Оборонний вісник №1/2019

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

1

2019


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

1

2019


ЗМІСТ Система стратегічного керівництва ЗС України

Реформа за стандартами НАТО

Соціальних захист

Хорватський рецепт

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

Зброя ХХІ століття

8

Гібридні загрози для Словаччини

Дезінформаційна облога

4

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Безпілотники підкорюють небо

14

Іноземний досвід

20

Воїнство Литовське

24

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

№1/2019

1


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Богдан-2251: врятувати солдата Довідка Богдан-2251 — санітарний автомобіль розроблений корпорацією «Богдан» на основі китайського Great Wall Wingle 5 Екіпаж:

3 особи Поранені (хворі), що транспортуються:

4 особи (лежачи на ношах) Повна маса:

2910 кг Вантажопідйомність:

800 кг Потужність двигуна:

143 к.с. Колісна формула:

4х4 Максимальна швидкість:

140 км/год Витрати пального:

7,1 л на 100 км Дорожній просвіт:

194 мм

Регіональний космічний центр У Житомирі створять регіональний космічний центр «Полісся» на базі Житомирського національного агроекологічного університету (ЖНАЕУ). У центрі використовуватимуть необхідні техзасоби та програмне забезпечення для досліджень у галузі супутникової навігації, дистанційного зондування Землі та інформаційних технологій.

2

К

омпанія «Богдан Моторс» підписала новий контракт із Міністерством оборони на постачання оновлених санітарних автомобілів Богдан-2251 до Збройних Сил України. Минулого року санітарні автомобілі Богдан-2251 були модернізовані відповідно до виявлених при експлуатації військовими недоліків. Автомобілі зазнали 10 змін: було переглянуто устаткування кабіни водія та медичного інтер’єра автомобіля.

Міжнародні навчання у 2019 році У поточному навчальному році військовослужбовці Збройних Сил України візьмуть участь у двадцяти навчаннях поза межами України та шести багатонаціональних навчаннях на території України. Як і минулого року, міжнародні навчання відбудуться в Німеччині, Італії, США, Великій Британії. Також сплановано проведення близько 250 заходів оперативної підготовки та близько двох тисяч основних заходів (командно-штабних навчань, тактичних навчань, льотно-тактичних вправ).

Медичне відділення зробили більш комфортним для перебування під час виконання завдань, зокрема, обладнали автономною системою підігріву, а паливну систему – спеціальним обігрівачем. Минулорічне замовлення Міністерства оборони України «Богдан Моторс» виконав достроково та вже у листопаді відзвітувався про відправлення всіх медичних автомобілів за угодою на 2018 рік.

Продаж підприємств Фонд державного майна планує продати у 2019 році 10 підприємств державного концерну «Укроборонпром». Серед підприємств, які планується виставити на продаж — Херсонський завод «Судмаш», «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ», «Запорізький автомобільний ремонтний завод», «Ніжинський ремонтний завод інженерного устаткування» та інші. Всього у 2019 році планується продаж 792 об’єктів, з яких 48 — пакети акцій, 92 — єдині майнові комплекси, 190 — об’єкти незавершеного будівництва, 402 – окреме майно тощо.

Програма стратегічних авіаперевезень Літаки авіатранспортного підрозділу ДП «Антонов» – авіакомпанії «Авіалінії Антонова», продовжать виконання стратегічних авіаперевезень в рамках програми SALIS (Strategic Airlift Interim Solution) наступні три роки. На сьогодні флот «Авіалінії Антонова» налічує сім літаків Ан-124-100 «Руслан» вантажопідйомністю 150 тонн, Ан-22 «Антей» вантажопідйомністю 60 тонн, супертранспортник Ан-225 «Мрія» вантажопідйомністю 250 тонн.

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Символіка Сил спецоперацій Президент України затвердив символіку Сил спеціальних операцій ЗС України. Емблемою Сил спеціальних операцій Збройних Сил України є зображення крокуючого вовка срібного кольору. Прапором Сил спеціальних операцій Збройних Сил України є прямокутне полотнище сіро-сталевого кольору. У центрі полотнища вміщено зображення емблеми Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Сили спеціальних операцій — окремий рід Збройних Сил України, до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційнопсихологічних спеціальних операцій, що комплектуються спеціально навченими фахівцями, які мають спеціальні можливості у сферах розвідки, прямих акцій та військової підтримки для виконання складних, небезпечних, інколи політично чутливих операцій, що проводить командування ССО. Відомості про особовий склад Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали з ними на конфіденційній основі, становлять державну таємницю і підлягають захисту відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

Коли подолаємо труднощі? Лише кожен п’ятий українець вважає, що країна у найближчий перспективі спроможна подолати ті проблеми, які є на сьогодні, але переважна більшість громадян вважають, що на це необхідно більше часу. Розподіл відповідей на запитання: «Як Ви вважаєте, чи здатна Україна подолати існуючі проблеми та труднощі?» виглядає наступним чином:

18,5%

20,2%

46,4% 14,9% Здатна подолати протягом найближчих кількох років Здатна подолати у більш віддаленій перспективі Не здатна Важко відповісти

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №1/2019

Безпілотники для армії Д

ержавна компанія «Укрспецекспорт» підписала угоду з турецькою компанією Baykar Makina щодо закупівлі ударних оперативнотактичних безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2. Збройні Сили України найближчим часом отримають партію ударних дронів Bayraktar TB2, а також гарантійне обслуговування протягом декількох років. Водночас на базі запорізького ДП «Івченко-Прогрес», опрацьовується створення спільного українсько-турецького підприємства з виробництва комплектуючих до безпілотної техніки, зокрема двигунів та іншої авіоніки. Bayraktar TB2 – це ударний безпілотник оперативно-тактичного рівня, з розмахом крил у 12 метрів та здатністю знаходитись у повітрі протягом 24 годин та радіусом дії у 150 км. Максимальна злітна маса цього безпілотника становить 560 кг, при

максимальній вазі корисного навантаження у 50 кг. Це дозволяє озброювати Bayraktar TB2 сучасним високоточним ракетним озброєнням для знищення бронетехніки, інженерних та фортифікаційних споруд, а також морських цілей. Окрім того, Bayraktar TB2 оснащений системою автоматичного зльоту та посадки. Перші повідомлення про угоду з'явилися в листопаді минулого року, але цю інформацію спростував міністр оборони України. Згодом з'явилася інформація, що уточнює параметри угоди. В контракт включені 6 бойових дронів, 2 станції управління і 200 керованих ракет. Також в угоді — комплект запасних частин, сервісний супровід, навчання персоналу. Вартість контракту — 69 мільйонів доларів. Згідно останніх повідомлень загальна кількість ударних БЛА Bayraktar TB2 складе дванадцять одиниць.

«Україна та її громадяни пам’ятатимуть героїв, які стали на захист рідної землі, не пробачать ворогу завданого болю і втрат і ніколи не змінять обраного шляху, який полягає у побудові вільної, незалежної і справедливої держави, члена Європейського Союзу та НАТО». Петро Порошенко, Президент України

3


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Система стратегічного керівництва ЗС України

Реформа за стандартами НАТО

З 1 січня 2021 року набирають чинності зміни щодо розподілу функцій між посадовими особами – «Головнокомандувачем Збройних Сил України» та «Начальником Генерального штабу Збройних Сил України». На цей час ці посади об'єднані

Фролов В.С., кандидат військових наук, старший науковий співробітник, командувач Сухопутних військ Збройних Сил України (2006-2007 рр.), генераллейтенант у відставці

Лобко М.М., кандидат військових наук, доцент, начальник кафедри оперативного мистецтва НАОУ (у 1998-2005 рр.), генерал-майор у відставці

ідповідно до Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, Стратегічного оборонного бюлетеня України (СОБ) Збройні Сили України, в тому числі і органи військового управління, мають формуватись за принципами і стандартами, прийнятими в збройних силах держав-членів НАТО. В збройних силах держав-членів НАТО основними принципами ви-

значення функцій та побудови організаційної структури органів військового управління є: 1. Штаб – основний орган управління Головнокомандувача (командувача, командира). 2. Роз’єднання функцій між штабами щодо планування та управління операціями (бойовими діями). 3. Організаційна структура штабів формується відповідно до функцій (завдань) управління, покладених на штаби.

В

4

Устименко О.В., кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник, полковник запасу

4. Управління військами (силами) здійснюється за визначеними функціями (завданнями) управління. 5. Встановлена система децентралізованого військового управління (базується на наданні командувачу (командиру) самостійності в прийнятті рішень, широкої ініціативи у виконанні поставлених завдань та персональної відповідальності за їх виконання), на відміну від жорстко централізованої ієрархічної вертикалі управління пострадянської моделі №1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

керівництва (тобто, опікування (підміна) командирів, штабів старшим командувачем (командиром, начальником) і їх відповідальності за дії підлеглих). Відповідно до цих принципів для забезпечення діяльності Головнокомандувача Збройних Сил України утворюється Головне командування, яке включає: персональний штаб Головнокомандувача ЗС України, координаційний та спеціальний штаби (мал. 1). Персональний штаб призначений для надання консультацій Головнокомандувачу щодо варіантів вирішення проблем проходження служби сержантським та рядовим складом ЗС України, організації релігійного забезпечення та надання юридичних консультацій. Головний сержант надає рекомендації (пропозиції) з питань, що стосуються рядового та сержантського складу. Головний сержант – старший інструктор сержантів та солдат та діє як представник Головнокомандувача у нагляді за аспектами, які є важливими для їх діяльності у Збройних Силах. Юрист є головним радником Головнокомандувача з юридичних питань. Він надає рекомендації Головнокомандувачу та спеціальному штабу з правових питань щодо організації бою, військової юриспруденції, адміністративних питань тощо. Капелан відповідає за вирішення

№1/2019

проблем забезпечення релігійних потреб військовослужбовців ЗС України та військовополонених, надання рекомендацій Головнокомандувачу та спеціальному штабу з питань релігії, норм моральної поведінки, бойового духу та етичних питань. Координаційний штаб призначений для: • збору обстановки, її аналізу; • планування застосування ЗС України та сил оборони; • розвитку ЗС України та сил оборони і формування державного оборонного замовлення; • постійного оновлення поточних оцінок стану ЗС України та вироблення рекомендацій Головнокомандувачу щодо подальшого використання та застосування ЗС України й сил оборони. Роль координаційного штабу виконує Генеральний штаб ЗС України. Начальник Генерального штабу підпорядковується Головнокомандувачу ЗС України. Генеральний штаб ЗС України має J-структуру та складається з управлінь, створених за основними функціями його діяльності. Особливістю організаційної структури штабів за стандартами НАТО є формування управлінь відповідно до функцій штабів. Кожне управління має свої завдання діяльності і відповідні структурні підрозділи: відділи, служби, секції тощо.

• •

В органах військового управління НАТО прийнятий наступний розподіл управлінь за J структурою: J-1 – управління особового складу, яке відповідає за усі питання, що пов'язані з особовим складом та людськими ресурсами; J-2 – управління розвідки, на яке покладається відповідальність за організацію добування та узагальнення розвідувальної інформації про противника, райони проведення операцій, взаємодію з підлеглими штабами та штабами інших складових сил оборони з проблем аналізу оперативної обстановки для доповіді командиру та керівництву управлінь J–3 та J–5; J-3 – управління поточного планування застосування ЗС України, персонал якого відповідає за планування, підготовку та координацію ведення операцій військ (сил)ЗС України; J-4 – управління логістичного забезпечення, здійснює планування та організацію всіх видів матеріально – технічного і медичного забезпечення;

Головний сержант – старший інструктор сержантів та солдат та діє як представник Головнокомандувача у нагляді за аспектами, які є важливими для їх діяльності у Збройних Силах»

5


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

J-5 – управління перспективного планування, яке відповідає за планування подальших операцій (бойових дій). Створюється у складі штабів армійського корпусу і вище. У складі штабів бригад на секцію S-5 покладаються завдання з розробки заходів військово-цивільного співробітництва (FM 1-0), (Примітка: підрозділи штабів тактичної ланки позначаються через S); J-6 – управління зв’язком, АСУВ, захисту інформації, топографічної служби; J-7 – управління (в складі штабу Сухопутних військ), на яке покладається відповідальність за бойову підготовку усіх Сухопутних військ, розробку та удосконалення військової операційної доктрини (доктринальної, оперативної, процедурної та тактичної методології підготовки); J-8 – управління фінансового забезпечення. Здійснює планування фінансового забезпечення ЗС України; J-9 – управління військово-цивільного співробітництва.

• •

• •

Управління J-9 (S-5 – в штабах бригад, окремих батальйонів) забезпечує кожен варіант дій ефективно інтегрованими цивільними питаннями. Офіцери управління розглядають не тільки питання військово-цивільного співробітництва, а й питання забезпечення цього співробітництва. Це управління оцінює як операції (бойові дії) впливають на цивільне населення і визначає потреби для виконання основних стабілізаційних завдань, які можливо доведеться виконувати командирам. Підтримка місцевої влади, населення та турбота про цивільних осіб в зоні операцій ЗС України є важливим і представляють особливий інтерес командування. Варіант організаційної структури J-9 зображено на мал. 2. Після завершення планування застосування ЗС України, в особливий період, служби J-9 переходять до спеціального штабу.

Спеціальний штаб призначений для управління ЗС України. Це вищий орган Головнокомандувача щодо управління ЗС України. До нього входять органи управління міжвидовими угрупованнями військ (сил), видами та родами військ ЗС України, силами підтримки, військовими частинами спеціальних військ і служб ЗС України. Функціонально об’єднує органи військового управління безпосередньо підпорядковані Головнокомандувачу, на які покладено завдання управління підпорядкованими з’єднаннями, військовими частинами видів, родів військ (служб)та забезпечення ЗС України. Склад Спеціального штабу: • Об’єднаний оперативний штаб (ООШ) керівництва та управління. ООШ забезпечує діяльність Головнокомандувача ЗС України, розробляє та доводить до військ (сил) директиви, накази та розпорядженМал. 1

Варіант Головнокомандування ЗС України після роз’єднання функцій Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України Головнокомандувач Збройних Сил України

Персональний штаб командувача Головний сержант

Капелан

Юрист

Координаційний штаб Начальник Генерального штабу Збройних Сил України J-1

J-2

J-3

J-4

Спеціальний штаб Об’єднаний оперативний штаб (командування і управління)

Командування оперативностратегічного угруповання військ (сил)

Командування сил підтримки

Управління оперативного забезпечення

Управління видів ЗС України

Командування ССпО

Командування ДШВ

J-9 (в особливий період)

J-5

J-6

J-7

J-8

J-9

6

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мал. 2

Варіант організаційної структури J-9 Начальник Головного управління Генерального штабу ЗС України J-9

Управління логістичним забезпеченням сил оборони

Управління логістичним забезпеченням сил оборони В

Забезпечення населення

Аналітична група

Використання ресурсів, майна

І

Д

Д

Контроль партій, організацій, кадрової політики

І

Управління логістичним забезпеченням сил оборони Л

Контроль комунікацій засобів ЗМІ

Використання об’єктів, розквартирування

И Охорона об’єктів

Режимних обмежень

Контроль обігу зброї

Евакуація населення

Підтримка місцевої влади, населення та турбота про цивільних осіб в зоні операцій ЗС України є важливим і представляють особливий інтерес командування»

ня із застосування ЗС України, а також які стосуються повсякденної діяльності та у ході виконання завдань міжвидовими угрупованнями військ (сил) та операціями (бойовими діями) видів і родів військ (сил) ЗС України; Командування оперативно-стратегічним угрупованням військ (сил) здійснює безпосереднє управління міжвидовим (різновідомчим) угрупованням військ (сил), склад якого визначається під час планування оборони держави Генеральним штабом ЗС України. Командування функціонує й у мирний час з функціями планування операцій, підготовки органів

№1/2019

військового управління, проведення навчань зі з’єднаннями видів, родів військ (сил) ЗС України та їх сертифікації; Командування сил підтримки здійснює управління системою логістичного забезпечення на підставі планів та розрахунків, які розроблені Генеральним штабом ЗС України. Командувач несе відповідальність за накопичення, облік, утримання, зберігання та доставку озброєння, техніки і матеріально-технічних засобів до військ (сил), а також медичного забезпечення. Управління оперативного забезпечення здійснює управління підпорядкованими

військовими частинами та системою оперативного забезпечення (крім розвідки); • Командування ССпО та ДШВ входять до складу спеціального штабу та здійснюють керівництво підлеглими військовими частинами за планами Генерального штабу ЗС України. Командувачі безпосередньо підпорядковані Головнокомандувачу ЗС України; • Управління видів ЗС України – призначене для забезпечення керівництва Головнокомандувачем ЗС України повсякденною діяльністю видів ЗС України, а також у випадку проведення видових операцій, операцій родів військ, сил ЗС України, виконанням миротворчих завдань, контролем проведення військових навчань оперативно-стратегічного та оперативного (оперативно – тактичного) рівня. Слід особливо наголосити, що офіцери штабів є менеджерами і здійснюють основні функції (завдання) з управління військами (силами). Для виконання технічних завдань управління (збору інформації, ведення карт обстановки, виконання розрахунків, оформлення документів тощо) у штабах уводяться посади штабних сержантів (службовців) з відповідним рівнем освіти і спеціальної підготовки. Це забезпечує скорочення чисельності офіцерського складу в штабах та вивільнення їх від рутинної штабної роботи і дозволяє концентруватись над вирішенням головних завдань управління військами (силами).

7


Соціальних захист

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Хорватськи В Хорватії захисники її незалежності не лише оточені всенародною повагою, але й наділені справедливою та ефективною системою соціального захисту, яка дієво працює протягом багато років

Уліч В.Л., кандидат педагогічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, полковник запасу

К

олишня югославська республіка Хорватія часто називається в Україні як приклад успішного вирішення проблеми сепаратизму. Після виходу зі складу Югославії в 1991 році, ця молода держава пережила криваву війну і вторгнення військ колишньої метрополії, після чого хорватські серби за допомогою Белграда змогли створити невизнану республіку Сербська Країна (РСК), яка відмовилася підкорятися Загребу

8

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ий рецепт

№1/2019

9


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

У Хорватії через війну пройшло практично все доросле чоловіче населення. Статусом захисника нині володіє понад 500 тисяч осіб, тобто дев'ята частина (!) населення цієї невеличкої європейської країни» і вирішила залишитися в складі Югославії. РСК проіснувала кілька років, після чого була ліквідована частково шляхом бойових дій, частково — в ході мирної інтеграції. Ця драма, що розігралася в Хорватії понад 20 років тому, має очевидну подібність із подіями, які відбулися в Україні в 2014 році. З тією лише різницею, що на місці хорватів виявилися українці, на місці Югославії — Росія, а замість РСК ми сьогодні вимовляємо абревіатури ЛНР і ДНР. Тому немає нічого дивного в тому, що Україні рекомендують керуватися досвідом Хорватії, а маріонетковим російським республікам в Донбасі пророкують долю покійної Сербської Країни. Отже, спробуємо розібратися, наскільки реально застосувати хорватський досвід для Україні. Незважаючи на численні труднощі, які існують в країні до цього часу, хорватський досвід примирення вважається вдалим. У сусідній Боснії, де війна була ще більш кривавої, справи йдуть набагато гірше. У Європі побоюються, що там конфлікт може знову спалахнути в будь-який момент. У Хорватії війну за незалежність називають Вітчизняною війною. По всій країні в післявоєнні роки було побудовано безліч пам'ятників і меморіалів, присвячених подіям і героям хорватського опору. Українські військові часто посилаються на хорватський досвід. Мовляв, вчинили правильно, зачистили сепаратистів і навели порядок в країні. Однак, насправді все було трохи складніше. Хорватська армія за допомогою силових операцій зачистила тільки Західну Славонії і Сербську Країну. Третій сербський анклав — Східна Славонія — був інтегрований до складу Хорватії мирним шляхом в 1997-1998 рр. Саме цей шлях і взятий за основу мирного плану в Україні, якій західні партнери пропонують аналогічним шляхом інтегрувати ЛНР і ДНР. Щоб зрозуміти, що конкретно було зроблено в Хорватії і наскільки цей досвід можна реалізувати у нас,

10

слід розглянути мирний процес більш докладно. Квінтесенцією так званого «Хорватського сценарію» стало зупинення активної фази конфлікту на кілька років, посилення армії, а потім за кілька днів відвоювання території. У 1995-му році хорватська армія після трьох років умовного перемир’я під час великомасштабної операції «Буря» за 84 години повернула територію Сербської Країни — на той час невизнаної сепаратистської держави, яку населяли етнічні серби. Згадки про «Хорватський сценарій» в українському політикумі з’являються не перший рік в контексті збройного повернення Донбасу, як визначення успішної воєнної операції модернізованої за час затишшя армії. Це формулювання в останній час поширюється в інформаційному просторі щодо законопроекту «Про державну політику відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими районами Донецької та Луганської області». 27 лютого 2018 року Верховна Рада запропонувала Кабміну створити міністерство у справах ветеранів на базі держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО. Такі інституції успішно функціонують у багатьох країнах світу, в тому числі в Хорватії. І саме хорватський досвід турботи про ветеранів може виявитися найбільш

прикладним для України. Хорватські ветерани займають особливе і почесне місце в житті суспільства. Такі традиції були закладені першим президентом Хорватії Франьо Туджманом, який зробив все для того, щоб branitelji, тобто захисники, оборонці були не лише оточені всенародною повагою, але й наділені справедливою та ефективною системою соціального захисту. Назва «захисники/оборонці» – напрочуд вдала, бо об'єднує усіх, хто віддав свої життя чи здоров'я за свободу рідної землі: добровольців, співробітників поліції, спецслужб, інвалідів війни, загиблих, поранених, зниклих безвісти. У Хорватії через війну пройшло практично все доросле чоловіче населення. Статусом захисника нині володіє понад 500 тисяч осіб, тобто дев'ята частина (!) населення цієї невеличкої європейської країни. Цікаво, що у 1996 році, відразу після завершення війни, ця кількість становила 336 тисяч осіб. Та за двадцять останніх років у країні провели величезну роботу, щоби встановити всіх причетних до боротьби за незалежність і надати їм соціальний захист. Щоправда, в хорватському суспільстві і сьогодні точаться дискусії щодо реальної кількості справжніх захисників і того, чи коректно говорити про причетність до війни понад півмільйона громадян. Така ж проблема №1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

існує і в Україні, де величезна кількість чиновників, користуючись службовим становищем, отримала статус учасника бойових дій тільки по формальним ознакам, відрядивши себе на декілька днів, а той годин в зону проведення антитерористичної операції. І ще, хоч вже минуло понад 20 років від завершення війни, в Хорватії досі встановлюють точну кількість загиблих і зниклих безвісти. Очевидно, така ж важка праця очікує Україну та фахівців новостворюваного міністерства у справах ветеранів. Тому, цікаво в цьому контексті з’ясувати чим займається сьогодні міністерство захисників Республіки Хорватія, що входить до соціального пакету хорватського захисника та як Україна може скористатися хорватським досвідом? За словами Маркіяна Лубківського, Надзвичайного і Повноважного Посла України у 2006-2009 роках у Хорватії, ця країна увійшла у Вітчизняну війну без наявності власної незалежної держави (на той час це була частина Югославії), без міністерства оборони та власних збройних сил. В той час, коли на захист рідної землі стали добровольці і незначні сили республіканської поліції, головним

№1/2019

Назва «захисники/оборонці» — напрочуд вдала, бо об'єднує усіх, хто віддав свої життя чи здоров'я за свободу рідної землі: добровольців, співробітників поліції, спецслужб, інвалідів війни, загиблих, поранених, зниклих безвісти» завданням було термінове створення армії. Але практично з моменту розгортання воєнних дій почали складати Реєстр хорватських оборонців, до якого вносили загиблих, полонених, зниклих безвісти. Після війни згаданий Реєстр став наріжним каменем реалізації політики у сфері турботи про учасників Вітчизняної війни. Усі хорватські колеги вже сьогодні наголошують на важливість створення Єдиного реєстру захисників України. В його основі мають бути дані Міноборони, Нацгвардії та МВС, але реєстр не має обмежуватися ними: до нього мають бути внесені усі, хто став на захист Батьківщини, включаючи добровольців та волонтерів. Наприклад, у хорватському реєстрі, зокрема, вказується сукупна кількість днів участі людини у Вітчизняній війні; приналежність до бойового чи небойового сектора; приналежність до міноборони чи МВС; інші дані з особової справи. Хорватське міністерство у справах

ветеранів створилося на третій рік після війни. Декілька разів воно міняло назву та деякий час навіть входило до складу іншого відомства. Від 2011 року і до цього часу воно має назву міністерство хорватських захисників (МХЗ). Першим і головним напрямом діяльності МХЗ є вирішення питань, пов'язаних з правовим статусом захисників та членів їхніх родин. Окрім ветеранів, інвалідів Вітчизняної війни та їхніх близьких, родин загиблих, вбитих, полонених та зниклих безвісти захисників, міністерство опікується також учасниками Другої світової війни та військовими, що постраждали на службі ще за часів Югославії. Другий напрям – вдосконалення законодавства щодо допомоги захисникам, розширення рамок цієї допомоги, підвищення рівня освіченості і конкурентоздатності захисників, популяризація цінностей Вітчизняної війни і розширення знань про неї, передусім серед молодого покоління.

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Третя функція міністерства – пошук зниклих безвісти, ексгумація, ідентифікація решток та організація поховань, турбота про меморіальні місця. Права хорватських ветеранів Вітчизняної війни захищені окремим законом та забезпечені широким спектром соціальних пільг. Серед них слід виокремити такі: 1) Подвійний стаж: для хорватських захисників час, проведений на фронті, зараховується як подвійний трудовий стаж – незалежно від того, чи мала особа постійну роботу на час Вітчизняної війни. 2) Пенсія: кожен хорватський захисник або член родини загиблого захисника мають право на мінімальну пенсію та на професійну реабілітацію. Розмір реальної пенсії повним чином залежить від часу, проведеного у зоні бойових дій, а також, в разі інвалідності – від її ступеня. До уваги беруться не лише поранення, але й травми чи хвороби, спричинені перебуванням у полоні. Хорватський захисник має право

на мінімальну пенсію ще до досягнення пенсійного віку, якщо провів на фронті щонайменше 100 днів у бойовому секторі. За даними Хорватського центру страхування, у квітні 2018 року середня пенсія хорватських захисників складала 687 євро, а середня пенсія інваліда війни – 655 євро. Для порівняння, звичайна середня пенсія у той самий період склала 303 євро. 3) Стипендії і оплата навчання: хорватські ветерани і певні категорії дітей хорватських захисників (інвалідів), мають право на стипендії у вузах та на оплату або часткову компенсацію вартості навчання в середній школі. Зокрема, йдеться про курси підготовки до навчання у вузах. Також вони мають право на безкоштовні підручники. 4) Фінансова допомога: в окремих ви-

падках, коли немає змоги покрити основні життєві потреби, хорватські захисники та члени їхніх родин можуть розраховувати на одноразову річну матеріальну допомогу. Така допомога може становити до 450 євро. Допомога може бути надана у випадку тяжкої хвороби або травми, стихійного лиха, смерті близької людини або з інших причин. 5) Забезпечення роботою: МХЗ співфінансує витрати на суму до 1350 євро для здобуття безробітним захисником, чи дитиною загиблого, полоненого або зниклого безвісти захисника першої професії і перекваліфікації, а також для підвищення кваліфікації (вдвічі менша сума). Крім того, хорватські ветерани володіють пріоритетним працевлаштуванням до органів державної влади та самоуправління, якщо вони відповідають умовам конкурсу і є безробітними. А ще ветеран може одержати допомогу на суму в 5400 євро для самостійного працевлаштування, якщо він має намір започаткувати власний бізнес. Половина допомоги виплачується відразу, а друга – після представлення рахунків або договорів купівлі устаткування чи обладнання згідно з бізнес-планом. 6) Професійна реабілітація: якщо захисник втратив або частково втратив працездатність, він має право на професійну реабілітацію, яка включає в себе оволодіння новою роботою чи фахом. Це право надається незалежно від того, чи знайде людина роботу за новим фахом, але лише за умови, що інвалідність настала до 40 років у жінок і до 45 – у чоловіків.

Права хорватських ветеранів Вітчизняної війни захищені окремим законом та забезпечені широким спектром соціальних пільг» 12

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ветеран може одержати допомогу в 5400 євро для самостійного працевлаштування, якщо він має намір започаткувати власний бізнес» 7) Підтримка для роботодавців захисників: роботодавець, який створює нові робочі місця для безробітних хорватських захисників чи для дітей загиблих, полонених і зниклих безвісти, може одержати допомогу на суму понад 18000 євро. Це – максимальна сума допомоги, яку може одержати роботодавець за умови прийому на роботу трьох осіб з цільової групи. 8) Товариства захисників: Республіка Хорватія стимулює створення захисниками господарських товариств. Держава виділяє таким товариствам одноразову матеріальну допомогу у сумі близько 20 тисяч євро. Це об’єднання має налічувати не менше 12 осіб зі статусом захисника або дитини загиблого, полоненого чи зниклого безвісти. Також товариство може одержувати допомогу на суму до 13500 євро для реалізації проектів в рамках програм Європейського Союзу – зокрема, для покриття витрат на виготовлення проектної документації для проектів, що фінансуються коштом ЄС. 9) Забезпечення житлом: одне з важливих елементів політики Республіки Хорватія щодо своїх захисників.

№1/2019

Тут – відразу кілька гарантій: Перша нерухомість В разі купівлі чи будівництва першого об'єкту нерухомості (будинку, квартири) захисники мають право на покриття частини виплат за кредитом у комерційних банках. Розмір фінансової допомоги вираховується за формулою, виходячи з вартості будови, її площі, а також залежно від того, чи має захисника статус інваліда. Право на дотації мають і добровольці без статусу воєнного інваліда, але які провели на фронті не менше двох років;

Право на житловий кредит Члени родин загиблих, полонених або зниклих безвісти захисників, як і воєнні інваліди, мають право на житловий кредит для першого житла на умовах, кращих за ринкові; Доплата за допомогу Захисник, стан здоров'я якого потребує постійної допомоги, має право одержувати доплату за надання такої допомоги найнятими особами, якщо він провів на фронті не менше 100 днів. Розмір такої доплати – трохи більше 100 євро на місяць. І це – далеко не всі гарантії, передбачені для тих, хто відстоював незалежність держави. Хорватське законодавство, зокрема, містить низку норм про медичні гарантії, в окремих випадках безкоштовне лікування, реабілітацію. І, звісно ж, надання колишнім бійцям психологічної допомоги. То що ж варто перейняти Україні? Найважливішим кроком є формування Єдиного реєстру захисників України, до якого мають увійти не лише представники Збройних Сил, Нацгвардії і поліції, але й добровольці і волонтери, загиблі, полонені та зниклі безвісти. Треба перейняти структуру та функції міністерства хорватських захисників, але найголовніше – сформувати реальний і ефективний пакет соціальної допомоги конкретному ветерану та членам його родини. Пільги мають надаватися в прямій залежності від часу, проведеного на фронті, характеру та важкості поранень чи травм.

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Зброя ХХІ століття

Безпілотники пі Мосов С.П., заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

Гурак С.П., експерт

14

Аналітичний ресурс Global Market Insights опублікував прогноз, що ринок одних тільки військових безпілотних літальних апаратів, який у 2016 році становив близько $5 млрд, зросте до $13 млрд у 2024 році. Отже, сучасний ринок військових безпілотників фіксує стрімке зростання

П

ри цьому 65% прибутку на ринку відноситься до продажу «коптерів», дешевизна, компактність, маневреність і здатність яких зависати над цілями (об’єктами), робить ці апарати ідеальними для ведення спостереження з повітря. 67% ринку складають БПЛА, якими можна управляти поза зоною прямої видимості. Технічний

прогрес також сприяє зростанню попиту на безпілотні апарати дальньої дії та великої вантажопідйомності, що здатні оперативно виконувати місії на значних відстанях. Одним з чинників швидкого зростання ринку є попит з боку таких країн як Китай і Індія, що намагаються не відставати у галузі застосування військових дронів від країн

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ідкорюють небо

№1/2019

15


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Заходу. Китай займає 50% ринку військових дронів у Азії та стрімко розвиває власне виробництво безпілотників. Серед лідерів з виробництва та застосування військових безпілотників міцно влаштувалися три країни: США, Ізраїль і Китай. Помітна на ринку і Франція. Активно працюють над створенням власної промисловості в Росії, Туреччині, Ірані та Індії, особливо в напрямі виведення на ринок ударного БПЛА. Раніше американська аналітична компанія Orbis Research, що регулярно публікує дослідження з різних ринків, включаючи військові, випустила доповідь «Світовий ринок військових безпілотників 2017-2027». За її прогнозами обсяг ринку до 2027 р. зросте до $15,2 млрд. Згідно з подібним і раніше опублікованим звітом нідерландської консалтингової фірми ASD оборот ринку військових БПЛА до 2022 р. зросте до $13,7 млрд. Таким чином, прогнози компаній практично збігаються. За прогнозом, найбільший приріст дасть попит на ударні дрони – їх частка на ринку перевищить 40%, частка висотних БПЛА великої тривалості польоту

За останні роки інтенсивність застосування БПЛА в операціях американських збройних сил багаторазово збільшилась»

16

досягне 25%, а частка середньовисотних БПЛА великої тривалості польоту може скласти більше 17%. З точки зору географії, то частка Північної Америки на світовому ринку військових безпілотників складе більше 34%, азіатськотихоокеанського регіону – майже 32%, Європи – 24%. В Азії прогнозується розквітання ринків Китаю, Індії та Австралії, в Європі – Росії і Великій Британії. За десять років світ може витратити на військові БПЛА більше $133 млрд., що є найкращим підтвердження наступного переходу світу до так званих війн «роботів» і «телевійн», що є черговим загрозливим викликом існуванню миру на нашій планеті. Поки що лідер США, узявши курс на створення збройних сил майбутнього, здатних вести дистанційну або безконтактну війну, залишаються найбільшим гравцем на світовому ринку безпілотників, на їх частку приходиться більше 40% всього обсягу ринку. Безпілотна авіація набуває все більшого поширення в США. Підвищена увага до нарощування чисельності та планування масштабного застосування БПЛА військового призначення обумовлені низкою факторів, основними з яких є: реалізація концепції мережецентричної війни; можливість заміни пілотованої авіації при вирішенні низки бойових завдань і завдань забезпечення; запобігання втрат серед льотного складу; істотне зниження вартості та трудомісткості

виготовлення й експлуатації безпілотних апаратів у порівнянні з пілотованими. Зазначені переваги дозволять зберегти лідируючі позиції США в сфері розробки і застосування нових зразків авіаційної техніки, підвищити бойові можливості авіаційних підрозділів, продовжувати утримувати перевагу американських ВПС у повітрі. Концептуальні засади розвитку безпілотної авіації як складової частини системи робототехнічних комплексів, створюваних в інтересах Пентагону, викладені в «Плані комплексного розвитку робототехнічних систем міністерства оборони США», а також у «Комплексному плані розвитку безпілотних систем на 2013-2038 роки», хоча в ньому не представлена інформація по так званим «чорним» програмам, наприклад, по новому надзвуковому БПЛА малої помітності від компанії Northrop Grumman для американських ВПС. Одним з перших документів американських ВПС, в якому детально викладений перелік і зміст основних заходів, пов’язаних з масовим оснащенням ВПС безпілотними літальними апаратами на довгострокову перспективу, став «План розвитку безпілотної авіації ВПС США на 2009-2047 роки». Офіційні погляди, що викладені в цих документах, свідчать про зростаючу роль БПЛА у вирішенні завдань збройної боротьби. За останні роки інтенсивність застосування БПЛА в операціях американських збройних сил багаторазово збільшилась. Зокрема, під час дій ВПС США в Афганістані (2011-2016 рр.)

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В Ізраїлі розробкою, виробництвом і експортом безпілотних систем займаються близько десяти фірм, якими створено понад сімдесят типів апаратів» зобов’язується гарантувати, що техніка не буде передана третім особам, застосовуватися для стеження за місцевим населенням, і буде використовуватися виключно в рамках санкціонованих світовою спільнотою операцій.

частка авіаційних засобів ураження, носіями яких були безпілотні апарати, збільшилася з 5 до 61%, а в ході операції ЗС США і їх союзників «Непохитна рішучість» проти ІГІЛ у Сирії та Іраку з серпня 2014 р. по червень 2016 р. БПЛА Predator і Reaper здійснили понад 9 тис. бойових вильотів, застосувавши біля 3,5 тис. одиниць високоточної зброї по майже 2 тис. об’єктів. Ефективність використання БПЛА сформувала тенденцію нарощування їхньої кількості. Так, за останні десятиліття, наприклад, число БПЛА великої тривалості польоту значно зросла і перевищила 400 одиниць, а обсяг фінансування закупівель даних зразків збільшився в рази. Відповідно до планів у середньостроковій перспективі їх кількість зросте на майже 100 одиниць, що дозволить при необхідності здійснювати одночасне цілодобове патрулювання такими БПЛА по 60 маршрутах у різних регіонах світу. Разом з тим, у процесі розвитку безпілотної авіації командування ВПС США стикається з низкою проблем, основною з яких є нестача кваліфікованих кадрів, і в першу чергу, пілотів дистанційно пілотованих БПЛА великої тривалості польоту. Для компенсації некомплекту фахівців у масштабах ВПС проводяться заходи по залученню на посади пілотів БПЛА фахівців з числа льотного складу, які перебувають у запасі та визнані непридатними до льотної роботи. Ведеться масштабна робота, спрямована на підвищення мотивації особового складу до навчання та проходження служби на посадах пілотів і операторів засобів розвідки. №1/2019

Концептуальні погляди на застосування безпілотної авіації відображають важливість розробки теоретичних положень, а також продовження фінансування НДДКР, спрямованих на визначення ролі та місця БПЛА у війнах і збройних конфліктах майбутнього, обґрунтування їх оптимальної номенклатури і кількості в структурі збройних сил США. Значна увага приділяється уточненню існуючих та обґрунтуванню нових підходів до застосування БПЛА. З огляду на поточний стан і ключові напрямки розвитку безпілотної авіації, а також зміст дій, у ході яких планується використовувати безпілотні ЛА в подальшому, вони будуть задіяні як поодиноко, так і в складі груп. Незважаючи на те, що на теперішній час одиночна форма застосування БПЛА є основною, у той же час групова набуває все більшого поширення. На теперішній час на озброєнні збройних сил США знаходяться такі різнотипні за призначенням, радіусом дії та тривалістю польотів БПЛА, як: Predator, Reaper, Global Hawk, Avenger, Sentinel, Pegasus, X-47B, Hunter, Grey Eagle, Raven, Dragon Eye, Fire Scout, Wasp, Puma та ін. Потенційними покупцями американських безпілотних апаратів є країни-члени НАТО, Саудівська Аравія, інші країни Перської затоки, Японія і Південна Корея, а також, можливо, Індія, Сінгапур, Австралія та країни, що підписали угоду про режим контролю над ракетними технологіями. Відзначається також, що при покупці військового обладнання країна-покупець

41% світового ринку Ізраїль поряд з США є провідною країною у галузі розробки, виробництва та застосування безпілотних систем різноманітного типу. Чотири десятиліття Ізраїль був світовим лідером у розробці БПЛА, в основному в зв’язку з успіхом компанії IAI/Malat, що почала виробництво безпілотних апаратів у 1974 р. Ізраїльські дрони налітали більше 1,1 млн. годин у понад 50 країнах. За даними Стокгольмського інституту досліджень проблем миру, на долю Ізраїлю припадає 41% безпілотників, проданих по всьому світу в перше десятиліття ХХІ ст. На сьогодні безпілотниками ізраїльських виробників користуються 58 країн світу. У цілому, враховуючи рівень розвитку науково-технологічної та виробничої бази Ізраїлю, можна стверджувати, що і в найближчій перспективі ця країна залишиться лідером у створені БПЛА. Її ВПК здатний забезпечити потреби національних збройних сил і спецпідрозділів у БПЛА різного призначення, а також надати широкий вибір цих засобів потенційним замовникам з інших країн. В Ізраїлі розробкою, виробництвом і експортом безпілотних систем займаються близько десяти фірм, якими створено понад сімдесят типів апаратів. За даними Центру аналізу світової торгівлі зброєю, країна з 2010-го по 2017 рік займала перше місце в рейтингу постачальників нових БПЛА висотного і середньовисотного класу з великою тривалістю польоту – в основному це сімейство апаратів Heron і Hermes (240 одиниць на суму біля $4 млрд.). Ізраїль також займає перше місце в рейтингу виробників нових тактичних БПЛА і друге місце після США — в рейтингу поставок міні-БПЛА і мікроБПЛА. У 2010-2013 рр. за кордон було продано 152 апарата загальною вартістю

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

$2,37 млрд., а на період 2014-2017 рр. портфель замовлень уже становив 88 БЛА на суму $1,559 млрд. На озброєнні національних ВПС Ізраїлю знаходиться БПЛА Heron-TP. Головною особливістю апарату є збільшення дальності та тривалості польоту, що дозволяє йому досягати території Ірану. Heron-TP є найбільшим БПЛА в світі. Розмах крила апарату складає 26 м. Корисне навантаження в різних варіантах може досягати 1000 кг. Основним призначенням апарату є розвідка, проте апарат здатний виконувати ударні завдання. Він може знаходитися в повітрі до 45 год. Інтерес до ізраїльської розробки проявляють іноземні держави. Першим європейським замовником стала Франція, з якою був укладений контракт на суму понад $500 млн. Особливо слід відзначити безпілотні системи Harpy (для боротьби з РЛС) і Heron, що відносяться до класу бойових БПЛА одноразового застосування. У НДДКР, виробництві та виробленні тактики бойового застосування апаратів даного класу Ізраїль вважається лідером. Фірмою IAI (Israel Aerospace Industries) також розроблено багатоцільовий БПЛА Super Heron, здатний виконувати розвідувальні місії та бойові завдання по знищенню цілей різноманітних типів. Безпілотник може проводити в повітрі 24-48 год. у залежності від завантаження. Розмах крил становить 17 метрів. Максимальна злітна вага апарату досягає майже 1,5 тонни. Підвищена потужність двигуна дозволяє БПЛА підніматися на висоту понад 10 км, а його максимальна швидкість досягає приблизно 240 км/год. Значно важкий (4,65 т) Heron Tpor або Eitan з турбогвинтовим двигуном отримав бойове хрещення під час удару ізраїльських ВПС по колоні, що везла іранську зброю через Судан у 2009 р. Він конкурує з американським БПЛА Reaper за кількістю замовлень із боку основних європейських держав. До інших виробів компанії IAI відноситься БПЛА Searcher III, що перебуває на озброєнні 14 країн, включаючи Іспанію та Сінгапур, які використовували його в Афганістані. Фахівцями іншого великого розробника і виробника БПЛА фірми Elbit Systems – за минуле десятиліття створено сімейство безпілотних апаратів із великою тривалістю польоту різних класів Hermes. У нього входять апарати, що мають різну злітну масу: Hermes-90, Hermes-180, Hermes-450, Hermes-900 і Hermes-1500. БПЛА цього сімейства розроблено як багатоцільові платформи

18

з можливістю розміщення на них різного бортового радіоелектронного обладнання. Залежно від встановленого обладнання такі БПЛА здатні вирішувати завдання видової, радіо- і радіотехнічної розвідки, РЕБ і використовуватися в якості ретранслятора. Модифікації Hermes-450 і Hermes-900 можуть нести керовані авіаційні засоби ураження. Безпілотні апарати від Elbit меншого розміру з електродвигунами включають Skylark ILE. Це БПЛА рівня батальйону ізраїльської армії, що також перебуває на озброєнні понад 20 армій і французьких спеціальних сил. БПЛА Skylark II, що запускається з машини, був обраний в якості безпілотника рівня бригади. Лідером сімейства Aeronautics є БПЛА Aerostar, куплений 15 замовниками і який налітав у цілому більше 130 тис. льотних годин. Серія безпілотників Orbiter цієї компанії знаходиться на озброєнні 20 армій і складається з БПЛА Orbiter-I, Orbiter-II (використовується ізраїльськими ВПС і ВМС, замовлений Фінляндією) і Orbiter-III. Компанія BlueBird Aero Systems розробила БПЛА MicroB ручного запуску, БПЛА SpyLite, що використовується ізраїльською армією та іншими (включаючи чилійську армію) і БПЛА WanderB, що злітає зі злітно-посадко-

вих смуг. У 2013 р. компанія представила 24-кг ThunderB з тривалістю польоту 20 годин. Скопіювати та розробити власне Активно розвиває напрямок безпілотної авіації Китай. Воєнно-політичне керівництво країни приділяє особливу увагу створенню і розвитку безпілотних авіаційних комплексів (БПАК), що значно збільшить можливості національних збройних сил. Масова роботизація відповідає основним принципам будівництва та модернізації збройних сил: «механізація» – збільшення кількості нових систем ОВТ; «оптимізація» – удосконалення організаційної структури з метою підвищення ефективності бойового застосування; «інформатизація» – оснащення військ передовими засобами розвідки, зв’язку й управління з подальшою інтеграцією їх в єдиний інформаційний простір на театрі воєнних дій. Китайські фахівці копіюють зарубіжні, кращі в своїх класах зразки БПЛА, а командування ретельно вивчає досвід застосування безпілотних засобів у різних збройних конфліктах та антитерористичних операціях. Велика кількість експериментальних БПЛА і БПАК не можна вважати випадковістю. Слід вважати, що в най№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Китайські фахівці копіюють зарубіжні, кращі в своїх класах зразки БПЛА, а командування ретельно вивчає досвід застосування безпілотних засобів»

ближчій перспективі тематика БПЛА в КНР буде інтенсивно розвиватися, і в найближчому десятилітті ця країна може стати лідером (після США і Ізраїлю) у галузі створення таких засобів. Основним напрямком застосування безпілотних систем Китаєм буде нейтралізація зусиль США, передбачених американською концепцією «повітряно-морська операція». До 2010 р. основу парку безпілотної авіації КНР становили системи з тактичними розвідувальними БПЛА. Вони забезпечували ведення видової повітряної розвідки. Китай в останні роки різко збільшив інвестиції в розвиток військових БПАК. Представницькими зразками з більш ніж 30 типів БПЛА, що знаходяться на озброєнні збройних сил КНР, є: Chang Kong-1, BZK-005, ASN104 і -105, ASN-206 і 207, W-30 і -50, PW -1 і ASN-15, I-Z, Z-2, -3 і -5, М22. Крім цього, на озброєнні є багатоцільовий комплекс, переданий у 1994 р. Ізраїлем, до складу якого входять БПЛА разового застосування Harpy. З початку 2000-х років пріоритетним напрямком визначено створення високотехнологічних зразків систем з безпілотними авіаційними апаратами різного типу. При цьому особлива увага приділяється висотним і середньовисотним БПЛА з великою триваліс№1/2019

тю польоту. Основною метою у галузі створення БПАК є розробка концепцій застосування безпілотної авіації в інтересах стратегічних ракетних військ, ВПС і ВМС Китаю, а також організація міжвидової взаємодії. Найбільша увага приділяється вирішенню таких завдань, як: інформаційне забезпечення дій збройних сил; перешкоджання застосуванню противником своїх сил і засобів; зниження точності ударів противника; ведення РЕБ; ретрансляція сигналів зв’язку та управління. Ключові напрямки розвитку БПАК і їхнє застосування в країні визначають Генеральний штаб і Головне управління озброєння і військової техніки, які підпорядковані Центральній військовій раді КНР. Основними напрямками розвитку БПЛА в Китаї, як і в інших провідних іноземних країнах, є оснащення їх керованими авіаційними засобами ураження, забезпечення групового застосування БПЛА та їхнього спільного застосування з пілотованими літаками. Незважаючи на технологічне відставання від США та Ізраїлю у галузі створення безпілотних комплексів, китайські фахівці за останні 10-15 років досягли в цьому напрямку значних успіхів. Серед останніх розробок БПЛА ASN-229A, що є самим великорозмірним апаратом у лінійці безпілотників, призначений для заміни ASN-104 і -105, що перебувають на озброєнні. Апарат призначений для ведення видової повітряної розвідки, РЕБ і коригування вогню артилерії. Розробляється тактичний багатоцільовий БПЛА середньої дальності СН-3, призначений для ведення видової повітряної розвідки, РЕБ, коригування вогню артилерії, а також може використовуватися в якості ретранслятора сигналів систем зв’язку і передачі даних. У Китаї провели випробування висотного БПЛА CH-T4 на сонячних батареях. Безпілотник із розмахом крила в 45 м провів 15 годин на висоті близько 20 км. Загалом БПЛА буде здатний літати на висоті до 30 км зі швидкістю 200 км/год. Передбачається, що китайський безпілотний апарат зможе перебувати в повітрі до декількох місяців або навіть, за думкою китайців, роками. Підзарядка акумуляторів від сонячних панелей, розташованих на величезних крилах, відбувається в світлий час доби, запасу

енергії повинно вистачати, щоб БПЛА CH-T4 продовжував літати вночі. Як повідомляють конструктори, при польоті на максимальній висоті сфера «огляду» безпілотника становить близько мільйона квадратних кілометрів. Безпілотники цього типу неофіційно називають «атмосферні супутники». Незважаючи на всі їхні технічні характеристики і дешевизну, ефективність їх застосування сильно залежить від погодних умов для отримання енергії та ведення якісного спостереження за морськими просторами й об’єктами. Разом з тим, застосування БПЛА CH-T4 для виявлення кораблів ВМС США в океані є «гарячою темою», тим більше, що такий безпілотник буде лише частиною великої системи моніторингу Тихого океану, що створюється китайцями. Багатоцільовий БПЛА WJ-600 розроблений на базі протикорабельної ракети С-602, призначений вирішувати широке коло завдань: ведення повітряної розвідки, ураження критичних за часом цілей, ведення РЕБ і ретрансляція сигналів зв’язку. Апарат також можна використовувати в якості повітряної мішені. Перспективним зразком є БПЛА Wing-Loong, зовнішній вигляд якого нагадує американський БПЛА Predator. Стратегічний розвідувальний БПЛА Chengdu Xianglong конструктивно повторює американський апарат Global Hawk. Командування армії Китаю має намір використовувати розвідувальні та багатоцільові БПЛА з великою тривалістю польоту для виявлення і знищення противника за межами національної території. Так, планується розгорнути мережу пунктів базування БПАК уздовж сухопутного кордону для використання їх на постійній основі для спостереження і забезпечення обороноздатності на прилеглих територіях. Багато в чому це буде забезпечено завдяки китайській космічній радіонавігаційній системи BeiDou, сигнали якої використовуються для визначення місця розташування БПЛА, а також прогресу в галузі систем супутникового зв’язку, що здійснюють ретрансляцію сигналу з безпілотного апарату. Китайські фахівці, які займаються розробкою бойових БПЛА, мають намір до 2025 року представити апарат наземного або палубного базування. Далі буде

19


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Гібридні загрози для Словаччини

Дезінформаційна Серед найбільших загроз для національної безпеки Словаччини є дезінформація про надумані політичні та економічні проблеми, що нібито виникають внаслідок членства країни в ЄС та НАТО та діяльність внутрішніх радикальних структур

Паливода В.О., головний консультант відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

У 20

липні минулого року на засіданні словацького уряду було ухвалено «Концепцію

боротьби Словацької Республіки проти гібридних загроз». Основною для її розробки стали офіційні документи Євросоюзу та угоди про співпрацю між ЄС і НАТО, які визначили гібридні загрози як один із найбільш серйозних викликів національній безпеці. Раніше уряд Словаччини у своїй програмі на 2016-2020 рр. включив традиційні та нові гібридні форми загроз, спрямовані на послаблення національної ідентичності, до переліку найбільш важливих зовнішніх проблем.

У Концепції зазначається, що середовище безпеки в Європі протягом останніх кількох років зазнало кардинальних змін. Це призвело до трансформації відомих загроз, які внаслідок технологічних змін збільшили свою інтенсивність. Традиційний військовий конфлікт сьогодні потребує значно вищих політичних, фінансових, людських витрат, і тому все більше державних та недержавних áкторів покладаються на невійськові засоби, які дозволяють офіційно №1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

У Словаччині маргінальні групи та меншини, незадоволені своїм становищем у суспільстві, можуть бути використані для стимулювання актів громадянської непокори або повстань»

облога не оголошувати війну. Одночасне використання примусової та підривної діяльності, традиційних та нетрадиційних методів (ворожа пропаганда, підтримка екстремізму, використання етнічних або релігійних громад, незадоволених їх становищем у суспільстві, підтримка криміналітету, кібератаки на критичну інфраструктуру) може дестабілізувати країну. Це дозволяє здійснювати на неї вплив, або, в крайньому випадку, зробити країну менш стійкою до відбиття нападу при застосуванні звичайних військових сил. Об’єктами гібридних атак можуть бути не тільки окремі держави, але й кілька країн відразу або міжнародні організації. Такі гібридні атаки спря№1/2019

мовуються на підрив єдності міжнародних організацій, членом яких є Словаччина (особливо, це стосується ЄС та НАТО) та послаблення солідарності їх членів. Боротьба з таким видом загроз вимагає інтенсивного міжнародного співробітництва та координації на транснаціональному рівні. Словаччина як складова частина загального середовища безпеки, держава-член ЄС та НАТО, у боротьбі з гібридними загрозами буде керуватися рекомендаціями, визначеними у концептуальних документах цих організацій, з метою забезпечення найвищої ефективності вжитих заходів. Гібридні стратегії базуються на високій адаптивності, а ініціатори гі-

бридних атак пристосовують вибір засобів з урахуванням слабких місць країни (об’єкту) атаки. Основну відповідальність за виявлення цих вразливих місць, які можуть бути використані противником, несе держава. Закон «Про організацію діяльності державної влади та організацію центральної державної адміністрації», прийнятий у 2001 р., не визначає жодного державного органу Словаччини, відповідального за боротьбу з гібридними загрозами, тому Концепція пропонує інституційну структуру для реагування на ці загрози. Окреме міністерство не має матеріальних, технічних та людських ресурсів для вирішення всього спектру проблем.

21


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Гібридні загрози носять міжгалузевий, міжвідомчий характер і підпадають під компетенцію декількох державних органів. Метою схваленої Концепції є створення механізму обміну інформацією щодо гібридних загроз та координація діяльності щодо її оцінки. На території Словаччини розгортається пропагандистська кампанія, яка поширює дезінформацію про надумані політичні та економічні проблеми, що виникають внаслідок членства країни в ЄС та НАТО. Ініціатори цієї кампанії намагаються створювати фальшивий образ обмеження суверенітету національних держав на користь проекту європейської інтеграції, вступу до Шенгенської зони та прийняття єдиної європейської валюти. Пропаганда пропонує спрощений погляд на реаль-

ність, вона часто ставить під сумнів демократичний спосіб урядування, який нібито нездатний реагувати на сучасні політичні, економічні, соціальні та безпекові виклики (наприклад, на фінансову та міграційну кризу). Зазначене може мати вплив на суспільство шляхом формування підвищеної недовіри до демократичних інституцій, зменшенні інтересу громадян до виборів до національних парламентів або Європейського парламенту і, таким чином, знизити легітимність обраних політичних представництв. Кінцевою метою таких кампаній є послаблення як самих держав та їхньої політики, так і ЄС, в цілому, або навіть спричинення виходу з організації країн-членів для завдання шкоди геополітичним позиціям Євросоюзу.

Важливим елементом посилення стійкості Словаччини до гібридних загроз є підвищення рівня інформованості громадськості про ризики, пов’язані з інформаційними загрозами»

22

За пропагандистськими заходами часто стоять державні органи іноземних держав, передусім, розвідувальні служби. Діяльність останніх спрямована на виявлення осіб, здатних здійснювати політичний, економічний або соціальний вплив, з тим, щоб використовувати їх (свідомо чи несвідомо) для отримання інформації, проведення так званих активних заходів, розповсюдження пропаганди на користь іноземної держави. Потенційною загрозою для безпеки Словаччини може бути також внутрішні радикальні структури, які просувають ідеї, що збігаються з цілями організаторів гібридних атак. Радикали можуть мати політичну і фінансову підтримку з-за кордону з метою пропагування націоналістичних та ізоляціоністських тенденцій, поширення етнічної або релігійної ненависті і дестабілізації суспільства. Подібним чином можуть бути задіяні маргінальні групи та меншини, незадоволені своїм становищем у суспільстві. Їх негативне ставлення до більшості суспільства може бути використане для стимулювання актів громадянської непокори або повстань. Події в Криму та на сході України, в конфліктних регіонах на Близькому Сході і в Північній Африці продемонстрували, що існує підвищений ризик підтримки з боку державних і недержавних суб’єктів радикальних озброєних груп, окремих осіб чи так званого ополчення, які можуть бути націлені на проведення диверсій на об’єктах інфраструктури, терористичних атак або організації повстання. Словацька економіка значною мірою залежить від імпорту стратегічної сировини (особливо, енергоносіїв) від одного зовнішнього постачальника. І ця залежність, незважаючи на заходи, спрямовані на диверсифікацію джерел отримання сировини, зберігається. Потенційна загроза припинення постачання енергоресурсів є дуже ефективним інструментом для здійснення політичного тиску на владу СР або формування невдоволення населення, яке страждає від нестачі енергії. Для словацької економіки, пов’язаної з глобальною інформаційною інфраструктурою, існують певні ризики при проведенні комплексних кібернетичних атак, організованих з-за кордону з метою отримання контролю над ключовими системами цифрових послуг. Визначення інституційних рамок щодо реагування Словаччини на гібридні загрози ґрунтується на необхід№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ності співпраці зацікавлених сторін на основі впровадження заходів, спрямованих на ефективний обмін інформацією та координацію процедур. Структура повинна дозволяти швидко, професійно та гнучко реагувати на згадані загрози, виходячи з базових показників гібридних атак. Такими показниками є: • зовнішній або внутрішній політичний тиск на найвищих посадових осіб держави та державних установ; • економічний або енергетичний тиск як інструмент розширення політичного тиску; • масштабний саботаж ключових об’єктів критичної інфраструктури; • кібернетичні атаки з нанесенням значної шкоди; • інформаційно-пропагандистські операції з метою підриву довіри до державних установ, провокування соціальних заворушень і дестабілізація політичної та безпекової обстановки; • здійснення впливу на етнічні, релігійні та культурні меншини та маніпулювання ними в політичних цілях; • погроза застосування військової сили. Наявність одного з цих показників ще не може вважатися гібридною атакою. Її характерною особливістю є синергія та взаємозв’язок різних елементів, а також їх паралельне розгортання з метою створення якісно вищих та більш складних багатовимірних загроз. Гібридна атака — комбіноване використання декількох, щонайменше трьох, зазначених вище засобів у більш широкому масштабі, при існуванні очевидного зацікавленого áктора, який має намір втрутитися у ситуацію в СР №1/2019

(причому, áктор заперечує свою участь в організації та проведені атаки). У Словаччині діє Центр кризового реагування (ЦКР), який є національним контактним пунктом гібридних загроз. На нього покладені наступні завдання: • отримання, аналіз та передача відповідної інформації до Центру гібридних загроз (ЦГЗ) Євросоюзу; • консультування експертів ЦГЗ щодо найбільш актуальних для Словацької Республіки гібридних загроз, залучення відповідних безпекових органів СР для підготовки аналітичних та прогностичних документів; • участь у спільних засіданнях національних контактних пунктів у штаб-квартирі ЄС; • забезпечення постійного зв’язку з відповідними посадовими особами в державах-членах ЄС. У 2013 р. на виконання Національного плану дій щодо боротьби з тероризмом у складі Словацької інформаційної служби (розвідка і контррозвідка) був створений Національний центр безпеки та аналізу (НЦБА). Він відповідає за моніторинг ситуації у сфері безпеки, у взаємодії з ЦКР проводить оцінку отриманих даних, після їх обробки надає визначеним споживачам аналітичну продукцію щодо загроз (включаючи гібридні) безпеці країни. НЦБА представляє Словаччину на багатосторонній платформі співробітництва «Madrid Group». Усі державні органи Словаччини зобов’язані: • здійснювати, згідно зі сферою відповідальності, оцінки підозрілих інцидентів,

можливість їх причетності до гібридних загроз; • передавати ці оцінки до НЦБА для подальшої обробки; • надавати до НЦБА, в межах своєї компетенції, додаткові дані для вивчення отриманих сигналів. Повний спектр заходів реагування на можливі зміни у безпековому середовищі та нові виклики національній безпеці відображені у законодавчих актах та Стратегії безпеки Словацької Республіки. Ці документи є основою для формування державної політики та визначення завдань управління у різних сферах суспільного життя. Поточне корегування чинних законодавчих актів також є запорукою адекватної реакції держави на можливі гібридні загрози та одночасно створює передумови для підвищення стійкості державних органів до їх проявів. Важливим елементом посилення стійкості Словаччини до гібридних загроз є підвищення рівня інформованості громадськості про ризики, пов’язані з такими загрозами. З цією метою державні органи організовують та беруть участь у навчальних заходах серед академічної спільноти, суб’єктів громадянського суспільства. Необхідною умовою для ефективного вирішення питання щодо реагування на гібридні загрози є обмін досвідом у цій сфері та постійний контакт з відповідними структурами на рівні ЄС, передусім, з недавно створеним у Фінляндії Європейським центром з боротьби з гібридними загрозами.

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Іноземний досвід

Воїнство Литовське Система оборони Литви основана на концепції «повної та безумовної оборони», передбаченої стратегією національної безпеки Литви, а метою оборонної політики є підготовка суспільства до загальної оборони та інтеграції країни до західних структур безпеки та оборони

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

бройні сили Литви або Воїнство Литовське — військова організація Литовської Республіки. На початок 1993 року загальна чисельність особового складу становила 7 тис. осіб, системи підготовки військових кадрів практично не існувало, на території країни залишився лише один військовий навчальний заклад, що входив до системи військової освіти колишнього СРСР — Вільнюське вище командне училище радіоелектроніки ППО. 27 січня 1994 року Литва почала співробітництво з НАТО за програмою «Партнерство заради миру». До моменту вступу до Альянсу ( у березні 2004 року) збройні сили Литви брали участь у миротворчих операціях НАТО у Бос-

нії (1994-1996 рр.), Косово (1999-2009 рр.), Афганістану (2002-2008 рр.), Іраку (2003-2008 рр.). 15 вересня 2008 року у Литві було скасовано призов на строкову військову службу. Останні військовослужбовці строкової служби були звільнені у запас 1 липня 2009 року, з 2009 року комплектування армії здійснювалося виключно на професійній основі. Призов на строкову військову службу був відновлений в 2015 році внаслідок побоювань щодо змін у геополітичної обстановки в регіоні у світлі військового втручання військових формувань Росії на територію України. З урахуванням цих змін, а також прагнення до посилення оборонного потенціалу Литви, парламент

З

24

(Сейм) прийняв рішення про відновлення обов'язкової строкової військової служби. Після вступу країни до НАТО, протягом 2005 -2018 років чисельність особового складу литовських збройних сил Литви поступово зростала (див. табл. 1). Литва наступними роками збільшуватиме чисельність армії. Так, у відповідності до Білої книзі збройних сил Литви, планується збільшити кількість як кадрових (професійних) військовослужбовців, так й тих, хто знаходиться у резерві. Відповідно до закону Литовської республіки «Про організацію системи національної оборони Литовської Республіки і про військову службу», громадяни мають право проходити військову службу в якості: • солдатів (матросів), сержантів (старшин) строкової військової служби (за призовом); • військовослужбовців добровольчої військової служби (неактивний військовий резерв) – для проходження добровольчої служби у національних добровольчих оборонних силах; • солдатів (матросів), сержантів (старшин) №1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

військової служби за контрактом (професійні солдати); • офіцерів військової служби за контрактом (професійні офіцери). Солдати (матроси) мають посадові обов’язки відповідно до їх кваліфікації та виконують конкретні завдання та функції. Вони повинні мати рівень освіти — не нижче базового середнього. Підготовка солдатів (матросів) — це безперервний процес, орієнтований на надання їм професійних знань та навичок. Вона проводиться відповідно до переліку військових спеціальностей, що існують у збройних силах Литви. Підготовка солдатів (матросів) включає: • загальну підготовку — базовий курс. Під час навчання засвоюються знання та здобуваються практичні навички з питань щодо загальної тактики, захисту і виживання, застосування особистої зброї та озброєння взводу, ведення стрільби та організації зв’язку. Значна увага приділяється фізичної підготовці, вивченню військових статутів та законів, що стосуються проходження військової служби, військової етики та інших (військових і невійськових) навчальних дисциплін. • спеціалізована підготовка — спеціальний курс за конкретною військовою спеціальністю. Навчання проводиться у формі групових або індивідуальних (з використанням можливостей Інтернет-ресурсів) занять відповідно до Настанови про підготовку збройних сил Литви. Сержанти (старшини) мають посадові обов’язки відповідно до їх кваліфікації та виконують певні завдання та функції, що пов’язані з керівництвом підлеглим особовим складом. Вони повинні мати рівень освіти — не нижче повного середнього. Сержанти (старшини) є важливою складовою професійного особового складу Литовських збройних сил. Вони повинні мати відповідну тактичну, технічну, культурну та морально-етичну підготовку, володіти державною та початковою англійською мовами, бути психічно і фізично загартованими, здатними вміло діяти і керувати децентралізовано підлеглим особовим складом. Для кар’єрного просування сержант повинен пройти навчання на певних курсах. Кар’єрні курси. Це курси тактичного, оперативного та стратегічного рівнів, на яких сержанти (старшини) здобувають знання та практичні навички, що необхідні для отримання більш високого військового ступеня. До цих курсів входять: • курс підготовки сержантів I-го ступеню (Р1). Після закінчення навчання на цих курсах військовослужбовці можуть бути №1/2019

призначені на первинні сержантські (старшинські) посади. • курс підготовки сержантів ІI-го ступеню (Р2). Після закінчення навчання сержанти (старшини) можуть бути призначені на посади з штатно-посадовою категорією старшого сержанта, штабного сержанта та їм рівні. • курс підготовки сержантів ІІI-го ступеню (Р3). Після закінчення навчання на цих курсах сержанти (старшини) можуть бути призначені на посади з штатно-посадовою категорією майстер сержанта та їм рівні. • курс підготовки сержантів IV-го ступеню (Р4). Після закінчення навчання на цих курсах сержанти (старшини) можуть бути призначені на посади з штатно-посадовою категорією сержанта майора та їм рівні. Спеціалізовані курси. Це курси для отримання військової спеціальності з Переліку спеціальностей, що затверджений міністром національної оборони. Курси підвищення кваліфікації. Це курси забезпечують здобуття нових (оновлення) знань та практичних навичок, що необхідні для отримання відповідних ліцензій, дозволів та кваліфікаційних свідоцтв. Порядок проходження військової служби офіцерами ЗС Литви визначається наказом міністра оборони Литви «Про затвердження концепції військової кар'єри офіцера». Система підготовки офіцерів включає: • базове навчання офіцерів (L1); • кар'єрні курси офіцерів (тактичний (L2), оперативний (L3) і стратегічний (L4) рівні); • курси за спеціальністю; • кваліфікаційні курси; • інші курси. Кар'єра офіцерів планується і здійснюється в окремих напрямках кар'єри, які згруповані в наступні групи: загальні військові спеціальності; спеціальні військові спеціальності. При цьому базова військова освіта в литовських військових навчальних закладах здобувається на основі вищої університетської освіти (ступінь бакалавра) з обов'язковим навчанням на курсах

професійної підготовки за відповідними спеціалізаціями однієї загальної військової спеціальності. Цивільна університетська освіта (ступінь бакалавра) і відповідний військовий навчальний курс для підготовки офіцерів за інженерними та гуманітарними спеціальностями дає їм право бути призначеними на первинні офіцерські посади. У кожному напрямку кар'єри є певні військові спеціальності, а також вимоги до рівня освіти і проходження військової служби. Військові спеціальності та їх групи визначені у відповідному переліку військових спеціальностей, затвердженому міністром національної оборони. Кожному офіцеру кадрової військової служби присвоюється військово-обліковий код спеціальності. Цей код вказує на кар'єрний шлях офіцера. Якщо офіцерові після закінчення навчання дається кілька кодів військової спеціальності, його кар'єра планується відповідно до одного з них з урахуванням потреб литовських збройних сил і побажань військовослужбовця. Беручи до уваги систему кваліфікації офіцерів, вимоги до навчання і досвіду проходження військової служби для кожного військового звання, призначаються наступні кар'єрні рівні офіцерів: • рівень I — лейтенант, старший лейтенант, капітан (капітан-лейтенант); • рівень II — майор (капітан 3-го рангу); • рівень III — підполковник (капітан 2-го рангу); • рівень IV — полковник (капітан 1-го рангу). Генеральські (адміральські) звання не виділяються на рівні кар'єри. Всі військовослужбовці для присвоєння первинного офіцерського звання і для призначення на первинну офіцерську посаду повинні мати відповідну освіту і військову підготовку. Вимоги до рівня освіти також застосовуються для присвоєння наступних військових звань і при призначенні на вищу посаду. Група загальних військових спеціальностей:

Чисельність особового складу збройних сил Литви Рік

Професійні військовослужбовці

Призовники

Резервісти

Курсанти

Цивільні

2005

7340

3260

5380

260

2370

2007

7090

1870

4570

204

2360

2009

7800

-

4650

208

2280

2015

8145

3010

4580

211

2430

2016

8660

3000

4635

211

2630

2017

9338

3867

4903

209

2616

2018

10440

4000

5000

220

2625

25


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

військове звання до підполковника (капітана 2-го рангу) включно може бути присвоєно офіцеру, який має вищу освіту кваліфікаційного ступеня бакалавра та пройшов навчання на відповідних курсах підготовки; • військове звання полковника (капітана 1-го рангу) і вищі офіцерські звання присвоюються офіцерам, які мають вищу військову освіту і кваліфікаційний ступінь магістра. Група спеціальних військових спеціальностей: • військове звання до капітана (капітан-лейтенанта) включно може бути присвоєно офіцеру, який має вищу освіту кваліфікаційного ступеня бакалавра та пройшов навчання на відповідних курсах підготовки; • військове звання майора (капітана 3-го рангу) і більш високі військові звання присвоюються офіцерам, які мають вищу освіту у відповідній галузі та кваліфікаційний ступень магістра в цій галузі. Перш ніж стати офіцером кадрової служби, громадянин повинен отримати базову військову підготовку офіцера, тобто набути знання та навички, які необхідні для виконання функціональних обов'язків на посаді командира взводу та роти. Підготовка цього рівня необхідна для виконання функціональних обов'язків офіцера, який має військове звання лейтенанта, старшого лейтенанта, капітана (капітан-лейтенанта, старшого лейтенанта, лейтенант-капітана). Наступні курси підвищення квалі-

26

фікації для офіцерів, які мають загальні військові спеціальності: • Тренувальний рівень L2 — курси підготовки офіцерів тактичного рівня, на яких здобуваються знання і навички, необхідні для виконання функціональних обов'язків начальників штабів батальйону та бригади (відповідно, сухопутних сил, ВПС, сил спеціальних операцій). Офіцери, які завершили навчання на цьому рівні, повинні вміти планувати операції на батальйонному і бригадному рівнях, знати організаційну структуру військових частин, їх бойові можливості, характеристики озброєння і військової техніки, мати знання в галузі міжнародної та національної безпеки, управління проектами, керівництва, військової етики, права, бойової підготовки та військового управління. Підготовка цього рівня необхідна для виконання обов'язків на посадах з штатно-посадовою категорією майора (капітан 3-го рангу) і отримання цього військового звання; • Тренувальний рівень L3 — курси підготовки офіцерів оперативного рівня, на яких здобуваються знання і навички, необхідні для виконання обов'язків командирів і офіцерів штабу оперативного рівня. Підготовка на цьому рівні необхідна для виконання кваліфікаційних вимог для призначення на посади з штатно-посадовою категорією підполковника (капітана 2-го рангу) і отримання цього військового звання; • Тренувальний рівень L4 — курси під-

готовки офіцерів стратегічного рівня, на яких старші офіцери навчаються вести сучасні бойові дії, військові операції НАТО і ЄС, надають можливість здобути офіцерам стратегічні командні навички та лідерські якості. Підготовка цього рівня необхідна для отримання офіцером військового звання полковника (капітана 1-го рангу) і вище. Офіцери, які призначаються на посади, що мають спеціальні вимоги до підготовки (наприклад, офіцер артилерії, офіцер розвідки, офіцер з логістики тощо), та які не отримали необхідну підготовку для виконання конкретних завдань і функцій, направляються на відповідні курси військової спеціалізації. Перелік спеціалізованих курсів викладено у відповідному каталозі курсів спеціалізації та ВНЗ іноземних держав. Як правило, на курси спеціалізації можуть бути спрямовані офіцери, які мають військове звання не вище майора (капітана 3-го рангу). Офіцери повинні отримати відповідні ліцензії, дозволи, кваліфікаційні свідоцтва, які необхідні для виконання своїх посадових обов'язків. Це вказується в кваліфікаційних вимогах до офіцерів для призначення на відповідну посаду. Кваліфікаційні та інші курси організовуються у литовських військових навчальних закладах, а також офіцери можуть бути направлені в інші освітні установи Литви або зарубіжних країн. №1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Проведення цих курсів організується у відповідних навчальних підрозділах литовських збройних сил або збройних силах зарубіжних країн. Визнання отриманої військової професійної підготовки (кваліфікації) у литовських збройних силах (порівняння до відповідних ступенів цивільної освіти) здійснюється (при необхідності) за рішенням та процедурою, що встановлена міністерством освіти і науки Литви. Управління системою військовопрофесійної підготовки військовослужбовців здійснює Департамент навчання і доктрин збройних сил Литви, що був створений у 1998 році, чисельністю 50 осіб. Департамент організовує, координує та адмініструє навчання та підвищення кваліфікації військового і невійськового персоналу національної системи оборони в підпорядкованих підрозділах, військових частинах та інших навчальних закладах Литви та інших країн. Також департамент розробляє основні вимоги до системи підготовки і підвищення кваліфікації військових фахівців, організовує оцінку ефективності навчальних курсів, що проводяться у навчальних центрах та навчальних військових частинах. Крім того він координує підготовку і розробку навчальних та методичних матеріалів, аналізує інформацію про нові технології навчання і новітні методики викладання, ініціює та координує їх впровадження в збройних силах, а також надає пропозиції щодо створення і скасування кар'єрних, спеціальних і кваліфікаційних курсів. Департаменту підпорядковані: • Школа підготовки сержантів імені дивізійного генерала Стасіса Раштікіса;

№1/2019

Навчальний полк імені великого гетьмана литовського Йонуша Раділи; • Центр бойової підготовки імені генерала Адольфаса Раманаускаса. Школа підготовки сержантів імені дивізійного генерала Стасіса Раштікіса (м. Каунас) — перший військовий навчальний заклад, заснований після поновлення державності Литви в 1990 році. Починаючи з 1997 року школа здійснює чотирьохрівневу підготовку сержантів. Усього з 1991-го по 2018 рік у школі пройшли підготовку біля 20 тис. литовських військовослужбовців. Навчання проводиться відповідно до 67-и навчальними програмами. До складу школи входять навчальні центри підготовки: • сержантів; • фахівців з комунікаційних та інформаційних систем; • фахівців з логістики; • фахівців з фізичної підготовки та спорту; • парашутистів; • навчальний батальйон для підготовки офіцерів резерву з числа осіб, які мають вищу освіту, а також навчальний полігон. Навчальний центр підготовки сержантів є основним підрозділом школи. Проводить навчання за 4-ма кар’єрними курсами (Р1 – Р4). Навчання спрямоване на підвищення рівня загальних (або конкретних) військових знань і професійний розвиток військовослужбовця. Курси проводяться висококваліфікованими та досвідченими інструкторами, які неодноразово брали участь у міжнародних місіях, навчалися в національних і зарубіжних навчальних закладах. Все інструктори є виключно сержантами. Навчальний центр підготовки фа-

хівців з логістики проводить навчання: зброярів; операторів обладнання з очищення води; кухарів; водіїв тощо. Навчальний центр з комунікацій та інформаційних систем готує користувачів комп'ютерів, а також фахівців з експлуатації систем зв'язку та інформаційних систем. Організовано проведення ліцензованих курсів: курс користувача комп'ютера в рамках програми ECDL (European Computer Driving License); курс адміністрування комп'ютерної мережі в програмі CCNA. Центр підготовки парашутистів координує, організовує і проводить парашутну підготовку певних військовослужбовців литовських збройних сил. Парашутистів навчають висококваліфіковані інструктори, які здійснили понад 1000 стрибків і мають досвід проходження військової служби в парашутних підрозділах збройних сил країн-членів НАТО. Навчальний центр розробляє нові сучасні програми підготовки парашутистів, адаптує досвід підрозділів парашутистів НАТО до можливостей та умов збройних сил Литви, організовує навчання в складних умовах застосування. Фахівці центру виконують також необхідне технічне обслуговування та ремонт всіх парашутних систем. Центр фізичного виховання контролює і аналізує фізичну підготовку військовослужбовців, а також дає рекомендації щодо її вдосконалення, організовує підготовку фахівців в галузі фізичного виховання і спорту. Під час навчання на курсах підвищення кваліфікації військовослужбовці проходять підготовку за наступними навчальними програмами: курс інструктора з фізичного виховання,

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

курс інструктора з військової самооборони і курс інструктора з військово-технічного плавання. Інструктори центру не тільки проводять різні навчальні курси, а й розробляють нові навчальні програми та відповідні методичні матеріали. Навчальний полк імені великого гетьмана литовського Йонуша Раділи призначений для виконання таких завдань: • підготовка професійних солдат для збройних сил Литви; • підготовка волонтерів для національних добровольчих оборонних сил; • проведення навчальних занять з курсантами Литовської військової академії; • проведення навчальних занять з курсантами курсів Військової поліції Литви; • проведення тренінгів для студентів ВНЗ (в міру необхідності); • забезпечення діяльність полігону Казлу Руда (надання навчальних полів та стрілецьких директрис для проведення навчань військових частин збройних сил Литви). Тривалість навчального курсу підготовки професійного солдата складає 8 тижнів, для волонтерів — 3 тижні, для курсантів Литовської військової академії — 7 тижнів, базовий військовий курс для Литовської поліції — 2 тижні. Під час проведення навчального курсу солдати вивчають теоретичні предмети, беруть участь в практичних польових вправах, проводять бойові стрільби, кидають гранати, здійснюють походи. Отримані практичні навички поглиблюються військовослужбовцями в лазерному тирі, що розташований в навчальному таборі. Щоденне навчання займає 7-8 годин. Тривалість заняття — 50 хвилин. Основа увага приділяється управлінню бойовими діями і розвитку індивідуальних навичок солдата. Велика увага приділяється духовному вихованню солдата. На території полку розташована каплиця, кожен солдат має можливість взяти участь у богослужінні та зустрічатися з військовим капеланом. Наприкінці курсу проходить церемонія прийняття військової присяги. Центр бойової підготовки імені генерала Адольфаса Раманаускаса. Центр проводить колективну підготовку підрозділів збройних сил Литви та індивідуальну підготовку солдатів і сержантів, а також підвищення їх кваліфікації. Для забезпечення колективного навчання центр бере участь в плануванні та проведенні військових навчань. Він також навчає спостерігачів для оцінки вправ, проводить спостереження і контрольні вправи відповідно до певних нормативних документів з бойової підготовки. Під час військових навчань центр виконує функції управління та створення різних

28

ситуацій, контролює вправи з урахуванням забезпечення безпеки, організовує обговорення проведених вправ, узагальнює накопичений досвід. Забезпечення об'єктивної оцінки підрозділів військ, що беруть участь в проведенні військових навчань, включає до себе багатокомпонентну систему лазерної взаємодії — Multi-Integrated Laser Engagement System (MILES) і первинну дистанційну інтегровану систему навчання (I-HITS). Ці системи покращують якість оцінки та усувають суб’єктивні помилки. Центр проводить також індивідуальну підготовку військовослужбовців, які направлені для проходження військової служби в міжнародні штаб-квартири або на виконання інших місій в міжнародних операціях. Крім того, центр організовує проведення навчальних курсів зі стрільби та організовує консультації і семінари з різних вправ зі стрільби. Підготовка осіб на посади офіцерського складу здійснюється на основі повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи вищої освіти, для здобуття відповідних ступенів вищої освіти та рівнів військової освіти (тактичний, оперативний або стратегічний). Прийом до військового навчального закладу здійснюється в три етапи. Перший етап — це професійний тест на профпридатність. Оцінюються особисті якості майбутніх офіцерів, пізнавальні здібності, рівень загальної освіти, вміння вирішувати проблеми та їх фізична форма. Кандидати в офіцери ли-

товських ВПС крім того повинні пройти додатковий тест на профпридатність відповідно до вимог Авіаційного інституту Вільнюського технічного університету імені Гедімінаса. Другий етап — медичне обстеження, причому кандидати в офіцери ВПС проходять додаткове медичне обстеження відповідно до вимог Авіаційного інституту. Третій етап — подача заяви на навчання до Литовської військової академії. Заяви обробляються тільки після того, як кандидати пройшли перші два етапи. Залежно від набраних балів складається рейтинг кандидатів на навчання. В ході подальшого навчання продовжується вивчення найважливіших якостей та здібностей майбутніх офіцерів і відбір триває — при цьому, курсанти, в залежності від академічної заборгованості, особистих якостей, професійних схильностей або інших важливих причин, пов'язаних з проходженням військової служби, можуть бути відрахованими з навчання. Випускникам військової академії присвоюється первинне офіцерське звання і, з огляду на потреби литовських збройних сил і успішності підчас навчання, офіцери укладають професійні контракти, приймаються на кадрову військову службу та призначаються на відповідні посади. Базова підготовка офіцерів сухопутних військ. Майбутні офіцери проходять підготовку в галузі військової освіти

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

в поєднанні з послідовними університетськими навчальними програмами (у галузях: управління оборонними технологіями або міжнародних відносин або національної безпеки і оборони). Навчання у військової академії складається з двох навчальних програм: базової програми підготовки офіцерів та програми університетського навчання. Залежно від майбутньої посади офіцери, при необхідності, проходять також відповідні курси спеціалізації. Серед вступників 2018 року (57 чоловіків та 7 жінок) 19 осіб вступили на навчання за програмою «Національна безпека і оборона», 27 осіб за програмою «Міжнародні відносини» та 18 осіб за програмою «Управління сучасними оборонними технологіями». Для того, щоб отримати базову військову підготовку, всі курсанти першого курсу військової академії спочатку направляються на первинну (початкову) військову підготовку, яка проходить в рамках базової військової програми навчання. Для поліпшення початкової військової підготовки на цьому етапі курсанти направляються на стажування до військових частин. Військова підготовка включає теоретичні та практичні заняття, польові вправи і стажування у військових частинах та фокусується на вишколі й розвитку лідерських якостей майбутніх офіцерів. Після проходження цієї підготовки курсанти набувають відповідні командні знання і навички, на підставі яких їм буде присвоєно кваліфікацію офіцера-командира.

№1/2019

Університетське навчання проводиться відповідно до навчальних програм військової академії, включених до загального Реєстру навчальних програм і навчальних планів. Випускникам військової академії видається диплом бакалавра у відповідної галузі знань. Для забезпечення належної підготовки офіцерів періодично уточнюються кваліфікаційні вимоги для випускників академії та відбувається коригування навчальних програм. З урахуванням потреб литовських збройних сил, угод із зарубіжними країнами і фінансових можливостей, частина майбутніх офіцерів сухопутних військ, відібраних за конкурсом, навчаються в інших іноземних військових навчальних закладах. Офіцери, які закінчили іноземні військові навчальні заклади, що не забезпечують отримання вищої освіти, продовжують навчання у військової академії. Так, з числа випускників 2017 року 16 осіб покращили свої знання за програмою обміну студентами «Erasmus» у ВНЗ Польщі, Болгарії, Франції, Чехії та Австрії, 2 курсанти навчалися у Військовому інституті у США, штат Вірджинія. Базова підготовка офіцерів резерву. Офіцери резерву проходять підготовку на курсах підготовки командирів резерву з числа осіб, які мають вищу освіту. Програма навчального курсу командира резерву підготовлена відповідно до кваліфікаційних вимог, затверджених міністром національної оборони. При підготовці офіцерів використовується

комбіноване дистанційне навчання, яке включає до себе вивчення теоретичного матеріалу і навчання у військової академії, що спрямовано на надання спеціальних військових знань та навичок. Мета цих курсів — надати особі достатні теоретичні знання і практичні навички для успішного виконання службових обов'язків в резервних підрозділах. Наприклад, ці курси призначені для підготовки військових юристів, які навчаються або закінчили литовські вищі навчальні заклади. Базова підготовка офіцерів ВПС. Мета навчання майбутніх офіцерів ВПС полягає в розвитку лідерських якостей офіцера, підготовці для отримання достатніх теоретичних знань і практичних навичок для виконання завдань, покладених на авіаційних фахівців. Для того, щоб отримати базову військову підготовку, курсанти першого курсу військової академії спочатку направляються на первинну (початкову) військову підготовку, яка проходить в рамках базової військової програми навчання. Для поліпшення початкової військової підготовки на цьому етапі курсанти направляються на різні практики та стажування до військових частин. Базова підготовка офіцерів ВПС проводиться у військової академії та в інших вищих навчальних закладах відповідно до затверджених навчальних планів та індивідуальних програм підготовки: пілотів повітряних суден; фахівців з управління повітряним рухом; авіаційної механіки; автоматизації та управління (авіаційне електрообладнання, електронна техніка тощо). Майбутні офіцери ВПС здобувають вищу освіту в Авіаційному інституті Вільнюського технічного університету імені Гедімінаса, після чого їм видається диплом бакалавра у відповідній галузі знань, а військову освіту вони отримують у військової академії. Військова частина навчальної програми офіцера ВПС включає теоретичні, практичні заняття, польові вправи і стажування у військових частинах. Беручи до уваги потреби литовської армії та угоди із зарубіжними країнами, частина офіцерів ВПС навчається в іноземних військових навчальних закладах. Базова підготовка офіцерів ВМС. Мета навчання майбутніх офіцерів ВМС полягає в розвитку лідерських якостей особи, підготовці для отримання достатніх теоретичних знань і практичних навичок для експлуатації бойової частини корабля. Для того, щоб отримати базову військову підготовку, курсанти першого курсу військової академії спочатку направляються на первинну (початкову)

29


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

військову підготовку, яка проходить в рамках базової військової програми навчання. Для поліпшення початкової військової підготовки на цьому етапі курсанти направляються на різні практики та стажування до військових частин. Базова підготовка офіцерів ВМС проводиться у військової академії та інших вищих навчальних закладах Литви відповідно до затверджених навчальних програм для вивчення штурманської справи або правил експлуатації суднового енергетичного устаткування у відповідності до вимог, затверджених міністром національної оборони, та вимог Міжнародної конвенції про стандарти навчання, сертифікації та несення вахти для моряків. Майбутні офіцери ВМС отримують вищу освіту у Вищій школі морських наук м. Клайпеда, після чого їм видається диплом бакалавра у відповідній галузі знань, а військову освіту вони здобувають у військової академії. Навчальна програма для майбутніх офіцерів складена відповідно до кваліфікаційних вимог, затверджених міністром національної оборони. Військова частина навчальної програми офіцера ВМС включає теоретичні, практичні заняття, польові вправи і стажування на кораблях. Базовий курс для підготовки офіцерів у військової академії. Мета – підготовка тактично і технічно грамотних офіцерів для збройних сил Литви, здатних до ефективного використання здобутих знань та практичних навичок під час проходження військової службі. Загальна тривалість базового курсу офіцера складає 4 роки, у тому числі: 3,5 роки (бакалаврська підготовка у певної цивільної галузі знань + військова підготовка) + 0,5 роки – військова підготовка. Курс ділиться на окремі періоди за навчальним роком і семестрами:

30

перший рік (1-й і 2-й семестри) — проводиться базова (індивідуальна) військова підготовка курсанта. Протягом першого року курсант набуває початкову військову підготовку на рівні солдата; • другий рік (3-й і 4-й семестри) — вивчення питань щодо застосування тактичних процедур управління під час ведення взводом бойових дій в оборонної та наступальної операціях; • третій рік (5-й і 6-й семестри) — вивчення питань щодо застосування тактичних процедур управління під час ведення взводом бойових дій у місті; управління кризовими ситуаціями; застосування відомчих процедур управління на рівні роти в оборонних і наступальних операціях; концепція територіальної оборони і принципи роботи командира; • четвертий рік (7-й і 8-й семестри) — формування загальних компетентностей відповідно до посадових обов’язків офіцера (професійна англійська мова, організація навчальних занять з підлеглим особовим складом, охорона навколишнього середовища тощо). В цілому курси проходять за напрямом певної військової спеціалізації (командир мотопіхотного взводу; артилерійської (гаубичної, мінометної) батареї, саперного взводу тощо). Після успішного проходження базового курсу підготовки офіцера та завершення бакалаврської підготовки курсанту присвоюється військове звання лейтенанта і він призначається в одну з військових частин збройних сил Литви. У 2017 році у військової академії завершили підготовку 53 випускники (45 чоловіків та 8 жінок), з яких продовжили військову службу в сухопутних військах – 46 осіб, ВПС – 4 особи та ВМС – 3 особи. На другому рівні підготовки офіцери направляються на командно-штабні курси молодших офіцерів (тактичний

рівень), а також на спеціальні, кваліфікаційні та інші курси в залежності від потреб литовських збройних сил і можливостей кар'єрного росту офіцера. Підготовка офіцерів сухопутних військ тактичного рівня складається з двох етапів: курсу підготовки молодших офіцерів (L2A) та курсу підготовки старших офіцерів (L2B). Метою курсів підготовки молодших офіцерів є підготовка посадових осіб, здатних виконувати обов'язки молодших офіцерів у штабі батальйону або військової частини, еквівалентної йому. Курси розвивають лідерські якості, теоретичні знання і практичні навички офіцера. Молодші офіцери проходять підготовку у військової академії, але відповідно до потреб литовських збройних сил і фінансових можливостей, частина офіцерів, відібраних за конкурсом, також проходять підготовку в іноземних військових навчальних закладах. Метою курсу підготовки старших офіцерів сухопутних військ є підготовка старших посадових осіб штабів сухопутних військ, здатних грамотно планувати і керувати бойовими діями (одиночними операціями) і вирішувати інші завдання. Курси проводяться на базі військової академії. Метою курсу підготовки старших офіцерів ВПС є підготовка начальників штабів для планування і здійснення операцій на цьому рівні. Курс фокусується на аналізі, плануванні, логістики і ас-

№1/2019


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

пектах безпеки проведення повітряних операцій, а також на питаннях в галузі політології, управління проектами та лідерства. Метою курсу підготовки старших офіцерів ВМС є підготовка посадових осіб для планування і керівництва ВМС на рівні операцій. Беручи до уваги невелику потребу в цих офіцерах, ці два курси організовуються спільно з іншими зарубіжними країнами та з урахуванням потреб і фінансових можливостей литовських збройних сил, частина офіцерів, відібраних на основі конкурсу, навчаються в інших зарубіжних військових навчальних закладах. Залежно від типу курсів складаються такі каталоги офіцерських курсів: • каталог курсів кар'єри офіцерів, затверджений міністром національної оборони; • каталог навчальних курсів, затверджених командувачем збройними силами Литви. Офіцери направляються на кваліфікаційні курси відповідно до вимог, встановлених в документах, що регламентують отримання та продовження відповідних ліцензій, дозволів і кваліфікаційних сертифікатів. Якщо необхідно, офіцери можуть бути відправлені на інші курси. Каталоги курсів посадових осіб уточнюються, якщо необхідно, але не рідше одного разу на рік. Організація навчання офіцерів. Навчання офіцерів складається з наступ-

№1/2019

них основних етапів: визначення потреб у навчанні; планування навчання; відбір кандидатів; організація навчання; оцінка навчання. Потреби в навчанні визначаються шляхом аналізу стратегічних цілей, розробки доктрин, завдань для збройних сил Литви, розвитку оборонного потенціалу, міжнародних зобов'язань та індивідуальних планів кар'єри для офіцерів. Оцінка потреб включає до себе: підготовку персоналу, необхідного для виконання поставлених завдань, аналіз існуючого і необхідного військового персоналу, а також кваліфікаційних вимог до них; аналіз відповідності існуючого персоналу цим вимогам; кар'єрні перспективи офіцерів, штатні зміни персоналу та інші критерії та фактори . Навчання організується на очної, дистанційної або заочної формі. Вибір методів і форм навчання визначає цілі навчання, очікувані результати, оцінює фінансову раціональність, кількість викладачів та інструкторів, необхідних для навчання, необхідні кошти для навчання та інфраструктуру. Залежно від цих оцінок вибирається найбільш ефективна і раціональна форма навчання і підготовки офіцерів. Списки кандидатів для направлення на навчання складаються з урахуванням потреб литовських збройних сил та індивідуальних планів кар'єри офіцерів, наявності військової освіти, військової підготовки, досвіду, рівня володіння іно-

земною мовою, віку, доступу до секретної інформації. Офіцер повинен також відповідати наступним критеріям для направлення на кар'єрні курси: • завершити кар'єрний курс нижчого рівня (за винятком відправки на курси рівня L1); • має пройти більше половини терміну, знаходження у відповідному військовому званні (за винятком відбору курсів молодших офіцерів); • повинен залишатися на військовій службі не менше трьох років до звільнення з військової служби відповідно до його військового звання; • не мати незнятих дисциплінарних стягнень. Третій (оперативний) рівень підготовки офіцерів (L3). Мета навчання є підготовка командирів батальйону або відповідних їм військових підрозділів, начальника штабу бригади. Ці курси покращують командні навички офіцерів з керівництва підлеглими військовими частинами для забезпечення проведення спільних операцій, міжнародної безпеки, а також при плануванні оборони країни і управлінні ресурсами. Термін навчання 4-5 місяців. До навчання на відповідних курсах залучаються офіцери у військовому званні капітана (капітан-лейтенанта), які завершили навчання у військової академії принаймні 6 років тому та до звільнення з військової служби у запас яких залишилося не менше 4-х років. Офіцери повинні мати сертифікати захисту національних секретів (бажано також мати сертифікат НАТО). Рівень знання англійської мови за стандартом НАТО STAAG 6001 повинен оцінюватися щонайменше на рівні 2222. Перевагою у виборі кандидатів на курси є проходження військової служби на посаді командира роти, або батальйону, або офіцера штабу бригади. На оперативному рівні курс проводиться в Балтійському військовому коледжі. Беручи до уваги потреби і фінансові можливості литовських збройних сил, частина офіцерів, відібраних за конкурсом, навчається в командно-штабних коледжах Сполученого Королівства, Данії, США, Франції, Швеції, Німеччини та інших зарубіжних країн. Четвертий (стратегічний) рівень підготовки офіцерів (L4). Мета навчання полягає в тому, щоб підготувати офіцерів до виконання посадових обов'язків на стратегічному рівні, дати можливість удосконалювати свої знання і навички, необхідні для вирішення складних питань і проблем. Підготовка осіб офіцерського складу стратегічного рівня на посади, що належать до переліку загальних військових посад, здійснюється у

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Існуюча система військової освіти Литви успішно пройшла період трансформації збройних сил до вимог НАТО» військової академії шляхом навчання за магістерськими програмами або на стратегічному курсі у Балтійському військовому коледжі. Для навчання на магістерському рівні приймаються офіцери, які отримали дозвіл міністра національної оборони Литви та державні службовці інших державних установ за згодою з міністерством національної оборони. Курси забезпечують отримання знань в області прийняття рішень на вищому рівні, стратегії, розробці військової політики, міжнародного співробітництва, кризового управління, а також геополітичні і стратегічні знання, необхідні для виконання обов'язків вищих воєначальників. Курси військової кар'єри стратегічного рівня проводяться в Балтійському військовому коледжі (Естонія), Коледжі оборони НАТО в Римі (Італія), військових коледжах США, Королівському британському оборонному коледжі та інших іноземних військових коледжах. Військово-професійна підготовка студентів на посади молодшого офіцерського складу (резерву). Міністерство оборони проводить підготовку та тренінги молодших офіцерів резерву з числа студентів вищих навчальних закладів та щороку пропонує їм подати заявки на участь у відборі на ці тренінги. Відібрані кандидати проходять військову підготовку у м. Вільнюс, м. Каунас і м. Клайпеда. Навчання триває три роки. Студенти навчаються 1 раз на тиждень (у вихідні дні) з питань теорії військової справи, а також отримують практичні навички під час проведення польових вправ, які тривають, у середньому, два тижні щороку під час літніх канікул. Під час навчання студентам, які проходять військову підготовку, надається військовий одяг і боєприпаси, виплачується грошова компенсація на харчування (5,4 євро на день або вони забезпечуються харчуванням) і фіксована сума коштів на особисті нужди. У разі, якщо студенти навчаються за спеціальностями: льотна експлуатація літаків (вертольотів), управління польотами літаків, авіаційне машинобудування, електроніка, судоводіння, експлуатація суднового енергетичного обладнання, то вони отримують додаткову фінансову підтримку для навчання. На навчання за програмами військо-

32

вої підготовки приймаються як хлопці, так і дівчата, які відповідають наступним вимогам: є студентами ВНЗ віком від 18 до 32 років включно, які не вчинили умисних злочинів та придатні для проходження військової служби за медичними показниками. Основні навчальні заняття проводяться: у м. Вільнюс — Військова академія генерала Йонаса Жемайтіса; у м. Каунас — Школа підготовки сержантів імені дивізійного генерала Стасіса Раштікіса; у м. Клайпеда — Драгунський механізований батальйон литовського великого князя Бутейджідіса. Навчальна програма у перший рік військової підготовки розрахована на набуття знань, практичних навичок та компетенцій необхідних для виконання посадових обов’язків професійного солдата, на другий рік військової підготовки — набуття знань, практичних навичок та компетенцій необхідних для виконання посадових обов’язків командира відділення (сержанта) та їм рівні, а на третій рік – командира взводу (молодшого офіцера) та їм рівні. Під час навчання основа увага приділяється наступним питанням: • тактика; • військові статути та основи військового законодавства; • надання першої медичної допомоги; • застосування зброї та використання військової техніки; • військова топографія; • фізичне виховання; • військова психологія і педагогіка; • лідерство; робота в команді та керувати нею; • організація зв’язку, історія військового мистецтва та інші військові дисципліни. Після завершення військової підготовки, проходження табірного збору, успішного складання іспиту, позитивної атестації, складання військової присяги випускнику ВНЗ присвоюється

первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. Офіцер має можливість проходити військову службу в резерві або вступити на контрактну військову службу кадрового офіцера. Таким чином, існуюча система військової освіти Литви успішно пройшла період трансформації збройних сил до вимог НАТО, використовує досвід підготовки військовослужбовців у розвинутих країнах-членах альянсу з урахуванням особливостей національної системи освіти. Вона забезпечує підготовку військових фахівців, у першу чергу, рядового та сержантського (старшинського) складу. Підготовка офіцерських кадрів здійснюється у єдиному військовому навчальному закладі — Військовій академії імені генерала Йонаса Жемайтіса, яка самостійно проводить підготовку офіцерів тактичного рівня для сухопутних військ, а також сумісно з Вільнюським технічним університетом — офіцерів ВПС, а з Вищою школою морських наук м. Клайпеда — офіцерів ВМС. Підготовка офіцерів оперативного та стратегічного рівнів здійснюється на відповідних курсах у військової академії, а також у Балтійському військовому коледжі або у коледжах інших країн-членів НАТО. Підготовка військових фахівців для збройних сил Литви враховує необхідність забезпечення національної безпеки, виходячи з можливості виникнення регіональних конфліктів, дестабілізації обстановки в ключових районах світу, здійснення терористичних актів тощо. На думку військових експертів, яка відображає спільну позицію партнерів по НАТО, «збройні сили всіх членів альянсу повинні готуватися до війни з урахуванням факторів об’єднаності та багатонаціональності одночасно, при цьому не тільки на оперативному рівні, а й на тактичному». №1/2019


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.