Оборонний вісник №12/2018

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

12 №

2018


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

12 №

2018


ЗМІСТ Агресія проти України

Протока розбрату

Актуально

Геополітика

Балтійський регіон: геополітичні проблеми

Ядерна дубина

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

14

8

Інновації в оборонній сфері

Іноземний досвід

Логістична інформаційна система Альянсу

Офіцери ЇЇ Величності

20

4

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

26

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

№12/2018

1


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

БТР-4МВ1: повний універсал Довідка БТР-4МВ1 — повнопривідний восьмиколісний БТР, розроблений «Харківським конструкторським бюро з машинобудування» Бойова маса:

24-25 тонн Екіпаж:

3 особи Десант:

7 осіб Двигун/потужність:

Deutz/450 к.с. Максимальна швидкість по шосе:

110 км/год Максимальна швидкість по воді:

10 км/год Запас ходу:

650 км Колісна база:

8х8 Озброєння:

БМ-7 «Парус»

Витрати на оборону Державним бюджетом України на 2019 рік видатки Міністерству оборони заплановані у сумі 102,4 млрд гривень (2,59% від ВВП). Зокрема, 101,1 млрд гривень за загальним і 1,3 млрд гривень за спеціальним фондом. Видатки оборонного відомства порівняно з 2018 роком збільшено на 17 млрд грн, тобто на 24%. Однак фінансові потреби для армії у 2019 році складають щонайменше 112 млрд гривень.

2

Ф

ахівці держпідприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування імені Морозова» завершили повний цикл заводських випробувань нової бронемашини БТР4МВ1. Однією з головних особливостей бронетранспортера є використання модульного підходу в побудові бронезахисту машини і рознесення шарів броні. Це дозволило значно підвищити як захист екіпажу, так і самої бронемашини. Також новий БТР-4МВ1 отримав принципово нову фронтальну частину, яка була створена з урахуванням останніх тенденцій бронемашин

Модульні польові табори У 2019 році Міністерство оборони планує закупівлю експериментального комплекту батальйонного модульного польового табору. Особовий склад у ньому розміщуватиметься в спеціалізованих контейнерах. Для закупівлі цього табору у наступному році заплановано не менше 300 мільйонів гривень. У цю суму входить вартість військової та спеціальної техніки для перевезення контейнерів, обладнання ділянок, добування води та її очищення тощо.

НАТО, що надало можливість створити більш ефективний ухил і посилений захист. Завдяки цьому вдалося досягти більшої вірогідності рикошетів ворожих снарядів. Завдяки модульному підходу в бронюванні і наявності у новій бронемашини багатоцільових відсіків, що дозволяють встановлювати додаткові баки, поплавці або додаткову броню, з’явилася можливість за короткий час переобладнати БТР-4МВ1 в бойовий модуль для виконання будь-яких завдань. Наприклад, для використання в якості дозорно-розвідувальної машини, так і машини-амфібії для морської піхоти.

Танковий тренажер 169-й навчальний центр «Десна» Сухопутних військ ЗС України отримав новий динамічний тренажер — мультимедійний комплекс, що призначений для підготовки членів екіпажу танку Т-64. Тренажер дозволяє здійснювати одночасну підготовку не лише командира та екіпажу танку, а й цілої танкової роти та відтворює дуже реалістичні умови бою. В навчальному центрі працює школа снайперів, танкістів, загальновійськової підготовки, сержантська школа та медичний центр.

Психологічні тренінги За підтримки Офісу НАТО в Україні з військовослужбовцями-учасниками бойових дій, які заплановані до звільнення в запас, розпочато проведення чергової серії тренінгових програм з психологічного відновлення в межах реалізації Програми психологічних тренінгів «Шлях з бою до дому». Програма націлена на профілактику виникнення посттравматичних розладів та подолання негативних наслідків у військовослужбовців, що виникають під час звільнення в запас.

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Неефективне використання коштів За результатами аудиту Рахункової палати України програми із закупівлі та будівництва житла для військовослужбовців, виявили неекономне використання понад 600 мільйонів гривень на будівництво житла військовослужбовцям. За даними відомства, Міноборони мало збудувати чи купити військовим 2200 квартир протягом 2016-2017 років. Водночас, реально придбали та збудували менше половини квартир. Нагадаємо, що кількість військових, які стоять в черзі, вже сягнула понад 47 тисяч осіб. Поряд з цим, Рахункова палата планує перевірити, як витрачалися кошти, виділені Міністерству оборони на створення боєприпасів. А також провести аудит на складах і арсеналах боєприпасів Збройних Сил України. Також у планах на 2019 рік — аудит розробок нових та модернізації існуючих систем спецзв’язку, захисту інформації, кіберзахисту і протидії технічним розвідкам. Крім того, планується аудит Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, а також аудит використання коштів, виділених на розселення і облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України.

Невтішна оцінка Переважна більшість українців вважають, що соціально-економічна ситуація в країні є поганою. Розподіл відповідей на запитання: «Як Ви оцінюєте соціально-економічну ситуацію в Україні?» виглядає наступним чином:

0,9%

2,8% 82%

14,3% Погано Посередньо Добре Важко відповісти

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №12/2018

Стратегія ВМС-2035 П

ід час ІІ Міжнародної конференції з питань морської безпеки була презентована «Стратегія Військово-Морських Сил Збройних Сил України 2035». Ідея щодо створення цього документа виникла у зв’язку зі складною ситуацією в Азово-Чорноморському регіоні, спричиненою тимчасовою окупацією Росією українського Криму та дестабілізацією обстановки на ключових морських напрямках. При плануванні і розробці Стратегії бралися до уваги багато факторів, зокрема географічні умови та театр бойових дій, загальна безпекова ситуація в Азово-Чорноморському регіоні, сили і засоби російського ЧФ як фактор воєнної загрози, анексований Крим, зведення керченського мосту. В Стратегії міститься 5 розділів. Перший стосується бачення розвитку військ і цінностей, які ВМС України будуть домагатися. Другий – моря і берегів. Третій називається «Весла і вітрила» і стосується стратегічного підходу та можливостей майбутніх ВМС. У четвертому розділі йдеться про шляхи та засоби імплементації стратегії. У п'ятому – якими повинні бути майбутні Військово-Морські Сили.

Серед головних викликів Стратегією визначено чотири напрямки — інновації і майбутня війна, фактор РФ, вплив економічного розвитку і партнерство та співробітництво. До 2035 року Військово-Морські Сили повинні стати сучасними, швидкими і інноваційними силами, здатними захистити народ України і національні інтереси в морському і прибережному середовищі. До 2025 року планується розвивати здібності для встановлення контролю над територіальними водами орієнтовно 40 морських миль від узбережжя України. До 2030 року планується забезпечити відновлення і розвиток здібностей для захисту національних інтересів на морі в межах виключно морської економічної зони України – це до 200 миль від узбережжя. До 2035 року передбачається подальший розвиток перших двох етапів і їх нарощування. В кінці кожного етапу будуть оцінюватися досягнуті результати і переглядатися виклики стратегічного середовища і, за необхідності, вноситися корективи.

«Ми маємо значний прогрес у нашій практичній співпраці з НАТО, яка поглиблюється в різних сферах. Досягнення стандартів НАТО та повна взаємосумісність з Альянсом є основними завданнями реформування галузі безпеки та оборони України». Петро Порошенко, Президент України

3


Агресія проти України

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Протока розбрату

Дії, до яких з початку поточного року вдається Росія у Чорноморсько-Азовському регіоні, свідчать, що вона перейшла до нового етапу у «гібридній війні» проти України

Р

осія за допомогою своїх активних дій та провокацій в Чорному та Азовському морях прагне захоплення Азовського моря. Яскравий приклад — події, що сталися в Чорному морі поблизу Керченської протоки 25 листопада 2018 року. Мілітаризація Росією окупованого Криму Російська Федерація в Азовському морі та Керченській протоці здійснила перевірку усіх складових механізмів (політичних, економічних, військових) з повної блокади узбережжя України та своїми агресивними діями намагається позбавити Україну морського статусу. Наступним кроком Кремля може стати окупація інших регіонів України та її морської акваторії Чорного моря. Особливе значення при досягненні

4

Кремлем зазначених вище цілей має мілітаризація окупованого Криму, яка упродовж останніх років набула безпрецедентного масштабу та створює передумови для виникнення нових джерел напруженості у регіоні. Після анексії Кримського півострова Росія втричі наростила бойові можливості угруповання збройних сил, яке нараховує близько 31,5 тис. військовослужбовців, а у подальшому Кремль планує збільшити чисельність військ – до 43 тис. військовослужбовців. Дії Росії щодо захоплення Азовського моря: • перегляд українсько-російських кордонів з урахуванням анексії Криму; • встановлення контролю над Азовським морем і Керченською протокою; • блокування економічної діяльності України; • створення депресивної зони в українському Приазов’ї;

• • •

провокування соціально-економічної нестабільності та приведення до влади проросійських політичних сил напередодні президентських (березень 2019 р.) та парламентських (жовтень 2019 р.) виборів; тиск на Україну у питанні забезпечення життєдіяльності анексованого Криму (відновлення постачання на півострів прісної води). З квітня 2018 року російські силові структури здійснюють обмеження судноплавства і блокаду українських морських портів Маріуполь і Бердянськ в Азовському морі шляхом: закриття військовими кораблями районів в акваторії Азовського моря під виглядом проведення навчань; довготривалої затримки суден, які слідують до українських портів, з метою їх ретельного огляду представниками силових структур Росії. №12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Таким чином акваторія по суті перетворилася на «внутрішнє море» Росії. Росія своїми діями прагне блокувати роботу українських портів Маріуполь та Бердянськ. З одного боку, саме вони є «морськими воротами» укра-

За результатами нападу Росія захопила в полон 24 військовослужбовця України, з яких троє отримали поранення. Усі ці військовослужбовці наразі мають статус військовополонених у трактуванні Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 1949 року» №12/2018

5


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Росія має значний ударний потенціал в Азово-Чорноморському регіоні: берегові ракетні комплекси («Бал», «Бастіон»), ударні літаки та вертольоти, а також носії крилатих ракет морського базування типу «Калібр»» оновані на вищому рівні, Росія чітко продемонструвала незмінність намірів щодо реалізації своїх стратегічних інтересів, незважаючи при цьому на зовнішній тиск. Водночас показала свою готовність до подальшого загострення конфронтації з Україною та її західними партнерами.

їнської металургії, як провідної галузі економіки України, а з іншого — головним конкурентом російських портів на узбережжі Азовського моря. Це питання набуває для Росії особливого значення в зв’язку з реалізацією проекту розвитку порту Тамань на азовському узбережжі Краснодарського краю в районі мису Залізний Ріг. Згідно з планами Москви, саме він і має стати головною перевалочною базою товарних потоків в Азовському морі. Саме з цією метою на початку поточного року і розпочалося нарощування російської військової присутності в Азовському морі. На сьогодні в азовській акваторії зосереджено значна кількість бойових кораблів і катерів ВМФ та Прикордонної служби ФСБ Росії. Крім того, не припиняється нарощування сухопутного та морського компонентів збройних сил РФ в окупованому Криму та на території Ростовської області і Краснодарського краю. Росія має значний ударний потенціал в Азово-Чорноморському регіоні. Його основу складають три компоненти: берегові ракетні комплекси («Бал», «Бастіон»), ударні літаки та вертольоти (Су-24,-25,-27,-30, -34, Мі24, -28, Ка-52), а також носії крилатих ракет морського базування типу «Калібр». Загалом Росія може застосувати 30 пускових установок берегових ракетних комплексів, понад 200 літаків та вертольотів та близько 30 кораблів та підводних човнів.

6

Для здійснення радіоелектронного придушення застосовується весь комплекс сучасних засобів РЕБ. За рахунок високої мобільності засобів ураження у зону досяжності ракетної зброї входить фактично вся акваторія Азовського моря, а також південні області України. За допомогою свідомих силових дій в Керченській протоці, які санкці-

Правові аспекти дій України та Росії Російська Федерація, здійснивши акт збройної агресії проти кораблів ВМС України, намагається маніпулювати фактами та міжнародно-правовою базою для виправдання злочинних дій перед світовою спільнотою. Відповідно ст. 1 Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року, Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України та РФ.

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Згідно ст. 2 Договору, військові кораблі під прапором України користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства. Отже, транзитний прохід українських військових кораблів Керченською протокою не передбачав отримання будь-яких дозволів з боку Російської Федерації. Разом з тим, дбаючи про безпеку судноплавства, екіпажі українських кораблів повідомили уповноважені органи РФ про намір проходу Керченською протокою за 2 години до входження в 12-мильну морську зону. При цьому будь-яких офіційних попереджень Росії про закриття району Керченської протоки для судноплавства не було. Перше прибережне попередження про закриття району входу до Керченської протоки зі сторони Чорного моря було опубліковано на офіційному веб-ресурсі (Кадіс, Іспанія) майже через 8 годин після повідомлення про намір заходу корабельної групи ВМС України до Керченської протоки. Таким чином, дії української сторони, як з точки зору свободи судноплавства, так і безпеки судноплавства були абсолютно правомірними. Натомість послідовність дій РФ, яка спочатку намагалась ввести в оману капітанів кораблів ВМС України, провокувати на небезпечні дії на морі зрештою звелись до обстрілів та на-

№12/2018

валів на українські військові кораблі. Зазначені дії РФ беззаперечно кваліфікуються як акт агресії відповідно до ст. 3 резолюції №3314 Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави). Крім того, дії РФ є злочином і відповідно до ст. 3 Конвенції про боротьбу з незаконними атаками, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року. За результатами нападу Росія захопила в полон 24 військовослужбовця України, з яких троє отримали поранення. Усі ці військовослужбовці наразі мають статус військовополонених у трактуванні Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 1949 року. Таким чином, намагання Москви надати діям українським військовослужбовцям ознак кримінального злочину з незаконного перетину державного кордону є черговим порушенням міжнародного права. Женевська конвенція не передбачає можливості тримання військовополонених у місцях обмеження чи позбавлення волі, призначених для утримання осіб, які підозрюються чи засуджені за вчинення злочинів; військовополоненого судить лише військовий суд; держава, що тримає військового у полоні, повинна враховувати, що він знаходиться під її владою внаслідок обставин, не залежних від його волі; представники Міжнародного комітету

Червоного Хреста мають право відвідувати всі місця, де можуть знаходитись військовополонені. Росія здійснює активні агресивні дії проти України намагаючись встановити повний контроль над всією акваторією Азовського моря. Висновки Найближча ціль РФ – де-факто окупація Азовського моря, блокування українських портів та перешкоджання вільному судноплавству в Азовському морі та Керченській протоці. Російські зазіхання на територію України розпочались ще у 2003 році з будівництва дамби у напрямку о. Тузла з тим, щоб отримати доступ до Керч-Єнікальського каналу. Результатом цих дій стало підписання договору про використання Азовського моря і Керченської протоки, який встановлює свободу судноплавства в цих акваторіях для українських військових кораблів та торговельних суден. Росія систематично порушує цей договір, починаючи з 2014 року. Наступна ціль РФ – продовження окупації частини Чорного моря, створення перешкод роботи українських чорноморських портів, сковування ВМС України. Кінцева мета: військове домінування в Чорному та Азовському морях. Задум РФ: створення противаги США та НАТО на східному фланзі Альянсу – на Близькому Сході та Балканах.

7


Актуально

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Балтійський геополітичн

З урахуванням внутрішньополітичної ситуації в Росії, а також останніх заяв Кремля, годі й очікувати змін в зовнішньополітичній царині Російської Федерації

Голопатюк Л.С., генерал-лейтенант, тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника Генерального штабу ЗС України

8

Коваленко Г.А., полковник, тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних Сил України

Н

авпаки, є с е н с наголосити на посиленні ворожої та агресивної риторики та дій воєнно-політичного керівництва Росії в ко№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

й регіон: ні проблеми

роткостроковій та середньостроковій перспективі. Внутрішньополіти ч на та внутрішньоекономічна ситуація в Російській Федерації, не зважаючи на переможні реляції, продовжує зберігати тенденцію до погіршення. №12/2018

На думку експертів американської організації The Jamestown Foundation, подальше погіршення російського становища буде стимулюватися такими основними чинниками: 1) це економіка країни, яка орієнтована на минуле (використання природних ресурсів), а не на майбутнє (новітні технології та інновації). Російське керівництво розглядає національну економіку не як локомотив розвитку та нарощування економічної потужності держави, а виключно як механізм персонального збагачення;

9


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

2) це відносини так званого центру з регіонами та суб’єктами Російської Федерації. В цьому контексті склалася така ситуація, коли Кремль будує свої відносини з регіонами не на повазі та паритеті, а, скоріше на правах старшого начальника по відношенню до підлеглого. Яскравим прикладом такого стану справ можна вважати підхід, коли Москва забирає всю суму податків та зборів, отриманих регіонами і, натомість здійснює перерозподіл за непрозорими та незрозумілими регіонам критеріями; 3) це амбітні геополітичні цілі Кремля, які не дуже відповідають ані економічній ситуації в країні, ані рівню життя пересічного росіянина. На думку експертів, намагання РФ повернутися за глобальну шахівницю та пов'язаний з цим «ура-патріотизм», ставить перед кремлівськими лідерами дуже складне завдання – формування лояльного оточення країн-сусідів, а також створення стійких альянсів й союзів, як в регіональному, так і в глобальному контекстах. Важливо розуміти, що Кремль, перш за все, піклується про права й свободи

Внутрішньо-політична та внутрішньо-економічна ситуація в Російській Федерації, не зважаючи на переможні реляції, продовжує зберігати тенденцію до погіршення»

10

російськомовного населення України та інших країн-сусідів. Керівництво РФ хвилюють і бентежать перспективи відновлення та зміцнення української державності, а також розвитку країн, які знаходяться на кордоні з РФ. Саме економічно сильна, демократична та перспективна Україна, що крокує до набуття членства в НАТО та Європейському Союзі – є головною загрозою клептократичному кремлівському режиму, який використовує всі механізми для того, щоб повернутися до середньовічної політики хижацького загарбництва. Отже, проаналізуємо поточний стан справ в країнах балтійського регіону для оцінки можливості їх переходу у сферу впливу Кремля Незважаючи на присутність в балтійських країнах підрозділів збройних сил країн-членів НАТО, до кінця не слід виключати можливість дестабілізації ситуації в Естонії, Латвії та Литви. Нещодавні події, пов’язані із протестами стосовно збереження російськомовних шкіл в Латвії, є тому яскравим прикладом. Більш того, саме країни Балтії з їх невирішеними кордонними питаннями, наразі розглядаються Кремлем як об’єкти гібридних операцій в короткостроковій та середньостроковій перспективі.

На думку експертів, основними завданнями Москви на балтійському напрямі будуть такі: 1) нарощування військової присутності на кордонах з країнами Балтії з метою демонстрації сили (присутності), а також створення атмосфери невизначеності, а значить й напруженості в регіоні. Крім того, постійна військова загроза на кордонах з балтійськими країнами, на думку Москви, хоча і не приверне їх до більш дружніх стосунків з Росією, натомість утримає від більш радикальних ініціатив стосовно підтримки європейського та євроатлантичного вибору Грузії та України. 2) перевірка готовності НАТО на спільні дії в рамках статті 5 Вашингтонського договору. А також вивчення потенційних сценаріїв конфлікту між НАТО та РФ на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях. Постійна перевірка готовності країн Балтії до відбиття агресії здійснюється маневруванням сухопутної компоненти ЗС РФ, порушеннями повітряного простору, а також агресивною риторикою стосовно можливого застосування ядерної зброї. 3) за допомогою військової присутності на кордонах та невизначеності, сприяти послабленню націоналістичних режимів країн Балтії, підняття національних питань, стимулювання етнічних диспутів та внутрішніх суперечок. В цьому контексті, Кремль має два основні важелі впливу: перший – статус Калінінградської області та контроль сухопутного коридору; другий – статус та впливовість російськомовного населення країн Балтії.

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Безумовно, саме Російська Федерація матиме найбільші здобутки від нестабільної політичної, економічної та соціальної ситуації в балтійських країнах. Більш того, Кремль завжди апелюватиме до ЄС як гаранта прав і свобод національних меншин, якими Москві вбачаються російськомовні мешканці Естонії, Латвії та Литви. Так, саме російськомовні мешканці, а не тільки етнічні росіяни. Використання терміну «російськомовні» значно збільшує аудиторію, потенційно можливу для уразливості, а отже й привабливу для захисту з боку воєнно-політичного керівництва Російської Федерації. Естонія Як не дивно, саме ця країна є найбільш вразливою з огляду як на кількість російськомовного населення, так і з огляду на важливе географічне розташування. Крім того, географічне положення Естонії з її балтійським узбережжям є одним з головних факторів, який стимулюватиме російський вплив. Додатковим дестабілізуючим фактором у відносинах Москви й Таллінна є відсутність нормативно-правового врегулювання спільних кордонів, що, в комплексі з радикально налаштованим місцевим російськомовним населенням, може призвести до застосування донбаського сценарію і на східних кордонах Естонії. Зважаючи на значне зниження протягом останніх п’яти років залежності Естонії від російських енергоносіїв, ця карта навряд чи буде використана для тиску на Таллінн. Натомість, найбільш ймовірно, Кремль продовжуватиме політику постійних провокацій та підтримання напруги у двосторонніх відносинах. Прикладом таких провокації може бути викрадення офіцера служби внутрішньої безпеки Естонії Істона Кохвера відразу після історичного візиту президента Барака Обами до Таллінна, де він підтвердив відданість НАТО зобов’язанням стосовно захисту держав-учасниць Організації Північноатлантичного договору. Не слід також виключати й провокативних дій російських військових, перш за все, продовження практики порушення повітряних кордонів Естонії літаками повітряно-космічних сил збройних сил Російської Федерації. Латвія Якщо естонська політична палітра не викликає в Кремлі алергійних рефлексів, то такого не можна констатувати №12/2018

Країни Балтії з їх невирішеними питаннями, наразі розглядаються Кремлем як об’єкти гібридних операцій в короткостроковій та середньостроковій перспективі»

по відношенню до уряду Латвії, який Кремль постійно звинувачує в реалізації ксенофобської та неофашистської політики. Іншим цікавим та ефективним механізмом послаблення внутрішньобалтійських зв’язків є роздмухування територіальних суперечок на кшталт повернення Паланги (балтійського узбережжя) від Литви до Латвії. Щодо енергетичної залежності від Москви, то Рига, також як і Таллінн протягом останніх років досягла значного її зниження. Перш за все, за рахунок поставок скрапленого газу з Польщі та Литви. Водночас, досить чутливим залишається питання транзиту (поставок) товарів до РФ територією Латвії, прибуток від якого становить 10% від ВВП

Латвії і сягає 80% загального вантажу латвійських залізних доріг. Крім того, Кремль досить ефективно використовує розбіжності в поглядах латвійського населення на питання окупації під час російського царизму, а також комуністичного правління. Саме питання різного сприйняття історичної дійсності активно експлуатується під час просування ідеї федералізації, зокрема, відокремлення східного регіону Латгале (Latgale), де російськомовне населення складає переважну більшість. Не останню роль в дестабілізації внутрішньої ситуації відіграють і російські спецслужби. Під прикриттям місцевих громад, ділових структур та неурядових організацій, проводиться активна, послідовна та наполеглива робота, спря-

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мована на збільшення підтримки Росії. Також значна увага Кремлі прикута до діяльності російської православної церкви на латвійській території. В короткостроковій перспективі, на відміну від російсько-естонських відносин, на латвійському напрямку Росія застосовуватиме механізми політичного та пропагандистського впливу. Перший напрям буде реалізовано за рахунок просування проросійських політиків на вищі щаблі влади (зазвичай, з використанням брудних грошей). Пропаганда, в свою чергу, базуватиметься на роздмухуванні питання утиску російськомовного населення та організації масштабних акцій протесту (як було вже продемонстровано на прикладі російськомовних шкіл в Латвії навесні 2018 року). Литва З огляду на політичну, економічну та військову «дорослість» Вільнюса, Москва проводитиме найбільш складу та найбільш продуману політику по відношенню до дестабілізації країни і регіону в цілому. Додатковим сприятливим фактором для кремлівського воєнно-політичного керівництва є наявність Калінінградського анклаву та транзитного шляху територією Литви. Саме транзитний коридор може бути використаний Росією для організації провокацій з подальшою ескалацією напруги та навіть можливим введенням військових підрозділів збройних сил Російської Федерації для гарантування безпеки транспортного коридору. Яскравим прикладом такого підходу є розгортання сил та засобів морського базування в акваторіях Чорного та Азовського морів для безпеки пересування по керченському мосту. Ще одним сприятливим моментом для розхитування політичної ситуації в регіоні є спільна литовсько-білоруська історія, згідно якої столиця Литви Вільнюс понад 600 років була столицею Білорусі. Отже, саме карта «визволення» може бути розіграна російськими керівниками. На економічному фронті Вільнюс теж вживає заходів, спрямованих на зниження залежності від РФ. Це стосується як відкриття нового терміналу для отримання та транспортування скрапленого природнього газу, так і будівництва газогону між Литвою та Польщею. Водночас литовські плани будівництва атомної електростанції на території країни були зупинені російськими обіцянками побудови двох атомних станцій в Білорусі та Калінінградській області.

12

Зусилля російських спецслужб останнім часом зосередилися на таких важливих об’єктах військової та цивільної інфраструктури, як перша авіаційна база Зокняй (м. Шяуляй) (звідки здійснюється патрулювання повітряного простору країн Балтії льотними екіпажами інших країн НАТО), центр підготовки (м. Рукла), де розгорнуто штаб бойової тактичної групи НАТО під проводом ФРН, а також портових спорудах газотранспортного терміналу в м. Клайпеда. Отже, які можна зробити висновки після короткої оцінки поточної ситуації в регіоні? Перше – Російська Федерація ні в якому разі не припинить спроби дестабілізації ситуації в регіоні ні в короткостроковій ні в середньостроковій перспективах. Отже, необхідно готуватися до тривалого та виснажливого протистояння. Друге – кремлівська верхівка продовжуватиме застосовувати як старі перевірені підходи до здійснення впливу на країни Балтії, так і здійснювати пошук нових, ще не знайомих форм та способів примусу політичного керів-

ництва Естонії, Латвії та Литви до підтримки в тій або іншій мірі російської зовнішньої політики. Третє, російська економіка загалом, та військово-промисловий комплекс зокрема, продовжують потерпати від економічних санкцій та технологічного ембарго, в тому числі, завдячуючи спільній консолідованій позиції країн Балтії. Четверте – незважаючи на розгортання бойових тактичних груп в рамках передової присутності НАТО в країнах Східної Європи, питання спільного реагування Альянсу на збройний напад на державу (держави) балтійського регіону залишається відкритим. І останнє, досить обґрунтованим вважається припущення, що воєннополітичне керівництво Російської Федерації опрацьовує плани комплексної дестабілізації ситуації в Балтії з урахуванням всіх слабких сторін та недоліків кожної з країн окремо та регіону в цілому. При чому не можна повністю виключати як застосування конвенційних збройних сил, так і ядерної компоненти. Щодо можливих подальших кроків, спрямованих на зниження градусу №12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для країн Балтії необхідно опрацювати питання спільного реагування на російську агресію із залученням ключових держав регіону»

протистояння між Росією та державами Балтії, можна порадити такі. По-перше, посилити контррозвідувальну діяльність, а також заходи з гарантування безпеки ключових військових та цивільних об’єктів інфраструктури. Головну увагу при цьому приділити найбільш вразливим об’єктам на кшталт урядових будівель, об’єктам хімічної/газової/нафтопереробної промисловості, транспортним хабам, військовим командним пунктам (включаючи спільні об’єкти на кшталт Центру контролю за повітряним простором в Литві), арсеналам та сховищам. По-друге, здійснити аналіз економічних та військових можливостей країн Балтії з урахуванням вірогідності та обсягу надання допомоги на начальному етапі російської агресії – з боку країн Скандинавії, а на подальших етапах – з боку інших провідних країн світу. Тут корисним буде досвід України, зокрема, в започаткуванні та забезпеченні діяльності такого механізму, як Багатонаціональний координаційний комітет з питань військового співробітництва та оборонного реформування. №12/2018

Також доцільно здійснити перевірку громадських рухів, політичних партій та неурядових організацій на належність до російського фінансування та наявності зв’язків з вищим керівництвом Російської Федерації. По-третє, здійснити аналіз поточного стану та дообладнання об’єктів транспортної інфраструктури, які можуть бути використані для нарощування військової присутності інших країн Північноатлантичного альянсу. Перш за все це стосується морських портів Клайпеда, Лієпая, Палдіскі, Таллінн, а також аеропортів Шяуляй, Емарі, Таллінн, Рига, Паланга, Лієпая, Каунас, Вільнюс тощо. По-четверте, з урахуванням невизначеності ситуації із застосуванням статті 5 Вашингтонського договору, необхідно опрацювати питання спільного реагування на російську агресію із залученням ключових держав регіону, зокрема, Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії та Ісландії. В цьому контексті доцільно опрацювати плани нарощування присутності зазначених країн як на території держав Балтії, так і в басейні Балтійського моря.

По-п’яте, необхідно проводити послідовні та сплановані заходи, спрямовані на зменшення рівня внутрішніх загроз країнам Балтії. Зокрема це стосується створення російськомовних засобів масової інформації західного спрямування та орієнтованих на російськомовне населення Естонії, Латвії та Литви. В рамках зазначеного також вважається за доцільне збільшити кількість та розширити спектр сценаріїв проведення спільних військових навчань із залученням інших складових сектору безпеки і оборони країн Балтії. І останнє, вважається за доцільне створити постійно-діючу робочу групу з обміну досвідом протидії гібридній агресії з боку Російської Федерації. До складу робочої групи від України пропонується залучити фахівців з питань розвідки, проведення операцій силами спеціальних операцій, фахівців з артилерії, механізованих підрозділів, логістики, радіоелектронної боротьби та інших. Засідання робочої групи проводити на регулярній основі наприклад, на базі Балтійського оборонного коледжу в м. Тарту, Естонія.

13


Геополітика

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ядерна дубина Глобальна конструкція міжнародної безпеки, яка була побудована на основі рішень держав-переможниць у Другій світовій війні, остаточно та невідворотно проявила свою неадекватність реаліям сьогодення

Антонов А.М., полковник, начальник відділу забезпечення службової діяльності адміністративного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

О

рганізація Об’єднаних Націй, як декларований авторитетний гарант і запобіжник виникнення масштабних збройних агресій, геноциду та хижачого імперського регіонального поділу народів та територій за колоніальним «правом сильного», а вірніше – примітивним «законом джунглів», не спромоглася виконати свої головні статутні положення з підтримання миру та безпеки. Перш за все, про це свідчить нахабна реваншистська збройна агресія та дії з анексії чужої території члена Ради Безпеки ООН Російської Федерації, які спрямовані проти іншої країни у складі ООН – України. Більш того, трибуна РБ ООН була цинічно використана офіційними представниками РФ саме для прикриття незаконних злочинних дій російського керівництва проти

14

України, а статутне право РФ на вето – фактично надало можливість використання російських військ та найманців на окупованій території України на фоні бездіяльності та вічної формальної «стурбованості» ООН. «Гібридний» характер досі нескінченої російської агресії, який лише ледь маскує справжній масштабний збройний конфлікт на суверенній території України та свідомо спровокований і безпосередньо керується Кремлем, може призвести до глобальної катастрофи. Очевидно, що під фальшивими гаслами протистояння «гегемонії США» та створення так званого «багатополярного cвіту», фактично реалізується реваншистський російський план із знищення та поглинання суверенної України і подальшого самочинного окреслення «сфер впливу». Міжнародне право фактично утилізоване як непотрібний обмежувальний фактор, а головна ставка російських реваншистів робиться на силовий чинник і експлуатацію вузьконаціоналістичних, неоімперських ідеологій панування. У цих умовах ООН, схоже, повторює долю свого попередника – «Ліги Націй». Відомо, що ця міжнародна організація також була створена для

запобігання масштабних кровавих збройних конфліктів та справедливого міжнародного порядку за наслідками Першої світової війни. На

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

жаль, Ліга Націй, не спромоглася перешкодити початку ще більш кровавої Другої світової війни. Трагізм сучасної ситуації підтверджується безсилими заявами функціонерів від ООН. Навіть Генеральний секретар ООН А. Гутерріш на міжнародному форумі в Парижі 11 листопада цього року спромігся лише знайти схожі «паралелі» сучасної міжнародної безпекової ситуації з ситуацією між двома минулими Світовими війнами і, таким чином, фактично констатувати фіаско своєї організації за її головним призначенням – збереження миру. За обережними формулюваннями А. Гутерріша, загрозу миру становлять безадресні «індивідуалізм, націоналізм, релігійні та етнічні забобони, маніпулювання інформацією та тероризм», а не конкретні країни-порушники міжнародного права, збройні агресори та їх керівники. В якості протидії реальній загрозі пропонується типове умиротворення РФ шляхом невідомої за суттю «багатосторонності дій». Вочевидь, сучасні керівники провідних країн світу відчувають цю жахливу історичну тенденцію, бачать функціональну недієздатність ООН, тому, за ініціативою президента Франції Е. Макрона, використали пам’ятну д а т у 100-річчя закін-

№12/2018

Підготовлені на головному напряму атаки — незалежна суверенна Україна. В якості інструментів використовуються руйнування існуючого міжнародного права, незаконні зовнішні збройні інтервенції та ракетно-ядерний шантаж» чення Першої світової війни саме для обговорення цієї глобальної проблеми та пошуку можливих шляхів її вирішення. Насамперед, очевидна спроба визначити в Парижі характер та масштаби загроз міжнародному миру. З точки зору представників провідних країн світу, проголошуються основні фактори ризику: порушення ракетно-ядерного балансу сил та зростання агресивного націоналізму. Все це ускладнюється явищами суто природного та економічного характеру – різкою зміною глобальних кліматичних умов та доступу до ресурсів розвитку економіки і, як наслідок, забезпечення належного рівня життя населення. Х о ч а президент Франції справедл и в о

ставить на значне місце серед загроз міжнародному миру та порядку фактор зростання егоїстичного та агресивного націоналізму, безпосередню смертельну загрозу існуванню сучасного Світу і людства в цілому становить все ж таки неконтрольоване поширення зброї масового знищення, насамперед ракетноядерної зброї. Не таємниця, що сучасні диктатори та агресивні режими, які намагаються остаточно зруйнувати міжнародне право та стабільність, в якості інструментарію впливу використовують розробку та удосконалення зброї масового знищення. Особлива увага при цьому приділяється засобам доставки – ракетній зброї і ядерним боєзарядам, як найбільш потужним засобам ураження. В умовах поширення доступу до сучасних технологій зростає значення й поширення та використання ракет середньої та меншої дальності дії. Зокрема, в регіоні Близького Сходу проіранські та арабські парамілітарні та терористичні

15


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

угруповання за допомогою ракетних обстрілів території Ізраїлю досягли досить вагомого ефекту залякування місцевого населення, тримають у постійній напрузі потужні ресурси Сил оброни Ізраїлю та спроможні спровокувати масштабний збройний конфлікт. 12 листопада цього року такий масовий ракетний обстріл з території палестинського анклаву Сектор Газа викликав значні жертви серед мирного населення Ізраїлю, загострення збройного протистояння сторін конфлікту. Реагуючи на ракетну загрозу і враховуючи зростання світової та регіональної напруги, впливовий релігійний діяч Ізраїлю П. Уінстон попереджає, що «сучасна війна може тривати лише 12 хвилин, але охопити весь cвіт, а її наслідки будуть більш жахливими, ніж ми можемо собі уявити». Якщо міжнародні структури з контролю вже звикли до нескінченних спроб диктаторів та режимів «третього» cвіту отримати ракетно-ядерну зброю та іншу небезпечну зброю масового ураження в якості гарантії збереження їх влади і більш-менш ефективно стримуються економічними санкціями та іншими обмеженими превентивними заходами, то намагання держав-членів Ради Безпеки ООН зруйнувати власними діями запобіжник глобальної ракетно-ядерної катастрофи викликає непорозуміння, жах і логічне законне питання – навіщо це робиться? І головне, що з цим робити Україні? Щоб знайти відповідь на ці непрості питання слід звернутися до встановлення фактів та дієвих сил, а потім – сформувати можливі шляхи блокування та нейтралізації загроз національній безпеці України.

Ракетно-ядерний шантаж Росії має демонстративний характер. Водночас, під час детального аналізу виявляється його головна ущербність – всі заходи шантажу насправді мають під собою хоча і масштабний, але банальний блеф. Але від того він не є менш небезпечним. Про це свідчать хоча б трагічні наслідки збитого малайзійського Боїнга-777 рейсу МН-17, скоріше за все, внаслідок помилки недолугих виконавців «спеціальної операції із забезпечення підстав для вторгнення в Україну російських військ». Де гарантія, що російський блеф на ракетно-ядерному напрямку не перетворить планету Земля на пустелю внаслідок чергової помилки путінських недолугих комбінаторів? Намальовані російські пропагандистські мультфільми з «вічно літаючими» ядерними російськими ракетами, «гіпер-супер боєголовками» з крилами та без них, «не маючими аналогів»

Росія реально досі має надпотужний, хоча і стрімко старіючий ракетно-ядерний потенціал, який отримала в спадок від СРСР»

морськими ракето-торпедами і, навіть, «робот-термінатор Федя», який примотаний ізоляційною стрічкою до мопеду на виставці перспективних озброєнь, не повинні вводити в оману серйозного аналітика з безпеки. Росія реально досі має надпотужний, хоча і стрімко старіючий ракетноядерний потенціал, який отримала в спадок від СРСР. На численних базах по всій території РФ знаходяться стаціонарні та мобільні комплекси ракетно-ядерної зброї, на озброєння надходять сучасні ракетні системи «Тополь-М», «Ярс», «Булава», «Сінєва», крилаті ракети великої дальності дії (до 5000 км) Х-101/102; заявлено про майбутнє прийняття на озброєння новітньої міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) РС-28 «Сармат» для поступової заміни МБР Р-36M «Воєвода» (за класифікацією США – Satan). Більш того, з радянських часів залишилися на озброєнні ядерні боєголовки протиракетної системи А-135, протикорабельних та зенітних ракет великої дальності, ядерні глибинні бомби і торпеди, які можуть становити небезпеку внаслідок старіння й самій Росії. Водночас, стратегічно слабкою стороною Росії є те, що за умов поновлення

Російська Федерація Намагається відновити втрачений вплив попередньої «червоної російської імперії» – СРСР. Під керівництвом президента РФ В. Путіна, який у якості стратегії тривалого збереження своєї влади обрав всебічну експлуатацію реваншистського за суттю гасла формування одного з геополітичних центрів сили – так званого метафізичного фейкового «руського світу», активно і нахраписто реалізуються заходи з реставрації виключної територіальної геополітичної зони впливу Росії в межах зниклого назавжди СРСР. На даний час на головному напряму атаки – незалежна суверенна Україна. В якості інструментів використовуються руйнування існуючого міжнародного права, незаконні зовнішні збройні інтервенції та ракетно-ядерний шантаж.

16

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

масштабної гонки озброєнь із США та НАТО в цілому, її шанси зберегти баланс сил незначні. Причини – незрівнянність економік (сучасний ВВП РФ майже в 30 разів менший, ніж загальний ВВП країн НАТО), вичерпання в РФ потенціалу радянських військових розробок 80-90-х років минулого сторіччя, падіння рівня виробництва та якості технологій, а також жалюгідний стан російської фундаментальної та прикладної наукової школи внаслідок панування «суверенної» клептократичної неофеодальної вертикалі влади. Це ускладнює реально масове переозброєння російських ракетно-ядерних сил і буде в найближчий перспективі сприяти поступовій їх деградації. Цілком ймовірно, що саме цим викликаний все більш істеричний ракетно-ядерний блеф РФ і, особисто В. Путіна, якій має своєю головною метою психологічно розрахований на цільову аудиторію США та інших країн Заходу вплив, якій повинен паралізувати волю до спротиву. На думку керівництва РФ саме зараз момент істини і треба лише посилити тиск. Що буде далі – не відомо, але потуги Росії, у тому числі ракетно-ядерна, потребує багато грошей, тому її май-

№12/2018

бутнє в умовах посилення санкцій і можливого падіння нафтогазових доходів – неоднозначне, якщо не фатальне. Скоріше за все, ракетно-ядерну зброю російські правлячі особи не збираються взагалі застосовувати проти Заходу – там їх капітали, родичі, й, можливо, щаслива старість. Розрахунок робиться на банальне залякування за візуальним зразком ісламістських терористів шахідів-самовбивць, спрямоване на пересічного американця та європейця, їх еліти. Їм є що втрачати в своєму цивілізованому світі на відміну від більшості безправних росіян, які реально не впливають на владу та не мають навіть перспектив покращити своє безрадісне існування у бідності. Кращим доказом цього є використання в РФ цинічних, антинародних за суттю, тез про те, що «російський народ звик до страждання і готовий вмирати за Батьківщину». Зрозуміло, що «Батьківщина – це Росія», а «Росія – це Путін». Зазначений, по суті терористичний, блеф підкріплюється демонстративними заходами з модернізації ракетно-ядерних сил. У цьому контексті особливого наголосу набули відомості щодо грубого порушення РФ положень договору із США «Про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності» (РСМД) від 8 грудня 1987 року внаслідок прихованого виробництва та розгортання крилатої ракети наземного базування типу 9М729 (за класифікацією США – SSC8), яка розроблена російським дослідно-конструкторським бюро «Новатор» концерну повітряно-космічної оборони «Алмаз-Антей», а також розгортання інших заборонених ракетних систем. Відомо, що договір вимагає повного знищення як ракет середньої та меншої дальності наземного базування, так і їх допоміжних об’єктів. Слід зазначити, що до травня 1991 року в рамках договору були ліквідовані, у тому числі розташовані на території сучасної України, сотні тактичних ядерних боєприпасів, ракети з дальністю ураження від 1000 до 5500 км та від 500 до 1000 км. Всього, в СРСР ліквідували 1752 балістичних та крилатих ракет наземного базування, в США – 859 одиниць. В якості сумнівного виправдання за порушення, російські офіційні особи постійно спекулюють на аспектах, які не мають відношення до договору, у тому числі тематиці розгортання США системи протиракетної оборони в Східній Європі та використання збройних сил США ударних безпілотних апаратів в регіональних конфліктах. Більш того, вищі представники влади РФ за-

являють про об’єктивну необхідність розриву договору щодо РСМД із США на підставі того, що подібні ракети є у КНР, Індії, Пакистану, Ірану, Ізраїлю та Північної Кореї. Важливість контролю за поширенням ракетної зброї середньої та меншої дальності дії була особливо підкреслена під час нещодавнього саміту лідерів країн світу у Парижі. Причина проста – неконтрольоване масове поширення цієї ракетної зброї фактично остаточно зруйнує глобальний баланс стратегічних сил стримування, нівелює діючий базовий Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Слід зазначити, що ракетне озброєння та технології їх виробництва підпадають під дію міжнародного режиму контролю за розповсюдженням ракетних технологій (РКРТ). Скасування обмежень з виробництва та розгортання великої кількості таких систем зброї Росією та США невідворотно надасть старт їх масовій розробці та поширенню серед інших країн світу. Механізм РКРТ просто буде не в змозі стримати бажання великої кількості країн мати на озброєнні ракети середньої та меншої дальності, як адекватний ситуації гарант їх безпеки. В якості прикладу – дії суміжної з Україною Білорусі. Незважаючи на те, що Білорусь формально знаходиться у «єдиній союзній державі» з РФ, білоруське керівництво намагається мати в своєму розпорядженні власну ракетну зброю малої та середньої дальності «для стримування агресії» з неоголошеного напряму. Характерно те, що не отримавши таке сучасне озброєння з РФ, Білорусь вирішує проблеми виробництва ракетного озброєння за рахунок співробітництва з Китаєм, зокрема, під час виробництва реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) «Полонез». Слід зазначити, що заявлена дальність дії модифікованих ракет РЗСВ «Полонез» становить 300 км, що спільно з корегуванням наведення ракети під час польоту дозволяє її вважати серйозним оперативно-тактичним ракетним комплексом. За вимогами забезпечення національної безпеки України, білоруська ракетна зброя цього класу, не кажучи про наявні російські оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер» різних модифікацій, крилаті ракети морського базування «Калібр» та крилаті ракети наземного базування, поблизу кордонів України потрібно прирівнювати до стратегічної зброї за критерієм дальності застосування, точності ураження та потужності боєзарядів.

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Китайська народна республіка Має власні погляди на майбутній світоустрій. Народно-визвольна армія Китаю модернізується надзвичайно швидкими темпами. Вже у найближчому майбутньому очікується те, що на міжнародній арені Китай, а не Росія, займе місце колишнього СРСР і буде визначати спільно із США порядок денний глобальної міжнародної політики. У контексті розвитку ракетно-ядерних сил Китаю, окрім напряму розвитку стратегічних ракет великої дальності дії, значна увага приділяється розробці та використанню ракет середньої та меншої дальності дії. На даний час, майже 90% балістичних ракет ракетно-ядерних сил Китаю відноситься саме до ракетних систем наземного базування із середньою дальністю дії. Слід окремо зазначити, що Китай, на відзнаку від США та Росії, не обмежений зобов’язаннями не виробляти та не приймати їх на озброєння. Військові Китаю вважають, що зазначене ракетне озброєння буде надзвичайно ефективним для контролю морської зони довкола Китаю. Серед іншого, це дозволить протистояти потужним авіаносним ударним групам США в регіоні. На іншому азимуті – розгорнуті у північних на північно-західних регіонах Китаю мобільні ракетні установки середньої та меншої дальності дії дозволять, у разі необхідності, ефективно впливати на «братнього» північного сусіда в ході реалізації стратегії «гуманітарного освоєння» російських територій Сибіру та Далекого Сходу. Які, до речі, китайці вважають незаконно анексованими царською Росією у Піднебесної Імперії. Що важливо, Китай не має обмежень й на співробітництво з іншими країнами у сфері виробництва ракетного озброєння. Всі рішення приймаються виключно з точки зору доцільності для національної безпеки. Яскраві приклади – експертна та матеріально-технічна допомога пакистанським, північно-корейським і, тепер й білоруським ракетникам. Сполучені Штати Америки Ракетно-ядерні програми, амбіції, маневри і акти шантажу, насамперед Росії та Китаю, викликають у Білого дому та Пентагону зрозумілу вкрай негативну реакцію. Краще за все позицію США характеризує нещодавня гучна заява глави Пентагону Дж. Меттіса, якій вважає, що РФ «нахабно, неприйнятно та безвідповідально» порушує договір щодо РСМД.

18

Ставиться під загрозу не тільки міжнародний авторитет США, але й безпосередньо національна безпека країни. Європейським союзникам по НАТО, американському військовому контингенту в регіоні загрожують не тільки російські ракетні установки «Іскандер», але й заборонені ракети середньої та меншої дальності дії, у тому числі російські крилаті ракети наземного базування. В іншому регіоні теж не спокійно – Китай все більш загрожує своїми балістичними протикорабельними ракетами наземного базування основі проекції воєнної сили США на Тихоокеанському оперативному напряму дій – авіаносним ударним групам. У відповідь, 20 жовтня 2018 року президент США Д. Трамп оголосив намір про розрив договору щодо РСМД з Росією. Наступний можливий крок – офіційний вихід з договору, масове виробництво та розгортання ракет середньої та меншої дальності дії на території американських союзників, мобільних носіях озброєння поблизу кордонів РФ та Китаю. Вже відомо, що Пентагон у сучасному плані розвитку ядерних озброєнь Nuclear Posture Review (NPR-2018) вимагає створення та розгортання нової ядерної крилатої ракети великої дальності із застосуванням технологій «стелс» (низькопомітна) та «смарт» («інтелектуальна»), тобто ракета спроможна баражувати, очікуючи потрібну ціль, вести в польоті обмін інформацією з іншими системами озброєння та управління у реальному масштабі часу, змінювати націлювання під час завдання. Зазначена ракетна система спроможна з великою точністю знищувати не тільки стаціонарні, але й мобільні

90% балістичних ракет ракетно-ядерних сил Китаю відноситься саме до ракетних систем наземного базування із середньою дальністю дії» цілі, що зводить потенційні переваги сучасних та перспективних мобільних ракетно-ядерних комплексів РФ та Китаю нанівець. І головне, зазначена крилата ракета може масово розташовуватися на існуючих та перспективних мобільних платформах озброєння, у тому числі кораблях-носіях крилатих ракет «Томагавк» (Tomahawk) та нових багатоцільових підводних човнах класу «Вірджинія» (Virginia), носіях Сухопутних сил, Військово-повітряних, а у майбутньому, не виключається, й новостворюємих Військово-космічних сил. Слід зазначити, що американська сторона тривалий час намагалася зберегти цей договір. Попередній президент США, лауреат Нобелевської премії миру Б. Обама, який побудував свою попередню політичну кар’єру на міжнародному напрямку головним чином за рахунок участі у процесі глобального обмеження та контролю ракетно-ядерного озброєння, навіть в умовах неспровокованої масштабної агресії РФ проти України, неодноразово та безуспішно загравав з РФ у ядерній тематиці, намагався залучити вище російське керівництво на чолі з В. Путіним до спільних заходів з «ядерної безпеки». Добре відомий факт категоричної відмови РФ і, особисто, В. Путіна від участі у саміті з ядерної безпеки №12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

у Вашингтоні навесні 2016 року, як і той факт, що президент США Б. Обама напередодні саміту наївно закликав РФ «строго виконувати всі умови» договору щодо РСМД. Росія, постійно ігноруючи американські заклики, де-факто вже давно залишила участь у цьому договорі, але у пропагандистських цілях намагається спровокувати США першими офіційно, де-юре розірвати його. Директор Московського центру Карнеги Д. Трєнін вже пропонує рецепт подальших заходів – РФ необхідно зосередитися на «роботі» з урядами та громадкістю європейських країн. Суть та мета такої «роботи» зрозуміла – Росія знову почне ракетно-ядерний, у тому числі психологічний, шантаж країн Європи та США в надії отримати свою зону виключного впливу, так званого «руського світу», насамперед у складі України, а також забезпечення легалізації окупованого Криму та зняття міжнародних економічних санкцій. Таким чином, глобальна ситуація довкола ракетно-ядерного озброєння має всі ознаки втрати контрольованості на підставі міжнародних договорів. Або, у кращому випадку, лише надасть поштовх до нового раунду нескінчених міжнародних переговорів і створення в майбутньому нової, більш широкої системи контролю розгортання та поширення ракетно-ядерної зброї. Національні інтереси України В умовах стрімко змінюваної стратегічної ситуації довкола України особливе значення має правильне прогнозування розвитку подій. Прогнозування не відіграє значної ролі у випадку неможливості прийняття правильних рішень і, головне, волі до їх практичної реалізації. На напрямку сучасного розвитку міжнародної ситуації з ракетно-ядерних озброєнь, їх контролю та розгортання спостерігається злам докорінних договорів і режимів обмеження та контролю. В цих умовах впливові сторони будуть формувати новий порядок денний виходячи, насамперед, з власних національних інтересів. Роль та місце структур ООН, у кращому випадку, буде мати декларативний, можна сказати декоративний, характер з оформлення вже прийнятих рішень провідних країн. Таким чином на перший план виходять двосторонні заходи взаємодії та співробітництва української сторони з ключовими союзниками, насамперед США та Великою Британією. Серед регіональних союзників необхідно приділяти належну увагу Франції, Німеччині, Польщі та Туреччині. №12/2018

На напрямку міжнародного права і відносин в цілому – необхідно захищати національні інтереси України шляхом проголошення на різних міжнародних рівнях та напрямах безумовного права України отримати належний рівень безпеки, який був обіцяний Статутом ООН, ОБСЄ, Будапештським меморандумом, іншими договірно-правовими документами. Також, слід ретельно відстежувати нові напрями розвитку ситуації довкола контролю ракетно-ядерного та іншого озброєння, у тому числі в рамках режи-

Пентагон у сучасному плані розвитку ядерних озброєнь Nuclear Posture Review (NPR-2018) вимагає створення та розгортання нової ядерної крилатої ракети великої дальності із застосуванням технологій «стелс» (низькопомітна) та «смарт» (інтелектуальна)»

му РКРТ, на предмет відповідності національним інтересам і брати участь у формуванні порядку денного. Особливо приділяти увагу можливим потенційно небезпечним сепаратним договорам за рахунок національних інтересів України. Наприклад – розмін так званих «зон геополітичного впливу» на поступки з розгортання ракетно-ядерного озброєння РФ. Воєнно-політичне та військово-технічне співробітництво. Україна має законне право захищати свій народ та цілісність суверенної території. В тому числі шляхом посилення воєнного співробітництва з партнерами, участі у формуванні нових систем світової та регіональної безпеки. Слід максимально ефективно використати військово-технічне співробітництво на напрямку створення нових зразків ракетного та іншого озброєння, що значно посилить оборону України в нових умовах. Прикладом такого співробітництва можна вважати існуючи контракти із Саудівською Аравією по створенню ракетного озброєння та з Туреччиною – з виробництва ударних безпілотних апаратів. Висновки Підсумовуючи, визначимо наступні можливі рекомендації. Відповідальним та компетентним національним лідерам України: вкрай необхідно не допускати деструктивного розбрату в Україні, який часто інспірується зовні. Єдиним способом подолати зовнішню, у тому числі ракетно-ядерну, загрозу є власні національні, повсякденні та ефективні дії на захист України, у тому числі шляхом консолідації українського суспільства на засадах прогресивного розвитку і тісної співпраці у всіх галузях з провідними демократичними державами світу. Стосовно діяльності демократичного міжнародного співтовариства та лідерів цивілізованих держав надзвичайно актуально те, що вивчаючи трагічні уроки Першої світової війни та наслідки Другої світової війни, офіційно поминаючи мільйони загиблих 100 років потому в день меморіальної дати, не пропустить реальний початок остаточної та фінальної для сучасної цивілізації ракетноядерної Третьої світової війни. Її перші жахливі ознаки вже з’явилися внаслідок реваншистської гібридної агресії проти незалежної України, під час якої загинуло понад 10 тисяч українців, а декілька мільйонів стали біженцями.

19


Інновації в оборонній сфері

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Логістична інформацій Гаврилюк І.Ю., генерал-майор, начальник Головного управління логістики - заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України

Степанюк М.Ю., молодший науковий співробітник Інституту програмних систем НАН України

Сініцин І.П., доктор технічних наук, старший науковий співробітник, завідуючий відділу Інституту програмних систем НАН України

Котеля О.В., підполковник, начальник відділу оперативнго управління Головного управління логістики Збройних Сил України

Оборонна реформа в Україні проводиться для набуття та підтримання необхідного рівня оборонних спроможностей для захисту держави, ефективного реагування на загрози та виклики національній безпеці, підвищення рівня оперативної сумісності Збройних Сил з підрозділами держав-членів НАТО та ЄС

О

чікуваним результатом оборонної реформи є створення майбутніх сил оборони. Для досягнення мети оборонної реформи необхідно досягнути ряд цілей та виконати ряд завдань, визначених у Стратегічному оборонному бюлетені. Одним з таких завдань є Завдання 1.4.8. Створення інформаційної системи (ІС) управління оборонними ресурсами DRMIS. Однією зі складових DRMIS має бути ІС управління логістичним забезпеченням (логістикою), яка відпо-

20

відає стандартам, доктринам і рекомендаціям НАТО. З огляду на необхідність створення ІС логістичного забезпечення в Україні доцільно здійснити аналіз поточної ситуації зі створення та використання ІС логістики НАТО та країн-членів НАТО з метою забезпечення ситуаційної обізнаності (situational awareness), щодо ІС логістики НАТО та суміжних питань, як основи для подальших дій. Основними завданнями для досягнення мети є:

1. Вивчення існуючих та створюваних інформаційних систем логістики НАТО та країн-членів НАТО. 2. Вивчення суміжних стандартів, доктрин, рекомендацій НАТО та інформаційних систем НАТО та країн-членів НАТО. 3. Вивчення можливості застосування ІС логістики НАТО та країн-членів НАТО в Україні; 4. Підтримка ситуаційної обізнаності щодо ІС логістики НАТО. Додатковим корисним ефектом є розповсюдження знань щодо ІС НАТО та суміжних питань у військово-полі№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ійна система Альянсу

тичному, військовому, науковому та ІТсередовищі України з метою підтримки оборонної реформи в Україні. Дослідження інформаційних систем НАТО здійснюється в межах виконання Плану заходів Меморандуму про порозуміння між Інститутом програмних систем НАН України та компанією International Solutions Group Limited (ISG). ISG є провідними консультантами та аналітиками НАТО та країнчленів НАТО з питань розробки та застосування логістичних інформаційних системи, зокрема в поточних операціях. Інформаційні системи НАТО для логістичного забезпечення Протягом багатьох років державичлени НАТО розробляли інформаційні №12/2018

системи в різних областях. Врешті-решт виникла проблема взаємосумісності та інтеграції існуючих систем та підвищення ефективності розробки нових ІС, що потребувало вироблення відповідного загального підходу. В основі сучасного підходу НАТО до розробки інформаційних систем покладено таксономію C3 (C3 Taxonomy). Вона охоплює всі аспекти діяльності з командування та управління силами (від стратегії та реальної діяльності до технічних складових інформаційних систем) та передбачає розгляд інформаційних систем з точки зору сервісів. Сервіс розглядається як можливість (спроможність) надавати користь або підтримку певним групам користувачів сервісу. Існує каталог сервісів НАТО в якому ряд сервісів пов'язані з логістичним забезпеченням: • Сервіс підтримки логістичних операцій (Logistics Functional Area Application Service), що дозволяє користувачам збирати, зберігати, оборобляти, аналізувати, відображати та розповсюджувати інформацію для підтримки логістичних операцій. Для сервісу використовується інформаційна система LOGFAS. • Сервіс логістичної розвідки та підтримки рішень (Logistics Business Intelligence and Decision Support Application Services), що є експериментальним і пов'язаний з наданням консультацій. • Сервіс підтримки інженерного (в розумінні квартирно-експлуатаційного) забезпечення (Integrated Engineering Management System Support Service), що дозволяє користувачам з Групи підтримки баз, здійснювати управління інформацією щодо нерухомого майна (основних фондів, будівель, споруд) і пов'язаних питань (від будівництва до пожежних бригад). Для сервісу використовується інформаційна система IEMS. • Сервіс відслідковування місцезнаходження предметів (Asset/Consignment Tracking Application Support Service) при переміщенні. Використовує стандартне (COTS) програмне забезпечення. • Сервіс підтримки медичного забезпечення (Medical and Health Service Support Application Service). Максимально використовує існуючі системи і сервіси для медичних потреб. Зокрема ІС оперативного планування TOPFAS для планування медичної підтримки (забезпечення), ІС розвідувального забезпечення INTEL-FS

для підтримки MEDINTEL, сервіс відслідковування місцезнаходження предметів для відслідковування місцезнаходження пацієнтів. Загальний опис LOGFAS Інформаційна система (програмне забезпечення) LOGFAS використовується НАТО з 1995 року. Зараз LOGFAS успішно використовується для підтримки логістичного забезпечення НАТО під час операцій та навчань. LOGFAS (Logistic Functional Area Services) — інтегрований набір програмних систем, що розроблений для підтримки логістичного забезпечення НАТО. LOGFAS взаємодіє з системами НАТО та національними системами, такими як ІС оперативного планування TOPFAS, ІС управління подіями JOCWatch, ІС текстових повідомлень JChat, ІС трекінгу NIRIS, ІС ситуаційної обізнаності IGeoSit та NCOP. LOGFAS використовується для задоволення технічних вимог для мінімізації часу планування і максимізації спроможності швидкого (rapid) обміну відповідними (логістичними) планами, звітами та іншою інформацією. Стандартизація логістичних даних і форматів даних, а також своєчасний обмін даними є ключовим для успіху складних логістичних операцій. Використання ІС LOGFAS потребує наявності ряду базових сервісів (Standard Workplace Services including, Network Services, Desktop Services, Windows Platform Services, Core-GIS, Active Directory, Symbology Server, Track Management and COP Management Services). Тобто для використання ІС LOGFAS необхідна належна інформаційна інфраструктура, зокрема комп'ютерні мережі передачі даних. Ефективність використання LOGFAS також залежить від відповідного навчання та підтримки, що мають надаватися як підсервіси. Підходи в основі LOGFAS НАТО використовує два основних типи процесів планування. Один з них – оперативне планування — покриває планування пов'язане з конкретними операціями (місіями). Інший процес – оборонне планування – має справу з розробкою достатніх спроможностей для виконання майбутніх операцій.

21


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Логістичне планування є частиною як оперативного так і оборонного планування. Логістичні спроможності НАТО є ключовим елементом стратегічних документів НАТО. Логістичні спроможності мають бути розроблені таким чином щоб підвищити ефективність використання національних ресурсів, спростити і пришвидшити логістичні потоки і надати командуванню допомогу для виконання завдань. Це вимагає своєчасної, правильної і точної логістичної інформації. Командування має отримувати таку інформацію за найкоротший час та має бути регулярно проінформоване про зміни. Логістика в оборонному плануванні Логістика є однією з основних складових оборонного планування. В НАТО ключові стратегічні цілі в області логістики визначає Логістичний комітет у документі Загальне бачення та цілі в логістиці (NATO Logistics Vision and Objectives). Цей документ є основним в логістичному плануванні. Він визначає фундаментальні механізми логістичного забезпечення в поточних операціях, а також спрямовує зміни (трансформації) в логістиці та створенні логістичних спроможностей. В НАТО існує чотири стратегічні цілі в області логістики: 1. Покращена здатність до розгортання (improved deployability); 2. Розширена здатність логістичної підтримки (enhanced sustainability); 3. Створення більш спроможних та інтероперабельних сил логістики;. 4. Оптимізоване логістичне командування та управління. Логістичне планування в НАТО є частиною процесу планування сил та оборонного планування. Призначенням логістичного планування є визначення (ідентифікація) військових та цивільних спроможностей, що необхідні для розгортання, підтримки та виведення сил, що будуть виконувати майбутні операції. Стратегічні командування мають надавати своєчасні та точно визначені вимоги до логістичних сил та спроможностей в процесі оборонного планування. Інформаційна підтримка логістики в оборонному плануванні Для інформаційної (автоматизованої) підтримки логістичного планування в оборонному плануванні ряд країн використовують ІС ACROSS, яка є частиною ІС LOGFAS. ACROSS (Allied Commands Resource

22

Optimisation Software System) є інформаційною підсистемою для підтримки прийняття рішень в плануванні запасів (stockpiles), зокрема боєприпасів та амуніції, що є критичними для здійснення операцій. Планування запасів здійснюється на основі Настанови з планування запасів (SPG). Використовує складові підсистем планування та розподілу забезпечення (SPM/SDM) для розрахунків в інтересах оборонного планування. ACROSS складається з основної бази даних (LOGBASE) та ряду моделей (розрахункових задач) для розрахунку витрат боєприпасів та амуніції, а саме: 1. ADMEM (Air Defence Munitions Expenditure Model) — модель розрахунку витрат боєприпасів та амуніції ППО. 2. AGMEM (Air-to-Ground Munitions Expenditure Model) — модель розрахунку витрат боєприпасів та амуніції повітря-земля. 3. LEMEM (Land Forces Equipment and Munitions Expenditure Model) – модель розрахунку витрат обладнання, боєприпасів та амуніції сухопутних сил. 4. MARMEM (Maritime Munitions Expenditure Model) — модель розрахунку витрат боєприпасів та амуніції морських сил. Окремі моделі використовують методи оптимізації (лінійного програму-

вання) для розрахунку оптимальної комбінації (mix) боєприпасів та амуніції для нанесення максимального ураження визначеним цілям з мінімальним необхідним рівнем вартості (cost) боєприпасів та амуніції. Тобто використовуються математичні оптимізаційні методи для підтримки прийняття рішень в логістиці. Основна база даних LOGBASE складається з багатьох пов'язаних форм в які заносяться дані. База є номінально ієрархічною і кожен модуль потребує визначених даних. Результати відображаються в табличній і графічній формах. Рішення можуть бути експортовані в інші інформаційні системи для подальшого аналізу. Слід відзначити, що моделі, методи та алгоритми підтримки прийняття рішень для логістичної складової оборонного планування, а також відповідні складові ІС LOGFAS не розкриваються з міркувань безпеки та не надаються іншим країнам (не членам НАТО). Отже існує необхідність розробки вітчизняного математичного забезпечення (моделей, методів, алгоритмів) підтримки прийняття рішень (ППР) в логістиці для потреб ЗС України. Для вирішення подібних задач оборонного (стратегічного) планування успішно №12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

використовуються підходи технології автоматизації управління дискретними технологічними та інформаційними процесами (АУ ДТІП). Логістика в оперативному плануванні В залежності від рівня планування (стратегічний, оперативний, тактичний) рівень деталізації в планах операцій може відрізнятися. В будь-якому випадку плани стосуються наступного: 1. Задум операції (CoA) для успішного досягнення стратегічних та оперативних цілей; 2. Необхідні спроможності збройних сил для проведення операцій; 3. Розгортання збройних сил в області проведення операції (JOA); 4. Логістичне забезпечення; 5. Управління і використання оперативної інформації; 6. Особливості здійснення командування та управління (C2); 7. Взаємодія з цивільними структурами; 8. Захист сил. Логістичне планування є частиною процесу оперативного планування і його необхідно здійснювати паралельно. Цілями логістичного планування в оперативному плануванні є: №12/2018

визначення концепції логістичного забезпечення, включаючи організацію і структуру; • визначення (ідентифікація) вимог та погоджень для підтримки сил під час виконання задач (операцій); • визначення вимог до підтримки з боку приймаючої сторони та підтримки з боку підрядників в області операції; • опис (специфікація) вимог і необхідних узгоджень для переміщення сил, включаючи підготовку для повернення (redeployment) персоналу, обладнання та матеріалів з області операції. Процес логістичного планування в оперативному плануванні має два рівні: • на стратегічному рівні зусилля логістичного планування націлені на визначення стратегічних цілей логістичного забезпечення; • на оперативному рівні зусилля в основному зосереджені на плануванні виділення логістичних сил, обладнання та запасів. Логістичне планування має значну роль особливо на наступних стадіях оперативного планування: • оцінювання ситуації – оцінка спроможностей сил та засобів логістичного забезпечення, включаючи логістичні обмеження, що можуть вплинути на виконання задач; • розробка оперативної концепції – надати концепцію логістичного забезпечення, транспортування і т.п.; • визначення вимог – включення вимог щодо логістичного забезпечення та транспортування; • планування сил – планування створення логістичних підрозділів, узгодження та домовленості щодо логістичного забезпечення між учасниками; • видача запиту на активацію сил – залучення до заходів логістичного планування для координації логістичної концепції операції; • виконання плану операції – реалізація логістичних аспектів плану операції. Важливою частиною логістичного планування в процесі оперативного планування є планування специфічних логістичних задач, наприклад планування переміщення та транспортування, підтримки приймаючої сторони, будівництва інфраструктури, підтримки підрядників, узгоджень і т.п.

Для вирішення деяких логістичних задач, зокрема з розподілу та симуляції використання запасів (distribution) застосовуються математичні методи. Для оптимізації розподілу та симуляції використання запасів можуть бути використані методи та підходи АУ ДТІП, хоча це й потребує створення відповідних моделей. Складові LOGFAS До складових LOGFAS (див.мал.1) належать: • ACROSS (Allied Commands Resource Optimisation Software System). Описана вище; • GEOMAN (Geographical Data Management Module); • LDM (LOGFAS Data Management Module); • SPM (Sustainment Planning Module); • ADAMS (Allied Deployment and Movements System); • CORSOM (Coalition Reception, Staging and Onward Movement). • SDM (Supply Distribution Module). Для верифікації та моделювання (симуляції) спланованого логістичного забезпечення. • EVE (Effective Visual Execution). Для оперативного контролю логістичного забезпечення виконання операцій. Більш детально складові описано в Настановах користувача (Tutorial). Крім вищезазначених згадують складові: • LCM (LOGFAS Connection Manager Module). Для управління базами даних. • LOGREP (Logistic Reporting Tool). Складова ACROSS Складова ACROSS (Allied Commands Resource Optimisation Software System). Використовується для підтримки прийняття рішень в плануванні запасів (stockpiles), зокрема боєприпасів та амуніції, що є критичними для здійснення операцій. Описана вище в розділі щодо інформаційної підтримки логістики в оборонному плануванні. Складова GEOMAN GEOMAN (Geographical Data Management Module). Використовується для відображення географічних (картографічних) даних.

Складові LOGFAS

Мал.1

Інформаційна підтримка логістики в оперативному плануванні Для інформаційної (автоматизованої) підтримки логістичного планування в оперативному плануванні використовують ряд ІС, що охоплюють логістичне планування, виконання, аналіз та звітність і є складовими LOGFAS.

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Цілями GEOMAN є: надавати комплексні функції відображення для планування та оперативного управління переміщенням та транспортуванням; • бути основною точкою доступу до географічних (картографічних) даних для інших складових. GEOMAN використовується для: • встановлення та відображення карт; • встановлення та відображення шарів карт; • встановлення розташування (портів, аеропортів, місць висадки і т.п.); • нанесення (визначення) інфраструктури (рамп, мостів, злітних смуг і т.п.); • нанесення (створення) мереж доріг, залізниць та інших мереж. GEOMAN може використовуватись як окрема ІС або як складова інших ІС. Основна частина функціональності GEOMAN доступна напряму в ADAMS, CORSOM, EVE та SDM. Складова LDM LDM (LOGFAS Data Management Module). Використовується для управління даними не географічного характеру та дозволяє створити (встановити) й управляти такими сутностями та планами: • предмети (items); • підрозділи і сили; • організація сил та підпорядкованість і запаси (holdings); • профілі поповнення запасів (resupply) сил • план операції; • визначення (опис) вимог (statement of requirements); • перелік розташувань (disposition list). •

24

Складова SPM/SDM SPM/SDM (Sustainment Planning Module / Supply Distribution Module). Використовується переважно для оперативного планування логістичного забезпечення підрозділів. В цілому може бути використана для наступних розрахунків: • планування довготермінових запасів; • планування логістичного забезпечення підрозділів під час операцій; • аналіз здатності забезпечення (sustainability) логістичних ресурсів під час операцій. SDM використовується для моделювання і аналізу ліній постачання та комунікацій, логістичного поповнення та підтримки, а також для верифікації та моделювання (симуляції) спланованого логістичного забезпечення. Складова ADAMS ADAMS (Allied Deployment and Movements System). Використовується для планування, оцінки та моделювання (симуляції) переміщення та транспортування для підтримки операцій. Призначена для зменшення часу на планування розгортання та надання засобів для обміну між країнами даними та планами розгортання. Дані включають перелік персоналу, обладнання, предметів постачання, режимів транспортування, ліній комунікацій та розкладу переміщень. Результатом є Детальний план розгортання (DDP), який містить загальну інформацію (що, де, коли і як) про сили та засоби, які переміщуються.

Складова CORSOM CORSOM (Coalition Reception, Staging and Onward Movement). Призначена для планування, моніторингу і усунення конфліктів при діях з прийому, організації та переміщенні далі (RSOM) сил при розгортанні. Включаючи виконання та управління розгортанням сил використовуючи Детальні плани розгортання (DDP) з ADAMS. CORSOM підтримує:

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

детальне планування та координацію наземного переміщення та військового транспортування з місць вивантаження до місць призначення підрозділів; • моніторинг дорожнього руху, адміністрування конвоїв та поїздів і управління, планування, аналіз, ситуаційну обізнаність, вибір альтернативних маршрутів, розповсюдження інформації та інше. Складова EVE EVE (Effective Visual Execution). Використовується для оперативного контролю логістичного забезпечення виконання операцій. Забезпечує візуалізацію переміщень і підтримує перегляд, пріоритезацію та усунення конфліктів потоків сил на театрі. EVE є інструментом для виконання планів розроблених в ADAMS та CORSOM. EVE дозволяє користувачам створювати, аналізувати та управляти Планами виконання потоків (FEPs), що розробляються на основі Детальних планів розгортання (DDP) з ADAMS, запитів на переміщення та прямого введення. EVE дозволяє менеджерам аналізувати та управляти вимогами до переміщення, даними з різних джерел та вхідних файлів, створювати шаблони та управляти Планами виконання потоків (FEPs). Складова LOGREP LOGREP (Logistic Reporting Tool). Використовується для створення зокрема стандартних звітів LOGUPDATE та LOGASSESSREP, а також аналізу

карт та мереж, створення та управління профілями сил, наявними запасами (holdings) та списками предметів (постачання, RIL). Підсистема покликана замінити формування традиційної (паперової) логістичної звітності на обмін пакетами (базами) структурованих даних в електронному вигляді. Програмні технології При створенні ІС LOGFAS використано наступні ключові програмні засоби та технології: • основне частина клієнтського ПЗ (див. мал.2) встановлюється на ПК користувача (desktop application); • операційна система Windows; • система управління базами даних Postgree; • картографічна система (GEOMAN); • можливість роботи в автономному (однокористувацькому) та мережевому (клієнтсерверному) варіантах; • деякі модулі (EVEWeb) мають варіант реалізації з використанням веб-технологій. функціональність цих модулів є обмеженою. Основним напрямом розвитку є розробка засобів інтеграції та обміну з використанням веб-сервісів (SOAP). Розвиток ІС логістики НАТО НАТО працює над підготовкою і розробкою нового логістичного інформаційного середовища LOG FS (Logistics Functional Services), що надасть необхідну функціональність для командування і управління всіх логістичних компонент, включаючи надання логістичної інформації в Загальну оперативну картину (COP). В LOG FS таким чином буде досягнуто повну оперативну спроможність логістичної ІС. Очікується, що LOG FS максимально використає існуючі ресурси і спроможності, зокрема складові LOGFAS, і надасть додаткові функції для задоволення існуючих вимог. Паралельно НАТО здійснює уточнення вимог в процесі оборонного планування. Роботу над LOG FS розпочато ще у 2010 році. Проте за останніми оцінками у зв'язку із затримками з реалізацією LOG FS, очікується, що використання ІС LOGFAS буде продовжено до 2025, в тому числі буде здійснюватися модифікація складових LOGFAS. Висновки щодо можливості використання LOGFAS в Україні ІС НАТО LOGFAS дозволяє працювати з окремими масивами даних, в тому

№12/2018

Інтерфейс користувача LOGFAS

Мал.2

числі з даними окремих країн. Для використання LOGFAS для потреб України необхідно підготувати у форматі вхідних даних системи та завантажити значний обсяг даних. Крім того, ряд алгоритмів, використаних при створенні ІС не надаються і не розкриваються, оскільки є інформацією з обмеженим доступом. Враховуючи вищезазначене, потенційне впровадження системи LOGFAS в Україні потребує: • радикальних змін в доктринальній та нормативній базі для приведення їх у відповідність з нормативною базою НАТО, що лежить в основі ІС LOGFAS; • значних зусиль для підготовки або завантаження та підтримки в актуальному станів вхідних даних логістичного планування; • створення вітчизняного математичного забезпечення (моделей, методів, алгоритмів) підтримки прийняття рішень в логістиці. При цьому відповідність національному законодавству, зокрема в частині захисту інформації, та можливість доопрацювання системи у відповідності з національними особливостями потребує додаткового вивчення. Система LOGFAS може забезпечити частину необхідних функцій планування логістичної підтримки в Україні, щодо логістичних аспектів оборонного та оперативного планування. Проте система LOGFAS не надає, зокрема, функції обліку наявності та переміщення матеріальних засобів, оформлення заявок на переміщення та інших документів, що є важливою складовою логістики в Україні. Основними перевагами використання ІС LOGFAS в Україні є можливість швидкого запуску в експлуатацію і отримання практичних результатів (ПЗ LOGFAS вже готове і не потребує часу і зусиль на розробку) та повна відповідність стандартам НАТО. Таким чином, система LOGFAS може бути однією зі складових інформаційної системи логістики в Україні.

25


Іноземний досвід

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Офіцери ЇЇ Величності Адаптація системи підготовки офіцерських кадрів збройних сил Великої Британії до нових вимог, яка почалася в середині 90-х років минулого століття, у першу чергу, пов’язана із змінами, що відбувалися у системі комплектування її збройних сил

26

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

О

фіцерський склад у теперішній час поділяється на кадрових офіцерів та офіцерів короткотермінової служби. Основним джерелом комплектування кадровим офіцерським складом є військові навчальні заклади (коледжі). Крім того, частину кадрових офіцерів набирають із числа осіб, які закінчили цивільні вищі навчальні заклади і пройшли курси за обраним фахом у відповідних військових училищах або школах родів військ і служб. Офіцери короткотермінової служби укладають контракти на термін до трьох років, маючи можливість після отримання дозволу відбірної комісії міністерства оборони подовжити його до восьми років. Кандидати в офіцери короткотермінової служби повинні пройти відбірну комісію міністерства оборони та курс підготовки за обраним фахом. Після двох років служби у збройних силах вони мають право звернутися з проханням про переведення до кадрового складу. Загальне керівництво комплектуванням і підготовкою особового складу, у тому числі офіцерського, здійснює управління особового складу та резервів, які підпорядковане заступникові начальника штабу оборони збройних сил Великої Британії. Безпосереднє керівництво покладено на штаби видів збройних сил: у сухопутних військах (СВ) — на управління розроблення доктрини СВ і навчання особового складу, у військово-повітряних силах (ВПС) — на управління особового складу ВПС, у військово-морських силах (ВМС) — на управління підготовки офіцерського складу і комплектування ВМС. Стати лідером Основним військовим навчальним закладом сухопутних військ, що здійснює підготовку молодшого офіцерського складу для всіх родів військ і служб є військове училище в м. Сандхерст. Щороку воно випускає близько 1200 офіцерів кадрової та короткотермінової служби. Училище на 70% забезпечує потреби збройних сил у молодих офіцерах. Підготовка офіцерського корпусу характеризується цілісністю і без№12/2018

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

перервністю. Початкова військовоспеціальна і військово-професійна підготовка офіцерів сухопутних військ відбувається у військовому училищі. В подальшому офіцери проходять допідготовку і перепідготовку на курсах підвищення кваліфікації (вдосконалення) у центрах відповідних родів військ. Разом з тим в сухопутних військах Великої Британії відсутні вищі військово-навчальні заклади, а Сандхерстське військове училище є середнім військово-навчальним закладом. Головним контингентом, на базі якого комплектується склад курсантів (слухачів) військового училища, є: юнаки та дівчата із середньою освітою віком від 17,5 до 20 років, які мають хороші показники у навчанні; військовослужбовці віком до 25 років; випускники цивільних вищих навчальних закладів віком до 25 років.

Офіцерський склад поділяється на кадрових офіцерів та офіцерів короткотермінової служби»

Студенти цивільних університетів мають право укласти контракт на проходження військової служби в збройних сил Великої Британії на термін не менше п'яти років. Після двомісячної підготовки в Сандхерстському військовому училищі в період навчання в університеті (за два роки до його закінчення) вони отримують тимчасове військове звання «лейтенант» і грошове утримання від міністерства оборони на період закінчення навчання в університеті. Випускники університету повертаються до військового училища в якості офіцерів-слухачів і проходять курс військової підготовки. Потім вони направляються до військ для проходження військової служби відповідно до укладеного контракту. Учні середніх шкіл укладають контракти за два роки до закінчення навчального закладу. В цьому випадку військове відомство оплачує навчання і надає їм підтримку в інших областях. За час навчання школярі займаються в системі позавійськової підготовки молоді. Їх добровільна участь у військових зборах передбачає додаткову фінансову винагороду. Після закінчення Сандхерстського училища офіцери цієї категорії зобов’язані прослужити в збройних силах не менше трьох років. До такої форми навчання можуть залучатися також студенти середніх технічних і спеціалізованих коледжів, політехнічних інститутів, молоді робітники. Навчання у військовому училищі розділено на два етапи. Перший — базис, що складається з курсу тривалістю до 44 тижнів, потім залежно від обраної спеціальності курсант проходить додаткові курси різної тривалості. Загальна програма навчання розрахована на три періоди (по 14 тижнів кожний). Тривалість навчання для осіб із вищою освітою складає 28 тижнів. Навчальна програма включає наступні навчальні дисципліни: • тактика; • стройова, вогнева та фізична підготовка; • воєнна історія; • топографія; • зв’язок; • інформатика; • організація військ; • військове законодавство тощо. Значна увага приділяється прищепленню курсантам (слухачам) командирських (лідерських) навичок, заняттям спортом та участі в тактичних навчаннях. На заключному етапі навчання майбутніх офіцерів відправляють на стажування у війська, причому туди, де їм найімовірніше доведеться проходити подальшу військову службу.

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Значна увага приділяється прищепленню курсантам командирських навичок, заняттям спортом та участі в тактичних навчаннях» Однак навчання у військовому училищі не обмежується вивченням суто військових дисциплін. Офіцер, на думку керівництва збройних сил Великої Британії, повинен, в першу чергу, завоювати авторитет у підлеглих інтелектуальним розвитком. Саме тому в училищі вивчаються загальноосвітні навчальні дисципліни: психологія; етика; питання поведінки в суспільстві тощо. Випускникам училища присвоюється первинне офіцерське звання «другий лейтенант». Вони розподіляються до курсів спеціалізації в навчальні центри (школи) і в частині родів військ і служб (піхотні, артилерійські, зв’язку, інженерні, розвідки тощо), де вони вдосконалюють здобуті знання та навички за обраним фахом. Тривалість навчання становить від кількох тижнів до кількох місяців. Крім цього, деякі офіцери технічних спеціальностей, які не мають вищої освіти, можуть бути направлені для подальшого навчання до цивільних університетів або до Шрівенгемського військово-наукового коледжу. Офіцери можуть здобувати вищу освіту в обраному ними цивільному вищому навчальному закладі за будь-якою спеціальністю. Порядок проходження військової служби офіцерським складом передбачає набуття досвіду військової служби як на штабних посадах, так і безпосередньо у військах. При цьому важливим елементом професійної підготовки офіцерського складу є система ротації при проходженні військової служби, яка полягає в обов'язковому періодичному (через 2-3 роки) чергуванні перебування на командних і штабних посадах Стати «на крило» Навчальні заклади ВПС Великої Британії комплектуються, в основному, кандидатами, які пройшли первинну льотну підготовку в авіаційному кадетському корпусі. Останній являє собою широко розгалужену по всій країні організацію ВПС і призначений для навчання молоді теоретичним основам авіації, а також практичному виконанню польотів. У складі цього корпусу служать офіцери та унтер-офіцери ВПС, а навчаються кадети у віці від 13 до 20 років. У

28

ньому налічується 15 авіаційних ланок, оснащених поршневими навчальнотренувальними літаками «Гроб 115Е» («Тутор») або «Гроб 120Тр» («Префект»), а також 27 планерних шкіл, які мають у своєму складі літаки-планери «Гроб G103A» («Вікінг»). Комплектує навчальні заклади ВПС центр з відбору молоді, що розташований у м. Біггін Хілл. Після прибуття в центр кандидати протягом чотирьох днів проходять медичну комісію та тестування для виявлення їхніх здібностей і рівня загального розвитку. Тести включають перевірку знань елементарної математики та здібності до розподілу уваги і координації рухів. Кандидати, які успішно впоралися з ними, розбиваються на навчальні групи з шести осіб, що формуються для визначення їхніх особистих здібностей до дій як командирів. Вони опрацьовують різні тести з управління групою або певні самостійні дії під спостереженням членів приймальної комісії. Відібраних кандидатів центр розподіляє в такий спосіб: тих, кому необхідно отримати вищу освіту, направляють на навчання в університети, а тих, хто вже мають вищу освіту, або середню освіту — до навчального центру загальновійськової та спеціальної підготовки авіаційного коледжу в м. Крануелл. Цей

коледж є основним навчальним закладом, що забезпечує ВПС льотним та інженерним складом. Ті кандидати, які відібрані для здобуття вищої освіти, зараховуються до відповідних вищих цивільних навчальних закладів, для чого міністерство оборони Великої Британії резервує місця в них і виділяє необхідні кошти. Студенти, придатні до льотної роботи, без відриву від навчання проходять льотну підготовку на літаках «Тутор» або «Префект», у так званих університетських ескадрильях. Усього в країні є 16 таких ескадрилій, які забезпечують навчання студентів 46 університетів з різних авіаційних спеціальностей, у тому числі й льотних. Крім того, у них проходять підготовку протягом двох років члени добровільного резерву. До моменту закінчення навчального закладу студенти завершують і курс льотної підготовки. Середній загальний наліт становить 95 годин, з яких 48 годин витрачається на відпрацьовування техніки пілотування, 18,5 годин — на вивізні та контрольні польоти, 10 годин — на польоти по приладах, 9 годин — на літаководіння, 6 годин — на групову злітаність і 3,5 години — на польоти на малих висотах. У зв’язку з нехваткою кандидатів для проходження військової служби, які мають вищу освіту, командування №12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ВПС змушене приймати певний відсоток осіб з більш низьким освітнім рівнем, в основному, із числа осіб, які знаходяться в добровільному резерві при університетських ескадрильях і мають наліт не менше 30 годин на поршневому навчально-тренувальному літаку «Тутор» або «Префект»,. Ця категорія кандидатів перед зарахуванням у навчальні заклади ВПС направляється в ескадрилью по відбору льотного складу (аеродром Свиндерби). Там вони проходять додаткову навчальну програму льотної підготовки (15 годин»). У ході її відбувається відрахування безперспективних кандидатів, що досягає 25 % осіб, які приступили до виконання польотів. Подальша підготовка офіцерів ВПС здійснюється у навчальному центрі загальновійськової та спеціальної підготовки авіаційного коледжу в м. Крануелл. Програма підготовки майбутніх офіцерів дуже складна, оскільки служба у ВПС ставить до них високі вимоги. Коледж дає курсантам теоретичні знання та практичні навички з багатьох навчальних дисциплін, високу фізичну та морально-психологічну підготовку, яка служить базою для їхнього дальшого розвитку та підвищення кваліфікації. Після проходження загальновійськової та теоретичної авіаційної підготовки курсанти направляються в льотні №12/2018

школи. Їхня навчальна програма складається з курсів основної і підвищеної підготовки, бойового застосування та переучування на конкретні типи бойових літаків і вертольотів. Курс основної льотної підготовки для курсантів, які мають вищу освіту, розрахований на 31 тиждень. За цей час кожний з них, у середньому, має налітати до 130 годин на реактивному навчальному літаку. Для курсантів, які мають середню освіту й не завершили повністю первинну льотну підготовку, цей курс триває 37 тижнів. Він включає заняття на наземному тренажері (до 30 годин) і до 100 годин нальоту на літаку «Тукано» або його поліпшеному варіанті – «Тексан». Льотна підготовка слухачів здійснюється в навчальних ескадрильях авіаційного коледжу та льотних шкіл №1 (аеродром Чеч Фентон) і №7 (аеродром Лінтон-на-Озе). Після проходження цього курсу передбачений відсів не більше 20% від загальної чисельності тих, хто навчається. Курсанти, які закінчили курс, з урахуванням їхніх індивідуальних здібностей і потреб ВПС у льотних кадрах для різних родів авіації розділяються на три групи: • №1 — льотчики реактивних винищувачів та винищувачів-бомбардувальників («Еврофайтер Тайфун», «Торнадо», «F-35 «Блискавка» тощо); • №2 — льотчики багатомоторних важких літаків («Глоубмайстер ІІІ C-17», «Геркулес C-130J», «Атлас А400М» тощо); • №3 — льотчики вертольотів («Чинук», «Гріффін» тощо). Курс підвищеної льотної підготовки для кожної групи ділиться на два етапи. Перший етап для групи №1 (15 тижнів) включає 5 годин занять на тренажері та до 60 годин нальоту на літаку «Тукано» або «Тексан». Другий етап триває 24 тижні. Навчання здійснюється в льотній школі №4 (літак «Хок-T2», аеродром Валлі). Програма навчання включає наземну підготовку, тренування на тренажерах і льотну підготовку. Наземна підготовка (230 годин) проводиться протягом восьми тижнів перед початком практичних польотів і в ході польотів перед кожним новим видом підготовки. У процесі її курсанти вивчають інструкцію з техніки пілотування та експлуатації літака, порядок виконання польотів, аеродинаміку, літаководіння, радіозв’язок, авіаційну медицину, метеорологію, засоби порятунку, озброєння й тактику тощо. На відпрацювання дій льотчика з виконання різних етапів польоту виділяється до 40 годин тренувань у кабіні літака.

У ході наземної та льотної підготовки широко використовуються тренажери. Програма тренування льотчиків на них передбачає вироблення навичок, необхідних для виконання польотів, і включає 16 вправ. Загальний «наліт» на тренажерах становить 20 годин, але для окремих курсантів він може бути збільшений до 25 годин і більше. Програма льотної підготовки розрахована на шість місяців і передбачає середній наліт на курсанта до 100 годин, з них понад 50% виділяється на самостійні польоти. У ході навчання льотний склад відпрацьовує польоти по колу, у зону на простий і складний пілотаж (40 годин), по приладах у закритій кабіні (10 годин), літаководіння (10 годин), польоти вночі (10 годин), групову злітаність (10 годин) та інші завдання. Після успішного закінчення другого етапу курсанти групи №1 отримують льотну кваліфікацію «крило» і направляються в центри бойового застосування, а частина з них, приблизно до 5%, — у центральну льотну школу підготовки інструкторів (аеродром Лімінг). Відсів курсантів на цьому етапі не повинен перевищувати 25%. Ті особи, які не виявили якостей, необхідних для льотчика тактичної винищувальної авіації, можуть бути переведені в групу №2 або №3 чи відраховані. Перший етап курсу підвищеної льотної підготовки для групи №2 (8 тижнів) включає до 10 годин занять на тренажері та біля 30 годин нальоту на літаку «Тукано». Другий етап триває 20 тижнів, протягом яких кожному курсанту виділяється 45 годин занять на тренажері та 45 годин нальоту на літаку «Джетстрим». Льотчики навчаються в льотній школі №3 (аеродром Лімінг), а штурмани – у школі №6 (аеродром Фіннінглі). Крім того, в останній разом з технічною школою в м. Тонкліф здійснюється підготовка бортінженерів та операторів бортового обладнання. Відсів курсантів у ході проходження курсу не повинен перевищувати 10%. Відраховані особи можуть продовжувати навчання за програмою групи №3 або в школах підготовки наземного обслуговуючого персоналу. Перший етап курсу підвищеної льотної підготовки для групи №3 розрахований на 17 тижнів, кожний курсант повинен налітати біля 80 годин на вертольотах «Аербас Н135». Навчання проводиться в льотній школі №2 (аеродром Шоберн). Другий етап триває 11 тижнів (наліт до 50 годин на вертольотах «Аербас Н145»). Слухачі, відібрані для польотів на вертольотах пошуково-рятувальної служби, проходять до-

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

даткову підготовку на аеродромі Валлі. У ході її вони відпрацьовують дії щодо пошуку та порятунку екіпажів, що потерпіли аварії в гірській місцевості та над морем (наліт 10 годин). Після завершення курсу підвищеної льотної підготовки випускники груп №1, №2 і №3 отримують льотну кваліфікацію «крило» і направляються в навчально-бойові підрозділи для переучування на бойову техніку, на якій їм доведеться літати в стройових частинах. Курс бойового застосування призначений тільки для слухачів групи №1, які будуть служити в тактичній винищувальній авіації та протиповітряній обороні. Він розрахований на 18 тижнів (до 20 годин занять на тренажері та до 60 годин нальоту на навчально-бойовому літаку «Хок Т2» і проводиться в навчальних центрах бойового застосування №1 (аеродром Вроуди ) і №2 (аеродром Чайвинор). Підготовка інструкторів для навчальних частин і підрозділів ВПС здійснюється в центральній льотній школі. У ній є сім авіаційних ескадрилій: чотири розташовані на аеродромі Лімінг (оснащені літаками «Тукано» та «Тексан», одна ескадрилья — на аеро-

Підготовка льотного складу є однією з найбільш тривалих і коштовних форм навчання»

30

дромі Валлі (літаки «Хок Т2»), одна — на аеродромі Шоубері (вертольоти «Аербас Н145») та одна — на аеродромі Сіерстон (планери «Вікінг»).Центральній льотній школі підпорядкована також ескадрилья вищого пілотажу «Ред Ерроуз» (літаки «Хок Т1», аеродром Кембл). Повний курс льотчика-інструктора триває 26 тижнів, протягом яких рівень його майстерності доводять до категорії В2 (загальний наліт при цьому становить 100 годин на літаках і 65 годин на вертольотах). Програма навчання передбачає підготовку як у методичному відношенні, так і льотну, включаючи польоти в складних метеорологічних умовах і вночі. Після завершення підготовки інструктори мають право працювати в льотних школах, авіаційному коледжі, а також у спеціальній ескадрильї відновлення втрачених навичок (входить до складу льотної школи №4). У ході практичної діяльності та в разі досягнення нальоту 250 годин (як інструктор) льотчик може підвищити свою кваліфікацію до категорії В1. Курси переучування на конкретні типи бойових літаків розрізняються за тривалістю навчання та кількістю годин нальоту, які залежать від ступеня складності авіаційної техніки. У цілому, підготовка льотчика (включаючи навчання у вищому цивільному навчальному закладі) займає 5-5,5 років. За цей період наліт льотчика із групи №1 становить до 400 годин, №2 — до 350 годин, №3 —

до 300 годин (залежно від типу літального апарата). Підготовка льотного складу є однією з найбільш тривалих і коштовних форм навчання. Особливо це стосується екіпажів сучасних бойових літаків, головним чином, через високу вартість матеріальної частини та великих витрат, пов’язаних з її експлуатацією. Так, на навчання льотчика до отримання ним кваліфікації «крило» витрачається більше 0,5 млн. фунтів стерлінгів. Витрати ж на його навчання бойовому застосуванню літака та зброї, включаючи перенавчання (до приходу в стройову частину), становлять до 2 млн. фунтів стерлінгів. Однак у зв’язку з некомплектом льотного складу в бойовій авіації командування ВПС Великої Британії має намір вжити наступних заходів для ліквідації неукомплектованості частин і підвищення ефективності систем відбору та підготовки льотчиків: • модернізувати літаковий парк навчальних підрозділів ВПС; • удосконалити програми підготовки офіцерів ВПС; • збільшити набір кандидатів на конкурсні екзамени до навчальних закладів ВПС; • поліпшити систему конкурсних випробувань кандидатів з урахуванням досвіду інших країн; • підсилити пропаганду з метою залучити бажаючих служити у ВПС; • збільшити кількість і поліпшити якість тренажерів для підготовки льотного складу тощо.

№12/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

дрильях) залежить від рівня складності озброєння та військової техніки.

Стати на мостик Початкова підготовка кадрового офіцерського складу ВМС здійснюється в Королівському військово-морському коледжі в м. Дартмут. Тут навчаються офіцери стройової, інженерно-технічної та адміністративно-господарської служб. До коледжу приймають військовослужбовців, а також осіб із числа цивільної молоді. Одночасно тут навчається близько 450 курсантів. Протягом першого року навчання всі курсанти проходять загальну морську підготовку. За результатами року їм присвоюється військове звання «головний старшина». Під час другого навчального року вони проходять військову службу на бойових кораблях. Дублюючи посади офіцерів, курсанти на практиці відпрацьовують питання управління кораблем, несення служби, кораблеводіння тощо. Стажування закінчується екзаменом, після складання якого курсантам присвоюють тимчасове військове звання «молодший лейтенант». Подальша підготовка проводиться таким чином. Молодші лейтенанти стройової та адміністративно-господарської служб повертаються до Королівського військово-морського коледжу, де впродовж третього року навчання опановують загальноосвітні дисципліни. На четвертому році навчання вони проходять підготовку в різних навчальних центрах ВМС. Офіцери вивчають навігацію, зв’язок, озброєння та інші навчальні дисципліни, офіцери адміністративно-господарської служби — організацію постачання, складування запасів, діловодство, законодавство, організацію адміністративної служби. Після чотирьох років навчання №12/2018

офіцерам стройової та адміністративно-господарської служб присвоюють постійне військове звання «молодший лейтенант» і вони направляють на флот для проходження військової служби. Більшість курсантів, яких відібрано для служби за інженерно-технічним фахом, після стажування на флоті направляють до Військово-морського інженерного коледжу в м. Плімут. Там вони вивчають загальноосвітні та загальнотехнічні дисципліни, а також спеціальні навчальні дисципліни з електротехніки чи механіки. Курс навчання завершується випускними екзаменами, після чого випускникам присвоюють військове звання «лейтенант» і видають диплом бакалавра. Штурмани-оператори після підготовки в Королівському військовоморському коледжі в продовжують навчання у військово-морському коледжі, де їм читають лекції з радіолокації, гідроакустики, гідрології та інших спеціальних дисциплін. Після проходження атестаційної комісії їх направляють до військово-морської школи штурманівоператорів для підготовки за фахом. Перед підвищенням у посаді офіцерів, як правило, направляють на короткотермінові курси підвищення кваліфікації. Наприклад, командири механізованих взводів і рот підвищують свою кваліфікацію в піхотній школі, командири артилерійських взводів, батарей – в артилерійській школі, командири підрозділів зв'язку – у школі зв'язку. У військово-повітряних силах курси перепідготовки на конкретні типи бойових літаків і вертольотів організовують у навчально-бойових ескадрильях. Термін навчання у цих школах (еска-

Стати генералом Головним військово-навчальним закладом з підготовки старших офіцерів оперативно-тактичної ланки управління є Академія оборони Великої Британії. Академія оборони взяла на себе функції не тільки підготовки офіцерів середньої та вищої ланки, а також й проведення досліджень з оборонної тематики. Основний наголос у навчанні слухачів в академії робиться на освіту з питань менеджменту в галузі оборони. Організаційно до складу Академії оборони Великої Британії входять: • Об’єднаний командно-штабний коледж; • Королівський військовий коледж науки; • Група проведення поглиблених досліджень і оцінок; • Королівський коледж оборонних досліджень; • Центр Капеланів збройних сил Великої Британії. Ядром академії оборони є Об’єднаний командно-штабний коледж, в якому навчаються офіцери середньої і вищої ланки усіх видів збройних сил. На коледж покладено відповідальність також і за підготовку на чотиримісячних курсах молодших офіцерів, на які направляють офіцерів віком 25-30 років (курс початкової командно-штабної підготовки — тактичний рівень). Щороку організовують три курси по 180 осіб. Завдання курсів – підготовка молодших офіцерів для служби на посаді майора у військах та штабах. Програма містить п'ять основних груп питань: 1) міжнародні відносини; 2) оборонна політика Великої Британії і роль збройних сил; 3) тактична підготовка; 4) штабна служба і тилове забезпечення; 5) керівництво підлеглими. Тривалість курсів для офіцерів ВМС – 8 тижнів, ВПС – до 4-х тижнів, СВ – 7-8 місяців. Всього через курси початкової підготовки щорічно проходить до 1950 осіб. Крім того, всі офіцери сухопутних військ і військово-повітряних сил мають пройти обов’язковий тритижневий командний курс для молодих офіцерів і річний курс заочного навчання. На основний курс штабного коледжу (поглиблений курс – оперативний рівень) приймають офіцерів у військових званнях «майор» і «підполковник» віком 30–40 роки. Термін навчання – 42 тижні (з вересня по липень). У коледжі щороку навчається близько 400 осіб.

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Головне завдання основного курсу – поглибити знання слухачів з таких питань: 1) внутрішня та зовнішня політика уряду і роль збройних сил; 2) принципи застосування збройних сил у загальній війні й локальних війнах (вивчення оборонних та наступальних операцій); 3) миротворчі операції з підтримання миру, боротьби з тероризмом; 4) управління військами в мирний та воєнний час, використання засобів управління; 5) організація розвідки, аналіз розвідувальних даних в інтересах прийняття оптимального рішення; 6) техніко-тилове забезпечення та адміністративне управління. Значна увага під час навчання приділяється організації взаємодії між видами збройних сил. Перед початком курсу проводиться 4-х тижневий курс спеціалізації. На цей курс приймаються офіцери, які брали участь в операціях і мають досвід бойових дій. На курсі навчаються також до 90 іноземців майже з 50 країн світу (з країн НАТО, британської співдружності, країн-учасниць Програми заради миру та інших). По завершенні курсу слухачі можуть захистити наукову роботу з метою отримання освітнього ступеня «магістр». На території академії розташований також Королівський військовий коледж наук. Між коледжем і університетом м. Кранфілд укладений так званий «академічний контракт», згідно якого університет залучається до навчання військових слухачів із загальних навчальних дисциплін, а також бере участь у дослідженнях оборонного характеру. Королівський військовий коледж наук підпорядковується командуванню

32

сухопутних військ, але крім того, готує також наукові кадри для військово-повітряних сил і військово-морських сил. У цьому закладі здійснюється вища військово-технічна підготовка офіцерського складу. У коледжі функціонує також навчальний курс штабної служби. Перспективні офіцери віком 30-33 роки, які мають вищу освіту в галузі технічних чи природознавчих наук, навчаються протягом 10 місяців на першому відділенні курсу штабної підготовки. Офіцерів, рівень підготовки яких у цих науках нижчий, зараховують на друге відділення курсу, де навчання триває 11 місяців. Офіцери інших категорій протягом двох місяців навчаються на третьому відділенні. Програма навчання передбачає вивчення основних питань організації виробництва і закупівлі військової техніки. На третьому відділенні слухачів знайомлять тільки з основами військової технології. На першому і другому відділеннях одночасно навчається приблизно по 50 осіб, на третьому до 100 осіб. Мати можливість для вдосконалення Динамічні процеси, які відбуваються під час реформування системи військової освіти у Великої Британії, свідчать про те, що стратегія її розвитку передбачає багатоступеневість і неперервність

Система військової освіти у Великої Британії дає можливість офіцерському складу періодично вдосконалювати свою професійну компетентність»

здобуття та удосконалення освіти протягом усієї військової служби офіцера. Аналіз системи військової освіти у Великої Британії демонструє, що вона дає можливість офіцерському складу протягом усієї військової служби періодично вдосконалювати свою професійну компетентність. При цьому передбачається використання широкої мережі спеціалізованих навчальних центрів родів військ, центрів практичної підготовки, курсів для здобуття практичних умінь і навичок за майбутнім посадовим призначенням. Практична підготовка офіцерських кадрів має тенденцію поділу на первинну загальновійськову підготовку і спеціальну військову підготовку. Майбутні офіцери, навчаючись у ВВНЗ, проводять значний час на стажуваннях у військах, а в процесі підвищення кваліфікації чи перепідготовки офіцерів залучають до участі в різноманітних військових навчаннях. Після закінчення ВВНЗ видів військ або цивільного вищого навчального закладу та перед призначенням на посаду випускники продовжують свою практичну підготовку у військових училищах (школах) або навчальних центрах родів військ. Зміст військової освіти орієнтований: • на оптимальне співвідношення гуманітарної, природничо-наукової та спеціальної (професійної) складових; • на вузьку спеціально-професійну спрямованість підготовки військових фахівців усіх рівнів і ланок управління; • на підготовку військових фахівців з вищою освітою на засадах інтеграції військових навчальних закладів з відповідними цивільними вищими навчальними закладами з урахуванням специфіки майбутньої військово-професійної діяльності офіцера.

№12/2018


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.