2 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Під загальною редакцією ОлександраРедакційнаСИРСЬКОГОколегія:ОександрГОЛОДНЮКВолодимирПАТОЛАМаріяМАРТИНОВА Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати таматеріали.скорочувати При використанніпосиланняматеріалів на журнал обов’язкове. Адреса редакції: 04119, м. Киів, вул. Дегтярівська 19 а E-mail: press.ksv@mil.gov.ua Інтернет:UkrainianLandForceshttps://www.facebook.com/VICTORIASEQUITURFORTES
ЗМІСТ 1210864 27 ротація Національногоукраїнськогоконтингенту в Косово, Республіка Сербія Новинки озброєння Світова молодь проти український фейків Особистий фактор До 4 роковини боїв за “Орел” під ГероїчнаАвдіївкоюоборона ДАПу Багатонаціональні навчання, до яких українськізалучаютьсяпідрозділи у першу чергу спрямовані на підготовку до відсічі збройної агресії проти України. Мистецький проект “Феї і лицірі”, та всеукраїнська акція “Свято без тата” 28262418Олександр Сирський: Набутий бойовий досвід та належна підготовкаце основні складові, що забезпечують перемогу
СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ - Пане Командувачу, як Ви оцінюєте стан бойової підготовки Сухопутних військ Збройних сил України торік? Якими були його особливості? Всього у 2020 році було, виконано 18 843 (потребує уточнення станом на кінець 2020 року)основних заходів підготовки військ з 19 950 спланованих, що складає 94,5%(потребує уточнення станом на кінець 2020 року)від Плану підготовки Сухопутних військ. Пандемія коронавірусу внесла свої суттєві корективи в організацію навчального процесу, але Сухопутні війська справились і з цим викликом. У 2020 році ми активно практикували проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою, бригадних тактичних навчань у формі командно-штабних навчань з позначенням військ. Разом з цим ми розпочали широке впровадження нових форм бойової підготовки. Зокрема, нами було введено у практику проведення ротних тактичних навчань з використанням систем лазерної імітації стрільби MILES та LAZERTAG. Це дозволяє нам одночасно економити ресурси, підвищувати навченість особового складу та якісніше здійснювати злагодження підрозділів. З огляду на отриманий у 2020 році досвід у цьому році ми плануємо забезпечити системами LAZERTAG всі навчальні центри підготовки підрозділів та загальновійськові полігони Сухопутних військ Збройних Сил України. - Чи стались якісні зміни в навчально-матеріальній базі Сухопутних військ у 2020 році і якими є плани її подальшого удосконалення? - Досвід участі підрозділів Сухопутних військ в Антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил, спонукав нас створити сучасну навчальну матеріальнотехнічну базу, яка відповідає умовам сьогодення. На минулий рік у якості основного напрямку нарощування тренажерної бази ми визначили забезпечення сучасними тренажерами навчальних центрів Сухопутних військ. Завдяки цьому зараз рівень забезпеченості тренажерами складає понад 90%. На даний час ми працюємо над створенням колективних тренажерів, які зможуть забезпечувати колективну підготовку до батальйонної тактичної групи з використанням статичних тренажерів на базі програмного забезпечення віртуального бойового середовища VBS-3. Також, з метою удосконалення навичок дій, як солдата, так і підрозділу в різних умовах бою, в Сухопутних військах проводиться робота щодо впровадження програмного забезпечення віртуального бойового середовища VBS-4, яке дає змогу проводити підготовку на реальній місцевості з використанням програм інтеграції даних отриманих за допомогою аеро-фото зйомки та інших пристроїв створення електронних мап. Також у 2020 році для забезпечення злагодження штабів від військової частини до оперативного командування нами використовувались засоби імітаційного моделювання з програмним забезпеченням типу J-CATS, отриманим в якості матеріально-технічної допомоги від країн-партнерів та програмне забезпечення вітчизняного виробництва “Простір”, “Дзвін”, “Дельта”, “Кропива”, “Артос”. Це дало змогу вивести підготовку офіцерів управлінської ланки на новийКрімрівень.того,протягом року в Сухопутних військах з метою вдосконалення навчальної матеріально-технічної бази виконано великий обсяг робіт. Зокрема, нами було створено навчальний комплекс “Бій в урбанізованій місцевості” на МЦМБ (с. Старичі), взводний тренажер на БМП (VBM) у Військовій академії в Розмову вів Валерій РЯБИХ Олександр Сирський: Набутий бойовий досвід та належна підготовка - це основні складові, що забезпечують Перемогу. На початку нового навчального року Командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський розповів про досягнення у бойовій підготовці у 2020 році, а також про плани удосконалення майстерності підпорядкованого особового складу на рік поточний.
СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ Одесі, обладнано клас статичних тренажерів на відділення (VBM) в Національній академії сухопутних військ у Львові, завершено обладнання навчально-тренувального комплексу легководолазної підготовки та закуплено тренажер реактивного піхотного вогнемета РПВ-16 у Військовому інституті танкових військ НТУ ХПІ в Харкові. У 2020 році нами також розпочато І-й етап створення навчального комплексу “Бій в урбанізованій місцевості” на Широколанівському полігоні, а саме будівництво навчальних місць: “Дачний масив”, “Парк відпочинку”, створено навчальні місця “Населений пункт сільського типу”, “Складська зона”. Роботу по удосконаленню навчальноматеріальної бази буде продовжено й у 2021 році. Можу констатувати, що, виконання вище зазначених заходів дає змогу, в цілому забезпечити підготовку, як штабів військових частин Сухопутних військ, так і підрозділів до ведення основних видів бойових дій (оборона, наступ) та стабілізаційних дій з урахуванням особливостей застосування (автономність, активізація дій у населених пунктах, дії проти регулярних військ та НЗФ). - Чи планується розширювати формат взаємодії з союзниками саме в бойовій підготовці? Які плани на участь підрозділів СВ ЗСУ в міжнародних навчаннях на 2021 рік? - Попередньо планується, що підрозділи Сухопутних військ Збройних сил України візьмуть участь у двох навчаннях на території України та трьох поза межами України.Зокрема ми плануємо традиційно взяти участь за в українсько-американському командно-штабному навчанні із залученням військ «RapidTrident – 2021» та українськобританському командно-штабному навчанні із залученням військ «Козак Мейс – 2021», які проходять на території України.Крім того, планується, що поза межами України підрозділи СВ ЗСУ візьмуть участь у багатонаціональному тактичному навчанні із залученням військ «Дайнемік Фронт – 2021», багатонаціональному командно-штабному навчанні із залученням військ «Світла лавина – 2021» та багатонаціональному змаганні танкових взводів «Сильна Європа-2021» (м. Графенвер, ФРН). - Розкажіть, будь ласка, як іде підготовка до участі танкового підрозділу Сухопутних військ ЗСУ у 2021 році у змаганнях «Сильна Європа-2021» (StrongEuropeTankChallenge) у Німеччині? - У 2020 році ми отримали запрошення від американської сторони щодо участі танкового підрозділу у багатонаціональному змаганні танкових взводів «Сильна Європа-2021», яке сплановано у період з 01 по 12 березня 2021 року на Графенверському полігоні (Німеччина). До змагань сплановано залучити танковий взвод 17 окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, який зайняв перше місце за результатами конкурсу на кращий танковий взвод Збройних Сил України. Підготовка до змагань уже активно триває. На підготовку виділяється 90 діб і відбувається вона у чотири етапи. Я вважаю, що набутий бойовий досвід танкістів та належна їх підготовка, будуть основними складовими на шляху до перемоги, чого ми й бажаємо нашим танкістам!
6 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Україна вперше розробила бронежилет за стандартами НАТО. Це загальновійськовий бронежилет, призначений для виконання повсякденних бойових завдань. Модель відповідає 4-му та 6-му класу захисту шляхом заміни різних за жорсткістю плит. Загальна вага базової комплектації з металевими жорсткими бронеелементами становить 13,5 кг, повна комплектація – 17,5 кг. Новостворена модель є новим рівнем для всіх військових формувань.У технічній специфікації застосовані вимоги державних та військових стандартів. У бронежилеті є система швидкого скидання: це допоможе оперативно дістатись до пораненого, або позбутися бронежилета. Також у новій розробці присутня система зменшення навантаження на спину: вага розподіляється не лише на плечі, а й на пояс за принципом наплічника. Базова конструкція бронежилета складається з п’яти окремих елементів захисту грудей, спини, бокових частин, паху та шиї. Додатковими захисними елементами є: поясна частина, захист плечей і стегон. Розвантажувальний пояс може комплектуватись елементом системи зменшення навантаження на спину.Чохли в бронежилеті виготовляються з вогнетривких матеріалів.Новою властивістю стала можливість бронежилета зберігати балістичні властивості після замочування на добу в морській воді. Ці ж властивості зберігаються незмінними як за нормальних кліматичних умов, так і після термічного впливу у+70 °C та - 40 °C. Новинки озброєння Бронежилет за НАТОстандартами Бойовий модуль «Воля» Новий бойовий модуль «Воля» був розроблений компанією NovaTechnology. Вінп ризначений для боротьби із броньованими й неброньованими, наземними й низько висотними не швидкісними цілями.Модуль оснащений оптико-електронним прицільним комплексом з тепловізійним каналом, а також винесеним комплексом озброєння на платформі, стабілізованій у двох площинах. Система управляння вогнем та цифрова система стабілізації забезпечують наведення в горизонтальній та вертикальній площинах, супровід та ефективне ураження наземних, повітряних і надводних цілей вдень та вночі, при стрільбі з місця та на ходу.Робота у складі бойової машини здійснюється оператором та командиром. Усі складові частини та боєкомплект розміщуються усередині модуля над корпусом бойової машини, а робоче місце оператора може розташовуватись у будь-якому місці. Башта та озброєння:30 мм автоматична гармата ЗТМ-1 (320 снарядів), 7,62 мм кулемет ПКТ (2000 патронів, 350 шт Катерина ЗАНОСІЄНКОБойова машина піхоти БМП-1 зі встановленим бойовим модулем «Воля-Д» — у магазині), 30 мм автоматичний гранатомет КБА-117 (116 гранат, 29 шт — у протитанковиймагазині),ракетний комплекс «Бар’єр», 2 пускові установки, 4 ПТКР (з них 2 ПТКР на направляючих), система постановки димових завіс 902В «Туча» (6 пускових установок, по три з кожної сторони бойового модуля).
7СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Гвинтівки Snipex T-REX та Snipex ALLIGATOR Це дві далекобійні великокаліберні гвинтівки калібру 14,5х114 мм, створені компанією Snipex та сконструйовані з урахуванням усіх вимог до зброї для високоточної стрільби.Обидві гвинтівки призначенні для ураження рухомих і нерухомих цілей противника, живої сили та легкоброньованої техніки та мають плаваючий ствол. Габарити також схожі: 1,2 метра завдовжки й важать 25 кілограмів. .Відбій гаситься за рахунок камерного дулового гальма-компенсатора (ДГК), дії ізолятору відбою, короткого відката та оптимально збалансованої ваги. Дальність ефективного польоту кулі й дольоту—2 і 7 кілометри відповідно. Це означає, що куля може вразити ціль на відстані до 2 км.Ствол плаваючий, на момент вильоту кулі знаходиться у вільному відкоті. Підщічник, задник приклада і рукоятки виготовлені із сучасних, стійких до спрацювання полімерних матеріалів. Snipex ALLIGATOR — це болтова гвинтівка, яка має магазинне живлення, що забезпечує підвищену швидкість стрільби. Магазин з’ємний, коробчатий, на п’ять набоїв. Ствольна коробка виконана зі сталі, канал ствола, патронник та напрямні поверхні затвора у ствольній коробці хромовані. Сошки розташовані на ковзаючій опорі ствола. Регульовані по висоті, мають 4 позиції фіксації та складаються для транспортування. Ручка зі змінним положенням дозволяє перенести гвинтівку зі встановленим глушником.Гвинтівка за декілька хвилин легко розбирається та складається у звичайний збройовий кейс. SnipexT-REX — це однозарядна гвинтівка, з компоновка за схемою булл-пап: затворна група розміщується позаду спускового гачка. Замикання ствола здійснюється поздовжньо-ковзним поворотним затвором, а жорсткість його змикання забезпечують 13 бойових упорів розташовані у три ряди. Гвинтівка має регульований по висоті підщічник, рейку Picatinny та складні сошки, що кріпляться на ковзаючій по стволу опорі.Додаткова задня опора — регульована, що передбачає можливість точного налаштування.Гвинтівка має ручку для переноски, легко розбираєтеся та обслуговується, а поверхня покрита спеціальною збройовою фарбою Сerakote.
8 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Цінність таких міжнародних навчань для підрозділів Сухопутних військ України полягає в можливості отримання бойового досвіду Збройних сил провідних країн світу та у підвищенні рівня взаємосумісності, що дозволяє українським підрозділам діяти спільно з підрозділами інших держав. Крім того, міжнародні навчання сприяють ефективному реформуванню Збройних Сил України та впровадженню стандартів НАТО в їх повсякденну діяльність. Наймасштабніше українсько-американське командноштабне навчання із залученням військ «РепідТрайдент — 2020» було проведено у вересні 2020 року. Основною локацією проведення навчання став Міжнародний центр миротворчості та безпеки. Крім цього, частина учасників навчання перебувала у Любліні, де розташований штаб багатонаціональної бригади LITPOLUKRBRIG. Там, за задумом навчання, працював штаб багатонаціональної дивізії, під керівництвом якого і виконували завдання підрозділи, що навчаються. У 2020 році до участі були залучені понад 4000 військовослужбовців із 9 країн світу. Окрім України та США, у навчанні брали участь представники Великої Британії, Литви, Німеччини, Данії, Канади, Польщі, Румунії, командування НАТО, а також особовий склад LITPOLUKRBRIG — Литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького. Найбільші іноземні контингенти були від Збройних Сил США. Основною навчальною аудиторією був особовий склад окремої мотопіхотної бригади оперативного командування Багатонаціональні навчання, до яких залучаються українські підрозділи, в першу чергу, спрямовані на підготовку до відсічі збройної агресії проти України, та, по суті, є інтегрованим елементом підготовки Збройних Сил України. У 2020 році пандемія COVID-19 внесла свої корективи до плану форматі«Світлабагатонаціональне2020»,уResolveучастьобмежень,протиепідемічнихЗСпідрозділамПротебагатонаціональнихпроведеннянавчань.ценезавадилоСухопутнихвійськУкраїни,дотримуючисьзаходівтавзятибезпосереднюунавчаннях«CombinedXIV»вФРНтаприйнятисебеучасників«RapidTridentатакожпровестинавчанняЛавина2020»(ввідеоконференції). Партнерство заради миру
9СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 «Південь», крім того, силові структури України були представлені зведеним підрозділом, до якого увійшли військові Національної гвардії України, прикордонники, представники Національної поліції. Завдання із протидії терористичним загрозам відпрацьовували представники СБУ та Управління держохорони. З цивільних фахівців у навчанні брали участь представники Міжнародного комітету Червоного Хреста. Навчання передбачало проведення командноштабної та польової фаз. Керівний склад та офіцери штабу багатонаціональних підрозділів тренувалися у спільному плануванні та проведенні операцій. Особовий склад підрозділів відпрацьовував тактичні елементи, спрямовані на виконання завдань за призначенням з урахуванням досвіду протистояння гібридним формам збройної агресії. За межами України Сухопутні війська, вже традиційно, брали учать у багатонаціональному навчанні «CombinedResolve XIV», яке проводиться в Об’єднаному багатонаціональному центрі підготовки сухопутних військ збройних сил США в Європі, м. Хохенфельс, у Німеччині. Україну там успішно представила механізована рота оперативного командування «Південь» зі штатним озброєнням та військовою технікою. Дії українських підрозділів отримали високу оцінку від західних партнерів. Також військовослужбовці окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування «Захід» взяли участь і в багатонаціональному командно-штабному навчанні із залученням військ «Світла лавина — 2020», що правда у видозміненому форматі. Навчання відбувалося у форматі відеоконференції, проте це не завадило відпрацювати взаємодію та удосконалити алгоритм спільної роботи під час ліквідації наслідків стихійного лиха в басейні річки «Тиса».У2021 році запланована участь представників Сухопутних військ ЗС України на території України в українсько-американському командно-штабному навчанні із залученням військ “RapidTrident – 2021”, українсько-британському командно-штабному навчанні із залученням військ “Козак Мейс – 2021” та поза її межами у багатонаціональному тактичному навчанні “Дайнемік Фронт – 2021” (Республіка Польща), у багатонаціональному командно-штабному навчанні із залученням військ “Світла лавина – 2021” (Словаччина), у багатонаціональному навчанні «CombinedResolve» (Федеративна Республіка Німеччина), багатонаціональному змаганні танкових підрозділів “Сильна Європа-2021” (Федеративна Республіка Німеччина).Розпочнеться 2021 рік з багатонаціонального змагання танкових підрозділів “Сильна Європа-2021”, тож зараз підрозділ танкістів із технікою готується до участі у танкових змаганнях, в яких крім України братимуть участь танкові підрозділи таких потужних країн НАТО, як Італія, Німеччина, Польща, США. Анна НОВАК
Бесіду вела Марія МАРТИНОВА Міжнародна співпраця 27 ротація НаціональногоукраїнськогоконтингентувКосово,РеспублікаСербія Підполковник Мироненко Артем Володимирович, командир 27 ротації українського Національного контингенту в Косово, Республіка Сербія. Наймолодший командир за всю історію перебування українського контингенту на території Косово. Народився 8 липня 1988 року в місті Кам’янецьПодільський, Хмельницької області. У 2010 році закінчив факультет військової підготовки при Кам’янець-Подільському Національному Університеті імені Івана Огієнка. Службу проходив на командних посадах. У 2014-2015 рр. брав участь в АТО командиром групи розмінування, за що був нагороджений державною нагородою «Орденом За мужність» III ступеня. Неодноразово брав участь в багатонаціональних навчаннях. KFOR (англ. Kosovo Force) — міжнародні сили під керівництвом НАТО, відповідальні за забезпечення стабільності в Косово. Український контингент у Косові — з’єднання збройних сил України у складі міжнародних сил KFOR під керівництвом НАТО, що діють на території Косова і Метохії з 1 вересня 1999 року по сьогодні, глобальною метою якого є досягнення миру та стабільності у регіоні проведення миротворчої операції.[1][2] На початку операції був створений польсько-український миротворчий батальйон «УкрПолбат», проте потім український компонент батальйону був виведений і переформований у самостійний підрозділ «Національний контингент у Косові». За весь час на миротворчій службі побувало близько 1,300 українських солдатів, з них 5 загинуло, а 26 отримали поранення. - Артем Володимирович, розкажіть чим займався Ваш підрозділ під час ротації? - Український контингент виконує завдання в складі інженерної роти, займається розмінуванням, інженерно-технічним забезпечення, та розгородженням. До прикладу група розмінування займалась перевіркою вертолітних майданчиків, по всій території Косово для безпечної евакуації сил KFOR, за нашу ротацію вона провела 43 перевірки вертолітних майданчиків на наявність вибухонебезпечних предметів. Ми виконували завдання з фортифікаційного обладнання та відновлення під’їзних шляхів до військового аеропорту міста Приштіна.Занаказом Командувача KFOR для уникнення конфліктних ситуацій під час перебування та переміщення підрозділів KFOR біля східного кордону з Республікою Сербія, був розроблений план для будівництва маршруту в об’їзд кордону для патрулювання підрозділами багатонаціональної групи «Схід». Для виконання завдань з інженерного забезпечення силами нашого контингенту було здійснено марш на 130 кілометрів у гірській місцевості. - На скільки небезпечна зараз ситуація в районі відповідальності KFOR і з якими складностями Ви зіткнулись? - Ситуація контрольована, наші підрозділи весь час перебування в місії знаходяться під охороною військ KFOR. З місцевим населенням наш контингент не працює, не перетинається, загалом ставлення населення до військових адекватне, спокійне. Складністю було обмеження спілкування військовослужбовців з іншими контингентами у зв’язку з пандемією COVID-19. Перед вильотом весь особовий склад був проведений тест на наявність вірусу, за результатами якого особовий склад здоровий. Також за весь час перебування місії в Косово жоден військовослужбовець нашого контингенту не захворів. - Розкажіть конкретніше, на якій техніці підрозділи виконують завдання? - Національний контингент з основних зразків інженерної техніки в своєму складі має шляхопрокладач БАТ-2, інженерна машина розгородження ІМР-2М, також кран, екскаватор, грейдер, фронтальний навантажувач, ЕД–16Т/230, а також автомобільний тягач МАЗ-537 з трейлером для перевезення великогабаритної гусеничної техніки. - Всім відомо, що відбувається доволі суровий відбір кандидатів на участь в миротворчих операціях, як відбирали контингент для виконання завдань, і на які особливості підготовки найбільше звертали увагу? - Ми виконуємо завдання в гірській місцевості, на великогабаритній техніці, тому кожен повинен бути професіоналом, мати фахову підготовку та вміти виконувати завдання в гірських умовах та різних кліматичних умовах. До прикладу групи розмінування мають обов’язково пройти фахову підготовку по розмінуванню та мати дозвіл на виконання завдань з вибухонебезпечними предметами. - Як взагалі можна потрапити до складу контингенту? - Кожен військовослужбовець має право на те, щоб подати свою кандидатуру на розгляд до внесення в списки кандидатів до
відправлення у місію в складі українського Національного миротворчого контингенту. Командири військових частин подають списки кращих військовослужбовців які можуть виконувати завдання за призначенням в миротворчих операціях на визначених посадах. Військовослужбовець повинен відмінно виконувати свої функціональні обов’язки та мати хороший морально-психологічний стан, бути психологічно стійким. - Чи відбувається якесь злагодження перед вильотом в контингент? - Звичайно, перед відряджання 27-ї ротації відбулося злагодження роти, злагодження національного контингенту на базі 703 полку оперативного забезпечення (м. Самбір) оперативного командування “Захід”, до цього відбувались навчання з фахівцями з Міжнародного центру миротворчості та безпеки, які проводили роз’яснювальні лекції щодо специфіки виконання завдань в складі миротворчих контингентів, опісля ми складали іспити та проходили перевірки Командуванням Сухопутних військ та робочою групою Міністерства оборони. А як відбувається забезпечення повсякденної діяльності підрозділів? На якому рівні було харчування, побут та організація дозвілля? - Забезпечення відбувалось на високому рівні, є фірма яка забезпечує постачання продуктів харчування на бази, організовано пральні, зони відпочинку та інше. Тобто під час виконання завдань військовослужбовці не переймаються питаннями де попрати форму чи, що буде на вечерю, за них це робить цивільна організація з якою у KFOR укладено договір. Єдине, що їжа готується з місцевих продуктів, які для нас є трохи незвичними, але у вільний час ми якось організували колективне приготування української народної страви – вареників та українського борщу. Також на території є облаштований тренажерний зал з усім необхідним обладнанням. - Які особливості грошового забезпечення під час виконання місії? - На кожного військовослужбовця раз в місяць виділяється до 250 доларів США авансу на руки, всі інші надходження зараховуються на карту. Фінансове забезпечення залежить від посади, до прикладу механікводій отримує близько 2600-2700 доларів в місяць, заступники командира Національного контингенту отримують грошове забезпечення приблизно 3000 доларів США на місяць. - Чи передбаченні під час ротації відпустки за сімейними обставинами? І як взагалі відбувалось спілкування з сім’ями військовослужбовців? Чи дозволялось користуватись мобільним зв’язком? - Так, звичайно. Спілкувались всі з сім’ями без ніяких проблем, на базі проведений інтернет у відкритому доступі, тому з цим не виникало ніяких проблем. - А як відбувається медичне забезпечення контингенту? - Всі медикаменти постачає Україна, на базі є аптека з усім необхідним, в штаті є начальник медичної службиначальник медпункту, фельдшер і водій-санітар. Загалом медичне забезпечення на високому рівні. - Підбиваючи підсумки нашої бесіди, скажіть, за результатами ротації чи були досягнуті всі завдання поставленні керівництвом в повному обсязі чи щось виконати не вдалось? - Так, наш український національний контингент з усіма завданнями інженерного забезпечення впорався на 100 %, всі завдання виконувались у визначений термін. Кожного разу після виконання завдань командуванням KFOR весь особовий склад був заохочений цінними подарунками та похвальними листами за бездоганне виконання завдань за призначенням, також до привітань завжди приєднувалось посольство України в Македонії. Таким чином спільними зусиллями 27-ї ротації було підтверджено високий рівень професіоналізму наших військовослужбовців ЗС України серед держав-партнерів НАТО На такий результат, на мою думку, вплинуло те, що весь особовий склад підрозділу має досвід участі в АТО/ ООС на території окремих районів Донецької та Луганської областей, також деякі брали участь в миротворчих місіях ООН таких як Конго, Ліберія.
12 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Сучасні курсанти щороку стають амбіційнішими, генерують цікаві ідеї, які стануть у майбутньому корисними не лише для них, а й для всіх Збройних Сил України. Представники Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка долучилися до міжнародного проекту «Peer-2-Peer» («Рівний до рівного»), який об’єднав молодь з-понад 75 країн. Наш кореспондент поспілкувалася з учасниками цього проекту та їхнім викладачем – доцентом кафедри військової журналістики Олександром Курбаном. Пане Олександре, розкажіть, що за проект«PeertoPeer?» - Коли світ, і зокрема наші європейські й американські партнери, зіштовхнулися із глобальною проблемою інформаційної агресії з боку Росії, передусім вирішили консолідувати зусилля й починати спільну боротьбу. Росія щорічно на інформаційну війну виділяє 3,5-4 млрд доларів. Щось альтернативне ані Україна, ані Європа не потягне, тільки об’єднаними зусиллями. І от наші західні партнери взялися за розробку низки програм, спрямованих саме на боротьбу з інформаційною агресією і пропагандою. Так виник проектPeertoPeer. – Хто є учасниками проекту? - Основний актив – військові, але, згідно з програмою, передбачається, що можуть долучатися і цивільні, студенти, тобто всі бажаючі. Програма орієнтована на силу студентських інновацій. Ми готуємо саме за цими напрямками наших військових журналістів, військових психологів, фахівців із міжнародної інформації. Вчимо, як розпізнавати фейки, інформаційні атаки, як боротися з ними й протиставляти альтернативний контент на продукти ворожої пропаганди. Ця програма – дієвий тренажер для молоді. Здебільшого навчання відбувається на теоретичних засадах, а тут реальний проект, реальні дії. Кожна команда виконує справжнє завдання. Фактично вони навчаються тому, чим займатимуться за 3-4 роки, коли прийдуть до війська, готуються до майбутніх викликів. – Якими є основні завдання команди? - Головна ціль будь-якого агресора в інформаційній війні – це мізки та світогляд людей, введення їх у певний емоційний стан, аби керувати ними. Олена Степанюк Інфопростір Програма PeertoPeer існує з 2015-го. Тоді вона об’єднала небайдужу молодь, яка розробляла дієві медіапроекти або соціальні проекти та реалізувала їх через інтернет-простір. Тобто вони направляли зусилля на запобігання тій чи іншій проблемі, яка могла бути у їхній країні. В Україні ж основна мета проекту – протидія російській дезінформації. Світова молодь проти російський фейків
13СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Наше завдання – навчитися розпізнавати інформаційні атаки та фейки, боротися з цим (досліджувати їхнє походження). Часто наші західні партнери кажуть, що людина має критично мислити та бути готовою до будь-яких інформаційних вкидів. Ще одне завдання –навчитися поширювати інформацію, яка спростовує ці фейки, готувати людей. Головна цільова аудиторія учасників проекту – військовослужбовці. Навчити військових розпізнавати фейки, боротися з ними, протистояти і поширювати достовірну інформацію не тільки у своєму середовищі, а й навколо нього. Нині на українську армію дивляться журналісти, члени родин, колишні військові, ветерани, громадські організації. Наразі армія є однією з топових тем в Україні, і тому військо може багато корисної інформації принести у плані захисту інформпростору. Маємо у межах проекту вчити людей проводити тренінги, роз’яснювальну роботу. – Як обирали склад команди? - Примусити нікого не можемо, усі учасники самі вирішили долучитися до проекту. Для курсантів – це змога навчатися і отримати перспективи. Є чимало інших подібних ініціатив. Зокрема, діє щорічна сертифікатна навчальна програма з комунікаційної безпеки. Запрошуємо туди найкращих фахівців України і Європи, й курсанти там безкоштовно навчаються. Також у нас є можливість проводити спільні заходи з іноземними партнерами. У 2020 році ми мали взяти участь у безпековій конференції в Ризі, але через коронавірус її перенесли. Україна є важливим майданчиком інформаційних протистоянь сучасності. У нас є можливість це вивчати, розробляти свої проекти й презентувати західним партнерам. Тридцятирічний досвід сусідства України з Росією показує, що з цим ворогом слід бути завжди на сторожі й мати надійних союзників для протистояння агресії. Моя функція у проекті «P2P» – бути ментором, підказати, направити, скоригувати курсантів, але не втручатися у процес. У команді є представники майже всіх фахів, які навчаються у ВІКНУ. Учасники команди «P2P» від ВІКНУ Майбутній військовий журналіст Діана – головний координатор «P2P» у ВІКНУ: У кожній країні є різні проблеми, і це вже ініціатива студентів, на якій саме проблемі вони зосередяться. Під час зустрічі з нашими партнерами з Америки ми сказали, що медіаграмотність, боротьба з російською пропагандою, фейками та маніпуляціями є пріоритетом номер один для наших військових саме в інформаційній Практичні поради: Важливо чітко усвідомлювати, хто саме є першоджерелом інформації (Знайшовши новину, слід подивитися на джерело, хто її поширив, на кого йде посилання. Дуже часто у фейкових новинах є неіснуюче посилання на першоджерело). Якщо інформації або посилання на джерело немає, – шукайте далі. Якщо джерелом інформації є людина, необхідно дізнатися, чи вона компетентна в цьому питанні. Задумайтеся, яку репутацію має видання, що розповсюджує інформацію.У нас, на території України,діють українські, проросійські та російські медіа (зазвичай саме ними поширюється велика кількість інформації з ознаками фейку). Якщо інформація сумнівна – спробуйте оцінити, на що спрямований +її зміст, наскільки масштабне її поширення і кому воно вигідне. Часто правильна відповідь на це запитання з високою вірогідністю дозволяє оцінити достовірність матеріалу. сфері. І вони вирішили затвердити цю тему. Саме тому всі учасники проекту, не тільки з нашого вишу, працюють над цією темою, але з власною концепцією. Перед тим як почати проект, ми провели опитування. Згідно з його результатами, зрозуміли: більшості бракує елементарних знань в плані медіаграмотності. Ми створили сторінки у соцмережах Facebook, Telegram, Instagram і Youtube-канал, прописали мету, більше зосередились саме на медіаграмотності військових. Працюємо і над розробкою додатку для мобільних телефонів. Цей проект – абсолютно командна робота під керівництвом ментора. Ми навчаємо, як перевіряти новини та фото і знаходити першоджерело. У проекті починаємо з основ, щоб максимально охопити аудиторію, і далі ускладнюватимемо наш контент. Також займаємося фактчекінгом, частина команди моніторить проросійські ЗМІ, а далі спростовує фейки. Все це є у наших соцмережах.
16 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Військова історія З моменту комуністичного перевороту в Росії у жовтні 1917 року червоні вожді розуміли, що без України імперія не матиме сили. На жаль, Українською Центральною Радою загроза не була врахована. Окремі діячі, зокрема С. Петлюра та П. Скоропадський, працювали над українізацією війська. Проведені багатотисячні з’їзди ветеранів Першої світової війни, готових боротися за Незалежну Україну. Але політики Центральної Ради вороже поставилися до такої ініціативи, і близько півтора мільйона добре навчених досвідчених воїнів відправили по домівках. У січні 1918 р. Центральна Рада залишилась беззахисною, а її представники змушені були 15 (28) січня 1918 року особисто взяти в руки зброю й відстрілюватися безпосередньо з приміщення Ради. Фатальну роль для перспективи створення українського війська відігравала діяльність радянського ідеологічного механізму. Зокрема — поширення ідеї радянської системи в армії (вигнання командирів та обрання рад, які керуватимуть частинами). В цей же час більшовики встигли показати себе, відомості про злочини та звірства просочувались із захоплених ними територій, що серйозно піднімало і без того високу свідомість української молоді. Д. Герчанівський, офіцер січового стрілецтва, пише: „Годиться з пошаною згадати, що в боях на Андріївському спуску і на Подолі в нашому відділі хоробро воювала з рушницею в руках студентка Київського університету Маруся (на жаль, прізвище її забулося)”. Йшли міжнародні переговори у БрестЛитовську. Кожна година мала значення, адже Україну визнано самостійним суб’єктом переговорів. Для того, щоби делегація Центральної Ради могла брати в них участь, Київ, як столиця, мав залишатися в руках українських військових. Росія завжди застосовувала армію, коли переконання та ідеологічні прийоми не діяли. 4 грудня до УЦР надходить ультиматум із Петрограда від Раднаркому. Він був не більш ніж провокацією. В „Записках о гражданской войне” В. Антонов-Овсієнко згадував: „Зіткнення з Радою уявлялось абсолютно невідворотним. Загони з Росії у грудні 1917 р. окупували Харківську, Полтавську та Катеринославську губернії. Муравйов, командувач операції, віддав своїм підлеглим розпорядження: „наказую безпощадно знищити в Києві всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції...” Начальству, а саме Антонову-Овсієнку, цей же Муравйов писав: „…посилайте... якнайбільше динаміту і бомб, бо скоріше зруйную місто, ніж відступлю. Я дав наказ вирізати оборонців місцевої буржуазії”. Зважаючи на ці та інші висловлювання, розуміємо, чому, увірвавшись до української столиці, російсько-комуністичні війська розстріляли та закатували до смерті, за різними даними, від двох до шести тисяч киян. Приводом стратити людину для окупантів міг стати портрет Шевченка в оселі або навіть чисті, не забруднені, руки, які свідчили про «непролетарську професію». Українське військове командування посилає проти окупантів чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького. В їх розпорядженні був саморобний бронепотяг під командуванням сотника С. Лощенка. 14 січня 1918 року до них приєднується перша сотня новоствореного „Студентського куреня українських січових стрільців”, сформована з добровольців — студентів Українського народного Університету, Університету Герої Крут зробили неможливе Наприкінці січня 1918-го року близько п’ятисот українських юнаків зупинили наступ п’ятитисячного угруповання окупаційних комуністичних військ. Росіяни, не надіючись на свою десятикратну чисельну перевагу, організували в тилу оборонців молодої української держави диверсійну операцію, яку пізніше назвуть «більшовицьким повстанням у Києві». Окрім штатної агентури та військових, ворог широко залучив кримінальних злочинців, яким роздали зброю. Майже через століття, у 2014му році, ті ж самі окупанти застосують таку ж гібридну тактику на Сході України. Як же вдалося в січні 1918-го декільком українським юнкерам, студентам та гімназистам, недостатньо навченим і погано озброєним, переламати хід історії, і чого їм це Володимиркоштувало?ПАТОЛА
17СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 св. Володимира, гімназистів старших класів. Вік добровольців коливався від 14 до 20 років. Загальна чисельність військ перед боєм складала близько 500 юнкерів і 130 добровольців студентського куреня, на озброєнні яких було 16 кулеметів, одна гармата і бронепотяг. Є відомості, що під час бою до них приєдналися 80 добровольців із підрозділів місцевого вільного козацтва. Більшовицьке угруповання складалося з солдатів-росіян, московських та брянських червоноармійців і балтійських матросів загальною чисельністю близько 6000 чол. (Дані про чисельність більшовиків коливаються, оскільки безпосередньо в атаці брали участь 4000 чол., але разом з резервами, тилом та місцевим збільшовиченим населенням угруповання складало 10000 чол., серед яких артилерійські та авіаційні частини.) На підтримку українських добровольців командування планувало відправити добре організованих та озброєних гайдамаків Симона Петлюри. Однак вислати підкріплення не вдалося: в ніч на 16 січня 1918 року почалася диверсійно-підривна акція «більшовицьке повстання в Києві», і командування змушене було знімати війська з фронту. Добровольці окопалися обабіч залізничної колії. Юнкери вже отримали перший бойовий досвід у попередніх боях з більшовиками. Однак ті, хто мав стати в майбутньому українськими офіцерами, були втомлені, виснажені попередніми боями. Частина юнкерів йшла в бій з пораненнями. Студентський корпус січових стрільців, чекало перше бойове хрещення. Студентам та гімназистам була дана найлегша ділянка для оборони, котра в ході бою, внаслідок ворожого маневру, стала надзвичайно небезпечною. Незважаючи на напористість авангарду п’яних матросів, українські юнаки вдало відбивали атаки ворога. Проте росіяни наступали лава за лавою. Почали закінчуватися патрони. Гармату, якою вміло орудував один із сотників, уже не вдавалося застосувати (ворог, бачачи незламність оборонців, почав обхідний маневр). Довелося вводити в бій резерв — останню сотню, яка складалася з наймолодших, і тих, що не вміли стріляти. Так вдалося протриматися до вечора. Набої закінчувались. Під прикриттям першої сотні Богданівської школи більшість бійців відступила до потягів. Одна чота (близько 30 чоловік), через темряву та поганий зв’язок пробилася на станцію Крути, яку займали більшовики. Там юнаки були оточені і кинулись в багнетну атаку на ворога, де частина з них загинула, частина потрапила в полон. П. Єгоров, дізнавшись про втрати своїх підрозділів (не менше 300 чоловік), наказав стратити полонених. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна». Пісню підхопили інші. Четверо (за деякими даними – семеро) поранених студентів були відправлені до Харкова для подальших допитів, але змогли втекти з полону. Під Крутами Україна втратила близько 250 юнкерів та студентів, 10 старшин, тобто, практично, половину особового складу, що брав участь в бою. Загальні втрати більшовиків, за різними даними, складали від 300 до 2000 бійців. Наступ десятитисячної Муравйовської орди вдалося затримати на чотири доби. Для героїв, які вижили, війна не закінчилася. Попереду було придушення більшовицького так званого «повстання» в Києві та наказ обороняти столицю «до останньої краплі крові». Пройшли лічені тижні, і ті ж самі юнаки разом з рештками частин січових стрільців Є. Коновальця та гайдамаків С. Петлюри поверталися до Києва, били та гнали з української землі російських окупантів уже в авангарді півмільйонної німецької армії. Їхня мужність і самопожертва дозволили українським дипломатам підписати міжнародну угоду, яка передбачала потужну військову допомогу. Долі учасників битви під Крутами склалися по-різному. З часом дехто з них потрапив у поле зору каральних органів СРСР і був репресований, декому пощастило залишити терени імперії та емігрувати до інших країн, зокрема, США і Канади. Частина ж продовжила боротьбу з російсько-окупаційним режимом у загонах Армії УНР, а згодом – і в УПА Сучасна реконструкція бою під Крутами
Актуально У день глибокимдівчини,Однострій–веселаризиківбоїпатріотичнімолодихСьогодніприсягивійськовоїядаласобіобіцянкустатипрофесіоналомЛейтенантКарінаШемчукулавахЗбройнихСилУкраїнислужитьплеядаіталановитихофіцерівновоїформації.Ціукраїнцівчас,колинаСходівелисягарячіізросійськимокупантом,свідомообралисповненупрофесіюзахисника.ЛейтенантКарінаШемчуктаводночассерйозна,симпатичнаіприваблива.лишепідкреслюєстрункустатурутендітноїасірийберетгірськихштурмовиківгармонуєзпоглядомїїзеленихочей.Ярослав МЕЛЬНИЧУК Моя чарівна співрозмовниця –випускниця Національної Академії Сухопутних Військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Минулого року молода дівчина успішно закінчила навчання, і сьогодні,у свої двадцять два роки, вона–заступник командира роти мотопіхотного батальйону окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування «Захід». Каріна з династії професійних військових, але мріяла стати цивільним психол,коли військостримувало ворога, коли багато патріотів уже віддали своє життя за нашу незалежність,армія потребувала реформ та професійних кадрів. Каріна прийняла рішення стати офіцером, наполегливо готувалась до вступу. Доки друзі мали час на відпочинок та дозвілля –дівчина тренувалась і наполегливо готувалась до ОСОБИСТИЙЗНО. ФАКТОР
- Коли згадуєте навчання, – що було найважчим? –Перший курс, звісно, був найважчим, тому й запам’ятався найкраще.Всебуло незвичне. Різка зміна обстановки, виснажливі фізичні навантаження, суворий розпорядок дня, відсутність поруч рідних – це треба було просто пережити.Було морально та фізично важко, навантаження ламали морально,аіноді себе ловила на думці, що це все не моє, і я не маю тут бути. Щодня переборювалаці навантаження і змушувала себе ставати сильнішою. У день військової присяги я дала собі обіцянку постійно вдосконалюватися істати професіоналом, кращим у своїй справі. З кожним днем навчатисяставало все легше.У здобутті нових знань, професійних навичок та вмінь відчула азарт інеймовірне задоволення. Як результат–найвищі бали під час сесій. Тоді я вже не збиралася знижувати високу планку у навчанні.Дуже вдячна моїм викладачам, котрі розкрили в мені первинні якості лідера та допомогли яскравіше їх проявляти.Напрактичних заняттях не було місця байдужості. Конкуренція серед курсантів була завжди, і це ще більше надихало мене йти до цілі. Іноді минастільки захоплювалася темою заняття, що, вступаючи в дискусію з одногрупниками,навіть не помічали, як швидко проминав час. –Як вас прийняла бойова бригада? –Перший день у бригаді я не забуду. Коли в новенькій парадній формі відрекомендовуєшся командирові бригади, ти ще до кінця не усвідомлюєш того, що ти вже офіцер, що ти береш на себе певну відповідальність. На початках мені важко було зламати стереотипи стосовно жінок в армії, що створювалисьу нашому суспільстві роками. Для декого молода дівчина-офіцер, що прийшла та керує старшими за віком чоловіками, які вже мають певний бойовий та життєвий досвід, сприймалась досить незвично. Як таке можливо?Та що вона вміє? Для декого ці питання прийшлось розтлумачувати у ході служби. Зізнаюсь, що завойовувати справжній авторитет серед підлеглого особового складу було досить непросто. Тут знадобилися всі мої попередні знання психології, навички спілкування та вміння знайти свій підхід до кожного.У пригоді стало багато речей, котрі, здавалося б, не дотичні до служби. Наприклад, моє захоплення фотографією допомогло налагодити контакт з багатьма підлеглими. –Чи є якісь особливі правила або канони, яких ви дотримуєтесь у службі й житті? –В роботі завжди намагаюсь користуватись простим правилом:стався до людей так, як би ти хотіла, щоб вони ставилися до тебе, – каже Каріна. Я постійно цікавлюся життям моїх бійців і не тому, що це входить у мої обов’язки. Просто –це є мій колектив.Я чітко бачу, коли у когось поганий настрій. Намагаюсь розговорити таку людину та вивести розмову на довірливий рівень. При цьому варто тримати ту тонку грань, коли занадто велика увага з мого боку стає надмірною, і тоді людина може закритись в собі.–Вважає лейтенант.Багато про настрої колективу дізналася в ході індивідуальних бесід, які я провела із кожним.З часом бійці стали довіряти мені, адже знають, що можуть покластися на мене, так само, як і я на них. Дуже приємно, що мені довіряють. Говоримо про особисті проблеми, про те, що хвилює. Інколи мені довіряють настількиособисте, чого не наважилися сказати найближчому другу.Багато питаньвже вирішені. Це соціальні, побутові питання, питання просування по службі, тощо. Пройшов майже рік як ви на офіцерській посаді, чи є якісь розчарування? - Чи шкодую я про вибір своєї професії?Ні. За цей час я відкрила для себе багато нових можливостей, які мені подобаються. Будучи заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення, можна розвиватися і не лише у вузько своїй діяльності. Головне –мати ціль та не опускати руки. - Маючи невеликий, та все ж– досвід, що б ви порадили тим, хто зараз навчається? - Майбутнім випускникам хочу порадити по максимуму брати знань, які даються при навчанні. Багато хто скаже, що в бойовій бригаді не все так, як нас вчили, але це не зовсім так. Маючи багаж знань, який дається при навчанні, набагато простіше вникнути в свою роботу. Головне– не боятися, говорити з людьми.Комунікація, я вважаю, це і є найголовніше у сфері роботи моральнопсихологічного забезпечення. Просто треба повірити в себе та, за жодних обставин не опускати рук.
Війна на Донбасі зруйнувала стереотип, що військові професії лише для чоловіків. Становище жінок в армії кардинально змінилося. Багато дівчат кожного дня доводять свій професіоналізм. Так і в Першій окремій танковій Сіверській бригаді пліч-о-пліч, на рівні з танкістами-чоловіками, служать навідницями Катерина та Ірина. Вони не займаються діловодством чи кухонними справами, як то прийнято вважати, а в повній мірі виконують свої завдання у складі бойового екіпажу танка Т-64. Взагалі, жінок-навідниць у танкових батальйонах бригадичотири. Три з них у 2020 році пройшли перекваліфікацію та навчання. А от Ірина вже встигла відбути ротацію в районі операцій Об’єднаних Сил. – Складного немає тут нічого. Бути навідником, танка просто. А от жінкою-навідником – це підвищена увага до тебе в усьому. В той час, коли чоловіки можуть десь недоробити щось сьогодні, десь не покласти на своє місце інструмент, десь з похибкою зробити вивірку ствола чи ще щось, то до нас уваги вдвічі, а то і втричі більше. Постійно перечитуєш літературу, штурмуєш Інтернет, уважно слухаєш розмови колег, аби бути готовою до будь-якого казусу, з максимальною швидкістю усунути проблему та не давати зайвого приводу для насмішок, – розповідає Ірина. Її колегу, Катю ми зустріли просто за роботою. – Я не мріяла бути військовою, – сором’язливо зазначила Катерина. – Але згодом зрозуміла, що більш надійної структури, як армія, на даний час немає. Тут усе просто: що тобі сказали, те й робиш. Сказали копати – копаєш, сказали будеш навідницею – будеш навідницею. Спочатку було дуже страшно, тому що я знаю багатьох дівчат в армії, але вони на таких посадах, як кухар, зв’язківець чи діловод. Танкісток серед моїх подруг не було, і стріляти з танка, та ще й влучно, – здавалося взагалі чимось неймовірним. Але коли почався процес навчання, перші практичні заняття, – тоді я зрозуміла, що це моє, що в мене все вийде. А вже як потрапила в колектив батальйону, – сумніви розвіялисяДивлячисьостаточно.нацихмолодих жінок, важко уявити, що від них залежить влучність пострілу гармати. Спілкуєшся, чуєш їхні розмови про Іринчину вишивку бісером, слухаєш Катерину, яка жаліється, що її квіти довго в зимовій сплячці та не думають зацвітати… І раптом, розмова переходить на прилади Жіночні і відважні Світлана ХОЛОДЬОН За час проведення операцій АТО/ООС 227 жінок отримали державні нагороди. На жаль, 10 з них – посмертно. Статус учасника бойових дій мають близько 10 тисяч жінок (військовослужбовиць та працівницьЗСУ).Нині в армії проходить службу й працює понад 58 тисяч жінок на різних спеціальностях. Більше 30 тисяч з них –це військовослужбовці, інші – працівниці Збройних Сил. Нині спостереження та прицілювання, озброєння танката особливостійого роботи. Дівчата добре розуміють, як важливо допомогти механіку-водію при проведенні технічного обслуговування чи ремонту машини, знати обов’язки командира, щоб, за необхідності, замінити його в бою. Адже красуні – невід’ємна частина бойового екіпажуі від їхнього професіоналізму та стану машини залежить немало-небагато – а життя. Своє та інших.
Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО Це – «Джон», і він служить в одній із механізованих бригад ЗС України. «Джон» – снайпер, представник однієї з найбільш елітних та оточених ореолом таємничості військових професій. Свій бойовий шлях в російськоукраїнській війні хлопець розпочав ще п’ять років тому. Каже, за цей час встиг повоювати й піхотинцем, і розвідником. Але згодом захотів більшого. Опановувати тонкощі професії військового снайпера почав у 169-му навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині. Після чотиримісячного курсу у школі підготовки снайперів, «Джон» продовжив вдосконалювати свої навички уже у складі бойового підрозділу. – У школі я отримав гарну «базу», але попереду ще багато роботи, –говорить військовий. – Наша професія вимагає постійного самовдосконалення. Хочеш бути професіоналом – маєш постійно працювати над собою. Боєць переконаний, його робота – надзвичайно цікава і водночас дуже специфічна. І вона не лише про влучність. – Звичайно, снайпер – це відмінний стрілець. Та не кожен влучний стрілець – снайпер. Наша робота – це в першу чергу терпіння, спостереження, збір інформації, детальний аналіз обстановки та ще багато чого, що потрібно врахувати, аби у підсумку якісно виконати завдання. Школа підготовки снайперів була заснована 1.06.2017 року. На даний час готує фахівців для всіх підрозділів ЗСУ. Працюють сучасними гвинтівками калібрів 308 та 338. Має повну матеріальнотехнічну базу, що включає в себе навчальні корпуси, казарму, спортивний майданчик та інші об‘єкти, необхідні для повноцінного функціонування підрозділу.
22 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Система територіальної оборони, яка фактично почала діяти в Україні у 2014 році, на жаль, не виявилась ефективною. На заваді цьому став залишковий принцип фінансування, незрозумілий широкому загалу завдання та система набору кадрів, а також велика залежність від активної позиції обласних державних адміністрацій. Це зумовило Збройні Сили України почати концептуальні зміни у цій сфері, які мають втілитись у створенні Сил тероборони, з чіткими та реальними завданнями. Про це Defense Express розповів командувач військ територіальної оборони ЗСУ Анатолій Баргилевич. На цей час ми взагалі не розглядаємо ті “паперові” підрозділи територіальної оборони, які були створені у 2014-2015 роках. За планом ми мали отримати все необхідне, але у реальності цей процес відбувався за залишковим принципом. І фактично це був Томуміф.наше завдання зараз - кардинальне: щоби навколо системи тероборони були зосереджені зусилля всіх складових сектору безпеки та оборони. Це Збройні Сили України, Національна поліція, Національна гвардія, тощо, а також цивільний сектор, який взагалі випав з цього процесу. Ми зацікавлені у тому, щоби Верховною Радою було законодавчо закріплено концепцію формування та дій територіальної оборони. Вона має чітко визначити хто якими питаннями займається, чітку відповідальність та визначені результати на всіх етапах.Ми розуміємо, що питання функціонування територіальної оборони мало хто зараз хоче брати на себе. Тому ЗСУ і готові цим займатися з метою зміцнення оборони країни. Вже сформовано бригади тероборони, в яких, у порівнянні із минулими формуваннями, є кадрові військові. Це ядро, яке бере на себе всі організаційні Розгортання підрозділів тероборони упередить дестабілізацію обстановки й забезпечить ефективне розгортання бойових підрозділів ЗСУ для відсічі агресії. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ питання. На практиці це дозволяє за мінімальний час розгорнути бригаду, що було перевірено під час навчань на Херсонщині у 2020 році. Ми вивчали досвід країн Балтії, Польщі, США, особливо Національної гвардії Каліфорнії, в який ця система є надпотужним механізмом. В них окрім залучення Національної гвардії до питань обороноздатності в середині країни, опрацьовано залучення підрозділів до ліквідації стихійних лих, а також система, коли Нацгвардія є резервом для збройних сил для дій поза територією країни. Проте в Україні є свої особливості. І ми зараз взагалі не розглядаємо участь територіальної оборони у бойових діях. Вона має бути розгорнута завчасно з метою недопущення дестабілізації у певних регіонах, захоплення ключових об’єктів та населених пунктів. Досвід 2014 року продемонстрував: там де ми взяли під контроль міста, там ми мали успіх. Тому ми передбачаємо, що територіальна оборона, виключно Реформи
23СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Навчання у 2020 році у окремому батальйоні територіальної оборони м. Кременчук Охорона об’єктів із взаємодією з іншими силовими структурами - реальні можливості резервістів З резервіста тероборони неможливо зробити бійця ССО, який всю свою службу тренується та виконує спеціальні задачі у рамках законодавства та спільно з іншими силовими відомствами, у випадку необхідності має взяти під контроль ключові об’єкти. Це упередить дестабілізацію обстановки й забезпечить ефективне розгортання бойових підрозділів ЗСУ для відсічі агресії. Ми повинні дати охочим долучитись до територіальної оборони чітке розуміння системи управління, комплектування, а також місце у цій структурі зі зрозумілими та реальними завданнями.Урезервіста має бути контракт, який приписує його до конкретної бригади тероборони та не обмежує його так, як у випадку з контрактом у бойових підрозділах Збройних Сил. Він повинен мати більш розширені права. Для того, щоб охочі, особливо із бойовим досвідом, могли спокійно взяти участь у цій справі. Ми взагалі не можемо сказати, що територіальна оборона це якийсь окремий рід військ. Вірніше сказати, що це Сили, що є більш змістовним та ґрунтовним терміном. Щодо фінансування, то для цього необхідно передбачити у кошторисі ЗСУ витрати за цим напрямом. Це дозволить отримати захищені бюджетні відрахування для підготовки та оснащення цієї компоненти обороноздатності. Окрім того, в ході адміністративної реформи країни випав цілий блок відповідальності місцевої влади за оборону, який потрібно відновити у вигляді чітких обов’язків та фінансування. Також ніхто не виключає певні субвенції на конкретні заходи з державного бюджету на конкретні проєкти. Створення таких чітких трьох напрямів фінансування із розподілом цілей не є великоюОкремепроблемою.питання- швидке та якісне управління. Ми не можемо розглядати територіальну оборону поза межами загальної системи управління ЗСУ та національної безпеки країни в цілому. Тому система управління тероборони повністю адаптована та сучасна, яка розробляється на основі системи “Дзвін”. Ми передбачаємо мати командні пункти, як у стаціонарному виконанні, так і у мобільному. Що забезпечить управління від стратегічного до тактичного рівня до батальйону у кожній області. Це дає можливість не тільки видавати команди, але і мати зворотний зв’язок у режимі онлайн. Саме це є нашою перспективою.
24 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Пам’ять До 4 роковин боїв за «Орел» Олена прокидається о другій ночі. Вона ще з першої зими завжди прокидається о другій ночі, бо тоді Ромка попросив її побути на варті разом з ним. Сором’язливо червоніючи щічками, сказав: «Мені на цей тиждень випало чергування з другої ночі до четвертої ранку – самий гидкий час! Спати хочеться, шо капєц. Та ще й мороз. Вистоїш свої 20 хвилин на вулиці, зайдеш в бліндаж, до гарячої «буржуйки», і очі аж злипаються. Але ж ті чорти, що навпроти, теж знають про цей час. Знають, що перший вартовий буде змерзлий, як куріпка, а другий обов’язково засне коло пічки. От і стараються лізти саме в цей час. Дуже боюся заснути… Тоді нам обом гаплик. Та й хлопцям на позиції теж, бо вони ж на нас надіються…» «Так, Ромчику, звичайно. Я почергую з вами. Але як? Дзвонити ж не можна, там у вас у полі така тиша, що дзвінок чи розмову аж до сєпарів чутно буде». «А ви не дзвоніть. Пишіть смс. Що завгодно, хоч смайлика, але кожні 5-7 хвилин. Я триматиму телефон у руках і відчую вібрацію, коли прийде смс. І відправлю вам смайлика у відповідь – знак, що я не заснув. Допоможете?» Зовсім юний хлопчина з надією дивився їй у вічі. Вона кивнула. Хлопці вже казали їй про цю небезпеку морозних ночей в степах під Богданівкою та Гранітним; а ще про те, як відчуваєш себе геть самотнім, самим-одним у цьому безмежному засніженому степу, де лиш вовки вночі виють та вітер розганяється до шалених швидкостей, не зустрічаючи жодного опору на безкраїй засніженій рівнині. Нерви насторожені, як розтяжки в полі; миші крихітними червоними цяточками світяться у тєплік; звідкілясь здалеку доноситься звук мотора – і збуджена уява та загострений слух починають таке витворяти! Недосвідчені вартові «бачать» вночі й «колони танків», і «нас оточили», і все, що завгодно. Хлопчина прийняв її мовчання за вагання і додав: «Мені лиш цей тиждень… А далі я звикну, хлопці казали, що попервах всі так…» З того часу вона щоночі прокидається о другій. Спершу «на чергування з Ромчиком», потім – помолитися за всіх вартових, хто чатує на промерзлих спостережниках цієї ночі. А далі просто звикла… Тієї ночі в Авдіївці вона теж не спала. Взагалі якось тяжко почувалася вже два тижні. Якась тривога висіла в повітрі, щось дуже недобре наближалося. Ворог щоночі вивішував над окопами «ліхтарі», і вони тихо спадали на землю, палаючими зорями линули в білі сніги… Олена вийшла на балкон «дев’ятини». Звідси все поле між українською Авдіївкою та окупованим Донецьком було як на долоні. Покраяне окопами, порите воронками від вибухів снарядів та мін, воно зачаїлося зараз в передчутті біди. Десь там, невидимі в ночі, пильнували спокій українського міста її хлопці. «Бббаммм!» - о четвертій ранку 29 січня 2017 напружена тиша, звично наповнена поодинокими татаканнями стрілецької зброї, розпоролася навпіл потужними вибухами. Нічого нового, втім: тут завжди так. Навіть цивільні за три роки війни вже до цього звикли й не звертали уваги. Але цього разу вибухи були помітно сильнішими й частішими. Розкреслене трасерами небо здригалося від ударів; земля тремтіла, приймаючи важкі «прильоти». Радєйка муркотіла звичними перемовинами, але щось було не так. Світанок заспокоєння не приніс. Канонада посилилась; лісочок навпроти дев’ятини крили так, що, здавалось, дерева зараз позлітають у небо. «Почалося…» Радєйка замовкла. Телефони «накрило» глушилками і вони мовчали теж. Помчала до штабу: що сталося? «Напад…» - одного слова вистачило, щоб зрозуміти. Міцно стиснуті губи офіцерів, скам’янілі обличчя бійців. Приглушені розмови в штабі й гучний гуркіт арти над містом. Під будинком, що коло дев’ятини – дівчина років 15. Закрила руками Вартовівуха, Незалежності
25СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 «Орел» під Авдіївкою притислась до стіни й кричить. Просто верещить, не маючи змоги зупинити цей крик. Двоє хлопців її віку намагаються її заспокоїти, забрати звідси в якесь безпечне місце, але вона втислася в стіну і боїться відлипнути від надійного, як їй здається, захисту. «Бігом звідси! В укриття!» - хтось з бійців рвучко смикає її за руку, відриває від стіни. Дівчина миттю змовкає, киває солдатові, мовляв, зрозуміла. Друзі підхоплюють її під руки й вони мчать до сусіднього під’їзду, в підвал. Молода жіночка, в домашньому халаті й в капцях на босі ноги, вибігає з під’їзду. «Дайте телефон! Мій розрядився і не працює; подзвоніть чоловікові, хай забере нас з дітьми!» Солдат набирає номер, дає жінці. «Забери нас, тут обстріл! Б’ють по місту!» В слухавці спокійний чоловічий голос починає верзти щось про «заспокойся, це тобі лиш здалося» і все таке. Очі жінки наповнюються відчаєм. Солдат забирає телефон і кричить зі злістю: «Слухай, виродку! Тут обстріл! Справжній! Росіяни криють Авдіївку артою. Ти зараз можеш лишитися без дружини й дітей, ти це розумієш???» І, вже прийнявши рішення, каже до жінки: «Вдягайтесь. Хутко. Я відвезу. Вам є де переховатись?» Через пару хвилин молода мама з двома дітками шести та трьох рочків вискакує з під’їзду. У меншого – гумові чоботи на босі ніжки. Солдат стискає губи, йому холодно дивитись на ті тоненькі білі ніжки, вкриті «гусячою шкірою» від морозу, але він мовчки закриває за ними дверцята і зелений «УАЗик» мчить дітей з мамою до родичів на інший кінець міста. У медиків тихо. І темно. На підлозі три чорні целофанові мішки. Коло них – двоє медиків і заступник комбата з моральнопсихологічного забезпечення, Іван. Він підіймає на Олену червоні від сліз очі й стиха говорить: «Андрюхи нема…» Їй не треба пояснювати, що за Андрюха. Бо це друг. Але вірити в це не хочеться… Просить відкрити лице полеглих. Вікна затягнуті чорною плівкою, електрику перебито; вона підсвічує собі ліхтариком з телефона. Так, це Андрій. «Орел»….-Щосталося?-Напад.Вартові доповіли, Андрюха разом з хлопцями пішов відбивати. Відбили, зайняли окопи противника. Закріпились. Росіяни влупили артою. 120-м калібром. Андрій, і двоє з ним, загинули в одному бліндажі. Ще одного накрило в окопі, хлопці зараз намагаються його винести. - Оксана знає? - Ще ні… Не маю сил набрати її номер. Що я їй скажу? А Артемчику?..Телефонраптом ожив. Через глушилки зв’язок то проривався, то зникав. Дзвонив батько одного з бійців. «Я не можу додзвонитись до сина. З самого ранку. По телевізору кажуть, що в Авдіївці щось погане сталося. Де мій син???» Олена подивилась на Івана: - Батько питає за Ріхарда. - Скажи, що все добре. Він зараз там, на позиціях. Але з ним все добре.-Не переживайте, з вашим сином все гаразд, - каже Олена в слухавку. – Так, у нас загострення, але все буде добре. Я передам Вони вже на «дємбєлі». Наша варта ще триває… Незалежності Ріхарду, щоб передзвонив вам, як тільки відновиться зв’язок. Іван зауважує: - Треба, щоб по телевізору попередили батьків про відсутність у нас зв’язку. - Так, треба сказати журналістам. Зберемо брифінг. Їх зараз багато у місті… Бій тривав понад два тижні. Ворог викинув на місто близько восьми вагонів снарядів. Лісочок довкола Авдіївки на висоту людського зросту викосило, як косою, зрило вирвами, як місячний пейзаж. Кожен день приносив сумні новини. Поки довезли перших трьох загиблих до Майдану, де було призначено прощання з Героями – з тих самих позицій привезли ще чотирьох. Олена не знала їх імена, а ніхто з тих, хто знав, не міг виїхати з міста, бо відбивав атаку противника. Вже під час прощання прийшла звістка про загибель ще одного друга, Леоніда Дергача. Наступного дня, на похоронах «Орла», Олена отримала звістку про Ромчика… Одинадцять життів. Троє близьких друзів. 29 січня, 1 і 2 лютого 2017 року вона не забуде вже до кінця життя… Але позиції, відбиті у ворога, втримали. На честь майора Андрія Кизила, який першим зайняв ці окопи, і чия кров освятила відвойовану у ворога землю, назвали їх «Орел». Трирічному Артемчику Кизилу вручили нагороду тата – Орден Героя України. Нагороджено було й інших учасників тих боїв. Зараз в Авдіївці тихо. Сьогодні, через чотири роки після тих подій, 72 бригада знову стоїть на тих самих позиціях. Знову «чорні запорожці» рятують цивільне населення від жахів війни. Лишаючи вдома дружин і дітей, закривають собою дітей Донбасу. На позиції «Орел» - пам’ятник «Орлу». Тут кругом пам’ятники: «Академіку», Ромчику Клімову, Роману Бублієнку, іншим полеглим. Загалом близько двадцяти пам’ятних знаків. Але полеглих захисників Авдіївки набагато більше. Тож всім їм поблизу авдіївської «промки» встановлено Меморіал. Ще у вересні 2017 року, виходячи на ротацію, 72 бригада встановила цей пам’ятник, і він досі стоїть тут, позначаючи межу між життям та смертю, між мирним буттям звичайного українського міста і війною, принесеною сюди кровожерливим «руським міром». Олена засинає о четвертій ранку. Вона завжди засинає о четвертій ранку. Пише смс: «Легких хмаринок вам, хлопчики!» на номери, що вже ніколи не зможуть відповісти, і лягає спати. Наші Герої живі, поки ми пам’ятаємо проОленаних. МАКРЕНЧУК
Саме та ситуація стала моментом істини та рубежем, який розділив життя захисників Донецького аеропорту на «до» та «після», на сильних та слабких духом. Олександр Скиба розумів, що від його рішення залежить все: бойовий дух бійців, готовність воювати, віра в те, що виживуть. Вони рівнялися на свого командира, а він в свою чергу не міг показати слабкість. Та й ніколи не допускав думки, що може їх покинути. Він сказав: «Звичайно, я з вами». Й був з ними до кінця, навіть більше. День 23 грудня 2014-го року назавжди закарбувався в пам’яті нашого героя. В цей день він зі своїм підрозділом зробили перші кроки по «мирному» коридору ДАПу між блок-постами ворога (в будівлю довелося йти пішки). Російські найманці не дозволяли наближатися жодному транспорту й висунули умови щодо провезення зброї. - На одного військовослужбовця - один автомат чи кулемет та один магазин. Більше нічого. Ми розуміли, що так воювати неможливо. Зробили ряд маневрів і провезли боєкомплект, який нам дуже став в нагоді, - згадує Олександр Скиба. Перші враження викликали у військовослужбовців подив: від будівлі майже нічого не залишилося. Вціліли лише колони, над горами понівеченого бетону стирчала арматура, яка ще донедавна слугувала каркасом для стін та перекриттів терміналу, побудованого до «Євро2012». Холод та вітер дали відразу зрозуміти, що їх чекає попереду. Та й чекати довго не довелося: перший день відзначився ближнім боєм з ворогом. Перестрілки тривали до 31-го грудня, більш інтенсивно після опівночі. По них гатили ворожа артилерія й танки. Та незважаючи на умови, капітану Олександру Скибі «Аресу» вдалося так організувати оборону, що жоден російський найманець не потрапив на територію будівлі: - Нас там шматували в новорічну ніч поповній. Вони, напевне, думали, що ми святкували. Тоді загинув мій боєць солдат «Любчик», було багато поранених, але ми дали гідну відсіч.Тижні на лютому морозі, без перепочинку та без укриття. На питання як в таких умовах можна вижити, Олександр зауважує, що тоді над цим не замислювалися, просто робив свою роботу. А щодо народного визнання «кіборгів», він відразу зауважив: «Я не кіборг – я звичайна людина». Проте звичайним людям творити такі подвиги не до снаги. Приміром, фельдшер молодший сержант Ігор Зінич рятував житті, прямо там, в ДАПі. Бійці казали: «Нам не страшно, коли поруч «Псих» (прим. так вони звали Ігоря Зінича)». Під час масованого обстрілу боєць отримав важкі травми. Йому відірвало руку та щелепу. Військові фізично не могли покинути будівлю. Вийти на пересічну місцевість без попередніх домовленостей означало б неминучу загибель. Тож фельдшер відразу взявся до роботи. Перетворивши стіл, за яким зазвичай їли Капітан Скиба за кілька секунд обвів поглядом стрій і встиг перехопити в очах підлеглих німе запитання. Тишу порушив боєць, який озвучив те, що не наважилися сказати інші: «Батя, а ти їдеш з нами в аеропорт?» Постоявши кілька секунд, він продовжив: «Якщо ти не поїдеш, то й ми не поїдемо». Війна під проводом «Ареса» 24 дні оборони Донецького аеропорту з грудня 2014-го по січень 2015-го увійшли в бойову історію капітана Скиби та його зведеного підрозділу – 8-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону. А в історію боїв на Донбасі – запеклими боями «кіборгів», за якими спостерігала вся Україна. Бетон не встояв, але люди встояли. Вцілів і наш герой. За цей період він втратив лише одного підлеглого. Решта – й досі йому завдячують своїми життями. Він воював, не задумуючись про себе. Підлеглі були на першому місці. Пам’ять
«кіборги», на операційний він просто неба збирав його по шматках. При морозі мінус 20 градусів людина залишилася живою. І тільки на 4-й день вдалося його евакуювати. - І це ще незважаючи на те, що ми несли його 5 кілометрів на евакуацію. Лікарі, які в шпиталі його далі ставили на ноги дивувалися, як можна вижити в таких умовах, - продовжує розповідь Олександр, - якби не він, я б, напевне, з вами зараз не спілкувався. Після моєї контузії він зробив все, щоб я міг далі вести бій. Я вдячний йому і його батькам за те, що вони виховали Справжню Людину. Він не дав нам ні морально, ні фізично впасти. Таким він залишався до останніх хвилин. Провівши не одну ротацію в аеропорту Ігор Зінич не залишив побратимів. Він загинув під уламками підірваного російсько-терористичними військами ДАПу й назавжди залишився в спогадах побратимів усміхненим 25-ти річним молодим чоловіком. За час ротації Олександра Скиби з позовним «Арес», вдалося втримувати 9 позицій. Діяв неординарно, тож розгадати його плани російські найманці не завжди могли. Коли кадирівці після Різдва почали штурмувати будівлю, бійці «Ареса» замінували проходи й відсікли напад на особовий склад. По українцях працювали ворожі снайпери, танки щоразу нівечили й так ледь вцілілі стіни, а з повітря била артилерія. Командирові доводилося викликати на себе вогонь нашої артилерії, щоб трохи заспокоїти ворога. Та такі дії спрацьовували не на довго. По дві години перепочинку на добу – це максимум на що розраховували українці. А далі по-новій: криваві бої на виживання. На питання чи не відчували в такі моменти бійці кинутими напризволяще капітан Скиба зауважив: «Звичайно, ні. Ми виконували свій обов’язок. Ми не мали морального права не встояти, бо ми були на стратегічно важливому об’єкті. І хто що б там не казав, ми повинні були там триматися до Олександростаннього».Скиба,вивівши підлеглих, залишився ще на тиждень в оточеному ворогом ДАПі з наступною ротацією. Він, після контузії, з останніх сил тримався на ногах, але сила волі не давала впасти. «Арес» передавав район оборони та знання ведення бойових дій в тих умовах. На питання «Що відчували, коли виходили з аеропорту?» бойовий командир, опустивши долу очі, відповів: - Для мене ротація не завершилася. Вона завершиться тоді, коли звідти вивезуть останнього нашого солдата… Галина ЖОЛТІКОВА
28 СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Територія добра Основними пріоритетами діяльності служби цивільно-військового співробітництва Сухопутних військ Збройних Сил України на 2021 роки є: - просвітницькі проекти, спрямовані на національнопатріотичне виховання та військово-патріотичне виховання дітей та молоді, регіональні проекти за напрямами молодіжного лідерства, медіа-освіти, технічної освіти та культурно-естетичного виховання, спрямовані на підтримку позашкільної освіти, підняття іміджу Збройних Сил України, інформаційна та психологічна допомогасім’ям військовослужбовців, які загинули, або зникли безвісти. Триває мистецький проект, розпочатий за ініціативи Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Всеукраїнської громадської організації «Прагнення»–фотовиставка «Фєї і Лицарі», яку було презентовано ще в жовтні 2020 року, а наразі вона подорожує селами та містечками Київської області. Наша мета –підтримати дітей з особливими потребами та ветеранів неоголошеної російсько-української війни. Дівчинки з інвалідністю зображені в образі казкових фейразом з воїнами-лицарями в українському польовому однострої з елементами середньовічних лицарських обладунків, які символізують їхню спільну боротьбу добра зі злом,світла над темрявою. СухопутнихЦивільно-військовевійськ«Феїілицарі»
29СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 2021 Цивільно-військовеЗбройнихспівробітництвоСилУкраїни Триває Всеукраїнська Акція «СВЯТА БЕЗ ТАТА» - спільний проект служби цивільно-військового співробітництва, українських і польських волонтерів. Тисячі дітей в Україні, родини яких постраждали від війни, проводять новорічні свята без батьків, які загинули внаслідок збройної російської агресії. Щоб порадувати їх подарунками, у Польщі в чергове організовано акція«Свята без тата» (Świętabeztaty). Протягом грудня в Польщі було проведено благодійний онлайн-аукціон, гроші від якого було витрачено на придбання подарунків дітлахам. Наприкінці циклу новорічно-різдвяних свят в кожну оселю відчинені двері, бо ж господарі чекають щедрувальників та засівальників, які віншують добрими побажаннями всіх мешканців. На Василя або ж Старий Новий Рік в Україні кожна домівка з самого рання засіяна зерном та щирими вітаннями. Свята минають, але кожна сім’я загиблих військовослужбовців не залишається без уваги. Бо у пам’ять про кожного тата побратими і колеги дарують тепло своїх сердець їхнім діткам. «Свята без тата»
31СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА УКРАЇНИ # 1-2 Національна2021 академія Сухопутних військ імені гетьмама Петра Сагайдачного місто Львів, Героїв Майдану 32 099-421-80-54, 032-238-65-34 Військова академія (м. Одеса) Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 +380 (482) 63-76-60, +380 (73) 157-09-01 місто Житомир, Проспект Миру, 22 +38(0412)48-30-50; +38(067)450-25-57 місто+38(093)450-25-57Київ,вул.Ломоносова, 81 +38 (044) 521-32-89 місто Харків, вул. Кирпичова, 2 +38093-000-72-28, (057) 372 61-67 місто Київ, вул. Ломоносова,
