Оборонний вісник №9/2020

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК №

9 2020

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛIТИКИ ТА П О Л I Т И К И Б Е З П Е К И

ОБОРОННИЙ ВIСНИК №

9 2020

ЗМІСТ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

КАДРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ГЕОПОЛІТИКА

НА ПІВНІЧНИХ РУБЕЖАХ АЛЬЯНСУ

ОБОРОННІ ІНІЦІАТИВИ ЄВРОСОЮЗУ

НАДІЙНИЙ СОЮЗНИК НАТО

10

АСПЕКТИ БЕЗПЕКИ

ЄДИНИЙ ФЛАНГ

4

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: «Оборонний вісник»: 49893

14

А ЯК У НИХ

20

Засновник: ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

«СТОВПИ» КАНАДСЬКОЇ ОСВІТИ

26

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2543 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — директор Національного інституту стратегічних досліджень, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор політичних наук, професор

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук, професор

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центрального науководослідного іституту ЗС України

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

КОРЕНДОВИЧ В.С. — професор кафедри командноштабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РАДКОВЕЦЬ Ю.І. — військовий експерт, кандидат військових наук, доцент, генераллейтенант запасу

№9/2020

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

1

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НОВИНИ

МАЗи попрацюють на армію Довідка МАЗ-631727 — бортовий повнопривідний автомобіль підвищеної прохідності з колісною формулою 6х6, що випускається Мінським автозаводом Двигун:

дизельний ЯМЗ-65853 або ЯМЗ-6585 Потужність:

420 к.с. Коробка передач:

механічна, 9 передач Максимальна швидкість:

85 км/год Об’єм бака для палива:

350 л Витрата палива:

45л/100 км Повна маса автомобіля:

28 700 кг Вантажопідйомність:

11 000 - 21 600 кг Кліренс:

300-350 мм

МОДЕРНІЗОВАНИЙ ЗРК «СТРІЛА-10» Модернізований зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10» отримає українську керовану ракету Р-10-ОФ – зенітну версію РК-10. Вітчизняна ракета Р-10-ОФ оснащується уламково-фугасною бойової частиною з ударним ядром та неконтактним датчиком цілі. Наведення здійснюється по лазерному променю з супроводженням цілі в автоматичному режимі. Максимальна дальність стрільби складає 5000 метрів, тобто українська ракета має вдвічі збільшити цей показник у порівняні з базовою версією.

2

М

іністерство оборони України на початку вересня уклало державний контракт на поставку вантажівок підвищеної прохідності вантажопідйомністю від 8 до 12 тонн на суму майже 100 млн грн. За результатами відкритих торгів обрано білоруські вантажні автомобілі МАЗ-631727, які постачатиме ТОВ «Торговий Дім Будшляхмаш». До 30 листопада 41 вантажівка МАЗ-63727 має бути поставлена до 4223-го центру забезпечення автомобільною технікою та майном ЗС України.

ВІЙСЬКА ОТРИМАЛИ БРДМ-2Л1 Близько 50 модернізованих броньованих розвідувальнодозорних машин БРДМ-2Л1 передав українській армії Миколаївський бронетанковий завод у рамках держоборонзамовлення. У процесі модернізації фахівці підприємства покращили тактико-технічні характеристики базової машини БРДМ-2. Зокрема, було змінено ергономіку машини за рахунок бокових люків із посиленим бронюванням, а також встановлено тепловізори та сучасні засоби зв’язку і навігації, які відповідають стандартам НАТО.

Нагадаємо, що у цьому тендері намагалися взяти участь шість учасників, трьом відмовили через недоліки у документації. Також у серпні Міністерство оборони уклало контракт з ТОВ «Промислова компанія «Пожмашина» на постачання 25 пожежних автоцистерн на шасі МАЗ-6302, а 1 вересня було укладено контракт із тим самим ТОВ «Торговий Дім Будшляхмаш» на постачання 9 вантажівок МАЗ-631724 із системою Multilift моделі ULTIMA 21S.56 CHU.

«НЕПТУН» ЗАСТУПИТЬ НА БОЙОВЕ ЧЕРГУВАННЯ До 2025-го року у Збройних Силах України буде сформовано три дивізіони берегового комплексу крилатих ракет наземного базування РК-360МЦ «Нептун». Дивізіони планується розмістити у південних областях України, які мають вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів. Після того планується поставити на бойове чергування одну з батарей комплексу «Нептун». У серпні 2020 року береговий ракетний комплекс 360МЦ «Нептун» офіційно прийнятий на озброєння.

ШКОЛИ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ До кінця 2020-го року у ЗС України сформують ще чотири школи підготовки військових спеціалістів. Це школи протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки і тактичної медицини. Минулому року було створено школи морського піхотинця та причіпної артилерії. Загалом у попередні роки було створено тринадцять шкіл підготовки спеціалістів, зокрема школи загальновійськової підготовки, підготовки танкістів, снайперів, протитанкової артилерії та інші.

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«Костопіль» став до складу ВМС До корабельно-катерного складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України включено малий броньований артилерійський катер «Костопіль». Катер прийнято після успішного завершення всіх етапів заводських та державних випробувань. Це 7-й із катерів проекту 58155, збудований на суднобудівному підприємстві «Кузня на Рибальському». МБАК «Костопіль» почали будувати у 2018-му, спуск на воду відбувся 3 квітня 2019-го року. Перехід до Одеси був здійснений наприкінці вересня-початку жовтня 2019-го року. Катер отримав своє ім’я на честь однойменного міста Костопіль, центру Костопільського району Рівненської області де проживав загиблий у 2017-у році морський піхотинець Олексій Кондратюк.

МОВНЕ ПИТАННЯ Майже половина громадян вважають розвиток української мови важливою проблемою, але визнають, що країна має більш нагальні потреби, а кожен третій українець вважає ці проблеми другорядними. Отже, на запитання «Як Ви вважаєте, наскільки важливими для України є проблеми розвитку української мови?» відповіді респондентів розподілилися наступним чином:

19,8%

3,6%

43,9%

32,7% Вважаю, що це питання належить до першочергових Це питання важливе, але є більш нагальні потреби Вважаю ці проблеми другорядними Важко відповісти

Дані: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» №9/2020

Об’єднаний навчальнотренувальний центр В

Україні створять Об’єднаний навчально-тренувальний центр Сил підтримки Збройних Сил України. Центр буде сформований в ході об’єднання Центру розмінування та Навчального центру Командування Сил підтримки Збройних Сил України. Офіційно він запрацює вже цієї осені. Очолить новостворену структуру начальник Кам’янець-Подільського гарнізону, керівник Центру розмінування полковник Володимир Родіков. Об’єднаний навчально-тренувальний центр матиме декілька складових: • Центр розмінування; • Навчальний центр; • Центр підготовки підрозділів. Також сюди входитимуть Школа саперів, Кінологічний центр і батальйон забезпечення навчального процесу.

Об’єднаний навчально-тренувальний центр облаштується на території колишнього військово-інженерного інституту, де донедавна базувалась 48ма інженерна бригада, яка зараз змінює казармено-житлові фонди. У Центрі готуватимуть за відповідними спеціальностями та рівнями підготовки саперів, кінологів, водолазів, крім того, фахівців РХБЗ (радіаційного, хімічного, біологічного захисту) та топогеодезичного і навігаційного забезпечення. Термін навчання – від півтора до 6 місяців. Центр матиме власний полігон, а у планах військового керівництва «вдихнути нове життя» у військове містечко, що розташовується в селі Руда, Кам’янець-Подільського району, де до 2000-х років базувався 50-й окремий інженерно-саперний батальйон.

«Найголовніше рішення, яке сьогодні є, — це дотримання та продовження режиму тиші. Якщо ми йдемо до виконання Мінських угод, якщо ми йдемо до миру на сході нашої країни, перше і головне питання — це дотримання режиму тиші. Це означає, що наші хлопці не будуть гинути. І такого тривалого режиму припинення вогню на Донбасі не було за всі роки війни». Володимир Зеленський, Президент України

3

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

КАДРОВИЙ МЕ

Термін «Управління людськими ресурсами» був застосований керівництвом армії США і з часом був інтегрований у політику та доктрину. У загальному сенсі управління людськими ресурсами (HRM) — це низка комплексних рішень про трудові відносини, які впливають на ефективність працівників та організацій

4

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

МЕНЕДЖМЕНТ

№9/2020

5

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Ємцов А.А., начальник науководослідного відділу, полковник, магістр державного управління

Вєтров В.І., провідний науковий співробітник, заслужений працівник освіти України, кандидат воєнних наук, доцент

Вранешич О.В., науковий співробітник

В

ійськове управління людськими ресурсами (Military Human Resource Management) – головна складова загальних операцій з управління персоналом в США. Воно перетворилося від підтримуючої ролі на роль стратегічного сприяння розвитку та укріпленню армії. Сучасні безпекові виклики вимагають обґрунтованих рішень щодо структури збройних сил, програм набору персоналу, його навчання та утримання, програм добробуту та професійної готовності, як з індивідуальної, так і з колективної точки зору (підрозділу, військової частини тощо). Сьогодні в Україні й досі, у різних джерелах при розгляді завдань, заходів та змісту кадрового менеджменту існує деяка некоректність у застосуванні термінів стосовно кадрового менеджменту, кадрової політики, управління персоналом і врахування взаємовідносин між ними. Є різночитання у змісті заходів кадрового менеджменту, як вони використовується у державах-членах НАТО. Поряд з цим треба зауважити, що сама діяльність, щодо «управління особовим складом», під термінами «кадрова робота», «кадрове забезпечення» та відповідні дії, виконувались у повному обсязі. Існувала кадрова політика, були і відбір, і навчання, і оцінювання, і розстановка кадрів. Різниця була у змісті цих заходів. Головна відмінність була

6

Мал. 1 Елементи системи кадрового менеджменту

Кадрова політика

Відбір персоналу

Оцінювання персоналу

Навчання персоналу

Розстановка персоналу у запізненні застосування досягнень науки у питаннях вивчення людини, її мотивації до військової служби, управління її розвитком, можливостями, потенціалом, в реальному урахуванні ролі

людського фактору, втілення поняття людиноцентризму, обліку та використанні цих показників для досягнення цілей організації. Будь-яка діяльність не може бути якісною і ефективною без чіткого визначення її методологічних засад, зокрема, чіткого визначення термінологічних понять. Неоднозначне тлумачення основних понять і визначень може стати перешкодою на шляху створення та розгляду існування системи будь якої природи, особливо при прагненні до застосування закордонного досвіду у практичній діяльності організації, збройних сил. Уточнення понять, визначення термінів стає самостійним науковим дослідженням, оскільки це дає можливість методологічно вірно побудувати і організувати систему кадрового менеджменту та його практичне втілення у діяльність відповідних органів військового управління для використання стандартів НАТО, про що широко проголошується. Кадрова політика не існує окремо від кадрового менеджменту, а є його функціональною складовою, тому кадровий менеджмент не може бути «реалізацією кадрової політики». Кадровий менеджмент є процесом використання можливостей людини для досягнення кращих результатів діяльності. (мал. 1). №9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Подальший розгляд системи кадрового менеджменту змушує виділити два блоки: кадрова політика та управління персоналом. Управління персоналом, як складова кадрового менеджменту, складається з елементів: відбір, оцінка, навчання і розстановка персоналу. Водночас, категорично відокремити один від одного елементи системи управління персоналом неможливо. Вони складають єдине ціле, оскільки не можливо здійснити відбір, навчання персоналу та його розстановку без оцінки персоналу; навчання персоналу без відбору та оцінки; розстановку персоналу без його відбору, оцінки та навчання. Тому головною технологією кадрового менеджменту є оцінка персоналу, яка визначає його якість, його підготовленість та придатність до виконання відповідних обов’язків та завдань, його потенціал на майбутнє. Дійсно, кадрова політика збройних сил у системі кадрового менеджменту займає провідну роль, оскільки саме вона визначає: • ідею створення організації та способи її комплектування; • рівень потрібного розвитку персоналу, ступені, спеціальності та напрямки навчання; • обсяги та рівні підготовленості персоналу; • заходи та витрати на підтримання мотиваційного рівня, соціального статусу, повної та всебічної забезпеченості персоналу; технології на реалізацію планів для досягнення цілей підтримання бойової готовності та бойової спроможності збройних сил; • засобів для використання результатів діяльності персоналу;

№9/2020

•

урахування ролі людського фактору у питаннях використання збройних сил для забезпечення обороноспроможності держави. За поглядами багатьох фахівців кадрова політика – це визначення політичного курсу і стратегії управління персоналом, об’єктивно обумовлена практика і теорія соціального управління. Вона відображає політику та стратегію суб’єкта управління в його роботі з персоналом: його відтворенням, вихованням, навчанням, професіоналізацією, використанням, пенсійним забезпеченням. Кадрова політика у збройних силах визначає стратегічні завдання щодо комплектування органів військового управління та військових частин (закладів, установ) підготовленим персоналом, який спроможний ефективно виконувати завдання забезпечення безпеки держави у будь-яких умовах.

Кадрова політика у збройних силах визначає стратегічні завдання щодо комплектування органів військового управління та військових частин підготовленим персоналом, який спроможний ефективно виконувати завдання забезпечення безпеки держави у будь-яких умовах»

Завданнями кадрової політики у Збройних Силах України є: • приведення структури та чисельності Збройних Сил до економічних можливостей та завдань із забезпечення воєнної безпеки держави; • визначення та управління системою комплектування Збройних Сил; • забезпечення постійного підвищення рівня професійної підготовки військовослужбовців, формування та управління системою державного замовлення на підготовку кадрів для Збройних Сил; • здійснення заходів щодо підвищення престижу військової служби; • розробка та удосконалення механізму підготовки та утримання мобілізаційних резервів в умовах становлення ринкових відносин; • підвищення рівня соціально-правового захисту військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, пенсіонерів Збройних Сил; • вдосконалення механізму соціальної адаптації під час та після звільнення військовослужбовців у запас та у відставку. Кадрова політика не займається безпосередньо навчанням, відбором, управлінням кар'єрою, нагородженнями та призначеннями персоналу будьякого рівня. Кадрова політика визначає політику та стратегію цих питань. Кадрова політика Збройних Сил вирішує питання визначення виду комплектування (за призовом, на добровільній основі або за змішаним принципом), порядку використання технологій управління персоналом (відбір, навчання, оцінювання, розстановка), а також оцінює джерела та обсяги людських, ма-

7

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

теріальних та фінансових ресурсів, необхідних для ефективного функціонування системи управління персоналом, в залежності від зовнішніх (світова криза, зовнішні загрози, бойові дії тощо) та внутрішніх факторів (економічного та демографічного стану держави, ринку праці, змін в організаційно-штатній структурі тощо). Система управління персоналом (як блок системи кадрового менеджменту) – сукупність технологій, цілей, завдань та функцій служб персоналу, які спрямовані на створення цілісної системи формування, підготовки та використання кадрового потенціалу Збройних Сил України, встановлення взаємозв’язків між органами військового управління в процесі обґрунтування, формування, прийняття та реалізації управлінських (кадрових) рішень під час управління кар’єрою кожного військовослужбовця. Кадрова політика та управління персоналом — це завдання та сфера діяльності Служби персоналу (HR service – останній термін більш розповсюджений у США). Завдання служби персоналу за аналогією з системою HR service (ААР 16(Д)) армій держав-членів НАТО, необхідно розглядати за схемою: 1. Кожна зі складових передбачає виконання відповідних функцій за призначенням, що в свою чергу визначає склад відповідної служби персоналу.

2. Служба персоналу у збройних силах – це елемент системи військового управління, специфічна форма діяльності посадових осіб і структурних підрозділів апарату управління силами оборони, які використовують технології кадрового менеджменту, що спрямовані на створення, розвиток та ефективне використання кадрового потенціалу збройних сил. Під кадровим потенціалом розуміється сукупність кількісно-якісних характеристик персоналу, які визначають їх придатність та спроможність вирішувати поточні й перспективні завдання у сфері забезпечення боєздатності Збройних Сил. До таких характеристик слід віднести: • чисельність персоналу за спеціальностями, категоріями; рівні підготовленості, відповідності посадам; • ступінь мотиваційної спрямованості; • рівні розвитку професійно-кваліфікаційних (компетентнісних), професійно-важливих, зокрема, особистісних психологічних якостей та показників; • статеву та вікову структури персоналу тощо. Метою діяльності служби персоналу слід вважати підтримання потенціалу,

8

тобто кількісно-якісних характеристик персоналу на рівні, що забезпечує потреби збройних сил, виходячи із функцій та завдань, що на них покладені в інтересах підтримання бойової готовності військ, а також перспективами їх подальшого розвитку та застосування. Служба персоналу це складна система з елементами (управління, відділи, відділення. У ПКС – секції), які відпрацьовують окремі завдання, у межах своєї відповідальності, що в цілому складають заходи та технології кадрового менеджменту. Як і у кожної системи, у служб персоналу є центральний орган, відповідні рівні підпорядкованості та підзвітності, визначені обсяги завдань в

Завдання та сфера діяльності Служби персоналу (HR service — термін, більш розповсюджений у США) базуються на технологіях кадрового менеджменту, що спрямовані на створення, розвиток та ефективне використання кадрового потенціалу збройних сил»

залежності від рівня органу управління, встановлена періодичність інформування про результативність та ефективність своєї діяльності та прогнози ситуацій з управління персоналом. Ефективність роботи будь-якої організації залежить від її персоналу, його знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни, мотивації, здатності вирішувати проблеми, тобто особистісних якостей, можливостей постійного розвитку та кар’єрного зростання. Саме тому для успіху необхідно правильно організувати, постійно контролювати діяльність персоналу з використанням різних методів управління, які засновані на наукових законах. Служби персоналу повинні складатися з висококваліфікованих працівників, здатних ефективно приймати різні управлінські рішення. Основна мета управління персоналом полягає у формуванні його необхідної кількості та складу з певною професійною компетентністю. Саме за таких умов людина розглядається як важливий та цінний ресурс організації, а забезпечення ефективності кадрового менеджменту стане одним з основних завдань керівної ланки організації. Головна місія, напрямок завдань служб персоналу, за поглядами фахівців ПКС (місія G-1), полягає в тому,

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

щоб через використання технологій кадрового менеджменту, через ефективне управління людськими ресурсами, персоналом, через врахування впливу людського чиннику, забезпечити якісне та стійке управління всієї діяльністю Збройних Сил. Дієва революція у діяльності служб персоналу ПКС була викликана застосуванням після Другої світової війни ідей системного підходу у менеджменті. Становлення системного менеджменту забезпечило виникнення принципово нового підходу у питаннях кадрового менеджменту – переходу від управління персоналом до управління людськими ресурсами (HR) з урахуванням впливу людського фактору. Різниця полягає в тому, що крім оцінки професійно важливих якостей людини підійшли до оцінки професійного потенціалу фахівців, окремих груп, підрозділів, визначення ступеня придатності окремої особи до посади, групи, підрозділу до виконання відповідного переліку завдань, визначення ступеня впливу людського фактору, людського чинника на загальний результат діяльності організації будь-якої природи. На теперішній час, враховуючи зростання важливості і появі нових напрямків та заходів у роботі з людиною,

№9/2020

надання саме людині головної ролі у виконанні завдань з високою якістю, призвело до перетворення колишніх кадрових органів в служби персоналу або служби людських ресурсів, що володіють більш широкими повноваженнями. На посади кадрових менеджерів (менеджерів по роботі з персоналом) призначають переважно енергійних людей, що володіють гнучким прогресивним мисленням, широким поглядом на речі і без їх участі не приймається жодне кадрове рішення. Служба персоналу має ієрархічну централізовану структуру зверху до низу, від єдиного центрального органу управління до підлеглих філій, секторів, секцій. Всі вони пов’язані єдиною місією і відповідальністю – забезпечити ефективну діяльність організації (збройних сил) в цілому з виконанням відповідних завдань на різних рівнях підпорядкованості, з оцінкою можливих втрат за рахунок людського чинника. В залежності від ієрархічної структури, розподілу функцій між рівнями служб персоналу відповідні завдання здійснюється у напрямах: 1. Проведення аналізу людських ресурсів держави, встановлення порядку комплектування Збройних Сил, визначення вимог до рівнів освіти та підготовленості різних категорій фахівців для відповідних посад, формування та забезпечення виконання державних вимог до комплектування військ якісним персоналом.

2. Оцінювання стану укомплектованості військових підрозділів підготовленими фахівцями і прогнозування потреб у військових фахівцях за спеціальностями, посадами, рівнями придатності та компетентності військовослужбовців у різних умовах діяльності Збройних Сил.

3. Залучення до служби в Збройних Силах на посади військовослужбовців молоді, фахівців подвійних профілів підготовки, спеціалістів різних напрямків підготовки, поширення профорієнтаційної роботи щодо пошуку кваліфікованих кадрів та залучення молоді на військову службу.

4. Організацію навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, стажування різних категорій військовослужбовців за період проходження військової служби (перебування в резерві або запасі), контроль виконання визначених заходів.

5. Забезпечення ефективного функціонування рейтингової (конкурсної) системи відбору кандидатів для просування по службі, добору викладацького персоналу у навчальні заклади. Організація та проведення відкритих конкурсів серед кандидатів на військову службу, у резерві, на вакантні посади.

6. Організація та проведення щорічного оцінювання персоналу, забезпечення реалізації його результатів. Розробка та використання науково-обґрунтованих критеріїв оцінювання діяльності персоналу.

7. Вивчення соціально-психологічних і психофізіологічних особливостей різних видів військової діяльності, з використанням професіографічних досліджень. Встановлення вимог до майбутніх військових фахівців для комплектування військових посад.

8. Аналіз та контроль за діяльністю елементів (секцій, управлінь, відділів, відділень тощо) служб персоналу по організації і проведенню вивчення та оцінювання результативності діяльності персоналу, визначення напрямків подальшого розвитку системи управління персоналом. В залежності від завдань, які виконуються службою персоналу у збройних силах ПКС виділяють наступні рівні: 1. Вищий рівень – секції служби персоналу, які розробляють та реалізують кадрову політику у Збройних Силах, які за рахунок вивчення людських ресурсів держави, відповідають за визначення порядку комплектування військ (за контрактом, за призовом тощо), створення та визначення заходів систем вивчення (соціально-психологічне, морально-психологічне забезпечення) і навчання (система освіти) необхідного обсягу персоналу Збройних Сил, майбутніх захисників держави – кадрові менеджери органів військового управління стратегічного рівня.

2. Середній але головний рівень – секції служби персоналу, які безпосередньо відповідають за управління персоналом (проведення конкурсів та відбіркових комісій, відбір та оцінювання, прийом (призов на військову службу за контрактом), призначення на посади, створення резервів різного призначення, просування по службі та ротація, звільнення у запас – кадрові менеджери кадрового центру (кадрових центрів) органів військового управління із залученням фахівців з військ до складу незалежних конкурсних (відбіркових) комісій.

3. Базовий рівень – секції служби персоналу, які відповідають за постійне й досконале первинне вивчення й подальше супроводження, об’єктивне, доброчесне оцінювання, безпосередню роботу з персоналом, забезпечують своєчасний та повний документообіг у збройних силах з питань управління персоналом, практичне урахування людського чинника – кадрові менеджери військових частин, закладів, установ. Чітка уява про співвідношення та зміст розглянутих головних понять повинне сприяти впровадженню та використанню у Збройних Силах України дійсних заходів кадрового менеджменту.

9

ГЕОПОЛІТИКА

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

На сьогодні Європа стикається з великою концентрацією викликів з моменту закінчення «холодної війни», включаючи зростання терористичних загроз, міграції тощо

ОБОРОННІ ІНІЦІАТ Речич С.Л., полковник, радник Представництва України при Європейському Союзі, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Закінчення. Початок у «ОВ» №7,8 (2020 р.)

Є

вропейська ініціатива втручання (European Intervention Initiative, EI2) – це спільний військовий проект між 14 європейськими країнами поза існуючими структурами, такими як Організація Північноатлантичного договору (НАТО) та оборонною складовою Європейського Союзу.

10

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНІЦІАТИВА ВТРУЧАННЯ Цей формат військового співробітництва був ініційований Францією. Реалізація цієї ініціативи, яка покликана розширити оперативні спроможності країн-учасниць та доповнити існуючі ініціативи ЄС, зокрема PESCO, здійснюється суто країнами-учасницями без залучення інституцій або ресурсів Європейського Союзу. На сьогодні Європа стикається з високою нестабільністю та невизначеністю в стратегічному оточенні та має справу з великою концентрацією викликів з моменту закінчення «холодної війни», включаючи зростання терористичних загроз, міграції, стійких загроз в Південному та Південно-Східному регіонах, Середземномор’ї, регіоні Сахель-Сахара та на Східному фланзі, відновлення відкритого збройного конфлікту на порозі

Європи та концентрацією значних сил на цих територіях, зростання числа стихійних лих. У інтерв’ю, 6 листопада 2018 року Е. Макрон заявив: «Ми повинні захищати себе по відношенню до Китаю, Росії і навіть до Сполучених Штатів. Ми не захистимо європейців, якщо не вирішимо мати справжню європейську армію». Але розмови про «армію ЄС», ідею, яку багато років європейські федералісти висували, залишається глибоко причепливою темою серед держав-членів, які прагнуть захистити свій суверенітет. Ці дестабілізаційні фактори спонукають вирішенню питань кращого захисту громадян, таким чином Європейські країни повинні брати більшу відповідальність за їх персональну безпеку, краще взаємодіяти для досягнення спроможностей передбачати, готуватись, планувати та діяти разом у разі необхідності. №9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ТИВИ ЄВРОСОЮЗУ Для досягнення цієї мети було запропоновано створити Європейську ініціативу втручання, гнучкого, незобов’язуючого форуму Європейських країн, які мають змогу та бажання задіяти свої військові спроможності та сили, коли і де буде необхідно для захисту Європейських безпекових інтересів без упередження до вибору інституційних рамок (ЄС, ООН, НАТО чи коаліцією за вимогою). Кінцевою метою ЕІ2 є розвиток спільної стратегічної культури, яка розширить можливості Європейських країн проводити військові місії та операції під егідою ЄС, НАТО та ООН та/або коаліцією за вимогою. Ініціатива вперше була запропонована президентом Франції Еммануелем Макроном у своєму виступі в Сорбонні у вересні 2017 року, в якому він окреслив своє бачення стратегічної автономії європейської оборони. Міністри 9-ти кра№9/2020

їн-членів (Франції, Німеччини, Бельгії, Великої Британії, Данії, Нідерландів, Естонії, Іспанії та Португалії) підписали Лист 25 червня 2018 року в Люксембурзі про наміри розпочати роботу та домовилися створити європейські військові сили для швидкого розгортання в часи кризи, як ініціативу, яка виграла підтримку Великої Британії, оскільки вона прагнула підтримувати оборонні зв’язки після Brexit. Фінляндія приєдналася до військового проекту 7 листопада 2018 року. Європейська ініціатива втручання є поза межами структур ЄС, тому вона дозволяє повну участь Великої Британії яка залишила ЄС. Ініціатива спільних сил, очолювана президентом Франції Еммануелем Макроном в рамках планів створення автономних європейських збройних сил оборони, буде спрямована на швидке розгортання військ у кризових ситуаціях поблизу кордонів Європи.

Створений у липні 2018 року, за ініціативи президента Еммануеля Макрона, проект передбачає створення автономних європейських збройних сил і не обмежується державами-членами ЄС. Можна зауважити, що обидва проекти ставлять на меті зміцнення стратегічної автономії європейських країн та формування «спільної стратегічної культури», тобто вироблення спільних норм, ідей та моделей поведінки учасників політики безпеки і оборони. Водночас між ними існує ключова відмінність: PESCO розглядає ці цілі в рамках ЄС, а ЕІ2 – у ширшому європейському контексті. Функціональний фокус PESCO ширший (понад 30 проектів, які варіюються від спільної розвідувальної школи до ініціативи військової мобільності, координованої з НАТО), ЕІ2 – вужчий (посилена співпраця у чотирьох сферах).

PESCO є постійним, структурова-

11

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ним і обов’язковим, існують чіткі правила ухвалення рішень на рівні державчленів ЄС. ЕІ2 втілює гнучкість, прагматичність і не зобов’язувальний характер, це суто міжурядовий форум. Фактично, відмінність між ЕІ2 та PESCO втілює відмінність у баченнях ідеї європейської оборони Францією (прагматичне посилення обороноспроможності) та Німеччиною (поглиблення інтеграції). У Парижі було заплановано створити Постійний скорочений секретаріат Європейської ініціативи втручання, забезпечений переважно французьким персоналом та мережею іноземних офіцерів зв’язку, які вже присутні в оборонних структурах Франції, включаючи Центр планування та проведення операцій. Відповідно до протоколу про наміри, Ініціатива зосереджує свою діяльність на чотирьох першочергових напрямах: 1. Стратегічне прогнозування та обмін інформацією.

2. Розробка та планування сценаріїв.

3. Підтримка операцій.

4. Вивчення досвіду. Серед сценаріїв, що можуть бути вивчені, міністр збройних сил Франції Ф. Парлі (Florence Parly) відзначила такі: евакуація європейських громадян, гуманітарні дії у разі кризи за підтримки збройних сил, цільові втручання (біологічні, медичні тощо), збройне втручання. Вона наголосила, що це «сфери, де ми знаємо, що криза, ймовірно, станеться, і де нам, можливо, доведеться втрутитися». Таким чином, Євросоюз намагається створити суто європейські військові структури, спроможні вирішувати про-

12

блеми поза рамками НАТО. Франція, при цьому, прагне грати ключову роль. З огляду на розбіжності між США та європейським союзниками по низці питань, зокрема, іранській ядерній програмі, протекціоністських діях адміністрації Д. Трампа в економічній сфері, варто очікувати активізації діяльності ЄС з метою бути більш автономним від Сполучених Штатів у військовій галузі. Велика Британія традиційно піклувалася про зусилля, спрямовані на створення європейської оборонної співпраці, яка могла б кинути виклик структурам НАТО, але стала прихильницею таких ініціатив після голосування щодо виходу з ЄС. Джерело французького уряду заявило, що участь Великої Британії в цій сфері була ключовою, оскільки дві військові сили поділяли подібні культури та аналітичні підходи до вирішення кризи та ця культура не поділяється кожною державою-членом ЄС. Як очікувалося, ця ініціатива сприятиме спільному плануванню дій щодо стихійного лиха, кризових втручань або евакуації громадян з «гарячих точок». Яскравим прикладом спільних сил є Бойові тактичні групи ЄС, які, починаючи з 2007 року, з моменту набуття повних оперативних спроможностей, так ніколи і не були розгорнуті. ВИСНОВКИ Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що на основі прийнятої у 2016 році Глобальної стратегії ЄС, з метою посилення безпеки та оборони ЄС, збереження миру і стабільності та зміцнення безпеки громадян, було започатковано низку ключових оборонних ініціатив ЄС. Європейський план дій з питань оборони (EDAP), Європейський

оборонний фонд (EDF), План розвитку спроможностей (CDP), Скоординований щорічний оборонний огляд (CARD), План дій з питань військової мобільності (APMM), Європейська програма розвитку оборонної промисловості (EDIDP) стали основою для розбудови військових спроможностей держав-членів ЄС. Поряд з цим створення структур Військового (MPCC) та Цивільного (СРСС) планування та управління спроможностями, започаткування Постійного структурованого співробітництва (PESCO) та ініційована Францією Європейська ініціатива втручання (EI2), як спільний військовий проект між європейськими країнами поза НАТО та ЄС, стали додатковим форматом військового співробітництва держав-членів ЄС. Сьогодні Європа зіткнулася з безпрецедентними викликами. Нині не можливо оцінити, скільки часу може тривати депресія в європейських економіках, а отже, і в оборонних бюджетах. Після 2008 року Європі знадобилося близько 6 років, щоб скасувати скорочення, але збільшення витрат відбулося лише в 2014 році через агресію Росії проти України. Зараз у Європи не так багато часу. Спектр проблем безпеки, які стоять сьогодні перед Європою, ширший і складніший, ніж у 2008 році. Враховуючи вимоги сьогодення важливо, щоб запропоновані ініціативи реалізовувалися узгоджено та ефективно. Основна відповідальність за успіх їх реалізації лежить на європейських установах та органах. Україні, враховуючи її рух шляхом євроінтеграції, надзвичайно важливо вивчати та використовувати досвід Європейського Союзу та державчленів ЄС у реалізації програм та планів у сфері безпеки та оборони.

№9/2020

НА ПІВНІЧНИХ РУБЕЖАХ АЛЬЯНСУ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

НАДІЙНИЙ СОЮЗНИК НАТО 14

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Події останніх років, які призвели до тектонічних змін у світовому безпековому оточенні, змусили політичних та військових керівників дійти висновку про необхідність переходу на саму систему оборонного планування на середньострокову та довгострокову перспективу

Коваленко Г.А., полковник, офіцер багатонаціональних органів військового управління при Стратегічному командуванні НАТО з Трансформації

К

оролівство Норвегія, враховуючи своє важливе географічне розташування, також не є виключенням. Уряд Королівства визначив інвестиції в оборону та безпеку своїм ключовим пріоритетом на найближчу перспективу. Такий підхід обумовлений чітким розумінням та глибоким усвідомленням безпрецедентним погіршенням ситуації в галузі підтримки миру та безпеки не тільки в традиційно кризових регіонах, а й на всій земній кулі. Ба більше, сучасне та майбутнє міжнародне безпекове оточення, на думку норвезьких експертів, буде значно ускладнено явним та прихованим змаганням або, навіть боротьбою між ключовими гравцями світової шахівниці. Поряд з цим арсенал інструментів, які будуть застосовуватися для завоювання ресурсів та встановлення сфер впливу буде мати найширший спектр – від класичних перемовин, до застосування підрозділів сил спеціальних операцій та приватних пара військових формувань.

№9/2020

Серед основних рушійних сил формування нового геополітичного оточення, норвезькими аналітиками визначені такі: 1) дестабілізація безпекової ситуації в світі намаганнями з боку потужних міжнародних гравців на кшталт Росії та Китаю досягти своїх стратегічних політичних, економічних та військових цілей. На думку експертів, протягом останнього десятиліття спостерігається зміна домінуючої ролі колективного Заходу на фоні постійного нарощування впливу саме з боку Сходу та Азії; 2) наявність загрози світовому порядку як з внутрішнього, так і з зовнішнього боків. В той час, коли ззовні світовому порядку загрожує непередбачувана поведінка Китаю та Росії, зсередини країни Європи та США потерпають від впливу націоналістичних течій та рухів супротиву глобалізації, вільної торгівлі, прозорих кордонів, тощо; 3) швидкий розвиток сучасних технологій. Саме цей фактор носить експоненційно-нарощувальний характер і є найменш контрольованим та передбачуваним. Серед основних контрибуторів такого висновку є важкість контролювання розповсюдження відповідних знань, а також високий ступінь комерціалізації технологій подвійного призначення (а отже – і зниження рівня морального фактору стосовно застосування нових технологій проти людства); 4) широкий спектр застосування засобів, притаманних сфері безпеки та оборони. Мається на увазі поява нових осередків нестабільності під назвою «сірих зон», ведення агресивних гібридних дій – від залучення

до досягнення стратегічних цілей тактичних засобів (державного та недержавного походження, до вжиття заходів дипломатичного, інформаційного, військового економічного та соціального характеру; 5) зростання ймовірності виникнення збройного конфлікту міждержавного характеру. Такий висновок було зроблено з урахуванням комплексного характеру відносин між політиками та військовими, а також з урахуванням розмивання чітких кордонів між мирним станом, кризовою ситуацією, а також повномасштабною війною. Ще одним важливим чинником розвитку норвезького сектору безпеки та оборони є зміна клімату в цілому, а зокрема – стрімке зменшення крижаного покрову Північного льодовитого океану. Яскравим свідченням уваги воєннополітичного керівництва Королівства Норвегія до регіону є затвердження 21 квітня 2017 року Урядом країни так званої «Арктичної стратегії», де викладено бачення напрямів реалізації арктичної політики на середньострокову та довгострокову перспективу. Серед напрямів зосередження основних зусиль арктичному регіоні, норвезьке керівництво визначило такі: • розвиток міжнародного співробітництва, зокрема, в рамках Арктичної Ради (далі – АР) з вирішенням всіх спірних питань виключно у відповідності до Конвенції ООН щодо морського права від 1982 року; • підтримка підприємницької діяльності та бізнесу, які використовують інноваційні підходи, як-то морські біотехнології, енергетика, виявлення та добування корисних речовин з морського дна, морські перевезення та туризм; • підвищення якості освіти та підготовки в північних районах країни з потенційним спрямуванням на вивчення Арктики; • вдосконалення інфраструктури та комунікацій на півночі Норвегії, зокрема, започаткування залізничного сполучення між містами Будьо та Тромсьо; • захист довколишнього середовища та збереження унікальної екосистеми регіону. Ба більше, норвезькі правлячі кола чітко ідентифікують нарощування оперативних спроможностей Північного флоту Російської Федерації, як одну з головних загроз стабільності та безпеці арктичного регіону. Саме відповіддю на дії Кремля, експерти оцінюють введення в 2017 році в

15

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

експлуатацію криголаму «Кронпринц Хокон», обладнаного вертолітною площадкою, та оснащеного комплексом сучасного обладнання та приладів для вивчення рельєфу та геології морського дна. Ключовими факторами успіху, на думку воєнно-політичного керівництва Норвегії, є розробка та реалізація відповідної політики в оборонній сфері, визначення вірних пріоритетів (з урахуванням обмеженості наявних ресурсів для оборонної сфери), а також запровадження чітких та зрозумілих критеріїв для оцінки рівня захисту держави від нових й класичних викликів та загроз у сфері національної безпеки. Основною метою безпекової та оборонної політики Королівства Норвегія є захист та оборона суверенітету держави, її територіальної цілісності, гарантування функціонування демократичних інституцій, а також забезпечення свобод й захист від політичного, військового або будь-якого іншого тиску. Іншими елементами розвитку військової складової є наступні: 1) розбудова національних об’єднаних сил (nationaljointforces).

2) здійснення внеску в колективну оборону в рамках Організації Північноатлантичного договору.

3) співпраця з іншими союзницькими країнами в рамках програм, проектів та ініціатив, які становлять спільний інтерес. Отже, розпочнемо розгляд цих елементів у запропонованій послідовності.

16

Серед основних завдань, які ставить перед національними збройними силами Уряд Норвегії є такі: • гарантування ефективного стримування на основі принципів колективної оборони НАТО; • забезпечення національного захисту від загроз, агресії та/або нападів, в рамках НАТО; • якомога раніше виявлення, попередження та врегулювання (у випадку виникнення) кризових ситуацій та непередбачуваних випадків (в галузі безпеки); • підтримка процесу прийняття рішень на національному політичному рівні за допомогою даних спостереження та розвідки; • захист суверенітету країни та її суверенних прав; • забезпечення діяльності державних органів країни у визначених районах; • участь у врегулюванні міжнародних кризових ситуацій, включаючи миротворчу діяльність; • здійснення внесків у співробітництво, спрямоване на гарантування безпеки та посилення захисту; • участь в забезпеченні соціальної безпеки та вирішенні інших завдань цивільного характеру. Серед особливостей концептуального підходу до розвитку сфери безпеки та оборони є необхідність країни забезпечити захист саме північних рубежів Альянсу. Таке завдання, на думку норвезьких експертів, можна виконати тільки у разі гарантування постійної присутності військових підрозділів на

півночі країни, а також за умови розбудови потужної й всеосяжної системи постійного спостереження, попереднього виявлення та вчасного оповіщення. Чисельність збройних сил Королівства Норвегії в мирний час складає понад 23 тисячі осіб, включаючи більше 5 тисяч осіб цивільного персоналу. Водночас, в особливий період чисельність збройної компоненти може, за рахунок мобілізації, сягати більше 63 тисяч військових. СУХОПУТНА КОМПОНЕНТА Цілком логічним виглядає той факт, що сухопутна компонента збройних сил Норвегії є найбільш чисельною та налічує більше 8 тисяч військовослужбовців. Організаційно сухопутні війська складаються зі штабу (командування) та механізованої бригади «Північ» (м. Бардуфосс), батальйонної групи «Сор-Варангер» (м. Хойбуктмоен), батальйону розвідки, спостереження, раннього виявлення та радіоелектронної боротьби (м. Сетермоен) Центру логістичного забезпечення та оперативної підтримки (м. Сессволмоен), а також Групи оперативної підтримки в м. Бардуфосс. Водночас, підготовка фахівців тактичного рівня здійснюється в Армійській школі міста Рена. Механізована бригада «Північ» складається з 4-х батальйонів (два мотопіхотних, бронетанковий та батальйон розвідки), а також артилерійсько№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

го дивізіону. Також до складу бригади входять 4 інших батальйони: інженерний, медично-санітарний, зв’язку та забезпечення, а також штабна рота й рота військової поліції. На озброєння сухопутних військ Норвегії знаходяться танки Leopard 2A4NO (52 одиниці); бойові машини піхоти CV90 (144 одиниці); більше 280ти машин американського виробництва М-113А2 та М113F3; 75 одиниць фінських SISUXA-185, 186, 203N; 6 одиниць машин Fuchs 12A8 (німецького виробництва) для підрозділів РХБ захисту. Також для потреб піхоти на озброєнні сухопутних військ Норвегії є 169 одиниць автомобілів IvecoLMV (виробник – Італія), а також 20 одиниць ATF Dingo (виробник – ФРН). Засоби артилерійського ураження включають 12 одиниць РСЗВ американського виробництва М270; 56 одиниць самохідних машин M109A3GN, а також 24 одиниці південно-корейських систем К9 Thunder. Відповідно до перспективних планів реорганізації бригади «Північ», на основі її вже існуючих батальйонів, планується сформувати однотипні механізовані батальйони, спроможні вирішувати поставлені завдання окремо. Також найближчим часом бригаду буде посилено зенітно-ракетною батареєю, укомплектовану ЗРК NASAMSII, які будуть передані з КПС ЗС Норвегії. Також серед планів військового керівництва – створення власного ракетного комплексу норвезькою компанією Konsberg, заміна машин M109A3GN на К9 Thunder виробництва компанії Hanwha Land Systems.

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ Організаційно Королівські Військово-морські сили ЗС Норвегії складаються з штабу Хаконсверн (м. Берген), тактичного командування, служби берегової охорони (штаб в м. Сортланд та дивізіон патрульних кораблів берегової охорони), а також інших частин та підрозділів центрального підпорядкування. Система базування включає три основні морські бази Сортланд, Рамсунд, а також Форт Тронденес. Чисельність Королівських ВМС ЗС Норвегії в умовах мирного часу становить 3700 осіб з потенціалом мобілізації до 10 тисяч особового складу. В питаннях оперативного застосування, цілком логічно виглядає рішення про залучення КВМС до дій в арктичних районах, особливо – в Баренцовому морі, північній частині Норвезького моря, а також в акваторії архіпелагу Шпіцберген. До того ж основною фор№9/2020

«Серед особливостей концептуального підходу до розвитку сфери безпеки та оборони для Королівства Норвегія є необхідність забезпечити захист саме північних рубежів Альянсу»

мою застосування сил та засобів флоту є несення бойового чергування на ротаційній основі у складі тимчасових тактичних бойових груп. Наразі до складу флоту входять шість підводних човнів класу Ula, п’ять фрегатів, шість ракетних катерів класу Skjold, а також мінні тральщики, судна забезпечення та кораблі спеціального призначення. Показово, що в 2011 році до складу КВМС ЗС Норвегії увійшов розвідувальний корабель Eger, головним завданням екіпажу якого було визначено постійне спостереження за діяльністю сил та засобів Північного флоту Російської Федерації. Планами оборонного відомства країни передбачається збільшення чисельності особового складу ВМС, проведення глибокої модернізації наявних засобів (в першу чергу – фрегатів та підводних човнів), а також прийняття на озброєння трьох патрульних катерів протягом 2021-2025 років. Починаючи з 2025 року планується замінити шість підводних човнів класу Ula на нові Type-212 виробництва ФРН. Точніше, чотири з шести човнів буде вироблено в Норвегії, а лише два – в Німеччині. Також приблизно з 2025 року розпочнеться планова заміна ракетних катерів Skjold та мінних тральщиків Alta та Oksoy автономними роботизованими комплексами модульного типу. Водночас, в середньострокових перспективах планується взагалі відмовитися від ра-

17

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

кетних катерів, а їх завдання покласти на літаки F-35, оснащені ракетами класу JSM (Joint Strike Missile) типу «повітря-поверхня». Починаючи з 2022 року планується замінити патрульні катери класу Nordkapp на більш сучасні з посиленими спроможностями стосовно криголаму, оснащеними 57 мм пушкою, а також здатні виконувати завдання з двома приданими вертольотами NH-90. Але основним трендом розвитку морської компоненти залишається більш активне використання дистанційно керованих систем, а також більш активне залучення для виконання завдань флоту інших видів (родів військ) ЗС Королівства Норвегія. ПОВІТРЯНІ СИЛИ Організаційно Королівські Повітряні сили ЗС Королівства Норвегія складаються зі штабу та 5-х авіаційних крил (2 крила бойової авіації, 2 – допоміжної авіації, одне вертолітне крило). Авіаційні крила налічують три ескадрильї літаків бойової авіації (дві винищувально-бомбардувальні та одна патрульна), дві ескадрильї допоміжної авіації чотири вертолітні ескадрильї (дві багатоцільові, одна транспортна і одна пошуково-рятувальна), дивізіон (п’ять батарей, включаючи одну навчальну) зенітно-ракетних комплексів NASAMSII середнього радіусу дії, а також вісім батарей ПЗРК RBS-70. Особовий склад налічує близько 2,5 тисячі персоналу з перспективами мобілізації до 6,5 тисяч. Підготовка персоналу тактичного рівня здійснюється в академії Королівських Повітряних сил (м. Трондхейм). Наразі на озброєнні КПС ЗС Норвегії стоять 59 літаків бойової авіації (F-16, F-35), біля 30 літаків допоміжної авіації (Falcon-20, P-3, C-130), 32 навчально-тренувальні літаки (F-16, F-35, Saab MFI) близько 40 вертольотів (Bell412, NH-90, Westland Sea King, Augusta Westland AW-1010), до 50 пускових установок NASAMSII та близько 80-ти комплексів ПЗРК RBS-70. Одним з пріоритетних завдань КПС ЗС Норвегії є організація та забезпечення протиповітряної оборони (далі – ППО). Загальне керівництво системою ППО, яка включає також 11 радіолокаційних постів, здійснюється Національним центром управління авіацією при Оперативному командуванні ВС Норвегії (н. п. Рейтан, передмістя м. Будьо) Серед спланованих заходів є продовження прийняття на озброєння літаків американського виробництва F-35 Lightning, що дозволяє Норвегії стати

18

третьою європейською країною, після Великої Британії та Італії, яка розгорнула на своїй території літаки цього типу. Літаки цього класу поступово замінюють винищувачі F-16AM теж американського виробництва. Також найближчим часом (скоріше за все, до 2025 року) триватиме поступова заміна наявних літаків патрулювання морського простору P-3 Orion на більш сучасні літаки P-8 Poseidon. До кінця 2022 року також планується ввести до бойового складу 14 вертольотів NH-90. Водночас, військовим керівництвом було прийнято рішення про закупівлю 16-ти вертольотів AW101, які замінять застарілі вертольоти Sea King Mk 34 Стосовно спроможностей протиповітряної оборони, продовжується модернізація системи NASAMSII, головним чином шляхом заміни сенсорного обладнання на більш сучасні зразки. Такі заходи модернізації дозволять суттєво збільшити відстань виявлення цілі та розширити зону їх ураження. Основним трендом розвитку КПС ЗС Норвегії є перехід на принципово

нові зразки озброєння та військової техніки наступного покоління, а також більш активне залучення до виконання завдань іншими видами (родами військ) ЗС Королівства Норвегія. Стосовно другої складової – посилення НАТО як найвпливовішої та найефективнішої організації колективної безпеки, воєнно-політичне керівництво Норвегії, пам’ятаючи, що країна була серед держав-засновників цієї організації, вважає це завдання другим за пріоритетом після розвитку та модернізації власних збройних сил. Ба більше, саме Осло вважається в Альянсі таким собі мостом, або хабом, через який здійснюється активізація співпраці НАТО з такими впливовими та потужними країнами Північного регіону Європи, як Швеція та Фінляндія. Альянс платить Осло таким самим стратегічним підходом. Не дарма наймасштабніше за обсягом залучення військ військове навчання Trident Juncture було проведене з 25 жовтня по 23 листопада 2018 року, головним чином, на території Норвегії. Серед основних висновків для нор№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

везького воєнно-політичного керівництва за підсумками зазначеного навчання, можна відмітити такі: • необхідність удосконалення інфраструктури, призначеної для прийняття військових підрозділів держав-членів НАТО, включаючи морські порти та аеродроми; • доцільність внесення значних змін в національне законодавство стосовно прийняття та переміщення іноземної військової техніки; • важливість внесення змін до національних підходів у процес прийняття рішень з метою по-перше, зменшення часу на прийняття рішень на стратегічному рівні, а по-друге, забезпечити делегування повноважень на якомога нижчий рівень (навіть до тактичного) у разі виникнення такої необхідності. Додатковим аргументом в доказі важливості Осло для Брюсселя, може слугувати активна діяльність Центру вивчення передового досвіду НАТО в місті Ставангер. Саме цей Центр зберіг своє існування на тлі значних скорочень структур Альянсу протягом 20082014 років. №9/2020

Про серйозність намірів воєннополітичного керівництва Королівства Норвегія є заяви про поступове (до 2028 року) збільшення витрат на національну оборону з метою досягнення 2% від валового внутрішнього продукту. Також, ЗС країни брали участь в операціях та місіях НАТО, зокрема в Аденській затоці й Афганістані. Натомість, США розгорнули на території країни низку баз та складів для зберігання озброєння та військової техніки, яка, у разі потреби може бути використана НАТО для врегулювання кризових ситуацій в регіоні. Саме в рамках реагування Альянсу на анексію Криму та російську агресію на Сході України, Норвегія запропонувала свої сили та засоби для участі з 1-го травня 2015 року в Місії патрулювання повітряного простору над Східною Європою. Крім того, Норвегія надає сили і засоби до Спільних експедиційних сил (JEF – Joint Expeditionary Forces), угруповання, яке формується для реагування на кризові ситуації в басейні Балтійського моря. І останнє за переліком, але не за

значущістю є просування ініціатив в рамках організації NORDEFCO на користь зміцнення миру, стабільності та безпеки в регіоні Балтії та Північної Європи. Водночас, питання діяльності NORDEFCO не є предметом обговорення в рамках цієї публікації й потребує додаткового висвітлення. Серед висновків аналізу стану та перспектив розвитку оборонної складової Королівства Норвегія можна зазначити такі. Перше, політичне керівництво держави цілком розуміє важливість військової компоненти для захисту національних інтересів як в короткостроковому контексті, так і у стратегічній перспективі. Друге, в воєнно-політичних колах Норвегії чітко усвідомлюють неможливість протистояти класичним й новим викликам та загрозам наодинці. Саме тому значна увага приділяється співпраці в рамках Організації Північноатлантичного договору. До речі, Осло є надійним історичним союзником Брюсселя й досить часто ставиться в приклад іншим державам-членам НАТО як виважений, передбачуваний та цінний учасник цієї впливової організації, яка гарантує колективну оборону. Третє, з урахуванням того, що найближчі сусіди Норвегії – Швеція та Фінляндія не є членами НАТО, Осло одним з пріоритетів розвитку свого сектору безпеки та оборони, визначає регіональну співпрацю, зокрема, в рамках такого потужного регіонального об’єднання, як NORDEFCO. Саме регіональні програми, проекти та ініціативи, на думку норвезького керівництва дозволять з одного боку зміцнити безпеку в регіоні, а з іншого – забезпечити зменшити витрату коштів на підтримку миру й стабільності за рахунок розподілу витрат між сусідніми країнами. І останнє, питання важливості Арктики набуває додаткової значущості з урахуванням нарощування активності як інших країн регіону Північного льодовитого океану, так й інших впливових гравців на кшталт Китаю та Сполучених Штатів Америки. В цьому контексті симптоматичними є намагання Осло вирішувати всі питання виключно в рамках діяльності Арктичної Ради. А взагалі оборонне стратегічне планування Королівства Норвегія може слугувати гарним прикладом стабільного стратегічного підходу, який базується на виваженому аналізі безпекової ситуації, основних наявних й потенційних трендів, а також можливих варіантів розвитку подій як в глобальному, так і в регіональному контекстах.

19

АСПЕКТИ БЕЗПЕКИ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ЄДИНИЙ Ф 20

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Кардинальні зміни, які відбулися у світі за останні роки, нарощування Росією військового потенціалу та намагання Кремля підірвати євроатлантичну солідарність, викликають занепокоєння у західних експертів

Паливода В.О., головний консультант відділу нових викликів Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень

Н

ФЛАНГ №9/2020

априкінці травня 2020 року була опублікована доповідь під назвою «Один фланг, одна загроза, одна присутність: стратегія для східного флангу НАТО», підготовлена співробітниками американського Центру аналізу європейської політики (далі – ЦАЄП). Авторами цього ґрунтовного й широкого дослідження виступили, зокрема, відомі фахівці з оборонних та безпекових питань. Генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес був командувачем Сухопутними військами США у Європі; полковник у відставці Рей Войчік працював військовим аташе США у Польщі; Януш Бугайський залучався Міністерством оборони, Державним департаментом та Агентством міжнародного розвитку США як консультант у справах Східної Європи, керував однією з програм авторитетного Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Згаданий вище документ, по суті, є продовженням оприлюдненої раніше іншої доповіді авторства Бена Ходжеса та Рея Войчіка — «Поки щось не зрушується з місця: зміцнення Балтійського регіону в умовах кризи і війни». Вважається, що обидві доповіді, в яких розглядається проблема розгортання збройних сил США і НАТО у разі військового конфлікту з Росією на території країн Балтії, відігравали роль своєрідного інформаційного супроводу найбільш масштабних в істо-

21

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

рії Альянсу навчань Defender Europe2020. Особливістю доповіді «Один фланг, одна загроза, одна присутність: стратегія для східного флангу НАТО», є те, що її основні акценти зміщені з Балтійського на Чорноморський регіон. Оскільки навчання Defender Europe 21 планується провести з розгортанням військ із США у напрямку Чорного моря і Балкан, то інтерес до цього регіону, як театру воєнних дій (далі – ТВД), стає цілком прикладним. Отже, у концептуальному плані доповідь є стратегічним обґрунтуванням майбутніх маневрів. У документі послідовно розглядаються можливості Росії і НАТО в обох регіонах, позиція Альянсу у сфері стримування, м’яка і жорстка сила НАТО на цих напрямках, сценарії конфлікту, а також оцінюються слабкі сторони Росії. Автори доповіді пропонують змістовні практичні рекомендації для всеосяжної стратегії Північноатлантичного союзу на його східному фланзі, ТВД на якому простягається від Арктики до Кавказу і включає в себе узбережжя Балтійського і Чорного морів. Це найдовший і, можливо, найбільш уразливий сектор Альянсу. В умовах нинішньої конфігурації глобального співвідношення сил головною метою стає усунення потенційних джерел конфлікту з Росією. Але сьогодні США і НАТО не можуть

22

зосередитися виключно на загрозі з боку РФ, тому що Сполученим Штатам доводиться все більше звертати свою увагу на дії Китаю на світовій арені. Пекін кидає виклик усталеному міжнародному порядку на Тихому океані, по всій Євразії, у Європі та за її межами, підриваючи демократичні системи, контролюючи критичні сектори національних економік, блокуючи свободу доступу та навігації, а в деяких випадках створюючи екзистенціальні загрози. До того ж Вашингтон, за підтримки Альянсу, все ще значною мірою залучений у події на Близькому Сході та в Афганістані. Усувати потенційні джерела конфлікту з Росією необхідно не шляхом поступок, а тим паче, – розподілу сфер впливу, а через політику силового стримування на східному фланзі. Це стримування, на думку авторів доповіді, буде ефективним, якщо донести до Кремля інформацію про те, що

Поряд зі зміцненням потенціалу стримування та оборони в регіоні Балтійського моря, необхідно ще посилити роль Північноатлантичного союзу у всіх областях у більш широкому Чорноморському регіоні»

НАТО і його партнери демонструють здатність у разі військового конфлікту завдати значної шкоди, неприйнятної для Росії. Аналітики ЦАЄП вважають, що плани дій Північноатлантичного союзу в надзвичайних ситуаціях повинні розроблятися як мінімум для шести можливих сценаріїв конфлікту з РФ: в Україні, у державах Балтії, у Білорусії, у Придністров’ї, на Південному Кавказі (Закавказзя), у самій Росії (внутрішній заколот). Москва побоюється конфліктів у своєму оточенні, які можуть перетекти на її територію, або сепаратистських повстань всередині країни (на зразок того, що мало місце у Чечні). Посилена військова спроможність НАТО, що включає сухопутні і морські сили, протиповітряну оборону при ударному потенціалі та швидкості передислокації, важлива для формування у Кремля почуття невизначеності, що у разі провокації та нападу Північноатлантичний союз здатний не тільки захистити себе, але й нанести удар по території РФ. При такому сценарії рішуча відповідь НАТО може виявити і невпевненість російського керівництва, і політичну вразливість країни, і її військову слабкість, стимулюючи тим самим заворушення в деяких регіонах Федерації. Визначаючи вразливості Росії, автори доповіді наголошують, що вони

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

мають насамперед внутрішньополітичний характер. В усіх військових або парамілітарних конфліктах кожен противник стикається зі своїми слабкими сторонами, які можуть призвести до провалу і поразки. Для Москви основна слабкість – це її корумпована і репресивна державна система. Хоча Росія має задекларований федеративний устрій, насправді ж вона є централізованою структурою, яка не змогла побудувати сучасну правову державу і громадянське суспільство. Навіть у регіонах, де переважають етнічні росіяни, все більше мешканців відчувають відчуженість від Москви і намагаються консолідувати свою унікальну місцеву самобутність. Регіональне незадоволення засноване на накопичених образах, зокрема, через економічну стагнацію, офіційну корупцію, експлуатацію ресурсів, зазіхання на мовні права та загрози ліквідації або об’єднання адміністративно-територіальних одиниць. Федеральна структура приносить користь передусім вузькій еліті бюрократів, олігархів і регіональних губернаторів, які призначаються Кремлем. Москва отримує максимум ресурсів з регіонів, вкладаючи мінімальні інвестиції у напівзруйновану місцеву інфраструктуру. Без реальної регіональної автономії, значних інвестицій та посилення місцевого контролю над ресурсами федеральна структура ставатиме все більш некерованою, а спротив суспільства буде розширюватися. Щоб надалі функціонувати Москві потрібен економічний двигун. Це робить Кремль вразливим для західних санкцій, головним чином, що стосується доходів від експорту енергоносіїв. Якщо Москва продовжить проводити конфронтаційний курс щодо Заходу, то у НАТО повинні будуть оцінити і використовувати вразливості, недоліки та побоювання Росії, особливо у разі загострення протистояння уздовж східного флангу. Агресивна поведінка Москви базується на роздутій пропаганді про її власні можливості. У відносинах із сусідами вона часто поводить себе войовничо, щоб приховати свої внутрішні слабкості, які є не лише економічними і фінансовими, але також соціальними, етнічними та регіональними. Для Північноатлантичного союзу важливо кинути виклик дезінформації Кремля, який зображує Росію непереможною державою, і широко оприлюднювати інформацію про її внутрішню вразливість, про яку свідчать триваючі економічні проблеми та ескалація соці№9/2020

Значна військова перевага Альянсу дає йому можливість наносити удари по декількох пунктах, які військові планувальники називають «горизонтальною ескалацією», що може чинити тиск на російські сили у життєво важливих районах»

альних і регіональних протестів проти центрального уряду. Значна військова перевага Альянсу дає йому можливість наносити удари за декількома пунктами, які військові планувальники називають «горизонтальною ескалацією», що може чинити тиск на російські сили у життєво важливих районах і відвернути або посла-

бити їхню здатність реалізувати свої початкові наміри. Наприклад, відповідь НАТО на російську атаку біля Сувалкського коридору (ділянка кордону Литви і Польщі) може включати в себе удари по російських базах в Арктиці, Сирії, Грузії, Україні, Молдові чи на Кавказі в координації з кіберударами, блокадою Севастополя або відключен-

23

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ням «Північних потоків» чи інших російських трубопроводів. Головна стратегічна ідея доповіді, власне, полягає у самій її назві: «Один фланг, одна загроза, одна присутність». На сьогодні в регіоні Балтійського моря Альянс розгорнув бойові групи так званої розширеної передової присутності (Enhanced Forward Presence) в Естонії, Латвії, Литві та Польщі. У Чорноморському регіоні НАТО використовує так звану адаптовану передову присутність (Tailored Forward Presence). За оцінками аналітиків ЦАЄП, цей багаторівневий підхід створює певну ступінь непослідовності уздовж східного флангу, фактично віддаючи ініціативу в Чорноморському регіоні в руки РФ. Для обмеження прагнень Москви щодо створення неоімперської сфери впливу, НАТО має усунути будь-яку асиметрію у своїй нинішній позиції на східному фланзі. Для цього, поряд зі зміцненням потенціалу стримування та оборони в регіоні Балтійського моря, необхідно ще посилити роль Північноатлантичного союзу у всіх областях у більш широкому Чорноморському регіоні. Надалі доцільно посилити стримування у всіх областях і оголосити всі можливості на східному фланзі передовою присутністю Альянсу. «Один фланг» означає «одна присутність». НАТО слід розглядати східний фланг як єдиний неприступний фронт проти Росії. Передова присутність на східному фланзі - це частина глибоко ешелонованої оборони, яка включає в себе понад дві третини військової потужності Альянсу у західній частині європейського континенту. У доповіді перераховані наступні потенційні уразливості НАТО, які можуть перешкоджати ефективному стримуванню Росії: 1) ймовірна відсутність консолідованості (серед членів Північноатлантичного союзу існують різні уявлення про загрози і не досягнуто консенсусу відносно політики щодо Росії); 2) недостатній рівень готовності союзних повітряних, сухопутних і морських сил; 3) недостатня інтеграція союзних можливостей ППО і ПРО та їхніх навчань; 4) недостатня військова мобільність, включно з проблемами інфраструктури, юридичними та дипломатичними обмеженнями; 5) неповна координація у командуванні спільними операціями для кожного регіону; 6) недоліки у взаємодії на тактичному рівні; 7) недостатні запаси боєприпасів; 8) зростаючий розрив в потенціалі між

24

силами США та іншими союзниками, особливо в цифрових системах і медичних технологіях. З метою виправлення ситуації, що склалася, аналітики ЦАЄП запропонували наступні рекомендації: 1. Домогтися узгодженості вздовж східного флангу Альянсу: • підняти пріоритет Чорноморського регіону: розробити стратегію для великого Причорномор’я, яка поставить Чорне море в центр геостратегічної карти; • оновити ешелоновану передову присутність: посилити стримування на всіх ділянках і продемонструвати свої можливості вздовж усього східного флангу як передову присутність; • аналізувати загрози: досягти консенсусу щодо загальновизнаних потенційних загроз, щоб мотивувати посилення стримування на східному фланзі; • поліпшити ситуаційну обізнаність для посилення стримування і поліпшення реагування на кризові ситуації.

2. Удосконалити можливості зі стримування та оборони:

•

• •

•

•

активувати на східному фланзі зону відповідальності Верховного союзного командування в Європі: гармонізувати оперативний простір і тилову зону шляхом збільшення інвестицій у трансконтинентальну інфраструктуру, частішого проведення навчань і поліпшення військової мобільності; пришвидшити прийняття рішень у кризових ситуаціях; використовувати регіональні формати та організації, на кшталт Вишеградської групи, «Бухарестської дев’ятки», «Ініціативи трьох морів», «Східного партнерства». Завдяки зусиллям на рівні НАТО і ЄС, ці формати можуть підвищити інформованість і стимулювати більш активну участь союзників на східному фланзі; узгоджувати програми, процедури і персонал США у сфері безпекового співробітництва з політикою і пріоритетами Сполучених Штатів, узгодити військовополітичні завдання з можливостями союзників і партнерів; прийняти більш гнучкий підхід до розподілу фінансового тягаря та норми оборонних видатків у 2 % від ВВП;

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

•

забезпечити гнучку систему подачі пального: Північноатлантичний союз повинен оновити трубопровідну систему Альянсу для усунення уразливості інфраструктури подачі палива, а також обмежень щодо пропускної здатності; • модернізувати ядерний потенціал; • поліпшити кіберзахист і розробку нових технологій, інвестувати у можливості, що виходять за рамки звичайного захисту; • поліпшити та інтегрувати протиповітряну і протиракетну оборону в постійну інтегровану протиповітряно-протиракетну оборону з проведенням навчань.

3. Ініціатива в регіоні Балтійського моря: • поліпшити командування місією: зробити максимальним ефект від нових регіональних штабів, підрозділів та інших організацій за рахунок більшої синхронізації; • заохочувати регіональне співробітництво: США повинні заохочувати Польщу – ключового союзника в регіоні в період кризи, поглиблювати відносини з країнами Балтії, Швецією, Фінляндією, Німеччиною і Румунією;

№9/2020

•

збільшити можливості польських дивізій: США повинні розвивати оперативні спроможності збройних сил РП через багаторічну програму взаємодії, підготовки і навчань дивізій Війська Польського; • протидіяти російським інноваціям у сфері обмеження та заборони доступу і маневру (так званий «пузир» A2/AD).

4. Ініціатива у Чорноморському регіоні: • здійснити і поліпшити комплексне оборонне планування: розробити більш комплексний план оборони Чорноморського регіону, аналогічний тому, який підготовлений для регіону Балтійського моря;

На сьогодні США і НАТО не можуть зосередитися виключно на загрозі з боку Росії, тому що Сполученим Штатам доводиться все більше звертати свою увагу на дії Китаю на світовій арені»

•

створити узагальнену картину оперативної обстановки для повітря, моря і суші у Великому Причорномор’ї: удосконалювати морську розвідку, спостереження і рекогносцировку для створення більш повної та загальної картини регіону і для включення регіону Чорного моря в Центр ситуаційної інформованості; • зміцнення можливостей Румунії: будучи «центром тяжіння» регіонального стримування НАТО, ця країна потребує значного зміцнення у військовому плані шляхом поліпшення дорожньої та залізничної інфраструктури, створення регіональної архітектури командування і управління союзників; • поліпшити можливості: щоб перехопити ініціативу в Чорноморському регіоні, НАТО має посилити тут присутність свого командування і управління; • створити власні зони A2/AD НАТО: посилити оборону західної частини Чорного моря за допомогою безпілотних морських систем і наземних систем в Румунії, включно з використанням протичовнових ракет, безпілотних літальних апаратів і штурмової авіації; • проводити морські поліцейські місії: організувати таку місію у Чорному морі з постійною присутністю військово-морських сил Альянсу; • поліпшити можливості системи ISTAR (розвідка, спостереження, виявлення цілей і рекогносцировка) в Румунії; • інвестувати в кіберможливості Румунії: підтримувати високий потенціал кібербезпеки Румунії за рахунок розширення партнерських зв’язків зі Сполученими Штатами і обміну технологіями; • сприяти економічному розвитку: інвестувати в економічний потенціал Чорноморського регіону з метою поліпшення умов регіона льної безпеки для союзників і партнерів.

5. Підтримка партнерів НАТО: • План дій щодо членства в НАТО для Грузії та України: Вашингтон повинен проводити більш наполегливу політику на підтримку членства в Альянсі для згаданих країн; • зміцнювати можливості України: США повинні надавати більшу підтримку її Військово-Морським Силам; Україна має виробляти або купувати засоби, необхідні для того, щоб успішно протистояти майбутньому наступу Росії; • військово-морським судам РФ повинен бути заборонений вхід в порти країнчленів НАТО; • зміцнювати можливості Грузії: Альянсу слід активізувати співпрацю з Тбілісі в рамках існуючих ініціатив і підтримати модернізацію та поліпшення інфраструктури на військовому аеродромі Вазіані.

25

А ЯК У НИХ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

«СТОВПИ» КАНАДС У військових коледжах збройних сил Канади майбутніх офіцерів готують як професіоналів з високими фізичними і лідерськими якостями та спроможними працювати в найрізноманітніших культурних умовах

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

26

№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

СЬКОЇ ОСВІТИ

П

ідготовка офіцерів тактичної ланки військового управління для збройних сил Канади проводиться у двох військових коледжах, а саме: у Королівському військовому коледжі Сен-Жан (КВК Сен-Жан), що розташований у м. Сен-Жан-сюр-Рішельє, провінція Квебек, та Королівському військовому коледжі (КВК), що розташований у м. Кінгстон, провінція Онтаріо. Зазначені військові коледжі мають статус канадського військового університету та здійснюють підготовку майбутніх офіцерів для усіх видів збройних сил Канади (армії, військово-повітряних сил, військово-морських сил). Навчальні програми коледжів узгоджені між собою, що забезпечує певну ротацію кадетів під час навчання (після завершення навчання на першому або другому курсах). Практично КВК Сен-Жан є відокремленим структурним підрозділом КВК і забезпечує разом з базової військовою підготовкою необхідну додаткову мовну підготовку кадетів. У Канаді функціонують дві державні мови: англійська та французька. Тому, офіцери повинні вільно володіти обома мовами. КВК СенЖан, у разі необхідності, проводить підготовку №9/2020

кадетів для ефективного спілкування англійською та французькою мовами за допомогою позакласної освіти та мовної інтеграції у повсякденному житті протягом підготовчого курсу та першого курсу навчання. Розташований у франкомовному середовищі КВК Сен-Жан є прекрасним місцем для англомовних кадетів, які бажають удосконалити свої знання французької мови для того, щоб відповідати вимогам двомовності збройних сил Канади. Кадети, які вступили до військових коледжів, починають навчання з проходження 1-ї частини базового курсу військової підготовки, що проводиться у Канадській школі лідерства та вербування (м. Сен-Жан-сюр-Рішельє, провінція Квебек). Навчальний план передбачає два модулі. Перший модуль триває п’ять тижнів, а другий – сім тижнів. Навчальна програма базового курсу включає питання здобуття тими, хто навчається, початкової військової підготовки щодо основ загальних військових знань, принципів керівництва військовими підрозділами, військових статутів та традицій, що існують у збройних силах Канади, правил поводження зі зброєю та надан-

27

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ня першої медичної допомоги, а також удосконалення їх фізичної підготовки і витривалості. У цей період кадети мають можливість здобути певні практичні військові навички під час проведення навчальних польових занять та тренувань, що включають питання захисту військ від РХБЗ, основ ведення бою, орієнтування на місцевості, а також управління військовим підрозділом. Підготовка кадетів на цьому етапі завершується заліком, що включає подолання відповідної смуги перешкод. Базовий курс військової підготовки (2-а частина) продовжується протягом першого року навчання безпосередньо у військових коледжах (КВК або КВК Сен-Жан). Загальний термін підготовки передбачає навчання на 4-х курсах. Розподіл кадетів між коледжами залежить від рівнів їх освітньої та фізичної підготовки, знання державних мов, а також майбутнього військового фаху. Навчальні програми, що реалізуються в коледжах, забезпечують здобуття тими, хто навчається, кваліфікаційного рівня бакалавра в певної галузі знань, а загальна частина навчального плану отримання ними первинного офіцерського звання. Девіз коледжів – «Істина, обов’язок, відвага». Саме на цих принципах у кадетів виховуються самодисципліна, особиста мотивація, взаємоповага до товаришів та інші якості справжнього військового лідера. Навчальний план коледжів включає чотири складових: військову; фізичну; двомовну та освітню. У коледжах їх називають «стовпами», на яких базується підготовка майбутнього офіцера. ВІЙСЬКОВА СКЛАДОВА Основна мета військового стовпа – виявлення, розвиток та закріплення моральних якостей та етичних цінностей, які мають важливе значення для офіцера. Ці якості та цінності включають: чесність, вірність, честь та мужність. Підготовка спрямовується на забезпечення перетворення підлітка до дорослої особи – офіцера під час навчання його у військовому коледжі протягом 4-х років. Водночас за роками навчання акцентується увага на наступному: 1-й курс – особистий розвиток, перетворення, робота в команді; 2-й курс – особистий розвиток, робота в команді, підготовка до лідерства; 3-й курс – особистий розвиток, лідерство; 4-й курс – особистий розвиток, лідерство, підготовка до виконання службових обов’язків за посадою. Водночас визначено шість основних напрямків формування військо-

28

вих компетенцій майбутнього офіцера, які можуть розглядатися як окремі навчальні курси: загальні військові знання; особисті якості; робота в команді; лідерство; комунікації; стройова підготовка. Курс «Загальні військові знання» передбачає вивчення питань щодо загальних правил, які прийняти у канадських збройних силах, наприклад, таких як: військові традиції у збройних силах; єдиноначальність; посадові обов’язки та відповідальність військовослужбовців; заборона вживання наркотиків, алкоголю та сексуальних домагань між військовослужбовцями тощо. Цей курс охоплює також питання, що стосуються навчання у військовому коледжі, таких як історія, організація та керівництво коледжу, структура кадетського крила тощо. Вивчається протягом засвоєння базового курсу військової підготовки. Офіцери канадських збройних сил повинні постійно демонструвати зразкову поведінку та дисциплінованість. Така поведінка випливає з добре розвинених рис особистості, таких як чес-

ність, відданість, самоповага, повага до інших, відповідальність та мужність. Ці риси особистості формуються, вдосконалюються та оцінюються під час опанування навчального курсу «Особистий розвиток» протягом всього періоду навчання. Робота в команді та співпраця – важливі елементи успішної військової кар’єри офіцера. Навчальний курс «Робота в команді» формує практичні навички кадетів для створення ефективної команди (військового підрозділу) та сприяння формуванню нормальних службових стосунків. Зазначені навички розвивають також необхідну особисту впевненість і довіру до колег. Основним завданням офіцерського складу є керівництво підлеглим особовим складом. Курс «Лідерство» надає практичні можливості для формування, розвитку та практичного застосування лідерських якостей кадетів у різноманітніших сценаріях. Всі завдання для прояву ріс лідера, включаючи призначення кадетів на командні посади у навчальних підрозділах, капітанами спор№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

вої, фізичної підготовки й у повсякденній службі. Таким чином, військова складова, у першу чергу, розвиває особисті навички, що необхідні офіцеру для досягнення успіху в його майбутньої військової кар’єрі у сьогоднішньому складному і швидко мінливому світі. Опановуючи цю складову навчального плану, кадет отримує основні навички ефективного керівника щодо управління підлеглим особовим складом та відповідними ресурсами. Поряд з цим, складова призначена для підготовки майбутнього офіцера до прийняття важких рішень у стресових ситуаціях завдяки розумінню основних факторів, що впливають на їх прийняття. Характер та особливості військового управління і проведення сучасних військових операцій вимагають від офіцера глибокого розуміння поведінки людини, тому вивчення питань з військової психології та лідерства є обов’язковою частиною навчальної програми. Особливий акцент в цей час робиться на особисту доброчесність, етичну поведінку та професійну відповідальність. Військова складова опановується кадетами протягом всього навчального року та всього періоду навчання. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ Велика увага протягом навчання приділяється удосконаленню фізичної підготовки тих, хто навчається, із застотивних команд, організаторів проектів та відповідних заходів тощо використовуються для формування лідерських якостей і оцінки їх розвитку та ефективності. Мінімальна вимога для успішного завершення курсу – задовільне виконання посадових обов’язків командира кадетського підрозділу протягом одного семестру на третьому чи четвертому курсах. Курс «Комунікації» спрямований на розвиток основних навичок кадетів щодо письмового та усного спілкування. Ці навички є наріжним каменем забезпечення лідерства і необхідні на всіх етапах подальшої кар’єри офіцера у канадських збройних силах. Курс стройової підготовки є одним з найважливіших розділів навчання і виховання кадета. Вона дисциплінує майбутнього офіцера, загартовує його фізично, виробляє гарну поставу, формує спритність, моторність, витривалість, уміння правильно і швидко виконувати команди командирів. Навички, набуті на заняттях із стройової підготовки, вдосконалюються на заняттях з вогне№9/2020

Велика увага протягом навчання приділяється удосконаленню фізичної підготовки тих, хто навчається, із застосуванням базових принципів фітнесу та здорового способу життя» суванням базових принципів фітнесу та здорового способу життя. Прагнення кожного кадета досягти більш високого рівня фізичної підготовленості покращує якість його життя, дає змогу більш ефективно вивчати військову справу та надихає інших. Кадети зобов’язані брати участь у програмі фізичного виховання, покликаної досягти і підтримувати високий рівень фізичної підготовленості, а також засвоїти основи різноманітніших командних та індивідуальних видів спорту. Ця програма є невід’ємною частиною навчального плану, що реалізується у коледжах. Передбачається, що випускники по-

винні відповідати вимогам так званого «стандарту фітнесу збройних сил Канади» щодо витривалості, спритності та сили. З метою визначення зазначеної відповідності кадети протягом навчання періодично проходять перевірку. Для того, щоб допомогти їм у дотриманні вимог цього стандарту в коледжах працює команда професійних фізіологів та спортивних тренерів, які пропонують певні інтерактивні програми та стимулюючі заняття спортом з метою розвитку фізичного потенціалу кожного кадета. Теоретичні та практичні заняття, різноманітні види спорту, а також періодичне оцінювання, лікувальна фізична підготовка та персоналізовані тренування – це невід’ємні частини програми фізичного виховання та легкої атлетики. Програма фізичного виховання призначена для підвищення рівня фізичної підготовленості. Під час навчання кадети повинні щотижня відвідувати двогодинні заняття з фізичної підготовки протягом всього навчального року. Навчальна програма включає чотири курси фізичного виховання. Два перших курси передбачають застосування відповідних методик з підвищення рівня фізичної підготовки. При цьому на першому курсі акцентується увага на основах серцево-судинних та м’язових тренувань, а також на методах профілактичної розминки. Другий курс спрямований на формування таких фізичних якостей, як гнучкість, спритність, сила та витривалість. Протягом наступних курсів ці якості кадети розвивають під час навчальних занять з фізичної підготовки та занять різноманітними видами спорту. ДВОМОВНІСТЬ Двомовність відображає культурну спадщину Канади. Очікується, що представники цієї спадщини – офіцери вільно володіють обома офіційними мовами Канади. Перш ніж потрапити до коледжів кадети проходять відповідний онлайн-тест, який вимірює їхнє знання другої офіційної мови. У разі необхідності, вони повинні пройти, як мінімум, два мовні курси, щоб відповідати встановленим вимогам, які прийняті у збройних силах щодо двомовності (рівень BBB, визнаного Канадською школою публічної служби). Під час проведення навчальних занять з вдосконалення другої мови кадети поділяються на групи за рівнем володіння мовою. При цьому, заняття спрямовуються на підвищення рівня навичок з розуміння, читання, письма, а також мовленнєвих навичок. Для того, щоб

29

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

військових коледжах збройних сил Канади спрямовані на підготовку майбутніх офіцерів до виконання посадових обов’язків, які їх чекають під час проходження військової служби у збройних силах як у межах країни так й закордоном на міжнародному рівні, та забезпечують можливість працювати в найрізноманітніших культурних умовах. Протягом проходження військової служби передбачається постійне підвищення кваліфікації офіцерів перед призначенням на нові посади, які, частіше за все, проходять у відповідних видових навчальних центрах (військових базах) та в Коледжі збройних сил Канади.

сприяти ефективному вивченню другої мови, застосовуються індивідуальне наставництво та невеликі аудиторії із засобами, що використовують сучасні технології навчання. Для кадетів, які ще не досягли необхідного рівня двомовності після завершення навчання на другому курсі, під час канікулярної відпуски передбачений додатковий інтенсивний курс «занурення» на п’ять або десять тижнів. Заняття проводяться у невеликих групах по п’ять-шість годин на день в коледжі (м. Сен-Жан) або в Канадській школі лідерства та вербування м. СенЖан. Зазначимо, що всі навчальні курси в коледжах пропонуються як англійською, так і французькою мовами. Кадети, які успішно склали іспити з мовної підготовки, мають право відвідувати навчальні заняття, що проводяться на будь-якій державній мові, та виконувати всі завдання на їхній «першій» офіційній мові. ОСВІТНЯ СЛАДОВА Освітня складова навчального плану забезпечує здобуття випускником

30

коледжу ступеню бакалавра у певній галузі знань (мистецтва, науки, техніки – у КВК або міжнародних відносин – у КВК Сен-Жан). Першочерговим завданням цієї складової є розвиток професійних компетентностей майбутніх офіцерів в освітніх галузях, які можна застосувати як до військової справи та й у повсякденному житті і у суспільстві в цілому. Слід зазначити, що кадети мають можливість досить вільного вибору навчальних дисциплін з декількох академічних програм, що формують відповідні освітні модулі. Тут наведемо для прикладу перелік деяких навчальних дисциплін, з яких формуються зазначені модулі: англійська мова, французька мова, історія, політологія, економіка, фізика, хімія, математика, комп’ютерні науки, інформаційні технології, науки про космос, аеронавтика, хімічне матеріалознавство, будівельна інженерія, комп’ютерна інженерія, інженерна графіка, електротехніка, машинобудування, військові науки, військова психологія і лідерство, ділове адміністрування, основи міжнародних відносин, канадська політика та суспільство тощо. Таким чином навчальні програми у

ВИДОВІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ Коледж збройних сил Канади (м. Торонто, штат Онтаріо) пропонує декілька навчальних програм для офіцерів оперативної та стратегічної ланок військового управління. Програма об’єднаних штабних операцій – це програма для капітанів (капітан-лейтенантів), майорів (капітанів 3-го рангу), які вперше призначаються на певні посади в штабах оперативного або стратегічного рівня. Мета програми – надати її учасникам знання та навички, необхідні для виконання посадових обов’язків молодших офіцерів у відповідному штабі. Навчання здійснюється протягом 2-х тижнів, двічі на рік, чисельність слухачів у потоці складає до 60 осіб.

Двомовність відображає культурну спадщину Канади. Очікується, що офіцери вільно володіють обома офіційними мовами Канади. Перш ніж потрапити до коледжів кадети проходять відповідний онлайн-тест, який вимірює їхнє знання другої офіційної мови» Спільна командно-штабна програма – це програма для старших офіцерів, які плануються для призначення на відповідні командні та штабні посади оперативного рівня, що передбачають планування та проведення операцій як на національному так й багатонаціональному рівнях. Навчання здійснюється протягом одного навчального року (початок занять – серпень, кінець – червень наступного календарного року). Навчальний план розрахований на 700 аудиторних навчальних годин та 900 навчальних годин самостійної під№9/2020

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

готовки. Чисельність слухачів складає до 30 осіб. Особлива увага під час навчання зосереджується на наступних питаннях: 1. Командування та лідерство. Завдання – виробити у кожного учасника програми необхідний рівень розуміння концептуальних основ командування та лідерства, необхідних для ефективної діяльності під час планування і проведення операцій.

2. Навички комунікації. Мета – розвиток здатності тих, хто навчається, ефективно спілкуватися з певними типами аудиторій слухачів (як військовими, так й цивільними).

3. Планування військових операцій. Мета – розвиток у офіцерів компетентності планувати спільні операції на оперативному рівні за всім спектром можливих конфліктів.

4. Компонентні можливості. Завдання – формування навичок планування операцій, виходячи з наявності відповідних можливостей при проведенні різних видів військових операцій.

5. Національна безпека та оборона. Мета – розвиток здатності офіцерів проводити аналіз проблем національної безпеки, зовнішньої політики та оборони, а також внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на них. Навчальний план передбачає сім обов’язкових для всіх слухачів навчальних модулів (основна навчальна програма) та три модулі за вибором тих, хто навчається (додаткові навчальні курси). Навчальна програма може опа-

№9/2020

новуватися дистанційно. Програма з національної безпеки – це програма для старших офіцерів (полковників, капітанів 1-го рангу та вищих офіцерів), які плануються для призначення на відповідні командні та штабні посади стратегічного рівня. Слухачі навчаються разом з державними службовцями високого рівня, які працюють у галузі національної безпеки та оборони. Навчання здійснюється протягом одного навчального року (10 місяців). Навчальний план розрахований на 560-620 аудиторних навчальних годин та біля 800 навчальних годин самостійної підготовки. Чисельність слухачів складає до 20 осіб. Особлива увага під час навчання зосереджується на наступних питаннях: 1. Інституційне лідерство, стратегічне командування та стратегічне управління ресурсами. Мета – подальший розвиток здатності тих, хто навчається, оцінювати та застосовувати принципи лідерства, командування та управління на стратегічному рівні у провідних інститутах оборони та національної безпеки, а також оцінювати інституційну політику та певні обмеження при прийнятті відповідних рішень для забезпечення національної безпеки країни.

2. Уряд Канади та розвиток політики національної безпеки. Завдання – розвиток компетентностей щодо формування та впровадження політики національної безпеки

та забезпечення взаємозв’язку державних установ на регіональному та глобальному рівнях з міжнародними організаціями та іншими неурядовими учасниками. Використовуючи порівняння з іншими країнами, слухачі зосереджується на: основних етапах при підготовці та прийнятті рішень урядом Канади; розробці політики національної безпеки; внутрішніх та зовнішніх чинниках, які впливають на впровадження політики національної безпеки тощо.

3. Розробка національної стратегії та застосування складових влади. Мета – подальший розвиток розуміння слухачами загальних правил застосування різних складових влади, вивчення її дипломатичних, політичних, інформаційних, соціокультурних, військових та економічних елементів та аналіз їх впливу на національну безпеку Канади.

4. Операції в умовах різних середовищ. Мета – розвиток здатності слухачів застосовувати комплексні підходи при плануванні та проведенні операцій в умовах сучасних та майбутніх середовищ оборони та безпеки з метою отримання певних стратегічних ефектів.

5. Комунікативні навички та аналітичне мислення. Мета – розвиток у слухачів здатності досліджувати, критично мислити, застосовувати методи вирішення проблем та ефективно спілкуватися із зовнішньою аудиторією. Наприкінці зазначимо, що велика кількість офіцерів проходять підготовку на оперативному та стратегічному рівнях у військових навчальних закладах Сполучених Штатів Америки.

31