Оборонний вісник №12/2019

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

12 №

2019

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК

12 №

2019

ЗМІСТ АКТУАЛЬНО

ГЕОПОЛІТИЧНЕ ПРОТИБОРСТВО

КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА БЕЗПЕКИ

СТРАТЕГІЯ НЕПРЯМИХ ДІЙ

4

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА

8

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

ВІЙСЬКОВА БУХГАЛТЕРІЯ

ПАВУТИННЯ СОЦМЕРЕЖ

14

ОБЛІКУВАТИ МАЙНО

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

ВАШЕ ЗДОРОВ’Я

ОБОРОНА ФІНЛЯНДІЇ: SI VIS PACEM, PARA BELLUM

СУЧАСНА ДІАГНОСТИКА ТА ЧАРІВНА ПРИРОДА

24

20

30

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2543 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — директор Національного інституту стратегічних досліджень, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор політичних наук, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — професор кафедри командноштабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

№12/2019

1

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

Вогнемет РПВ-16: портативна артилерія Довідка РПВ-16 (реактивний піхотний вогнемет) — український динамореактивний гранатомет з термобаричним боєприпасом одноразового використання Калібр:

93 мм Прицільна дальність:

600 м Ефективна дальність пострілу:

З

300 м Максимальна дальність пострілу:

1000 м Маса вогнемету:

11 кг Маса суміші в капсулі:

2,1 кг Довжина вогнемету:

920 мм Час переводу з похідного положення у бойове:

30 сек Виготовлення:

з липня 2018 року

«НОВАТОР» ДЛЯ ПІХОТИ Збройні Сили України отримали першу партію спеціалізованих бронеавтомобілів «Новатор» виробництва компанії «Українська бронетехніка» — у листопаді передано 40 машин. Бронемашина виготовлена на шасі Ford 550, яке було спеціально посилене. Споряджена маса автомобіля складає 6845 кг. Максимальна швидкість по шосе — 140 км/год. Один із варіантів озброєння – поворотна турель із кулеметом КТ-7,62 мм або НСВ-12,7 мм, а також дистанційно керований бойовий модуль «Іва».

2

бройні Сили України отримали майже 400 одиниць вогнеметів РПВ-16 та пускових пристроїв до них. Серійне виробництво реактивних піхотних вогнеметів РПВ-16 з минулого року організовано у Державному Науково-дослідному інституті Хімічних продуктів у кооперації з КП «ШКЗ «Імпульс» та ДАХК «Артем». Реактивний піхотний вогнемет оснащений реактивною гранатою зі спеціальною термобаричною сумішшю. Термобарична зброя знищує противника завдяки створенню під час вибуху високотемпературного імпульсу, який супроводжується різким пере-

РОЗШИРЕННЯ ОПЕРАЦІЇ ORBITAL Корабельно-катерний склад ВМС ЗС України проходитиме підготовку в рамках британської операції Orbital — наші партнери мають намір передавати свій морський досвід у питаннях підвищення військово-морських спроможностей особовому складу українських ВМС, враховуючи складну обстановку в АзовоЧорноморському регіоні. Вже обговорено потреби та критерії підготовки військових моряків, окреслені необхідні напрямки надання інструкторської допомоги британською групою інструкторів.

падом тиску. Вона також називається боєприпасами об‘ємного вибуху. При цьому фугасна дія 93-міліметрового пострілу РПВ-16 еквівалентна артилерійському снаряду великого калібру. Тому ця переносна зброя здатна знищувати живу силу противника навіть за потужними укриттями, а також легкоброньовану техніку на відстані близько одного кілометра. РПВ-16 – термобарична зброя, яка розроблена та виробляється для українського війська за Державним оборонним замовленням. Вогнемет вже вдало пройшов приймально-здавальні випробування та посилить військові підрозділи.

ФІНАНСИ НА БОЙОВИЙ ВИШКІЛ Канадський уряд запланував $105,6 млн для стратегічних цілей реформування у секторі безпеки та оборони України. Канадська навчальна тренувальна місія UNIFIER з серпні 2015 року вишколює українських військових за натовськими стандартами. Вже реалізовано 338 різноманітних навчальних програм. Якісну перепідготовку здобули понад 14,6 тисячі військових. Формат співпраці виявився настільки ефективним і вдалим для обох держав, що цю місію продовжено до 2022 року.

ДОПОМОГА ДЛЯ ПОЛОНЕНИХ І ЇХНІХ РОДИЧІВ Родинам українців, яких незаконно утримують на тимчасово непідконтрольних Києву територіях або у РФ, держава виплачуватиме грошову допомогу не одноразово, як це було донині, а щороку. Грошову допомогу надаватимуть на відшкодування витрат, пов’язаних з відвідуванням позбавлених волі їхніми родичами, надання полоненим, ув’язненим і членам їхніх сімей правової допомоги, медичних і соціальних послуг тощо.

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Реформування військової прокуратури Військова прокуратура входитиме у підпорядкування Генпрокуратури, наразі військових прокурорів виводять з підпорядкування Міністерства оборони. Усі види забезпечення військові прокурори отримуватимуть у Генпрокуратурі, щоб не було конфлікту інтересів. Також військові прокурори стануть цивільними особами і повністю перейдуть у підпорядкування генеральному прокурору. Водночас військові прокурори продовжать працювати над розслідуваннями справ стосовно військових злочинів, злочинів у сфері національної безпеки і оборони, в ОПК, на держпідприємствах та у військових формуваннях. Реформування прокуратури передбачає ліквідацію Головної військової прокуратури і створення натомість Головної спеціалізованої прокуратури. Також мають бути ліквідовані військові прокуратури у регіонах — на їх базі будуть створені спецпрокуратури.

КОМПРОМІС ЗАРАДИ МИРУ 60% українців вважають, що заради миру на сході країни варто погоджуватися на компроміси, але не на всі. На запитання «Як Ви вважаєте, чи треба задля миру йти на компроміси з Росією та керівниками самопроголошених Донецької та Луганської республік?» відповіді респондентів розподілилися наступним чином:

11,3%

14,4%

15,8%

58,5% Мир – будь-якою ціною, треба погоджуватися на будь-які компроміси – з ким завгодно і про що завгодно Задля миру варто погоджуватися на компроміси, але – не на всі Насправді мир на Донбасі може встановитися лише з позиції сили – коли одна зі сторін переможе Важко сказати

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київський міжнародний інститут соціології №12/2019

Озброєння для армії

П

ротягом 2019-го року до Збройних Сил вже поставлено понад 4800 зразків озброєння й військової техніки, понад 1,2 млн одиниць різних боєприпасів, понад 2000 приладів нічного бачення. До кінця року армія отримає ще близько 54 тисяч шт. боєприпасів різного призначення, понад 800 приладів нічного бачення та понад 2800 зразків озброєння і військової техніки. Зокрема очікується постачання майже 1300 одиниць ракетно-артилерійського озброєння, близько 80 одиниць бронетанкового озброєння та техніки, більше 100 автомобілів, близько 80 засобів інженерного обладнання, понад 30 комплексів БпЛА та понад 30 засобів зв’язку. Також триватиме постачання радіолокаційних станцій для ППО і комплексів та станцій РЕБ, модернізованих літаків та гелікоптерів. Наприклад, Збройні Сили отримали перші 100 серійних ракет «Вільха» для модернізованої реактивної системи

залпового вогню, і до січня 2020 року очікуються наступні надходження. Для потреб важкої артилерії, під наявні запаси порохів, у вітчизняного виробника закуплені 152-мм снаряди, а «Укроборонпром» найближчим часом має організувати серійне виробництво модернізованих реактивних систем залпового вогню «Верба», яка пройшла всі необхідні випробування та була прийнята на озброєння. Водночас, випробування нової 155мм самохідної гаубиці 2С22 «Богдана» не завершать до кінця року, як планувалось, через затримання постачання боєприпасів турецьким підрядником. Термін виконання Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки перенесений з 2020 року на 2022 рік. Це зроблено для того, щоб планувати заходи розвитку ОВТ на наступні три роки, а також для формування бюджетного запиту Міноборони у напрямку розвитку ОВТ відповідно до визначених показниками програмних документів.

«Сьогодні ми цілодобово працюємо над поверненням миру на багатостраждальну землю українського Донбасу. Весь світ бачить, що Україна досягає цього дипломатичним шляхом. А наші Збройні Сили були, є та будуть гарантом результативності всіх дипломатичних зусиль. Після досягнення миру ніхто не забуде про подальший розвиток міцного та боєздатного українська війська, адже воно – запорука свободи, незалежності та розвитку України». Володимир Зеленський, Президент України

3

АКТУАЛЬНО

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА БЕЗПЕКИ

Україні нині потрібна така Стратегія, яка б об’єднувала зусилля оборонних і безпекових інституцій для захисту держави та ефективно і упереджено застосовувала їхні спроможності щодо забезпечення воєнної безпеки країни

Затинайко О.І., головний науковий співробітник, кандидат військових наук

З

набуттям чинності Закону України «Про національну безпеку України» (Закон) стала нагальною потреба розроблення оновленої системи документів у сферах національної безпеки і оборони, у тому

4

Павленко В.І., заступник завідувача відділу воєнної і воєнноекономічної політики, кандидат військових наук

числі принципово нового документу, яким є Стратегія воєнної безпеки України (Стратегія). Розроблення такого документу стало актуальною і в аспекті головної парадигми щодо створення ефективного сектору безпеки і оборони,

Крикун П.М., головний консультант відділу воєнної і воєнноекономічної політики

що пов’язано з досягненням якісно нового стану національної безпеки держави. Результати проведеного аналізу щодо вимог до документів такого рівня, свідчить, що Стратегія, як новий доку№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мент національного рівня, має набути особливого значення серед документів планування у сферах національної безпеки і оборони, що обумовлено її відповідністю принципам і стандартам НАТО, а також особливостями забезпечення воєнної безпеки в умовах діючої збройної агресії проти України. При цьому акцент має бути зроблений на відновлення миру та територіальної цілісності України. До Стратегії мають бути закладені ідеологічні і концептуальні основи застосування/діяльності сил оборони, розвитку сфери оборони, складових сил оборони, визначати фундаментальні цілі та головні завдання на перспективу, що найменше 20-30 років, а також базові алгоритми в їх досягненні (виконанні). Ці концептуальні основи виходять з аналізу безпекового середовища довкола України, яке характеризується великою складністю і динамічністю, має широкий спектр воєнних загроз національній безпеці України, перелік який має тенденцію до розширення. Не виключається можливість застосування інших форм і методів впливу на України, а саме: політичний, енергетичний, релігійний, мовний, кібернетичний інформаційний чинники та спеціальні заходи розвідувально-підривної діяльності, в особливості з боку РФ. За таких обставин постає нагальна потреба в розробці такої Стратегії, яка б об’єднувала зусилля оборонних і безпекових інституцій для захисту України, ефективно і упереджено застосовувати їхні спроможності по забезпеченню воєнної безпеки України. Це змушує застосовувати поняття стратегії практичної спрямованості, яке узагальнює дії інституцій держави необхідних для досягнення воєнно-політичних цілей, на відміну його трактування у науковому середовищі. Саме тут стратегію розуміють і сприймають по-різному, зокрема, як «науку про ведення війни, мистецтво», «вчення про краще розташування та застосування усіх воєнних сил і засобів», «складову частину воєнного мистецтва, його вищу область, яка охоплює теорію і практику підготовки збройних сил до війни, її планування й ведення», «комплексну програму практичних дій» або «систему поглядів на існуючі (наявні та потенційні) загрози національній безпеці держави у воєнній сфері». Таким чином, об’єктом нової Стратегії доцільно розглядати більш широке поняття – «воєнної безпеки», на відміну від «воєнного конфлікту», а її предметом – дії України щодо забезпечення воєнної безпеки (виявлення, запобіган№12/2019

ня та реагування на загрози у воєнній сфері та інших сферах їх прояву воєнними і невоєнними способами). Такий підхід дає змогу охопити всі складові воєнної політики держави та логічно поєднати (розширити) розділи майбутньої Стратегії. Стратегія має спиратися на Конституцію та Закони України, розвивати Стратегію національної безпеки у воєнній сфері. Разом з цим, Стратегія, яка розробляється на основі результатів оборонного огляду, становить концеп-

туальну основу й надає вихідні дані для низки документів оперативного та оборонного планування, зокрема нового документу яким є План оборони України, Стратегічного оборонного бюлетеня України тощо. У ході розроблення враховується вітчизняний та зарубіжний досвід, наближення структури та змісту Стратегії до подібних документів держав-членів НАТО, недопущення дублювання її змісту з іншими документами планування у сфері оборони, реалістичність

Об’єктом нової Стратегії доцільно розглядати більш широке поняття — «воєнної безпеки», на відміну від «воєнного конфлікту», а її предметом — дії України щодо забезпечення воєнної безпеки»

5

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

в реалізації її положень тощо. Це дасть можливість представляти її не тільки як особливий життєво необхідний нормативно-правовий акт, а й окреслити його сторони, які можуть впливати на вибір засобів, способів та методів забезпечення воєнної безпеки України, особливо в умовах наявності агресивної російської загрози. Варто зазначити, що не існує єдиної типової структури Стратегії. Проте, у переважній більшості подібних документів європейських держав (Велика Британія, Польща, Румунія) окрім вступної частини, наводять аналіз навколишнього безпекового середовища, окреслюють наявні загрози та адекватні заходи реагування на них. Крім того, визначаються засади застосування збройних сил та інших військ щодо відбиття збройного нападу та дії у збройних конфліктах і операціях із підтримки миру. Певний формат Стратегії окреслений у статті 28 Закону України «Про національну безпеку України», де визначені конкретні шляхи досягнення цілей у воєнній сфері та у сферах оборони і військового будівництва. У контексті цих та інших вимог сучасності, Стратегія має містити відповіді на питання якою/ яким є: • цільова спрямованість та головне завдання забезпечення воєнної безпеки, організація оборони України, захисту суверенітету та відновлення її територіальної цілісності;

6

Стратегія, як новий документ національного рівня, має набути особливого значення серед документів планування у сферах національної безпеки і оборони, що обумовлено її відповідністю принципам і стандартам НАТО» •

•

•

•

•

•

основні засади державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва, в умовах воєнно-політичних, воєнно-стратегічних та економічних обмежень; висновки з аналізу спроможностей сил оборони і в першу чергу Збройних Сил України (ЗСУ), виконувати поставлені завдання; оборонна стратегія, а саме стратегічні цілі політики України, як основи для визначення завдань силам оборони та їх складовим, українській дипломатії та національній економіці; роль сил оборони і оборонних інституцій у державі, суспільстві та забезпеченні національної безпеки, у тому числі внутрішньої безпеки; відповідальність оборонних інституцій у соціальній, гуманітарній, культурній, моральній та інших сферах державного устрою; перспективи співробітництва з НАТО, ЄС та іншими міжнародними безпековими

структурами, сусідніми державами та державами-партнерами; • цілі політичних та воєнних зусиль в умовах застосування сил оборони; • фактори, які визначають сутність та параметри ЗСУ та інших складових сил оборони, до яких доцільно додати: 1)стан і якість національної воєнної науки та передової воєнної думки; 2)наявність та ефективність державної ідеології військової служби; 3)якість професіональної етики в армійських колективах та ЗСУ в цілому; 4) стан та перспективи професійної військової освіти; 5) соціальний статус офіцерського, сержантського та старшинського складу, рядового складу контрактників; 6) якість цивільно-військових відносин та довіри суспільства до оборонних інститутів; 7) ефективність демократичного цивільного контролю за діяльністю ЗСУ та інших складових сил оборони; • основні положення щодо розвитку сфери оборони за напрямками: 1) набуття необхідних спроможностей силами оборони; 2) визначення ЗСУ та інших складових сил оборони, як гаранта суверенітету та територіальної цілісності України; 3) основні (базові) функції, завдання та перспективна модель організації оборони, ЗСУ та інших складових сил оборони; 4) загальна структура керівництва силами оборони в мирний час та особливий період; 5) стан і ефективність системи управління силами оборони та держави в мирний та во№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

єнний час, алгоритми та механізми переходу країни з мирного на воєнний час; 6) питання комплектування, професіоналізації, бойової та мобілізаційної готовності сил оборони; 7) державна кадрова політика у сфері оборони; 8) інформаційне забезпечення у сфері оборони; 9) технічне переозброєння ЗСУ та інших складових сил оборони відповідно до стандартів НАТО; • основні вимоги до угруповань сил оборони, а саме: 1) здатність діяти в любих умовах обстановки та широкого спектру сценаріїв їх застосування; 2) готовність до децентралізованих дій та самостійного вирішення широкого колу визначених завдань; 3) самодостатність угруповань військ (сил), їх висока мобільність, стійкість і здатність до автономних та ініціативних дій в рамках визначених завдань; 4) можливість ефективно взаємодіяти з силами безпеки та бути сумісними з силами НАТО в рамках спільних операцій тощо; пріоритетні програми розвитку складових сил оборони за напрямками діяльності на рівні національних проектів; • обсяги ресурсного забезпечення діяльності ЗСУ та інших складових сил оборони на довго та середньострокову перспективу; • порядок звітності перед Українським суспільством Президента України, Уряду, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил України з детальним аналізом результатів виконання Стратегії,

№12/2019

досягнення перспективної моделі організації оборони, ЗСУ та інших складових сил оборони, програмних документів розвитку та набуття необхідних спроможностей силами оборони, ресурсного забезпечення, досягнення воєнної науки тощо. Очевидно, що при дотриманні вимог законодавства України та врахування запропонованих положень, нова Стратегія може розроблятися виключно на основі наукових досліджень та результатів оборонного огляду, які затверджуються РНБО України. При цьому документ такого рівня, буде цілком інноваційним за своїм змістом, у ньому чітко визначатимуться відповіді на запит суспільства щодо гарантування воєнної безпеки України, організації оборони, захисту її суверенітету, відновлення територіальної цілісності в поточному та перспективному вимірах часу. Таким чином вважається за необхідне: • розробка Стратегії є завданням національного рівня, а після її затвердження Президентом України має стати одним з визначальних факторів, що впливають на формування (корегування) інших документів планування у сферах національної безпеки і оборони. Вона закладає основи державної політики у сферах національної безпеки і оборони України на перспективу, а її положення мають враховуватися в ході державного стратегічного планування та бюджетному процесу в Україні; • стратегічний документ такого рівня має розроблятися на основі аналітичних ви-

•

•

•

•

сновків за результатами оборонного огляду, який проводиться на основі принципів та підходів держав-членів НАТО та врахування Українських реалій воєнної безпеки; Стратегія не є відокремленим документом, вона тісно пов’язана з Стратегією національної безпеки України і є продовженням (деталізацією) її положень у сфері оборони, а також іншими документами планування у сферах національної безпеки і оборони; об’єктом Стратегії є воєнна безпека, а її предметом — дії України щодо забезпечення воєнної безпеки (виявлення, запобігання загроз національній безпеці України у воєнній сфері у всіх аспектах їх прояву, об’єднання можливостей сектору безпеки і оборони з реагування на ці загрози, як воєнними та невоєнними методами); Стратегія становить концептуальну основу й надає вихідні дані для планування у сфері оборони, зокрема оперативного та оборонного планування. На її основі має відпрацьовуватися принципово новий документ – План оборони України, формується Стратегічний оборонний бюлетень України, програмні і планові документи розвитку спроможностей сил оборони, а також документи застосування Збройних Сил та інших складових сил оборони; реалістичне наповнення положень Стратегії та повна їх реалізація надає впевненості керівництву держави у досягненні воєннополітичному цілей у забезпеченні національної безпеки, а українському суспільству відчуття захищеності та впевненості у гарантованому стримуванні збройної агресії проти України.

7

ГЕОПОЛІТИЧНЕ ПРОТИБОРСТВО

Лепіхов А.В., головний консультант відділу проблем стратегічного планування Національного інституту стратегічних досліджень

Нові виклики та загрози міжнародній безпеці переважно мають трансграничний (гібридний) вимір і, як правило, є результатом реалізації суб’єктами геополітичних протиборств стратегій непрямих дій, які засновані на принципах управління конфліктами. Цей фактор є дестабілізуючим чинником міжнародної обстановки та джерелом загроз безпеці сучасних держав

Н

Храпач Г.С., молодший науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень

8

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

аукове дослідження підходів до розроблення і реалізації стратегій непрямих дій, як інструменту зовнішньої та безпекової політики сучасних центрів сили дає змогу вирішити завдання удосконалення існуючих та напрацювання нових методів і форм виявлення й протидії зовнішнім

загрозам національній безпеці України, підготовки ефективних механізмів захисту від геополітичної експансії вагоміших акторів. Британський воєнний теоретик Б. Ліделл-Гард стверджував, що стратегію непрямих дій не доцільно сприймати лише через призму концепцій війни. На №12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Поняття «гібридна загроза» визначено як явище, що виникає внаслідок конвергенції та взаємозв’язку різних елементів, які разом утворюють складнішу та багатовимірну загрозу»

його думку, методи непрямих дій є ключем до практичного вирішення будьякої проблеми, в якій основоположними чинниками є людина та суперечність інтересів, що призводить до конфліктності. Історія стратегічної думки, за сутністю, є літописом удосконалення методу непрямих дій, який заснований на стратегічному мисленні і психологічному протиборстві (впливом одного розуму на іншій), вибору найоптимальніших підходів до розв’язання проблеми, здобуття переваги та раціонального використання ресурсів відповідно до обставин і зорієнтований на подолання або «обхід» сили опору супротивника у процесі досягнення тієї чи іншої мети в умовах конкурентності. Вітчизняний дослідник М. Шев№12/2019

ченко під поняттям «стратегія непрямих дій» пропонує розуміти систему симетричних та асиметричних підходів і комплекс дій активної сторони (держави, союзу), які призводять у перспективі до умов успішної реалізації її політики щодо відстоювання інтересів через створення ситуації дезорієнтації супротивника в контексті діалектичних змін простору протиборства. Крізь призму геополітичного і геоекономічного підходів, цей процес відбувається за допомогою системної реалізації заходів опосередкованого стратегічного впливу на об’єкт-експансії, що передбачає, серед іншого, формування гібридних загроз супротивнику. У воєнно-політичному контексті, головна мета такої стратегії послабити опір супротивника наперед,

ніж робити спробу долати його, «роззброїти» ворога і спонукати його виконати волю переможця. У Спільному рамковому документі Європейського Союзу з протидії гібридним загрозам від 06.04.2016 «гібридні загрози» визначено як поєднання примусової та підривної діяльності, традиційних і нетрадиційних методів (дипломатичних, військових, економічних, технологічних тощо), які можуть бути скоординовано використані державними чи недержавними суб’єктами для досягнення конкретних цілей, залишаючись на рівні нижче порогу формально оголошеної війни. У Спільній доповіді Європейського парламенту і Європейської Ради від 19.07.2017 поняття «гібридна загроза» визначено як

9

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

явище, що виникає внаслідок конвергенції та взаємозв’язку різних елементів, які разом утворюють складнішу та багатовимірну загрозу. Вбачається, що актуалізація застосування стратегій непрямих дій як інструментарію досягнення геостратегічних цілей на міжнародній арені набули вагомості через еволюційний вплив на розвиток людства процесів глобалізації і технологічного прогресу, появу на межі ХХ-ХХІ століть сучасних парадигм війни та у зв’язку з поступовим переходом міжнародних відносин з геополітичної на геоекономічну парадигму світового розвитку. За таких умов стратегії високорозвинених держав постіндустріальної цивілізації (міжнародні відносини яких ґрунтуються на геоекономічній парадигмі) стали вже непов’язаними із завоюванням територій, і навіть із прямим підкоренням економічного простору інших країн. Вони швидше стали націленими на нав’язування у системі міжнародних відносин своєї політичної волі та бачення майбутнього, на встановлення й досягнення стратегічних горизонтів, які визначаються геоекономічною конкуренцією і масштабами управління ризиками, на зміцнення чи підрив тієї чи іншої системи соціально-економічних орієнтацій. На думку З. Бзежинського і С. Хантінгтона, у сучасному світі виникнення класичних повномасштабних війн є маловірогідним через зростання ролі наднаціональних інституцій і міжнародного права, розвиток глобальної

10

ринкової економіки, існування ядерного збройного паритету, значну трагічність і витратність повномасштабних війн. Водночас через зростання на межі глобальних економічних криз геоекономічної конкуренції за планетарні ресурси і ринки збуту товарів та послуг, у високорозвинених держав виникає потреба у створені відповідних переваг над геополітичними опонентами, що породжує відповідну конфліктність у системі міжнародних відносин. Отже потреба держав у військовій силі зростає. Заразом через занепокоєння міжнародно-правових інституцій, уряди держав не завжди готові застосувати національні регулярні армії та нести відповідальність за можливі негативні наслідки від відкритої військової агресії. Отже для розв’язання зазначеної проблеми урядами таких держав та іншими глобальними недержавними акторами здійснюється пошук нестандартних способів досягнення геостратегічних чи геоекономічних цілей. Вітчизняні науковці та іноземні дослідники вважають, що образ сучасної війни носить локальний характер, визначається таким явищем, як поєднання обмеженого силового впливу на супротивника із застосуванням стратегії непрямих дій. Основні типи майбутніх конфліктів – асиметричні конфлікти низької і середньої інтенсивності. В їх основі закладені формування гібридних загроз для «держав-мішеней», які мають комбіновані змістовні виміри (синергія традиційних, нетрадиційних, глобальних загроз). Особливістю

є факт опосередкованого управління цими загрозами державою-агресором (або глобальними недержавними акторами), яка таким чином реалізує сценарій силового відстоювання і просування геостратегічних інтересів, залишаючись на рівні нижче порогу формально оголошеної війни «державі мішені». Характер цього сценарію може об’єднувати широкий діапазон ворожих обставин і намірів, а саме: дестабілізацію суспільно-політичної обстановки в країні, застосування іррегулярних військ (озброєних повстанців, воєнізованих банд-формувань, екстремістські налаштованих груп тощо), кібервійну, тероризм, екстремізм, сепаратизм, незаконну міграцію, етнічні та релігійні конфлікти, загрози безпеці критичної інфраструктурі, діяльність транснаціональної організованої злочинності тощо. До того ж використовуються й інші невійськові засоби ведення війни політичні, дипломатичні, економічні, інформаційні, психологічні тощо. Гібридні загрози формуються заздалегідь визначеним стратегічним замислом. Тактичними цілями є десуверенізація держави, підрив її національної могутності, позицій і впливу діючого уряду всередині країни та на міжнародній арені та дезорганізація систем державного і воєнного управління. Джерелами загроз можуть бути держави, терористичні організації, екстремістські угруповання, структури транснаціональної організованої злочинності, приватні воєнні компанії, транснаціональні корпорації тощо. №12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Стратегія непрямих дій реалізується у комплексі з методами управління рефлексією супротивника. В їх основі закладено впровадження комплексних заходів непрямого впливу на рефлексію об’єкта зацікавленості (зокрема, геополітичного опонента) для його опосередкованого спонукання до прийняття рішення, з тієї чи іншої проблеми у вигідному напрямі для ініціатора такого впливу. Для зазначеного виду інтелектуальних війн притаманні такі методи реалізації: «відвернення уваги», «перевантаження суперечливою інформацією», «розкол коаліцій», «параліч дій», «виснаження», «обман», «заспокоєння», «залякування», «провокація», «пропозиція», «тиск» тощо. Ряд дослідників акцентують увагу на ефективності таких прийомів рефлексивного управління, як дезінформація, провокація, шантаж, компрометація геополітичного супротивника. Проте найсуттєвішою загрозою є саме дезін-

формаційні акції, які призводять до заздалегідь спланованих результатів впливу на громадську думку або на осіб, що приймають рішення. Запропонуємо модель розроблення і реалізації стратегій непрямих дій, що використовується тим чи іншим агресором (мал. 1), яка дасть змогу під час майбутніх наукових досліджень визначити підходи до розроблення відповідного державно-управлінського механізму ефективного реагування на зазначену категорію загроз. Так, вбачається, що для досягнення геополітичних цілей тими чи іншими суб’єктами міжнародних відносин, передбачено формування цілісної інституційної системи, яка включає в себе широке коло формальних (державних) і неформальних (неурядових) суб’єктів публічної політики, національної безпеки і бізнесу (зокрема, транснаціональні корпорації). Ця система функціонує як єдиний механізм стратегічного управ-

ління процесами опосередкованого зовнішнього впливу, підсистеми якого органічно взаємопов’язані та взаємодоповнені, об’єднані єдиним стратегічним задумом і алгоритмом діяльності та зорієнтовані на досягнення стратегічних цілей щодо захисту і просування у світі національних інтересів, взаємодоповнені з корпоративними інтересами усіх неформальних учасників стратегічної операції. До потенційних суб’єктів такої системи можна віднести: На державному рівні: • вищі органи державної і політичної влади та управління та їх інституції, дипломатичні установи, окремі впливові державно-політичні діячі; • сили безпеки і оборони (розвідувальне товариство, збройні сили тощо); • державні інформаційно-аналітичні та прогностичні центри; • державні органи планування стратегічного впливу;

Мал.1 СХЕМА ЦІЛІСНОЇ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ФОРМАЛЬНИХ (ДЕРЖАВНИХ) І НЕФОРМАЛЬНИХ (НЕУРЯДОВИХ) СУБ’ЄКТІВ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ НЕПРЯМИХ ДІЙ І ВПЛИВУ Транснаціональні корпорації (ТНК)

Державна влада Комунікативний центр операцій

Корпоративний аналітичний центр (приватний консалтинг)

Державний аналітичний центр

Орган планування стратегії непрямих дій і впливу

Збройні сили держави

Окремі впливові державно-політичні діячі

Державні представницькі органи влади (міністерства, дипломатичні установи тощо)

Екстремістські групи впливу, організовані злочинні групи

Приватний сектор безпеки, у т.ч. приватні воєнні компанії

Окремі експерти, представники політикуму, лобісти

Громадсько-політичні організації, релігійні общини

Гуманітарні інституції, інформаційні і кіберкомунікації, мас-медіа

Національні і міжнародні фонди і організації, бізнес-структури

Спеціальні служби

ОБ’ЄКТ («ДЕРЖАВА-МІШЕНЬ») РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ НЕПРЯМИХ ДІЙ І ВПЛИВУ №12/2019

11

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

центри мережевого інформаційно-комунікативного управління тощо. На неурядовому рівні: • транснаціональні корпорації та фінансовобанківські структури; • міжнародні неурядові організації і фонди; • науково-дослідні та експертні інститути, консалтингові структури, експертно-аналітичні групи, національні і міжнародні університети, центри тощо; • компанії у сфері інформаційних комунікацій і мас-медіа; • громадсько-політичні структури, волонтерські організації, військово-патріотичні об’єднання, благодійні фонди, діаспори тощо; • приватні організації сектору безпеки приватні воєнні та охоронні компанії, служби безпеки корпорацій тощо; • окремі фахівці у сфері зовнішньої політики і безпеки, які здійснюють професійну діяльність (незалежні експерти, аналітики, політтехнологи, консультанти) та представники національного і міжнародного політикуму, великого бізнесу, культурної і релігійної еліти, діаспор; • екстремістські організації, організована злочинність, які використовуються скрито і опосередковано. Під час розроблення стратегії формування і реалізації гібридних загроз вагоме значення надається побудові її комплементарної моделі. Компліментарність є сукупністю моделей усіх складових і компонентів реалізації стратегії. Комплементарна модель це інтегральне поняття, що передбачає створення системи орієнтирів і заходів під час реалізації зазначених стратегій. Вона є аналогом, схемою, структурою соціальної реальності, пов’язаної з реалізацією стратегій непрямих дій та стратегічного впливу. Концептуально побудова відповідної комплементарної моделі досягнення геополітичних цілей здійснюється за такими ієрархічними рівнями: • «стратегічний» цілепокладання; • «організаційний» цілевизначення; • «функціональний» цілереалізація. На стратегічному рівні – забезпечується ретельне вивчення об’єктів і суб’єктів стратегічного впливу, їх сильних і слабких сторін, наявних сил і засобів, ресурсних можливостей, інтегральної могутності, стійкості до деструктивних зовнішніх і внутрішніх впливів тощо. Проводиться концептуалізація національних (корпоративних) цінностей та інтересів, які потребують захисту і просування на міжнародній арені, окреслення стратегічних цілей, які необхідно досягти під час реалізації заходів зі стратегічного впливу. Ство-

12

рюється комплементарна модель реалізації стратегій. Проводиться ретельний аналіз зовнішнього середовища у якому реалізовуватиметься цільова стратегія впливу та загроз національним інтересам і безпеці, здійснюється оцінювання ризиків зриву запланованих стратегічних замислів та масштабів можливої шкоди. Формується стратегічний замисел операції. Окреслюються відповідні методичні підходи до вирішення завдання та методи реалізації стратегічного замислу, а також здійснюється вибір інструментів впливу на зовнішнє середовище. Розробляються проекти оптимальних варіантів зовнішньої і воєнної політики держави (союзу дер-

Інформаційнопропагандистське супроводження реалізації стратегії впливу спрямоване на формування відповідних стереотипів і установок у соціальномасовому середовищі та дискредитації геополітичного опонента»

жав). Здійснюється попереднє оцінювання відповідності задекларованих цілей наявним ресурсним можливостям і методам їх досягнення. Узгоджуються національні, державні, корпоративні інтереси усіх формальних і неформальних учасників реалізації стратегії впливу. Декларуються і досягаються домовленості щодо захисту і недоторканості стратегічних цілей та збереження їх смислу у рішеннях, які приймаються на всіх рівнях управління протягом усього періоду реалізації стратегічного задуму. На організаційному рівні – удосконалюється нормативно-правова база для забезпечення ефективної реалізації цільової стратегії впливу. Здійснюється розроблення і програмно-цільове планування такої стратегії, технології її реалізації та тактики дій кожного з учасників операції. Розробляється ідеологічна основа прикриття істинних цілей стратегічного впливу. Формується ієрархічне дерево цілей (середньострокових, короткострокових), послідовна реалізація яких сприятиме досягненню більш складних – стратегічних (довгострокових) цілей. Здійснюється розподіл функцій та цільових завдань усім суб’єктам системи стратегічного впливу

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

щодо реалізації стратегічних замислів. Формуються організаційні механізми системного управління, контролю, координації й інформаційно-комунікативної взаємодії усіх формальних і неформальних учасників реалізації стратегічного впливу. Відпрацьовуються сценарії їх дій у випадку непередбачуваних обставин зміни зовнішнього середовища або форс-мажорних ситуацій та відносної самостійності кожного суб’єкта впливу під час операції і у кризових обставинах. Розробляються механізми забезпечення стійкості системи стратегічного впливу загалом. Здійснюється планування комплексного кадрового, фінансового, матеріального, технічного, інформаційного та іншого забезпечення діяльності усіх суб’єктів (структурних елементів) цієї системи для виконання викладених стратегічних цільових завдань. Проводиться підготовка сил і засобів усіх учасників операції. Зосереджуються зусилля на відборі та композиційній побудові впливу на систему міжнародних відносин на кожному етапі досягнення цілей цієї стратегії. Розглядаються варіанти опосередкованого використання можливостей міжнародних інститутів у питаннях забезпечення зовнішньополітичної безпеки. Організовується функ-

№12/2019

ціонування цієї цілісної системи щодо реалізації стратегії впливу. На функціональному рівні – реалізуються систематизовані у єдиний алгоритм дій різноманітні багатоходові операції, комбінації, маневри, тактики, прийоми, форми, методи опосередкованого стратегічного впливу і конкурентної боротьби. До того ж, для контролю за реалізацією стратегій непрямих дій та впливу, проводиться системний моніторинг і аналіз процесів, які відбуваються в усіх складових сферах системи міжнародних відносин та життєдіяльності об’єкта зацікавленості протягом цілереалізації. Здійснюється прогноз розвитку ситуації та, за необхідності, вносяться корективи у стратегію дій. Зорієнтуються зусилля на виявлення поточних зовнішніх і внутрішніх небезпек, загроз і дестабілізаційних чинників, які можуть вплинути на зниження рівня ефективності реалізації стратегії впливу та для недопущення зриву операції вживаються заходи щодо їх нейтралізації. Посилюється контроль за станом воєнно-політичної обстановки, вживаються заходи щодо недопущення зростання ризиків розв’язання війни, що здійснюється за допомогою запровадження відповідних миротворчих, ін-

формаційних дипломатичних та інших заходів. Забезпечується консолідація союзників на спільне проведення у межах концепції «єдиного фронту» заходів проти об’єкта стратегічного впливу (або, навпаки, у разі необхідності, його підтримки) на міжнародному рівні. Зосереджуються зусилля на координації у межах єдиного стратегічного замислу зусиль держави, національного політикуму, бізнесу, культурної еліти, діаспори, громадського суспільства щодо поширення політичного, воєнно-політичного, економічного, культурного впливів на міжнародній арені. Здійснюється підтримка, контроль і управління силами і засобами, які використовуються під час реалізації стратегії непрямих дій і впливу за межами країни-ініціатора цих процесів. Вживаються заходи щодо інформаційно-пропагандистського супроводження реалізації стратегії впливу, зорієнтованих на формування відповідних стереотипів і установок у соціально-масовому середовищі та поширення комплексу ідей, поглядів, довготривалих програм позиціонування держави і дискредитації геополітичного опонента. ВИСНОВКИ Розроблення і реалізація стратегій непрямих дій здійснюються у рамках комплементарної моделі за «стратегічним» (цілепокладання); «організаційним» (цілевизначення) і «функціональним» (цілереалізація) ієрархічними рівнями. Передусім формується цілісна інституційна система, яка функціонує, як єдиний механізм стратегічного управління процесами опосередкованого зовнішнього впливу, підсистеми якого органічно взаємопов’язані та взаємодоповнені, об’єднані єдиним стратегічним задумом і алгоритмом діяльності та зорієнтовані на досягнення геополітичних цілей щодо захисту і просування на міжнародній арені національних (чи корпоративних) інтересів. Через призму функціонального підходу, комплементарна модель розробки і реалізації стратегії непрямих дій є сукупністю розроблених моделей усіх складових елементів зазначеної стратегії (від цілепокладання до цілереалізації). Також запропоновано підхід до побудови комплементарної моделі розроблення і реалізації стратегії непрямих дій. Упровадження цієї моделі надасть можливість розробити дієві заходи державного реагування на відповідні виклики і небезпеки, які пов’язані з реалізацією зазначених стратегій та породжених ними загроз безпеці держави.

13

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Кількість часу, що пересічна людина проводить в соцмережах з 2012 року зросла вдвічі, і в 2019 році становить 2 години 22 хв. Більше часу людина проводить лише перед екраном телевізора. Тому саме ці два канали інформаційних впливів і стали полями для розгортання пропагандистських операцій

ПАВУТИННЯ 14

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СОЦМЕРЕЖ №12/2019

15

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Антонов А.М., полковник, експерт з інформаційних технологій та комунікацій

П

оняття «пропаганда» має витоки у католицизмі, походить від назви створеної у 1622 році Конгрегації поширення віри, яка латинською звучала як Congregatio de Propaganda Fide. Корінь «propago» перекладається не лише як дієслово «поширювати», а також як іменники «розмноження», «нащадок», «потомство». Власне, останні розуміння, зараз як інколи актуалізуються в соцмережах, оскільки переважна кількість користувачів (близько 90%) лише поширює і коментує, тобто творить нову інтерпретацію тієї ж новини чи події. Рівень усвідомленості загрози інформаційній безпеці держави, яку становить пропаганда в соціальних мережах, суттєво відрізняється в різних країнах світу. Проте дослідження можливостей інформаційних впливів за допомогою нових медіа, в тому числі соціальних мереж, здійснюються в багатьох країнах світу – наприклад, США, Сполученому Королівстві, ФРН, КНР, Російській Федерації та інших державах. При цьому дослідження здійснюються в багатьох наукових напрямках – національна безпека; політичні, економічні,

16

юридичні, військові, соціологічні, медичні та психологічні науки, інформатика і кібернетика, журналістика і соціальні комунікації, державне управління та, навіть, мистецтвознавство і філологія. У чому ж саме специфіка пропаганди в соціальних мережах і чим вона відрізняється від своїх попередників – друкованої пропаганди, радіо і телепропаганди? Попередні покоління медіа використовували горизонтальну модель впливу, коли власник або інший суб’єкт визначав основний зміст наративу, що доносився до об’єктів пропагандистського впливу – читачів, слухачів, глядачів. Як правило, суб’єкти впливу були стабільні, і ідеологія, що пропагувалась ними, була однотипною для невизначеного кола осіб. Що при наявності альтернативних джерел інформації і здібностей до критичного сприйняття

Попередні покоління медіа використовували горизонтальну модель впливу, коли власник визначав основний зміст наративу, що доносився до читачів, слухачів, глядачів. А зараз швидкість комунікаційного обміну в соцмережах, відсутність просторово-часових обмежень, посилюють вплив на користувача»

інформації давало можливість виявити і протидіяти пропаганді. Соціальні медіа мають горизонтальну структуру з багатьма гравцями, що використовують різні тактики і мають різні цілі впливу. Таким чином, створюється ілюзія поінформованості, користувачеві здається, що всі про це пишуть/говорять/ знають, і ця інформація надійшла від невизначеного кола осіб. Цим успішно користається російська пропагандистська машина. В доповіді Ради Європи «Боротьба з дезінформацією в глобальній медіамережі» підкреслюється, що одночасно тисячі інтернет-джерел використовуються для поширення прокремлівської дезінформації в соцмережах, а разом вони створюють враження нібито незалежних джерел, що підтверджують повідомлення один одного. Особливості поширення інформації в соцмережах — швидкість комунікаційного обміну, відсутність просторовочасових обмежень, масшт а б н і с т ь аудиторії, фільтрація інформації – посилюють вплив на користувача. Повідомлення в соцмережах поширюються на сторінках ме-

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

діаресурсів, за якими користувач обрав стежити; шляхом розсилки новин від спільноти, до якої користувач долучився за власним вибором, або ж безпосередньо від користувача до користувача, який є другом або фоловером. З психологічної точки зору користувач сприймає свою сторінку як особистий простір, що обумовлює апріорі вищий рівень довіри до одержуваної в мережі інформації, ніж з інших джерел. Таким чином, за допомогою алгоритмів соцмереж користувач поміщується у визначені ідеологічні рамки. Високий ступінь технологізації пропаганди в соцмережах дозволив комерціалізувати цю діяльність і перетворити в прибутковий бізнес. Політтехнологи, пропагандисти, піарщики і маркетологи в сучасних умовах стали представниками одного «цеху». У 2019 році основні гравці – Твітер, Фейсбук і Ютюб неодноразово оголошували про видалення численних фіктивних аккаунтів, або як це культурно назвали в своєму пресрелізі Фейсбук – «координовану неавтентичну поведінку». Ботоферми і тролі – це вже давно не поодинокі гравці, а сегментований і професійний ринок по-

№12/2019

слуг зі значною конкуренцією, де одні – створюють фіктивні аккаунти, другі – імітують їх активність, треті – здійснюють регулярні вкидання підготованої інформації, а ще інші – пишуть маніпулятивні тексти, творять фейкові фото та відео. СОЦМЕРЕЖІ НА СЛУЖБІ РОЗВІДКИ Збройні конфлікти третього тисячоліття характеризуються широким висвітленням сцен бойових дій або так званим «ефектом присутності», який досягається зйомками зіткнень між воюючими сторонами з різних ракурсів в режимі реального часу. Соціальні мережі в цьому контексті надають можливість їх користувачам бачити ті моменти бойових дій, які не можуть зняти навіть військові кореспонденти. Недотримання заходів інформаційної безпеки під час користування інтернетом військовослужбовцями, залученими до військових операцій, впливало на хід усієї операції та у деяких випадках призводило до загибелі особового складу. Невмілі користувачі соцмереж – цінне джерело інформації для зацікавлених осіб. Яскравим прикладом в цьому контексті є розслідування дослідницької пошукової мережі Bellingcat, в рамках яких розкрито численні факти агресії Росії: збиття російським ЗРК «Бук» літака Boeing 777 біля Донецька, ідентифікація осіб та підрозділів збройних сил РФ, що брали участь в агресії проти України тощо. У розслідуваннях

Bellingcat використовуються всі можливі види даних, від інформації про геолокацію, до фотографій та співставлення біографічних даних осіб з хронологією подій. В свою чергу, інформація з соцмереж про військовослужбовців ЗС України та інших силових відомств також активно збирається російськими спецслужбами. Хакерська група «Берегині», яка пов’язана з РФ, містить масштабну базу даних з інформацією про українських військовослужбовців, які беруть участь в ООС та брали участь в АТО (місце служби, склад сім’ї, адреса проживання та інші персональні дані), що становить загрозу безпеці військовослужбовців та членів їх сімей. Іншим прикладом небезпеки використання Інтернет-додатків є інцидент з публікацією маршрутів пересування користувачів фітнес додатку «Strava», в якому за маршрутом пересування американських військових у Сирії можна було визначити периметр їх військової бази. В разі потрапляння цієї інформації до рук противника, під загрозу потрапляє не тільки операція, а й безпека всього підрозділу, а географічна прив’язка даних до інфраструктурних об’єктів стратегічної важливості може становити загрозу національній безпеці держави. Також соцмережі є джерелом інформації для так званої OSINT – розвідки.

Open source intelligence (OSINT) – розвідка на основі аналізу відкритих джерел інформації – одна з форм процесу організації та управління збором

17

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Соціальні мережі стають ефективним інструментом суспільного розвитку і міждержавних відносин. Проте, їх зростаюча суспільна важливість зумовлює вразливість елементів інформаційної інфраструктури до негативних впливів» розвідувальних даних, що включає їх пошук і відбір із публічних загальнодоступних джерел, добування та аналіз інформації, формування розвідувального документу для прийняття відповідного рішення. У сферу інтересів OSINT входить добування та аналіз офіційних документів, проектів статутів, відстеження нових наукових розробок, баз даних, комерційних і державних сайтів, мережевих щоденників і багато іншого. Така дисципліна доповнює вже існуючі, але не стає від того менш важливою. Застосування розвідки OSINT дає змогу отримати відповідь на багато питань, що виникають у військово-політичного керівництва країни, а також зосередити зусилля інших розвідувальних органів на виконанні більш складних і вузько направлених завдань, не розпорошуючи сили агентурної та інших розвідок на добування того, що можна отримати з відкритих джерел. З іншого боку, така розвідувальна дисципліна дає змогу заповнювати інформаційні прогалини в разі нездатності інших видів розвідки виконати поставлену задачу. Останні два десятиліття в оборонних відомствах різних країн ведеться активна дискусія щодо використання військовослужбовцями соцмереж та

можливих обмежень свободи в інформаційному просторі в цьому контексті. З початку 2010 р. в збройних силах багатьох країн були видані посібники з користування соцмережами для військовослужбовців, що ілюструє значимість ІТ та соцмереж у діяльності військ. В армії США були випущені

посібники з користування соціальними мережами Сухопутними військами (2011 рік) та Військово морськими Силами (2018 рік). Для недопущення загроз безпеці військовослужбовців та успішності операцій, Кодекс Оборони Франції передбачає обмеження або заборону використання будь-яких засобів комунікації під час виконання бойових завдань. В армії Канади обмеження на використання засобів комунікації, зокрема соцмереж, визначаються для кожної окремої операції. У Великій Британії діє подібна до канадської політика стосовно використання соцмереж військовослужбовцями, проте використання соцмереж розділяється на три типи: особисте, офіційне, корпоративне. Обмеження щодо використання засобів комунікації та соцмереж визначаються для кожної окремої операції. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В СОЦМЕРЕЖАХ Соціальні мережі стають ефективним інструментом суспільного розвитку і міждержавних відносин. Проте, їх зрос-

18

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вернення. Він передбачає спілкування з «опонентом» чи «групою опонентів» «їхньою мовою». Щоб схилити людину (чи спільноту в соціальній мережі) до своєї точки зору, маніпулятор передусім погоджується з думкою «опонента», причому «віддзеркалюючи» його манеру викладу. А потім пропонує власний варіант розвитку подій, який «опонентом» приймається вже як вірний.

таюча суспільна важливість зумовлює вразливість елементів інформаційної інфраструктури до негативних впливів. Інформаційна інфраструктура стала об’єктом інформаційної агресії, інформаційних воєн і постало питання: «Як забезпечити інформаційну безпеку?». Сучасні соціальні мережі вщент заповнені гравцями-професіоналами. Їхньою функцією є вкидання «вибухової» інформації або розповсюдження дезінформації в більше чи менше коло користувачів соціальних мереж, подальша трансляція з їх допомогою максимально широкому загалу у вигляді сформованої серед певної частини населення громадської думки, настроїв і чуток. Не потрібно робити висновки, не перевіривши і не порівнюючи інформацію з офіційними джерелами. Соціальні мережі збирають біографічні дані, щоб дозволити користувачам легко знаходити один одного. Така інформація також залучає мисливців за персональними даними. Перш ніж заповнювати анкету, подумайте трохи і певна частка скептицизму тут не завадить. Існують ще так звані «боти», головне №12/2019

завдання яких – керувати настроями людей у соцмережах. При цьому іноді ми навіть не здогадуємося, що ці коментарі в мережі могли бути написані взагалі неіснуючим користувачем. У дискусіях або конфліктних ситуаціях у соціальних мережах широко використовується прийом дзеркального по-

ВИСНОВКИ Забезпечення інформаційної безпеки в соціальних мережах – це складний процес, який потребує постійного контролю і вдосконалення. Незабезпечення інформаційної безпеки може послугувати для виникнення (корегування) певних вчинків чи організації соціальних протестів, які використовуються внутрішніми і зовнішніми агресорами для вирішення різного роду цілей. Спеціалісти стверджують, що соціальні мережі впливають на людей вчетверо сильніше, ніж традиційний індивідуальний підхід, який використовується в маркетингу. Вплив пропаганди в соціальних мережах залишається малодослідженою загрозою інформаційній безпеці держави, що не дозволяє повною мірою ані його спрогнозувати, ані адекватно протидіяти. Враховуючи сучасну популярність соціальних мереж та присутність у них військовослужбовців ЗС України, можливості OSINT-розвідки, слід відзначити ризики, які соцмережі представляють для безпеки військовослужбовців, їх сімей, безпеки операцій і, як наслідок, національної безпеки держави, необхідно розробити і впровадити політики, базовані на вже існуючому досвіді держав-членів Альянсу, щодо користування соціальним мережами військовослужбовців.

19

ВІЙСЬКОВА БУХГАЛТЕРІЯ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ОБЛІКУВАТИ МАЙНО Військові частини, установи та організації Збройних Сил України як складові державного сектору економіки мають свої особливості функціонування, виходячи із завдань, які вони виконують, що впливає на порядок організації і ведення у них бухгалтерського обліку 20

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Фатальчук А.В., підполковник, Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського

П

роте основні положення бухгалтерського обліку є єдиними (загальними) для всіх видів діяльності, в усіх галузях господарювання, у тому числі і у військових частинах. Управлінський облік – це процес виявлення, відстеження, накопичення, аналізу та передавання інформації, яку використовує управлінська ланка для планування, оцінювання та контролю всередині військової частини. Управлінський облік дає змогу отримати оперативну інформацію про рух військового майна, надходження та витрачання грошових коштів, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, витрати на потреби військової частини та доходи від усіх видів діяльності, обґрунтувати поточні і перспективні управлінські рішення, які приймаються в процесі господарювання. Отже, управлінський облік є інструментом управління діяльністю військової частини, об’єднуючи практично всі функції управління – облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень. Відповідно до вимог, ст. 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» – військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах – продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пальномастильних матеріалів тощо. Так, відповідно до «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. №1225 (зі змінами) військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів виробників. Умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати. Експлуатація військового майна повинна здійснюватися відповідно до вимог документації заводів виробників. Порядок зберігання, використання і технічного об№12/2019

Ніколаєнко В.В., полковник, Головне управління Національної гвардії України

слуговування військового майна визначається статутами ЗС, зазначеним Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводіввиробників. Списання військового майна – документальне оформлення процесу зняття військового майна з обліку у військовій частині у випадках: набуття непридатного стану; убування в межах затверджених норм; використання на виробничі, господарські та експлуатаційні потреби в межах установлених норм, у тому числі на підготовку зброї до зберігання чи застосування, виготовлення сумішей, проведення аналізу, виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт; втрати чи нестачі військового майна за умови, що

Для ефективного обліку військового майна здійснюється належне документування операцій з обліку, використання і руху військового майна із застосуванням сучасних технологій»

відновлення його є неможливим або економічно недоцільним; знищення чи приведення у непридатний стан за розпорядженням військового командування з метою запобігання загарбанню його противником чи з метою попередження та ліквідації епідеміологічних захворювань. Порядок списання майна проводиться за актами якісного стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання. Облік військового майна в умовах сьогодення потребує неупереджених, рішучих, достовірних та точних дій. На сході країни відбуваються бойові дії. Військові частини перебувають у повній бойовій готовності, з чим пов’язано збільшення використання одиниць військового майна, яке надходить за різними джерелами і відповідно потребує ретельного обліку, використання та контролю. Для ефективного обліку військового майна здійснюється належне документування операцій з обліку, використання і руху військового майна із застосуванням сучасних технологій. Під застосуванням сучасних технологій розуміємо поєднання бухгалтерського обліку і уніфікованого програмного продукту, що забезпечить обмін інформацією між розпорядниками бюджетних коштів та військовою частиною для забезпечення швидкої передачі даних і прийняття відповідних рішень, що лежить в основі реформування системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2018-2025 роки. Важливо зазначити, що в Збройних Силах України, Національній гвардії та інших військових формуваннях не-

21

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

має єдиного програмного продукту, який включає комплексні рішення для завдань пов’язаних не тільки з фінансовим забезпеченням військових частин, але й питань матеріально-технічного спрямування. Інформаційні системи, які є в наявності не носять комплексний характер та дозволяють спрощувати роботу лише нижчої ланки управління (військових частин), що стосується документообігу та обробки інформації на вищих рівнях, то слід зазначити, що відсутня система комунікацій, яка допомагала б створити ефективну систему управління та контролю над розпорядниками коштів нижчого рівня. Отже, питання автоматизації роботи фінансового органу військових частин та створення єдиної автоматизованої системи стоїть відкритим. За рахунок інформаційних систем фінансові органи військових частин забезпечують лише внутрішню автоматизацію, яка дозволяє значно спростити роботу але не носить суцільного і комплексного характеру, є лише внутрішнім засобом автоматизації. Необхідність створення єдиної системи на базі наявних інформаційних систем є реальною необхідністю для контролю фінансових, матеріальних та інших ресурсів. Адже передова практика застосування аналогічних систем свідчить про те, що Збройні Сили потребують даних

22

рішень для приведення до стандартів передових армій світу та вирішення низки проблем, які мають місце в ЗС України. Також, проведений аналіз існуючого стану нормативного регулювання у сфері обліку та списання військового майна, втраченого (знищеного) та зіпсованого під час проведення бойових дій показав, що він потребує удосконалення. Зокрема, процедура затвердження та погодження документів щодо списання військового майна, втраченого (знищеного) та зіпсованого під час ведення Операції об’єднаннях сил на сьогоднішній день уявляється дуже складною, багатоступінчастою і в деяких випадках неможливою для виконання. В ході проведеної роботи також з’ясовано, що облік військового майна включає бухгалтерський та управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, але розрізняються формою та періодичністю надання інформації і тому не в повній мірі придатні для проведення аналізу та прийняття управлінських рішень. На практиці, було виявлено низку недоліків та прогалин в діючому законодавстві з питань організації належного обліку військового майна в умовах особливого періоду, а фактично ведення бойових дій. Не врегульова-

ним виявилось питання організації обліку майна, переданого до підрозділів Збройних Сил України як волонтерська допомога. Потребувала значного уточнення діюча нормативно-правова база з питань своєчасного списання майна, знищеного чи втраченого в ході ведення бойових дій. Все вищевказане, в свою чергу, унеможливлювало здійснення належного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами, з боку відповідальних посадових осіб військових частин. В ході проведення ООС (АТО), посадовими особами Міністерства оборони та Генерального штабу, вивчається та аналізується інформація щодо проблем, які виникають під час обліку, зберігання та списання витрачених чи втрачених матеріальних засобів, вживалися відповідні заходи щодо вирішення зазначених проблем. Так, замість застарілого наказу Міністра оборони України №165 від 21.06.1994 року «Про порядок списання з обліку матеріальних та грошових засобів у Збройних Силах України» було розроблено новий наказ МО України №17 від 12.01.2015 року «Про затвердження Порядку списання військового майна у Збройних Силах України». До нього було внесено такий термін, як АТО, визначено порядок списання майна №12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

втраченого чи знищеного в ході АТО. Також на підставі Постанови Кабінету України №1225 від 04.08.2000 року (з відповідними змінами) було збільшено максимальні розміри коштів, на які посадові особи МО України та Збройних Сил України мають право затверджувати: акти на переведення військового майна в останню (найнижчу) категорію, видавати інспекторські посвідчення та затверджувати акти на списання військового майна. На жаль, ці зміни в нормативній правовій базі є недостатніми та існує нагальна потреба в їх постійному, періодичному уточненні та доповненні. Для розв’язання виявлених проблемних питань обґрунтовані напрямки щодо уточнення діючої нормативно-правової бази з метою організації належного обліку військового майна, надійного зберігання, своєчасного списання та зняття з обліку майна, знищеного в ході бойових дій, а саме: • враховуючи досвід іноземних армій, внести зміни до існуючої нормативно-правової бази щодо запровадження у військових формуваннях систему електронного обліку військового майна, запровадивши відповідне програмне забезпечення (з метою чіткого визначення матеріально відповідальних посадових осіб від моменту надходження матеріальних цінностей до військових частин до моменту їх списання та зняття з обліку); • розробити методику, що забезпечуватиме поєднання бухгалтерського та управлінського обліку для чіткого визначення матеріально відповідальних посадових осіб від моменту надходження матеріальних цінностей до військових частин до моменту їх списання та зняття з облік, швидкого визначення залишкової вартості військового майна, його категорійності, строків використання, проведення ремонту тощо; • внести зміни до існуючої нормативноправової бази щодо організації належного обліку та зберігання майна переданого до підрозділів ЗС України, як волонтерська, благодійна допомога; • внести зміни щодо періодичності проведення інвентаризації військового майна в частинах, які приймають участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони на сході країни. Пропонується проведення планових інвентаризацій після повернення військових частин до місць постійної дислокації; • конкретизувати склад та порядок списання військового майна, втраченого або знищеного під час воєнних (бойових) дій, в ході проведення операції об’єднаних сил (міжнародної операції з підтримання №12/2019

•

миру і безпеки) або внаслідок диверсій, терористичних актів. в наказі Міністра оборони України №17 від 12.01.2015 року «Про затвердження Порядку списання військового майна у Збройних Силах України» чітко прописати алгоритм погодження документів (поетапно) на списання втраченого чи знищеного військового майна посадовими особами МО України з чітким визначення строків розгляду даних документів цими посадовими особами;

•

зазначити в ньому конкретно щодо списання грошових коштів по аналогії із відміненим наказом МО України № 165. Реалізація запропонованих напрямків удосконалення обліку та списання військового майна шляхом розробки відповідного методичного забезпечення дозволить підвищити прозорість, об’єктивність та ефективність обліку в складних умовах ведення бойових дій та загалом удосконалить управлінській облік.

Військові частини перебувають у повній бойовій готовності, з чим пов’язано збільшення використання одиниць військового майна, яке потребує ретельного обліку, використання та контролю»

23

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Після завершення Другої світової війни Фінляндія дотримувалася політики нейтралітету, хоча він і не був законодавчо закріплений. З розпадом Радянського Союзу безпекова політика Фінляндії почала змінюватися, що було зумовлено припиненням існування двополюсного світу та вступом країни в Євросоюз

ОБОРОНА ФІНЛЯ SI VIS PACEM, P 24

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ЯНДІЇ: PARA BELLUM №12/2019

25

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Паливода В.О., головний консультант відділу проблем розвитку сектору безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

нейтралітет обмежувався положеннями підписаного у 1948 р. з СРСР Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу. У 1992 р. Фінляндія розірвала його, щоб підписати новий Договір про основи відносин вже з Російською Федерацією. У цьому документі Москва і Гельсінкі домовилися не надавати свою територію для збройної

У

2019 р. Фінляндія відзначає кілька ювілейних дат. Правда, події, пов’язані з цими датами, нічого хорошого країні Суомі не принесли. Так, у вересні 1809 р., за умовами укладеного після російськошведської війни Фредріксгамнського мирного договору, вся територія Фінляндії відійшла до Російської імперії. У листопаді 1939 р., коли Гельсінкі відмовився від пропозицій Москви про зміну кордонів у Карелії і передачу військово-морської бази Ханко, розпочалася радянсько-фінська війна. У грудні 1939 р. в СРСР офіційно оголосили про створення так званої Фінляндської Демократичної Республіки, а пізніше була навіть сформована «Народна армія Фінляндії» (аналогія із сьогоденням напрошується сама по собі). До речі, протягом 1918-1944 рр. дві сусідні держави воювали між собою чотири рази, так що досвіду фінам у цій сфері не позичати. Після завершення Другої світової війни Фінляндія дотримувалася політики нейтралітету, хоча він і не був законодавчо закріплений. До того ж цей

26

З точки зору Фінляндії, стримуючим фактором є, насамперед, високий потенціал мобілізаційного розгортання. У 2017 р. він становив 230 тисяч осіб (понад 4% населення)»

агресії проти іншої сторони та не допомагати агресору у військовому плані. З розпадом Радянського Союзу безпекова політика Фінляндії почала змінюватися, що було зумовлено припиненням існування двополюсного світу та вступом країни в Євросоюз. У спеціальній урядовій доповіді парламенту у 1995 р. термін «нейтралітет» вже був відсутній, а зміст національної політики у сфері безпеки зафіксований у двох константах: «військове неприєднання» і «самостійна оборона». Через два роки у подібній доповіді уряд виразно задекларував можливість отримання військової допомоги ззовні, у разі, якщо власні ресурси Фінляндії виявляться недостатніми. У період президентства соціал-демократа Марті Ахтісаарі (1994-2000рр.) Фінляндія почала нарощувати співпрацю з НАТО, приєднавшись до програми «Партнерство заради миру», а потім — до Ради Євроатлантичного співробітництва як країна-партнер. Фінська армія практично завершила перехід на всі стандарти НАТО, але подавати заявку на вступ до Альянсу в Гельсінкі не поспішали. У вересні 2018 р. президент Саулі Нііністьо заявив, що членство в НАТО може лише нашкодити Фінляндії. За його словами, росіяни ясно дали зрозуміти, що коли вони дивляться через кордон, то бачать фінів. Якби Фінляндія була в НАТО, вони побачили б ворогів. Відповідаючи на запитання про те, чи бачить він загрозу з боку РФ,

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Після 1991 року Фінляндія зберегла основи оборонної доктрини, підвалини якої були сформовані в 1950-х і 1960-х рр. — загальний військовий обов’язок, високий потенціал для мобілізаційного розгортання, заснованого на територіальній обороні та тотальній оборонній системі» фінський лідер зазначив: «Не думаю, що Росія нападе на балтійські держави, та й атакувати Фінляндію у неї резону немає». Він також додав, що оскільки тема військової загрози зі сходу періодично спливає, країна воліє, з одного боку, тримати для себе відчиненими двері до Північноатлантичного альянсу, а з іншого — підтримувати на належному рівні обороноздатність власної армії. Водночас у Фінляндії після початку російсько-українського конфлікту сприйняття євроатлантичної інтеграції дещо змінилося, пожвавилися дискусії про доречність національної моделі, яка передбачає членство в ЄС, але не передбачає повноцінної інтеграції до НАТО. Фінляндія, як кожна мала країна, що межує з великою державою, дуже нервово сприймає будь-який рух по сусідству. Багато політиків у фінському уряді вважають, що сьогодні підстав для членства в НАТО більше, ніж у попередні роки. Ці підстави — загроза з боку Росії, яка виражається у її війні з Грузією у 2008 р. та у ролі РФ в українській кризі. До того ж Москва сама провокує Гельсінкі стати частиною Альянсу, і, хоча наразі Росія не представляє загрози для Фінляндії, — ситуація все ж непередбачувана. Після 1991 р. країна зберегла основи оборонної доктрини, підвалини якої були сформовані в 1950-х і 1960-х рр.

— загальний військовий обов’язок, високий потенціал для мобілізаційного розгортання, заснованого на територіальній обороні та тотальній оборонній системі. Аргументами для цього були: постійне відчуття загрози з боку Росії; соціально-політична прихильність до призову на військову службу; економічна криза 1990-х рр., яка перешкоджала дорогій професіоналізації збройних сил. Така ситуація відрізняє Фінляндію від більшості країн регіону, №12/2019

27

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

які з кінця 1990-х рр. вкладають кошти в експедиційні можливості для потреб операцій НАТО з врегулювання криз. У Фінляндії, як і раніше, вважають армію, сформовану за призовом, більш дешевою та більш ефективною. Захист великої території (338 тисяч км²) і протяжного кордону з РФ (майже 1326 км) при невеликій чисельності населення (5,5 млн. осіб) вимагає залу-

28

Збройні сили Фінляндії у мирний час являють собою навчальну структуру з невеликим числом професійних військових (8 тисяч осіб), орієнтованих на роботу з призовниками»

чення всього народу в оборону країни. Обов’язкова військова служба (призовний вік — від 18 до 30 років) також є важливою складовою громадянського виховання. Щороку її проходять близько 70% чоловіків, а в період «холодної війни» ця цифра становила майже 95%. Молодь охоче йде служити до війська, тому що проходження військової служби є однією з умов для подальшого влаштування на роботу в поліцію чи в урядові структури. Фінський солдат отримує добові, розмір яких залежить від терміну служби: 5,10 євро — до 165 днів; 8,50 — до 255 днів; 11,90 — до 347 днів. Крім того, жінкам доплачують ще 50 центів на день на покупку засобів індивідуальної гігієни, якими армія не забезпечує. Солдати теж мають право на отримання фінансової допомоги від Управління соціального страхування, яке, наприклад, буде оплачувати оренду житла, доки солдат проходить службу. На цей же час за ним гарантовано зберігається робоче місце (якщо людина до армії працювала). Продовження служби за контрактом дає стабільний статус і зарплату від 3 тисяч євро. Так що на контракт і на офіцерські посади завжди є високий конкурс. За даними на кінець 2017 р., майже 80% опитаних громадян довіряють своїй армії, а 81% — підтримували призов до неї. У недалекому майбутньому проблемою для збройних сил стане старіння суспільства. Менша кількість призовників може привести до більшої відкритості військової служби для

№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

жінок. Вже зараз в армію щорічно добровольцями записуються майже 500 дівчат. Фінляндія усвідомлює, що як «периферія» по відношенню до свого цивілізаційного центру (Захід) і країна, що межує з потенційно ворожою державою, вона повинна постійно демонструвати волю і готовність захищати свій суверенітет. Це робиться шляхом навчання призовників (понад 20 тисяч осіб на рік) і резервістів (майже 18 тисяч осіб на рік). Водночас Фінляндія намагається вкладати такі інвестиції в оборону, щоб вони не сприймалися Росією як розвиток наступальних спроможностей. З точки зору Фінляндії, стримуючим фактором є, насамперед, високий потенціал мобілізаційного розгортання. У 2017 р. він становив 230 тисяч осіб (понад 4% населення), що підвищує ціну можливої агресії. В цілому ж, у країні майже 900 тисяч чоловіків та жінок, які пройшли військову підготовку, і які у разі потреби теж можуть бути призвані на службу. Збройні сили Фінляндії у мирний час являють собою навчальну структуру з невеликим числом професійних військових (8 тисяч осіб), орієнтованих на роботу з призовниками. Однак у цьому криється й найбільша слабкість сухопутних військ — низький рівень боєготовності підрозділів. Мобілізація резервістів забирає декілька днів, тим часом як у Росії вздовж кордону дислоковані військові з’єднання, які можуть швидко почати наступальні операції. Військово-повітряні та військово-морські сили більш професійні, ніж сухопутні війська, вони мають більш високий рівень боєготовності. Згідно з фінським законодавством, особи, які відслужили строкову військову службу, в обов’язковому порядку проходять перепідготовку. У цій справі збройним силам активну допомогу надає заснована у 1955 р. Асоціація фінських резервістів (АФР), яка об’єднує 326 регіональних організацій із загальною кількістю 37 тисяч членів. Основним завданням АФР є підтримка військових навичок і бойового духу у резервістів.

90% членів АФР складають ті, хто вже пройшов військову службу, але в організацію можуть вступати й особи, які в армії не служили. Єдині обов’язкові вимоги — бути старше 18 років і мати фінське громадянство. АФР входить до складу Національної асоціації з оборонної підготовки Фінляндії, що займається навчанням громадян, як діяти у разі небезпеки у №12/2019

повсякденному житті та у надзвичайних ситуаціях. АФР ще співпрацює з Федерацією офіцерів запасу та Національною асоціацією гільдій оборони. Незважаючи на ускладнення воєнно-політичної обстановки у світі (особливо, після 2014 р.) та позицію окремих партій щодо необхідності збільшення фінансування армії, у Фінляндії з 2013 р. мало місце постійне скорочення оборонного бюджету. Потреби збройних сил часто поступалися іншим пріоритетам, таким як витрати на соціальні потреби. Через урядову програму жорсткої економії відчувався брак військової техніки і обладнання, включно з потребами для мобілізації. Так, у 2017 році оборонний бюджет скоротився з 2,9 млрд. до 2,8 млрд. євро, що становило 1,37% від ВВП. Починаючи з 2018 р., ситуація почала дещо змінюватися. Уряд запланував проведення масштабного переозброєння армії. Зокрема, у рамках програми Laivue 2020 у Фінляндії будуть побудо-

вані чотири сучасні корвети за 1,2 млрд. євро. Крім того, міністерство оборони готове придбати 20-30 нових винищувачів за 7-10 млрд. євро. До 2021 р. має завершитися оновлення плавучого складу ВМС, а до 2025 р. – авіапарку ВПС. До сторіччя збройних сил Фінляндії міністерство оборони провело масштабне опитування, яке наглядно демонструє, що і як фіни будуть захищати в разі війни. Так, вступити до війська готові в разі потреби 87% населення.

83% заявили, що будуть боротися зі зброєю в руках за незалежність своєї країни, 60 % — за її територіальну цілісність і 43 % — за демократію. Відомий парадокс Георга Гегеля наголошує, що історія навчає лише тому, що вона ніколи нічому не навчила народи. У Гельсінкі ж вирішили керуватися іншим крилатим висловом: Si vis pacem, para bellum (лат. «Якщо ви хочете миру, готуйтеся до війни»).

29

ВАШЕ ЗДОРОВ’Я

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СУЧАСНА ДІАГНОСТИКА ТА ЧАРІВНА ПРИРОДА На сьогодні у Збройних Силах України залишилось лише три санаторно-курортні заклади — Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник», Центри медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» і «Пуща- Водиця» та одне санаторне відділення Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону

Ж

урнал «Оборонний вісник» поспілкувався з керівництвом Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький». За останні

30

роки Центр реконструювали та забезпечили сучасним обладнанням, яке допомагає повертати поранених і хворих військовослужбовців до нормального життя. Адже, як каже начальник Цен№12/2019

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

тру Василь Вовчанський, покращення реабілітації військовослужбовців та санаторного лікування є одним із пріоритетних завдань Центру.

– Які новітні методи діагностики і лікування запроваджуються у медичну практику?

— Довший час спеціалізувалися на таких напрямках: захворюваннях печінки і жовчних шляхів, нирок, захворюванні на цукровий діабет, ожирінні. Тепер поле нашої діяльності значно розширилося, маємо змогу покращити самопочуття після психологічних перевантажень, бойових травм, посттравматичних розладів. Якщо розглядати часовий проміжок 2004-2014 років, то він характеризується повільним введенням у лікарську практику прогресивних методів відновлювальної терапії, у якій ми запізнилися щонайменше як на 10 років. Інша річ – сьогодні. Нам вдалося добудувати ванну Кнейпа, придбати фітобочку, маємо кімнату спелеотерапії (соляна печера), флоат-терапію, електростимуляцію, ректальну лазеротерапію, гідроколонотерапію, пресотерапію, сухі вуглекислі ванни, озонотерапію, проводимо ефективне зрошення кишечника, практикуємо радонові і сірководневі ванни, є у нас душ Шарко, а також душ Віші. Чудові результати маємо і від голко-рефлексотерапії, завдяки тому, що великий практичний досвід роботи наші лікарі перейняли від неперевершеного фахівця, відомого вченого голкотерапевта із Південної Кореї доктора Кіма, який майже три місяці проводив практичні заняття із нашими фахівцями. Більш того, він надав допомогу понад 200 військовим, які брали участь у бойових діях на сході України. Чудові результати досянуті також завдяки і таким процедурам, як медовий масаж, сон на вуликах, лікування п’явками і бджолами (апітерапія). Все це поєднується із дієтичним і збалансованим харчуванням, яке ми щоразу покращуємо. Багато уваги приділяємо удосконаленню діагностики, щоб якісно провести лікувальні заходи. Отже, ми вбачаємо такі чотири складові успіху нашого Центру: проживання, лікування, харчування і дозвілля.

ДОВІДКА «ОВ» Історія Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» розпочинається із 1940 року. Тоді Трускавецький центральний санаторій Червоної армії був сформований згідно Наказу Наркома оборони, маршала Радянського Союзу С. Тимошенко на базі будинку відпочинку і приватних котеджів на 200 ліжок для лікування військовослужбовців та членів їх сімей із захворюваннями печінки, підшлункової залози, нирок і сечовивідних шляхів. З початком Другої світової війни санаторій був евакуйований в тил і в 1941 році розформований. Друге життя санаторій почав у 1945 році після звільнення Трускавця від німецько-фашистських загарбників. У 1975 році Трускавецький санаторій військ ППО згідно Директиви Генерального штабу Міністерства оборони СРСР був перейменований в Трускавецький військовий санаторій. А за часів незалежності України у 1996 році санаторій перейменований на Трускавецький центральний військовий клінічний санаторій. У жовтні 2007 року Трускавецький центральний військовий клінічний санаторій був переформований в Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький». Нині Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» — це спеціалізований заклад, призначений для лікування і реабілітації захворювань нирок і сечовивідних шляхів; порушення обміну речовин (кристалурії) печінки і жовчевивідних шляхів; підшлункової залози, кишечника; шлунку і дванадцятипалої кишки; ендокринних захворювань (цукровий діабет 1-2 типу).

— Який обсяг робіт з благоустрою планується у найближчий час?

— Плануємо провести ремонтні роботи у другому корпусі, а саме — праве крило, яке є набагато більшим. Ремонтні роботи вже проводяться в коридорах ЛДВ, внутрішніх приміщеннях їдаль№12/2019

31

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вається на Сході України, у штатному розкладі нашого центру введено кілька нових лікарських посад, зокрема, невропатолога, кардіолога, гастроентеролога. Основний контингент лікарів Центру складають терапевти, урологи та інші медичні фахівці. Медичний персонал, маючи необхідний практичний досвід роботи і новітнє медичне обладнання, забезпечує ефективне реабілітаційне лікування. Лікуючи наших пацієнтів, намагаємося зменшити біль голови та кінцівок, позбутися посттравматичного синдрому. Достатньо сказати, що упродовж року більше 600 військовослужбовців отримали реабілітаційне лікування. Із них – відновлювальне лікування після бойових травм, поранень, травм голови, ніг і рук а також захворювань. За нашою статистикою до 90% військовослужбовців після госпітального лікування мають терапевтичну патологію, а ті, хто брав участь у бойових діях на сході України мають серйозні проблеми із серцем і нервової системи, а також із шлунково-кишковими захворюваннями. Тож наші зусилля спрямовані на повернення поранених та хворих до нормального життя.

ні. В планах — спорудження сучасної лікувально-оздоровчої інфраструктури на основі водолікування (спа-центр), упорядкування закріплених територій тощо. За останніх п’ять років нам вдалося вже відремонтувати п’ять поверхів лівого крила, у якому маємо комфортабельні номери. У всіх кімнатах для їх послуг нові сучасні меблі, душові, холодильник, телевізор, інтернет. Можна милуватися природою прикарпатського краю з балкону, або приймати сонячні ванни. Все це ми проектували і дизайнерували самостійно, визначали, якого кольору мають бути віконні штори, стіни, оздоблювальна плитка. Тепер наш Центр може прийняти на оздоровлення до 500 пацієнтів, із яких у першому корпусі може бути розташовано 136 осіб, у лівому крилі до 200 осіб. Решта кімнат, у яких можуть бути розташовані ще 300 осіб, потребують ремонту і осучаснення інтер’єру. Словом готуємося до великого ремонту – проводимо тендери, відпрацьовуємо необхідну технічну документацію на отримання відповідних дозволів різноманітних установ та служб.

— Історія вашого лікувальнооздоровчого тісно переплітається із польською добою. У спадщину дістався один із корпусів, який свого часу належав тодішній медичній службі польського війська. Наразі нині він у жалюгідному стані. Кому він належить, і чи не планується його відновлення, а разом із ним і корпусу, що знаходиться неподалік?

— Пятий корпус, за який зайшла мова, свого часу належав нашому санаторію, але завдяки спорудженню і введенню у дію нових корпусів, був вивільнений із подальшої експлуатації і має, як ви зауважили, жалюгідний стан. На орендних засадах він переданий Академії Сухопутних військ Збройних Сил України. Плани керівництва академії — створення пансіонату відпочинку для оздоровлення військовослужбовців Яворівського військового навчального центру миротворчих сил. Корпус номер чотири, що знаходиться поруч згаданої будівлі, належить до нашого Центру, він законсервований і чекає кращих часів. Дуже хотілося б аби ці будівлі були реконструйовані на кшталт сучасних європейських котеджів і, у яких мали б змогу відпочивати урядовці високого рівня з зарубіжжя, скажімо, Польщі, Латвії, Естонії, Азербайджану, Туреччини…Твердо переконаний, що так воно і буде. Але для цього

32

мало наших зусиль, потрібна ефективна державна підтримка, у тому числі і закордонних інвесторів. Тішуся із того, що, незважаючи на складні соціально-економічні умови, ми не топчемося на місці, а йдемо далі. Здійснили капітальний ремонт їдальні із заміною кухонного обладнання та устаткування. У 2019 році запустили у дію свій бювет, який розташовується поруч із їдальнею, завдяки чому наші пацієнти мають унікальні можливості вчасно за лікарськими рекомендаціями пити лікувальну воду із цілющих трускавецьких джерел.

– Скільки працівників працює у Центрі: лікарів, медсестер, іншого обслуговуючого персоналу?

– На сьогодні працює 340 працівників, із яких 75 медичних сестер, 30 лікарів і 56 осіб молодшого медичного персоналу, який займається прибиранням кімнат і коридорів, спальних корпусів тощо. Зауважу, що з року в рік кількість працівників зменшується. Але, із урахуванням ситуації, що відбу-

– Як Вам вдається витримувати конкуренцію між санаторіямивелетнями Трускавця?

– Кожен санаторій має свого клієнта. У Трускавці є 70 санаторіїв. Серед них найдорожчі – «Ріксос», «Міротель», «Женева». Проживання у таких санаторіях на добу вартує 3,5 тисячі гривень. Ми ж стартуємо від 650-700 грн. на добу. Це враховуючи те, що у нашому санаторії усі пацієнти отримують повноцінне лікування, проживання і харчування. У елітних трускавецьких санаторіях перевага надається проживанню, харчуванню за системою «шведський стіл». Ми дбаємо про дієтичне харчування і вважаємо його однією із складових комплексного лікування.

– А коли найкраще відпочивати у санаторії?

– Наш лікувально-оздоровчий заклад працює цілий рік. Побутує таке твердження, що трускавецька вода є найкращою на весні і восени, але це тільки припущення і науково необґрунтовано. «Нафтуся» у будь-яку пору року є чудодійно-лікувальною. Як взимку, так у влітку у нас багато пацієнтів, переважно зі сходу та центральної частини України. Користується наш Центр популярністю у іноземців — поляків, білорусів і азербайджанців. Путівки для них ми реалізовуємо на комерційній основі. №12/2019