Оборонний вісник 3/2021

Page 1

Видається Центром воєнної політики та політики безпеки з 2010 року

ОБОРОННИЙ

ВІСНИК OR-4 OR-9

Сержантський і старшинський склад

Структура посад та військових звань Права та повноваження Підготовка та освіта Служба та кар’єра Соціальні стандарти та мотивація Моральність та корпоративна єдність

№3/2021


Видається Центром воєнної політики та політики безпеки з 2010 року

ОБОРОННИЙ

ВІСНИК OR-4 OR-9

Сержантський і старшинський склад

Структура посад та військових звань Права та повноваження Підготовка та освіта Служба та кар’єра Соціальні стандарти та мотивація Моральність та корпоративна єдність

№3/2021


ЗМІСТ

4

СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОГО СЕРЖАНТСЬКОГО КОРПУСУ

ПРОФЕСІЙНИЙ СЕРЖАНТ – ФУНДАМЕНТ АРМІЇ

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

СЦЕНАРІЇ КОНФЛІКТУ

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО З ЄС ТА НАТО

16

СИМЕТРІЯ СПІВПРАЦІ

20

з тематичною вкладкою «Захист України» 98013

ФОРМУВАННЯ ОБОРОННОЇ ПОЛІТИКИ НАТО

ПРИКЛАД ДЛЯ УКРАЇНИ

24

Видається з 2010 року Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2543 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — директор Національного інституту стратегічних досліджень, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор політичних наук, професор

РОГОВ П.Д. — незалежний експерт

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

КОРЕНДОВИЧ В.С. — професор кафедри командноштабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РАДКОВЕЦЬ Ю.І. — військовий експерт, кандидат військових наук, доцент, генераллейтенант запасу

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

№3/2021

1


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

Oncilla: польський брат «Дозору» Довідка Ан-178 — український близькомагістральний транспортний літак, який розроблено на базі пасажирського Ан-158 (Ан-148-200) Бойова маса:

8 800 кг Екіпаж:

3 особи Десант:

6-8 осіб Колісна формула:

4х4 Двигун/потужність:

дизель Deutz BF 4M 1013 FC Максимальна швидкість:

105 км/год Запас ходу:

560 км Озброєння:

12,7-мм кулемет НСВТ або КТ Боєкомплект:

450 патронів

ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ ТА СТРАТЕГІЯ ДЕОКУПАЦІЇ У березні Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про державне оборонне замовлення на 2021-2023 роки, а також і проект «Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Це перший фундаментальний документ із часів окупації Кримського півострова Російською Федерацією, який дає чіткий дороговказ, у який спосіб Україна буде рухатись в питаннях деокупації Криму.

2

П

ольська компанія Mista Sp. z o.o. продовжує постачання бронетранспортерів Oncilla 4Х4 L2014-UD для Збройних Сил України. Машини імпортуються через приватну компанію ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система», що постачала МТ-ЛБ-С. За державним оборонним замовленням 2020 року для ЗС України було придбано 24 польські легкі бронетранспортери Oncilla. Машини, що коштували армії по 8,3 млн грн, є ліцензійною версією «Дозор-Б» від ХКБМ. Тактичну бойову колісну бронемашину «Дозор-Б» розробили на Харківському конструкторському бюро з машинобудування. Виготовленням корпусу займалися інші підприємства

ЦЕНТР ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ Новостворений у структурі Ради національної безпеки і оборони України Центр протидії дезінформації має стати міжнародним хабом протидії дезінформації та пропаганді в усьому світі. Центр почав працювати з 16 березня. Основа діяльності – розвінчування міфів і дезінформації з боку Російської Федерації. Центр тісно буде співпрацювати зі спецслужбами й іншими правоохоронними органами. Керівник Центру буде призначатися указом Президента України.

(ЛКМЗ, Завод ім. Малишева, КБТЗ, ЛБТЗ), при цьому серійне виробництво мало відбуватися у Львові. Саме там була виготовлена перша (і поки єдина) партія, яку в 2016 році передали для експлуатації до 95 десантно-штурмової бригади. Наказом Міністерства оборони України №245 від 03.07.2020 «Дозор-Б» прийнято на озброєння. Водночас відомо, що Міноборони для закупівлі «Дозор-Б» висунуло умови, що машини мають плавати. Розробка вдосконаленої машини наразі триває на ХКБМ, де також розробляють «протитанкову» версію машини. Серійне виробництво оновлених «Дозорів» здійснюватиме ХКБМ.

«НЕПТУН» ДЛЯ МОРЯКІВ ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч», яке входить до складу «Укроборонпрому» передало дослідні зразки берегового ракетного комплексу РК-360МЦ «Нептун» до складу ВМС ЗС України. Даний комплекс був виготовлений в рамках державного контракту між Міністерством оборони України та КБ «Луч» і раніше пройшов кілька етапів дослiдно-конструкторських робіт, які завершились прийняттям на озброєння ЗС України 23 серпня 2020 року.

ВИРОБНИЦТВО БОЄПРИПАСІВ Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» готується до виробництва 155 мм боєприпасів, що використовують країни НАТО - зараз на підприємстві виготовляють установчу партію, яка у червні цього року має розпочати випробування. Вже виготовлена вся необхідна оснастка та є відштампована донна частина, також розпочалися роботи над верхньою частиною боєприпасу.

№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Проект нового десантного корабля Державне підприємство «Досліднопроектний центр кораблебудування» розробило проект середнього десантного корабля «Саламандра», який схожий за параметрами, що і СДК проекту 773, з використанням схожих систем озброєння, але зі значно покращеними характеристиками та збільшеними можливостями. Зазначимо, що у складі Військово-Морських Сил України наявний СДК проекту 773 «Юрій Олефіренко», який може бути замінений кораблем проекту миколаївських конструкторів. Довжина корабля складає 86,9 метра, ширина 10 м, а максимальна осадка – 2,63 м. Максимальна водотоннажність СДК складає 1405 тонн. Екіпаж десантного корабля - передбачено розміщення 35 моряків, і до 100 морських піхотинців у повному спорядженні з супутнім обладнанням в якості десанту. Завдяки встановленню у якості головної енергетичної установки 2 дизельних двигунів, СДК розвиває швидкість повного ходу у 17 вузлів та здатен пройти на відстань у 3500 морських миль на швидкості 13 вузлів. Автономність СДК «Саламандра» - 20 днів. На СДК передбачається встановлення РЛС виявлення надводних цілей, навігаційної РЛС, оптико-електронної системи управління стрільбою та облаштування інтегрованого корабельного містка. Крім того, під час безпосередньої висадки десанту, «Саламандра» застосовуватиме дві установки системи залпового вогню калібру 122-мм в кількості по 20 ракет у кожній. Десантний відсік СДК передбачає розміщення 5 середніх танків або 10 БТР різних типів.

ДУХ БУНТАРСТВА Чимало українців готові взяти участь у санкціонованих мітингах та демонстраціях, але тих, хто не схильні брати участь у цих заходах – більше. На запитання: «Чи готові Ви особисто взяти участь у таких акціях протесту для захисту своїх прав та інтересів?» відповіді респондентів виглядають наступним чином:

12,6%

39,8%

47,7%

Візьму участь Не візьму участь Важко відповісти

Дані: Центр Разумкова №3/2021

ВМС отримають Mark VI У

рамках нового пакету допомоги обсягом $125 млн, США передадуть Україні два додаткові патрульні катери Mark VI, таким чином ВМСУ безоплатно отримають вісім катерів. Пакет допомоги у рамках програми «Ініціатива безпекової допомоги Україні» (Ukraine Security Assistance Initiative, USAI) також включає контрбатарейні радари та тактичного обладнання, надання супутникових знімків та розвідувальних даних та обладнання для забезпечення військовомедичної допомоги та процедур бойової евакуації. Другий транш у розмірі $150 млн, з передбаченого Конгресом США обсягу допомоги у 2021 фінансовому році, буде надано, коли Міноборони США разом із Державним департаментом, засвідчать, що Україна цього року досягла достатнього прогресу у ключових оборонних реформах, як того

вимагає закон про оборонний бюджет (National Defense Authorization Act, NDAA). Нагадаємо, що 17 червня 2020 року Державний департамент США погодив запит Україні на продаж за програмою Foreign Military Sale (FMS) 16 сучасних патрульних катерів Mark VI та пов'язаного з ними озброєння (32 модулі MSI Seahawk A2; 40 гармат MK44 Bushmaster II та ін.), загальною орієнтовною вартістю $600 млн. При цьому шість катерів Mark VI Україна мала отримати безоплатно в рамках допомоги США. Ще десять, за бажанням, могла придбати за власні кошти. Тепер, як повідомляється, безоплатно буде передано вісім таких катерів. Загалом США за сім років російської агресії надали Україні різноманітної допомоги на суму близько $4,1 млрд.

«Голови МЗС країн G7 виступили із заявою про засудження російської агресії проти України та окупації Криму й міста Севастополя та підтримали нашу ініціативу щодо створення міжнародної Кримської платформи для консолідації зусиль міжнародного співтовариства щодо Криму та припинення російської агресії. Україна рухається до миру!». Володимир Зеленський, Президент України

3


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОГО СЕРЖАНТСЬКОГО КОРПУСУ

4

№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

У Збройних Силах України з вересня 2005 року триває робота з формування та розвитку професійного сержантського і старшинського складу, яка була розпочата з видачі Директиви начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗС України «Про організацію та проведення заходів щодо створення в ЗС України професійного сержантського корпусу»

Косинський О.Ю., старший прапорщик, Головний старшина Збройних Сил України — начальник Управління по роботі з сержантським складом Збройних Сил України

П

ерша редакція Концепції розвитку професійного сержантського і старшинського складу ЗС України була затверджена у 2008 році наказом МО України від 18 листопада 2008 року № 567. А найбільш інтенсивно та результативно зазначена робота проводилася протягом 2013 – 2020 років, протягом яких було досягнуто значні здобутки і зроблено незворотні кроки вперед у досягненні мети реформи. Нині діюча Концепція розвитку професійного сержантського і старшинського складу, яка була введена в дію у 2016 році наказом МО України від 16 серпня 2016 року № 426, на даний час реалізована за абсолютною кількістю заходів. Детальна таблиця щодо етапів формування професійного сержантського і старшинського складу ЗС України наведена в інфографіці. Станом на кінець 2020 року на нормативному та інституційному рівнях було сформовано фундамент професійного сержантського корпусу ЗС України, який отримав усі ознаки та атрибути, що притаманні сержантському корпусу збройних сил провідних держав-членів НАТО. Тобто, завдання визначене матрицею Стратегічного оборонного бюлетеня та річної Національної програми партнерства «Україна – НАТО» щодо створення основ професійного сержантського корпусу ЗС України, в цілому, виконано. Робота з розвитку професійного сержантського і старшинського складу ЗС України ведеться у контексті досягнення стратегічних цілей, визначених нормативними документами найвищого рівня, а саме: досягнення ЗС України повної сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО, їх професіоналізації, забезпечення укомплектованості компетентним та мотивованим особовим складом. У свою чергу, безпосередньою метою №3/2021

формування та розвитку професійного сержантського корпусу є розвиток та професіоналізація сержантів і старшин, які будуть спроможні взяти на себе основне навантаження щодо бойового навчання та виховання особового складу у підрозділах, забезпечення заходів повсякденної діяльності й виконання підрозділами завдань за призначенням як у мирний час, так і в особливий період. Зазначене надасть можливість підвищити бойові спроможності підрозділів і військових частин, зміцнити військову дисципліну та викорінити негативні явища з військових колективів, досягти нової професійної якості персоналу ЗС України. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО СЕРЖАНТСЬКОГО І СТАРШИНСЬКОГО СКЛАДУ ЗС УКРАЇНИ На цей час формування та розвиток професійного сержантського корпусу відбувається відповідно до Концепції розвитку професійного сержантського і старшинського складу ЗС України від 2016 року. Для забезпечення її реалізація опрацьована і затверджена Міністром оборони України Дорожня карта, на основі якої щорічно опрацьовується та затверджується Головнокомандувачем ЗС України План реалізації Концепції. Основні напрями та способи реалізації Концепції.

Сержантський склад

• • • •

• • • •

Якщо узагальнити визначені Концепцією основні заходи та завдання, то їх можна розділити на шість напрямів: розвиток структури посад та військових звань сержантського і старшинського складу за усіма напрямками службової діяльності; розширення прав та повноважень сержантського і старшинського складу, їх розподіл з офіцерським складом; розвиток системи професійної військової підготовки та освіти; удосконалення порядку проходження військової служби, запровадження дієвої системи кадрового менеджменту; підвищення соціальних стандартів військової служби, збільшення мотиваційних чинників щодо побудови кар'єри професійного сержанта (старшини); формування почуття корпоративної єдності сержантського і старшинського складу, закладання моральних основ та принципів виконання військового обов’язку, запровадження нових традицій. Очікуваними результатами такої роботи є: забезпечення професіоналізації сержантського і старшинського складу; чітке визначення та розмежування функцій сержантів (старшин) та офіцерів; формування сержанта (старшини) як командира-лідера; створення мотиваційних чинників для кар’єрного зростання;

Головний майстер-сержант Старший майстер-сержант Майстер-сержант

Штаб-сержант Головний сержант

Вищий

сержантський склад

Старший сержант

OR-9 OR-9 OR-9

Сержант Молодший

Військово-морські Сили

Старший

сержант

сержантський склад

OR-6 OR-7 OR-8

Молодший сержантський склад

OR-4 OR-5

Старшинський склад

Головний майстер-старшина Старший майстер-старшина Майстер-старшина Штаб-старшина Головний корабельний старшина Головний старшина Старшина 1 статті Старшина 2 статті

5


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Структура посад сержантського складу Структура посад за напрямками: командні

OR-9

штабні інструкторські Посади за спеціальностями: бойового застосування

ГС

Головний майстер-сержант

виду/роду

OR-9

ГС ОК/ПвК

Старший майстер-сержант

ГС бригади

OR-9

різних видів OR-8 забезпечення: логістичного OR-7 технічного медичного OR-6 інших

OR-5

ГС ЗСУ

Майстер-сержант

ГС батальйону Штаб-сержант

Головний сержант роти Головний сержант

Головний сержант взводу Старший сержант

Командир відділення Сержант

OR-4

Командир розрахунку, команди

забезпечення соціальної привабливості проходження служби на сержантських і старшинських посадах. Досягнення з розвитку професійного сержантського корпусу ЗС України станом на кінець 2020 року. СТРУКТУРА ПОСАД ТА ВІЙСЬКОВИХ ЗВАНЬ СЕРЖАНТСЬКОГО І СТАРШИНСЬКОГО СКЛАДУ У ЗС України на сьогодні створена структура посад сержантського і старшинського складу від первинних (заступник командир бойової машини, командир відділення, екіпажу, розрахунку, команди тощо) до найвищої посади головного сержанта ЗС України. Концепцію «командної групи» визначену у NATO Non-Commission Officer BI-Strategic Command Strategy and Non-Commission Officer Guidelines імплементовано на усіх рівнях військового управління (поняття «командна група» передбачає «Система управління та контролю» (Command & Control) у збройних силах країн-членів НАТО. До складу «командної групи» входять командир і головний сержант – два військові фахівці, об’єднані однією метою, між якими встановлені професійні та побудовані на взаємодовірі службові відносини). Вертикаль сержантського і старшинського складу, крім командних посад, передбачає посади штабного та інструкторського напрямків, посади за спеціальностями бойового застосування, логістичним, технічними, медичним та іншими спеціалізованими напрямками. Нормативно введено у дію новий перелік військових звань рядового та сержантського і старшинського складу,

6

Молодший сержант

що відповідає сучасній структурі посад сержантського корпусу ЗС України, колонці кодів військових звань рядового та сержантського складу збройних сил держав-членів НАТО згідно STANAG 2116, поділяє сержантський корпус на молодший, старший та вищий сержантський і старшинський склад. Сучасна структура посад і відповідних їй військових звань сержантського і старшинського складу є взаємосумісною з сержантським складом збройних сил провідних держав-членів НАТО, передусім щодо розподілу повноважень і відповідальності між різними рівнями посад у сержантській і старшинській вертикалі, вимогами до рівня професійної військової підготовки та освіти сержантів і старшин. Також вона є аналогічною за своїми рівнями та кар’єрними можливостями структурі посад офіцерського складу, дозволяє застосовувати сержантів і старшин не лише на тактичному рівні, а і для виконання різних завдань і функцій в органах військового управління усіх рівнів (в тому числі стратегічного), де вони, базуючись на практичному досвіді отриманому протягом проходження військової служби на посадах рядового та сержантського і старшинського складу, участі в бойових діях та здійснення підготовки особового складу, мають можливість приймати участь у процесах планування, прийняття рішень та управлінні військами (силами) разом з офіцерами.

дира відділення до головного сержанта (головного старшини) бригади визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України. Обов’язки за посадами головних сержантів (головних старшин) органів військового управління, включно до головного сержанта ЗС України, а також обов’язки за окремими посадами штабних сержантів та посадових осіб структур професійної військової підготовки сержантського і старшинського складу, затверджені наказом Головнокомандувача ЗС України. Для забезпечення ефективного виконання головними сержантами (головними старшинами) військових частин і підрозділів їх функціональних обов’язків Головнокомандувачем ЗС України затверджено Методичні рекомендації головним сержантам (головним старшинам) військових частин і підрозділів щодо організації ефективної системи роботи та налагодження дієвої службової взаємодії з офіцерським складом. В результаті вищезазначеного, права та повноваження сержантського і старшинського складу значно розширено за низкою ключових

ПРАВА І ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ З ОФІЦЕРСЬКИМ СКЛАДОМ Функціональні обов’язки сержантського і старшинського складу за основними типовими посадами від коман№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

• •

напрямків службової діяльності, а саме: стосовно системи управління та контролю (Command & Control): головні сержанти (головні старшини) отримали повноваження радників командирів усіх рівнів військового управління з питань проходження військової служби рядовим та сержантським і старшинським складом, їх підготовки, всебічного забезпечення та з інших питань; надано повноваження із здійснення координації функціонування допоміжної вертикалі військового управління сержантського і старшинського складу; надано право обіймати посади начальників структурних підрозділів (груп, відділень, відділів, управлінь) у органах військового управління (штабах) усіх рівнів, із наділенням сержантів і старшин на цих посадах відповідними управлінськими функціями: стосовно виконання підрозділами завдань за призначенням: приймати участь в управлінні підрозділами та у процедурах прийняття військових рішень; організовувати підготовку особового складу та підрозділів до виконання завдань за призначенням;

№3/2021

виконувати обов’язки головних сержантів операцій/місій, виконуючи завдання командувача операції/місії у різних районах ведення бойових дій та застосування сил і засобів операції/місії, підсилюючи там командний вплив та надаючи допомогу сержантському і старшинському складу у виконанні найбільш важливих та складних завдань; стосовно бойової підготовки особового складу: • крім безпосередньо права проводити заняття з індивідуальної підготовки з рядовим та сержантським і старшинським складом, надано повноваження приймати участь у плануванні та організації заходів бойової підготовки у військовій частині та підрозділах, здійсненні контролю за ними; стосовно професійної військової підготовки та освіти: • сержантам і старшинам надано право здійснювати відбір кандидатів на навчання у навчальних центрах, школах підготовки фахівців, центрах підготовки сержантського складу, військових коледжах сержантського (старшинського) складу та у вищих військових навчальних закладах ЗС України, а також навчання у навчальних центрах та закладах за кордоном;

впроваджено принцип «сержант вчить сержанта» – підготовку як майбутніх так і діючих сержантів і старшин здійснюють сержанти і старшини на посадах інструкторів, старших інструкторів та сержантів-інструкторів. Центри підготовки сержантського складу видів ЗС України взагалі складаються повністю з посад сержантського і старшинського складу та очолюються сержантами і старшинами; • надано повноваження опрацьовувати навчальні програми та кваліфікаційні стандарти курсів підготовки сержантського і старшинського складу, розробляти навчально-методичні матеріали для них, контролювати ефективність проведення курсів; стосовно управління персоналом: • надано повноваження з відбору кандидатів для призначання на посади сержантського і старшинського складу; • надано право щодо участі у здійсненні щорічного оцінювання військовослужбовців рядового та сержантського і старшинського складу; • надано повноваження у здійсненні управління кар’єрою військовослужбовців рядового та сержантського і старшинського складу, для чого створено вертикаль окремих посад сержантів-менеджерів та структурних підрозділів сержантського і старшинського складу з питань управління персоналом у органах військового управління (штабах). До складу управління Головного управління персоналу Генерального штабу ЗС України (J1), крім генеральських посад начальника та заступника начальника цього найвищого підрозділу з питань управління персоналом у ЗС України, включено сержантську посаду у військовому званні «майстер-сержант»; • радам сержантів (старшин) надано повноваження атестаційних комісій для рядового та сержантського і старшинського складу. Водночас, варто зауважити, що розподіл повноважень сержантського і старшинського складу з офіцерським складом безпосередньо залежить від довіри офіцерів та їх готовності делегувати сержантам і старшинам певні повноваження та наділяти їх необхідними правами. Разом з цим, культура службової взаємодії та відносин між офіцерським та сержантським і старшинським складом змінюється надто повільно, що передусім пов’язано з менталітетом, попередніми принципами навчання і виховання офіцерів, стилем керівництва, що використовувався у Збройних Силах непрофесійного формату. З метою вирішення зазначеного проблемного питання начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗС України у 2019 році були затверджені Методичні рекомендації командирам військових частин та підрозді-

7


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Рівні підготовки сержантського і старшинського складу Базовий

Середній

Молодший сержант

Головний сержант

Старший сержант

Сержант

Рівень посад Орієнтовні роки служби

OR-4 - OR-5 1,5 - 4 роки

OR-6 - OR-7 4 - 9 років

Курси лідерства базового рівня

Курси фахової підготовки базового рівня

Курси лідерства середнього рівня

1 місяць Центри підготовки сержантського складу видів ЗСУ/ Десна, Васильків, Миколаїв

1,5 - 2,5 місяця Навчальні центри

до 2-х місяців Центри підготовки сержантського складу видів ЗСУ/ Десна, Васильків, Миколаїв

видів та родів військ Збройних Сил України •

Вивчення процедур НАТО з управління підрозділами та прийняття військових рішень –

TLP

• •

10 НЦ у ЗСУ; Підготовка : за усіма групами ВОС; за усіма напрямками діяльності

Вивчення процедур НАТО з управління підрозділами та прийняття військових рішень –

TLP

Курси підвищення кваліфікації - перед призначенням н а п о с а д у Ц П С С в и д і в З С У, Н Ц , В К С С т а В В Н З

Рівні підготовки сержантського і старшинського складу П і дв и ще н и й Штаб сержант

Рівень посад Орієнтовні роки служби

OR-8 9 - 13 років

Курси лідерства підвищеного рівня до 2-х місяців Національний університет оборони України

Майстер-сержант

Старший майстер-сержант

Вищий OR-9 > 13 років

Головний майстер-сержант

Головний майстер-сержант на посаді

Курси лідерства вищого рівня до 2-х місяців Національний університет оборони України

Вивчення процесу та процедур

Вивчення процесу та процедур

НАТО у прийнятті військових

НАТО у прийнятті військових рішень

рішень –MDMP

–MDMP, знайомство з JOPP

Курси підвищення кваліфікації - перед призначенням н а п о с а д у Ц П С С в и д і в З С У, Н Ц , В К С С т а В В Н З

8

лів щодо функціонального застосування головних сержантів (головних старшин) та налагодження з ними ефективної службової взаємодії. Крім того, щорічно, крім 2020 року, що було пов’язано з карантинними заходами, проводяться семінари з офіцерами та сержантами і старшинами з питань їх формальної та неформальної взаємодії у командній групі, розподілу повноважень. У збройних силах держав-членів НАТО подібну проблему вирішували шляхом введення до вищих військових навчальних закладів посад інструкторів, з числа сержантського складу, які проводили з курсантами заняття з фізичної, стройової, тактичної та вогневої підготовки. Таким чином майбутні офіцери мали можливість познайомитися з тим, хто такий сержант ще під час навчання, і потрапляючи після навчання у війська (сили) вони краще розуміли як налагодити дієву взаємодію з сержантами у підрозділах. ПРОФЕСІЙНА ВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА ТА ОСВІТА Станом на сьогодні впроваджено систему багаторівневої підготовки сержантського і старшинського складу ЗС України. Вона спроможна забезпечити професіоналізацію сержантів і старшин, дозволяє здійснювати необхідну професійну (кар’єрну) підготовку сержантів і старшин для призначення їх на посади різних рівнів у вертикалі сержантського і старшинського складу та повністю відповідає загальним підходам і вимогам до підготовки зазначеної категорії військовослужбовців у збройних силах державчленів НАТО визначеним у NATO NonCommission Officer Professional Military Education Reference Curriculum. Система багаторівневої підготовки сержантського і старшинського складу складається з чотирьох рівнів: • базовий – для посад рівня військових звань OR-4 - OR-5; • середній – для посад рівня військових звань OR-6 - OR-7; • підвищений – для посад рівня військового звання OR-8; • вищий – для посад рівня військового звання OR-9. Система короткотермінових курсів побудована на принципі надання тим, хто навчається конкретних знань, умінь та навичок під конкретну посаду, на яку планується їх призначення після підготовки, з системним та періодичним їх нарощуванням і з обов’язковим закріпленням на практичному досвіді службової та бойової діяльності. Базовий рівень підготовки включає у №3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

себе курс лідерства базового рівня (1 місяць) та курси фахової підготовки базового рівня (1,5 – 2,5 місяці, у залежності від ВОС), інші три рівні – лише відповідні курси лідерства (до 2 місяців). Навчання за базовим та середнім рівнями здійснюється у центрах підготовки сержантського складу, а за підвищеним та вищим – у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Крім низки дисциплін курсами лідерства передбачено вивчення стандартизованих процедур НАТО з управління підрозділами та прийняття військових рішень, а саме: на базовому та середньому рівнях – TLP, на підвищеному та вищому – MDMP. Крім того, на вищому рівні сержанти і старшини поверхнево ознайомлюються з процедурою JOPP. Стосовно змістовного наповнення курси лідерства відповідають вимогам NATO Non-Commission Officer Professional Military Education Reference Curriculum у таких обсягах: • базового і середнього рівнів – більш ніж на 80 % (вимога Альянсу – не менше 70 %); • підвищеного рівня – біля 90 %; • вищого – біля 95 %. Кваліфікаційні стандарти курсів лідерства базового та середнього рівнів опрацьовані спільно з фахівцями Збройних Сил Канади за методикою НАТО Системного підходу до навчання (System Approach to Training).

№3/2021

П ідго т ов ка ін с трукт орі в Три рівні підготовки: Базовий

(методика)

інструктори, які мають право здійснювати індивідуальну професійну підготовку рядового складу

Підвищений

інструктори, які мають право здійснювати підготовку СіСС за базовим і середнім рівнями, організовувати та проводити заняття з підготовки особового складу в складі підрозділів рівня відділення – взвод, контролювати роботу інструкторів базового рівня

Підго т ов ка на шт абні п осади Рівні підготовки:

Базовий Курси штабних сержантів Підготовка здійснюється

інструктори, які мають право здійснювати підготовку СіСС за підвищеним та вищими рівнями, опрацьовувати навчальні програми та кваліфікаційні стандарти курсів підготовки рядового таСіСС, навчально-методичні матеріали для них, контролювати якість проведення курсів та проводити їх вдосконалення Підготовка усіх рівнів здійснюється

у Центрі підготовки сержантського складу ЦПСС / м.Десна

Курси підвищення кваліфікації (спеціалізація)

Підготовка здійснюється

у видових навчальних центрах

Тривалість навчання:

- до 2,5 років або 3 місяці на базі попередньо набутої освіти за визначеним напрямком.

у видових Центрах підготовки сержантського складу

Військовослужбовці отримують освіту за рівнем

Підвищення кваліфікації Курси підвищення кваліфікації штабних сержантів

До навчальних програм військових коледжів інтегровано дисципліни та заняття за кваліфікаційними стандартами курсів лідерства базового і середнього рівнів. що проводяться у центрах підготовки сержантського складу

Підготовка здійсьнюється

Академічний

Підго т овка

за лог іс т ичн ими, т ехн ічн ими т а іншими спеціальн о с т ями

у Національному університеті оборони України та ВВНЗ

У

вересні 2020 року було проведено перший пілотний курс штабного сержанта, за аналогією курсу Battle Staff NCO Course, що проводиться у збройних силах держав-членів НАТО, який у 2021 році буде впроваджено у систему підготовки сержантського і старшинського складу, як обов’язковий для призначення на посади штабних сержантів у штаби окремих батальйонів, полків та бригад

Впроваджено професійну систему підготовки інструкторського складу, яка дозволяє здійснювати необхідну методичну підготовку сержантів і старшин для призначення їх на посади інструкторського складу різних рівнів. Підготовка інструкторів, з метою забезпечення єдиних принципів та підходів у навчанні, здійснюється лише у одній навчальній військовій частині – Центрі підготовки сержантського складу Сухопутних військ ЗС України (смт Десна). Ця система відповідає принципам і вимогам НАТО, та складається з трьох рівнів:

“фаховий бакалавр” та середній рівень підготовки СіСС.

Підготовка здійснюється

у військових коледжах сержантського (старшинського) складу ВКСС НАСВ м.Львів ВКСС ХНУПС м. Харків ВВП МК НУТФ ОМА м. Одеса ВКСС ВІТІ м. Полтава

базовий – інструктори, які мають право: • здійснювати індивідуальну професійну підготовку рядового складу; підвищений – інструктори, які мають право: • здійснювати підготовку сержантського і старшинського складу за базовим і середнім рівнями; • організовувати та проводити заняття з підготовки особового складу в складі підрозділів рівня відділення – взвод; • контролювати роботу інструкторів базового рівня; академічний – інструктори, які мають право: • здійснювати підготовку сержантського і

9


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

старшинського складу за підвищеним та вищими рівнями; • опрацьовувати навчальні програми та кваліфікаційні стандарти курсів підготовки рядового та сержантського і старшинського складу, навчально-методичні матеріали для них; • контролювати якість проведення курсів та проводити їх вдосконалення. З метою надання необхідної компетенції сержантам і старшинам, які призначаються на штабні посади до органів військового управління у вищих військових навчальних закладах розгорнуто курси підвищення кваліфікації за напрямками: управління персоналом, організації підготовки особового складу та морально-психологічного забезпечення. У вересні 2020 року було проведено перший пілотний курс штабного сержанта, за аналогією курсу Battle Staff NCO Course, що проводиться у збройних силах держав-членів НАТО, який у 2021 році буде впроваджено у систему підготовки сержантського і старшинського складу, як обов’язковий для призначення на посади штабних сержантів у штаби окремих батальйонів, полків та бригад. Здійснюється навчання сержантів і старшин за логістичними, технічними та іншими специфічними напрямками, які вимагають наявності фахової передвищої освіти, у військових коледжах сержантського (старшинського) складу, з терміном навчання до 2,5 років або 3

10

місяці на базі попередньо набутої освіти за визначеним напрямком. Після завершення навчання військовослужбовці отримують освіту за рівнем «фаховий молодший бакалавр» та середній рівень підготовки сержантського і старшинського складу. До навчальних програм військових коледжів інтегровано дисципліни та заняття за кваліфікаційними стандартами курсів лідерства базового і середнього рівнів, що проводяться у центрах підготовки сержантського складу. Крім курсів професійної військової підготовки та освіти у навчальних центрах, центрах підготовки сержантського складу та військових коледжах сержантського (старшинського) складу сержантам і старшинам надано можливість: • вступу на заочне навчання до вищих військових навчальних закладів для здобуття вищої освіти за цивільними спеціальностями за освітнім рівнем «бакалавр», за рахунок МО України; • вивчення іноземної мови за рівнем СМР-2 на мовних курсах. Кожного року сержанти і старшини ЗС України направляються на навчання на професійних курсах різних рівнів у іноземних навчальних центрах та закладах. Для забезпечення безпосереднього використання набутих ними за кордоном знань, умінь та навичок у військових частинах та підрозділах ЗС України, деякі курси «прирівняно» до тих, які про-

водяться в Україні, тобто сертифікати таких курсів надають право військовослужбовцям призначатися на відповідні посади сержантського і старшинського складу без додаткової підготовки. Видові центри підготовки сержантського складу є унікальними окремими військовими частинами, які: • передбачають виключно військові посади сержантського і старшинського складу; • очолюються сержантами і старшинами у військових званнях «майстер-сержант» / «майстер-старшина»; • мають типову організаційно-штатну структуру, аналогічну зі структурами академій та шкіл сержантів збройних сил країн-членів НАТО; • функціонують за єдиним Типовим положенням, затвердженим Головнокомандувачем ЗС України; • проводять курси за єдиними стандартами, принципами та методиками; • здійснюють підготовку військових лідерів з числа військовослужбовців сержантського і старшинського складу використовуючи різноманітні сучасні методи; • передбачають низку заходів контролю та забезпечення якості навчання; • у кожному центрі на довготривалій основі здійснюють консультативно-дорадчу допомоги ментори від збройних сил державчленів НАТО. Військові коледжі сержантського (старшинського) складу мають статус №3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

навчальних закладів передвищої освіти. Військовослужбовці, які закінчують там навчання, отримують відповідний ступінь освіти – фаховий молодший бакалавр. Це дозволяє їм бути призначеними на технічні, логістичні та інші посади за специфічними напрямками. Навчання у коледжах проходить безкоштовно. На даний час навчання триває два з половиною роки. Вступати на навчання до коледжів можуть як військовослужбовці строкової служби та військової служби за контрактом, так і цивільна молодь. Якщо військовослужбовець служить за контрактом, то за ним зберігається його грошове забезпечення і він має право проживати поза межами військового містечка. За час навчання курсанти здобувають фах по тій чи іншій спеціальності та отримують диплом фахового молодшого бакалавра державного зразка, який дозволяє їх, навіть після звільнення з військової служби, працювати за цим фахом у цивільному житті. Навчання у коледжі прирівняне до середнього рівня підготовки сержантського складу ЗС України. Щодо освіти сержантського та старшинського складу існують певні вимоги. Так, для головних сержантів (головних старшин) до рівня батальйону – це наявність повної загальної освіти, а вже для головного сержанта (головного старшини) військової частини і вище – перший ступінь вищої освіти на рівні бакалавра. Для цього при вищих військових навчальних закладах щорічно виділяється близько 250 навчальних місць. Наприкінці кожного року до Головного управління персоналу (J1) Генерального штабу ЗС України та Управління по роботі з сержантським складом ЗС України приходить розподіл від Департаменту військової освіти та науки МО України стосовно кількості навчальних місць і напрямків здобуття вищої освіти при десяти військових вишах. Варто зазначити, що сержанти і старшини, які мають бойовий досвід, користуються пільгою на позаконкурсний вступ. З метою ефективного розвитку системи професійної військової підготовки та освіти сержантського і старшинського складу ЗС України співпрацюють з Альянсом за низкою міжнародних програм та з деякими організаціями, зокрема: • програмою НАТО «Удосконалення військової освіти» (NATO Defense Education Enhancement Program – DEEP); • Багатонаціональним об’єднаним координаційним комітетом (Multinational Joint Commission – MJC); №3/2021

• •

програмою НАТО «Партнерство заради миру» (NATO Program Partnership for Peace – PfP); міжнародною програмою військової освіти та підготовки Міністерства оборони США (International Military Education & Training – IMET).

ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, КАДРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Формування професійного сержантського корпусу в ЗС України багато в чому залежить від створення належних умов проходження військової служби, одним із елементів яких є запровадження дієвої системи кадрового менеджменту, який би сприяв заохоченню до тривалого перебування у лавах війська та чіткого бачення можливостей кар’єрного та фахового зростання. З цією метою було затверджено порядок та номенклатура призначення військовослужбовців на посади сержантського і старшинського складу, визначені вимоги до рівня підготовки та освіти за ними, затверджено порядок здійснення щорічного оцінювання військовослужбовців й порядок управління

кар’єрою військовослужбовців ЗС України, які проходять військову службу за контрактом. Для забезпечення прозорості цього процесу опрацьовані та затверджені паспорти військових посад за посадами сержантського і старшинського складу та розпочата робота з впровадження принципово нової системи управління кар’єрою військовослужбовців за військовими званнями. Перехід рядового й сержантського складу на нові військові звання відкриє новий етап удосконалення порядку проходження військової служби та реформування системи кадрового менеджменту. Перехід на нові військові звання не означає просте перейменування. Новий перелік військових звань сприяє побудові принципово новій вертикалі посад сержантського складу ЗС України та створює умови для започаткування дієвої системи кадрового менеджменту і вдосконалення порядку просування по службі. Так, після переатестації та складання паспортів посад за новими військовими званнями на основі уточнених типових алгоритмів просування по службі будуть

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

складені індивідуальні плани управління кар’єрою солдатів та сержантів і старшин. Управління кар’єрою за ними буде здійснюватися сержантами-менеджерами. Безпосередньо стосовно переатестації варто зазначити, що сержанти і старшини, які проходять службу на рядових посадах, мають бути переміщені на посади сержантського та старшинського складу. Це зумовлено тим, що відповідно до чинної нормативної бази сержант чи старшина не повинен проходити службу на рядових посадах, адже це інший порядок військової служби. Сержантське і старшинське військові звання вміщують поняття певної відповідальності, прав і повноважень в управлінні особовим складом або виконанні завдань. Будьякий військовий у званні сержанта чи старшини вже є лідером та начальником для солдатів і матросів. І якщо сержант чи старшина перебуває на рядовій посаді, то виникає питання, чи відповідає він вимогам, які до нього ставлять як до сержанта чи старшини, виходячи з його військового звання. Проте лише п’ять військових звань сержантського і старшинського складу підпадають під переатестацію. Переатестовуватимуть тільки тих військовослужбовців, чиї звання змінюють назву. Зокрема, змінюватимуть тільки звання «старшина» – на «головний сержант», «прапорщик» – на «штаб-сержант», «мічман» – на «штаб-старшина». Військовослужбовці, які на час переатестації перебувають у військових званнях «старший прапорщик» або «старший мічман» отримають нові військові звання – «майстер-сержант» або «майстер-старшина» відповідно, крім тих, які перебувають на вищих посадах сержантського і старшинського складу, які передбачають звання «старший майстер-сержант», «старший майстер-старшина», «головний майстер-сержант» та «головний майстер-старшина». Таким військовослужбовцям будуть присвоєнні нові військові звання відповідно до штатно-посадових категорій посад, які вони обіймають. Вищезазначене є надто важливим заходом, який дозволить завершити у 2021 році роботу з формування повноцінної ієрархічної структури сержантського корпусу за усіма індикативними показниками: • вертикаль посад за усіма напрямками службової діяльності; • лінійка військових звань відповідна до ієрархії посад; • військовослужбовці на посадах у відповідних військових званнях.

12

Досягнення збалансованості цих трьох показників на рівні посад вищого сержантського і старшинського складу, поряд з проведенням роботи по приведенню кількості військовослужбовців у військових званнях старшого та молодшого сержантського і старшинського складу у відповідність до кількісних показників штатних посад сержантського і старшинського складу з відповідними штатно-посадовими категоріями, є обов’язковими передумовами для реалізації більш глобальних напрямків реформ у ЗС України – впровадження нової системи управління кар’єрою військовослужбовців та системи грошового забезпечення за військовими званнями. Відсутність необхідного рівня підготовки не є причиною, щоб військовослужбовця не переатестували у нове звання. Якщо з’ясується, що в нього відсутній відповідний рівень підготовки, то нове звання йому все одно присвоять, але у протоколі атестаційної комісії повинно бути зазначено, що він потребує направлення на відповідний курс для здобуття рівня підготовки, якого вимагає його посада та звання. Водночас триває впровадження електронної системи управління кар’єрою, що зменшить до мінімуму людський чинник в ухваленні рішення з призначення того чи іншого військового на

вищу посаду. Важливо щоб призначення на вищі сержантські та старшинські посади відбувалося на конкурсній основі, прозоро й доброчесно. Ця робота потребує часу та зміни мислення. Але робота розпочата й це важливо. В Генеральному штабі ЗС України та МО України створено відповідну робочу групу, до складу якої входять фахівці з кадрових питань, підготовки й освіти, соціального забезпечення, фінансисти та юристи. При цьому, мова йде не лише про солдатів та сержантів і старшин, дієва система кадрового менеджменту запроваджується для всіх категорій військовослужбовців. Слід зазначити, що у ЗС України станом на кінець 2021 року будуть створені усі необхідні передумови для успішного проведення роботи з переходу на систему управління кар’єрою військовослужбовців рядового та сержантського і старшинського складу за військовими званнями. За умови повної реалізації у 2021 році завдань визначених Головнокомандувачем ЗС України та завершення переатестації військовослужбовців у нових військових званнях згідно визначеного порядку, з 1 січня 2022 року буде можливо розпочати її впровадження. З метою забезпечення набуття необхідних спроможностей та ефективного функціонування нової системи управ№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

рифних розрядів за посадами сержантського і старшинського складу до 25-го, встановити посадові оклади за деякими посадами сержантів і старшин на рівні посадових окладів за офіцерськими посадами, військовослужбовцям рядового та сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом надано право отримувати компенсацію за піднайом житла, триває робота над створенням фонду службового житла для військовослужбовців рядового та сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом.

ління кар’єрою військовослужбовців необхідно спланувати її впровадження поетапно, з перехідним періодом строком 3-4 роки. СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ ТА МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ Поряд із завданнями щодо переходу на нові військові звання та побудовою дієвої системи кадрового менеджменту, не менш важливим є впровадження принципово нової системи грошового забезпечення за військовими званнями. Коли військовослужбовець матиме грошове забезпечення, що буде на 70 % складатися з базової суми відповідно до військового звання, а решту будуть складати надбавки та бонуси залежно від умов проходження служби, чинників ризику для життя та здоров’я, фізичних і психологічних навантажень. Базова сума буде однаковою за рівнозначними військовими званнями, неважливо на яку посаду в межах свого військового звання буде переміщуватися військовослужбовець – командна, інструкторська чи штабна. При цьому, передбачається, що різниця в сумах грошового забезпечення між «сусідніми» військовими званнями буде значною. На сьогодні впроваджено систему грошового забезпечення, яка надала можливість розширити розподіл та№3/2021

КОРПОРАТИВНА ЄДНІСТЬ ТА ТРАДИЦІЇ СЕРЖАНТСЬКОГО І СТАРШИНСЬКОГО СКЛАДУ Хоча цей напрямок і зазначено останнім по черзі, разом з цим, він є чи не найголовнішим у розвитку сержантського і старшинського складу ЗС України. Саме моральні основи та принципи служіння українському народу та Україні, виконання військового обов’язку, відповідності високим стандартам до тих, хто заслужив право носити сержантські або старшинські погони, є тим фундаментом, на якому має будуватися професійний сержантський корпус. На даний час: • встановлено на державному рівні День сержанта ЗС України (святкується щорічно 18 листопада); • впроваджено церемонію прийняття Кодексу сержанта ЗС України військовослужбовцями, які отримують первинне військове звання сержантського та старшинського складу; • впроваджено щорічне нагородження кращих сержантів і старшин видів та окремих родів військ (сил) ЗС України нагрудним знаком Головнокомандувача ЗС України «Кращий сержант (старшина) ЗС України»; • розпочато створення клубів сержантів і старшин у військах (силах), станом на кінець 2020 року було введено в дію 8 таких клубів; • Головнокомандувачем ЗС України затверджено положення та порядок проведення церемоній, урочистих заходів сержантського і старшинського складу ЗС України, який став першим керівним документом, що узагальнив основні традиції сержантського корпусу ЗС України. ПОДАЛЬША РОБОТА ТА ПЕРСПЕКТИВИ У 2021 році заплановано здійснити низку заходів з подальшого розвитку професійного сержантського корпусу ЗС України, найбільш важливі та пріоритетні з яких зазначені нижче. Стосовно напрямку розвитку струк-

тури посад та військових звань вкрай важливим заходом є проведення до кінця року переатестації військовослужбовців у нових військових званнях, у визначеному нормативною базою порядку. Немаловажним питанням також є внесення змін до бойових статутів щодо визначення обов’язків, ролі та місця головних сержантів (головних старшин) підрозділів та військових частин у різних видах бою. А також, внесення змін до керівництв, курсів та настанов стосовно розширення прав та повноважень сержантів і старшин у проведенні заходів бойової підготовки. В системі професійної військової освіти пріоритетним заходом є створення окремого навчального підрозділу – Курсу лідерства сержантського (старшинського) складу при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Зазначений підрозділ стане аналогом Non-Commission Officer Centre of Excellence (Центр передового досвіду сержантського і старшинського складу), на який, крім безпосередньо проведення курсів підготовки сержантського і старшинського складу найвищих рівнів, курсів підвищення кваліфікації, семінарів та конференцій для вищого сержантського і старшинського складу, будуть також покладені завдання із узагальнення передового досвіду підготовки сержантів і старшин, розробки кваліфікаційних стандартів та навчальних програм курсів сержантського і старшинського складу, навчально-методичних матеріалів для них, контролю за проведенням курсів за єдиними стандартами, принципами та методиками у центрах підготовки сержантського складу та військових коледжах сержантського (старшинського) складу ЗС України. Заходом, який забезпечить вирішення питання стосовно збільшення обсягів вивчення англійської мови сержантами і старшинами є створення у 2021 році при військових коледжах сержантського (старшинського) складу курсів вивчення англійської мови за рівнями СМР-1 та СМР-2. Безперечно, найважливішим питанням є продовження роботи з удосконалення порядку проходження військової служби та впровадження системи управління кар’єрою військовослужбовців за військовими званнями, впровадження системи грошового забезпечення військовослужбовців на основі базової ставки за військовим званням та унормування переліку і розмірів додаткових виплат: надбавок, винагород, бонусів, компенсацій. Досягнення у спіхів у цих двох критично важливих напрямках, буде кінцевим результатом та завершенням

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

факторів, і один із них це час. Професійних сержантів і старшин не можливо «створити» їх необхідно «вирощувати». Мають пройти ментальні зміни, знання, уміння та навички мають закріпитися багаторічним досвідом, моральні основи та принципи службової діяльності мають стати непохитними. Це шлях еволюції, і на сьогоднішній день всі умови для такої еволюції створені. Збройні Сили США формували свій професійний сержантський корпус століттями, більш інтенсивно ця робота

Історія формування профес здійснення усього комплексу заходів з реформування системи комплектування ЗС України, управління персоналом та його професіоналізації, у тому числі – розвитку професійного сержантського корпусу. ВИСНОВКИ Розвиток професійного сержантського корпусу ЗС України на сучасному етапі має значні успіхи та досягнення. Впроваджена структура посад і військових звань, система професійної військової підготовки та освіти, перспективні системи управління кар’єрою військовослужбовців та грошового забезпечення за військовими званнями дозволять створити належні умови для просування по службі на сержантських і старшинських посадах військовослужбовців військової служби за контрактом протягом всього етапу їх військової служби у ЗС України. Одна із основних цілей вищезазначеної реформи створити рівні права та можливості щодо побудови професійної кар’єри сержанта або старшини для усіх хлопців та дівчат, які обрали своєю основною життєвою справою службу українському народу та Україні в лавах ЗС України, захист свободи, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої Батьківщини. Не важливо, з якого соціальної верстви суспільства та з якою освітою рекрут стане на шлях військової служби. Проходячи її відповідно до встановленого порядку, виконуючи службові обов’язки та визначені вимоги військової служби, здобуваючи необхідні рівні підготовки та відповідний досвід, він за встановлений законодавством строк зможе зростати у військових званнях та підніматися по вертикалі посад сержантського і старшинського складу рівень за рівнем.

14

Немаловажливим питанням, при цьому, є рівень соціального забезпечення військовослужбовців протягом їх військової служби та гідне пенсійне забезпечення після її завершення. ЗС України мають уособлювати у собі «соціальний ліфт» для громадян України. Досягнення, які зазначені у цій статті, звісно не забезпечили наявність у ЗС України повноцінного професійного сержантського корпусу, так як професійний сержантський корпус це, передусім, безпосередньо люди, які у сержантських та старшинських військових званнях, на відповідних посадах, виконують визначені функціональні обов’язки та завдання, мають відповідний рівень моральних та професійно-ділових якостей, свідомості, відповідають визначеним стандартам службової діяльності, військової дисципліни та поведінки. Але, станом на сьогодні, доволі значна кількість сержантів і старшин не має визначених рівнів професійної військової підготовки або освіти, деякі сержанти та старшини проходять службу на рядових посадах, або на посадах сержантського і старшинського складу, що менші за своїми штатно-посадовими категоріями ніж їх військові звання, не всі сержанти і старшини мають достатній рівень мотивації на довгострокове продовження військової служби за контрактом, деякі не прагнуть вдосконалюватися та підвищувати рівень своєї професійної підготовки, мають незадовільний рівень фізичної підготовленості, не готові брати на себе відповідний обсяг відповідальності, що є обов’язковою складовою наділення сержантів і старшин ширшими правами та повноваженнями. Суть вищезазначеного полягає в тому, що формування професійного сержантського корпусу передбачає низку

В

2005

ведено систему багаторівневої підготовки сержантського і старшинського складу за трьома рівнями – базовий, Всередній та вищий

2008

ипущено Директиву начальника ГШ–ГК ЗС України “Про організацію та проведення заходів щодо створення в ЗС України професійного сержантського корпусу” (від 07.09.2005 №ДГШ-9)

З

творено Центр підготовки сержантського складу (м. Харків), для підготовка на посади головних сержантів рот, головних Сстаршин батальйонів, полків, бригад та вище

У

П

ереформовано Центр підготовки сержантського складу 2009 (м. Харків) у Військовий коледж сержантського складу НТУ “ХПІ” та створено мережу військових коледжів сержантського (старшинського) складу ЗС України

З П

атверджено функціональні обов’язки та введено посади до головного старшини ЗС України включно

2010

ризначено першого головного старшину виду ЗС України (ВМС)

2011

П

ризначено першого головного старшину ЗС України

ерепрацьовані основні документи, що регламентували функціонування сержантського корпусу – Положення про Кодекс сержанта, Положення про Раду сержантів, створено Раду сержантів ЗС України

2013

С

2014

С

і

2015

Р

В

2012

П

творено Управління по роботі з сержантським складом ГШ ЗС України Призначено першого головного старшину виду ЗС України (ВМС)

З

озпочато співробітництво ЗС України за програмою НАТО “Удосконалення військової освіти” (DEEP) стосовно удосконалення системи професійної підготовки сержантського і старшинського складу ЗС України

С

о

ІШ

роведені перші інструкторсько-методичні збори головних 2016 старшин військових частин та органів військового управління усіх рівнів за участі Президента України в

П

З

П

овноваження рад сержантів розширено на питання погодження кандидатів для навчання та призначення на посади сержатського і старшинського складу

В

ведено в дію сучасну систему багаторівневої підготовки сержатського і старшинського складу за чотирма рівнями (базовий, середній, підвищений, вищий)

В

проваджено у підготовку сержатського і старшинського складу курси лідерства базового та середнього рівнів, курси інструкторів базового та підвищеного рівнів

№3/2021

2017

С З С З


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

проводилась після війни у В’єтнамі, продовжується розвиток професійного сержантського корпусу у Збройних Силах США і в цей час. Сержантський і старшинський склад формується в умовах ведення бойових дій проти російського агресора. Крім безпосередньо навчання та підготовки на відповідних курсах сержанти і старшини проходять через горнило війни. З кожним роком сержантський корпус прогресує, і в середньостроковій перспективі ЗС України однозначно до-

підвищення обороноздатності України в цілому. Як би у подальшому не удосконалювалися озброєння та військова техніка, як би не мінялися тактика та стратегія, головною зброєю є та залишатиметься сержант, здатний керувати підпорядкованим особовим складом, вести їх вперед, швидко приймати вірні рішення у складній обстановці та забезпечити виконання бойового завдання за будь-яких умов. Професійний сержант – фундамент армії.

сягнуть принципово нової якості персоналу за низкою показників. Досягнення успіху в розвитку професійного сержантського корпусу безпосередньо позначиться на підвищенні ефективності виконання підрозділами завдань за призначенням, мінімізації бойових та небойових втрат особового складу, викоріненні негативних явищ та традицій з військових колективів. Зазначене, в свою чергу, зробить ЗС України сильнішими та підвищить їх бойову готовність, а це однозначно приведе до

сійного сержантського і старшинського складу Збройних Сил України

З

атверджено функціональні обов’язки та введено посади до головного старшини бригади включно

З

атверджено першу редакцію Концепції розвитку професійного сержантського і старшинського складу ЗС України (наказ МО України від 18.11.2008 №567)

В

становлено День професійного сержанта (п’ятниця першого тижня березня)

П

роведено перші Всеармійські збори сержантського і старшинського складу ЗС України

Л

З

З З

В

авершено створення вертикалі апаратів (офісів) головних старшин видів та окремих родів військ (сил), оперативних та повітряних командувань

Р

В

В

іквідовано обмеження щодо призначення військовослуж- 2018 мінено принципи встановлення рівнів грошового забезбовців-жінок на посади рядового та СіСС військової служби печення за посадами офіцерського та сержантського і за контрактом, їх права та можливості щодо просування по старшинського складу (з 12 по 25 тарифні розряди) службі прирівняно до військовослужбовців-чоловіків ійськовослужбовцям військової служби за контрактом надано право на отримання грошової компенсації за авершено формування вертикалі посад головних старшин в районі проведення АТО/ООС піднайом житла

ведено посади штабних сержантів, сформовано підрозділи сержантського і старшинського складу за напрямками управління персоналом, організації підготовки та морально-психологічного забезпечення у органах військового управління усіх рівнів

Д

о Статуту внутрішньої служби ЗС України внесено функціональні обов’язки за типовими посадами сержантського і старшинського складу від командира відділення до головного сержанта бригади;

У З

Дисциплінарному статуті ЗС України унормовано дисциплінарні права СіСС за усіма посадами;

П

ерший робочий візит групи головних старшин видів на чолі з головним старшиною ЗС України за кордон (ФРН), який започаткував серію робочих візитів сержантів і старшин до іноземних країн з метою вивчення іноземного досвіду розвитку та функціонування сержантського корпусу для впровадження його у Збройних Силах України.

С

творено Центр підготовки сержантського складу СВ ЗС України (смт Десна), для підготовки за командним та інструкторським напрямками

озпочато будівництво службово-посадового житла для військовослужбовців рядового та СіСС (в першій черзі передбачено будівництво 184 об’єктів)

атверджено новий перелік військових звань рядового та СіСС, який який відповідає сучасній структурі посад сержантського корпусу ЗС України;

проваджено курси лідерства підвищеного та вищого рівнів у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського

2019

Н

аказом МО України затверджений порядок управління кар’єрою військовослужбовців ЗС України, які проходять військову службу за контрактом

В У

проваджено курс інструктора академічного рівня;

Центрах підготовки сержантського складу створені “смуги реакції лідера”, заняття інтегровано в програми курсу лідерства базового рівня;

З

Г В С

С

ержантський корпус ЗС України ієрархічно поділено на три категорії – молодший (OR-4 - OR-5), старший (OR-6 - OR-8) та вищий (OR-9);

а сержантськими і старшинськими посадами встановлено нові граничні терміни військової служби (молодшого складу – до 45 років, старшого – до 50 років, вищого – 55 років)

оловний старшина ЗС України прийняв участь у засідання Ради сержантів Збройних Сил США у Пентагоні; становлено День сержанта ЗС України (Указом Президента України, 18 листопада щорічно); творено перший Клуб сержантів і старшин (ВМС ЗС України, м. Одеса).

творено підкомітет розвитку професійного сержантського корпусу ЗС України у складі Багатонаціонального об’єднаного координаційного комітету (MJC)

С

У

РСС ГШ ЗС України переформовано у Управління по роботі 2020 ведено в дію Методичні рекомендації головним сержанз сержантським складом ЗС України, юрисдикція якого там (головним старшинам) військових частин і підрозділів поширюється на всю територію України, з підпорядкуванням щодо організації ефективної системи роботи та налагодженбезпосередньо Головнокомандувачу ЗС України ня дієвої службової взаємодії з офіцерським складом

В

нформування головним старшиною ЗС України щодо стану ІШтаб-квартирі реформування професійного сержантського корпусу у НАТО (Бельгія)

У

точнені штатно-посадові категорії посад СіСС відповідно до їх місця у ієрархії сержантського корпусу та затверджено новий Перелік штатних посад рядового та сержантського і старшинського складу і відповідних їм військових звань

Н

З

атверджено Орієнтовний каталог штатних посад військовослужбовців ЗС України, розділ ІІ якого стосується посад рядового та сержантського і старшинського складу

П

В З З

Р

З

атверджено діючу Концепцію розвитку професійного сержантського і старшинського складу (наказ МО України від 16.08.2016 №426)

С З С З

творено Центри підготовки сержантського складу ПС та ВМС ЗСУ

атверджено систему трьохрівневої підготовки інструкторського складу (базовий, підвищений, академічний) творено першу школу підготовки військових спеціалістів – Школа снайперів (смт Десна)

атверджено нові знаки розрізнення сержатського і старшинського складу

№3/2021

изначений порядок переатестації військовослужбовців СіСС у нових військових званнях

атверджено нові знаки розрізнення за новими військовими званнями СіСС

атверджено функціональні обов'язки за посадами головних сержантів органів військового управління усіх рівнів, до головного сержанта ЗС України включно

Р

озпочато роботу з впровадження нової системи управління кар’єрою персоналу та системи грошового забезпечення за військовими званнями

изку курсів, які проводяться у навчальних центрах та закладах сержантського складу іноземних держав, визначено такими, що надають право сержантам і старшинам ЗС України призначатися на відповідні посади роведено перший пілотний курс штабного сержанта, за аналогією курсу Battle Staff NCO, що проводиться у збройних силах держав-членів НАТО

озпочато проведення базової загальновійськової підготовки громадян, які раніше не проходили військової служби за єдиною навчальною програмою з тримісячним циклом навчання

З

атверджено положення та порядок проведення церемоній, урочистих заходів СіСС ЗСУ (текст Кодексу сержанта ЗС України та уточнено порядок його складання; Типове положення про клуби сержантів (старшин) ЗС України; Типовий порядок святкування Дня сержанта ЗС України; Порядок щорічного відбору кандидатів на нагородження нагрудним знаком Головнокомандувача ЗС України “Кращий сержант (старшина) ЗС України”)

15


ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СЦЕНАРІЇ КОНФЛІКТУ

На Європейському континенті конфлікт Російської Федерації з Україною позначають як «лакмусовий папірець» впливу тенденцій світової міжнародної політики безпеки на подальші можливі сценарії розвитку цього конфлікту Петрачков О.В., полковник, начальник навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивнооздоровчих технологій НУОУ імені Івана Черняховського, кандидат педагогічних наук, доцент

Закінчення. Початок у ОВ №2/2021

Б

агатовекторність сценарного планування розвитку конфлікту Росії з Україною в умовах впливу країн «третьої сторони конфлікту» призводить до виявлення не менше восьми сценаріїв. Зазначене може призвести до зменшення якості прогнозування і змен-

16

Шевченко О.М., полковник, перший заступник начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

шення гнучкості в побудові стратегії за рахунок відсутності ярко виражених різниць сценаріїв. ОПИС СЦЕНАРІЇВ За оцінками результатів групування та аналізу рейтингу впливових і передбачуваних тенденцій формулюються наступні «сценарні драйвера»: • 1-й сценарний драйвер – «Зовнішньополі-

тична позиція України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». • 2-й сценарний драйвер – «Агресивність політики Росії». • 3-й сценарний драйвер – «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту». В результаті проведеного аналізу та логічного переосмислення динаміки сценарних драйверів формулюється базовий сценарій. БАЗОВИЙ СЦЕНАРІЙ (0) – «ПЕРЕОЦІНКА СИЛ» Конфлікт Росії з Україною розвивається мляво з циклічними загостреннями, вплив країн «третьої сторони» прогнозований, але набуває тенденцію послаблення і зміщення акцентів. В цілому в міжнародних відносинах спостерігається динаміка переоцінки сил. «Зовнішньополітична позиція №3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». Курс України щодо європейської і євроатлантичної інтеграції залишиться незмінним. Цьому сприятиме збереження єдності НАТО в основних цілях і завданнях стосовно підтримки Україні. Дипломатична активність пошуку шляхів вирішення конфлікту через лідерів «Нормандської четвірки» періодично залежатиме від просування «Мінських домовленостей». Увага до останніх буде тимчасово посилюватися після чергового загострення збройного конфлікту та надання допомоги Росією сепаратистським «квазіреспублікам». Посилення позицій України в ООН та інших організаціях будуватиметься на фоні зростання регіональних, демографічних, екологічних проблем на окупованих Росією територіях. Довіра до України зі сторони МВФ циклічно коливається в залежності від: • зростання малозабезпечених верств населення, масового ухилення населення і підприємств від сплати податків, сталого рівня корупційних ризиків; • позицій домінуючих в ЄС ФРН і Франції, які продовжуватимуть утримувати існуючій розподіл сфер економіки в їх інтересах. В той же час, Україна може забезпечити зміцнення своїх міжнародних позицій за рахунок нарощування співробітництва з Китаєм. Останній з метою досягнення економічного домінування та оволодіння об’єктами стратегічного призначення буде всіляко підтримувати своїх партнерів в Європі і нарощувати втручання в існуючий розподіл сфер економіки. «Агресивність політики Росії». Російська Федерація з метою збереження набутої інтенсивності стратегічної протидії США, НАТО буде все більше застосовувати гібридні форми агресії. На фоні постійного заперечення своєї присутності в регіоні, агресивність Росії нарощуватиметься в методах провокування політичних скандалів, підривання авторитетності міжнародних гравців шляхом їх компрометації. З метою недопущення посилення санкцій Росія в веденні конфлікту проти України все більше застосовуватиме «тактику підриву існуючого устрою з середини». Але, хибне проведення Росією паралелей між свідомістю і прогнозованістю свого населення та українців призводитиме лише до часткового успіху в поширенні гасел щодо спільного історичного минулого, еретизму, сектантства, незаконності ПЦУ, УГКЦ. №3/2021

Ескалації щодо мовного питання не передбачатиметься, оскільки Росія обирає політику «повільний процес в мій бік краще, ніж його зупинка через протидію агресії». Висновки з Білоруської кризи послаблять відкриту зовнішню агресію Росії, оскільки набудуть ваги задачі постійного придушення і компроментації внутрішньої опозиції. «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту». США зберігатимуть довгострокову стратегічну конкуренцію з РФ в зонах національних інтересів (Європі, Середній, Близький Схід, Південна Африка, тощо). Протидія з Китаєм ставатиме більш явною, але не набуде апогею. На тлі цієї конкуренції протиріччя з Європою виникатимуть через посилення автономності оборонно-промислового комплексу ЄС. Стримуючим фактором залишатиметься блок НАТО. Китай продовжуючи політику «адаптивного нарощування» своєї стратегічної ваги стане непомітним каталізатором глобалізації протиріч між гравцями «третьої сторони конфлікту». Постійно скорочуватиме розрив у технологічному розвитку за рахунок «копіювання та привласнення» передових технологій. Нова стратегія КНР щодо розміщення «своїх» технологій в країнах, які перебувають у певному конфлікті з головними гравцями світу поглине і Україну, а значить змусить Росію стати більш пасивною в роздмухуванні існуючого конфлікту. СЦЕНАРІЙ (1) — «НОВИЙ ШОВКОВИЙ ПОЯС» Конфлікт Росії з Україною вже минув апогей збройного протистояння. Він призвів, у сукупності із частковим партнерством Росії і Китаю, до досягнення Москвою своїх стратегічних цілей, щодо намагань до ведення переговорів на її умовах. Лінія зіткнення на 2035 рік може мимоволі посприяти Китаю в реалізації планів «нового Шовкового поясу». «Зовнішньополітична позиція України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». Декларування Україною прагнень до Європейських цінностей хоч і залишається пріоритетом дипломатії, але на фоні можливої боротьби Євросоюзу за виживання не приносить бажаного результату. Збройне протистояння з Росією на Сході України характеризується відсутністю вогневих контактів. Вірогідно, що тривалий час воно вже відбувається по межі «квазіреспублік», що східно-

південним поясом з’єднують Росію і Крим і пролягають вздовж суходолу нового «Шовкового поясу». Риторика України в міжнародних безпековий організаціях прогнозується виваженою. Вимоги України щодо повернення тимчасово окупованих територій можуть стати єдиним аргументом для збереження санкцій проти політичних лідерів Росії. Україну чують, але загострення конфлікту з Росією не прогнозують. Україна так і може залишитися «шахівницею», на якій США ще намагаються взяти реванш. «Агресивність політики Росії». Агресивність політики Росії відносно України знижується по мірі поступок Франції, Германії і інших краї ЄС. Збільшення вогневих контактів на Сході України може не бути гострою необхідністю, як коли вони передували посиленню енергетичної залежності Європи від Росії. Крім того, все більше може зростати обмеження цілей Росії в Україні зі сторони Китаю. Зазначене, вже ймовірно стане платою Росії за часткове партнерство з Китаєм. «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту». Зовнішня політика США залишається достатньо прогнозованою. Економічна експансія Китаю продовжуватиме набирати обертів, що призводитиме до загострення економічного протистояння з США. Конфлікт Росії з Україною може набувати ознак «розмінної монети» між США і Китаєм. Вірогідно, що домінування США в НАТО, все одно не даватиме досягти консенсусу в питаннях присутності в України потужного військового контингенту. СЦЕНАРІЙ (2) — «МОВЧАЗНА ЗГОДА» Вірогідні дипломатичні невдачі України можуть спонукати до зайняття позиції «мовчазної згоди», що неодмінно гратиме на руку Москві. Це спонукатиме країн «третьої сторони конфлікту» до втрати мотивації і скорочення витрат для забезпечення спокою в регіоні Російсько-Українського конфлікту. «Зовнішньополітична позиція України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». Дипломатичні шляхи можуть не принести Україні бажаного успіху в врегулюванні конфлікту. Риторика лідерів України можливо набуде окрасу замовчування. Вірогідність того, що обіцянки і справи не від-

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

повідатимуть один одному можуть призвести до втрати довіри до України. «Агресивність політики Росії». Агресивність Росії прогнозовано буде мінливою, але зростаючою в загальних тенденціях. Москва можливо спонтанно активізуватиме відкрите збройне протистояння з Києвом або вдаватиметься до нових форм і методів гібридної війни, в залежності від потреби реалізації конкретних політичних цілей в Україні. Можливим способом дискредитації світових лідерів Моквою буде доведення їх причетності до роздмухування конфлікту Росія – Україна або демонстрація їх не впливовості на політичні процеси в регіоні. За рахунок підвищення агресивності в конфлікті Росія ймовірно і досягатиме стратегічної мети ведення переговорів з світовими лідерами на своїх умовах. «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту». США і союзники переглядають свої витрати на підтримання партнерів в умовах зростання загроз своїй безпеці у багатополярному світу що з високою вірогідністю призводитиме до погіршення ситуації в районі російсько-українського конфлікту. Економічна експансія Китаю продовжує набирати обертів, можливо відбуватиметься загострення економічного і військового протистояння з США. Зазначене буде обмежувати маневрування США сферами свого впливу і призводитиме до втрати позицій в перемовинах з Росією стосовно її конфлікту з Україною. СЦЕНАРІЙ (3) — «ПРОГРЕС» Прогнозовано конфлікт Росії з Україною може бути завершений на вигідних для України умовах. Вирішальними можуть стати дії санкцій проти Росії і послаблення активності Китаю в економічній експансії. «Зовнішньополітична позиція України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». Україна залишається «почутою» в міжнародних безпековий організаціях і з високою ймовірністю зможе підвищити свій авторитет на міжнародній арені. Україна нарощує співпрацю з країнами Вишеградської групи (Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини), Балтії, Чорноморського регіону тощо Наближення України до успіху ймовірно буде пов’язана із майстерністю українських дипломатів та вдалим використання результатів зміни обстановки на Сході Євразії.

18

«Агресивність політики Росії». Багаторічне знаходження під санкціями може змусити Москву переглянути свої цілі. Повне відновлення Україною контролю за своїм кордоном суттєво вивільнить Росії сили і резерви. Ймовірне проведення Україною виборів на території окупованих територій буде рекламуватися Росією як «її перемога в конфлікті». «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту». США, НАТО і ЄС зберігатимуть позицію єдності та зможуть прикласти всі зусилля для припинення РосійськоУкраїнського конфлікту. Темпи зростання економічного впливу Китаю у світі можуть значно знизитися на фоні виникнення внутрішніх кризових явищ. Китай все більше шукатиме нові ринки збуту, готовий до тимчасового відступу від мети досягнення одноосібного стратегічного лідерства. Реалізація Китаєм повзучої демографічної і економічної експансії в Сибіру та на Далекому сході спонукає посилення «двійних стандартів» в цьому регіоні. СЦЕНАРІЙ (4) — «УДАЧА» Відновлення кордонів України найбільше буде пов’язане з послаблення позицій Росії та перенесенням нею акцентів гібридної війни в інші регіони світу та своєї держави. Прогнозуватиметься втрата інтересу Росії до України внаслідок усвідомлення намірів НАТО щодо її членства. США і ЄС можуть переглядати свої витрати в сторону нарощування нових інтересів. «Зовнішньополітична позиція України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». Ймовірне досягнення відновлення Україною контролю за своїм кордоном буде спричинено дією санкцій та потребою Росії у нарощуванні сил у східних регіонах своєї держави. Дипломатичні шляхи можливо не приносять Україні бажаного успіху у подальшому врегулюванні конфлікту. «Агресивність політики Росії». Агресивність Росії в веденні гібридних війн може невпинно зростати. При цьому можлива втрата інтересу до України внаслідок усвідомлення намірів НАТО і ЄС щодо членства Києва в цих структурах. «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту». США і союзники ймовірно будуть переглядати свої витрати на підтримання партнерів в умовах зростання загроз своїй безпеці у багатополярному світу.

Китай все більше намагатиметься шукати підтримки, готовий до тимчасового відступу від досягнення одноосібного стратегічного лідерства. Можлива матеріалізація тенденції до часткового об’єднання Китаю з Росією у протистоянні проти США. ОЦІНЮВАННЯ СЦЕНАРІЇВ З метою окреслення найбільш (найменш) бажаного та найбільш (найменш) ймовірного сценаріїв за визначеними критеріями, пропонується застосувати експертно-аналітичні методи оцінювання запропонованих сценаріїв (метод аналізу ієрархій). Таким чином, з огляду на проведений аналіз та якісне оцінювання визначених сценаріїв, найбільш ймовірним визначено сценарій – «Мовчазна згода», а малоймовірним – «Удача». Результати оцінювання також підтвердили високу вірогідність базового сценарію «Переоцінка Сил», це цілком обґрунтовується тим, що він складений на короткострокову перспективу. Також можна визначити і описати сценарії розвитку конфлікту України з Російською Федерацією (зовнішньополітичний аспект): один на короткостро№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

кову перспективу (базовий сценарій) та чотири сценарії на довгострокову перспективу. Базовий сценарій (0) – «Переоцінка сил»: Конфлікт Росії з Україною розвивається мляво з циклічними загостреннями, вплив країн «третьої сторони» прогнозований, але набуває тенденцію послаблення і зміщення акцентів. В цілому в міжнародних відносинах спостерігається динаміка переоцінки сил. Сценарій (1) – «Новий Шовковий пояс»: Конфлікт Росії з Україною вже минув апогей збройного протистояння. Він призвів, у сукупності із частковим партнерством Росії і Китаю, до досягнення Москвою своїх стратегічних цілей, щодо намагань до ведення переговорів на її умовах. Лінія зіткнення на 2035 рік може мимоволі посприяти Китаю в реалізації планів «нового Шовкового поясу». Сценарій (2) – «Мовчазна згода»: Вірогідні дипломатичні невдачі України можуть спонукати до зайняття позиції «мовчазної згоди», що неодмінно гратиме на руку Москві. Це спонукатиме країн «третьої сторони конфлікту» до втрати мотивації і скорочення витрат для забезпечення спо№3/2021

кою в регіоні російсько-ккраїнського конфлікту. Сценарій (3) – «Прогрес»: Прогнозовано конфлікт Росії з Україною може бути завершений на вигідних для України умовах. Вирішальними можуть стати дії санкцій проти Росії і послаблення активності Китаю в економічній експансії. Сценарій (4) – «Удача»: Відновлення кордонів України найбільше буде пов’язане з послаблення позицій Росії та перенесенням нею акцентів гібридної війни в інші регіони світу та своєї держави. Прогнозуватиметься втрата інтересу Росії до України внаслідок усвідомлення намірів НАТО щодо її членства. США і ЄС можуть переглядати свої витрати в сторону нарощування нових інтересів. За оцінками результатів групування та аналізу рейтингу впливових і передбачуваних тенденцій сформульовані наступні «сценарні драйвера»: • 1-й – «Зовнішньополітична позиція України в аспекті інтенсивності конфлікту з Росією». • 2-й – «Агресивність політики Росії». • 3-й – «Протиріччя між країнами «третьої сторони конфлікту».

Результати дослідження підтвердили, що Розвиток подій на Європейському континенті позначає конфлікт Російської Федерації з Україною як «лакмусовий папірець» впливу тенденцій світової міжнародної політики безпеки на подальші можливі сценарії розвитку цього конфлікту. Опис сценаріїв розвитку Російсько – Українського конфлікту та їх оцінки вказують на неоднозначність наслідків світової глобалізації: з одного боку це створює сприятливі умови для розвитку світової економіки, науково-технічного прориву, з іншого - обумовлює посилення антиглобалізму, як результату намагання країн гарантувати собі безпеку за рахунок посилення автономності. То ж, сам сучасний конфлікт доцільно розглядати, не лише як продукт зовнішньополітичної діяльності держав, а й один з дієвих механізмів реалізації ними своїх національних інтересів. Особливе значення цього протиріччя зростає в умовах набуття досконалості стратегії і тактики «ведення війни чужими руками». Тому вбачається, нагальною потребою врахування інтересів «третьої сторони» при прогнозуванні сценаріїв розвитку міждержавних конфліктів сучасності. За таких умов нарис майбутнього у середньостроковій перспективі, окреслений кількісними показниками (долі ймовірності) є досить неточним і мало прогнозованим. Для формування сценаріїв розвитку конфлікту України з Російською Федерацією в зовнішньополітичному аспекті, були визначені ключові тенденції і чинники та за допомогою їх групування, визначені слабо прогнозовані сценарні вектори впливу. Результати роботи свідчать, що невизначеність комбінацій міжнародної гри стосовно розвитку конфлікту між РФ і Україною вимагає від застосування гнучкої стратегії. Окрім того, з’ясовано, що для України: «те що найбільш вигідно, на жаль, є малоймовірним за умов не прийняття кардинальних мір». Так, привабливість можливого сценарію «Прогрес» висока, а ймовірність низька. При цьому сценарій «Мовчазна згода» є найбільш ймовірним, але найменше привабливий. Зазначене потребує додатково дослідження, можливо пошуку внутрішніх причин (рівня корумпованості, пасивності населення і його необізнаності, прорадянська «колективна свідомість», тощо) та прийняття відповідних стратегічних рішень.

19


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО З ЄС ТА НАТО

СИМЕТРІЯ СПІВ Антонов А.М., незалежний експерт

Система міждержавної взаємодії і побудови відносин не є константою — розвитку системи міжнародних зв'язків притаманна складно передбачувана динаміка зміни гравців, сфер відтворення, викликів, утворення союзницьких груп і альянсів, багатовекторність, зобов’язання та спроможності у межах протидії глобальним загрозам тощо

П

обудова цієї системи має чітко відповідати національним інтересам держави з одного боку і в той же час базуватися на світових практиках розбудови взаємної

20

довіри і допомоги стратегічних державпартнерів. В контексті реалізації зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на європейську та євроатлантичну

інтеграцію, слід розуміти, що Європейський Союз та НАТО мають у своєму складі як потужні економічно розвинуті країни та держави, що швидко розвиваються завдяки різноманітним №3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ВПРАЦІ

чинникам, так і країни відверто дотаційні. Звичайно, в таких умовах можна говорити про різні ступені впливовості і авторитету. В той же час, усі вони де-юре мають №3/2021

рівні права і обов’язки в межах існування обох багатонаціональних союзницьких утворень і впливають на прийняття колективних рішень. В таких умовах загальна стра-

тегія розбудови партнерських відносин має відповідати наступним вимогам і завданням: • забезпечення лобіювання та підтримки України на зовнішньо-політичній арені по-

21


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

тужними, авторитетними світовими державами-союзниками; • посідання українською державою окремого місця у системі колективної безпеки; • розвиток білатеральних різновекторних відносин з іншими гравцями глобалізованої сучасності в національних інтересах. На сьогоднішній день перед нашою державою стоїть комплекс складних завдань, пов’язаних одночасно з інтеграційними процесами в контексті європейського та євроатлантичного вектору розвитку, реформуванням стратегічних галузей державного забезпечення (у першу чергу - сфери безпеки і оборони), посідання гідного місця серед ключових гравців системи колективної безпеки на регіональному, континентальному і світовому рівнях, відстоювання державного суверенітету та відновлення територіальної цілісності нашої держави в умовах збройної агресії Росії. Реформування структур силового блоку відповідно до стандартів НАТО та досягнення статусу сумісності з відповідними структурами сектору оборони держав-членів НАТО – є ключовими вимогами з боку Альянсу. Оперативність реалізації зазначених процесів безумовно пришвидшить наближення України до реалізації державної стратегії, спрямованої на членство у НАТО. В той же час оперативність реалізації ускладнюється такими чинниками, як бойові дії на Сході України, протидія гібридним методам війни Російської Федерації, спрямованих на дестабілізацію економічної та фінансової сфери, внутрішньополітичної ситуації та суспільного буття, боротьба з світовою пандемією COVID-19 тощо.

22

В таких умовах особливого значення набувають партнерські відносини зі стратегічними партнерами, які нещодавно пройшли шляхом реформ та інтеграції. Цю категорію партнерів умовно можна поділити на країни постсоціалістичного табору і пострадянські країни. Зазначені країни є невичерпним джерелом досвіду реформування, оскільки у досить короткий термін мали створити власні Збройні сили, решту інституцій сектору безпеки і оборони, стратегічні галузі національних економік, сумісні і готові до функціонування у форматах політично-економічного об’єднання та договору колективної безпеки. Саме ці країни, з точки зору регіональної безпеки, розуміють роль України, як форпосту і європейського щита у протидії діяльності Російської Федерації, спрямованої на посідання місця панівної воєнної сили у регіонах Чорного, Азовського і Балтійського морів та суходільної частини Східної Європи. З початком війни Російської Федерації проти України, безсуперечним був факт неготовності Збройних Сил та інших силових структур до повноцінної відсічі потужної, чисельної і професійно підготовленої російської армади. Наряду із військовими операціями при анексії Криму та окупації частин Донецької та Луганської областей, Російська Федерація використовувала потужний пропагандистський медіа-ресурс, у тому числі спрямований на європейського і світового користувача. У ході протистояння Україна набула неоціненний досвід протидії, знання про форми і методи застосовувані РФ, сильні і уразливі сторони супротивника.

У таких реаліях реформування набуло характеру вивчення та імплементації досвіду країн НАТО у ході профільної підготовки, тренінгів та навчань. Одночасно, поширення нашою державою отриманих в ході війни знань зробило процес взаємовигідним, взаємокорисним і надало нашій державі ваги і авторитету, як носію унікального досвіду з протидії і стримування російської агресії. Паралельно було сформовано коло держав-союзників України у протидії гібридним методам впливу Російської Федерації на європейську і світову спільноту. Саме більшість країн постсоціалістичного табору (наприклад, Польща, Румунія) та пострадянського простору (Латвія, Литва, Естонія) взяли на себе роль лобіста і партнера, готового ділитися власним досвідом інтеграції і досягнення статусу сумісності, вивчати бойовий досвід України, виступати об’єднуючим ланцюгом з ЄС і НАТО. При цьому неспростовним є той факт, що поряд з потужною підтримкою США, Канади, Великої Британії, як окремих сильних і впливових гравців світового масштабу, так і у якості провідних членів НАТО, вищенаведені країни-партнери України зі Східної Європи відіграють неоціненну роль. Ця роль полягає у кропіткій повсякденній роботі на оперативно-тактичному рівні, мета якої – досягнення великої стратегічної мети. І таких прикладів – безліч. Наприклад, з липня 2015 року функціонує «УкрПолЛитБриг» — військовослужбовці України, Польщі, Литви спільно виконують миротворчі завдання під егідою ООН, НАТО, ЕС, прохо-

№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

дять підготовку і діють за стандартами НАТО. Майже у безперебійному режимі, не дивлячись на світову пандемію COVID-19, партнерами з країн Балтії надається логістична допомога підрозділам ЗСУ, які знаходяться на бойовому посту на Донбасі та мирному населенню постраждалих районів. У лютому цього року литовською волонтерською організацією «Blue Yellow Ukraine» було передано черговий гуманітарний вантаж до зони ведення бойових дій (в цілому за роки війни допомога надавалася розвідувальним підрозділам, морським піхотинцям, військовим морякам, воїнам Сил спеціальних операцій, воєнно-медичним військам, цивільному населенню). За роки війни загальна сума логістичної та гуманітарної допомоги досягла $1 млн. Також наприкінці лютого українські військово-медичні сили отримали партію легкоброньованих медичних автомобілів, які будуть використовуватися у зоні проведення ООС. Кабінет Міністрів Латвії ухвалив виділення додаткових 45 тисяч євро для відновлювального лікування поранених на Сході України українських захисників вітчизни. Окремо започатковано програму взаємодії між військовими капеланами задля обміну досвідом і надання спільної підтримки, необхідної бійцям українського війська, що боронять державу №3/2021

Реформування структур силового блоку відповідно до стандартів НАТО та досягнення сумісності з арміями провідних країн світу пришвидшить наближення України до членства в Альянсі»

на Сході. З 2014 року по лінії Міністерства оборони Латвії надійшло понад 400 тон гуманітарної допомоги для потреб українського війська та цивільного населення Донецької і Луганської областей. Центр кадетської підготовки започаткував нову традицію літніх таборів для дітей українських військовослужбовців з 2017 року з метою організації комунікації та проведення спільних заходів патріотичного спрямування тощо. Окремо слід зауважити, що литовський, латвійський та естонський сектора оборони почали надавати допомогу українським військовослужбовцям, що отримали бойові поранення у зоні ООС, та членам їхніх родин, у тому числі з відновлювального лікування та рекреації, практично від самого початку бойових дій на Сході Україні. Наведені приклади свідчать про те, що двостороння співпраця на оперативно-тактичному рівні, у щоденному форматі, дозволяє реформувати і змінювати відповідно до стандартів НАТО не тільки силові структури, а й міняти відповідно до демократичних стандартів менталітет населення і формувати свідомість української молоді. Неможливо спростувати тезу, що свідоме суспільство є надійним тилом і джерелом для війська, в той час, коли спроможне, досвідчене, озброєне військо є гарантією безпеки, незалежності і суверенітету держави.

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ФОРМУВАННЯ ОБОРОННОЇ ПОЛІТИКИ НАТО

Національна оборона є ключовим елементом в системі національної безпеки державчленів НАТО — ефективний оборонний сектор дуже важливий для національної безпеки і на оборону припадає велика частина ресурсних витрат

ПРИКЛАД ДЛЯ УКРАЇНИ •

Крикун П.М., головний консультант відділу воєнної політики

П

олітика у сфері оборони передбачає всі етапи процесу її формування, при цьому, особлива увага приділена етапам планування і виконання. Тут формуються зв’язки між цілями, пріоритетами і засобами їх досягнення. Політика у сфері оборони в держав-членах НАТО є доступною широкому колу громадськості, що забезпечує прозорість і підзвітність.

24

Павленко В.І., головний консультант відділу воєнної політики, кандидат військових наук

При її формуванні використовуються відомі методики та інструменти стратегічного аналізу: • стратегічний прогноз і планування (strategic forecasting and planning); • метод експертних оцінок Дельфі (Delphi technique); • методика комплексного аналізу (PEST analysis: political, economic, socio-cultural and technological);

методика аналізу сильних та слабких сторін, можливостей та загроз (SWOT аnalysis: strengths, weaknesses, opportunities and threats); • методика аналізу прогалин (Gap аnalysis); • методика профілювання ризиків (Risk рrofiling). Всі вони об’єднують в собі аналіз, оцінку, наукові дослідження, аудити, консультації. Їх практична спрямованість виражається в застосуванні різних моделей, програмних комплексів, автоматизованих систем при дослідженні середовища безпеки, обігравання прогнозованих ситуацій застосування та планування сил і засобів, розподілу ресурсів тощо. Основним із принципів для всіх держав-членів НАТО, при формуванні політики у сфері оборони є дотриман№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ня засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням оборонного сектору та застосуванням сили. КАНАДСЬКА «БІЛА КНИГА» У більшості держав-членів НАТО (Канада, Німеччина, Румунія, Франція) порядок формування та основний зміст власної політики у сфері оборони, яка в комплексі з політикою безпеки прописується у «Білих книгах» та інших документах планування. Так, у Канаді офіційні підходи на формування політики у сфері оборони в систематизованому вигляді викладені у наступних документах: «Біла книга» з питань оборони, Закон про національну оборону Канади. Зазначені документи накладають на державу обов’язки щодо забезпечення безпеки і соціального захисту її громадян. В основу розробки документів покладено стратегічний прогноз і планування зовнішньої та оборонної політики з використання різних методів стратегічного аналізу характерних для держав-членів НАТО. У 2016 році керівництво держави поставило перед собою завдання визначити, як найкраще протистояти викликам і загрозам у майбутньому середовищі безпеки По всій країні було проведено дев’ять круглих столів, включаючи дискусії, присвячені обороні держави, розвитку промисловості в інтересах збройних сил, інноваціям, гендерним перспективам. Для їх проведення залучалися представники парламенту, уряду, промисловості, науковці та громадські організації. Після таких заходів було проведено оборонний огляд, за результатами якого у червні 2017 року опубліковано «Білу книгу: Сильний,

№3/2021

безпечний, залучений (оборонна політика Канади)». У «Білій книзі» окреслено оборонні пріоритети Канади на найближчі 20 років, фінансування, необхідне для задоволення оборонних потреб на даний час і на перспективу. Викладено, як уряд Канади буде підтримувати і використовувати канадські збройні сили для захисту внутрішніх інтересів і вносити вклад для забезпечення безпеки у світі. Окреслена оборонна політика (Strong, Secure, Engaged) як нове бачення оборони, при якому Канада: сильна у своїй державі, її суверенітет добре захищений канадськими збройними силами, готовими прийняти участь під час стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій, а також пошуково-рятувальних операцій; безпечна в Північній Америці, Канада бере активну участь в оновленому оборонному партнерство з США; залучена в світову житті, і канадські збройні сили вносять свій внесок у міжнародну безпеку, у тому числі за допомогою операцій з підтримання миру. Центральним в досягненні нового бачення оборони є здатність передбачати нові виклики і загрози, адаптуватися

Королівські канадські ВПС придбають 88 вдосконалених винищувальних літаків для забезпечення суверенітету країни та виконання завдань Північноамериканського командування аерокосмічної оборони та зобов’язань НАТО»

до мінливих обставин і діяти рішуче, володіючи ефективним військовим потенціалом. Для цього Канада повинна мати гнучкі, багатоцільові, боєздатні збройні сили, добре оснащені і мотивовані професійним персоналом. Формується оборона політика Канади на цілях і пріоритетах оборони, які визначаються Міністерством національної оборони. Основні з них: 1. Виховання стійких, мотивованих і висококваліфікованих військовослужбовців за допомогою широкого спектра ініціатив та соціального захисту (від прийому на службу до переходу на пенсію); національна оборона робить конкретні дії, які забезпечать добру підтримку і стійкість військового персоналу та їх сімей: фізично, психологічно і соціально. 2. Нарощування потенціалу та спроможностей канадських збройних сил шляхом надання військовим навичок, необхідних для виконання складної роботи, яку від них вимагають. При новій оборонній політиці регулярні сили виростуть з 3500 до 71 500 осіб, а кількість резервістів збільшиться з 1500 до 30 000 чоловік. Збройні сили будуть спроможними проводити весь спектр операцій, здійснювати допомогу канадцям у важкі часи або вносити вагомий вклад в міжнародну безпеку. 3. Використання інновацій в сфері оборони шляхом використання творчого потенціалу вчених, нових технології, приватного сектору. Оборонна політика прагне до інновацій та досліджень в нових областях, а також до інвестицій в найважливіші області, такі як розвідка. 4. Модернізація бізнесу Міністерства національної оборони за рахунок постійного поліпшення методів роботи і раціоналізації процесу оборонних закупівель, впровадження інновацій у розроблення озброєння та військової техніки, надання критично важливих інфраструктурних послуг. Для просування зазначених пріоритетів спрямованих на оборону держави, Канада буде виділяти значні фінансові ресурси. Для задоволення зовнішніх і внутрішні оборонних потреб уряд збільшить витрати на оборону протягом наступних 10 років з $18,9 млрд у 20162017 роках до $32,7 млрд у 2026-2027 роках. Довгострокове зобов’язання щодо фінансування, яке лежить в основі цієї політики, забезпечить канадські збройні сили чисельністю військовослужбовців та обладнанням, необхідним для досягнення досконалості у всьому спектрі військових операцій, починаючи від гуманітарної допомоги та ліквідації наслідків катастроф, закінчуючи підтримкою миру та безпеки. Надалі уряд зобов’язується проявляти більшу відкритість щодо управлін-

25


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ня інвестиціями в оборону, щоб гарантувати, що додаткові ресурси принесуть очікувані результати. Підвищена прозорість за рахунок регулярної звітності по великим інвестиціям зміцнить впевненість канадців в тому, що їх податки витрачаються недаремно і що військовослужбовці Канади матимуть ресурси, необхідні для виконання завдань за призначенням. Щоб виконати зобов’язання уряду щодо прозорості, результатів та підзвітності, опубліковано План оборонних інвестицій, відповідно до якого фінансування буде надано Королівському флоту Канади для придбання повного комплекту 15 канадських кораблів Surface Combatant, необхідних для заміни існуючих фрегатів та вибулих есмінців - одне з найбільших придбань в історії канадського суднобудування. Канадські сухопутні війська пройдуть трансформацію більшої частини своїх бойових спроможностей на суші, одночасно модернізуючи свої системи управління. Королівські канадські ВПС придбають 88 вдосконалених винищувальних літаків для забезпечення суверенітету Канади та виконання завдань Північноамериканського командування аерокосмічної оборони та зобов’язань НАТО. Канадське командування Сил спеціальних операцій розширить свою оперативну спроможність та інвестуватиме в можливості, які дозволять швидко Силам спеціальних операцій надавати

26

свої унікальні навички як вдома, так і за кордоном. Основна увага буде приділена інвестиціям на космічну галузь, кіберзахисту, розвідці, та соціальному захисту військовослужбовців. Заслуговує уваги викладений новий підхід до формування політики у сфері оборони, яка ґрунтується на таких засадах, зокрема: 1. Передбачати нові виклики і загрози, пристосовуватися до змін середовища безпеки та діяти з професіоналізмом, підтримуючи мир і безпеку у всьому світі. Прогнозування нових викликів і загроз є фактором безпеки Канади. Буде вдосконалена здатність надавати своєчасну інформацію військово-політичному керівництву для прийняття рішень, дозволяючи уряду виявляти та розуміти виникаючі події та кризи, відповідати належним чином та мінімізувати руйнівні наслідки можливого конфлікту. 2. Адаптація до швидких змін у середовищі безпеки є фундаментальним для успіху операції збройних сил з використанням нових технологій. Канада розширить космічні та кібернетичні спроможності. 3. Діяти. Основна увага надаватиметься місіям збройних сил. В будь-який момент уряд Канади може закликати канадські збройні сили взяти участь у місіях для захисту Канади та підтримання міжнародного миру та стабільності. Таким чином аналіз підходів до формування політики у сфері оборони Канади, які викладено у «Білій книзі» свідчить, що вона має відповідати низці якісних параметрів, зокрема: по-

вноти охоплення всіх чинників щодо діяльності збройних сил, оперативності реагування на весь спектр загроз національній безпеці і оборони, високої гнучкості у прийнятті відповідних рішень. Це обумовлено вимогами щодо: динамічності змін у середовищі безпеки на всіх рівнях прояву; побудови ефективної системи управління обороною при реагуванні на увесь спектр загроз; збалансованого забезпечення розвитку спроможностей збройних сил та їх сумісність при спільному застосуванні; розумної достатності у забезпеченні обороноздатності та гарантування національної безпеки Канади; використання інновацій в сфері оборони, раціонального впровадження процесу оборонних закупівель. ПОЛІТИКА БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ПО-НІМЕЦЬКИ У Німеччині офіційні погляди на формування політики у сфері оборони, а також способи забезпечення безпеки країни викладені у наступних документах: «Біла книга» з питань безпеки і оборони, директиви з питань оборонної політики, а також Концепції Бундесверу; Основному законі ФРН. Зазначені документи накладають на державу обов’язок забезпечити безпеку громадян і визначає конституційне призначення Бундесверу. Вони розробляються шляхом проведення стратегічного прогнозу і планування зовнішньої та оборонної політики з використанням

№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

методів стратегічного аналізу характерних для країн-членів НАТО. Так, у ході прогнозу середовища безпеки визначено наступні виклики і загрози, а саме: гібридна агресія; міжнародний тероризм; виклики в кібер- і інформаційному просторі; так звані слабкі уряди; поширення зброї масового ураження; зміна клімату; неконтрольовані потоки міграції. Підходи до формування політики у сфері оборони і безпеки реалізовано у «Білій книзі 2016: Федеральне Міністерство оборони». Розробка цього документу здійснювалася на основі стратегічного оборонного огляду, комісією, до складу якої увійшли представники президентської адміністрації, зацікавлених міністерств і відомств, наукових установ. Вперше були залучені експерти з громадянського суспільства Німеччини і держав-членів НАТО. «Біла книга» про політику безпеки та майбутнє Бундесверу є головним пріоритетом з точки зору політики безпеки і оборони. Цей основний документ Німеччини займає стратегічну позицію для визначення курсу політики безпеки і оборони Німеччини. На відміну від попередніх «Білих книг», основна увага першої її частини приділяється політиці безпеки і оборони з висвітленням особливостей німецької політики, змін у середовищі безпеки, стратегічних пріоритетів, сфери розвитку політики безпеки. Друга частина її присвячена оборонним і військовим аспектам: Бундесвер майбутнього - місія і завдання; керівні принципи для німецьких збройних сил; технічні характеристики на спроможності Бундесверу; конструкційні площі для сталого Бундесверу. Основне завдання Бундесверу бачиться в національній та федеральній обороні. Як заявлено в «Білій книзі», економічна і політична вага Німеччини означає, що ця країна зобов’язана взяти на себе відповідальність за безпеку Європи «у співпраці з європейськими та трансатлантичними партнерами». Ключова теза «Білої книги» - безпека Німеччини заснована на сильному і рішучому Північноатлантичному альянсі і єдиному Європейському Союзі. Зазначається, щоб мати можливість ефективно протистояти таким викликам, як гібридна війна, транснаціональний тероризм, кібератаки чи пандемії, Бундесверу потрібні найкращі матеріальні ресурси та стійке фінансування національної оборони. У «Білій книзі» стверджується, що малоймовірно, що Німеччина в майбутньому збереже свої позиції в якості четвертого за величиною економіки №3/2021

Одним із завдань Бундесверу є зміцнення європейської інтеграції, трансатлантичного партнерства і багатонаціонального співробітництва» гравця в світі. Уже в найближчі роки економіка країн, що розвиваються в Азії і Латинській Америці, ймовірно, обжене німецьку за величиною валового внутрішнього продукту. Мається на увазі: для збереження лідерських позицій Німеччини потрібен потенціал ЄС. Лідерські позиції Німеччини в світі будуть аналогічними лідерства Євросоюзу. Німеччина має сильну економіку, яка отримує вигоду для стабільного суспільства, високоякісної інфраструктури і висококваліфікованої робочої сили, яка поповнюється за рахунок імміграції. Політично Німеччина повинна розраховувати на сильну мережу двосторонніх європейських, трансатлантичних і багатосторонніх зв’язків і організаційних структур. Процвітання економіки Німеччини в значній мірі залежать від відповідних умов – як в Європі, так і на глобальному рівні. Інтереси політики безпеки Німеччини рішуче визначаються її географічним положенням в центрі Європи і членством в ЄС, економічною потужністю і залежністю від торгівлі. Далі в «Білій книзі» визнається, що в останні роки ситуація в області безпеки для Німеччини стала ще більш

складною, нестабільною і динамічною, а тому все більш непередбачуваною. Пов’язано це з багатополярного і дифузією сили. Тут відзначається, що суттєвою новацією стратегії безпеки Німеччини є визнання її авторами руху світу до багатополярності. У «Білій книзі» стверджується, що в політичному, економічному і військовому відношенні міжнародна система йде в напрямку багатополярного порядку. Глобальний розподіл сил змінюється. Сила зміщується в рамках міжнародного співтовариства, а також між державами і недержавними суб’єктами. У «Білій книзі» прогнозується, що фрагментація на різні і потенційно конкуруючі регіональні системи призведе до ослаблення загальнообов’язкового характеру основ та інститутів нинішнього світового порядку. Такий розвиток подій буде мати далекосяжні наслідки для Німеччини як країни, яка залежить від вільного доступу до глобального трафіку інформації, маршрутами комунікації, постачання, транспорту і торгівлі. Дуже характерно, що автори німецької політики у сфері оборони вважають, що багатополярність повинна бути відповідним чином відображено в системі Організації Об’єднаних Націй. У багатополярному світі Німеччина обирає союз з США, оскільки і в ньому Сполучені Штати будуть продовжувати надавати глибокий вплив на міжнародну політику безпеки. Союз Німеччини і США повинен бути цінний для обох сторін. Опора на США знаходить виправдання в історичному досвіді Ні-

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

меччини. З 1945 року Німеччина має партнерські відносини зі Сполученими Штатами, які глибоко вкоренилися в німецькому суспільстві і знаходять своє відображення в широкому спектрі інтересів загальної політики в області безпеки. Переозброєння Німеччини в 1950-ті роки було тісно пов’язане з її політичною і військовою інтеграцією в НАТО. Тому особливо тісне партнерство в галузі безпеки Німеччина має з Сполученими Штатами в організаційних рамках НАТО. У «Білій книзі» визначається, що безпека Німеччини пов’язана з її союзниками по НАТО і ЄС. Трансатлантичний альянс (поняття ширше, ніж НАТО) має життєво важливе значення для безпеки Європи. НАТО, а в його рамках і Німеччина, продовжуватимуть покладатися в першу чергу на стримування, щоб протистояти зовнішнім загрозам. Для цього Альянс координовано підтримує і розробляє стратегічний спектр ядерних і звичайних можливостей. Німеччина продовжує залишатися невід’ємною частиною ядерної політики в плануванні НАТО. Німеччина визнає свій обов’язок і відповідальність за внесок в колективну оборону на основі солідарності. Альянс солідарності є основоположним принципом німецького управління. Зміцнення згуртованості НАТО і ЄС і здатності їх діяти мають першочергове значення для Німеччини. Положеннями «Білої книги» стверджується, що німецька ідентичність нерозривно пов’язана з європейською ідентичністю. ЄС доведеться докласти значних зусиль, щоб залишитися в лідерах економічного і технологічного розвитку. У документі оборонної політики і безпеки відносини Німеччини до Російської Федерації розглядається як

28

загроза безпеці на Євроатлантичному континенті. Для цього Німеччина прагне до досягнення довгострокової мети щодо створення єдиної системи безпеки і оборони Європейського союзу. Тому одним із завдань Бундесверу, визначеної в «Білій книзі», є зміцнення європейської інтеграції, трансатлантичного партнерства і багатонаціонального співробітництва. Щоб Німеччина залишалася здатною діяти та формувати політику безпеки та оборони необхідно мати достатні фінансові ресурси, які дозволять Бундесверу виконувати коло своїх завдань. Такий ресурс повинен бути не менш 2% від ВВП. Таким чином аналіз підходів до формування політики у сфері оборони Німеччини, які викладено у «Білій книзі» свідчить, що країна може вийти на новий рівень організації та управління збройними силами, щоб відповідати сучасним викликам і загрозам в світовому масштабі. Важливе місце в процесі трансформації збройних сил займають стабільне і достатнє фінансування, збалансована кадрова політика і забезпечення збройних сил сучасними озброєнням та матеріально-технічним забезпеченням. Одночасно Німеччина підтримує лінію зміцнення НАТО в Європі і на своїй території і має намір стати провідним плацдармом альянсу на Європейському континенті. РУМУНСЬКІ ЦІЛІ ОБОРОННОЇ ПОЛІТИКИ У Румунії офіційні погляди і формування політики у сфері оборони в систематизованому вигляді викладені в таких документах: Стратегія національної оборони на 2020-2024 роки, «Біла книга», Керівні принципи НАТО, Оперативні плани використання збройних сил.

Румунія отримала військовий програмний документ під назвою «Настанови оборонного планування» з циклами військового програмування НАТО. Формування зазначених документів здійснювалось на основі стратегічного прогнозу середовища безпеки та планування сил. Питання оборони Румунії детально прописано у «Білій книзі 2020: оборона Румунії», яка розроблена за результатом оборонного огляду і за його результатами у жовтні 2020 року затверджена Урядом. Документ складається із шести розділів, зокрема: оцінка середовища безпеки; цілі оборонної політики; місії та специфічні вимоги до румунських збройних сил; основні напрямки розвитку оборонних спроможностей; інтегроване управління оборонними ресурсами; фінансові ресурси. У документі чітко прописуються цілі оборонної політики держави на 2020-2024 роки, зокрема: розбудова модерного оборонного потенціалу, в тому числі за допомогою сприяння підвищенню національної стійкості; зміцнення репутації Румунії, приділяючи особливу увагу позиції оборони і підтримки НАТО, а також вкладу в загальну політику безпеки і оборони; зміцнення стратегічного партнерства з США і розвиток співпраці зі стратегічними партнерами Румунії; зміцнення іміджу Румунії як постачальника безпеки в Чорноморському регіоні, розвиток як двостороннього, так і багатостороннього співробітництва. Згідно з «Білою книгою» Румунія продовжить забезпечувати параметри, встановлені в рамках НАТО щодо витрат на оборону в розмірі не менш 2% ВВП, з яких на обладнання і модернізацію виділяються 20%, а на дослідження, та інновації 2%. Румунія продовжить покладатися на НАТО, ЄС і Сполучені Штати Америки. Стратегічне партнерство з США пропонує ідеальні рамки для зміцнення відносин між збройними силами двох країн, щоб підкреслити стратегічне положення Румунії в Чорному морі. Серед амбіцій Румунії - планування, організація і виконання операції стримування і оборони в національному або союзному контексті за допомогою групи об’єднаних сил належним чином підтримуваних авіацією, військово-морськими силами і силами спеціальних операцій з використанням можливостей кіберзахисту, сил матеріально-технічного забезпечення і зв’язку та інформатики. У «Білій книзі» основна увага №3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

щодо підготовки і ведення оборони держави надається збройним силам Румунії, які будуть розвивати спроможності за напрямками: • командування, управління і зв’язок: стратегічногої, оперативногої і тактичногої ланки, центри зв’язку та інформатики і допоміжні підрозділи в галузі зв’язку та інформатики; • зобов’язання: піхотні механізовані частини і з’єднання, танки, гірські мисливці, артилерія, сили спеціальних операцій, бойова авіація, бойові вертольоти, морські та річкові бойові кораблі, морська піхота, кіберзахист, військова поліція і психологічні операції; • розвідка: підрозділи військової розвідки, спостереження і дослідження; • проекція сил: розвиток озброєння і боєприпасів, зокрема ракет «повітря-земля», протиповітряна оборона, інженерне забезпечення, захист CRBN, EOD, мінування/ розмінування і захист румунських і іноземних військових високопосадовців на національному рівні; • підтримка збройних сил та їх логістичне забезпечення. Створення оперативних і допоміжних запасів матеріальних засобів. Збройні сили Румунії зосередять свої зусилля на різних напрямках дій оснащення силових структур передовим військовим обладнанням і технікою, які можуть взаємодіяти один з одним і можуть відповідати поточним і майбутнім оперативним вимогам; продовження телекомунікаційної військової супутникової системи; запуск проекту багато№3/2021

Зовнішня політика Франції підтримує подальше посилення ролі НАТО в якості найважливішого елементу сучасної архітектури міжнародної безпеки при одночасному вибудовуванню самостійної європейської системи оборони» функціональних безпілотних літальних апаратів різного призначення і габаритів; запуск проекту індивідуальної системи «Солдат майбутнього»; модернізація інфраструктури, мереж і систем C4ISR на тактичному, оперативному і стратегічному рівнях і їх взаємозв’язок з системами НАТО; підвищення захисту, здатності сил, тактичної мобільності, гнучкості, модульності і рівня взаємодії національних сил з силами союзників; забезпечення мобільності власних сил; забезпечення стійкості і підвищення потенціалу рішучих бойових дій наших військ і союзників. У «Білій книзі» міноборони представляє важливу інвестиційну програму, спрямовану на забезпечення інтересів безпеки румунської держави. Серед уже відомих, таких як бронетранспортер, броньовані і легкі автомобілі, системи C4A з можливістю інтеграції ISTAR, багатоцільові літаки для ВПС. Таким чином, аналіз підходів до

формування політики у сфері оборони, які викладено у «Білій книзі», засвідчив, що країна має на меті оцінити зміни у міжнародному середовищі безпеки, визначити ризики та загрози, сформувати європейську та євроатлантичну ідентичність Румунії, сприяти демократії, боротися з міжнародним тероризмом та розповсюдженням зброї масового ураження. Країна рішуче вписується в євроатлантичний контекст. Основна увага держави приділяється розвитку спроможностей збройних сил для підготовки і ведення оборони. Румунія має інтегрований підхід, який ставить за основу завдання, щоб програми розвитку потенціалу та забезпечення Збройних Сил суттєво сприяли консолідації національної оборонної промисловості шляхом забезпечення значної участі румунських компаній виробництва, інтеграція та обслуговування систем озброєння, а також шляхом підготовки висококваліфікованої робочої сили з рівнем знань, що відповідає цій провідній галузі промисловості. ПАРИЖ ОБИРАЄ ПОСИЛЕННЯ РОЛІ НАТО У Франції керівні установки, що визначають основний зміст оборонної політики, як і у більшості інших західноєвропейських держав, прописуються у «Білій книзі». Відповідно до французької практики розробка цього документу здійснюється комісією, що створюється розпорядженням Президента країни, до

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

складу якої входять представники президентської адміністрації, парламенту, зацікавлених міністерств і відомств, наукових установ, а також незалежні експерти і громадські організації. У останній «Білій книзі: оборонна політика і національна безпека» (2013 р.) військово-політична сторона оборонної політики зазнає істотні зміни, викликані різким розворотом зовнішньополітичного курсу Франції і поверненням країни у військові структури НАТО. В ній викладається французька стратегія оборони і національної безпеки і, зокрема, вказується її зв’язок із загальною політикою безпеки і оборони Європейського Союзу і Атлантичного Альянсу, а також можливості, необхідні для її реалізації в наступні п’ятнадцятьдвадцять років. Проведений і опублікований в жовтні 2017 року «Стратегічний огляд з питань оборони і національної безпеки» свідчить про те, що зовнішня політика Франції підтримує подальше посилення ролі НАТО в якості найважливішого елементу сучасної архітектури міжнародної безпеки при одночасному вибудовуванню самостійної європейської системи оборони. Виходячи з оцінок, зроблених в стратегічному звіті розроблено Закон «Про військове програмування на 2019-2025 роки», який введено в дію у 2019 році. Військове будівництво засноване на чотирьох директивних принципах: • підтримка стратегічної незалежності Франції, що обумовлює необхідність підтримки можливостей для самостійного проведення операцій; • відповідність збройних сил з можливими сценаріями їх застосування в ході конфліктів і криз, забезпечення можливості проведення операцій з примусу до миру, підтримання можливостей кризового врегулювання в найрізноманітніших умовах; • диференціація сил для задач стримування, оборони, примусу до миру або врегулювання криз. Цей новий принцип спеціалізації підрозділів спрямований на підвищення ефективності військ в кожному конкретному завданні, економлячи кошти, дозволяючи відмовитися від надмірного дорогого спорядження, непотрібного в тих чи інших випадках; • об’єднання зусиль з європейськими партнерами Франції, мають на увазі спільне використання деяких військових можливостей в ряді завдань (захист комунікацій, стримування, зовнішнє втручання). Згідно з «Білою книгою», основна увага надається місіям збройних сил. Так, вже до 2025 року у Франції з’являться можливості як для забез-

30

печення допомоги, так і для проведення самостійних військових операцій. Передбачається посилення потенціалу розвідки і сил спецпризначення, які грають ключову роль в останніх військових операціях. У цьому контексті пріоритетними стратегічними інтересами Франції виступають: • підтримка світу на Європейському континенті і в зонах, прилеглих до нього зі сходу і півдня; • поступальний розвиток економіки країни, у тому числі за рахунок безперешкодного переміщення товарів і постачань енергоресурсів по морських комунікаціях. Ретельно здійснено аналіз загроз глобального характеру. В якості джерела військової загрози для Європи розглядається Росія і Китай. Відзначається розгортання великих російських угруповань військ біля кордонів європейських країн, незаконна анексія Криму силове втручання на Донбасі. Істотна увага також приділяється таким викликам сучасності, як кібератаки, епідемії, техногенні і кліматичні катастрофи, демографічні виклики і безконтрольна міграція населення. Для нейтралізації і протидії існую-

чим і потенційним викликам і загрозам безпеки ставиться завдання подальшого нарощування потенціалу силових структур країни для реалізації п’яти стратегічних пріоритетів у сфері оборони і національної безпеки. До них відносяться: обізнаність, стримування, захист, попередження і втручання. Обізнаність припускає цілеспрямовану організацію процесу збору, обробки і аналізу інформації, оцінки і прогнозування обстановки для підготовки рішень політичного і військового керівництва країни. Вказується на необхідність подальшого розвитку таких найважливіших видів розвідки як агентурна, радіоелектронна, повітряна і космічна. Стримування. Франція має намір і далі забезпечувати необхідний рівень бойової готовності морського і повітряного компонента стратегічних ядерних сил. Водночас, ядерне стримування доповнюється застосуванням звичайного озброєння. Захист передбачає дії, спрямовані на «захист нації від будь-якої загрози військового характеру», захист території, національного повітряного і морського простору, критично важливих об’єктів,

№3/2021


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

а також громадян Франції від різних ризиків і загроз. Попередження характеризується передусім проведенням превентивних заходів, що дозволяють виявити існуючі ризики до того моменту, поки вони не трансформувалися в реальні загрози. Втручання припускає готовність до використання військової сили в регіонах (районах), критично значимих для забезпечення національних інтересів Франції. В «Білій книзі» зазначається здатність Франції діяти самостійно, якщо того вимагають обставини, та об’єднувати партнерів буде і надалі залежати від підтримки всеосяжної та збалансованої моделі армії. Оборонна політики включає положення, що розкривають: роль, значення і порядок функціонування оборонної промисловості Франції; військово-технічні, фінансові і матеріальні аспекти будівництва збройних сил, реалізації оборонної стратегії; пріоритети розвитку збройних сил і їх структурних компонентів, включаючи модернізацію і створення нових зразків ОВТ, що відповідають сучасним вимогам; питання кооперації з країнами Євросоюзу і НАТО в області розвитку

№3/2021

військових технологій і виробництва перспективних зразків ОВТ. Зберігаючи позицію Франції, як великої технологічної держави, гарантуючи сили обладнання на найвищому рівні та підтримуючи життєздатність оборонної промислової екосистеми, і надалі буде потрібно довгострокова політика з точки зору досліджень та інвестицій, підтримка експорту та захист науково-технічного потенціалу. Нова європейська динаміка у галузі оборони також дасть новий поштовх пошуку рішучої та контрольованої співпраці. Ці цілі можуть бути досягнуті лише в тому випадку, якщо вони супроводжуються глобальною політикою підтримки інновацій та глобальною трансформацією цієї екосистеми, що дає змогу отримати більшу реактивність для генерування, захоплення та інтеграції технологічних проривів. або використовувати, зокрема, цивільну сферу. Цей підхід до гнучкості не може бути обмежений лише виробничо-технологічною сферою. В умовах обмежених ресурсів він повинен керувати трансформацією всіх гравців оборони, збільшувати їх здатність інтегрувати інновації та пришвидшувати їх наслідки. Це також повинно дозволити збройним силам зберегти свою оперативну перевагу в особі супротивників, які самі винахідливі та реагують. В «Білій книзі» підкреслюється, що НАТО і Європейський Союз не конкурують - тепер ці два союзи доповнюють один одного. Прагматичне і тісна співпраця між цими двома організаціями важлива мета для Франції. Тому вона має намір виконувати свою роль в тій чи іншій організації для забезпечення національної безпеки. Сьогодні Франція стикається з багатьма загрозами, проблема і кризами разом зі своїми європейськими партнерами. Саме тому, в рамках нової стратегії оборони та національної безпеки, автори «Білої книги» вважають, що інтеграція в сфері оборони в ЄС є одним із пріоритетних завдань. В рамках ЄС Франція збирається розвивати стратегічне бачення, засноване на спільному аналізі ризиків і загроз, що зачіпають внутрішню безпеку держав-членів ЄС. Франція розглядає політику безпеки і спільної оборони як інструмент для досягнення єдиної мети. До 2025 року витрати Франції на оборону будуть доведені до 2% ВВП. У цьому році фінансування військових потреб зросте на 5,6%, до 34,2 млрд. євро, передбачено нарощування витрат на 1,7 млрд. євро на рік в 2019-2022 роках, а в 2023 році, відразу на 3 млрд. євро.

Таким чином аналіз підходів до формування політики у сфері оборони Франції свідчить, що країна має стійку систему поглядів і директивних документів, які визначають військово-політичні, воєнно-стратегічні і військово-економічні основи національної оборони. Будівництво і розвиток збройних сил країни здійснюються передусім в інтересах захисту національних інтересів у життєво важливих для Франції районах. Оборонна політика Франції спрямована на виконання зобов’язань в рамках НАТО і ЄС. ВИСНОВКИ В основу формування політики у сфері оборони в державах-членах НАТО покладається системний аналіз, що базується на стратегічному прогнозі і плануванні (strategic forecasting and planning) зовнішньої та оборонної політики, який забезпечує в структурі військово-політичного керівництва переведення даних прогнозів в алгоритми дій для досягнення необхідних результатів. Формування політики у сфері оборони відбувався з урахуванням: • оцінки середовища безпеки; поточних і прогнозованих загроз у сферах національної безпеки і оборони, характеру майбутніх воєнних конфліктів; • цілі оборони, нового бачення оборони; пріоритетів політики у сфері оборони та шляхів їх реалізації; • вимог до збройних сил щодо оборони держави, основних місіях збройних сил, їх застосування; • інвестицій для посилення збройних сил; • фінансування на оборону та інновації. Комплексний та системний підхід до формування політики у сфері оборони на основі відкритості та прозорості з дотриманням засад демократичного цивільного контролю надає можливість воєнно-політичному керівництву держав-членів НАТО визначати реалістичну стратегію оборони держави, основні пріоритети політики у сфері оборони та комплекс всіх необхідних виконавчих заходів. Врахування досвіду держав-членів НАТО щодо формування політики у сфері оборони сприятиме подальшому впровадженню механізмів формування політики у сфері оборони України, які базуються на загальноєвропейських і євроатлантичних підходах і принципах. Такий підхід є вкрай важливим і актуальним при формуванні оновленої системи документів чергового циклу оборонного планування в Україні.

31