Оборонний вісник №12/2017 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2017

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

№

2017

ЗМІСТ Призов на строкову військову службу

Обов'язок справжніх чоловіків

Технології для армії

Іноземний досвід

Наука на службі нацбезпеки

Підготовка сучасних д’Артаньянів

Артилерійське озброєння

Пріоритети для «богів війни»

Психофізіологічне здоров’я

Комплексна реабілітація

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893 з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Друге життя: БМП-1УМД Довідка БМП-1УМД —серія українських модернізацій БМП-1, на яку встановлюються бойові модулі українського виробництва — «Шквал», «Стилет» тощо Екіпаж:

3 особи Десант:

8 осіб Двигун:

DEUTZTCD2013 L64V об'ємом 7,2 л Потужність:

243 к.с.

Повна маса:

14 тонн Максимальна швидкість:

70 км/ год (по суші) Запас ходу:

450 км (по пересічній місцевості) Максимальний кут підйому/спуску:

350 Основне озброєння:

бойовий модуль «СТИЛЕТ»

Перепідпорядкування Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ) перепідпорядковано від Міністерства інфраструктури в систему Міністерства оборони. Це надасть можливість оптимізувати складові сектору безпеки і оборони України, підвищити ефективність планування їх застосування, а також забезпечити раціональне використання бюджетних коштів, передбачених для забезпечення обороноздатності держави.

ержпідприємство «Житомирський бронетанковий завод» завершив повний цикл заводських випробувань БМП-1УМД. Бойова машина є глибокою модернізацією БМП-1, оснащена бойовим модулем «Стилет», цифровою системою управління вогнем, німецьким двигуном Deutz. Під час модернізації особливу увагу було приділено захисту екіпажу. Окрім встановлення додаткових елементів захисту, було проведено комплекс робіт по маскуванню БМП-1УМД у інфрачервоному діапа-

Озброєння від Литви Литва має намір передати Україні озброєння, вартість якого становить 1,93 мільйона євро: планується передати понад 7 тис. автоматів Калашникова, майже 2 млн. патронів, понад 80 кулеметів та іншу військову техніку. Вперше Литва передала Україні озброєння в 2014 році. За 2016 рік Литва передала Україні 146 великокаліберних кулеметів та 150 тонн боєприпасів, зокрема патронів до автоматів Калашникова.

зоні. Завдяки цьому вона значно малопомітніша через тепловізор. Новий бойовий модуль оснащений 30-мм автоматичною гарматою ЗТМ-2, 30-мм гранатометом, 7,62-мм кулеметом, а також ПТРК «Бар‘єр». За точність вогню відповідає прицільний комплекс «Трек-М» у поєднанні зі стабілізатором озброєння СВУ-5003Ц. Такий арсенал озброєння забезпечує знищення не тільки живої сили та легкоброньованої техніки, але і танків противника на відстані до 5 км.

Меморандум про співробітництво Міністерство оборони та компанія «Майкрософт Україна» уклали Меморандум про співробітництво. Співробітництво передбачає залучення існуючого досвіду співпраці Microsoft із збройними силами держав-членів НАТО, держав ЄС та США до побудови захищеної ІТінфраструктури Міністерства оборони України, впровадження інформаційних систем оборонного призначення та забезпечення необхідного рівня їх надійності, а також надання підтримки у підготовці ІТ-фахівців.

Прийняття на озброєння Безпілотний авіаційний комплекс (БАК) Fly Eye прийнято на озброєння Збройних Сил України. Тривалість польоту БАК 2-3 години, а дальність польоту відстань – до 50 км. БАК Fly Eye входить до складу нового українсько-польського розвідувально-ударного комплексу «Сокіл», який складається з однієї розвідувальної та трьох ударних бойових машин. Він здатний знаходити та точно вражати цілі, використовуючи, залежно від завдань, боєприпаси фугасної, осколково-фугасної та термобаричної дії.

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Гранатомети від США Американська компанія з Техасу AirTronic USA, в рамках відповідної ліцензії Держдепартаменту США, поставляє 40мм ручні протитанкові гранатомети PSRL в Україну. Відповідна угода між ДП «Спецтехноекспорт» і AirTronic USA була підписана в 2016 році і продовжує свою дію в 2017 році. Проект реалізується в рамках експортної ліцензії DDTC DSP-5 Державного департаменту США і за відповідним погодженням українських державних органів. В рамках підписаного в листопаді 2016 року контракту між AirTronic USA і ДП «Спецтехноекспорт» обсягом близько $ 0,55 млн американська сторона в 2017 році забезпечить поставку в інтересах українських силових структур 100 пускових установок ручних протитанкових гранатометів PSRL-1. Це — модернізована версія радянського протитанкового ручного гранатомета РПГ-7 калібру 40 мм. Вироблений з використанням нових матеріалів, американський аналог має, в тому числі, збільшену до 1-1,2 км дальність стрільби, збільшений до 1 тис. пострілів ресурс. Гранатомет PSRL-1 потрібен українським Збройним Силам, тому що він має більш зручну ергономіку, виготовлений із застосуванням композитних матеріалів, і має змінену форму сопла, що забезпечує підвищення характеристик зброї з штатними звичайними пострілами до РПГ-7.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТИРИ У громадських настроях зберігається підтримка населенням задекларованого владою курсу на євроінтеграцію — якщо говорити про бачення подальшого шляху розвитку України, то на даний час суспільство поділилося на прихильників інтеграції з ЄС та прихильників власного шляху розвитку України (40%). Отже, розподіл відповідей на питання: «На Вашу думку, яким саме шляхом потрібно розвиватись нашій країні?» виглядає наступним чином:

5,5% 40%

44,9%

9,7%

Рухатись в бiк Європи, iнтеграцiя з країнами ЄС Рухатись в бiк Росiї та вiдновлення добросусiдських вiдносин з країнами СНД Визначити свiй власний шлях розвитку та спиратися на свої ресурси Важко відповісти

Дані: Соціологічна група «Рейтинг» №12/2017

Сили швидкого реагування НАТО У

2020 році Сили спеціальних операцій ЗСУ можуть увійти до Сил швидкого реагування НАТО, які були створені на листопадовому саміті НАТО 2002 у Празі на заміну Союзного Командування Європи Мобільними Силами. Сили швидкого реагування НАТО (СШР) чисельністю до 25 тис. солдатів призначені для швидкої реакції при загрозі безпеки країнам-учасникам НАТО у кризових ситуаціях. Їхньою метою є збільшення здатності сил НАТО до швидкого, спільного реагування, прискорення модернізації і трансформації усіх збройних сил країн-членів. Переміщення СШР відбувається згідно угоди з Приймаючими країнами. СШР складаються з сухопутних військ, військ спеціального

призначення, повітряних, морських сил, що готові впродовж 5 днів до проведення операцій евакуації чи реагування на кризові ситуації в усіх частинах світу. При значному військовому конфлікті (війні) повинні стримувати ворога до підходу основних сил до 30 днів. Рішення про застосування СШР приймає Північноатлантична рада. На Уельському саміті НАТО (вересень 2014 року) було вирішено через анексію Криму та війну на сході України провести реорганізацію та збільшити чисельність сил швидкого реагування, здатних розгорнутись впродовж декількох днів у східних країнах-членах НАТО. Польща, Румунія, Литва, Латвія, Естонія виразили готовність прийняти на своїй території об'єкти базування цих сил.

«Ключові принципи європейської безпеки не поважаються. Криза в Україні та довкола України досі не вирішена, і регіон продовжує потерпати через тривалі конфлікти. Незаконна анексія Криму Росією та її дії з дестабілізації на Сході України є кричущим порушенням принципів ОБСЄ та міжнародного права». Федеріка Могеріні, Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Призов на строкову військову службу

Обов'язок справжніх чоловіків Однією з важливих складових виконання громадянами встановленого законодавством військового обов’язку є призов на строкову військову службу. Цей вид військової служби ще в недалекому минулому для громадян України був традиційним. Лише на початку ХХІ століття, рівняючись на європейські країни, у Збройних Силах почалось стрімке впровадження військової контрактної служби

Дендебера В.В., полковник, начальник відділу комплектування та призову Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України

наслідок цього суспільна та й державна увага до строкової військової служби почала зменшуватися. Цей вид військової служби став вважатися анахронічним, існування якого не несе ніякої користі ні громадянам зокрема, ні суспільству в цілому.

Лише с початком збройної агресії Російської Федерації погляди фахівців, експертів, суспільства на строкову військову службу стали мінятися. «Оборонний вісник» вирішив розібратися які є переваги та недоліки призову на строкову військову службу, його перспективи та можливі шляхи удосконалення. №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Військовий обов’язок Одним з перших фундаментальних законодавчих актів, на яких спиралася державна незалежність України, став Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року. Прийняття зазначеного закону стало воістину знаменною подією, яка юридично та практично покінчувала з Радянською армією та створювала нову армію незалежної України. Зазначений Закон є довгожителем, він пережив дві нові редакції та біля 80 змін до його положень. Перша його редакція практично не відрізнялася від Закону СРСР «О всеобщей воинской обязанности» від 1967 року, але потім нові редакції вносили в нього суттєві зміни, появилися нові розділи такі як «Особливості прийняття на військову службу та проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства», «Проходження військової служби в резерві», «Виконання військового обов’язку в запасі». Вносилися численні зміни, які регулювали організацію призову на строкову військову службу та прийняття на військову службу у добровільному порядку за контрактом. В цілому слід зазначити, що зазначений закон, на думку фахівців, є одним з найбільш застосованих у суспільних відносинах, норми якого постійно знаходяться у полі зору законодавців, своєчасно переглядаються та удосконалюються. Під час однієї з редакцій з назви Закону зникло словосполучення «загальний військовий обов’язок», що констатувало факт, що військовий обов’язок вже не є загальним, а виконується громадянами за умов і в порядку визначеному законодавством. Відповідно до частини третьої статті першої вищезазначеного Закону України військовий обов’язок включає: • підготовку громадян до військової служби; • приписку до призовних дільниць; • прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; • проходження військової служби; • виконання військового обов’язку в запасі; • проходження служби у військовому резерві; • дотримання правил військового обліку. Військовий обов’язок регулює багато питань, що стосуються захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, підготовки громадян до військової служби та забезпечення комплектування особовим складом Збройних Сил та інших військових формувань України. №12/2017

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» організація призову громадян України на строкову військову службу здійснюється районними (міськими) державними адміністраціями у взаємодії з міськими (районними) військовими комісаріатами. Ключова роль в проведенні призову належить відповідній призовній комісії, яка створюється за розпорядженням голови місцевої державної адміністрації та на яку покладається організація медичного огляду призовників і призов громадян на строкову військову службу. Сам призов включає до себе проходження громадянами призовної комісії та відправлення їх до військових частин. Питання проходження призовної комісії насамперед включає в себе здійснення медичного огляду призовників, і в цьому є один з позитивних суспільних факторів, який несе в собі призов на строкову військову службу.

Проведення медичного огляду призовників полягає в огляді медичними фахівцями величезної кількості молодих людей, а в разі необхідності здійснення їх медичного обстеження та лікування в лікувальних закладах. За результатами медичного огляду за останні 3 роки визнано непридатними до військової служби 158637 чоловік та надано відстрочку від призову за станом здоров’я 58876 призовникам. Наведені статистичні дані щодо медичного огляду призовників наочно показують величезну роботу, яка проводиться призовними комісіями, військовими комісаріатами, органами охорони здоров’я з питань медичного огляду молоді. Водночас слід зазначити, що усім призовникам на безкоштовній основі здійснюються витратні медичні обстеження такі як: загальний аналіз крові, сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіціту людини (ВІЛ), антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), антитіла до вірусу гепатиту «С» (анті-HCV), реакцію

Призов на строкову військову службу, залишається важливою складовою комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном (RW), аналіз на групу крові на резус-належність, флюогрофічне обстеження органів грудної клітки, щепленя у відповідності з календарем профілактичних щеплень, електрокардиологічне дослідження. Які ж основні проблемні питання, з якими стикаються призовні комісії при проведенні медичного огляду призовників? Основною проблемою є значна кількість громадян, які мають проблеми зі станом здоров’я внаслідок чого визнаються непридатними до військової служби, або яким надається відстрочка від призову на строкову військову службу. В середньому до 15% від кількості призовників, які пройшли медичний огляд та медичне обстеження, мають значні проблеми зі здоров’ям, які не дозволяють проходити їм військову службу. Лише 43% призовників, які підлягають виклику на призовну комісію восени 2017 року попередньо не мали обмежень за станом здоров’я, решта 57% мали скарги на стан здоров’я та одне або декілька хронічних захворювань. Внаслідок цього Збройні Сили та інші військові формування України мають значні труднощі з комплектування спеціальних військових частин та час-

тин з підвищеними вимогами до стану здоров’я. Фактично на сьогодні призовні комісії та військові комісаріати лише констатують стан здоров’я призовників та здійснюють заходи, спрямовані на визначення придатності призовників до вимог проходження військової служби. Водночас без здійснення заходів, спрямованих на формування системи медичного спостереження за здоров’ям молоді, підвищити рівень стану їх здоров’я неможливо. Необхідно відроджувати систему спостереження за станом здоров’я підлітків, здійснення планових комплексних диспансерних оглядів. Важливе значення в цьому повинні відігравати сімейні лікарі. Однією з важливих функцій т.з. сімейної медицини повинно стати спостереження за станом здоров’я від народження дитини до її повноліття. На сьогодні в умовах стрімкого розвитку новітніх технологій, і, як наслідок, удосконалення системи оснащення Збройних Сил сучасними зразками воєнної техніки та обладнання, постійно підвищуються вимоги до освітнього рівня особового складу. Разом з цим, близько 20% призовників, які перебувають на військовому обліку та підлягають виклику на призовну комісію, мають лише базову загальну

середню освіту. При цьому останнім часом спостерігається повільне збільшення цієї категорії призовників в сільської місцевості. Внаслідок чого призовні комісії зустрічаються з проблемою, коли призовник має добрий стан здоров’я і придатний до проходження військової служби за станом здоров’я без обмежень, але у зв’язку з недостатнім освітнім рівнем не може бути направлений для проходження військової служби у військову частину. Відповідно до вимог п.13 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року №352, передбачено виявлення військовими комісаріатами під час приписки юнаків до призовної дільниці призовників, які мають низьку освітню підготовку та подання відповідних відомостей до місцевих органів управління освітою для вжиття заходів щодо прикріплення їх до навчальних закладів для підвищення їх освітнього рівня. При цьому контроль за відвідуванням призовниками відповідних навчальних курсів покладається на місцеві органи управління у галузі освіти і науки. №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Водночас фактично ця норма носить лише декларативний характер і потребує розробки дієвого механізму в рамках реформування галузі освіти. Нормативно-правовими документами, які регламентують проведення в України призову громадян на строкову військову службу є вже вищезгадані Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» і Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом в яких визначені етапи організації та проведення призову на строкову військову службу. Разом з цим є вагомий чинник який впливає на виконання викладених в законодавстві України вимогах щодо призову громадян на строкову військову службу а саме намагання значної кількості молоді ухилитися від виконання військового обов’язку. Так на первинний виклик за повісткою до військового комісаріату з’являється лише близько 5-10% від кількості громадян, які підлягають призову, а кількість призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу постійно зростає. Існують основні фактори, які впли-

вають на низьку явку призовників на призовні дільниці. Як це не парадоксально звучить, це наявність великої кількості умов для надання відстрочки або звільнення від призову. Так, якщо законом СРСР «О всеобщей воинской обязанности» 1967 року було передбачено 9 умов надання відстрочки та жодної підстави для звільнення від призову на строкову військову службу, то на сьогодні Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено 23 умови для надання відстрочок та 7 підстав для звільнення від призову на строкову військову службу. У зв’язку з цим, наприклад, за результатами весняного 2017 року призову отримали відстрочку від призову 58% призовників, які пройшли призовну комісію, ще близько 20% були звільнені від призову. Звичайно призов на строкову військову службу перестав бути загальним, внаслідок чого у значної кількості молодих людей виникає питання якщо військовий обов’язок не загальний, то чому саме я повинен його виконувати? Відповідно до законодавства України, за ухилення від призову на строкову військову службу передбачено кримі-

нальну, а за неявку за викликом до військового комісаріату — адміністративну відповідальність. Водночас на практиці притягнення призовника до відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу є досить проблематичним. Так, практичний аналіз застосування цієї норми законодавства показує, що слідчі органи та суди визнають ухиленням від призову на строкову військову службу неявку призовника без поважних причин до призовної дільниці для відправки у військову частину. Водночас відправка призовника до військової частини є вінцем проведення заходів з призову юнака на військову службу, яка потребує його неодноразової явці до військового комісаріату для проходження медичного огляду та призовної комісії. Разом з цим неявка призовника до військового комісаріату без поважних причин не для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову військову службу, а за іншим викликом, тягне за собою лише адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за порушення призовником законодавства про військовий обов’язок і військову службу (ст. 210 КУАП) тягне за собою

На медичний огляд вставай! Період

Кількість (чол.)

Весна 2014 р.

310 021

Осінь 2014 р.

237 309

Весна 2015 р.

249 710

Осінь 2015 р.

215 388

Весна 2016 р.

231 434

Осінь 2016 р.

207 153

Весна 2017 р.

247 992

У період 2014-2017 років загалом пройшли медичний огляд близько 1млн.700 тис. чоловік. При цьому слід зазначити, що значна кількість юнаків направлялася на медичне обстеження у лікувальні заклади Період

Кількість (чол.)*

Весна 2014 р.

44 089

Осінь 2014 р.

21 118

Весна 2015 р.

13 089

Осінь 2015 р.

18 988

Весна 2016 р.

21 130

Осінь 2016 р.

17 349

Весна 2017 р.

17 834

* кількість юнаків, які направлялися на медичне обстеження до лікувальних закладів

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

На час дії в країні особливого періоду, відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві» накладення штрафу від п’яти до семи неоподаткованих доходів громадян, що складає лише 85-119 грн, що на сьогодні є доволі символічним покаранням. Для зменшення кількості громадян, які намагаються ухилитися від військового обов’язку, постає питання щодо можливого посилення кримінальної або адміністративної відповідальності. Водночас попередній досвід вирішення цього питання вищезазначеним шляхом показує, що якщо і досягається відносний ефект від здійснення цих заходів, то він носить лише короткочасний характер. На думку фахівців, які посилаються на міжнародний досвід, слід розглядати питання зменшення кількості юнаків, які ухиляються від призову на строкову військову службу в контексті підвищення престижності та зацікавленості у проходженні юнаками військової служби та удосконалення самої системи військового обліку у країні. Одним з можливих шляхів підвищення зацікавленості молоді у проходженні строкової військової служби є надання можливих переваг та преференцій, наприклад, таких як виділення квот для отримання вищої освіти у навчальних закладах за рахунок державного бюджету, надання переваги громадянам, які проходили строкову військову службу у прийнятті на державну службу, збільшення матеріального забезпечення військовослужбовців строкової військової служби (як приклад — виплата грошового забезпечення цієї категорії військовослужбовців у розмірі мінімальної заробітної плати). В цілому перелік запропонованих пропозицій, спрямованих на підвищення престижності проходження громадянами строкової військової служби, може бути великим, головне в цьому питанні — наповнити його реальними заходами, які будуть фінансово та матеріально забезпечені. При цьому слід зазначити, що перші позитивні зрушення в цьому питанні вже є. Так, починаючи з осіннього призову 2015 року відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 587 «Про затвердження грошової допомоги грома-

дянам України, які призиваються на строкову військову службу, виплачується грошова допомога у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року (3200 грн.). Також відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 8.04.2015 року № 185 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби» виплачується матеріальна допомога в розмірі: • середньої заробітної плати на день призову, але не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 1 січня календарного року, встановленої на день призову (для громадян, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях); • прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, які до призову не працювали). Одночасно для латеральної підтримки військовослужбовців на час дії в країні особливого періоду, відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у разі яких вони працювали на час призову. При цьому слід зазначити, що таким працівникам здійснюється виплата за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №105 за 2014-2015 роки вищезазначеним роботодавцям було здійснено виплату відповідних компенсацій. Отже, держава вживає відповідних заходів з підвищення рівня забезпечення військовослужбовців, зокрема і строкової військової служби. І це доцільно

зберегти не тільки після закінчення особливого періоду, а й у подальшому здійснювати кроки щодо підвищення матеріального забезпечення військовослужбовців та престижності військової служби. Облік призовних людських ресурсів Зараз в України існує система обліку призовників, яка практично без змін залишається ще з радянських часів. Зазначена система військового обліку пройшла випробування часом, але без надання їй принципово нових рис, буде спостерігатися подальше ускладнення контролю за виконанням громадянами правил військового обліку і, як наслідок, виникнення проблем з комплектуванням Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом. Основним недоліком системи військового обліку в країні є те, що він в переважній більшості залишається паперовим. У провідних європейських країнах існує електронно-автоматизована система загального обліку люд№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ухилення від призову на строкову військову службу.

ських ресурсів, яка дозволяє оперативно виявляти особу, яка «цікавить» з будь-яких питань військове відомство та швидко приймати по неї відповідне рішення. Але останнім часом і в Україні поширюються різноманітні сервіси електронного врядування, а електронні бази даних все частіше замінюють стоси паперів. Тому й постало питання створення відповідної електронної системи, яка дозволить автоматизувати облік військових ресурсів. 14 квітня 2017 року Президент України підписав Закон «Про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних», поставивши крапку в багаторічному законодавчому процесі цього питання, і розпочавши нову главу в процесі іншому – його реалізації. Власником персональних даних військовозобов’язаних (призовників) у даному реєстрі є Міністерство оборони, а розпорядником персональних даних — Генеральний штаб. Органами ж адміністрування даного реєстру є обласні військові комісаріати та оперативні командування в межах повноважень №12/2017

за військово-адміністративним поділом території України. До єдиного реєстру планується заносити і зберігати в базі даних наступні відомості: • персональні дані (зокрема, також й місце проживання та місце перебування; • відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); • відомості про притягнення до кримінальної відповідальності; • відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; • службові дані (зокрема дані щодо військового обов’язку (досягнення призовного віку та постановка на військовий облік, призов на військову службу, вид проходження військової служби, звільнення з військової служби, зарахування у запас або відставку, виключення з військового обліку (поновлення), наявність відстрочки від призову). Власне введення єдиного реєстру військовозобов’язаних у вигляді єдиної електронної бази даних й було покликано вирішити багатьох порушених у статті питань, унеможлививши, або принаймні, максимально ускладнивши

Висновки Нині такий вид виконання військового обов’язку громадянами України, як призов на строкову військову службу, залишається важливою складовою комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом. Одночасно слід зазначити, що військовослужбовці строкової військової служби складають питому вагу осіб, які пов’язують свою подальшу долю зі службою у Збройних Силах. Так, починаючи з 2014 року, понад 9 тисяч чоловік уклали контракт для проходження військової служби. Здійснення заходів, пов’язаних з призовом юнаків на військову службу, несе позитивні риси для держави, зокрема щодо проведення медичного огляду та обстеження величезної кількості молодих людей, виявлення хвороб і вад в стані їх здоров’я та вжиття заходів з їх лікування. Проведення цих заходів фактично заміняє зруйновану систему диспансерного огляду молоді, хоча б чоловічої статті. Також проходження строкової військової служби впливає на загальноосвітній рівень та рівень обізнаності молоді за рахунок проходження навчання в учбових підрозділах та опанування ними військових спеціальностей, які потребують відповідних знань та навичок. Звичайно, проведення призовних кампаній стікається зі значними труднощами та недоліками, які, в першу чергу, пов’язані з низьким станом здоров’я призовників, недостатнім освітнім рівнем певної кількості призовників, які підлягають призову на строкову військову службу та значної кількості юнаків, які намагаються ухилитися від виконання військового обов’язку. Основними шляхами вирішення цих проблем є включання окремим розділом в програми реформування медичної та освітньої галузі питань, які пов’язані з відродженням системи медичної підліткової служби та гарантування отримання кожним юнаком повної загальної середньої освіти. Важливим завданням на найближчий час є втілення в життя електронного реєстру військовозобов’язаних, який дозволить зменшити кількість громадян, які ухиляються від виконання військового обов’язку та виключити можливу корупційну складову з боку осіб, які здійснюють заходи з призову громадян на строкову військову службу.

Технології для армії

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Наука на службі нацбезпеки

Агентство передових оборонних дослідницьких проектів створювалося для розробок нових технологій для Пентагону та своєчасного інформування про появу технічних новинок в інших країнах. За роки свого існування Агентство подарувало США і світу не одну революційну технологію, найбільш відомою і популярною з яких є глобальна мережа Інтернет

Паливода В.О., старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

виведенням СРСР 4 жовтня 1957 року на орбіту першого штучного супутника Землі розпочалася ракетна гонка між Радянським Союзом та США: освоєння просторів Всесвіту у ті часи проходило з військовою метою, а космос розглядався ними як можливий театр військових

дій. Після запуску радянського супутника перед Сполученими Штатами виникла проблема підтвердження своєї лідируючої позиції у сфері світових технологій і, особливо, у галузі озброєнь. Для об’єднання зусиль у цьому напрямку, у 1958 р. при міністерстві оборони США було створене Агентство передових оборонних дослідницьких проектів (Defense Advanced Research Projects Agency — DARPA). Перед ним поставили завдання щодо здійснення розробок нових технологій для збройних сил, своєчасного інформування Пентагону про появу технічних новинок в інших країнах, приближення фундаментальних наукових досліджень до практичного їх застосування у сфері озброєнь.

На сьогодні DARPA має автономний статус і підпорядковується безпосередньо вищому керівництву міністерства оборони США. В Агентстві працює близько 240 співробітників (з яких понад половина — технічні фахівці). Щороку кількість персоналу різниться, оскільки DARPA реалізує короткострокові проекти (від двох до чотирьох років), під які формуються спеціально підібрані команди. Бюджет організації на 2017 рік складає $2,97 млрд, на 2018 р. він визначений у розмірі $3,17 млрд. Структурно Агентство складається з 6 основних підрозділів: 1) Управління біологічних технологій; 2) Управління оборонних досліджень; №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

3) Управління інновацій в інформаційних технологіях; 4) Управління мікросистемних технологій; 5) Управління стратегічних технологій; 6) Управління тактичних технологій. Напрями діяльності перших чотирьох управлінь зрозумілі з їх назв. Управління стратегічних технологій відповідає за розробки систем зв’язку, засобів захисту інформаційних мереж, засобів радіоелектронної боротьби, стійкості систем до кібератак, систем виявлення замаскованих цілей на нових фізичних принципах, енергозбереження та альтернативних джерел енергії. Останнє управління здійснює розробку високоточних систем озброєння, лазерної зброї, безпілотних апаратів на базі повітряних, космічних, наземних, морських (надводних і підводних) платформ, перспективних космічних систем моніторингу та управління. Майже за шість десятиліть свого існування DARPA подарувала США і світу не одну революційну технологію, найбільш відомою і популярною з яких є глобальна мережа Інтернет. Наприкінці 1960-х років у Пентагоні дійшли висновку, що в умовах Холодної війни США потрібна інфраструктура, спроможна пережити ядерний удар. Для надійності передачі інформації пропонувалося розробити комп’ютерну мережу. При ARPA було створене Управління методів обробки інформації, яке спільно з Каліфорнійським університетом у Лос-Анджелесі, Стенфордським дослідницьким центром та іншими науковими закладами розробило мережу ARPANet. У 1971 році з’явилася перша програма для обміну електронними повідомленнями (E-mail). За короткий час виникли дискусійні форуми, поштові розсилки тощо. Спочатку ця віртуальна комунікація викликала занепокоєння у військових і була під їхнім пильним наглядом та контролем. У 1984 році Національний фонд науки США (NSF) заснував розгалужену міжуніверситетську мережу NSFNet, яка мала більшу пропускну здатність, тому стала серйозним суперником для ARPANet. Наприкінці 1980-х років Інтернет набирає глобального характеру, а мережа почала використовуватися не стільки у наукових, скільки у комерційних цілях. Зрештою, міністерство оборони США вирішило закрити свій проект, а усі комп’ютери передати для потреб NSFNnet. Ще одним значним винаходом DARPA є глобальна система позиціонування (GPS), без використання якої сьогодні себе не мислять мільйони людей у світі. До ідеї створення цієї систе№12/2017

Значним винаходом DARPA є глобальна система позиціонування (GPS), ініціатором розробки програми супутникової навігації виступив флот США, а роботи у рамках програми Timation велися у Центральній військовоморській лабораторії з 1964 року» ми американських вчених теж підштовхнув перший радянський супутник Землі. Ініціатором розробки програми супутникової навігації виступив флот США, а роботи у рамках програми Timation велися у Центральній військово-морській лабораторії з 1964 року. Наступним етапом у 1973 році стала програма DNSS, яка пізніше отримала назву NavStar. У подальшому до проекту міжвидової супутникової навігаційної системи підключилися інші види ЗС США з метою: • ВМС — для створення комбінованих інерціально-астронавігаційних систем наведення балістичних ракет підводних човнів і уточнення координат підводного човна в момент перед пуском (для точності наведення); • ВПС — для оснащення військових літальних апаратів більш точною навігаційної апаратурою та підвищення точності нанесення бомбо-штурмових і ракетних ударів; • Сухопутні війська — для оснащення підрозділів низової тактичної ланки «секція-відділення», «відділення-взвод», «взвод-рота» недорогою, портативною і високоточною системою для вирішення широкого спектру завдань, оперативного отримання точних координат на місцевості як своїх, так і противника, цілевказування і коригування ракетно-артилерійських ударів. А ось появі літаків, збудованих за технологією «Стелс», DARPA має завдячувати німецьким інженерам, які

після Другої світової війни опинились у США. Вважається, що подібна технологія була вперше застосована у 1943 р. на німецькому реактивному винищувачібомбардувальнику Horten Ho 229. Мали відношення науковці з DARPA й до розробки спеціальних програмних і технічних засобів, які забезпечують синхронний автоматичний переклад (speech to speech translation), що значно полегшило процес спілкування між людьми. Разом з тим, такий переклад інколи буває недосконалим, через що виникають різні прикрі непорозуміння. Проекти, започатковані DARPA, не завжди увінчуються успіхом, але навіть з них народжуються ідеї, що призводять до позитивних результатів. Так сталося з проектом Switchblade, над яким за контрактом оборонного відомства працювала корпорація Northrop Grumman. До 2020 року мав бути розроблений літак у формі крила. За задумом розробників, саме у цій конфігурації повітряного судна поєднувалась висока швидкість та його витривалість у польоті. Випробування експериментальних зразків не відповідали сподіванням DARPA, але завдяки цій програмі Агентство почало вдосконалювати безпілотні літальні апарати. Творінням спеціалістів з DARPA стали так звані автомобілі-роботи, здатні пересуватися на великі відстані і при поганих дорожніх умовах. Найближчим часом Пентагон планує замінити такими машинами 1/3 свого автомобільного

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

парку для мінімізації ризиків людських втрат у небезпечних умовах. Проект реалізується з 2003 року у рамках програми докорінного переозброєння та реорганізації американської армії «Бойові системи майбутнього» для реалізації концепції мережево-центричних бойових дій. У 2005 році DARPA анонсувала програму «Підводний експрес», що передбачає створення суперкавітуючого швидкісного підводного човна. Суперкавітація — це режим руху тіла у воді, при якому навколо нього утворюється порожнина, заповнена водяним паром. У цьому режимі відбувається значне зниження коефіцієнта опору, що дозволяє істотно підвищити швидкість і дальність руху об’єкта. Проект DARPA Z-man націлений на те, щоб солдати могли долати вертикальні стіни без канатів або сходів на високій швидкості. На таку розробку науковців Агентства надихнула здатність представників фауни (павуків, геконів) долати вертикальні поверхні. Ідея створення відповідного спорядження з’явилася у Агентства під час війни Іраку, де значна частина операцій проводилась у містах, а у міському ландшафті висоти – це дахи будинків. DARPA фінансує проект вартістю у $50 млн, відомий під назвою «Екзоскелети для підвищення продуктивності людини». Екзоскелет — пристрій, призначений для поповнення втрачених функцій, збільшення сили м’язів людини і розширення амплітуди рухів за рахунок зовнішнього каркаса і привідних елементів. Очікується, що використання екзоскелетів в армії забезпечуватиме кращий захист, дозволить солдатам пе-

реносити більшу кількість зброї та боєприпасів. Сьогодні DARPA продовжує розробляти нові технології, які багатьом здаються фантастичними. Але дуже солідне фінансування та креативність науковців дають підстави казати про те, що їх ідеї цілком можуть бути втіленні

в життя. Наприклад, важливою проблемою є забезпечення донорською кров’ю американських солдатів, які знаходяться у «гарячих точках». Її транспортують із США, тож виникають незручності з термінами зберігання. Саме тому в Агентстві зайнялися розробкою синтетичної крові, яку можна буде застосовувати на полі бою (а у майбутньому й у цивільній медицині). Спільно з компанією Lockheed Martin DARPA розробило систему сенсорів, яка може знаходити та виявляти підземні об’єкти (ходи, бункери, тунелі). Основою цієї системи є гравітаційний градіометр, що вимірює невеликі коливання гравітаційних сил і може ідентифікувати штучні порожнечі на місцевості. Поєднання подібної апаратури з так званими бункерними бомбами (Massive Ordnance Penetrator) внесе кардинальні зміни у систему боротьби з тероризмом і зробить вразливим будьякий максимально захищений об’єкт Ірану чи КНДР. Різноманітні БПЛА вже набули широкого розповсюдження, особливо у військових цілях. Однак їх розміри доки що не дозволяють приховати від ворога факт проведення розвідувальної операції. Спеціалісти DARPA досліджу№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

До 2020 року мав бути розроблений літак у формі крила. Випробування експериментальних зразків не відповідали сподіванням DARPA, але завдяки цій програмі Агентство почало вдосконалювати безпілотні літальні апарати»

ють можливість створення кібернетичних комах невеликих розмірів шляхом вживлення в них електронних чіпів (проект HI-MEMS). Ще більш фантастично виглядає ідея налагодження масового виробництва кібер-жуків, друкуючи їх на 3D-принтерах. Але зовсім недавно мало хто вірив й у такі пристрої. Серед інших проектів, над якими працюють науковці DARPA: • бомбардувальник A-10 Warthog з дистанційним управлінням; • штучна кінцівка, контрольована мозком; автомобіль для сліпих, зір для яких замінять електронні сенсори і тактильні індикатори; • запрограмована матерія, здатна змінювати форму (як у фільмі «Термінатор-2»); • куля з лазерним наведенням; • літак, здатний занурюватися під воду чи субмарина, здатна літати. Технології DARPA можуть стати у нагоді не лише військовим, але й правоохоронцям. Так, у 2014 році Агентство розробило програму Memex, призначену для покращення обміну інформацією у сфері боротьби з торгівлею людьми. Передові технології завжди цікавили спеціальні служби США, тому з розвитком науки і техніки в деяких з №12/2017

них створювались відповідні підрозділи (зокрема, в ЦРУ, Агентстві національної безпеки, Національному управлінні геокосмічної розвідки). Після схвалення закону «Про реформування розвідки та запобігання тероризму» було прийняте рішення про об’єднання зусиль у цій галузі. У 2006

році розпочало свою діяльність Агентство передових дослідницьких проектів у сфері розвідки (Intelligence Advanced Research Projects Activity — IARPA), підпорядковане Директору національної розвідки США (координатор 16 спецслужб). У складі IARPA діють чотири основні підрозділи, які забезпечують організацію перспективних досліджень за різними напрямами. Перший підрозділ займається так званим «гострим аналізом», тобто максимально чітким виокремленням сенсу із масиву інформації у дуже стислі терміни. Другий — розробляє технології, що дозволять вищому політичному керівництву точно та своєчасно прогнозувати розвиток подій, важливих для національної безпеки. Робота третього націлена на радикальне покращення цінності розвідувальних даних, отриманих з різних джерел інформації. Четвертий підрозділ відповідає за нейтралізацію зусиль вірогідного противника, які можуть загрожувати здат-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Сьогодні DARPA продовжує розробляти нові технології, які багатьом здаються фантастичними. Але дуже солідне фінансування та креативність науковців дають підстави казати про те, що їх ідеї цілком можуть бути втіленні в життя»

ності США вільно та ефективне діяти у кібернетичному просторі. Діяльність IARPA та бюджет Агентства засекречені, оприлюднюється інформація лише про частину проектів. Наприклад, у рамках проекту Babеl спільно з компаніями IBM та BBN Technologies розробляються технології швидкого розпізнавання та обробки значної кількості інформації будь-якою мовою для полегшення роботи аналітиків. Міністерство внутрішньої безпеки США теж вирішило взяти на озброєння новинки науки і техніки, тому створило у своєму складі подібну структуру (Homeland Security Advanced Research Projects Agency — HSARPA).

В Агентстві, зокрема, працюють такі підрозділи: 1) Відділ прикордонної та морської безпеки; 2) Відділ захисту від хімічної та біологічної зброї; 3) Відділ кібербезпеки; 4) Відділ вибухових речовин; 5) Відділ використання БПЛА. На жаль, в Україні усвідомлення важливості розвитку нових технологій в інтересах національної безпеки відбувається зі значним запізненням. У вересні 2017 року в ході І Всеукраїнського форуму приватних підприємств оборонної промисловості ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний

інститут імені Ігоря Сікорського» Михайло Згуровський висловив думку про доцільність створення українського прототипу DARPA, який готував би системні рішення та здійснював відбір найкращих, найбільш перспективних оборонних технологій. До сфери діяльності такої структури могла б увійти й розбудова національної системи сертифікації озброєнь і військової техніки за стандартами НАТО. У жовтні подібне питання обговорювали Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе і радник Генерального директора Державного концерну «Укроборонп№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ром» з питань довгострокового розвитку, колишній керівник DARPA Ентоні Тетер. Така структура під назвою GARDA має стати майданчиком, який об’єднає розробників, стартапи, інвестиційні фонди і військових. Проект щодо створення GARDA розроблений ще минулого року, але для його реалізації потрібна професійна експертиза, ресурси і серйозна політична підтримка на рівні уряду. На думку експертів, поява в Україні аналогу DARPA мала б виключне значення для майбутнього технологічного розвитку. При цьому таке Агентство повинно створюватися не у складі ДК «Укроборонпром» або оборонного ві№12/2017

домства, а як самостійний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який буде займатися розподілом перспективних досліджень чи дослідно-конструкторських робіт, але не мати функції підготовки або розвитку виробництв.Усі ці ініціативи вселяють оптимізм. Однак доки наша влада буде займатися бюрократичними процедурами і шукати кошти (яких чомусь на реформи завжди бракує), — «витік мізків» призведе до того, що в українському аналогу DARPA просто не буде кому працювати. Приклади насторожують. Так, випускник Національного авіаційного університету киянин Антон Головаченко, який розробив екзоскелет, набагато

дешевший від іноземних пристроїв, не бачить для себе перспектив на Батьківщині. Його розробка вже завоювала з десяток міжнародних нагород, і молодого винахідника вже чекають у Каліфорнії, де він матиме доступ не лише до найсучасніших лабораторій робототехніки, але й до потенційних інвесторів, готових вкладати гроші у розвиток і промислове виробництво екзоскелетів. Та й вчені з Інституту гідромеханіки НАН України, де були проведені успішні запуски підводних надзвукових снарядів на швидкісній багатоцільовій гідродинамічній трубі, навряд чи готові чекати тих часів, коли ставлення держави до науки зміниться на краще.

Іноземний досвід

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Військово-політичне керівництво Франції надає великого значення підготовці й комплектуванню збройних сил кваліфікованими офіцерськими кадрами

Підготовка сучасних д’Артаньянів 16

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

бройні сили Франції комплектуються кадровим офіцерським складом, в основному, за рахунок: • випускників офіцерських шкіл; • унтер-офіцерів, яким після складання відповідних екзаменів присвоюється офіцерське звання; • офіцерів резерву, переведених до кадрового складу. Мережа військово-навчальних і цивільних закладів, в яких здійснюється підготовка офіцерів, що на цей час існує, забезпечує потреби збройних сил в офіцерських кадрах у мирний час і має відповідну матеріально-технічну базу для розширення можливостей таких навчальних закладів у воєнний час. До ліцею — кроком руш! Для підготовки юнаків до подальшого навчання у військових навчальних закладах у Франції функціонують шість військових ліцеїв: військові ліцеї (в містах Сен Сір, Екс-ан-Прованс та Отен, військовий національний ліцей для дітей офіцерів (м. Ла Флеш); морський ліцей (м. Брест); авіаційна школа вихованців Монбонно (м. Сан Мартен). У цих ліцеях навчаються діти шкільного віку. До військових ліцеїв, у першу чергу, приймаються діти з родин військовослужбовців і службовців міністерства оборони та штабу збройних сил Франції. Навчання ліцеїстів проводиться викладацьким складом за навчальними предметами, що відповідають національній освітній програмі (аналогічної програмі цивільних ліцеїв). Випускники ліцею отримують ступінь бакалавра (аналог рівня середньої загальноосвітньої школи). Тут слід зазначити, що структурно освіта у Франції складається з декількох ступенів: • початкова освіта – передбачає навчання протягом 3-4 років у дитячому садку та 5 років у початковій школі; • середня освіта – передбачає навчання протягом 4 років у коледжі та 3 років у ліцеї; • вища освіта – можлива при одержанні диплома бакалавра після закінчення середньої освіти. №12/2017

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

Середня освіта поділяється на два рівні та триває сім років. Навчання в коледжі є обов'язковим, воно триває чотири роки із шостого по третій клас (у Франції прийнята зворотна нумерація класів) і розподілено на три цикли: 1) цикл адаптації – шостий клас. У цей клас приймають всіх випускників початкової школи без екзаменів. Мета першого року навчання в коледжі: закріпити та об'єднати отримані раніш знання в початковій школі, підготувати учнів до самостійного навчання. У цьому класі учні починають вивчати першу іноземну мову; 2) центральний цикл – п'ятий і четвертий клас. Метою цього циклу є поглиблення отриманих учнем знань і вмінь. Особлива увага приділяється успішності та підготовці до вибору професійного напрямку в ліцеї. У п'ятому класі починається вивчення хімії та фізики, можна обрати латинську мову як факультатив, а в четвертому класі починається вивчення другої іноземної мови; 3) цикл професійної орієнтації – у третьому класі здійснюється підготовка учнів до вибору одного із трьох напрямків: загальна освіта, технічна або професійна. У третьому класі з'являється можливість вивчення давньогрецької мови, так само учні можуть

обрати 36 годинний навчальний модуль «введення в професійне життя». Наприкінці третього класу учні здають національний екзамен та отримують атестат. Результати цього екзамену ніяким чином не впливають на перехід до наступного класу. Наприкінці третього класу учні мають можливість зробити вибір — продовжити навчання у загальному або технологічному ліцеї (у другому класі) або ж вступити до професійного ліцею з метою навчання для отримання сертифіката про професійну придатність із певної професії. Ліцеї у Франції поділяються на три типи: загальний, технологічний і професійний. У перших двох – навчання триває 3 роки. У ліцеях загального типу за підсумками екзаменів випускник отримує знання за напрямом загального бакалаврату, що дає йому право доступу до вищої освіти. Після закінчення технологічного ліцею випускники здають екзамени про здобуття знань з напряму технологічного бакалаврата, що дає їм право на навчання в університеті за певною спеціальністю. У професійних ліцеях термін навчання становить 2 роки. Після закінченні цих ліцеїв випускникам видаються посвідчення про професійне навчання та сертифікат про професійну

Для підготовки юнаків до подальшого навчання у військових навчальних закладах у Франції функціонують шість військових ліцеїв»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

придатність, що не дають право на продовження навчання для отримання вищої освіти. На шляху до армії Підготовка молодших офіцерів здійснюється в основних, практичних і спеціалізованих школах родів військ і служб. Навчання проводиться поетапно: спочатку в основних школах, а потім у практичних і спеціалізованих, де офіцери отримують підготовку за вибраною спеціальністю. Офіцери призначаються на посади у війська після закінчення практичної школи. Тривалість навчання у школах основної підготовки становить три роки. Курсанти першого курсу під час навчання отримують основи військових знань і навички, що необхідні командирові відділення. У наступні два роки вони проходять військову підготовку в обсязі, достатньому для управління підрозділами до роти включно. При цьому згідно з навчальним планом до 50% від загального навчального часу відводиться на вивчення військових дисциплін, близько 40% — на загальноосвітні предмети та 10% — на фізичну підготовку. Курсанти вивчають організацію військових частин і підрозділів та тактику їхніх дій, детально знайомляться зі статутами збройних сил, зброєю та військовою технікою родів військ, беруть участь у загальновійськових навчаннях. Крім того, вони поглиблюють знання з математики, фізики, географії, історії, іноземних мов та інших предметів. Велика увага приділяється військово-прикладним видам спорту (стрибки

з парашутом, плавання, кроси на різні дистанції з подоланням смуги перешкод тощо). Після закінчення школи основної підготовки курсантам присвоюється військове звання «молодший лейтенант» і вони направляються для спеціалізації в одну із практичних шкіл родів військ, де протягом двох років проходять підготовку за вибраною спеціальністю. Тут вивчаються, головним чином, питання організації військ, їхнього озброєння та способів ведення бойових дій, прищеплюються необхідні навички управління військовими підрозділами в ході бойових дій, а також володіння особистою зброєю та військовою технікою. У період навчання у військовонавчальних закладах майбутні офіцери значний час проводять на стажуванні у військах. У ході подальшої військової служби вони часто беруть участь у тактичних навчаннях із застосуванням різної зброї. Усі командири підрозділів навчаються в навчальних центрах «командос», де опановують способи ведення бойових дій у відриві від своїх військових частин, формують уміння використовувати місцеві ресурси, переносити значні психологічні та фізичні навантаження. У сухопутних військах школами основної підготовки є спеціальна (Сен-

Сірська) і загальновійськова школи (обидві перебувають у м. Коеткідан, 45 км західніше м. Ренн), а також один з найстаріших військово-навчальних закладів країни з підготовки фахівців широкого профілю для збройних сил — політехнічна школа в м. Париж. Відбір до Сен-Сірської школи здійснюється на конкурсній основі шляхом вивчення особових справ абітурієнтів та здачі іспитів (природничі та гуманітарні науки, економіка). В цей час сюди приймаються наступні категорії осіб: цивільна молодь (в тому числі невелике число дівчат), яка закінчила повну 12-річну середню школу (ліцей) і дворічні підготовчі класи при вищих школах (університетах) з отриманням диплома бакалавра (рівень підготовки Вас+2); випускники військових ліцеїв та унтер-офіцери, які мають дипломи про отримання загальної університетської або технічної університетської освіти (три рівня підготовки — Вас+3, Вас+4 і Вас+5). Для перших двох категорій осіб граничний вік вступу до школи 22 роки, для третьої — 23 роки (з дипломами Вас+3 і Вас+4) і 25 років (Вас+5). Набір зазначених категорій молоді проводиться в пропорції 3:1 (випускники ліцеїв до випускників університетів). Середній конкурс під час вступу становить біля 4 осіб на місце.

Усі командири підрозділів навчаються в навчальних центрах «командос», де опановують способи ведення бойових дій у відриві від своїх військових частин та уміння переносити значні психологічні та фізичні навантаження»

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Щорічний набір становить від 170 до 200 осіб (у тому числі не більше 20 дівчат). Термін навчання курсантів в школі залежить від рівня початкової освіти. Повний курс складається з шести семестрів, при цьому перший і шостий є базовими і обов'язковими для всіх категорій. Мета занять — індивідуальна бойова підготовка (головна ціль – формування умінь протистояти стресам і небезпекам, що виникають, загартовування морального духу, вивчення тактичних прийомів), формування командних навичок (у першу чергу з питань педагогіки та мистецтва управління колективами), а також отримання загальної офіцерської підготовки (вивчення військових дисциплін і основ суспільно-політичних знань). Випускники ліцеїв навчаються всі шість семестрів, курсанти, які мають диплом магістра (Вас+4) — чотири (перший, другий, п'ятий і шостий), а ті, хто закінчив до вступу до школи університет або вищу цивільну школу і має диплом інженера (Вас+5) – тільки два семестри (перший і шостий, що спрямовані на суто військово-професійну підготовку). Професійна підготовка курсантів №12/2017

носить комплексний характер і проводиться за трьома основними напрямками: Військово-професійна підготовка — сприяє формуванню у майбутніх офіцерів твердих професійних навичок на основі розуміння ними особливостей обраної військової спеціальності за умови виконання всіх вимог щодо дотримання військової етики і вміння виявляти необхідні морально-вольові якості. Військова і спортивна підготовки — забезпечують розвиток у курсантів здатності стійко переносити труднощі військової служби, а також дозволяє їм за короткий проміжок часу здобувати навички, необхідні для виконання обов'язків командира, коли потрібні розвинені морально-ділові якості та високий рівень практичних умінь з управління підрозділом. Цей вид підготовки, що проводиться протягом більш тривалого часу, дає курсантам можливість отримати базові знання в області тактики, а також необхідні навички поводження з різними видами зброї. Велика увага приділяється військово-прикладним видам спорту (стрибки з парашутом, подолання водних перешкод, пла-

вання, кроси на різні дистанції тощо). Академічна підготовка – спрямована на отримання курсантами основ світоглядних знань, що дозволяють сформувати у них власний запас культурних знань. У процесі навчання вони поглиблюють свої знання з математики, фізики, географії, історії, іноземних мов та інших навчальних дисциплін. У навчальній програмі чимало часу відводиться стажуванню у військах. Після закінчення першого семестру курсанти протягом місяця виконують обов'язки командира відділення. Надалі вони проходять додаткові стажування: в кінці другого семестру — в повітрянодесантному навчальному центрі в м. По (при цьому отримують свідоцтво військового парашутиста), в кінці третього семестру — в навчальному гірсько-пехотному центрі (м. Барселонетт, нижні Альпи) або в джунглях Французької Гвіани, в кінці шостого семестру — в розвідувально-диверсійному навчальному центрі командос (м. Пентьевр, провінція Бретань), де опановують способами ведення бойових дій у відриві від своїх військ, а також вчаться тому, як краще використовувати місцеві умови, переносити великі психологічні і фізичні навантаження. У практичних школах родів військ завершується підготовка та здійснюється перепідготовка офіцерів за військовою спеціальністю. Усього у Франції є дев’ять практичних шкіл: • піхотна — у м. Монпельє; • бронетанкових військ — у м. Сомюр; • артилерії — у м. Драгіньян; • армійської авіації -у м. Ле Люк; • транспортних військ — у м. Тур; • інженерних військ — у м. Анжері; • зв’язку — у м. Монтаржі й м. Ажан; • матеріально-технічного забезпечення — у м. Бурже. У спеціалізованих військово-навчальних закладах офіцери отримують нову спеціальність або вдосконалюються в отриманій раніше. До їхнього числа належить школи: • армійської авіації — у м. Дакс; • горнопіхотна — у м. Шамоні-сюр-Блан; • електроніки — у м. Ренн; • повітряно-десантних військ — у м. По; • захисту від зброї масового ураження — у м. Бреттевіль-сюр-Оден; • матеріально-технічного забезпечення — у м. Ша-Тор. Крім того, в інтересах сухопутних військ для навчання особового складу створені центри підготовки (усього їх налічується 13), перепідготовки й удосконалення з різних військових спеці-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

альностей, які розміщаються переважно у військових округах. Призначення офіцерів на більш високі посади та просування їх по службі здійснюється після проходження підготовки на курсах удосконалення при різних військовонавчальних закладах та отримання відповідної військової освіти. Підготовка офіцерського складу військово-повітряних сил (ВПС) здійснюється у двох офіцерських школах ВПС у Салон-де-Прованс, які в організаційному плані практично є єдиним військово-навчальним закладом. Розходження полягає в тому, що перша з них комплектується із числа цивільної молоді, а друга — з унтер-офіцерського складу. Організацією та проведенням відбору займається приймальна комісія ВПС, що знаходиться в м Бретіньї. При цьому кандидати повинні відповідати таким вимогам: • бути французами за національністю; • бути неодруженими, вдівцями або розведеними, які не мають на своєму утриманні дітей (умова пред'являється як під час вступу, так і на весь період навчання); • мати ступінь бакалавра природничих наук або один з дипломів, що дають право отримання освіти в університеті; • мати на 1 вересня року вступу до школи вік від 17 до 22 років та відповідати встановленим нормам стану здоров'я. Кандидати, які визнані придатними за станом здоров'я військово-медичною

комісією, проходять психологічне тестування. Кандидати, які успішно пройшли медичну комісію та психологічне тестування, допускаються до вступних іспитів, які включають здачу нормативів з фізичної підготовки, перевірку рівня знань в галузі точних наук (вищої та спеціальної математики, фізики) та англійської мови. Під час вступу до школи вони підписують контракт про продовження військової служби в якості кадрового офіцера ВПС після закінчення навчального закладу. Термін навчання становить три роки, а для унтер-офіцерів, які мають свідоцтво про первинну льотну підготовку, один рік. Протягом першого року навчання курсанти (льотчики та інженери-механіки) навчаються за єдиною програмою, з другого року починається спеціалізація, а курсантам присвоюється звання «аспірант». На третьому році навчання здійснюється роздільно. Льотна підготовка у школі розділяється на основний і підвищений курси та курс бойового застосування. Основна підготовка проводиться в навчальних групах авіаційної школи на навчальних літаках (наліт до 150 годин), після чого курсанти розділяються на групи за відповідними профілями. Підвищена підготовка льотчиків тактичної авіації, розрахована на 20 тижнів, передбачає 87 годин нальоту на реактивному літаку і 30 годин занять на тренажері. Після цього льотний склад тактичної авіації проходить курс бойо-

вого застосування на літаках «Альфа Джет». Протягом 12 тижнів льотчики відпрацьовують вправи з бомбометання та стрільби по наземних цілях із загальним нальотом 150 годин. Перенавчання на надзвукові реактивні літаки типу «Міраж-2000» та інші здійснюється в навчально-бойових ескадрильях. Програма розрахована на 10-15 тижнів і передбачає наземну підготовку (60 годин), заняття на тренажері (20 годин) і льотну практику (40 годин). Льотчики, які закінчили офіцерську школу, направляються на спеціалізацію на авіабази (термін навчання ― 6-8 місяців), після закінчення якої вони отримують призначення до військових частин. Авіаційні інженери проходять спеціалізацію протягом шести місяців, після чого призначаються на посади заступників командирів авіаційних частин з технічної служби, а також на технічні посади в штаби й установи ВПС. Підготовка офіцерів аеродромної служби проводиться за дворічною програмою з наступною спеціалізацією протягом п’яти-шести місяців. Підготовка офіцерського складу адміністративних і тилових служб ВПС здійснюється в спеціалізованій школі також у м. Салон-де-Прованс. Перепідготовка та підготовка пілотів транспортної авіації та вертольотів проводяться на авіабазі Авор, льотчиків-винищувачів ― на авіабазі Тур. Підготовка льотчиків-інструкторів, штур№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

манів і фахівців з далеких авіаційних перекидань здійснюється на авіабазах Конья, Тулука та Казо, відповідно. Крім того, у Франції функціонують дев’ять шкіл, які здійснюють підготовку фахівців різних служб і спеціальностей для ВПС. Підготовка офіцерського складу ВМС здійснюється в морських школах. Школами основної підготовки є дві офіцерські морські школи (м. ЛанвеокПульмік), інтендантська (м. Тулон) та адміністративна (м. Шербур), а також практична, яка розміщена на десантному вертольотоносці «Жанна Д’арк» (порт приписки Брест). Офіцерські морські школи готують офіцерів корабельної служби. Термін навчання два роки. Після закінчення офіцерських морських шкіл випускники отримують військове звання «молодший лейтенант» і протягом двох років навчаються в практичній морській школі. Кар’єра через навчання Вища військова підготовка офіцерського складу оперативно-тактичної ланки управління проводиться в два етапи: перший — навчання офіцерів у штабній школі сухопутних військ або ВПС (у ВМС її немає); другий — у міжвидовому коледжі оборони. Вища військово-технічна підготовка офіцерів проводиться у вищих технічних військових і цивільних навчальних закладах. Підготовку першого рівня оперативно-тактичної ланки управління проходять офіцери у званні «капітан» у віці від 30 до 35 років. Вони можуть навчатися на курсах удосконалення протягом декількох місяців або в основному навчальному закладі: стройові офіцери ― у штабній школі (п’ять — сім місяців), а офіцери технічних спеціальностей ― у технічних військових і цивільних навчальних закладах, до яких відносяться вища науково-технічна та інтендантська школи (м. Париж), вища інженерна школа (м. Версаль) і вища школа радіоелектроніки (м. Саксонь). Після цього вони отримують диплом штабного офіцера або офіцера інженер-

но-технічної служби та направляються на різні посади в штаби частин, з’єднань і військових округів, а також у військові установи. Офіцери, які бажають отримати вищу військову підготовку другого рівня оперативно-тактичної ланки управління, повинні бути не старше 40 років і мати військове звання «майор» — «підполковник». Протягом двох років вони навчаються в міжвидовому коледжі оборони. Після першого року навчання офіцери певного виду збройних сил проходять підготовку на вищих об’єднаних курсах протягом 4,5 місяців. Програма цих курсів, що є складовою частиною навчальної програми вищих військових шкіл видів збройних сил, має на меті дати підготовку з питань взаємодії видів збройних сил, планування та організації спільних операцій. Велика увага приділяється вивченню питань управління військами та використання для цього різних автоматизованих систем управління. Після завершення навчання у міжвидовому коледжі оборони дальшу службу офіцери проходять у

штабах з’єднань або на посадах командирів військових частин. Практично майже кожному призначенню офіцера на вищу посаду передує його навчання в тому чи іншому військово-навчальному закладі або на курсах удосконалення. Таким чином, офіцер у званні «полковник», який має вислугу 35-40 років, навчається в різних навчальних закладах, у середньому, не менш 12 років. Вища військова підготовка офіцерів сухопутних військ включає наступні етапи: • перший — заняття в штабній школі (м. Компьен); • другий — у міжвидовому коледжі оборони (м. Париж). Відбір кандидатів на навчання до міжвидового коледжу оборони відбувається протягом усього року і завершується письмовим та усним іспитом перед комісією, що складається з військових і цивільних діячів високого рангу. Протягом року слухачі вивчають питання стратегії, виникнення конфліктів

Існуюча у Франції система підготовки офіцерських кадрів забезпечує якісне навчання особового складу, отримання ними глибоких теоретичних знань, міцних практичних навичок і досвіду роботи з підлеглими» №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

високої і низької інтенсивності, організації підготовки та проведення великомасштабних операцій, нових та мінливих концепцій, керівництва військами в умовах асиметричного конфлікту, ведення інформаційної війни, економічної розвідки, а також вдосконалюють свої знання з права збройних конфліктів. Отримання диплому міжвидового коледжу оборони є обов'язковою умовою, для призначення офіцера на командно-штабну посаду полкового рівня та вище. Вища військова підготовка офіцерів ВПС організується у штабній і вищій школах військово-повітряних сил (м. Париж).

Штабна школа ВПС, здійснює підготовку середній ланки командного (льотного та інженерно-технічного) складу ВПС. Термін навчання два роки. Випускники школи призначаються на посади командирів ескадрилій, начальників технічних служб, а також у відповідні штаби. Вища школа ВПС, що входить до складу міжвидового коледжу оборони, здійснює підготовку вищої ланки командного складу ВПС. Термін навчання два роки. У період навчання проводяться практичні заняття, організуються відвідування науково-дослідних інститутів, лабораторій, військових установ тощо. Лекції читають військові та ци-

вільні викладачі. Після перших десяти місяців навчання слухачі навчаються на вищих об’єднаних курсах спільно зі слухачами сухопутних військ і ВМС. Випускники школи призначаються на посади командирів авіаційних з’єднань і частин, а також у великі штаби. У системі вищої військово-технічної освіти для підготовки військових і цивільних авіаційних інженерів використовуються вища національна школа аеронавтики та космонавтики, вища національна школа авіаційних інженерів, а також центр вищих досліджень у галузі озброєння. Вищу військову освіту першого ступеня офіцери ВМС здобувають у віці №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Майже кожному призначенню офіцера на вищу посаду передує його навчання в тому чи іншому військовонавчальному закладі або на курсах удосконалення» 26-30 років у спеціалізованих школах з підготовки як командного, так і технічного персоналу. Термін навчання – 6-9 місяців. Вищу військову підготовку другого рівня отримують старші офіцери ВМС у віці 35-40 років у міжвидовому коледжі оборони (м. Париж). Термін навчання два роки. Щорічний набір зі складанням конкурсних екзаменів становить 25-30 офіцерів. Випускники направляються для проходження подальшої служби в штаби військових з’єднань, військово-морських округів, штаб ВМС і на посади командирів військових частин і з’єднань. Вищу технічну освіту офіцери отри№12/2017

мують у вищій інженерній школі ВМС. До неї приймаються випускники політехнічної школи, а також деяких інших цивільних навчальних закладів. Термін навчання два роки. Тут здійснюється підготовка фахівців в галузі кораблебудування та морської зброї. Навчання офіцерів інженерно-технічного профілю проводиться у вищих військово-технічних і цивільних технічних навчальних закладах. Так, у м. Париж вони можуть навчатися у вищій науково-технічній та інтендантській школах, у м. Версаль — у вищій інженерній школі, а в м. Сессонь — у вищій школі радіоелектроніки. До них приймають випускників політехнічної

школи, а також деяких інших цивільних навчальних закладів. Термін навчання – два роки. В цілому, існуюча у Франції система підготовки офіцерських кадрів забезпечує якісне навчання особового складу, отримання ними глибоких теоретичних знань, міцних практичних навичок і досвіду роботи з підлеглими, виявлення і просування по службі на ранніх етапах підготовки найбільш здібних військовослужбовців. За оцінкою експертів, представники різних категорій офіцерського корпусу мають високі ділові та професійні якості, що забезпечується багатоступінчастої системою військово-професійної освіти офіцерів.

Артилерійське озброєння

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Найбільш характерною рисою сучасних воєнних конфліктів є перехід від «контактних» форм бойових дій, в яких головна роль відводиться ударам наземних загальновійськових угруповань військ, до так званих безконтактних мережецентричних, або развідувально-вогневих форм, в яких все більшу роль відіграє ефективне вогневе ураження

Пріоритети для 24

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«богів війни» №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Клочко М.Л., перший заступник директора – Головний конструктор ДП НВК «Прогрес», начальник ЦКіПТБ «Точність» ДП НВК «Прогрес»

аме до таких видів бойових дій повинна готуватися система наземного ракетного та артилерійського озброєння. Особливе значення при цьому, враховуючи їх відносну малу вартість, надається створенню та розвитку високоефективних артилерійських комплексів з керованими артилерійськими снарядами (КАС), які здатні забезпечувати високу точність влучення в ціль. На теперішній час як найбільш сучасні артилерійських засоби ураження такого типу можна розглядати КАС «Краснополь», «Краснополь-М1, М2», «Коперхед-2», «Квітник-Е». КАС «Квітник-Е» при вирішенні типової задачі зі знищення взводного опорного пункту з рівнем ураження 60% має ефективність у декілька разів вищу у порівнянні зі звичайними боєприпасами. Маючи на озброєнні вищезазначені зразки, артилерійські підрозділи деякою мірою готові виконувати поставлені задачі в перспективних формах бойових дій. Тактико-технічні характеристики зразків РВіА за такими показниками, як надійність й маневреність, в цілому задовольняють вимогам, що висуваються, в той же час процеси управління зброєю потребують автоматизації, а ефективність бойового застосування окремих типів боєприпасів – підвищення. Перспективи розвитку артилерійського озброєння на сьогодні пов’язані з реалізацією сучасної концепції вогневого ураження противника (ВУП). Ключовим елементом цієї концепції є здійснення ВУП методом розвідувально-вогневих дій. Можливості використання артилерійського озброєння в режимі розвідувально-вогневих дій з реалізацією сучасних методів зонально-об’єктового та структурного ураження цілей противника сьогодні обмежені. Причина цього – з’ясовані в останні роки недоліки існуючого артилерійського озброєння: • недостатні можливості наземних засобів артилерійської розвідки; • недостатні можливості системи наведення снарядів на ціль;

Лапицький С.В., доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

•

недостатня дальність стрільби артилерійських систем (з керованими боєприпасами) у порівнянні з іншими зразками (до 2 разів); • недостатній ступінь автоматизації процесу застосування артилерійського комплексу; • значні тактичні складнощі застосування елементів комплексу (необхідність розміщення розвідника-навідника з лазерним підсвітлювачем у безпосередньому наближенні до цілі та на панівних висотах). Усунення зазначених невідповідностей сучасним вимогам до рівня розвитку артилерійського озброєння можливе лише при реалізації комплексного підходу до створення збалансованої перспективної артилерійської системи з розвідувально-вогневим комплексом (РВК) тактичного рівня. Це передбачає взаємозв’язок вдосконалення саме засобів ураження та засобів розвідки, автоматизованого управління й забезпечення. Такий підхід дозволяє створювати не окремі зразки, а й артилерійські комплекси озброєння із структурою відкритого типу. Завдяки такому підходу забезпечується підвищення адаптивності артилерійського озброєння до різноманітних організаційно-штатних структур військових формувань та бойових задач, максимальна реалізація потенціалу засобів ураження Сьогодні пріоритетними напрямками розвитку артилерійських систем, як елементи ведення розвідувально-вогневих дій тактичного рівня, потрібно визначити наступні: • підвищення можливостей підсистеми засобів розвідки з викриття об’єктів противника за допомогою БПЛА; • підвищення рівня автоматизації управління бойової роботою вогневих засобів, процесів підготовки та ведення вогню й тактичної автономності (в тому числі – автоматизація топогеодезичного, метеорологічного, балістичного забезпечення, автоматичне супроводження цілі системою підсвічування); • створення автоматизованої системи управління, яка забезпечує управління вогневим ураженням противника в реальному масштабі часу (автоматизація не тільки процесу пострілу КАС, а й управлін-

Оліярник Б.О., доктор технічних наук, старший науковий співробітник, заслужений винахідник України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

ня безпілотним апаратом розвідки та підсвічування цілі); • втілення нового покоління високоточних боєприпасів із збільшеною дальністю стрільби та комплексною системою наведення на ціль (активно-реактивні снаряди, використання донних генераторів та комплексування корекціїї снарядів через приймачі супутникової навігації й систем самонаведення). Все це можна охарактеризувати як інтеграцію засобів розвідки, наведення та ураження на базі систем автоматизованого управління у реальному часі функціонування з метою створення розвідувально-вогневих артилерійських систем. Яким чином все це можна реалізувати? По-перше, сучасні досягнення в галузях мікроелектроніки, обчислюваль-

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ної техніки, зв’язку, навігації й інших областях науки та техніки дозволяють створювати різноманітні або багатофункціональні БПЛА. В нашому випадку головними функціями повинні бути три: моніторинг територій (при цьому устаткування в автоматичному режимі визначає координати місцезнаходження за допомогою можливості прийому сигналів через термінал навігаційних супутникових систем ГЛОНАСС та GPS, а також інші навігаційні параметри, такі як швидкість, напрям руху й стан підключених датчиків, а також технічний стан безпілотного засобу в цілому); цілевказання для артилерійських систем озброєння; підсвічування та автоматичне супроводження цілей променем лазера для управління артилерійськими снарядами з лазерною системою наведення. З цієї метою безпілотні засоби мають у складі лазерні локатори й відеокамери. У той же час існує ряд технічних проблем, які стримують розвиток БПЛА. Найбільш суттєвою є задача забезпечення передачі інформації по каналах зв’язку між «безпілотником» та наземним пунктом управління в необхідній кількості, з заданою швидкістю й без спотворення. Ця задача вирішу-

№12/2017

ється шляхом підвищення пропускної спроможності і завадостійкості каналів передачі інформації, а також зосередження на борту БПЛА максимуму засобів, які працюють в автономному (програмному) режимі без необхідності постійного обміну інформацією з пунктом управління. Для виконання задачі вирішується питання забезпечення зв’язку з БПЛА через супутникові канали як найбільш стійкі та надійні.

Перспективи розвитку артилерійського озброєння на сьогодні пов’язані з реалізацією сучасної концепції вогневого ураження противника» Інша проблема – уразливість самих каналів передачі даних між БПЛА та його пунктом управління. Ця проблема вирішується за рахунок закриття ліній зв’язку, застосування автономних БПЛА, використання супутникових ретрансляторів і т.і. На сьогодні такі технології оснащення безпілотних засобів майже не використовуються в Україні. Другий напрям – вдосконалення автоматизованих систем управління як елементу РВК. Під час ведення сучасних бойових дій мережецентричність стала реальністю. Це призвело до нових форм і способів управління збройними силами, потребує автоматизації процесу прийняття бойових рішень й приводить до нових способів ведення бойових дій. Існуючі в Збройних Силах України машини управління артилерійськими підрозділами не відповідають вимогам сьогодення: • низький рівень інформаційного обміну і автоматизації обчислень; • відсутність автоматизованих систем навігації і топоприв'язки; • відсутність автоматизованого одержання інформаційно-аналітичної інформації (наприклад, топогеодезичні та метеодані); • відсутність засобів автоматизованого забезпечення ведення бойових дій, що є основою сучасних АСУ тактичної ланки, й тим самим неінтегрованість зразків в єдиний РВК.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

З метою усунення зазначених невідповідностей існуючої АСУ сучасним вимогам в Україні завершується розробка зразка «Оболонь-А». Зазначимо, що при проектуванні зазначеної апаратури комплексу і самих машин виникли протиріччя між глибиною автоматизації процесів керування в реальному часі системами машини і необхідністю одночасної наявності розвинутих технічних засобів, що розширюють можливості екіпажу з отримання та обробки інформації і, в першу чергу, в області рішення обчислювальних, навігаційних задач та міжмашинної взаємодії. Основна увага при створенні комплексу була направлена на побудову сучасних апаратно-програмних засобів обробки даних, апаратури внутрішнього зв´язку та передачі даних, засобів зовнішнього зв'язку, впровадження автоматичних систем навігації і топоприв'язки. Відповідно були також новостворені системи енерго- та життєзабезпечення машин, що враховували всі вимоги використання нових апаратно-програмних засобів сучасного етапу. У той же час необхідно з’ясувати, наскільки зазначений рівень розробки відповідає перспективам розвитку та інтеграції елементів артилерійського озброєння, безпілотних літальних апаратів, АСУ реального часу функціонування в розвідувально-вогневі комплекси. Одним із важливих напрямів підвищення ефективності застосування військ та зброї в єдиному інформаційному просторі є досягнення інформаційної та оперативної переваги над противником. Це повинно забезпечити якісно новий рівень інформаційної сумісності систем розвідки, управління і засобів ураження в рамках єдиної інформаційно-управляючої інфраструктури (в тому числі інтеграція наземних пунктів управління БПЛА до складу АСУ артилерійського комплексу) та замикання системи управління розвідувально-вогневого комплексу. Основним напрямом створення єдиного інформаційного простору є повна автоматизація основних процесів управління військами по усіх ланцюгах та створення засобів, які дозволяють сформувати єдину картину бойової обстановки на основі даних, що отримані від різноманітних джерел. Єдина картина бойової обстановки повинна відтворюватись й доводитись до командирів усіх рівнів в зручному для сприйняття і достатньому для виконання поставленої задачі вигляді, забезпечувати комплексне планування бойового застосування різноманітних формувань військ

та систем зброї відповідно до поточної обстановки в близькому до реального масштабі часу. Тобто важливим напрямом подальшого підвищення ефективності комплексу командно-штабних машин (КШМ) артилерійського дивізіону (батареї) типу «Оболонь-А» (крім інтеграції наземних пунктів управління БПЛА до складу АСУ артилерійського комплексу) можна вважати уніфікацію зразка на базі сучасної високошвидкісної системи зв’язку та обміну даними для потреб РВіА, тактичної ланки типових загальновійськових формувань, а в подальшому – інтегрування в єдину АСУ Сухопутних військ на єдиних технічних, інформаційних й програмних рішеннях (без шлюзування), яка забезпечує ефективне вогневе ураження противника у складі розвідувально-вогневих контурів, в тому числі з застосуванням високоточної зброї. І, по-третє, вдосконалення високоточних боєприпасів за рахунок збільшення дальності стрільби та побудови комплексної системи наведення снаряда на ціль. Дальність стрільби залежить не тільки від довжини ствола. Фактично параметри ствола впливають на дальність лише побічно, оскільки тільки допомагають метальному заряду розга-

няти снаряд протягом трохи більшого часу. В останні роки з'явилося чимало нових сортів артилерійського пороху, що використовуються в сучасних метальних зарядах. При створенні нових гільз із зарядом у провідних країнах були застосовані деякі нові оригінальні рішення. Наприклад, існують порохи з включеннями вибухових речовин або з особливою формою зерна пороху. Такі заходи допомагають значно підвищити швидкість згоряння пороху і, як наслідок, виділення енергії. Крім використання звичних порохів, хоча і зроблених за новими технологіями, досліджуються й інші варіанти метального заряду. За кордоном ведуться дослідження щодо використання в них рідких горючих речовин або навіть порошку деяких металів. Такі методики можуть значно підвищити енергію, передану снаряду, однак поки стройовим артилеристам доводиться обходитися традиційними сумішами на основі пороху. Примітно, що в гонитві за збільшенням дальності стрільби «беруть участь» не тільки стволи і метальні заряди. Вже досить давно існує два способи збільшити цей параметр за допомогою модернізації снаряда. Для найбільш ефективного розгону в каналі ствола снаряд повинен мати рівну або близьку до неї поверхню до№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Снарядом Denel V-LAP з самохідної артилерійської установки PzH 2000 можна стріляти на максимальну дальність 60 км, а звичайним снарядом – лише на 28-30 км»

нної частини. Однак у польоті за такою «обрубаною» задньою частиною снаряда утворюються вихори, які його гальмують. Щоб уникнути утворення цих вихорів були створені снаряди з газогенераторами. Спеціальна піротехнічна шашка, яка перебуває у донної частини снаряда, згорає і через сопла викидає гази. Ті, в свою чергу, заповнюють простір за снарядом і заважають утворенню зайвих завихрень, а також деякою мірою розганяють снаряд. В результаті застосування газогенератора дальність польоту снаряда збільшується на значну величину. Для прикладу, снаряд ЗВОФ91 САУ «Мста-С», оснащений донним газогенератором, має такі ж вагові параметри та характеристики метального заряду, як і звичайний осколково-фугасний снаряд ЗВОФ72. При цьому снаряд з газогенератором може летіти на дальність близько 29 кілометрів, що майже на 20% більше аналогічного параметра снаряда ЗВОФ72. Ефективною, але більш складною альтернативою снаряду з газогенератором є активно-реактивний снаряд. Він викидається зі ствола гармати за допомогою порохового заряду, а після включає власний твердопаливний двигун. Завдяки такій системі вдається значно підвищити дальність стрільби. №12/2017

Рекордсменом за цим параметром на сьогодні вважається снаряд Denel V-LAP. Під час випробувань цього снаряда самохідна артилерійська установка німецького виробництва PzH 2000 відправила його на 56 кілометрів. Заявлена виробником максимальна дальність стрільби цим снарядом ще більше – 60 км. Для порівняння, дальність стрільби САУ PzH 2000 звичайним снарядом тієї ж маси з таким же метальним зарядом не перевищує 28-30 кілометрів. Передумовою до результату снаряда V-LAP було не тільки наявність заряду ракетного палива, але і його покращена аеродинаміка. Зараз робляться різні спроби додатково збільшити дальність польоту артилерійських снарядів. Найбільш перспективним у даний час є створення нових активно-реактивних снарядів зі збільшеною тягою твердопаливного двигуна. У той же час нескінченне збільшення дальності тільки за рахунок нового складу палива неможливо, оскільки його кількість обмежена габаритами снаряда. З цього приводу з'являються нові рішення, наприклад, оснащувати артилерійські снаряди розкладними крилами, за допомогою яких він зможе летіти на більшу відстань. Значне збільшення дальності стрільби КАС викликає необхідність пошуку додаткових або інших методів його корекції на траєкторії (за тривалий час польоту снаряда негативний вплив зовнішнього середовища значно збільшує сумарну помилку стрільби, яку повинна відпрацювати система самонаведення на кінцевій ділянці стрільби). Як спосіб вирішення цієї проблеми, в США був розроблений снаряд M982 Excalibur. Цей снаряд не застосовує підсвічування цілі, оскільки має комбіновану інерціально-супутникову систему наведення. Перед стрільбою артилерійський розрахунок отримує від розвідки координати цілі і вводить їх в електронну «начинку» снаряда. Далі 155-міліметровий снаряд вистрілюється і, коригуючи свою траєкторію згідно з даними інерціальної навігаційної системи і супутниками GPS, вражає ціль або падає близько від неї. Заявлена дальність стрільби до 60 кілометрів забезпечується за допомогою використання додаткового твердопаливного двигуна. Крім того, висока дальність забезпечується за допомогою складного крила, на якому снаряд пла-

нує з верхньої точки траєкторії. Заявлене кругове імовірне відхилення (КВО) снаряда M982 не перевищує 10-12 м. Снаряд M982 дозволяє не піддавати летальному ризику розвідників і коректувальників, оскільки координати цілі можуть бути отримані будь-якими доступними засобами, в тому числі і за допомогою безпілотної техніки. При цьому Excalibur піддається критиці через те, що наведення за координатами не забезпечує гарантоване знищення рухомої цілі. Поки дані про координати цілі дійдуть до артилеристів і вони проведуть підготовку снаряда та постріл, техніка супротивника може встигнути змінити позицію. Тому збереження контуру самонаведення на кінцевій ділянці польоту є доцільним. Враховуючи, що відповідно до прийнятого визначення сучасний розвідувально-вогневий комплекс – це система, яка об’єднує в собі засоби розвідки, наведення, управління, вогневого ураження й призначена для виявлення та знищення найбільш важливих поодиноких і групових рухомих об’єктів противника в глибині розташування його військ незалежно від метеорологічних умов та часу доби, можна визначити основні тенденції розвитку елементів артилерійського комплексу, що інтегруються. Таким чином, такими тенденціями є: • вимоги щодо збільшення дальності стрільби (за рахунок застосування дорозгінного двигуна або донного генератора) потребують створення керованого снаряда з комбінованим наведенням (початкова фаза – за сигналами GPS (ГЛОНАСС), заключна – лазерне самонаведення); • вимоги тактичного характеру потребують застосування як для проведення розвідки, так й якісного наведення КАС на ціль за допомогою БПЛА (при цьому підсвітлювач цілі може бути включений в контур автоматичного супроводження цілі); • вимоги щодо єдиного інформаційного поля, інтеграції елементів артилерійського озброєння, розвідки, управління в єдиний РВК потребують комплексування пункту управління БПЛА та АСУ артилерійським комплексом. Розроблені в Україні технології в основному дозволять створювати більш перспективні зразки високоточних боєприпасів та КАС для інших типів артилерійського озброєння, інші елементи РВК.

Психофізіологічне здоров’я

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Комплексна реабілітація Психофізіологічний супровід військовослужбовців є важливою частиною медичного забезпечення військ Кальниш В.В., професор кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української медичної академії, доктор біологічних наук, професор

еред основних його завдань – психофізіологічний професійний відбір на основі оцінки рівня функціональних резервів організму, когнітивних здібностей, швидкості нервових процесів, стійкості до розвитку стану монотонії та інших досліджень. Другим важливим завданням є поточна психофізіологічна оцінка індивідуального функціонального стану військовослужбовця та боєздатності підрозділу в цілому перед відправкою в зону воєнного конфлікту або виконанням бойового завдання. Така оцінка бойової готовності передбачає визначення фізіологічних можливостей військовослужбовців, виявлення здатності витримувати значні навантаження, відсутність вираженого стомлення, виявлення осіб зі зниженою адаптацією до умов, наближених до бойових. Під час перебування в зоні воєнного конфлікту психофізіологічний супровід передбачає своєчасне виявлення осіб у стані критичного нервово-емоційного напруження, оцінку ступеня прояву перевтоми, перенапруги, явищ порушень адаптації. В період відновлення здоров’я після виведення підрозділу з зони бойових

Зайцев Д.В., молодший науковий співробітник лабораторії психофізіології праці ДУ «Інститут медицини праці імені Кундієва НАМН»

дій психофізіологічна діагностика дозволяє сортувати військовослужбовців за ступенем функціональної недостатності і виділити групу, яка потребує спеціальних реабілітаційних заходів – а також виявити ці заходи та сформувати програми їх застосування, об’єктивно оцінюючи їх ефективність у різного контингенту. Динамічне психофізіологічне спостереження за станом військовослужбовців дає змогу точно і об’єктивно визначити момент відновлення їх боєздатності. На етапі відновлення психофізіологічні підходи до реабілітації використовуються в комплексі з психологічними. Здебільшого практична робота психолога під час реабілітації фокусується на особистості військовослужбовця, особистісних рисах та якостях, суб’єктивних переживаннях пережитих подій та бойової обстановки. Психофізіологічна реабілітація зосереджується на окремих психічних функціях – пам’яті, увазі, здатності до засвоєння і обробки інформації, процесах втомлюваності, відновлення та витривалості. №12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

№12/2017

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

При дослідженні психічних процесів, особливо у великої кількості пацієнтів, показники яких необхідно порівняти між собою, може виникати потреба у точній об’єктивній реєстрації психічної діяльності за фізичними, хімічними або іншими змінами в організмі, якими вона супроводжується. Об’єктом психологічного діагностично-лікувального процесу є психічні прояви, а психофізіологічного – їх матеріальний субстрат, точніше, функціональна активність центральної нервової системи. Актуальним досягненням сучасної психофізіології стає виділення методів та засобів лікувального впливу, які сприяють покращенню психофізіологічних показників. Прикладом такого підходу в системі реабілітації комбатантів є виявлення позитивної динаміки при астено-невротичному та посттравматичному стресовому розладах під час проведення процедур пневмопресингу. Такі процедури здебільшого призначаються при соматичних захворюваннях, передусім серцево-судинної системи. Існує закордонний досвід (США, Велика Британія) застосування пневмопресингу при травмах для зменшення набряку, покращення якості і безпеки знеболення, попередження тромбозу вен. У подальшому пацієнтам травматологічного профілю доцільно призначати пневмопресинг при трофічних розладах, викликаних іммобілізацією та денервацією, затрим-

ці відновлення анатомічної цілісності тканин, для корекції наслідків анемії та імунних розладів, прискорення дезінтоксикації, активізації фармакокінетики лікарських засобів, підвищення витривалості до фізичних навантажень та якості життя. Завдяки підтримці волонтерів та благодійній допомозі, приладами для проведення об’ємного пневмопресингу забезпечені Національний військовомедичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони та Військово-медичний клінічний центр Центрального округа. Водночас проведення психофізіологічного моніторингу стану пацієнтів, яким призначали процедури пневмопресингу, виявило покращення функціонального стану організму, стабілізацію психоемоційної сфери, нервової системи, поліпшенню обміну речовин тощо. Після процедури зростала якість м’язового відчуття, покращувався контроль рівноваги. На тлі зниження енергетичних витрат розвивались явища загальної релаксації: сонливість, розслаблення м’язів, зниження артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Інтенсифікувалась робота нейронів на рівні спинного мозку, що сприяло покращенню місцевої нервової регуляції і відновленню адаптаційних можливостей. Зростала активність ре-

гуляторних систем і водночас зменшувалась їх напруженість. Виявлення цих ефектів завдяки проведенню психофізіологічного моніторингу дозволило розширити арсенал засобів відновлення систем адаптації організму та боротьби з нервовим виснаженням та наслідками хронічного стресу. Завдяки можливості об’єктивізації даних було встановлено, що динаміка функціональних показників в учасників бойових дій наближалась до значень, характерних для норми. Психофізіологічний моніторинг надає специфічну інформацію, необхідну для оперативної оцінки боєздатності військовослужбовців, відстеження її динаміки та визначення впливу на неї різноманітних факторів а психофізіологічний супровід комбатантів сприяє надійності та боєздатності військових підрозділів.

Проведення психофізіологічного моніторингу стану пацієнтів, яким призначали процедури пневмопресингу, виявило покращення функціонального стану організму, стабілізацію психоемоційної сфери, нервової системи»

№12/2017