Оборонний вісник №10/2018 by Defense bulletin

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

10 №

2018

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

10 №

2018

ЗМІСТ Актуально

Економіка в особливий період

Інтеграція заради безпеки

Застосування військ

На театрі воєнних дій

Мобілізація оборонного сектору

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

Військова освіта

Навчання за кордоном

Приклад Фінляндії

Без грифа «таємно»

Престиж армійської служби

Шпигунські війни

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

Island: служба по той бік Атлантики Довідка Island — швидкохідний патрульний катер для Берегової охорони США, призначений для патрулювання та пошуково-рятувальних операцій в прибережних водах Екіпаж:

16-18 осіб, у т.ч. 2-3 офіцери Автономність:

5 діб Дальність плавання: 5360 км Швидкість:

до 29,5 вуз (54,6 км/год)

Двигуни/потужність:

2хPaxman Valenta 16-PR 200-M/5280 к.с. Водотоннажність:

165 тонн Довжина:

33,53 м Ширина:

6,4 м Осадка:

2м

БРЕМ «Лев» Львівський бронетанковий завод завершив визначальновідомчі випробування броньованої ремонтно-евакуаційної машини (БРЕМ) «Лев» та готовий до її серійного виробництва. Машину створено на базі танка Т-72 для евакуації та буксирування несправної, пошкодженої гусеничної та колісної військової техніки в бойових умовах, проведення її поточного та середнього ремонту в польових умовах. БРЕМ оснащена лебідкою із тросом робочою довжиною 200 метрів, а також має кран-стрілу максимальною вантажопідйомністю 12 т.

априкінці вересня в американському місті Балтимор пройшла церемонія передачі двох патрульних катерів класу Island Україні. Із січня по червень 2019 року заплановані відновлювальні роботи та дообладнання катерів – в присутності представників українських ВМС. Також у Балтиморі будуть навчатися українські екіпажі. Україна домовилася зі США про передачу двох патрульних суден ще у листопаді 2017 року. ВійськовоМорські Сили отримають катери без-

Легкі багатоцільові вертольоти У вересні на чернігівському полігоні Збройних Сил України відбулися льотні випробування двох українських легких багатоцільових вертольотів Skyline SL-231 Scout («Скаут») та АК1-3 «Слава». Це – легкі машини з екіпажем на дві-три людини, на обох встановлені поршневі двигуни рідинного охолодження, що працюють на автомобільному бензині з октановим числом не менше 95. При цьому максимальна злітна маса «Скаута» – 882 кг, «Слави» – 650 кг, а дальність польоту – 600 та 350 км відповідно.

коштовно, але українська сторона повинна сплатити поточний ремонт, модернізацію, необхідне переобладнання, доставку в Одесу (у листопадігрудні 2019 року) та підготовку екіпажу. Наразі Міноборони проводить завершальний етап підготовки до укладення міжвідомчого договору UP-PSAA в рамках міжурядової угоди із США на отримання двох патрульних катерів класу Island. Американські катери класу Island виготовляють з 1980-х років.

Підготовка снайперів У 142-му навчально-тренувальному центрі Сил спеціальних операцій ЗС України планують побудувати навчально-тренувальний комплекс спеціального призначення для підготовки снайперів. Вартість об'єкту, який повинні звести до кінця цього року, складе 2,8 млн грн. Комплекс включатиме два учбових класи, конференцзал, зброярню, два службових кабінети та спальне приміщення і буде призначений для навчальних занять та інших заходів при проведенні тактико-технічних навчань з бойової підготовки снайперів.

Інститут оборонних технологій У Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» створено Інститут оборонних технологій. В ньому будуть здійснювати перепідготовку профільних кадрів, підготовку менеджменту в сфері безпеки та оборонної промисловості до рівня заступників міністра міністерств та керівників підприємств, а також конструкторів для підприємств ОПК і фахівців у галузі військово-технічного співробітництва. Підготовка передбачена до рівня магістрів.

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Призов офіцерського складу Міністерство оборони внесло зміни в наказ «Про призов громадян України на військову службу за призовом осіб офіцерського складу в 2018 році», який передбачає збільшення офіцерів запасу для призову в 2018 році з 500 до 1000 осіб. Призов офіцерів запасу стартує в листопаді 2018 року. Кількість призовників збільшена в зв’язку з необхідністю доукомплектування первинних офіцерських посад в небойових військових частинах (арсенали, бази, склади, навчальні центри, полігони) Збройних Сил України фахівцями дефіцитних спеціальностей, в тому числі фахівцями механізованих, інженерних підрозділів, зв’язку та автоматизованих систем управління, морально-психологічного та медичного забезпечення, а також обумовлене звільненням у грудні 2018 офіцерів запасу, призваних у червні 2017 року.

Європейське майбутнє Більшість населення вважає, що Україні потрібно стати членом Європейського Союзу, але третина українців з цим не згодні. Основними перевагами від членства в ЄС українці вважають підвищення життєвого рівня людей, сприяння боротьбі з корупцією та вільне пересування людей за кордон. Отже розподіл відповідей на питання: «Як Ви вважаєте, чи потрібно Україні стати членом Європейського Союзу?» виглядає наступним чином:

14,8% 51,5%

33,7% Так Ні Важко сказати

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №10/2018

Кошти на наступний рік В

ійськовий бюджет України на 2019 рік має скласти суму 209,5 млрд грн, що майже на 18% більше, ніж 2018-го. Щорічне бюджетне фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5% валового внутрішнього продукту. Безпосередньо армія через Міністерство оборони отримає 101,4 млрд грн, що на 15,4 млрд грн більше проти 2018-го, на 37,4 млрд грн більше проти 2017-го та на 45,9 млрд грн. більше, аніж було у 2016-му році. Решта грошей піде до МВС (82,3 млрд грн), Головного управління розвідки Міноборони (2,7 млрд грн), Державного космічного агентства (2,1 млрд грн), Ради національної безпеки та оборони (0,17 млрд грн), Служби безпеки України (9,4 млрд грн), Управління державної охорони (1,2 млрд грн), Служби зовнішньої розвідки (1,9 млрд грн) і Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації (2,9 млрд грн). За бюджетною програмою «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, ме-

дичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» видатки збільшено порівняно з 2018 роком на 16 млрд грн і визначено у сумі понад 81 млрд грн, що дозволить забезпечити особовий склад належними видами грошового забезпечення та заробітної плати, енергоносіями та комунальними послугами, продовольством, речовим та іншими видами забезпечення відповідно встановлених норм. На розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, засобів і обладнання видатки збільшено порівняно з 2018 роком на 612,8 млн грн, і передбачено у сумі майже 17 млрд грн. Для будівництва і закупівлі житла для військових із бюджету витратять майже 840 млн грн. На утилізацію боєприпасів, рідинних компонентів ракетного палива, озброєння, військової техніки та іншого військового майна, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів витратять 534,2 млн грн.

«Українські оборонні підприємства здатні виробляти конкурентоспроможну і надійну зброю та військову техніку, яка проходить випробування в умовах реального бою. Її тактичні і технічні характеристики відповідають кращим світовим аналогам, водночас, ця техніка коштує значно дешевше». Олександр Турчинов, Секретарь Ради національної безпеки і оборони України

Актуально

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Для нейтралізації загроз воєнного характеру країні необхідна повна інтеграція зусиль військових та невійськових суб’єктів сектору безпеки і оборони

Інтеграція заради безпеки 4

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Сиротенко А.М., генерал-лейтенант, начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, кандидат технічних наук

сновною метою такої інтеграції є уникнення дублювання завдань, що покладаються на його окремих суб’єктів, та неекономного використання вкрай обмежених ресурсів, що виділяються в Україні для забезпечення її воєнної безпеки. І це обумовлює необхідність розроблення рекомендацій щодо цілей, принципів, умов та можливих форм і способів (варіантів) інтеграції зусиль наявних у державі сил і засобів в інтересах нейтралізації загроз воєнного характеру. Ці рекомендації повинні також враховувати положення ст. 10 Закону України «Про основи національної безпеки України», яким визначені основні функції суб’єктів забезпечення національної безпеки. Відомо, що ефективність спільного використання військових і невійськових сил та засобів під час нейтралізації загроз воєнного характеру залежить від можливостей окремих суб’єктів сектору безпеки і оборони України (СБОУ), що залучаються до протидії, ефективності виконання суб’єктами поставлених їм завдань, ресурсного забезпечення інтеграції, як організаційного процесу та застосування визначених сил та засобів, як спільної діяльності, а також ефективності управління процесом нейтралізації загроз тощо. Викладені концептуальні погляди на створення системи протидії загрозам воєнного характеру та розроблений науково-методичний апарат стали основою для розроблення рекомендацій щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів сектору безпеки і оборони для нейтралізації загроз воєнного характеру. До того ж в основу інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ покладено формування інтегрованого потенціалу протидії загрозам воєнного характеру. Термін «загроза воєнного характеру» (ЗВХ) пропонується розуміти як такий, що ширше відображає розуміння суті таких загроз та їх безпосередній вплив на воєнну безпеку держави. Від інших загроз, які за своїми наслідками мають аналогічний ефект, що й застосування військових засобів, їх відрізняє цілеспрямований характер, а не якийсь випадковий збіг обставин. Враховуючи, №10/2018

що визначені шляхи формування національних безпекових та оборонних спроможностей для забезпечення протидії ЗВХ завдяки інтеграції зусиль СБОУ, але не зазначені умови та принципи їх сумісного використання важливими є рекомендації щодо умов та порядку інтеграції військових та невійськових суб’єктів СБОУ. Аналіз подій, що відбулися в Україні останніми роками свідчить про наявність цілеспрямованих, адаптивних до нашої держави загроз, що поєднують у собі як військові, так і невійськові дії (заходи), що набувають системного та комплексного характеру. Предметом цього впливу є не тільки суверенітет і територіальна цілісність України, а й психологічний тиск на населення та органи влади. Саме цілеспрямований характер і висока динаміка перетворення цих загроз із категорії потенційних до реальної їх реалізації вимагають ретельного попереднього опрацьовування на державному рівні з розробленням відповідних комплексних заходів протидії. Проведення комплексу заходів для

В основу інтеграції зусиль суб’єктів сектору безпеки і оборони покладено формування інтегрованого потенціалу протидії загрозам воєнного характеру» адекватної протидії ЗВХ, що вже стали реальними потребує створення відповідного інтегрованого потенціалу, під яким розуміється найбільш доцільний склад сил і засобів суб’єктів СБОУ, що має спроможності для виконання визначених завдань (заходів). Реалізацію цих завдань (заходів) пропонується здійснювати за єдиним замислом, як правило, у формі спеціальної операції (кампанії) для нейтралізації виявлених (прогнозованих) ЗВХ у межах виділених державою та недержавними організаціями ресурсів. Складність визначення мети, форм та способів інтеграції військових і невійськових суб’єктів СБОУ обумовлюється характером загроз і вимагає застосування системного підходу, що обумовлює розгляд можливої сукупності військових та невійськових суб’єктів СБОУ для протидії ЗВХ як системи. В основу формування цієї системи, її інтегративних якостей покладено цілеспрямованість системи як системоутворюючого фактора. Тобто визначена мета (цілі) такої системи є об’єктивним

критерієм вибору необхідного складу суб’єктів СБОУ та їх функцій щодо протидії загрозі, що виникла. Подальша декомпозиція та формалізація мети дадуть змогу надати їй коректного опису. Для цього пропонується більш розгорнуте формулювання мети інтеграції військових і невійськових сил та засобів, яке сприяє синтезу системи цих заходів, що була б у змозі ефективно протидіяти загрозам воєнного характеру. Тобто, пропонується створення відповідної системи протидії ЗВХ. Слід зазначити, що для кожної загрози має створюватися своя система протидії (нейтралізації). Таким чином, з огляду на сутність загрози воєнного характеру, метою інтеграції зусиль військових і невійськових суб’єктів СБОУ є таке їх організаційне поєднання, яке при застосуванні за єдиного керівництва та відповідного планування були б здатні ефективно зменшити дію чинників, що формують загрозу, до прийнятних значень. Враховуючи характер загрози, відносно якої визначена загальна мета інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ пропонується будувати систему цілей. Кількість цілей досягнення загальної мети та їх ієрархічних рівнів визначається обраною стратегією протидії (нейтралізації) загрозі, можливостями залучених до протидії суб’єктів СБОУ та їх структурних підрозділів за підпорядкуванням. Така сукупність цілей дасть змогу зв’язати воєдино довгострокові та короткострокові цілі й вибудувати загальну стратегію протидії ЗВХ. Пропонується визначати такі види цілей: стратегічні • для визначення протидії загрозам у довгостроковій перспективі; тактичні • для вирішення окремих (специфічних) оперативних завдань суб’єктам СБОУ; траєкторні • визначають загальний напрям, у якому повинен змінюватися чинник або група чинників, що визначають загрозу. У систему цілей (завдань) протидії ЗВХ у першу чергу доцільно включати завдання і відповідні їм заходи, що можуть бути гарантовано забезпечені ресурсами. Основними системними вимогами до переліку цілей найнижчого рівня є їх повнота, доцільність (ненадлишковість) та вимірність. Відомо, що вимірність цілей дає змогу визначати раціональний (доцільний) варіант інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ. Зважаючи на специфіку завдань,

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Мал. 1

Послідовність підготовки пропозицій до рішення щодо інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ для нейтралізації виявленої загрози військового характеру

Прийняття рішення на нейтралізацію виявленої в ході моніторингу загрози z, рівень якої перевищив поріг реагування системою забезпечення воєнної безпеки

Вибір кандидатів – груп суб’єктів для формування інтегрованого потенціалу протидії загрозі відповідно до сфер впливу (відповідальності)

Оцінювання потрібного нейтралізаційного «зсуву» – результуюче зниження показників загрози у вибраних сферах впливу

Визначення нейтралізаційних завдань (заходів) для кожного суб’єкта СБОУ та їх вагових показників

Оцінювання рівня поточного (прогнозованого) нейтралізаційного «зсуву» з можливим уточненням пріоритетності сфер впливу на загрозу для коригування розподілу ресурсів

Перевірка на достатність поточного (прогнозованого) нейтралізаційного «зсуву» з можливим корегуванням або визначенням нового варіанта нейтра-лізаційних завдань (заходів) (див. етап 4)

Оцінювання потрібних ресурсів для визначеного варіанта множини завдань усіма суб’єктами щодо нейтралізації виявленої загрози

Перевірка потрібних ресурсів на відповідність виділеним для нейтралізації загрози з можливим корегуванням у разі невідповідності (див. етапи 2.3,4 )

Надання на затвердження проекту управлінського рішення щодо нейтралізації виявленої загрози визначеним складом суб’єктів СБОУ та обґрунтуванням завдань (заходів) кожному суб’єкту

що можуть бути покладені на суб’єкти СБОУ щодо реагування на різні за характером ЗВХ слід очікувати, що на відміну від технічних та організаційних

систем, у системі протидії загрозам, що пропонується створити на виконавчому рівні, вимірність цілей не завжди можна забезпечити за допомогою аналітичних розрахунків. Тому, відповідно до методики, пропонується використовувати підхід в основі якого є формування цільової функції, яка формально описує деескалацію рівня певної загрози до прийнятного рівня. Необхідно зазначити, що сутність його полягає у зниженні показників «ваги» (пріоритету) певної загрози за рахунок комплексного використання військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ. Важливим є положення, що вибір суб’єкта СБОУ доцільно визначати зважаючи на характер загрози, який у свою чергу визначається сферами у яких проявляється конфліктність. До того ж обрані для нейтралізації загрози суб’єкти СБОУ як військові, так і невійськові, повинні мати спроможності впливати на конфліктуючу державу у цих сферах

таким чином, щоб знижувалися показники загрози. Отже, сукупність цілей (завдань) щодо нейтралізації ЗВХ має визначальний характер в організації процесу інтеграції зусиль військових і невійськових суб’єктів СБОУ з протидії ЗВХ. Викладене дає змогу сформулювати як рекомендацію основні принципи, за якими доцільно здійснювати інтегрування зусиль військових і невійськових суб’єктів СБУ для протидії загрозам воєнного характеру, а саме: • принцип системності, який закладено у мету протидії загрозам та передбачає отримання ефекту емерджентності від інтеграції військових і невійськових сил та засобів; • принцип адекватності загрозі, який висуває вимоги до відповідності залучених суб’єктів СБОУ, поставлених їм завдань та виділених ресурсів, чинникам, що формують загрозу. Забезпечується на основі №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Аналіз подій, що відбулися в Україні останніми роками свідчить про наявність цілеспрямованих, адаптивних до нашої держави загроз, що поєднують у собі як військові, так і невійськові дії (заходи), що набувають системного та комплексного характеру»

використання розробленого методу адаптивного управління інтегрованим потенціалом протидії виявленій (прогнозованій) загрозі; • принцип оптимізації розподілу зусиль між суб’єктами СБОУ та різного роду ресурсів; • принцип науковості у формуванні інтегрованого потенціалу військових і невійськових засобів зобов’язує здійснювати всебічний аналіз загроз та забезпечувати обґрунтованість заходів із протидії на базі повної і достовірної інформації із застосуванням наукових методів і підходів та відповідного програмного забезпечення; • принцип, що об’єднує принципи управлінської діяльності, які стосуються прийняття організаційно-управлінських рішень і забезпечують досягнення мети інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ. Наступною рекомендацією з інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ пропонується вважати послідовність №10/2018

вироблення управлінського рішення на застосування окремих суб’єктів СБОУ в інтересах нейтралізації певної ЗВХ. Ця рекомендація розроблена на основі використання методики та з урахуванням положень концепції. Сутність цієї рекомендації полягає у визначеній послідовності підготовки обґрунтованих пропозицій особі (основних процедур), яка приймає управлінське рішення щодо інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ для нейтралізації загрози військового характеру (мал. 1). Процедури та розрахунки, що виконуються на етапах підготовки рішення щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації виявленої ЗВХ дають змогу адаптуватися до рівня і характеру виявленої (прогнозованої) загрози та гнучко використовувати наявні військові та невійськові можливості та ресурси для забезпечення воєнної безпеки України. Запропонована послідовність підготовки управлінського рішення на інтеграцію зусиль окрім зазначеного дасть змогу отримувати потрібні спроможності для нейтралізації ЗВХ порівнюючи різні варіанти (комбінації) сил та засобів складових СБОУ на основі оцінки їх за такими показниками як тривалість проведення заходів нейтралізації загрози визначеним складом суб’єктів СБОУ, чисельності залучених до нейтралізації загрози сил та засобів. Важливим критерієм доцільності прийнятого рішення є відповідність потрібних для нейтралізації ресурсів тим, що виділені або можуть бути виділені державою. Критично важливим у запропонованій послідовності прийняття рішення на інтеграцію зусиль суб’єктів СБОУ є моніторинг загроз. Адекватне та своєчасне оцінювання загроз обумовлює необхідність мати певну модель загроз воєнній безпеці держави та модель системи моніторингу. Перша модель є базою даних, виявлених у різний час та прогнозованих ЗВХ, кожна з яких описується характеристиками типового паспорта загроз, а інша описує нормативно визначену в державі процедуру виявлення загроз, на які СЗВБ повинна ефективно реагувати. Об’єднання суб’єктів для забезпечення національної безпеки формально

вже існує у вигляді СБОУ, інтеграція зусиль окремих суб’єктів (військових та невійськових) спрямовується у першу чергу на нейтралізацію ЗВХ та раціональне використання ресурсів держави і можливостей складових СБОУ для отримання ефекту емерджентності від їх інтеграції, що складає сутність принципу системності. Досвід залучення суб’єктів СБОУ до АТО, аналіз вимог щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів для нейтралізації ЗВХ обумовлюють підвищення управлінських можливостей керівництва держави. Це потребує створення системи стратегічного керівництва СБОУ нового формату відповідно до сучасних умов і потреб. Інтеграція зусиль військових і невійськових суб’єктів СБОУ на основі єдиного керівництва, передбачає чіткий розподіл та делегування відповідальності під час формування, прийняття та реалізації рішень в усій системі управління – від воєнно-політичного керівництва до окремих підрозділів суб’єктів, що залучаються до нейтралізації загроз. Варіант стратегічного керівництва СБОУ щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів для нейтралізації ЗВХ наведено на мал. 2. Провідна роль у забезпеченні централізації управління СБОУ у мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період, підвищенні рівня міжвідомчої координації і взаємодії надається Головному ситуаційному центру України (ГСЦУ). Важливою функцією системи стратегічного керівництва СБОУ є раціональний розподіл завдань у СБОУ, формування системи управління силами безпеки і оборони залежно від типу кризової ситуації (загрози) та з урахуванням багатогранності ризиків національній безпеці. Спільна, під єдиним керівництвом, діяльність суб’єктів СБОУ щодо нейтралізації загрози потребує визначення рекомендацій щодо форм і способів такої інтеграції. Розглядаючи можливі способи використання військових та невійськових суб’єктів СБОУ, а конкретно наявних у них сил та засобів для протидії ЗВХ, пропонується взяти за аналогією розуміння способів ведення воєнних (бойових) дій – порядок та

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Обрані для нейтралізації загрози суб’єкти сектору безпеки і оборони повинні мати спроможності впливати на конфліктуючу державу таким чином, щоб знижувалися показники загрози» прийоми застосування сил та засобів задля вирішення завдань із протидії ЗВХ. Зазвичай, способам воєнних (бойових) дій притаманні основні складові (напрямок зосередження основних зусиль, послідовність розгрому противника, побудова військ, характер маневру тощо), зміст яких визначається бойовою обстановкою, характером дій противника та наявних сил та засобів. Відповідно і вибір способу інтеграції зусиль буде залежати від характеру конкретної загрози та своєчасності її виявлення. Визначальними для вибору способів інтеграції зусиль пропонується вважати: • можливості сил та засобів, що залучатимуться до протидії в межах обраних суб’єктів СБОУ для формування інтегрованого потенціалу протидії загрозі відповідно до сфер впливу; • якісні характеристики кадрів, на які покладатимуться розроблення загальної стратегії протидії загрозі та розроблення і виконання завдань (заходів) на рівні суб’єктів СБОУ. З урахуванням наведеного пропонуються основні способи інтеграції зусиль військових та невійськових засобів суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ, а саме: інтеграція військових і невійськових сил та засобів із наданням пріоритету несиловим засобам із застосуванням силових у якості підтримки. Зрозуміло, що кожен із зазначених способів інтеграції може мати безліч варіантів конкретного переліку застосованих тих або інших як сил та засобів, так і суб’єктів СБОУ та ступеня їх участі у ході реалізації головної мети (стратегії нейтралізації загрози) їх інтеграції. Рекомендації щодо форм інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ щодо нейтралізації загроз полягають в уточненні та конкретизації термінів «операція» та «кампанія», що пропонуються для використання. Форма інтеграції зусиль суб’єктів СБОУ визначатиметься обраним способом нейтралізації загроз, який залежить безпосередньо від характеристик самої загрози (або декількох загроз) для нейтралізації якої проводиться інтеграція суб’єктів СБОУ.

Термін «операція», що пропонується як основна форма нейтралізації загрози, за суттю відповідає визначенню терміну операція, що використовується у воєнному мистецтві і може бути сформульована як «сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дій та заходів сил та засобів визначених військових і невійськових суб’єктів СБОУ, що проводяться відповідно до обраної стратегії нейтралізації загрози». Особливості загроз, як об’єкта дослідження, та складність їх нейтралізації дають підстави на використання такої форми інтеграції зусиль, як «кампанія», хоча цей термін у воєнному мистецтві практично не вживається. Однак, як зазначалось вище, загроза (загрози) формується багатьма чинниками, дія яких характеризується: • масштабністю;

• •

як правило, значними часовими межами; спрямованістю на різні державні інституції та суб’єкти, що впливають на стан обороноздатності держави тощо. Відповідно й адекватна реакція на загрозу (загрози), яку необхідно нейтралізувати спільними зусиллями вимагає також значних часових витрат, залучення до протидії різних суб’єктів СБОУ (і не тільки), фінансових та матеріальних ресурсів і виходить за рамки «операції», яка має більш конкретний, окреслений у часі та завданнях характер. Тобто «кампанія» стає формою досягнення стратегічної мети нейтралізації найбільш небезпечної (масштабної) загрози державного рівня або декількох загроз, що виникли одночасно. У цьому випадку «операція», як основна форма інтеграції, застосовуватиметься для досягнення окремих оперативних цілей «кампанії» з нейтралізації ЗВХ. Отже інтеграція зусиль різних суб’єктів №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СБОУ для нейтралізації ЗВХ у формі «кампанії» полягатиме у проведенні декількох одночасних або послідовних операцій, що підпорядковані обраній стратегії нейтралізації загрози. З огляду на наведені рекомендації щодо формулювання мети, принципів, порядку прийняття управлінського рішення на інтеграцію, а також способів та форм інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ важливим є розуміння, що термін «інтеграція» розглядається з декількох позицій: «інтеграція» як цілеспрямоване об’єднання окремих (військових та невійськових) суб’єктів СБОУ в одне ціле з метою спільної діяльності з нейтралізації загроз (суто організаційне завдання); «інтеграція» як спільна діяльність окремих (військових та невійськових) суб’єктів СБОУ, що здійснюється відповідно до визначеної стратегії нейтралізації загрози. Важливою рекомендацією щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ, є удосконалення стратегічних комунікацій в системі забезпечення воєнної безпеки держави. Сьогодні стратегічні комунікації у військовій сфері це передусім діяльність, що спрямована на гармонізацію всіх заходів у сфері публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю та військових (інформаційних) операцій. Вони спрямовані на підрив та делегітимізацію противника шляхом набуття підтримки й визнання

з боку місцевого населення, електорату своєї країни, міжнародних організацій та громадськості. В умовах проведення Операції об’єднаних сил на сході України це має пріоритетне значення для відновлення миру. За досвідом НАТО, стратегічні комунікації дають змогу спрямувати за одним вектором множину різних видів діяльності та підпорядкованим їм заходів для забезпечення національної безпеки. Це підтверджує важливість стратегічних комунікацій у питанні нейтралізації загроз воєнного характеру, особливо з огляду на вимоги керівних документів з питань забезпечення національної та воєнної безпеки щодо пріоритетності невійськових заходів. Як приклад, труднощі, що виникли під час «Операції з підтримання безпеки в Афганістані» зумовили рішення Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі про те, що діяльність у сфері стратегічних комунікацій має бути включена до переліку завдань Штабу Верховного головнокомандувача. Ініціативу перейняла і політична штаб-квартира в Брюсселі, де відділ громадської дипломатії долучив стратегічні комунікації до своїх основних завдань. Висновки 1. Врахування запропонованих рекомендацій у практичній діяльності СБОУ дає змогу здійснювати інтеграцію зусиль військових і невійськових суб’єктів СБОУ в умовах ресурсних обмежень під єдиним управлінням та адапту-

ватися до рівня та характеру загроз. 2. Послідовність вироблення управлінських рішень щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації загроз воєнного характеру, розроблена на основі використання методу адаптивного управління інтегрованим потенціалом протидії виявленій (прогнозованій) загрозі, визначає по суті спосіб розподілу завдань (заходів) між військовими і невійськовими суб’єктами та відповідальність за їх виконання без деталізації на рівні окремих суб’єктів СБОУ. 3. Підготовлене управлінське рішення щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації загроз воєнного характеру дає змогу впорядкувати функції СБОУ та покращити управління і цивільний контроль, перейти до централізованого всебічного забезпечення процесу реалізації національних інтересів у воєнній сфері. 4. Наведені рекомендації щодо формулювання мети, принципів, порядку прийняття управлінського рішення на інтеграцію, а також способів та форм інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ можна вважати подальшим розвитком методології забезпечення воєнної безпеки держави. 5. Доцільно зосередитися на розробленні рекомендацій щодо уточнення заходів (завдань) військовим та невійськовим суб’єктам сектору безпеки і оборони України та удосконаленні технологій моніторингу загроз воєнного та гібридного характеру, у першу чергу з боку тих держав, що розглядаються як потенційно небезпечні з воєнної точки зору.

Мал. 2

Система стратегічного керівництва СБОУ щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб’єктів для нейтралізації ЗВХ (варіант) Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України

Міністр оборони України Департаменти Міністерства оборони України

Рада національної безпеки і оборони України Апарат РНБО

Головнокомандувач Збройних Сил України Види ЗС України

ДШВ

ССО

Головний ситуаційний центр України

Генеральний штаб ЗС України J-1

J-2

J-3

J-4

J-5

Ситуаційні центри державних органів, що входять до СБОУ та інших органів державної та місцевої влади

Штаби видів ЗС України J-1

J-2

J-3

Штаби АК, ПК, ВМБ

J-4

Об’єднаний оперативний штаб ЗС України

АК, ПК, ВМБ Підготовка сил, забезпечення

J-1 СВ

№10/2018

• • •

Командувач Об’єднаних сил

ПС

J-2 ВМС

J-3

Підготовка рішення на нейтралізацію загроз

J-4

ДШВ

моніторинг загроз; прогнозування і оцінка; пропозиції до складу сил.

ССО

ІВФ

Економіка в особливий період

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Гріненко О.І., кандидат військових наук, доцент

Кутовий О.П., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Шапталенко М.І., кандидат технічних наук, доцент

Україні потрібні кардинальні зміни у функціонуванні системи мобілізаційної підготовки і мобілізації, зокрема, національної економіки щодо надійного та повного задоволення потреб оборони держави

Мобілізація обо 10

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

умовах глобальних політичних перетворень у світі, появою нових рис сучасних воєнних конфліктів, радикальних змін в економіці держави і Збройних Силах України вкрай актуальним стає питання задоволення потреб військ (сил) озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами. Досвід останніх років, на жаль, засвідчив неспроможність підприємств Укроборонпрому, інших галузей економіки забезпечити потреби військових формувань в ОВТ певної номенклатури, іншими МТЗ через використання мобілізаційних потужностей. На сьогодні наукове та методичне забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації у державі здійснюється із значними недоліками. За роки незалежності не проведено жодного наукового дослідження щодо функціонування національної економіки в особливий період, визначення її спроможностей для задоволення потреб оборони держави з урахуванням розгортання додаткових потужностей або без них. Нині відсутня методологія розроблення довготермінових та річних програм мобілізаційної підготовки та досвід їх фінансування. Незважаючи на гучні заяви, національна економіка не взмозі задовольняти потреби ЗС України, інших військо-

оронного сектору №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вих формувань як у засобах збройної боротьби (бойових літаках, кораблях, танках, артилерії, засобах розвідки та радіоелектронної боротьби, ракетах та боєприпасах), так і у продукції загального користування (автомобілях, інженерних машинах, спеціальному спорядженні, нафтопродуктів тощо). Проте зазначеному питанню не достатньо приділяється увага під час складання державних програм економічного і соціального розвитку країни. Досвід переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду підтвердив незадовільний стан справ у цій сфері. Жодне з підприємств галузей національної економіки навіть не приступало до виконання покладених мобілізаційних завдань (замовлень). Більшість мобілізаційних завдань сформовані ще за часів СРСР, без врахування того, що технології виробництва зброї застаріли, висококваліфікованих фахівців не вистачає, досвід виробництва оборонної продукції в мирний час недостатній. Виявився надто тривалим процес уточнення (визначення) мобілізаційних завдань (замовлень) для задоволення потреб ЗС України, інших військових формувань в особливий період. Хоча скоротити строки уточнення мобілізаційних завдань можна було шляхом застосування механізму, передбаченого «Порядком управління національною економікою України в особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 №306-03, через розроблення та вмілу організацію виконання воєнно-господарського плану держави. Наразі порядок розроблення воєнногосподарського плану не визначено. Як наслідок проект акта Кабінету Міністрів про встановлення уточнених мобілізаційних завдань розроблявся понад три роки з моменту прийняття Урядом рішення про переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду. Затримка з визначенням і доведенням до виконавців нових мобілізаційних завдань призводить до того, що надані до Міністерства економічного розвитку і торгівлі потреби, внаслідок організаційно-штатних змін у ЗС України (формування нових органів військового управління, з’єднань та військових частин тощо), вже через кілька місяців втрачають свою актуальність. Найпроблемнішим питанням мобілізаційної підготовки та мобілізації оборонного сектору національної економіки, що потребує законодавчого врегулювання, є питання функціонування

Національна економіка не взмозі задовольняти потреби ЗС України у танках, артилерії, засобах розвідки та радіоелектронної боротьби, ракетах та боєприпасах тощо» фінансової системи держави в особливий період, без ефективної дії якої керівники галузей, підприємств, установ та закладів не взмозі організувати якісну роботу щодо забезпечення потреб оборони держави згідно з встановленими Урядом мобілізаційними завданнями (замовленнями). Окрема проблема у питаннях функціонування фінансової системи держави в особливий період, це невизначеність в законодавстві порядку розроблення, наповнення та виконання державного бюджету особливого періоду. Тільки при умові прийняття Верховною Радою держбюджету на відповідний бюджетний період Кабінет Міністрів затверджує основні показники оборонного замовлення. Водночас відомо, що під час особливого періоду національна економіка працюватиме як у системі мобілізаційних завдань (замовлень), так і оборонних замовлень. Відповідно до діючого законодавства, підготовка фінансової системи держави до функціонування в умовах особливого періоду належить до змісту мобілізаційної підготовки. Проте Мі-

ністерство фінансів систематично намагається переконати керівників центральних органів виконавчої влади про недоцільність розроблення законопроекту щодо функціонування фінансової системи в особливий період, оскільки це питання унормовано Бюджетним кодексом. З такою позицією можна погодитися частково. Так, частиною другою статті 3 Бюджетного кодексу визначено, що відповідно до Конституції бюджетний період для держбюджету за особливих обставин може бути інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами за яких бюджет може бути затверджений на інший період є введення воєнного стану або оголошення надзвичайного стану. Тобто питання функціонування системи в умовах воєнного та надзвичайного стану дійсно унормовано зазначеним законом. Проте у разі оголошення мобілізації та невведення воєнного або надзвичайного стану фінансова система функціонує як за умов мирного часу. Бюджетний період триває протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Видатки державного бюджету розподілені та здійснити їх оперативне коригування для забезпечення потреб оборони не можливо через тривалість бюджетного процесу. Передбачений пунктом 22 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу механізм оперативного покриття потреб оборони є недосконалим з огляду на обсяги видатків, які передбачені. Пунктом 22 прикінцевих та перехідних положень передбачено надання права Кабміну за погодженням з Верховним Головнокомандувачем ЗС України приймати рішення щодо коригування бюджету (скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду держбюджету для покриття потреб оборони) з метою використання додаткових вкрай необхідних ресурсів ЗС України для відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості держкордону та захисту держави. Водночас статтею 48 Бюджетного кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, узятими на облік органами Казначейства України. Кошторисами не передбачені видатки на фінансування мобілізаційних завдань (замовлень), що ставить під загрозу питання задоволення потреб ЗС України та інших військових формувань в особливий період. №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Також частиною третьою статті 48 Бюджетного кодексу зазначається, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги тощо без відповідних бюджетних асигнувань є недійсними. На матеріально-технічне забезпечення військових формувань у мирний час та особливий період негативно впливають: • банкрутство, ліквідація підприємств-виконавців із мобілізаційними замовленнями; • неможливість укласти договори на виконання мобілізаційних завдань з окремими суб’єктами господарювання різних форм власності через незацікавленість бізнесу у їх реалізації – невизначеність обсягів і строків отримання прибутку, додаткові витрати на виконання заходів із мобілізаційної підготовки, які невідомо коли можуть бути покриті, додаткові перевірки контролюючих органів тощо; • незавершеність процесу імпортозаміщення; • проблеми зі створенням, накопиченням та зберіганням запасів сільськогосподарської продукції; • незабезпеченість підприємств-виконавців мобілізаційних завдань (замовлень) матеріальними цінностями мобілізаційного резерву для розгортання виробництва, надання послуг; • труднощі, пов’язані із забезпеченням комплектуючими до зразків озброєнь, які виготовлені за часів СРСР; • відсутність серійного виробництва озброєнь; • відсутність практики організації виробництва в мирний час у рамках державного оборонного замовлення продукції, яка передбачена для масштабного забезпечення потреб оборони в особливий період. На сьогодні та протягом кількох років поспіль за довготерміновими програмами мобілізаційної підготовки фінансується лише утримання пунктів управління (запасних міських та позаміських) державних органів. Решта питань відповідно до змісту мобілізаційної підготовки фінансуванням не охоплені. Фінансування створення, розвитку та утримання мобілізаційних потужностей з Державного бюджету роками не передбачається. На сьогодні відповідно до законодавства здійснюється бронювання військовозобов’язаних, що працюють на підприємствах, яким встановлені мобілізаційні завдання. Водночас певна кількість цих підприємств втратили спроможності (або не в змозі) виконувати такі завдання через перепрофілювання, банкрутство, санацію, зміну форми власності. Деякі мобілізаційні завдання втратили актуальність внаслі№10/2018

док змін потреби ЗС України. Як наслідок, війська (сили) в особливий період не отримають продукції, роботи, послуг, що очікуються. Цілеспрямована підготовка керівного складу державних органів, органів місцевого самоврядування до дій у разі мобілізації на єдиній методологічній основі практично не здійснюється. Перевірка та оцінка стану мобілізаційної готовності національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування до цього часу не здійснювалася через відсутність затвердженого порядку проведення такої перевірки. Урядом нині це питання врегульовано. Проте затверджених показників критеріїв оцінки мобілізаційної готовності зазначених органів та підприємств до тепер немає. При цьому варто підкреслити, що розв’язання наведених проблем необхідно розпочати з розгляду Верховною Радою проекту нової редакції Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і його прийняття. Законопроект передбачає кардинальні зміни засад функціонування системи мобілізаційної підготовки і проведення мобілізації, зокрема, в частині, що стосується національної економіки, її діяльності, спрямованої на задоволення потреб оборони держави. Впровадження Закону потребує переопрацювання (розроблення нових) актів Президента та Кабміну, що регулюють питання у цій сфері. Крім того, вважається за доцільне менше покладатися на можливості національної економіки щодо задоволен-

ня потреб оборони держави за рахунок мобілізаційних завдань в особливий період. Досвід мобілізаційної підготовки провідних країн світу показує, що потрібно сконцентрувати зусилля на завчасному і плановому створенні необхідних запасів у мирний час. Для цього необхідно формувати відповідні програми розвитку галузей національної економіки для створення необхідних технологій і продукції, здійснювати їх накопичення з урахуванням потреб, життєвого циклу, строків зберігання і норм використання. Висновок Переважна більшість проблемних питань щодо формування мобілізаційних спроможностей оборонного сектору національної економіки полягає у площині нормативно-правового, методичного і кадрового забезпечення. Але більшість проблем у сфері мобілізаційної підготовки держави можна розв’язати шляхом формування та виконання довготермінових та річних програм мобілізаційної підготовки. До того ж вирішальним чинником успіху буде забезпечення гарантованого їх фінансування.

На сьогодні відповідно до законодавства здійснюється бронювання військовозобов’язаних, що працюють на підприємствах, яким встановлені мобілізаційні завдання»

Застосування військ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Необхідність визначення пріоритетних форм застосування Збройних Сил України в умовах відбиття повномасштабної збройної агресії є дуже актуальною, адже стратегічні успіхи призводять до потужних позитивних змін у воєнному конфлікті

На театрі воєнн Нечхаєв С.М., генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доцент

осягнення воєнно-політичних і стратегічних цілей війни (воєнного конфлікту високої інтенсивності) реалізуються у формі операцій стратегічних та опера-

тивно-стратегічних об’єднань військ (сил). Донедавна основними формами застосування визначеного складу Збройних Сил у зоні антитерористичної операції (АТО) були спільні операції (бойові дії), поєднані з територіальною обороною. Водночас імовірність проведення Російською Федерацією повномасштабної збройної агресії проти України вимагає розроблення нормативно-правової бази підготовки та застосування ЗС України як стратегічного об’єднання військ (сил) на території країни.

Відповідно до поглядів військового керівництва НАТО основними видами воєнних дій вважаються наступ, оборона і стримуючі дії. Основними формами наступальних і оборонних дій є загальновійськові, спільні, самостійні та спеціальні операції. До того ж, залежно від масштабів загальновійськових операцій, вони їх поділяють на стратегічні, операції оперативних командувань (оперативно-стратегічного рівня) та операції армійських корпусів (оперативного рівня). У рамках стратегічних операцій можуть проводитись спільні (протипові№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

нних дій тряні, протидесантні, морські десантні) і спеціальні операції (інформаційні, сил спеціальних операцій). За прийнятою в НАТО термінологією, самостійні бойові дії амфібійних, аеромобільних та повітрянодесантних з’єднань і частин, що проводяться за єдиним замислом і планам, відносять до операцій оперативно-тактичного рівня. Керівними документами НАТО стратегічні операції не розподіляються на наступальні та оборонні. Для їх проведення угруповання військ (сил) будуються так, щоб упродовж всієї стратегічної операції зберігалась можливість №10/2018

швидкого переходу від оборонних до наступальних дій і навпаки. Стратегічні операції є сукупністю узгоджених та взаємозв’язаних за цілями, завданнями, місцем і часом загальновійськових й спільних операцій, які проводяться одночасно або послідовно оперативно-стратегічними об’єднаннями військ за єдиним замислом і планом стратегічного командування ОВС НАТО на ТВД (континенті) для досягнення стратегічних цілей війни. У рамках стратегічної операції можуть бути сплановані та проведені

одна-дві операції об’єднань оперативно-стратегічного рівня (оперативних командувань), від двох до чотирьох операцій об’єднань оперативного рівня (армійських корпусів). На сьогодні в Україні основними видами воєнних дій військ (сил) є оборона, наступ і стабілізаційні дії, а до основних форм застосування військ на стратегічному рівні належать стратегічні дії, операції, удари та маневр. Основними видами воєнних дій збройних сил колишнього СРСР були наступ і оборона. До основних форм застосування військ на стратегічному,

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Основний склад військ 1-го Українського фронту під час визволення України

Табл.1

18 гв. ск (151, 161, 237, 395 сд), 30 ск (129 гв., 30, 141 сд), 47 ск (280, 309 1 гв. А сд), 52 ск (183, 316 сд), 74 ск (147, 155, 276 сд), 107 ск (127, 167, 304 сд), 4 гв. тк (12, 13 і 14 гв. тбр, 3 гв. мсбр) 3 гв. А

21 ск (81, 136, 253 сд), 22 ск (58, 329, 389 сд), 76 ск (106, 149, 181 сд), 120 ск (197, 218, 273 сд)

13 А

24 ск (71, 287, 350 сд), 27 ск (6 гв., 112, 162 сд), 102 ск (117 і 121 гв., 172 сд), 25 тк (111, 162, 175 тбр, 20 мсбр)

18 А

11 ск (24, 226, 271 сд), 17 гв. ск (2 гв. вдд, 8, 317 сд), 95 ск (66 гв., 138 сд), 9 пласт., 351 сд)

38 А 67 ск (121, 241 сд), 101 ск (70 гв., 211, 305 сд) 60 А

15 ск (148, 322, 336 сд), 23 ск (68 гв., 99, 359 сд), 28 ск (107, 140, 246 сд), 106 ск (100, 302, 340 сд)

1 гв. ТА

8 гв. мк (19, 20 і 21 гв. мехбр, 1 гв. тбр) 11 гв. тк (40, 44 і 45 гв. тбр, 27 гв. мсбр)

3 гв. ТА

6 гв. тк (51, 52 і 53 гв. тбр, 22 гв. Мсбр), 7 гв. тк (54, 55 і 56 гв. тбр, 23 гв. Мсбр), 9 мк (69, 70, 71 мехбр)

4 ТА 6 гв. мк (16 і 17 гв., 49 мехбр), 10 гв. тк (61, 62 і 63 гв. тбр, 29 гв. мсбр) 4 бак (202, 219, 321 бад), 5 шак (4 гв., 264 шад), 8 шак (224, 227 шад), 5 вак 2 ПвА (8 гв., 256 вад), 10 вак (10 гв., 235 вад), 10 гв. шад, 331 вад, 208 нбад, 98 гв., 50 рап, 372, 1002 оапс ЧБП

1 гв. кк (1, 2 і 7 гв. кд), 6 гв. кк (8 і 13 гв., 8 кд), 31 тк (100, 237, 242 тбр, 65 мсбр)

Всього у фронті: армій – 10 (загальновійськових – 6, танкових – 3, повітряних – 1), корпусів – 39 (ск – 22, тк – 7, мк – 3, кк – 2, бак – 1, шак – 2, вак – 2) оперативно-стратегічному рівнях відносились стратегічні й фронтові операції. Так, у кожному періоді війни з фашистською Німеччиною вони мали свої особливості, але наступальні операції оперативно-стратегічних об’єднань військ (фронтів) Червоної Армії завжди мали перевагу у досягненні воєнно-політичних і стратегічних цілей війни (кампанії). Наступальні операції мали рішучі стратегічні цілі, передбачали оточення і знищення потужних угруповань противника, опанування районів (об’єктів) важливого стратегічного (оперативного) значення. Влітку і восени 1944 року Ставка ВГК Радянського Союзу вирішила силами чотирьох Українських фронтів завдати основного удару по ворогу на території Правобережної України, розчленувати і розгромити його основні сили і визволити від німецько-фашистських військ територію Правобережної України і Криму. Битва за визволення України тривала 680 діб і складалась переважно з наступальних операцій оперативно-стратегічних об’єднань військ (фронтів), у яких брали участь близько половини особового складу (живої сили) і бойової техніки усіх діючих радянських фронтів. Так, у воєнних діях, тільки в межах території України, брали участь чотири

Висловлена гіпотеза спирається на дослідження результатів операцій військ Радянського Союзу під час Другої світової війни, яке свідчить, що в межах заданої групи (у даному дослідженні – операції військ) окремі об’єкти (стратегічні та оперативностратегічні операції) мають набагато більше значення, ніж те, що відповідає їх відсотковій долі в чисельності цієї групи. Безпосередньо об’єктом аналізу було вибрано виконання військами 1-го Українського фронту поставлених воєнно-політичних та стратегічних завдань, а саме, визволення території України та перенесення воєнних дій за межи країни. Усі операції 1-го Українського фронту було класифіковано, а також розподілено за ступенем важливості та впливу на досягнення кінцевого результату воєнних дій різних за своїм масштабом операцій військ (сил) фронтів під час визволення України протягом 19431944 років на групи А, В, С. Безпосередньо війська 1-го Українського фронту (з жовтня 1943 по жовтень 1944 року) провели фронтових операцій – 7 (стратегічного масштабу – 1, оперативно-стратегічного – 6),

оперативно-стратегічних об’єднання військ (1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти), які провели 24 битви та операції, з яких: стратегічного рівня – 21 (битв – 5, стратегічних і фронтових операцій – 16), окремих або самостійних операцій оперативного та оперативно-тактичного рівнів – 3 (армійських – 2, корпусних – 1), кінцевим результатом яких стало визволення України від німецько-фашистських військ. Основний склад самого потужного оперативно-стратегічного об’єднання військ 1-го Українського фронту під час визволення України наведено в табл. 1. Порівняння сучасних поглядів військового керівництва НАТО з результатами операцій фронтів колишнього СРСР, під час визволення території України, надає можливість сформулювати гіпотезу щодо визначальної переваги операцій стратегічних та оперативно-стратегічних об’єднань військ (сил), для досягненні воєнно-політичних і стратегічних цілей війни, над операціями оперативних та оперативно-тактичних об’єднань військ (сил). Запропонована гіпотеза стверджує, що 20% операцій проведених стратегічними (оперативно-стратегічними) об’єднаннями військ (сил) забезпечують 80% досягнення воєнно-політичних і стратегічних цілей війни. №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

армійських (оперативного масштабу) – 39, корпусних (оперативно-тактичного масштабу) – 113. Перелік операцій військ 1-го Українського фронту наведено в табл. 2. Під час проведення дослідження було також враховано, що у різних фронтових операціях залучався відмінний склад військ за кількістю армій та корпусів і, як наслідок, загальна кількість операцій армійського та корпусного масштабів також була різною. Розрахунки було проведено окремо для кожного типу операцій (фронтових, армійських та корпусних) з метою визначення внеску кожної з них у кінцевий результат воєнних дій на території України. Кінцевий результат воєнних дій оцінювався двома групами експертів. Результати виконання завдань фронтами, армійськими і корпусними угрупованнями наведено у табл. 3. Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що воєнно-стратегічними наслідками 7-ми фронтових (оперативно-стратегічних) операцій або 4-5% від загальної кількості операцій 1-го Українського фронту стало виконання 80-84% завдань щодо визволення території України, 39 армійських операцій

Табл. 2

Перелік операцій військ 1-го Українського фронту Дата створення 20 жовтня 1943 року на підставі наказу Ставки ВГК від 16.10. 1943 р. шляхом перейменування Воронезького фронту

Фронтові операції

Командувачі 1-м Українським фронтом

Армійські та корпусні операції

Київська наступальна операція (01-12.11.43 р.)

Армій – 6 (38, 60, А, ТА); Корпусів (ск, мк, тк) – 9

Київська оборонна операція (13.11-23.12.43 р.)

Армій – 2 (60, 3 гв. ТА); Корпусів (ск, мк, тк) – 7

ЖитомирськоБердичівська наступальна операція (24.12.43-14.01.44 рр.)

Генерал армії Ватутін М.Ф. (10.43-03.44 р.)

Армій – 9 (13, 27, 38, 40, 60, 1 гв., 18 А, 3 гв.,1 ТА); Корпусів (ск, мк, тк) – 28

Корсунь-Шевченківська наступальна операція Маршал Радянського Союзу (24.01-17.02.44 р.) Жуков Г.К. Проскурівсько(03-05.44 р.) Чернівецька наступальна операція (04.03-17.04.44 р.) ЛьвівськоСандомирська стратегічна наступальна операція (13.07-29.08.44 р.) Східно-Карпатська наступальна операція 08.09-28.10.44 р.)

Маршал Радянського Союзу Конєв І.С. (05.44 р. – до кінця війни

Армій – 3 (27, 40 А, 6 ТА); К орпусів (ск, мк, тк) – 8 Армій – 8 (13, 18, 38, 60, 1 гв. А, 3, 4 гв., 1 ТА); Корпусів (ск, мк, тк) – 25 Армій – 10 (13, 18, 38, 60, 1, 3, 5 гв. А, 3, 4 гв., 1 ТА); Корпусів (ск, мк, тк) – 34 Армій – 1 (38 А); Корпусів (ск, мк, тк) – 2

Всього операцій – 159: фронтових – 7, армійських – 39, корпусних – 113 або 24-25% від загальної кількості операцій, забезпечило виконання 13,1-15% завдань, а 113 корпусних операцій або 71% від загальної кількості проведених 1-м Українським фронтом операцій – лише 5-6,5% завдань. Висновок Проведення операцій стратегічних об’єднань військ, передусім наступальних, має беззаперечну перевагу і пер-

шочерговий пріоритет у досягненні воєнно-політичних і стратегічних цілей війни (воєнного конфлікту високої інтенсивності). Дослідження стратегічних дій ЗС України при відбитті повномасштабної збройної агресії підтверджує необхідність нових підходів та уточнення нормативно-правової бази застосування ЗС України як стратегічного об’єднання військ (сил) на території держави.

Результати виконання завдань фронтами, армійськими і корпусними угрупованнями Найменування

Всього

Фронтових

Армійських

Корпусних

Кількість операцій

159

113

Частка кожної з операцій від їх загальної суми (%)

100

Результати досліджень, які виконані першою групою експертів

100

80/4

15/25

5/71

Результати досліджень, які виконані другою групою експертів

100

81,4/5

13,1/24

6,5/67

АВС – групи №10/2018

Табл. 3

Військова освіта

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Навчання за кордоном

Важливим аспектом у досягненні Збройними Силами України взаємосумісності з арміями країн-членів НАТО є стандарти військової освіти, тож навчання українців у військових навчальних закладах іноземних держав є складовою загальної системи підготовки та управління кар’єрою військових

Думенко М.П., генерал-майор, перший заступник начальника Головного управління персоналу ГШ ЗС України, кандидат військових наук

Баяк В.М., полковник, начальник відділу кадрового забезпечення програм міжнародного співробітництва управління кадрового супроводження військ (сил) Головного управління персоналу ГШ ЗС України

авчання особового складу Збройних Сил України за кордоном на фахових та мовних курсах здійснюється з метою вирішення таких завдань: • здобуття досвіду най№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

• •

•

більш передових у військовому відношенні країн світу з питань розбудови безпекового середовища, розвитку збройних сил, підготовки та ведення операцій (бойових дій), оперативного (бойового) забезпечення операцій (бойових дій), підготовки та участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; забезпечення безперервної підготовки особового складу, його своєчасна підготовка до вирішення нових завдань службової діяльності з урахуванням нових тенденцій ведення збройної боротьби в сучасних умовах; планування, формування та підтримання на необхідному рівні кадрового резерву; створення умов для реалізації потенціалу військовослужбовців, які володіють іноземними мовами, отримання ними сучасних знань, умінь і практичних навичок для виконання обов’язків за посадами; розповсюдження на всі сфери діяльності Збройних Сил отриманих знань, умінь, навичок та досвіду країн-партнерів для спрощення процедури досягнення з ними сумісності військових підрозділів Збройних Сил України під час виконання

№10/2018

спільних завдань та прискорення процесів євроатлантичної інтеграції. Слід зазначити, що вітчизняна система вищої освіти має свої унікальні можливості підготовки військовослужбовців та високий науково-педагогічний потенціал. Наразі ця система трансформується і вдосконалюється із урахуванням досвіду, який нині накопичується під час виконання бойових (спеціальних) завдань на сході країни. Проте існують певні, часом суттєві, розбіжності у змістовному наповненні та методиці викладання навчальних програм підготовки спеціалістів оперативно-стратегічного (оперативно-тактичного) рівня підготовки, прийнятих в Україні та країнах-партнерах. Наприклад, змістовне наповнення навчальних програм підготовки спеціалістів оперативно-стра-

З 2017 року в Збройних Силах запроваджена та успішно реалізується перспективна модель кар’єрного зростання офіцерів у ході поетапного переходу органів військового управління всіх рівнів на J-структуру за стандартами НАТО»

тегічного (оперативно-тактичного) рівня освіти, прийнятих в Україні та країнах-партнерах, відрізняється 4565% щодо вивчення стратегії, оперативного мистецтва, управління військами (силами). Комбінований спосіб здобуття вищої військової освіти та просування по службі Починаючи з 2016 року Міноборони та Генштабом зроблено практичні кроки щодо вдосконалення системи відбору та направлення офіцерів на навчання. Наразі з 2017 року в Збройних Силах запроваджена та успішно реалізується перспективна модель кар’єрного зростання офіцерів у ході поетапного переходу органів військового управління всіх рівнів на J-структуру за стандартами НАТО. Її сутність полягає в зміні стандартних підходів у кадровій роботі та вдосконаленні кадрового менеджменту централізованого типу. В основу цього Алгоритму покладено поетапний комбінований спосіб підготовки та просування офіцерів по службі, який передбачає послідовне підвищення рівня мовної і фахової підготовки у навчальних закладах країн-партнерів НАТО у поєднанні з поетапним виконанням функціональних обов’язків за командними і штабними посадами в Україні, а також за кордоном, при персональному супроводжені їх кар’єрного зростання офіцерами-менеджерами кадрових органів. У 2018 році продовжено роботу щодо впровадження комбінованого способу підготовки офіцерів Зброй-

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Відмінності програм підготовки 100

100

60 51

Україна

США

Франція

них Сил України за оперативно-стратегічним та оперативно-тактичним рівнями військової освіти в систему навчального процесу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (НУОУ). За результатами спільної роботи структурних підрозділів Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України та НУОУ Міністром оборони прийнято рішення, суть якого полягає в тому, що: • починаючи з вступної кампанії 2018 року, відбір кандидатів для направлення на навчання в ВНЗ іноземних держав для здобуття освіти оперативно-стратегічного та оперативно-тактичного рівнів здійснювати зі складу перспективних та мотивованих офіцерів, з досвідом проходження служби на командних посадах та виконання бойових (спеціальних) завдань в складі Операції об’єднаних сил (Антитерористичній операції), які мають необхідний рівень знання іноземної мови: • першочергово з числа слухачів НУОУ; • додатково з числа офіцерів військової ланки та з структурних підрозділів органів військового управління Збройних Сил України; • практичне впровадження комбінованого способу здобуття вищої військової освіти (оперативно-стратегічного та оперативно-тактичного рівнів) офіцерським складом Збройних Сил України в НУОУ та ВНЗ країн-партнерів розпочати з 2019 року. Допідготовку офіцерів, які попередньо вже пройшли фахову підготовку в ВНЗ іноземних держав, планується здійснювати в НУОУ в системі професійного підвищення кваліфікації на лідерських курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації за відповідними спеціальностями. Це дозволить поєднати унікальні

Корея

Естонія

Польща

Італія

можливості надання знань та високий науково-педагогічний потенціал вітчизняної системи вищої військової освіти з системою підготовки, яка застосовується в військових навчальних закладах іноземних держав, що в свою чергу прискорить трансформацію Збройних Сил України до стандартів НАТО.

Мовна підготовка як складова підготовки офіцера до навчання за кордоном Сучасний етап розвитку воєнної організації України та її інтеграція до євроатлантичних стандартів вимагає від Збройних Сил досягнення взаємосумісності зі збройними формуваннями країн-партнерів, у тому числі з володіння військовослужбовцями на належному рівні іноземною мовою. На сьогодні саме це є певним бар’єром направлення для навчання за кордоном офіцерів ланки бригада-батальйон-рота-взвод, які не мають можливості досконало вивчити іноземну мову, проте мають великий потенціал та перспективу подальшого кар’єрного зростання і найближчим часом можуть очолити військові частини (підрозділи) та структурні підрозділи органів військового управління середнього та вищого рівня. Усвідомлюючи, що відбір кандидатів для навчання на мовних курсах у військових навчальних закладах

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Збройних Сил України та за кордоном – це робота на перспективу та наближення Збройних Сил до стандартів країн-членів НАТО, починаючи з другого півріччя 2017 року вдалося докорінно змінити негативну тенденцію щодо залучення на курси мовної підготовки переважної більшості неперспективних офіцерів. Отже, основний акцент при відборі кандидатів для навчання на мовних курсах у Збройних Силах України та фахових (мовних) курсах за кордоном, зокрема для здобуття освіти оперативно-стратегічного та оперативно-тактичного рівнів, зроблено на офіцерів командної ланки (командири взводів – рот – батальйонів – полків – бригад та їх заступники), у тому числі включених до перспективного складу та сержантів-інструкторів навчальних центрів і центрів підготовки сержантського складу. Робота, яка була започаткована з другого півріччя 2017 року щодо відбору кандидатів на курси мовної підготовки в Збройних Силах України

Алгоритм індивідуального кадрового супроводження та просування по службі найбільш підготовлених офіцерів Командир бригади Призначення на посаду начальника управління, заступника командувача ОК, заступника командира ПвК

Навчання за кордоном для здобуття оср освіти

Призначення на посаду командира бригади

Командир батальйону, НШ-ПЗ, заступник командира бригади

Мовна (фахова) допідготовка за кордоном (за потреби)

Начальник відділу, заступник начальника управління в ОК (ПвК)

Начальник штабу, заступник командира батальйону Призначення на посаду начальника відділу, заступника начальника управління в ОК (ПвК)

Призначення на посаду НШ-ПЗ, заступника командира бригади

Навчання за кордоном для здобуття оср освіти

НШ-ПЗ, заступник командира батальйону

Мовна (фахова) допідготовка за кордоном (за потреби)

Призначення на посаду командира батальйону

Командир роти Призначення на посаду командира батальйону, НШ-ПЗ, заступника командира батальйону

Мовна (фахова) допідготовка за кордоном (за потреби) Мовна підготовка у ВВНЗ ЗС України

№10/2018

Командир роти

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Здобуття військової освіти комбінованим способом Відбір кандидатів (починаючи з вступної кампанії 2018 року) Cлухачі НУОУ (першочергово)

офіцери в/ч, ОВУ (додатково)

Практичне впровадження комбінованого способу (починаючи з 2019 року) Навчання в НУОУ (1 семестр)

Навчання в ВНЗ іноземної держави (до 1 року) Продовження навчання в НУОУ

Завершення навчання. Отримання диплому

Продовження навчання за індивідуальними планами

за рахунок переважної більшості перспективних військовослужбовців командної ланки підтверджує правильність та дієвість проведеної кропіткої кадрової роботи в цьому напрямку. Зміни в процесі відбору офіцерів військової ланки на курси мовної підготовки в Збройних Силах України дозволили сформувати певний резерв перспективних офіцерів командної ланки, які є потенційними кандидатами для навчання за комбінованим способом підготовки.

Визначення пройдених періодів навчання

Моніторинг навчального процесу як інструмент підвищення успішності навчаємих Для покращення результатів навчання, безперестанного нарощування цієї когорти, можливості виправлення помилок у навчальному процесі вкрай необхідний його всеохоплюючий моніторинг. Саме тому, Генеральним штабом з другого півріччя 2017 року був запроваджений багаторівне-

вий моніторинг навчального процесу слухачів, який полягає в: • проведенні проміжного тестування з метою визначення прогресу у навчанні, оцінки спроможності навчаємих покращити отриманий рівень під час зрізу знань по завершенню курсу; • супроводженні та контролі динаміки успішності по кожному представнику окремої фокус-групи слухачів (перспективні офіцери командної ланки); • безпосередньому залученні кадрових менеджерів до процесу управління

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

лі кар’єрного зростання офіцерів, в основу якої покладено послідовне підвищення рівня мовної і фахової підготовки (у тому числі у навчальних закладах країн-партнерів НАТО) у поєднанні з виконанням функціональних обов’язків за командними і штабними посадами в ЗС України, обов’язковим проходженням курсової підготовки перед призначенням на посади, під час супроводження їх індивідуального кар’єрного зростання. Висновок Позитивні зміни у підходах і пріоритетах відбору кандидатів для мовної підготовки у найближчій перспективі, без сумніву, дадуть змогу сформувати когорту підготовлених у мовному відношенні командирів, які в найближчій перспективі будуть здобувати вищу

Основний акцент при відборі кандидатів для навчання на мовних курсах у Збройних Силах України та фахових (мовних) курсах за кордоном, зокрема для здобуття освіти оперативно-стратегічного та оперативно-тактичного рівнів, зроблено на офіцерів командної ланки» кар’єрою перспективних слухачів та проведенні відповідної кадрової роботи по кожному з них; • проведенні нарад із залученням представників навчально-наукових центрів мовної підготовки та кадрових органів військового управління Збройних Сил України (які безпосередньо опікуються питаннями організації відбору і направлення на мовні курси) з метою оперативного вдосконалення процесів мовної підготовки як на перспективу, так і в ході навчання, а також визначення потенційних кандидатів для просування по службі та направлення на навчання за кордоном. Зазначений підхід дозволив здійснювати моніторинг динаміки успішності опанування іноземною мовою по кожному слухачу, мати у розпорядженні повну «картину» поточної успішності та, відповідно, розглядати доцільність (необхідність) їх подальшої мовної допідготовки і перспективи направлення на навчання за кордон у разі належних здібностей до сприйняття (засвоєння) іноземної мови. Ці заходи проводяться з метою впровадження перспективної моде№10/2018

військову освіту комбінованим способом. Такий підхід надасть можливість поєднати унікальні можливості отримання знань у системі вітчизняної вищої військової освіти та системі підготовки, яка застосовується у вищих військових навчальних закладах іноземних держав, що забезпечить прискорення адаптації Збройних Сил до стандартів НАТО та досягнення взаємосумісності з країнами-партнерами. Запровадження комбінованого способу здобуття військової освіти в Національному університеті оборони України та військових навчальних закладах іноземних держав дозволить офіцерам після їх закінчення отримати диплом про вищу військову освіту державного зразка та диплом про закінчення навчального закладу країнипартнера.

Моніторинг навчального процесу та контроль успішності слухачів курсів іноземних мов Проміжне тестування

Вступне тестування

усп

іка

іш

м ина

Співбесіди з кадровими менеджерами

Командна ланка Сержанти (інструктори)

но

сті

Нарада за проміжними результатами

Офіцери органів військового управління

Випускне тестування

Управління кар’єрою перспективних слухачів Нарада за підсумками навчання

Незалежне тестування

Приклад Фінляндії

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Іноземний досвід формування престижу військової служби у провідних країнах світу є актуальним для України, адже він сприяє зміцненню Збройних Сил, безпеки країни та авторитету держави

Престиж армій 24

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

йської служби №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Дорохов М.С., психолог Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, полковник запасу

ід нього залежать моральний дух і бойова готовність, правопорядок, військова дисципліна і морально-психологічний стан військових колективів. Від престижу, привабливості військової служби залежить кількість добровольців, які бажають служити за контрактом в збройних силах. Він також обумовлює формування у населення готовності виступити на захист Батьківщини у разі нападу агресора. Історичний досвід переконливо показує, що від ставлення до збройних сил усіх верств суспільства багато в чому залежить морально-психологічний стан особового складу, відповідно, і боєготовність військ (сил), ефективність виконання ними завдань у мирний і воєнний час. Розвиток війська потребує використання досвіду інших держав для формування сучасних Збройних Сил та інших військових формувань України, забезпечення національної безпеки і оборони. Фінляндія рішуче підтримує і продовжить підтримувати Україну на між-

народному рівні в питаннях подовження санкцій проти РФ та євроінтеграції нашої країни. Фінляндія однією із перших ратифікувала Угоду про асоціацію України з ЄС, продовжує надавати суттєву гуманітарну допомогу. Обговорюються можливості залучення до стабілізації обстановки на сході України миротворчої Місії ООН та ймовірності участі в ній скандинавських військовослужбовців. Отже, на сьогодні вивчення досвіду Фінляндії з питань підвищення престижу військової служби може бути корисним для відновлення та впровадження у Збройних Силах України національно-історичних та військових традицій, а також для створення системи військово-патріотичного виховання у суспільстві. Насамперед, треба зазначити, що Фінляндія пройшла важкий шлях до набуття незалежності. Причому в більшості випадків їй доводилося відстоювати свій суверенітет самостійно, без надійних союзників. У грудні 2012 року уряд Фінляндії опублікував оновлений документ про ключові завдання політики оборони й безпеки, суть яких полягає у відстоюванні незалежності і територіальної цілісності країни, а також у захисті основних цінностей: безпеки населення і добробуту фінського суспільства. В документі підкреслюється, що для Фінляндії важливо зберегти стабільність і безпеку в Європі. За оцінкою фінського

уряду, розширення ЄС, активна політика добросусідства і прагнення до європейської співпраці є істотним внеском у зміцнення безпеки на континенті, а розвиток Європейського Союзу і посилення його ролі у кризовому управлінні затверджують його як глобального гравця. Держава дотримується трьох основних принципів політики безпеки й оборони: проведення політики неприєднання, комплектування збройних сил на основі загального військового обов’язку й оборона усієї території країни. Збройні сили Фінляндії становлять сухопутні війська, військово-повітряні і військово-морські сили. Верховним головнокомандувачем збройних сил є президент, який здійснює керівництво

На сьогодні розвиток збройних сил Фінляндії здійснюється відповідно до Програми реформування збройних сил країни. У документі на основі аналізу міжнародного стану визначені можливі загрози безпеці Фінляндії, а також сформульовані завдання збройним силам і пріоритетні напрями військового будівництва»

№10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ними через міністра оборони і головнокомандувача збройних сил. При цьому міністр оборони (у фінів це традиційно цивільна особа) відповідає за загальний стан і планування будівництва збройних сил, а також за забезпечення їхнього фінансування і закупівлю озброєння і військової техніки. Своєю чергою, головнокомандувач збройних сил несе відповідальність за бойову і мобілізаційну готовність, реалізацію планів будівництва збройних сил і управління військами (силами) при виконанні ними завдань за призначенням. З адміністративних і бюджетно-фінансових питань він підпорядкований міністру оборони, тоді як з питань бойової готовності, а також планування і власне застосування збройних сил – президенту. У військово-адміністративному відношенні територія Фінляндії розподілена на зони відповідальності чотирьох військових губерній, трьох авіаційних і двох військово-морських командувань. Комплектування збройних сил здійснюється відповідно до закону про за№10/2018

гальний військовий обов’язок і шляхом набору військовослужбовців за контрактом. На сьогодні розвиток збройних сил Фінляндії здійснюється відповідно до Програми реформування збройних сил країни. У документі на основі аналізу міжнародного стану визначені можливі загрози безпеці Фінляндії, а також сформульовані завдання збройним силам і пріоритетні напрями військового будівництва. На цьому етапі перелік загроз національній безпеці країни істотно розширився і разом з «традиційними» серед найбільш небезпечних розглядаються: • «агресивна» економічна політика інших країн; • діяльність терористичних і злочинних угруповань; • незаконна міграція; • порушення постачань енергоресурсів; • кіберзлочинність; • природні і техногенні катастрофи. Відповідно, на збройні сили Фінляндії додатково покладаються дещо

нові завдання, пов’язані з наданням допомоги цивільним органам влади при ліквідації надзвичайних ситуацій, участю в багатонаціональних операціях за межами своєї території, розвитком військової співпраці з іншими країнами. Як відомо, у трьох війнах, які Фінляндія вела з Росією/СРСР, вона зазнала поразки. Але, незважаючи на непорівнянність ресурсів і військових можливостей супротивників, фінська армія виявилася дуже міцним горішком, зажадавши від Радянської Армії максимального напруження сил для перемоги. Втративши території разом з мрією про «Велику Фінляндію», зазнавши важких втрат, країна проте зберегла незалежність. Після закінчення війни національні пріоритети країни не дозволяли великих витрат на розвиток збройних сил. Під час «холодної війни» Фінляндія суворо дотримувалася миролюбної політики нейтралітету, добросусідства і взаємовигідного економічного співробітництва з СРСР. Політичний клімат країни не допускав і донині не допускає відкритих проявів реваншизму і мілітаризму. До того ж Паризький мирний договір 1947 обмежив розміри оборонних сил Фінляндії до мінімальних потреб оборони Фінляндія займає 87-е місце в світі за чисельністю армії в мирний час, але при цьому стоїть на 49-му місці за співвідношенням кількості солдатів на 1000 жителів, обганяючи за цим показником США, Францію та Німеччину. Близько 1200 військовослужбовців служать за кордоном (міжнародні місії НАТО та ООН), включаючи Афганістан, Косово, Боснію і Чад. Цікавим для України є порядок комплектування армії та терміни проходження військової служби у Фінляндії. Збройні сили комплектуються на основі закону про військову повинність, призовний вік — від 18 до 30 років, термін дійсної служби — 6, 9 та 12 місяців, — в залежності від військового фаху. Є можливість пройти замість військової служби альтернативну, громадянську, але число «альтернативників» невелике — престиж військової служби в Фінляндії традиційно високий. Незважаючи на традиційну повоєнну миролюбність і нейтралітет країни, армія Фінляндії має в Європі високий рейтинг — ще з часів «Зимової війни», коли їй вдалося самотужки протистояти найсильнішій військовій державі світу. Причому потрібно відзначити: фіни успішно оборонялися (а в 1941 році і наступали), маючи далеко не найсучасніше озброєння.

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Фінляндія займає 87-е місце в світі за чисельністю армії в мирний час, але при цьому стоїть на 49-му місці за співвідношенням кількості солдатів на 1000 жителів» Усім відомий «коктейль Молотова» — винахід саме фінів. Сьогодні збройні сили Фінляндії комплектуються змішаним способом. Частка професійних військовослужбовців і громадян, що проходять військову службу за призовом, становить відповідно 55 і 45%. У мирний час чисельність сил оборони Фінляндії, в якій близько 5,5 млн населення, становить 20 тисяч осіб, включаючи 7 тисяч цивільних службовців. При цьому Сили оборони Фінляндії на воєнний час становлять понад 400 тисяч. А розгортання угруповання воєнного часу має відбутися протягом 72 годин. У стані постійної боєготовності знаходяться тільки ВПС і деякі підрозділи ВМС. У Сухопутних військах немає жодного з’єднання або частини за штатами воєнного часу. Вони знаходяться в навчальних центрах. Їхнім завданням є підготовка призовників і резервістів, а також забезпечення мобілізаційного розгортання, на що з боку керівництва держави звертається особлива увага. Перехід на контрактну армію не розглядається, поки Фінляндія зберігає нейтральний статус, неодноразово заявляли у військовому відомстві цієї країни. Термін служби — до року. А, наприклад, професійні спортсмени або студенти спортивних шкіл проходять військовий курс лише за 66 днів. Проте останнім часом військові виступають за скасування різноманітних відстрочок. За бажання у фінській армії можуть служити і дівчата. Крім безпосередньої служби в Силах оборони, в державі також активно розвивається добровольча національна оборона. Її мета полягає в максимальному використанні ресурсів всього суспільства, особливо цивільних громадських організацій, в інтересах підвищення рівня обороноздатності держави. За даний напрямок відповідає Міністерство оборони Фінляндії. Заслуговує на увагу досвід фінів у питаннях політики оборони й безпеки Фінляндії щодо організації тилового забезпечення війська. Наприклад, Державна програму розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року в прямій постановці не ставить пріоритетним питання утримання особового складу. Навпаки, документ про клю-

чові завдання політики оборони й безпеки Фінляндії одним із головних завдань визначає тилове забезпечення та аутсорсінг з тилових питань. Цивільні компанії тут не лише постачають у гарнізон продовольство і однострої. Їхні представники працюють на складах, тож можуть у будь-який час, наприклад, замінити солдатові постільну білизну. Вони ж формують сухпайки для забезпечення дій у полі. Причому є 12 варіантів такого забезпечення, – навіть для солдатів-вегетаріанців, тих, хто має алергію на окремі продукти, потребує посиленого пайка або навпаки – малокалорійного раціону. У казармах — винятковий порядок і чистота, в їдальнях — вибір за принципом «шведського столу», обов’язкова наявність овочів. Під час медичних обстежень харчування в армії було вирішено додати до меню більше овочів і легкої їжі у зв’язку з тим, що у солдатів спостерігаються надлишки ваги, що,

природно, призводить у молодих людей до підвищення цукру і холестерину в крові. Спільний проект армії та охорони здоров’я Фінляндії буде ставити своєю метою — зниження ваги військовослужбовців. Передбачаються також теоретичні заняття, в ході яких солдатів навчатимуть правильно харчуватися і не тільки в період служби, але й потім, за анкетами, які будуть видані кожному хто відслужив, контролюватимуть їх вагу. Турбота про вагу солдат — турбота про армію та її бойову готовність, за останні роки призовники стали важити майже на 4 кг більше, ніж повинні. Було опитано понад тисячі військовослужбовців і, як виявилося, багато з них воліють їсти їжу швидкого приготування — все це і призводить до ожиріння і, як наслідок, — до діабету. Який же солдат з цим захворюванням? Особлива увага в армії Фінляндії приділяється вихованню на історичних військових традиціях із врахуванням №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

національного менталітету, професійній підготовці військовослужбовців і резервістів. Розпорядок дня визначений таким чином, щоб було зручно не тільки для командирів, але і для кожного солдата. Важливими є питання пропаганди військової служби та військова професійна орієнтація молоді. Багато робиться для мотивації проходження військової служби. Традиційно велика увага приділяється підготовці та професійному вдосконаленню офіцерського корпусу, зокрема офіцерів резерву — основа армії військового часу. Тут немає місця формалізму — до цього, як і до багато чого іншого, у Фінляндії підходять дуже ґрунтовно. Так, випускники університету Гельсінкі під час літніх військових зборів перед іспитом на чин офіцера резерву здійснюють 700-кілометровий марш-похід з Рованіємі в Гельсінкі — з усіма маневрами, стрільбами, форсуванням водних перешкод тощо. №10/2018

Також традиційний для Фінляндії високий ступінь громадської участі в обороні країни, — ще з часів «шюцкора», який представляв в 20-30-ті роки минулого століття щось середнє між національною гвардією, армією резерву, добровільним оборонно-спортивним товариством і політичною організацією правого спрямування. За останніми опитуваннями троє з чотирьох фінів готові захищати Батьківщину зі зброєю в руках (щоправда, не всі впевнені в позитивному кінцевому результаті). У країні за підтримки Ради оборони і Військового союзу Вітчизни ефективно діє велика кількість організацій резервістів, військово-спортивних, жіночих та ветеранських спілок, гарнізонів та навчально-тренувальних таборів, де громадяни отримують і вдосконалюють свою військову підготовку і вчаться діяти в умовах надзвичайних ситуацій. Традиції жіночої допоміжної організації «Лотта Сверд» продовжують 8000 «військових сестер». Цікавий факт: коли уряд вирішив скоротити асигнування на військові оркестри в губерніях, населення дружно запротестувало. В Силах самооборони Фінляндії служать понад 5 тисяч жінок. Військові фахівці високо оцінюють і мобілізаційну готовність армії Фінляндії. У фінському суспільстві досить непристойно зізнаватися, що ти не служив в армії. Це одразу знижує статус людини. Солдата від простого громадянина відразу ж можна відрізнити за формою, якщо точніше — по камуфляжу. До його розробки фінські фахівці Інституту дослідження лісу підійшли з особливою серйозністю. Були вивчені сотні ландшафтів Фінляндії: гаї, чагарники, діброви. У підсумку всі дані звели до трьох кольорів, які і помістили на камуфляж з додаванням природних тіней, так званого «кольору чорного вугілля». Цей камуфляж ретельно тестували на місцевості, після чого взяли остаточно (до того ж — запатентували). Називається він M05. Сніговий M05 — це двоколірний камуфляж на основі лісового. У тестах зарекомендував себе відмінно. Силует бійця втрачає чіткість в декількох десятках метрів від спостерігача під час снігопаду. Фінська армія — це грізна бойова міць. Фінські стрілки славляться по всьому світу. У бою вони неспішні, але зважені і виважені, точні і холоднокровні. Ще в роки громадянської війни 1918 року, а потім у 1939, 1941-1945 роках бійці довели свою майстерність. Фінським стрільцям був встановлений пам’ятник, який знаходиться в Гельсінкі на території Арсеналу.

Розглядаючи питання впровадження досвіду військового будівництва у Фінляндії, не слід допускати сліпого механічного копіювання без врахування національних, історичних, економічних та інших особливостей і традицій, що склалися в Збройних Силах України. Поряд із позитивним, за повідомленнями засобів масової інформації, у Фінляндії старанно приховують факти ігнорування молоддю необхідності пройти армійську службу. Особливості фінського національного характеру: звичаї і традиції Фінляндії проявляються і в армійських умовах. Наприклад, дотримання мовного етикету або ставлення до слова, що не завжди враховується у спілкуванні між військовослужбовцями Збройних Сил України. Агресивна політика Росії ставить завдання перед керівництвом Фінляндії переглянути питання зміцнення обороноздатності держави. Збройні сили Фінляндії також концентрують увагу на завданні оборони території держави. При цьому останні дії Російської Федерації (агресія на сході України та провокації на Балтиці) вимагають ревізії стратегічного бачення фінської безпекової політики. В рамках цього процесу в 2017 році затвердили кілька важливих документів – нову Білу Книгу та стратегічний план міністерства оборони (STRATPLAN 2035). Одним з пріоритетних напрямків діяльності для країни стає теоретичне вивчення актуального питання протидії гібридним загрозам. За ініціативою кількох країн-членів НАТО та ЄС у Фінляндії створюється відповідна установа – Центр протидії гібридним війнам (Anti-Hybrid Warfare Center). Вона має боротися з кіберзагрозами, пропагандою та дезінформацією. Центр буде консультувати зацікавлені країни, допомагаючи виявити факти гібридної агресії та впливу, а також надаватиме послуги з спецпідготовки з метою підвищення готовності до боротьби з ними. Не дивлячись на те, що пріоритетом для Фінляндії залишається національно-територіальна оборона, держава приділяє значну увагу міжнародному співробітництву з Україною та стосункам з НАТО. У Фінляндії є гарний досвід участі в операціях з урегулювання криз під егідою НАТО. Саме це, напевно, і є найбільш помітним аспектом відносин з Альянсом з 1994 року, коли Фінляндія приєдналася до програми «Партнерство заради миру». 1,5% оборонного бюджету Фінляндії витрачається на участь у міжнародних миротворчих або антикризових операціях.

Без грифа «таємно»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Шпигунські війни У Європі все частіше говорять про повернення до стандартів «холодної війни» — за останній час ми стали свідками активізації суперництва між розвідувальними органами Російської Федерації і спецслужбами країн-членів НАТО

Паливода В.О., головний консультант відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

цьому контексті відразу пригадується гучна справа отруєння у березні у Великій Британії колишнього співробітника ГРУ ГШ ЗС РФ Сергія Скрипаля та його доньки. А наприкінці липня Генеральний директор Естонської служби зовнішньої розвідки Мікк Марран, виступаючи на Форумі безпеки в американському місті Аспен, заявив, що у його країні діє широка мережа агентури впливу Росії, що складається з політиків, журналістів, дипломатів і бізнесменів. Не відстають від російських колег «лицарі плаща і кинджала» з Піднебесної, яких дуже цікавлять новітні

технології та стратегічно важливі проблеми у відносинах між Китаєм та європейськими країнами. Можна навіть не сумніватися, що до формування таких ініціатив, як «Один пояс, один шлях» приклало руку міністерство державної безпеки КНР. На тлі «великої гри», яка відбувається за участі глобальних «гравців», на Старому континенті точиться і своєрідна «мала гра». Її значення не варто недооцінювати, оскільки вона теж має безпосередній вплив на внутрішню безпеку як усього Євросоюзу, так і окремих його членів. Національна розвідувальна організація Туреччини – MIT, яка завжди тримала у полі зору свою понад 3-мільйонну діаспору у Німеччині, знову почала розігрувати «європейську карту». Анкара визнала факти проведення спеціальних операцій на території вісімнадцяти іноземних держав (за сприяння їх властей, більшою чи меншою мірою), у ході яких було затримано 80 осіб. І це лише офіційні дані. Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив,

що МІТ не спиниться на досягнутому. Найбільш скандальною стала таємна екстрадиція з Республіки Косово у березні 2018 року шести турецьких громадян — співробітників коледжу «Мехмет Акіф», який фінансується проповідником Фетхуллахом Ґюленом. Останнього влада Туреччини звинувачує у спробі військового перевороту у липні 2016 року. Прем’єр-міністр Косова звільнив з посад міністра внутрішніх справ і керівника місцевої спецслужби через непогоджений з ним арешт і висилку згаданих осіб. У відповідь на невдоволену заяву Анкари з цього приводу президент частково визнаної держави зазначив, що Косово — не місце ані для гюленізму, ані для ердоганізму. №10/2018

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Влітку 2018 року з України теж вивезли двох опозиціонерів — бізнесмена Саліха Зегі Ігіта і журналіста Юсуфа Інана. Коли інформація про це стала відома громадськості, Національна поліція та Генеральна прокуратура спочатку пробували відхреститися від причетності до дій турецької влади, переклавши відповідальність на Службу безпеки України. Правда, пізніше з’ясувалося, що екстрадиція відбулася цілком офіційно, на запит міністерства юстиції Туреччини, як осіб, що розшукуються за проведення терористичної діяльності. За деякими даними, опозиціонерів могли вивезти й у «добровільно-примусовому» порядку, навіть і без запиту на екстрадицію. Співробітникам МІТ вдалось би схилити їх до повернення на Батьківщину під загрозою смерті рідних та близьких. Ймовірно, саме тому Саліх Зегі Ігіт і Юсуф Інан не чинили опору і не намагалися нічого зробити під час паспортного контролю при перетині українського кордону. До речі, лише одна із операцій МІТ все-таки зазнала провалу. Але трапилось це не у Європі, а у Монголії. Саме там у липні 2018 року був захоплений керівник мережі міжнародних шкіл, пов’язаний з тим же проповідником Фетхуллахом Ґюленом, Вейсель Аксай, який проживає в Улан-Баторі вже 25 років. Його намагалися вивезти з країни на турецькому військовому літаку. Коли про це довідалися сім’я і друзі викраденого, вони зібралися в аеропорту і заблокували виліт спецрейсу. Після різкої заяви МЗС Монголії про порушення її державного суверенітету екіпаж був змушений звільнити Вейселя Аксая. Сьогодні MIT розширює масштаби своєї присутності у європейських країнах, збільшуючи там кількість оперативних співробітників під дипломатичним та іншими прикриттями і зміцнюючи агентурні позиції. Крім проведення заходів щодо політичних противників президента Реджепа Ердогана турецька розвідка продовжує займатися своєю традиційною діяльністю стосовно «класичних» об’єктів — Греції та Кіпру. У числі розвідувальних пріоритетів МІТ залишається також боротьба з курдськими опозиціо№10/2018

нерами, передусім, з Робітничою партією Курдистану, зважаючи на ситуацію у Сирії та в Іраку. Навесні 2018 року відносини між Анкарою та Афінами загострилися настільки, що їх стали характеризувати як «не війна, але й не мир». Грецькі експерти, взагалі, вважають, що Туреччина протягом останніх кількох років веде проти їх країни гібридну війну. Зусилля МІТ на цьому напрямку розвідувальної діяльності (щодо свого союзника по НАТО!) націлені на здобування інформації у політичній, культурній, економічній та оборонній сферах. Тому ні для кого не стала несподіванкою шпигунська справа, у центрі якої був німецький громадянин (у ЗМІ проходив як «Мартін»), котрий працював на MIT. За легендою, він проживав у Греції як заможний пенсіонер. Відвідуючи грецькі острови в Егейському морі (біля узбережжя Туреччини), іноземець фотографував мальовничі пейзажі, а одночасно й військові бази та об’єкти критичної інфраструктури. За свою роботу агент щомісяця отримував 1250 євро. У ході розслідування цієї справи місцева контррозвідка з’ясувала, що подібним «туризмом» займалася ще ціла група «пенсіонерів» з країн Північної Європи. Після того, як нафтогазові компанії ENI і Total повідомили про можливу наявність на шельфі Кіпру значних запасів природного газу (приблизно від 170 до 230 млрд. куб. метрів), Анкара ще більше стала зацікавлена у підтримці самопроголошеної держави — Турецької Республіки Північного Кіпру. І у цій підтримці МІТ відіграє не останню роль. На додаток до усього цього не можна залишати поза увагою спеціальні інформаційні операції, які проводяться

МІТ для досягнення певних політичних цілей. Конкретним прикладом є конституційний референдум, який відбувся у квітні 2017 року, і у якому брали участь 1,3 млн. зарубіжних турків. У першу чергу, це стосувалося Німеччини і Нідерландів, де, з одного боку, існує велика турецька діаспора, а з іншого, — сформувалися структури, опозиційні нинішній владі в Анкарі. Для недопущення провокацій голландська влада видворили міністра у справах сім’ї та заборонили в’їзд міністрові закордонних справ Туреччини, які планували виступити перед співвітчизниками на мітингу у Роттердамі. Але це тільки «підлило масла у вогонь» і мало не спричинило масових безладів на вулицях європейських міст. Існує припущення, що турецькі спецслужби причетні до штучного створення міграційної кризи на балканському напрямку та управління цим процесом. Такий інструмент досить ефективно використовується Анкарою для тиску на Німеччину та ЄС. Зрештою, саме це мало для Туреччини вигідні фінансові наслідки. За деякими оцінками, МІТ має майже 6 тисяч агентів серед своєї 3-мільйонної етнічної общини у ФРН, що у статистичному співвідношенні можна порівняти лише з агентурним апаратом східнонімецької «Штазі» часів «холодної війни». Якщо до певного моменту у Німеччині акцептували діяльність МІТ, яка працювала, в основному, по серед-

Турецька розвідка активно веде роботу проти політичних противників президента Реджепа Ердогана»

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

овищу турецької та курдської діаспори, то останнім часом ставлення до цієї спецслужби змінилося. Керівник Федерального відомства захисту конституції Ханс-Георг Маасен висловив побоювання, що МІТ може спровокувати зіткнення між прибічниками та противниками президента Реджепа Ердогана. Не подобається німецькій контррозвідці й прискіпливий інтерес МІТ до співробітників Федерального відомства у справах міграції та біженців, передусім, перекладачів турецької мови. Минулого року було розпочато слідство проти 20 осіб, які з позицій Турецько-ісламського союзу релігійних установ у Німеччині шпигували за опозиційними діячами. Однак, доки вирішувались бюрократичні процедури, підозрювані успішно повернулися до Туреччини. Якщо зараз про роботу турецьких спецслужб на території ЄС почали говорити все частіше (особливо, у контексті останніх політичних змін у цій країні), то про розвідувальну діяльність на європейському «фронті» іншої держави з того ж регіону написана значна кількість статей і книг. Ізраїльська розвідка протягом багатьох років вільно почувається на Старому континенті, концентруючи свої зусилля на боротьбі з терористами «ХАМАСу», «Хізбалли» та інших організацій. У ході проведення операцій співробітники «Моссаду» не переймаються тим, що їхні дії можуть

Cтолиця Франції перетворилася на своєрідний оперативний центр ізраїльтян для боротьби з ворогами єврейської держави»

призвести до міжнародних скандалів чи кризи у відносинах з окремими країнами Європи. Варто пригадати лише полювання на терористів «Чорного вересня» після розстрілу збірної Ізраїлю на Олімпійських іграх у Мюнхені (операція «Гнів Божий» тривала з 1972-го до 1992 року) та викрадення фізика-ядерника Мордехая Вануну «з-під носа» британських журналістів. Сьогодні ця тема повернулася в інформаційний простір завдяки статті в Le Monde під звучним заголовком «Тінь «Моссаду» простягається над Парижем». Журналісти стверджують, що столиця Франції перетворилася на своєрідний оперативний центр ізраїльтян для боротьби з ворогами єврейської держави. Сигнал, який французькі спецслужби вислали через ЗМІ, був достатньо чіткий і зрозумілий – «Моссад» знову вийшов за межі «толерантності» до себе, і не тільки у Парижі. Свого часу, у період минулої «холодної війни», французька контррозвідка, за надмірну активність, фактично, «викинула» ізраїльтян з країни і змусила їх перебазуватися до резидентури у Бельгії. А на початку 2010 року у Парижі був розміщений центр планування та логістики для операції з ліквідації одного з лідерів військового крила «ХАМАСу» Махмуда Абдель Рауфа аль-Мабхуха. Його вбили у січні того ж року в Дубаї, але «розстрільна» команда, яка використовувала підроблені іноземні паспорти (включаючи французькі), діяла не зовсім професійно і наслідила у готелі, що призвело до гучного міжнародного скандалу. У керівництва Головного управління внутрішньої безпеки (ГУВБ) особливу лють викликав той факт, що одне з приміщень, задіяних при підготовці акції проти палес-

тинського бойовика, було розташоване в урядовому кварталі Парижа. Коли ж ГУВБ зафіксувало вербувальні підходи ізраїльської розвідки до співробітника спецслужб Франції, резидентові «Моссаду» та ще одному його колезі довелось терміново розпрощатися з країною перебування. Розвідувальна присутність Ізраїлю у Європі (подібно, як і у випадку Туреччини) має також інші прояви, які далеко виходять за рамки боротьби з тероризмом. Йдеться, зокрема, про забезпечення військових та економічних інтересів Тель-Авіва, а конкретно, про роботу щодо Ірану, інших сусідів Ізраїлю і, безсумнівно, отримання новітніх технологій. Суперництво з іранськими спецслужбами стає все більш запеклим, про що свідчить хоча б викриття «Моссадом» мережі представників так званих Сил «Кудс», які вербували мусульман-шиїтів. Цією інформацією ізраїльтяни поділилися зі своїми європейськими партнерами. У свою чергу, й іранські «дипломати» не гайнують часу, на що нещодавно звернуло увагу Федеральне відомство захисту конституції ФРН, назвавши посольство Ірану у Берліні центром проведення розвідувальних операцій. Слід зазначити, що сам факт наявності резидентури у складі будь-якої дипломатичної місії не є сенсаційним відкриттям, але таке «затаврування» і «розкрутка» цієї теми у ЗМІ – серйозне попередження про порушення певних неписаних стандартів. Тим паче, коли про це говорить сам міністр внутрішніх справ Хорст Зеєхофер у контексті затримання за ордером ЄС у липні цього року у Баварії радника посольства Ірану в Австрії Асадолли Асаді, звинуваченого у плануванні вибуху на зустрічі іранських опозиційних груп у Франції. На прикладі діяльності у Європі спецслужб Туреччини, Ізраїлю та Ірану достатньо чітко зрозумило масштаби проблеми, але не можна забувати, що крім них на Старому континенті теж працюють інші, менш відомі «гравці». Так, наприклад, у Німеччині влітку відбувся суд над таким собі громадянином в’єтнамсько-чеського походження Н.Х. Лонгом, який рік тому брав активну участь у викраденні і вивезенні до В’єтнаму колишнього керівника державної нафтової корпорації Чінь Суан Тханя (на Батьківщині засуджений до довічного ув’язнення). Операція була проведена у центрі Берліна серед білого дня. Завдяки цій справі стало зрозуміло, як може працювати в’єтнамська розвідка з використанням представників своєї діаспори в Європі. №10/2018