищі міського типу Вендичани Могилів-Подільського району. Змалку хлопчаки допомагали мамі й до праці були готові, адже росли без батька. Тож легким і безхмарним дитинство братів Омельчуків назвати аж ніяк не можна. А втім, успішно закінчили школу, здобули вищу освіту та стали на шлях захисників України. Від солдата до комбата
«Це була безсонна ніч. Ми якраз відпрацьовували робочі карти, готували особовий склад. Тобто війну я зустріла на місці служби і вже була в повній бойовій готовності», згадує початок повномасштабного вторгнення росії в Україну командир механізованого взводу однієї з військових частин ОК «Північ» молодший лейтенантНайбільшеОлександра.зачас війни на Чернігівщині в пам’яті Олександри закарбувалися місцеві мешканці: «Запам’ятала наших людей. Ти попереджаєш їх про ракетну небезпеку, а бабуся з дідусем спішать передати тобі варену картоплю. А коли переміщувалися на БМП містом, жіночка намагалася передати буханку хліба, закинути нам на машину», - сміючись згадує дівчина та запевняє, що саме заради таких людей вони і воюють з Олександраворогом.не розуміє, як у сучасному світі може існувати таке нелюдське ставлення, і наскільки нема грані у людської жорстокості. Такого не має бути: «Російські окупанти – це жорстокі нелюди, яких не має існувати на нашій планеті. Натомість українські захисники – це символ нескореності та незламності. Це просто кіборги у різних постатях». Тому Олександра бажає українцям бути людяними один до одного, не забути, через що уже пройшли у звільнених містах, щоб не допустити знову. Наша сила в людях У 90-х роках, на початку формування сучасної незалежної Української держави, він служив у Військово-морських силах ЗС України на фрегаті «Гетьман Сагайдачний». Тому й позивний дали «Морячок». Потім понад 20 років віддав службі в охоронній структурі. А сьогодні чоловік охороняє ту саму незалежність України у складі сил оборони Чернігівщини.Першочергове, що зробив, коли почалося вторгнення рф, заспокоїв родину, аби не нервували та відпустили на війну. «Ворог прийшов на нашу землю. Вони нам не браття, вони – кляті москалі», говорить «Морячок». У складі своєї роти брав участь у боях в Количівці під Черніговом, де зупиняли ворожу колону, спільно з танкістами та іншими оборонцями підбивали та спалювали техніку російських загарбників. «Танк зупинили. А танкіст наш його просто добив в хлам прямою наводкою. БТР зупинили. Вони повискакували. І у нас був бій, ми стріляли, вони стріляли, гранати кидали в нас... Потім наша арта почала працювати, і вони притихли», згадує військовий. Каже, спочатку був страх, потім адреналін, а коли чуєш команду і відкриваєш вогонь, страх зникає. Воїн упевнений, що Україна переможе, а ворог згине! Морячок Ворог прийшов на нашу землю. Вони нам не браття, вони – кляті москалі Олександра, механізованогокомандирвзводу
Роман – командир танкової роти 10 бригади. Позивний «Нельсон». Йому 24 роки. І лише він може передати те, що коїлось на війні. Він учасник жорстоких боїв.На його плечах в такі молоді роки величезна відповідальність керувати бойовим підрозділом. І вже є чималі успіхи: 5 знищених танків ворога, кілька бронетранспортерів та захоплений танк. З одного з них, мегасучасного та мегамодернізованого, була ліквідована ціла колона окупантів. Це був запеклий, кровопролитний бій. У парубка мінімум бойового досвіду, зате багато знань, умінь та хоробрості. Ювелірна робота. І ключове – врятовані життя в Тетерівському, що на Київщині, де точились найгарячіші бої. Дмитро з позивним «Демон» – командир одного із взводів 109 батальйону 10 бригади. Він – відмінній стратег, чудовий виконавець та командир. «Прийняв, зрозумів, записав , каже «Демон». І до бою».На рахунку воїна відмінні атаки та звільнені населені пункти. Він обожнює збирати трофеї у переможних боях. Останні РПС та бронежилет. РПС залишив собі, а бронежилет продав побратиму за чупа-чупс. Бо так прийнято. «Демон» недарма має такий позивний. Він наводить страх на противника та безстрашний у бою. Кожен бій відмінна робота. А кожна виграна битва, переконаний військовий, крок, що наближає Перемогу. ДЕМОН НЕЛЬСОН Наші герої26 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
Дмитро з позивним «Пан» командир одного із взводів 109 батальйону 10 бригади. «Пан» господар на полі бою. Він зосереджений, уважний, сконцентрований. Воїн відмінно організовує оборону. Разом з побратимами обороняв Кухарі на Київщині, ще низку населених пунктів, успішно дійшовши аж до Чорнобильської зони. Безстрашний воїн, за спиною якого жорсткі атаки ворога, авіаобстріли. Усі напади відбиті успішно. Проте також не без втрат. Зосереджений погляд у воїна стає сумним, коли він згадує про загиблих побратимів-героїв. У боях командир попрощався назавжди з двома воїнами свого взводу. «Пан» впевнено знешкоджує противника та є щирим другом для побратимів. Він знає, як захиститися й відігнати ворога подалі від своїх«Пан»позицій.стратегічно діє на полі бою та чітко дає зрозуміти противникам, хто на нашій землі хазяїн. Коли почалась війна, Роман рвався у військо. Не міг сидіти вдома та чекати, коли від ракети загине він чи близькі, коли в небезпеці перебуватимуть рідні та просто земляки. Прагнув захищати Батьківщину. Бути в потрібному місці в потрібний час. «Ми сильні духом. У нас козацька кров тече. Ми однозначно переможемо. Будь-яким шляхом. Ми в себе вдома» В очах військового неймовірне бажання та жага нищити ворога. Він твердить: «Поки не буде як до 2014 року, поки не повернемо Донбас та Крим ніхто назад не піде. Дуже гіркою ціною все це досягається. Здобувається наша Перемога». Офіцер, з позивним «Матвєй» цілеспрямований та відданий своїй справі. Його перший бойовий досвід це вихід з Маріуполя, потім околиці Горлівки, повномасштабна війна під Києвом, зараз продовжує виконувати свої обов’язки в найгарячіщих точках нашої країни. Найбільша його пристрасть - це армія. Спланувати операцію, віддати команду, зайняти лінію оборони, звільнити село… Одним словом воювати. Як і в його батька, до речі який з 2014 року воює в складі ЗС України. Головною рисою характеру Матвєя є людяність. В будьякій складній ситуації він знайде можливість усміхнутися і заспокоїти. Щирість, чесність, ввічливість, холодний розум і запал захищати рідну землю. Під час повномасштабного вторгнення офіцер разом зі своїми людьми звільнили не один населенний пункт на Київщині. І не планують зупинятися до Перемоги. матвєйромахапан 27СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
28 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА «Нас оберігають Бог і наша земля …», - згадує він той пекельний день та удачу в бою на ізюмському напрямку. Пекло – не перебільшення: в танк, де Роман Баценко навідником, влучило щонайменше 7 ворожих снарядів та мін. «А ще по нас гатила запалювальними їхня БМП хотіли попасти в скло прицілу…»Незважаючи на вогняну зливу, екіпаж, майстерно маневруючи та у взаємодії з іншими машинами підрозділу, знищив три танки загарбників. Побратими з 3-ї Окремої танкової бригади спалили ще чотири і посікли свинособачу піхоту.Тазрештою метал не витримав – наш танк горів з середини та ззовні, але екіпаж врятувався. Коли позаду башти вдарила чергова міна, командир танку Сергій на пару секунд втратив свідомість, але Роман розтормошив його та витягнув, потім знову заліз всередину та максимально повернув башту, аби механік-водій Олег не згорів і якнайшвидше виліз. Щойно екіпаж опинився на землі, його відхід прикрив бронею та вогнем танк командира роти, а потім витягнув пошкоджену машину з вогневого рубежу.Затой слобожанський поєдинок Роман та його друзі з екіпажу були нагороджені медалями В одному бою екіпаж витримав влучання семи ворожих снарядів і мін та знищив три танки окупантів Люди – то наша найкраща броня! «Захиснику Вітчизни», а командир роти отримав звання Героя України. Для дружини, сина і доньки, для друзів і колег по роботі Роман – справжній герой. Його мирна професія теж пов’язана з металевими монстрами: вже 15 років у рідному Кам’янці-Подільському працює в дорожньо-залізничному підрозділі підприємства «Подільський цемент» ремонтує вагони. До речі, частково компанія, а левовою часткою родина та друзі з Польщі зібрали кошти та придбали Роману потужний тепловізор, аби ще краще цілити та бити рашистських загарбників. Пресслужба 3-ї окремої танкової бригади Наші герої
Юрій родом з Житомирщини. Він медик. У свої 52 роки вправно рятує життя побратимам. Чоловік має медичну освіту фельдшера і, відповідно, стаж роботи в медицині який сягає 27 років. Строкову службу військовий також проходив на посаді медика, адже на той час вже мав освіту. До бригади прийшов у 2018 році. Прийшов служити, бо по телевізору побачив свого начмеда, він казав про катастрофічну потребу в медиках на фронті. Я довго не думав. Робота на ФАПі, загалом де я і працював, це робота для молодих медиків. Вони мають жити й розвиватися, будувати родини. Дітям не місце на війні, каже чоловік. Саме досвід роботи в медицині дає можливість оперативно і чітко рятувати життя. В цивільному житті Юрій навчився роботі з медикаментами, невідкладними станами, роботі з людьми. Чоловік каже, що військова медицина і цивільна дуже відрізняються.Сьогодні,ведуться активні бойові дії: є поранені які перебувають у різних станах важкості. Евакуаційні відділення мають багато клопіткої роботи. Ми в прямому сенсі слова залітаємо під обстріл. Наша машина, як сито вже. Хапаємо ноші, бо зволікати не можна, і біжимо. Перечекати можливості нема. На кону життя людини, бійця, якого втратити не можна. Вивозимо, виносимо пораненого. Дорогою стабілізуємо стан. Медик розповів, що до цього звикнути неможливо, але й піддаватись емоціям теж не потрібно. Всі думки, окрім алгоритму збереження життя, мають йти на задній план. Не важливо кого ти лікуєш: чи то родич, чи побратим, головне холодно віднестися і чимшвидше надати допомогу. Професіоналізм на першому місці, каже військовий. Кожного дня військові медики, ризикуючи власним життям, рятують чужі. Такі собі «янголи у пікселі». Відчуття після робочого дня? каже чоловік питанням на питання. Розпач, адже усвідомлюєш, що людина відчуває біль. З іншої сторони – радість: ти доклав власних зусиль, щоб врятувати життя. Коли вдається врятувати життя, – це щира радість. Особливо коли потім через батальйон зв’язується боєць, який йде на покращення, і просить передати подяку, каже чоловік. До людського болю звикнути неможливо, але й піддаватись емоціям теж не потрібно Пресслужба 30-ї окремої механізованої бригади 29СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА
30 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Перші чотири бронетранспортери M113AS4, подаровані Україні, відправилися з бази Королівських повітряних сил Австралії Емберлі минулого тижня. Ці чотири машини, завантажені в український літак Ан-124, є першими з 14 M113AS4, наданих Австралією. Пакет військової допомоги Уряду Австралії складається з підтримки на суму понад 285 мільйонів австралійських доларів, включно із захищеними мобільними машинами Bushmaster, гаубицями M777, протитанковими засобами, безпілотними комплексами, боєприпасами, іншою зброєю, та особистимПрем’єр-міністр,спорядженням.високоповажний Ентоні Албаніз сказав, що остання партія військової допомоги є відповіддю на прямий запит Міністра оборони України щодо додаткових транспортних засобів і демонструє стійку відданість Австралії народу України.«Австралія, як і багато інших держав, засуджує триваючу необґрунтовану агресію Росії проти народу України», – сказав пан Албаніз. «Наша нація підтримує Україну з початку цього незаконного конфлікту, і ми пишаємося тим, що можемо надати доступ до значних засобів, таких як бронетранспортери, які відправились минулого тижня».Віце-прем’єр-міністр – Міністр оборони Австралії шановний Річард Марлес додав: «Ми продовжуватимемо шукати шляхи, якими ми можемо найкраще допомогти народу України. Австралія підтримує Україну і знову закликає Росію припинити своє неспровоковане, несправедливе і незаконне вторгнення в Україну». Бронетранспортер M113AS4 протягом довгого часу використовується Силами оборони Австралії, призначений для транспортування піхотинців на поліМодельбою. AS4, розроблена в Австралії, є модернізованим варіантом на основі високоефективної серії M113, яка з великим успіхом служить австралійській армії та багатьом іншим силам з 1960-х років. Поряд із перевіреними захищеними мобільними машинами Bushmaster, M113AS4 забезпечать цінну захищену мобільність для українських військ, доєднуючись до подібних можливостейі, наданих з усього світу. Австралія з народом України Озброєння
31СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА Львів, вул. Героїв Майдану, 32 +38(099)421-80-54, +38(032)238-65-34 Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 +38(048)263-76-60, +38(073)157-09-01 Житомир, Проспект Миру, 22 +38(041)248-30-50, +38(067)450-25-57, +38(093)450-25-57Київ,вул.Ломоносова, 81+38(044)521-32-89Харків,вул.Кирпичова, 2 +38(093)000-72-28, +38(057)372 61-67 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Військова академія (м. Одеса) Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка Київський військовий ліцей імені Івана Богуна Київ, бульвар Лесі Українки, 25 +38(044)286-17-18
